Добірка наукової літератури з теми "Спрямованість інтересів"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Спрямованість інтересів".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Спрямованість інтересів"
1
Гапочка, К. В. "ІНТЕРЕС ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА КАТЕГОРІЯ, ЩО ВИЗНАЧАЄ СПРЯМОВАНІСТЬ РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 32 (2020): 46–52. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2020.32.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статі є характеристика інтересу як фундаментальної категорії, що визначає спрямованість розвитку трудового права України; визначення суб’єкта, інтереси якого мають відображатись у майбутньому кодифікованому акті, що регулює трудові та похідні від них відносини в Україні. У дослідженні автор доходить висновку, що норма трудового права, незалежно від того, ким вона напрацьовуються й ким приймається, не має відповідати інтересам лише працівників чи роботодавців і тим більше нормотворців, а має відображати власні інтереси тих суб’єктів, відносини за участі яких вона регулює: працівника та роботодавця. Зважаючи на часткову різновекторність їхніх інтересів, у приведенні їх до спільного знаменника визначальну роль відіграє соціальний діалог, елементи якого закладені для використання на всіх етапах нормотворення.
2
Krasnokutska, Nataliia, та Salim Ghosn. "ПРІОРИТИЗАЦІЯ КЛЮЧОВИХ СТЕЙКХОЛДЕРІВ ПІДПРИЄМСТВ КОНДИТЕРСЬКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 1(17) (2019): 60–68. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-1(17)-60-68.
Повний текст джерелаАнотація:
Численність відносин і комунікацій сучасного кондитерського підприємства зумовлює і численність його стейкхолдерів, тому особливо важливим стає завдання їх ідентифікації та пріоритизації, що визначило цільову спрямованість проведеного дослідження. У статті сформульовано особливості розвитку підприємств кондитерської промисловості, які зумовлюють виникнення специфічних (економічних, соціальних і екологічних) інтересів стейкхолдерів. Систематизовано основні підходи до ідентифікації ключових стейкхолдерів і виділено ті з них, які можуть бути застосовані для кондитерських підприємств. На основі визначених критеріїв (влада, інтереси, значущість) розроблено карту ключових стейкхолдерів підприємств кондитерської промисловості за їхньою пріоритетністю. Отримані результати становлять важливе підґрунтя для подальшого розвитку методології оцінки рівня задоволення інтересів ключових стейкхолдерів кондитерських підприємств з урахуванням їхньої пріоритетності.
3
РАДЗИВІЛЮК, ВАЛЕРІЯ. "Концептуальні зміни цільової спрямованості новітнього законодавства про банкрутство". Право України, № 2019/08 (2019): 107. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-08-107.
Повний текст джерелаАнотація:
На розвиток правового регулювання відносин банкрутства впливають, як правило, не лише політичні, а й переважно соціально-економічні фактори. Тому завжди актуальною є проблема, пов’язана з вирішенням питання, наскільки національна система банкрутства відповідає рівню соціально-економічного розвитку нашої країни, який нині характеризується довготривалим перехідним періодом до розвинутих ринкових відносин. Такі внутрішні обставини ство рюють сприятливе середовище для перерозподілу власності та масових банкрутств. При цьому ущемляються інтереси не лише тих чи інших учасників відносин банкрутства, а й інтереси держави як регулятора ринку. Досягнення балансу інтересів сторін та учасників відносин банкрутства задля ефективного, оптимального їх правового регулювання є основною метою, досягнути яку прагнуть законодавці всіх сучасних країн світу. Метою статті є дослідження норм новітнього законодавства про банкрутство, зміст яких дасть змогу визначити, до якої з систем банкрутства воно належить, а отже, з’ясувати надійність правової захищеності головних діючих осіб відносин банкрутства; викладення власного бачення щодо напрямів вдосконалення відповідних норм вітчизняного законодавства про банкрутство, що буде сприяти подоланню проблем, які можуть виникнути при реалізації його норм на практиці. Встановлено, що з прийняттям новітнього законодавства про банкрутство правова регламентація відносин, пов’язаних із неплатоспроможністю, банкрутством боржника вступила в нову фазу свого розвитку. У зв’язку з цим актуальною є відповідь на запитання: яка цільова спрямованість новітнього законодавства про банкрутство України, чи міститься у його нормах достатньо положень, що можуть сприяти вирішанню проблем, які виникають при перерозподілі прав сторін та учасників відносин банкрутства? Перерозподіл прав сторін та учасників відносин банкрутства, ступінь захищеності їхніх інтересів, збалансований розподіл втрат між ними стають найважливішими питаннями в системі національного правового регулювання відносин, пов’язаних із неплатоспроможністю та банкрутством. Саме тому ці питання потребують подальшого дослідження. Авторка доходить висновку, що процеси, які відбуваються у соціальноекономічному середовищі провідних країн світу, обумовлюють зміну норм, що регламентують відносини неплатоспроможності боржника та його банкрутства (неспроможності). Нині захист прав кредиторів – хоча й основне завдання унормування названих відносин, але не єдине, адже норми законодавства про банкрутство (неспроможність) покликані збалансовано захищати інтереси сторін, учасників цих відносин: працівників боржника, інвесторів, засновників (учасників) боржника та інших, а також сприяти збереженню сталості національної економіки.
4
Муравська, Світлана Миколаївна. "Комунікативно зорієнтований підхід у навчанні англомовного спілкування майбутніх авіафахівців". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 15 (20 грудня 2016): 284–92. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v15i0.185.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано доцільність використання комунікативно зорієнтованого підходу до навчання майбутніх авіафахівців англомовного спілкування. Запропоновано потрактування категорії «комунікація» як ключового поняття комунікативного підходу. Представлено принципи комунікативного навчання, сформульовані Є. Пасовим: принципи мовленнєво-розумової активності, індивідуалізації, функціональності, ситуативності, новизни. Визначено чинники ефективного застосування комунікативного підходу та тенденції, релевантні для викладання іноземної мови: комунікативна спрямованість усіх видів навчання; основною ланкою у процесі навчання є не викладач, а студент; зацікавлення студентів процесом навчання відповідно до їхніх інтересів, здібностей і потреб; навчально-методичні матеріали подаються за ситуативно-тематичним чи функціональним принципом; основними видами роботи студентів є парна (діалог) і групова (полілог) робота; комунікативний підхід до вивчення мови спричинив нетрадиційне ставлення до помилки. З-поміж недоліків комунікативного підходу виокремлено несистематичне подання граматичного матеріалу.
5
Храбан, Тетяна, та Олексій Сілко. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УЯВЛЕНЬ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ЩОДО СТРУКТУРИ КОМПЕТЕНЦІЙ ВІЙСЬКОВОГО ЛІДЕРА". Психологія: реальність і перспективи, № 16 (1 липня 2021): 207–20. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i16.202.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – проаналізувати пріоритизацію лідерських компетенцій майбутніми офіцерами, через оцінку ними значення поведінкових стандартів для ефективного виконання місії та удосконалення структури військового формування. Респондентами були обрані курсанти, які навчаються у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації за спеціальністю «Військове управління», – майбутні офіцери по роботі з особовим складом. Кількість респондентів, які були обрані для участі в опитуванні, склала 50 осіб, серед них 37 чоловіків й 13 жінок. Основу діагностичного опитувальника склав перелік поведінкових стандартів як показників лідерських компетенцій, визначених у відповідності з Доктриною ADP 6-22 «Army Leadership and the Profession». Отримані результати вказують, що чільне місце у відповідях респондентів займає лідерська компетенція, яка проявляється у вмінні змусити підлеглих вийти за рамки своїх особистих інтересів й працювати на загальне благо. Нами були встановлені певні гендерні відмінності у пріоритетах курсантів-жінок та курсантів-чоловіків. Так, курсанти-жінки вбачають розвиток лідерського потенціалу в пріоритизації компетенції управління людськими ресурсами, а саме – у володінні навичками ефективного спілкування і здатності зміцнювати довіру в колективі. При цьому лідерські компетенції розглядаються ними як результат прагнення до саморозвитку. Для курсантів-чоловіків визначальною є функціональна спрямованість лідерських компетенцій, оскільки вони розглядають лідерські поведінкові стандарти як практичні інструменти постановки і досягнення мети. Вони вважають, що між лідером та іншими членами групи має зберігатися певна дистанція, критерієм його ефективності служать не міжособистісні відносини з підлеглими, а виконання завдання, яке він повинен забезпечити. Курсанти обох статей демонструють інтегральний підхід до розуміння військового лідерства, яке поєднує парадигми командного духу і харизматичності особистості. Квінтесенція інтегрального підходу полягає в об’єднанні індивідуальної та командної природи лідерства, при якому реалізується іманентна потреба особистості в пошуках своєї ідентичності, коли індивідуальність схвалюється, і вміння підпорядковувати свої інтереси інтересам військової організації (місії)
6
Kovalenko, V. Ye. ". Substantive orientation of schoolchildren with intellectual disabilities’ interests as a factor of their involvement in group work." Actual problems of the correctional education (pedagogical sciences), no. 17 (May 11, 2021): 142–52. http://dx.doi.org/10.32626/2413-2578.2021-17.142-152.
Повний текст джерела
7
Hrechanyk, N. I. "ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ: ПРОФЕСІОГРАФІЧНИЙ ПІДХІД". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (29 листопада 2019): 83–99. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-83-99.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена одній із актуальних проблем підготовки майбутніх учителів початкової школи – формуванню культурологічної компетентності в контексті професіографічного підходу. Метою дослідження є теоретичне осмислення ролі і місця професіографічного підходу у формуванні даної особистісної здатності фахівця у системі вищої педагогічної освіти.
Здійснено аналіз змісту понять: «професія», «професійна підготовка», «професійна компетентність», «культурологічна спрямованість», «культурологічна готовність». Дані поняття позиціонуються, як складові сутнісної характеристики досліджуваного феномена. Зокрема, врахована специфіка професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи.
У статті представлена така інтерпретація базових понять: культурологічна спрямованість – це розуміння і внутрішнє прийняття особистістю цілей і завдань професійної діяльності в культурологічній площині, а також пов’язаних із нею мотивів, потреб, переконань, поглядів; культурологічна готовність – це особистісна якість, яка передбачає, по-перше – психологічну готовність, яка виявляється в об’єктивній самооцінці, наявності позитивних інтересів, переконань значущості культурологічної діяльності; по-друге – об’єктивний аналіз знаннєвого культурологічного багажу в площині професійної діяльності, а також сформованість умінь і навичок впровадження культурологічних знань у практичну площину; формування культурологічної компетентності майбутніх учителів початкової школи у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи – це організований процес, метою якого є опанування особистістю відповідними знаннями, вміннями, навичками, необхідними для успішної педагогічної діяльності за законами загальнолюдських, культурних і професійних цінностей.
На підставі проведеного аналізу виділені такі етапи формування культурологічної компетентності майбутніх учителів початкової освіти: формування культурологічної спрямованості; формування готовності до реалізації культурологічного потенціалу; формування навичок актуалізації культурологічного потенціалу у професійній діяльності.
8
Сушик, Наталія. "Особливості впливу сім’ї на соціалізацію дитини". New pedagogical thought 105, № 1 (17 травня 2021): 64–70. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-105-1-64-70.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано сутність, ознаки, основні функції, класифікацію сім’ї в соціалізації особистості. Визначено особливості сім’ї як ефективного мікрофактора соціалізації: 1) спрямованість на сімейне щастя та благополуччя; 2) спільність сімейних цінностей, ціннісних орієнтацій, переконань, норм, правил, зразків поведінки; 3) демократичний стиль управління та спілкування в сім’ї; 4) соціально-рольова адаптованість; 5) взаємна моральна та матеріальна відповідальність членів сім’ї; 6) високий рівень фізичного, психічного, духовного, соціального здоров’я сім’ї; 7) гідність, толерантність, доброзичливість, чесність, емпатійність, тактовність у сімейних міжособистісних взаєминах; 8) ефективність вирішення різних життєвих ситуацій задля інтересів сім’ї; 9) спільне проведення цікавого, змістовного сімейного дозвілля; 10) розвиток, збереження сімейних традицій. Обґрунтовано компетентнісний підхід у реалізації технології соціального виховання «Батьківство в радість» батьків дітей дошкільного віку на основі партнерства фахівців із соціальної роботи, соціальних педагогів, педагогічних працівників із метою соціальної підтримки сімей, які мають найвищий ризик потрапляння у складні життєві обставини або перебувають у цих умовах.
9
Марущак, Н. В. "ЩОДО ПОЛІТИЧНОГО АСПЕКТУ ПРАВ ЛЮДИНИ". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(26) (28 листопада 2019): 19–23. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).4.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються права людини як політико-правова категорія, розглядаються наукові підходи до проблеми співвідношення інтересів особи і держави, роль держави в додержанні прав та свобод людини та перспективи їх розвитку в сучасному суспільстві.Центральною проблемою сучасного суспільства є вироблення і забезпечення нових юридичних норм у сфері прав людини. Права людини як універсальна цінність визначають межі свободи політики, політиків та державної влади. Права людини окреслюють межі діяльності держави, визначають спрямованість державної політики. Права встановлюють чіткі правила, на яких будуються взаємини між особою і державою, розвиваються принципи автономії або співпраці, взаємної відповідальності. Водночас обмеження влади держави правами людини не має вести до приниження її ролі. В процесі дослідження автор доходить висновків, що держава, будучи основною формою консолідації громадян, суспільства, цінностей, створює умови для розвитку особистості, можливості реалізації її прав і свобод, і особистість, все це отримуючи, несе відповідальність перед співгромадянами, державою, тобто існує взаємовідповідальність, взаємозумовленість, у разі порушення якої вірогідний правовий хаос, що веде до зростання злочинності і тиранії держави. Права людини мають визнаватися й охоронятися суспільством і державою, і саме це має бути реальним фактором відносин між особою і державою, заснованих на принципі свободита взаємної відповідальності, на нормах права і мора-лі. Тільки взаємна відповідальність держави й особи, взаємна відповідальність співгромадян створюють той політичний і морально-психологічний клімат, за якого забезпечується справжня гідність кожної особи, її права та інтереси.
10
Маслов, Владислав. "ОБҐРУНТУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ НАСЛІДКІВ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В ГАЛУЗІ ОСВІТИ". Вісник Університету банківської справи, № 1(40) (24 травня 2021): 3–10. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x1(40)2021237569.
Повний текст джерелаАнотація:
Комплексно розглянуто всі аспекти підготовки і впровадження проєктів державно-приватного партнерства у сфері освіти в розрізі економічних, фінансових, соціальних, правових, технічних та екологічних параметрів з метою виявлення потреби і можливості їх реалізації, потрібних вкладень (ресурсів) і очікуваних результатів, а також дає висновки, за якими партнери можуть переконатися в доцільності реалізації таких проєктів державно-приватного партнерства. Розглянуто ризики виконання проєктів ДПП і на основі використання методик оцінки таких ризиків дано рекомендації щодо управління ними учасниками ДПП. Доведено, що реалізація проєктів ДПП у галузі освіти забезпечить: інтенсивний розвиток і підвищення якості освіти й наукових досліджень; спрямованість освітньої та наукової діяльності на узгодження потреб держави, запитів національної економіки, індивідуальних інтересів і вподобань (здобувачів вищої освіти, наукових і науково-педагогічних працівників, підприємців, представників бізнес-середовища та ін.); підвищення ефективності управління майном закладів вищої освіти; залучення приватних інвестицій у розвиток освітніх установ; посилення економічної спроможності та фінансової автономії закладів вищої освіти; підвищення рівня фінансового і соціального забезпечення суб’єктів освітньо-наукового процесу.
Дисертації з теми "Спрямованість інтересів"
1
Дяченко, М. Д. "Молодіжні субкультури України". Thesis, НТУ "ХПІ", 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/6090.
Повний текст джерела
2
Синявська, Наталія Миколаївна. "Психолого-педагогічні особливості професійної спрямованості викладача закладу вищої освіти". Магістерська робота, 2020. https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/1756.
Повний текст джерелаАнотація:
Синявська Н. М. Психолого-педагогічні особливості професійної спрямованості викладача закладу вищої освіти : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» / наук. керівник Т. П. Голованова. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 87 с.UA : Робота викладена на 87 сторінках друкованого тексту, містить 3 таблиці, 2 рисунка. Перелік посилань включає 82 джерела. Об’єкт дослідження: професійна спрямованість викладача закладу вищої освіти. Важливою складовою професійної підготовки педагогів до продуктивного виконання своїх функцій є сформованість стилю професійної діяльності. В роботі проаналізовано зміст і функції професійної діяльності викладача закладу вищої освіти, розглянуто професійну спрямованість як психолого-педагогічне поняття, обґрунтовано особливості формування професійної спрямованості викладача закладу вищої освіти, проведено експериментальне дослідження психолого-педагогічних особливостей професійної спрямованості викладача закладу вищої освіти. Наукова новизна полягає у комплексному, науковому дослідженні системи професійної спрямованості викладачів вищої школи.
EN : The work is presented on 87 pages of printed text, contains 3 tables, 2 figures. The list of references includes 82 sources. The object of the study: professional orientation of the teacher of higher education institution. An important component of teacher training for the productive performance of their functions is the formation of style of professional activity. The content and functions of professional activity of the teacher of higher education institution are analyzed in the work, the professional orientation as a psychological and pedagogical concept is considered, the peculiarities of formation of professional orientation of the teacher of higher education institution are substantiated, the experimental study of the pedagogical peculiarities of profession is conducted. Scientific novelty is a comprehensive, scientific study of the system of professional orientation of teachers of higher education.
Звіти організацій з теми "Спрямованість інтересів"
1
Поліщук, Олександр Павлович, Ілля Олександрович Теплицький та Сергій Олексійович Семеріков. Професійна спрямованість фундаменталізації інформатичної освіти. Видавничий відділ КМІ, 2013. http://dx.doi.org/10.31812/0564/975.
Повний текст джерелаАнотація:
За В. Д. Шадриковим, професійна спрямованість формується у мотиваційній сфері та являє собою «систему мотивів, що спонукають професіонала до виконання професійних завдань та задач професійного розвитку. В якості мотивів виступають потреби, інтереси, установки, переконання, ідеали та інші психологічні утворення людини. Головна їх особливість полягає в тому, що вони ... реалізуються в процесі виконання професійної діяльності чи розв’язування задач професійного розвитку».