Статті в журналах: "Соціально-економічний розвиток суспільства"

1

ТАРАСОВА, Вікторія. "ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦЯ, ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (вересень 2020): 380–89. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-380-389.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається питання становлення і розвитку особистості, як компетентного фахівця, здатного задовольняти запити держави й суспільства. Сучасний світ доводить, що якість наданих послуг прямопропорційно залежить від фахівця, який її надає, а саме від рівня його професійної компетентності. Суспільство дедалі більше впроваджує ідею гуманізації освіти, а звідси випливають принципово нові зміни ролі та професійних функцій педагога. Стає ширшим коло професій і спеціальностей, але особливої уваги, значимості в професійному вдосконаленні та підвищенні кваліфікації все ж таки потребують професії типу «людина-людина». Досліджуючи вплив професійної компетентності на соціально-економічний розвиток життя суспільства, автором розкрито сутнісні характеристики понять «розвиток особистості», «професійний розвиток особистості», «професійна компетентність», «сучасний фахівець». Наведено історичні приклади ХХ століття соціально-економічних змін у різних країнах світу і доведено їх залежність від розвитку системи освіти, підготовки фахівців та їх професійного розвитку. Звідси доходимо висновку, що сучасний фахівець постає перед необхідністю постійно підвищувати свою професійну компетентність, набувати нових знань, збагачувати та поглиблювати їх. У всіх сферах життя зараз відбувається інформаційна революція, формується нове інформаційне суспільство. За допомогою мережі Інтернет сучасні люди мають можливість спілкування по всьому світу, тому обізнаність і опанування інформаційними технологіями стає пріоритетним завданням і в розвитку освіти, а інформаційна компетентність стає базовою для усіх фахівців, незалежно від галузі. В умовах інформатизації освіти змінюється парадигма педагогічної науки, відкориговано структуру та зміст освіти, які постійно мають переглядатися і вдосконалюватися. Розвиток і активне використання комп’ютерної техніки та інформаційних технологій стає актуальним підґрунтям для розвитку соціально-економічного суспільства, що здобуло назву інформаційного, тобто такого, в якому більшість фахівців не тільки перейматимуться виробленням, збереженням, обробленням і реалізацією інформації, а й вищою її формою – знаннями. Ключові слова: інформатизація, компетентність, професійна компетентність, професійний розвиток, сучасний фахівець

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Буряк, Р. І. "Вплив категорії "якість" на соціально-економічний розвиток суспільства". Інноваційна економіка, № 3 (58) (2015): 9–17.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Ольшанський, О. В., М. Д. Крамчанінова та С. В. Какацій. "Вплив ініціативи корпоративної соціальної відповідальності бізнесу на соціально-економічний розвиток регіонів України". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6 (270) (10 листопада 2021): 41–46. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-41-46.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено стан та особливості становлення корпоративної соціальної відповідальності бізнесу (КСВ) в Україні, в контексті її впливу на соціально-економічний розвиток регіонів і країни в цілому. Стратегія впровадження в Україні єдиної державної політики реформ декларує встановлення цілісної системи стратегічних та операційних цілей переходу до інтегрованого економічного, соціального та екологічного розвитку країни. Однак, результати дослідження сучасного стану соціально- відповідальної діяльності в Україні свідчать про відсутність цілісного комплексного підходу, щодо регулювання державної політики підтримки з метою налагодження ініціатив КСВ та їх поширення.Вітчизняний сценарій розвитку КСВ – більшою мірою результат експорту європейської практики ведення бізнесу, а не власного сформованого українським суспільством запиту. У той же час, автори акцентують увагу на тому, що механізм корпоративної соціальної відповідальності здатен генерувати велику кількість синергетичних ефектів. Ці ефекти відіграють значну роль у забезпеченні переходу до нового сталого укладу і спрямовані на зростання соціально-економічного добробуту українського суспільства. Корпоративна соціальна відповідальність розглядається як важливий ресурс розбудови внутрішніх процесів соціально-економічного розвитку нашої країни, формування адекватної моделі інноваційної економіки, яка забезпечує вирішення важливих глобальних завдань сталого розвитку. Результат прийняття принципів КСВ може бути використані урядом для досягнення цілей сталого розвитку, шляхом генерації більшої економічної віддачі і соціальної вигоди. Це також потребує активного розвитку нових форм державно-приватного партнерства та соціального діалогу для подальшого нарощування практики співпраці у сфері КСВ і формування відповідної цілісної фінансово-економічної, організаційно-інституційної, інформаційної та комунікаційної підтримки, яка є важливою для реалізації національної стратегії КСВ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Ghannam, Ibrahim S I. "ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РОЗРОБЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ КРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ". Theory and Practice of Public Administration, № 4 (67) (26 листопада 2019): 62–67. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.04.08.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано основні принципи, що зосереджуються на діяльності публічної влади та аналізі управлінських рішень та наслідках їх для життєдіяльності суспільства щодо розроблення механізмів публічного управління розвитком країни в умовах глобальних трансформацій. Зазначено, що механізми публічного управління можна поділити за напрямом впливу на стандартні та специфічні, що змінюються під впливом глобальних трансформацій. Доведено, що класичні механізми державного управління не є здатними забезпечити розвиток країни в умовах глобальних трансформацій. Це передбачає, що традиційні механізми (економічний, правовий, організаційний, політичний) наберуть нового змісту, доповнюючися інноваційними механізмами: мотиваційним, технологічним, соціально-креативним.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Поліщук, В. В. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ЇХ ВПЛИВУ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ДЕРЖАВИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 64–72. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-11.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті полягає у науковому обґрунтуванні концептуальних характеристик міграційних процесів та їх впливу на соціально-економічний розвиток держави. Проведено історичний зріз аналізу практи-ки та сприйняття міграційних процесів, починаючи від первісного суспільства і закінчуючи сучасними гло-балізаційними тенденціями. Узагальнено поширені контексти досліджень міграційних процесів у сучасній віт-чизняній науці міграціології на стику галузей знань економіки, соціології, права та державного управління. Сформовано типові схеми нереалізованого і погашеного міграційного процесу. Зроблено висновок, що для су-часного глобалізованого світу залишаються поширеними односторонні міграційні процеси, які можуть пе-редбачати повний цикл адаптації, інтеграції, натуралізації та асиміляції мігранта або ж зберігати диферен-ціацію інституту громадянства. Доведено, що зворотний міграційний процес, окрім регульованого, може бути добровільним – у випадку неуспішної адаптації або досягнення поставлених цілей (отримання певної суми до-ходу, знань, досвіду), і примусовим – у випадку вимушених заходів держави приймаючого суспільства. Наголо-шено, що однією з сучасних та актуальних схем міграційного процесу є реверсна. Виявлено, що держави в умо-вах відкритих кордонів основною метою регулювання міграційних процесів часто ставлять забезпечення циклічності міграції. Отримані відповідні результати дозволили визначити вплив (позитивний та негативний) міграційних процесів на соціально-економічний розвиток держави згідно з параметрами його забезпечення (економічне зростання, інвестиції, бізнес і самозайнятість, демографічне відтворення, ринки праці, соціальна інфраструктура, система соціального захисту, рівень і якість життя населення) та структурного розподілу (етапність, зміни людського потенціалу, правова визначеність, обсяги, динаміка, інтенсивність, час (періодичність), вектор (географія), територіальні суб’єкти, мета, причинність і наслідковість, потен-ційність та реалізованість, урегульованість).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Boiarska-Khomenko, A. V. "ОСВІТА ВПРОДОВЖ ЖИТТЯ ЯК ОСНОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 9–18. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.01.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено навчання впродовж життя – основа сталого розвитку європейського суспільства. Проведено аналіз розвитку навчання впродовж життя в європейських країнах. Проаналізовано генезис навчання протягом усього життя та його детермінанти, розкрито основні етапи розвитку навчання протягом життя. У статті проаналізовано тенденції розвитку освіти протягом усього життя. Доведено, що системи навчання впродовж життя в європейських країнах охоплюють набір компонентів. Це: теоретичні та методологічні основи, нормативне регулювання, організація та управління, стратегії розвитку, інституційна структура, соціально-економічна складова, зміст та технології навчання, забезпечення якості. Визначено особливості формальної та неформальної освіти. Проаналізовано організаційно-дидактичні основи освіти протягом усього життя, як-от: зміст освіти, технологічні аспекти, використання інформаційних технологій для організації як формального, так і неформального освітнього процесу тощо. Проаналізовано особливості практичного навчання в системі освіти протягом життя. Це: відповідність соціально-економічним вимогам та ринку праці, високий рівень матеріального, технічного та освітнього забезпечення навчального процесу, організація, заснована на партнерстві, різноманітна практика залежно від спеціальностей. Виявлено загальні та специфічні особливості розвитку системи освіти протягом усього життя. Доведено, що система освіти протягом життя у Європі охоплює сукупність взаємопов’язаних компонентів: теоретико-методологічний, регулятивний, управлінський, соціально-економічний, інституційний, стратегічний, цільовий, організаційний, змістовно-технологічний, діагностично-ефективний. Зазначені компоненти виступають складовою як загальноєвропейської освітньої політики, так і національних стратегій, що реалізуються на основі чіткої нормативної бази, мають визначену організаційну структуру; спрямовані на розвиток цілісної особистості, формування професійних компетентностей студентів з урахуванням потреб сучасного ринку праці. Система освіти протягом життя у Європі поєднує формальну, неформальну та інформальну форми. Ефективність та якість освіти впродовж життя в Європі забезпечується децентралізацією системи управління, автономією навчальних закладів, диверсифікацією навчальних програм, використанням інноваційних методів навчання та технологій, заснованих на бізнес-навчанні тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Бараняк, Ігор, та Ірина Жеребило. "РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА МІГРАЦІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МОЛОДІ (НА ПРИКЛАДІ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ)". Вісник Університету банківської справи, № 3(42) (23 грудня 2021): 81–88. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x3(42)2021253529.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Досліджено стан і тенденції розвитку соціальної сфери та економічної системи областей Кар-патського регіону. Узагальнено, що молодь як активний і прогресивний елемент суспільства з високимрівнем капіталізації знань найбільш динамічно реагує на світові тенденції часу та охочіше включаєтьсяв міграційні процеси. Аргументовано, що регіональні особливості демографічного розвитку формуютьтеоретичну основу міграційного потенціалу, у той час активізація міграційних процесів у більшості ви-падків відбувається через причини соціально-економічного характеру. У результаті аналізу ситуації намолодіжному ринку праці оцінено щільність взаємозв’язків між рівнем розвитку соціально-економіч-ної системи Карпатського регіону і мобільністю молоді. Побудовано багатофакторні регресійні рівнян-ня, які описують залежність темпів приросту зовнішніх міграційних процесів у Карпатському регіонівід мінливості значень соціально-економічних факторів. Визначено, що імміграційний та еміграційнийвектори мобільності населення Карпатського регіону в соціально-економічних координатах і залежитьвід темпів зростання середньої заробітної плати, частки сукупних витрат домогосподарств Карпатсько-го регіону на продукти харчування, обсягів прямих іноземних інвестицій у розрахунку на одну особу —мешканця Карпатського регіону і темпів зростання індексу споживчих цін. Здійснено оцінку обсягівпотенційної зовнішньої міграції населення у зрізі еміграційного та імміграційного векторів у контекстіпрогнозних тенденцій соціально-економічного розвитку областей Карпатського регіону до 2025 року.Доведено, що інтенсивність міграційних процесів у працездатному віці та вектор їхнього спрямуванняможуть стати базовим чинником установлення демографічної та соціально-економічної безпеки Кар-патського регіону в разі посилення рееміграційних та імміграційних потоків або її порушення —у разіподальшого вимивання людських, здебільшого інтелектуальних, ресурсів у працездатному віці.Ключові слова: розвиток соціальної сфери, економічна система, мобільність молоді, Карпатський регіон,зовнішня міграція населення, соціально-економічний розвиток.Формул: 2; рис.: 4; табл.: 1; бібл.: 13.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Зелінська, О. М. "СУТНІСТЬ МІЖНАРОДНОЇ МІГРАЦІЇ РОБОЧОЇ СИЛИ ТА ОЦІНКА СУЧАСНОГО РІВНЯ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В МІЖДЕРЖАВНИЙ РИНОК РОБОЧОЇ СИЛИ". Actual problems of regional economy development 2, № 16 (25 листопада 2020): 28–36. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.28-36.

Повний текст джерела

Анотація:

Міграція робочої сили впливає на суспільне життя, і відіграє важливу роль у розвитку соціально–економічних відносин, що, у свою чергу, впливає і на політичний розвиток. Тому актуальність даної статті полягає в глобальності та швидкому зростанні внутрішньодержавних та міждержавних переїздів населення і трудових ресурсів у різноманітних формах, зумовлених, насамперед, нерівномірністю соціально–економічного розвитку країн. Обсяги міжнародної міграції з кожним роком зростають. До неї залучається все більше трудових ресурсів. Цей факт підтверджує важливість вивчення міжнародної міграції трудової сили, як однієї з основних форм світових господарських зв'язків, та її вплив на світове господарство. Важливість дослідження процесів міграції трудових ресурсів зумовлена швидким зростанням їх обсягів, нарощуванням інтенсивності, значним впливом на соціальний та економічний розвиток держави. Особливостями міграційних процесів на даному етапі розвитку суспільства є їх динамізм, швидке реагування на зміни у суспільстві та економіці. В даній статті об’єктом вивчення виступає міждержавний обмін робочої сили. Предметом дослідження є теоретичні аспекти міжнародної міграції трудової сили в Україні, а також сучасні тенденції які спостерігаються у переміщенні трудової сили. Основними методами дослідження, застосованими у дослідженні стали загально філософський, діалектичний, логіко–семантичний, метод синтезу, системно–структурний, соціологічний, а також статистичний метод. Найбільш важливе значення належить загально філософському методу, тому що вивчення міграційних процесів своїм корінням сягає глибини, яку доцільно досліджувати за допомогою філософського обґрунтування. Використання діалектичного методу пізнання обумовлено можливістю дослідити міграційні проблеми в єдності економічного, соціального, морального та правового змісту. Метод синтезу надає можливість поповнити категоріальний апарат новими визначеннями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Шетеля, Наталя. "ГАЛУЗЬ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ: СУЧАСНИЙ ЗМІСТ І БАЧЕННЯ". Інноватика у вихованні 2, № 13 (15 червня 2021): 186–95. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i13.367.

Повний текст джерела

Анотація:

Галузь культури та мистецтв відіграє фундаментальну роль у продукуванні, відтворенні, збереженні й використанні культурних надбань, а також створює умови для вирішення завдань просвітницького й наукового характеру, підвищення інтелектуального і творчого потенціалу суспільства. Сформульовано авторське визначення поняття «галузь культури і мистецтв»: «соціально-економічний механізм, основною метою якого є створення, збереження, поширення й використання культурних цінностей (духовних і матеріальних), культурної спадщини та культурних благ, що в сукупності становлять соціальну цінність. Виокремлено фундаментальні ознаки галузі культури і мистецтв є: 1) інституційна організованість, 2) орієнтованість на культурні і мистецькі результати, 3) продукування цінностей (матеріальних і духовних), 4) просування зразків і стандартів високої культури. Доведено, що соціальне значення галузі культури і мистецтв детерміноване її впливом на суспільний розвиток, а також розвиток творчого та естетичного потенціалу як особистості, так і суспільства. З'ясовано, що розбудова галузі культури і мистецтв передбачає забезпечення взаємозв’язку освіти і культури, розвиток системи професійної освіти відповідної спеціалізації у контексті культури, обумовлюючи тим самим формування корпусу фахівців, що виступатимуть активними суб’єктами культурних та освітніх процесів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Borushok I., І. І. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ". Actual problems of regional economy development 2, № 15 (4 листопада 2019): 107–12. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.15.107-112.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено дослідження та узагальнення теоретичних підходів щодо фінансового забезпечення соціального захисту населення у взаємозв’язку з фінансовим державним потенціалом та визначено його вплив на соціально-економічний розвиток України.Запропоновано авторське визначення сутності державних фінансів та соціального захисту, як процесу, що забезпечує незахищеним верствам суспільства однакові фінансові можливості через справедливий розподіл фінансових ресурсів та відповідальність держави. Запропоновано заходи покращення соціального захисту при залученні фінансового потенціалу держави.Проведено аналіз сучасної системи соціального захисту населення, визначено невідповідність обсягів функцій держави та обсягів фінансових ресурсів і окреслено шляхи усунення цих диспропорцій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Амосов, Олег, та Наталія Гавкалова. "АРХЕТИПИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД". Public management 18, № 3 (29 травня 2019): 15–28. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-15-28.

Повний текст джерела

Анотація:

Економічний і соціальний розвиток нерозривно пов’язаний з певною територією. Цей комплексний розвиток можливий тільки при цілеспрямованому розвитку всіх елементів з урахуванням впливу архе- типів даної території. Территориальні складові кожної країни є її адміні- стративно-територіальними одиницями. Питання реформування адміні- стративно-територіальної системи пов’язані з актуальними проблемами децентралізації, а також з тим, що дослідження архетипів в об’єднаних територіальних громадах практично відсутні, що зумовлює актуальність та своєчасність заявленої проблематики. Сучасні тенденції в контексті децентралізації місцевих органів влади полягають у: прийнятті ефективного стратегічного документа, що визна- чає цілі, тенденції, інструменти та механізми децентралізації в усіх систе- мах суспільно-політичних і соціально-економічних відносин; формуванні системи вертикальної і горизонтальної координації дій органів місцево- го самоврядування та територіальних інституцій з метою розширення їх співробітництва у вирішенні задач територіального розвитку; створенні діючої правової бази, яка усуває всі спірні питання у контексті співро- бітництва органів місцевого самоврядування, об’єднаних територіальних громад, бізнес-структур та інститутів громадянського суспільства в про- цесі соціально-економічного розвитку регіонів. Одним із факторів, що впливають на децентралізацію, є національний архетип. Його урахування як на етапі формування, так і на етапі розвитку об’єднаних територіаль- них громад допоможе прийняти зміни і здійснити ефективне управління громадами, їх бюджетами, землею. Однією з основних характеристик новостворених територіальних гро- мад є їх життєздатність. Під сталою громадою ми розуміємо усвідомлено сформоване, економічно, соціально та політично активне співтовариство людей, яке є максимально самодостатнім у своєму існуванні та розвитку з точки зору забезпечення фінансовими та економічними ресурсами з ура- хуванням впливу громадських архетипів. Проведені дослідження щодо функціонування та розвитку територіальних громад показали, що одна з головних причин несталої соціально-економічної ситуації в суспільстві є невідповідність громад вимогам щодо їх існування: кількість членів громади має бути не менше можливого рівня для забезпечення фінансової автономії, організаційної та правової незалежності, державної підтримки та безпеки, системної цілісності. Способами забезпечення життєдіяльності об’єднаних територіальних громад, поліпшення соціально-економічної ситуації та створення умов для їх розвитку є проведення адміністративно-територіальної рефор- ми, яка забезпечить вирішення правових, економічних і організаційних проблем з урахуванням впливів суспільних архетипів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Волошин, Олена, та Ірина Копко. "ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У ПІДЛІТКІВ ЗАСОБАМИ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ В УМОВАХ ЛІТНЬОГО ОЗДОРОВЧОГО ТАБОРУ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 2-3 (10 квітня 2021): 485–93. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.097.

Повний текст джерела

Анотація:

Життя та здоров’я людини Конституція України визнає, як найвищі соціальні цінності, при цьому соціально-економічний розвиток суспільства залежить від рівня цих цінностей. Встановлено, що Українська держава на всіх рівнях намагається сприяти процесу повноцінного виховання здорової молоді, формувати повноцінне її духовне, фізичне, психічне та соціальне здоров’я. Визначено, що концепція формування здоров’язбережувальної компетентності у підлітків базується на створенні умов для зміцнення різних видів здоров’я засобами народної педагогіки, психологічного комфорту та здійснюється шляхом визнання ними пріоритету здорового способу життя, як основного чинника збереження здоров’я, утвердження свідомого ставлення та громадянської відповідальності за власне здоров’я.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Беззубенко, А. В. "ПОЛЬСЬКІ ЖІНКИ В ДІЯЛЬНОСТІ «ТРЕТЬОГО СЕКТОРУ»". Історія та географія, № 57 (2020): 84–89. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2020.57.13.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню становища і активності польських жінок у діяльності організацій «третього сектору». Визначено сфери, в яких жінки є найбільш залученими. Це – вирішення гендерних проблем, прав жінок та їх реалізації, соціально-економічний розвиток та інтеграція, соціальна допомога, охорона здоров'я, освіта, культура, громадянське суспільство тощо. Аналіз становища жінок у польських НУО здійснювався за наступними показниками: участь у правлінні організації, членство в організації, зайнятість в організації та волонтерство. Незважаючи на те, що у Польщі існує відносно невелика кількість жіночих організацій, необхідно визнати, що вони постійно розвиваються. Польські жінки представляють собою значну рушійну силу у формуванні правового демократичного суспільства. Беззаперечним є той факт, що сьогодні неурядові організації є дієвою платформою щодо захисту, розширення або просунення прав та можливостей жінок, їх суспільної діяльності. Відзначається зростаючий вплив польських жіночих НУО в суспільно-політичному житті країни.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Підвальна, О. Г., та С. І. Богуславська. "ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ІНДУСТРІЄЮ ТУРИЗМУ В РЕГІОНІ: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 48–52. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-08.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розвиток регіонального туризму розглядається як соціально-економічний феномен єдиної, цілісної соціально-економічної системи, де економіка і соціологія є її основними підсистемами. Під час дослідження організаційно-економічного механізму управління індустрією туризму в регіонах застосовано системний підхід. Визначено, що організаційно-економічні процеси в туристичній індустрії в регіонах є рухом елементів соціальної системи, її підсистем, будь-якого соціального об'єкта та здійснюються під дією внутрішніх і зовнішніх умов; на побудову організаційно-економічного механізму управління в туристичній індустрії регіону впливають соціальні зміни в динаміці. Кожен організаційно-економічний механізм у туристичній індустрії регіону складається з декількох стадій, що розрізняються за змістом і механізмами, способами взаємозв'язку компонентів, що визначає його напрям і темпи на даній стадії. Означено характерні риси організаційно-економічних процесів у туристичній індустрії регіону, які дають змогу вважати його ядром, центральним моментом соціокультурної ситуації в регіоні. У теоретичному аспекті якісні зміни, вироблені організаційно-економічними процесами в туристичній індустрії регіону, розмежовано на горизонтальні і вертикальні рівні. На підставі розглянутої методології організаційно-економічних процесів у туристичній індустрії регіону сформовано визначення організаційно-економічних процесів у туризмі та розглянуто систему чинників впливу організаційно-економічних процесів (соціальної системи) на розвиток туристичної індустрії і туристичної галузі регіону в цілому. Обґрунтовуючи туризм як категорію соціальну та масовості, визначено основні численні чинники, вплив яких може визначати рівень туристичного попиту: загальноекономічні (добробут суспільства і збільшення вільного часу); соціально-демографічні (вікова структура, структура сім’ї, рівень доходів та освіти населення, співвідношення міського і сільського населення); чинники культурного і суспільно-психологічного характеру.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Slavkova, O., та M. Sokolov. "Теоретичні підходи до визначення поняття публічне управління". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 1(79) (28 січня 2019): 77–80. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.1.14.

Повний текст джерела

Анотація:

Дослідженнями встановлено, що в сучасних умовах все більшого значення набуває публічний сектор економіки та державне управління. Публічне управління це аналіз та розробка політики в державному та приватному секторах та робота в публічному секторі, яка повинна розглядатися як покликання служити своєму народу. Відповідно до мети даного дослідження дано визначення основних підходів до дефініції публічного адміністрування, проаналізовано відповідність визначення дефініції до умов глобалізації та сучасного рівня розвитку суспільства та державотворення. Огляд багатьох публікацій та тенденції законодавства сьогодення дозволяють нам виділити основні точки зору на цінності, орієнтири та сутність new public management. Публічне управління в даній роботі розглянуто з декількох точок зору, на основі огляду зарубіжної та вітчизняної літератури. В ході досліджень ми дійшли висновку що це поняття неоднозначне та потребує подальших досліджень в зв’язку з тим, що розуміння суті такого явища як публічне управління та підходів до його розвитку безпосередньо впливає на державотворення та соціально-економічний розвиток.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Гаращук, О. В., та В. І. Куценко. "ДОМІНАНТИ ТА МЕХАНІЗМИ ПОДОЛАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ РИЗИКІВ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (26 березня 2021): 163–71. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.20.

Повний текст джерела

Анотація:

Провідною концептуальною ідеєю, яка за загальновизнаною світовим науковим співтовариством думкою має визначати напрям сучасної цивілізації, є сталий розвиток. Його сутність полягає в то-му, щоб задовольняти суспільні потреби в матеріальних благах, не загрожуючи здатності наступ-них поколінь задовольняти власні потреби. Сталий розвиток включає екологічний, економічний та соціальний складники. При цьому особливо актуальним є забезпечення екологічної безпеки, виявлення чинників, що впливають на подолання екологічних ризиків. Тому метою нашого дослідження є вияв-лення механізмів, успішна реалізація яких сприяла би покращенню екологічної ситуації та забезпе-ченню сталого розвитку. Екологічна безпека як частина національної безпеки посідає важливе місце серед її складників. Екологічні проблеми загострюються під час переходу до ринкових відносин. Ста-лий розвиток потребує оптимального поєднання ринкових механізмів і заходів державного регулю-вання соціально-економічного розвитку, спрямованих на створення екологічно безпечного середовища для проживання людини. Останнє значно підвищує роль соціальної сфери і, зокрема житлово-комунального господарства, функціонування якого негативно впливає на довкілля, що обумовлено зношеністю каналізаційних систем та недостатньою потужністю очисних споруд. У статті наво-диться перелік заходів, спрямованих на подолання зазначеної негативної ситуації. Також підкреслю-ється роль освіти, здатної здійснювати суттєвий вплив на екологічний стан у країні. Освіту можна назвати домінантою в досягненні сталого розвитку. Пропонується перелік заходів, спрямованих на підвищення ролі екологічної освіти в житті суспільства, зокрема у досягненні екологічної безпеки, подоланні екологічних ризиків, у підвищенні ефективності виробництва на засадах сталого розвит-ку. Обґрунтовується думка про те, що успішному подоланню екологічних проблем, динамічному ру-хові в напрямі сталого розвитку сприятиме впровадження інноваційного механізму, що має на меті оздоровлення природного середовища.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Гулай, Василь, та Любомир Хахула. "ЗАЙНЯТІСТЬ ТА ПРОФЕСІЙНА СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ (1944‒1953 рр.)". Problems of humanities. History, № 7/49 (20 липня 2021): 323–41. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.7/49.236614.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Мета роботи випливає із потреби цілісного аналізу проблем зайнятості населення західних областей України в 1944‒1953 рр., його професійної структури, окреслення чинників, що визначали їхню динаміку, особливості функціонування у період докорінної трансформації соціальних інститутів загалом. В основу методології роботи покладено сукупність сучасних засобів і методів наукового пізнання. Дослідження ґрунтується на використанні структурно-функціонального, історико-логічного, ціннісно-нормативного, антропологічного, біхевіористського, когнітивного та феноменологічний підходів. Наукова новизна дослідження представлення доведенням наукової гіпотези, що протягом другої половини 40-х – початку 50-х рр. відбулися значні зміни у сфері зайнятості населення та його професійної структури, що були зумовлені утвердженням радянської класової моделі суспільства. Вони проявилися насамперед у зростанні чисельності зайнятих у промисловості, транспорті, будівництві, органах державного та громадського управління, освіті, охороні здоров’я та інших галузях. При цьому засоби та методи формування нової професійної структури населення мали форсований характер. За таких обставин рідко враховувалася економічна доцільність будівництва нових підприємств, розвитку тих чи інших галузей економіки західноукраїнського регіону загалом. Обмеживши сферу зайнятості на селі одержавленими колгоспами та радгоспами, а в містах підприємствами державної і кооперативної форми власності, радянський режим сформував нову професійну структуру зайнятості населення західних областей України. У якості висновків варто наголосити, що закладені в повоєнні роки диспропорції у розвитку соціально-професійної структури населення регіону (необґрунтоване зростання чисельності зайнятих у промисловості за рахунок фактичного занепаду сільського господарства, невідповідність між кількістю зайнятих у галузі матеріального виробництва та сфері послуг, пріоритетний розвиток підприємств сировинного й військово-промислового комплексу) негативно вплинули на подальший соціально-економічний розвиток регіону.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Койчева, Ольга Семенівна. "ПЕРСПЕКТИВИ МЕДІАЦІЇ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНОГО СПОСОБУ ВИРІШЕННЯ ПОДАТКОВИХ СПОРІВ". Знання європейського права, № 3 (7 лютого 2020): 78–88. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.24.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена аналізу перспектив застосування медіації в Україні як альтернативного способу вирішення податкових спорів. Досліджено досвід використання зазначеного інституту у розвинених соціально-економічних країнах, які на практиці досягли значних успіхів у вирішенні податкових спорів. Сучасний соціально-економічний розвиток країни має на меті побудову сприятливої кон’юнктури для розвитку підприємництва. В контексті зазначеного неможливо оминути увагою процес оподаткування та правовідносини, які виникають між платником податків і контролюючим органом. Такі фактори як низький рівень обізнаності платників, недовіра до податкових органів та недосконалість законодавства мають наслідком виникнення великої кількості податкових спорів. Високий ступінь конфліктності інтересів платника податків і контролюючих органів актуалізує питання, щодо запровадження альтернативних способів вирішення спірних правовідносин, що виникають між зобов’язаними та публічно-владними учасниками податкових відносин. Такого роду спірні правовідносини вирішуються в рамках спеціальних податкових процедур. Як показує світова практика, будь-яка демократична країна, що шукає шляхів задоволення всезростаючого попиту суспільства на ефективну і неупереджену систему розгляду спорів, в тому числі податкових, має створити повноцінний комплекс різноманітних дієвих процедур їх врегулювання. У зв’язку з цим, в Європі здобув великої прихильності рух із запровадження медіації, про що свідчить значна кількість міжнародних інструментів Європейського співтовариства та Ради Європи. До переваг процедури медіації відносяться: швидкість вирішення спору, демократичність, невисока вартість, активна роль сторін в пошуку рішення, мінімізація шкоди відносинам сторін, взаємовигідне вирішення спору, добровільність участі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Vіlkhova, Tetiana, Mikhailo Moskalets та Svitlana Rybkina. "ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ". Public Administration and Regional Development, № 4 (25 червня 2019): 269–90. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.04.03.

Повний текст джерела

Анотація:

Система освіти покликана сприяти реалізації основних завдань соціально-економічного і культурного розвитку країни. В статті проаналізовано сучасний стан цієї галузі, місце та її значення в економіці України. Виявлено основні проблеми, які стосуються фахових компетентностей, фінансового забезпечення, недосконалості законодавчої бази та державного регулювання освітньої сфери. Визначено основні напрями державного управління в умовах реформування освіти. Показано що освіта - одна з найважливіших областей, які держава підтримує створенням умов для її розвитку. Україна запроваджує реформу освіти, яка може змінити якість освітніх послуг, ставлення до престижу педагогічної та наукової діяльності. Проте, в контексті реформ, існує проблема в управлінні цією сферою, оскільки необхідно реагувати на виклики для її вдосконалення. Система освіти є невід'ємною складовою духовності, яка готує молодь до життя на основі їх знань у дошкільних, середніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про освіту», освіта є державним пріоритетом, який забезпечує інноваційний, соціальний, економічний та культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти - це інвестиції в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави. Наголошено та тому що одним з пріоритетних напрямків є реформа економічних основ системи освіти, яка має бути спрямована на створення прозорих фінансово-економічних механізмів цілеспрямованого накопичення та цільового використання коштів, необхідних для повного здійснення конституційних прав громадян на освіту. Автор акцентує увагу що реформа економічних основ системи освіти, має бути спрямована на створення прозорих фінансово-економічних механізмів цілеспрямованого накопичення та цільового використання коштів, необхідних для повного здійснення конституційних прав громадян на освіту. Слід також пам'ятати, що автономія - це не лише незалежність, а й відповідальність навчального закладу щодо прийняття ефективних управлінських рішень щодо організації навчального процесу, господарської діяльності, роботи з персоналом та споживачами освітніх послуг. Запропонована реформа освіти та науки України передбачає зміни, які наблизять її до європейських стандартів, значно підвищать конкурентоспроможність, а також дадуть можливість децентралізації її управління.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Шкурат, Іван. "НАЙБІЛЬШ ЙМОВІРНИЙ ВЕКТО Р РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ". Public management 23, № 3 (20 березня 2020): 297–306. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-297-306.

Повний текст джерела

Анотація:

Висвітлено питання щодо поняття “глобалізація”, її переваг та недоліків для українського суспільства. Реалізовано мету дослідження, що полягає в аналізі впливу глобалізації на розвиток та становлення інтеграцій- ної політики в Україні. У дослідженні використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи: наукове узагальнення та систематизація — для визначення характеристик глобалізації; порівняльний аналіз — для зіставлення розвитку країн, які входять до Європейського Союзу з іншими країнами, уряд яких прямує до інтеграції з Європою; системний аналіз — для виявлення позитивних і нега- тивних сторін впливу глобалізації на соціально-економічний та політичний розвиток деяких країн світу; логічний синтез — для пояснення результатів дослідження. Визначено, що позитивний вплив глобалізації полягає в значному і не- ухильному збільшенні світового промислового виробництва і торгівлі, зни- женні темпів інфляції, широкому впровадженні нових принципів і методів господарської діяльності. Обґрунтовано, що Україна має потенціал стати не просто європейською, а глобальною державою. Досліджено, що глобалізація загалом і світогосподарські відносини, зо- крема, — об’єктивний процес, що виражає сукупність умов розвитку сучас- ного світового співтовариства і насамперед науково-технічного й економіч- ного прогресу. Це неминучий етап сходження людства до нових обріїв, що несе в підсумку позитивні початки, але при цьому не позбавлений серйозних і масштабних суперечностей, тобто не виключає негативних впливів. Проаналізовано, що основним негативом від глобалізації є домінування “заможнішої” країни над менш розвиненою в економічній і навіть культур- ній сферах. До негативних сторін також належить комерціалізація культур- них цінностей, підпорядкування світу інтересам потужних транснаціональ- них корпорацій та ін. Глобалізація в її нинішньому вигляді підпорядкована інтересам світового капіталу (транснаціональних корпорацій), що діють, ви- користовуючи військово-політичну могутність провідних західних держав. Однак і самі ці держави керують світовим глобалізаційним процесом в ім’я реалізації власних геополітичних інтересів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Лаврук, Олександр. "ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У РОЗВИТКУ ТВАРИННИЦТВА УКРАЇНИ". Public management 16, № 1 (30 січня 2019): 74–83. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-16-1-74-83.

Повний текст джерела

Анотація:

Акцентується увага на актуальності питання прискореного рівня політичного розвитку держави, оновлення пріоритетів та цінностей політичної культури населення України. Зазвичай такі інноваційні проце- си потребують формування нових завдань перед державною політикою в аграрному виробництві. Дослідження ґрунтуються на використанні інфор- маційних ресурсів, узагальненні наукових розробок вітчизняних і закордон- них вчених, особистих спостереженнях. Зазначено необхідність подолання кризових явищ у тваринництві як однієї з провідних галузей економічного зростання виробництва, які потребують відповідного впливу держави шля- хом формування системи державного управління та реалізації ефективної державної політики. Визначено сутність державної політики, що становить сукупність форм, методів, принципів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність тваринницьких підприємств та на функціо- нування ринку тваринницької продукції. Доведено, що одним із напрямів державної політики є розширення мож- ливостей тваринництва для використання сучасних технологій з метою виробництва нових видів високоякісної тваринницької продукції. Встанов- лено, що від існуючих проблем у тваринництві залежить не лише соціально- економічний розвиток держави, а й рівень її продовольчої безпеки. А тому державна політика за допомогою ухвалених державно-політичних рішень повинна регулювати постійно виникаючі людські потреби в продуктах тва- ринного походження з можливістю держави і суспільства їх задовольняти. Відповідно вказується на необхідність спрямування заходів державної по- літики на покращення державної підтримки, яка передбачає здійснення, за рахунок фінансування з державного бюджету, інноваційного оновлення і регулювання виробничої діяльності тваринницьких підприємств. Запропо- новано Міністерству аграрної політики України розробити заходи науково обґрунтованої та ефективної державної політики, яка б забезпечила розви- ток конкурентоспроможного тваринництва на внутрішньому та зовнішньо- му ринках.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Ткаченко, Олеся, Вікторія Грукач та Тетяна Ткаченко. "ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ ТА ПРАВОЗНАВСТВА ШЛЯХОМ ЗАЛУЧЕННЯ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ДЖЕРЕЛ". Society Document Communication, № 14 (5 травня 2022): 116–38. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2022-14-116-138.

Повний текст джерела

Анотація:

Перед учителем сьогодні стоїть завдання підвищення життєвих компетентностей учнівської молоді. Компетентності базуються на знаннях, цінностях, котрі формуються в процесі навчання, досвіді. Здатність застосовувати отримані знання у повсякденному житті, у конкретній ситуації є показником успішності учнівської молоді. Одним із вагомих чинників формування важливих компетентностей є вивчення історії та правознавства у ЗЗСО. Сучасні підходи до вивчення цих предметів мають базуватися на особистісно орієнтованому навчанні, а навчальні технології повинні бути зосереджені на вихованні свідомого громадянина України, соціально адаптованого, котрий здатен творчо вирішувати проблеми у процесі самореалізації. Пріоритетним на уроках історії стає формування критичного мислення, орієнтація учнів не стільки на знання, скільки на шляхи отримання інформації. Активізації пізнавальної діяльності сприяє навчально-дослідницька діяльність. Формування дослідницьких умінь на уроках історії та правознавства можливе у процесі використання документальних, зокрема архівних джерел. Технологія роботи з історичними текстами, як модель навчання історії і правознавства у ЗЗСО, базується на дослідженні текстів із їх подальшим використанням учнями і формуванні історичного мислення. На сучасному етапі в Україні вирішуються складні завдання розбудови української правової держави та громадянського суспільства в основі яких повинна лежати розвинута ринкова економіка. У зв’язку з цим актуальним є вивчення на уроках історії у 9 класі у ЗЗСО соціально-економічної проблематики взагалі, і розвитку цукрового виробництва в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. зокрема. Адже цукрове виробництво у цей період було найбільш розвиненим і поширеним у багатьох українських губерніях. На їх територіях було розташовано близько 80 % цукрових заводів Російської імперії. У статті аналізуються документи сімейного архівного фонду родини Терещенків, що знаходяться у Центральному державному історичному архіві України у м. Києві і є цінним джерелом для вивчення соціально-економічного та культурного розвитку в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Метою статті є дослідження, узагальнення архівних джерел сімейного фонду Терещенків і аналіз процесу формування особистісних компетентностей, дослідницьких умінь учнів на уроках історії та правознавства у ЗЗСО у процесі використання документальних, зокрема архівних джерел. Вивчення діяльності цукропромисловців Терещенків у процесі використання архівних джерел сприятиме формуванню дослідницьких умінь на уроках історії та правознавства. Документальні джерела сімейного архівного фонду Терещенків не лише дають учням можливість відтворити соціально-економічний розвиток України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Вони виступають і джерелами вивчення договірного, зобов’язального, трудового, сімейного, адміністративного права України цього періоду, що може бути використане учителем на уроках правознавства у ЗЗСО. При написанні статті були використані такі методи: історичний, хронологічний, аналізу та порівняння, статистичний. Висновки. Формування дослідницьких умінь на уроці історії та правознавства у ЗЗСО буде ефективним тоді, коли вчитель буде дотримуватися певних вимог щодо застосування документів у процесі навчання. А саме: врахування вікових, індивідуальних особливостей учнів, рівня їхнього загального розвитку; використання проблемних, репродуктивних, пізнавально-дослідницьких завдань. Використання текстів документів на уроках історії та правознавства у ЗЗСО є необхідним елементом роботи вчителя. Ця форма роботи сприяє підвищенню мотивації навчання, активізації самостійної навчальної діяльності школярів, розширенню навчальних завдань, створює можливості для індивідуального, самостійного процесу навчання, розширює можливості діалогізації навчального процесу. Цей вид діяльності сприяє розвитку компетентності учнів, формує у дітей дослідницькі вміння і навички, а саме: робота з специфічними історичними джерелами, вивчення і аналіз історичних подій, використання отриманих знань і умінь у практичній діяльності. Це особливо актуально в умовах дистанційної освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Ткачук, Роман. "УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНИМ ЗАХИСТОМ ЯК СКЛАДОВА МУНІЦИПАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ВЕЛИКОГО МІСТА". Науковий вісник: Державне управління, № 2(8) (30 червня 2021): 152–84. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-2(8)-152-184.

Повний текст джерела

Анотація:

Стан захищенності кожного члена громади, власне сам захист від різних надзвичайних ситуацій, пожеж та небезпечних подій має безпосередній вплив на подальший соціально-економічний розвиток територіальної громади та зростання добробуту її населення. У ході реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні значущі для безпеки населення повноваження передаються на найближчий до громадян базовий рівень влади – в територіальні громади. Рівень ризику в некомерційній муніципальній діяльності потребує чіткого усвідомлення керівництвом зростання очікувань з боку суспільного оточення та місцевих громад. Процеси децентралізації державного управління також висувають нові вимоги до муніципальної діяльності та збільшують відповідальність органів місцевого врядування за реалізацію ефективних змін. Прямування України шляхом дмократичних трансформацій вимагає партнерської співпраці між державою та місцевим самоврядуванням, спрямованим на подальший розвиток суспільства, його демократизацію, зміщення пріоритетів саме на громадянина, на забезпечення його потреб і реалізацію його прав, зокрема таких як право на безпечний оточуючий світ. Кодексом цивільного захисту визначено повноваження місцевої влади у сфері цивільного захисту, що спрямовані на розбудову відповідної територіальної підсистеми, реалізацію територіальних і місцевих програм із створення відповідних підсистем, спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, забезпечення техногенної та пожежної безпеки. Наразі з передачею низки повноважень у сфері цивільного захисту на місцевий рівень у керівників місцевих органів виконавчої влади має сформуватися розуміння того, що запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на місцевому рівні та ліквідація їх наслідків є вимагає відповідної підготовки та планування заходів спільно з органами управління і підрозділами Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а також відповідного розподілу бюджетних видатків на своєму рівні. Саме тому збереження безпеки міст, особливо великих, тягне за собою створення громадської інфраструктури для проведення заходів і впровадження технологій, які забезпечують захист громадян. З метою оптимізації структури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), а також забезпечення виконання завдань з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами затверджено структуру Департаменту муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), до складу якого включено Управління з питань цивільного захисту. Створення Департаменту муніципальної безпеки Київської міської державної адміністрації було обґрунтовано практикою реагування на НС на рівні міста, зважаючи на те, що функціонування виокремлених підрозділів на напрямами діяльності ускладнює взаємодію та координацію дій в умовах виникнення НС на місцевому рівні за рахунок витрат часу на узгодження заходів з реагування та розподілу наявних матеріально-технічних ресурсів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Шевченко, О. Л. "Соціально-економічний вектор розвитку брендів у суспільстві споживання". Економіка та підприємництво, № 31 (2013): 95–105.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Андрій, СТОЙКА, ЧЕЧЕЛЬ Анна та ГОЛОВІНА О. І. "ФІНАНСОВА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ЯК ЧИННИК СТАЛОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 86, № 1 (10 грудня 2020): 60–77. http://dx.doi.org/10.35340/10.35340/2308-104x.2020.86-1-04.

Повний текст джерела

Анотація:

Упровадження децентралізації як інструменту державноїрегіональної політики має на меті змінити систему управліннягромадами та систему адміністративно-територіального устроюкраїни, а також досягти покращення становища громадян незалежновід місця їх проживання. Проголошена спрямованість такогоінструменту на вирішення питань регіонального та місцевого розвиткуозначає, що в суспільстві існують очікування відповідних ефектів уже вкороткостроковій перспективі: децентралізація на користь громадзмінює розподіл повноважень, запроваджує механізми акумулюваннябюджетних ресурсів; громади мають більше можливостейреалізовувати власні стратегії розвитку, спираючись на організаційнийта матеріально-фінансовий потенціал. Отже, значно актуалізуєтьсяпитання формування підходів до оцінювання впливу децентралізації насталий соціально-економічний розвиток регіонів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Корчакова, Наталия, та Валентина Безлюдная. "УСТАНОВКИ СТУДЕНЧЕСКОЙ МОЛОДЕЖИ ОТНОСИТЕЛЬНО НЕЗАПЛАНИРОВАННОЙ БЕРЕМЕННОСТИ". Психологія: реальність і перспективи, № 16 (1 липня 2021): 87–97. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i16.207.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається питання ставлення молоді до незапланованої вагітності. Вивчення психологічних основ прийняття жінкою рішення про долю ненародженої дитини має велике соціально-етичне значення для сучасного суспільства. В дослідженні брали участь 86 респондентів. Середній вік учасників 20,2 роки. Для вивчення їхнього ставлення до ситуації незапланованої вагітності ми використовували Анкету рольових орієнтацій дітонародження (РОД) (автор Родштейн), Анкету "Незапланована вагітність" (автор Корчакова) та стандартизоване інтерв'ю для вивчення репродуктивних установок (автор Каримова). Наші результати показали, що молоді українки мають чітко сформовані сімейно- та дітоцентровані орієнтацій. Вони досить стримано ставляться до ідеї цивільного шлюбу (близько 32,9% продемонстрували негативне ставлення і лише 12% задекларували високий рівень прийняття такого типу взаємин). Однак, вони не засуджують дошлюбні сексуальні стосунки (лише 8% учасників ставляться з осудом до таких відносин). Змістовий аналіз емоційних станів, пов'язаних з усвідомленням факту небажаної вагітності, виявив домінування негативних думок та емоцій серед дівчат. Вони заявляли про страх, стрес, паніку, розгубленість. Однак 35,6% респондентів мають позитивні асоціації з народженням дитини. Всі установки ми розділили на 3 підгрупи: позитивні, негативні та філософсько- нейтральні. Беручи до уваги вплив соціальних та моральних цінностей на процес прийняття рішення, ми попросили учасників оцінити низку соціальних цінностей: «особиста свобода», «економічний добробут», «діти», «професійний розвиток», «сім'я» і «любов». Наші респонденти вважали найціннішими серед них: «сім'ю», «любов» та «дітей». Такі сімейно-орієнтовані установки лежать в основі домінування у відповідях респондентів ідеї «народити дитину» (86% дівчат), навіть якщо партнер не готовий надати підтримку, в порівнянні з ідеєю «позбавитися небажаної вагітності» (14%). Варто зазначити, що варіант «народити та віддати дитину на усиновлення» не був обраний жодною учасницею. Молоді жінки не розглядають цей варіант як спосіб розв’язання проблеми. Ще одним ситуаційним фактором, який, на наш погляд, може вплинути на вибір жінки, були характеристики потенційного батька. Наші респонденти оцінили доцільність народження дитини з трьома типами чоловіків: «коханий», «випадковий партнер» та «кривдник». Можна було передбачити, що перший тип був високо оцінений з точки зору можливості мати спільну дитину. Дивно, але у випадку випадкового партнера чи, навіть, кривдника менше половини респондентів вважали за краще не мати дитину з такими батьками (38,4% та 48,8% відповідно). Більше того, навіть у випадку вагітності в результаті сексуального нападу близько 13,9% жінок заявили про високий рівень доцільності народжувати. Важливими напрямками подальших досліджень ми вважаємо вивчення установок у чоловічій вибірці щодо факту незапланованої вагітності; вивчення впливу певних демографічних чинників (наприклад, проживання в сільській місцевості, невеликих містах, мегаполісах) на формування установок; проведення крос-культурних досліджень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Nahorniak, H. S. "ТРУДОВІ ЧИННИКИ ЯК СКЛАДОВІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ВІТЧИЗНЯНИХ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ У РЕГІОНАЛЬНОМУ РОЗРІЗІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ". Actual problems of regional economy development 1, № 14 (4 листопада 2019): 253–61. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.253-261.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття спрямована на дослідження ролі трудових чинників як важливих складових забезпечення інтелектуального капіталу вітчизняних машинобудівних підприємств у регіональному розрізі, визначено проблеми та шляхи вирішення даної проблеми. В умовах сучасної інформаційної економіки однією з наймогутніших рушійних сил розвитку цивілізації є творча діяльність людини. Від обсягу накопичених суспільством знань та ефективності використання інтелектуальних ресурсів нації залежать ефективність економіки, науково-технічний рівень виробництва, соціально-економічний прогрес. Загальна тенденція розвитку інноваційних економік, що знаходяться під впливом інформаційної революції, характеризується новим співвідношенням між людським і фізичним капіталом, за яким людський капітал стає пріоритетом в економічному розвитку. Такий елемент інтелектуального капіталу, як людський капітал, може стати конкурентною перевагою країни у цілому, відповідно впливаючи і на окремі підприємства. Особливу роль відіграє людський капітал, впливаючи на розвиток інновацій (поряд з технологіями та капіталом). Розвиток людського капіталу відбувається через адекватне навчання, тренінги, мотивацію у школах, університетах, компаніях, суспільстві, державі. Отже, розвиток інтелектуального капіталу на машинобудівних підприємствах спроможний підвищити їх конкурентоспроможність, дозволяючи знаходити нові можливості для завоювання ринку. Посилення ролі інтелектуальних ресурсів у розвитку конкурентоспроможності підприємств машинобудування в економіці знань привело до того, що змінилися умови та способи створення доданої вартості: знання, навички людських ресурсів (людський капітал), організаційні та управлінські здібності підприємства, його компетенції (структурний капітал) перетворилися в основні фактори створення нової вартості та фактично синтезували появу інтелектуального капіталу, який можна трактувати як ключовий елемент конкурентоспроможності підприємства, тобто елемент, що формує потенційну конкурентоспроможність. Розкрито сутність поняття “інтелектуальний капітал”, дано авторське трактування поняття “інтелектуальний капітал машинобудівних підприємств”. Також розглянуто питання впливу трудових чинників на інтелектуальний капітал у машинобудівній галузі України. Визначено основні проблеми, які гальмують формування та розвиток інтелектуального капіталу в машинобудуванні України. Представлено рекомендації щодо ефективного розвитку машинобудівної галузі на засадах формування та розвитку інтелектуального капіталу. Рекомендовано галузеве партнерство, яке в інтелектуальній діяльності виражається у вертикальній або горизонтальній кооперації, при яких машинобудівні підприємства об’єднують свої зусилля для створення певного продукту для конкретної галузі досліджуваної промисловості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Дем’яненко, Борис, та Віра Дем’яненко. "КРИЗА ЛІБЕРАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ ДОКТРИНИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО СОЦІУМУ: ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ". Society. Document. Communication, № 9 (1 вересня 2020): 64–98. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-9-64-98.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі опублікованих джерел і літератури синтезовано внутрішньосистемні й позасистемні фактори демократичного транзиту сучасного світу, які викликають антидемократичні й антиліберальні трансформації розвинутих ліберальних демократій. Серед внутрішньосистемних факторів виокремлено: 1) державно-правовий аспект, пов’язаний із наростанням невідповідності між темпами ускладнення соціальної структури суспільства й здатністю людини до їх усвідомлення, надзвичайним ускладненням систем управління суспільством, розростанням правової системи, втратою легітимності існуючих форм організації влади і державності; 2) соціально-економічний аспект, пов’язаний із посиленням соціальної поляризації в середовищі національних суспільств, монополізацією ринків великими корпораціями; 3) політико-культурний аспект, пов’язаний із втратою частиною суспільства віри у демократію як найкращий проєкт суспільного розвитку, через неспроможність політичних еліт вирішувати нагальні проблеми – від соціальних до екологічних, прогресуванням на поведінковому рівні маніпулятивних практик, проявів маргінальності тощо. Позасистемні фактори пов’язані з: 1) глобалістським аспектом, який знаходить практичний прояв у наростанні сировинної, енергетичної й екологічної криз, глобальній зміні клімату, епідеміологічних (пандемічних) спалахах соціальних захворювань, техногенних катастрофах, природних катаклізмах; 2) геополітичними аспектами, які проявляються в посиленні демографічного дисбалансу між західною й незахідною цивілізаціями, звуженням меж суверенітету національних держав, поширенням у світі антиамериканських / євроскептичних настроїв і розширенням соціальної бази авторитарних режимів, перманентним наростанням терористичних практик як методу досягнення політичних цілей; 3) геоекономічним аспектом, який проявляється в послабленні традиційних політичних інститутів як наслідок економізації міжнародних відносин, підвищенні ймовірності фінансово-економічних криз, дестабілізації національних економік периферійних країн, посиленні соціальної поляризації між багатими і бідними країнами, зростанням міграційних потоків у розвинені країни. Зроблено висновок, що проблеми нинішнього етапу демократичного транзиту не можуть ставити під сумнів основоположні принципи ліберально-демократичної доктрини як моделі суспільно-політичної самоорганізації та історичного шляху реалізації суспільно-політичної спільноти загалом й людини як особистості зокрема.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Біла, Дар’я Олегівна. "ВИЗНАЧЕННЯ РОЛІ МОЛОДІ В СУСПІЛЬСТВІ В УМОВАХ ПОЛІТИЧНОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ Й ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 3 (12 листопада 2021): 64–70. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.3.11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено розв’язання актуальної наукової проблеми визначення ролі молоді в суспільстві в умовах полі- тичної невизначеності й особливості формування державної молодіжної політики. Авторка визначила, що державна молодіжна політика − це система інститутів, що містить різноманітні еле- менти (навчально-педагогічні, політично-правові, інституційно-організаційні й фінансово-економічні), вона чинить управлінський вплив на молодь як унікальний феномен суспільства для забезпечення максимально повного використання молоді як потенціалу й ресурсу для досягнення управлінської мети. У статті доведено, що з боку публічного управління молодь виступає одночасно і як ключовий об’єкт управлін- ського впливу, і як активний, гнучкий і потужний ресурс і потенціал суспільно-економічної та політичної дії. Саме цей суб’єкт – об’єктна роль молоді в суспільстві й у публічному управлінні – робить її найчутливішою до політичних та економічних змін, швидкою під час реагування на заклики й ситуативні дії. Політична невизначеність або кри- за, які загострюють суперечності й проблеми в суспільстві, є ключовими чинниками зростання активності моло- ді щодо участі в суспільно-економічних процесах і стають загрозою ймовірної швидкої ідеологічної «поляризації» молоді. Це може сприяти залученню молоді як цінного ресурсу в «арсенал» публічного управління або привести до його втрати. Авторкою узагальнені ключові особливості формування державної молодіжної політики в умовах політичної та економічної невизначеності чи кризи, які потребують реалізації як через інститути молодіжної політики, так і за участі інших інститутів публічного управління. Ці особливості умовно поділено на два блоки: – стратегічно орієнтований, ідеологічний блок, який формується та реалізується впродовж декількох поко- лінь, сприяє спрямуванню потенціалу молоді на творчість, генерацію позитивних ідей і змін з урахуванням об’єкт- суб’єктності молоді й дозволяє усунути загрози її можливої ідеологічної «поляризації»; – тактично спрямований, соціально-економічний блок, який потребує коротко- й середньотермінового вирішен- ня та сприяє створенню соціально-економічних умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства й держави.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Бережницька, Уляна Богданівна. "ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА". REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, № 5 (21) (17 червня 2021): 21–29. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/225804.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Стаття присвячена вивченню сутності, структури та особливостей інституціонального середовища розвитку малого та середнього підприємництва (МСП) в Україні на сучасному етапі господарювання, враховуючи існуючі формальні та неформальні соціально-економічні інститути, чинники внутрішнього та зовнішнього впливу. Методика. Використано загальнонаукові методи аналізу та синтезу, економіко-логічні методи порівняння, групування, графічний метод, комплексної оцінки та інші. Результати. Головне завдання малого та середнього бізнесу – зайнятість, забезпечення добробутом більшої частини населення, вирішення нагальних проблем суспільства. Для становлення МСП в якості провідного сектору національної економіки потрібне відповідне сприятливе середовище, в першу чергу інституціональне. В роботі піднімаються питання та запропоновано ряд рекомендацій щодо відновлення довіри бізнесу до влади, формування позитивного іміджу підприємництва та партнерського ставлення владних структур до мікро-, малого та середнього бізнесу, тобто зміцнення неформалізованих інститутів розвитку МСП. Відмічено, що не менш важливу роль в інституціональній структурі розвитку малого та середнього бізнесу відіграють формалізовані інститути, наявність та тіснота взаємозв’язків тріади «держава – економіка – суспільство». Інституціональне середовище розглядається через призму взаємодії формалізованих і неформальних інститутів, що визначають рамкові межі поведінкових мотивів та умови функціонування й розвитку малого та середнього бізнесу. Наукова новизна. Уточнено економічний зміст та побудовано модель інституціональної структури функціонування і розвитку МСП – інституціональне середовище розвитку МСП, де узагальнено існуючі визначення та підходи до категоріального апарату нового інституціоналізму у сфері підтримки малого та середнього бізнесу, а також агреговано прикладні проблеми цієї сфери в Україні. Практична значимість. Комплексне відображення інституціонального середовища розвитку МСП дозволяє адекватно оцінити сформовані умови розвитку малого та середнього бізнесу в нашій країні, виокремити напрями розвитку системи підтримки МСП і врахувати окреслені пріоритети у відповідних програмних документах в межах державного управління МСП.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Svydruk, I. I. "Соціально-економічні аспекти креативного менеджменту". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 4 (26 квітня 2018): 108–11. http://dx.doi.org/10.15421/40280420.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено соціальні аспекти креативного менеджменту з позицій платформи соціально-економічної парадигми національної економіки та побудови соціально орієнтованого суспільства, заснованого на знаннях. Зазначено, що креативний менеджмент є багатокомпонентним управлінським впливом, пов'язаним із процесами генерування і впровадження у соціально-економічний простір нових ідей, заснованих на постійно оновлюваному знанні. Показано, що завданням інституційної підтримки креативного менеджменту є сприяння розвитку високотехнологічних галузей та інтеграція національної економіки у світове науково-інноваційне співтовариство. Креативність керівника проявляється у творчому ставленні до справи, вмінні критично бачити проблему та формулювати нові задачі перед підлеглими. Доведено, що наявність антагоністичних умов вимагає поєднання жорсткості та гнучкості в управлінні, дотримання принципів "обмежувального фактора" для забезпечення конструктивного вирішення проблеми. Зазначено, що в етичному контексті завданням креативного менеджменту стає управління кумулятивним накопиченням технологічних перетворень та постійний моніторинг можливості їх позитивного, негативного (зокрема, і небажані технологічні, екологічні, інформаційно-правові ефекти) чи різновекторного впливу на безперервне оновлення вихідних умов для подальших трансформацій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Pohorielov, M. H. "ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (29 листопада 2019): 190–201. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-190-201.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена питанням готовності у галузі транспорту до застосування ІКТ (інформаційно-комунікаційні технології) як психолого-педагогічна проблема. Проведено аналіз науково-педагогічної літератури та результатів дослідження процесу формування готовності майбутніх викладачів професійного навчання в галузі транспорту до застосування ІКТ у професійній діяльності. Визначено поняття інформаційно-комунікативні технології, інформатизація суспільства. Визначено структуру професійно-педагогічних умінь вчителя (викладача), виходячи з функцій педагогічної діяльності, етапів управління освітнім процесом та логіки процесу розглянутої діяльності. Розглядаються основні компоненти професійної діяльності вчителя (викладача) (гностичний, проєктувальний, конструктивний, комунікативний, організаторський дослідницький, проєктувальний, контрольно-оцінювальний (рефлексивний)), котрі проявляються в роботі педагога будь-якої спеціальності, зокрема к галузі транспорту. Виявлено основні чинники, що впливають на готовність майбутніх викладачів професійного навчання у галузі транспорту (соціально-економічний, ціннісно-орієнтаційний, організаційно-педагогічний). Визначено, що готовність до професійної діяльності є результатом розвитку особистості відповідно до професійних вимог, наслідком фахової підготовки з урахуванням особистих якостей індивіда. Підвищений інтерес студентів до застосування ІКТ у майбутній професійній діяльності постає надійним підґрунтям для розвитку мотивації та формування пізнавальних й освітніх потреб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Шойко, Василь. "ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ". Public management 22, № 2 (26 лютого 2020): 230–41. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-230-240.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначено, що державне управління у сфері цивільного захи- сту можна назвати окремим видом діяльності з організації процесів забез- печення захисту та безпеки населення, оптимального функціонування та сталого розвитку системи державного управління національною безпекою, яка проводиться публічними і приватними суб’єктами. Визначено, що до суб’єктів управління у сфері цивільного захисту належать державні органи влади, які реалізують розробку та виконання державної політики у сфе- рі цивільного захисту; об’єкт управління — акумулює різні аспекти сфери цивільного захисту як системи забезпечення захисту та безпеки життєді- яльності суспільства (в широкому сенсі представляє собою управлінську діяльність); процеси управління — відповідають за забезпечення суспільних відносин та організовують прямий і зворотний зв’язки між суб’єктами та об’єктами управління. Проаналізувавши доктринальні та нормативні джерела, в яких наво- диться визначення терміна “надзвичайна ситуація”, відмічена відсутність уніфікованого підходу до цього питання, що також можна спостерігати під час дослідження питання класифікації надзвичайних ситуацій. Систематизовано сім критеріїв, відповідно до яких конкретну подію можна віднести до надзвичайної ситуації: організаційно-управлінський; соціально-політичний; соціально-психологічний; соціально-екологічний; економічний; мультиплікаційний; часовий. Кожен із зазначених критеріїв відповідає певним якісним характеристи- кам. Будь-яку неочікувану екстремальну подію варто відносити до надзви- чайної ситуації лише у випадку її відповідності усім семи критеріям. Визна- чені критерії надзвичайної ситуації, у своїй сукупності, дають можливість кваліфікувати процеси, явища та події як надзвичайну ситуацію, водночас відокремлюючи їх від інших кризових явищ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Юник, І. Д. "БРЕНД НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА ЗВО ЯК ТРЕНД СУЧАСНОСТІ". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 53 (2019): 75–87. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2019.53.05.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наголошено на потребі суспільства у цілеспрямованому формуванні бренду науково-педагогічного працівника ЗВО як одного з провідних процесів, здатних задовольнити сучасні вектори розвитку української освітньої парадигми – посилення конкуренції на міжнародному та вітчизняному рівні, впровадження в освітній процес новітніх інформаційних технологій та зростання мобільності науково-педагогічних працівників. Обґрунтовано недоцільність ототожнення бренду науково-педагогічного працівника та бренду закладу вищої освіти, оскільки їх склад і комбінаторика структурних компонентів суттєво відрізняються. Запропоновано розгляд феноменології бренду науково-педагогічного працівника ЗВО у шести взаємопов’язаних аспектах: функціональному, економічному, комунікативному, психологічному, соціально- лояльнісному та культурно-етичному. Функціональний аспект бренду науково- педагогічного працівника ЗВО передбачає реалізацію функції підвищення конкурентоспроможності. Економічний аспект бренду науково-педагогічного працівника ЗВО полягає у незаперечності підпорядкування сучасної вищої освіти законам ринкової економіки. Комунікативний аспект бренду науково-педагогічного працівника ЗВО простежується в необхідності уникнення інформаційного вакууму в сфері вищої освіти та передбачає обов’язкове врахування специфічних характеристик освітніх послуг – їх невідчутності та відтермінованості прояву результатів у практичному застосуванні. Доцільність виділення психологічного аспекту бренду науково-педагогічного працівника ЗВО обґрунтовується сутністю бренду як нематеріального активу, оцінці якого цільовою аудиторією передує ряд психічних процесів. У статті акцентовано увагу на можливості сформованого бренду науково- педагогічного працівника виступати гарантією його компетентності, високих морально- вольових якостей, дисциплінованості, відповідальності та інших переваг перед конкурентами на запропоновану посаду, яку доцільно екстраполювати в теорію психологічного контракту. Соціально-лояльнісний аспект бренду науково- педагогічного працівника ЗВО полягає у його здатності набувати довгострокової важливості для цільової аудиторії та прямо корелює з комунікативним аспектом через виконання орієнтувальної функції. Культурно-етичний аспект бренду науково- педагогічного працівника ЗВО стосується притаманних сучасному суспільству процесів раціоналізації та уречевлення особистості й актуалізує необхідність уникнення одновекторного впливу цінностей бренду науково-педагогічного працівника на майбутніх фахівців в рамках простору бренд-комунікації. Доведено, що бренд науково-педагогічного працівника ЗВО є трендом сучасності, який забезпечує підвищення конкурентоспроможності як самого фахівця, так і закладу вищої освіти. Передбачено можливість корекції чи доповнення вищевикладених аспектів розгляду досліджуваного феномену внаслідок зміни наукової парадигми у його вивченні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Предко, Михайло. "СМИСЛОВІ КОНТЕКСТИ ФЕНОМЕНА «КОРУПЦІЯ»". Litopys Volyni, № 23 (20 квітня 2021): 153–59. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.27.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтовано актуальність дослідження феномена «корупція», звернено увагу на поліваріативний характер його осмислення. Підкреслено, що корупція, – це процес «підкуп-продажність», кінцевим результатом якого є задоволення суто своїх прагматичних інтересів, використання публічних можливостей у приватних інтересах. Зазначено, що смислові нюанси феномена «корупція» конкретизуються в контексті термінологічного ряду «корупційність (здатність до реалізації певних життєвих установок, що мають здатність закріплюватися як стиль поведінки, спосіб життя), політична корупція (використання посадовою особою, громадським чи політичним діячем прав, пов’язаних із його посадою, з метою особистого збагачення), антикорупційна політика (модель, певний алгоритм державних заходів із метою унебезпечення корисливих дій чиновників)». Акцен- товано на етимологічному походженні феномена «корупція» та його соціально-історичних контекстах, які вирізняються різними смисловими домінантами та засвідчують варіативність корупційних практик. Аналіз уявлень про корупцію в контексті різних парадигм засвідчив, що в процесі розвитку певної традиції відбувалися зміни в її інтерпретації. Зазначено, що смислові «зрізи» корупції корелюються залежно від професійних уподо- бань дослідника – правовий, соціологічний, економічний, державно-управлінський аспекти. Корупція, виникаю- чи та поширюючись у різних суспільних сферах, деформує нормативно визначені форми, методи та механізми державно-управлінської діяльності. Фрагментуючи державну політику, корупційні схеми дезінтегрують суспільство, сприяють соціальній напруженості, обезсмислюють та нівелюють демократичні норми та цінності. На цій підставі констатовано, що корупційні прояви деморалізують суспільство, мінімізують ефективність антикорупційних стратегій, послаблюють та знецінюють політико-управлінський цикл прийнят- тя рішень. Причому корупційні практики найбільше підривають довіру та роз’їдають законні очікування людей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Возна, Юлія. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ". Litopys Volyni, № 25 (10 грудня 2021): 131–35. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.22.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено аналізу сучасних тенденцій та визначальних проблем реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності України. Метою статті є аналіз сучасних тенденцій та визначальних проблем реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності України. Здійснено спробу проаналізувати сучасний стан державного регуляторної політики за допомогою оцінки глобального показника регуляторної діяльності, розробленого Світовим банком, та звітності Державної регуляторної служби України. Для підвищення ефективності регуляторної політики важливо переглянути роль регулюючих органів та їхні повноваження. Нормативне управління дає практичний ефект регуляторній політиці. Ефективне регулювальне управління максимально збільшує вплив регуляторної політики на створення нормативних актів, які матимуть позитивний вплив на економіку та суспільство та які відповідають основним цілям державної політики. Автором систематизовано базові проблеми державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, до яких віднесено: недотримання вимог законодавства та порушення встановлених норм, складний процес розгляду регуляторних актів, порушення принципу прозорості та передбачуваності, неузгодженість інформації стосовно планування та виконання проєктів. Наголошено, що Україна знаходиться на етапі реформування, а тому державна регуляторна політика також змінюється, однак існуючі проблеми потребують негайного вирішення. Подальший соціально-економічний розвиток України та пов’язані із цим реформи передбачають, що першочерговим завданням державного регулювання повинно бути створення та функціонування інституційного середовища національної економіки. Важливим напрямом забезпечення якості інституційної системи, сприятливого середовища для підприємництва та поліпшення ділового клімату в Україні є підвищення ефективності дерегуляції. Авторка вважає за доцільне вибрати проблематику підвищення ефективності дерегуляції як один із напрямів подальших досліджень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Проскуріна, Марія, Олена Хлистун, Тарас Григорчук, Оксана Крупа та Владислав Каримов. "ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТА КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В УМОВАХ ТУРБУЛЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА". Financial and credit activity problems of theory and practice 2, № 43 (29 квітня 2022): 392–405. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3702.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасна форма глобалізації визначає нову площину, у якій культурні практики взаємодіють із інноваціями в глобальному масштабі, формуючи таким чином новий сектор економіки – креативні індустрії. Вони охоплюють економічну діяльність, пов’язану з отриманням, використанням, перетворенням, розповсюдженням та комерціалізацією інформації та знань, що мають значний економічний і соціальний вплив (наприклад, стимулювання сталого розвитку та створення інклюзивних робочих місць). Отже, креативні індустрії перетворюються на стабілізуючий елемент конкурентоспроможності країни. Метою роботи є визначення особливостей планування діяльності суб’єктів креативних індустрій в умовах турбулентності сучасного економічного середовища та виділення перспектив посилення їхньої конкурентоспроможності. Методологія цього дослідження вимагає дослідницьких практик, які узгоджуються з перетином креативної економіки, міжнародних відносин, макроаналізу та географії. Вона заснована на вивченні впливу креативного сектора на соціально-економічне середовище в Україні. Результати. Результати дослідження показують, що необхідна потужна підтримка креативних індустрій для посилення залучення їх у систему національного господарювання та процес цілеспрямованого створення доданої вартості. У зв’язку з цим існує гостра необхідність у критичному осмисленні творчої праці та вивченні її ролі в українському суспільстві, а також визначенні її організаційної структури. Підвищення обізнаності слід розпочати з вивчення, розробки та впровадження нових освітніх програм для професіоналізації нового сектору та стабілізації кар’єрних траєкторій. Для того щоб приймати обґрунтовані рішення, необхідно вивчити роль креативного класу в національній соціальній системі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Грень, Н. "ПОРУШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА ПРАЦЮ ЯК ПРОЯВ ДИСКРИМІНАЦІЇ ЗА ВІКОМ". Юридичний вісник, № 2 (5 липня 2021): 92–97. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2147.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено проблемі порушення конституційного права на працю як прояву дискримінації за віком. Вікова дискримінація є поширеною і трапляється у всіх типах галузей та професій у всьому світі. Дискримінація у ставленні до робітників старшої вікової групи включає ставлення як до таких, що мають усталені застарілі звички, технологічну необізнаність та відсутність енергії та гнучкості. Широко репрезентована статистика багатьох держав (Норвегії, Польщі, США, Нової Зеландії, Швеції) доводить, що дискримінація на ринку праці отримала безпрецедентне поширення та активізувалася проблема у зв'язку з економічними наслідками COVID-19. Констатовано, що дискримінація може мати не тільки індивідуальну стигматизацію, а й негативно відображається на всій сфері відносин у суспільстві, негативно впливає на економічний складник держави. До найпоширеніших наслідків дискримінації осіб старшої вікової групи належать: менш сприятливе ставлення до людей старшого віку в процесі найму та працевлаштування, що може призвести до вимушеного виходу на пенсію та неможливості змінити роботу; недостатня зайнятість осіб старшої вікової групи, наприклад неповна зайнятість; триваліші періоди безробіття. Протидія стереотипам, упередженням та віковій дискримінації у виробничому житті потребує широкого підходу. Факторами подолання дискримінації на робочому місці, на нашу думку, має стати комплекс гарантій, що вміщує чотири складники: нормативно визначену політику у сфері попередження та протидії дискримінації; інституційні, економічні та інші гарантії реалізації норм права; зміна ідеології та поведінки роботодавців може призвести до значного зменшення проблеми будь- якої дискримінації, у тому числі за ознакою віку; подолання вікових стереотипів у суспільстві. Пріоритетним завданням є руйнування вікових міфів через усвідомлення сильних сторін старших працівників, зокрема, таких як надійність, зрілість суджень, відсутність імпульсивності, своєчасність, сильна робоча етика та досвід. Соціально-культурний складник розвитку суспільної свідомості є особливо актуальним, проте, на жаль, болючим питанням.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Башта, І. І. "ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВЗ ІНШИМИ НЕДЕРЖАВНИМИ СУБ’ЄКТАМИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИНАМНА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 4(29) (13 квітня 2020): 157–60. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i4(29).415.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізуються позиції вчених щодо взаємо-дії слідчих з оперативними підрозділами та іншими недержавними суб’єктами безпеки під час виявлення та розслідування злочинів на підприємствах харчової промисловості. Актуальним завданням правоохорон-них органів є захист економічних інтересів громадян, суб’єктів господарювання та держави від злочинних посягань. Зростаюча світова економічна криза, а та-кож політичні, економічні й соціальні перетворення останніх років в Україні, звісно, не могли оминути продовольчу сферу, помітне місце в якій посідає харчо-ва промисловість. Галузі харчової промисловості відне-сені до числа пріоритетних сфер життєзабезпечення, від розвитку яких залежать соціально-економічний стан суспільства і продовольча безпека держави. Ви-рішення проблеми продовольчої безпеки неможливе без вжиття ефективних заходів щодо боротьби зі злочи-нами, що вчиняються у сфері харчового виробництва, тому що дії злочинців істотно ускладнюють і навіть дискредитують процес становлення нових економіч-них відносин і проведення реформ. Значна частина матеріальних збитків, установлених у даної категорії, припадає на частку підприємств і організацій м’ясної, цукрової, молочної, хлібопекарської, а також спир-тової, лікеро-горілчаної та виноробної галузей харчо-вої промисловості. Визначено особливості взаємодії слідчих з оперативними підрозділами та іншими не-державними суб’єктами безпеки під час виявлення та розслідування злочинних дій на підприємствах харчо-вої промисловості, її поняття, форми, методи, рівні та запропоновано шляхи підвищення ефективності такої взаємодії в процесі розкриття злочинів у продовольчій сфері. Обґрунтовується, що протидія злочинам має об’єднувати різні з них. Розглянуто засади взаємодії слідчих, оперативних та недержавних суб’єктів систе-ми безпеки під час розслідування злочинів, що знайш-ли своє відображення в Кримінальному процесуально-му кодексі України та відомчих нормативно-правових актах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

КОЛЬБЕНКО, АНДРІЙ. "Звичаєве право Запорозької січі як важливий етап української державності". Право України, № 2020/01 (2020): 129. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-01-129.

Повний текст джерела

Анотація:

Розвиток сучасної української держави обумовлений пошуком оптимальної моделі керівництва суспільством і регулювання різноманітних суспільних відносин. Тому, поряд із орієнтуванням на європейські правові традиції та цінності, важливим є врахування досвіду українського державотворення у різні історичні періоди. Особливо цікавими і важливими у цьому сенсі є правові звичаї та традиції, які існували в Запорозькій Січі, де великою мірою формувався менталітет і характер української нації. Мета статті – з’ясувати вплив звичаєвого козацького права на правосвідомість українців у державотворчих процесах, а також визначити місце та роль Запорозької Січі в українському державотворенні у XVI–XVIII ст. З’ясовано, що звичаєве право у запорозьких козаків відігравало важливу роль у регулюванні різноманітних суспільних відносин. Воно мало переважно усний характер і передавалося з покоління в покоління. Визнання та дотримання його норм було однією з умов перебування та про живання у козацькому середовищі. Звичаєве право сприяло виробленню особливої козацької правосвідомості, яка ґрунтувалася на гострому відчутті справедливості, рівності, чесності. Військовий стан, у якому майже постійно перебували козаки, вимагав безумовного та чіткого правопорядку і виконання обов’язків кожним із них. До військового стану був підпорядкований і соціально-економічний уклад, який давав змогу забезпечувати козаків усім необхідним. Через це норми звичаєвого права використовувалися у різноманітних сферах регулювання правовідносин: у способах і формах управління козаками та створення управлінських органів, у відносинах козаків між собою та сусідніми народами, а також у громадському житті та побуті. Козаць ке звичаєве право стало важливим етапом українського державотворення і правотворення. Значним позитивом було те, що українці заявили про себе всьому світові як окрема нація, яка має право на власну державу; значно підвищився рівень національної свідомості тогочасного українського народу; українці здобули досвід державотворення, який міцно вкоренився в історичну пам’ять і став надбанням наступних поколінь борців за Українську державу. Закарбувавшись у людській пам’яті, запорозьке козацтво нагадувало наступним поколінням про славні сторінки наших предків і закликало до подальшої боротьби за національну українську незалежну державу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Litovchenko, O., K. Zub, I. Zavgorodnii, and V. Myasoedov. "SOCIETY AS AN ESSENTIAL ENVIRONMENTAL FACTOR." Inter Collegas 5, no. 4 (December 27, 2018): 155–60. http://dx.doi.org/10.35339/ic.5.4.155-160.

Повний текст джерела

Анотація:

Litovchenko O., Zub K., Zavgorodnii I., Myasoedov V.The impact of environmental factors on humanity is considered as a world-wide challenge which requires to be addressed. The population that has greatly expanded its influence over the last century forms social component of environment. It includes such aspects as economic status of a region and of a particular person, education, level of stress, early life, living conditions, social support, nutrition, transport as well as health care system. All the concerns mentioned above and their effects on human health are actively being studied by various national and international organizations. It has been established that the categories of population of low socio-economic status and low level of social integration are affected much greater than those who are socially adapted. It is worth noting that social adaptation varies in countries with different level of economic development. Consequently, the state of health depends on social and economic situation of people. Perspective directions of social environment study are dedicated to identify the level of susceptibility of an individual to social influences. Worldwide entities aim to monitor the impact of social and psychological environment of different age categories, determine the long-term effect of such an impact. Thus, the forces of health protection organizations direct their forces towards improving health equally for all categories of population. Lack of awareness of all social influences on human health promotes further investigation in this field dedicated to elimination of inequalities of health maintenance. Key words: society, social environment, socio-economic status, social influence, human health, social diseases, environment; РезюмеСОЦІУМ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОРЛітовченко О., Зуб К., Завгородній І. М’ясоєдов В. Вплив екологічних факторів на людство розглядається як проблема світового масштабу, яка потребує вирішення. Населення, яке значно розширило свій вплив за останнє сторіччя, формує соціальну складову навколишнього середовища. Воно включає такі аспекти, як економічний статус регіону і конкретної людини, освіта, рівень стресу, умови життя, соціальна підтримка, харчування, транспорт, а також система охорони здоров'я. Всі згадані вище проблеми та їх вплив на здоров'я людини активно вивчаються різними національними і міжнародними організаціями. Встановлено, що категорії населення з низьким соціально-економічним статусом і низьким рівнем соціальної інтеграції порушень набагато більше, ніж у соціально адаптованих. Слід зазначити, що соціальна адаптація варіюється в країнах з різним рівнем економічного розвитку. Отже, стан здоров'я залежить від соціально-економічного становища людей. Перспективні напрямки вивчення соціального середовища присвячені визначенню рівня сприйнятливості індивіда до соціального впливу. Всесвітні організації прагнуть стежити за впливом соціальної та психологічної середовища різних вікових категорій, визначати довгостроковий ефект такого впливу. Таким чином, сили організацій охорони здоров'я направляють свої сили на поліпшення здоров'я в рівній мірі для всіх категорій населення. Відсутність розуміння всіх соціальних впливів на здоров'я людини сприяє подальшому розслідуванню в цій області, присвяченому усунення нерівності в галузі підтримання здоров'я.Ключові слова: суспільство, соціальне середовище, соціально-економічний стан, соціальний вплив, здоров'я людини, соціальні захворювання, довкілля. РезюмеСОЦИУМ КАК ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ ФАКТОРЛитовченко О., Зуб К., Завгородний И. Мясоедов В. Влияние экологических факторов на человечество рассматривается как проблема мирового масштаба, которая требует решения. Население, которое значительно расширило свое влияние за последнее столетие, формирует социальную составляющую окружающей среды. Она включает такие аспекты, как экономический статус региона и конкретного человека, образование, уровень стресса, ранняя жизнь, условия жизни, социальная поддержка, питание, транспорт, а также систему здравоохранения. Все упомянутые выше проблемы и их влияние на здоровье человека активно изучаются различными национальными и международными организациями. Установлено, что категории населения с низким социально-экономическим статусом и низким уровнем социальной интеграции затронуты гораздо больше, чем социально адаптированные. Следует отметить, что социальная адаптация варьируется в странах с разным уровнем экономического развития. Следовательно, состояние здоровья зависит от социально-экономического положения людей. Перспективные направления по изучению социальной среды посвящены определению уровня восприимчивости индивида к влиянию социума. Всемирные организации стремятся следить за воздействием социальной и психологической среды разных возрастных категорий, определять долгосрочный эффект такого воздействия. Таким образом, силы организаций здравоохранения направляют свои силы на улучшение здоровья в равной степени для всех категорий населения. Отсутствие понимания всех социальных влияний на здоровье человека способствует дальнейшему расследованию в этой области, посвященному устранению неравенства в области поддержания здоровья.Ключевые слова: общество, социальная среда, социально-экономический статус, социальное влияние, здоровье человека, социальные болезни, окружающая среда.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Tkach, Yevhen, та Serhii Tkach. "Соціально відповідальний та інноваційно активний власний мікро-, малий та середній бізнес, як основа економічного розвитку". Scientific Journal of Yuriy Fedkovich Chernivtsi National University. Economics, № 830 (16 червня 2021). http://dx.doi.org/10.31861/ecovis/2021-830-1.

Повний текст джерела

Анотація:

Здійснено дослідження впливу соціально відповідального та інноваційно активного власного мікро-, малого і середнього бізнесу на розвиток економіки, становлення громадянського суспільства й добробут людей. Зазначено, що національний бізнес може бути достатньо ефективним, а економічний розвиток держави – сталим тільки за умови, якщо підприємницький сектор: а) інноваційно активний; б) соціально відповідальний.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Слатвінська, Леся. "РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІСЬКОГО ТУРИЗМУ ЧЕРКАСЬКОГО РЕГІОНУ". Економіка та суспільство, № 31 (28 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-31-66.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на прикладі Черкаського регіону досліджено передумови розвитку міського туризму, який орієнтований на задоволення потреб туристів із врахуванням наслідків впливу туризму на соціально-економічний розвиток міста та людські ресурси. У дослідженні зазначено, що високий рівень популярності міського туризму в регіоні пояснюється його унікальною архітектурою та привабливою студентською інфраструктурою, наявністю широкого спектру спортивних та культурно-розважальних заходів, програм, розвитком інноваційно-технологічних, ландшафтних та природних парків, ділових осередків та торговельної інфраструктури тощо. У дослідженні систематизовано фактори розвитку міського туризму з економічної, соціальної, культурної та екологічної точок зору. Обґрунтовано напрями удосконалення системи розвитку туризму з урахуванням вимог суттєвої активізації впровадження інноваційних технологій і стандартів сучасного суспільства як мотиватора розвитку міського туризму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Biryukov V. V. "Природно-ресурсний потенціал України та особливості публічного регулювання його збереження та розвитку". State Formation, № 1 (30 червня 2020). http://dx.doi.org/10.34213/db.20.01.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Україна володіє потужним природно-ресурсним потенціалом для ведення та розвитку національного господарства, має різноманітну мінерально-сировинну базу для функціонування галузей промисловості, характеризується добрими природно-кліматичними умовами, що в сукупності створює можливості сприятливого інвестиційного клімату та позиціонування країни на світовому ринку, що дає можливість для розвитку сталого соціально-економічного розвитку України з урахуванням технологій ресурсозбереження і раціонального природокористування. Соціально-економічний розвиток держави і суспільства повинен бути спрямований на створення системи стимулювання збереження та раціонального використання природного ресурсу з відновленням його природних властивостей. Вдосконалення нормативно-правової бази з чітким та зрозумілим розмежування повноважень на всіх рівнях державної влади (національному, регіональному, місцевому) дасть можливість забезпечити невиснажливе використання природних ресурсів та ефективного розвитку продуктивних сил.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Biryukov V. V. "Природно-ресурсний потенціал України та особливості публічного регулювання його збереження та розвитку". State Formation, № 1 (30 червня 2020). http://dx.doi.org/10.34213/db.20.01.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Україна володіє потужним природно-ресурсним потенціалом для ведення та розвитку національного господарства, має різноманітну мінерально-сировинну базу для функціонування галузей промисловості, характеризується добрими природно-кліматичними умовами, що в сукупності створює можливості сприятливого інвестиційного клімату та позиціонування країни на світовому ринку, що дає можливість для розвитку сталого соціально-економічного розвитку України з урахуванням технологій ресурсозбереження і раціонального природокористування. Соціально-економічний розвиток держави і суспільства повинен бути спрямований на створення системи стимулювання збереження та раціонального використання природного ресурсу з відновленням його природних властивостей. Вдосконалення нормативно-правової бази з чітким та зрозумілим розмежування повноважень на всіх рівнях державної влади (національному, регіональному, місцевому) дасть можливість забезпечити невиснажливе використання природних ресурсів та ефективного розвитку продуктивних сил.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Українська, Лариса. "Державне регулювання інформаційного простору". Adaptive Management Theory and Practice Economics 13, № 26 (10 лютого 2022). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0654-13(26)-04.

Повний текст джерела

Анотація:

В досліженнні роскрито взаємозв’язок між становленням та розвитком єдиного інформаційного простору і необхідністю оптимізації механізмів державного регулювання формування і споживання інформаційних продуктів. Інформаційний простір формується разом з інформаційним суспільством, перебуваючи з ним у тісному взаємозв'язку та взаємовпливі. Створення інформаційного суспільства – політична, економічна та культурна мета більшості суб'єктів економіки. Рух до цієї мети стимулюється національними стратегічними програмами, програмами розвитку та великою кількістю інших ініціатив. Одне із завдань, яке має вирішувати держава, – сприяння демонополізації володіння інформацією; також держава повинна гарантувати достовірність інформації, що передається, оскільки від цього залежатиме довіра до неї та оптимальне функціонування самого середовища та процесів усередині неї. Соціально-економічний механізм регулювання єдиного інформаційного простору є системою елементів та взаємозв'язків, які забезпечуватимуть функціонування та розвиток інформаційного середовища суспільства. Система критеріїв виділення (відокремлення) елементів механізму регулювання єдиного інформаційного простору країни може бути пов'язана з наявністю соціальної групи характерних рис. Розгляд сполучення проблеми відкритості інформаційної сфери та державного регулювання виявляє необхідність пошуку збалансованого рішення між можливістю контролю інформаційного середовища та його самостійним розвитком. Розвиток інформаційного середовища є незаперечним фактом, гальмування якого може призвести лише до гнітючих наслідків в економічному та будь-якому іншому середовищі. Ігнорування закономірностей формування єдиного інформаційного простору є неприпустимим. Зокрема це стосується монополізації інформаційних засобів і технологій, а також доступу до інформації, оскільки суперечить самому визначенню ЄІП та його критеріїв. На даній стадії розвитку інформаційного суспільства виникає необхідність пошуку збалансованого рішення між можливістю контролю інформаційного середовища та його самостійним розвитком на рівні інтегрованого інформаційного простору, де буде враховано інтереси суб'єктів та об'єктів інформаційного простору, а також проблеми відкритості інформаційної сфери та її державного регулювання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Чалюк, Юлія. "ГЛОБАЛЬНИЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК В УМОВАХ VUCA, SPOD, DEST ТА BANI СВІТУ". Економіка та суспільство, № 36 (22 лютого 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-36-21.

Повний текст джерела

Анотація:

Глобалізація сприяє переформатуванню структури сучасного світу, впливає на коригування національних систем державного управління. Посилюється взаємозалежність та взаємопереплетення економік світу, відбувається зміна стратегії економічного, соціального та політичного розвитку держав. Нестабільне соціально-економічне середовище характеризується кризовими процесами та довготривалими періодами відновлення. Пролонгована світова криза, турбулентне соціально-економічне середовище сприяє появі концепції світового суспільства ризику, де діють ризики нового типу, які важко контролювати, а їх наслідки неможливо передбачити. Для усунення негативних наслідків, що викликані неконтрольованими зовнішніми та внутрішніми чинниками, автор використовує сучасні методи стратегічного аналізу в умовах SPOD, VUCA, DEST та BANI світу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Астахова, Марія, та Ольга Шевандіна. "Управління формуванням лідерської компетентності педагогічних працівників закладу дошкільної освіти". Adaptive Management Theory and Practice Pedagogics 9, № 17 (30 жовтня 2020). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0255-9(17)-07.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Сучасний розвиток суспільства висуває нові вимоги до педагога, потребує розвитку його духовного та лідерського потенціалу. Зараз зростає попит на креативну, нестандартно мислячу особистість, яка наділена силою волі, має лідерські якості, розвинений «емоційний інтелект» та готова вести колектив за собою. Саме особистісне і професійне становлення педагога-лідера забезпечить розвиток освіти як європейської соціальної інституції. Значну роль у розвитку загальнопрофесійної компетентності педагога закладу дошкільної освіти відіграє формування лідерської компетентності, а завдання керівника закладу освіти, в свою чергу, ефективно управляти цим процесом. У статті розглянуті погляди науковців на зміст поняття «професійна компетентність» та «лідерська компетентність». Розкрито сутнісні характеристики лідерства в освіті. Охарактеризовано розвиток професійно значущих лідерських якостей та виокремлено соціально-психологічні фактори, які впливають на професійну діяльність педагога-лідера. Проаналізовано освітній процес як об’єкт управління та управління освітньою діяльністю закладу дошкільної освіти в умовах реформування освіти в Україні. Визначено, що управління являє собою складний соціально-економічний процес та реалізується через певні функції. Особливу увагу приділено розкриттю структури процесу управління освітньою діяльністю закладу дошкільної освіти, який відтворює управлінський цикл та реалізується через загальні функції управління. Створено та досліджено складові системи управління лідерської компетентності та шляхи її формування, розроблено інструментарій визначення ефективності реалізації системи управління лідерської компетентності педагогічних працівників закладу дошкільної освіти. Ключові слова: компетентність, професійна компетентність, лідер, лідерська компетентність, управління якістю освіти, система управління, заклад дошкільної освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Bogomolova, Kateryna, Olena Smihunova, and Nadiia Kolpachenko. "THE CONSEQUENCES OF LABOUR MIGRATION INFLUENCE ON SOCIO-ECONOMIC DEVELOPMENT OF SOCIETY AND THE STATE IN THE CONTEX OF GLOBALIZATION." Economic scope, 2020. http://dx.doi.org/10.32782/2224-6282/154-32.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Bodelan, V. R. "Теоретико-прикладні аспекти громадсько-державного партнерства". Public administration aspects 2, № 8 (10 жовтня 2014). http://dx.doi.org/10.15421/151450.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті узагальнено основні підходи до формування і розвитку громадсько-державного партнерства у зарубіжних державах і в Україні. Категорія «громадсько-державне партнерство» у науці не має чіткого визначення, а в державному управлінні використовується у багатьох значеннях. Відсутність теоретичної обґрунтованості, брак системного підходу до виокремлення теоретико-методологічних основ громадсько-державного партнерства, форм його практичної реалізації не дає можливості нашій державі бути конкурентоспроможною на міжнародному рівні. Зокрема, це стосується такого аспекту, як розвиненість соціальних бізнесу і підприємництва. Такі підприємства відкривають громадські організації, які в багатьох державах створюють від 3 до 9% в ВВП, залучають внутрішні і зовнішні інвестиції, приносять користь суспільству та є видом цілеспрямованого впливу держави на стан і розвиток суспільних процесів і відносин. В Україні не створено культури соціального підприємництва, відсутнє розуміння як у органів влади, так і в громадських організацій перспективності такого виду діяльності, дозволеного законодавством України. Не використовується резерв і потенціал громадських організацій при розгляді питань створення спеціального інвестиційного клімату, розвитку виробництва, поповнення бюджетів усіх рівнів, створення умов для підприємництва тощо. Головна роль відводиться громадським організаціям, які роблять вагомий внесок у соціально-економічний розвиток держави і стають її надійним інвестиційним партнером.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Соціально-економічний розвиток суспільства"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями