Статті в журналах з теми "Спостерігач якості"

Резюме. У літературі відмічається дефіцит даних щодо оцінки можливого взаємозв’язку між особливостями недотримання ергономічних рекомендацій лікарями-стоматологами та наслідками проведення різних ятрогенних втручань у розрізі їх якості та результативності. При цьому попередньо необхідно систематизувати наявні характерні патерни порушень ергономіки роботи лікарів-стоматологів у процесі лікування кореневих каналів у розрізі впливу на них таких похідних, як наявний досвід роботи, середня кількість робочих годин, особливості матеріально-технічного забезпечення та застосування різних типів інструментів та засобів для оптичного збільшення. Мета дослідження – визначити основні особливості порушення ергономіки лікарями-стоматологами в ході проведення ендодонтичного лікування. Матеріали і методи. З метою реалізації поставленої мети проводили моніторинг особливостей робочого патерну 32 лікарів-стоматологів, які забезпечували виконання ендодонтичних втручань у середньому не менше 3 год на день. Моніторинг за роботою лікарів-стоматологів виконували лише в ході проведення ними лікування кореневих каналів постійних зубів у дорослих осіб. У процесі моніторингу лікар-спостерігач забезпечував періодичне заповнення анкети Rapid Entire Body Assessment (REBA) відповідно до оригінальної методики. Результати дослідження та їх обговорення. Виражене зростання тенденції невідповідності ергономічним параметрам роботи відмічалося при середній кількості годин проведення ендодонтичних втручань на день на рівні 5 і більше годин. Порівняно із випадками застосування операційного мікроскопа, використання бінокулярів або ж збільшуваних луп різного дизайну характеризувалося зростанням частоти реєстрації показників критерію REBA на рівні 4–7 із 25,0 % до 33,33 %, та зменшенням частоти реєстрації таких в діапазоні 2–3 балів із 50,0 % до 33,33 %. Висновки. Більшість лікарів-стоматологів досліджуваної вибірки демонструвала наявність порушень основних ергономічних принципів згідно з використовуваними критеріями REBA, що аргументує як потребу корекції їх робочого патерну з метою оптимізації робіт, так і необхідність дослідження подальших взаємозв’язків між конкретними показниками вищезгаданих критеріїв та із зареєстрованою успішністю проведеного ендодонтичного лікування і частотою розвитку різних видів помилок, допущених на етапі механічної та медикаментозної обробки кореневих каналів, а також на етапі їх обтурації.

Резюме. Мета. Дослідити вплив захворювання на якість життя неофіційних опікунів постінсультних пацієнтів із сенсомоторною афазією. Методи. Аналіз даних опитування, статистична обробка результатів. Результати. Якість життя опікунів знижується за різними доменами нерівномірно. Найбільш суттєве зниження показників якості життя спостерігали в доменах «фізичне здоров’я» та «психічне здоров’я». Меншою мірою було виявлено порушення у домені «оточуюче середовище», майже не було погіршення у домені «соціальні відносини». Не спостерігали статистично значущої різниці між показниками якості життя опікунів різної статі. Виявили тенденцію до більш тяжких наслідків захворювання для членів подружжя порівняно з дітьми та сиблінгами пацієнтів. Сенсомоторна афазія є значним обтяжуючим фактором після перенесеного інсульту. Вона негативно впливає на різні аспекти якості життя родичів тематичних хворих, які доглядають за пацієнтами. В гострому періоді захворювання найбільше навантаження спостерігається на психічне та фізичне здоров’я опікунів. Ключові слова: інсульт, афазія, опікуни, якість життя.

Актуальність. Незважаючи на значні напрацювання, детальне вивчення біологічних, соціальних та поведінкових аспектів і значення рухової активності для психічного здоров’я людини, відкритими для розгляду й дискусії залишаються питання розуміння механізмів впливу фізичної активності на психічне здоров’я дітей та підлітків. Мета статті – оцінити вплив занять кросфітом на психічний стан і показники якості життя осіб підліткового віку. Методи. У дослідженні взяли участь 14 осіб віком 14–16 років. Тренування з кросфіту тривалістю 1 год відбувалися тричі на тиждень упродовж двох місяців. До складу тренувань входили багатофункціональні комплексні вправи переважно силової спрямованості, які учасники виконували в аеробному режимі в зоні високої інтенсивності, тривалістю не більше ніж 20 хв. Для оцінювання якості життя застосовували анкету PedsQL™ (Generic Core, український варіант для респондентів віком 13–18 років). Уявлення учасників про самого себе («Я»-концепція) вивчали за оцінкою фізичного «Я», настрою, спортивної й академічної компетентностей. Залежні між собою непараметричні вибірки порівнювали за допомогою Z-критерію Вілкоксона. Результати. Після участі у 8-тижневій програмі спостерігали зростання (p<0,01) рівня фізичної підготовленості за результатами виконання комплексів вправ. Середні значення всіх показників «Я»-концепції зростали після участі в про- грамі. Позитивну динаміку спостерігали для показників «Настрій» (р=0,09), «Спортивна компетентність» (р=0,09), «Академічна компетентність» (р=0,10). По завершенню програми показники якості життя зросли на 4–10 балів та перевищували значення 75 балів. Зміни спостерігали щодо показників шкал «Фізичне функціонування» (на 10 %, p=0,1), «Емоційне функціонування» (на 14 %, p=0,09) і «Функціонування в школі» (на 15%, p=0,03). Висновки. Одночасно зі збільшенням рівня фізичної підготовленості, 8-тижневі тренування з кросфіту сприяли зростанню впевненості в собі, поліпшенню настрою. В учасників програми спостерігали зростання показників якості життя на 10–15 %.

Резюме. Мета. Оцінити вплив запропонованої реабілітаційної програми із застосуванням фізичних тренувань, що ґрунтується на використанні телемедичних технологій, на якість життя хворих на стабільну ішемічну хворобу серця. Методи. Аналіз медичної документації, статистична обробка даних. Результати. Застосування реабілітаційних заходів сприяло ста-тистично значущому (p < 0,05) покращенню якості життя у пацієнтів групи втручання та групи порівняння. Найбільш суттєву позитивну динаміку спостерігали за шкалами «Рольове функ-ціонування», «Загальне здоров’я» та «Емоційне функціонування». При цьому не було виявлено статистично значущої різниці між групою втручання та групою порівняння за всіма показни-ками якості життя, отриманими при повторному опитуванні пацієнтів. Амбулаторна програма кардіореабілітації із застосуванням телемедичних технологій продемонструвала позитивний вплив на якість життя хворих на стабільну ішемічну хворобу серця, порівнюваний з ефектом програми, реалізованої на базі центру. Під впливом реабілітаційної програми у групі втручан-ня та групі порівняння спостерігали суттєву позитивну динаміку показників, що характеризу-ють як фізичний, так і психічний компоненти здоров’я, тоді як у групі порівняння статистично значущих змін за всіма показниками якості життя виявлено не було. Ключові слова: телекардіореабілітація, фізична терапія, ішемічна хвороба серця, якість життя.

У даній статті викладено основний зміст науково-педагогічного дослідження, пов’язаного з вивченням проблеми взаємозв’язку особистісних якостей учителя та процесу формування особистості його учнів. Актуальність дослідження визначається важливістю такого аспекту педагогічної взаємодії як вплив особистості вчителя молодших класів на формування особистісних якостей дітей молодшого шкільного віку, на формування соціально прийнятних навичок, набутих дітьми під керівництвом педагога. Ураховуючи особливі відносини педагогів із дітьми молодшого шкільного віку, а саме наслідування поведінки дорослих, бажання демонструвати схвалювані педагогом вчинки, ми звертаємо увагу на особистісні особливості педагогів, їх психологічне здоров’я. У нашій статті ми намагаємося довести, що особистість педагога має вплив на формування особистості дитини, який можна спостерігати в якостях особистості учнів, які найбільш часто будуть зустрічатися в даному класі і відповідатимуть основним рисам особистості вчителя даного класу. Ми вважаємо, що враховуючи велику кількість часу, яку діти проводять зі своїм учителем у період активного формування їх особистості, основним об’єктом для наслідування поведінки та характеру спілкування є саме вчитель.

В умовах епідемії та високої захворюваності на туберкульоз легень зростає кількість осіб із залишковими змінами після вилікуваного туберкульозу легень (ЗЗТБ). Проте досліджень, які б вивчали особливості перебігу хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) у пацієнтів із ЗЗТБ, у доступній нам літературі немає. Мета дослідження – вивчити особливості клінічного перебігу лабораторних, функціональних та психоемоційних змін у пацієнтів із ХОЗЛ у поєднанні з ЗЗТБ. Матеріали і методи. Було обстежено 127 пацієнтів із ХОЗЛ ІІ та ІІІ стадій віком (56,6±1,2) року, з яких у 47 хворих віком (58,7±1,7) року було діагностовано ЗЗТБ. Усім хворим провели загальноклінічне обстеження, дослідили функції зовнішнього дихання та ехокардіографію (ЕхоКГ), а також показники якості життя та рівні тривожності й депресії. Результати досліджень та їх обговорення. Відзначено, що у 37,01% обстежених пацієнтів із ХОЗЛ було діагностовано ЗЗТБ. За даними клінічних тестів та спірографії, у хворих із ЗЗТБ спостерігали тяжчий перебіг ХОЗЛ. Виявлено взаємозв’язок між наявністю ЗЗТБ та схильністю до легеневої гіпертензії та залізодефіцитних станів. Також у пацієнтів із ЗЗТБ виявлено несприятливі психологічні зміни, про що свідчать вірогідно вищі показники депресивних тенденцій, ситуаційної та особистісної тривожності порівняно з пацієнтами без ЗЗТБ. Показники якості життя були нижчими в осіб із ЗЗТБ порівняно з хворими без них. У жінок ЗЗТБ виявляли дещо рідше, ніж в чоловіків. Висновки. У хворих із поєднаною патологією ХОЗЛ та ЗЗТБ спостерігали більш виражену клінічну симптоматику, підвищені рівні депресивних тенденцій та особистісної тривожності й нижчі показники якості життя. Також виявлено зв’язок між наявністю ЗЗТБ та розвитком легеневої гіпертензії та залізодефіцитних станів. Серед жінок поєднана патологія була рідше, ніж серед чоловіків.

Вода - основа всього живого на планеті. Водні розчини необхідні для забезпечення потреб промисловості, сільського господарства, побутових потреб. Вода при виготовленні лік повинна відповідати певним нормам, має бути дистильованою. Мета ведення процесу підготовки води при виготовленні лік – отримання готової очищеної води із заданими показниками якості. Високої ефективності процесу підготовки води можна досягти лише при автоматизації цього процесу. Всі існуючі розробки в сфері автоматизації підготовки води не задовольняють сучасним вимогам до якості готового продукту. В ОНАХТ, на кафедрі АТПіРС розроблено новий підхід до автоматизації підготовки води з метою забезпечення її високої якості. Результати структурно-параметричного синтезу і аналізу розробленої САУ підтверджують переваги запропонованого підходу, а саме високу динамічну точність управління процесом. Побудована автономна САР забезпечує високу якість готового продукту. Розроблена проектна документація відображає всі особливості і переваги запропонованого способу управління. Розроблене АРМ оператора-технолога і наладчика САУ в SCADA-системі дозволяє зручно і ефективно спостерігати та керувати ходом процесом підготовки води. Подальший розвиток питання автоматизації управління процесом підготовки води знайде в магістерській випускній роботі.

Мета дослідження – вивчити особливості поєднаного перебігу атопічного дерматиту (АД) і бронхіальної астми (БА) у дітей за умов генетичного поліморфізму білка філагрину. Матеріали та методи. Вивчено перебіг філагринасоційованого атопічного дерматиту та супутньої бронхіальної астми у дітей віком від 3 до 12 років (n=51), сформовано репрезентативні групи: діти з атопічним дерматитом (n=31) та діти з атопічним дерматитом та супутньою бронхіальною астмою /БА (n=20). Поліморфізм гена філагрину визначали, досліджуючи букальний епітелій за методом Делапорта. Сенсибілізацію до алергенів встановлювали на основі рівня специфічних IgE. Вплив захворювання на якість життя (ЯЖ) дітей проводили за допомогою опитувальника CDLQI (індекс якості життя дитини при дерматологічних захворюваннях). Результати дослідження та їх обговорення. В обстежених дітей найчастіше ((78,4±5,76) %) при поєднанні АД і БА спостерігали варіант поліморфізму R501Х, варіант із делецією 2282del4 реєстрували в (7,8±3,76) %, а компаундну гетерозиготність – у (13,7±4,81) % пацієнтів. Продемонстровано асоціативний зв᾽язок поліморфізму філагрину із тяжким перебігом АД у дітей (54,9±6,97) %) (χ2=16,2, р<0,05). Достеменної різниці за молекулярними характеристиками гена філагрину в групах порівняння не встановлено. В обох групах спостерігали ранню маніфестацію атопічного дерматиту. Встановлено, що в обох групах переважала полісенсибілізація до епідермальних, грибкових алергенів та Dermatofagoideus; харчову сенсибілізацію в групі АД спостерігали частіше, тоді як у групі АД/БА переважала пилкова сенсибілізація. Оцінюючи медико-соціальні характеристики перебігу захворювання, встановлено, що середній бал якості життя в групі АД склав 20,4±2,1, а в групі АД/БА – 25,6±1,9, це свідчить про значний вплив коморбідної патології на самосприйняття дитини. Висновки. Рання маніфестація атопічного маршу в дітей з поліморфізмом у гені білка філагрину потребує вживання заходів задля відновлення епідермального бар᾽єра шкіри, що запобігатиме транскутанному проникненню алергенів і ранній сенсибілізації організму.

Актуальність теми. Рівень якості життя є визначальним показником, над підвищенням якого концентрують свої зусилля фахівці різних галузей. Особливе місце тут належить фізичним терапевтам, які безпосередньо працюють з учасниками бойових дій на Сході України, які проходять курс лікування та реабілітації. У комплексній програмі реабілітації, окрім традиційних методів терапевтичного впливу, належне місце відведено корекції зовнішніх чинників, які негативно впливають на особистісне сприйняття можливостей до життєдіяльності. Мета – визначити особливості впливу окремих факторів на суб’єктивну оцінку впливу показника інтенсивності болі в загальній структурі якості життя. Методи дослідження – аналіз та узагальнення даних Міжнародного опитувальника якості життя (MOS SF-36). Результати роботи. У досліджені брали участь 110 чоловіків, які проходили курс лікування та реабілітації після участі в бойових діях на Сході України. Середній вік обстежуваних – 37,09±9,95 р. Усі особи самостійно давали відповіді на запропонований опитувальник MOSSF-36. На основі отриманих даних ми аналізували показник інтенсивності болю (Bodily pain – ВР) та його вплив на якість життя. Так, середнє значення показника інтенсивності болі в загальній структурі якості життя – 45,68±1,87 бала. Досліджуючи фактори, які могли б уносити свої корективи в сприйняття значимості больових відчуттів у можливості виконувати звичну роботу, ми з’ясували, що з віком показник інтенсивності болю збільшує свій негативний вплив на якість життя (коефіцієнт кореляції R=-0,207). Також простежено залежність між досліджуваним показником та кількістю дітей у сім’ї й сімейним станом (неодружені, одружені, розлучені). Статистичний аналіз виявив лінійні негативні кореляційні зв’язки (R=-0,202 та Tau=-0,139). Не спостерігали кореляції між показником інтенсивності болю та місцем проживання, рівнем здобутої освіти.

Цілі дослідження: розгляд методу електронного портфоліо, створеного засобами Google Apps for Education у системі методів моніторингу лінгвометодичної компетентності студентів. Завдання дослідження: виокремити метод портфоліо як такий, що надає можливість спостерігати й об’єктивно оцінювати процес і результат формування як теоретичного, так і практичного складників лінгвометодичної компетентності студента. Об’єкт дослідження: моніторинг лінгвометодичної компетентності студентів-філологів. Предмет дослідження: е-портфоліо засобами Google Apps for Education у системі методів моніторингу лінгвометодичної компетентності студентів. Використані методи дослідження: аналіз державних стандартів та наукових публікацій. Результати дослідження. Експериментальне дослідження доводить, що укладання студентами електронних методичних портфоліо засобами хмарних сервісів Google дозволяє викладачеві відстежувати динаміку розвитку лінгвометодичної компетентності майбутніх учителів рідної мови, що є невід’ємною складовою моніторингових досліджень якості освіти. Основні висновки і рекомендації: організація роботи над методичним е-портфоліо засобами хмарних сервісів Google у процесі фахової підготовки студентів дозволяє об’єктивно оцінити динаміку розвитку лінгвометодичної компетентності майбутніх учителів рідної мови, що є невід’ємною складовою моніторингових досліджень якості освіти.

Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) посідає провідне місце серед основних причин смертності й інвалідності в більшості країн світу і зумовлює значні економічні витрати на лікування та реабілітацію хворих. Проблема ХОЗЛ набула не лише медичного, а й соціально-економічного значення, оскільки захворювання впливає не тільки на життя пацієнта, порушуючи його працездатність та знижуючи якість життя, а й на членів його родини. Мета роботи – вивчити ефективність впливу запропонованої методики фізичної реабілітації на якість життя хворих на ХОЗЛ помірного ступеня тяжкості. Матеріал і методи. У дослідженні брали участь 78 хворих на ХОЗЛ помірного ступеня тяжкості, які методом рандомізації були поділені на дві групи. Хворі контрольної групи отримували лікування та реабілітацію за загальноприйнятою методикою, а хворі основної групи – лікування за тим самим протоколом і реабілітацію за запропонованою методикою. Результати. Застосування стандартного лікування та фізичної реабілітації у хворих на ХОЗЛ помірного ступеня тяжкості приводить до суттєвого підвищення якості життя. За результатами фізичної реабілітації в основній групі настає статистично значимо більша динаміка зростання різниці між значеннями після і до реабілітації. Після застосування запропонованої програми фізичної реабілітації для кожного хворого ОГ на ХОЗЛ ми спостерігали підвищення загальної якості життя та стану здоров’я за рахунок збільшення показників у проблемних субсферах. Висновки. Застосування фізичної реабілітації дозволяє значно поліпшити якість життя хворих, істотно впливаючи на психоемоційну сферу. Достовірне (р<0,05) підвищення загальної якості життя і стану здоров’я хворих на ХОЗЛ помірного ступеня тяжкості жіночої статі основної групи відбулося за всіма сферами і субсферами якості життя, за винятком духовної.

Мета дослідження – визначення рівня кальцію і вітаміну D у жінок із порушеннями менструальної функції (ПМФ) на тлі хронічного гепатиту (ХГ), його впливу на якість життя жінок та комплексна терапія. Матеріали та методи. Обстежено 77 жінок репродуктивного віку (від 18 до 43 років) із ПМФ на тлі ХГ: аномальними матковими кровотечами (АМК) та дисменореєю. У контрольній групі було 30 жінок із ПМФ без патології печінки. Вивчено прояви ПМФ, визначено рівень кальцію, вітаміну D, білкових фракцій при загостренні та ремісії ХГ, оцінено якість життя жінок. Результати дослідження та їх обговорення. Пацієнток було розподілено на 2 групи залежно від методу лікування. Виявлено достовірне зниження рівня кальцію, вітаміну D та альбуміну, отримані результати підтверджують літературні дані. У жінок обох груп до лікування спостерігали помірний рівень зниження якості життя. Застосування в комплексній терапії комбінованого препарату кальцію з вітаміном D сприяло достовірному підвищенню рівня кальцію, вітаміну D та альбуміну. У 2 групі підвищився рівень якості життя за рахунок фізичного здоров’я. У доступній для обробки літературі ми не знайшли подібних досліджень при зазначеній коморбідній патології. Висновки. У жінок з ПМФ на тлі загострення ХГ спостерігається зниження рівня кальцію та вітаміну D в крові, що призводить до погіршення якості життя. Комплексна терапія з урахуванням дефіциту кальцію та вітаміну D забезпечує тривалу ремісію та покращує якість життя пацієнток.

Мета: визначити доцільність та ефективність проведення протезування аортального клапана з міні-доступу на основі аналізу якості життя пацієнтів через 12 місяців після операції. Матеріали і методи. Опитали 50 хворих, яким виконано протезування аортального клапана у 2019 р. Усіх пацієнтів поділено на 2 групи. У 1-й групі – 25 осіб (20 чоловіків (80 %) та 5 жінок (10 %)) – протезування виконували із поздовжньої серединної стернотомії (ПСС), у 2-й групі – 25 осіб (20 чоловіків (80 %) та 5 жінок (10 %)) – з міні J-подібної стернотомії (МІД). Якість життя оцінювали через 12 місяців після операції за допомогою опитувальника Medical Outcomes Study Short Form 36 (MOS SF-36). Результати. У 25 хворих, яким оперативне втручання проведено через J-подібну міні-інвазивну стернотомію, виявлено статистично значущу зміну оцінки якості життя при аналізі стану психологічного здоров’я ((73,6±1,71) %) порівняно з ПСС ((66,51±1,40) %) (р<0,05). Це говорить про поліпшення якості життя хворих даної групи. У групі з МІД, порівняно з ПСС, ми спостерігали тенденцію до кращих показників фізичного функціонування – (83,60±2,05) % проти (79,80±2,23) %; рольового функціонування, зумовленого фізичним станом, – (74,00±4,45) % проти (68,00±3,67) %; інтенсивності болю – (92,80±3,36) % проти (85,28±2,97) %; загального стану здоров’я – (64,04±2,67) % проти (61,68±3,08) %; життєвої активності – (75,20±2,10) % проти (72,30±1,65) %; соціального функціонування – (90,00±4,01) % проти (83,83±2,50) %; рольового функціонування, зумовленого емоційним ста­ном, – (84,01±5,22) % проти (79,14±3,90) %. Висновки. Пацієнти з міні-інвазивним доступом мають статистично краще психічне здоров’я після втручання, ніж пацієнти із серединною стернотомією. Як результат, у цих пацієнтів менший ризик розвитку депресії, тривоги, переживань, психічних розладів. Інші показники мали тенденцію до вищих результатів при МІД порівняно з ПСС.

Нині велику увагу приділено створенню нових генотипів ріпаку (Brassica napus L.), які поєднуютьвисоку продуктивність, технологічні якості, а також стійкість до різних стресових чинників до-вкілля, що ґрунтується на використанні новітніх практичних розробок для покращення селекційнихматеріалів цієї культури. Одним з ефективних біотехнологічних методів, що дає змогу прискоритирозмноження цінного селекційного матеріалу та отримання нового є використання морфогенезу ка-люсної біомаси. Дослідження проводили на базі навчальної лабораторії біотехнології рослин кафедриекобіотехнології та біорізноманіття НУБіП України. Досліджували 9 сортів і гібридів озимого таярого ріпаку: Дангал, Чорний велетень, Сенатор Люкс, Нельсон, Аліот, NK Petrol, NK Тechnic,Кліфф, Герос. Калюсну тканину висаджували на 3 варіанти живильного середовища Мурасіге-Скугаз різними регуляторами росту: 6-БАП, ІОК, НОК, 2,4-Д. У результаті досліджень виявлено, що насередовищі К1 спостерігалось утворення калюсу на 7-у добу культивування, на 12-у добу – калюсиутворили 72‒100 % експлантатів. На другому живильному середовищі К2 порівняно із середовищемК1 було виявлено незначне зниження ростового індексу ріпаку. Водночас спостерігали утворення ка-люсної тканини, яка відрізнялась за морфологічними ознаками та малим приростом біомаси, мініма-льна маса становила 122,0 мг, а максимальна – 187,9 мг. На середовищі К3 спостерігали низький ро-стовий індекс калюсу з найменшою масою, за вийнятком сорту озимого ріпаку Нельсон, у якого ін-декс зріс в 1,7 раза. Утворення калюсної тканини щільної консистенції сортів і гібридів озимого таярого ріпаку спостерігали на 21-у добу на живильних середовищах К1 і К2. Для проведення регенера-ції експлантатів різних генотипів ріпаку використовували ЖС з додаванням БАП, де згодом з мор-фогенетичного калюсу було виявлено листкові і стеблові структури. Отже, за одержаними резуль-татами проведених досліджень встановлено, що оптимальним для розвитку морфо- і калюсогенезу єживильне середовище із вмістом 6-БАП, на якому спостерігали утворення щільного калюсу майже вусіх генотипів ріпаку.

Стаття присвячена аналізу проблеми правого пізнання через осмислення його ціннісноантропо логічного виміру. Обґрунтовується атрибутивність ціннісних орієн тацій та установок у пізнавальній професійній діяльності юриста. Автор виходить із позиції, що правову пізнавальну першодже рельність слід шукати не стільки у сфері об’єктивної формалізації, скільки у самому юристові, його мисленні, ціннісних орієнтаціях та установках, бажанні забезпечувати захист основоположних прав і свобод, визнанні загально людських цінностей. Зауважено, що в ситуаціях акцентування уваги виключно на нормативній релевантності правого пізнання ігнорується важлива площина проблеми – роль пізнавальної інтенсивності суб’єкта. Натомість, на думку автора, тільки від нього залежить, які сторони, фраг менти, якості об’єктивної дійс ності залучаються в пізнавальне відношення, саме від його піз навальної активності залежить виокремлення з об’єктивної реаль ності тієї її частини, що набуває в пізнавальному відношенні якість об’єкта. Намагання подолати абстракції суб’єкт об’єктного правовідношення свідчить про складність зайняття позиції стороннього спостерігача у процесі пізнання права, виявляючи себе завжди в ролі учасника правових відносин, осмислюючи своє буття вправі «зсередини». У такому реверсі методологічних підходів предмет пізнання детермінований специфічним ракурсом розу міння сутнісної природи права, й навпаки. Відповідно, і саме право слід розглядати не як фор мальність, істинне абстрактне знання, але перш за все як інстру мент вибору рішення в проблемній ситуації, зумовлений не тільки (і не стільки) результатами фор мальнологічного аналізу і проце суально встановленими фактами, а й цінностями професійного світо гляду суб’єкта. Пізнавальна діяль ність, яка поєднує в собі соціально зумовлені й суб’єктивноособи стісні, раціональнологічні, оціноч норефлексивні начала, зумовлює необхідність належного рівня осо бистісної зрілості і ставить певні вимоги до розвитку в юриста як спеціаліста професійно значимих якостей.

Наведено результати досліджень екологічного стану поверхневих вод Житомирського району за органолептичними та кисневими показниками в період сніготанення. До досліджуваних водойм належать річка Тетерів та її притоки, водосховище Відсічне, з якого здійснюють водозабір для питного водопостачання у Житомирі. Основні пункти відбору проб води нанесли на карту Житомирського району. Дослідження проводили у повеневий період, коли водність річок, і, відповідно, вплив чинників довкілля – найбільші. Упродовж 2016-2018 рр. спостерігали тенденцію до зміни органолептичних і кисневих показників, хоча і не значну. Найбільше перевищень норм ДСанПіН 2.2.4-171-10 та ДСТУ 4808:2007 спостерігали за кольоровістю та біологічним споживанням кисню (БСК). Понаднормову кольоровість та біологічне споживання кисню виявлено майже у всіх відібраних зразках води. Дещо кращою, але не набагато, була ситуація з мутністю води. За цим показником у 2016 р. забрудненими виявилося понад 80 % зразків, у 2017 р. – 50 % та в 2018 р. – 73 % відповідно. На підставі отриманих результатів можна стверджувати, що поверхневі води Житомирського р-ну відносять до ІІ класу якості, тобто це води, які мають мутність (каламутність) (до 150 мг/дм3) і кольоровість (до 120 градусів за платиново-кобальтовою шкалою (ПКШ)) та належать до полісапробних, БСК5 яких більше 12 мг О2/дм3).

Мета дослідження. Порівняти динаміку рівня рухової функції паретичної кінцівки щура на тлі тривалої компресії травмованого спинного мозку стороннім тілом. Матеріали і методи. У якості первинних цифрових даних використано емпіричний матеріал, отриманий у ряді попередніх досліджень (В. І. Цимбалюк, В. В. Медведєв та ін., 2016, 2017). Тварини – зрілі білі безпородні щури самці (5,5 міс., 300 г, інбредна лінія, похідна Wistar). Експериментальні групи: група 1 – лівобічний половинний перетин (ЛПП) спинного мозку на рівні Т11 (n = 40); група 2 – аналогічна травма спинного мозку + негайна імплантація в зону ураження стороннього тіла (n = 10). Моніторинг показника рухової функції (ПФ) паретичної кінцівки – шкала Вasso–Вeattie–Вresnahan; розрахунок щотижневого приросту ПФ, прискорення приросту та статистичний аналіз – у межах програмного пакету Statistica 10.0. Результати. Протягом 2–го тиж. в групі 1 спостерігали сповільнення приросту ПФ, у групі 2 – зменшення до нуля. Протягом 3 – 8–го тиж. динаміка ПФ у групі 2 відсутня. Починаючи з 8–го тиж., у групі 2 спостерігали повільний приріст ПФ з максимальною швидкістю впродовж 4–го місяця. Висновок. Компресія спинного мозку стороннім тілом унеможливлює аутогенне відновлення рухової функції паретичної кінцівки, зменшення компресії супроводжується відновленням рухової функції, динаміка якого аналогічна виявленій у віддалений період ізольованої травми спинного мозку.

В Україні стан декоративної косметики для губ за останні роки на ринку спостерігає тенденцію з розширення асортименту, а також його модернізацію та осу¬часнення, тому необхідно зробити розгляд комплек¬сного визначення класифікації, представленого на сьогодні у товарознав¬стві. Дивлячись на це були розглянуті особливості класифікації сучасної декоративної косметики для губ, а також вимоги до їх матеріалів та сировини, мар¬кування символами, пакування та подальше зберігання, нормативно-технічна документація та її ви-моги щодо показників номенклатури якості виробів та їх застосування на декоративній косметиці для губ. Проведено аналіз асор¬тименту сучасної декоративної косметики для губ, яка з’явився на ринку за останні десять років. Досліджено вплив споживчих властивостей щодо асортиментного формування на ринку. Було висунуто пропозицію, щодо включення різновидів сучасної декоративної косметики для губ до загальної класифікації, щоб надалі судові експерти могли використовувати ці дані при проведенні судової товарознавчої експертизі.

Мета: вивчити вплив психовегетативних розладів на когнітивний статус та якість життя хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), коморбідну з артеріальною гіпертензією (АГ). Матеріали і методи. У проспективне моноцентрове подвійне відкрите дослідження в паралельних групах залучено 56 хворих на ІХС: стабільну стенокардію напруження II–III функціонального класу, коморбідну з АГ, віком 42–68 років (медіана віку – 5,0 (54,0; 65,0) років; 26 жінок, 30 чоловіків). Усім хворим проводили комплексне клінічне обстеження згідно із загальноприйнятими стандартами. Виявлення тривожно-депресивних розладів (ТДР) здійснювали за допомогою госпітальної шкали тривоги і депресії (HADS); когнітивних порушень − за допомогою Монреальської шкали оцінки когнітивних функцій (МоСА); дослідження якості життя проводили за допомогою Сіетловського опитувальника (SAQ) та опитувальника SF-36; оцінку вегетативної дисфункції − за допомогою часових і спектральних показників варіабельності серцевого ритму (ВСР). Залежно від наявності ТДР хворих поділено таким чином: 1 група – 34 хворі у поєднанні з ТДР і 2 група – 22 пацієнти без ТДР. Результати. У хворих на ІХС та АГ з ТДР порівняно з хворими без ТДР спостерігали вегетативний дисбаланс зі зниженням загальної варіабельності серцевого ритму, переважанням активності симпатичної ланки на тлі пригнічення парасимпатичних впливів. У хворих на ІХС з АГ з ТДР виявлено погіршення якості життя пацієнтів за даними Сіетловського опитувальника та загального опитувальника здоровʼя SF-36, а також помірне зниження когнітивної функції за МоСА. Встановлено позитивний кореляційний звʼязок між сумарним рівнем тривоги і депресії та когнітивним дефіцитом (r=+56; р<0,05), показниками якості життя PL (r=+0,54; p<0,05), AF (r=+0,50; p<0,05), співвідношенням LF/HF (r=+0,44; p<0,05), зворотний − з SDNNі (r=+0,34; p<0,05). Висновки. Виявлено асоціацію між тривожно-депресивними, вегетативними порушеннями та погіршенням складових якості життя та когнітивного статусу в хворих на ІХС, коморбідну з АГ.

Мета: виявити взаємозв’язок між ступенем вираження клініко-неврологічних розладів та показниками якості життя у хворих на вертеброгенні больові синдроми попереково-крижового рівня (ВБС ПКР). Матеріали і методи. Обстежено 30 хворих на ВБС ПКР. У першу групу увійшли 15 пацієнтів з рефлекторними вертеброгенними больовими синдромами (РВБС), а другу групу склали 15 хворих із дискогенними корінцевими синдромами (ДКС). Використано загальне клініко- та вертеброневрологічне дослідження, мануально-м’язове тестування, а також клінічні шкали та опитувальники для оцінки якості життя хворих. Результати. Показники за наступними шкалами та опитувальниками були гірші у хворих з ДКС ПКР, аніж у пацієнтів з РВБС цього рівня: PainDETECT – 55 (50; 68) та 45 (42; 52), відповідно, р<0,001; 5-бальна шкала вертеброневрологічного дефіциту (5-БШВНД) – 8 (8; 10) та 5 (4; 7), відповідно, р<0,001; індекс м’язового синдрому – 10 (9; 13) та 8 (6; 8), відповідно, р<0,013; візуальна аналогова шкала (ВАШ) – 3 (2; 3) та 2 (2; 3), відповідно, p<0,029; Освестрі 2.1 – 15 (14; 17) та 10 (9; 14), відповідно, р<0,002; шкала інтенсивності больових відчуттів за І. П. Антоновим – 5 (5; 7) проти 3 (3; 5), відповідно, р<0,008; HADS (домен тривожності) – 8 (6; 10) та 5 (4; 7), відповідно, HADS (домен депресії) – 6 (4; 8) та 3 (2; 4), відповідно, p<0,045. Відзначено сильний позитивний кореляційний зв’язок між показниками за шкалами Освестрі 2.1 та ВАШ (r=0,709, p<0,003), а також середньої сили між показниками шкал Освестрі 2.1 та ІМС (r=0,629, p<0,012). Висновки. Клініко-неврологічні розлади та показники якості життя були гіршими у хворих із ДКС ПКР, аніж у пацієнтів з РВБС ПКР. Більш сильну кореляцію клінічних даних з показниками якості життя спостерігали у хворих із ДКС ПКР, ніж у пацієнтів з РВБС ПКР.

Розвиток сучасного туризму багато в чому залежить від розроблення та впровадження інноваційних технологій, спрямованих на вдосконалення обслуговування клієнтів і розширення сервісних туристичних можливостей. Нині ми можемо спостерігати сильну конкуренцію, ви- ходять на ринок нові туристичні центри, блискавично розвиваються інтернет-технології та онлайн-продажі, споживачі все частіше бажають поєднати різні види відпочинку, а також спостерігається скорочення тривалості туристських поїздок. Все це змушує замислюватися й постійно перебувати в пошуку нових способів просування туристських продуктів, оскіль- ки успішна робота туристичної фірми залежить не тільки від потрібного продукту високої якості, орієнтованого на ринок цінової політики, але й від систематичного та ефективного зв’язку з потенційним клієнтом і торговими посередниками. У статті представлено відомо- сті щодо оцінювання й підвищення корисності послуг у комплексному туристичному продукті та їх грамотному застосуванні на підприємствах цієї галузі.

Вивчали вплив мельдонію на якість життя та прояви астенії у хворих з артеріальною гіпертензією (АГ). Обстежено 49 пацієнтів, 20 чоловіків (40,8 %) та 29 жінок (59,2 %). У дослідження не включали хворих із супутніми хворобами, однією з проявів яких є астенія. Методом випадкової вибірки хворих розподілено на дві групи: 25 (І група) отримували лікування АГ згідно з рекомендаціями Європейського товариства кардіологів (ESC, 2013); 24 (ІІ група) – аналогічне лікування з включенням мельдонію (Тризипін® лонг, ТОВ НВФ “Мікрохім”) у добовій дозі 1000 мг протягом 8 тиж. Пацієнтам проводили стандартне клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження з включенням добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ). Для оцінки наявності та тяжкості перебігу астенії використовували анкети Multidimensional Fatigue Inventory (MFI-20). Якість життя вивчали за тестом 36-Item Short-Form Health Survey (SF-36). Результати лікування оцінювали як динаміку змін між початком дослідження і через 8 тиж після лікування. При початковому анкетуванні за результатами тесту MFI-20 практично в усіх пацієнтів спостерігали помірні прояви загальної та фізичної астенії. У хворих з АГ та астенією з недостатнім контролем АТ виявлено істотне зниження якості життя, пов’язаної із здоров’ям. Показано, що застосування комбінованої терапії з включенням мельдонію супроводжується достовірним зменшенням проявів астенії та покращанням якості життя на фоні поліпшення контролю за основними показниками ДМАТ.

Мета роботи: покращити результати операційного лікування геморою з використанням різного електрохірургічного обладнання. Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 81 пацієнта з гемороєм ІІ–ІV стадії впродовж 2016–2021 рр. на базах кафедри хірургії № 3 Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, яким виконали гемороїдектомію з використанням електрохірургічного обладнання (апарати ALAN Elsy360M+, Патонмед ЕКВЗ-300, Liga Sure). Результати досліджень та їх обговорення. Структурний розподіл пацієнтів за статтю: серед них було 45 (55,6 %) жінок та 36 (44,4 %) чоловіків. Середній вік пацієнтів склав 37,2 року. У 27 (33,3 %) осіб був геморой ІІ ступеня, у 48 (59,3 %) – ІІІ ступеня, у 6 (7,4 %) – ІV ступеня. Всі операційні втручання виконано в умовах операційної під спинномозковою або загальною анесте­зією. У жодного пацієнта не знадобилося будь-якого додаткового інтраопераційного гемостазу. Середня тривалість операційного втручання склала 17,4 хвилини (з коливаннями від 12 до 31 хвилини). Термін перебування в стаціонарі становив 2–3 доби, а період амбулаторного доліковування – 12–21 день. Працездатність пацієнтів відновлювалася через 10–12 діб. Лише 5 (6,17 %) хворих вказували на періодичний дискомфорт та свербіж в ділянці прямої кишки через 4 тижні після виконання операційного втручання. Вираження больового синдрому, оціненого за візуальною аналоговою шкалою, в середньому склало 3,7 бала, що відповідає незначному болю або толерантному болю при рухах. Найвираженіший біль у пацієнтів спостерігали на 3–4 доби післяопераційного періоду, що, ймовірно, зумовлено відторгненням коагуляційного некрозу з ранових поверхонь у цей період. У 5 (6, 17 %) пацієнт у післяопераційному періоді встановлено рефлекторну затримку сечі. Віддалені результати у строки від 12 до 18 місяців простежені у 44 (54,3 %) хворих. Повне одужання і відновлення якості життя настало у 42 ( 95,45 %) хворих. Причинами незадовільної оцінки якості життя у 2 (4,55 %) пацієнтів були хронічні закрепи і не були безпосередньо пов’язані з проведеним операційним втручанням. Ми не спостерігали рецидиву захворювання за зазначений період спостереження у жодного хворого. Звуження анального каналу було виявлено у 2 (4,5 %) пацієнтів. Клінічну симптоматику та стенозування вдалося повністю усунути пальцевим бужуванням у поєднанні з медикаментозними препаратами. Отже, гемороїдектомія, виконана електрохірургічним обладнання, є безпечним, ефективним та сучасним операційним втручанням, яке практично не потребує використання шовного матеріалу. Застосування методики суттєво зменшує операційну крововтрату, скорочується час проведення операції, зменшується її вартість.

Нейропатія лицевого нерва (НЛН) зустрічається найчастіше серед патологій черепних нервів. НЛН призводить до погіршення якості життя, що проявляється у вигляді тривалої тимчасової непрацездатності. Між тим, питання діагностики, лікування, реабілітації та профілактики уражень НЛН на сьогодні залишаються недостатньо вивченими. Мета – оцінити ефективність комплексних лікувальних заходів та їх вплив на динаміку відновлювальних процесів у хворих на нейропатію лицевого нерва залежно від терміну початку реабілітації. Матеріал і методи. Нами було проведено комплексне реабілітаційне лікування 74 пацієнтів із НЛН. Середній вік хворих склав (42,6±5,5) років, кількість чоловіків – 44 (59 %), жінок – 30 (41 %). Усі пацієнти були поділені на дві групи: в першу увійшли ті, що почали курс реабілітації одразу після гострого періоду (10–14 доба), (n=49, середній вік (44,5±6,46) років), у другу – ті, яким розпочали реабілітацію пізніше (20–30 доба), (n=25, середній вік (38,8± 2,9) років). Результати. У пацієнтів першої групи спостерігали більш позитивну динаміку регресу симптоматики, ніж у другій групі хворих. Після завершення курсу реабілітації значне покращення симптомів спостерігали у 30 хворих (61,2 %) першої групи, на відміну від другої групи – 9 хворих (36,0 %) зі значним покращенням. Висновки. 1. Реабілітаційне лікування хворих на нейропатію лицевого нерва має бути комплексним, патогенетично обґрунтованим, із застосуванням різних методів і засобів, з активною участю пацієнтів. Лікувально-реабілітаційний комплекс створюється для кожного пацієнта індивідуально, залежно від вираження неврологічних розладів і динаміки відновлювальних процесів. Комплексні лікувально-реабілітаційні заходи ефективніші при проведенні їх у ранній термін, одразу після закінчення гострого періоду захворювання.

Мета. Порівняти показники комплексної оцінки якості життя (ЯЖ) пацієнток з несприятливими місцево-розповсюдженими формами раку молочної залози (РМЗ) до та після проведення внутрішньовенної системної поліхіміотерапії (СПХТ) та селективної ендолімфатичної поліхіміотерапії (ЕЛПХТ) в неоад’ювантному режимі. Матеріали і методи. Дослідження проведено на основі вибіркового аналізу карток 112 пацієнток з місцево-розповсюдженим (МР) РМЗ T4A-DN0-3M0, які отримували комплексну протипухлинну терапію на базі Донецького обласного протипухлинного центру та Університетської клініки Одеського національного медичного університету в 2000 - 2017 рр. та яким було запропоновано взяти участь в анкетуванні на різних етапах передопераційного лікування. До контрольної групи увійшли 65 (58%) пацієнток з неоперабельними формами МР РМЗ, яким у неоад’ювантному режимі була проведена СПХТ; до досліджуваної - 47 (42%) пацієнток з неоперабельними формами МР РМЗ, яким як неоад’ювантний курс була проведена ЕЛПХТ. Результати. За інтегральними показниками ЯЖ та якості здоров’я (ЯЗ) між пацієнтками контрольної та досліджуваної груп не спостерігали статистично достовірної відмінності. Детальний аналіз показників симптоматичних шкал виявив відмінність між групами, яка не перевищувала критичної. За результатами проведено дослідження серед пацієнток, які отримували ЕЛПХТ у неоад’ювантному режимі. Суб’єктивні оцінки проведеного лікування в абсолютних цифрах мали кращі референтні значення без статистичної переваги. Висновки. Дослідження інтегративного показника ЯЖ та його дискретних елементів є ергономічним та економічним засобом евристичної оцінки стану здоров’я хворих з МР РМЗ для подальшої розробки більш раціональних та зручних способів вирішення нагальних питань сучасної онкології шляхом підвищення комплаєнсу та пошуку компромісу між лікарем та пацієнтом.

Актуальність. Вроджена клишоногість займає одне з перших місць за поширеністю серед вроджених аномалій опорно-рухового апарату. Важливо оцінити функціональні можливості ураженої стопи, опорну функцію для правильного підбору лікувальних та реабілітаційних заходів. Мета дослідження: проаналізувати вплив фізичної терапії на показники функціонального стану опорно-рухового апарату дітей молодшого шкільного віку з вродженою клишоногістю. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 12 дітей, які проходили курс фізичної терапії за удосконаленою методикою, що включала ЛФК, масаж, фізіотерапію та ортопедичні засоби. ЛФК проводилась у формі лікувальної гімнастики, самостійних занять та лікувальної ходьби. Використовували гоніометрію, мануальне м’язове тестування, плантографію, оцінку інтенсивності болю за ВАШ, антропометрію, шкалу оцінки якості життя дітей Пірса – Харріса, середнє арифметичне значення, середнє квадратичне відхилення, вірогідність різниці за критерієм Стьюдента, зіставлення одновимірних показників у процентах. Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз плантограм за методом І. М. Чижина показав значну різницю у довжині та ширині стопи, зміни у висоті підйому стопи та відхилення кута п’ятки. За час дослідження амплітуда згинання стопи збільшилася з 71 до 83 % від меж норми, амплітуда розгинання стопи збільшилася з 52 до 63 % від меж норми. Найбільші обмеження спостерігалися в еверсії стопи, яка за час дослідження збільшилася на 8 %. Збільшилася сила розгиначів стопи. Спостерігали покращення рівноваги та збільшення часу утримання певного положення стоячи. Якість життя у сферах «щастя» та «задоволеність» склала 13,5 бали при нормі 15. Висновки. Удосконалена методика сприяла змінам функціонального стану ОРА. Перспективи подальших досліджень: вивчення питання якості життя дітей з даною патологією.

Наведено результати аналітичної оцінки та теоретичного обґрунтування промислового схрещування в популяції кролів полтавське срібло для підвищення продуктивних і репродуктивних ознак у промислових гібридів. Шляхом поглибленого аналізу типів успадкування ознак при різних варіантах схрещування встановлено, що за окремими ознаками підвищення продуктивності помісей обумовлено адитивною дією генів. Це вказує на підвищення відгодівельних якостей кролів та доцільність використання промислового схрещування кролів полтавське срібло із спеціалізованими м’ясними породами. В дослідницьких цілях проводиться схрещення самок кролів полтавське срібло з самцями кролів радянська шиншила та новозеландська біла. Отримане внаслідок схрещування покоління помісних кролів F1, які теоретично матимуть більші розміри, планується в подальшому схрестити з самцями новозеландської білої породи, для закріплення ознак які формують м’ясну продуктивність тварин. Встановлено, що при поєднанні кролів полтавське срібло та новозеландська біла ознаки забарвлення не проявлятимуться, оскільки обидві породи за генотипом забарвленнямають гени в стані гомозиготного рецесиву та не пов’язані одна з одною. Відтак, поголів’я тварин 100 % матиме сіре «дике» забарвлення. Аналогічну ситуацію можна спостерігати при схрещуванні кролів полтавське срібло та радянська шиншила. Оскільки ген білого забарвлення перебуває в гетерозиготному стані, теоретично він не матиме прояву у тварин наступного покоління. За рештою генів відбуватиметься розщеплення за ознаками і тварини, які буде отримано, матимуть наступний теоретичний розподіл: 18,6% тварин з фенотипом кролів шиншила, 56,3 % стандартного сірого забарвлення та 25 % тварин сріблястого забарвлення. Доцільним є поглиблений аналіз типів успадкування ознак при різних варіантах схрещування, що дасть підстави визначити оптимальні варіанти поєднання батьківських порід для підвищення продуктивності помісей.

<p>У статті аналізується проблема системного управління оцінкою рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку. Встановлено, що вірна оцінка рівня фізичної підготовленості є одним з важливих факторів підвищення ефективності керування процесом фізичного виховання учнів загальноосвітньої школи, починаючи з першого класу. Аналіз результатів дослідження свідчить, що при систематичному спостереженні за руховою підготовленістю кожного окремого учня, дозволяє учителю фізичної культури вчасно спостерігати картину розвитку рухових якостей та навичок, виявляти ті, що відстають, та на основі диференційованого підходу, за допомогою спеціальних педагогічних впливів, досягати необхідного ефекту в рішенні завдань фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку.</p><p>Учитель фізичної культури загальноосвітньої школи, у процесі своєї трудової діяльності, здійснюючи систематичний педагогічний контроль за руховою підготовленістю школярів та проводячи аналіз результатів контролю, при цьому знаючи динаміку розвитку основних рухових якостей, може якісно керувати процесом фізичного вихованням учнів, починаючи з першого класу. </p>

У статті обґрунтовано сучасний стан реалізації принципу наступності у підготовці дітей до навчання в школі. Акцентовано на важливості особистісного розвитку дитини, зосередженості навчально-виховного процесу на потребах її навчання і виховання. Конкретизовано і розмежовано поняття “підготовка до школи”, “готовність до школи” та “шкільна зрілість”. Визначено, що однією з важливих якостей педагога в контексті реалізації принципу наступності є вміння діагностувати – доброзичливо, цілеспрямовано, вибірково спостерігати за дитиною у різних видах діяльності, використовуючи індивідуальні навчальні, ігрові завдання, в яких будуть проявлятися специфічні риси її особистості (навчальні уміння, мотивація, витривалість, пам’ять, самоорганізація, креативний підхід до вирішення завдань), а також узагальнювати факти, нагро-маджувати й аналізувати дитячі роботи упродовж тривалого часу.

Мета. Визначити алелопатичні властивості супутніх культур томата за альтернативної системи вирощування. Методи. Лабораторно-польовий, статистичний. Результати. Лабораторними дослідженнями (у чашках Петрі) не виявлено негативного впливу насіння супутніх культур (озимих та ярих компонентів) на довжину проростків та енергію проростання насіння томата. Навпаки, водні витяжки з надземної фітомаси та коренів супутніх культур загалом суттєво пригнічують схожість насіння томата на 3-тю добу від початку пророщування. У подальшому (на 7-му та 10-ту добу) ступінь пригнічення зменшується. Водні витяжки з коренів супутніх культур менш токсичні для насіння томата, ніж витяжки з надземної фітомаси. Найбільш токсичною для проростків томата виявилась витяжка з надземної фітомаси самого томата (Контроль 2) – схожість на 3-тю добу склала 0 – 3% (на Контролі 1 – дистильована вода – 49 – 50 %). За результатами обліків у польових дослідженнях встановлено, що за вирощування по інтенсивній та органічній технологіям одержано урожайність плодів томата відповідно 41,45 і 41,15 т/га. Загалом, позитивний алелопатичний ефект спостерігали за вирощування в якості супутніх культур для томата – тритикале ярого, вики ярої та їх суміші – урожайність плодів склала 42,50 – 42,70 т/га. В цілому, озимі супутні культури та їх сумішки сильніше пригнічували рослини томата – середня врожайність складає 36,70 т/га (89 % до контролю без супутніх культур), ніж ярі – 41,46 т/га (101 % до контролю). При віддаленості рядків то мата від супутніх культур відбувається поступове підвищення урожайності від 35,9 т/га (70 см від супутніх культур) до 40,2 (140 см) і 42,9 т/га (210 см). Висновки. У альтернативному (органічному) овочівництві для запровадження полікультурних агроугруповань пропонується застосовувати смуговий спосіб вирощування культур, що дозволяє механізувати всі технологічні операції в умовах інтеркропінгу. За розробленого способу в якості супутніх для томата культур залучено не овочеві види рослин. Визначення алелопатичних властивостей супутніх культур, їх вплив на рослини томата необхідно здійснювати за методикою спеціальних біологічних тестів.

Мета: порівняти результати кількісних та якісних показників стоматологічної освіти лікарів-інтернів та слухачів факультету післядипломної освіти ЛНМУ імені Данила Галицького. Матеріали і методи. У порівняльному дослідженні взяли участь 129 лікарів-інтернів циклу первинної спеціалізації за спеціальністю «Стоматологія» та 113 лікарів-слухачів передатестаційного циклу «Стомато­логія» Західного регіону. Дослідження проводили у вигляді бланкового тестування з використанням 80 тестових питань з відкритого буклету весна 2016 «КРОК-3. Стоматологія». Статистичну обробку матеріалів проводили за допомогою комп’ютерної програми Statistica 10.0. Результати. Найбільшу різницю між відсотками інтернів та лікарів-слухачів, які успішно склали окремі суб­тести, спостерігали при тестуванні на категорію субтесту П. 8 «Запальні захворювання щелепно-лицевої ділянки», при якій відсоток інтернів, які склали субтест, у 2,32 раза перевищував відповідний показник серед лікарів-слухачів (86,8±1,45 % проти 39,7±2,45 %, р<0,001), а найменшу (1,56 раза) ─ при тестуванні на категорію субтесту П. 13 «Ускладнення, що виникають внаслідок стоматологічних втручань» (86,8±1,38 % проти 55,5±2,53 %, р<0,001). Середній відсотковий показник тесту лікарів-слухачів із стажем роботи до 5 років становив (50,36±1,38) %. Найнижчий результат був встановлений у лікарів-слухачів зі стажем роботи 5–10 років (32,69±4,88) %. Щодо труднощів, які виникали у них під час проходження тесту, то (96,5±1,74) % опитаних лікарів-слухачів (109 осіб) вказали, що найважче було відрізнити відповіді на запитання за ступенем їх правильності. На думку (84,1±3,44) % опитаних (95 осіб), вони були не готові до тестування. Висновки. Проведене порівняльне дослідження кількісних та якісних показників стоматологічної освіти на після­­дипломному етапі підготовки дозволило з’ясувати відсутність у більшості лікарів-стоматологів із стажем 16 років і більше навичок із складання цього іспиту. Встановлено значний регрес показників складання цього тесту в лікарів-слухачів зі стажем роботи 5 років і більше за спеціальністю «Стоматологія». Оскільки підготовка лікарів на відповідних курсах післядипломної освіти потребує певного часу, вважаємо, що протягом найближчих 5 років рівень складності іспиту для практикуючих лікарів повинен бути простішим, аніж «КРОК-3. Стоматологія» для випускників вищих навчальних медичних закладів.

Безпліддя є однією із актуальних проблем сучасної вітчизняної та зарубіжної медицин, незважаючи на успіхи, досягнуті у репродуктивній медицині в останні десятиліття. Це питання має не тільки медичне, а й соціально-економічне значення, тому що призводить до погіршення демографічної ситуації у країні. Частота безпліддя в нашій країні складає 15–20 % від загальної популяції подружніх пар. При цьому необхідно відмітити, що у 40 % подружніх пар воно триває від 5 до 25 років, а 30–35 % потребують використання допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Причинами росту безпліддя є погіршення стану репродуктивного здоров’я населення, збільшення частоти ендометріозу, фіброміоми матки, кіст та кістом яєчників, ендокринних порушень, запальних захворювань органів малого таза, широке використання контрацептивів, відтермінування народження першої дитини, а також велику роль відіграє погіршення екологічної та економічної ситуації у країні. Необхідно відмітити, що синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) робить значний внесок у проблему безпліддя. Полісиндромне захворювання є однією з найпоширеніших ендокринологічних патологій у жінок репродуктивного віку. За даними літератури, СПКЯ діагностують майже у 50 % жінок із порушеннями менструальної та овуляторної функцій та більше ніж в 40 % є причиною ановуляторного безпліддя. Мета дослідження – підвищити ефективність лікування безпліддя шляхом використання прегравідарної терапії у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників перед проведенням контрольованої стимуляції овуляції в протоколах допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Матеріали і методи. Під спостереженням перебувало 150 жінок із діагнозом СПКЯ. Пацієнток поділили на 2 групи. Першу групу склали 72 жінки, котрі щодня протягом 2–3 місяців перед стимуляцією овуляції, та за протоколом контрольованої овуляторної стимуляції (КОС), приймали фолієву кислоту (400 мкг). Другу групу складали 78 пацієнток із безпліддям при СПКЯ, які аналогічно отримували комбіновану терапію вітамінного комплексу “FT-500 plus” та препарат вітаміну D3 “Аквадетрим”. В обох групах здійснювали стимуляцію суперовуляції за допомогою рекомбінантного гонадотропіну коріфолітропіну-альфа – “ЕЛОНВА”. На 5–7 дні протоколу призначали щоденно антагоніст-ГнРГ (ант-ГнРГ) “Оргалутран” по 0,25 мг. На 8 день від введення ЕЛОНВИ продовжили стимуляцію рекомбінантним фолікулостимулюючим гормоном (р-ФСГ) “Пурегон” до кінцевого дозрівання ооцитів, у якості тригера використовували агоніст-ГнРГ (а-ГнРГ) “Диферелін”. За допомогою ультразвукового дослідження вимірювали розміри яєчників, діагностували наявність патологічних утворень, оцінювали стан фолікулярного апарату. Результати досліджень та їх обговорення. На основі проведених досліджень було встановлено, що у пацієнток, яким застосовували комплексну прегравідарну підготовку перед протоколом контрольованої овуляторної стимуляції (КОС) із поєднанням препаратів “FT-500 Plus” (“Інозитол”, “Фолієва кислота’, “Глутатіон”, “Лютеїн”, цинк, вітамін С, вітамін Е, селен) та вітамін D3 “Аквадетрин” у програмах ДРТ, спостерігали істотно вищі показники якості отриманих ооцитів, нижчу частоту незрілих та дегенеративних клітин, вищий відсоток дроблення та вихід бластоцист. Застосування в якості тригера овуляції агоніста-ГнРГ знижує прояви синдрому гіперстимуляції яєчників (СГЯ). Висновки. Застосування у комбінації препаратів вітамінного комплексу в пацієнток із безпліддям при СПКЯ дозволяє отримати ооцити кращої якості, знизити відсоток незрілих та дегенеративних яйцеклітин, збільшити частоту настання вагітності. Використання короткого протоколу КОС з ант-ГнРГ та тригером овуляції а-ГнРГ у даній групі пацієнток є фізіологічним та знижує ризик розвитку ускладнень.

Мета роботи: оцінити ризик рецидиву ТГВ, шляхом визначення ступеня реканалізації тромба та значення рівня D-димеру на момент закінчення антикоагулянтного лікування. Матеріали і методи. Обстежено та проліковано 98 пацієнтів з тромбозом глибоких вен (ТГВ) різної локалізації. Пацієнтів спостерігали в період антикоагулянтної терапії (n-98) та після її проведення (n-76) в терміни від 7 до 120 місяців. Залежно від схеми антикоагулянтної терапії пацієнти були поділені на три групи: перша група (32) отримували варфарин, друга група (34) – ривароксабан, третя (32) – дабігатран етексилат. Усіх пацієнтам з метою верифікації діагнозу і моніторингу якості терапії проводили ультрасонографічне дослідження та оцінювали рівень D-димеру в крові. Результати досліджень та їх обговорення. Більшість пацієнтів з ТГВ не потребувала подовженої антикоагулянтної терапії. В терміни початкової та тривалої антикоагуляції, незалежно від вибору схеми лікування, рецидиву ТГВ або випадків ТЕЛА ми не спостерігали. У пацієнтів всіх груп, після закінчення лікування, найчастіше спостерігались рецидиви ТГВ впродовж першого року. Загалом, протягом всього терміну спостереження, частота рецидивів серед пацієнтів першої групи склала 10 випадків, другої групи 4 випадки, третьої – три (р<0,05). Між пацієнтами, які приймали ривароксабан і дабігатрану етексилат, не спостерігалося достовірної різниці у частоті рецидивів тромбозу, тоді як між групою пацієнтів, які отримували варфарин, та другою і третьою групами різниця була достовірна (р<0,05). До кінця терміну лікування хворих з ТГВ позитивні результати відновлення прохідності вен та значення рівня D-димеру < 500 нг/мл були виявлені у 2 раза частіше у пацієнтів, що приймали новітні оральні антикоагулянти (НОАК). Це і пояснює, на нашу думку, низький відсоток рецедиву у другій та третій групах порівняно з першою групою, де пацієнти приймали АВК. Підвищений рівень D-димеру в крові >500 нг/мл на момент завершення антикоагулянтної терапії є фактором ризику рецидиву у пацієнтів із ТГВ, як і залишкова непрохідність вен. Тривала антикоагуляція варфарином є найменш прогнозованою щодо ризику рецидиву ТГВ (р<0,05), тоді як при застосуванні ривароксабану і дабігатрану етексилату не спостерігалося достовірної різниці у частоті рецидивів ТГВ.

Мета. Аналіз проблематики та жанрово-стильових особливостей подорожнього нарису кінця XIX століття. Як правило, подорожній нарис поєднує в собі риси нарису проблемного, що характерно і для публіцистики К. Станюковича та В. Гіляровського. Дослідницька методика. У статті використані методи узагальнення, аналізу й синтезу, що дозволило реконструювати і дослідити відмінні особливості подорожніх нарисів. Результати дослідження. У статті розглядається публіцистика Костянтина Станюковича і Володимира Гіляровського, які в різний час відвідали Придніпров’я. Постійна присутність на першому плані оповіді авторів, що роз’яснюють, коментують, описують у властивій їм яскравій індивідуальній манері промислове освоєння степового краю, людей, захоплених творчою працею та гарячковою гонитвою за прибутком, надає нарисам особливої динамічності, виразності й разом з тим переконливості документального свідчення. Наукова новизна. Для жанру подорожнього нарису характерна наративна ситуація, обумовлена тотожністю світу оповідача і персонажів; автор-персонаж присутній у розповіді, є учасником та спостерігачем зображуваних подій. Подорожній нарис зазвичай пишеться після завершення подорожі, коли автор виділяє у своєму творі найбільш значущі та яскраві, на його думку, епізоди. Якщо мати на увазі подорожні нариси кінця XIX – початку ХХ століття (і більш пізнього періоду – майже до кінця ХХ століття), то говорити про «чистоту» жанру не доводиться, оскільки, як правило, вони представляють собою синтез із іншими різновидами нарису, наприклад проблемним, портретним і т. ін. Ті ж якості притаманні й нарисам К. Станюковича і В. Гіляровського. Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані в розробці спецкурсів з вивчення жанрів документальної літератури і журналістики. Ключові

Коморбідність психічних розладів із соматичною патологією являє собою одну з провідних та надскладних проблем сучасної психіатричної практики, зокрема в питаннях терапії. Шизофренія є одним із найрозповсюдженіших психічних розладів, що характеризується високою частотою поєднання з соматичною патологією, наявність якої відмічають майже у кожного другого хворого на шизофренію. Мета дослідження – на основі комплексного аналізу клініко-психопатологічних особливостей шизофренії, що поєднана із серцево-судинними захворюваннями, розробити стратегію та принципи її терапії. Матеріали і методи. В якості методів дослідження використовували: клініко-психопатологічний метод, який доповнювали застосуванням клінічної рейтингової шкали позитивної та негативної симптоматик (Positive and Negative Syndrome Scale – PANSS) для оцінки психопатологічних проявів; а також психодіагностичний метод із застосуванням модифікованого варіанта методики Дембо–Рубінштейна для визначення особливостей самооцінки загального стану здоров’я та окремо психічного й фізичного здоров’я; адаптованого варіанта методики SUMD (The Scale to Assess Unawareness of Mental Disorder) для оцінки рівня “інсайту” психічної хвороби; та короткого опитувальника сприйняття хвороби (КОCХ, BIPQ) в адаптації В. М. Ялтонського; шкали особистісного та соціального функціонування (Personal and Social Performance Scale (PSP)) та короткої форми опитувальника про стан здоров’я (The 36-Item Short Form Survey (SF-36) для оцінки якості життя обстежених хворих. Результати досліджень та їх обговорення. У дослідженні обстежено 100 хворих на шизофренію (F20), з яких 50 осіб із наявністю хронічної серцево-судинної патології склали основну групу дослідження, 50 пацієнтів без хронічного соматичного обтяження контрольну. До основної групи залучали пацієнтів із шизофренією і серцево-судинними захворюваннями (ССЗ) тривалістю не менше 3-х років, які на момент дослідження були компенсовані. Пацієнти з постінсультними та постінфарктними станами в дослідження не брали. В структурі серцево-судинної патології хворих основної групи переважали: ішемічна хвороба серця – 64 % та гіпертонічна хвороба – 52 %, також були представлені порушення серцевого ритму – 14 %, кардіоміопатії – 6 %, вади серця (4 %) та варикозне розширення судин (4 %). У більшості випадків спостерігали коморбідність декількох серцево-судинних захворювань одночасно. Висновки. Виділено та описано провідні стратегічні завдання та тактику терапії хворих, що включали: купірування антипсихотичної симптоматики з урахуванням специфіки соматичного стану; опанування навичок контролю соматичного симптому та стресу, а також підвищення соціальної компетентності та соціально-особистісного функціонування пацієнтів. Урахування соматичного стану осіб із коморбідними серцево-судинними захворюваннями дозволяє підвищити рівень їх соціальної компетентності.

У статті викладено експериментальний матеріал з дослідження сиропридатності молока корів української чор-но-рябої молочної породи з різними генотипами капа-казеїну. Виділення геномної ДНК з індивідуальних зразків біологічного матеріалу, відібраного від піддослідних корів, здійснювали за допомогою комерційного набору реагентів «ДНК-сорб В» виробництва фірми AmpliSens. Біологічною сировиною слугували зразки волосся з цибулинами. Поліморфізм маркерних генів визначали методом ПЛР-ПДРФ. Оцінку сиропридатності молока за сичужною, бродильною та сичужно-бродильною пробами виконували згідно з вимогами ДСТУ 7357:2013 ДСТУ 7357:2013, активну кислотність молока в процесі скисання враховували портативним вимірювальним приладом рH-метром марки testo 206-рН1. За результатами попередніх дослі-джень установлено, що найактивнішим в напрямі зростання виходу сиру кисломолочного, особливо за підвищеного вміс-ту в молоці соматичних клітин та зниження тривалості утворення молочних згустків виявився сичужний фермент тваринного походження вітчизняного виробництва «Сичуг теляти». У цілому ж молоко усіх груп виявилось придатним для виготовлення сиру кисломолочного, так як час, витрачений на коагуляцію білків під дією експериментального сичуж-ного ферменту, не перевершував діючі вимоги нормативної документації (40 хв). За цих умов спостерігали вірогідне пришвидшення утворення казеїнових згустків у зразках продукту корів із генотипом ВВ на 1,6 хв або 10,7 % щодо тварин із генотипом АА і скорочення тривалості часу його зсідання – на 1,2 хв або 8,2 % проти особин із генотипом АВ. У рам-ках візуального визначення стану молока корів усіх груп за класами якості одержаних білкових згустків відмічено, що за результатами сичужної проби їм притаманна щільна структура, легкість до віддавання сироватки та відсутність ви-димих порожнеч. За бродильною і сичужно-бродильною пробами молоко корів із генотипом АА відповідало ІІ класу сироп-ридатності за задовільної оцінки якості, тоді як молоко корів із генотипами АВ та ВВ належало до І класу сиропридат-ності з оцінкою добре. Концентрація вільних іонів гідрогену в молоці впродовж доби після доїння істотним чином не впли-вала на здатність білкових згустків до згортання. Зі збільшенням часу скисання при кімнатній температурі молоко незначно втрачало первинні властивості. Отже, молоко корів із різними генотипами за локусом капа-казеїну є придат-ним для виготовлення різних видів молочних продуктів, у тому числі й сиру кисломолочного. Водночас, найкращі техно-логічні властивості притаманні молоку корів із генотипами АВ і ВВ.

Мета дослідження - поліпшення результатів лікування хворих з протяжними післяопіковими рубцевими стриктурами стравоходу (ППРСС) шляхом удосконалення існуючої хірургічної тактики. Матеріали і методи. Представлені результати лікування 156 хворих з приводу рубцевих стриктур стравоходу за період з 2000 по 2017 рік. Хворим основної групи проводили хірургічне лікування за методикою клініки, а групі порівняння - за класичними методиками оперативних втручань. Хворі І кластера підлягали одномоментній езофагопластиці, решта - двоетапному хірургічному лікуванню з накладенням контактної гастростоми (ІІ кластер) та езофагопластикою (ІІІ кластер). Результати. У хворих з ППРСС групи порівняння І кластера після операції ускладнення виникли у 12 (46,2%) хворих: плеврит - у 3 (11,5%), пневмонія - у 2 (7,7%); померли 3 (11,5%) пацієнта. Післяопераційні ускладнення виникли в 1 (4,2%) хворого основної групи І кластера: часткова неспроможність езофагогастроанастомозу шиї. Летальність становить 4,2% (помер 1 хворий від гострої серцево-судинної недостатності). У 4 (15,38%) хворих ІІ кластера групи порівняння відмічено прорізування кисетного шва, серед пацієнтів основної групи ускладнень не спостерігали. У групі порівняння ІІІ кластера ускладнення відзначали у 5 (18,5%) хворих: у 3 (11,1%) - часткова неспроможність езофагоколоанастомозу на шиї, у 2 (7,5%) - некроз проксимального відділу переміщеного в позицію стравоходу товстокишкового трансплантата з повною неспроможністю езофагоколоанастомозу; померли 2 (7,5%) пацієнта після езофагоколопластики комбінованим торакоабдомінальним доступом (гостра серцево-судинна та поліорганна недостатність). Післяопераційних ускладнень в основній групі ІІІ кластера не спостерігалося. Висновок. Розроблена і впроваджена тактика хірургічного лікування, що базується на врахуванні трофологічного статусу та компенсаторних можливостей організму хворого з ППРСС сприяє поліпшенню результатів лікування і якості життя оперованих хворих.

Сьогодні широкої популярності набуває підготовка фахівців у закладах вищої освіти через форму електронного навчання з використанням ІКТ та мережі Інтернет. Під час навчання сучасних фахівців активно використовуються дистанційні технології, що характеризуються високим рівнем інтерактивності і дозволяють навчатися студентам, які знаходяться в різних місцях з виходом в Інтернет. Аналізуючи різноманітні популярні платформи дистанційного навчання (Claroline, Moodle, ATutor, Lotus Learning Space, Live@EDU), можна виокремити як переваги, так і недоліки кожної з них. У статті наведено рекомендації щодо використання системи дистанційного навчання eFront під час підготовки майбутніх учителів інформатики. Визначено пріоритетні переваги платформи eFront, зокрема організацію навчального процесу (створення навчальних матеріалів та управління системою навчання), легкість встановлення, зрозумілий інтерфейс. Проаналізовано, що система сприяє дотриманню майбутніми вчителями інформатики чіткого графіка виконання навчального плану. Протягом усього часу вивчення дисциплін eFront допомагає налагоджувати систему інтерактивної взаємодії викладача і студента, студентів між собою. Якість навчальних матеріалів у платформі eFront для майбутніх учителів інформатики дозволяє набути професійних компетентностей щодо відповідної кваліфікації. Електронна база навчальних дисциплін в eFront є цілісною системою інтегрованих засобів, погоджених як за своїм змістом, так і за особливостями користувальницького інтерфейсу. Система оцінювання результатів навчальної діяльності студентів в eFront має різноманітні форми та критерії оцінювання всіх видів робіт. Функціональні можливості платформи eFront сприяють засвоєнню навчального матеріалу на високому рівні. Для майбутніх учителів інформатики система eFront забезпечує прозорість та динамічність навчального процесу та можливість працювати за індивідуальним графіком. Платформа eFront дозволяє викладачу здійснювати аналіз якості засвоєння навчального матеріалу та спостерігати за професійним зростанням кожного слухача.

Актуальним нині є збагачення продуктів харчування мінеральними сполуками, які здебільшого споживаються людством у недостатній кількості. Серед особливо дефіцитних виділяють органічні сполуки селену. Метою роботи було розробити технологію, дослідити властивості та показники якості йогурту із використанням біологічно активної добавки «Селен Альга Плюс». Біодобавка «Селен Альга Плюс» містить у своєму складі органічний селен, вітаміни Е, С, йод та топінамбур. На першому етапі експериментальних досліджень визначали вплив біодобавки на органолептичні показники дослідних зразків йогурту. Контролем служив класичний йогурт. Досліджували два способи внесення біодобавки: до пастеризації в нормалізовану суміш; після пастеризації перед заквашуванням. Контрольним зразком був класичний йогурт. У результаті експериментальних досліджень встановлено концентрацію біодобавки «Селен Альга Плюс» у кількості 0,6% від маси суміші до пастеризації або 0,4% після пастеризації, що відповідає 50% нормі споживання селену на добу за вживанні в їжу 200 г продукту. У зразках йогурту протягом зберігання на 1, 7, 14-ту доби досліджували органолептичні, фізико-хімічні та мікробіологічні показники згідно ДСТУ 4343:2004 «Йогурти. Загальні технічні умови». Протягом 7 діб не було помічено погіршення органолептичних показників. Проте, в наступні доби зберігання спостерігали незначне виділення сироватки у всіх зразках йогурту, що впливає на споживчі властивості продукту. З аналізу отриманих показників титрованої кислотності йогурту з селеном під час зберігання випливає закономірність інгібуючого впливу біодобавки в концентрації 0,6 і 0,4%. Встановлено, що в контрольному зразку йогурту без селену, відбувалося поступове зростання молочнокислих мікроорганізмів упродовж 14-добового періоду зберігання. За вмістом патогенних мікроорганізмів впродовж зберігання зразки йогурту відповідали вимогам чинного ДСТУ.

Проблеми застосування політичної відповідальності як важливого інструменту регулювання та контролю політичного процесу останнім часом посідають одне із центральних місць в сучасному політологічному дискурсі. Багатогранність поняття політичноі відповідальності викликає чимало дискусій серед науковців, що викликає неоднакове ставлення до ii суб'єктного складу та порядку застосування. Питання легітимації політичноі відповідальності заслуговує на додаткову увагу та викликає необхідність проведення подальших досліджень ii суб'єктивного складу. Політична відповідальність суб'єктів виборчого процесу в ракурсі введення у дію нового консолідованого документу - Виборчого кодексу України обгрунтувала актуальність обраної теми дослідження. На основі аналізу легітимних законодавчих актів та досвіду виборів в Україні були виокремленні особливості політичноі відповідальності суб'єктів виборчого процесу. Встановлено, що усі суб'єкти виборчого процесу можуть понести ту чи іншу форму політичноі відповідальності. Особливістю політичноі відповідальності вказаних суб'єктів є наявність поттико-ггравової відповідальності тільки у Центральної виборчої комісії, політичних партій та осіб, які зареєстрували себе в якості кандидатів на конкретних політичних виборах. На основі проведеного порівняльного аналізу виявлені підстави політичноі відповідальності політичних партій і політичних кандидатів, якими є політична бездіяльність, незаконна діяльність, спрямована проти територіальної цілісності та суверенітету, нездійснення програмних передвиборчих обіцянок, аморальна чи неетична поведінка, а санкціями слугують заборона діяльності, анулювання реєстраційного свідоцтва, суспільний осуд, критика з боку ЗМІ, громадських організацій, виборців, суспільства, непереобрання на новий термін, публічне визнання своїх помилок, акції громадської непокори тощо. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що політична відповідальність виборців полягає у здійсненні неправильного політичного вибору та неучасті у виборчому процесі. Усі вказані суб'єкти, офіційні спостерігачі та виборці несуть морально-політичну відповідальність у вигляді дії чи бездіяльності. Відсутність законодавчо передбаченої політико-правово'і відповідальності у всіх суб'єктів виборчого процесу призводить до підвищеної кількості незначних процесуальних правопорушень під час голосування та підрахунку голосів, недбалого ставлення до виборчого процесу загалом.

Захворювання тканин пародонта займають одне з перших місць за частотою і поширенням серед стоматологічних захворювань, а також є складною проблемою, яка набуває масштабного характеру. Високий рівень захворюваності на пародонтит, тяжкість перебігу деяких форм його патології, втрата зубів і як результат значні зміни в зубощелепній системі, зменшення працездатності, зниження якості життя населення – все це дозволяє вважати це захворювання не тільки серйозною медичною, а й важливою соціальною проблемою. Мета дослідження – вивчити зміни цитокінового профілю при ліпополісахаридному запаленні тканин пародонта в експерименті. Матеріали і методи. В експеримент включили 62 щури, яких поділили на дві групи: перша – контрольні тварини; друга – щури з моделлю пародонтиту. Для моделювання гострого пародонтиту в експериментальних тварин ми використали ліпополісарид, тваринам цієї групи протягом 2-х тижнів через добу вводили в тканини ясен по 40 мікролітрів (1мг/мл) ліпополісахариду (ЛПС) і внутрішньошлунково 1 % розчин крохмалю. Евтаназію щурів здійснювали шляхом кровопускання за умов тіопентал-натрієвого наркозу на 22-гу добу від початку досліду. Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведеного обстеження показали, що ФНП-α підвищився в сироватці крові тварин у 8,7 раза порівняно з контрольною групою. Разом з тим, показник ІЛ-1β зріс в 4,2 раза порівняно з контрольною групою (p<0,05). Результати рівня протизапальних цитокінів при ліпополісахаридному пародонтиті достовірно знижували. Дані наших досліджень показали, що рівень ІЛ-4 у сироватці крові експериментальних тварин знизився в 1,6 раза (p<0,05) відносно контрольної групи. Також ми спостерігали зменшення його у сироватці крові щурів (1,5 раза порівняно з контрольною групою) ІЛ-10. Висновки. Результати проведених досліджень продемонстрували, що розвиток пародонтиту супроводжується суттєвими змінами стану імунних механізмів захисту ротової порожнини. При генералізованому ліпополісахаридному пародонтиті в сироватці крові експериментальних тварин виникає дисбаланс між продукцією прозапальних і протизапальних цитокінів.

Вступ. Відповідно до оцінки ВООЗ, у 2019 р. цукровий діабет став безпосередньою причиною 1,5 мільйона випадків смерті. За даними Міжнародної федерації діабету 2011 р., кількість хворих на цукровий діабет у світі досягла рекордної цифри – 366 мільйонів, а у 2030 р. становитиме 552 мільйони. Діабетична периферична нейропатія є найпоширенішим ускладненням цукрового діабету і причиною низької якості життя, порушення працездатності у великої кількості хворих. Відомо, що ускладненням цукрового діабету, який призводить до розвитку діабетичної нейропатії, є пародонтальний синдром, механізми якого ще недостатньо вивчено. Мета дослідження – виявити патологічні зміни у тканинах пародонта щурів за умов стрептозоцин­індукованої діабетичної нейропатії. Методи дослідження. Піддослідним тваринам моделювали діабетичну нейропатію шляхом одноразового введення стрептозоцину (Streptozocin, “Sigma”, США) внутрішньочеревно з розрахунку 65 мг/кг. На 30-ту добу експерименту виконували глюкозотолерантний тест. Підтвердження розвитку діабетичної нейропатії оцінювали, вимірюючи поріг больової чутливості за допомогою тензоалгометричного тесту Randall-Selitto. У м’яких тканинах пародонта щурів визначали загальну протеолітичну активність, загальну антитриптичну активність, вміст ТБК-активних продуктів, вміст окисномодифікованих протеї­нів та активність каталази, вміст вільної фукози і глікозаміногліканів. Результати й обговорення. У результаті проведених досліджень встановлено, що у тварин, яким моделювали діабетичну нейропатію, поріг больової чутливості значно зростав у всі дні вимірювання порівняно з початковим значенням ((100,1±3,4) %): на 14-й день після введення стрептозоцину він збільшився на (22,4±8,4) % (p<0,05), а на 28-й – на (100,9±15,3) % (p<0,001). За умов розвитку діабетичної нейропатії у тканинах пародонта щурів зростав вміст вільної фукози та глікозаміногліканів порівняно з контрольними тваринами. Спостерігали підвищення загальної протеолітичної активності на тлі збільшення рівня інгібіторів протеїназ та інтенсифікацію вільнорадикальних процесів з розвитком оксидативного стресу. Висновок. Стрептозоциніндукована діабетична нейропатія призводить до розвитку пародонтального синдрому в щурів, про що свідчать активація протеолітичних процесів, розвиток оксидативного стресу, підвищення катаболізму глікопротеїнів та протеогліканів сполучної тканини пародонта.

Актуальність теми дослідження. Вирішення ряду таких актуальних проблем імпульсних напівпровідникових перетворювачів енергії (ІНПП) для бортових систем, що входять до складу рухомих платформ і безпілотних літальних апаратів (БПЛА), як підвищення точності стабілізації цільового параметру (кута, швидкості, напруги, струму), а також покращення динаміки систем автоматичного керування, масо-габаритних та теплових характеристик можливо шляхом розробки нових структур ІНПП та алгоритмів керування ними. Постановка проблеми. Зміна періоду та форми резонансної кривої (РК) напруги/струму в квазірезонансних імпульсних перетворювачах (КРІП) в залежності від імпедансу навантаження призводить до неузгодженості сигналу закриття силового транзисторного ключа (СТК) з моментом переходу РК через нульове значення, а отже, – до різкого зниження ККД системи. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Типові реалізації частотно-імпульсних модуляторів (ЧІМ) містять у своєму складі керований напругою генератор та одновібратор, а повністю керовані рішення виконують на основі реверсивних лічильників та керуючого автомату. В якості новітніх ланок ЧІМ для задач керування ІНПП вводяться спостерігачі імпедансу навантаження та модулятори, побудовані на кільцевих зсувних регістрах та лініях затримки. Швидкодія ЧІМ підвищується за рахунок каскадування та використання табличного синтезу сигналу. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Існуючі рішення не корегують тривалість імпульсу керування СТК для забезпечення його комутації при нульових значеннях напруги/струму, що нівелює можливість практичного втілення КРІП з широким діапазоном навантажень. Постановка завдання. Стаття присвячена розробці структури цифрового частотно-імпульсного модулятора з адаптивною корекцією тривалості імпульсу (ЦЧІМ-АКТІ) та метода автоматичного слідкування за РК з метою прогнозування її переходу через нуль. Викладення основного матеріалу. Запропонована схемотехнічна структура та алгоритм функціонування модулятора у складі блоків ЦЧІМ та АКТІ на основі декількох цифрових автоматів, набору лічильників та арифметико-логічних пристроїв. Пара зовнішніх гістерезисних компараторів детектує перехід резонансної кривої через порогові рівні, розміщені симетрично відносно нульового рівня. Висновки відповідно до статті. Створено новий завершений цифровий блок, який реалізований на основі програмованої логічної інтегрованої схеми (ПЛІС) з використанням мови VHDL. Введення цього блоку до складу стабілізатора напруги ланки постійного струму (ЛПС) на основі КРІП в електроприводі точного позиціювання рухомої платформи з безколекторним двигуном постійного струму (БДПС) дозволяє стабілізувати напругу ЛПС з точністю до 1%. Роздільна здатність за часом ширини імпульсу та паузи не перевищує 5нс.

У статті досліджуються актуальні питання топологічної інформаційно-правової структури ноосфери як концептуальної основи становлення і розвитку ноосферного права. Стверджується, що створення системи ноосферного права – найважливіший напрям правотворчої діяльності, яку, згідно з вченням про ноосферу, можна кваліфікувати, як наукову розумову діяльність людини, пов’язану з планетарним перетворенням природи і суспільства. В даний час можна спостерігати наполегливі спроби багатьох вчених, як правової – юридичної, так і неправової спеціалізації, в розробці системи ноосферного права. На жаль, окремі автори прагнуть сформулювати принципи ноосферного права, не тільки в контексті понять філософії, але і футурології, нерідко використовуючи релігійні уявлення в додатку до вчення про ноосферу. Тому, в якості практичної галузі права, такі, або подібні до них системи, свідомо не можуть відповідати природно-правової реальності. Це вказує на те, що природничо-наукові ідеї про ноосферу, які спочатку були закладені в роботах їх автора – академіка В. І. Вернадського, до сих пір не змогли отримати належної природно-правової інтерпретації, а також прикладного правового розвитку та практичної реалізації у вигляді системи ноосферного права. Метою статті є: виклад системи доказів, які свідчать про «топологічну інформаційно-правову структуру ноосфери», як концептуальну основу для розробки ноосферного права, а також опис особливостей моніторингу «топологічної інформаційно-правової структури ноосфери», з використанням її «топологічної двоконтурної інформаційно-правової моделі». Наукова новизна полягає у дослідженні та виокремленні актуальних питань топологічної інформаційно-правової структури ноосфери як концептуальної основи становлення і розвитку ноосферного права, а також у описі особливостей моніторингу «топологічної інформаційно-правової структури ноосфери», з використанням її «топологічної двоконтурної інформаційно-правової моделі». Висновки. Авторами встановлено, що існування топологічної двоконтурної «оболонково-ядерної» інформаційно-правової структури ноосфери є концептуальною основою для формування та розвитку системи ноосферного права. Використання даної Моделі ноосфери відкриває нові можливості для міжнародно-правового прогнозування з урахуванням застосування математичного апарату теорії ігор і методів топології в міжнародно-правовому моніторингу. Топологічну двоконтурну «оболонково-ядерну» інформаційно-правову структуру ноосфери слід визнати в системі міжнародного публічного права природним гарантом сталого розвитку світової цивілізації. Тому їй необхідно надати виключний міжнародно-правовий гуманітарний цивілізаційний статус, який треба буде закріпити в контексті системи ноосферного права і Статуті ООН. Однак, для досягнення поставлених телеологічних домінант – всебічного вивчення та подолання можливих проблем на шляху до створення системи ноосферного права потрібні додаткові, більш глибокі, дослідження. Такі дослідження можна буде виконати в рамках нової галузі правової науки – юридичної ноосферології.

Мета дослідження – встановити особливості клінічного перебігу муковісцидозу в дітей Тернопільської області. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб 15 дітей Тернопільської області, хворих на муковісцидоз. Оглянуто 5 дітей під час їх перебування у стаціонарі. Результати дослідження та їх обговорення. Ідеальними можна вважати виявлення хворих на муковісцидоз під час неонатального скринінгу і початок лікування одразу ж після встановлення діагнозу навіть за відсутності клінічних проявів. Діагноз муковісцидозу в усіх пацієнтів підтверджено в Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі. При дослідженні генотипу було виявлено різні види мутацій, але найчастіше траплялась мутація F508del/F508del. Ми ви­значили, що більшість дітей досягла десятирічного віку. Час встановлення діагнозу муковісцидозу був різний: до 1 року – в 2 дітей (13,3 %), від 2 до 5 років – у 5 дітей (33,3 %), від 5 до 10 років – у 8 дітей (53,4 %). Встановлено, що, чим пізніше у хворого діагностують захворювання, тим тяжчий його перебіг і нижча ефективність лікування. У цих дітей відмічали багаторазові рецидиви запальних процесів у бронхах – у 10 хворих (66,6 %), додаткових пазухах носа – в 5 (33,3 %), порушень функції підшлункової залози – у 15 (100,0 %), розвиток резистентності патогенної мікрофлори до антибіотиків – у 15 (100,0 %). Тому в цих дітей лікування ускладнювалось і, відповідно, ефективність його знижувалась. Майже в половини пацієнтів, а саме у 7 (46,6 %), внаслідок тривалої гіпоксії виявлено деформацію пальців і нігтів у вигляді «барабанних паличок» та «годинникових скелець». Легеневу гіпертензію діагностовано в 4 пацієнтів (26,6 %). Деформацію грудної клітки (бочкоподібна, розширена в передньо-задньому розмірі) відмічено в 7 дітей (46,6 %). Холестатичний гепатит виявлено в 5 хворих (33,3 %). Порушення толерантності до глюкози діагностовано у 2 дітей (13,3 %). Висновки. У структурі хворих на муковісцидоз дітей Тернопільської області переважають дівчатка та мешканці сільської місцевості. На сьогодні більша частина дітей області з муковісцидозом (53,3 %) досягла віку старше 10 років. У дітей нашого регіону переважає мутація F508del/F508del (66,7 %). У більшості дітей (53,4 %) захворювання було діагностовано після 5 років. У дебюті хвороби найчастіше спостерігали затяжні обструктивні бронхіти (66,7 %) та порушення функції підшлункової залози (100,0 %). Серед ускладнень переважали кісткові деформації, ознаки хронічної гіпоксії та висока частота інфікування золотистим стафілококом (73,3 %) і синьогнійною паличкою (46,7 %). Необхідно збільшити настороженість щодо діагностики муковісцидозу на ранніх стадіях для покращення якості й подовження тривалості життя дітей.

Стан вирощування ремонтного молодняку великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності завжди цікавив фахівців тваринницької галузі. Це в першу чергу було пов’язане з тим, що при оптимальних умовах формується фенотип тварин, який наближується до генетичного потенціалу молочної продуктивності. В умовах сучасних відносин на рину це має велике значення для одержання продукції високої якості з мінімальними витратами і меншою собівартістю. Тому метою статті було дослідити у порівнянні особливості росту тварин двох основних порід, які розводяться в Україні, а також встановити особливості формування екстер’єру та молочного типу у ремонтних телиць в різні вікові періоди. Дослідження проводились в умовах ПОСП (приватне орендне сільськогосподарське підприємство) «Хлібороб» Ічнянського району Чернігівської області. Був зроблений порівняльний аналіз стану вирощування ремонтного молодняку української чорно-рябої та червоно-рябої молочних порід, шляхом аналізу живої маси від народження до 18 місяців, та взяттям основних промірів з подальшим розрахунком індексів будови тіла. Суттєвої різниці між тваринами обох порід за показниками росту не виявлено. Так при народженні і в 3 місяці різниця взагалі була відсутня. У 6 місяців вона склала 3,1 кг на користь телиць української червоно-рябої молочної породи, а у віці 6 місяців ми спостерігали деяке перевищення вже тварин української чорно-рябої молочної породи на 3,3 кг. Це перевищення просліджувалось у подальшому, і вже у 18 місяців становило 8,1 кг, але як і у попередніх періодах воно було невірогідне. Добові прирости за цей період складали від народження до 3 – х місяців 779,4 та 778,3 г., відповідно по українській чорно-рябій молочні та українській червоно-рябій молочній, від 3 до 6 місяців 818,6 та 853,1 г, від народження до 6 місяців 799,0 та 815,7 г, від 6 до 12 місяців 807,3 та 771,9 г, від народження до 9, 12 та до 18 місяців 808,8 і 801,1 та 792,1 і 782,9 г та 751,9 і 736,9 г. У всі вікові періоди вірогідної різниці між породами не виявлено. Коефіцієнт повторюваності живої маси при народженні з живою масою в 3 місяці у тварин української чорно-рябої молочної складав + 0,138, у 6 місяців + 0,134, у 12 місяців + 0,104, у 18 місяців + 0,105. При цьому в перших двох періодах він був вірогідний (Р> 0,95), то за останні періоди невірогідним. Показники промірів та індексів будови тіла також вказували на те, що тварини обох порід добре розвинені, мають чітко виражений ухил в бік формування тварин молочного типу.

Ярий ячмінь – важлива харчова, кормова та технічна культура, масштаби вирощування якої на-багато менше, ніж існує національна потреба в ній. Тривалі польові експерименти та практика вирощування сільськогосподарських культур показали, що попередня обробка їх насіння (насамперед посівів) бішофітом позитивно впливає на їх подальший ріст і розвиток. У статті представлені ре-зультати дослідження впливу електрохімічної обробки розчинами бішофіту з метою отримання розчинів з комплексом антибактеріальних властивостей, використання яких можна рекомендувати для передпосівної обробки ячменю ярого та захисту рослин від грибкового впливу. Це дало змогу, як показали експерименти на вирощуванні сільськогосподарських культур, збільшити врожайність удвічі-утричі, а також використовувати для знезараження побутових та промислових стічних вод у сільськогосподарських підприємствах. Розглянуто технологічні характеристики використання роз-чину бішофіту. Встановлено найбільш ефективну концентрацію замочування насіння ячменю ярого в концентрації 1,0% водного розчину бішофіту для сортів «Геліос» та «Парнас». Замочування насіння ячменю весняних сортів «Вакула» виявило стимулювання ростових процесів ячменю ярого вже на ранніх етапах онтогенезу, а також на подальший його ріст та розвиток, підвищення врожайності, кормових та харчових якостей зерна. Встановлено, що саме при концентрації 1,0 % водного розчину бішофіту енергія проростання є найбільш ефективною, адже при концентрації 1,5 %, для більшості використаних зразків ячменю, спостерігається сповільнення проростання та розвитку рослин. Встановлено, що найбільший стимулюючий ефект препарату на ріст кореню ячменю спостеріга-ється на 7-у добу після передпосівного замочування. Цей ефект зберігається протягом усього дослі-дження. Коренева система у 7-денних проростків ячменю ярого, вирощених з насіння після передпо-сівної обробки 1,0% розчином бішофіту, на 31 % довше, ніж у контрольних рослин, у 14-денних рос-лин ці показники відрізняються на 29 %, а у 21-денних – на 16 %, відповідно. При дії розчину бішофі-ту в концентрації 1,5 та 2,0 % інгібував процеси росту коренів ячменю ярого. На 7 добу досліджень довжина кореневої системи рослин була менше на 22 % порівняно з контрольними проростками, на 14-ту добу – на 34 %, а на 21 добу менше на 36 %. Отже, в дослідженні показано стимулюючийвплив 1,0 % розчину бішофіту на енергію проростання, лабораторну схожість насіння, а також напоказники росту рослин ячменю (площа листової поверхні, маса сирої й сухої речовини надземної ча-стини і коренів). Отримані результати підтвердили перспективність використання препарату бі-шофіт для передпосівної обробки насіння ячменю ярого.

Протягом останніх років у лікуванні ювенільного ревматоїдного артириту (ЮРА) відбувся суттєвий прогрес, пов’язаний із розробленням інноваційних лікарських засобів, хоча доступність для українських пацієнтів обмежена через високу ціну та відсутність достатнього державного забезпечення. Мета роботи – провести обстеження молодих дорослих пацієнтів з ЮРА на момент звернення до дорослого ревматолога та через рік спостереження з оцінкою динаміки клінічних, лабораторних показників, психологічного стану, стану мінеральної щільності кісткової тканини та проведеного лікування. Матеріал і методи. У дослідження включено 168 пацієнтів з ЮРА, що досягли 18-річного віку, які були обстежені на базі Олександрівської міської клінічної лікарні, м. Київ з оцінкою клініко-лабораторних паказників активності захворювання, якості життя (ЯЖ) за SF-36, алекситимії за TAS, рівня депресії за PHQ-9, стану мінеральної щільності кісткової тканини та отриманого лікування. Результати. При динамічному спостереженні за дорослими пацієнтами з ЮРА протягом 1 року на фоні терапії згідно з Уніфікованим клінічним протоколом медичної допомоги хворим з ЮРА виявлено зменшення тривалості ранкової скутості (p<0,05), покращення суглобового синдрому, зменшення артриту кистей (p<0,05), артриту більше трьох суглобів (p<0,05), симетричного артриту (p<0,05), ентезитів (p<0,05), болю в хребті (p<0,05), що відоб­разилося в зниженні (p<0,05) ступеня функціональної недостатності суглобів та відсутності рентгенологічного прогресування, не збільшилася потреба в протезуванні суглобів, не виявлено динамічних змін системних проявів, наявності увеїту та сакроілеїту. Виявлено відсутність позитивної динаміки лабораторних показників активності ЮРА в дорослому віці за DAS28 та JADAS, ШОЕ, СРБ, хоча є тенденція до їх зменшення. У пацієнтів з ЮРА залишається активність захворювання через 1 рік спостереження в дорослому віці. За рік спостереження виявлено збільшення рівня вітаміну 25-(ОН) (p<0,05), хоча він все ще не нормалізувався. Встановлено, що як на момент первинного огляду, так і після спостереження протягом 1 року МЩКТ в різних ділянках скелета та Z- і T-показники відповідних ділянок були достовірно нижчими, порівняно з групою контролю. Однак, при оцінці МЩКТ в різних відділах скелета та Z- і T-показників відповідних ділянок не виявлено їх динамічних змін протягом року спостереження. Через 1 рік спостереження не виявлено відмінностей ні за ЯЖ та її шкалами, ні за рівнем алекситимії, ні за ступенем депресії. Хоча 4 % пацієнтів з ЮРА після 1 року спостереження в дорослому віці мали від легкої «субклінічної» до середнього ступеня тяжкості депресію, тоді як на момент первинного огляду дорослим ревматологом ознаки депресії різного ступеня спостерігали у 61,1 % пацієнтів. Висновки. У дорослих пацієнтів з ЮРА, що перебували під спостереженням протягом 1 року, відмічена стабілізація як клінічного, так і психологічного стану. Через 1 рік спостереження виявлено зменшення тривалості ранкової скутості та покращення суглобового синдрому, що відобразилося в зниженні ступеня функціональної недостатності суглобів та припиненні рентгенологічного прогресування, однак утримувалась висока лабораторна активність. При оцінці МЩКТ у різних відділах скелета та Z- і T-показників відповідних ділянок не виявлено її позитивних динамічних змін протягом року спостереження. Через 1 рік спостереження за дорослими пацієнтами з ЮРА не виявлено відмінностей в ЯЖ за її шкалами, алекситимії, та ступені депресії, що свідчить про необхідність корекції за участі відповідних спеціалістів. Встановлено, що 32 (19 %) пацієнти від дебюту захворювання до дорослого віку не приймали хворобомодифікуючих препаратів, та отримували терапію лише НПЗП та локально глюкокортикоїдами, 53 (31,5 %) пацієнти приймали протягом всієї тривалості захворювання 1 хворобомодифікуючий препарат, 34 (20,2 %) пацієнти отримували послідовно або паралельно 2 хворобомодифікуючих препарати, 11 (6,5 %) пацієнтів отримували послідовно або паралельно 3 хворобомодифікуючих препарати, 19 (11,3 %) пацієнтів отримували 1 хворобомодифікуючий препарат та 1 препарат ІБТ, 10 (6 %) пацієнтів отримували 2 хворобомодифікуючих препарати та 1 препарат ІБТ, 9 (5,4 %) пацієнтів отримували більше 3 хворобомодифікуючих препаратів або більше 2 препаратів ІБТ.

Дистанційне навчання як одна з новітніх форм отримання знань має свою специфіку, оскільки неподільно пов’язане з використанням сучасних комп’ютерних Інтернет-технологій.Проблема Інтернет-залежності, як одна з найбільш поширених у теперішній час, форм адиктивної поведінки, виникла з появою Інтернету.Не дивлячись на інтерес, який існує у вивченні негативного впливу нових інформаційних технологій і комп’ютерних технологій на дистанційне навчання, на наш погляд, він вивчений недостатньо.Надмірне захоплення комп’ютерними іграми або Інтернетом може збільшити існуючі психологічні проблеми адаптації особистості.Родоначальниками психологічного вивчення феномена Інтернет-адикції є представники США: клінічний психолог К. Янг і психіатр І. Голдберг.К. Янг в 2000 році був розроблений і розміщений на Web-сайті опитувальник, який дозволив визначати наявність Інтернет-залежності. У результаті проведеного нею дослідження було відібрано й проаналізовано 400 анкет, заповнених Інтернет-залежними користувачами.У 1996 році для позначення феномена залежності від Інтернету, I. Голдбергом був запропонований термін «Інтернет-адикция». Сьогодні у використанні знаходяться різні терміни для позначення даного явища: поведінкова Інтернет-залежність, надлишкове або патологічне використання Інтернету, віртуальна адикція, нетаголізм й ін.У США в 1995 році К. Янг був організований перший центр on-line-залежності в м. Бредфорд, а в 1997 році створена дослідницька, консультативно-психотерапевтична Web-служба для допомоги страждаючої Інтернет-адикцією. У 1996 році М. Орзак у Гарварді була відкрита клініка лікування від комп’ютерної залежності. У 1998 р. Д. Гринфілд організував службу «Virtual-addiction». У 2005 році в Китаї була відкрита перша клініка для лікування віртуальної залежності. У 2006 році центр для лікування Інтернет-адиктів був відкритий у Белграді (Сербія) і клініка в Амстердамі (Голландія).За даними К. Янг і М. Грифітс (Young K., Griffiths M., 1998), наприкінці 20-го століття в західних країнах віртуально залежні користувачі становили 1–5% від загального числа користувачів Інтернет. У цей час їхня кількість наближається до 10%.У результаті моніторингу, проведеного у Китаї, 14% підлітків страждають Інтернет-залежністю.За кількістю віртуальних адиктів лідирують США – близько 200 млн. чоловік, у Китаї кількість залежних Інтернет-користувачів досягла 111 млн., а в Японії 85,29 млн. людей.Інтернет-середовище дозволяє індивідові реалізувати три основні види діяльності: комунікативну, пізнавальну та ігрову. Такі особливості психіки дитини, як недостатня розвиненість саморегуляторних механізмів, емоційного й вольового контролю, імпульсивність та несформованість адекватних схем поведінки створюють підвищену небезпеку для формування та розвитку комп’ютерної та Інтернет-залежностей.Особи, що страждають на комп’ютерну та Інтернет-залежність, мають, як правило, порушення у емоційно-вольовій, соціальній, міжособистісній, комунікативній сферах, та проблеми соціальної адаптації.Доступність Інтернет-ресурсів для дорослих користувачів, зокрема, для осіб неповнолітнього віку, висуває підвищені вимоги до якості, вірогідності й безпеці інформації, що міститься в Мережі. В Інтернеті можуть розміщуватись матеріали дезінформаційної, агресивної або протизаконної спрямованості.Користувачі не завжди здатні реально оцінити рівень вірогідності й безпеки інформаційних матеріалів, які знаходяться в Інтернет. Так, інформаційні Web-ресурси агресивної й аутоагресивної спрямованості створюють підвищену небезпеку для осіб з нестійкою психікою і є теоретичною базою для агресивно та аутоагресивно настроєних користувачів.Відсутність Інтернет-культури й елементарних навичок правильної роботи в Мережі створює ряд проблем психологічного й соціального характеру.Неконтрольоване й нераціональне використання Інтернет-ресурсів учнями й студентами спричиняє неуспішність у навчанні й виникнення академічних заборгованостей.Ігри, що містять агресивні сюжети можуть викликати перенесення агресії з віртуального світу в реальний.Також існує ряд небезпек Віртуального простору:залучення неповнолітніх у сексуальні відносини;відвідування порнографічних сайтів; залучення через Інтернет до діяльності, яка носить протизаконний і протиправний характер;on-line гемблінг (гіперзахопленість індивідуальними й/або мережними on-line-іграми);хакерство;адиктивний фанатизм (релігійний, спортивний, музичний і ін.);відвідування сайтів агресивної (що пропагують ксенофобію, тероризм) і/або аутоагресивної спрямованості (інформаційні ресурси про застосування засобів для суїциду з описом дозування й ступеня їхньої летальності).Комп’ютерна та Інтернет-залежності чинять негативний вплив на особистість, сприяє виникненню комунікативних проблем та викликають:емоційну й нервову перенапругу;астеноневротичні порушення;психо-емоційні порушення;порушення соціальної адаптації.Багато країн, що зіштовхнулися із проблемою Інтернет-адикції, постали перед необхідністю створення й впровадження заходів, що дозволяють боротися з даним явищем. Так, парламент Китаю ухвалив рішення щодо заохочення досліджень Інтернет-адикції й розробки превентивних програм, спрямованих на попередження розвитку Інтернет-залежності у дітей. У цей час влади Китаю фінансують роботу восьми реабілітаційних центрів для Інтернет-залежних пацієнтів. З кінця 2006 року в Китаї обмежується допуск дітей в Інтернет-клуби й застосовується система контролю, що автоматично припиняє ігровий сеанс через кожні п’ять годин.У Південній Кореї, Таїланді, В’єтнамі й Малайзії також приймаються серйозні міри боротьби з Інтернет-адикцією серед молоді.Розвиток комп’ютерних технологій сприяє видозміні й ускладненню інформаційного середовища. Глобальна мережа Інтернет поєднує все більше число користувачів, діяльність яких у кіберреальності має свої специфічні особливості. Тому Україні, як і будь-який іншій розвинутій країні, необхідно мати превентивні й реабілітаційні програми, спрямовані на боротьбу з віртуальною залежністю.На наш погляд, необхідно проведення більш широких психологічних досліджень залежної поведінки, яка має нехімічне походження з метою визначення наявності та ступеню адитивної реалізації серед користувачів Інтернету.Кінцевим результатом таких досліджень може бути діагностично-експертна система, яка, по-перше, допоможе визначити стани залежності користувачів від комп’ютера, а, по-друге, надати конкретну пораду або застосувати низку профілактичних заходів, мета яких профілактика та психокорекція залежності.Щоб розробити таку систему, спочатку потрібно провести ряд цілеспрямованих експериментів для накопичення статистичного матеріалу та окреслення простору психологічних чинників, по значенню яких можна зробити діагностування.Нами розробляється спеціалізована комп’ютерна програма, яка являє собою єдиний пакет тестів, що допоможуть вирішити цю проблему. До складу пакета входять наступні тести:метод дослідження рівня суб’єктивного контролю;шкала депресії Бека;методика самооцінки особистості (Будассі);методика дослідження структури особистісних якостей;методика оцінки рівня спілкування (тест Ряховського);тест-опитувальник самовідношення (Столін, Пантелєєв);впевненість в собі (тест Райдаса).З метою проведення of-line та on-line психологічних досліджень серед користувачів комп’ютерів та виявленню осіб, які страждають однією чи більше видами нехімічної залежності, для подальшої профілактики адиктивної поведінки, нами було розроблено тест, який дозволяє виявити наявність та ступінь найбільш поширених видів адикцій, що мають нехімічне походження.Також створено окремий тестовий блок, в який увійшли модифіковані тести, що дозволяють виявляти наявність та ступінь таких видів адиктивної поведінки.В плані запобіжних дій можуть також бути в нагоді й інші комп’ютерні програми, наприклад така як «емоційний запобіжник». Якщо комп’ютер доповнити фотокамерою, яка б постійно спостерігала за користувачем, оцінюючи його психологічний стан по міміці, то такий пристрій зміг би контролювати його поведінку.У випадках, коли цей стан буде оцінюватись як критичний, комп’ютер буде відключатись, відмовляючись виконувати команди такого користувача. Особливо застосування цих програм може бути корисним в Інтернет-клубах, Інтернет-кафе тощо.Необхідність впровадження таких заходів насамперед пов’язане з поширенням в останній час проявів агресії та аутоагресії серед користувачів у громадських закладах.На нашу думку, глибоке та всебічне вивчення впливу інформатизації на психіку користувачів Інтернету та проведення досліджень адиктивної поведінки серед осіб, що отримують дистанційну освіту, дозволять уникнути негативних наслідків використання комп’ютерних засобів як у електронному навчанні, так і у повсякденному житті людей.

У теперішній час розглядають три етапи розвитку дистанційного навчання. Перший етап почався з відомих проектів PLATO і TICET, які виконував Іллінойський університет на замовлення Департаменту освіти США. В основу тоді ще комп’ютерних курсів (лише у 1990-ті роки вони з’явилися в Інтернет) були покладені біхевіористська та когнітивна педагогічні теорії. До основних підходів та технологій можна віднести методику Ганьє (педагогічне проектування), поштові послуги, телебачення та радіо, книги, телефон, презентаційні технології на електронних носіях та інтерактивні технології (анімації, інтерактивні тести, адаптивна гіпермедіа на останніх етапах).Другий етап розвитку дистанційного навчання пов’язаний з використанням соціального конструктивізму, почався орієнтовно у 2000 році, коли в Україні почався розвиток дистанційного навчання. Домінуючими технологіями були електронна пошта, форуми, конференції. Це був крок уперед, але і біхевіористські підходи лишилися актуальними.З 2008 року почався третій етап розвитку дистанційного навчання, який базується на коннективістському підході. Домінуючими технологіями є блоги, вікі, соціальні закладки, обмін файлами, соціальні мережі, агрегатори та інші, які мають узагальнюючу назву «соціальні сервіси». Дистанційні курси на цьому етапі мають вільний та відкритий характер та спираються на вільні освітні ресурси, які почав 10 років тому назад пропонувати Массачусетський технологічний інститут.У теперішній час практично існують дистанційні курси усіх етапів та їх особливістю є наявність інформаційного освітнього середовища, для роботи у якому студент створює персональне навчальне середовище для роботи з навчальними ресурсами. Дехто вважає, що персональне навчальне середовище – це щось на зразок Moodle. Насправді, це набір інструментів (соціальних сервісів, які дозволяють організувати навчальний процес у Інтернет, наприклад, масові відкриті дистанційні курси).Біхевіористський підхід базується на роботах Е. Л. Торндайка, І. П. Павлова, Б. Ф. Скіннера. На основі цього підходу і під впливом ідей кібернетики – науки про оптимально організований процес діяльності, була створена система програмованого навчання, яка показала непогані результати у процесі алгоритмізації діяльності. Для керування навчальною діяльністю тут були запропоновані тести з відповідями «так» – «ні» і обов’язковий зворотний зв’язок для відпрацювання згідно з еталоном потрібної якості виконання дій. У відповідності до цього підходу, саме це свідчило, чи засвоїв студент матеріал заняття і як це відбивається на якості отриманого результату. До речі, ці ідеї вдало контактували з методами психологічної теорії поетапного формування розумової діяльності і методикою алгоритмізації навчальної діяльності (П. Я Гальперін, Н. Ф. Тализіна, Л. Н. Ланда та ін.).Це погляд на навчання, при якому не розглядаються внутрішні процеси мислення, а вивчається поводження, що трактується як сума реакцій на які-небудь ситуації [1]. Один з основоположників біхевіоризму Е. Л. Торндайк (1874–1948) вважав, що навчання людини повинне має будуватися на базі суто механічних, а не свідомих принципів. Тому він намагався описати навчання людини за допомогою простих правил, справедливих одночасно і для тварин. Серед цих правил виділимо два закони, що слугували платформою для подальшого розвитку цього погляду на процес навчання. Перший з них, названий законом тренування, говорить про те, що, чим частіше повторюється визначена реакція на ситуацію, тим міцніше буде зв’язок між ними, а припинення тренування (повторення) призводить до ослаблення цього зв’язку. Другий закон був названий законом ефекту: якщо зв’язок між ситуацією і реакцією супроводжується станом задоволеності індивіда, то міцність цього зв’язку зростає і навпаки: міцність зв’язку зменшується, якщо результат дії приводить до стану незадоволеності. Спираючись на ці закони, послідовник Торндайка Б. Ф. Скіннер (1904–1990) розробив на початку 50-х років минулого сторіччя дуже технологічну методику навчання, названу надалі лінійним програмуванням. В основу своєї методики Б. Ф. Скіннер поклав універсальну формулу: ситуація → реакція → підкріплення.Застосування програмованих посібників Б. Ф. Скіннера в професійно-технічних училищах США виявилося успішним: істотно скоротився час навчання, підвищилася кваліфікація студентів. Але одразу же виявилися і недоліки методики лінійного програмування: нудність і механістичність програмованих текстів; відсутність системності, цілісності в сприйнятті навчального матеріалу (велика кількість дрібних доз не сприяє узагальненням); правильність виконання простих завдань є позитивним підкріпленням лише спочатку читання посібника, надалі правильне виконання простих ситуацій уже не приносить почуття задоволеності; відсутність адаптації (всі учні виконують ту ж саму програму, йдуть по одній лінії).Незважаючи на гостру критику за принципове невтручання в мислення студента (біхевіористи керують лише його поводженням), біхевіористський підхід до навчання одержав широке поширення і був реалізований в ряді технічних навчальних закладів. І сьогодні універсальна схема цього підходу (ситуація – реакція – підкріплення) у її лінійній чи розгалуженій формі є стрижневим фрагментом багатьох комп’ютерних навчальних програм, користується популярністю у корпоративному навчанні СНД.Біхевіористська школа розглядає розум людини як «чорну скриньку» у тому сенсі, що реакція на стимул, зокрема, може розглядатися кількісно, повністю ігноруючи процес мислення.Особливості залучення у цьому випадку студентів до навчаннястудентам треба чітко формулювати кінцеві результати навчання таким чином, щоб вони могли визначитися щодо своїх дій і очікувань та зрозуміти, чи досягли вони результату наприкінці заняття;студентів треба тестувати, щоб визначити, чи досягли вони результатів навчання. Тестування та оцінювання мусять об’єднуватися у навчальну послідовність для перевірки рівня досягнень студентів та забезпечення відповідних відгуків;навчальні матеріали повинні об’єднуватися у такий спосіб, щоб вони забезпечували навчання. Форма об’єднання може бути від простого до складного, від відомого до невідомого, від знань до використання;студенти мають очікувати на своєчасний відгук викладача, щоб вони могли спостерігати за своїми успіхами та приймати відповідні дії для їх досягнення.Але оскільки алгоритми навчальної діяльності відтворювали її досить формально, деякі педагоги зазначали, що навчання – це процес, значно глибший, ніж тільки зміни у поведінці. Тому і з’явився пізнавальний (когнітивний) підхід, де за основу результатів навчання брали знання і роботу з ними.Когнітивний підхід стверджує, що навчання включає пам’ять, мотивацію та мислення, і що міркування грають важливу роль у навчанні. Когнітивісти розглядають навчання як внутрішній процес та звертають увагу на те, що кількість і якість отриманих знань залежить від здібностей студента, від якості і кількості досягнень, які зроблені під час навчального процесу, а також від рівня здібностей та існуючої структури знань студента.Цей підхід знайшов своє втілення у педагогічних технологіях розвиваючого навчання (В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін), проблемного навчання (І. Я. Лернер, М. І. Махмутов, О. М. Матюшкін), особистісно-орієнтованого навчання (І. С. Якиманська) та ін. У цих технологіях знайшли відбиток усвідомлена навчальна діяльність, пошукове і творче мислення, врахування особистісних можливостей навчання у індивідуальному підході та ін.Когнітивний підхід розглядає навчання як внутрішній процес, який включає пам’ять, мислення, міркування, абстрагування, мотивацію та мету пізнання [2]. Цей підхід поглядає на навчання з точки зору процесу інформування, де студент використовує різні типи пам’яті під час навчання. Відчуття попадають через сенсори до сенсорного відділу перед переробкою інформації, де зберігаються протягом не більш за одну секунду. Тривалість короткотермінової робочої пам’яті 20 сек. і, якщо інформацію не буде оброблено, то вона не зможе перейти до довготермінової пам’яті на збереження. Якщо інформація не переходить до робочої пам’яті терміново, то вона втрачається назавжди.Кількість інформації, що запам’ятовується, залежить від уваги, яка була приділена інформації, та готовності структур пам’яті її прийняти.Отже при підготовці навчальних матеріалів, їх бажано поділяти на невеличкі порції, використовуючи принцип 7±2 (нові поняття) для компенсації обмежених можливостей короткотермінової пам’яті.Обсяг інформації, що перейшла до довготермінової пам’яті, залежить від якості та глибини обробки інформації у робочій пам’яті. У процесі засвоєння інформація змінюється, щоб відповідати існуючим у людини пізнавальним структурам.Технологія пізнавальної діяльності стверджує, що інформація розміщується у довготерміновій пам’яті у формі вузлів, які з’єднуються з вже існуючою мережею вузлів. З цієї нагоди корисно використовувати інформаційні карти пам’яті, які виявляють основні правила та взаємозв’язки у просторі відповідної теми. Як показують західні педагоги, карти пам’яті вимагають, у тому числі, критичного мислення і є засобом для формування пізнавальних структур у студента. Бажано рекомендувати студентам створювати особисті інформаційні карти пам’яті. Приклади таких карт і рекомендації з питань їхнього створення можна знайти у книжках відомого британського психолога Тоні Б’юзена [3]РекомендаціїТреба використовувати стратегії, що забезпечують максимальне сприйняття і розуміння інформації. Оскільки носієм окремих порцій інформації у тренінгу виступає поле екрана презентації, треба використовувати всі можливі засоби (колір, розташування, іконки, розмір та характер шрифту, побудову структурних схем та ін.), щоб підвищити ефективність сприйняття і визначення смислових взаємозв’язків між окремими фрагментами наведеної інформації. Це можуть бути такі рекомендації: а) важлива інформація має бути розміщена у центрі поля екрана; б) важлива інформація найвищого рівня має бути виділена у будь-який спосіб порівняно з рештою матеріалу, щоб привернути увагу студента. Наприклад, можна використовувати незвичайні або яскраві заголовки для упорядкування матеріалу; в) студенти мусять усвідомити, чому саме навчальний матеріал даного заняття вони мають опанувати протягом визначеного терміну; г) рівень складності первісного подання матеріалу зобов’язаний відповідати наявним пізнавальним здібностям студентів, щоб вони могли його зрозуміти і не виникало підстав для формування психологічних бар’єрів та інших перешкод.Стратегія пізнавальної діяльності має допомагати студентам формувати зв’язки у довготерміновій пам’яті між новою та існуючою інформацією для швидкого пошуку та вилучення звідти потрібної інформації. З цією метою стратегія мусить використовувати такі допоміжні засоби: ключові слова; вхідні тести для активізації студентів, які спрямовані допомагати у пригадуванні вивченого; питання самоконтролю, які активізують процес навчання і допомагають студентові вибрати особистий шлях вивчення матеріалу.Навчальну інформацію треба розбивати на смислові частини, щоб студент міг уникнути перевантаження під час обробки матеріалу у робочій пам’яті. На полі екрана повинно бути від п’яти до дев’яти пунктів, оскільки ця кількість відповідає умовам ефективної обробки інформації у робочій пам’яті. Якщо пунктів більше – треба конструювати допоміжні засоби навчання, наприклад інформаційну карту пам’яті всього заняття, і під час навчання – розглядати окремі його частини, не втрачаючи з уваги міжфрагментні зв’язки.Треба використовувати інші стратегії для організації аналізу, синтезу, оцінювання, які створюють умови переводу інформації з робочої пам’яті у довготермінову. Стратегії мусять допомагати студентам використовувати інформацію у реальному житті.Швидке зростання обсягів інформації і, у зв’язку з цим, необхідність у розвитку гнучкого ситуативного мислення і пов’язаної з ним діяльності наприкінці минулого сторіччя призвели до появи конструктивізму.Прибічники конструктивістського підходу (базується на роботах Л. С. Виготського) стверджують, що студенти розуміють інформацію та світ залежно від своєї персональної реальності, і вчаться через спостереження, участь та розуміння, які потім інтегрують як інформацію у свої знання. Тобто, конструктивізм певним чином змоделював відомий у техніці процес створення артефактів (у навчанні – особистих знань і умінь), у якому використовуються всі можливі корисні доробки у їх оптимальному поєднанні.Конструктивісти розглядають студентів як активних учасників навчального процесу [4]. Знання не переходять від когось, це індивідуальна інтерпретація студентів та обробка отриманої інформації. Студент знаходиться у центрі навчання з викладачем, який виконує роль радника та підтримує навчання. Основний акцент у цій теорії робиться на навчанні, яке проводиться у контексті. Якщо інформація має використовуватись у декількох контекстах, тоді треба забезпечити багатоконтекстні навчальні стратегії та впевнитись, що студенти можуть широко використовувати отриману інформацію. Навчання – це перехід від однобічних настанов до тлумачень, від відкриттів до знань.Навчання мусить бути активним процесом. Активний процес – це надання студентам завдань на використання отриманої інформації у практичних ситуаціях.Студенти повинні конструювати свої особистісні знання замість сприйняття без перетворення інформації від викладача.Повинні заохочуватись сумісне та кооперативне навчання. Робота студентів один з одним є життєвим досвідом для роботи у групах та дозволяє використовувати успіхи інших студентів і вчитися на них.Студентам треба надавати можливість контролювати навчальний процес.Студентам необхідно надавати час на роздуми і ретроспективний аналіз своєї діяльності (рефлексію).Студент мусить відчувати, що навчання має для нього особисте значення. Отже корисно, щоб навчальні матеріали містили приклади, що близькі інтересам студентів і цікаві як додаткова інформація.Навчання має бути інтерактивним з метою забезпечення його високого рівня та соціальної значущості. Навчання – це розширення простору нових знань, навичок та відношень при взаємодії з інформацією та середовищем.Конструктивістський простір навчання, який формує викладач, складається з 8 складових: активності, конструктивності, співробітництва, цілеспрямованості, комплексності, змістовності, комунікативності, рефлексивності.Конструктивізм набув широкого поширення на другому етапі розвитку дистанційного навчання, який орієнтовно розпочався після 2000 р.У коннективістському підході [5] навчання ‑ це процес створення мережі. Вузли такої мережі ‑ це зовнішні сутності (люди, організації, бібліотеки, сайти, книги, журнали, бази даних, або будь-який інший джерело інформації). Акт навчання полягає у створенні зовнішньої мережі вузлів.Принципами коннективізму є: 1) різноманітність підходів; 2) представлення навчання як процесу формування мережі та прийняття рішення; 3) навчання і пізнання відбуваються постійно – це завжди процес, а не стан; 4) ключова навичка сьогодні – це здатність бачити зв’язки і розуміти смисли між областями знань, концепціями та ідеями; 5) знання можуть існувати поза людиною в мережі; 6) технології допомагають нам у навчанні. Коннективізм базується на концепції, що інновації потребують відкритості, яка породжує себе (масові відкриті дистанційні курси); відкритість та інновації вимагають творчості та участі; особисті знання повинні структуруватися та взаємодіяти; у студента повинна бути можливість розкрити себе. Ключовими компонентами коннективізму є автономія, зв’язність, різноманітність та відкритість. Він робить акцент [6] на використанні Веб 2.0 та вмінні вчитися; спонукає студентів досліджувати нові засоби сприйняття навчання та знань, пропонує їм бути незалежними, брати ініціативу та відповідальність за навчання на себе, заохочує студентів підключатися до інформації, ідеям та людям для створення мережі знань та сумісно конструювати знання, які є відносними та контекстними.Аналіз цих підходів показує, що у багатьох своїх ідеях та правилах вони збігаються, адже основною метою їх всіх є можливість удосконалення діяльності через інформацію.Проектування навчальних матеріалів для навчання може включати елементи усіх трьох підходів. Стратегії біхевіоризму можуть використовуватись для вивчення фактів («що»), когнітивізм – для вивчення процесів та правил («як»), а стратегії конструктивізму – для відповіді на питання «чому» (високий рівень мислення, який забезпечує персональне розуміння та навчання, згідно із ситуацією та контекстом).Всі псих