Добірка наукової літератури з теми "Соціокультурні фактори"

На формування вербально­поведінкових практик взаємодії з психічно хворими впливають наддержавні, державні та мікросоціальні фактори. Зараз Україна переживає період соціокультурних, політичних та економічних трансформацій. Ці процеси неминуче призводять до зміни вербально­поведінкових соціальних практик взаємодії між різними категоріями населення, в тому числі і з психічно хворими. Події останнього року: революційні та військові дії, перевибори президента та депутатів Верховної Ради значно прискорюють ці процеси. Кардинальні трансформації відбуваються в політичній сфері. Наразі керівництво країни декларує про проведення швидких реформ у сфері медичного та соціального сервісу. Вивчення трансформаційних процесів взаємодії з психічно хворими дозволить впливати на них та зробити їх більш контрольованими. Метою роботи стало дослідити соціокультурні, політичні та економічні трансформації, у т.ч. соціально­фармацевтичний маркетинг вербально­поведінкових соціальних практик взаємодії з психічно хворими. Для виконання поставленої мети застосовувалися такі методи дослідження, як аналіз, синтез, контент­аналіз. В результаті дослідження нами виокремлено такі закономірності соціокультурних, політичних та економічних трансформацій: диспропорція в процесах трансформації вербально­поведінкових соціальних практик по відношенню соціуму до психічно хворих, а саме: випередження соціокультурних детермінант щодо політичних та економічних, поява практики в вигляді необов’язковості медичної допомоги, патерналістська вербально­поведінкова практика взаємодії з психічно хворими через обмеження праце­здатності та наданні соціальної допомоги, необхідності прийому саме медикаментозного лікування.

Розкрито особливості студентських шлюбів. З’ясовано соціокультурні фактори становлення студентської сім’ї. Обґрунтовано протиріччя професійних і сімейних ролей жінки. Узагальнено специфічні проблеми, характерні для більшості студентських родин. Рекомендовано для послаблення негативних аспектів сучасної української студентської сім’ї заподіяти всі позитивні ресурси інформаційного суспільства й посилити спільну комунікацію на відродження засадничих вартостей української родини.

У статті здійснено дослідження ризиків діяльності комунальних підприємств соціальної сфери м. Києва на прикладі Комунального підприємства «Промінь» задля якісного аналізу їх економічної сутності та шляхів мінімізації. В рамках дослідження обґрунтовано актуальність розгляду проблем управління ризиками на рівні комунальних підприємств соціальної сфери як необхідної складової частини їх повноцінного функціонування та безпечного розвитку. Надано загальну характеристику поточного стану комунальних підприємств м. Києва, проаналізовано фінансові показники їх діяльності в динаміці. Проаналізовано ключові проблеми в діяльності комунальних підприємств, що чинять стримуючий ефект на динаміку розвитку підприємства та рівень його безпекового стану. На основі виділеної проблематики вибрано основні види ризику, які є найбільшою загрозою для цього виду підприємств, а саме появу нових конкурентів з більшими фінансовими, організаційними та виробничими можливостями; несвоєчасну сплату розпорядниками бюджетних коштів за надані послуги; програш у тендері на надання послуг з організації дитячого харчування у Святошинському районі м. Києва; зміну державних підходів до організації шкільного харчування в бік комерціалізації цієї сфери та зниження підтримки підприємств державної та комунальної форм власності; несвоєчасну поставку продуктів харчування та недобросовісну роботу постачальників. Проведено поетапний якісний аналіз ризиків діяльності комунальних підприємств на прикладі КП «Промінь». Визначено причини та потенційні наслідки виникнення означених ризикових ситуацій. Розроблено комплекс факторів, що чинять вплив на ймовірність та рівень потенційної загрози виникнення ризику, основними з яких є фактори макроекономічного, локального, мікроекономічного рівнів та соціокультурні фактори. Запропоновано низку заходів щодо мінімізації ймовірності виникнення ризику та рівня негативних наслідків, що включають заходи щодо диверсифікації діяльності, оптимізації організаційно-адміністративної структури підприємств, підвищення рівня професійних компетенцій кадрового складу, ефективного використання резервних засобів.

У статті зосереджено увагу на важливості соціокультурного аспекту у процесі вивчення іноземних мов. На основі аналізу наукових джерел автором розкрито сутність терміну “соціокультурна компетенція” та підкреслено необхідність залучення всіх компонентів соціокультурної компетенції у навчальному процесі. Зазначено, що у структурному плані соціокультурна компетенція є комплексним явищем і включає в себе набір компонентів, які відносяться до різноманітних категорій: лінгвокраїнознавчий, соціально-психологічний, культуро¬логічний компоненти. Стисло описано основні фактори впливу на формування та розвиток соціокультурної компетенції.Наголошується на доцільності культурологічної спрямованості навчання іноземним мовам. Подальше вивчення запропонованої теми стане корисним у пошуку нових, більш ефективних методів навчання іноземним мовам.

Розглянуто поняття ментальності українського суспільства, її особливості та роль у формуванні типових життєвих реакцій суспільства, що відображають етнопсихологічні та соціокультурні особливості українського соціуму. Проаналізовано вплив ментальності на розробку та ефективність впровадження внутрішньої та зовнішньої політики, керування внутрішніми соціальними процесами, культурним розвитком тощо. На прикладах пока- зано роль історичного досвіду у формуванні ментальності українського су- спільства. Виокремлено окремі архетипи — трудівника, кочівника, вчителя, жертви та воїна як такі, що мали суттєвий вплив на формування української ментальності, а через неї мають безпосередній вплив на процеси інституціо- налізації в Україні, процеси державотворення та націєтворення. Зазначено, що через досвід попередніх поколінь українців значною мірою сформовано поведінкові та захисні реакції поколінь нинішніх, а також згенеровано певні страхи й комплекси у суспільстві. Через архетип трудівника розглянуто стан та перспективи розвитку тру- дових ресурсів в Україні. У межах архетипу кочівника досліджено міграцій- ні процеси в українському суспільстві. Роль інтелігенції в державотворчих та націєтворчих процесах проаналізовано через призму архетипу вчителя. У контексті архетипу жертви вивчено особливості світосприйняття україн- ців як представників постколоніального суспільства. А через архетип воїна схарактеризовано найактивнішу, пасіонарну частину суспільства та її роль у розбудові держави та творенні нації. Зазначено строкатість українського суспільства та фактори, які на це впливають. Визначено елементи, необхідні для формування здорового гро- мадянського суспільства та гармонійного розвитку держави, творення нації. Підкреслено зв’язок між ментальністю суспільства та лідерськими якостями перших осіб, яких таке суспільство обирає.

У сучасній соціології розуміння соціокультурних факторів стратегічної діяльності суб’єктів ринкової економіки досить обмежене та засноване на менеджеріальних уявленнях щодо взаємодії організацій із конкурентним середовищем. Внаслідок цього недостатньо уваги приділяється культурним та соціальним основам стратегії конкурентної боротьби, а також виключається з аналізу персонал як активний суб’єкт формування стратегічної політики організації. Крім цього, у вітчизняній науці розуміння ділових стратегій бізнес­організації засноване на західних теоретичних моделях, які досить важко застосовувати для конкретних соціокультурних та економічних умов. Це стосується і вивчення корпоративної культури, уявлення про яку досі характеризуються фрагментарністю, що викликає потребу до синтезу розрізнених теоретичних побудов. Таким чином, у статті розглядаються соціокультурні основи ділових стратегій бізнес­організацій. Здійснена спроба узагальнення основних типологій корпоративної культури. Пропонується класифікація ділових стратегій за типологічними ознаками корпоративної культури. Корпоративна культура бізнес­організації розглядається, крім цього, не тільки як ефективний інструмент підвищення конкурентоспроможності сучасних господарських структур, але й як засіб підвищення інтелектуального та культурного капіталів бізнес­організації. Узагальнення основних типологій корпоративної культури дозволяє виокремити найбільш ефективні у сучасних умовах організаційні цінності та напрями стратегічної діяльності. Застосовуючи соціологічний підхід, автор намагається подолати менеджеріальний та економічний редукціонізм у вивченні механізмів формування та реалізації ділових стратегій сучасних бізнес­організацій, який полягає у абсолютизації суто ринкових факторів, що детермінують поведінку бізнес­організації у зовнішньому середовищі. Таким чином, актуалізується важливість включення в аналіз ринкової поведінки господарських суб’єктів культурних та соціальних аспектів економічної діяльності. Таке розуміння дозволяє розглядати членів персоналу не лише в якості пасивного об’єкта управлінської діяльності, але й в якості активного соціального суб’єкта організаційних змін. Вивчення корпоративної культури як фундаментального фактора побудови і реалізації організаційної стратегії дозволяє розширити розуміння процесу управління сучасними господарськими утвореннями.

У статті розглядаються деякі аспекти актуальної проблеми сучасного стану викладання іноземних мов у про- цесі підготовки майбутніх фахівців до участі в міжкультурному діалозі. Зроблена спроба описати актуальність такої проблеми викладання іноземної мови, як розвиток міжкультурної компетенції, як одного зі складників іншомонвної компетентності студентів вузів. У статті проаналізовано проблему міжкультурної освіти в сучасному суспільстві, досліджено актуальність вивчення іноземної мови у цьому аспекті та необхідність формування соціокультурної компетентності вчителя у викладанні іноземної мови. З’ясовано такі поняття, як «міжкультурна комунікація» «міжкультурна компетенція»,«соціокультурна комунікація», «соціокультурна компетенція». Доводиться важлив- ність формувнання міжкультурної компетенції майбутніх вчителнів. Розкрито аспекти актуальної проблеми сучас- ного стану викладнання іноземних мов у процесі підготовки майбутніх фахівців до участі в міжкультурному діалозі. Зазначено, що «особливу важливість набувають фактори комунікабельності й толерантності, підвищення професій- ної кваліфікації та перепідготовка працівників, зростання їх професійної мобільності». Доведено, що тільки між- кулньтурна компетенція в її взаємозв’язку з іншомовною комунікативною компетненцією може виступнити одним із показнників сформованості іншомонвної компетентності студеннтів вузу. Розглянуто аспекти актуальної проблеми сучасного стану викладання іноземних мов у процесі підготовки майбутніх фахівців до участі в міжкультурному діалозі. Зазначено, що особливо важливими стають фактори комунікабельності й толерантності, підвищення про- фесійної кваліфікації та перепідготовка працівників, зростання їх професійної мобільності.

У статті розглянуто проблему теоретико-методичних засад поняття освітнє середовище «Природничих наук». Зокрема проаналізовано підходи, висвітлені у дослідженнях провідних вітчизняних та зарубіжних науковців, змісту наукової категорії «освітнє середовище», яка розглядається через призму взаємопов'язаних елементів системи, що включає зовнішньо культурні та соціокультурні умови, предметно-просторове оточення, характер міжособистісної взаємодії та фактори навколишнього середовища. Встановлено, що поняття «освітнє середовище» має різні тлумачення, обумовлені підходами до визначення його змісту. Досліджено причини термінологічного різноманіття та варіативності поняття «освітнє середовище» у нормативних актах, науковій і педагогічній літературі та здійснено пояснення цього явища. Головним напрямом у статті є дослідження змісту поняття «освітнє середовище» в контексті запровадження експериментального інтегрованого курсу «Природничі науки» в закладах загальної середньої освіти та реалізації в ньому головного завдання освітньої галузі «Природознавство» – формування в здобувачів освіти природничо-наукової компетентності згідно з положеннями Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти. Запропоновано зміст та структуру освітнього середовища «Природничі науки» будувати на основі структурних елементів природничо-наукової компетентності та загальновизнаних наукових підходів до змісту наукової категорії «освітнє середовище». Структуру освітнього середовища «Природничих наук» у статті розглянуто через такі складники: інтегрований компетентнісний, який містить когнітивний, технологічний (діяльнісний), ціннісний та особистісний елементи; просторово-предметний та інформаційний. Структуру освітнього середовища «Природничих наук» представлено у вигляді схеми. Структуру освітнього середовища «Природничих наук» та її функціональність пов’язано зі сформульованими функціями, які воно має виконувати. Ефективність функціонування освітнього середовища «Природничих наук» пропоновано оцінювати за рівнем сформованості природничо-наукової компетентності здобувачів освіти як головної мети створення цього середовища. Ключові слова: освітнє середовище, навчальне середовище, «Природничі науки», освітнє середовище «Природничих наук», природничо-наукова компетентність, компетентність.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія та історія економічної думки. – Державний вищий навчальний заклад «Національний гірничий університет». – Дніпропетровськ, 2012
Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.01.01– экономическая теория и история экономической мысли. – Государственное высшее учебное заведение «Национальный горный университет».
Thesis for Doctor of economic sciences degree, specialty 08.01.01 - Economic Theory and History of Economic Thought. State Higher Education Public Institution, "National Mining University." - Dnepropetrovsk, 2012
У дисертаційній роботі сформовано теоретико-методологічні засади дослідження інституціональних факторів співвідношення ринкової та державної координації економічної діяльності, розроблено науково обґрунтовану концепцію їх ефективного поєднання в Україні. Аналіз співвідношення ринкової та державної координації економічної діяльності здійснено на основі методології системного інтегралізму, яка поєднує у межах інституціоналізму теоретичні здобутки тих наукових дисциплін, які пов’язані з вивченням природи людини та її мотивів до економічної діяльності. За рахунок цього координацію визначено як процес взаємної упорядкованості економічної діяльності суб’єктів господарювання, яка досягається через виконання ними однакових правил поведінки, що мають у своїй основі норми, базовані на соціокультурних цінностях. Останні є основою, на якій під впливом системи інституціональних факторів встановлюється співвідношення між державною і ринковою координацією у кожній національній економіці. Розроблено підхід до виміру співвідношення ринкової та державної координації на основі виокремлення й оцінки функціональної ролі цих інститутів у досягненні стану інституціональної рівноваги, здійснено кількісну і якісну оцінку соціокультурних цінностей українців та розроблено засади науково-виваженої концепції формування в Україні ефективної моделі координації.
В диссертационном исследовании сформировано теоретико-методологические основы исследования институциональных факторов соотношения рыночной и государственной координации экономической деятельности, разработано концепцию их эффективного соединения в Украине. Анализ соотношения рыночной и государственной координации экономической деятельности осуществлен на основе методологии системного интегрализма, которая соединяет в русле институциональной теории теоретические достижения тех научных дисциплин, которые связаны с изучением природы человека и мотивов его экономической деятельности. За счет этого координацию определено как процесс упорядочения экономической деятельности субъектов хозяйствования, которая достигается через выполнение ими одинаковых правил поведения, которые базируются на нормах, за которыми находятся социокультурные ценности. Последние формируют основу, на которой под воздействием институциональных факторов устанавливается соотношение между государственной и рыночной координацией в каждой национальной экономике. В системах, где экономическая деятельность субъектов упорядочивается на основе общих морально-этических ценностей, отсутствует необходимость широкого применения правовых и властных рычагов принуждения к выполнению правил, что приводит к доминированию рыночной координации по сравнению с государственной и наоборот. На основе исследования исторических условий формирования украинской ментальности, а также за счет применения методик кросскультурного анализа ценностей Г. Хофстеда и Ш. Шварца, диагностирована ориентация украинцев преимущественно на государственную координацию по сравнению с рыночной, специфическое отношение к власти, реализующее себя в ее игнорировании и одновременно моральном оправдании при условии извлечения собственной выгоды, практически полное отсутствие в общественном сознании элементарного понимания сути либеральных ценностей. Благодаря совместному функционированию рынка, государства и гражданского общества в каждой национальной экономике формируется соотношение сил, которое определяет его приближение к состоянию максимальной устойчивости и упорядочения через выполнение субъектами необходимых для экономической деятельности правил. Для выделения и количественного измерения доли рынка и государства в таком соотношении разработан подход, предполагающий расчет показателя «Общий индекс институтов координации». Последний сформирован за счет соединения индикаторов, в которых соединены индексы экономической свободы, демократии, конкуренции (сила рынка) и индексы человеческого развития, прав собственности, государственного управления и экономических функций государства (сила государства). В ходе применения данного подхода установлена положительная корреляция между рыночной и государственной координацией (в странах, обладающих сильным государством, эффективным является рынок), а также выявлена линейная связь между институтами координации и ценностями (в странах, имеющих низкие показатели дистанции власти, а высокие индивидуализма – преобладает рыночная координация по сравнению с государственной). На основе результатов количественной и качественной оценки ценностей украинцев, а также расчета «Общего индекса институтов координации» и его последующей корреляции с ценностными индикаторами, выявлены специфические черты существующей в Украине модели соотношения институтов координации и разработаны основные направления концепции ее реформирования
In the Thesis there are formed the theoretical and methodological bases for research of institutional factors the parity of market and state coordination of economic activity, it is developed a scientifically based concept for an effective combination concerning Ukraine. The Analysis of the parity of market and state coordination of economic activities is carried out on the basis of the methodology of system integralism, which unites in the frame of institutional theory theoretical achievements of disciplines, associated with the study of human nature and motives for their economic activity. Due to this the coordination is defined as a process of mutual orderliness of economic entities’ economic activity, which is achieved for the execution of the same rules of conduct, having as its core standards based on socio-cultural values. The latter are the basis on which under the influence of institutional factors the relationship between state and market coordination are set in each of the national economy. As well it is worked out an approach to quantifying the ratio of market and state coordination in the selection and evaluation of the functional role of these institutions in achieving the institutional balance in the society, in both quantitative and qualitative assessment of the socio-cultural values and there are developed the principles of Ukrainian scientifically proved concept for formation of effective models of coordination in Ukraine

Дисертація присвячена поглибленню науково-теоретичних засад дослідження соціокультурних факторів розвитку міжнародного бізнесу в глобальних умовах розвитку та обґрунтуванню стратегічних пріоритетів розвитку сучасних форм міжнародного бізнесу в Україні.
Розкрито теоретичні аспекти дослідження змісту й форм міжнародного бізнесу, а саме надано коротку характеристику теорій міжнародної торгівлі як передумови розвитку міжнародного бізнесу, визначено основні передумови, причини та основні характеристики міжнародного бізнесу. Проаналізовано різноманіття теоретичних підходів щодо визначення сутності поняття «міжнародний бізнес», що дало змогу уточнити дефініцію «міжнародний бізнес». Визначено основні форми міжнародного бізнесу та перспективи їх розвитку в сучасних умовах. Охарактеризовано культурологічні особливості створення інтегрованих міжнародних бізнес-структур на основі запропонованого підходу визначення ступеня розбіжності між країнами світу за соціально-економічними, культурологічними показниками під час організації міжнародного бізнесу, на основі використання методу відстаней. На підставі вимірювання культурної варіативності в кросскультурній психології і кросскультурному менеджменті проведено аналіз розбіжностей в різних країнах світу, який показав, що відмінності в національних культурах більш значущі, ніж вплив корпоративної культури організації в цілому. Запропонований підхід щодо розробки рекомендацій відносно співпраці між компаніями різних країн світу, який базується на кластеризації країн за різними ознаками класифікації соціокультурних факторів, дозволяє визначити країни, для яких можливо використання типових моделей соціокультурної адаптації в ході вдосконалення корпоративної культури та інших економічних аспектів діяльності міжнародних інтегрованих бізнес-структур. На основі аналізу соціокультурних факторів у роботі виявлено особливості національної самовизначеності українського суспільства у світлі глобалізаційних викликів, що дозволило обґрунтувати вплив впровадження нових форм співпраці на господарські перетворення, прищеплення нових стереотипів економічної поведінки, формування нових установок, які відображають відмінні мотиваційні цінності. У результаті проведеного дослідження розвитку міжнародної діяльності в Україні обґрунтовано стратегічні пріоритети розвитку сучасних форм міжнародного бізнесу в Україні в соціокультурному аспекті на підставі впровадження запропонованих у роботі організаційно-економічних засад розробки та вибору стратегічних пріоритетів для українських компаній. Реалізація запропонованого підходу на прикладі фармацевтичної промисловості Харківської області та ФК «Здоров’я» дала змогу обґрунтувати практичні рекомендації щодо вибору найбільш доцільних форм міжнародного бізнесу та обґрунтувати напрямки адаптації співробітників та реклами компанії в залежності від груп країн-потенційних партнерів та використовувати переваги соціокультурного різноманіття.