Статті в журналах: "Соціально-економічні основи"

1

Zyma, I. Yu. "ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ: ЕВОЛЮЦІЙНИЙ АСПЕКТ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 84 (24 липня 2019): 64. http://dx.doi.org/10.31713/ve420187.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті подано наукові основи дослідження процесу становлення централізації та державного управління в сфері охорони здоров’я, які стали основою сучасної медичної сфери в країнах Європи та в країнах, які розвивали свої соціально-економічні системи на європейських цінностях. Визначено як основу європейської системи охорони здоров’я організацію медицини в прадавніх країнах Месопотамії, Єгипті, Греції, Римі та Китаї.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Паустовська, Т. І. "Сучасні соціально-економічні основи формування людського капіталу". Держава та регіони. Серія : Економіка та підприємництво, № 4 (79) (2014): 40–45.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Sokolov, Alexander. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КРИЗ У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ". Public Administration and Regional Development, № 13 (8 вересня 2021): 726–51. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.13.08.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті полягає у визначенні теоретико-методологічних основ дослідження криз у публічному управлінні. Методологічну основу дослідження становлять загальні теоретичні методи (аналізу та синтезу), а також принципи історизму, об’єктивності та науковості. Наукова новизна полягає в унікальному авторському визначенні та аналізі криз у публічному управлінні. Висновки. Досліджено, що криза у загальному розумінні ‒ це нестабільний або критичний період, що неминуче призводить до змін й містить високу ймовірність вкрай небажаних наслідків. У свою чергу, «криза публічного управління» - це особлива форма системи органів державної влади та громадянського суспільства, що супроводжується нестабільністю, зниженням рівня керованості соціально-економічного процесами, розбалансованістю політичних інститутів, загостренням соціальних конфліктів, наростанням протиріч в суспільстві тощо. Така криза призводить до зниження результативності та ефективності управлінського впливу на соціально-економічні процеси. Визначено основні ознаки кризи публічного управління. По-перше, це загострення економічних і соціальних конфліктів. По-друге, це нездатність державної влади керувати конфліктами та регулювати соціально-економічні процеси і відносини колишніми традиційними методами. Розглянуто кризу як складний феномен, що охоплює широкий спектр подій. Ці події можуть відрізнятися за своїм масштабом, причинами, тривалістю, серйозністю наслідків тощо, однак їх єднає те, що вони становлять загрозу основним інтересам й репутації організації, уряду чи держави, потребують негайного реагування й застосування нетрадиційних засобів врегулювання, суттєво змінюють ситуацію, нормальний хід життя суспільства й відносини між учасниками конфлікту. Проаналізовано, що кризи публічного управління бувають як легкі так і глибокі, як короткочасні так і затяжні, як локальні так і суцільні, як приховані так і явні, як гострі так і хронічні. З’ясовано, що у разі ігнорування або несвоєчасного реагування на кризи, вони здатні не лише завдати матеріальних збитків, але й негативно вплинути на цілі організації та держави.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Шевчик, Б. М. "НОРМАТИВНИЙ ІДЕАЛ НООЕКОНОМІКИ ІДЕАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 59 (18 червня 2020): 74–82. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-59-10.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглядається аксіологічний вплив нормативного ідеалу ідеаційної культури на розвиток ін-ституціональної системи нооекономіки у сфері регулювання відносин виробництва, обміну і розподілу вар-тості інтелектуального продукту інтелігібельного способу виробництва. Визначаються особливості фор-мування споживної вартості та субстанціональної основи інтелектуального продукту нооекономіки іде-аційного типу культурної ментальності. Обґрунтовується ідея становлення продуцента інтелектуально-інноваційного товару нооекономіки – когнітаріату. Обґрунтовується гіпотеза застосування принципів сим-волічного обміну як мережевого середовища руху інтелектуального товару у специфічному режимі обміну, розподілу і привласнення вартості і доходів. Аналізуються онтологічні витоки когнітивних систем, на основі яких формується якісна основа вартості інтелектуальних благ. Досліджуються техногенні та соціально-економічні передумови появи і поширення когнітаріату як меритократичного класу суспільства нооекономіки саме ідеаційної, а не чуттєвої культури. Висунуто гіпотезу про тріалектичну, а не дуалістичну структуру символічного обміну інтелектуальних благ нооекономіки. Здійснено спробу виявити референтний зв’язок між онтологічною новизною (як споживною вартістю) інтелектуального блага та нормативним ідеалом доміную-чого типу культурної ментальності, передусім ідеаційної, через спосіб інтерпретації соціально-історичного часу в межах лінійної та циклічної хронологічних парадигм. Вплив нормативного ідеалу на характер функціонування економічних інститутів пояснюється явищем акаузальної рекурентності, завдяки якій пара-дигмальна ідея “вічного становленняˮ імплікується у парадигмальний проект “великого поверненняˮ. Ствер-джується, що нооекономіка, інтерпретована у контексті соціокультурних флуктуацій, можлива лише як па-тернальний проект ідеаційного типу культури.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Кушлакова, Н. М. "Соціально-економічні засади виникнення Харківського відділення імператорського Російського технічного товариства та законодавчі основи його діяльності". Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Історія і філософія науки і техніки 22, № 1/2 (2014): 181–91.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

СІЛЬВЕСТРОВА, Оксана, Оксана ЖУК та Оксана МАЙБОРОДА. "КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ". Humanitas, № 3 (28 жовтня 2021): 98–105. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.3.14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано вплив культурно-історичних та соціально-філософських чинників на становлення і розвиток ідей благодійності, допомоги нужденним, соціальної допомоги як суспільного феномену та соціальної роботи як професійної діяльності. Методологічною основою дослідження виступає системний підхід до вивчення культурно-історичних та соціально-філософських засад благодійності та соціальної допомоги. Використано історичний метод (прослід- ковування історичного розвитку феномену соціальної допомоги та благодійності, урахування специфіки розви- тку певних історичних періодів та її вплив на підходи до благодійності, вплив наукових та філософських знань на формування теоретичних засад професійної соціальної роботи тощо), методи аналізу та синтезу (для вичле- нування особливостей розвитку ідеї допомоги у різні історичні періоди та визначення її впливу на формування і розвиток професійної соціальної роботи в подальшому). У статті показано, що в первісних спільнотах питання допомоги та взаємодопомоги виходили з необхідності забезпечити виживання спільноти. Із появою та поширенням релігійного світогляду ідеї допомоги та милосердя стали пов'язуватися з ідеями про спасіння душі, а допомога ближньому – як вияв любові до Бога. Показано вплив релігійних настанов на ідею допомоги нужденним у Європі, США та особливості впливу релігійного світогляду на розвиток ідей благодійності в українському суспільстві. Вплив релігійних установок залишався сильним до кінця XVII – XVIII ст., а з епохи Нового часу та Просвітництва поширення здобули світські доктрини благо- дійності та її регулювання. Відзначено, що у ХІХ ст. реалізація соціальної допомоги здійснюється через численні громадські благодійні організації. Проте з кінця ХІХ ст. стає очевидним, що соціальна допомога та соціальна робота мають надаватися та здійснюватися професіоналами, які мають відповідну освіту. Проаналізовано вплив базових філософських та етичних ідей від давнини до сучасності, які орієнтували суспільну думку на необхідність допомоги та взаємодопомоги, соціальної відповідальності тощо. Підкреслено вплив наукових та філософських ідей на розвиток теорій та практики соціальної роботи у першій половині ХХ ст. Значний вплив на роз- виток теоретичних засад у розумінні соціальної допомоги та соціальної роботи зробили наукові та філософські напрями початку ХХ ст.: психоаналіз, герменевтика, екзистенціалізм, гуманістична психологія, гештальтпсихологія та ін. Наголошено, що з кінця ХХ – початку ХХІ ст. у питаннях надання соціальної допомоги та благодійності з’явилися та набули поширення ідеї прагматичного гуманізму та ефективного альтруїзму як альтернативи кла- сичним підходам до благодійності та допомоги. Зроблено висновок, що культурно-історичні, економічні, соціально-політичні зміни, що відбуваються у сус- пільстві впродовж його історичного розвитку, значно впливають на формування і розвиток ідеї соціальної допо- моги, а також ставлять питання про необхідність пошуку нових підходів до організації та функціонування системи соціальної допомоги, ураховуючи вимоги сучасної теорії і практики, накопиченого вітчизняного і зару- біжного досвіду.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

