Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Сольова.
Статті в журналах з теми "Сольова"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-39 статей у журналах для дослідження на тему "Сольова".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Solomakha, N. G., T. M. Korotkova, V. M. Kravchenko та Ye V. Ivanicheva. "Агрохімічні характеристики ґрунтів лісоаграрного стаціонару ДП «Маріупольська лісова науково-дослідна станція»". Forestry and Forest Melioration, № 138 (21 червня 2021): 68–75. http://dx.doi.org/10.33220/1026-3365.138.2021.68.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати досліджень агрохімічних показників чорноземів на ріллі й у полезахисних лісових смугах (ПЛС) ДП «Маріупольська ЛНДС» та фермерського господарства с. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області (контроль). Вміст гумусу у ґрунтах ПЛС ДП «Маріупольська ЛНДС» є вищим, ніж на ріллі, на 6,06 % і становить у середньому 11,72 %. На контролі вміст гумусу на ріллі й у ПЛС різниться неістотно (середнє значення 6,0 %). Кореляційний зв’язок між вмістом гумусу і віком ПЛС є сильним (r = 0,7; trфакт. ? trтеор). На дослідних об’єктах реакція ґрунтового розчину ріллі становить 6,8–7,75 (рН водний), 5,7–6,8 (рН сольовий), у насадженнях – 6,2–7,75 (рН водний), 5,25–7,0 (рН сольовий). Вміст азоту і калію є більшим у ґрунтах ПЛС, фосфору – на ріллі. Для ґрунтів ПЛС кореляційний зв’язок між вмістом азоту і віком насадження, вмістом гумусу й азоту має середню силу (r = 0,6; trфакт. ? trтеор). Виявлено зворотній кореляційний зв'язок середньої сили між умістом гумусу і рН сольовим у ґрунтах на ріллі (r = 0,5; trфакт. ? trтеор).
2
Серединська, Н. М., В. С. Хоменко, О. М. Марченко, К. С. Марченко-Толста та Л. М. Киричок. "Моделювання артеріальної гіпертензії шляхом тривалого сольового навантаження. Моніторинг функціонування серцево-судинної системи та динаміки інтегральних показників життєдіяльності в щурів (частина II)". Pharmacology and Drug Toxicology 13, № 3 (22 жовтня 2019): 203–13. http://dx.doi.org/10.33250/10.33250/vol13iss3pp203-213.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропоновано нову модель артеріальної гіпертензії (АГ), індуковану тривалим сольовим навантаженням. Розробка такої моделі базується на ролі натрію хлориду у функціонуванні життєво важливих органів і систем, у генезі АГ та її судинних порушень. Недостатня вивченість механізмів розвитку сольової АГ, фазності та тривалості патологічного стану за умов продовження сольового навантаження на тривалий час (до декількох місяців), особливостей дії різних лікарських засобів на тлі підвищеного споживання солі, стану серцево-судинної системи та інтегральних показників життєдіяльності зумовили мету дослідження. Мета дослідження – вивчити стан серцево-судинної системи та динаміку інтегральних показників життєдіяльності в білих щурів за формування АГ шляхом тривалого сольового навантаження. Формування нової моделі АГ забезпечувалося сольовим навантаженням щурів упродовж 81 доби за умов заміни води на 1 % розчин натрію хлориду з вільним доступом тварин до пиття. За проведення динамічних досліджень встановлено, що модель АГ характеризується суттєвим підвищенням артеріального тиску на 10–18 % у самиць і на 14–36 % у самців, про що свідчать зміни зазначеного показника в різні терміни від початку до 81 доби сольового навантаження. Значне зростання артеріального тиску спостерігалося в 54,5–66,6 % тварин упродовж 60 діб від початку сольового навантаження, водночас кількість тварин з підвищеним артеріальним тиском знижувалася до 23,6 % через 81 добу від початку сольового навантаження. Продовження сольового навантаження понад 21 добу характеризувалося розвитком брадикардії. Збільшення терміну сольового навантаження в щурів не призводило до суттєвої зміни інтегральних показників життєдіяльності різних органів і систем, патологічної зміни маси тіла тварин і коефіцієнтів маси внутрішніх органів, у тому числі тимуса. За формування АГ на 18–30 % знижувалася больова чутливість у щурів і спостерігався набряк кінцівок (суглобів і м’яких тканин стоп), що зростав з тривалістю сольового навантаження й перевищував значення в інтактних тварин понад 21 % через 81 добу від початку формування моделі АГ. Запропонована модель АГ відрізняється простотою формування, економічністю, досягненням відповідного ефекту в значної кількості щурів різної статі, можливістю відбору тварин з підвищеним артеріальним тиском на будь-якому етапі формування патологічного процесу, можливістю їхнього утримання за звичайних лабораторних умов, відсутністю загибелі тварин. Формування моделі АГ шляхом тривалого сольового навантаження не потребує спеціальної підготовки фахівців. Модель АГ за тривалого сольового навантаження пропонується для дослідження специфічної фармакологічної ефективності (гіпотензивної дії) і безпечності новосинтезованих сполук і відомих ліків за умов їхнього тривалого застосування.
3
Серединська, Н. М., В. С. Хоменко, О. М. Марченко, К. С. Марченко-Толста та Л. М. Киричок. "Моделювання артеріальної гіпертензії шляхом тривалого сольового навантаження. Моніторинг функціонування серцево-судинної системи та динаміки інтегральних показників життєдіяльності в щурів (частина II)". Фармакологія та лікарська токсикологія 13, № 3 (22 жовтня 2019): 203–13. http://dx.doi.org/10.33250/13.03.203.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропоновано нову модель артеріальної гіпертензії (АГ), індуковану тривалим сольовим навантаженням. Розробка такої моделі базується на ролі натрію хлориду у функціонуванні життєво важливих органів і систем, у генезі АГ та її судинних порушень. Недостатня вивченість механізмів розвитку сольової АГ, фазності та тривалості патологічного стану за умов продовження сольового навантаження на тривалий час (до декількох місяців), особливостей дії різних лікарських засобів на тлі підвищеного споживання солі, стану серцево-судинної системи та інтегральних показників життєдіяльності зумовили мету дослідження. Мета дослідження – вивчити стан серцево-судинної системи та динаміку інтегральних показників життєдіяльності в білих щурів за формування АГ шляхом тривалого сольового навантаження. Формування нової моделі АГ забезпечувалося сольовим навантаженням щурів упродовж 81 доби за умов заміни води на 1 % розчин натрію хлориду з вільним доступом тварин до пиття. За проведення динамічних досліджень встановлено, що модель АГ характеризується суттєвим підвищенням артеріального тиску на 10–18 % у самиць і на 14–36 % у самців, про що свідчать зміни зазначеного показника в різні терміни від початку до 81 доби сольового навантаження. Значне зростання артеріального тиску спостерігалося в 54,5–66,6 % тварин упродовж 60 діб від початку сольового навантаження, водночас кількість тварин з підвищеним артеріальним тиском знижувалася до 23,6 % через 81 добу від початку сольового навантаження. Продовження сольового навантаження понад 21 добу характеризувалося розвитком брадикардії. Збільшення терміну сольового навантаження в щурів не призводило до суттєвої зміни інтегральних показників життєдіяльності різних органів і систем, патологічної зміни маси тіла тварин і коефіцієнтів маси внутрішніх органів, у тому числі тимуса. За формування АГ на 18–30 % знижувалася больова чутливість у щурів і спостерігався набряк кінцівок (суглобів і м’яких тканин стоп), що зростав з тривалістю сольового навантаження й перевищував значення в інтактних тварин понад 21 % через 81 добу від початку формування моделі АГ. Запропонована модель АГ відрізняється простотою формування, економічністю, досягненням відповідного ефекту в значної кількості щурів різної статі, можливістю відбору тварин з підвищеним артеріальним тиском на будь-якому етапі формування патологічного процесу, можливістю їхнього утримання за звичайних лабораторних умов, відсутністю загибелі тварин. Формування моделі АГ шляхом тривалого сольового навантаження не потребує спеціальної підготовки фахівців. Модель АГ за тривалого сольового навантаження пропонується для дослідження специфічної фармакологічної ефективності (гіпотензивної дії) і безпечності новосинтезованих сполук і відомих ліків за умов їхнього тривалого застосування.
4
Пономарьов, Микола, Андрій Шендрик та Тетяна Каменська. "ВЛИЯНИЕ ДОБАВОК СОЛЕЙ НА АКТИВАЦИОННЫЕ ПАРАМЕТРЫ ГЕТЕРОЛИТИЧЕСКИХ РЕАКЦИЙ". Научный взгляд в будущее, № 18-01 (1 січня 2018): 88–92. http://dx.doi.org/10.30888/2415-7538.2020-18-01-020.
Повний текст джерелаАнотація:
Сольові ефекти потужно впливають на перебіг реакцій.Вони змінюють швидкість і стереохімію процесів, напрямок атаки реаґентів.Проте вплив солей на активаційні параметри реакцій ще систематично не досліджувався. В даній статті досліджено вплив солей на швид
5
Vojegov, S. G., and K. V. Dudchenko. "Salt regime of soils in rice crop." AgroChemistry and Soil Science, no. 88 (2019): 54–60. http://dx.doi.org/10.31073/acss88-07.
Повний текст джерела
6
Omelchenko-Aghaie Koohi, Galyna. "Сольна кантата барокової доби: проблема визначення жанрового інваріанту". Kyiv Musicology, № 58 (7 жовтня 2019): 20–30. http://dx.doi.org/10.33643/kmus.2019.58.02.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено жанру сольної кантати, який є найменш дослідженим та невиокремленим із групи кантатних жанрів. Метою статті є визначення особливостей жанру через визначення його інваріанту. Методологія дослідження полягає у використанні аналітичного та історичного методів дослідження, а також методу жанрового аналізу. Наукова новизна статті – у виявленні та обґрунтуванні основних параметрів жанрового інваріанту сольної кантати доби бароко, що може стати основою для дослідження перетворень жанру в наступних історичних епохах. Висновки. Жанру сольної кантати доби бароко властиві параметри, що дозволяють стверджувати про його самостійність та самобутність.
7
Нaіevskуi, V. R., V. Z. Kochmarskуi, S. H. Нaіevska, A. V. Potapchuk, V. V. Kuba та L. V. Soliak. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЇ ОКСИЕТИЛИДЕНДИФОСФОНОВОЇ КИСЛОТИ (ОЕДФК) НА КРИСТАЛІЗАЦІЮ КАРБОНАТУ КАЛЬЦІЮ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 86 (14 червня 2019): 176. http://dx.doi.org/10.31713/vt2201914.
Повний текст джерелаАнотація:
Методом неперервного дозування NaOH досліджено вплив ОЕДФКна кристалізацію карбонату кальцію. На основі потенціометричнихвимірювань pCa і pH встановлено, що залежність максимальнихзначень похідних d(pCa)/dt від pH є показниками ефективності діїінгібіторів сольових відкладень. Отримані результати узгоджуються з результатами гравіметричних досліджень.
8
Olkhovyk, Yu, Yu Fedorenko, А. Rozko та Y. Rudychev. "Щодо властивостей упаковки для захоронення сольового плаву АЕС України з реакторами ВВЕР у приповерхневих сховищах". Nuclear and Radiation Safety, № 2(90) (14 червня 2021): 65–73. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2021.2(90).07.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто поточну ситуацію зі зберіганням у сховищах АЕС напрацьованого з 1987 року сольового плаву. Зазначено, що Запорізька АЕС впритул наблизилась до проблеми дефіциту вільних об’ємів для тимчасового зберігання контейнерів із сольовим плавом.
Детально розглянуто властивості гіпотетичної упаковки, прийнятної для захоронення сольового плаву без його переробки в разі віднесення сольового плаву до твердих радіоактивних відходів. Зазначено, що основним захисним бар’єром під час захоронення упаковки із сольовим плавом у приповерхневому сховищі слугуватиме геополімерна матриця, яка може розглядатися як перспективне середовище для іммобілізації кубового залишку або відпрацьованих фільтруючих матеріалів. Наведено результати експериментів щодо стійкості шлаколужних компаундів до вилуговування та радіаційного опромінення. Розраховані значення потужності дози на поверхні упаковки не перевищують 0,2 мЗв/год. Показано, що незважаючи на високий вміст нітратів в упаковці, навіть у разі одночасної деструкції всіх контейнерів, розповсюдження шару води у водоносному горизонті з концентрацією нітрат-іону більш як 50 мг/дм3 не перевищить 100 – 150 метрів від зовнішньої межі сховища.
Зроблено висновок, що застосування ізолюючого геополімерного бар’єра є основною умовою формування упаковки для безпечного і екологічно прийнятного захоронення сольового плаву в приповерхневих сховищах.
9
Новоселова, І. А. "Фізико-хімічні основи електролітичного синтезу вуглецевих наноматеріалів з сольових розплавів. Частина 1". Український хімічний журнал 85, № 1/2, січень (2019): 69–79.
Знайти повний текст джерела
10
Tsvietkova, Tetiana. "Комп’ютерна візуалізація гідродинамічного поля в області з криволінійними межами". Modeling Control and Information Technologies, № 5 (21 листопада 2021): 140–41. http://dx.doi.org/10.31713/mcit.2021.46.
Повний текст джерелаАнотація:
Для покращення водно-сольового режиму ґрунтів використовують гідромеліоративні заходи. Зокрема, застосовують систематичний дренаж горизонтального типу, який забезпечує відведення сольових розчинів та надмірної вологи або нагнітання води. В результаті чого дослідження гідродинамічних процесів відбувається в областях складної геометричної форми, що значно ускладнює розв’язування задач в таких областях. З цією метою розглянуто побудову чисельного конформного відображення області насичено-ненасиченого ґрунту з урахуванням роботи горизонтальної дренажної системи.
11
Lapinskyі, A. V., A. V. Kuzminchuk, H. V. Krуmets, I. M. Astrelin та O. V. Нarashchenko. "ЗРАЗКОВА ПРИРОДНА ВОДА І ПРОБЛЕМИ ЇЇ ЗБЕРЕЖЕННЯ У ВОДОЙМАХ РІВНЕНЩИНИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 86 (14 червня 2019): 183. http://dx.doi.org/10.31713/vt2201915.
Повний текст джерелаАнотація:
Води поверхневих водойм Рівненського природного заповідника,зокрема, озера Біле, мають аномально низький солевміст та твердість. Цей факт підтверджують результати проведених нами багаторічних і системних досліджень проб води. В статті приведено аналіз відповідних систематизованих даних. Це дозволило зробити висновки про можливість застосування вод озера Біле як еталонних для випробування обладнання та комп’ютерного моделювання водоочисних процесів. Розглянуто чинники, що можуть мати негативний вплив на сольовий стан вод (зокрема наслідки видобутку бурштину).
12
Olkhovyk, Yu. "Щодо оскловування борвміщуючих рідких радіоактивних відходів АЕС". Nuclear and Radiation Safety, № 4(64) (16 грудня 2014): 46–50. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2014.4(64).09.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто питання кондиціонування борвміщуючих рідких радіоактивних відходів водо-водяних реакторів АЕС України імобілізацією в боросилікатне скло, відоме як матеріал, стійкий до температурних впливів і вилуговування. За склоутворюючий матеріал можливе викоистання Са-бентоніту з Черкаського родовища бентонітових і палигорскітових глин. Запропоновано одночасне кондиціонування борвміщуючих середньоактивних рідких радіоактивних відходів АЕС (сольовий плав, кубовий залишок) і висококремнистих високоактивних відходів, якими є лавові паливовміщуючі маси в об’єкті «Укриття», із застосуванням індукційного плавлення у холодному тиглі.
13
Казюта, О. М. "Сольовий склад водної витяжки грунтів заплави малої річки Пробужка Липоводолинського району Сумської області". Вісник Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва. Серія "Грунтознавство, агрохімія, землеробство, лісове господарство, екологія грунтів", № 2 (2015): 170–86.
Знайти повний текст джерела
14
Tsvetkova, N. N., та I. I. Saranenko. "Вплив добрив на показники якості чорнозему". Biosystems Diversity 18, № 1 (25 серпня 2010): 117–22. http://dx.doi.org/10.15421/011017.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено вплив застосування добрив на показники якості ґрунту. У результаті експерименту (2005–2009 рр.) встановлено, що при внесенні хімічних речовин у ґрунт урожайність сільськогосподарських культур збільшується. Рухомі форми мікроелементів накопичуються; показники, що зумов люють обмінні процеси у ґрунті, зменшуються. Спостерігаються тенденції до окислення та токсичності орного шару земельної ділянки. Оцінено якість земельної ділянки за 100-бальною шкалою з урахуванням поправкового коефіцієнта на показник рН сольовий для Лісостепу – 0,96. За результатами якість знижена на 9,3 %.
15
Vysotska, Natalia, та Irina Zolotykh. "Особливості мікроклонального розмноження цінних генотипів роду Populus L. in vitro". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 18 (28 березня 2019): 68–75. http://dx.doi.org/10.15421/411906.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено особливості морфогенезу, пагоноутворення та мультиплікації різних генотипів тополі в культурі in vitro, які вирізнялись високою господарською цінністю у дослідно-виробничих і сортовипробувальних культурах, а, саме, клони тополь української селекції «Новоберлінська», «Дружба», «Гулівер», «Перспективна», «Львівська», «Західна», «Лубенська». Визначено оптимальні склад сольового середовища та концентрації гормонів для успішної ініціації культури in vitro та мультиплікації.
Морфогенезна активність усіх досліджених клонів тополь після декількох пасажів була достатньо високою на всіх обраних типах середовищ незалежно від концентрації 6-бензиладеніну. Водночас вплив середовища ініціації на успішність пагоноутворення був досить суттєвим. Двофакторним дисперсійним аналізом встановлено, що можливість пагоноутворення на 83,8% зумовлено сольовим складом середовища, на 0,3% – концентрацією гормонів, а 15,9% припадає на дію чинників, що не підлягали обліку, в т.ч. на вплив генотипу.
Найбільшу частку пагоноутворення отримали на середовищі MS (61,7 та 72,3% з додаванням БАП у концентрації 0,1 мг/л та 0,3 мг/л відповідно). Встановлено, що формування адвентивних бруньок на експланті на 69% зумовлено концентрацією гормонів, на 22% – сольовим складом середовища, а 9% припадає на дію інших чинників.
Підтверджено значний вплив генотипу на всі досліджувані характеритики. Найвищу морфогенезну активність відзначено у клонів тополь «Перспективна», «Лубенська», «Дружба» та «Новоберлінська». Проліферація пагонів найінтенсивніше відбувається у клонів: «Дружба» та «Західна». Найкращу здатність до формування адвентивних бруньок виявляли клони «Західна», «Гулівер», «Дружба» і «Новоберлінська».
Універсальним для мікророзмноження тополь української селекції є середовище MS із додаванням 6-бензиламінопурину у концентрації 0,3 мг/л.
16
Жук, О. А. "Характеристика екзогенних сольових ореолів літію (на прикладі двох ділянок центральної та південно-східної частин України". Мінералогічний журнал 37, № 4 (2015): 98–105.
Знайти повний текст джерела
17
Romanova, Y. A., Zh R. Shakirzanova, E. D. Gopchenko, and I. S. Medvedieva. "WATER AND SALT BALANCES OF KATLABUKH LAKE UNDER DIFFERENT CONDITIONS OF WATER RESERVOIR OPERATION." Hydrology, hydrochemistry and hydroecology, no. 4 (55) (2019): 23–40. http://dx.doi.org/10.17721/2306-5680.2019.4.2.
Повний текст джерелаАнотація:
Katlabukh Lake is a part of the Danube Lakes system and is one of the surface water sources for water supply, for agricultural needs and irrigation of the region. Changing the conditions of operation and regulation of the reservoir led to a decrease of water levels and an increase of salinity, which makes it impossible to use water for different management needs. Calculations of the water and salt regimes of the lake based on the solution of the equation of balance said that in the water balance of Katlabukh Lake the main volume of the revenue part for the period 1980-2018 was precipitation (36.1%) and water inflow from the Danube River (38%), and the expenditure part – evaporation together with transpiration (50.5%). Salt flow into the lake is mainly due to surface inflow (53.4%) and water of the Danube River (25.5%), and loss of irrigation (45.1%) and water discharges to the Danube River (31.9%). Simulation modeling of the water-salt regime of the Katlabukh lake under different conditions of exploitation of the reservoir showed that corrective management measures are needed to improve the qualitative indicators of the water in the reservoir. They consist in the fact that for three summer months it is necessary to carry out forced pumping of poorly mineralized water from the Danube River to compensate for evaporation from the water surface (on average in volumes of the order of 55 million m3) or to carry out fences of water from the lake for irrigation in 60 million m3. This will allow to reach the design values of water mineralization in the lake equal to 1.0-1.5 g/dm3. Thus, addressing a range of problems to conserve and restore the rational use of the natural resources of Katlabukh Lake requires effective managerial water management activities that require additional feasibility studies.
18
Klymyshyna, К., К. Тerebilenko, N. Strutynska, and M. Slobodyanik. "THE ROLE OF COMBINED MOLTEN SALTS IN SODIUM-CERIUM (III) ORTHOPHOSPHATE CRYSTALLIZATION." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Chemistry, no. 1 (57) (2020): 9–12. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2209.2020.1(57).2.
Повний текст джерелаАнотація:
The efficient crystallization conditions for high temperature synthesis of sodium-cerium(III) orthophosphate from binary molten salts have been investigated in a light of influence of the inert reaction media addition. Taking into consideration NaF and Na2MoO4 as an addictives to a convention phosphate melt the crystallization regions of CePO4 and Na3Ce(PO4)2 have been identified by means of IR spectroscopy and powder X-Ray diffraction methods. The initial Na/P ratio in the melt has been shown to play the key role in pure Na3Ce(PO4)2 phase formation. The concentration of NaF has been chosen as 20–60 mol. % and MoO3 in a range of 30–60 mol. %, while the cerium(III) content has been maintained equal to 10 mol. %. Additional application of NaF or Na2MoO4 lowers the temperature from 1400 in comparison to Na4P2O7 flux to 1000°C and homogenization time from 12 to 1h., respectively. Thus, the optimal conditions for the high-temperature growth has been found to be Na/P = 1.67 and NaF content equal to 30–45% mol. in case of fluoride-containing systems, and Na/P> 4,00 with MoO3 content of 25–36% mol for a molybdate one. In case of both fluoride and molybdate addition the crystallization region of the target compound has been bordered by a wide area of CePO4 phase. Three crystallization regions has been estimated during crystallization process: CePO4, Na3Ce(PO4)2 and a wide field of their co-crystallization. With Na/P ratio in the binary melt there is a simultaneous change in the solids structure prepared. Thus, when CePO4 possesses highly condensed CeO8 polyhadra in the framework and crystallizes at lower Na/P ratio, Na3Ce(PO4)2 corresponds to isolated CeO8 moieties that are stabilized under higher Na/P values. Within the synthetic conditions investigated, the melts have shown to play a depolymerizing role for the phosphate chains found in the melt, leading to crystallization temperature lowering in initial melt. The approach proposed for the of Na3Ce(PO4)2 synthesis allows to expand the temperature range of its formation and to carry out its uniform doping with fluorescent activators to modify its characteristic spectrum for the needs of modern inorganic LEDs.
19
Стороженко, Д. О., Н. В. Бунякіна, О. Г. Дрючко, І. О. Іваницька та Н. М. Гринчишин. "Вплив катіону лужного металу на утворення подвійних солей у системах MCl − Nd(Gd)Cl3 − H2O (M− Li,Na,K,Rb,Cs) при 25–100 °С". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1-2 (24 червня 2016): 81–84. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2016.1-2.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі методом ізотермічної розчинності досліджено фазові рівноваги у водно-сольових системах хлоридів лужних металів і рідкісноземельних елементів (неодиму, гадолінію) при 25–100 °С. Установлено температурні та концентраційні межі кристалізації вихідних солей і подвійних сполук. Виявлені подвійні хлориди синтезовані та ідентифіковані фізико-хімічними методами аналізу.
We investigated phase equilibrium in aqueous systems chloride salt and alkali metal and rare earth elements (neodymium, gadolinium) at 25–100 °C by isothermal solubility in the article. Temperature and concentration limits of crystallization of initial salts and double compounds. We identified double chlorides which were synthesized and identified by physical and chemical methods of analysis.
20
Пушкарьова, Н. О., С. Г. Плоховська, І. І. Горюнова, А. Ю. Бузіашвілі, О. В. Мельничук, Н. Л. Пастухова, Т. В. Чугункова, А. І. Ємець та Я. Б. Блюм. "Вплив авермектинвмісних поліфункціональних біостимуляторів на стійкість пшениці до сольового стресу". Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, № 2 (10 травня 2022): 83–91. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2022.02.083.
Повний текст джерелаАнотація:
Сольовий стрес негативно впливає на ріст і розвиток рослин, особливо на ранніх етапах онтогенезу. Для подолання негативних наслідків стресу перспективним є використання поліфункціональних авермектинвмісних біостимуляторів бактеріального походження, зокрема Аверкому та Аверкому Нова. Мета досладження полягала у з’ясуванні впливу цих біопрепаратів на стійкість пшениці (сорти Елегія Миронівська, Оксамит Миронівський та Злата) до сольового стресу. Встановлено, що попередня обробка насіння препаратом Аверком забезпечує протекторний вплив на ріст і розвиток рослин пшениці на ранніх етапах розвитку (до 14 діб) за умов їх вирощування в присутності 100 мM NaCl. Водночас Аверком Нова виявися більш ефективним у разі тривалого вирощування пшениці в умовах сольового стресу.
21
Kotliar, O. "Comparison of efficiency of effect of saline and chelated forms of Mn and Zn in feeding pigs." Visnyk agrarnoi nauky 94, no. 3 (March 15, 2016): 29–34. http://dx.doi.org/10.31073/agrovisnyk201603-06.
Повний текст джерела
22
A. Nardid, Oleg, Ekaterina D. Rozanova, Yana O. Cherkashina, Svetlana V. Repina, and Eduard O. Nardid. "Effect of storage of placenta tissue at –20°C on properties of its aqueous and saline extracts." Problems of Cryobiology and Cryomedicine 24, no. 1 (March 23, 2014): 28–37. http://dx.doi.org/10.15407/cryo24.01.028.
Повний текст джерела
23
Kushnir, S. V., M. V. Kost', R. P. Kozak, and I. I. Sachnuyk. ""Surface boiling" with the salt effect as a new kind of the transition of salts in the gas phase from aqueous solutions." Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, no. 12 (December 15, 2017): 68–72. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2017.12.068.
Повний текст джерела
24
Hryniuk, V. I. "ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ САМООЧИЩЕННЯ ПРАВИХ ПРИТОК РІЧКИ СВІЧІ БАСЕЙНУ ДНІСТРА". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 3 (26 квітня 2018): 77–82. http://dx.doi.org/10.15421/40280316.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлено результати досліджень процесу розбавлення стічних вод, які надходять до правих приток річки Свічі басейну Дністра. Описано проблеми забруднення малих річок у межах впливу нафтогазової промисловості. Визначено чинники впливу на природний процес самоочищення річок. Обґрунтовано методику визначення кратності та інтенсивності процесу розбавлення стічних вод у річках Тур'янка, Саджава та Лущава. Проаналізовано статистичні дані екологічного моніторингу Долинського підприємства нафтогазової промисловості за період 2007–2016 рр. На основі щоквартальних даних відбору проб води обчислено середнє значення концентрацій хімічних елементів за рік у місці скиду стічних вод, 500 м вище та 500 м нижче випусків № 1, 2, 3, 4 Долинського підприємства нафтогазового комплексу. Внаслідок виявлено перевищення гранично допустимої концентрації за такими забруднювальними речовинами: хлориди, амоній сольовий, нітрити, азот амонійний та біохімічне споживання кисню (БСК5), за якими здійснено подальший розрахунок показника інтенсивності розбавлення стічних вод у річках Тур'янка, Саджава та Лущава. Зображено та проаналізовано динаміку зміни біохімічного споживання кисню на ділянці 500 м вище та 500 м нижче від місця чотирьох випусків стічних вод. Проведені розрахунки підтверджують закономірність: із збільшенням швидкості течії річки підвищується кратність розбавлення, а також свідчать про забруднення правих приток річки Свічі, природний процес самоочищення яких відбувається дуже повільно.
25
Гловин, Н. М., та О. В. Павлів. "ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТУ ПРИСКЛАДСЬКОЇ ТЕРИТОРІЇ НЕПРИДАТНИХ ТА ЗАБОРОНЕНИХ ДО ВИКОРИСТАННЯ ХІМІЧНИХ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ РОСЛИН ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2019): 92–99. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено результати екологічного моніторингу ґрунту на прискладській території з забороненими та непридатними до використання хімічними засобами захисту рослин (ХЗЗР) с. Вишнівчик Тернопільської області. Метою дослідження було провести екологічний моніторинг стану ґрунту навколо складу як об’єкту захоронення заборонених та непридатних до використання ХЗЗР. Багато сховищ, де вони зберігаються, перебувають у незадовільному стані та загрожують довкіллю, є небезпечними для здоров'я населення. Умови, які не відповідають чинним стандартам зберігання, призводять до того, що токсичні залишки непридатних та невикористаних ХЗЗР потра-пляють у ѓрунт, водні джерел і повітря, в результаті чого виникає ризик отруєння людей і тварин. Окрему увагу в цій роботі необхідно приділити захороненню отрутохімікатів у с. Вишнівчик Теребо-влянського району Тернопільської області (територія ФГ «Денис К»). Могильник отрутохімікатів біля Вишнівчика існує вже понад 30 років. Побудований він 1978 року за тодішніми нормами. У кар’єр скидали як сипучі, так і рідкі хімікати. Проблему ускладнює й те, що у могильника немає вла-сника. Наразі невідомо, які саме отрутохімікати знаходяться в законсервованому могильнику. Якщо вірити супровідним документам, то лише дихлордифенілтрихлорметану (дуст) там накопичено близько 465 т, гексахлорану – понад 200 т, а також 7 т речовин, що містять ртуть і миш’як. За результатами агрохімічного обстеження ґрунт характеризується слабко кислою реакцією (тип ґру-нту ‒ чорнозем вилугуваний, грубопилуватий, легкосуглинковий, рН сольове = 5,9; гумус – 3,6 %). За рахунок вітрової та водної дифузій агрохімікатів (виявлено розсіяння забруднення до 30 м від скла-ду) біля складу вміст 2,4-Д-амінна сіль (0,35), симтриазин – 0,01–0,05 мг/кг, ГХЦГ – 0,02–0,14; ДДТ – 0,03–0,10; метафос – не виявлено, є у складі (0,19); хлорофос – не виявлено, є у складі (0,10) мг/кг. З ділянки складу на досліджувальній віддалі до 50 метрів істотно порушується продуктивність і стійкість екосистем, що негативно впливає на біогеохімічний колообіг речовин. Отже, незначний вміст залишків ХЗЗР біля складу с. Вишнівчик пояснюється тим, що ХЗЗР спочатку складувались у пристосованому приміщенні, проте з часом (склад створений 1978 року, контейнери протермінова-ні) шляхом міграції потрапляють у ґрунт за межі сховища.
26
Adamenko, O. "ЗНАЧЕННЯ ГЕОЛОГІЧНОЇ ПАМ’ЯТКИ ПРИРОДИ «СТАРУНЯ» ДЛЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПРИКАРПАТТЯ ТА УКРАЇНИ". Ecological Safety and Balanced Use of Resources, № 1(19) (11 липня 2019): 19–33. http://dx.doi.org/10.31471/2415-3184-2019-1(19)-19-33.
Повний текст джерелаАнотація:
Всесвітньо відоме палеонтологічне місцезнаходження викопної фауни плейстоценових (42-10 тисяч років тому) чотирьох волохатих носорогів Rhinoceros antiquitatis Blum, і мамонта Mammuthus primigenius Blum, та єдиний у Карпатах діючий грязьовий вулкан оголошені у 1984р. геологічною пам’яткою природи загальнодержавного значення “Старуня”. Розташована пам’ятка на південно-західній околиці с. Старуня Богородчанського району Івано-Франківської області, у 25 км від обласного центру. Виділено кілька аспектів значення пам’ятки для: 1) розвитку природно заповідного фонду, підвищення категорії заповідання від “пам’ятки природи” до “геопарку Льодовикового періоду”; 2) розвитку туристично-рекреаційного бізнесу; 3) вирішення важливих наукових проблем, зокрема, визначення вікових реперів та періодизації глобальних кліматичних змін; 4) оцінки ролі поверхневих та глибинних джерел міграції вуглеводних сполук, що важливо для прогнозів нафтогазоносності Прикарпаття; 5) обґрунтування медико-лікувальних можливостей шляхом організації соле-грязе-озотокеритового санаторію; 6) підвищення соціально-економічного рівня села і району, створення нових робочих місць для населення.
В історії досліджень Старуні виділяються етапи відкриття мамонтової фауни у 1907 та 1929рр., появи грязьового вулкану у 1977р., наукових українсько-польських експедицій з бурінням свердловин, геофізичними та геохімічними дослідженнями у 2004-2008 рр., публікацією монографій у 1914, 2004, 2005, 2009 та 2017 роках. Критично оцінена недостатня увага владних структур до вивчення Старуні та ентузіазм науковців.
Запропонований механізм утворення геоактивної зони у Старунській складці, завдяки постійному тиску карпатських скиб – складок, які вижимали з глибин на поверхню нафту, газ, мінералізовані води, грязі та ін.. Це створило відповідні умови для формування озокеритового родовища, покладів нафти і газу, грязьового вулкану, сольових грифонів, бальзамування мамонтової фауни. Автор пропонує організувати Старунський геодинамічний полігон та підняти статус геологічної пам’ятки природи загальнодержавного значення “Старуня” до міжнародного геопарку Льодовикового періоду.
27
Andreychyn, S. M., та U. O. Mudra. "ЗМІНИ ЛІПІДНОГО ТА ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ В ПАЦІЄНТІВ З ПОДАГРОЮ ТА НЕАЛКОГОЛЬНИМ СТЕАТОГЕПАТИТОМ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (5 травня 2020): 40–45. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11067.
Повний текст джерелаАнотація:
Патологія суглобового апарату належить до числа частих і поширених хвороб у популяції. Найчастіше серед так званих сольових артропатій виявляють подагру, на клінічний перебіг якої значно впливає коморбідна патологія. Поєднання подагри і неалкогольного стеатогепатиту є актуальним питанням сьогодення, оскільки обидва захворювання є мультисистемними, з метаболічними та серцево-судинними розладами.
Мета – виявити зміни ліпідного та вуглеводного обміну і оцінити клінічні прояви захворювання в пацієнтів із подагрою в поєднанні з неалкогольним стеатогепатитом.
Матеріал і методи. В дослідженні взяли участь 123 хворих на подагру в період загострення, з них 118 (95,9 %) чоловіків і 5 (4,1 %) жінок. Хворим проводили загальноклінічне обстеження (збір скарг, анамнезу, вимірювання зросту та маси тіла) та біохімічні тести (визначали функціональні проби печінки, показники ліпідного спектра, вуглеводного обміну, також рівень сечової кислоти (СК) у сироватці крові як маркер порушення пуринового обміну).
Усіх обстежених було поділено на дві групи. До групи І увійшло 65 хворих на подагру без ураження печінки, до групи ІІ – 58 осіб із супутнім НАСГ. Групу порівняння склали 30 практично здорових осіб (ПЗО).
Встановлено, що розвиток НАСГ у хворих на подагру асоціюється з більшими порушеннями показників функціонального стану печінки (підвищення вмісту СК, активності АлАТ, АсАТ, глікемії, загального білірубіну, зниження рівня загального білка), супроводжується суттєвою дис- та гіперліпідемією (зростання у крові ЗХС, проатерогенних ЛПНЩ, зниження протиатерогенних ЛПВЩ).
Висновок. Наявність НАСГ, як супутнього захворювання у пацієнтів з подагрою, погіршує їх загальний стан і якість життя. Встановлено глибші ліпідні порушення крові при поєднаному перебігу подагри і НАСГ, що погіршує перебіг основного захворювання і підвищує ризик кардіоваскулярних подій.
28
Кириченко, Альона Олегівна. "ШОУ ЯК ФЕНОМЕН МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ: СУТНІСНІ ОЗНАКИ Й ФУНКЦІЇ". Питання культурології, № 38 (29 жовтня 2021): 109–19. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.245783.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті — аналітично осмислити визначення поняття «шоу», розкрити функції та сутнісні ознаки концертних шоу в сучасній масовій культурі. Методологія дослідження ґрунтується на системному підході (для розкриття взаємозв’язків між різними видами шоу, виявлення та концептуалізації їх функціональних характеристик); аналітичному та компаративному аналізі (для уточнення понятійного апарату). Наукова новизна одер- жаних результатів полягає у з’ясуванні сутнісних рис шоу як культурного продукту масо- вого суспільства, таких як публічність, масовість, видовищність, висока технологічність, орієнтація на глядача, краса, яка проявляється в стані артиста і зовнішньому антуражі. Висновки. Зазначено, що технічні відкриття, демократичні перетворення, урбаністичні процеси ХІХ−ХХ ст. стали основою створення нових соціально-економічних відносин, прояву нового типу культури — масової, що спричинило розвиток нових тенденцій в куль- турі та мистецтві. Проаналізовано багатозначність терміна «шоу» в культурологічному дискурсі: шоу може називатися телевізійна, радіопрограма, театральна вистава, масове видовище, модний показ. Визначено, що під концертним шоу розуміється концертна про- грама — сольна чи збірна, яка характеризується видовищністю, масовістю, яскравістю, технологічністю виражальних засобів. Сучасне шоу — це більше «як?», аніж «що?», тоб- то украй ефектно, помпезно, захопливо, різнобарвно, динамічно та оригінально, адже сучасний глядач прагне незабутніх вражень. Виокремлено основні функції шоу: гедоніс- тична, компенсаторна, комунікативна, інформативна та пізнавальна, функція емоційного регулювання. Наголошено на тому, що концертне шоу має сприяти розвитку творчого потенціалу аудиторії, розширювати світогляд, надавати нову інформацію. Найвищою ме- тою організаторів шоу можна вважати підвищення загальної культури суспільства.
29
Parashchuk, E. A., S. M. Marchyshyn, M. V. Kyryliv та I. R. Bekus. "ВМІСТ КИСЛОТ ГІДРОКСИКОРИЧНИХ У ТРАВІ ТА КОРЕНЕВИЩАХ І КОРЕНЯХ БЕДРИНЦЮ ЛОМИКАМЕНЕВОГО (PIMPINELLA SAXIFRAGA L.)". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (8 листопада 2018): 90–95. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9571.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Бедринець ломикаменевий (Pimpinella saxifraga L.) з родини селерові (Apiaceae) здавна у народній медицині застосовують як відхаркувальний, сечогінний, протизапальний, седативний, болетамувальний засіб. Його рекомендують при катарі дихальних шляхів, трахеїті, бронхіті, пневмонії, ларингіті, астмі, коклюші, водянці, сольових діатезах, захворюваннях печінки, атонії кишечника, хронічному гастриті зі зниженою кислотністю, подагрі, набряках та метеоризмі. З лікувальною метою використовують в основному кореневища і корені рослини. Відомо близько 200 видів роду Бедринець (Pimpinella L.), поширених в Азії, Європі й Африці. В Україні зустрічаються 5 видів; найпоширенішим є бедринець ломикаменевий.
Мета дослідження – встановити наявність і визначити кількісний вміст кислот гідроксикоричних у траві та підземних органах бедринцю ломикаменевого.
Методи дослідження. Для виявлення кислот гідроксикоричних використовували спиртово-водну витяжку. Реакція з 1 % розчином ферум (ІІІ) хлориду (поява зелено-сірого забарвлення) свідчила про наявність у досліджуваній витяжці сполук фенольної природи. Кількісне визначення кислот гідроксикоричних у досліджуваних об’єктах ґрунтується на спектрофотометричному методі. Якісний склад і кількісний вміст індивідуальних кислот гідроксикоричних у траві та підземних органах бедринцю ломикаменевого досліджували методом високоефективної рідинної хроматографії на хроматографі Agilent 1200 3 D LC System Technologies (США).
Результати й обговорення. Кількісний вміст суми кислот гідроксикоричних у траві бедринцю ломикаменевого становив (4,68±0,05) %, в підземних органах – (1,52±0,03) %. Методом високоефективної рідинної хроматографії в досліджуваних об’єктах рослини виявлено й ідентифіковано кислоти хлорогенову і розмаринову та встановлено їх кількісний вміст. У траві й підземних органах бедринцю ломикаменевого в основному домінує кислота хлорогенова, вміст якої становив 3,13 і 0,11 % відповідно. У траві рослини міститься 0,34 % кислоти розмаринової.
Висновки. Встановлено наявність і визначено кількісний вміст кислот гідроксикоричних у траві та підземних органах бедринцю ломикаменевого, який становив (4,68±0,05) і (1,52±0,03) % відповідно. Методом високоефективної рідинної хроматографії в досліджуваній сировині рослини виявлено індивідуальні кислоти гідроксикоричні – хлорогенову і розмаринову, визначено їх кількісний вміст. У траві й підземних органах бедринцю ломикаменевого домінує кислота хлорогенова, вміст якої становив 3,13 і 0,34 % відповідно, тому її можна рекомендувати для стандартизації сировини.
30
Морозов, О. В., В. В. Морозов та Є. В. Козленко. "Науково-методологічне обґрунтування типовості Інгулецького зрошуваного масиву для сухостепової зони України". Аграрні інновації, № 6 (9 липня 2021): 21–30. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.6.4.
Повний текст джерелаАнотація:
В основу реалізації Стратегії зрошення і дренажув Україні на період до 2030 року покладено відновлення,реконструкцію і модернізацію наявних зрошувальнихі дренажних систем, а також будівництво нових об’єк-тів. На всіх зрошувальних системах за багато десятирічїх функціонування накопичений значний обсяг інфор-мації, яка відображає особливості проєктно-вишуку-вальних робіт, будівництва й експлуатації, технологійвирощування сільськогосподарських культур, у томучислі режими їх зрошення, моніторингу еколого-меліо-ративного стану земель, типи і характеристики ґрунтів,їх родючість, водно-сольовий та поживний режим, типи,параметри і режим роботи штучного дренажу, способиі методи вирішення проблем. Серед усіх зрошуваль-них систем сухостепової зони України особливу рольвідіграє Інгулецька зрошувальна система, яка функ-ціонує з 1957 р. і є першою на Півдні України. На ційсистемі вперше для зрошуваного землеробства регіонубули розроблені технології вирощування сільськогоспо-дарських культур, розроблені їх режими зрошення,агромеліоративні та гідрогеолого-меліоративні заходищодо охорони і збереження ґрунтів, обґрунтовані опти-мальні параметри закритого горизонтального дренажу,рекомендації щодо використання для зрошення водирізної мінералізації і хімічного складу та багато інших актуальних питань. Результати досліджень вищеназ-ваних робіт можуть впроваджуватися у сільськогоспо-дарське виробництво, водне господарство і меліораціюземель не тільки на землях Інгулецької зрошувальноїсистеми. Але в кожному конкретному випадку необ-хідно застосовувати науково обґрунтовану методологіюі методи обґрунтування типовості об’єктів дослідженняі об’єктів, на яких впроваджуються результати проведе-них досліджень або відбувається їх адаптація до новихприродних і господарських умов. У визначенні типо-вості зрошуваних об’єктів у сухостеповій зоні Україниосновним методом рекомендується застосовуватирізні види районування території: фізико-географічне,ґрунтове, ландшафтне, кліматичне, природно-сіль-ськогосподарське, біопродуктивності земельних угідь,гідрогеологічне та ін. Інгулецький зрошуваний масивза основними видами районування території – гідроге-ологічного, ґрунтового, агрокліматичного та ландшафт-ного – є типовим практично для всіх зрошуваних маси-вів сухостепової зони. Висновок. Одержані результатидослідження доцільно застосовувати у розробці іннова-ційних технологій вирощування сільськогосподарськихкультур; технологій і режимів зрошення; у системі моні-торингу й управління еколого-агромеліоративним ста-ном зрошуваних земель; в обґрунтуванні оптимальнихпараметрів і режимів функціонування закритого горизон-тального дренажу; розробці еколого-агромеліоративнихзаходів з охорони і підвищення родючості ґрунтів.
31
Bugaenko, B. V., E. A. Buturlia та A. M. Kostin. "Розробка припою для паяння жароміцних нікелевих сплавів суднових газових турбін". Herald of the Odessa National Maritime University, № 59(2) (19 січня 2020): 107–20. http://dx.doi.org/10.33082/2226-1915-2-2019-107-120.
Повний текст джерелаАнотація:
Легування сплавів ренієм і танталом дозволило розробити нові сплави CM 93 і CM 96, що дозволило підвищити робочу температуру газу морських газотурбінних двигунів (ГТД) на 40-60 °С та забезпечити стійкість до високотемпературної сольової корозії (ВСК). Припій SBM-3 використовується для паяння авіаційних ЖНС. Для можли-вості його використання для паяння суднових ГТД запропоновано зни-зити температуру паяння введенням депресанту Si через припій НС-12. Si підвищує також стійкість до ВСК. До складу SBM-3 додавалось 10, 20 та 30 % мас. НС-12. Додавання припою НС-12 до SBM-3 при незмінній температурі паяння збільшує площу розтікання припою по поверхні CM 93 при температурі 1200 °С від 40 до 50 мм2; при температурі 1220 °С від 60 до 100 мм2; при температурі 1240 °С від 180 до 205 мм2. Площа розтікання припою зростає в 4-4,5 рази з підвищенням темпе-ратури паяння від 1200 до 1240 °С для всіх досліджуваних сумішей припою SBM-3 з НС-12. Крайовий кут змочування зменшується при збільшенні концентрації НС-12 від 10 до 30 % мас. В припої SBM-3: при темпера-турі 1220 °С від 6,3 ° до 4 °; при температурі 1240 °С від 4,8 ° до 3,3 °, а при температурі 1200 °С він складає приблизно 7 °. При підвищенні температури паяння від 1200 °С до 1240 °С крайовий кут змочування зменшується: при 10 % мас. НС-12 з 7,5 ° до 4,8 °; при 20 % мас. НС-12 з 6,5 ° до 4,0 °; при 30 % мас. НС-12 з 7,5 ° до 4,0 °. Розподіл Si по висоті краплі в діаметральній її площині не рівномірний. При температурі паяння 1200 °С на межі з основним металом Si відсутній, його концентрація зростає по висоті краплі і досягає максимального значення на її поверхні 12,71 % мас.(добавка НС-12 – 30 % мас.) Або в її центральній частині 2,64 % мас. (добавка НС-12 – 10 % мас. ) і 6,39 % мас. (добавка НС-12 – 20 % мас.). При температурі паяння 1220-1240°С максимальна кон-центрація Si спостерігається, майже на середині висоти краплі. З підвищенням температури паяння понад 1200 °С спостеріга-ється розчинення основного металу в припої, а також Si в основному металі на межі припій-основний метал.
32
Danylyan, A. H., I. Z. Maslov та N. B. Tiron-Vorobiova. "СТВОРЕННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ НОВИХ НАУКОЄМНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ ШКІДЛИВИХ ВИКИДІВ У ВИПУСКНИХ ГАЗАХ СУДНОВИХ ДИЗЕЛІВ". Transport development, № 4(11) (14 січня 2022): 116–28. http://dx.doi.org/10.33082/td.2021.4-11.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Бурхливий розвиток світового транспорту завдає непоправної шкоди довкіллю всього людства земної кулі. Морський і річковий транспорт робить свій внесок у питанні карбонізації до 18% від загального обсягу шкідливих викидів в атмосферу. Мета. Основна мета науково-дослідної роботи авторів статті підпорядкована зниженню шкідливих викидів в атмосферу суден морського та річкового транспорту. Використана методика розкриття мети заснована на аналітичній і практичній дослідницькій роботі. Результати. У статті проведено аналітику кращих світових технологій щодо зниження шкідливих викидів у випускних газах в атмосферу суднових дизелів, проведено аналіз науково-дослідної роботи Дунайського інституту Національного університету «Одеська морська академія» та НВФ «Еко-Авто-Титан», Україна. Протягом останніх 6 років на суднах Українського дунайського пароплавства проведено випробування паливних каталізаторів різних модифікацій, продукції НВФ «Еко-Авто-Титан», Україна з контролем Українського аудитора «Науково-дослідного інституту «Охорони навколишнього середовища та економії палива», м. Київ. Отриманий матеріал досліджень на суднах пароплавства дав позитивні результати й показав зниження оксиду азоту NOx на 38%, оксиду вуглецю СОх до 50%, діоксиду вуглецю 7%, викиди сажі за показаннями димомеру знизилися на 55%, економія палива становила до 10%. Сам паливний каталізатор касетного типу є досить складною конструкцією. У металеву оболонку паливного каталізатора вмонтовано хімічні реагенти різних оксидів металів, що реструктурують дизельне паливо на молекулярному рівні. Каталізатор установлюється на гнучких звʼязках перед насосом високого тиску, ресурс каталізатора 500 т палива до заміни в ньому хімічних реагентів. Відпускна ціна каталізатора залежить від потужності двигуна, на який він планується до встановлення та знаходиться в діапазоні від 400 у.о. (автомобільний транспорт), 10 000 у.о. (суднові двигуни потужністю до 3 тис. кВт). Розглянуто технології використання у двигунах внутрішнього згоряння автомобільного, залізничного, річкового й морського транспорту палива рослинного походження. Наведено аналіз можливого використання газового палива на суднах річкового флоту Українського дунайського пароплавства. Більш детально розглянуто питання виробництва водню з використанням останніх інноваційних технологій, розроблених у створенні ядерних реакторів останнього покоління, які успішно інтегровані у виробничі хімічні модулі, що дають змогу отримувати гідроплазму в перегрітій водяній парі до 8000 С з отриманням водню й кисню. Собівартість одного літра водню із застосуванням цієї технології не перевищує 1,6 у.о., що дає повний пріоритет виробництва водню в промислових обсягах. Незважаючи на успіх виробництва водню за новою технологією, авторами статті розкрито серйозні недоліки при спалюванні водню в теплових машинах (двигунах внутрішнього згоряння, газових турбінах і котлах). Основний недолік спалювання водню – це наявність закису азоту N20 у випускних газах теплових машин, який є парниковим газом із високим ступенем згубного впливу на довкілля. Висновки. Отриманий дослідницький матеріал спільної роботи Дунайського інституту НУ «ОМА» із НВФ «Еко-Авто-Титан», Україна отримав своє схвалення на внутрішніх водних шляхах Європи. Паливні каталізатори почали купувати Індія, Туреччина, Казахстан. У статті зроблено конкретні пропозиції щодо локалізації закису азоту при згорянні водню. Узагальнено досвід використання авангардних технологій щодо використання ядерних інтегрованих сольових реакторів для отримання промислового водню.
33
Hevkalyuk, N. O. "ОЦІНКА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СЛИННИХ ЗАЛОЗ У ДІТЕЙ ПРИ ГРИПІ ТА ІНШИХ РЕСПІРАТОРНИХ ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЯХ". Інфекційні хвороби, № 2 (23 червня 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2016.2.6514.
Повний текст джерелаАнотація:
<p class="10"><em>Порушення гомеостазу ротової порожнини, що перебігають на фоні гіпосалівації, змін фізико-хімічних властивостей, кислотно-сольової рівноваги ротової рідини, свідчать про зниження функціональної активності слинних залоз при респіраторних вірусних інфекціях у дітей з проявами захворювання в ротовій порожнині.</em></p>
34
Nechyporuk, V. M., та M. M. Korda. "МЕТАБОЛІЗМ ПРИ ГІПО- ТА ГІПЕРТИРЕОЗІ". Вісник наукових досліджень, № 3 (7 березня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.3.7365.
Повний текст джерелаАнотація:
Гормони щитоподібної залози необхідні для нормальної життєдіяльності всіхорганів і систем організму та впливають на клітини усіх тканин. Тиреоїдні гормони мають анаболічний ефект на білковий обмін, катаболічний – на жировий, опосередковано регулюють метаболізм вуглеводів, забезпечують енергетичні процеси, поглинання кисню клітинами, впливають на водно-сольовий баланс, скоротливу здатність міокарда, частоту серцевих скорочень, тонус судин. Дисфункція щитоподібної залози (гіпо- або гіперфункція) належить до числа найпоширеніших ендокринних захворювань у медичній практиці. В даному огляді літератури головну увагу приділено поясненню механізмів виникнення гіпо- та гіпертиреозу та їх впливу на процеси обміну вуглеводів, ліпідів та білків.
35
Nechyporuk, V. М., та M. M. Korda. "Метаболізм при гіпо- та гіпертиреозі". Вісник наукових досліджень, № 3 (5 листопада 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.3.5170.
Повний текст джерелаАнотація:
<p>Гормони щитоподібної залози необхідні для нормальної життєдіяльності всіх органів і систем організму та впливають на клітини всіх тканин. Тиреоїдні гормони мають анаболічний ефект на білковий обмін, катаболічний – на жировий, опосередковано регулюють метаболізм вуглеводів, забезпечують енергетичні процеси, поглинання кисню клітинами, впливають на водно-сольовий баланс, скоротливу здатність міокарда, частоту серцевих скорочень, тонус судин. Дисфункція щитоподібної залози (гіпо- або гіперфункція) належать до числа найпоширеніших ендокринних захворювань у медичній практиці. В даному огляді літератури головну увагу приділено поясненню механізмів виникнення гіпо- та гіпертиреозу та їх впливу на процеси обміну вуглеводів, ліпідів та білків.</p>
36
Соломко, Д. С., та О. В. Макаренко. "Клінічна ефективність гіпертонічного розчину гліцерину, збагаченого рослинними екстрактами, у комплексній терапії гострого риносинуситу". Фармакологія та лікарська токсикологія 15, № 5 (29 грудня 2021). http://dx.doi.org/10.33250/15.05.313.
Повний текст джерелаАнотація:
Найперспективнішим у лікуванні та профілактиці гострого риносинуситу (ГРС) є застосування комплексних медикаментозних засобів, що забезпечуватиме зменшення економічних затрат і підвищення комплаєнтності терапії, ослаблення тяжкості перебігу захворювання, мінімізацію його тривалості, попередження ускладнень і хронізації патології. Мета дослідження – оцінка ефективності комплексної терапії ГРС з використанням 3 % розчину гліцерину, збагаченого специфічними проантоціанідинами (препарат Хьюмер Синусит). До чинного етапу дослідження було залучено 64 пацієнти (чоловіки та жінки) віком 18–60 років зі встановленим діагнозом з шифром МКБ-10 J01 – гострий синусит. Усі пацієнти проходили обстеження та стаціонарне лікування в закладах охорони здоров’я міста Дніпра протягом 2020–2021 років і надали інформовану письмову згоду на участь у дослідженні. Основна група спостереження (32 пацієнти) отримувала стандартну медикаментозну терапію зі застосуванням препарату Хьюмер Синусит як елімінаційно-іригаційного засобу, група порівняння І (13 пацієнтів) – спрей назальний ізотонічний, група порівняння ІІ (19 пацієнтів) – спрей назальний гіпертонічний. Результатами риноскопічного обстеження встановлено, що після закінчення курсу терапії в 25 % (8 з 32) пацієнтів групи з використанням комбінованого препарату Хьюмер Синусит як елімінаційно-іригаційного засобу спостерігався набряк та гіперемія слизової, тоді як у референтних групах І і ІІ у 53,8 % (7 з 13) і 47,4 % (9 з 19) хворих відповідно. Порівняльний аналіз показників риноманометрії у хворих з ГРС, які отримували лікування за різними схемами, показав більш виразну динаміку змін сумарного об’ємного потоку (СОП) і сумарного аеродинамічного опору (САО) у пацієнтів групи Хьюмер Синуситу. У пацієнтів зазначеної групи значення СОП, збільшившись до кінця курсу лікування на 46,3 % (р < 0,01), відновлювалося практично до відповідних параметрів фізіологічної норми, тоді як у референтних групах І і ІІ аналогічний показник збільшився лише на 30,2 % (р > 0,05) і 36,5 % (р < 0,05) відповідно порівняно з такими до лікування. Зокрема, у пацієнтів групи з іригаційною терапією 3 % розчином гліцерину, збагаченим специфічними проантоціанідинами, реєструвалася статистично значима відмінність показників цитозу, абсолютного вмісту нейтрофілів, частки деструктивних фагоцитів і фагоцитозу автофлори порівняно з референтною групою І (ізотонічний сольовий розчин) та відсотку фагоцитозу автофлори – з референтною групою ІІ (гіпертонічний сольовий розчин).Зазначені зміни параметрів цитограми назального секрету свідчать про суттєве ослаблення активності запального процесу та позитивний вплив на показники адаптивного імунітету у разі використання комбінованого препарату Хьюмер Синуситу як елімінаційно-іригаційного засобу.Таким чином, клінічна ефективність елімінаційно-іригаційної терапії з використанням Хьюмер Синуситу за умов ГРС обумовлена покращанням мукоциліарного кліренсу слизової верхніх дихальних шляхів, зменшенням проявів запалення та корекцією показників місцевого імунного статусу.
37
Процик, Ірина. "„Льольо грає сольо”: прізвиська гравців українських футбольних команд міжвоєнного періоду (20–30-ті роки ХХ століття)". Лінгвостилістичні студії, 30 грудня 2020, 140–53. http://dx.doi.org/10.29038/2413-0923-2020-13-140-153.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано прізвиська українських футболістів, які грали за західноукраїнські клуби в період між двома світовими війнами – у 20–30-ті роки ХХ століття. З’ясовано мотиваційну базу прізвиськ футболістів і скласифіковано особові найменування гравців за критерієм мотивованості – виокремлено неофіційні антропоніми, що походять від демінутивних форм імен футболістів, їхніх прізвищ, назв живих і неживих об’єктів, різних ознак. Описано способи творення прізвиськ, серед яких метафора, синекдоха та різні трансформації, найчастіше утинки прізвищевих назв.
38
Вакуленко, Анна, та Микола Гомеля. "Високоефективна переробка розчинів хлориду натрію з отриманням коагулянтів на основі хлориду заліза та хлориду алюмінію". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 103–5. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.233201.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі досліджені процеси електрохімічної переробки розчинів хлориду натрію з отриманням хлориду алюмінію, хлориду заліза і лугу в трикамерному електролізері з аніонообмінною мембраною МА-41 і катіонообмінною мембраною МК-40. Представлений спосіб переробки сольових концентратів із застосуванням розчинного алюмінієвого аноду є економічно доцільним, так як у результаті електролізу одночасно відбувається демінералізація рідких відходів до рівня нормативних вимог та виробництво з вихідних концентратів товарної продукції. Недоліком представленого способу отримання коагулянту є взаємодія алюмінію із водою. Проте, доведено, що із підвищенням анодної щільності струму під час електролізу вихід хлориду алюмінію практично повністю обумовлений електрохімічним розчиненням аноду, а хімічне розчинення алюмінію майже відсутнє. Стабільність отриманих розчинів коагулянтів протягом тривалого часу підтримується низькими значеннями реакції середовища (рН ≤ 3). Так, при силі струму 1 А (щільність струму 8,34 А/дм2 ) та вихідній концентрації хлориду натрію 1655 мг-екв/дм3 сумарна концентрація іонів алюмінію в отриманому розчині досягає 2278 мг-екв/дм3 . В цілому було досягнуто концентрації гідроксохлориду та хлориду алюмінію на рівні 130.85 г/дм3 тобто 13.085 %. На хімічно розчинений алюміній припадає не більше 12 %. За даних вихідних параметрів вихід іонів алюмінію з урахуванням хімічного розчинення аноду складає 100–108 %. Одночасно в катодній камері відбувається концентрування лугу. Його вихід за струмом при цьому сягає 92 - 94 %. Для отримання коагулянту на основі хлориду заліза в процесі досліджень використовувався катод із нержавіючої сталі та залізний анод. Були використані модельні розчини каустичної соди з концентрацією 50 мг-екв/дм3 (катодна область), солі хлористого натрію з концентрацією 100г/дм3 (середня область) та підкисленою соляною кислотою дистильованої води (рН на рівні 1-2, анодна область). В результаті проведення експериментів в катодній області утворюється розчин гідроксиду натрію, а в анодній при концентруванні іонів Cl- та розчинення залізного аноду утворюється розчин хлориду заліза (ІІІ).
39
ЖИГУНОВ, Д. О. "ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЕВАГ І НЕДОЛІКІВ ПРИ В И ЗНАЧЕННІ КЛЕЙКОВИНИ АВТОМАТИЗОВАНИМ І РУЧНИМ СПОСОБОМ". ЗЕРНОВІ ПРОДУКТИ І КОМБІКОРМИ 17, № 3 (22 жовтня 2017). http://dx.doi.org/10.15673/gpmf.v17i3.657.
Повний текст джерелаАнотація:
Товарне зерно пшениці класифікується за різними ознаками, нормами якості та системами його оцінки, прийнятими і чинними в конкретній країні. Універсальних класифікацій зерна не існує, тому визначальними є показники якості. Одним з показників якості зерна пшениці в Україні, що визначає його хлібопекарські властивості і зумовлює клас пшениці, є кількість і якість клейковини. На даний момент, користуються декількома стандартами для визначення кількості і якості клейковини, тому виникає потреба в їх порівнянні для встановлення співвідносності. В статті проведено порівняльний аналіз методів визначення кількості і якості клейковини за двома діючими стандартами: ГОСТ 13586-68 «Зерно. Метод визначення кількості і якості клейковини в пшениці» і ДСТУ ISO 21415-2:2009 «Пшениця та пшеничне борошно. Визначення вмісту клейковини. Частина 2. Визначення вмісту сирої клейковини механічним способом». Згідно ДСТУ ISO 21415-2:2009 не передбачено визначення якості клейковини, але порівняння методів її визначення проводилося для двох стандартів за методикою ГОСТ 13586-68. Встановлені основні відмінності між стандартами, що можуть впливати на результати, а саме: спосіб відмивання клейковини (ручний і автоматизований), різна рідина для замішування тіста (вода та сольовий розчин), наявність та відсутність часу витримування(ферментації) тіста. Для досліджень були обрані 80 зразків зерна одного року врожаю, вирощеного в Південних регіонах нашої країни, з різною кількістю клейковини і різною її якістю. Встановлено, що зі збільшенням кількості клейковини від 18…20 до 28…30 % її значення за ДСТУ ISO 21415-2:2006 менше ніж за ГОСТ 13586-68 на 1,5…2,0 та 3,0…4,0 %, відповідно. Значення показника ІДК при відмиванні за ДСТУ ISO 21415-2:2006 для сильної клейковини співпадають або менше на 3…5 ум.од. ніж за ГОСТ 13586-68, для слабкої клейковини – менше на 5…10 ум.од. Встановлено, що тривалість ферментації істотно впливає на визначення кількості і якості клейковини. При відсутності тривалості витримування тіста значення як кількості, так і якості клейковини значно відрізняються від даних показників, отриманих за ГОСТ 13586-68, в якому передбачено 20-хвилинне відлежування сформованої кульки клейковини. Проте, збільшення тривалості витримування тіста до 30 хв. на показники кількості та якості клейковини не впливає. Таким чином підтверджено, що оптимальним часом відлежування клейковини є 20 хв. ферментації.