Статті в журналах з теми "Служба безпеки підприємства"

Харченко Н. В. Організаційно-правові засади охорони державної таємниці в Укра- їні. – Стаття. З огляду на чинне законодавство України проаналізовано визначення поняття держав- ної таємниці, визначено порядок обов’язку держави здійснювати контроль за інформацією, зарахованою до державної таємниці. На підставі Закону України «Про службу безпеки України» та з метою охорони державної таємниці законодавчо закріплено за Службою без- пеки України обов’язок здійснювати забезпечення охорони державної таємниці. Дослідже- но, що органи державної влади та підприємства, установи або організації, що здійснюють діяльність, пов’язану з державною таємницею, з метою забезпечення режиму секретності створюють на правах окремих підрозділів режимно-секретні відділи, які безпосередньо ке- руються керівником відповідних державних органів. Важливо усвідомлювати ймовірність витоку інформації, адже втрата чи витік зазначеного виду інформації несе загрозу для національної безпеки держави. Саме тому державна політика країни щодо забезпечення державної таємниці ставить на меті своєчасне виявлення джерел реальних і потенційних загроз у цій сфері, не від’ємною діяльністю цього напряму є аналіз причин виникнення, спосіб нейтралізації й попередження таких випадків. Підкреслюючи важливість Служби безпеки України, слід зазначити, що правоохоронний орган контролює стан охорони дер- жавної таємниці в усіх державних органах та підприємствах, установах або організаці- ях, що здійснюють діяльність, пов’язану з державною таємницею. Безпосередньо Служба безпеки України має право здійснювати офіційні перевірки за додержанням стану охорони державної таємниці та за результатом цієї перевірки фіксувати порушення в акті перевірки, що містить позитивний або негативний відгук про стан якості за додержанням відповідних вимог, зауваження, що містяться в актах перевірки, є обов’язковими до усунення.

Перед сучасним приватним підприємством гостро стоїть питання забезпечення захисту інформації, яка циркулює на підприємстві. Це пов'язано з розвитком інформатизації підприємства, з постійним зростанням вартості інформації, з одного боку, і активністю інформаційно-аналітичних структур і різного роду порушників, з іншого. Аналіз наукових публікацій дає підстави стверджувати, що у зв'язку зі збільшенням інформаційних потоків на підприємстві обов'язково треба створювати службу захисту інформації. Натепер захист інформації дедалі більше стосується саме суб'єктів підприємницької діяльності, яким потрібно захищатися від витоку своєї інформації. За результатами негативного впливу на основні властивості інформації (конфіденційність, цілісність, доступність) вирізняють фактори дестабілізації техногенного, антропогенного, природного характеру. Тому діяльність служби захисту інформації підприємства повинна регулюватися нормативно-правовими актами, які створюються керівництвом підприємства, в основі яких доцільно використовувати рекомендації міжнародних стандартів серії ISO 2700 і дотримуватись національних правових норм інформаційної безпеки. Метою створення служби захисту інформації є організаційне забезпечення завдань керування комплексною системою захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, здійснення контролю за її функціонуванням. На службу захисту інформації покладається виконання робіт із визначення вимог із захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, проєктування, розроблення і модернізації комплексної системи захисту інформації, а також з експлуатації, обслуговування, підтримки працездатності комплексної системи захисту інформації, контролю за станом захищеності інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах. Комплексний захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах передбачає використання спеціальних правових, фізичних, організаційних, технічних і програмно-апаратних засобів захисту інформації. Контроль за вищевказаними заходами, відповідальність за їх виконання і реалізацію покладається на службу захисту інформації підприємства.

Наукова стаття присвячена характеристиці повноважень Державної міграційної служби України як основного суб’єкта здійснення адміністративної процедури у сфері міграції. Доведено, що на ЦНАП мають покладатися повнова-ження в аспекті паспортного обслуговування населення. Коло компетенцій органів ДМС має бути зосереджене на наданні адміністративних послуг громадянам України, що виїжджають за кордон для постійного перебування, та іноземцям і особам без громадянства, що бажають мешкати в Україні. Такий розподіл повноважень дозволить кожному з названих органів сконцентрувати увагу на власній ділянці роботи відповідно до принципу предметної компетенції. Діяльність же державного підприємства «Документ» у цій галузі, на нашу думку, має бути припинена як потенційно корупціогенна. Виявлено суттєвий структурно-функціональний недолік в аспекті паспортизації населення, що проявляється у фактичному дублюванні функцій територіальними управліннями ДМС України та ЦНАП. Усунення цього недоліку прямо пов’язане з чіткім розподілом компетенцій між зазначеними суб’єктами. Функції з поточного обліку населення та здійснення відповідних адміністративних процедур оформлення (заміни) паспортів мають бути закріплені за ЦНАП, а функції з міграційного обліку та реалізації відповідних адміністративних процедур – за управліннями ДМС. Єдиним винятком мають стати лише процедури паспортизації громадян України, що мешкають на тимчасово непідконтрольних територіях. З огляду на актуальний стан речей цей аспект сьогодні прямо пов’язаний із питаннями національної безпеки, що виходять за межі компетенції місцевих органів публічної влади, тому паспортизація громадян України, що мешкають на тимчасово непідконтрольних територіях, має залишатися у віданні підрозділів центральних органів виконавчої влади, тобто управлінь ДМС.

У статті поставлена проблема невідповідності лінійно-функціонального устрою служби економічної безпеки підприємства вимогам часу. Необхідне удосконалення організаційного проектування управлінських структур у системі економічної безпеки підприємства на основі ситуаційного підходу. Розглянуто аспекти застосування матричного типу організаційної структури служби економічної безпеки, як відповідного ідеології ситуаційного підходу. Запропоновано формувати структуру управління служби економічної безпеки підприємства за матричним типом шляхом ситуаційного розподілу функціональних повноважень співробітників у вигляді створення тимчасових оперативних груп.

У теорії та практиці менеджменту персоналу залишається недостатньо ґрунтовно розкрита специфіка організаційного проектування, особливо для виробничих підприємств. Передбачається, що застосування матричної організаційної структури управління в умовах впровадження інновацій може вирішити проблеми бюрократії, недисциплінованості, нераціональної організації праці, одночасно зменшуючи фінансові витрати на управління персоналом. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні вдосконалення системи управління персоналом шляхом створення матричної організаційної структури управління в умовах впровадження інновацій. Для того, щоб бізнес ефективно, злагоджено та систематично працював, він потребує планової структури, яка відповідає меті, завданням, стилю, розмірам та комерційним операціям підприємства. Обґрунтовано, що організаційна структура управління підприємством є одночасно: системою елементів для досягнення конкретних бізнесцілей; соціальним об’єктом керівництва; формою взаємодії усіх елементів (ланок, рівнів) управління. Обґрунтовано, що інновації являють собою новостворені або удосконалені конкурентоздатні технології, продукцію або послуги, які суттєво поліпшують структуру та якість виробничих процесів, соціальної сфери підприємства. Визначено, що менеджери можуть впроваджувати різні удосконалення, інновації, здійснювати модернізацію системи управління персоналом, перерозподіляти ресурси, розширювати та укрупнювати різні відділи, що вимагає якісної зміни організаційної структури. Визначено, що матрична організаційна структура виробничого промислового підприємства має відповідати програмно-цільовому характеру проектної господарської діяльності. Побудовано проект та визначено переваги та недоліки застосування матричної організаційної структури управління підприємством в умовах впровадження інновацій. Доведено, що матричну організаційну структуру для виробничого підприємства можна ефективно використовувати в умовах високого рівня невизначеності і динамізму ринкового середовища при впровадженні інновацій. Це дозволить визначити зміни цілей і завдань, розробку нової стратегії бізнесу, досягти низького рівня структурованості проблем, мотивації працівників при проектуванні робіт. Організаційна структура управління підприємством являє собою соціально-виробничу систему, яка складається з рівнів та органів менеджменту, підпорядкованих робочих елементів (відділів, цехів, служб, структурних підрозділів) та передбачає їх взаємозв’язок, які забезпечують реалізацію стратегічних цілей бізнесу підприємства. За результатами проведеного дослідження можна стверджувати, що матрична організаційна структура управління відповідає основним вимогам реалізації інноваційних проектів у межах всього підприємства і націлена на розвиток бізнесу. При цьому досягається одночасно вертикальна, функціональна спеціалізація і проектно-цільова інтеграція всіх працівників та менеджерів підприємства, що призводить до зменшення кількості помилок в управлінні персоналом. Перспективами подальших досліджень можуть стати обґрунтування та проектування організаційної структури відділу економічної безпеки інноваційного підприємства.

Обґрунтовано необхідність проведення досліджень у напрямі підвищення рівня безпеки бухгалтерських даних в умовах удосконалення системи обліку на основі технологічних інновацій. Описано загальний процес перетворення даних на інформацію в інформаційних системах. Проаналізовано загальну модель функціонування бухгалтерських інформаційних систем. Обґрунтовано сутність поняття бухгалтерських даних у вузькому й широкому розумінні та поняття облікової інформації. Розглянуто поняття безпеки інформаційної системи обліку. Проаналізовано підходи вчених до виокремлення принципів захисту даних. Обґрунтовано сутність окремих принципів захисту бухгалтерських даних (цілісність, конфіденційність, доступність). Визначено систему правил, якої необхідно дотримуватись працівникам бухгалтерської служби для забезпечення цілісності бухгалтерських даних на підприємстві. Визначено причини порушення конфіденційності бухгалтерських даних. Визначено роль принципів безпеки даних у підвищенні якості облікової інформації.

У статті характеризується система забезпечення податкової безпеки держави, проводиться оцінювання загроз, ризиків та індикаторів для визначення її стану. Окремими характеристиками безпеки є моніторинг загроз, оцінювання вразливості податкової системи до цих загроз, аналіз індикаторів податкової безпеки держави, зокрема обсягів податкових надходжень Зведеного бюджету України за 2016-2020 рр., фіскальної значимості податків у структурі доходів бюджету та у ВВП, рівня ухилення від оподаткування та тіньової економіки, рівня виконання плану надходжень, ефективності адміністрування та дієвості податкового контролю, навантаження працівників органів державної податкової служби. Оцінювання стану податкової безпеки в Україні виявило посилення податкового навантаження, передусім за рахунок зростання податкового навантаження на працю і прибуток підприємств. Зростання витрат на утримання фіскальних органів та адміністрування податків не варіює зі зростанням величини податкового боргу та станом у сфері ухилення від оподаткування. Про низьку ефективність адміністрування податків свідчить зростання податкового боргу і значний рівень списання безнадійної податкової заборгованості. Заходи, проведені органами ДФС і ДПС щодо погашення та упередження зростання податкового боргу, виявилися неефективними. Рівень стягнення податків, донарахованих за результатами контрольно-перевірочної роботи, дуже низький і варіює в межах 20-30 %. Найбільшими схемами зловживань у сфері оподаткування в 2020 р. були: зарплата “у конвертах”, порушення митних правил, контрабанда та корупція на кордоні. Додаткові виклики, зумовлені наслідками світової пандемії Covid-19, погіршують стан податкової безпеки, це стосується зокрема стабільності і достатності податкових надходжень до бюджетів різних рівнів, а також вразливості платників до нових карантинних умов. Доповнюють негативний вплив на стан податкової безпеки зволікання з ліквідацією неефективної податкової міліції, низька розслідуваність податкових злочинів, кадрова турбулентність у фіскальних органах, запізнілий старт Бюро економічної безпеки України. Для посилення податкової безпеки держави необхідним є завершення інституційної реформи митної служби, підвищення ефективності та дієвості податкового контролю, посилення відповідальності платників податків за уникнення від оподаткування.

Предметом статті є аналіз існуючих методик проведення аудиту безпеки, які нормативно закріплені в Україні та використовуються посадовими особами Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. Результати. Проаналізовано існуючу методику проведення перевірок захищеності інформації в інформаційнотелекомунікаційних системах державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств установ та організацій. Враховуючи недоліки існуючої системи проведення перевірок з захисту інформації та введенням в дію Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» від 05.10.2017 року № 2163-VIII запропоновано підходи до проведення перевірок кіберзахисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлено законодавством. Висновок. Обґрунтована необхідність розробки методології визначення реального стану захищеності інформаційних систем, в яких циркулює інформація, що потребує захисту згідно вимог законодавства України.

Наукова стаття присвячена характеристиці діяльності державної міграційної служби України щодо надання публічних послуг у сфері міграції та громадянства. Доведено, що ЦНАП мають покладатися повноваження в аспекті паспортного обслуговування населення; коло компетенції органів ДМС має бути зосереджено на наданні публічних послуг громадянам України, що виїжджають за кордон на постійне перебування, та іноземцям та особам без громадянства, що бажають мешкати в Україні. Такий розподіл повноважень дозволить кожному з названих органів сконцентрувати увагу на власній дільниці роботи відповідно до принципу предметної компетенції. Діяльність же державного підприємства «Документ» у цій галузі, на нашу думку, має бути припинена як потенційно корупціогенна. Виявлено суттєвий структурно-функціональний недолік, що виявляє себе в фактичному дублюванні функцій територіальними управліннями ДМС України та ЦНАП в аспекті паспортизації населення. Усунення цього недоліку прямо пов’язано з чіткім розподілом компетенції між зазначеними суб’єктами: функції з поточного обліку населення та надання відповідних публічних послуг щодо оформлення (заміни) паспортів мають бути закріплені за ЦНАП, функції з міграційного обліку та реалізації відповідних адміністративних процедур – за управліннями ДМС. Єдиним винятком мають стати лише процедури паспортизації громадян України, що мешкають на тимчасово непідконтрольних територіях; зважаючи на актуальний стан речей, цей аспект сьогодні прямо пов'язаний із питаннями національної безпеки, що виходить за межі компетенції місцевих органів публічної влади, тому має залишатися у віданні підрозділів центральних органів виконавчої влади, у нашому випадку – управлінь ДМС.

У статті досліджуються актуальні проблеми розвитку екологічних інновацій, а також реальна і потенційна роль екологічно спрямованих комунікацій і маркетингу. Метою статті є виявлення стану впровадження екологічних інновацій в Україні і можливостей маркетингових комунікацій щодо сприяння цьому процесу. Підтверджена значна суспільно-економічна важливість екологічних інновацій, які сприяють розвитку ринку екологічних товарів і послуг, підвищенню рівня екологічної безпеки, ефективнішому використанню природних ресурсів, підвищенню конкурентоспроможності підприємств і їхньої продукції, виходу товарів і послуг підприємств на світовий ринок, оскільки саме на цьому ринку екологічні вимоги є найбільш жорсткими. Проаналізовано позицію України у світових рейтингах за глобальним інноваційним індексом, індексом екологічної ефективності, індексом стану навколишнього середовища і індексом життєздатності екосистеми, а також стан справ зі впровадження екологічних інновацій на підставі даних Державної служби статистики України. Підкреслена важливість поєднання в екологічних бізнес-проектах суспільно-значущих складників із суто практичними доказами того, що інвестиції забезпечуватимуть відповідний рівень прибутку на вкладений капітал. Наведено приклади успішних українських екоінновацій, а також маркетингових і комунікаційних технологій, застосованих для їх упровадження і виведення на ринок. Підкреслено, що формування ринку екологічних інновацій передбачає забезпечення належного рівня і відтворення екологічного попиту, екологічну орієнтацію виробництва, створення і підтримання мотивів екологізації. Показано негативний вплив грінвошингу, спекулювання виробників, маркетологів, рекламодавців на суспільній значущості екоінновацій із метою просування на ринок продуктів з удаваними екологічними властивостями. Підкреслено важливість розроблення і впровадження системи критеріїв грінвошингу і санкцій у разі виявлення випадків його застосування, а також системи моніторингу за правдивістю екологічної реклами.

Показано, що моделювання небезпечних ситуацій на виробництві у вигляді структурної схеми (дерева) передбачає виявлення поєднань зв’язків між базовими та проміжними подіями, що формують головну подію з певним ризиком травмування працівників чи аварій. У роботі проаналізовано причини виробничого травматизму і професійної захворюваності у тваринництві, виокремивши їх на групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні. Визначальні чинники безпеки праці під час виконання механізованих робіт у тваринництві узагальнено у вигляді блок-схеми. Як приклад використання розроблених логіко-імітаційних моделей небезпечних ситуацій представлено розрахунки ймовірності настання травмонебезпечних ситуацій на механізованих роботах у тваринництві – під час механізованого роздавання кормів. Дослідження стосувалися не так абсолютних величин ймовірності настання травмонебезпечних ситуацій, як оцінення кількісного (відносного) впливу окремих виробничих чинників на професійний ризик. Для аналізу логіко-імітаційної моделі настання травмонебезпечної ситуації та визначення ризику травмування працівників, які перебувають у зоні рухомих елементів машин, використано комп’ютерну програму SAPHIRE. Для розрахунку показників ймовірності базових подій та подальшого розрахунку ризику травмування було аналітично опрацьовано та використано узагальнені дані за попередні 10 років щодо причин виробничого травматизму в сільському господарстві. Результати розрахунку відносної та абсолютної значущості базових подій за критеріями відповідно Фусела-Весели та Бірнбаума дозволили виявити найбільший вплив окремих подій на перебіг травмонебезпечної ситуації. Визначено зміни величин професійного ризику після усунення технічних недоліків на мобільній техніці та в разі покращання діяльності служби охорони праці на аграрних підприємствах.

Мета дослідження – крізь призму розсекречених документів розкрити стан виконання мобілізаційних заходів в Україні й оперативно-мобілізаційні плани радянських спецслужб напередодні Другої світової війни та нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз. Методологія дослідження ґрунтується на принципах об’єктивності, системності й діалектичного поєднання причиново-наслідкових зв’язків, використанні загальнонаукових методів – історичного та логічного, абстрагування, аналізу, синтезу, узагальнення, конкретно-наукових методів – історико-генетичного й історико-порівняльного. Наукова новизна статті полягає у тому, що в ній показано роль органів державної безпеки СРСР у розробленні в 1939 – червні 1941 р. мобілізаційних планів і контролі за їх виконанням, опрацюванні специфічних оперативно-мобілізаційних завдань. З’ясовано недоліки і прорахунки проведених заходів і уточнено справжній стан боєготовності СРСР. Публікація підготовлена на основі раніше недоступних для дослідників архівних документів. Висновки. Із документів не вбачається намірів СРСР першим завдати удару по нацистській Німеччині влітку 1941 р., проте у разі агресії розрахунок однозначно був на швидке перенесення бойових дій за межі держави і розгром противника на його території. У цьому комуністичні лідери уподібнювали свої плани, хоч і в іншій послідовності, до нацистських планів на “бліцкріг”. Згідно з уявним сценарієм майбутньої війни, передбачалися агентурно-оперативні заходи радянської розвідки й контррозвідки на заході СРСР, зокрема в Україні, та за кордоном. Із організаційно та матеріально непідкріпленої стратегії нанесення поразки ворогу ще на дальніх рубежах і фронтального переходу до наступу випливала слабка оборонно-мобілізаційна підготовка як радянських військ, так і цивільного населення. Незважаючи на спроби тотального контролю за діяльністю мобілізаційних служб з боку органів державної безпеки, єдиного плану мобілізації в країні не було розроблено. Безупинне інформування вищих партійних і державних органів про зрив союзними й республіканськими відомствами й оборонними підприємствами розрізнених мобілізаційних завдань свідчило, що реакція на повідомлення спецслужб була запізнілою і неефективною. Для подальшої верифікації висновків перспективним вбачається дослідження особливостей формування у зазначений період системи протиповітряної оборони і розбудови мережі командних пунктів та укріплених районів.

Розглянуто небезпеки, що пов’язані з ліквідацією пожеж та надзвичайних ситуацій на об’єктах із наявністю сонячних електростанцій. Проведено аналіз вітчизняних та зарубіжних праць за напрямом досліджень. Виявлено, що в доступних джерелах інформації надзвичайно мало результатів досліджень вітчизняних науковців щодо питань особливостей гасіння пожеж на об’єктах з наявністю сонячних електростанцій. Підкреслено, що особливої уваги варта робота німецьких дослідників, яка присвячена оцінці пожежних ризиків у фотоелектричних системах та розробленню концепцій безпеки для їх мінімізації. Зазначено, що ці дослідження охоплюють декілька тематичних комплексів, а саме: оцінку пожежного ризику у фотоелектричних системах; оцінку ризиків для служб обслуговування фотоелектричних систем, аварійних служб, зокрема пожежних команд, та стратегію уникнення ризиків; оцінку можливостей мінімізації ризику виникнення пожежі та її поширення на об'єктах із наявністю фотоелектричних систем; розроблення рекомендацій для виробників щодо конструкції компонентів фотоелектричних систем, її складових матеріалів, забезпечення якості під час виробництва, монтажу та експлуатації, що є актуальним для України. Проаналізовано нормативні документи, в яких регламентовано порядок оперативно-тактичних дій пожежно-рятувальних підрозділів під час ліквідації надзвичайних ситуацій та гасіння пожеж на енергетичних об’єктах і спорудах, зокрема й на об’єктах із наявністю сонячних електростанцій, наголошуючи на забезпеченні безпечних умов праці особового складу. Встановлено, що в розглянутих національних нормативних документах міститься ряд положень щодо основних принципів порядку дій у разі гасіння пожеж в організаціях і на підприємствах енергетичної галузі та в електроустановках під напругою. Проте в них не повністю враховано особливості конструкції та експлуатування саме сонячних електростанцій, зокрема й тих, що використовуються у приватному житловому секторі, а також порядок оперативно-тактичних дій пожежно-рятувальних підрозділів під час ліквідації надзвичайних ситуацій і гасіння пожеж на таких об’єктах. Наголошено на актуальності цього напряму досліджень та сформовано задачі, які потребують розв’язання під час подальших наукових досліджень.

Найактуальнішою проблемою в умовах сьогодення, яке сповнене значною кількістю надзвичайних ситуацій із значним обсягом їх наслідків, є підвищення безпеки населення під час їх виникнення. Завдяки роботі органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, наукових установ напрацьовано та ухвалено низку законодавчих і нормативно-правових актів, що налагоджують управління запобіганням та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій, нагромаджено вагомий досвід у здійсненні заходів щодо запобігання аваріям, катастрофам та стихійному лиху, а також усунення їх наслідків. В статті окреслено недоліки заходів реагування та мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій, що полягають в наявності упущень в системі управління реагуванням на них, в ухваленні не популярних та не аргументованих рішень при здійсненні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, недостатній рівень кількісно-якісних показників спеціального математичного та програмного забезпечення моделювання вказаних заходів. Критичним протиріччям функціонування системи управління попередженням та мінімізацією наслідків надзвичайних ситуацій визначено протиріччя між необхідністю достатнього рівня матеріально-технічного та фінансового забезпечення системи управління попередженням та мінімізацією наслідків виникнення надзвичайних ситуацій та низьким рівнем наявного матеріального резерву, що повинен створюватися органами управління ЄДСЦЗ всіх рівнів. В статті проаналізовано нормативно-правове забезпечення створення матеріальних резервів з метою визначення ступені відповідальності органів влади різного рівня щодо їх створення. Надано пропозиції щодо подолання зазначеного критичного протиріччя, а саме визначення найоптимальнішого протоколу державного резервування для України; удосконалення системної нормативно-правової бази; напрацювання методів визначення номенклатури матеріальних цінностей; реконструкція підприємств, які належать до системи держрезерву. Також головним визначено створення системи логістики матеріальним резервом, дано авторське визначення цієї дефініції.

Враховуючи залежність від онлайн-технологій, зростання дезінформації, спричиненої пандемією, політикою та іншими соціальними факторами, зростання кібератак, актуальними та нагальними є питання дослідження цифрової довіри та взаємодії факторів, що її визначають. В статті обґрунтовано наявність конвергенційних процесів сфери цифровізації країн світу, враховуючи чисельність користувачів Інтернет, осіб, які мають передові навички, та показники інфраструктури (покриття мережі, населення, охоплене принаймні мобільною мережею 3G, населення, охоплене принаймні мобільною мережею 4G), доступу (доступ до інформаційно-комунікаційних технологій вдома, активні підписки на мобільний широкосмуговий доступ, підписки на фіксований широкосмуговий доступ), стимуляторів (фіксований широкосмуговий доступ зі швидкістю більше 10 Мбіт/с, кошик мобільного передавання даних і голосу, високе споживання) та бар’єрів (фіксований широкосмуговий доступ зі швидкістю від 256 кбіт/с до 2 Мбіт/с та від 2 Мбіт/с до 10 Мбіт/с кошик мобільного передавання даних і голосу, низьке споживання) цифрового розвитку. Методологічну основою визначення сігма-конвергенції процесів цифровізації складає коефіцієнт варіації. Проведений аналіз канонічних кореляцій з використанням програмного забезпечення Statgraphics 19 між факторами цифрової довіри, а саме між цифровим середовищем та ставленням до цифрової довіри, між поведінкою в цифровому просторі та цифровим середовищем, між поведінкою в цифровому просторі та цифровим досвідом користувачів, між цифровим середовищем та цифровим досвідом користувачів дозволив сформувати п’ять пар моделей, що мають високий ступінь взаємозв’язку. Практична значущість результатів полягає у їх можливості застосування як на рівні аналітичних відділів, IT-секторів підприємств так і службами безпеки соціально-економічних об’єктів (банків, фінансових установ, фірм, організацій, компаній) з метою виявлення резервів щодо підвищення рівня цифрової довіри.

У статті аргументується потреба визначення поняття «кібербезпека Державної прикордонної служби України». Наводяться статистичні дані щодо кількості спроб кібернетичних атак на підприємства та державні установи України. Актуалізується питання необхідності нарощування зусиль у сфері забезпечення кібернетичної безпеки прикордонного відомства. Досліджується стан, структура та призначення інформаційно-телекомунікаційної системи Державної прикордонної служби України «Гарт». Визначено види інформації, що підлягають обов’язковому захисту у прикордонній інформаційно-телекомунікаційній системі: відкрита, конфіденційна, службова, інформація, яка становить державну, або іншу, передбачену законом таємницю, інформація, вимога щодо захисту якої встановлена законом. Обґрунтовано, що віртуальний простір, у межах якого циркулює інформація, що обробляється з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи Державної прикордонної служби України «Гарт» являє собою кібернетичний простір (кіберпростір) Державної прикордонної служби України. Забезпечення безпеки кіберпростору прикордонного відомства здійснюється у відповідності до норм міжнародного права, Конституції України, законів та підзаконних актів національного законодавства. Відсутність нормативного визначення поняття «кібербезпека Державної прикордонної служби України» обумовила необхідність його обґрунтування на науковому рівні. За результатами дослідження сформульовано визначення поняття «кібербезпека Державної прикордонної служби України» – це комплекс правових, організаційних та технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки функціонування інформаційно-телекомунікаційних систем Державної прикордонної служби України, шляхом своєчасного виявлення, запобігання та нейтралізації реальних і потенційних загроз у кібернетичному просторі Державної прикордонної служби України.

Мета: Відповідно до сфери діяльності служби радіаційного контролю ДП «38 ВІТЧ» території колишнього уранового виробництва ВО «ПХЗ» необхідно виявити загальні та специфічні особливості несення служби підрозділу та запропонувати розробку універсальної інструкції при здійсненні вихідного дозиметричного контролю на режимній території ВО «ПХЗ». Методика: аналіз дослідження дозволив виявити характерні закономірності впливу природних і антропогенних джерел іонізуючих випромінювання на величину ефективної дози опромінення населення та сучасна концепція радіаційного захисту людини. Результати: встановлені завдання вихідного радіаційного контролю, вихідного радіаційного експрес-контролю, проведення другого рівня радіаційного контролю, оптимізовані права та обов’язки співробітників служби дозиметричного контролю. Розроблений порядок та інструкція проведення вихідного радіаційного контролю вантажів та транспортних засобів. Регламентовані радіаційні параметри, що підлягають контролю. Обґрунтований раціональний перелік обов'язків дозиметриста, щодо переміщення через КПП режимної території. Наукова новизна: підвищення рівня безпеки на території колишнього виробничого об’єднання ВО «ПХЗ», що відображають усі аспекти діяльності служби радіаційного контролю. Практичне значення: При наявності на підприємстві затверджених інструкцій (особливо щодо перетину периметру режимної території), всі ланки (служби) підприємства ДП «38 ВІТЧ» ясно розумують, які обов’язки повинні виконувати, що в свою чергу поліпшує атмосферу в колективі та зменшує вірогідність похибки при вхідному або вихідному радіаційному контролі. Ключові слова: вихідний та вхідний радіаційний контроль, контрольно-пропускний пункт (КПП), дозиметрист, інструкція, вантаж, транспортний засіб, дозові рівні.

У статті наведено трактування науковців щодо змісту і ролі державного контролю. Досліджені аспекти контролю аграрної галузі та визначено коло контролюючих суб'єктів. Визначено, що заходи державного контролю сільськогосподарських підприємств спрямовані на створення конкурентного середовища та розвиток підприємництва у цій сфері, а з іншого боку, на забезпечення соціального захисту населення. Розкрито зміст повноважень та завдань контролю з боку Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Державної служби України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів, Державної податкової служби, Державної аудиторської служби України. Надано пропозиції щодо вдосконалення чинної системи контролю сільськогосподарських підприємств в напрямках формування єдиного регламенту проведення державного контролю, систематизації діяльності органів виконавчої влади з метою уникнення дублювання або конфлікту повноважень та визначення допустимими форм державного контролю сільськогосподарських підприємств.

В статті досліджуються питання здійснення демократичного цивільного контролю за діяльністю Державної прикордонної служби України Верховною Радою України та її органами. Розглянувши поняття та сутність демократичного цивільного контролю над збройними силами та іншими силовими структурами в будь-якій демократичній країні автор констатує, що це є одним з принципів функціонування держави, а також одним з ключових принципів забезпечення національної безпеки. Виникнення цього інституту в нашій державі стало наслідком розвитку демократії в Україні, а також інтеграції України в міжнародні структури. Цей принцип, по відношенню до Державної прикордонної служби України, закріплено серед основних принципів діяльності зазначеного інституту в Законі України «Про Державну прикордонну службу України», а процедура його реалізації передбачена у Стратегії розвитку Державної прикордонної служби України. В системі демократичного цивільного контролю за діяльністю Державної прикордонної служби України важливе місце займає парламентський контроль, який є невід’ємною цінністю демократичної форми організації суспільства, оскільки він являє собою передбачену Конституцією і законами України діяльність Верховної Ради України, утворених нею органів, обраних посадових осіб та народних депутатів України щодо отримання, вивчення, оприлюднення інформації про діяльність, рішення, правові акти інших органів і посадових осіб публічної влади, підприємств, установ та організацій і вжиття на основі цієї інформації передбачених Конституцією і законами України заходів реагування. Він здійснюється завдяки звітам Голови Державної прикордонної служби України про виконання нею своїх завдань; діяльності парламентських комітетів і спеціальних комісій; парламентському контролі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; контролі народних депутатів України та контрольної діяльності Рахункової палати. Робиться висновок, що здійснення дієвого демократичного цивільного контролю за діяльністю Державної прикордонної служби України зі сторони парламенту підвищить рівень довіри як до зазначеної структури так і України в цілому світової спільноти та громадян України.

To investigate the state of industrial injuries (including fatalities) in Ukraine in general and in the agro-industrial complex for the period from 2011 to 2017, and to identify ways to increase the level of occupational safety.Investigation of the condition of occupational injuries in the conditions of the agro-industrial complex of Ukraine was carried out using the probabilistic-statistical method of analysis. In the study, we used the statistical method of analysis of occupational injuries in Ukraine from 2011 till – 2017, which is based on the study of injuries according to the report of the State Labor Service of Ukraine.For the first time the analysis of occupational injuries in Ukraine from 2011 till-2017was carried out according to the report of the State Labor Service of Ukraine. The ways of raising the level of labor protection in agriculture are proposed.On the basis of analysis of the data of the State Labor Service of Ukraine for the period of 2011-2017, it has been established that the state of occupational injuries is declining, both in Ukraine as a whole and in the agro-industrial complex. Despite the fact that the level of injuries in the aforementioned years decreased, it should be noted that the industry of the agro-industrial complex in the period 2011-2014 took the third place in Ukraine by the level of injury and the second place – by the level of injuries with fatalities, and in the period 2015-2017 – third and first place respectively.In 2011, in the agro-industrial sector, 10,0% of the total number of traumatized people was injured at enterprises of Ukraine, and 17.9% of the total number of deaths were injured, in 2012, respectively, 9,9 and 18,6 in 2013 – 9,9 and 16,4, in 2014 – 10,9 and 17,3, in 2015 – 14,1 and 22,4, in 2016 – 13,1 and 20,8, and in 2017 – 12,5 and 20,5%.An analysis of the state of occupational injuries in the areas of supervision was conducted. The obtained results may be used as to prevent and eliminate potential hazards.In order to improve the work of the service on labor protection, it is continuously necessary to analyze the state of occupational injuries in the areas of supervision. This will enable you to prevent and eliminate potential hazards. Therefore, in order to create safe and harmless working conditions, it is constantly necessary to improve the legal regulation of labor protection in agriculture, to update the rules, norms, standards, instructions, regulations in accordance with the development of NTP and modern technical support of the agro-industrial complex and apply the experience of the world.To reduce occupational injuries, it is necessary to develop and implement a sectoral system of labor protection management; to increase the efficiency of labor protection work at agricultural enterprises of all types of property; to provide employees with regulatory and labor protection laws, which take into account modern labor safety requirements; to intensify control over compliance with safety standards and working conditions in the workplace, paying particular attention to the technical aspects of occupational safety.The analysis of the condition of occupational injuries in the field of supervision provides an opportunity to assess the dynamics of occupational injuries (including fatalities), to anticipate, eliminate potential hazards in production and to propose perspective ways to increase the level of labor protection in Ukraine.Keywords: occupational safety, innovations, legal regulation, the raised danger, an industrial traumatism, the dynamics of fatal injuries, agro-industrial complex, sectoral regulations on labor protection.кандидат сільськогосподарських наук, доцент, І. Каменська; кандидат історичних наук, доцент, О. Бокшиц, Сучасний стан виробничого травматизму в умовах агропромислового комплексу України: проблеми та перспективи/ ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна, Переяслава-ХмельницькийУ статті здійснено аналіз виробничого травматизму в Україні за 2011-2017 рр. за даними звіту Державної служби України з питань праці. Запропоновано перспективні шляхи підвищення рівня охорони праці в сільському господарстві.На основі аналізу даних Державної служби України з питань праці за період 2011-2017 роки встановлено, що стан виробничого травматизму йде на спад, як в Україні в цілому, так і в АПК. Не зважаючи на те, що рівень травматизму у вищезгадані роки зменшувався, слід відзначити, що галузь агропромислового комплексу в період 2011-2014 роки займала третє місце в Україні за рівнем травматизму та друге місце – за рівнем травматизму зі смертельними випадками, а в період 2015-2017 рр. – третє та перше місце, відповідно.За 2011 рік у галузі агропромислового комплексу травмовано 10,0 % від загальної кількості травмованих осіб на підприємствах України, та загинуло – 17,9 % від загальної кількості смертних випадків, за 2012 рік відповідно – 9,9 та 18,6, за 2013 рік – 9,9 та 16,4, за 2014 рік – 10,9 та 17,3, за 2015 рік – 14,1 та 22,4, за 2016 рік – 13,1 та 20,8 й за 2017 рік – 12,5 та 20,5 %Для вдосконалення роботи служби з питань охорони праці, слід постійно проводити аналіз стану виробничого травматизму в галузях нагляду. Це дасть можливість достроково запобігти та вилучити можливі небезпеки. Отже, для створення безпечних та нешкідливих умов праці, необхідно постійно вдосконалювати правове регулювання охорони праці в сільському господарстві, оновлювати правила, норми, стандарти, інструкції, нормативно-правові акти відповідно до розвитку НТП та сучасного технічного забезпечення агропромислового комплексу та застосовувати досвід країн світу. Для зменшення виробничого травматизму необхідно розробити і впровадити галузеву систему управління охороною праці; підвищити ефективність працеохоронної роботи на сільськогосподарських підприємствах усіх видів власності; забезпечити працівників нормативно-правовими актами з охорони праці, де враховано сучасні вимоги безпеки праці; активізувати контроль за додержанням нормативів безпеки та умов праці на робочих місцях, звернувши особливу увагу на технічні аспекти охорони праці. Аналіз стану виробничого травматизму в галузях нагляду дає можливість оцінити динаміку виробничого травматизму (в тому числі смертельні випадки), завчасно передбачити, вилучити можливі небезпеки на виробництві та запропонувати перспективні шляхи підвищення рівня охорони праці в Україні.Ключові слова: охорона праці, інновації, правове регулювання, підвищена небезпека, виробничий травматизм, динаміка смертельного травматизму, агропромисловий комплекс, галузеві нормативні акти з охорони праці