ТОГОЧИНСЬКИЙ, Олексій. "СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ПІДГОТОВКА ОФІЦЕРІВ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 22, № 3 (16 січня 2021): 193–212. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v22i3.522.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті зосереджено увагу на наукових публікаціях, в яких розглянуто питання формування соціально-економічної культури та визначення змісту соціально-економічної компетентності. До змісту соціально-економічної компетентності офіцерів віднесено знання, вміння та навички, особистісні якості (правова культура, комунікабельність, вміння працювати в команді, відповідальність, прагматизм), досвід, що сприяють розумінню соціальної значущості професії, формуванню готовності до розпізнання наслідків соціальних та економічних процесів, що відбуваються в суспільстві, шляхом їх аналізу. Представлений аналіз освітньо-професійних програм для підготовки в Академії Державної пенітенціарної служби фахівців за спеціальностями 081 «Право», 262 «Правоохоронна діяльність», 053 «Психологія» та 051 «Економіка». Встановлено, що освітньо-професійні програми вміщують перелік соціально-економічних компетентностей, що стосуються усвідомлення майбутніми офіцерами соціальної значущості майбутньої професії, наявності знань про основи економіки та різні економічні явища. Проведений аналіз силабусу навчальної дисципліни «Економіка та управління підприємствами установ виконання покарань» й зазначено, що простежується перевага теоретичної складової над практичною. Названо питання, які мають вивчатися курсантами та слухачами в процесі соціально-економічної підготовки. Висвітлено результати опитування 156 офіцерів, які перебували на курсах підвищення кваліфікації та окреслено перелік питань, вивченню яких вони надають перевагу. Мета статті – розкрити зміст та визначити педагогічні умови соціально-економічної підготовки офіцерів ДКВС України в системі безперервної освіти. Теоретично обґрунтовані педагогічні умови соціально-економічної підготовки офіцерів ДКВС України в системі безперервної освіти, які передбачають: використання інноваційних підходів та методик, інтерактивних форм і методів проведення занять; інтеграцію в освітній процес дисциплін, які дозволяють формувати та розвивати соціально-економічну компетентність офіцерів; забезпечення освітнього процесу належною матеріально-технічною базою; сприяння економічній самоосвіті та самовдосконаленню офіцерів, формуванню у них моральних та ділових якостей в умовах безперервної освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Ковальський, Максим Романович, та Євген Олексійович Пустовойт. "РЕСУРСНИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЙОГО ОЦІНКИ". Public management 28, № 3 (12 квітня 2022): 31–37. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-4.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначено, що ефективність вибору напрямів розвитку території багато в чому визна- чається повнотою обліку її потенційних можливостей. Економічний стан можна оцінити різними характеристиками. Для сировинних територій, що мають багатогалузеву спеціалізацію, актуальним питанням у такому аспекті виступає діагностика величини і повноти використання ресурсного потенціалу як важливого елемента економічного аналізу. Завдання економічного аналізу – оцінка минулого розвитку для вибору лінії поточної і майбутньої поведінки економічного суб’єкта, тобто сукупності послідовних дій, що виявилися органічним наслідком певних управлінських рішень, з одного боку, їх розумінням і раціональним пристосуванням до економічної кон’юнктури, що складається нині, – з іншого. Зазначено, що держава, персоніфікуючи і відбиваючи громадські інтереси, вибудовує, як зазначалося, систему регулювання економічних відносин, природно, спираючись на традиції власного населення і з огляду на досвід інших країн. Так, вона змушує економічні суб’єкти діяти у зафіксованих рамках, що трохи знижує сукупну невизначеність соціально-економічної системи і зміцнює економічну і соціальну сталість, держава регламентує діяльність економічних агентів, тим більше вона обмежує їхню відповідальність за прийняті рішення. В результаті на кожну одиницю виробленого сукупного суспільного продукту витрачається більше національних ресурсів. Отже, щоб зберегти ефективність суспільної системи, держава зобов’язана знайти такі форми регулювання, які, зберігаючи загальну конструкцію і цілі регулювання, позбавляли б економічне середовище допустимого рівня невизначеності, що провокує суб’єкти економічних відносин на пошук ефективних, але ризикованих управлінських рішень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Yarmolitska, Nataliia, and Maryna Moskalchuk. "SOCIAL-ECONOMIC AND IDEOLOGICAL FOUNDATONS OF MORALS IN THE ETHICAL HERITAGE OF EUGENE FEDORENKO." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy 2, no. 5 (2021): 70–80. http://dx.doi.org/10.17721/2523-4064.2021/5-8/8.

Повний текст джерела

Анотація:

In the article are considered the main moral-ethical research ukrainian soviet philosophy E. Fedorenko. Based on the conducted theoretical reconstruction of scientific-research activity scientist was defined the direction his scientific research, this: the study of ethical problems from the history ethical teachings to relevant questions current life, development of methodological problems history-ethical researches, research work and moral-ethical enlightenment. From the analysis of scientific heritage E. Fedorenko was determined the basis moments his scientific activity, first of all, this investigation of occurrence and originality the theoretical ethic, research in the field social-economic and ideological basics moral and installation its relationship with others forms the social consciousness. He tried to find his own, special for scientific justification moral and designing ethics of the future perfect the soviet human. However, main merit E. Fedorenko, like most soviet scientists, there was an attempt to show, what domestic soviet ethics the gradually departs from inherent in it the ideological form soviet marxism, from moralistic philosophy.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Zelenchuk, Ivan. "ЕТНООСВІТНІЙ ПРОЕКТ «ОСНОВИ ГІРСЬКОГО АГРАРНОГО ГОСПОДАРСТВА ГУЦУЛЬСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ»". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 20 (30 вересня 2019): 73–76. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.20.73-76.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемі збереження української етнокультурної та історичної спадщини, яка є особливо актуальною для Гуцульського регіону України. Її соціально-економічні та екологічні аспекти тісно пов’язані з життям, побутом і працею гуцулів – однієї з етнографічних груп українців, що населяють високогірну частину Українських Карпат. Для вирішення проблеми раціональної організації праці населення Гуцульщини в особистих селянських господарствах потрібно запровадити початкову аграрну освіту. На нашу думку, це має бути теоретичний і практичний мінімум базових аграрних знань, необхідних для заняття гірським сільським господарством в Українських Карпатах, що займають значну частину території і де проживає велика кількість населення України. Однак спостерігаються суттєві недоліки сучасної шкільної освіти в цьому регіоні: великий розрив між теоретичними знаннями, одержаними в школі, і тими практичними завданнями, які потрібно вирішувати в повсякденному житті; вкрай низька ефективність значної частини застарілих, схоластичних шкільних методів навчання. Щоб подолати ці недоліки, потрібно суттєво реформувати регіональний компонент змісту освіти в Україні. Одним із можливих підходів до практичного вирішення цієї проблеми є розроблений автором етноосвітній проект «Основи гірського аграрного господарства Гуцульського регіону Українських Карпат». Цей проект тематично пов’язаний із актуальною проблемою оновлення змісту освіти і технологій навчання у гірських сільських ЗНЗ Гуцульщини. Він може бути регіональним складником реалізації концепції профільного навчання в гірських сільських загальноосвітніх школах України. Завдяки цьому випускники зможуть оволодіти основами традиційного та сучасного ведення особистого селянського господарства в гірських умовах. Проект сприяє практичному наближенню регіонального складника змісту загальної середньої освіти до реальних життєвих потреб та інтересів горян, які залишаються жити і працювати у своєму рідному краї.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

ПРИЛУЦЬКИЙ, СЕРГІЙ. "Суд як першооснова предмета судового права України". Право України, № 2018/03 (2018): 26. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-03-026.

Повний текст джерела

Анотація:

Входження України до європейського правового простору вимагає від вітчизняних науковців і практиків переосмислити та по-новому поглянути на вже давно усталені правові інститути, одним із яких є суд. Головна проблема, що порушена у цьому дослідженні, пов’язана з назрілою філософсько-правовою суперечністю між положеннями Конституції України, які встановлюють, що правосуддя в державі здійснюється виключно судами, а делегування функцій судів або привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються, та положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) і практикою Європейського суду з прав людини, у якій втілено цю норму. Суть означеної проблематики полягає у тому, що для вітчизняної правової думки досить сталим (непорушним) є сприйняття того, що суд – це державний орган, правове положення якого визначається межами судової системи, а більшість науковців обстоюють позицію, що суд – це орган державної влади; носієм судової влади як різновиду державної влади є тільки державні суди, визначені Конституцією та законами України, тому жодні інші органи не можуть наділятися функціями зі здійснення судової влади. Інакше розуміє суд західноєвропейська правова доктрин, яка вбачає, що цей правовий інститут може набувати різних організаційних форм, зокрема й позадержавних. Мета та завдання статті полягають у розкритті сутності соціально-правового феномена суду, виявленні його основних ознак та проявів на різних етапах розвитку людства, а також у проведенні всебічного наукового аналізу цього правового інституту. Для досягнення цієї мети необхідно: розкрити етимологію слова “суд” та здійснити філософський, антропологічний та історичний аналіз цього соціального явища; з’ясувати сучасні концепти взаємодії між державою та судом; встановити співвідношення, взаємовплив та залучення міжнародного суду до національної правової системи. У статті обґрунтовується, що суд – це явище, в основі якого лежить природна здатність людини до сприйняття, аналізу та критичної оцінки інформації через призму її соціального світосприйняття. Виникнення суду як окремої форми людських відносин пов’язано з ранніми стадіями не тільки людської цивілізації, а й самого розвитку людини як істоти соціальної. З’ясовано, що цей процес припав на період докласового, родоплемінного устрою, коли основні економічні інститути (власність та засоби виробництва) перебували у зародковому стані. Обґрунтовується, що феномен суду має соціокультурну основу, яка в умовах боротьби “кожного проти кожного” вплинула на консолідацію людей та формування тісних соціальних зв’язків, а з часом і тісних союзів публічної влади. Суд як інститут суспільної організації та взаємодії людей є докласовим, а право на судовий захист стало одним із первісних та природних прав людини “цивілізованої”. Пропонується розмежовувати “суд” як окремий соціальний інститут та “суд” як інститут публічної влади. Саме зі зміцненням держави на основі єдиновладдя державний суд почав перебирати, а згодом практично повністю привласнив функції та роль суду як соціального інституту. Проте в усі історичні епохи ці дві формації суду існували й існують паралельно, впливаючи одна на одну, а часто і зливаючись воєдино. Як унікальний соціальний феномен, суд існує й розвивається за правилами та законами соціального розвитку людей, іноді навіть незалежно та у розріз із позитивним правом держави. Нині суд зберігає та відіграє визначальну роль в існуванні окремих суспільств, держав, побудові новітнього глобального світопорядку. Водночас реалії вказують на те, що суспільства розпадаються, а держави руйнуються, якщо вони втратили чи не зуміли організувати соціально-правові основи справедливого суду. Саме суд, будучи унікальним соціально-правовим феноменом, є першоосновою предмета судового права як самостійної галузі права, що відроджується на тлі сучасних реформаційних перетворень правової системи України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Shushulkov, S. "Соціально-економічні аспекти розвитку рекреаційного землекористування". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 3(81) (30 вересня 2019): 76–80. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.3.13.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті визначена сутність рекреаційних ресурсів, досліджені основні засади використання та оцінка туристично-рекреаційного потенціалу країни. Проведена оцінка передумов розвитку економіки за рахунок туризму на основі Індексу конкурентоспроможності. Визначено сутність рекреаційного землекористування, проведена оцінка розподілу за підтипами використання. Доведено, що рекреаційний потенціал зосереджується на землях практично всіх категорій за основним цільовим призначенням. Проведено розподіл земельного фонду за категоріями та районування рекреаційного землекористування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Миронова, М. І. "НАУКОВА ДИПЛОМАТІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА СИСТЕМУ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 66 (15 квітня 2022): 72–77. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2022-66-10.

Повний текст джерела

Анотація:

У сучасному, глобально взаємопов’язаному світі дипломатія характеризується істотними змінами. Традиційний підхід до дипломатії, який спостерігається виключно між урядами, більше не є достатнім для вирішення транснаціональних проблем – від зміни клімату до пандемій та воєн, із якими стикаються сучасні держави. Інтерес до наукової дипломатії як механізму реагування на ці транснаціональні проблеми розвинувся упродовж останнього десятиліття. Наукова дипломатія виходить на перший план як новітній вимір міждержавних відносин. Оскільки виклики світу все більше виходять за прийнятні межі, дослідники та новатори створили міжнародні наукові коаліції для вирішення проблеми глобальних патологій. Таким чином, поряд із традиційними способами іноземної дипломатії для держав відкрилися нові канали впливу та можливості. Розуміння того, як ці канали впливають на глобальні соціально-економічні результати, має вирішальне значення для вчених, які цікавляться все ще неоднозначною структурою та процесами глобального управління. Простежується зростаюча низка неформальних міжнародних асоціацій поряд із трансурядовими політичними мережами та глобальними державно-політичними партнерствами, які займаються вузькоспеціалізованими та технічними питаннями міжнародної політики і тим, як вони залучаються до наукової дипломатії. Паралельно з традиційною дипломатичною практикою все більше визнається здатність науки створювати коаліцію підтримки, закладати основи для вирішення конфліктів або будувати довіру між націями. Наука у своїй справжній формі надає інформацію, яка ґрунтується на доказах, не випливає з особистої думки чи підозри та не залежить від авторитету. Концепція наукової дипломатії розвинулася, щоб охопити взаємодії на різних рівнях від державних до тих, що включають міжнародних та недержавних суб’єктів. Наукова дипломатія – це використання міжнародного наукового співробітництва для сприяння комунікації та співпраці між народами різних націй та сприяння більшому глобальному миру, процвітанню та стабільності. У статті визначено роль наукової дипломатії для розвитку національної та загальносвітової науки, її сприяння у зниженні рівня напруженості у міжнародному політичному просторі, стабілізації економічних зв’язків країн світу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Kopachinska, Galina, Iryna Mandryk та Ivan Suhak. "ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В ЄГИПТІ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (9) (9 лютого 2021): 220–39. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-220-239.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті було вивчено Єгипет як одну з провідних туристичних дистанцій сучасного світу. Обґрунтована необхідність дослідження та аналізу основних етапів становлення туризму в Єгипті. Було розглянуто характерні риси державотворення Єгипту. Доведено, яким чином історія становлення державності в Єгипті впливала на особливості зародження та еволюції туризму в ньому. Вивчено основні праці вітчизняних та зарубіжних науковців щодо аналізу розвитку туризму та становлення туристичної галузі в державі. Розглянуто наукові методи, застосування котрих дозволяє комплексно вивчити та проаналізувати історичні етапи становлення туризму в державі. На основі отриманих результатів дослідження в статті було запропоновано виокремлення 3 основних етапів історичного розвитку туризму в Єгипті, а саме: 1) початковий (IV ст. до н. е. - початок ХХ ст.), що характеризується появою перших подорожей до Єгипту та з нього на основі торгових, пізнавальних, освітніх та військових мотивів, нарощенням культурно-пізнавального потенціалу держави, будівництвом всесвітньовідомих культурно-історичних пам’яток; 2) зародження та еволюція організованого туризму (поч. ХХ ст. – кінець ХХ ст.), що характеризується організацією перших туристичних подорожей, а також їх активізацією, закладанням основ для розвитку туристичної індустрії, появою масового туризму, нарощенням туристичного потенціалу держави; 3) сучасний (поч. ХХІ ст. - дотепер), що характеризується активним розвитком Єгипту як одного з найвідоміших туристичних центрів Африканського туристичного регіону. В статті було розкрито основні характеристики кожного з досліджуваних етапів. Обґрунтовано доцільність їх виділення в таких часових рамках, які представлені в статті. Було проаналізовано основні види подорожей до Єгипту та з нього до початку ХХІ ст., а також основні види туризму, які представлені в державі на сучасному етапі. В статі було вивчено політико-правові, соціально-економічні та культурні чинники розвитку туризму в державі на кожному з запропонованих історичних етапів. Було розглянуто основні характеристики розвитку туризму в Єгипті на сучасному етапі та обґрунтовано основні перспективи подальших досліджених з обраної наукової тематики.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Zyma, I. Y. "ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 85 (24 липня 2019): 67. http://dx.doi.org/10.31713/ve120198.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено процес становлення централізації та державного управління в сфері охорони здоров’я, які стали основою сучасної медичної сфери в країнах Європи та в країнах, які розвивали свої соціально-економічні системи на європейських цінностях. Проведено огляд централізованих систем охорони здоров’я від первісного часу до середньовіччя. Визначено як основу європейської системи охорони здоров’я організацію медицини в прадавніх країнах Месопотамії, Єгипті, Греції, Римі та Китаї.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Школьна, Ольга, та Інна Волощук. "ВИЯВИ АВАНГАРДИЗМУ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ ЄВРОПИ 1910-Х – 1930-Х РР." Молодий вчений, № 4 (104) (30 квітня 2022): 51–54. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-4-104-12.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті досліджується напрям «авангард» та питання авангарду як самостійного напряму в мистецтві; в статті розглянуто всі течії авангарду, їх ознаки та наведено порівняння класичного образотворчого мистецтва та авангардного; досліджуються вияви авангардизму в образотворчому мистецтві Європи ХХ століття; виявлення основних характеристик авангардизму. В статті викладено основний матеріал з історії виникнення авангарду в образотворчому мистецтві; його вплив на сучасне образотворче мистецтво; розглянуто смислове поле терміну «Авангард». Наведено основні причини виникнення напряму, такі як, науково-технічна революція, поширення засобів масової інформації та комунікації, а також впровадження масового виробництва, тобто саме зміни в сфері науки та техніки, а також соціально-економічні проблеми ХІХ-ХХ ст. головним чином вплинули на образотворче мистецтво та виникнення авангардизму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Tkachenko, Olesia, та Tatiana Solovyova. "КИЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ У ПЕРШІЙ ЧВЕРТІ ХІХ СТ. (СПОГАДИ ДЕКАБРИСТІВ)". Scientific notes on Ukrainian history, № 46 (10 липня 2019): 43–49. http://dx.doi.org/10.31470/2415-3567-2019-46-43-49.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі аналізу опублікованих та архівних джерел, історіографічних здобутків розглядаються основні аспекти суспільного розвитку регіону, становище різних соціальних груп населення в структурі суспільства та їх господарська діяльність. Проаналізовано основні соціально-професійні групи населення Київської губернії, конкретизовано картину їхнього життя, і зроблено висновок, що у досліджуваний періодактивізувалися переходи із одного стану до іншого, що сприяло подальшим соціальним перетворенням в губернії. З’ясовано погляди декабристів на найвагоміші соціально-економічні чинники та історико- правовий розвиток Київської губернії. Зроблено спробу дати цілісну картину розвитку революційних ідей в регіоні, участі армійських офіцерів у революційній боротьбі. Висвітлено діяльність конспіраційних організацій, активними членами яких були П. Пестель, О. Юшневський, О. Барятинський, О. Поджио, М. Орлов, С. Муравйов-Апостол, М. Бестужев- Рюмін, А. Розен. Зазначено, що серед офіцерства не було єдності щодо методів досягнення поставленої мети і внутрішнього устрою майбутньої держави. Констатовано, що зародження і розвиток декабризму в опозиційному русі першої чв. ХІХ ст. стало закономірним явищем, обумовленим об’єктивними факторами та досліджено погляди декабристів на особливості соціально-економічного розвитку Київської губернії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Kovshun, N. E., N. V. Koba та M. O. Koba. "ВПЛИВ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕРЕЖЕВИХ СТРУКТУР В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 94 (24 вересня 2021): 87. http://dx.doi.org/10.31713/ve220219.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена визначенню місця та ролі соціального капіталу у мережевих структурах в умовах цифровізації. Проаналізовано визначення мереж та мережевих структур. Визначено соціальний капітал як спільну основу для всіх рівнів мережевих структур. Визначено рівні мережевих структур та соціального капіталу. Зазначено, що саме соціальний капітал забезпечує високу економічну ефективність мережевих структур через досягнення ними синергетичного ефекту від взаємодії окремих їх учасників. Встановлено, що ефективність інноваційного розвитку підприємства значною мірою залежить від мережі соціально-економічних відносин підприємства, що спрямована на нагромадження його соціального капіталу. Представлено схему соціально-економічних зв’язків підприємства в їх тісній взаємодії та взаємозалежності із зовнішнім середовищем. Виділено три групи зв'язків в мережі соціально-економічних зв'язків: соціальні зовнішні зв’язки, соціальні внутрішні зв’язки та економічні зв’язки. Встановлено, що внутрішні взаємозв’язки підприємства мають відображення у його зовнішньо-економічних зв’язках, і навпаки. Показано вплив цифровізації на формування споживчого попиту, задоволення якого потребує нових соціальних зв’язків та відповідного соціального капіталу. Наукова новизна дослідження полягає у розгляді мережевих структур через призму соціального капіталу та розробці схеми підприємства як мережі соціально-економічних зв’язків, які є основою для формуваннясоціального капіталу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Соколова А.О., к.е.н., доцент та Ратошнюк Т.М., к.е.н., ст. наук., співробітник. "СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ НА СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЯХ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ". Економічний форум 1, № 2 (17 травня 2020): 56–65. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-7.

Повний текст джерела

Анотація:

Одним з основних аспектів аграрної політики України є побудова такої моделі розвитку сільських територій, яка б відповідала стандартам розвиненої європейської країни. Концепт адміністративної децентралізації в Україні ідеологічно сформувався впродовж останніх трьох років після активізації намірів інтегруватися до Європейського Союзу. Процес децентралізації владних повноважень в Україні створив передумови для самостійного соціально-економічного сільського розвитку на базі громад. Метою даного дослідження є визначення особливостей здійснення адміністративно-територіальної реформи на сільських територіях Волинської області та здійснення оцінки сучасного етапу соціально-економічного розвитку об’єднаних територіальних громад з метою розробки та обґрунтування науково-організаційних засад та практичних рекомендацій щодо управління соціально-економічними сільським розвитком регіону. Доведено, що розвиток сільської економіки Волинської області значною мірою залежить від природно-економічних умов, виробничо-ресурсного, фінансового та людського потенціалу й діяльності окремих сільських територіальних громад. В статті проведено аналіз соціально-демографічної ситуації в області; визначено регіональні особливості перебігу адміністративно-територіальної реформи на сільських територіях Волині; оцінено результати використання бюджетних доходів створених територіальних громад; стан і забезпеченість об’єктами соціальної інфраструктури; ідентифіковано основні проблеми розвитку ОТГ. За допомогою SWOT-аналізу визначено «сильні» та «слабкі сторони» й потенційні можливості та загрози децентралізації для соціально-економічного розвитку сільських територій досліджуваного регіону.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Holovka, Anatoliy. "СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ І СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ЧИННИКИ ЗГУРТОВАНОСТІ ГРОМАД (НА ПРИКЛАДІ ЗАХІДНОГО ПРИКОРДОННЯ УКРАЇНИ)". Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 3, № 1 (8 липня 2020): 148–55. http://dx.doi.org/10.15421/342016.

Повний текст джерела

Анотація:

Наукова стаття присвячена дослідженню поняття згуртованості місцевих громад в умовах передачі значних повноважень від державних органів місцевим самоврядним одиницям. Метою публікації є виявлення соціально-економічних та соціально-політичних факторів згуртованості місцевих громад у прикордонних регіонах Західної України. Представлено класифікацію методів підвищення згуртованості громад шляхом, по-перше, створення рівних можливостей участі в процесі управління та вирішення місцевих проблем, по-друге, активізації економічного розвитку та посилення конкурентоспроможності громад та регіону на основі наявних конкурентних переваг. Виокремлено напрямки та засоби реалізації інклюзивної політики на місцях та визначення драйверів економічного зростання прикордонних (включно гірських) територій як чинників згуртування місцевих громад.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Ніконова, Д. О. "Основні соціально-економічні важелі регулювання проблеми міграції висококваліфікованих кадрів". Часопис економічних реформ, № 4 (20) (2015): 108–13.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Yurchуk, Н. M., та N. B. Savina. "СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (8 квітня 2021): 459. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202041.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено основні соціально-економічні передумови розвитку малого підприємництва в Україні. За результатами різного роду опитувань та моніторингів виявлено фактори, які в найбільшій мірі заважають веденню бізнесу в Україні, настрої та очікування представників бізнесу. Проаналізовано рейтингові позиції України за рядом індексів, які формують середовище та умови ведення підприємництва.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Писаренко, П. В., М. С. Самойлік, О. Ю. Диченко, Ю. М. Ноженко та Ю. В. Рубан. "МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКО-ІННОВАЦІЙ У КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 135–41. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.16.

Повний текст джерела

Анотація:

Зважаючи на те, що задача підвищення якості життя населення країни і забезпечення йому умов для здорового способу життя має найвищий державний пріоритет і включена практично у всі соці-альні розділи державних та регіональних цільових програм, шляхи її розв’язання потребують пода-льшого детального вивчення. Зокрема, зостається недостатньо глибоко дослідженою проблема вза-ємообумовленості різних процесів, пов’язаних з ринковими перетвореннями в сільській місцевості та переходом сільських населених пунктів до збалансованого і ефективного функціонування в режимі екологічно чистих поселень на основі чіткої державної інвестиційної політики в цій сфері. До того ж постає необхідність у комплексному дослідженні, яке би включало і екологічні (стан навколиш-нього середовища), і соціальні (якість життя населення), і економічні (дохід населення та країни загалом) аспекти цього питання. Тому у статті проведено еколого-економічну оцінку територій на регіональному та міжрегіональному рівні для визначення напрямів удосконалення структури і підви-щення якості життя населення з огляду використання ринкових інновацій типу екопоселень. У ро-боті запропонована модель еколого-економічної оцінки території, що відображає еколого-економічні залежності «натуральний збиток – соціально-еколого-економічні фактори» та яка є си-стемою одночасних економетричних рівнянь. На основі отриманої економіко-математичної моделі проведена узагальнююча оцінка економічного збитку за забруднення довкілля для регіонів України. Розроблена система вибору селективних збиткомінімізуючих рішень, на основі інтегральної оцінки збитку за забруднення довкілля зважаючи на економічні фактори, яка може використовуватися з погляду гармонізації інтересів екологічної та економічної безпеки з метою створення екопоселень, а також її можуть використовувати регіональні органи управлінь охорони навколишнього середови-ща, економіки як інструмент відбору найбільш пріоритетних стратегій екологічно безпечного еко-номічного розвитку територій, які дають найбільший соціально-економічний ефект.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Андрощук, Ірина, та Ігор Андрощук. "ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ". Professional Pedagogics 2, № 21 (21 січня 2021): 29–34. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.29-34.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність: якість освітнього процесу значною мірою визначається рівнем сформованості педагогічної майстерності педагогів; формування педагогічної майстерності майбутніх педагогів у закладах вищої освіти залежить від групи чинників, врахування яких сприятиме підвищенню результативності цього процесу. Мета: з’ясування сутності поняття «педагогічна майстерність» та її структурних компонентів, визначення чинників, що впливають на результативність формування педагогічної майстерності майбутніх педагогів у закладах вищої освіти. Методи: теоретичні: аналіз психолого-педагогічних джерел, наукових праць присвячених проблемам формування педагогічної майстерності – для з’ясування сутності поняття «педагогічна майстерність» та її структурних компонентів; узагальнення та систематизація – для визначення чинників, що впливають на результативність формування педагогічної майстерності майбутніх педагогів у закладах вищої освіти. Результати: проаналізовано основні підходи до трактування поняття «педагогічна майстерність» та визначення її структурних компонентів. Схарактеризовано педагогічну майстерність як інтегративне особистісне утворення, яке поєднує у собі загальні й професійні компетентності, здібності до педагогічної діяльності, володіння педагогічною технікою (внутрішньою та зовнішньою), сформованість відповідних професійно особистісних якостей, здатність до творчості та педагогічної взаємодії з учасниками освітнього процесу на рефлексивній основі й неперервної освіти впродовж життя. Виокремлено та коротко схарактеризовано три групи чинників, що впливають на формування педагогічної майстерності майбутніх педагогів: соціально-економічні, особистісні та технологічні. Зазначено, що соціально-економічні чинники впливають на потреби учнівської молоді вступати на навчання за освітніми програмами, що здійснюють підготовку вчителів; особистісні й технологічні чинники є визначальними під час навчання у закладах вищої освіти. Висновки: підготовка майбутніх педагогів у закладах вищої освіти й формування педагогічної майстерності зокрема має здійснюватися з врахуванням таких груп чинників: соціально-економічних, особистісних та технологічних.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Atamanenko, I. B. "Функціонування бізнес-організацій в умовах сучасного ринку: джерела основних ризиків". Grani 18, № 10 (24 вересня 2015): 109–17. http://dx.doi.org/10.15421/1715204.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються основні джерела економічних, соціальних та культурних ризиків функціонування бізнес-організацій у сучасних соціально-економічних умовах. Поняття ризику розглянуто крізь призму соціологічного підходу. Бізнес-організація розглядається з точки зору її системних зв’язків із соціально-економічною системою окремого суспільства та глобальною економікою в цілому. Зроблено акцент на співвідношенні культури суспільства та окремої корпоративної культури, як джерелі потенційних ризиків. Ідентифіковані основні джерела соціально-економічних та культурних ризиків, а також рівні, основні сфери їх прояву у зовнішньому та внутрішньому організаційному середовищі. Запропонована класифікація ризиків, пов’язаних як із внутрішнім, так і з зовнішнім організаційним середовищем, природою їх виникнення та особливостями проявів у сучасному ринковому господарстві. Таким чином, здійснена спроба подолання економічного редукціонізму при класифікації основних ризиків, що виникають перед бізнес-організаціями в умовах нестабільних ринкових систем. Доведено, що сучасні культурні та економічні умови вимагають від управлінців особливого типу стратегічного мислення, яке б забезпечувало не лише здатність організацій до подолання економічних загроз, але й здатність вибудовувати ефективну соціальну та культурну політику. Таким чином, обґрунтована роль інноваційної бізнес-стратегії в умовах перманентної економічної та соціально-культурної кризи, як основного стратегічного напряму бізнес-діяльності у соціально-економічних умовах перехідного суспільства. При цьому іноваційність організацій полягає не лише у ринкових новаціях, але й у застосуванні новітніх методів управління персоналом та взаємодії із зовнішнім соціокультурним середовищем. Усе це ставить перед системою менеджменту та соціологією бізнес-організацій вимоги постійного вивчення змін як у зовнішньому, так і у внутрішньому організаційному середовищі, а також реалізації ефективних управлінських рішень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Гламазда, П. "Історико-правові особливості впровадження та функціонування магдебурзького права у Луцьку". Історико-правовий часопис 15, № 1 (18 лютого 2021): 20–23. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/4.

Повний текст джерела

Анотація:

Вивчення історико-правових особливостей імплементації та функціонування магдебурзького права в Луцьку актуальне, оскільки дозволяє досліджувати процеси формування і розвитку права на місцеве самоврядування в головному центрі Волині. На основі історико-правового аналізу пам'яток права, монографій і наукових праць в статті здійснена загальна характеристика соціальної природи і процесу реалізації магдебурзького права в місті Луцьку, який входив до складу Великого князівства. Литовського. Обґрунтовано, що магдебурзьке право Великого князівства Литовського відрізнялося від аналогічного (міського) права в Німеччини та Польщі. Було встановлено, що Луцьк як окремий регіональний центр отримав в 1432 році грамоту на магдебурзьке право від польського короля Владислава (Ягайла). Кожна наступна королівська грамота містила правові норми, встановлені попередньою, у дещо зміненій редакції. Встановлено, що норми магдебурзького права регулюють соціально-економічні та соціально-правові відносини, судоустрій і судові процеси, визначають міри кримінального покарання, регулюють внутрішню статутну діяльність торговельних корпорацій, ремісничих майстерень і купецтва. Таким чином, можна стверджувати, що магдебурзьке право сприяло формуванню громадянського суспільства, демократії і регулювало громадське життя в Луцьку на основі правових норм, а також створювало правову основу для належного функціонування міста. Аналіз змісту королівських грамот показує, що форма привілеїв від 1432 і 1497 років була стандартною і практично не змінювалася, оскільки, надаючи привілеї місту Луцьку, верховні правителі також реалізовували свої політичні цілі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Henyk, Ya V., O. V. Henyk, O. I. Kaspruk та N. G. Lutsiv. "СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРИЧИНИ ПРАВОПОРУШЕНЬ У ЛІСАХ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 9 (25 листопада 2015): 112–17. http://dx.doi.org/10.15421/40250916.

Повний текст джерела

Анотація:

Представлено результати досліджень щодо визначення соціально-економічних причин правопорушень у лісових екосистемах Українських Карпат. Оцінено стан лісів населенням гірських регіонів Івано-Франківської та Львівської обл. Встановлено основні причини здійснення правопорушень у лісах Карпат: високий рівень безробіття та бідність населення, недостатнє фінансування лісогосподарських підприємств і бажання мешканців отримати додатковий дохід. Наведено види незаконних рубань, які найбільш поширені у лісових насадженнях Карпат. Визначено найвагоміші заходи із запобігання та зменшення обсягів незаконних рубань і правопорушень у лісових екосистемах Українських Карпат.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Syomych, M. "Методологічний базис управління організаційно-правовою безпекою суб’єктів агарного бізнесу". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 4 (82) (23 грудня 2019): 58–63. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.4.11.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена обґрунтуванню методологічного базису управління організаційно-правовою безпекою суб’єктів аграрного бізнесу. Розглянуто розуміння управління з точки зору кібернетики. Визначена роль стейкхолдерів у здійсненні управління організаційно-правовою безпекою. Розглянуті підходи до управління економічною безпекою підприємства: ресурсно-функціональний, управління відносно захисту інтересів підприємства, гармонізаційний підхід, контролюючий підхід, з позицій корпоративної культури й ефективного корпоративного управління. Визначено, що методологічний базис виступає основою управління. Запропоновано множину загальних і специфічних принципів управління організаційно-правовою безпекою. Запропоновано функції управління організаційно-правової безпекою: прогнозування, планування, організації, мотивації, контролю. Розглянуто та обґрунтовано зміст методів в рамках методологічного базису, до яких віднесено організаційно-адміністративні, економічні, соціально-психологічні. Також виокремлено загальнонаукові і прикладні методи. Прикладні методи розподілено на інституційно-правові, адміністративні, економічні, організаційно-технологічні, інформаційні, соціально-психологічні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Каргіна, Наталья, та Вячеслав Рубський. "СВІТОГЛЯДНА ОСНОВА ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ". Психологія: реальність і перспективи, № 14 (1 квітня 2020): 90–96. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.155.

Повний текст джерела

Анотація:

Емпірично підтверджено, що ні соціально-політичні, ні економічні фактори не можуть служити постійною підставою психологічного благополуччя особистості. У свою чергу, це спонукало дослідників звернути увагу, перш за все, на проблеми етичного, культурологічного та світоглядного характеру та їх зв’язок з психологічним благополуччям особистості. Світоглядна основа є однією з складових психологічного благополуччя, соціально-психологічним явищем, що, безсумнівно, надає вплив на особливості переживання особистості внутрішнього благополуччя. Психологічне благополуччя повинно інтерпретуватися в контексті взаємозв’язку та взаємовідносин з іншими людьми, соціумом в цілому, з світом і світосприйняттям. Благополуччя складається не тільки зі ставлення до зовнішнього об’єктивного результату активності, але й її внутрішнім ефектам у вигляді самоставлення, самоцінності, цілісності. Такий ракурс дослідження відкриває перспективи аналізу психологічної картини психологічного благополуччя, що саме по собі важливо для розуміння змістовної організації цього явища, виявлення тих утворень особистості, які багато в чому визначаються умовами соціалізації, її ситуативного і глибинного традиційного, що минає вглиб історії життя та стосунків багатьох поколінь. Для побудови цілісної моделі психологічного благополуччя необхідно розглядати особистість в контексті її соціально-психологічних характеристик, а також домінуючих відносин до себе і світу. Не настільки значущим тут стає визначення, власне компонентів психологічного благополуччя, як створення цілісної системи розуміння їх взаємодій із зовнішнім світом і відносинами з іншими людьми. У визначенні внутрішньої структури психологічного благополуччя і її взаємозв’язку з соціально-психологічними характеристиками особистості, а також параметрами, визначальними відносини особистості, може складатися ключове завдання для розуміння суті процесу здійснення людини в світі, його індивідуального світосприйняття, формування довіри до світу, досягнення того психічного стану, при якому людина зможе відчувати свій власний потенціал, а також багатство душевного змісту. Його напрямок і способи здійснення можуть бути пов’язані з екзистенційним та духовним досвідом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Derii, Zhanna, Maryna Zakharina та Alina Praim. "СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ ГРОМАД У КОНТЕКСТІ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2(26) (2021): 108–14. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2021-2(26)-108-114.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті викладено результати дослідження з проблеми державної молодіжної політики, яка проводиться в громадах в умовах децентралізації. Розглянуто наукове бачення концепції молодіжної політики в Україні. Наведено статистику демографічних показників молоді в Україні. Обґрунтовано позицію про те, що актуальним питанням для України є питання підвищення ефективності та реалізації державної молодіжної політики в громадах. Окреслено розуміння державної молодіжної політики в умовах децентралізації. Подано основні напрями державної молодіжної політики в громадах, а також принципи та рівні державної молодіжної політики. Вказано на необхідність залучення молоді до активних змін у своїй громаді

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Григорук, Павло, Оксана Пайонк та Віталій Хрущ. "ІННОВАЦІЙНО ОРІЄНТОВАНІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ ЯК ОБ’ЄКТ МОДЕЛЮВАННЯ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 1 (28 квітня 2022): 146–52. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2022-3-17.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню соціально-економічних систем як об’єктів моделювання в контексті їх інноваційної спрямованості. Наведені характерні риси інноваційно-орієнтованих соціально-економічних систем. Розглянуто ієрархічність соціально-економічних систем. Обґрунтована доцільність застосування інструментарію економіко-математичного моделювання для опису таких систем, спрямованих на визначення стану та траєкторій їх розвитку в умовах інформаційної невизначеності та потенційних загрозі і ризиків. Проведений аналіз підходів науковців до вивчення інноваційно-орієнтованих соціально-економічних систем від найвищого ієрархічного рівня інноваційно-орієнтованої економіки до рівня окремих суб’єктів господарювання. Встановлені особливості опису таких систем на кожному рівні ієрархії, узагальнено етапи їх розвитку, визначено процеси та основні економічні функції, що забезпечують результативність інновацій. Проведений аналіз підходів до моделювання інноваційно-орієнтованих соціально-економічних систем визначив домінуючий вплив інтелектуальної складової їх потенціалу на впровадження інновацій. Встановлено, що в зарубіжні науковці свої дослідження переважно орієнтують на використання методів опитування з подальшим узагальненням отриманої інформації та формулюванні висновків, що дещо звужує практичну їх цінність та можливість перенесення на інші типи систем. Також акцентовано на важливості орієнтації інноваційної діяльності на конкурентів споживачів при розробленні стратегії розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Kazarian, H. H., та R. V. Gryshova. "Державне регулювання у напрямку соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (10 жовтня 2019): 105–16. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.05.11.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено дослідженню питань державного регулювання у напрямку соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю. З’ясовано, що нині існує нагальна необхідність у розробці сучасної стратегії та в цілому моделі соціально-економічної політики щодо осіб з інвалідністю. Метою статті є дослідження та узагальнення проблем державного регулювання у напрямку соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю в сучасних умовах та забезпечення їх вирішення шляхом виконання cтрaтeгiї соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю в Україні. Наукова новизна. Запропоновано cтрaтeгiю соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю в Україні, що мaє cтaти бaзовим докумeнтом cтрaтeгiчного плaнувaння у нaпрямку розвитку cиcтeми соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю i визнaчaє комплeкc взaємопов’язaних прiоритeтiв, цiлeй, зaвдaнь тa зaходiв. Бaзовою мeтою cтрaтeгiї є визнaчeння модeлi дiй i зacобiв cиcтeми соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю тa розробкa оcновних нaпрямiв, форм, мeтодiв i зacобiв доcягнeння cтрaтeгiчних цiлeй. Виділено нові основні аспекти механізмів формування стратегії соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю: соціально-економічні; політико-правові; організаційно-управлінські; науково-методологічні; морально-етичні; інформаційні. Висновки. При формуванні стратегії соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю доцільно брати за основу їх сукупний попит на робочі місця. Виходячи з важливості та актуальності наукових досліджень, необхідно організувати постійне науково-методичне забезпечення і супроводження усіх політичних, економічних програм, планів, заходів, що зачіпають інтереси інвалідів, як на національному, так і на регіональних, місцевих рівнях. Існує потреба у науково-експериментальному вивченні проблем організації комплексної системи допомоги інвалідам, їх професійної, трудової, соціальної реабілітації з урахуванням місцевих особливостей і можливостей, змін економіко-політичної ситуації. На особливу увагу заслуговують дослідження та наукове обґрунтування стратегії соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю, які проживають у сільській місцевості. Саме ця категорія інвалідів нині найбільш обділена через зубожіння, неможливість знайти роботу та отримати професійні знання за місцем проживання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Аксьонова, Дар’я, та Юлія Кулінка. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ТА МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 16 (9 грудня 2021): 184–94. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.16.2021.246625.

Повний текст джерела

Анотація:

Стрімкі соціально-економічні зміни в суспільстві є рушійною силою для розвитку усіх сфер життєдіяльності людини та вимагають перебудови та удосконалення підходів та методів на всіх етапах освітнього процесу. Стаття присвячена проблемі теоретичних аспектів формування мовної особистості фахівців сфери обслуговування, висвітлюється актуальність проблеми виховання висококваліфікованого фахівця сфери обслуговування, перераховуються основні закони та нормативно-правові акти, які регулюють вимоки до підготовки фахівців сфери обслуговування. Розглянуто компетентнісний підхід до формування фахівців сфери обслуговування, як підґрунтя мовно культурного розвитку, виділені та охарактеризовані основні варіанти класифікацій компетентностей. Розкривається поняття мовного вміння та різні підходи до диференціації та стратегій спілкування. Аналізується комунікативна компетентність та основне коло вмінь, які вона охоплює. Досліджено лінгводидактичну літературу та зроблена порівняльна характеристика таких понять як «мовленнєва компетентність» та «мовна компетенція», визначена суть, структура та їх основні функції і структурні компоненти. У статті висвітлюється важливість володіння відповідними мовними нормами та навичками для формування професійної особистості фахівця сфери обслуговування, важливість комунікативної культури як засобу й умови формування професійної особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Бунас, Аліна, та Олена Черних. "ТЕОРЕТИКО-АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД З ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЦІННІСНО-СМИСЛОВОЇ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ (ВІКОВИЙ АСПЕКТ)". Young Scientist, № 12 (88) (30 грудня 2020): 44–48. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-10.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті представлений психологічний опис ціннісно-смислових орієнтацій особистості як ієрархічних утворень, які формуються на основі цінностей суспільства та визначають світоглядні настанови, а від так мотивують, спрямовують активність особистості. Ціннісно-смислові орієнтації мають свою динаміку формування. На цей процес впливають фактори цілеспрямовані (вплив виховання у сім’ї, виховання у навчальних закладах), стихійні (політика держави, соціально-історичні умови, економічні впливи), а також потреби та бажання самої людини. Зазначено, що ціннісно-смислові орієнтації трансформуються із віком, а їх зміст визначається вихованням, особистісними потребами та бажаннями, соціально-історичними умовами життя тощо, вся означена й сформована сукупність утворень внутрішньої структури особистості опосередковує взаємостосунки людини з оточуючим світом відповідно до її вікового періоду життя.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Міронова, І. С. "Інтеграція кримських татар в українське суспільство: історичний досвід кінця 1980-х – початку 2000-х рр." Problems of Political History of Ukraine, № 13 (20 червня 2018): 255–69. http://dx.doi.org/10.15421/231821.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано процес інтеграції кримських татар в українське суспільство наприкінці 1980-х – на початку 2000-х рр. Розглянуто основні кроки і заходи українського уряду з цього питання, який взяв на себе повну відповідальність за долю репатріантів. Висвітлено суспільно-політичні, соціально-економічні, правові, земельні, освітні проблеми, з якими довелося зіштовхнутися кримським татарам після повернення на батьківщину.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Проценко, Ірина. "ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ У СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА". Інноватика у вихованні 1, № 12 (21 листопада 2020): 192–99. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.294.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі аналізу психолого-педагогічної літератури проаналізовано сутність поняття «толерантність», як терпеливе ставлення до інших людей, повага думки інших, вміння прислухатися, зрозуміти іншу людину. Розглядається питання формування толерантності студентів як педагогічна проблема. Розроблено критерії діяльності педагога, що направлена на формування толерантності у студентів педагогічних закладів вищої освіти. Визначено причини несформованості толерантності: соціально-економічні проблеми в сім'ї та суспільстві, природні катаклізми, виховна інерція батьків по відношенню до дітей, агресія, що панує з екранів телевізорів. На основі аналізу зарубіжної та вітчизняної науково-педагогічної літератури визначено, що толерантність – це терпляче ставлення до інших людей, повага думки іншого, вміння прислухатися, зрозуміти іншу людину; це особистісне властивість, яке проявляється в спілкуванні і полягає в самовладанні, поважності, розумінні, емпатії інших людей, навіть якщо їх думки, упередження, расова або релігійна приналежність відмінні від власних У представленій статті розроблено умови та етапи формування толерантності у освітньому процесі. Охарактеризовано основні види толерантності: вроджена та придбана толерантності. Визначено, що виховання у дусі толерантності має бути спрямоване на протидію впливу, що викликає почуття страху і відчуження по відношенню до інших.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Бучнєв, М. М., Н. О. Держак та Р. В. Овчаренко. "Актуальні питання стратегічного управління пріоритетними напрямами розвитку регіону". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6(262) (23 грудня 2020): 20–25. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-262-6-20-25.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто соціально-економічні проблеми розвитку регіону в умовах трансформаційних процесів, проблеми соціальної стабільності та розвитку населення, збереження навколишнього середовища. Визначені стратегічні напрями пріоритетного розвитку Луганської та Донецької області з урахуванням розроблених стратегій розвитку до 2027 року. Глобальною метою соціально-економічного розвитку регіону є забезпечення повного матеріального добробуту та всебічного особистого розвитку населення регіону, що визначає стратегічні цілі та критерії за виділеними системами управління регіону. Мета розробки стратегії розвитку регіону полягає в пошуку джерел ефективності та підвищення соціально-економічного розвитку регіону на основі зростання матеріального добробуту та всебічного особистого розвитку громадян. Прогноз соціально-економічного розвитку регіону є складною науковою проблемою, яка до цього часу не доведена до оптимізації прийняття рішень на основі макроекономічних математичних моделей. Мета прогнозу полягає в науковому обґрунтуванні планів соціального та економічного розвитку регіону на основі поставлених глобальних цілей щодо соціальних нормативів якості життя населення та вибору раціональних варіантів, виходячи з наявних ресурсів. Запропоноване зниження податкового тиску та інституційне забезпечення є елементами механізму реалізації економічної стратегії. Для забезпечення ефективності існування організації необхідно направляти фінансові потоки на розвиток тих напрямів, які є інноваційними. Також в рамках регіонального розширення слід дотримуватися диверсифікованих позицій, які включають в себе інноваційні рішення маркетингового, товарного, управлінського характеру, які дозволяють організації домогтися позитивних економічних результатів. Залучення іноземних інвестицій в економіку регіону можливе за умови стабілізації економіки та фінансової системи, активізації євроінтеграційних процесів в Україні, забезпечення сталого соціально-економічного розвитку регіону та привабливих умов ведення бізнесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Климук, Н. Я. "ОСОБЛИВОСТІ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ У СУЧАСНИХ УМОВАХ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (2 червня 2021): 55–60. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.1.12147.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: з’ясувати особливості медичного страхування в сучасних умовах з урахуванням захворюваності населення. Матеріали і методи. Використано наукові статті вітчизняних і закордонних науковців, довідники Державної служби статистики України, звітні матеріали Центру громадського здоров’я МОЗ України та Міністерства охорони здоров’я України. Під час виконання даного дослідження використано методи структурування, аналізу та узагальнення інформації. Результати. У статті здійснено систематизацію наукових підходів щодо розуміння сутності категорії «медичне страхування». Для цього проведено аналіз нормативно-правової бази, що забезпечує регулювання медичного страхування в Україні, а також вивчення наукової літератури. На основі цього аналізу сформовано комплексне визначення категорії «медичне страхування». Визначено об’єкт, предмет і суб’єкт страхової діяльності. Окреслено основні особливості обов’язкового та добровільного медичного страхування. Наведено основні групи факторів ризику, які впливають на стан здоров’я населення: соціально-економічні індикатори розвитку економіки; стан екології; рівень розвитку охорони здоров’я та ризики, пов’язані з розповсюдженістю окремих захворювань і смертністю від них. На основі дослідження виявлено основні проблеми розвитку медичного страхування: недосконалість нормативно-правового регулювання, нерівномірний розподіл коштів та недостатній рівень надання медичної допомоги. Висновки. Сьогодні система охорони здоров’я нашої країни перебуває не лише у фінансовій, але й в організаційній кризі, що спричинена нерівномірним розподілом коштів та недостатнім рівнем надання медичної допомоги. Кроком до розв’язання проблем, що були означені у системі медичного забезпечення, може виступити проведення медичної реформи і, зокрема, впровадження загальнообов’язкового медичного страхування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Smal B. "ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ПОСЛУГ ТУРИСТИЧНИХ ДЕСТИНАЦІЙ". Economic forum 1, № 4 (24 листопада 2021): 62–69. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-9.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті визначено основні причини, які перешкоджають підвищенню якості продукції та послуг туристичних дестинацій в регіонах України: нерозвинута туристична інфраструктура, недосконале інституційне забезпечення, низька кваліфікація кадрів, низький рівень промоції та комунікації між суб’єктами туристичної діяльності. Виокремлено зміст інституційної інфраструктури забезпечення якості продукції та послуг туристичних дестинацій. Структуровано елементи туристичної інфраструктури регіонів. Запропоновано застосовувати інструменти підвищення рівня якості продукції та послуг індустрії гостинності в регіоні, які ґрунтуються на методичних засадах поетапного аналізу досягнення визначених цілей, відповідно до наявної ситуації в регіоні та впливу відповідних факторів. Доведено, що стимулюючі важелі є надзвичайно актуальними в карантинний та посткарантинний період, оскільки індустрія туризму є найбільш чутливою до таких процесів. В основу процесу підвищення якості продукції та послуг покладено організаційно-економічні засади розвитку туристичних дестинацій та метод ієрархії визначення важелів для реалізації цілей та політики стимулювання якості продукції та послуг індустрії гостинності в регіоні Для реалізації регіональних програм розвитку індустрії туризму та гостинності, а також під час формування стандартизованих продуктів та послуг туристичних дестинацій, запропоновано, на основі міжнародного досвіду та зважаючи на сучасні фактори впливу, такі як COVID-19, впроваджувати регіональні стандарти якості та гостинності. Регіональні стандарти якості продукції та послуг індустрії гостинності запропоновано формувати зважаючи на специфіку туристичної привабливості регіону та наявних туристичних дестинацій. Таке документальне врегулювання процесів якості продукції та послуг індустрії гостинності сприятиме створенню умов для збільшення доходів регіону через збільшення туристичних потоків, підвищить туристичну конкурентоспроможність регіонів, зменшить рівень безробіття та стимулюватиме соціально-економічний розвиток територій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Мілорадова, Наталя. "Загальна характеристика феноменів домашнього насильства". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т2 (2021): 195–207. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-195-207.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті автором зазначено, що для ефективного реагування на факти домашнього насильства, якісної та злагодженої профілактичної діяльності всіх суб’єктів необхідно глибинне вивчення причин виникнення, механізмів розвитку, наслідків та феноменів цього явища. Підкреслено існування трьох основних підходів щодо аналізу чинників, які мають вплив на розвиток ситуації домашнього насильства: соціокультурний, системний сімейний та індивідуально-психологічний. Констатовано, що найбільш загальноприйнятною на сьогодні вважається екологічна теорія насильства У. Бронфенбреннера, яка пояснює насильство в родині, розглядаючи проблему з різних сторін; серед причин виникнення домашнього насильства виокремлюються такі: соціальні, економічні, психологічні, педагогічні, соціально-педагогічні, правові, політичні, соціально-медичні, фізіологічні та медичні. Домашнє насильство це деструктивна форма міжособистісних відносин в сім’ї, що характеризується циклічністю, повторюваністю, зростанням сили та активності дій, тотальністю контролю та поширенням впливу на всі сфери сімейного функціонування й закріпленням такої поведінки. Розглядається особливості формування міцного травматичного зв’язку між агресором та жертвою на основі виникнення травматичної прив’язаності (теорія Д. Боулбі). Травматична прив’язаність трактується як розвиток сильного емоційного зв’язку між двома людьми, один з яких періодично ображає, б'є та залякує іншого. Автором визначені особливості виникнення та формування таких феноменів домашнього насильства як: стокгольмський синдром, комплекс жертви, вторинна вигода та феномен соціальної естафети. Ключові слова: домашнє насильство, стокгольмський синдром, ідентифікація з агресором, комплекс жертви, вторинна вигода, травматична прив’язаність, феномен соціальної естафети.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Kondur, Oksana. "Корпоративне управління закладами вищої освіти в умовах її модернізації". Освітній простір України, № 11 (16 жовтня 2017): 63–70. http://dx.doi.org/10.15330/esu.11.63-70.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано актуальність переходу до корпоративної моделі управління закладами вищої освіти.Розглянуто основні соціально-економічні проблеми корпоративного управління для закладів, які виникають в умовах сучасної модернізації освіти. Виокремлено фундамен-тальні елементи моделі ефективного корпоративного управління навчальними закладами. Визначено роль корпоративної культури в управлінні. Розвиток корпоративної культури є одним з найкращих показників, які сприяють досягненню високого рівня освіти та її якості.Відзначено, що демократизація управління підвищить конкурентоздатність вищих навчальних закладів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Ткалич, М. Г., та Я. І. Дубяга. "ЗАДОВОЛЕНІСТЬ ПРАЦЕЮ В КОНТЕКСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ: РЕЗУЛЬТАТИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ". Problems of Modern Psychology, № 2 (7 жовтня 2021): 97–104. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-2-12.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена аналізу результатів емпіричного етапу дослідження особливостей самореалізації фахівців державної служби зайнятості (ДСЗ) – задоволеності професійною діяльністю як рефлексивно- результативного компоненту цього процесу. Визначено теоретичне підґрунтя дослідження та основні особливості професійної самореалізації особистості, яка є індивідуальним, циклічним, динамічним та безупинним процесом реалізації особистісного потенціалу, відображає всі етапи професійного розвитку особистості, що характеризуються підвищенням професійного рівня, у процесі якої відбувається формування образу «Я-професіонал», розвиток професійної ідентичності, професійної зрілості. Виокремлено специфіку самореалізації фахівців служби зайнятості, яку визначають декілька основних її компонентів: особистісний, професійно-компетентнісний та рефлексивно-результативний компоненти, які узгоджуються з концепціями професійного розвитку особистості та особливостями професійної діяльності фахівців ДСЗ. Визначено місце задоволеності професійною діяльністю в контексті самореалізації. Критеріями задоволеності професійною діяльністю виступають соціально-психологічні та організаційні, соціально- економічні складові діяльності фахівців Служби. Емпіричним шляхом доведено, що рівень задоволеності професійною діяльність фахівців ДСЗ є середнім. Найбільше фахівці ДСЗ (n=318) задоволені взаємовідносинами з колегами та умовами праці, проте проблемними є параметри професійної відповідальності, професійного статусу та змісту роботи порівняно із заробітком. Виявлені особливості задоволеності працею у фахівців за статтю, віком, стажем роботи в ДСЗ та специфікою професійної діяльності. Основні відмінності стосуються вікових груп фахівців, а, отже, рівнів особистісної зрілості (з якою пов’язана професійна відповідальність), стажу роботи. Результати дослідження засвідчили наявність ряду проблем у рівні задоволеності професійною діяльністю фахівців служби зайнятості, що вказують на необхідність впровадження та застосування технологій розвитку їх професійної самореалізації загалом та підвищення рівня задоволеності професійною діяльністю зокрема.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Azarenko, Olena, Yuliya Goncharenko, Mykhailo Divizinyuk, Volodimir Mirnenko та Oleksandr Farrakhov. "Особливості управління надзвичайною ситуацією на водному транспортному засобі". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 9, № 3 (30 червня 2019): 137–52. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2019.9.3.11.

Повний текст джерела

Анотація:

На основі аналізу основних підходів до опису процесу аварійного управління і регулярності аварійної ситуації як просторово-часового процесу пропонується використовувати концепцію ризику в якості одного з критеріїв, які використовуються для оцінки ефективності аварійного управління водного транспортного засобу. Метою даної роботи є визначення особливостей управління на водному транспортному засобі у внутрішніх і територіальних водах України. Для досягнення цієї мети проаналізовано основні підходи до опису процесу управління надзвичайними ситуаціями, розглянуті закономірності виникнення надзвичайної ситуації як просторово-часового процесу і використана концепції ризику в якості одного з критеріїв, які використовуються для оцінка ефективності аварійного управління на водному транспортному засобі. В роботі оцінюється можливість виникнення небезпечних явищ за допомогою ризику. Ці явища включають природні, техногенні, соціальні, економічні явища, які відбуваються в природі, техносфери, суспільстві, економіці і є результатом розвитку відповідних процесів. Розвиток цих процесів призводить до формування в середовищі негативних (шкідливих, несприятливих) впливів на населення, об'єкти техносфери та природне середовище, що погіршують умови діяльності соціально-економічних систем. Індивідуальні інтереси людей (організацій) задовольняються в рамках окремих систем діяльності. Вони можуть включати в себе людину і об'єкти навколишнього середовища, які взаємодіють для досягнення конкретного людського інтересу. Процеси життя і діяльності по відношенню до людей і організаціям мають властивості, найважливішим з яких є небезпека і безпеку. На підставі отриманих результатів доведено, що рівень ризику надзвичайної ситуації має якісну оцінку екстреного управління на водному транспортному засобі, а в майбутньому ефективність екстреного управління оцінюється за ступенем мінімізації наслідків надзвичайної ситуації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Войтовська, О. М. "ВЕКТОРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ ЗАСОБАМИ ВІДКРИТОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ТА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 137–42. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-21.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі аналізу науково-педагогічної літератури визначено, що в останні два десятиліття істотною парадигмою розвитку систем освіти у багатьох країнах є відкритість освітнього середовища, поширення принципів якої проявляється у впровадженні вимог відкритості у стандартах діяльності не лише громадських і державних освітніх установ, а й цілих національних освітніх систем. Зазначено, що побудова системи відкритої освіти стає провідною стратегією розвитку освіти дорослих загалом та післядипломної педагогічної зокрема, оскільки ґрунтується на світоглядних і методологічних основах відкритості та неперервності процесу пізнання. Це стало особливо актуальним у сучасних реаліях пандемії COVID-2019. Вказано, що нова якість вітчизняних закладів вищої та післядипломної педагогічної освіти формується завдяки впровадженню вимог, зазначених у чинних нормативно-правових, організаційно-управлінських та концептуально-програмних державних документах. У результаті створення освітнього середовища в закладах вищої та післядипломної педагогічної освіти має бути забезпечений професійний розвиток учителів з пріоритетних напрямів. У цьому разі акцент робиться на врахування впливу інтеграційних процесів, що сприяють впровадженню інновацій у процес професійного розвитку вчителів в умовах вищої та післядипломної педагогічної освіти. Встановлено, що відкрита освіта – це складна соціальна система, особливістю якої є її здатність реагувати на швидкозмінні соціально- економічні ситуації, персональні та загальні освітні потреби і запити. Головні її принципи – відкритість і неперервність гносеологічного процесу, а основою є планомірна, контрольована, посилена самостійна робота здобувачів освіти у зручному місці за індивідуальним навчальним планом чи розкладом за умов використання комплекту спеціальних засобів навчання і здатність спілкування з викладачем та тими, хто навчається. Дано власне визначення поняття «відкрите освітнє середовище професійного розвитку вчителів у закладах післядипломної педагогічної освіти».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Sulima, Yevhen. "ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У СВІТІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ НОВОГО СВІТОВОГО ПОРЯДКУ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (9) (9 лютого 2021): 33–45. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-33-45.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються питання розподілу світу між розвиненими державами: чому виникає потреба розмежування країн за певною ознакою, яким чином проводиться розподіл, які структурні елементи приймають участь та що відбувається із геополітичною ситуацією внаслідок поділу сфер впливу. Автор наголошує на довготривалості, послідовності та невідворотності цих процесів. Наукова новизна статті полягає в тому, що автор не тільки використовує філософію для побудови логічної моделі світового порядку, але і вдається до використання історичного, економічного та політичного підходів для різнобічного аналізу цього питання та позбавлення суб'єктивізму при його оцінці. В дослідженні розглядаються поняття біполярності, однополярності та багатополярності - їх значення, суть, практичні приклади з історії людства. Автор проводить онтологічний аналіз світового порядку, як важливої складової людського буття. Основна увага приділяється наддержавам: США та СРСР. Автор з'ясовує, які чинники призвели до гегемонії цих країн, та які виклики це створює для сьогодення. Важлива увага приділяється розпаду Радянського союзу, як природнього завершення циклу панування наддержави та падіння біполярної картини світу. В результаті зароджується новий світовий порядок із багатьма державами та міжнародними угрупуваннями на чолі, що свідчить про перехід до багатополюсного поділу світу за сферами впливу. Автор досліджує трансформаційні процеси, які відбулися внаслідок цього переходу, описує основних лідерів та претендентів на місце нового гегемона. Головним фаворитом є Китай - автор ретельно досліджує міжнародну діяльність, соціально-економічні показники, політику та власні думки Піднебесної стосовно позиції наддержави. Тим не менш, у статті виділяється ціла група чинників наддержавності, яким об'єктивно не відповідають ні Китай, ні основні конкуренти, ЄС та Росія. Аналізуються основні моменти, які гальмують вищезгадані країни та не дозволяють їм посісти місце нового світового гегемона.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Климчук, М. М., та С. А. Климчук. "РОЗРОБКА МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯМ НА ЗАСАДАХ ДОСВІДУ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". Actual problems of regional economy development 1, № 16 (25 листопада 2020): 122–33. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.122-133.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено теоретичні аспекти розробки та реалізації енергоефективної політики регіонів, виокремлено основні напрями її впровадження. Розглянуто основні інструменти стимулювання енергозбереження в країнах ЄС. Проаналізовано діючі міжнародні проєкти розвитку регіональної енергоефективної політики та підтримки підприємств, що впроваджують заходи енергозбереження в країнах Європейського Союзу. Наведено елементи системи оцінювання результатів проєкту за критеріями: розвиток smart-технології, упровадження фінансових інструментів, міжрегіональна співпраця, стратегії інтелектуальної спеціалізації. З метою забезпечення фінансовими ресурсами проєктів енергозбереження та енергоефективності нами надані пропозиції щодо використання муніципальних облігацій та компенсаторної технології «Tax Increment Financing». За результатами вивчення світових тенденцій управління енергозбереженням на рівні регіону, нами запропоновано механізм формування регіональної системи управління енергозбереженням, як певну сукупність принципів, цілей, завдань, функцій, суб’єктів, процесу з урахуванням наявних потреб й можливостей реалізації заходів енергозбереження. В рамках упровадження механізму формування регіональної системи управління енергозбереженням надано характеристику цілям (економічні; соціальні; екологічні); завданням (організаційні; інституційні; інфраструктурні; інвестиційні; інноваційні; соціально-економічні; екологічні; інформаційні); принципам (раціонального використання ресурсів; наукового обґрунтування управління; державно-приватного партнерства; адаптації та мобільності); суб’єктам, функціям та інструментам управління.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Довженко, Т. О. "СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 30–42. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.03.

Повний текст джерела

Анотація:

Глобальні політичні, соціокультурні та економічні зміни, що відбувалися в багатьох країнах світу в другій половині XX століття, зумовили посилення уваги законодавства до проблем дітей з особливими потребами, зокрема до отримання ними якісної освіти. З огляду на це доцільним є вивчення досвіду становлення і розвитку інклюзивної освіти в Україні та за кордоном. Метою статті є висвітлення етапів становлення і розвитку інклюзивної освіти в Україні та за кордоном. Використано загальнонаукові (історико-педагогічний аналіз, узагальнення, ретроспективний, хронологічний), історико-структурний і порівняльно-зіставний методи наукового пізнання. На основі аналізу науково-педагогічної літератури визначено суть поняття «інклюзивна освіта». Охарактеризовано основні історичні етапи становлення і розвитку інклюзивної освіти за кордоном (перший етап: початок XVI – середина XVIII ст.; другий етап: середина XVIII – початок XX ст.; третій етап: 40 рр. XX ст. – 90 рр. XX ст., четвертий етап: 1994 р. XX ст. – теперішній час). Проаналізовано вітчизняний і закордонний досвід упровадження інклюзивного навчання в освітній процес (Англія, Данія, Італія, США, Угорщина, Швеція). Охарактеризовано принципи інклюзивної освіти, що зафіксовані в Саламанський декларації «Про засади, політику та практичну діяльність у сфері освіти осіб з особливими потребами». На основі аналізу світового досвіду впровадження інклюзивної освіти, окреслено основні принципи інклюзії, що визначають нову парадигму освітніх відносин. Ґрунтуючись на наукових здобутках вітчизняних і зарубіжних науковців, визначено переваги інклюзивного навчання для дітей з особливими освітніми потребами. Доведено, що розвиток інклюзивної освіти безпосередньо залежить від соціально-економічних умов, освітніх традицій і має певну специфіку. Визначено, що зараз інклюзивна освіта є офіційно прийнятим напрямом галузі спеціальної освіти в 75% країн світу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Trunina, I., K. Latyshev  та K. Skrebcova . "АДАПТАЦІЯ ІНСТИТУТУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ДО СТАНДАРТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". Theory and Practice of Public Administration 1, № 68 (28 лютого 2020): 218–29. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.01.26.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначено, що досягти злагодженої діяльності державних інститутів неможливо без висококваліфікованих управлінців, які здатні швидко реагувати на запити суспільства. Проаналізовано основні принципи, на яких ґрунтується державна служба. Сформовано систему показників для оцінювання ефективності та особливостей розвитку державної служби в Україні, серед яких суттєвість показників та їхніх груп для державних органів влади, порівняльність показників, регулювання показників, прогнозування розвитку. За допомогою інтегрального показника та визначених показників, які віддзеркалюють організаційні та соціально-економічні аспекти розвитку державної служби на сучасному етапі демократизації державного управління, розраховано рівень розвитку державної служби в Україні станом на друге півріччя 2018 р. Визначено необхідність створення єдиного документа-стандарту на основі посадових інструкцій державних службовців, професійно-кваліфікаційних характеристик посад, моделей компетентності тощо, адже існування низки законодавчих і підзаконних нормативних актів, які регулюють кадрові призначення у державній службі стримують процес становлення та розвитку державної служби. Проаналізовано базові показники програми СІГМА, упровадження якої є важливим політичним кроком для України щодо забезпечення нової якості державного управління. Доведено, що найбільш сприятливим методом інтеграції державної служби в Україні до стандартів ЄС є метод адаптації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Гевлич, Іван Генадійович, та Лариса Леонідівна Гевлич. "Проблеми сучасного розвитку вітчизняної дистанційної освіти". New computer technology 5 (2 листопада 2013): 20–21. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v5i1.58.

Повний текст джерела

Анотація:

Світовий процес розвитку інформаційного суспільства, вітчизняні соціально-економічні процеси, спрямовані на вступ України до європейського та світового товариства, призводять до безумовної необхідності розвитку дистанційної освіти.Ґрунтовні кроки, що їх зробила Україна в цьому напрямку, знайшли відображення у чисельних нормативних документах: Національній програмі «Освіта. Україна ХХІ сторіччя», Законах України «Про Національну програму інформатизації», «Про вищу освіту», Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні, Програмі розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки, Положенні про дистанційне навчання тощо.Але разом з тим як в площині теоретичного обґрунтування, так і практичного втілення ідей дистанційної освіти існують серйозні проблеми.Вже у 2000 р. на державному рівні відзначалося, що сучасний стан розвитку дистанційного навчання не надає змоги українцям задовольняти освітньо-інформаційні потреби через телекомунікаційні мережі, що всі навчальні заклади, які самостійно впроваджують технології дистанційного навчання, наштовхуються на реальні труднощі, тому нагальною є потреба цільового фінансування, координації спільних дій державних органів та навчальних закладів, державного нормативно-правового забезпечення цього процесу [1]. Саме тоді була зроблена серйозна спроба практичної організації процесу – задеклароване створення цілісної системи дистанційної освіти в Україні та конкретних органів для її розвитку – Ради з питань моніторингу розвитку дистанційної освіти при Кабінеті Міністрів України, Координаційної Ради Міністерства освіти і науки України, державного, регіональних, базових, локальних центрів дистанційної освіти, науково-методичних комісій за напрямками діяльності системи. Етапи розвитку такої системи дистанційної освіти передбачали до 2004 р. повномасштабне впровадження дистанційної освіти як рівноцінної форми навчання, а також інтеграцію системи України у світову.Але у вересні 2003 р. у Програмі розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки знов виникають ті ж самі завдання – створення проектів стандартів на технології дистанційного навчання, банку атестованих дистанційних курсів, пропозицій щодо захисту інтелектуальної власності в системі дистанційного навчання, методик створення і використання дистанційних курсів у навчальному процесі тощо із строком виконання – 2004-2006 рр. [2], що безумовно доводить відсутність роботи, у тому числі методичної, стосовно впровадження дистанційної освіти на державному рівні.Більш того, у 2004 р. з’являється новий документ – Положення про дистанційне навчання [3], де знов таки декларується організація процесу дистанційного навчання без жодного пояснення практичного втілення цих ідей. Так, жодних матеріалів стосовно механізму аутентифікації учасників процесу дистанційного навчання під час дистанційного складання іспитів, заліків, захисту проектів, кадрового забезпечення (наявності методистів, надання додаткового часу для розробки дистанційних курсів та їх систематичного оновлення), щодо механізму організації спілкування викладачів та студентів у рамках дистанційної освіти не надано.Жодний вітчизняний пакет програмного забезпечення для організації дистанційного навчання не розповсюджений у державних масштабах, а приклади іноземних, зокрема, російських, програм, що апробуються в окремих вищих закладах, не враховують сучасний етап розвитку української освіти та навантаження викладачів, що з 1 вересня 2006 р. впроваджують засади кредитно-модульної системи організації навчального процесу.Болюче питання захисту інтелектуальної власності розробників дистанційних курсів знов таки юридично не вирішене.Державне фінансування розробки курсів, створення спеціалізованих лабораторій, стажування викладачів практично відсутні.Критерії, засоби, системи контролю якості дистанційного навчання, єдині вимоги до навчальних планів і програм, методики розробки, апробації та впровадження дистанційних курсів, науково-методичні основи функціонування банку атестованих дистанційних курсів до цього часу не розроблені чи, принаймні, не оприлюднені.Можна констатувати дуже сумний висновок – держава не допомагає навчальним закладам розповсюджувати систему дистанційної освіти, кинувши їх у цій важливій справі напризволяще. Цю хибну практику треба негайно ламати, бо характерні риси дистанційної освіти, такі як гнучкість, велика аудиторія та соціальна рівність слухачів, економічність, якість та інші, є ознаками цивілізованого навчального процесу толерантного суспільства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Kropyvko, Mykhailo, Mykola Krushelnytsky та Nadiia Stolyarchuk. "СОЦІАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ В УПРАВЛІННІ ЕКОНОМІЧНОЮ ЕФЕКТИВНІСТЮ ІНВЕСТИЦІЙ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 121–31. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0211.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначено, що соціальна відповідальність суб’єктів бізнесу перед органами місцевого самоврядування та соціумом залежить від соціально-економічних потреб суспільства. Проаналізовано особливості двох основних моделей побудови соціальної відповідальності між відповідними суб’єктами господарювання: американської та європейської. Встановлено, що важливим напрямом оцінки сучасного стану залучення інвестицій в соціально-економічну діяльність в аграрній сфері є оцінка взаємозв’язку між економічним зростанням суб’єктів аграрної сфери та розвитком сільських територій. Визначено вплив показників рівня економічного розвитку на рівень соціально-економічної відповідальності. Встановлено, що найбільш ефективною організаційно-правовою формою в Україні у сільській місцевості є фермерське господарство. Здійснено аналіз основних показників діяльності аграрних підприємств за 2015-2019 рр. Оцінено соціально-економічну діяльність господарюючих суб’єктів аграрної сфери на прикладі Степанівської територіальної громади. Визначено найпоширеніші практики надання інвестицій регіону (громаді) та завдання з реалізації напрямів соціально-економічної переорієнтації діяльності в процесі розвитку аграрної сфери. Визначено, що ключовими бар’єрами для розвитку соціальних ініціатив на селі є, з одного боку, небажання великої частини аграрників свідомо, ініціативно та добровільно надавати посильну допомогу у розвитку сільських громад та територій, а з іншого – несприятливі податкові, інвестиційні та інші економічні та інституційні умови, що створені державою для функціонування цих аграрних підприємств у цілому та реалізації їхніх соціальних функцій зокрема. Доведено, що посилення соціально-економічної відповідальності в аграрній сфері матиме позитивний вплив на розвиток кадрового потенціалу підприємства (зменшується плинність кадрів, підвищується їх мотивація до праці), відносини з партнерами та інвесторами (зростає довіра до компанії та рівень інвестиційної привабливості), клієнтами (зростає імідж, бренд стає більш привабливим та споживаним, репутація компанії покращується). Як наслідок, можна очікувати підвищення ринкової вартості аграрного бізнесу, а відтак і ширшого залучення інвестицій в розвиток вітчизняної аграрної галузі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Соціально-економічні основи"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями