Добірка наукової літератури з теми "Спад виробництва"

Проаналізовано сучасний стан галузі кролівництва у світі, визначено що Китай, Північна Корея та Єгипет це країни де виробництву м’яса кролів приділяють найбільше уваги, на ці країни припадає 76,2% виробництва усієї кролятини у світі, а також зазначено яким чином уряд Китаю сприяв розвитку галузі. Також зроблено аналіз стану галузі в Україні. Встановлено що у 2018 році вироблено 12,2 тис. т. кролятини, це близько одного відсотка від загального світового виробництва. Спостерігається зниження темпів виробництва в порівнянні з 2000 – 2014 роками, коли відбувалася стабілізація виробництва, і надзвичайний спад у порівнянні з 1980 роком, коли за рік було вироблено у живій масі 129,7 тис. тонн кролятини. Стан виробництва не задовольняє мінімальні потреби населення України. При нормі споживання кролятини 2 кг на душу населення, в Україні фактично споживається в середньому 284 г. Для забезпечення населення країни виробництво має становити 84,0 тис. тонн кролятини на рік, тобто майже у сім разів більше нинішнього показника виробництва. Встановлено, що загальна чисельність поголів’я кролів у господарствах усіх категорій в Україні становить 4,773 млн голів. Розміщене воно не рівномірно на території країни. Так, найбільшими виробниками є господарства Київської, Житомирської, Вінницької областей, на долю яких припадає 1,443 млн голів або 30,2 %. Найменші – в Рівненській, Херсонській і Луганській областях, всього 2,3%. Основна кількість поголів’я кролів в Україні припадає на особисті селянські господарства – 97,1% і біля трьох відсотків – на сільськогосподарські підприємства. Динаміка зміни кількості поголів’я свідчить про те, що в сільськогосподарських підприємствах спостерігається стабільний приріст поголів’я кролів. Але на загальну кількість поголів’я це має незначний вплив. Визначено породний склад поголів’я кролів в Україні, переважно це імпортні породи; 45% від усього поголів’я припадає на новозеландську білу та каліфорнійську породу. Запропоновано перспективні напрямами розвитку кролівництва в Україні.

За допомогою автоматичної процедури ARIMA зроблено прогноз показників валового внутріш-нього продукту (ВВП), аграрного і промислового виробництва, а також роздрібного товарообігу на 2020-2021 рр., що актуально з погляду оцінки перспектив відновлення економічного зростання в Україні. Враховано залеж-ність зазначених макроекономічних показників від умов торгівлі, які визначено співвідношенням цін експорту (аграрна сировина, метали) й імпорту (сира нафта), а також обмінного курсу, пропозиції грошової маси і тривалості карантинних заходів. Отримані результати передбачають спад ВВП на 11-12% в 2020 р. та пос-тупове відновлення економічного зростання до кінця 2021 р. Спад промислового виробництва очікується на рівні 18%, що дещо менше, ніж у 2008-2010 рр. Обсяги промислового виробництва стабілізуються вже на осінь 2020 р., але стрімкого відновлення вітчизняної промисловості не передбачається. Що гірше, зі середини 2021 р. відновлення української промисловості може істотно сповільнитися, подібно до того, як це відбувало-ся в 2010 р. Обсяги аграрного виробництва дещо знизяться до кінця 2020 р., але надалі матимемо незначне зростання цього показника. Найімовірніше, що післякризове відновлення аграрного сектора відбуватиметься за дещо нижчою висхідною траєкторією, ніж у 2008-2009 рр. Багато залежить від обмінного курсу. Показа-но, що зниження обмінного курсу до 35 грн за долар матиме порівняно незначний рестрикційний вплив на зміни ВВП і роздрібного товарообігу, тоді як обсяги промислового виробництва будуть на 11% нижчими до кінця 2021 р. порівняно з базовим сценарієм, що передбачає обмінний курс у межах 27-28 грн за долар. Кризові явища та обмінний курс не впливають на обсяги аграрного виробництва. Проведене дослідження видається важли-вим для подальшого дослідження стабілізаційної функції обмінного курсу в Україні.

Провівши аналіз стану перевезень можна визначити причини, які впливають як на збільшення так і на зменшення обємів перевезень. Причому усунувши негативні причини, які спричиняють зменшення обємів перевезень, можна досягти зворотнього позитивного ефекту, тобто збільшення вантажопотоків та пасажиропотоків. Зменшення вантажопотоків протягом 2017-2020 років залізничним, автомобільним та водним транспортом, що відбулося внаслідок значного скорочення виробництва товарів. Основною причиною зменшення вантажопотоків стало запровадження карантину, повязаного з пандемією Covid-19. Відмічено,що річкові перевезення поки неконкурентні через низку факторів: застарілість та низьку енергоефективність шлюзів, відсутність стабільної глибини 3,65 м та відсутність належного флоту із сучасними системами навігації. Україна має значний потенціал для організації логістичних схем перевезення вантажів за участю річкового транспорту на декількох напрямках. Наявність, хоча й дещо застарілої, потужної інфраструктурної бази, зручне географічне розташування та наявність вантажопотоків, що потенційно можуть бути перевезені по внутрішніх водних шляхах створює передумови для відновлення та розвитку цього транспортного напрямку. Мета статті полягає у дослідженні об’ємів перевезень вантажів та пасажирів в Україні з 2017 року по 2020 рік. Досліджено спад внутрішніх перевезень. Проаналізовано причини цього спаду. Ліквідування причин спаду дозволить збільшити об’єми перевезень в послідуючих роках. Ключові слова: перевезення, автомобільний транспорт, залізничний транспорт, водний транспорт, вантажні перевезення, пасажирські перевезення

У статті проведено порівняльний аналіз перебігу кризових явищ останніх двох десятиліть в Україні. Багато науковців стверджують, що деструктивний вплив пандемії COVID-19 пояснюється “паралічем” більшості сегментів світової економіки та зростанням невизначеності щодо майбутнього розвитку подій, що могло створити спад виробництва на зразок “великої депресії” 1929-2033 рр. Попри відмінності у засадничих причинах для макроекономічної дестабілізації та способах проведення стабілізаційної політики, кризові явища 2008-2009, 2014-2015 та 2020-2021 рр. мають подібні риси в обох аспектах – динаміки відносних цін і обсягів виробництва. Відповідний аналіз проведено за даними, що охоплюють період за 4 квартали до початку кризових явищ та 8 кварталів після їх початку. Прогнози для періоду 2021Q2-Q4 для показників валового внутрішнього продукту (ВВП), промислової продукції, аграрного виробництва, роздрібного товарообігу, сальдо поточного рахунку і окремих макроекономічних індикаторів зроблено за допомогою автоматичної процедури ARIMA(n,m). Основні результати проведеного аналізу можна підсумувати так: а) на досягнення передкризового рівня ВВП потрібно більше ніж 8 кварталів, б) відновлення економіки після пандемії COVID-19 видається достатньо оперативним, головним чином завдяки відчутному поліпшенню умов торгівлі, в) незалежно від походження (внутрішнє чи зовнішнє) кризові явища супроводжуються тимчасовим зниженням РОК.

В статті наведено економічну сутність терміну «активи», виділено основну класифікацію активів, що дає можливість оцінити характер участі усіх засобів у господарському обороті. Визначено особливості управління оборотними та необоротними активами підприємств України в умовах зовнішніх загроз, таких як спад виробництва, посилення фінансової нестабільності, пандемії коронавірусу, військових дій на сході країни тощо. Визначено основні завдання аналізу активів підприємства. Здійснено структурно-динамічний аналіз активів підприємств України за 2015-2019 роки. Доведено, що розмір, склад та структура активів підприємства зумовлює обсяг його виробництва та рівень ефективності цього виробництва. Проаналізовано динаміку темпу зростання оборотних та необоротних активів підприємств України за 2015-2019 роки. У дослідженні розглянуто показники обсягу оборотних та необоротних активів з розподілом на великі, середні, малі та мікропідприємства за 2019 рік. Оцінено галузеву структуру активів підприємств України. Встановлено тенденції зміни обсягів оборотних та необоротних активів усіх галузей економіки України у 2018-2019 роках. Проаналізовано ефективність використання оборотних та необоротних активів за коефіцієнтами постійності та мобільності, а також визначено тенденції зміни співвідношення оборотних і необоротних активів підприємств України. Відзначено, що в сучасних умовах коефіцієнт співвідношення оборотних та необоротних активів зростає і це є позитивним явищем, оскільки підприємства України можуть швидко погашати свою заборгованість. Отримані результати дослідження можуть знайти впровадження у діяльність підприємств різних форм власності в частині здійснення заходів формування, розпорядження та управління активами.

У статті проаналізовано причини істотного сповільнення динаміки валового внутрішнього продукту (ВВП) України відразу ж після завершення виборчої кампанії навесні-влітку 2019 р. Після кризових явищ 2014-2015 рр. відновлення вітчизняного ВВП відбувалося досить успішно до середини 2019 р. Основний висновок полягає у тому, що зміна владної команди позначилася довгостроковими втратами ВВП. Ймовірні пояснення такого явища в експертному середовищі називають у широкому діапазоні: відсутність необхідної концептуальності в економічній політиці, брак інвестицій, спад в аграрному секторі, зменшення вантажообігу, нездатність реформувати систему кланового капіталізму, “відсторонення” НБУ від економічних процесів. З-поміж інших емпіричних результатів отримано, що довгострокове зростання ВВП сприятливо залежить від умов торгівлі та зміцнення гривні (обидва ефекти зберігаються у короткочасному періоді). Примітно, що сприятлива залежність динаміки вітчизняного ВВП від обсягів виробництва країн Єврозони має лише короткочасний характер. Можливість коригування довгострокових залежностей у короткочасному періоді достатньо слабка. Перспектива майбутніх досліджень вбачається у тому, щоб виявити конкретні механізми негативного зв’язку між виборчою кампанією 2019 р. і зростанням ВВП.

У статті висвітлено хронологію процесу екологізації економік країн світу, спад домінування моделі економіки, що призводить до виснаження природного капіталу та енергетичних ресурсів, масштабної бідності, збільшення економічного і соціального розриву між країнами та регіонами світу. Зміна глобальної парадигми, перехід від стратегії «зростання» до стратегії «розвитку» дозволяє здійснити перехід від ресурс-орієнтованої та енерговитратної економіки до ресурсо- та енергоощадної економіки. Метою статті є систематизація наукових напрацювань щодо формування концепції «зеленої» економіки, ролі держави у ній та виявлення змін у моделі інвестування. Наукова новизна статті полягає у систематизації теоретичного обґрунтування екологізації економіки, сталого розвитку та концепції «зеленої» економіки. Ці процеси обумовлюють переміщення приватного капіталу від «коричневих» до «чистих» («зелених») технологій, а державі відводиться роль регулюючого суб’єкта. Висновки. Визначено, що в економічній теорії існує ряд шкіл (неокласична, посткейнсіанська, екологічної економіки), які включають розгляд питань екології в проблемне поле своїх досліджень, що має суттєвий вплив на теорію та практику публічного управління та адміністрування. З’ясовано, що екологізація економіки, «озеленення» виробництва і технологій поширились із глобального рівня на рівень реальних господарюючих суб’єктів, що спричинило формування моделі соціально-відповідального інвестування. Втручання держави у цей процес є необхідним, однак вона повинна бути регулюючим суб’єктом, виконувати роль каталізатора, а не ставати альтернативним джерелом «зеленого» фінансування.

Одним із факторів ефективного ведення молочного скотарства є термін продуктивного використання худоби за одночасного збереження здоров’я тварин у стаді. Особливого значення при цьому набуває організація годівлі, утримання, контролю за здоров’ям корів відповідно їх фізіологічного стану. Істотною проблемою для виробників молока у країнах з розвиненим молочним скотарством (в тому числі з високою технологічною культурою ведення галузі) є мастит. Зазначене захворювання поширене в господарствах України. Мастит спричиняє спад продуктивності, погіршення якості молозива та молока, передчасне вибракування корів. Факторами розвитку запалення молочної залози є зниження резистентності тварин внаслідок порушення параметрів утримання, незадовільного санітарного стану корівників, стійл, боксів, доїльного обладнання, високої щільності поголів’я, порушення термінів формування технологічних груп корів, зокрема групи сухостою. Отже, з метою збереження здоров’я дійних корів при веденні інтенсивного молочного скотарства необхідно дотримуватись загальних правил організації профілактичних заходів у технологічній групі сухостою. Саме тому, одним із основних завдань за інтенсивної технології виробництва молока має бути профілактика захворювань корів. Аналіз організації профілактичних заходів проведено на базі ТОВ «Хмільницьке» ВП «Агрофірма «Стетківці» Житомирської області. З’ясовано, що з метою профілактики маститу у господарстві значно покращили умови утримання корів, своєчасно формується запуск, доїння проходить із дотриманням правил антисептики із застосуванням маститних проб, а з часу впровадження у виробничий процес менеджменту консервації вимені у момент запуску худоби, істотно знизився відсоток захворюваності корів на субклінічний мастит (з 31 % у 2017 році до 8,2 % у 2021 році), як консервант використовують препарати «Драйклоксакел» або «Бовафлокс DC Екстра».

У період кризового стану економіки та соціально-економічної нестабільності в Україні дуже гостро постало питання дефіциту бюджету. Протягом останніх років державний бюджет України стикається з такою великою проблемою як дефіцит, що виникає внаслідок перевищення витрат державного бюджету над доходами.Метою написання статті є дослідження наявних проблем дефіцитності державного бюджету України, обґрунтування причино-наслідкових зв’язківки у системі дефіцитного фінансування державної діяльності та розробка шляхів її оптимізації. Під час дослідження опрацьовано наукові праці українських учених та практиків, які вивчають проблеми дефіциту державного бюджету, законодавчі та урядові матеріали. Використано такі загальнонаукові методи: метод пізнання, метод системного аналізу, метод аналізу та синтезу, а також метод порівняння.Розглянуто сутність дефіциту бюджетної системи та причини його виникнення в Україні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні стали спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, не виважена соціально-економічна політика, що і зумовили спад обсягів валового внутрішнього продукту і національного доходу. Це природно спричинило зменшення обсягів фінансових ресурсів у державі і відобразилось на показниках бюджету у вигляді довгострокового дефіциту.Визначено залежність дефіциту бюджету від державного боргу. Встановлено, що існує тісний взаємозв’язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, у свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.Установлено зв’язки дефіциту бюджету для економіки країни. Виявлено наслідки підвищення відсоткової ставки, що, з одного боку, знижує інвестиційну привабливість на внутрішньому ринку країни, з іншого – підвищує іноземну валютну привабливість фінансових інвестицій країни. Значні інвалютні потоки призводять до зростання боргової залежності країни і, як наслідок, – зростання курсу валют, скорочення чистого експорту товарів та зниження показників інвестиційної діяльності. Таке скорочення є причина зниження рівня продуктивності праці й реального доходу в усіх його формах, що провокує зниження довіри інвесторів, а отже, скорочення іноземних інвестиційних програм і виведення капіталу за кордон.Обґрунтовано шляхи подолання бюджетного дефіциту, що полягають у вдосконаленні податкової системи, залученні до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення, забезпеченні фінансової підтримки малого та середнього бізнесу, посиленні відповідальності суб’єктів господарювання, зміцненні контролю за виплатою державних коштів, реформуванні видаткової системи, удосконаленні нормативно-правового забезпечення бюджетного процесу.Наукова новизна дослідження полягає в установленні причино-наслідкових зв’язків бюджетних дефіцитів для наукового обґрунтування бюджетного менеджменту в період структурних перетворень економіки.Практичним результатом є визначення шляхів реформування бюджетної системи України та її переходу до інвестиційної моделі.Перспективним напрямом подальших досліджень у цій сфері є розробка на основі причино-наслідкових зв’язків моделі бюджетного процесу, здатної виявити ризики дефіциту та мінімізувати їх вплив.

В статті досліджено стан, динаміку та тенденції розвитку світового ринку кукурудзи та можливостей присутності українських виробників на ньому. Проаналізовано обсяги виробництва кукурудзи у світі та в Україні та виявлено, що кукурудза витіснила з першого місця пшеницю та стала лідером зернового балансу планети. Встановлено, що головними виробниками кукурудзи у світі є США, Китай та Бразилія. При цьому США є також основним експортером кукурудзи, а Китай, який входить у трійку виробників-лідерів, взагалі її не експортує, а виступає до того ж великим імпортером. Основними імпортерами є ЄС, Мексика, Японія, В’єтнам та Південна Корея. Виявлено, що в Україні внаслідок високої конкуренції на зовнішніх ринках пшениця та ячмінь стали менш прибутковими культурами, що сприяло зменшенню посівних площ та обсягу їх виробництва. Натомість основною зерновою культурою стала кукурудза, виробництво якої зросло за 30 років в кілька разів. Україна є одним із ключових конкурентів США на ринку Китаю та одним із основних постачальників кукурудзи в ЄС. Хоча частка України у світовому виробництві кукурудзи коливається на рівні 2-3%, вона посідає четверте місце у світовому експорті кукурудзи, поставляючи на світовий ринок майже 80% вирощеної кукурудзи. Розроблений авторами на основі наявних статистичних даних прогноз обсягів виробництва кукурудзи у світі та Україні у 2021/2022 маркетинговому році дає підстави стверджувати про утримання обсягів світового виробництва на рівні попереднього року, при цьому очікуваний обсяг виробництва в Україні знизиться. Показано, що зростання цін на світовому ринку кукурудзи у 2020/2021 маркетинговому році та очікування щодо їх подальшого підвищення у поточному році, зростання світового споживання зерна, втрати внаслідок світового економічного спаду створюють передумови для перетворення України на потужного світового гравця продовольчого ринку. Подальші дослідження направлені на поточний моніторинг світового ринку кукурудзи для визначення перспектив вітчизняних експортерів.

Для забезпечення економічної безпеки промислових підприємств головним завданням є передбачення і випередження можливих загроз, що призводять до кризового стану, а також проведення антикризового управління, яке спрямоване на виведення підприємства з кризового стану. Слід мати на увазі, що найбільше значення у справі забезпечення економічної безпеки підприємництва мають первинні економіко-правові та організаційні заходи, що забезпечують фундамент, основу системи безпеки, на відміну від вторинних – технічних, фізичних тощо.