Статті в журналах: "Соціолог"

1

Добривечір, А. "У штаті редакції потрібен соціолог". Журналіст України, № 7 (2011): 8–10.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Потульницький, В. А. "Академік М. Грушевський як соціолог". Вісник Київського університету. Історико-філологічні науки, Вип. 1 (1991): 4–13.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Мельник, С. "Микола Зеров як соціолог літератури". Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки, № 6 (2006): 205–9.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Потульницький, В. А. "Академік М. Грушевський як соціолог". Вісник Київського університету. Історико-філологічні науки, Вип. 1 (1991): 4–13.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Церковняк-Городецька, О. Г. "Катерина Грушевська : культуролог, соціолог, етнограф, фольклорист, перекладач". Берегиня, Ч. 1 (64) (2010): 36–54.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Shapoval, I. G., та Y. I. Yakovenko. "Модернізація структури соціологічного знання та місце і роль соціологічної рефлексії транспорту в цьому контексті". Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, № 2 (8 квітня 2018): 16–24. http://dx.doi.org/10.15421/171811.

Повний текст джерела

Анотація:

Головний зміст статті полягає в розкритті визначення напрямів модернізації структури соціологічного знання в Україні та шляхи їхнього подолання через обговорення суперечностей в цій справі. Спроба пояснити, чому в соціології має відбутися вибір щодо шляхів модернізації структури спеціальних та галузевих соціологій. Намагання пояснити доцільність опредметнення соціології транспорту як галузі структури соціологічної системи знань. Вказано на головні перспективи подальшого розвитку цієї галузі соціології. Встановлено, що соціологія транспорту в своєму становленні та розвитку має йти в інституціональному напрямку, інтегруючи основні результати, що отримані світовою соціологією, в її рефлексії стосовно: економіки, освіти, управління, організацій, праці, міграції, катастроф, туризму, професійних груп.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Городяненко, В. "Історіографія соціології :рефлексивна соціологія або галузь знань ?" Соціологія: теорія, методи, маркетинг, № 2 (2001): 171–78.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Смирнов, І. Г. "Академічна (загальна) соціологія як підстава соціології туризму". Географія та туризм, Вип. 21 (2012): 3–8.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Kolych, Olha. "Sociology of justice as a direction of sociology of law: certain aspects." Visnik Nacional’nogo universitetu «Lvivska politehnika». Seria: Uridicni nauki 7, no. 28 (December 2, 2020): 63–68. http://dx.doi.org/10.23939/law2020.28.063.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Кущевська, О. А. "До питання визначення предмета соціології (за матеріалами дискусії вітчизняних соціологів)". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка, вип. 14 (2002): 23–27.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Черних, Геннадій. "ДОСЛІДНИЦЬКІ ТРАДИЦІЇ КОГНІТИВНОЇ СОЦІОЛОГІЇ ТА СОЦІОЛІНГВІСТИКИ – МОВА ТА ЗНАЧЕННЯ У СОЦІАЛЬНІЙ ВЗАЄМОДІЇ". Public management 21, № 1 (29 травня 2020): 324–35. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-324-335.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто специфіку розвитку дослідницьких традицій когнітивної лінгвістики та соціолінгвістики. Визначено проблеми розу- міння буденної мови на сучасному етапі розвитку науки. Проаналізовано сучасний стан розвитку етнометодологічного підходу, ролі невербальних комунікацій у повсякденному спілкуванні. Обґрунтовано природу со- ціальної дії, особливості функціонування та взаємодії соціальних акто- рів за допомогою символів і значень. Розглянуто моделі комунікаційної взаємодії У. Шрама, Д. Маккуейла, Дж. Груніга, Т. Ханта, Ю. Габермаса, Н. Лумана. Розкрито зміст одного з ключових понять соціолінгвістики – “мовна ситуація”, яке визначається як сукупність форм існування мови (мов, регіональних койне, територіальних і соціальних діалектів). Особливу увагу приділено в сучасній соціолінгвістиці питанню про зв’язок і взаємо- дію мови і культури. Також розглянуто особливості розвитку когнітивної лінгвістики як мовознавчого напряму щодо функціонування мови як різ- новиду когнітивної, тобто пізнавальної, діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості — через мовні явища. Доведено основну гіпотезу когнітивної науки, що мисленнєві процеси можна трактувати як процеси оброблення та перетворення ментальних репрезентацій. Наведено ідеї головного прихильника та представника когнітивної соціології — аме- риканського соціолога Аарона Сікурела. Також обґрунтовується зміст праць французького соціолога Ж. Подьоло та концепції соціолінгвістики А. Мейє, Ф. Боаса, Е. Сепіра, В. Матезиуса, Б. Гавранека, Й. Вахека та ін., які зробили значний внесок у виявлення ролі соціальних чинників у розвитку мови та продемонстрували зв’язок мови із соціальними процесами, а також соціаль- ну роль літературної мови.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Роздобутько, О. М. "Часовий вимір в соціології: радянська "історична соціологія" (60-80-і роки XX ст.)". Нова парадигма, Вип. 67 (2007): 210–17.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Kostytsky, Vasyl. "Ensuring Ecological Safety or Ensuring a Favorable Environment: Theoretical and Legal Justification of the Function of a Modern Ecological State." Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University 5, no. 2 (August 23, 2018): 25–32. http://dx.doi.org/10.15330/jpnu.5.2.25-32.

Повний текст джерела

Анотація:

Автор розглядає проблеми сучасного суспільства та їх вплив на довкілля, а також на розвиток екологічного права, аналізує такі юридичні дефініції, як навколишнє природне середовище, довкілля, право екологічної безпеки, їх соціолого-правовий зміст, право на сприятливе довкілля як суб’єктивне право людини у сучасному світі. У цій статті автор уже не вперше ставить питання про нову роль держави у сучасних умовах, здатність держави відповісти на глобальні виклики з використанням теоретико-правової науки та соціології права в рамках запропонованого ним теолого-соціологічного розуміння права. На думку автора, на зміну постіндустріальній державі, яка залишається механізмом обслуговування ліберальних цінностей суспільства, має прийти екологічна держава, яка зможе зберегти демократичні цінності, з одного боку, та знайти відповіді на виклики сьогодення, з другого боку, забезпечити посилення владного впливу на перебіг подій у соціумі, між громадянським суспільством і державою у рамках конституційно-правових вимог як Суспільного договору, відповісти на глобальні і регіональні екологічні виклики у рамках модифікованої екологічної функції держави

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Пасісниченко, В. Л., та І. М. Пасісниченко. "ТЕОРІЇ СКЛАДНОСТІ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ В СОЦІАЛЬНИХ НАУКАХ". Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 2, № 2-19 (2020): 120–31. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2019.19.2.10.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізуються теорії складності (complexity theories) з точки зору доцільності їх використання в дослідженнях соціальних теоретиків. Відкриття можливості вивчення складних систем, яким притаманні властивості самоорганізації як аутопойезису, нелійності та стану нерівноваги, спонукало соціальних теоретиків до використання інструментарію науки про складність у дослідженнях соціальної складності в межах політології, соціології, міжнародних відносинах та інших дисциплінах про суспільство та людину. В якості конкретного прикладу розглядається відповідний внесок у соціальну теорію соціолога Джона Уррі. Всупереч емпіричній та позитивістській традиції він запропонував пост-дисциплінарний підхід на підставі того, що як соціальні, так і природничі науки характеризуються належністю до складних систем. Наш аналіз еволюції його поглядів фіксує в якості її початкового і фундаментального етапу саме теорію складності. Її можна назвати головним поворотом, який Дж. Уррі здійснив у соціальній теорії. Всі інші його інновації, зокрема теорія соціальної мобільності та геоекологічний підхід у питаннях природи, планетарного споживання і людського тіла, стали закономірним наслідком цього фокусу на теорії складності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Афонін, Едуард, та Андрій Мартинов. "ТРАДИЦІЯ ЯК ФАКТОР ІНТЕГРАЦІЇ ТА КОНСОЛІДАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ ПОСТМОДЕРНУ: АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД". Public management 21, № 1 (29 травня 2020): 27–41. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-27-41.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглядається феномен соціально-історичної традиції як чин- ник соціальної інтеграції та консолідації українського суспільства. Тради- ція визначається як процес відтворення через соціальні інститути досвіду поколінь та адаптація цього досвіду до вимог сучасності. Стверджується, що адаптація традиції до постмодерної сучасності є складним соціально-іс- торичним і соціально-психологічним процесом, у контексті якого відбува- ється зміна світоглядної парадигми та виникає новий — раціональний тип мислення, що впливає на соціальні практики і соціальну поведінку. Налаш- товуючи нащадки на інноваційну діяльність постмодерн розмиває великі нарративи традицій і заперечує соціальний досвід попередніх поколінь. Під впливом інновації суспільна система фрагментується і невпинно тяжіє до стану аномії. За цих обставин традиція, її суб’єкти і носії стають конструк- тивним фактором соціальної консолідації, що відбувається в контексті ви- рішення актуальних питань інноваційного розвитку. Традиція і традиційна діяльність виступають своєрідними ціннісно-смисловими формами у ви- гляді нових міфів і міфотворчості, які протистоять втраті національної іден- тичності і суспільної цілісності. Теоретичне підґрунтя такої діяльності, на думку авторів, представив французький соціолог Ж. Дюран, який запропо- нував концепцію імажинера як механізму конструювання соціальної реаль- ності. Цей механізм, за думкою Ж. Дюрана, є одночасно уявою, уявленим та уявленням, а реальність — втіленням вільної гри уяви, на яку впливають міфи та архетипи. Імажинер існує у двох режимах: денному (діурн) та ніч- ному (ноктюрн). Перший функціонує в дуальній формі, якій властиві іє- рархічність і патріархальність, втілені у героїчному міфі. Натомість другий виявляється як цілісний містичний міф або смерть як інша реальність. На думку авторів, імажинер як втілення колективного несвідомого, пов’язаний з такими архетипними властивостями суспільної системи як екстерналь- ність / інтернальність (зовнішній / внутрішній локус-контроль), екстравер- сія / інтроверсія (соціальна / соцієтальна ідентичність), екзекутивність / інтенціональність (жіночі / чоловічі соціальні ролі). Відповідно минула суспільно-історична доба модерну пов’язана з функціонуванням режиму ді- урну, архетипами і міфотворчістю, які тісно пов’язані з реалізацією зовніш- нього соціального контролю, патріархальності (соціальної ідентичності) та зростанням у суспільній системі кількості жіночих соціальних ролей. Постмодерна сучасність актуалізує режим ноктюрну, за умов якого в системі по- силюється самоконтроль, розмивається ієрархічність та зростає кількість чоловічих соціальних ролей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Voronkova, A. I. "Мода у контексті сучасних соціологічних досліджень". Grani 19, № 4 (4 березня 2016): 69–73. http://dx.doi.org/10.15421/1716080.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті виявлено та проаналізовано зв’язок між особливостями змісту різних варіантів теорії моди та науково-дослідницькими стратегіями національних соціологічних шкіл, до яких належать учені з США, Франції та Німеччини – Р. Барт, Г. Блумер, Ж. Бодрійяр, П. Бурдьє, Т. Веблен, Г. Зіммель, В. Зомбарт. Зокрема, представники американської соціології вивчали моду, насамперед, у контексті визначення певної групи психологічних чинників, що впливають як на індивідуальну (Т. Веблен), так і на колективну (Г. Блумер) поведінку членів сучасного суспільства. Французькі дослідники П. Бурдьє, Р. Барт та Ж. Бодрійяр аналізували моду як певний соціальний феномен, що впливає на функціонування усіх сфер життєдіяльності особистості, та потребує, насамперед, ґрунтовних теоретичних інтерпретацій. Німецькі соціологи розглядали моду, передусім, як одну з багатьох форм життя (Г. Зіммель), за допомогою яких тенденція до соціального вирівнювання поєднується з тенденцією до індивідуальних відмінностей, що починають активно взаємодіяти за умов становлення та розвитку капіталістичного суспільства (В. Зомбарт). Обґрунтовано, що історичний розвиток кожної з країн впливав на становлення їх національних соціологічних шкіл, відповідно це позначилося не тільки на формуванні їх провідних напрямів дослідження, але й на специфіці аналізу інших соціальних феноменів та процесів, зокрема на вивченні проблемного поля моди.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

КВІТКА, Аліна. "СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 23, № 4 (26 березня 2021): 169–82. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v23i4.606.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено проблематику соціально-комунікативної компетентності у різних галузях знань, зокрема філософії, соціології, лінгвістики, психології та педагогіки. З’ясовано, що згідно з філософським підходом, головним у визначенні комунікативної компетентності є те, що спілкування – це процес, що породжує спільність людей. Соціологи акцентують увагу на соціально-комунікативній компетентності як результаті засвоєння досвіду взаємодії із іншими людьми. Мовознавці розглядають соціально-комунікативну компетентність у контексті засвоєння особистістю мовної системи. Педагоги досліджують шляхи формування соціально-комунікативної компетентності, чинники, що впливають на цей процес. Визначено, що соціально-комунікативну компетентність учені пов’язують насамперед зі знаннями, вміннями й навичками конструктивного спілкування, вмінням орієнтуватися в різноманітних ситуаціях професійної взаємодії. Щодо пенітенціарної служби актуальним є забезпечення ефективної комунікації і виконання соціальних ролей у професійному середовищі. За результатами аналізу психолого-педагогічної літератури можна стверджувати, що соціально-комунікативну компетентність учені пов’язують насамперед зі знаннями, вміннями й навичками конструктивного спілкування, вмінням орієнтуватися в різноманітних ситуаціях професійної взаємодії. Важливими характеристиками соціально-комунікативної компетентності дослідники називають повагу й прийняття. Іншого, дотримання системи моральних норм, налаштованість на співпрацю та діалог, уміння організовувати спільну діяльність, узгоджувати особисті інтереси з потребами організації, суспільства, здатність кооперуватися й співробітничати.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Єпіхіна, М. А. "ДЕФІНІЦІЙНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «ВЗАЄМОДІЯ» У ФІЛОСОФСЬКОМУ ТА СОЦІОЛОГІЧНОМУ ВИМІРІ". Теорія та методика навчання та виховання, № 48 (2020): 53–63. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.48.05.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено місце та роль партнерської взаємодії, яка є однією з ключових засад забезпечення якості реформування Нової української школи. Метою статті є здійснення дефініційного аналізу поняття «взаємодія». У статті використані теоретичні методи дослідження: аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення. Розглянуто категорію «взаємодія» у філософському та соціологічному аспектах, визначено сутність досліджувальної категорії, здійснено аналіз наукових поглядів зарубіжних і вітчизняних філософів та соціологів на сутність явища взаємодії. Запропоновані філософські теорії демонструють, що категорія «взаємодія» відображає процеси впливу різних об’єктів один на одного, їх взаємну обумовленість, зміну стану, взаємоперехід, а також породження одним об’єктом іншого; серед загальних ознак взаємодії як реального явища виділені наступні: цілісність, одночасність існування об’єктів, взаємозумовленість змін сторін, внутрішня самоактивність суб’єктів. Визначено, що кожному рівню розвитку матерії відповідає свій тип взаємодії; з ускладненням форм руху ускладнюється і тип взаємодії. Аналіз поглядів соціологів на феномен «взаємодія» дозволив виділити наступні сутнісні характеристики: пізнання людиною самої себе відбувається в актах взаємодії; взаємодія є механізмом самовдосконалення і саморозвитку, а також взаємодія допомагає будувати відносини з іншими людьми і підвищувати якість соціального середовища. Автор приходить до висновку, що партнерська взаємодія є частиною загальної взаємодії, яка належить до міждисциплінарних категорій. Визначено, що кожна наукова галузь у філософському та соціологічному просторі пропонує свої класифікації, види та форми взаємодії, які не суперечать, а лише доповнюють одна одну. Встановлено, що філософське поняття взаємодії тісно переплітається з поняттям взаємодії в соціології і є базовим для всіх соціальних наук (серед яких існує і педагогіка), оскільки людина з самого народження є невід’ємною частиною взаємопов’язаних одиниць.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Liakhovich, G. V. "Language community as an agent of individual’s socialization." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 1(141) (March 23, 2017): 42. http://dx.doi.org/10.15421/17177.

Повний текст джерела

Анотація:

У представленій статті автор аналізуює соціологічні параметри поняття «мовна спільнота» в контексті мовної ситуації в Україні. Дослідження проблематики поняття мовна спільнота на соціологічному рівні наразі потребує виваженого структурування та ретельного осмислення. У статті пропонується аналіз робіт вітчизняних і закордонних соціологів, які намагались виявити механізми та чинники становлення молодої особистості, її соціальну обумовленість. Однак соціологічний аналіз поняття мовна спільнота не був представлений у роботах дослідників, тому метою роботи є розкриття соціологічного змісту поняття «мовна спільнота» в контексті наукових доробок таких дослідників, як П. Бергер, Т. Лукман, Дж. Гамперц, У. Вайнрайх. У статті пропонується аналіз робіт вітчизняних та зарубіжних дослідників у сфері соціолінгвістики, соціології мови на основі спільних рис в тлумаченнях поняття мовної спільноти. Обґрунтовано роль мовної спільноти у конструюванні соціального простору в контексті теорії П. Бергера та Т. Лукмана.Охарактеризовано у статті соціологічний підхід до пояснення мовної спільноти як агента соціалізації індивіда. Автор вважає, що поняття перебуває у зв’язку з категоріями мовна ситуація, мовна ідентичність, мовні процеси. Осмислено стан мовної спільноти залежно від статусу мов у суспільстві.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Sogorin, А. А. "Ключові положення соціогуманітарних досліджень реклами і рекламного". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 9 (14 вересня 2017): 56–63. http://dx.doi.org/10.15421/1717122.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено основні напрямки вивчення реклами в межах предмета окремих соціогуманітарних наук. Подано визначення реклами як цілісного суспільно-економічного явища, яке складається з трьох базових компонентів: реклама як твір, кінцеве втілення ідей замовника у матеріальній та ідеальній формах; реклама – як діяльність, тобто реклама як професія; реклама як невід’ємна частина соціального простору індивіда. Окреслено межі наукового соціогуманітарного поля. Відповідно представлено основні аспекти досліджень реклами з точки зору мистецтвознавства, соціології, культурології, історії, психології, політології, філософії та лінгвістики. Доведено, що дослідженням соціогуманітарного поля властива постійна дисциплінарна взаємодія в предметному дослідженні реклами (утворення пар лінгвістика-психологія, політологія-психологія, соціологія-психологія). До головних стратегій наукових досліджень реклами в рамках соціогуманітарного поля віднесено: стратегію єдиного базового підходу: визнання реклами як двостороннього комунікативного процесу; стратегію обміну: відмова від дослідження в рамках предмета окремої дисципліни, активна взаємодія з суміжними науками щодо тематики дослідження; застосування принципу взаємного наукового збагачення; стратегію майбутнього: акцентування уваги на нових технологіях, методиках, схемах впровадження реклами у соціальний простір, спроба футурологічного аналізу. Доведено значну роль міждисциплінарної наукової взаємодії у вивченні реклами як соціального явища.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Зімель, Г. "Соціологія трапези". Соціологія: теорія, методи, маркетинг, № 4 жовтень - грудень (2010): 187–92.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Редько, О. "Соціологія аудиту". Бухгалтерський облік і аудит, № 4 (2010): 51–56.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Савчук, С. В. "Соціологія права і юридична соціологія: тотожність чи відмінність предметів". Науковий вісник Чернівецького університету ім. Ю. Федьковича. Правознавство, Вип. 125 (2001): 5–9.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Сізов, В. В., та Я. А. Славська. "ДЕФІНІЦІЇ «ОСВІТА» І «ПЕДАГОГІКА» В СОЦІОЛОГІЇ Е. ДЮРКГЕЙМА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 99, № 6 (24 грудня 2020): 141–54. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-99-6-141-154.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто окремі аспекти педагогічних поглядів Е. Дюркгейма на основі його роботи «Освіта і соціологія». Робиться опис категорій «освіта» і «педагогіка» з позицій соціології, причинно-наслідкових зв'язків, закономірностей функціонування і практичного прояву згаданих понять. Аналізуючи дефініції «освіта» і «педагогіка», Дюркгейм підкреслює соціальність цих понять. Він доводить, що освіта – це соціальний інститут, який безперервно існує протягом багатьох етапів історії суспільства, на відміну від педагогіки, яка заявляє про себе тільки періодично. Дюркгейм стверджує, що освіта не повинна будувати свою систему з нуля, вона повинна перш за все присвятити себе розумінню свого часу. Він доводить, що освіта – продукт історії, який може пояснити тільки історія. Освіта – явище соціальне і багато в чому залежить від культурної традиції та специфіки історичного розвитку суспільства, то і реалізація соціальних поглядів на теорію і практику освіти має враховувати конкретну специфіку. Вона підкреслюватиметься тими цілями і завданнями, які стоять перед освітою у конкретній країні в конкретний історичний період. У педагогічному сенсі, у Дюркгейма, педагогіка – це освітня практика, сфера реалізації теорії освіти. Освіта – це сфера науки. Освітня практика – перехідна стадія від науки до практики. У статті демонструється сучасне визначення категорій «освіта» і «педагогіка» (закордонне і вітчизняне). Акцентується на факті того, що тлумачення цих дефініцій і буде відрізнятися не тільки в міжнародному масштабі, але й окремої держави (суспільства), на рівні тієї чи іншої сфери освіти всередині цієї держави (суспільства).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Rybschun, Oleksandr. "Інституціоналізація української академічної соціології (друга половина 70-х рр. ХХ ст.)". Multiversum. Philosophical almanac, № 7-8 (18 травня 2018): 179–89. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.7-8.18.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі раніше не публікованих джерел (звітних справ радянської доби Інституту філософії НАН України) аналізується розвиток вітчизняної соціології у період десятої радянської п’ятирічки (друга половина 70-х рр. ХХ ст.). Інтерес саме до цього періоду пояснюється фактичною соціологізацією наукової проблематики Інституту філософії. Означений час автор розуміє як надзвичайно успішний в плані інституціоналізації вітчизняної соціології, коли вже було подолано частину її ранніх труднощів (кадрову недостатність, теоретико-методологічну незрілість та ін.) і почали закладатися серйозні інституційні основи, що надалі стали опорними для Відділенні соціології і, врешті, – для самостійного академічного Інституту соціології.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Дец, О. С. "Фальсифікація в соціології". Нова парадигма, Вип. 98 (2010): 329–40.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Рущенко, І. "Соціологія на війні". Український соціологічний журнал, Вип. 17/18, № 1/2 (2017): 43–52.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Ерліх, Є. "Соціологія права (1922)". Проблеми філософії права 3, № 1/2 (2005): 161–67.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Дец, О. С. "Фальсифікація в соціології". Нова парадигма, Вип. 98 (2010): 329–40.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Камбур, А. В. "Соціологія культури П.Сорокіна". Науковий вісник Чернівецького університету ім. Юрія Федьковича. Філософія, Вип. 148/149 (2003): 160–62.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Молованюк, В. "Соціологія юриспруденції США". Вісник прокуратури, № 12 (2006): 114–24.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Тарасенко, В. "Науковий інтелект соціології". Соціологія: теорія, методи, маркетинг, № 1 (2008): 33–49.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Lavrik, V. A. "Етимологічні та соціологічні контексти поняття «місто»". Grani 19, № 2 (28 січня 2016): 43–49. http://dx.doi.org/10.15421/1716046.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття пояснює основні етимологічні та соціологічні контексти поняття «місто». Це обумовлено проблемою множинності дискурсів та підходів, що визначають поняття «місто» у соціології. Проблема потребує вирішення з метою подолання фрагментарного бачення поняття міста, а також для цілісного розгляду у соціології поняття «місто» як соціальної системи. Метою статті є дослідження основних концептуальних підходів та теоретико-методологічних засад визначення поняття «місто» у соціології. Об’єктом дослідження виступає поняття «місто» у соціології. Предметом статті є теоретичні підходи та дискурси визначення поняття «місто» у соціології. Проведений етимологічний аналіз поняття «місто» дозволив виділити такі його основні характеристики: просторова обмеженість; щільність проживання; масштабність (охоплення фізичного простору та проникнення культурних кодів у соціальний простір), наявність дистанції та формалізації відносин між індивідами, домінування закону на права на противагу традиціям спільноти; різнорідність соціальних груп; глибока спеціалізація праці, конвертація різних видів капіталів. Сформульоване інтегральне визначення міста. Місто – це соціологічне поняття, що позначає масштабне просторово-територіальне утворення, що характеризується щільністю соціальних зв’язків населення, високоспеціалізованим розподілом праці, конвертацією різних видів капіталів (соціальних, економічних, політичних, воєнних, технологічних) для забезпечення життєдіяльності людей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Герасіна, Л. М. "Система суб"єктів права: соціолого-правова інтерпретація". Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства:методологія,теорія, методи, № 891 (2010): 14–17.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Майструк, І. М. "Проблема підготовки спеціаліста-соціолога в сучасних умовах". Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства:методологія,теорія, методи, № 891 (2010): 168–70.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Shevchenko, Zoya. "Становлення методологічного підходу до соціальної ідентичності у феноменологічній соціології". Multiversum. Philosophical almanac, № 5-6 (28 листопада 2019): 50–65. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2019.5-6.04.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено аналізу становлення феноменологічної соціології як синтезу класичної феноменології та елементів методології символічного інтеракціонізму – на прикладі розгляду проблеми пошуку адекватного методологічного підходу до дослідження соціальної ідентичності. Зроблено припущення, що соціальна ідентичність, відповідно до логіки феноменологічної соціології Альфреда Шюца, закріплюється при переході від одних «Ми-зв’язків» до інших «Ми-зв’язків» зі збереженням наступності життєсвіту. Цю ситуацію Пітер Бергер і Томас Лукман назвуть переходом до інституалізації у процесі кристалізації соціальних зв’язків, як основним шляхом вторинної соціалізації. Логіка становлення методології феноменологічної соціології у дослідженні соціальної ідентичності підводить до необхідності аналізу цієї ідентичності засобами інституційного аналізу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Шульга, О. "Чому "феноменологічна соціологія" неможлива". Соціологія: теорія, методи, маркетинг, № 1, січень - березень (2013): 46–58.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Євтух, В. "Факультет соціології та психології". Репетитор, № 6 (2003): 8.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Євтух, В. "Факультет соціології та психології". Репетитор, № 8 спецвипуск (2004): 44.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Требін, М. П. "Соціологія війни П.О. Сорокіна". Вісник Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". Серія: Соціологія, № 3 (30) (2016): 95–107.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Євтух, В. "Факультет соціології та психології". Репетитор, № 8 спецвипуск (2004): 44.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Євтух, В. "Факультет соціології та психології". Репетитор, № 6 (2003): 8.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Ставнича, О. "Соціологія літератури: теоретична актуалізація". Філологічні семінари, Вип. 11 (2008): 150–59.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Даньшин, І. "Співвідношення кримінології і соціології". Вісник Академії правових наук України, № 2/3 (2003): 677–85.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Нельга, Олександр. "Етнічна соціологія як наука". Соціологія: теорія, методи, маркетинг, № 2 квітень-червень (2010): 154–69.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Нельга, Олександр. "Етнічна соціологія як наука". Соціологія: теорія, методи, маркетинг, № 2 квітень-червень (2010): 154–69.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Нельга, Олександр. "Етнічна соціологія як наука". Соціологія: теорія, методи, маркетинг, № 2 квітень-червень (2010): 154–69.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Грушевський, М. С. "Початки громадянства (генетична соціологія)". Вісник Львівського університету. Серія соціологічна, Вип. 6 (2012): 28–37.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Ерліх, Є. "Основи соціології права (1913)". Проблеми філософії права 3, № 1/2 (2005): 211–21.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Nechitaylo, I. S., та A. V. Minko. "«Невидимі» бар’єри соціальної нерівності: передумови відтворення у дошкільній і початковій освіті". Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, № 9 (12 жовтня 2018): 41–46. http://dx.doi.org/10.15421/1718113.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено розгляду бар’єрів соціальної нерівності, що відтворюються в освіті, зокрема на її початкових рівнях. Встановлено, що результати більшості сучасних соціологічних досліджень свідчать про те, що успіхи в освіті та соціальний статус, що досягається через деякий час після закінчення навчання, залежать від соціального походження індивіда. Зауважується, що така залежність свідчить про недієвість легальних механізмів соціальної мобільності, зокрема тих, що закладені в основу функціонування інституту освіти. Оцінено вплив факторів нерівності, що є мало вивченими в соціології. З опорою на праці зарубіжних соціологів, виявлено «бар’єри», що мають місце в системі освіти, сприяють відтворенню соціальної нерівності і перешкоджають вертикальній соціальній мобільності. Особливу увагу приділено науковому осмисленню одного з них, який пов’язаний із відмінностями у мовних і когнітивних кодах, носіями яких є діти – вихідці з різних соціальних прошарків. Надаються авторські тлумачення термінів «мовний код» і «когнітивний код». Наводяться результати досліджень, проведених за участю авторів у 2013–2015 роках, що підтверджують наявність і розкривають механізм дії зазначеного бар’єру. За результатами досліджень доведено, що ступінь розвиненості когнітивних кодів, хоча і залежить від фактору соціального походження, зокрема від роду професійної діяльності матері як найважливішого агенту первинної соціалізації, все ж таки стиль роботи педагога значною мірою впливає на розвиток когнітивних кодів. Робиться заключний висновок про те, що дотримання вчителями демократичних засад спілкування і діалогічності освітнього дискурсу, спрямованість викладацьких методик, перш за все, на когнітивний розвиток учнів (а не на завантаження їх пам’яті інформацією) дозволить зняти один із фундаментальних бар’єрів нерівності в освіті, що закладається ще на перших освітніх сходинах – на рівні загальної дошкільної та початкової шкільної освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Соціолог"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями