Статті в журналах: "Соціально-економічний процес"

1

Поліщук, В. В. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ЇХ ВПЛИВУ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ДЕРЖАВИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 64–72. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-11.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті полягає у науковому обґрунтуванні концептуальних характеристик міграційних процесів та їх впливу на соціально-економічний розвиток держави. Проведено історичний зріз аналізу практи-ки та сприйняття міграційних процесів, починаючи від первісного суспільства і закінчуючи сучасними гло-балізаційними тенденціями. Узагальнено поширені контексти досліджень міграційних процесів у сучасній віт-чизняній науці міграціології на стику галузей знань економіки, соціології, права та державного управління. Сформовано типові схеми нереалізованого і погашеного міграційного процесу. Зроблено висновок, що для су-часного глобалізованого світу залишаються поширеними односторонні міграційні процеси, які можуть пе-редбачати повний цикл адаптації, інтеграції, натуралізації та асиміляції мігранта або ж зберігати диферен-ціацію інституту громадянства. Доведено, що зворотний міграційний процес, окрім регульованого, може бути добровільним – у випадку неуспішної адаптації або досягнення поставлених цілей (отримання певної суми до-ходу, знань, досвіду), і примусовим – у випадку вимушених заходів держави приймаючого суспільства. Наголо-шено, що однією з сучасних та актуальних схем міграційного процесу є реверсна. Виявлено, що держави в умо-вах відкритих кордонів основною метою регулювання міграційних процесів часто ставлять забезпечення циклічності міграції. Отримані відповідні результати дозволили визначити вплив (позитивний та негативний) міграційних процесів на соціально-економічний розвиток держави згідно з параметрами його забезпечення (економічне зростання, інвестиції, бізнес і самозайнятість, демографічне відтворення, ринки праці, соціальна інфраструктура, система соціального захисту, рівень і якість життя населення) та структурного розподілу (етапність, зміни людського потенціалу, правова визначеність, обсяги, динаміка, інтенсивність, час (періодичність), вектор (географія), територіальні суб’єкти, мета, причинність і наслідковість, потен-ційність та реалізованість, урегульованість).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Баула О.В. "ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗМІСТУ ІННОВАЦІЙ ТА ЙОГО СПЕЦИФІКА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН". Економічний форум 1, № 4 (13 жовтня 2020): 3–13. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-1.

Повний текст джерела

Анотація:

Новітня доба глобальних соціально-економічних трансформацій перетворила мобільність у фактично єдину стійку характеристику розвитку бізнес-діяльності. Сучасні прояви мобільності сучасного господарського процесу передбачають швидку реакцію на мінливість умов кон’юнктури національного та світового ринків, розбудову формального та неформального інституціонального середовища, асиметрію інформації, розвиток глобальної господарської системи і т.п. Динамічність сучасних умов розвитку зумовлює необхідність формування та розбудови інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, як найуспішнішої і найперспективнішої. Інноваційний процес передбачає декілька суттєвих етапів від виявлення інноваційного попиту до поширення освоєної інновації і її комерціалізації. Економічний зміст інноваційних процесів цікавив науковців практично з виникнення економічної теорії, але як предмет спеціального наукового осмислення інновації стали у ХХ ст. У статті досліджено особливості еволюції поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених щодо трактування поняття «інновації» та розвитку інноваційної парадигми. Вчені різних періодів надавали різного змісту інноваціям: по-перше, розглядали як результат НТП, інноваційної діяльності та практичного / технічного використання новацій; по-друге: як цільові зміни у функціонуванні підприємства та якісні зміни усіх елементів суспільного виробництва; по-третє: як систему або комплекс заходів щодо впровадження нової техніки, технології і т.п.; по-четверте: як процес створення та практичного використання новацій та відтворення економічного елемента через нову ідею, винахід чи процес; по-п’яте: як комерційне рішення чи продукт інноваційної діяльності. У статті обґрунтовано прямий вплив розвитку інноваційних процесів на рівень конкурентоспроможності, а також запропоновано комплексне трактування дефініції «інновації» зважаючи на особливості сучасних соціально-економічних трансформацій: акцентована увага на необхідності постійних інвестицій та оптимальної інноваційно-управлінської інфраструктури на мікро-, макро-, мезо- та мегарівнях.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Кучер, С. Л., та М. Л. Дьяченко. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ УСПІШНОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ УКРАЇНСЬКИМИ ТРАДИЦІЯМИ". Educational Dimension 30 (19 травня 2022): 143–51. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4824.

Повний текст джерела

Анотація:

З’ясовано причини, що гальмують процес виховання школярів на національно-культурних традиціях українського народу і мають соціально-економічний, загально педагогічний і організаторсько-методичний характер. Виявлено і теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що ефективно сприяють національному вихованню учнів українськими традиціями. Наголошено на двох взаємопов’язаних аспектах: педагогічному впливі школи, сім’ї, колективу дітей в урочній і позаурочній діяльності та готовності учня сприйняти цей вплив, а вчителя, батьків – здійснити його. Зроблено висновок, що для досягнення успіху в національному вихованні засобами природи, мистецтва, праці, побуту, необхідно обрати комплекс оптимальних форм, які забезпечували б вплив краси на почуття, знання, вміння, навички особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Dobosh, N. M., K. P. Danylkiv та P. A. Horyslavets. "Формування доходів об'єднаних територіальних громад в умовах удосконалення податкового законодавства". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 4 (26 квітня 2018): 46–51. http://dx.doi.org/10.15421/40280408.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено вплив податків та відповідно податкової політики держави на формування доходів об'єднаних територіальних громад. В умовах бюджетної децентралізації зміни бюджетного та податкового законодавства призведуть до відповідних змін структури податкових надходжень та їх розмежування між бюджетами різних рівнів. Комплексна децентралізація передбачає широкомасштабний процес, у ході якого виділяють окремі елементи бюджетних і небюджетних джерел фінансових ресурсів та визначають особливості їх впливу на позитивний результат проведених реформ. Проаналізовано сучасну модель міжбюджетних відносин в Україні. Встановлено чинники формування доходів місцевих територіальних громад та оцінено вплив на їх соціально-економічний розвиток. Визначені можливості і загрози проведення децентралізаційної реформи не мають стати на заваді для її реалізації. Надано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності податкової реформи в Україні, які мають за мету дати змогу територіальним громадам сформувати прогресивний та раціональний бюджет. Проведене дослідження окреслює проблеми та пропонує основні шляхи наповнення місцевих бюджетів. Це стане рушійною силою та стимулом для ефективного соціально-економічного розвитку територій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Доронін, А. В., та Д. Г. Михайленко. "ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 27–34. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-04.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є уточнення змісту і функцій демократичного підходу до управління персоналом, можливих технологій його реалізації. Основними завданнями статті обрано окреслення місця делегування і самоменеджменту в системі методів управління активністю персоналу, визначення їх сутності, етапів запровадження в практику. Актуальність теми дослідження визначається необхідністю значних уточнень процесів дослідження і практичної реалізації демократизації управління персоналом на рівні виробничої організації. Критичний ресурс такої організації формується працівниками з унікальними знаннями, вміннями і навичками, на мотивацію яких не впливають класичні методи менеджменту. Результативна поведінка таких працівників значною мірою залежить від позитивного емоційного сприйняття ними ситуації і бажання використати власні унікальні здібності для вирішення критичної ситуації. У статті виконано обґрунтування сутності та змісту відповідної системи понять і категорій, доцільності використання технологій делегування повноважень і самоменеджменту для дослідження і практичної реалізації демократичного стилю управління. Категорія “управління” тлумачиться як складний соціально-економічний процес, який використовується для організації впливу на процеси, об’єкти, системи з метою збереження їхньої сталості або переводу з одного стану в інший згідно з поставленими цілями. Поняття “менеджмент” – складова частина управління. За змістом характеризує цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей. “Демократія” – особливий режим активності колективу, в основі якого лежить метод колективного прийняття рішень з рівним впливом учасників на результат процесу або на його суттєві стадії. “Самоменеджмент” – форма демократизації управління, яка забезпечує працівникам можливість брати участь у процесі прийняття рішень, впливати на стан справ в організації. Наведено перелік рекомендацій щодо розвитку технології демократизації управління персоналом. При написанні статті використано систему класичних емпіричних і теоретичних методів економічних досліджень, доповнену методами наук гуманітарного циклу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Бандіопадхей, Ніта. "Роль програми багатокомпонентних вправ для запобігання старіння жінок в Індії". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 4 (20 травня 2021): 62–66. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2020.4.62-66.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Як і в усіх інших країнах світу, тривалість життя населення Індії зросла за останні кілька десятиліть. Чоловіки та жінки старіють по-різному – жінки більш сприйнятливі до факторів, що прискорюють процес старіння. Окрім фізіологічних факторів, старіння залежить від багатьох соціально-економічних та культурних, включаючи економічний стан, харчування, спосіб життя та місце проживання. Мета. Спостереження за роллю економічно ефективної багатокомпонентної програми вправ щодо процесу старіння індійських жінок. Методи та організація. До експериментальної групи було запрошено дванадцять жінок 55–65 років, які ведуть сидячий спосіб життя. Жінки пройшли 10-тижневу планову програму вправ, що включала ходьбу, біг підтюпцем, вправи вільними руками та з опором, довільну оздоровчо-рекреаційну рухову активність тривалістю 50–60 хв протягом чотирьох днів на тиждень. Контрольна група з дванадцяти жінок 55–65 років, які вели сидячий спосіб життя, дотримувалась свого звичного способу життя. Для збору даних було проведено стандартизовані попередні та кінцеві тести з обраними параметрами фізичної підготовленості, а саме: ізометричною силою спини, гнучкістю, координацією, рівновагою та швидкістю ходи. Результати. Після завершення 10-тижневої програми втручання серед літніх жінок відбулося значне покращення всіх параметрів фізичної підготовленості. На основі отриманих результатів можна зробити висновок, що низькозатратні багатокомпонентні вправи можна розглядати як ефективний спосіб розвитку фізичних можливостей жінок похилого віку. Мікро- та національне планування для легкої, економічно ефективної стратегії вправ, яка відповідає стилю життя індійських жінок, та регулярні програми підвищення рівня обізнаності були б корисними для підтримання здоров’я та фізичної форми населення. Ключові слова: процес старіння, жінки, Індія, фізичні вправи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Койчева, Ольга Семенівна. "ПЕРСПЕКТИВИ МЕДІАЦІЇ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНОГО СПОСОБУ ВИРІШЕННЯ ПОДАТКОВИХ СПОРІВ". Знання європейського права, № 3 (7 лютого 2020): 78–88. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.24.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена аналізу перспектив застосування медіації в Україні як альтернативного способу вирішення податкових спорів. Досліджено досвід використання зазначеного інституту у розвинених соціально-економічних країнах, які на практиці досягли значних успіхів у вирішенні податкових спорів. Сучасний соціально-економічний розвиток країни має на меті побудову сприятливої кон’юнктури для розвитку підприємництва. В контексті зазначеного неможливо оминути увагою процес оподаткування та правовідносини, які виникають між платником податків і контролюючим органом. Такі фактори як низький рівень обізнаності платників, недовіра до податкових органів та недосконалість законодавства мають наслідком виникнення великої кількості податкових спорів. Високий ступінь конфліктності інтересів платника податків і контролюючих органів актуалізує питання, щодо запровадження альтернативних способів вирішення спірних правовідносин, що виникають між зобов’язаними та публічно-владними учасниками податкових відносин. Такого роду спірні правовідносини вирішуються в рамках спеціальних податкових процедур. Як показує світова практика, будь-яка демократична країна, що шукає шляхів задоволення всезростаючого попиту суспільства на ефективну і неупереджену систему розгляду спорів, в тому числі податкових, має створити повноцінний комплекс різноманітних дієвих процедур їх врегулювання. У зв’язку з цим, в Європі здобув великої прихильності рух із запровадження медіації, про що свідчить значна кількість міжнародних інструментів Європейського співтовариства та Ради Європи. До переваг процедури медіації відносяться: швидкість вирішення спору, демократичність, невисока вартість, активна роль сторін в пошуку рішення, мінімізація шкоди відносинам сторін, взаємовигідне вирішення спору, добровільність участі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Предко, Михайло. "СМИСЛОВІ КОНТЕКСТИ ФЕНОМЕНА «КОРУПЦІЯ»". Litopys Volyni, № 23 (20 квітня 2021): 153–59. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.27.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтовано актуальність дослідження феномена «корупція», звернено увагу на поліваріативний характер його осмислення. Підкреслено, що корупція, – це процес «підкуп-продажність», кінцевим результатом якого є задоволення суто своїх прагматичних інтересів, використання публічних можливостей у приватних інтересах. Зазначено, що смислові нюанси феномена «корупція» конкретизуються в контексті термінологічного ряду «корупційність (здатність до реалізації певних життєвих установок, що мають здатність закріплюватися як стиль поведінки, спосіб життя), політична корупція (використання посадовою особою, громадським чи політичним діячем прав, пов’язаних із його посадою, з метою особистого збагачення), антикорупційна політика (модель, певний алгоритм державних заходів із метою унебезпечення корисливих дій чиновників)». Акцен- товано на етимологічному походженні феномена «корупція» та його соціально-історичних контекстах, які вирізняються різними смисловими домінантами та засвідчують варіативність корупційних практик. Аналіз уявлень про корупцію в контексті різних парадигм засвідчив, що в процесі розвитку певної традиції відбувалися зміни в її інтерпретації. Зазначено, що смислові «зрізи» корупції корелюються залежно від професійних уподо- бань дослідника – правовий, соціологічний, економічний, державно-управлінський аспекти. Корупція, виникаю- чи та поширюючись у різних суспільних сферах, деформує нормативно визначені форми, методи та механізми державно-управлінської діяльності. Фрагментуючи державну політику, корупційні схеми дезінтегрують суспільство, сприяють соціальній напруженості, обезсмислюють та нівелюють демократичні норми та цінності. На цій підставі констатовано, що корупційні прояви деморалізують суспільство, мінімізують ефективність антикорупційних стратегій, послаблюють та знецінюють політико-управлінський цикл прийнят- тя рішень. Причому корупційні практики найбільше підривають довіру та роз’їдають законні очікування людей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

ЛАВРОВА, Ірина. "АРГЕНТИНСЬКИЙ ШЛЯХ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У 1990-І РР." Humanitas, № 6 (23 лютого 2022): 114–21. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.6.16.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття висвітлює актуальні проблеми аргентинської системи пенсійного забезпечення та спроби уряду країни її реформувати. Мета роботи – висвітлити процес перетворень пенсійної системи Аргентини в контексті зміни її соціально-економічної моделі у 90-і рр. ХХ ст. Методологічною основою роботи є діалектичний підхід, згідно з яким реформаторська діяльність сучасної держави є способом розв’язання соціальних конфліктів, задоволення потреб усіх членів суспільства та гармонізації суспільних відносин. Показано реформаційну діяльність аргентинської держави як спробу врегулювання протиріч системи пенсійного забезпечення та узгодження інтересів різних соціальних груп. Використано методи аналізу та синтезу, класифікації, а також хронологічний, логічний та описовий методи. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що у роботі здійснено одну з перших спроб комплексного вивчення передумов, процесу та наслідків реформи пенсійного забезпечення в Аргентині в умовах ринкових перетворень 1990-х рр. Висновки відбивають основні результати дослідження. Показано, що традиційна солідарна пенсійна система в Аргентині не охоплювала пенсійним забезпеченням значну частину громадян і характеризувалася низькими розмірами пенсійних виплат. Причинами такого становища визначено демографічну ситуацію (старіння населення, несприятливе демографічне навантаження) та особливості соціально-трудової сфери. Виявлено, що через високий рівень безробіття та неформальної зайнятості значна частина аргентинців перебувала поза межами пенсійного страхування. Розкрито особливості переходу від державної солідарної до інтегрованої пенсійної системи, де перевага надавалася накопичувальній схемі, що управлялася приватним сектором. Проаналізовано нормативно-правові акти із пенсійного забезпечення. Доведено, що шляхом пенсійної реформи покращити стан пенсійної захищеності аргентинців не вдалося. Кількість вкладників і отримувачів пенсій зменшилася. Позначено причини неуспішності реформи. Через високе безробіття та величезний неформальний сектор, де працювала половина трудоактивного населення, а також через економічний спад кінця 1990-х рр. внески вкладників до пенсійних фондів були нерегулярними. Через запровадження Законом високого 30-річного бар'єру щодо обов’язкових пенсійних внесків значна частина вкладників опинилася поза межами пенсійного покриття. Як результат показано скасування реформи і повернення Аргентини до старої солідарної системи, що управляється винятково державою.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Башта, І. І. "ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВЗ ІНШИМИ НЕДЕРЖАВНИМИ СУБ’ЄКТАМИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИНАМНА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 4(29) (13 квітня 2020): 157–60. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i4(29).415.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізуються позиції вчених щодо взаємо-дії слідчих з оперативними підрозділами та іншими недержавними суб’єктами безпеки під час виявлення та розслідування злочинів на підприємствах харчової промисловості. Актуальним завданням правоохорон-них органів є захист економічних інтересів громадян, суб’єктів господарювання та держави від злочинних посягань. Зростаюча світова економічна криза, а та-кож політичні, економічні й соціальні перетворення останніх років в Україні, звісно, не могли оминути продовольчу сферу, помітне місце в якій посідає харчо-ва промисловість. Галузі харчової промисловості відне-сені до числа пріоритетних сфер життєзабезпечення, від розвитку яких залежать соціально-економічний стан суспільства і продовольча безпека держави. Ви-рішення проблеми продовольчої безпеки неможливе без вжиття ефективних заходів щодо боротьби зі злочи-нами, що вчиняються у сфері харчового виробництва, тому що дії злочинців істотно ускладнюють і навіть дискредитують процес становлення нових економіч-них відносин і проведення реформ. Значна частина матеріальних збитків, установлених у даної категорії, припадає на частку підприємств і організацій м’ясної, цукрової, молочної, хлібопекарської, а також спир-тової, лікеро-горілчаної та виноробної галузей харчо-вої промисловості. Визначено особливості взаємодії слідчих з оперативними підрозділами та іншими не-державними суб’єктами безпеки під час виявлення та розслідування злочинних дій на підприємствах харчо-вої промисловості, її поняття, форми, методи, рівні та запропоновано шляхи підвищення ефективності такої взаємодії в процесі розкриття злочинів у продовольчій сфері. Обґрунтовується, що протидія злочинам має об’єднувати різні з них. Розглянуто засади взаємодії слідчих, оперативних та недержавних суб’єктів систе-ми безпеки під час розслідування злочинів, що знайш-ли своє відображення в Кримінальному процесуально-му кодексі України та відомчих нормативно-правових актах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Проскуріна, Марія, Олена Хлистун, Тарас Григорчук, Оксана Крупа та Владислав Каримов. "ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТА КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В УМОВАХ ТУРБУЛЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА". Financial and credit activity problems of theory and practice 2, № 43 (29 квітня 2022): 392–405. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3702.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасна форма глобалізації визначає нову площину, у якій культурні практики взаємодіють із інноваціями в глобальному масштабі, формуючи таким чином новий сектор економіки – креативні індустрії. Вони охоплюють економічну діяльність, пов’язану з отриманням, використанням, перетворенням, розповсюдженням та комерціалізацією інформації та знань, що мають значний економічний і соціальний вплив (наприклад, стимулювання сталого розвитку та створення інклюзивних робочих місць). Отже, креативні індустрії перетворюються на стабілізуючий елемент конкурентоспроможності країни. Метою роботи є визначення особливостей планування діяльності суб’єктів креативних індустрій в умовах турбулентності сучасного економічного середовища та виділення перспектив посилення їхньої конкурентоспроможності. Методологія цього дослідження вимагає дослідницьких практик, які узгоджуються з перетином креативної економіки, міжнародних відносин, макроаналізу та географії. Вона заснована на вивченні впливу креативного сектора на соціально-економічне середовище в Україні. Результати. Результати дослідження показують, що необхідна потужна підтримка креативних індустрій для посилення залучення їх у систему національного господарювання та процес цілеспрямованого створення доданої вартості. У зв’язку з цим існує гостра необхідність у критичному осмисленні творчої праці та вивченні її ролі в українському суспільстві, а також визначенні її організаційної структури. Підвищення обізнаності слід розпочати з вивчення, розробки та впровадження нових освітніх програм для професіоналізації нового сектору та стабілізації кар’єрних траєкторій. Для того щоб приймати обґрунтовані рішення, необхідно вивчити роль креативного класу в національній соціальній системі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Cобченко, Т. М. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Педагогіка та психологія, № 63 (квітень 2020): 159–67. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.17.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемі підготовки майбутніх педагогів до інноваційної професійної діяльності. Місце інноваційної діяльності в організації сучасної вищої освіти зумовлено закономірним розвитком педагогічної теорії, зміною соціальних та політичних умов, які спрямовані на поліпшення якості освіти. Таким чином, ґрунтовні зміни в освіті вимагають змін та корегування фундаментальних основ педагогіки, освітніх процесів та технологій. Здійснення якісної професійної підготовки майбутніх вчителів вимагає необхідності розроблення та впровадження в освітній процес інноваційного інструментарію. У статті проаналізовано та узагальнено різноманітні дефініції «інновації» та «нововведення». Зокрема, зазначено, що інновації виникають тоді, коли є певна нова ідея, яка впроваджується, й цим самим тягне за собою істотні зміни та перетворення. Щодо поняття «нововведення» з’ясовано, що останнє є процесом, який має на меті змінити систему освіти, що здійснюється свідомо і навмисно, з метою поліпшення системи. Підкреслено, що у своєму розвитку нововведення має пройти певні етапи. Якщо якийсь з цих етапів не пройдений, то нововведення вважається незавершеним. Також виділено складники освітніх інновацій, а саме: педагогічний, науково-виробничий та соціально-економічний. Представлено та узагальнено погляди вітчизняних науковців щодо визначення готовності майбутніх педагогів до інноваційної педагогічної діяльності. Охарактеризовано структурні компоненти готовності до інноваційній діяльності: мотиваційний, когнітивний, рефлексивний, креативний. Окреслено показники, які визначають готовність педагога до інноваційної діяльності. Готовність майбутнього вчителя до інноваційної діяльності зумовлена дотриманням таких принципів: інтеграції, демократизації, диференціації та індивідуалізації освіти. Також визначено основні професійні та особисті якості, яких набуває майбутній вчитель у процесі підготовки до інноваційної педагогічної діяльності. Висновками та подальшими перспективами є виділення основних аспектів підготовки майбутніх педагогів до інноваційної педагогічної діяльності та розробка курсів за вибором «Інновації в освіті», «Педагогічні студії», метою яких є формування у здобувачів освіти потреб професійного розвитку та підготовка до професійної інноваційної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Пархоменко-Куцевіл, Оксана. "ФОРСАЙТ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ". Науковий вісник: Державне управління, № 1(11) (18 квітня 2022): 166–85. http://dx.doi.org/10.33269/2618-0065-2022-1(11)-166-186.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтовано алгоритм застосування форсайту у системі державного управління у сфері охорони здоров’я в умовах пандемії. Проблеми запровадження протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню пандемії COVID-19, вирішення поточних проблем, пов’язаних з матеріальною підтримкою населення та бізнесу у цей період, вирішення питання функціонування медичних закладів, централізована закупівля медикаментів, забезпечення спеціальним обладнання лікарень, потребує системних дій, пов’язаних із фінансуванням із Державного бюджету, що передбачає раціональний розподіл видатків. Саме це зумовлює потребу у проведенні системних досліджень щодо прогнозування та корегування бажаного майбутнього. У сучасних соціально-економічних умовах прогнозування та планування продовжують грати найважливішу роль, незважаючи на те, що зовнішнє середовище стає все менш передбачуваним та стабільним. Прогнози та плани дають змогу створити деяку передбачуваність майбутнього, спрямувати зусилля економічних агентів на досягнення вибраних цілей, фокусувати ресурси у межах певних пріоритетів. У дослідженні застосований метод систематизації для узагальнення наукових доробок з проблеми формування форсайту, загальних засад формування сценаріїв майбутнього. Метод класифікації та узагальнення був використаний для виокремлення та обґрунтування етапів реалізації форсайту в системі державного управління у сфері охорони здоров’я України в умовах пандемії. Системний підхід дав можливість розглянути та проаналізувати систему форсайту та виокремити пріоритети застосування форсайту у системі державного управління у сфері охорони здоров’я, метод аналізу був застосований під час формування авторського визначення поняття «форсайт у системі публічного управління у сфері охорони здоров’я». У статті також використовується метод моделювання для обґрунтування алгоритму застосування форсайту у системі державного управління у сфері охорони здоров’я в умовах пандемії. Обґрунтовано, що в процесі здійснення державного прогнозування соціально-економічного розвитку виникає достатня кількість проблемних моментів, які не дають змогу належним чином досягти поставлених цілей. Тому запропоновано використовувати у системі прогнозування майбутнього форсайт. У статті обґрунтовано, що форсайт передбачає: по-перше, сформувати групу ключових соціальних агентів змін та джерела знань; по-друге, метою цього є розробка стратегічного бачення та прогнозу майбутнього. У центрі уваги – довгостроковий соціальний, економічний та технологічний розвиток; по-третє, результат діяльності цієї групи може включати сценарії, плани дій, списки пріоритетів; по-четверте, процес форсайту, особливо у створенні зв'язків між людьми, повинен допомогти створити спільний погляд на майбутнє, загальну картину майбутнього. Запропоновано запровадити Національний інститут реалізації форсайту. У перспективі подальших досліджень передбачається проаналізувати систему державного управління охороною здоров’я в умовах пандемії за кордоном, виокремити закономірності розвитку цієї галузі саме в умовах невизначеності та глобалізаційних викликів і небезпек.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Бортнік С.М., к.е.н., доцент. "УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ РОЗБУДОВИ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТУКТУРИ УКРАЇНИ". Економічний форум 1, № 2 (17 травня 2020): 18–27. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-3.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена питанням покращення інвестиційного клімату в Україні та вирішенню проблемних питань державного регулювання інвестиційної діяльності, у тому числі в транспортно-логістичній сфері. Здійснено аналіз надходжень прямих іноземних інвестицій, динаміки та структури капітальних інвестицій, обсягів виробленої будівельної продукції та інвестування в розбудову транспортної інфраструктури в Україні. Доведено, що інвестиційний клімат в Україні залишається несприятливим, активність суб'єктів інвестиційної діяльності є досить низькою, низька віддача від інвестицій та їх неефективний розподіл. Виявлено головні причини, що сповільнюють розвиток інвестиційного підприємництва та логістичного бізнесу в Україні та чинники, що гальмують процес покращення інвестиційного клімату та нарощування інвестицій в економіку держави. Показано, що в Україні питання технічного переоснащення та модернізації об’єктів транспортної інфраструктури потребують невідкладного вирішення. Доведена необхідність удосконалення механізмів державного регулювання залучення інвестицій. Показано, що в Україні повинна бути сформована виважена та дієва державна інвестиційна політика, яка б враховувала можливості та потреби розвитку країни та була спрямована на збільшення її інвестиційної привабливості. Доведено, що ефективність державного регулювання і відповідних управлінських рішень визначається низкою кількісних та якісних чинників техніко-технологічного, соціально-економічного і організаційного характеру, які формують інвестиційний клімат та впливають на стан інвестиційного ринку у перспективі, формують економічний потенціал будівельної сфери. Результатом проведеного дослідження є надання практичних пропозицій щодо формування організаційно-економічного механізму активізації інвестиційної діяльності для забезпечення організаційно-інституційних, фінансових та правових передумов для розвитку інвестиційної діяльності в Україні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Возна, Юлія. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ". Litopys Volyni, № 25 (10 грудня 2021): 131–35. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.22.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено аналізу сучасних тенденцій та визначальних проблем реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності України. Метою статті є аналіз сучасних тенденцій та визначальних проблем реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності України. Здійснено спробу проаналізувати сучасний стан державного регуляторної політики за допомогою оцінки глобального показника регуляторної діяльності, розробленого Світовим банком, та звітності Державної регуляторної служби України. Для підвищення ефективності регуляторної політики важливо переглянути роль регулюючих органів та їхні повноваження. Нормативне управління дає практичний ефект регуляторній політиці. Ефективне регулювальне управління максимально збільшує вплив регуляторної політики на створення нормативних актів, які матимуть позитивний вплив на економіку та суспільство та які відповідають основним цілям державної політики. Автором систематизовано базові проблеми державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, до яких віднесено: недотримання вимог законодавства та порушення встановлених норм, складний процес розгляду регуляторних актів, порушення принципу прозорості та передбачуваності, неузгодженість інформації стосовно планування та виконання проєктів. Наголошено, що Україна знаходиться на етапі реформування, а тому державна регуляторна політика також змінюється, однак існуючі проблеми потребують негайного вирішення. Подальший соціально-економічний розвиток України та пов’язані із цим реформи передбачають, що першочерговим завданням державного регулювання повинно бути створення та функціонування інституційного середовища національної економіки. Важливим напрямом забезпечення якості інституційної системи, сприятливого середовища для підприємництва та поліпшення ділового клімату в Україні є підвищення ефективності дерегуляції. Авторка вважає за доцільне вибрати проблематику підвищення ефективності дерегуляції як один із напрямів подальших досліджень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

POGREBNІAK, Galyna. "ФУНКЦІОНУВАННЯ РЕЖИСЕРСЬКИХ МОДЕЛЕЙ АВТОРСЬКОГО КІНО В КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКОМУ ПРОСТОРІ МІЖНАРОДНИХ КІНОФЕСТИВАЛІВ". ART-platFORM 4, № 2 (21 листопада 2021): 164–88. http://dx.doi.org/10.51209/platform.2.4.2021.164-188.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються міжнародні кінофестивалі, які мають значний соціально-економічний потенціал і є потужною складовою культурно-мистецького життя. Показано, що прикметою нинішніх міжнародних кінофестивалів є поновлення тенденції гострого критичного погляду на світ, а також посилення авторського начала, що відображає життєвий досвід, характер світосприйняття та світовідтворення режисера-постановника – творця власної кіномоделі. Обґрунтовано спроможність ведення міжкультурного діалогу засобами авторського кіно. Визначається місце українських авторських фільмів у міжнародному фестивальному просторі. Простежується процес входження вітчизняного авторського кінематографа в міжнародний фестивальний простір з метою розповсюдження інформації про системні зміни в законодавстві щодо підтримки кіноіндустрії; маніфестації специфічної художньо-естетичної та морально-етичної спрямованості українського кіномистецтва; демонстрації рівня професійної підготовки кінематографістів; представлення фільмової продукції представникам міжнародної дистриб’юції; налагодження кроскультурних зв’язків; зміцнення кінематографічного іміджу України. Встановлено, що нагородження українських кіномитців призами престижних міжнародних кінофестивалів свідчить про спроможність вітчизняних майстрів, утверджуючи національні пріоритети та висвітлюючи значимі загальнолюдські проблеми, спілкуватись із міжнародною спільнотою зрозумілою кінематографічною мовою. Доведено, що успіх українських фільмів на міжнародних кінофорумах демонструє затребуваність вітчизняного авторського кіно в сучасному культурному просторі, поступове формування брендів «українське кіно», «українське авторське кіно», створення в потенційних партнерів упізнаваного позитивного образу України. Доведено, що значний успіх Фестивалів українського кіно в різних країнах світу свідчить про те, що вітчизняні авторські фільми виступають потужним каналом комунікації, складником культурної дипломатії, дієвим інструментом культурної політики України, сприяючи творенню її іміджу як кінематографічної країни та інтеграції у світовий культурний простір.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Юник, І. Д. "БРЕНД НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА ЗВО ЯК ТРЕНД СУЧАСНОСТІ". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 53 (2019): 75–87. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2019.53.05.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наголошено на потребі суспільства у цілеспрямованому формуванні бренду науково-педагогічного працівника ЗВО як одного з провідних процесів, здатних задовольнити сучасні вектори розвитку української освітньої парадигми – посилення конкуренції на міжнародному та вітчизняному рівні, впровадження в освітній процес новітніх інформаційних технологій та зростання мобільності науково-педагогічних працівників. Обґрунтовано недоцільність ототожнення бренду науково-педагогічного працівника та бренду закладу вищої освіти, оскільки їх склад і комбінаторика структурних компонентів суттєво відрізняються. Запропоновано розгляд феноменології бренду науково-педагогічного працівника ЗВО у шести взаємопов’язаних аспектах: функціональному, економічному, комунікативному, психологічному, соціально- лояльнісному та культурно-етичному. Функціональний аспект бренду науково- педагогічного працівника ЗВО передбачає реалізацію функції підвищення конкурентоспроможності. Економічний аспект бренду науково-педагогічного працівника ЗВО полягає у незаперечності підпорядкування сучасної вищої освіти законам ринкової економіки. Комунікативний аспект бренду науково-педагогічного працівника ЗВО простежується в необхідності уникнення інформаційного вакууму в сфері вищої освіти та передбачає обов’язкове врахування специфічних характеристик освітніх послуг – їх невідчутності та відтермінованості прояву результатів у практичному застосуванні. Доцільність виділення психологічного аспекту бренду науково-педагогічного працівника ЗВО обґрунтовується сутністю бренду як нематеріального активу, оцінці якого цільовою аудиторією передує ряд психічних процесів. У статті акцентовано увагу на можливості сформованого бренду науково- педагогічного працівника виступати гарантією його компетентності, високих морально- вольових якостей, дисциплінованості, відповідальності та інших переваг перед конкурентами на запропоновану посаду, яку доцільно екстраполювати в теорію психологічного контракту. Соціально-лояльнісний аспект бренду науково- педагогічного працівника ЗВО полягає у його здатності набувати довгострокової важливості для цільової аудиторії та прямо корелює з комунікативним аспектом через виконання орієнтувальної функції. Культурно-етичний аспект бренду науково- педагогічного працівника ЗВО стосується притаманних сучасному суспільству процесів раціоналізації та уречевлення особистості й актуалізує необхідність уникнення одновекторного впливу цінностей бренду науково-педагогічного працівника на майбутніх фахівців в рамках простору бренд-комунікації. Доведено, що бренд науково-педагогічного працівника ЗВО є трендом сучасності, який забезпечує підвищення конкурентоспроможності як самого фахівця, так і закладу вищої освіти. Передбачено можливість корекції чи доповнення вищевикладених аспектів розгляду досліджуваного феномену внаслідок зміни наукової парадигми у його вивченні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Kovalova , O. V. "Рецензія на монографію Шабатури Тетяни Сергіївни «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств»". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (31 липня 2020): 170–71. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.17.

Повний текст джерела

Анотація:

Review to the monograph by Tatiana Shabatura «Complementarity of mechanisms for realizing the economic potential of agri-food enterprises» Запровадження в Україні карантинних заходів, пов’язаних із коронавірусом COVID-19, порушило або кардинально змінило логістичні шляхи поставок агропродовольчих товарів, що суттєво впливатиме на розвиток агропродовольчого сектору навіть після пом’якшення та повного скасування карантину. Багато вітчизняних агропродовольчих підприємств внаслідок дії надзвичайної ситуації потрапили в зону ризику і ще довго не зможуть оговтатися від її деструктивних наслідків. За таких обставин прийняття управлінських рішень керівниками підприємств вже не може обмежуватися вузькими рамками поточних виробничих проблем, а тому вимагає внесення змін до існуючої практики їх економічного розвитку на основі забезпечення комплементарності механізмів реалізації їх економічного потенціалу. У зв’язку з цим, монографія Т.С. Шабатури «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств» є своєчасною та обумовлена нагальними потребами підприємницької практики щодо осмислення теоретичних і практичних аспектів удосконалення механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств. Монографія має логічну послідовність викладення результатів дослідження, а поставлені завдання є достатньо розглянутими та завершені конкретними висновками і пропозиціями. Вона є завершеним самостійним науковим дослідженням, яке досить повно охоплює тему. Отримані результати мають наукове та практичне значення. Наукові положення, висновки та рекомендації мають достатнє емпіричне та теоретичне обґрунтування, що обумовлено використанням значної кількості наукової літератури, правових та нормативних документів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, офіційних матеріалів Державної служби статистики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, публікацій зарубіжних і вітчизняних учених за темою наукового дослідження (близько 400 джерел), що дало можливість автору системно підійти до розробки механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств і розкрити комплементарність їх взаємодії. У межах першого розділу автором здійснено теоретико-методологічний аналіз дефініції «економічний потенціал підприємства», відповідно до чого сформульовано основні положення, що розкривають зміст реалізації поставленої дослідницької мети. Заслуговує на увагу проведення теоретичної ідентифікації дефініції «економічний потенціал підприємства», що дозволило систематизувати основні концепції та підходи до визначення її змісту та розкрити взаємозв’язок впливу системно-структурних детермінант на процес його формування і реалізації на основі поєднання ресурсно-потокового підходу та підходу «динамічних здатностей». Це розкриває здатності адаптації агропродовольчого підприємства до викликів зовнішнього бізнес-оточення, що є особливо актуальним в умовах безпрецедентної дії надзвичайної ситуації. У другому розділі автором обґрунтовані методологічні підходи до розв’язання проблем оцінки економічного потенціалу агропродовольчого підприємства. Особливої уваги заслуговує розроблена автором система аналітичного інструментарію оцінки економічного потенціалу агропродовольчих підприємств з використанням методів ресурсно-потокового і вартісного підходів, що включає методику оцінки виробничих, інвестиційних та інноваційних здатностей підприємства. На відміну від існуючих методик, ця методика обґрунтовує необхідність і доцільність забезпечення симетрії ресурсної конфігурації підприємства та гармонізацію пріоритетів учасників інвестиційно-інноваційних бізнес-процесів. У третьому розділі Тетяною Сергіївною здійснено ґрунтовну оцінку стану розвитку агропродовольчих підприємств країни, ідентифіковано ключові деструктивні чинники реалізації їх економічного потенціалу, а також визначено напрями інноваційного розвитку агропродовольчих підприємств на основі інтегрування цифрових інновацій. Заслуговує на особливу увагу обґрунтований автором методологічний підхід до запровадження адаптивного механізму в концепції реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств до викликів сучасного бізнес-оточення через застосування структурної композиції організаційно-економічних форм, заходів та аспектів адаптивного управління агропродовольчим підприємством, інтегрованих загальною метою, що координують економічний розвиток підприємства та забезпечують його здатність до реалізації пріоритетних цілей економічного потенціалу. У четвертому, заключному розділі досліджено особливості імплементації зарубіжного досвіду у сфері соціально-економічного розвитку вітчизняних агропродовольчих підприємств. На перший план виходить запропонована автором система аксіологічних домінант модернізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств шляхом інтегрування соціально-відповідальних цінностей в інструменти управління реалізацією економічного потенціалу. Це, в першу чергу, сприятиме успішній інтеграції бізнесу в соціальну-економічну площину, гармонізації інтересів приватного капіталу та громадськості, а також підвищенню дієвості комунікаційних супроводів. Наукова значимість монографії Шабатури Т. С. «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств» полягає в розкритті особливостей процесу формування механізмів економічного потенціалу агропродовольчих підприємств і, на основі цього, у визначенні практичних рекомендацій щодо їх реалізації на засадах комплементарності, що забезпечить максимальне досягнення пріоритетних цілей економічного розвитку підприємства за рахунок збереження довгострокових конкурентних переваг.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Мамонтова, Е. В., та Є. Ю. Пєлєвін. "Наука і політика: етичні точки зіткнення". Актуальні проблеми політики, № 65 (2 вересня 2020): 55–60. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i65.306.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто проблему ролі науки в процесах управління суспільством та державою. Аналізуються теоретичні підходи до осмислення науки як рушійної сили соціального прогресу. Висвітлено етичний аспект співвідношення науки та політики як підсистем суспільства. Показано, що однією з центральних тем у дослідженнях, які становлять фундамент наукового етосу сучасності, є зіткнення моральних норм наукового середовища та політичних реалій ХХ-ХХІ ст. Окреслено шкалу питань етики соціально-політичних наук як окремої галузі етики науки від питання цінності соціального знання та його моральної достовірності до зв'язку принципів науки та демократії. Визначено ареал перетинання політики та науки як явищ соціального порядку та розкрито на цій основі етичну специфіку їх взаємодії на зрізі співвідношень «політик - науковець». Аналізується позиція М. Вебера щодо трактування співвідношення науки та політики як життєвих покликань та професійних занять. Доведено неможливість автономного існування науки і політики, оскільки в реальному житті вчений-гуманітарій не може бути вільним від цінностей, а політика є сферою, де перетинаються економічний, соціальний, правовий, історичний, духовний, ідеологічний та культурний простори. Показано, що політика, як і наука, утверджує свій критерій істинності, ставить собі на меті пояснення дійсності і є засобом її перетворення, залежить від суб'єкта, який її використовує. І цим суб'єктом в обох випадках є політична влада. Висвітлено питання взаємовідношення наукового товариства та влади. Окреслено магістральні тенденції взаємопроникнення науки та політики як соціальних практик: активізація залучення науковців у політичний процес та звернення багатьох політиків до наукових інтелектуальних практик. Показано, що найчастіше вчені в політиці реалізують свій потенціал у сфері її експертного супроводження як радники, аналітики, консультанти. Запропоновано класифікацію експертів, що беруть участь у політичному процесі: «ідеологи», «реформатори» та «сервіс». Досліджено специфіку формування вітчизняної культури співпраці політики та науки. Показано, що на українському ринку консультативно-експертних послуг домінує «сервісний» тип вченого в політиці. Робиться висновок, що наука з огляду на її раціональну методологію є простором, де відбувається раціоналізація політики. І хоча наука не може позбавити політику конфлікту, оскільки останній є її сутнісною характеристикою, саме завдяки науці конфлікт можна раціоналізувати і зробити політику більш результативною та ефективною.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Nahorniak, H. S. "РЕАЛІЗАЦІЯ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯК СКЛАДОВОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ВІТЧИЗНЯНОЇ МАШИНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ: ІНСТРУМЕНТАРІЙ УДОСКОНАЛЕННЯ". Actual problems of regional economy development 2, № 14 (27 липня 2018): 142–50. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.14.142-150.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню змісту кадрового забезпечення як складової інтелектуального капіталу підприємств вітчизняної машинобудівної галузі, запропоновано інструментарій його удосконалення. Встановлено, що розвиток сучасного підприємства забезпечується соціальною взаємодією її працівників і взаємодією самого підприємства з навколишнім середовищем. Обмін суб'єктивних цінностей працівників дозволяє значною мірою реалізовувати трудовий потенціал підприємства. Сам по собі процес формування інтелектуального капіталу підприємства представляє собою організаційно-управлінські інновації, які визначаються потребами інноваційного розвитку у виробничо-технологічній сфері. Обмін знаннями та навичками індивідуумів у процесі взаємодії є одним з найважливіших чинників розвитку національної інноваційної системи.Необхідною умовою модернізації української економіки є підвищення результативності інноваційної діяльності, яка в значній мірі визначається здібностями економічних суб'єктів до використання та генерації нових знань, отриманими інтелектуальними результатами, отриманими продуктивними відносинами із зовнішнім середовищем, що в трактується, як кадрове забезпечення, яке є необхідною складовою інтелектуального капіталу. Оцінка зазначеної складової інтелектуального капіталу є найважливішим інструментом ефективного управління його якістю в інтересах інноваційного розвитку машинобудівних підприємств і забезпечує зворотний зв'язок у людино-орієнтованому управлінні інноваційною діяльністю. У зв'язку з цим, розробка інструментарію удосконалення кадрового забезпечення як складової інтелектуального капіталу на сьогодні є актуальним завданням, що має вагоме наукове та практичне значення.Конкретизовано зміст поняття “кадрове забезпечення як складова інтелектуального капіталу”, дано авторське трактування поняття “кадрове забезпечення як складова інтелектуального капіталу машинобудівних підприємств”. Розкрито питання управління кадровим забезпеченням як складової інтелектуального капіталу вітчизняних підприємств машинобудування. Окреслено ряд проблем, які безпосередньо впливають на зростання інтелектуального капіталу в машинобудуванні України. Подано інструментарій розвитку машинобудівної галузі за рахунок удосконалення кадрового забезпечення як складової інтелектуального капіталу.Визначено модель інтелектуального капіталу, яка може бути інтерпретована за допомогою трьох основних складових: людський капітал (містить таку складову, як кадрове забезпечення); організаційний капітал (корпоративні інформаційні системи, бази даних, технічне і програмне забезпечення, організаційні структури, патенти, ноу-хау, ліцензії, товарні знаки, корпоративна культура); споживчий капітал (капітал відносин, що представляє причинно-наслідкових механізм взаємодії компанії зі споживачами, постачальниками, конкурентами, також соціально-економічний потенціал її брендів, торгових марок, іміджу та репутації). Зазначено, що в узагальненому вигляді структура кадрового забезпечення представляє собою чотири взаємодіючих компонента: моральні цінності (моральний і культурний рівні); творчі здібності (у тому числі, креативність); освіту (знання, отримані у процесі навчання); професіоналізм (досвід роботи з урахуванням виконаних трудових завдань).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Шкурат, Іван. "НАЙБІЛЬШ ЙМОВІРНИЙ ВЕКТО Р РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ". Public management 23, № 3 (20 березня 2020): 297–306. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-297-306.

Повний текст джерела

Анотація:

Висвітлено питання щодо поняття “глобалізація”, її переваг та недоліків для українського суспільства. Реалізовано мету дослідження, що полягає в аналізі впливу глобалізації на розвиток та становлення інтеграцій- ної політики в Україні. У дослідженні використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи: наукове узагальнення та систематизація — для визначення характеристик глобалізації; порівняльний аналіз — для зіставлення розвитку країн, які входять до Європейського Союзу з іншими країнами, уряд яких прямує до інтеграції з Європою; системний аналіз — для виявлення позитивних і нега- тивних сторін впливу глобалізації на соціально-економічний та політичний розвиток деяких країн світу; логічний синтез — для пояснення результатів дослідження. Визначено, що позитивний вплив глобалізації полягає в значному і не- ухильному збільшенні світового промислового виробництва і торгівлі, зни- женні темпів інфляції, широкому впровадженні нових принципів і методів господарської діяльності. Обґрунтовано, що Україна має потенціал стати не просто європейською, а глобальною державою. Досліджено, що глобалізація загалом і світогосподарські відносини, зо- крема, — об’єктивний процес, що виражає сукупність умов розвитку сучас- ного світового співтовариства і насамперед науково-технічного й економіч- ного прогресу. Це неминучий етап сходження людства до нових обріїв, що несе в підсумку позитивні початки, але при цьому не позбавлений серйозних і масштабних суперечностей, тобто не виключає негативних впливів. Проаналізовано, що основним негативом від глобалізації є домінування “заможнішої” країни над менш розвиненою в економічній і навіть культур- ній сферах. До негативних сторін також належить комерціалізація культур- них цінностей, підпорядкування світу інтересам потужних транснаціональ- них корпорацій та ін. Глобалізація в її нинішньому вигляді підпорядкована інтересам світового капіталу (транснаціональних корпорацій), що діють, ви- користовуючи військово-політичну могутність провідних західних держав. Однак і самі ці держави керують світовим глобалізаційним процесом в ім’я реалізації власних геополітичних інтересів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Яциковський, Б., А. Чинчик, С. Голубка, С. Яремчук та Є. Буряк. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЧНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В КООРДИНАТАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (10 січня 2022): 300–306. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251460.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Сучасний стан української економіки свідчить про те, що процес розроблення і реалізації ефективної стратегії розвитку є дуже важливим, оскільки стратегії сталого економічного розвитку України — один із найважливіших документів, що характеризують довгострокові цілі та напрями соціального розвитку України — економічний розвиток, розвиток, досягнення. Варто зазначити, що в європейських країнах такій стратегії приділяється більше уваги, вона дуже детальна. Досліджено стратегічне бачення сталого соціально-економічного розвитку України до 2030 року. Воно демонструє реформування цінностей народу України з метою досягнення балансу між економічним, соціальним та екологічним розвитком. Розвиток вітчизняної економіки є одним із пріоритетних завдань у трансформаційних умовах нашої країни. Україна має стати країною із сильною економікою та інноваційними інноваціями. Для цього потрібно, перш за все, відновити макроекономічну стабільність, забезпечити стійке економічне зростання шляхом проекологічних дій, створити сприятливі умови для економічної діяльності та створити прозору податкову політику. Досліджено цілі сталого розвитку, а саме: боротьба з бідністю і голодом, міцне здоров’я, якісна освіта, гендерна рівність, хороша санітарія і чиста вода, поновлювана енергія, гідна робота та економічне зростання, інновації та інфраструктура, зменшення нерівності, сталий розвиток міст і громад, відповідальне споживання, боротьба зі зміною клімату, збереження морських і наземних екосистем, мир і справедливість, партнерство задля сталого розвитку. Проведено дослідження щодо місця України в міжнародних рейтингах, аналіз динаміки основних показників індексу глобальної конкурентоспроможності України, досліджено динаміку індексу економічної свободи України за 2019—2020 року. За дванадцятьма категоріями економічної свободи Україна належить до країн світу: права власності — 123, свобода від корупції — 154, свобода оподаткування — 100, державні витрати — 161, свобода заснування — 111, свобода ринку праці — 146, грошова свобода — 184, свобода торгівлі — 54, свобода інвестування — 165, фінансова свобода —160. Результати мають визначити частку кожної з чотирьох груп в індексі економічної свободи. Ключові слова: сталий розвиток, економіка, індекс, конкурентоспроможність, стратегія, національна, розвиток. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 3; бібл. 10.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Макаренко, Н. Ю. "Соціально-економічний фактор в процесі регіоналізації України". Соціальна історія, Вип. 6 (2010): 78–88.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Kokhan, I. V. "ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ НА ПРИКЛАДІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Actual problems of regional economy development 1, № 15 (4 листопада 2019): 142–51. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.142-151.

Повний текст джерела

Анотація:

Домінуючими тенденціями сучасного етапу розвитку національної економіки є посилення процесів регіоналізації, що передбачають перенесення уваги в прийнятті рішень щодо соціально-економічного розвитку на регіональний рівень, з одночасним зміщенням акцентів на розкриття внутрішнього потенціалу. З іншого боку, нові виклики, зумовлені глобальними та міжнаціональними дисбалансами, які негативно впливають на соціально-економічний розвиток українських регіонів і є тим бар’єром, який перешкоджає органам місцевого самоврядування проводити самостійну політику розвитку. В цьому контексті процеси реформування державних фінансів, які на даний час переживає Україна, є актуальними та вимагають переосмислення закономірностей впливу інструментів та важелів фінансової політики на соціально-економічний розвиток регіонів.Соціально-економічний розвиток регіону характеризується нерівномірністю та суперечливістю результатів і потребує активізації структурної перебудови та пошуку підходу до здійснення структурних перетворень. Формування ефективної економічної структури є важливим питанням, яке потребує першочергового вирішення в контексті стратегічних завдань макроекономічного розвитку країни. В розвинутих країнах основну роль в забезпеченні стійкого зростання економіки належить механізму державного регуляторного впливу. Досліджуючи структуру економіки регіону, слід звернути увагу на структурні зміни, без яких неможливе повне вивчення трансформаційної системи. Структурна політика є загальною стратегією максимізації соціально-економічного розвитку шляхом реалізації пріоритетних державних програм і проектів.На тлі проведення процесів децентралізації в Україні, суттєво актуалізується роль бюджетної політики, яка визначає масштаби первинного розподілу ВВП, стає активним елементом системи державного регулювання та визначальним фактором управління економічними й соціальними процесами та їх розвитком. Зазначене зумовлює необхідність проведення наукового дослідження, спрямованого на вдосконалення процесів бюджетного фінансування соціально-економічного розвитку регіонів України.У статті розглянуто сутність та структуру фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування. Проведено аналіз надходжень і видатків місцевих бюджетів Івано-Франківської області.Пріоритетністю регіональної фінансової політики є забезпечення соціально-економічного розвитку регіону. Розвиток місцевого самоврядування із самодостатніми місцевими бюджетами та передача місцевим органам влади визначених повноважень обумовлюють формування бюджетного процесу відповідно до європейських стандартів, а це передбачає пошук нових резервів фінансового забезпечення регіону, відповідно до його ресурсного та людського потенціалів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Корчакова, Наталия, та Валентина Безлюдная. "УСТАНОВКИ СТУДЕНЧЕСКОЙ МОЛОДЕЖИ ОТНОСИТЕЛЬНО НЕЗАПЛАНИРОВАННОЙ БЕРЕМЕННОСТИ". Психологія: реальність і перспективи, № 16 (1 липня 2021): 87–97. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i16.207.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається питання ставлення молоді до незапланованої вагітності. Вивчення психологічних основ прийняття жінкою рішення про долю ненародженої дитини має велике соціально-етичне значення для сучасного суспільства. В дослідженні брали участь 86 респондентів. Середній вік учасників 20,2 роки. Для вивчення їхнього ставлення до ситуації незапланованої вагітності ми використовували Анкету рольових орієнтацій дітонародження (РОД) (автор Родштейн), Анкету "Незапланована вагітність" (автор Корчакова) та стандартизоване інтерв'ю для вивчення репродуктивних установок (автор Каримова). Наші результати показали, що молоді українки мають чітко сформовані сімейно- та дітоцентровані орієнтацій. Вони досить стримано ставляться до ідеї цивільного шлюбу (близько 32,9% продемонстрували негативне ставлення і лише 12% задекларували високий рівень прийняття такого типу взаємин). Однак, вони не засуджують дошлюбні сексуальні стосунки (лише 8% учасників ставляться з осудом до таких відносин). Змістовий аналіз емоційних станів, пов'язаних з усвідомленням факту небажаної вагітності, виявив домінування негативних думок та емоцій серед дівчат. Вони заявляли про страх, стрес, паніку, розгубленість. Однак 35,6% респондентів мають позитивні асоціації з народженням дитини. Всі установки ми розділили на 3 підгрупи: позитивні, негативні та філософсько- нейтральні. Беручи до уваги вплив соціальних та моральних цінностей на процес прийняття рішення, ми попросили учасників оцінити низку соціальних цінностей: «особиста свобода», «економічний добробут», «діти», «професійний розвиток», «сім'я» і «любов». Наші респонденти вважали найціннішими серед них: «сім'ю», «любов» та «дітей». Такі сімейно-орієнтовані установки лежать в основі домінування у відповідях респондентів ідеї «народити дитину» (86% дівчат), навіть якщо партнер не готовий надати підтримку, в порівнянні з ідеєю «позбавитися небажаної вагітності» (14%). Варто зазначити, що варіант «народити та віддати дитину на усиновлення» не був обраний жодною учасницею. Молоді жінки не розглядають цей варіант як спосіб розв’язання проблеми. Ще одним ситуаційним фактором, який, на наш погляд, може вплинути на вибір жінки, були характеристики потенційного батька. Наші респонденти оцінили доцільність народження дитини з трьома типами чоловіків: «коханий», «випадковий партнер» та «кривдник». Можна було передбачити, що перший тип був високо оцінений з точки зору можливості мати спільну дитину. Дивно, але у випадку випадкового партнера чи, навіть, кривдника менше половини респондентів вважали за краще не мати дитину з такими батьками (38,4% та 48,8% відповідно). Більше того, навіть у випадку вагітності в результаті сексуального нападу близько 13,9% жінок заявили про високий рівень доцільності народжувати. Важливими напрямками подальших досліджень ми вважаємо вивчення установок у чоловічій вибірці щодо факту незапланованої вагітності; вивчення впливу певних демографічних чинників (наприклад, проживання в сільській місцевості, невеликих містах, мегаполісах) на формування установок; проведення крос-культурних досліджень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

N.V., Hahina, and Los O.V. "FOREIGN LANGUAGE TEACHING IN THE CONTEXT OF IMPLEMENTING THE CONCEPT OF LIFELONG EDUCATION IN UKRAINE." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 93 (February 23, 2021): 70–75. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-93-10.

Повний текст джерела

Анотація:

The article discusses the role of a foreign language in the context of the realisation of the concept of lifelong education in Ukraine. The authors emphasize the importance of learning English as a foreign language which provides the opportunity for academic mobility, successful employment, competitiveness in the labour market and self-actualisation in any professional field, which in the long run will have a positive impact on social and economic development of the country. Nowadays a foreign language, English in particular, is considered not only as a discipline, but also a means of intercultural communication, an important tool of personal interaction in all spheres of human life. Therefore, learning English becomes an important component of lifelong education. According to the authors, the effectiveness of lifelong education depends on a number of factors, namely the compliance of knowledge and skills with professional and personal needs, the degree of active involvement of students in learning, productive feedback of participants in the educational process, implementation of the principle of continuity in education, sustained motivation, academic achievements. Since the leading role in the implementation of the concept of lifelong education belongs to the state, the authors consider it necessary to create the following conditions: to encourage foreign language training at all levels of the education system and provide favourable environment for learning a foreign language; to improve the regulatory framework for lifelong education; to ensure the continuity of educational standards and programmes; to involve employers, international organizations and other stakeholders in the process of training, including the development of curricula, standards, assessment of quality of education; to provide flexible, variable, student-centred programmes and their compliance with current labour market needs; to create new forms of organisation of educational activity; to introduce effective multifunctional distance learning platforms widely; to support foreign language training courses for employed and unemployed population; to integrate international teaching experience, modern pedagogical technologies; to enhance teacher training and professional development.Key words: lifelong education, foreign language teaching, motivation, continuity of education, professional training. Стаття присвячена дослідженню ролі іноземної мови в контексті реалізації концепції неперервної освіти в Україні. Автори наголошують на важливості вивчення іноземної мови, яка забезпечує можли-вість академічної мобільності, успішного працевлаштування, конкурентоспроможності на ринку праці та самореалізації в будь-якій професійній діяльності, що в перспективі матиме позитивний вплив на соціально-економічний розвиток країни. У сучасних умовах іноземна мова, зокрема англійська, сприймається не тільки як навчальна дисципліна, а і як засіб міжкультурної комунікації, важливий інстру-мент спілкування в усіх сферах життєдіяльності людини. Тож навчання іноземної мови стає вагомим складником неперервної освіти. На думку авторів, ефективність системи неперервної освіти залежить від низки чинників, а саме відповідності знань і вмінь професійним та особистим потребам, ступеня активного залучення студентів у навчальний процес, забезпечення продуктивного зворотного зв’язку учасників освітнього процесу, реалізації принципу наступності в освіті, наявності стійкої мотивації, досягнення успіхів у навчанні. Оскільки провідна роль у реалізації концепції неперервної освіти належить державі, автори вважають необхідним створення таких умов: посилення іншомовної підготовки на всіх рівнях освіти й забезпечення загальнодоступного освітнього середовища для вивчення іноземної мови; удосконалення нормативно-правової бази неперервної освіти; наступність освітніх стандартів і програм; залучення роботодавців, міжнародних організацій та інших стейкхолдерів на всіх етапах професійної підготовки майбутніх фахівців, від дидактичної участі в розробці програм і стандартів до оцінювання якості освіти; забезпечення гнучкості, варіативності, студентоцентрованості освітніх програм і їх відповідності сучасним потребам ринку праці; створення нових форм організації навчаль-ної діяльності; широке впровадження в освітній процес ефективних мультифункціональних платформ дистанційного навчання; організація навчальних курсів, зокрема іноземних мов, для активного працездатного та безробітного населення; залучення зарубіжного педагогічного досвіду, сучасних освітніх технологій; посилення підготовки та якісне підвищення кваліфікації педагогічних працівників.Ключові слова: неперервна освіта, навчання іноземної мови, мотивація, наступність освіти, професійна підготовка.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Оленич, К. В. "ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ПРОЦЕСУ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ". Підприємництво та інновації, № 12 (3 липня 2020): 147–52. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.25.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто напрями та пріоритети розвитку процесу децентралізації в Україні. Визначено мету децентралізації, яка полягає у розширенні повноважень органів місцевого самоврядування громад, а також фінансовому заохоченні процесів добровільного об’єднання територіальних громад, створенні нормативно-правової основи формування. Узагальнено ключові етапи побудови ефективної системи територіальної організації влади, визначено роль децентралізації у розвитку економіки країни, регіону, території. Встановлено принципи процесу децентралізації, які ґрунтуються на добровільному об’єднанні сільських та селищних рад. Доведено, що ефективність децентралізації проявляється через реалізацію можливостей та сформоване законодавче врегулювання цього процесу з урахуванням взаємодії між органами державної влади й місцевого самоврядування та жителів громади загалом. Основні наукові результати, отримані під час дослідження, вказують на позитивне сприяння процесу децентралізацій на соціально-економічний розвиток в Україні. Пріоритетність розвитку дорадництва спонукатиме до забезпечення дієвості запровадження управлінських рішень, системності заходів щодо зменшення кількості та масштабів обмежень, результативності реформ, розвитку місцевого самоврядування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Ткаченко, Олеся, Вікторія Грукач та Тетяна Ткаченко. "ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ ТА ПРАВОЗНАВСТВА ШЛЯХОМ ЗАЛУЧЕННЯ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ДЖЕРЕЛ". Society Document Communication, № 14 (5 травня 2022): 116–38. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2022-14-116-138.

Повний текст джерела

Анотація:

Перед учителем сьогодні стоїть завдання підвищення життєвих компетентностей учнівської молоді. Компетентності базуються на знаннях, цінностях, котрі формуються в процесі навчання, досвіді. Здатність застосовувати отримані знання у повсякденному житті, у конкретній ситуації є показником успішності учнівської молоді. Одним із вагомих чинників формування важливих компетентностей є вивчення історії та правознавства у ЗЗСО. Сучасні підходи до вивчення цих предметів мають базуватися на особистісно орієнтованому навчанні, а навчальні технології повинні бути зосереджені на вихованні свідомого громадянина України, соціально адаптованого, котрий здатен творчо вирішувати проблеми у процесі самореалізації. Пріоритетним на уроках історії стає формування критичного мислення, орієнтація учнів не стільки на знання, скільки на шляхи отримання інформації. Активізації пізнавальної діяльності сприяє навчально-дослідницька діяльність. Формування дослідницьких умінь на уроках історії та правознавства можливе у процесі використання документальних, зокрема архівних джерел. Технологія роботи з історичними текстами, як модель навчання історії і правознавства у ЗЗСО, базується на дослідженні текстів із їх подальшим використанням учнями і формуванні історичного мислення. На сучасному етапі в Україні вирішуються складні завдання розбудови української правової держави та громадянського суспільства в основі яких повинна лежати розвинута ринкова економіка. У зв’язку з цим актуальним є вивчення на уроках історії у 9 класі у ЗЗСО соціально-економічної проблематики взагалі, і розвитку цукрового виробництва в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. зокрема. Адже цукрове виробництво у цей період було найбільш розвиненим і поширеним у багатьох українських губерніях. На їх територіях було розташовано близько 80 % цукрових заводів Російської імперії. У статті аналізуються документи сімейного архівного фонду родини Терещенків, що знаходяться у Центральному державному історичному архіві України у м. Києві і є цінним джерелом для вивчення соціально-економічного та культурного розвитку в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Метою статті є дослідження, узагальнення архівних джерел сімейного фонду Терещенків і аналіз процесу формування особистісних компетентностей, дослідницьких умінь учнів на уроках історії та правознавства у ЗЗСО у процесі використання документальних, зокрема архівних джерел. Вивчення діяльності цукропромисловців Терещенків у процесі використання архівних джерел сприятиме формуванню дослідницьких умінь на уроках історії та правознавства. Документальні джерела сімейного архівного фонду Терещенків не лише дають учням можливість відтворити соціально-економічний розвиток України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Вони виступають і джерелами вивчення договірного, зобов’язального, трудового, сімейного, адміністративного права України цього періоду, що може бути використане учителем на уроках правознавства у ЗЗСО. При написанні статті були використані такі методи: історичний, хронологічний, аналізу та порівняння, статистичний. Висновки. Формування дослідницьких умінь на уроці історії та правознавства у ЗЗСО буде ефективним тоді, коли вчитель буде дотримуватися певних вимог щодо застосування документів у процесі навчання. А саме: врахування вікових, індивідуальних особливостей учнів, рівня їхнього загального розвитку; використання проблемних, репродуктивних, пізнавально-дослідницьких завдань. Використання текстів документів на уроках історії та правознавства у ЗЗСО є необхідним елементом роботи вчителя. Ця форма роботи сприяє підвищенню мотивації навчання, активізації самостійної навчальної діяльності школярів, розширенню навчальних завдань, створює можливості для індивідуального, самостійного процесу навчання, розширює можливості діалогізації навчального процесу. Цей вид діяльності сприяє розвитку компетентності учнів, формує у дітей дослідницькі вміння і навички, а саме: робота з специфічними історичними джерелами, вивчення і аналіз історичних подій, використання отриманих знань і умінь у практичній діяльності. Це особливо актуально в умовах дистанційної освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Власюк, Н. І., та О. І. Пікулик. "ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ У КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 36–42. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-06.

Повний текст джерела

Анотація:

Без реформування місцевого самоврядування, здійснення процесів децентралізації неможливо подолати негативні процеси в соціально-економічному та культурному розвитку територіальних громад і регіонів, забезпечити суттєве підвищення рівня та якості життя більшої частини громадян України. Ключові напрями реформування системи місцевого самоврядування в Україні – розмежування повноважень між ними та органами виконавчої влади, між органами місцевого самоврядування різних рівнів, визначення територіаль-ної основи органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, закріплення за кожним рівнем ор-ганів влади необхідного обсягу ресурсів та встановлення відповідальності органів місцевого самоврядування перед виборцями і державою. Недостатність власних стабільних джерел доходів значно обмежує вплив місцевих органів влади на соціально-економічний розвиток регіонів. Тому розширення та оптимізація джерел наповнення місцевих бюджетів є надзвичайно важливим завданням, вирішення якого сприятиме підвищенню рівня фінансової незалежності органів місцевого самоврядування і якісному виконанню покладених на них зав-дань і функцій. Питання удосконалення процесу формування доходів місцевих бюджетів та пошук резервів їх збільшення є надзвичайно актуальним в умовах бюджетної децентралізації та значного розширення повнова-жень, якими наділяються органи місцевої влади. У статті проведено аналіз сучасного стану формування та використання коштів місцевих бюджетів в умовах децентралізації фінансових ресурсів та реформування місцевого самоврядування, а також визначено основні шляхи нарощення власної фінансової бази органів місце-вої влади для забезпечення ефективного виконання покладених на них функцій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Borushok I., І. І. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ". Actual problems of regional economy development 2, № 15 (4 листопада 2019): 107–12. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.15.107-112.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено дослідження та узагальнення теоретичних підходів щодо фінансового забезпечення соціального захисту населення у взаємозв’язку з фінансовим державним потенціалом та визначено його вплив на соціально-економічний розвиток України.Запропоновано авторське визначення сутності державних фінансів та соціального захисту, як процесу, що забезпечує незахищеним верствам суспільства однакові фінансові можливості через справедливий розподіл фінансових ресурсів та відповідальність держави. Запропоновано заходи покращення соціального захисту при залученні фінансового потенціалу держави.Проведено аналіз сучасної системи соціального захисту населення, визначено невідповідність обсягів функцій держави та обсягів фінансових ресурсів і окреслено шляхи усунення цих диспропорцій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Chumak, Oksana, та Marina Melnuchyk. "ЕКОНОМІЧНИЙ ТА ОБЛІКОВИЙ ЗМІСТ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(16) (2018): 36–42. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-36-42.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено економічний зміст соціального капіталу підприємства у взаємозв’язку із концепцією вартісно-орієнтованого управління. Акцентовано увагу на необхідності визначення ефекту декаплінгу у процесі оцінювання соціального капіталу. Запропоновано приріст соціального капіталу визначати сукупністю позитивних різниць елементів соціального капіталу. Розкрито обліковий зміст соціального капіталу як об’єкта обліку. У цьому аспекті розглянуто його нематеріальну природу та операції підприємства соціально-відповідального характеру. Визначено зміст соціального капіталу через людський, інтелектуальний, репутаційний та інформаційний капітал. Як облікову категорію соціальний капітал визначено через сукупність економічних ресурсів, які генерують нематеріальні активи через соціальну взаємодію учасників бізнес-процесів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Волошин, Олена, та Ірина Копко. "ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У ПІДЛІТКІВ ЗАСОБАМИ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ В УМОВАХ ЛІТНЬОГО ОЗДОРОВЧОГО ТАБОРУ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 2-3 (10 квітня 2021): 485–93. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.097.

Повний текст джерела

Анотація:

Життя та здоров’я людини Конституція України визнає, як найвищі соціальні цінності, при цьому соціально-економічний розвиток суспільства залежить від рівня цих цінностей. Встановлено, що Українська держава на всіх рівнях намагається сприяти процесу повноцінного виховання здорової молоді, формувати повноцінне її духовне, фізичне, психічне та соціальне здоров’я. Визначено, що концепція формування здоров’язбережувальної компетентності у підлітків базується на створенні умов для зміцнення різних видів здоров’я засобами народної педагогіки, психологічного комфорту та здійснюється шляхом визнання ними пріоритету здорового способу життя, як основного чинника збереження здоров’я, утвердження свідомого ставлення та громадянської відповідальності за власне здоров’я.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Підвальна, О. Г., та С. І. Богуславська. "ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ІНДУСТРІЄЮ ТУРИЗМУ В РЕГІОНІ: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 48–52. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-08.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розвиток регіонального туризму розглядається як соціально-економічний феномен єдиної, цілісної соціально-економічної системи, де економіка і соціологія є її основними підсистемами. Під час дослідження організаційно-економічного механізму управління індустрією туризму в регіонах застосовано системний підхід. Визначено, що організаційно-економічні процеси в туристичній індустрії в регіонах є рухом елементів соціальної системи, її підсистем, будь-якого соціального об'єкта та здійснюються під дією внутрішніх і зовнішніх умов; на побудову організаційно-економічного механізму управління в туристичній індустрії регіону впливають соціальні зміни в динаміці. Кожен організаційно-економічний механізм у туристичній індустрії регіону складається з декількох стадій, що розрізняються за змістом і механізмами, способами взаємозв'язку компонентів, що визначає його напрям і темпи на даній стадії. Означено характерні риси організаційно-економічних процесів у туристичній індустрії регіону, які дають змогу вважати його ядром, центральним моментом соціокультурної ситуації в регіоні. У теоретичному аспекті якісні зміни, вироблені організаційно-економічними процесами в туристичній індустрії регіону, розмежовано на горизонтальні і вертикальні рівні. На підставі розглянутої методології організаційно-економічних процесів у туристичній індустрії регіону сформовано визначення організаційно-економічних процесів у туризмі та розглянуто систему чинників впливу організаційно-економічних процесів (соціальної системи) на розвиток туристичної індустрії і туристичної галузі регіону в цілому. Обґрунтовуючи туризм як категорію соціальну та масовості, визначено основні численні чинники, вплив яких може визначати рівень туристичного попиту: загальноекономічні (добробут суспільства і збільшення вільного часу); соціально-демографічні (вікова структура, структура сім’ї, рівень доходів та освіти населення, співвідношення міського і сільського населення); чинники культурного і суспільно-психологічного характеру.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Шойко, Василь. "ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ". Public management 22, № 2 (26 лютого 2020): 230–41. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-230-240.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначено, що державне управління у сфері цивільного захи- сту можна назвати окремим видом діяльності з організації процесів забез- печення захисту та безпеки населення, оптимального функціонування та сталого розвитку системи державного управління національною безпекою, яка проводиться публічними і приватними суб’єктами. Визначено, що до суб’єктів управління у сфері цивільного захисту належать державні органи влади, які реалізують розробку та виконання державної політики у сфе- рі цивільного захисту; об’єкт управління — акумулює різні аспекти сфери цивільного захисту як системи забезпечення захисту та безпеки життєді- яльності суспільства (в широкому сенсі представляє собою управлінську діяльність); процеси управління — відповідають за забезпечення суспільних відносин та організовують прямий і зворотний зв’язки між суб’єктами та об’єктами управління. Проаналізувавши доктринальні та нормативні джерела, в яких наво- диться визначення терміна “надзвичайна ситуація”, відмічена відсутність уніфікованого підходу до цього питання, що також можна спостерігати під час дослідження питання класифікації надзвичайних ситуацій. Систематизовано сім критеріїв, відповідно до яких конкретну подію можна віднести до надзвичайної ситуації: організаційно-управлінський; соціально-політичний; соціально-психологічний; соціально-екологічний; економічний; мультиплікаційний; часовий. Кожен із зазначених критеріїв відповідає певним якісним характеристи- кам. Будь-яку неочікувану екстремальну подію варто відносити до надзви- чайної ситуації лише у випадку її відповідності усім семи критеріям. Визна- чені критерії надзвичайної ситуації, у своїй сукупності, дають можливість кваліфікувати процеси, явища та події як надзвичайну ситуацію, водночас відокремлюючи їх від інших кризових явищ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Волощук, В. Р., та С. В. Богачик. "МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво та інновації, № 9 (30 грудня 2019): 77–82. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/9.12.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено розгляду та обґрунтуванню теоретичних аспектів формування механізму забезпечення інноваційного розвитку агропромислових підприємств. Аргументовано необхідність відтворення агропромислових підприємств шляхом інноваційного розвитку. Визначено складники та інструменти механізмів системи забезпечення інноваційного розвитку підприємств. Проведено аналіз стану фінансування та визначено напрями реалізації процесу інноваційного розвитку на основі даних Державної служби статистики за період 2010–2018 рр. Обґрунтовано необхідність упровадження механізмів забезпечення інноваційного розвитку агропромислових підприємств, таких як організаційно-інституційний, економічний, виробничо-технологічний, комерційно-збутовий та соціально-мотиваційний. Окреслено інструменти забезпечення позитивної дії вказаних механізмів. Визначено, що використання вказаних механізмів дасть змогу набути додаткових конкурентних переваг підприємствам галузі АПК, залучити нові джерела інвестиційних ресурсів, забезпечити ефективне їх використання тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Бараняк, Ігор, та Ірина Жеребило. "РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА МІГРАЦІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МОЛОДІ (НА ПРИКЛАДІ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ)". Вісник Університету банківської справи, № 3(42) (23 грудня 2021): 81–88. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x3(42)2021253529.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Досліджено стан і тенденції розвитку соціальної сфери та економічної системи областей Кар-патського регіону. Узагальнено, що молодь як активний і прогресивний елемент суспільства з високимрівнем капіталізації знань найбільш динамічно реагує на світові тенденції часу та охочіше включаєтьсяв міграційні процеси. Аргументовано, що регіональні особливості демографічного розвитку формуютьтеоретичну основу міграційного потенціалу, у той час активізація міграційних процесів у більшості ви-падків відбувається через причини соціально-економічного характеру. У результаті аналізу ситуації намолодіжному ринку праці оцінено щільність взаємозв’язків між рівнем розвитку соціально-економіч-ної системи Карпатського регіону і мобільністю молоді. Побудовано багатофакторні регресійні рівнян-ня, які описують залежність темпів приросту зовнішніх міграційних процесів у Карпатському регіонівід мінливості значень соціально-економічних факторів. Визначено, що імміграційний та еміграційнийвектори мобільності населення Карпатського регіону в соціально-економічних координатах і залежитьвід темпів зростання середньої заробітної плати, частки сукупних витрат домогосподарств Карпатсько-го регіону на продукти харчування, обсягів прямих іноземних інвестицій у розрахунку на одну особу —мешканця Карпатського регіону і темпів зростання індексу споживчих цін. Здійснено оцінку обсягівпотенційної зовнішньої міграції населення у зрізі еміграційного та імміграційного векторів у контекстіпрогнозних тенденцій соціально-економічного розвитку областей Карпатського регіону до 2025 року.Доведено, що інтенсивність міграційних процесів у працездатному віці та вектор їхнього спрямуванняможуть стати базовим чинником установлення демографічної та соціально-економічної безпеки Кар-патського регіону в разі посилення рееміграційних та імміграційних потоків або її порушення —у разіподальшого вимивання людських, здебільшого інтелектуальних, ресурсів у працездатному віці.Ключові слова: розвиток соціальної сфери, економічна система, мобільність молоді, Карпатський регіон,зовнішня міграція населення, соціально-економічний розвиток.Формул: 2; рис.: 4; табл.: 1; бібл.: 13.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Бурко, Я. В., та Р. Л. Гасюк. "Деякі аспекти переходу України на шлях до сталого розвитку". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6 (270) (10 листопада 2021): 16–21. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-16-21.

Повний текст джерела

Анотація:

Досвід за останні 25 років становлення ринкової моделі економіки України свідчить про те, що в нашій країні ще не створені ефективні умови для стабільного економічного зростання, що тісно пов'язане з накопиченням капіталу та інтенсифікацією процесу інвестування в усіх галузей економіки, а також подальший економічний розрив між розвиненими країнами світу та нашою країною став тенденцією і, як наслідок, призвів до зниження конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Також низька додана вартість у базових галузях промисловості не дозволяє накопичити достатню кількість капіталу та перерозподілити ці заощадження для розвитку нових галузей промисловості, що, у свою чергу, не дозволяє підняти соціально-економічний рівень життя до європейського рівня у для забезпечення сталого розвитку. Більше того, останніми роками ми можемо спостерігати переорієнтацію економіки країни з індустріальної на сільськогосподарську. Такі глобальні зміни досить болісно відбиваються як у соціальному,так і у економічному аспекті. Змінюються центри формування капіталу, виникає надлишок трудових ресурсів в одних галузях та нестача в інших, а відповідно збільшення безробіття, падіння рівня життя, міграція та інші негативні елементи, які невід'ємно притаманні періоду зміни економічної структури держави. Євроінтеграційні процеси, безперечно, визначають вектор розвитку нашої держави, але для трансформації потужної пострадянської індустріальної економіки нам належить вирішити чимало складних соціальних, економічних та інших проблем.У свою чергу, перехід передових економік світу на новий технологічний уклад, всеосяжна цифровізація, розвиток генних технологій, екологічні проблеми, що становлять під загрозу подальше існування людства та іншіглобальні зиіни, які відбуваються у світовій спільноті нині, породжують багато неординарних викликів, відповідь на які потребує нових, нетрадиційних знань та підходів.Для вирішення ціх проблем необхідно проаналізувати досвід європейських країн, який показав, що на сучасному етапі розвитку світової економічної системи необмежене економічне зростання не є визначальним чинником створення ефективної економіки. Розуміння цього переорієнтувати європейську економіку та світ загалом для побудови моделі, що ґрунтується на принципах сталого розвитку, з урахуванням екологічної, економічної та соціальної складових.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Pohorielov, M. H. "ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (29 листопада 2019): 190–201. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-190-201.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена питанням готовності у галузі транспорту до застосування ІКТ (інформаційно-комунікаційні технології) як психолого-педагогічна проблема. Проведено аналіз науково-педагогічної літератури та результатів дослідження процесу формування готовності майбутніх викладачів професійного навчання в галузі транспорту до застосування ІКТ у професійній діяльності. Визначено поняття інформаційно-комунікативні технології, інформатизація суспільства. Визначено структуру професійно-педагогічних умінь вчителя (викладача), виходячи з функцій педагогічної діяльності, етапів управління освітнім процесом та логіки процесу розглянутої діяльності. Розглядаються основні компоненти професійної діяльності вчителя (викладача) (гностичний, проєктувальний, конструктивний, комунікативний, організаторський дослідницький, проєктувальний, контрольно-оцінювальний (рефлексивний)), котрі проявляються в роботі педагога будь-якої спеціальності, зокрема к галузі транспорту. Виявлено основні чинники, що впливають на готовність майбутніх викладачів професійного навчання у галузі транспорту (соціально-економічний, ціннісно-орієнтаційний, організаційно-педагогічний). Визначено, що готовність до професійної діяльності є результатом розвитку особистості відповідно до професійних вимог, наслідком фахової підготовки з урахуванням особистих якостей індивіда. Підвищений інтерес студентів до застосування ІКТ у майбутній професійній діяльності постає надійним підґрунтям для розвитку мотивації та формування пізнавальних й освітніх потреб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Безена, Іван. "РОЗВИТОК РЕГІОНАЛЬНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В КОНТЕКСТАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ: АСПЕКТИ ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ ТА СТРАТЕГІЇ РОЗБУДОВИ (1991–2021 РР.)". Litopys Volyni, № 23 (20 квітня 2021): 107–12. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.19.

Повний текст джерела

Анотація:

У дослідженні проаналізовано історичні аспекти євроінтеграційних процесів у регіональній практиці і результати трансформацій структури, змісту діяльності обласних та місцевих органів влади, яка спрямова- на на сталий соціально-економічний розвиток території і задоволення запитів людини. Ключовими питаннями історичного розвитку державної регіональної політики є подолання наслідків авторитарних методів управління й вибудовування демократичних основ і механізмів ефективної співпраці регіональних органів державної влади та місцевого самоврядування, громадськими інституціями території, жителями сіл й міст. Актуалізуються історичні аспекти формування адміністративно-територіального устрою, які націлені на ресурсне забезпечення діяльності соціально-культурних об’єктів території та стратегії їх розвитку і трансформації. Окреслені процеси проходять у контексті вибудовування державного управління відповідно до ідеології європейського співтовариства. Демократизація й децентралізація спрямовані на перерозподіл владних повноважень «від центру до регіону», розвиток демократичних основ на територіях, формування відповідального регіонального управління, повернення довіри громадян до влади і долучення людини до процесів врядування в громаді. Структурно-функціональну модель системи державного управління на регіональному рівні було нормативно вста- новлено Конституцією України, яка прийнята 28.06.1996 року та залишається чинною донині. У дослідженні розглянуто історичні процеси вибудовування органів державної влади регіону та місцевого самоврядування, процесів формування ефективної співпраці між владою і громадським активом території. Стратегія вибудовування партнерських стосунків спрямована на розбудову успішної території та ефектив- ного розв’язання критичних проблем соціально-економічного розвитку регіону. Сучасні регіональні практи- ки підтверджують актуальність вибудовування нових стратегій розвитку території, наявності активних, професійних і системоутворюючих суб’єктів публічної організаційної діяльності. Демократизація регіональної влади окреслена через публічне обговорення ситуації в громаді й експертизу суспільних проблем, відкриті процеду- ри розгляду і прийняття публічних рішень, внутрішнього і зовнішнього бюджетування інфраструктури регіону.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

НАГОРНЯК, Г. С. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНИХ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ЙОГО СТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ". REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, № 5 (21) (17 червня 2021): 45–58. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/242087.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто можливості впливу інтелектуального капіталу на соціально-економічний розвиток вітчизняних машинобудівних підприємств у контексті його створення та використання. Виявлено важливість впливу нематеріальних складових на діяльність підприємства, а також розглянуто становлення та розвиток поняття “інтелектуальний капітал”. Проаналізовано зв’язок поняття “інтелектуальний капітал” з традиційними категоріями, які використовуються для визначення нематеріальних чинників: нематеріальні активи, нематеріальні ресурси, інтелектуальна власність та показано їх спільні та відмінні риси. Визначення інтелектуального капіталу підприємства повинно надавити можливість його розгляду у динаміці через зміну його форм у процесі створення та використання, а також розкриватись не лише через сукупність складових, ресурсів і не через порядок його розрахунку, а через сукупність соціально-економічних відносин.З урахуванням проведеного дослідження вітчизняних і закордонних наукових джерел, запропоновано власне, уточнене визначення поняття “інтелектуальний капітал”, під яким слід розуміти сукупність знань, інформаційних ресурсів, інтелектуальних активів, інформаційно-комунікаційних технологій, професійних й універсальних компетенцій, організаційної культури та мотивації персоналу, застосовуваних у процесі комплексного управління для генерації доданої вартості та забезпечення конкурентних переваг підприємства в умовах інноваційного розвитку соціально-економічної системи й ефективної адаптації до вимог цифрової економіки на основі принципів системного підходу.Поділ інтелектуального капіталу на структурні компоненти, що містять усю сукупність елементів даної категорії, має принципове значення з погляду пошуку джерел його збільшення й оцінювання ефективності його використання. Виділення структурних елементів інтелектуального капіталу має вагоме значення не лише з теоретико-аналітичної, але й з практичної точок зору, дозволяючи вірогідно виявити об'єкт і суб'єкт управління, побудувати оптимальні організаційно-управлінські зв'язки між ними. У цілому можна стверджувати про те, що комплексна структура інтелектуального капіталу поєднує у своєму складі наступні основні елементи: людський, структурний (організаційний), соціальний, споживчий (клієнтський), управлінський та інноваційний капітал.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Boiarska-Khomenko, A. V. "ОСВІТА ВПРОДОВЖ ЖИТТЯ ЯК ОСНОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 9–18. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.01.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено навчання впродовж життя – основа сталого розвитку європейського суспільства. Проведено аналіз розвитку навчання впродовж життя в європейських країнах. Проаналізовано генезис навчання протягом усього життя та його детермінанти, розкрито основні етапи розвитку навчання протягом життя. У статті проаналізовано тенденції розвитку освіти протягом усього життя. Доведено, що системи навчання впродовж життя в європейських країнах охоплюють набір компонентів. Це: теоретичні та методологічні основи, нормативне регулювання, організація та управління, стратегії розвитку, інституційна структура, соціально-економічна складова, зміст та технології навчання, забезпечення якості. Визначено особливості формальної та неформальної освіти. Проаналізовано організаційно-дидактичні основи освіти протягом усього життя, як-от: зміст освіти, технологічні аспекти, використання інформаційних технологій для організації як формального, так і неформального освітнього процесу тощо. Проаналізовано особливості практичного навчання в системі освіти протягом життя. Це: відповідність соціально-економічним вимогам та ринку праці, високий рівень матеріального, технічного та освітнього забезпечення навчального процесу, організація, заснована на партнерстві, різноманітна практика залежно від спеціальностей. Виявлено загальні та специфічні особливості розвитку системи освіти протягом усього життя. Доведено, що система освіти протягом життя у Європі охоплює сукупність взаємопов’язаних компонентів: теоретико-методологічний, регулятивний, управлінський, соціально-економічний, інституційний, стратегічний, цільовий, організаційний, змістовно-технологічний, діагностично-ефективний. Зазначені компоненти виступають складовою як загальноєвропейської освітньої політики, так і національних стратегій, що реалізуються на основі чіткої нормативної бази, мають визначену організаційну структуру; спрямовані на розвиток цілісної особистості, формування професійних компетентностей студентів з урахуванням потреб сучасного ринку праці. Система освіти протягом життя у Європі поєднує формальну, неформальну та інформальну форми. Ефективність та якість освіти впродовж життя в Європі забезпечується децентралізацією системи управління, автономією навчальних закладів, диверсифікацією навчальних програм, використанням інноваційних методів навчання та технологій, заснованих на бізнес-навчанні тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Tkach, Mykola, Ivan Ablazov та Ihor Komarnytsʹkyy. "Вплив історичного розвитку держави на формування її воєнно-економічного потенціалу". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 5 (31 жовтня 2020): 38–47. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.5.4.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття є цікавою для фахівців, як в економічній так і в оборонній сферах, які займаються дослідженням питань щодо забезпечення воєнно-економічних потреб держав, як в мирний, так і у воєнний час. Метою статті є дослідження залежностей у розвитку економічного потенціалу держави та нарощенню її воєнної могутності, на прикладі історичного розвитку Великобританії. Поставлене наукове завдання вирішувалося шляхом визначення тенденцій у соціально-економічному та політичну розвитку Великобританії. В процесі досягнення мети дослідження використані наступні методи наукового пізнання: історичної аналогії, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, системного підходу. Проведений аналіз джерел свідчить, що питанням розвитку воєнно-економічного потенціалу держав приділяється надзвичайно велика увага, особливо інтерес до цього питання почав зростати з початком війни в Сирії та Україні. Переважна більшість держав світу поступово збільшують свої оборонні бюджети, тим самим нарощуючи глобальну воєнну могутність та напругу. Питанням воєнної могутності все більше приділяється увага вищого політичного керівництва передових держав світу, що не може не викликати інтерес у науковців. Дослідження історичних аналогій, ідентичних подій в минулому, можуть допомогти виявити закономірності та спрогнозувати сценарії майбутніх подій, що допоможе державам краще підготуватися до потенційних загроз. В статті проведено аналіз розвитку соціально-економічного та політичного устрою Великобританії на протязі сотень років, виявлено певні тенденцій та закономірності їхнього впливу на воєнно-економічний потенціал держави.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Rudik, Oleksandra О. "Обумовленість ЄС як рушійна сила європейської інтеграції країн Західних Балкан". Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, № 3 (20 квітня 2018): 102–7. http://dx.doi.org/10.15421/10.15421/171845.

Повний текст джерела

Анотація:

На основі результатів аналізу розробленої Європейською Комісією стратегії «Надійна перспектива розширення та посилення співпраці ЄС з країнами Західних Балкан» досліджено роль обумовленості ЄС в процесі європейської інтеграції країн регіону. В стратегії чітко зазначено, що сьогодні у країн регіону відкрилось історичне «вікно можливостей», щоб твердо і однозначно пов’язати своє майбутнє з ЄС. ЄС вимагає від західнобалканських країн рішучих дій та термінового подвоєння зусиль щодо проведення життєво важливих реформ – особливо в сфері верховенства права, незалежності судової системи, основоположних прав людини та громадянина, належного врядування – для завершення своїх політичних, економічних та соціальних перетворень. Для забезпечення належної підтримки трансформаційних процесів в регіоні ЄС зобов’язується вдосконалювати політику розширення та інструменти передвступної допомоги. Стратегія визначає План дій із шістьма флагманськими ініціативами, спрямованими на конкретні сфери взаємного інтересу: верховенство права, безпека та міграція, соціально-економічний розвиток, комунікації, цифрові технології, примирення та добросусідські відносини. Встановлено, що обумовленість ЄС залишається рушійною силою європейської інтеграції країн Західних Балкан. В політиці розширення Європейська Комісія продовжує керуватись так званою моделлю зовнішнього стимулювання, поєднуючи у відносинах з країнами регіону певні винагороди і покарання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Роздольська, Ірина. "ПОНЯТТЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ СПІЛЬНОТИ У ПРАКТИЦІ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ". Studia Methodologica 50 (3 вересня 2020): 86–99. http://dx.doi.org/10.25128/2304-1222.20.50.07.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті зосереджена увага на функціонуванні поняття літературної групи у дослідницькій практиці українських літературознавців, присвяченій українському літературному процесу ХХ століття, актуалізованому самим історико-літературним матеріалом. Констатовано теоретичну недостатність у дефініції спільноти і її видів, зумовлену тривалим колоніальним статусом України і її гуманітарної сфери. На меті – виокремити ті спільноти, із якими працює українська наука («Молода Муза», «Празька школа», група «Вістника»), і на їхньому прикладі з’ясувати змістові складові робочих визначень, із якими пов’язане ідентифікування явища в межах видового ряду, а також актуалізувати ті методологічні підходи, які дозволяють науковцям повноцінно реконструювати соціальну групу. У підсумку зактуалізовані національні пропозиції можуть стати підгрунтям для подальших теоретико-методологічних напрацювань, зразком для дослідження тих соціальних груп, що входять у дискурс літературознавства. Принцип історизму, постколоніальний, національно-екзистенціальний підхід, елементи структурно-генераційного підходу ціхують розвідки, присвячені спільнотам першої третини ХХ століття, частково актуалізується соціально-економічний, що пов’язано безпосередньо із індустріальними характеристиками літератури періоду «Розстріляного відродження». Загалом під час осмислення спільноти в літературі необхідно залучати немистецькі чинники, які розкривають її в усій історико-літературній повноті як соціальну структуру на певному історичному етапі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

ФЕДОРЕНКО, ВЛАДИСЛАВ. "Конституціоналізм і революції". Право України, № 2018/04 (2018): 64. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-04-064.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню політико-правової природи і феноменології революції і виявленню взаємозв’язків доктрини та практики конституціоналізму й революцій в Україні та за кордоном. Аналізується походження категорії “революція” (“revolutio”), багатоманітність й еволюціонування її сенсів: від повернення певних явищ у попередній стан – до радикальних змін державного та суспільного ладу. Робиться висновок, що категорія “революція” була привнесена у політико-правовий обіг із праць Н. Коперника з астрономії у середині XVI ст. і набула сучасного значення у другій половині XVIII ст., одночасно з іншою категорією, відомою з часів Античності, – “конституція” . Аналізуються найбільш відомі протореволюції часів Давнього Єгипту, Античності та Середньовіччя, Реформації в Німеччині та Швейцарії тощо. Робиться висновок, що “революційність” відповідних повстань і бунтів стала результатом їх більш пізнього переосмислення вченими у XVIII–XX ст. Серед підстав для проведення революцій виокремлено: по-перше, наявність сформованої політико-право вої ідеології, яка б ґрунтувалася на доктрині (доктринах) конституціоналізму; по-друге, боротьбу за утвердження та захист основоположних прав і свобод людини (кожне нове “покоління” прав людини утверджувалося у процесі буржуазно-демократичних, соціалістичних і світоглядних революцій кінця XX – початку XXI ст.); по-третє, наявність соціально активних громадських асоціацій (інститутів громадянського суспільства) і політичних партій. Доводиться, що першою революцією, в її сучасному політико-правовому значенні, стала “Славетна революція 1688 р.” в Англії. Досліджуються так звані “великі революції”, які мали вплив на політичний, соціальний та економічний прогрес цілих народів, держав і континентів, а саме: Американська та Французька революції кінця XVIII ст., європейські революції 1830–1871 р., Японська революція епохи Мейдзі 1869 р., Молодотурецька 1908 р., Російська 1905 р. і 1917 р., Німецька 1918 р., Китайська 1949 р., Кубинська 1956 р., Іранська 1979 р. революції, “оксамитові революції” кінця XX ст. Приділяється увага українським революціям: Українській революції 1917–1921 рр., Революції на граніті 1990 р., Помаранчевій революції 2004 р. і Революції Гідності 2014 р. Обґрунтовується зміст категорії “революція”, її сутнісні ознаки; узагальнюються основні причини і передумови революцій; досліджується питання класифікації революцій, а також визначається характер взаємодії конституціоналізму та революцій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Іванова, Вікторія, Ігор Паризький, Анатолій Чинчик, Надія Клим, Наталія Томчук-Пономаренко та Павло Іванчов. "РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В КООРДИНАТАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ДО ПИТАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НА ТЛІ РОСІЙСЬКОЇ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ". Financial and credit activity problems of theory and practice 2, № 43 (29 квітня 2022): 406–13. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3761.

Повний текст джерела

Анотація:

Російська збройна агресії спричинила глибоку соціально-економічну криза та має масштабні непередбачувані наслідки для національної економіки. Одним з ключових негативних наслідків російської збройної агресії є загроза для сталого розвитку національної економіки. Уражені всі аспекти сталого розвитку в Україні: економічний розвиток, захист довкілля, соціальна та гендерна рівність, інше. На тлі російської збройної агресії постає нагальна потреба в збалансованому та обґрунтованому стратегічному державному регулюванні, що покликано забезпечити сталий розвиток в Україні в коротко- та довгострокових аспектах. Метою статті є визначення особливостей стратегічного державного регулювання на тлі російської збройної агресії в площині розвитку національної економіки в координатах сталого розвитку. В статті розглянуто прогрес України в виконанні цілей сталого розвитку. Названо найбільш проблемні зони в розрізі цілей сталого розвитку, де ключовою причиною відставання є російська збройна агресія. Здійснено огляд ситуації в світі в розрізі рівня конфліктності та виділено спільні риси в площині проблем сталого розвитку в країнах, що зазнали збройної агресії. Наголошено на тому, що ускладнення у досягненні цілей сталого розвитку мають комплексну природу. Драйвери забезпечення сталого розвитку мають як фінансовий, так і нефінансовий характер. Розглянуто 4 ключові фактори, що утруднюють досягнення цілей сталого розвитку на сучасному етапі: 1. Звуження ліквідності в світі; 2. Ускладнення доступу до позикового фінансування; 3. Потреба в термінових фінансових заходах; 4. Потреба в рості продуктивності праці та зростанні виробничого потенціалу. Подано опис сценарію UNDP щодо розвитку наслідків російської збройної агресії в площині бідності в Україні. Названо ключові зони фокусу для комплексу заходів Уряду в контексті масштабної соціально-економічної кризи. Наголошено на важливості застосування скоординованої та обґрунтованої політики Уряду на тлі російської збройної агресії. Окрему увагу приділено потребі в використанні гнучкого підходу при розробці комплексу заходів зі стратегічного державного регулювання з метою забезпечення сталого розвитку. Наголошено на важливості застосування здобутків діджиталізації в контексті реалізації програм підтримки громадян та бізнесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Shymanska, Oksana, та Viktoriia Kondratiuk. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ ФАКТОРІВ ВИШТОВХУВАННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ З РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 108–20. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0210.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано фактори, які здійснюють вагомий вплив на міграцію робочої сили. Розглянуто тенденції міграційного руху населення України за допомогою статистичних методів дослідження. Встановлено, що українська трудова міграція сьогодні становить близько 8 млн. осіб, проте офіційний дозвіл на роботу має лише 500 тис. громадян. Виявлено основні причини, які змушують українців виїжджати за кордон, серед яких: нерівність доходів населення; складність отримати необхідний рівень заробітної плати для утримання сім’ї; можливість кращого заробітку за кордоном; отримання належної якості освіти. Встановлено, що міграційні процеси за змістом, причинами та наслідками мають різні джерела походження та форми прояву, вивчаються в різних контекстах і на різних рівнях. Систематизовано динаміку показників вибуття українців за кордон. В роботі відображено показники кореляції ринку праці та трудової міграції, які розраховані за допомогою коефіцієнтів міграційного навантаження на тисячу осіб населення працездатного віку, ефективності міграції, напруженості на ринку праці. В даній статті на основі кореляційно-регресійного аналізу досліджено зв’язок між соціально-економічними факторами, які репрезентують міграційні фактори виштовхування. Встановлено, що під час пандемії COVID-19 велика кількість населення втратила роботу, зменшились надходження з-за кордону та ВВП країни. У статті було проведено аналіз ринку праці за чисельністю економічно активного населення, зайнятих та безробітних, середньообліковою кількістю штатних працівників, величиною середньомісячної заробітної плати. Відображені позитивні та негативні наслідки впливу міграції на економічний стан України. Висвітлено проблеми українського ринку праці, які впливають не тільки на кількість, якість робочої сили, продуктивність праці, а й роблять економіку України залежною від обсягу грошових переказів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Smal B. "ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ПОСЛУГ ТУРИСТИЧНИХ ДЕСТИНАЦІЙ". Economic forum 1, № 4 (24 листопада 2021): 62–69. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-9.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті визначено основні причини, які перешкоджають підвищенню якості продукції та послуг туристичних дестинацій в регіонах України: нерозвинута туристична інфраструктура, недосконале інституційне забезпечення, низька кваліфікація кадрів, низький рівень промоції та комунікації між суб’єктами туристичної діяльності. Виокремлено зміст інституційної інфраструктури забезпечення якості продукції та послуг туристичних дестинацій. Структуровано елементи туристичної інфраструктури регіонів. Запропоновано застосовувати інструменти підвищення рівня якості продукції та послуг індустрії гостинності в регіоні, які ґрунтуються на методичних засадах поетапного аналізу досягнення визначених цілей, відповідно до наявної ситуації в регіоні та впливу відповідних факторів. Доведено, що стимулюючі важелі є надзвичайно актуальними в карантинний та посткарантинний період, оскільки індустрія туризму є найбільш чутливою до таких процесів. В основу процесу підвищення якості продукції та послуг покладено організаційно-економічні засади розвитку туристичних дестинацій та метод ієрархії визначення важелів для реалізації цілей та політики стимулювання якості продукції та послуг індустрії гостинності в регіоні Для реалізації регіональних програм розвитку індустрії туризму та гостинності, а також під час формування стандартизованих продуктів та послуг туристичних дестинацій, запропоновано, на основі міжнародного досвіду та зважаючи на сучасні фактори впливу, такі як COVID-19, впроваджувати регіональні стандарти якості та гостинності. Регіональні стандарти якості продукції та послуг індустрії гостинності запропоновано формувати зважаючи на специфіку туристичної привабливості регіону та наявних туристичних дестинацій. Таке документальне врегулювання процесів якості продукції та послуг індустрії гостинності сприятиме створенню умов для збільшення доходів регіону через збільшення туристичних потоків, підвищить туристичну конкурентоспроможність регіонів, зменшить рівень безробіття та стимулюватиме соціально-економічний розвиток територій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Лаврук, Олександр. "ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У РОЗВИТКУ ТВАРИННИЦТВА УКРАЇНИ". Public management 16, № 1 (30 січня 2019): 74–83. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-16-1-74-83.

Повний текст джерела

Анотація:

Акцентується увага на актуальності питання прискореного рівня політичного розвитку держави, оновлення пріоритетів та цінностей політичної культури населення України. Зазвичай такі інноваційні проце- си потребують формування нових завдань перед державною політикою в аграрному виробництві. Дослідження ґрунтуються на використанні інфор- маційних ресурсів, узагальненні наукових розробок вітчизняних і закордон- них вчених, особистих спостереженнях. Зазначено необхідність подолання кризових явищ у тваринництві як однієї з провідних галузей економічного зростання виробництва, які потребують відповідного впливу держави шля- хом формування системи державного управління та реалізації ефективної державної політики. Визначено сутність державної політики, що становить сукупність форм, методів, принципів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність тваринницьких підприємств та на функціо- нування ринку тваринницької продукції. Доведено, що одним із напрямів державної політики є розширення мож- ливостей тваринництва для використання сучасних технологій з метою виробництва нових видів високоякісної тваринницької продукції. Встанов- лено, що від існуючих проблем у тваринництві залежить не лише соціально- економічний розвиток держави, а й рівень її продовольчої безпеки. А тому державна політика за допомогою ухвалених державно-політичних рішень повинна регулювати постійно виникаючі людські потреби в продуктах тва- ринного походження з можливістю держави і суспільства їх задовольняти. Відповідно вказується на необхідність спрямування заходів державної по- літики на покращення державної підтримки, яка передбачає здійснення, за рахунок фінансування з державного бюджету, інноваційного оновлення і регулювання виробничої діяльності тваринницьких підприємств. Запропо- новано Міністерству аграрної політики України розробити заходи науково обґрунтованої та ефективної державної політики, яка б забезпечила розви- ток конкурентоспроможного тваринництва на внутрішньому та зовнішньо- му ринках.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Salmanov, A. G. "План дій України з антимікробної резистентності". International Journal of Antibiotics and Probiotics 1, № 1 (31 жовтня 2017): 10–28. http://dx.doi.org/10.31405/ijap.1-1.17.01.

Повний текст джерела

Анотація:

План дій України з антимікробної резистентності (далі — План дій) розроблено Всеукраїнською асоціацією інфекційного контролю та антимікробної резистентності спільно з Національною медичною академією післядипломної освіти імені П.Л. Шупика. План дій визначає ціль, принципи, основні напрям- ки вдосконалення національної системи контролю та профілактики інфекцій, пов’язаних з наданням медичної допомоги (ІПМД), та антимікробної резистентності (АМР) патогенів цих інфекцій, механізми забезпечення її функціонування, а також очікуваний соціально-економічний ефект. План дій наголошує на необхідності впровадження ефективного підходу «Єдине здоров’я» (принцип, згідно з яким здоров’я людей, тварин та навколишніх екосистем взаємопов’язане), що передбачає координацію між різними секторами та суб’єктами, зокрема спеціалістами з медицини, ветеринарії, сільського господарства, екології та добре поінформованими споживачами. План дій визнає та вра- ховує різноманітні ресурси, доступні для протидії резистентності до антибактеріальних препаратів. Мета цього Плану дій — забезпечення якомога тривалішої безперервності успішного лікування та профілактики інфекційних захворювань завдяки ефективним та безпечним препаратам, які проходять контроль якості, застосовуються відповідально й доступні для всіх, хто їх потребує. Основні завдання Плану дій України: а) удосконалити нормативне, правове та методичне забезпечен- ня системи профілактики ІПМД, лабораторну діагностику й моніторинг АМР, б) покращити обізнаність і розуміння резистентності до антимікробних препаратів через ефективну комунікацію, просвітницькі заходи та навчання, в) зміцнити знання та доказову базу шляхом епіднагляду та дослідження, г) змен- шити поширеність інфекцій завдяки ефективним санітарно-гігієнічним заходам профілактики інфекцій, д) оптимізувати застосування антимікробних препаратів у медицині та ветеринарії. У результаті реалізації Плану дій очікується зниження кількості інфекцій, спричинених резистентними штамами мікроорганізмів, смертності, інвалідності та ускладнень від ІПМД, унаслідок чого збільшиться трудовий потенціал нації за рахунок зниження тимчасової і постійної втрати працездатності населення в результаті захворювань, підвищиться безпека пацієнтів і персоналу в процесі надання медичної допомоги.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Соціально-економічний процес"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями