Статті в журналах: "Системи управління силами оборони"

1

Гудима, О. П. "Міжнародний досвід побудови систем забезпечення національної безпеки. Висновки для України". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 3(69) (22 липня 2021): 16–25. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2021.69.02.

Повний текст джерела

Анотація:

На протязі 30 років назалежності України тривають роботи щодо побудови системи забезпечення національної безпеки держави (сектору безпеки і оборони, сил оборони). З виданням нової редакції Закону України “Про національну безпеку України” змінилась структура керівних документів держави. На сьогоднішній день триває етап опрацювання відповідних нормативних документів центральними органами виконавчої влади, які виконують завдання в сфері національної безпеки і оборони. При формуванні нормативно-правової бази держави доцільно врахувати досвід побудови систем забезпечення національної безпеки країн світу. В статті проаналізовано досвід Сполучених Штатів Америки, Канади, країн Європи, Китайської народної республіки, Туреччини, Японії, Південної Кореї. На основі проаналізованого досвіду опрацьовані пропозиції щодо удосконалення системи забезпечення національної безпеки України (сектору безпеки і оборони, сил оборони) та державної системи управління силами оборони в кризових ситуаціях.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Гудима, Олег. "ОБРИС ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИЛАМИ ОБОРОНИ В КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 7 (3 вересня 2021): 113–18. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.27.08.2021.018.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасний світ не став і в середньостроковій перспективі не стане стабільнішим і безпечнішим. Більшість наявних загроз мають глобальний (забруднення довкілля, кліматичні зміни, виснаження ресурсів), мережевий (тероризм, кіберзлочинність, контрабанда наркотиків і зброї тощо) характер. Все це вимагає адекватних спільних підходів до боротьби із загрозами та забезпечення безпеки. Кожна загроза (потенційна та реальна) може перерости в кризову ситуацію різного рівня. Практика показує, що побудова дієвих організаційно-функціональних структур систем стратегічного рівня є однією з основних стримуючих факторів (механізми прогнозування, виявлення, локалізації та усунення наслідків кризових ситуацій) при реагуванні на кризові ситуації різного рівня. В статті розглянуто систему державного управління у воєнній сфері. На основі проведеного дослідження сформовано попередній обрис структури організаційно-функціональної структури системи державного управління силами оборони в кризових ситуаціях. В подальшому дослідження будуть спрямовані на уточнення зазначеної структури та її параметрів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Залужний, В. Ф., та С. О. Шаптала. "Реформування воєнної організації держави: трансформація завдань і функцій Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України". Наука і оборона, № 4 (24 лютого 2022): 4–12. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2021-17-4-4-12.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито основні результати аналізу трансформації завдань Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, розглянуто напрями вдосконалення законодавства з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва. Актуальність цього питання зумовлена необхідністю виконання завдань трансформації системи управління силами оборони та військового управління Збройних Сил України з урахуванням принципів, прийнятих у країнах – членах НАТО. Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України є ключовими елементами цієї системи, завдання, функції, відповідальність цих органів та їхніх посадових осіб за виконання покладених завдань потребують системного перегляду з огляду на необхідність чіткого розмежування, а також у зв’язку із запровадженням нової посади – Головнокомандувача Збройних Сил України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Bilous, M. V. "Можливості використання аналітичних інструментів для підтримки прийняття управлінських рішень щодо організації медичного постачання в Збройних Силах України". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 2 (30 червня 2021): 61–69. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.2(2)-061.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. З огляду на процес впровадження єдиної системи логістичного забезпечення Збройних Сил (ЗС) України, адаптованої до стандартів країн-членів НАТО, здійснення організації й управління медичним постачанням ЗС України з використанням новітніх інформаційних технологій для підвищення ефективності функціонування Медичних сил ЗС України стає вимогою сьогодення. Світова тенденція переходу до цифрових методів створення, передачі, обробки та зберігання інформації обумовила необхідність у впровадженні єдиної інформаційної системи для управління потоковими процесами у Медичних силах ЗС України. Водночас, слід виокремити виняткову роль аналітичних інформаційних систем, як засобу підтримки обґрунтованих управлінських рішень. Мета. Дослідження можливостей використання інформаційної аналітичної системи “IBM i2 Analyst’s Notebook” для підтримки прийняття управлінських рішень щодо організації медичного постачання в ЗС України. Матеріали та методи. Для досягнення мети дослідження проведено аналіз закордонної і вітчизняної наукової літератури, чинної нормативно-правової бази України, наказів Міністерства оборони України, Генерального штабу ЗС України, командувача Медичних сил ЗС України, а також зведена інформація, щодо потреби у лікарських засобах ЗС України та документація користувача аналітичної системи “IBM i2 Analyst’s Notebook”. Методами дослідження є бібліографічний, аналітичний, прогностичний та узагальнення. Результати. Проведений аналіз літературних джерел, а також вивчення документації користувача аналітичної системи “IBM i2 Analyst’s Notebook” (інструкції з використання) спонукали дослідити можливості застосування вказаної системи для підтримки прийняття управлінських рішень щодо організації медичного постачання ЗС України у КМС ЗС України. Отримано наглядні приклади використання аналітичної системи “IBM i2 Analyst’s Notebook”, графічно зображені за допомогою можливостей програмного аналітичного забезпечення. Результати дослідження та відсутність альтернативних інформаційних аналітичних систем в Управлінні медичного постачання КМС ЗС України для оптимізації організації постачання медичної техніки та майна ЗС України стали основою розробки рекомендацій щодо впровадження вказаної ліцензійної інформаційної аналітичної системи для використання в органі управління Медичними силами. Це забезпечить мінімізацію логістичних витрат за рахунок гнучкого управління постачанням медичним майном військових частин ЗС України та закладів охорони здоров’я Міністерства оборони України на підставі створених аналітичних звітів. Висновки. На основі аналізу літературних наукових джерел обґрунтовано оптимальний вибір аналітичної системи щодо організації медичного постачання ЗС України. Здійснено короткий опис аналітичної системи “IBM i2 Analyst’s Notebook” та досліджено можливості використання цієї інформаційної аналітичної системи для підтримки прийняття управлінських рішень з організації медичного постачання в Управлінні медичного постачання КМС ЗС України. Розроблено рекомендації щодо доцільності та практичного застосування цієї аналітичної системи для оптимізації управління постачанням медичною технікою та майном військових частин ЗС України та закладів охорони здоров’я МО України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Гусак, Юрій, Сергій Кірсанов та Сергій Островський. "МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ АВТОМАТИЗОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ВІЙСЬКАМИ В АСУВ ТИПУ С4ISR". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 40, № 1 (9 червня 2021): 47–54. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-40-1-47-54.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено розробленню математичної моделі автоматизованого управління військами в АСУВ типу С4ISR з використанням основних положень теорії управління. Відповідно до курсу на євроатлантичну інтеграцію України низкою державних документів визначено одним із пріоритетних завдань оборонної реформи створення єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України (ЄАСУ ЗС України) як основи системи управління силами оборони держави, з огляду на проєктні рішення С4ISR та стандарти країн – членів НАТО. Але, незважаючи на це, її стан, з деяких причин, не відповідає вимогам, які до неї висуваються. Однією з причин є недосконалість існуючого методичного апарату, який використовується для моделювання процесу управління військами. Перш за все, це стосується відсутності у його складі єдиної математичної моделі автоматизованого управління в АСУВ типу С4ISR, що безпосередньо впливає на вироблення та дотримання єдиної ідеології обґрунтування вимог до неї. Для досягнення мети статті її авторами представлено АСУВ типу С4ISR як кібернетичну систему, яка забезпечує автоматизоване управління військами на основі визначених принципів управління, ознак класифікації та базових функцій, притаманних даним системам в країнах – членах НАТО. Відповідно до цього була розроблена математична модель процесу автоматизованого управління військами в АСУВ типу С4ISR, яка враховує послідовність виконання циклу управління та дозволяє дослідити вплив кожного із засобів автоматизованого управління на здійснення процесу управління військами з урахуванням даних про отримане завдання, склад та характер дій противника. З метою забезпечення єдиної ідеології модель має стати аналітичною та імітаційною основою розвитку теорії щодо обґрунтування вимог до перспективної АСУВ, що є перспективним напрямом подальших досліджень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Орел, Марія Григорівна, та Олексій Анатолійович Клочко. "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ У ВІДПОВІДНОСТІ ДО СТАНДАРТІВ НАТО". Public management 28, № 3 (12 квітня 2022): 67–72. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-10.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. У статті досліджувались актуальні проблеми нормативно-правового забезпечення сектору безпеки й оборони у відповідності до стандартів НАТО.Методологія. Дослідження розпочалося з комплексного аналізу управління у сфері національної безпеки, актуальних, нагальних проблем нормативно-правового забезпечення сектору безпеки й оборони, що мало на меті здійснити пошук напрямів розвитку ефективної системи управління та визначити подальші напрями адаптації у відповідності до стандартів НАТО. За основу було взято аналітичний аналіз нормативних актів й наукових праць з використанням контент-аналізу, структурно-функціонального, системного, компаративного та абстрактно-логічного методів.Наукова новизна. Унаслідок цього було визначено, що однією із ключових вимог для отримання Україною Плану дій щодо членства в НАТО та подальшого поглиблення євроатлантичної інтеграції з метою набуття членства в Альянсі є упровадження стандартів Північноатлантичного альянсу у вітчизняне законодавство. Було акцентовано увагу саме на питанні виконання вказаних завдань, основним з яких було визначено імплементацію стандартів процедур НАТО у систему нормативно-правового забезпечення, яка регулює відносини в секторі безпеки й оборони. Окремо було виокремлено значну частину вже опрацюваних та прийнятих рішень щодо впровадження стандартів НАТО.Висновки. Так, у процесі стандартизації і досягнення стану взаємосумісності сектору безпеки і оборони України з відповідними силами НАТО визначено низку актуальних проблем взаємосумісності нормативного-правового забезпечення сектору безпеки й оборони зі стандартами НАТО, це зокрема: співвідношення понятійно-категорійного апарату оборонного сектору України з тим, що використовується в Альянсі; дотримання принципів верховенства права і прав людини, здійснення демократичного цивільного контролю над збройними силами, створення належної структури планування та виконання оборонного бюджету. Визначено, що нормативно-правове законодавство у секторі безпеки й оборони потребує подальшого вдосконалення щодо дотримання основних принципів діяльності НАТО.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Halushka, A. M., V. V. Zhahovskiy та V. G. Livinskiy. "Медичне забезпечення Збройних Сил України: досвід, здобутки, перспективи". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 1 (19 квітня 2021): 28–37. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.1(2)-028.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: узагальнення досвіду медичного забезпечення Збройних Сил (ЗС) України під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації та визначення перспектив розвитку Медичних сил Збройних Сил України. Матеріали та методи. Використані нормативно-правові акти, керівні документи, інформаційно-довідкові матеріали, монографії та наукові статті у відкритих виданнях щодо медичного забезпечення ЗС України. Об’єкт дослідження – система медичного забезпечення ЗС України. Предмет дослідження – Медичні сили Збройних Сил України. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення, прогностичний. Результати. Узагальнено практичний досвід медичного забезпечення ЗС України та надання медичної допомоги пораненим, ураженим, травмованим і хворим військовослужбовцям під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України. Висвітлено розвиток нормативно-правового врегулювання функціонування системи охорони здоров’я військовослужбовців та медичного забезпечення військ. Критично оцінено здобутки щодо розвитку системи медичного забезпечення ЗС України, зокрема вдосконалення організаційно-штатної структури медичних підрозділів військових частин і військово-медичних закладів, формування системи управління Медичними силами. Сформульовано засади єдиного медичного простору держави та визначено перспективи розвитку Медичних сил ЗС України. Висновки. Вивчення, аналіз та узагальнення досвіду медичного забезпечення ЗС України під час АТО/ООС стали основою формування сучасної системи медичного забезпечення військ. Найбільш важливим здобутком Медичних сил є розроблення і впровадження на державному рівні сучасної функціонально-організаційної моделі медичного забезпечення ЗС України та інших військових формувань під час дії особливого періоду, надзвичайного стану та інших кризових ситуацій для забезпечення національної безпеки і оборони держави. Спроможні Медичні сили та, як результат, надійне медичне забезпечення військ в умовах бойових дій є вагомим внеском у забезпечення національної безпеки та оборони держави через підвищення боєготовності і боєздатності ЗС України та інших складових Сил оборони.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Голушко, Сергій, Сергій Позігун, Назар Маліновський та Олександр Прищепа. "ОБҐРУНТУВАННЯ РОБОТИ АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ МІНУВАННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 84, № 1 (12 вересня 2021): 139–52. http://dx.doi.org/10.32453/3.v84i1.808.

Повний текст джерела

Анотація:

Особливістю сучасних бойових дій, завдяки високій мобільності військ, є стрімкі висування із глибини, можливість створювання в короткий час переваги на необхідних напрямках, підтримання постійної напруги під час ведення різних бойових дій та зберігання ініціативи, здійснення необхідних та своєчасних маневрів силами та засобами, проведення глибоких ударів і рейдових дій, організація осередків бойових дій у глибині бойових порядків противника, швидкій перехід до надійної оборони із забезпеченням її високої стійкості та активності. Для обмеження здійснення маневру військ противника, порушення запланованої діяльності його об’єктів, нанесення йому втрат мінно-вибуховими загородженнями й створення сприятливих для його ефективного ураження іншими вогневими засобами застосовується дистанційне мінування. Дистанційне мінування, здійснюючи моральний та психологічний вплив на противника, сприяє сковуванню його дій, нанесенню втрат у живій силі та військовій техніці, а при кількаразовому застосуванні по одному й тому же об’єкту чи підрозділах противника може призвести до його виснаження і відмови від задуму дій. Висока ефективність дистанційного мінування досягається всебічною розвідкою противника і місцевості, вибором найбільш доцільного типу мін, часу і місця встановлення мінних полів, управлінням режимами мінуванням, швидким доведенням завдань до виконавців та організацією тісної взаємодії з підрозділами, в інтересах яких застосовується дистанційне мінування. Дистанційне встановлення мінних полів здійснюється з використанням різноманітних прийомів та способів мінування, які залежать від тактики дій частин та підрозділів авіації ракетних військ і артилерії та підрозділів інженерних військ при виконанні ними бойових завдань. У статті описано роботу системи управління мінування, яка буде використовуватися на мінних загороджувачах вітчизняних зразків, та спосіб покращення управління мінування. Результатами цієї роботи буде використання комп’ютерних систем в управлінні та контролі дистанційного мінування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Кірсанов, С. О. "Методичний підхід до обґрунтування вимог до оперативності роботи органів управління перспективної автоматизованої системи управління військами". Системи озброєння і військова техніка, № 3(67) (24 вересня 2021): 81–86. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2021.67.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено розробленню методичного підходу до обґрунтування вимог до оперативності роботи органів управління (ОУ) перспективної автоматизованої системи управління військами (АСУВ). Відомо, що одним із пріоритетних завдань оборонної реформи є створення на основі сучасних інформаційних технологій єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України (ЄАСУ ЗС України) як основи системи управління силами оборони держави. Але на теперішній час її стан є незадовільним унаслідок недосконалості існуючого методичного апарату з обґрунтування вимог до перспективних АСУВ, як її складових. У першу чергу це стосується вимог до оперативності роботи ОУ. Використання наявного методичного апарату дозволяє обґрунтувати за допомогою часткових показників функціонування ОУ орієнтовні (прогнозовані) значення показника ймовірності своєчасного виконання завдань ОУ протягом певного часу щодо управління військами, який визначено основним показником оперативності роботи ОУ. При цьому не враховуються особливості та можливості ОУ щодо виконання своєї головної роботи під час підготовки та застосування військ – роботи з інформацією, яка циркулює на етапах циклу управління військами. Саме обсяги інформації, з якими необхідно службовим особам ОУ виконати певні дії (отримати, обробити, узагальнити, надіслати), визначають тривалість кожного етапу та циклу управління військами у цілому. Для досягнення мети статті її автором розроблено методичний підхід, який дозволяє обґрунтувати з позиції кібернетики та дослідження операцій послідовний порядок моделювання процесу автоматизованого управління у перспективній АСУВ типу C4ISR. Даний підхід є основою для розроблення у подальшому відповідного методу обґрунтування вимог до оперативності роботи ОУ, а також формулювання висновків і рекомендацій щодо досягнення її необхідного рівня.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Postnikov, Alexey, Sergey Yasenko та Dmitry Drenev. "Окремі аспекти проблемних питань в управлінні оборонними ресурсами". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 1 (28 лютого 2021): 229–36. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.1.20.

Повний текст джерела

Анотація:

З початку 2000-х людство поступово ввійшло в чергову активну фазу змін на фоні змін соціальної, політичної, технологічної природи. Крім того, посилився розрив між розвинутими та іншими країнами, що супроводжується розривом у понятійному апараті через зміну самої сутності відносин, включно з управлінською діяльністю (менеджментом) у соціальних групах (колективах). З метою не відставання від міжнародних практик управлінської діяльності в статті наведено основні принципи стандартів щодо побудови та управління процесами з управління ресурсами в країнах-членах НАТО (ISO 9000, PMBOK, PRINCE2 тощо). Проведено частковий аналіз системи управлінні оборонними ресурсами в Україні. Розглянуто процес управління ресурсами в Міністерстві оборони України (МОУ) та Збройних Силах України (ЗСУ), як основних державних органів в сфері управління оборонними ресурсами. Виявлено недоліки в системі управління ресурсами та сформовано певні пропозиції щодо удосконалення процесу управління оборонними ресурсами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Semenenkо, Olegh, Oleg Ostapets, Olha Romanchenko, Petro Onofriychuk, Igor Moskalenko та Liudmyla Dobrovolska. "Сучасні особливості становлення та розвитку системи управління оборонними ресурсами в Збройних Силах України". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 2 (24 квітня 2021): 125–40. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.2.13.

Повний текст джерела

Анотація:

В умовах постійної динаміки стану розвитку національної економіки держави та впливу низки зовнішніх та внутрішніх факторів на розвиток Збройних Сил України забезпечення потреб їх розвитку в ресурсах повинно бути побудовано за принципами ефективного використання та управління оборонними ресурсами, як на стадії формування документів оборонного планування, так і під час їх безпосереднього виконання. Адаптація системи оборонного планування до сучасних умов розвитку держави, а також розвиток та реформування Збройних Сил (ЗС) України повинні базуватися на показниках необхідного рівня обороноздатності країни з урахуванням економічних можливостей держави щодо забезпечення потреб в оборонних ресурсах. У статті авторами уточнено поняття оборонні ресурси, визначено поняття управління оборонними ресурсами, а також визначено суб’єкти та об’єкти управління оборонними ресурсами на рівні держави та Збройних Сил України; сформований зовнішній та внутрішній контекст управління оборонними ресурсами в масштабах держави, а також визначено структуру основних процесів та взаємодії між елементами системи управління оборонними ресурсами в ЗС України; уточнено вертикаль підрозділів, які залучаються до процесів управління оборонними ресурсами у Збройних Силах України; визначено основні завдання об’єктів управління оборонними ресурсами у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, а також сформовані основні принципи цього процесу на рівні держави та Збройних Сил України. Також авторами у статті визначено основні показники, які характеризують ефективність управління ресурсами під час формування та виконання заходів програм та планів розвитку спроможностей Збройних Сил України Головним напрямом подальших досліджень за тематикою статті є розвиток теоретичних або методологічних основ ефективного управління оборонними ресурсами як на рівні Збройних Сил України, так і на державному рівні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Міненко, Л. М. "Формування мережі військових музеїв у Збройних Силах України (1995–2013 рр.)". Воєнно-історичний вісник 38, № 4 (2 грудня 2020): 100–128. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-38-4-100-128.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті викладено передумови становлення і розвитку мережі військових музеїв (музейних утворень) Збройних Сил України (ЗС України) як основи для побудови системи виховної і соціально-психологічної роботи у період з 1995 по 2013 роки. Конкретизовано місце й роль Національного військово-історичного музею України (НВІМУ) і його філій як головних дієвих учасників цієї системи. Проаналізовано діяльність музейних установ ЗС України згідно показників, що відображають структуру фондів і культурно-освітню роботу. Візуалізовано підсумки роботи військових музеїв, що входять у структуру Міністерства оборони України, Генерального штабу та Управління розвідки ЗС України. Ключові слова: Національний військово-історичний музей України; філія НВІМУ; мережа військових музеїв Збройних Сил України; система виховної і соціально-психологічної роботи у Збройних Силах України; інформаційно-музейна діяльність; фондимузейних утворень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Северінова, О. Б. "ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА РОБОТА З КАДРАМИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УРСР У ПЕРЕДВОЄННИЙ ПЕРІОД". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 580–88. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.65.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню особливостей військово-політична робота з кадрами збройних сил УРСР у передвоєнний період. Також в статті проаналізовано основні напрямки та підходи різних вчених щодо вивчення вказаної проблематики. З’ясовано, що для розробки організаційної струк- тури і штатів центральних органів Наркомату оборони СРСР, на підставі затвердженої наркомом оборони схеми, були створені групи по п’ять осіб, яким доручили подати пропозиції щодо реформування штатів і організації управлінь. Для роботи над перетворенням Політичного управління Робіт- ничо-Селянської Червоної Армії була призначена група на чолі з заступником начальника. Після закінчення роботи цієї групи політичне керівництво от- римало пропозиції про вдосконалення системи управління пропаганда і оп- тимізації ряду штатних категорій. З’ясовано, що збільшення чисельності армії знову призвело до браку політпрацівників, послабило політроботу, особливо серед рядового і молодшого начальницького складу, змусило керів- ництво країни робити нові організаційні перетворення в цілях подолан- ня загрози, ослаблення керівництва Збройними Силами, зниження впливу партії в них. До того ж, у зв’язку з швидким розгортанням Збройних Сил, ре- пресіями в армії велике число молодих командирів, часто не мали достат- нього досвіду керівництва військами, висувалися на вищі посади. Багато з них були безпартійними. Таким чином, більшість командного складу вже в 1933 р було досить молодими військовослужбовцями, які не нагромадили необхідного досвіду військового керівництва. Ситуація була серйозно поси- лена в середині - другій половині 30-х років. Визначено, що слабка підготовка офіцерських кадрів була обумовлена, перш за все, недостатнім рівнем знань, отриманих в ході навчання в військово-навчальних закладах. Умови діяль- ності військово-навчальних закладів того періоду були надзвичайно склад- ними. Навчальні програми у військових академіях і училищах часто склада- лися некомпетентними людьми. Військово-політичні навчальні заклади складали за чисельністю майже 20% всіх сухопутних військ. Поряд з розши- ренням старих і створенням нових середніх і вищих військово-навчальних закладів, утворюється широка мережа курсів перепідготовки. Крім раніше існуючих двох курсів з удосконалення політскладу, відкриваються нові курси для підготовки комісарів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Semenenko, Oleh, Igor Voronchenko, Petro Onofriichuk, Kostiantyn Kharytonov, Ігор Сафронов та Максим Скиба. "Аналіз та оцінка воєнно-економічних умов розвитку збройних сил країн світу та України як основного фактору забезпечення необхідного рівня воєнно-економічної безпеки (2012-2021 рр.)". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 6 (20 грудня 2021): 41–63. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.6.4.

Повний текст джерела

Анотація:

У Збройних Силах (ЗС) України продовжується робота щодо підвищення ефективності оборонного планування та управління оборонними ресурсами. Алгоритм оборонного планування розвитку ЗС України крок за кроком використовує результати аналізу досвіду провідних країн світу, які перейшли від планування у галузі оборони на основі загроз до оборонного планування, орієнтованого на досягнення військами (силами) спроможностей, необхідних для виконання покладених на них завдань із урахуванням економічних можливостей держави. Перелік завдань ЗС України визначається на основі ймовірних сценаріїв їх застосування. Одним із ключових моментів ефективного планування застосування ЗС за відповідним сценарієм є вірне, обґрунтоване визначення обсягів необхідних оборонних ресурсів (людських, матеріально-технічних, фінансових). На сучасному етапі трансформації системи оборонного планування до стандартів НАТО та застосування методу планування на основі спроможностей необхідне удосконалення змісту та алгоритму оцінювання воєнно-економічних можливостей держави щодо ефективного утримання власних Збройних Сил, які є одним із головних факторів забезпечення необхідного рівня воєнно-економічної безпеки країни. Ефективність оцінювання залежить від повноти та якості оцінок основних воєнно-економічних факторів, які впливають на розвиток ЗС України. У статті автори запропонували свої погляди щодо удосконалення існуючих підходів до проведення розрахунків обсягів необхідних оборонних ресурсів для ефективного розвитку ЗС, а також визначили основні економічні фактори, які на нього впливають. Проведений у статті детальний аналіз воєнно-економічних умов розвитку ЗС країн світу та України у період 2012-2021 років дозволив сформувати рейтингові оцінки воєнно-економічних умов розвитку збройних сил цих країн у порівнянні з Україною та визначити їх вплив на достатність рівня воєнно-економічної безпеки для кожної країни із урахуванням ймовірних воєнних та економічних загроз для кожної із країн.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Цевельов, Олег. "БЕЗПЕКА ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ: ПОГЛЯДИ НА ЇЇ ЗМІЦНЕННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". Молодий вчений, № 3 (91) (31 березня 2021): 20–27. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-5.

Повний текст джерела

Анотація:

В умовах сучасності, коли Україна самостійно, поки ще, декларує про свої Європейські та Євроатлантичні наміри, але не входить ні в одну із систем колективної безпеки (НАТО, ЄС чи ОДКБ тощо) постає реалістичне питання щодо захисту своєї територіальної цілісності та недоторканості державного кордону власними силами та засобами сектору безпеки і оборони. В умовах ведення збройного конфлікту на сході України, зростання воєнної мощі сусідніх держав та наявності реальних воєнних загроз на державному кордоні, державі необхідна інноваційна армія та інші військові формування, утворені відповідно до законодавства, де до професіоналізму, технічного кругозору і компетентності військових спеціалістів пред’являються вимоги принципово іншого, найсучаснішого рівня. Підготовленість, оснащеність та вміння діяти в умовах обстановки, що швидко змінюється, прикордонних підрозділів, органів управління визначаються як важлива складова національної безпеки держави. Для зміцнення національної безпеки, захищеності державного кордону та злагодженості сил оборони необхідна нова стратегія розвитку прикордонного відомства та прагматичні державні програми розбудови державного кордону з урахуванням викликів і загроз інтересам нашої країни.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Bratko, Artem, Anton Datskov та Viktor Bereziuk. "Актуальні питання забезпечення процесів планування оперативно-службової Державної прикордонної служби України". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 6 (21 грудня 2021): 64–73. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.6.5.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті авторами проаналізовано та надано рекомендації, щодо процесів планування оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України. Концептуальними і стратегічними документами держави визначено зміни щодо застосування сил прикордонного відомства в сучасних умовах. Існуючі форми оперативно-службової діяльності набувають нового змісту. На Державну прикордонну службу України, як правоохоронний орган спеціального призначення, покладаються нові завдання щодо захисту державного кордону. У зв’язку з цим система управління Державної прикордонної служби України зазнає суттєвих змін. Розширюється коло завдань резервів Державної прикордонної служби України. Створюються мобільні, ефективні, оснащені сучасним озброєнням, військовою та спеціальною технікою прикордонні Спеціальні сили, що будуть забезпечувати своєчасне реагування на виклики та загрози прикордонній безпеці України, використовуючи раціонально наявний потенціал (спроможності). Постає нагальна необхідність сумісності системи планування з системою, яка прийнята у Збройних Силах України та НАТО на основі спроможностей. Запровадження в діяльність Державної прикордонної служби України планування оперативно-службової діяльності на основі спроможностей дасть змогу значно покращити якість планування, підвищити здатність Державної прикордонної служби України до виконання завдань в сфері забезпечення безпеки державного кордону. Виконання даних заходів, спільно з іншими складовими сектору безпеки та оборони, забезпечить активну участь України в реалізації Спільної безпекової та оборонної політики ЄС та співробітництві з НАТО для забезпечення виконання вимог набуття повноправного членства в Північно-Атлантичному Альянсі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Semenenkо, Oleh, Ihor Voronchenko, Ruslan Butenko, Roman Pekuliak, Tetiana Yakovlieva та Olexandr Afanasyev. "Методика розподілу фінансових ресурсів на основні заходи будівництва Збройних Сил України з урахуванням економічних можливостей держави та показників оборонної достатності". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 4 (31 серпня 2021): 214–24. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.4.19.

Повний текст джерела

Анотація:

214 У Збройних Силах України продовжується робота щодо підвищення ефективності оборонного планування та управління оборонними ресурсами. Україна намагається сьогодні під час оборонного планування перейти від планування на основі загроз до оборонного планування, орієнтованого на досягнення військами (силами) спроможностей, необхідних для виконання покладених на них завдань із урахуванням економічних можливостей держави. Перелік завдань Збройних Сил України визначається на основі ймовірних сценаріїв їх застосування. Одним із ключових моментів ефективного планування застосування Збройних Сил за відповідним сценарієм є вірне, обґрунтоване визначення обсягів необхідних оборонних ресурсів (людських, матеріально-технічних, фінансових). На сучасному етапі трансформації системи оборонного планування до стандартів НАТО та застосування методу планування на основі спроможностей необхідне удосконалення існуючих підходів до розподілу виділених державою фінансових ресурсів, особливо в умовах неповного забезпечення існуючих оборонних потреб. У статті розкрито погляди авторів щодо вирішення завдання раціонального розподілу фінансових ресурсів на основні заходи будівництва Збройних Сил України, а також розподілу за напрямами бюджетних витрат з урахуванням економічних показників розвитку держави. У статті розкрито загальну структуру методичного підходу та структурно-логічну схему методики розподілу виділених фінансових ресурсів на основні заходи будівництва Збройних Сил України. Розроблена методика, на відміну від існуючих, дає змогу: по-перше, врахувати економічні показники держави під час розподілу виділених фінансових ресурсів; по-друге запропонувати найбільш раціональний розподіл виділених фінансових ресурсів, як між заходами будівництва Збройних Сил України так і видами ресурсів з метою максимізації рівня виконання всіх заходів будівництва Збройних Сил України. Застосування Методики в системі оборонного планування дозволить підвищити ефективність планування розвитку ЗС України та обґрунтованість очікуваних результатів розвитку в програмах планах, підвищить ефективність витрачання бюджетних коштів на заходи будівництва Збройних Сил України, а також дозволить обґрунтовано формувати показники потреб Збройних Сил України за основними заходами їх будівництва з урахуванням достатності економічних можливостей держави щодо їх забезпечення на визначений період.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Arkushenko, P., A. Verweiko, M. Yakovlev та A. Florin. "ВИЗНАЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТАНДАРТІВ США ЩОДО МЕТРОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 5, № 57 (30 жовтня 2019): 7–10. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.5.007.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є визначення особливостей стандартів США, які визначають вимоги щодо метрологічного забезпечення випробувань озброєння та військової техніки на основі їх аналізу. Для міністерства оборони США розробка і впровадження документів по стандартизації здійснюється за програмою оборонної стандартизації Defense Standardization Program в рамках діяльності з управління стандартизацією Standardization Management Activities. Документи зі стандартизації включають 5 видів. У США метрологічне забезпечення озброєння та військової техніки для всіх видів військ регламентовано десятками стандартів, серед яких виділено 4 основних: MIL-STD-1839D, MIL-HDBK-1839A, DI-QCIC-80278C, MIL-STD-810D. Метрологічне забезпечення випробувань за стандартом MIL-STD-810G, представлене в узагальненому вигляді, регламентує вимоги до випробувального і вимірювального обладнання, інтервалів калібрування та сумарної похибки (або невизначеності вимірювань) випробувального та вимірювального обладнання. Згідно стандартів США все обладнання, що має метрологічні характеристики, розділене на 4 види, які об'єднані в дві групи, а саме: 1) випробувальне, вимірювальне та діагностичне обладнання (Test, Measurement, and Diagnostic Equipment (TMDE); 2) вбудоване обладнання для випробувань (Built-in-Test Equipment (BITE)). Зведені вимоги до калібрування та вимірювання (Calibration and measurements requirements summary (CMRS)) MIL-HDBK-1839A деталізують вимоги: щодо вимірювальної системи, підсистеми або обладнання; TMDE; до стандартів та обладнання калібрування, які необхідні для забезпечення метрологічної простежуваності всіх вимірювань через окремі військові відомчі метрологічні та калібрувальні програми до затверджених національних стандартів. Військовий стандарт MIL-STD-810G регламентує ряд стандартних параметрів для великої кількості лабораторних випробувань військової продукції, що дозволяє визначити стійкість широкого переліку обладнання до різних впливів. Визначені за результатами аналізу стандартів США особливості потрібно враховувати при розробці нормативних документів з метрологічного забезпечення випробувань в Збройних Силах України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Ustymenko, Oleksander, та Yuri Sarychev. "Інформаційне забезпечення системи стратегічного керівництва силами оборони". Вісник Національної академії державного управління при Президентові України, № 1(92) (25 квітня 2019): 11–17. http://dx.doi.org/10.36030/2310-2837-1(92)-2019-11-17.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Voronchenko, Ihor. "Щодо воєнно-економічної проблематики планування розвитку Збройних Сил України як основного елементу забезпечення її національної безпеки". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 1 (28 лютого 2021): 259–70. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.1.22.

Повний текст джерела

Анотація:

Фундаментом національної безпеки України, а також однією з її найважливіших функцій є забезпечення її економічної безпеки, що можливе лише за умов захищеності національних інтересів України від будь-якого силового тиску та зазіхань із застосуванням воєнної сили. Тому серед головних передумов забезпечення національної безпеки та подальшого економічного розвитку України величину ролі її воєнної безпеки слід розглядати поряд з економічною, а за певних обставин перша може набувати навіть пріоритетного значення. У Збройних Силах України продовжується робота щодо підвищення ефективності оборонного планування та управління оборонними ресурсами. Розвиток будь-яких збройних сил визначається комплексом економічних, політичних, науково-технічних та інших факторів, які між собою тісно взаємопов’язані. Рівень розвитку збройних сил значною мірою залежить від обсягів ресурсів, що виділяються на забезпечення оборонних потреб. Тому як ресурси держави обмежені, то проблема знаходження доцільної частки ресурсів, які потрібно виділяти на потреби оборони, є завжди однією із найбільш актуальних в процесі розвитку збройних сил. Одним із ключових моментів ефективного планування застосування збройних сил за відповідним сценарієм є вірне, обґрунтоване визначення обсягів необхідних оборонних ресурсів (людських, матеріально-технічних, фінансових). У статті сформовано систему поглядів щодо воєнно-економічної проблематики планування розвитку Збройних Сил України як основного елементу забезпечення її національної безпеки, а також визначено ряд несприятливих і сприятливих факторів впливу оборонних витрат на розвиток національної економіки держави та рівень її національної безпеки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Semenenkо, Olegh, Artem Remez, Vladimir Musienko, Ivan Motrunych, Andrii Bulhakov та Oleh Tarasov. "Рекомендації щодо порядку застосування методичного підходу до воєнно-економічного обґрунтування вибору варіанту розвідувально-ударної системи або комплексу в програмах (планах)". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 2 (30 квітня 2021): 209–21. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.2.18.

Повний текст джерела

Анотація:

Стан вітчизняної економіки та рівень впровадження сучасних технологій на підприємствах оборонно-промислового комплексу роблять проблематичним виконання у встановлені терміни всіх планів переозброєння Збройних Сил України. Тому найбільш прийнятним, як з воєнної, так і з економічної точки зору є підхід щодо ситуаційного інтегрування наявних сил і засобів у цільові системи в єдиному інформаційному просторі шляхом інтеграції засобів розвідки, управління та ураження. Тобто розвідувально-ударна система, побудована з множини підсистем об'єднаних інформаційними відносинами, які функціонують, як одне ціле, на основі єдиних принципів і правил, з погодженими основними вимогами до їх складових дозволить збільшити ефективність бойового застосування військ за рахунок синергетичного ефекту. Але інтегрування різних сил і засобів у цільові системи створює передумови щодо наявності декілька можливих варіантів цих систем, які мають різні оцінки ефективності їх застосування, вартісні показники їх створення, утримання та застосування, а також різні часові інтервали щодо їх створення та приведення у бойову готовність. Тому система показників і критеріїв оцінювання та порівняння різних варіантів розвідувально-ударно систем чи комплексів, а також методичні підходи щодо обґрунтування вибору раціонального варіанту цих систем чи комплексів повинні мати інтегральний критерій вибору пріоритетного варіанту в умовах обстановки, що складається на час оцінювання. Тому авторами в статті запропоновано загальну структуру побудови методичного підходу до воєнно-економічного обґрунтування вибору раціонального варіанту розвідувально-ударної системи або комплексу з урахуванням воєнних, економічних та часових факторів, що вливають на їх створення, утримання та застосування, а також сформовано повну структурно-логічну схему цього підходу. У свою чергу запропонований методичний підхід дозволяє сформувати основні рекомендації щодо порядку його застосування в штабах, службах Збройних Силах України під час формування програм та планів розвитку озброєння та військової техніки Збройних Сил України та Збройних Сил України в цілому.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Будур, І. М., та С. А. Бойко. "Мультиагентна модель системи підтримки прийняття рішення по управлінню розподіленими об’єктами". Системи озброєння і військова техніка, № 3(63), (30 вересня 2020): 54–61. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.63.08.

Повний текст джерела

Анотація:

Об’єкти військової критичної інфраструктури є першочерговими для створення диверсій, вогневих впливів, ударів з повітря. Ускладнення процесів охорони та оборони таких об’єктів, а також збільшення кількості технічних засобів вимагає побудови для людини, яка приймає рішення, системи підтримки прийняття рішення. Елементи охорони та оборони об’єктів військової критичної інфраструктури відносяться до класу організаційно-технічних систем та розподілених систем управління. Вихід з ладу (деградація) одного елементу може привести до втрати цілісності й стійкості всієї системи. Отже система підтримки прийняття рішення повинна з визначеним інтервалом аналізувати стан кожного розподіленого об’єкту та знаходити рішення щодо відновлення системи охорони та оборони. Сучасні концепції управління складними розподіленими об’єктами (РОУ) в різних галузях людської діяльності (в тому числі і у військовій справі) базуються на парадигмі людино-машинної організації процесів управління, у якій роль прийняття рішень віддається людині, а машина забезпечує інформаційну підтримку етапів вироблення і генерування альтернативних варіантів рішень. Використання даного підходу є змушеною мірою подолання високого рівня невизначеності умов рішення завдань управління складними, нелінійними, динамічними, розподіленими об'єктами та наявності інтелектуальної протиборчої сторони (противника). При цьому ефективність системи управління багато в чому визначається суб'єктивними властивостями людини (групи людей), які діють в контурі управління, що у свою чергу вимагає високого рівня компетенції у виникаючих проблемних ситуаціях. Для управління територіально розподіленими об'єктами (до яких відносяться елементи системи охорони та оборони військових аеродромів), відомим є підхід, що базується на застосуванні мультиагентних моделей СППР, у яких сполучаються централізовані та децентралізовані методи аналізу ситуацій, що реалізовуються колективами агентів. В статті розроблена мультиагентна модель системи підтримки прийняття рішення по управлінню розподіленими об’єктами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Rolin, I. F., A. A. Lobanov та V. V. Marushchenko. "Управління як функція ведення воєнних дій силами оборони України". Наука і оборона 6, № 1 (25 липня 2019): 09–15. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2019-6-1-09-15.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Войтко, Олександр, Віталій Кацалап та Юлія Бабій. "ОБҐРУНТУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ КОМУНІКАТИВНОЇ МОДЕЛІ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ СИЛ ОБОРОНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 80, № 2 (23 лютого 2020): 61–72. http://dx.doi.org/10.32453/3.v80i2.190.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто основі комунікативні функції системи стратегічних комунікацій Сил оборони. Наведено характеристики елементів когнітивного інформаційного простору та детерміновані чинники, які впливають на діяльності органів управління Сил оборони. Проаналізовано і узагальнено сучасні умови функціонування системи стратегічних комунікацій в контексті їх трансформації, а також виявлено ряд факторів, що створюють перешкоди на шляху створення нових комунікативних можливостей. На основі аналізу сучасних теоретико-методологічних концепцій управлінської діяльності органів військового управління досліджено питання взаємодії між можливими елементами системи стратегічних комунікацій Сил оборони. Виявлено вплив основних детермінантів, які впливають на ефективність функціонування системи стратегічних комунікацій Сил оборони. На відміну від існуючих підходів наведені складові комунікативної моделі системи стратегічних комунікацій Сил оборони відображає об’єктивну реальність процесів, які обумовлюють взаємозв’язок між можливими функціями та умовами. Комунікативні системи в сферах національної безпеки відіграють когерентну роль, яка за своїм змістом відображає вертикальні та горизонтальні взаємозв’язки системи безпеки та оборони України. Тому виникає необхідність проведення детального опису функцій систем, які задіяні для виявлення психологічного впливу на цільові аудиторії та системи, що відповідають за проведення випереджувальних заходів. Наведений опис елементів комунікативної моделі системи стратегічних комунікацій Сил оборони дозволяє реалізувати модель, яка визначає сутність комунікативних можливостей системи стратегічних комунікацій Сил оборони в інтересах реалізації протидії деструктивному психологічному впливу. Особливу увагу приділено здатності об’єктивно прогнозувати можливі наслідки та адекватно реагувати (протидіяти) на негативні процеси. Запропонований методичний підхід має універсальний характер, а тому може бути застосований при розробці аналогічних методичних засобів не лише стосовно воєнної сфери, але і до усієї соціальної системи держави або її окремих секторів в інтересах забезпечення внутрішньополітичної стабільності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Домбровська, А. В., та В. В. Марченко. "МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 34 (2021): 96–101. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2021.34.13.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано основні функції Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади. Досліджено проблему реформування системи дер-жавного управління, зокрема сектора оборони України. Метою статті є вирішення проблеми впровадження електронного урядування в управлінську систему Міністерства оборони України як ключового напряму реформування сектора оборони України. Серед заходів реформування системи державного управління визначено децентралізацію функцій держави та бюджетних ресурсів, відкритість, прозорість та підзвітність державних органів, а також впровадження електронного урядування – форми організації державного управління, яка сприяє підвищенню ефективності, відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з використанням інформаційно-телекомуніка-ційних технологій для формування нового типу держави, орієнтованої на задоволення потреб громадян. Запропоновано впровадження електронного урядування в сферу елект-ронних систем обліку матеріально-технічних ресурсів Збройних сил України, створення електронного реєстру військовозобов’язаних, електронного документообігу

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Кивлюк, