Статті в журналах: "Спирт етиловий"

1

Protsan, Natalia, та Liubov Tkachenko. "АКТИВАЦІЯ ФЕРМЕНТІВ ПІД ЧАС РОЗВАРЮВАННЯ ЖИТНІХ ЗАМІСІВ ПІДВИЩЕНОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1(19) (2020): 241–49. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-1(19)-241-249.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Для спиртової галузі Україні актуальним завданням є зниження собівартості етилового спирту за рахунок більш економічного використання імпортних концентрованих ферментних препаратів, які широко застосовуються в Україні. Постановка проблеми. Важливою стадією виробництва етилового спирту з крохмалевмісної сировини є біоконверсія крохмалю зернової сировини у спирт за рахунок використання концентрованих ферментних препаратів. Основним видом зернової сировини, що переробляється в етиловий спирт, є жито, переробляння якого за низькотемпературними режимами ускладнено особливостями будови та складових цієї культури, що призводить до збільшення витрат ферментних препаратів амілолітичної дії на 15–25 % . Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проаналізовано наукові розробки з проблем ферментативного гідролізу крохмалю різних культур під час виробництва етилового спирту, що відображені в працях С. Т. Олійнічука, П. Л. Шияна, В. О. Маринченка, В. В. Сосницького, Р. Г. Кириленка. Напрацювання цих науковців було реалізовано в технології низькотемпературного гідроферментативного оброблення таких видів крохмалевмісної сировини, як пшениця і кукурудза. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Нині проблема ефективного переробляння жита на спиртових заводах залишається невирішеною, особливо під час розварювання житніх замісів підвищеної концентрації. Постановка завдання. Метою роботи є активація амілолітичних ферментів під час низькотемпературного розварювання житніх замісів підвищеної концентрації сухих речовин за рахунок внесення фосфатів, які сприяють збереженню активності ферментів. Виклад основного матеріалу. У статті наведено результати досліджень впливу фосфатів на активність ферментів під час низькотемпературного розварювання житніх замісів підвищеної концентрації в умовах виробництва спирту етилового. Висновки відповідно до статті. Встановлено, що використання фосфатів із розрахунку 0,05 г/дм3 сусла на стадії приготування житнього замісу є раціональною кількістю, за якої ферментативний гідроліз проходить більш повно за рахунок активації амілолітичних ферментів. Показано, що при внесенні фосфатів в’язкість сусла знижується в 2,4 рази, що сприяє кращому формуванню ферментно-субтрактного комплексу та дії амілолітичних ферментів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Бушуєв, А. С., В. П. Шапкін, О. В. Мороз та В. В. Котова. "Удосконалення технології отримання пектинового концентрату з вичавків червоного буряку для медичної та фармацевтичної промисловості". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 2 (266) (13 березня 2021): 49–55. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-266-2-49-55.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведені дослідження по створенню удосконаленої і безвідходної технології отримання стійкого до окислення харчового бурякового пектину з його вичавків для медичної та фармацевтичної промисловості, а також виробництва хлібобулочних і кондитерських виробів, желейного мармеладу тадиєтичних продуктів харчування, що дозволили скоротити тривалість технологічного процесу з одночасним зменшенням енерговитрат. Удосконалена технологія отримання пектину в порівнянні з відомими технологіями, яка відрізняється безвідхідністю і екологічністю, так як в екстракції використовуються в якості екстрагента дешева лимонна кислота в невеликих концентраціях, що отримується при переробці лимонів в соки, а також для виділення пектину застосовується відновлений дистиляцією етиловий спирт. Оптимізовано умови екстракції пектину з бурякового жому, що дозволяють отримати пектин з виходом до 30%, який відповідає даним з літературних джерел. Показано, що неутилізуємі відходи від екстракції пектину використовуються для біопалива або для технологічних потреб у виробництві матеріалів медичного призначення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Trembus, Irina, and Nina Semenenko. "OBTAINING PULP FROM WHEAT STRAW IN A TWO-STAGE SYSTEM “ACETIC ACID – HYDROGEN PEROXIDE – WATER – ETHANOL”." Technical Sciences and Technologies, no. 4(22) (2020): 210–21. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-4(22)-210-221.

Повний текст джерела

Анотація:

Urgency of the research. Involvement of secondary raw materials in the form of agricultural waste and development of new ecologically safe ways of delignification of vegetable raw materials to solve problems of environmental pollution.Target setting. Available methods of delignification of vegetable raw materials using oxidant - hydrogen peroxide allow to obtain a fibrous semi-finished product with a high yield, but with strength values of 15-30% lower compared to fibrous semi-finished products obtained bycooking solutions at pH > 7. Therefore, it is necessary to improve existing methods. hydrogen peroxide in acetic acid.Actual scientific researches and issues analysis. The latest available domestic and foreign publications on oxidative-organosolvent methods of delignification of plant raw materials using peroxyacids and alcohols were considered in detail.Uninvestigated parts of general matters defining. Research of technology of oxidative-organosolvent delignification of vegetable raw materials with useof alcohol as a part of a cooking solution and definition of optimum values of technological parameters (temperature and duration) of process of reception of straw fibrous semi-finished products.The research objective. Investigation of technological parameters of straw cellulose production in the system acetic acid-hydrogen peroxide-water-ethyl alcohol in order to increase the physical and mechanical parameters and the yield of the target product.The statement of basic materials.A two-stage method for producing straw pulp from wheat straw at the first stage has been investigated. Delignification was carried out in the “acetic acid-hydrogen peroxide-water” environment at a hydrogen peroxide consumption of 50% of the mass of absolutely dry raw material (a.d.r.m.) and at the second stage of cooking, 40 volume% of ethyl alcohol was added to the cooking solution to replace the same amount of spent cooking solution after the first stage. The content of the main components in the original plant raw materials isdetermined. The influence of delignifica-tion conditions, namely temperature and duration of cooking on the yield of fibrous semi-finished product, the content of re-sidual lignin, cellulose content and strength indicators was studied. It is shown that the temperature increase at the first stage of the process from 50 ºС to 70 ºС, at the second stage from 80 to 100 ºС and the duration of processing of vegetable raw materials from 60 to 120 min. and from 60 to 180 minutes, according to the stages of the delignification process, leads to a decrease in yield by 7.9-18.9%, the residual lignin content by 4.27-9.11%, while the cellulose content in the fibrous semi-finished product increases by 10.1-15.8%. It is investigated that the indicators of mechanical strength of the obtained fibrous semi - finished products increase with increasing temperature and duration of processing of raw materials. Regression equa-tions for each stage of cooking are calculated, which adequately describe the experimentaldata and can be used as a mathe-matical model of the process of delignification of wheat straw with hydrogen peroxide in acetic acid. The method of multicrite-ria optimization of delignification conditions determines the optimal values of technological parameters of the wheat straw cooking process. The lignin-carbohydrate diagram of delignification of vegetable raw materials is offered. The number in which various methods of delignification of wheat straw are located on efficiency is defined.Conclusions. The technology of obtaining straw fibrous semi-finished products in the system "acetic acid-hydrogen per-oxide-water-ethanol" has been developed. Regression equations are calculated that adequately describe the experimental data and can be usedas a mathematical model of the investigated method of obtaining straw fibrous semi-finished product. The optimal technological parameters are established, which ensure the production of the final product with high quality indicators. The lignin-carbohydrate diagram of delignification of wheat straw stalks by different cooking methods is given.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Тетерєв, М. М., Н. М. Соколенко, В. І. Островка, О. В. Мороз, Є. В. Попов та Е. В. Рубан. "Безвідходна технологія одержання пектину з відходів харчової промисловості". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 5 (269) (10 вересня 2021): 61–68. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-269-5-61-80.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведені дослідження по створенню вдосконаленої спрощеної технології отримання стійкого до окислення харчового бурякового пектину з його вичавків для виробництва хлібобулочних, кондитерських виробів, желейного мармеладу та інших продуктів харчування, що дозволить скоротити тривалість технологічного процесу з одночасним зменшенням енерговитрат. Об’єкт дослідження – розробка сучасної вдосконаленної , спрощеної технології отримання стійкого до окислення бурякового пектину із бурякових вичавків. Такий продукт повинен задовільняти вимогам до якості, що забезпечує його використання в харчовій, кондитерській, медецинській та фармацевтичній промисловості. Крім того розроблена технологія повинна забезпечити максимальний вихід готового продукту (пектину) та оптимальні технологічні умови проведення процесу переробки бурякового жому. Мета дослідження – вивчення оптимальних умов отримання пектину із вичавок буряку методом гідролізу хлороводневою кислотою замість нітратної з наступним виділенням пектину із нейтралізованого екстракту 96%-ним етиловим спиртом. Для досягнення поставленої мети слід виконати наступні задачі: дослідити умови екстракції пектину із вичавок буряку та умови його осадження із екстраку етиловим спиртом; визначити оптимальні параметри проведення процесу одержання пектину; розробити на основі даних, отриманих у процесі досліджень, принципову технологічну схему одержання пектину із вичавок буряку. На основі виконаних досліджень та отриманих результатів розроблена технологічна схема одержання пектину із вичавок червоного буряку. Удосконалена технологія отримання пектину в порівнянні з відомими технологіями, відрізняється безвідхідністю і екологічністю, так як при екстракції в якості екстрагента використовується хлористоводнева кислота низьких концентрацій, а для виділення пектину застосовують відновлений дистиляцією етиловий спирт. Оптимізовано умови екстракції пектину з бурякового жому, що дозволяює отримати пектин з виходом до 30 відсотків. Зразки пектину, отриманого з бурякового жому, відповідають міждержавному стандарту (ДСТУ 21186), що діє на території України [28], за всіма показниками якості: зовнішнім виглядом, запахом, кольором, смаком, ступенем етерифікації, гелеутворюючою здатністю з кількістю часточок волокнистої фракції і мікробіологічною властивістю та відсутністю сторонніх домішок. Для фармацевтичних препаратів у пектині в необхідній кількості містяться метоксигруппи і галактуронова кислота та відсутні нітрати, цукор, органічні кислоти, сполуки миш'яку, свинцю та інших шкідливих елементів. Відходи від екстракції пектину використовуються в якості біопалива або для технологічних потреб у виробництві матеріалів медицинського призначення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Муратов, В. Г., В. М. Левінський, Л. А. Осипова та В. Н. Осипов. "АВТОМАТИЗАЦІЯ ПРОЦЕСІВ ПЕРЕРОБКИ ВТОРИННОЇ СИРОВИНИ ВИНОРОБСТВА". Automation of technological and business processes 10, № 4 (24 грудня 2018): 19–28. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v10i4.1227.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розглядаються результати праці над грантовим проектом ЄС № 83263440 «Розвиток українсько-молдавського транскордонного виробничо-науково-освітнього кластера з переробки вторинних продуктів виноробства». Роботи направлені на зниження собівартості виноробної продукції за рахунок комплексної переробки вторинної сировини, що дає можливість одержувати продукти, які представляють значну цінність для низки галузей народного господарства, а саме: етиловий спирт, винну кислоту, енотанин, виноградне масло, біоконцентрати вітамінів групи В, вітамін D, фуражні корми, абразивні матеріали та інші. Представлена раціональна для Одеського регіону технологічна схема переробки, яка включає нові зразки обладнання – сепаратор, дробарку, інфрачервону сушарку. Способи термообробки сировини та конструкції обладнання захищені патентами України. Згідно із запропонованими способами термообробки сушарка ИКС-1 забезпечує інфрачервоне нагрівання насіння винограду з його наступним адіабатичним охолодженням-дозріванням. Приведена конструктивна схема сушарки. Також розглядається технічна реалізація системи автоматичного керування інфрачервоною сушаркою, в середовищі Simulink програми Matlab досліджені алгоритми регулювання, що забезпечують високу точність підтримання температури насіння в процесі сушіння. Представлена модель сушарки як об’єкту керування, запропонована структура системи, яка дозволяє частково компенсувати вплив на температуру насіння зовнішніх неконтрольованих збурень. Приведені порівняльні результати моделювання систем автоматичного регулювання звичайної і підвищеної динамічної точності, які підтвердили доцільність включення в систему додаткового каналу компенсації впливу збурень. Наведені результати промислових випробувань устаткування та систем автоматизації. Виявлені раціональні параметри технологічного процесу сушіння виноградного насіння. Випробовування підтвердили заявлені характеристики розроблених систем автоматизації і устаткування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

А. Д. Петров, В. Ю. Тарасов, О. І. Захарова. "ВИЗНАЧЕННЯ СЛІДІВ КОНТАКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ З ВИБУХОВИМИ РЕЧОВИНАМИ". Криміналістичний вісник 32, № 2 (4 лютого 2020): 60–66. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2019-32-2-60.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – висвітлити результати експериментального дослідження, спрямованого на пошук ефективних розчинників для виявлення слідів вибухових речовин на долонях людини, визначити чинники, що впливають на їх збереження. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено комплексом загальнонаукових і спеціальних методів пізнання відповідно до поставленої мети. Зокрема, застосуванням формально-логічних методів (аналізу, синтезу, дедукції, індукції, аналогії, абстрагування) підтверджено можливість виявлення факту взаємодії людини з вибуховою речовиною, приміром тротилом, доведено можливість виявлення цієї речовини надолонях людини та її вилучення за допомогою різних розчинників, визначено найбільш ефективні з них (ацетон, підігрітий етиловий спирт), наведено й інші чинники, що знижують поріг його виявлення, а отже й суттєво підвищують імовірність виявлення в змивах. З’ясовано вплив дисперсності тротилу, природи розчинників, стану поверхні долонь, структури матеріалу, яким тротил вилучають зі шкірних покривів, на виявлення залишків тротилу на долонях людини, що контактувала з ним, а також зовнішніх чинників на збереження слідів тротилу на долонях людини, насамперед механічного, визначено залежність цього впливу від дисперсності вибухової речовинита пористості поверхні матеріалу, яким обтирають руки (що більший розмір частинок тротилу на долонях людини та вища пористість поверхні матеріалу, яким обтирають руки, то менше тротилу залишається на долонях людини і складніше отримати позитивні результати його наявності там). Догматичним методом уточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження, за допомогою методу моделювання сформульовано висновки і деякі пропозиції.Ключові слова: змиви з рук; тротил; контакт із вибуховою речовиною; газорідинна хроматографія; зовнішні чинники; шкірний покрив.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Tsykalo, T. O., та S. D. Trzhetsynskyi. "ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОЛЬНИХ СПОЛУК РИЖІЮ ПОСІВНОГО (CAMELINA SATIVA (L.) CRANTZ) ТА РИЖІЮ ДРІБНОПЛОДОГО (CAMELINA MICROCARPA ANDRZ.)". Фармацевтичний часопис, № 4 (30 листопада 2020): 18–24. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.4.11539.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Дослідити склад фенольних сполук в траві та насінні видів роду Camelina (L.) Crantz. Матеріали і методи. Для дослідження використовували траву та насіння рижію посівного сорту Славутич і рижію дрібноплодого. Для досліджень готували водно-спиртові витяжки, як екстрагент використовували 70 % етиловий спирт. Для попередньої оцінки якісного складу витяжок використовували якісні реакції та ТШХ-дослідження у системі розчинників н-бутанол – кислота оцтова льодяна – вода (4:1:2). Хроматограми переглядали у денному та УФ-світлі до і після обробки парами амоніаку. Визначення якісного складу та кількісного вмісту окремих фенольних сполук виконували методом ВЕРХ. Кількісне визначення загального вмісту флавоноїдів, гідроксикоричних кислот і поліфенолів виконували спектрофотометричним методом. Результати й обговорення. В результаті ТШХ-дослідження встановлено, що у траві та насінні всіх зразків представників роду Camelina (L.) Crantz присутній рутин. В траві обох видів ідентифіковано хлорогенову кислоту. Методом ВЕРХ підтверджено наявність даних сполук і встановлено, що вміст рутину є вищим у насінні рижію дрібноплодого (0,361±0,001) %, а хлорогенової кислоти – в траві рижію дрібноплодого (0,279±0,004) %. У результаті спектрофотометричного визначення вмісту фенольних сполук в сировині даних видів встановлено, що більший вміст флавоноїдів, похідних гідроксикоричних кислот та загальний вміст фенольних сполук характерний для трави рижію посівного і складає (1,17±0,08) %, (1,47±0,03) % і (2,11±0,003) % відповідно. Висновки. Методом ТШХ ідентифікували та методом ВЕРХ визначили кількісний вміст рутину та хлорогенової кислоти у траві та насінні рижію посівного (Camelina sativa (L.) Crantz) і рижію дрібноплодого (Camelina microcarpa Andrz.). Спектрофотометричним методом визначили загальну суму флавоноїдів, гідроксикоричних кислот та поліфенолів у досліджуваній сировині обох видів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Горлачук, Н. В., Н. О. Зарівна та Л. М. Мосула. "ВИЗНАЧЕННЯ ТІАНЕПТИНУ ТА МОРФІНУ В СЕЧІ ХРОМАТОГРАФІЧНИМИ МЕТОДАМИ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (14 грудня 2021): 68–73. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i3.12584.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. В Україні та й у всьому світі спостерігають зростання використання психотропних речовин, які в основному впливають на центральну нервову систему. Відповідно до цього, підвищується кількість гострих отруєнь даними препаратами. З токсикологічної точки зору, найбільш значущими є трициклічні антидепресанти і наркотичні засоби. Причинами отруєння можуть бути застосування при суїцидах та з метою одурманення, передозування під час лікування та безконтрольне приймання препаратів для самолікування. Тому в останні роки помітно зростає науковий інтерес у токсикологічній практиці до вивчення антидепресантів та наркотичних речовин. Ситуація ускладнюється тим, що їх приймають спільно з наркотичними засобами або іншими психоактивними речовинами. Мета дослідження – розробити методики ідентифікації тіанептину та морфіну в біологічних рідинах (сечі) при спільній присутності методами тонкошарової хроматографії, високоефективної рідинної хроматографії, газорідинної хроматографії з мас-спектрометрією. Методи дослідження. Під час дослідження використано водні розчини стандартних зразків тіанептину і морфіну; хроматографічні системи: толуол – ацетон – 96 % етиловий спирт – 25 % розчин аміаку (45:45:7,5:2,5), етилацетат – метанол – 25 % розчин аміаку (85:10:5), етанол 96 % – метиленхлорид – 25 % розчин аміаку (57,5:40:2,5); реактиви Маркі та Драгендорфа; газовий хроматограф “Agilent 1100 2C/MSD SL”. Результати й обговорення. Ідентифікацію тіанептину та морфіну здійснювали за допомогою реакцій ідентифікації, тонкошарової хроматографії. Оптимальною хроматографічною системою є етанол 96 % – метиленхлорид – 25 % розчин аміаку (57,5:40:2,5); проявник – реактив Маркі. Встановлено параметри ідентифікації речовин за даних умов: час утримування, спектральні співвідношення речовин, спектри поглинання в УФ-спектрах. Висновки. Розроблено методику виявлення тіанептину та морфіну методом тонкошарової хроматографії на пластинках марки “Sorbfil ПТСХ”, методику визначення тіанептину і морфіну з використанням методу високоефективної рідинної хроматографії, методику ідентифікації тіанептину та морфіну методом газорідинної хроматографії з мас-спектрометрією. Визначено оптимальні умови ізолювання тіанептину та морфіну при спільній присутності з модельних сумішей біорідини (сечі).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Zarivna, N. O. "РОЗРОБКА СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНОЇ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ СУМИ ФЛАВОНОЇДІВ В ЕКСТРАКТАХ ЧЕБРЕЦЮ ПОВЗУЧОГО". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (25 серпня 2020): 94–99. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i2.11366.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. На сьогодні помітно зростає науковий інтерес до вивчення флавоноїдів у лікарській рослинній сировині, що пов’язано з їх високою біологічною активністю та різноплановою фармакологічною дією. Доступним і перспективним джерелом БАР є чебрець повзучий (ЧП). Як свідчать літературні дані, препарати на його основі широко використовують у народній і практичній медицині, що робить ЧП актуальним на сьогодні для розробки нових вітчизняних рослинних препаратів. Розробка нового муколітичного засобу на основі густого екстракту ЧП і ефірної олії чебрецю звичайного передбачала одержання рідкого і густого екстрактів ЧП. За технологією отримано екстракти із задовільними фармако-технологічними властивостями та максимальним і стабільним вмістом БАР досліджуваної сировини. З метою стандартизації трави ЧП як показник якості, серед інших, було обрано склад і вміст флавоноїдів та гідроксикоричних кислот. Складні комбінації БАР, що наявні в екстрактах, вимагають використання сучасних методів аналізу для їх стандартизації і в майбутньому – готового лікарського засобу, тому доречним є проведення їх ідентифікації та кількісного визначення. Після виконання якісного аналізу БАР у цих екстрактах необхідно визначити також їх кількісний вміст, що дозволить запропонувати кількісний показник якості та обрати критерії прийнятності. Мета дослідження – розробити методику кількісного визначення суми флавоноїдів у рідкому і густому екстрактах чебрецю повзучого та обрати відповідні критерії прийнятності. Методи дослідження. У цьому дослідженні використовували спектрофотометр марки “Cary-50”, (ФСЗ) апігенін (Fluka), екстракти чебрецю повзучого, етиловий спирт 60 % (об/об), 3 % розчин алюмінію хлориду Р. Результати й обговорення. Вміст флавоноїдів в одержаних екстрактах ЧП визначали методом диференціальної спектрофотометрії за реакцією утворення фотометрованої сполуки з алюмінію хлоридом. Кількісний вміст флавоноїдів у досліджуваних екстрактах ЧП коливався у певних межах і визначався їх вмістом у вихідній сировині та відтворюваністю технології екстракту. Для їх стандартизації можна запропонувати кількісним критерієм якості вміст флавоноїдів: для рідкого екстракту – не менше 0,03 %, для густого – не менше 2,5 % у перерахунку на апігенін. Висновки. Розроблено методику кількісного визначення суми флавоноїдів у екстрактах чебрецю повзучого. У результаті визначено їх кількісний вміст та запропоновано критерії прийнятності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Опрошанська, Т. В., та О. П. Хворост. "ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКІСНОГО ВМІСТУ СУМИ ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ У НАСТОЙКАХ ІЗ СИРОВИНИ РОСЛИН РОДИН POLYGONACEAE, ROSACEAE, ASTERACEAE". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (23 лютого 2022): 89–94. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i4.12544.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Органічні кислоти відіграють важливу роль в організмі рослин і людини. Мета дослідження – визначити кількісний вміст суми органічних кислот у серіях настойок з кореневищ з коренями щавлю кінського, родовика лікарського, коренів шипшини коричної і шипшини собачої, лопуха великого, лопуха малого та лопуха павутинистого, трави череди трироздільної. Методи дослідження. Об’єктами дослідження були настойки, отримані з кореневищ з коренями щавлю кінського, родовика лікарського, коренів шипшини коричної і шипшини собачої, лопуха великого, лопуха малого та лопуха павутинистого, трави череди трироздільної, які одержано методом мацерації при кімнатній температурі та співвідношенні сировина/готова продукція 1:5, екстрагент – 50 % спирт етиловий. Кількісний вміст суми органічних кислот визначали титриметричним методом (методика монографії ДФУ 2.0 “Шипшини плоди”, в перерахунку на яблучну кислоту). Результати й обговорення. У серіях настойок із сировини поширених рослин родин Polygonaceae, Rosaceae, Asteraceae визначено кількісний вміст суми органічних кислот алкаліметричним методом, методику наведено у монографії ДФУ 2.0 “Шипшини плоди”, встановлено їх граничні межі: для настойки з кореневищ з коренями щавлю кінського – не менше 3,5 мг/мл, настойки з кореневищ з коренями родовика лікарського – не менше 2,5 мг/мл, настойки з коренів шипшини коричної – не менше 2,1 мг/мл, настойки з коренів шипшини собачої – не менше 2,1 мг/мл, настойки з коренів лопуха великого – не менше 1,5 мг/мл, настойки з коренів лопуха малого – не менше 2,0 мг/мл, настойки з коренів лопуха павутинистого – не менше 1,8 мг/мл, настойки з трави череди трироздільної – не менше 1,0 мг/мл. Висновки. Алкаліметричним методом у серіях настойок з кореневищ з коренями щавлю кінського, родовика лікарського, коренів шипшини коричної і шипшини собачої, лопуха великого, лопуха малого та лопуха павутинистого, трави череди трироздільної визначено кількісний вміст суми органічних кислот, встановлено граничні межі вмісту цих речовин. Отримані дані буде використано в подальших дослідженнях настойок із цих видів сировини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Oproshanska, T. V., T. P. Osolodchenko та O. P. Khvorost. "АНТИМІКРОБНА АКТИВНІСТЬ НАСТОЙОК ТА РІДКИХ ЕКСТРАКТІВ З КОРЕНІВ ЛОПУХА ВЕЛИКОГО, ЛОПУХА МАЛОГО ТА ЛОПУХА ПАВУТИНИСТОГО". Фармацевтичний часопис, № 4 (17 лютого 2022): 46–52. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.4.12512.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – дослідити антимікробну активність настойок та рідких екстрактів з коренів лопуха великого, лопуха малого та лопуха павутинистого. Матеріали і методи. Настойки та рідкі екстракти з сировини готували класичним методом мацерації при кімнатній температурі, екстрагент 50 % спирт етиловий. Вивчення антимікробної активності настойок та рідких екстрактів проводили методом дифузії в агар та методом серійних розведень. Для оцінки активності препаратів використовували референс-штами Staphylococcus aureus ATCC 25923, Esсherichia coli ATCC 25922, Pseudomonas aeruginosa ATCC 27853, Bacillus subtilis ATCC6633,Proteus vulgaris ATCC 4636 та Candida albicans ATCC 885-653. Були визначені мінімальна інгібуюча (МІК) та мінімальна бактерицидна концентрація (МБцК) рідких екстрактів. Результати й обговорення. Рідкі екстракти з коренів лопуха великого, лопуха малого, лопуха павутинистого проявили значнішу антимікробну активність, ніж настойки, по відношенню до усіх штамів, що застосували у дослідженнях. Найбільш чутливими всі штами мікроорганізмів були по відношенню до рідкого екстракту з кореня лопуха малого. Настойки та рідкі екстракти проявили досить високу активність по відношенню до мікроорганізмів Basillus subtilis АТСС 6633 і Staphylococcus aureus АТСС 25923. Вивчено МІК та МБцК рідких екстрактів з коренів лопуха великого, лопуха малого, лопуха павутинистого значення яких у рідких екстрактів з коренів лопуха великого та лопуха малого по відношенню до Escherichia coli АТСС 25922 (по 125 мг/мл і 250 мг/мл відповідно), рідкого екстракту з кореня лопуха малого по відношенню до Proteus vulgaris ATCC 4636 (250 мг/мл і 500 мг/мл відповідно) і рідкого екстракту з коренів лопуха великого по відношенню до Basillus subtilis АТСС 6633 (125 мг/мл і 250 мг/мл відповідно) були на рівні МІК і МБцК хлорофіліпту по відношенню до цих штамів мікроорганізмів. Висновки. Одержані результати визначення спектру антимікробної активності настойок та рідких екстрактів з коренів лопуха великого, лопуха малого, лопуха павутинистого по відношенню до 6 музейних штамів мікроорганізмів та визначено МІК і МБцК рідких екстрактів. Рідкі екстракти проявили вищу антимікробну активність, ніж настойки. Отримані дані будуть використанні у подальших дослідження настойок та рідких екстрактів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Shmatenko, O. P., L. L. Davtyan, V. O. Tarasenko, R. L. Prytula, D. V. Voronenko, D. V. Drozdov, Ya R. Andriychuk та N. A. Kozyko. "Кінетика (in vivo) вивільнення активних фармацевтичних інгредієнтів із лікарського засобу під умовною назвою АМО-золь". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 4 (30 грудня 2021): 130–39. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-130.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Фармакокінетика відіграє значну роль у фармації. Дослідження залежності швидкості реакції від різних факторів дає можливість інтенсифікувати технологічні процеси виготовлення лікарських засобів (ЛЗ). Фармакокінетичні дослідження, пов’язані з вивченням швидкості всмоктування і виведення ЛЗ із організму, дозволяють інтерпретувати механізми їх фізіологічної дії. Кінетичний процес розпочинається з вивільнення активних фармацевтичних інгредієнтів із фармацевтичної системи (аерозоль), далі – всмоктування та дифундування активних речовин до поверхні всмоктування – ранової поверхні. Сам процес абсорбції також є дифузійним і залежить від багатьох чинників: кількості, властивостей та фізичного стану активної речовини, загального складу та властивостей аерозолю, а також технологічних чинників і фізіологічного стану поверхні всмоктування (перша стадія ранового процесу). Мета: проведення фармакокінетичних досліджень методом in vivo щодо ізолювання та виявлення бензокаїну та мірамістину в крові щурів з використанням однокамерної фармакокінетичної моделі. Матеріали та методи. При проведенні експериментальних досліджень матеріалами слугували активні фармацевтичні інгредієнти – офлоксацин, бензокаїн, мірамістин, а також допоміжні речовини – натрій-карбоксиметилцелюлоза, метилцелюлоза, полівініловий спирт, полівінілпіролідон, пропіленгліколь, гліцерин, поліетиленоксид-400, спирт етиловий, кислота лимонна моногідрат, хладон-134а. Методами in vitro встановлювали порядок кінетичної реакції для вибору моделі визначення фармакокінетичних параметрів методом in vivo. Фармакокінетичні параметри ЛЗ АМО-золь досліджували у крові білих щурів лінії Вістар після його одноразового нанесення на модельну рану. Ізолювання активних фармацевтичних інгредієнтів (бензокаїн, мірамістин) проводили за допомогою хромато-масспектрометра Agilent 6850/5973N виробництва Agilent Technologies, колонка кварцева капілярна НР-5MS 0.25 мм х 30 м. Температура: інжектора – 250 0С, інтерфейса масспектрометру (Transfer line) – 280 0С, джерела іонів – 230 0С, квадруполя – 150 0С. Режим іонізації – електронний удар, енергія електронів – 70 еВ, напруга електропомножувача – на 106 В більше ніж при Autotune. Діапазон сканування 40 – 550 а.о.м. Режим програмування температури термостата: 90 0С – 2 хв. потім підйом до 300 0С зі швидкістю – 20 0С/хв, та витримування при цій температурі 10 хв. Швидкість газу носію (гелію) – 1,0 мл/хв. Режим вводу проби – 2мкл без поділу потоку. Результати. З метою проведення фармакокінетичних досліджень методом in vivo щодо ізолювання та виявлення бензокаїну та мірамістину в крові щурів використо однокамерну фармакокінетичну модель. Розраховані значення констант ke и kа, показали, що аплікаційне нанесення ЛЗ на тканини піддослідних щурів являє приклад фліп-флоп феномену, так як константа швидкості елімінації більше (0,022 1/хв) константи швидкості їх всмоктування (0,007 1/хв), та змінює своє положення по відношенню до моменту часу tmax, що відповідає рівності параметрів швидкостей елімінації і всмоктування. Визначено, що при введенні ЛЗ, що містять 12,5 мкг/г бензокаїну і 1,25 мкг/г мірамістину, максимальна концентрація у крові (0,052 мкг/мл) спостерігається для бензокаїну через 30 хв і 0,072 мкг/мл через 240 хв для мірамістину. Розрахований кліренс, який для бензокаїну складає 0,00011 мл/(хв‧г), а для мірамістину 0,000112 мл/(хв . г) відповідно. В клінічних умовах кліренс служить для розрахунку дози, необхідної для підтримки рівноважної концентрації ЛЗ у крові, тобто підтримуючої дози. Визначений об’єм розподілу, який слугує для розрахунку навантажувальної дози препарату, що необхідно для досягнення його потрібної концентрації в крові. Для даної моделі об’єм розподілу ЛЗ в організмі і для бензокаїну, і для мірамістину складає 0,005 мл/г відповідно. Завершальним етапом досліджень in vivo з використанням однокамерної фармакокінетичної моделі стало визначення періоду напіввиведення. За один період із організму виводиться 50 % ЛЗ, за два – 75 %, за три – 90 %. Так, період напіввиведення бензокаїну на швидкості елімінації складає 30,904 хв, а на швидкості всмоктування – 98,18 хв. Період напіввиведення мірамістину на швидкості елімінації складає 30,942 хв, а на швидкості всмоктування – 92,821 хв. Отже, в фармакокінетичних дослідженнях вище перераховані параметри використовуються для оцінки змін концентрації ЛЗ у часі в специфічній камері, де виявляється бажана терапевтична дія препарату. Висновки. Методом in vivo з використанням однокамерної фармакокінетичної моделі проведені дослідження щодо ізолювання та виявлення бензокаїну та мірамістину в крові щурів. Доведено, що розроблені ЛЗ виявляють переважно місцеву дію, оскільки в даному моменті потік вивільнення активних речовин із аерозолю більше потоку проникнення через природні біологічні бар’єри організму. Проведена якісна оцінка фармакокінетичного процесу зі встановленням 15-и фармакокінетичних параметрів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Mykytyuk, O. M., R. T. Konechna, O. V. Shved, V. G. Chervetsova, A. S. Krvavych, G. P. Nykytyuk та V. P. Novikov. "АНАТОМО-МОРФОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НАДЗЕМНОЇ ЧАСТИНИ ПАХУЧКИ ЗВИЧАЙНОЇ (Clinopodium vulgare L., Lamiaceae Martinov)". Фармацевтичний часопис, № 2 (13 липня 2020): 16–24. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.2.11255.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Провести анатомо-морфологічне дослідження надземної частини пахучки звичайної (Сlinopodium vulgare L.) з родини Глухокропивові ( Lamiaceae Martinov) та встановити її діагностичні ознаки. Матеріали і методи. Препарати для мікроскопічного дослідження виготовляли з фрагментів трави пахучки звичайної, заготовленої у період цвітіння, і обробляли у суміші етиловий спирт: гліцерин: вода у співвідношенні 1:1:1 впродовж трьох діб. Окрім того, у ході експерименту використовували тимчасові препарати трави рослини, які фіксували у розчині хлоралгідрату. При проведенні макроскопічного аналізу користувались діючою нормативною документацією «Трави» ДФУ. Підготовлені для аналізу фрагменти трави поміщали на скляну пластину або предметні скельця, ретельно їх розправляли і розглядали спочатку неозброєним оком, а потім з допомогою лупи (10х) та мікроскопа «Біомед 6» (10х, 40х, 100х). Використовували не менше ніж 15 зразків кожної серії трави рослини, заготовлених у двох областях України - Львівській та Івано-Франківській. Результати й обговорення. На основі проведеного морфолого-анатомічного дослідження фрагментів листків, стебел та квіток Сlinopodium vulgare встановлено наявність специфічних трихом епідерми, особливості локалізації ефірних олій та характерні ознаки поперечних зрізів стебел і листків та забарвлення віночка квіток. Діагностичними мікроскопічними ознаками трави рослини можна вважати трихоми епідерми, які представлені простими дво- і триклітинними волосками, а також залозистими волосками, що мають двоклітинну головку; присутні також ефіроолійні залозки. Характерною ознакою є те, що по краю листкової пластинки зустрічаються прості одно- та двоклітинні волоски. Листок рослини амфістоматичного типу; клітини нижньої епідерми мають дещо менші розміри, ніж верхньої; продихи у верхній епідермі зустрічаються поодиноко, у той час як у нижній – у значній кількості. Ефіроолійні залозки зосереджені переважно у нижній епідермі листка. Стебло рослини пряме, короткоопушене, чотиригранне. Листки дрібні, яйцеподібні або видовжено яйцеподібні, довжиною 2-5 см, по краю дрібнорубчасто-пильчасті, волохато-волосисті від опушення, знизу – світло-зелені; листорозміщення супротивне. Листки, стебла і генеративні органи густо вкриті волосками і характерними ефіроолійними залозками. Квітки неправильні, дрібні, щетиновидно-лінійні, з густовійчастими приквітками, в 15-40-квіткових кільцях, що утворюють півкулясті суцвіття. Чашечка трубчаста, з багатьма жилками, густо опушена, з шиловидними зубцями. Віночок двогубий, різних відтінків фіолетово-пурпурового кольору, до 15 мм завдовжки, удвічі довший, ніж чашечка. Забарвлення віночка квіток при зростанні рослини у Львівській обл. варіює від світло-пурпурового до фіолетово-пурпурового, у Івано-Франківській обл. він завжди фіолетово-пурпуровий. Верхня губа віночка коротка, дволопатева, нижня – трилопатева. Андроцей двосильний, складається з чотирьох тичинок, що приростають до трубки віночка. Біля основи зав’язі є нектароносний диск. При проведенні якісної реакції на вміст ефірних олій з використанням Судану III їх максимальну локалізацію зафіксовано у ефіроолійних залозках нижньої епідерми листка. Висновки. Таким чином, встановлено характерні морфологічні та анатомічні діагностичні ознаки листків, стебел та квіток пахучки звичайної з родини Глухокропивові як лікарської рослини народної медицини, яка поширена в Львівській та Івано-Франківській областях України в дикорослому стані та є перспективною для подальшого вивчення та використання у фармації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Князєв, В. "Щодо питань переробки майна, яким митниця набула право розпорядження". Юридичний вісник, № 6 (17 лютого 2021): 219–25. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2049.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена питанням дослідження способів розпорядження майном, яким митниця набула право розпорядження, зокрема таких, як переробка, утилізація, знищення. У статті наголошено на тому, що переробка майна, яким митні органи набули права розпорядження, не є митним режимом у розумінні МК України. Підкреслено, що під переробкою майна, яким митні органи набули права розпорядження, пропонується розуміти один зі способів розпорядження майном, яким митний орган набув права розпорядження, реалізація якого передбачає прийняття уповноваженим суб'єктом рішення про можливість застосування до конкретного товару процесів (зокрема, нагрівання, коптіння, консервування, дозрівання, сушіння, екстракція, екструзія або комбінація зазначених процесів), покликаних істотно змінити первинні фізичні, хімічні чи біологічні властивості товарів, транспортних засобів комерційного призначення задля їх подальшого використання в новому за умови приведення її у відповідність до вимог нормативно-правових актів. Переробка майна, яким митні органи набули права розпорядження, його знищення й утилізація здійснюються спеціальними підприємствами, які мають відповідну ліцензію на цей вид діяльності. Такі послуги надаються на підставі договору. Способи переробки, утилізації, знищення неякісної харчової продукції, продовольчої сировини, продукції хімічної промисловості, супутніх матеріалів, наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, лікарських засобів тощо визначаються чи погоджуються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади, які здійснюють державний контроль і нагляд за обігом, якістю та безпекою продукції. Цими ж органами погоджуються чи визначаються суб'єкти господарювання, уповноважені на виконання таких робіт. При цьому найпоширенішими групами товарів, які піддаються на практиці переробці, є етиловий сприт та алкогольні напої.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Hnatjuk, M. S., L. V. Tatarchuk та S. O. Konovalenko. "Кількісна морфологічна оцінка структурної перебудови артерій яєчка при артеріальній гіпертензії в малому колі кровообігу". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (4 листопада 2019): 30–35. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.3.10544.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: вивчити особливості структурної перебудови артерій яєчків при пострезекційній легеневій артеріальній гіпертензії. Матеріали і методи. Морфологічними методами досліджено структурну перебудову артерій яєчок 45 щурів, які були розділені на 3 групи. 1-ша група включала 15 інтактних тварин, 2-га – 20 щурів з артеріальною гіпертензією у малому колі кровообігу і компенсованим легеневим серцем, 3-тя – 10 експериментальних тварин з легеневою артеріальною гіпертензією і декомпенсованим легеневим серцем. Пострезекційну легеневу артеріальну гіпертензію і легеневе серце моделювали шляхом виконання у щурів правосторонньої пульмонектомії. Через місяць від початку досліду здійснювали евтаназію щурів кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу. Проводили окреме зважування камер серця, їх планіметрію. З яєчок вирізали шматочки, які фіксували в 10 % розчині формаліну, проводили через етилові спирти зростаючої концентрації та поміщали у парафін. Мікротомні зрізи після депарафінізації фарбували різними барвниками. У лівому та правому яєчках вимірювали зовнішній і внутрішній діаметри артерій дрібного калібру, товщину медії, індекс Керногана, висоту ендотеліоцитів, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах, відносний об’єм ушкоджених клітин. Кількісні показники обробляли статистично. Результати досліджень та їх обговорення. Морфометрично виявлено, що при декомпенсації пострезекційного легеневого серця просвіт артерій дрібного калібру лівого яєчка зменшився на 12,6 %, індекс Керногана – на 11,7 %, а правого – відповідно на 9,5 та 9,9 %. Відносний об’єм ушкоджених ендотеліоцитів досліджуваних судин у лівому яєчку при правошлуночковій недостатності зріс у 11,6 раза, а правому – у 9,3 раза. Встановлено, що в умовах змодельованої патології виражено потовщується стінка, звужується просвіт досліджуваних артерій, пошкоджуються ендотеліоцити, порушується структурний клітинний гомеостаз, що ускладнюється їх дисфункцією, погіршанням кровопостачання органа, гіпоксією, дистрофічними, некробіотичними змінами клітин і тканин, осередками інфільтрації та склерозу. Структурні зміни артерій переважали у лівому яєчку та при декомпенсації легеневого серця.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Hnatiuk, M. S., I. V. Bodnarchuk та L. V. Tatarchuk. "МОРФОМЕТРИЧНА ОЦІНКА СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ ВЕНОЗНОГО РУСЛА ЯЗИКА ПРИ ДЕСКВАМАТИВНОМУ ГЛОСИТІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (21 серпня 2019): 88–92. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10374.

Повний текст джерела

Анотація:

Десквамативний глосит, як самостійна патологія, трапляється нерідко, а його діагностика доволі складна. У морфогенезі десквамативного глоситу важлива роль належить венозному руслу язика, яке при цьому захворюванні досліджене недостатньо. Мета – кількісними морфологічними методами вивчити морфогенез венозного русла язика при десквамативному глоситі. Матеріал і методи. Морфометрично досліджували венозне русло язика 30 білих щурів-самців, які були поділені на 2 групи. 1 група нараховувала 15 інтактних тварин, 2 – 15 щурів з десквамативним глоситом, який моделювали створенням опіків язика шляхом нанесення оцтової кислоти. Через 2 тижні від початку досліду здійснювали евтаназію експериментальних тварин кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу. Із язика вирізали шматочки, які фіксували у 10 % нейтральному розчині формаліну і проводили через етилові спирти зростаючої концентрації та заливали парафіном. Мікротомні зрізи завтовшки 5–7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксиліном-еозином, за ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. На гістологічних мікропрепаратах проводили морфометрію венозних структур язика, при якій визначали діаметр закапілярних венул, венул, венозних судин, висоту ендотеліоцитів, їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у цих клітинах, відносні об’єми пошкоджених ендотеліоцитів. Морфометричні параметри венозних судин обробляли статистично. Результати. Встановлено, що десквамативний глосит призводив до структурної перебудови венозного русла язика. При цьому діаметр закапілярних венул збільшився на 14,2 %, венул – на 16,7 % , а вен – на 13,6 %, порівняно з контрольними параметрами. Висота ендотеліоцитів венозних судин при десквамативному глоситі зменшилася на 4,25 %, а діаметр їх ядер – на 4,1 %, ядерно-цитоплазматичні відношення зросли на 5,3 %, що свідчить про порушення структурного клітинного гомеостазу. Відносний об’єм пошкоджених ендотеліоцитів у венозному руслі збільшився у 17,4 раза. Світлооптично в мікропрепаратах язика спостерігалися судинні розлади, що характеризувалися повнокров’ям переважно венозних судин, перивазальним набряком, стазами у венозній частині гемомікроциркуляторного русла, осередками діапедезних крововиливів. Відмічалися також дистрофічні, некробіотичні зміни епітеліоцитів, міоцитів, ендотеліоцитів, стромальних структур, інфільтративні та склеротичні процеси. Контури стінок венозних судин нечіткі, мало місце чергування набряклих склеротичних, гіпертрофованих та стоншених ділянок. Ці зміни призводили до порушення венозного відтоку, депонування крові у венах, що призводило до зростання опору її руху та до порушення дренажу венозної крові. Виявлені структурні зміни вказували на наявність вено-артеріальної реакції, спрямованої на збереження повноцінного кровопостачання досліджуваного органа. Контури вен з нерівномірним просвітом, варикозним розширенням, саккуляціями, звивисті, покручені. Виявлено також звужені ділянки вен з гіалізованими стінками. Наведене вище свідчить, що змодельована патологія призводить до вираженої структурної перебудови венозного русла язика, тобто до структурно-функціональних змін всіх ланок його венозної дренажної системи. Висновoк. Змодельований десквамативний глосит призводить до ремоделювання венозного русла язика, яке характеризується вираженим розширенням та повнокров’ям венозних судин, порушенням їх венозної дренажної функції, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами у досліджуваному органі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Hnatjuk, M. S., I. V. Bodnarchuk та L. V. Tatarchuk. "ВІКОВІ ЗМІНИ ПРООКСИДАНТНО-ОКСИДАНТНОГО БАЛАНСУ В СЛИЗОВІЙ ОБОЛОНЦІ ЯЗИКА ПРИ ДЕСКВАМАТИВНОМУ ГЛОСИТІ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (10 липня 2019): 12–17. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i2.10288.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Десквамативний глосит (ДГ) – це запально-дистрофічне ураження слизової оболонки язика, яке найчастіше трапляється при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і кровотворної системи. Як самостійну патологію десквамативний глосит виявляють нерідко, і діагностувати його нелегко. Мета дослідження – вивчити зміни прооксидантно-оксидантного балансу та структур слизової оболонки язика при десквамативному глоситі. Методи дослідження. Біохімічними та морфологічними методами досліджено 60 білих щурів-самців, яких поділили на 4 групи: 1-ша нараховувала 15 експериментальних тварин віком 8 місяців; 2-га – 15 щурів віком 24 місяці; 3-тя – 15 тварин віком 8 місяців з ДГ; 4-та – 15 щурів віком 24 місяці із вказаною змодельованою патологією. Десквамативний глосит моделювали, викликаючи опіки язика оцтовою кислотою. Через 2 тижні від початку досліду здійснювали евтаназію тварин шляхом кровопускання за умов тіопенталового наркозу. Вирізали шматочки язика, які фіксували в 10 % нейтральному розчині формаліну, проводили через етилові спирти зростаючої концентрації та заливали парафіном. Мікротомні зрізи товщиною 5–7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксилін-еозином, за Ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. Морфометрично визначали висоту покривних епітеліоцитів, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в цих клітинах і відносний об’єм пошкоджених епітеліоцитів. У гомогенатах слизової оболонки язика дослідних тварин визначали активність супероксиддисмутази, каталази, церулоплазміну, вміст дієнових кон’югатів та активних продуктів тіобарбітурової кислоти. Проводили кореляційний аналіз між біохімічними та гістостереометричними показниками з визначенням коефіцієнта кореляції. Кількісні величини обробляли статистично. Результати й обговорення. Процеси ліпопероксидації, антиоксидантного захисту організму при ДГ суттєво змінювалися. Так, активність супероксиддисмутази в молодих тварин при змодельованій патології статистично достовірно (р<0,001) знизилася на 18,3 %, а в щурів старшої вікової групи – на 25,5 %, активність каталази – на 18,2 і 30,2 % відповідно (р<0,001), активність церулоплазміну – на 13,8 та 18,9 % відповідно (р<0,001). За умов змодельованого експерименту вміст дієнових кон’югатів у молодих тварин статистично достовірно (р<0,001) збільшився на 87,5 %, а в щурів старшої вікової групи – у 2,9 раза, концентрація активних продуктів тіобарбітурової кислоти зросла, відповідно, на 54,5 % (р<0,001) та в 1,9 раза (р<0,001). Змодельована патологія призводила до морфологічної перебудови слизової оболонки язика, що адекватно підтверджувалося морфометричними параметрами її структур. У молодих тварин за даних експериментальних умов спостерігали зменшення висоти епітеліоцитів слизової оболонки язика на 8,0 % (р<0,001), у 24-місячних щурів – на 12,1 % (р<0,001), а діаметра їх ядер – на 6,06 та 8,8 % відповідно (р<0,001). Ядерно-цитоплазматичні відношення в цих клітинах збільшилися, відповідно, на 6,3 та 7,8 % (р<0,01). При ДГ відносний об’єм пошкоджених епітеліоцитів слизової оболонки язика в експериментальних тварин молодшої вікової групи збільшився у 12,3 раза (р<0,001), а у 24-місячних щурів – у 13,7 раза (р<0,001). Висновки. Ліпопероксидація та антиоксидантний захист відіграють важливу роль у адаптаційно-компенсаторних процесах язика при десквамативному глоситі. Ступінь морфологічних змін у тканинах язика при цій патології, показники ліпопероксидації та антиоксидантного захисту залежать від віку експериментальних тварин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Hnatiuk, M. S., та L. V. Tatarchuk. "ОСОБЛИВОСТІ ЛОКАЛЬНИХ ІМУННИХ РЕАКЦІЙ У ДВАНАДЦЯТИПАЛІЙ КИШЦІ ПРИ ПОСТРЕЗЕКЦІЙНІЙ ПОРТАЛЬНІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (8 серпня 2018): 41–46. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9272.

Повний текст джерела

Анотація:

Резекція великих об'ємів печінки може призводити до різних пострезекційних ускладнень: кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу, шлунка, прямої кишки, асциту, спленомегалії, вторинного гіперспленізму, паренхіматозної жовтяниці, портосистемної енцефалопатії, печінкової недостатності, портальної гіпертензії. Пострезекційна портальна гіпертензія призводить до структурної перебудови органів басейну ворітної печінкової вени, а також ремоделювання їх структур. Венозний дренаж від дванадцятипалої кишки здійснюється через ворітну печінкову вену, де гемодинамічні розлади ускладнюються різними морфологічними змінами у судинах та структурах вказаного органа. Особливості локального імунного захисту дванадцятипалої кишки при пострезекційній портальній гіпертензії вивчені недостатньо. Мета – дослідити особливості локальних імунних реакцій у дванадцятипалій кишці при пострезекційній портальній гіпертензії. Матеріал і методи. Дослідження проведені на 45 щурах-самцях, які були поділені на 3 групи. До 1 групи увійшли 15 інтактних тварин, до 2 – 15 щурів після резекції лівої бокової частки (31,5 % паренхіми печінки), до 3 – 12 тварин після резекції правої та лівої бокових часток печінки (58,1 % паренхіми печінки). Евтаназію тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого наркозу через 1 місяць від початку експерименту. Вирізані шматочки із дванадцятипалої кишки фіксували в 10 % нейтральному розчині формаліну і, після відповідного проведення через етилові спирти зростаючої концентрації, заливали у парафінові блоки. Гістологічні зрізи товщиною 5–7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксиліном-еозином, за ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. При виявленні плазматичних клітин-продуцентів Ig A, Ig M, Ig G, Ig E мікротомні зрізи дванадцятипалої кишки обробляли моноспецифічними антисироватками проти вказаних класів імуноглобулінів, кон'югованими із ізотіоціанатом флуоресцеїну, застосовуючи прямий метод Кунса з відповідними контролями, які вивчали за допомогою люмінесцентного мікроскопа «Люмам Р-8». У люмінесцентному світлі рахували плазматичні клітини, що давали специфічне світіння, на 1 мм² слизової оболонки досліджуваного органа. Вміст секреторного Ig A (SIgA) визначали методом роздільної імунодифузії в агарі з специфічною сироваткою проти SIgA. Кількісні показники обробляли статистично. Результати. Через місяць після резекції 31,5 % паренхіми печінки локальні імунні реакції у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки змінилися незначно. Порушення локального імунного гомеостазу виявилося більш вираженим при резекції 58,1 % об'єму печінки. Так, чиcло плазматичних клітин з IgA у слизовій оболонці досліджуваного зменшилося на 26,6 %, рівень секреторного імуноглобуліну А знизився на 27,9 %, а рівні плазмоцитів-продуцентів IgM, IgG, IgE відповідно збільшилися на 97,0 %, у 4,2 та 6,0 разів. Ступінь змін місцевого гомеостазу корелював із глибиною та поширеністю гемодинамічних розладів, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами у досліджуваному органі, тобто йому належить важлива роль у морфогенезі дванадцятипалої кишки при пострезекційній портальній гіпертензії. Висновки. Резекція 58,1 % паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та виражених змін локального імунного гомеостазу у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки, які характеризуються зниженням рівнів SIgA і кількості плазмоцитів-продуцентів IgA, значними порушеннями співвідношень між імуноцитами, що синтезують IgA, IgM, IgG, IgE, появою імунних комплексів у стромі та судинах. Ступінь змін місцевих імунних реакцій корелює із глибиною та поширеністю гемодинамічних розладів, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами у досліджуваному органі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Slabyy, O. B., L. V. Tatarchuk та M. S. Hnatiuk. "КІЛЬКІСНА МОРФОЛОГІЧНА ОЦІНКА ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕМОДЕЛЮВАННЯ СТРУКТУР М'ЯЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПОРОЖНЬОЇ КИШКИ ПРИ ПОРТАЛЬНІЙ ТА ЛЕГЕНЕВІЙ ГІПЕРТЕНЗІЯХ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (25 квітня 2019): 132–38. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10064.

Повний текст джерела

Анотація:

Видалення великих об'ємів паренхіми печінки і легень може супроводжуватися виникненням пострезекційної портальної і легеневої гіпертензій. Останні призводять до виражених змін гемодинаміки та морфологічної перебудови органів великого та малого кіл кровообігу. При цьому структура порожньої кишки та її м'язової оболонки зазнають змін, які у названих патологічних умовах досліджені недостатньо. Мета – кількісними морфологічними методами вивчити особливості ремоделювання структур м'язової оболонки порожньої кишки при портальній та легеневій гіпертензіях. Матеріал і методи. Дослідження проведені на 45 білих щурах-самцях, які були поділені на 3 групи. 1-а група нараховувала 15 інтактних тварин, 2-а – 15 щурів з пострезекційною портальною гіпертензією, 3-я – 15 тварин з легеневою артеріальною гіпертензією і декомпенсованим легеневим серцем. Артеріальну легеневу гіпертензію і декомпенсоване легеневе серце моделювали шляхом правосторонньої пульмонектомії. Пострезекційну портальну гіпертензію моделювали шляхом резекції 58,1 % паренхіми печінки. Евтаназію дослідних тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через місяць від початку експерименту. Вирізані шматочки порожньої кишки фіксували у 10 % нейтральному розчині формаліну, після проведення через етилові спирти зростаючої концентрації їх поміщали у парафін і виготовляли гістологічні препарати. На гістологічних мікропрепаратах вимірювали товщину колового і поздовжнього шарів м'язової оболонки порожньої кишки, діаметри внутрішніх колових і зовнішніх поздовжніх міоцитів, їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у цих клітинах, відносні об'єми внутрішніх колових та зовнішніх поздовжніх міоцитів, відносні об'єми строми у коловому та поздовжньому шарах, стромально-міоцитарні відношення у них, відносні об'єми пошкоджених міоцитів у коловому та поздовжньому шарах. Кількісні показники обробляли статистично. Результати. Видалення 58,1 % паренхіми печінки призводило до розвитку пострезекційної портальної гіпертензії. Виражено зміненими при цьому виявилися морфометричні параметри структур колового та поздовжнього шарів м'язової оболонки порожньої кишки. Товщина колового шару м'язової оболонки через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки статистично достовірно зменшилася на 4,1 %, діаметр міоцитів – на 6,1 %, ядерно-цитоплазматичні відношення у них зросли на 50,0 %, cтромально-міоцитарні відношення – на 14,3 %, відносний об'єм пошкоджених міоцитів – у 14,4 раза. Діаметр зовнішніх поздовжніх міоцитів у даних експериментальних умовах виявився зменшеним всього на 1,6 %, діаметр ядер зріс на 4,6 % (р<0,01), ядерно-цитоплазматичні відношення – на 15,2 % (р<0,001), стромально-міоцитарні відношення – на 14,1 %, відносний об'єм пошкоджених міоцитів – у 8,1 раза. Морфологічна перебудова структур колового та поздовжнього шарів м'язової оболонки порожньої кишки в умовах артеріальної легеневої гіпертензії була менш вираженою. При цьому ядерно-цитоплазматичні відношення у внутрішніх колових міоцитах зросли на 30,2 %, а у зовнішніх поздовжніх – на 12,4 %, а відносні об'єми їх пошкоджень – відповідно у 8 та 5,9 раза. Висновки. Видалення великих об'ємів паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії, а правостороння пульмонектомія – до артеріальної легеневої гіпертензії, легеневого серця та його декомпенсації. Змодельовані патологічні стани призводять до вираженої морфологічної перебудови (ремоделювання) структур колового та поздовжнього шарів м'язової оболонки порожньої кишки, яка характеризується диспропорційними нерівномірними змінами морфометричних параметрів гладких міоцитів, їх ядер, порушеннями ядерно-цитоплазматичних відношень у цих клітинах, атрофією, зростанням стромальних структур та відносних об'ємів пошкоджених міоцитів у м'язовій оболонці, що може ускладнюватися дисфункцією ушкодженого органа. Більш виражені морфологічні зміни виявлені у коловому шарі м'язової оболонки порожньої кишки та в умовах пострезекційної портальної гіпертензії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Tatarchuk, L. V. "Особливості місцевих імунних реакцій у порожній кишці при пострезекційній портальній гіпертензії". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (20 липня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.2.9201.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: дослідити особливості локальних імунних реакцій у порожній кишці при пострезекційній портальній гіпертензії.Матеріали і методи. Дослідження проведено на 45 щурах-самцях, які були розділені на 3 групи: 1-а група – 15 інтактних тварин, 2-а – 15 щурів після резекції лівої бокової частки – 31,5 % паренхіми печінки, 3-я – 15 тварин після резекції правої та лівої бокових часток печінки (58,1 %). Евтаназію тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого наркозу через 1 місяць від початку експерименту. Вирізані шматочки із порожньої кишки фіксували в 10 % нейтральному розчині формаліну і після відповідного проведення через етилові спирти зростаючої концентрації заливали у парафінові блоки. Гістологічні зрізи завтовшки 5–7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксилін-еозином, за ван-Гізоном, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. При виявленні плазматичних клітин-продуцентів Ig A, Ig M, Ig G, Ig E мікротомні зрізи порожньої кишки обробляли моноспецифічними антисироватками проти вказаних класів імуноглобулінів, кон’югованими із ізотіоціанатом флюоресцеїну, застосовуючи прямий метод Кунса з відповідними контролями, які вивчали за допомогою люмінісцентного мікроскопа “Люмам Р-8”. У люмінісцентному світлі рахували плазматичні клітини, що давали специфічне світіння, на 1 мм² слизової оболонки досліджуваного органа. Вміст секреторного Ig A (SIgA) визначали методом роздільної імунодифузії в агарі зі специфічною сироваткою проти SIgA. Кількісні показники обробляли статистично.Результати досліджень та їх обговорення. Через місяць після резекції 31,5 % паренхіми печінки локальні імунні реакції у слизовій оболонці порожньої кишки змінювалися незначно. Порушення локального імунного гомеостазу проявилося більш вираженим при резекції 58,1 % об’єму печінки. Так, чиcло плазматичних клітин з IgA у слизовій оболонці досліджуваного органа зменшилося на 26,6 %, рівень секреторного імуноглобуліну А знизився на 22,4 %, а плазмоцити-продуценти IgM, IgG, IgEЄ, відповідно, збільшилися на 70,1 %, у 3,8 та 4,6 раза. Ступінь змін місцевого гомеостазу відповідав глибині та поширенню гемодинамічних розладів, дистрофічним, некробіотичним, інфільтративним та склеротичним процесам у досліджуваному органі, тобто йому належить важлива роль у морфогенезі порожньої кишки при пострезекційній портальній гіпертензії. Отже, резекція 58,1 % паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та виражених змін локального імунного гомеостазу в слизовій оболонці порожньої кишки, які характеризуються зниженням рівнів SIgA і кількості плазмоцитів-продуцентів IgA, значними порущеннями співвідношень між імуноцитами, що синтезують IgA, IgM, IgG, IgE, появою імунних комплексів у стромі та стінці судин. Ступінь змін місцевих імунних реакцій збігається з глибиною та поширенням гемодинамічних розладів, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами у досліджуваному органі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Tatarchuk, L. V. "МОРФОМЕТРИЧНА ОЦІНКА ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕМОДЕЛЮВАННЯ СТРУКТУР ПОРОЖНЬОЇ КИШКИ ПРИ РЕЗЕКЦІЯХ РІЗНИХ ОБ’ЄМІВ ПЕЧІНКИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (26 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i4.8238.

Повний текст джерела

Анотація:

Пострезекційна портальна гіпертензія, що виникає після видалення великих об′ємів паренхіми печінки, призводить до венозного застою та структурних змін в органах портальної системи. Адаптаційно-компенсаторні процеси у травній системі при резекціях різних об′ємів печінки досліджені недостатньо.Мета – кількісне морфологічне вивчення особливостей ремоделювання структур порожньої кишки при резекціях різних об’ємів печінки.Матеріали та методи. Дослідження проведені на 43 статевозрілих щурах-самцях, які були розділені на 4 групи. 1-а група нараховувала 12 інтакних тварин, 2-а – 11 щурів після резекції 31,5 % паренхіми печінки, 3-я – 12 тварин після резекції 42,0 % об’єму печінки, 4-а – 8 щурів після резекції 58,1 % печінки. Евтаназія дослідних тварин здійснювалася кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через 1 місяць від початку експерименту. Вирізані шматочки із порожньої кишки фіксували в 10 % нейтральному розчині формаліну і після відповідного проведення через етилові спирти зростаючої концентрації заливали у парафінові блоки за загальноприйнятою методикою. Гістологічні зрізи товщиною 5–7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксилін-еозином, за ван-Гізоном, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. Морфометрично на гістологічних препаратах порожньої кишки визначали товщини слизової, м’язової, серозної оболонок та підслизового прошарку, довжину, ширину ворсинок, глибину, ширину крипт, висоту покривних епітеліоцитів, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в епітеліоцитах, відносний об’єм уражених епітеліоцитів, вичисляли підслизово-слизовий та підслизово-м’язовий індекси. Кількісні величини оброблялися статистично.Результати й обговорення. Усестороннім аналізом отриманих морфометричних даних встановлено, що через місяць після резекції 31,5 % паренхіми печінки вони змінювалися незначно. Після резекції 42 % паренхіми печінки ремоделювання структур порожньої кишки було більш вираженим. У даних умовах експерименту нерівномірно та диспропорційно змінювалися морфометричні показники оболонок порожньої кишки, порушувалися відношення між ними, виникали патогістологічні зміни у стінці досліджуваного органа. Найбільш виражено зміненими виявилися морфометричні параметри порожньої кишки через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки. Нерівномірні зміни просторових характеристик оболонок кишки призводили до збільшення підслизово-слизового індекса на 35,2 %, а підслизово-м’язового – на 26,1 %, кількість пошкоджених епітеліоцитів – у 30,5 рази порівняно з контрольними морфометричними показниками.Висновки. Резекція 42 % та більше паренхіми печінки призводить до вираженого ремоделювання структур порожньої кишки, яке характеризується вираженими змінами морфометричних параметрів слизової, м’язової оболонок, підслизового прошарку, ворсинок, крипт, епітеліоцитів, порушенням співвідношень між просторовими характеристиками оболонок, ядром та цитоплазмою епітеліоцитів, істотним їх ураженням, що може призводити до дисфункції ушкодженого органа.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Slabyi, O. B. "МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНА ПЕРЕБУДОВА ВЕНОЗНОГО РУСЛА ПЕРЕДСЕРДЬ ЛЕГЕНЕВОГО СЕРЦЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 1, № 3 (2 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v1.i3.8034.

Повний текст джерела

Анотація:

В останні роки клініцисти та морфологи почали звертати увагу на легеневе серце. Варто зазначити, що патогенез хронічного легеневого серця складний і досить багатогранний, що значною мірою ускладнює своєчасну діагностику легеневої артеріальної гіпертензії та хронічного легеневого серця. Відомо, що вказана патологія перебігає на фоні змін тонусу венозних судин. В той же час морфофункціональні особливості венозної системи передсердь легеневого серця вивчені недостатньо.МЕТОЮ даної роботи стало дослідження морфофункціональних особливостей венозного русла передсердь легеневого серця.МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ. Комплексом морфологічних методів досліджені вени лівого та правого передсердь серця 19 статевозрілих свиней-самців в'єтнамської породи, які були розділені на 3-и групи. 1-а група нараховувала 6 інтактних дослідних тварин, 2-а – 8 свиней з артеріальною легеневою гіпертензією та компенсованим легеневим серцем, 3-я – 5 тварин з артеріальною легеневою гіпертензією та декомпенсацією легеневого серця. Артеріальну легеневу гіпертензію та легеневе серце моделювали шляхом виконанням правосторонньої пульмонектомії. Евтаназію дослідних тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого наркозу через місяць від початку експерименту. Проводили окреме зважування та планіметрію камер серця. Венозне русло частини сердець заповнювалося туш-желатиновою сумішшю через устя вінцевих артерій. З лівого та правого передсердь вирізали шматочки, які фіксували у 10 % нейтральному розчині формаліну і після відповідного проведення через етилові спирти зростаючої концентрації поміщали у парафін. Мікротомні зрізи товщиною 5-7 мкм фарбували гематоксилін-еозином, за ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. Гістологічні мікропрепарати досліджувалися за допомогою мікроскопів МБД-15 та Люмам-Р8.РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ. Окремим зважуванням та планіметрією камер серця встановлено, що через місяць після правосторонньої пульмонектомії зростала маса частин серця та їхні просторові характеристики з домінуванням гіпертрофії та дилатації правого шлуночка. Отримані результати свідчили про розвиток легеневого серця.Встановлено, що у пострезекційному компенсованому легеневому серці структура вен лівого та правого передсердь суттєво змінювалася. У змодельованих патологічних умовах у більшості випадків досліджувані структури розширені, переповнені кров'ю. спостерігався також перивазальний набряк, який міг здавлювати вени, звужувати просвіт та деформувати досліджувані судини. Виявлялася дистрофія гладких м'язових клітин, ендотеліоцитів та десквамація місцями останніх. Деякі ендотеліоцити та гладкі міоцити з явищами набряку, межі між ними нечіткі, частина клітин збільшена у розмірах, дистрофічно і некробіотично змінені. При декомпенсації легеневого серця описані вище структурні зміни вен були виражені у більшому ступені. Переважна більшість венозних судин розширені, переповнені форменими елементами крові, з явищами стазу, що свідчило про виражене порушення їх дренажної функції. Венули при цьому нерідко починалися у вигляді ампул, у які впадали розширені, часто повнокровні посткапіляри у вигляді китиць. Венозний застій у досліджуваних судинах призводив до посилення гіпоксії, дистрофії та некрозів кардіоміоцитів, інфільтративних та склеротичних процесів. Виявлені структурні зміни домінували у правому передседі декомпенсованого легеневого серця.ВИСНОВОК. Пострезекційна легенева гіпертензія та легеневе серце призводять до вираженої структурної перебудови венозного русла передсердь, що характеризується розширенням, повнокров′ям, деформацією просвіту венозних структур, порушенням їх венозної дренажної функції, посиленням гіпоксії та деструктивних процесів у міокарді, які домінують у правому передсерді декомпенсованого легеневого серця.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Спирт етиловий"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями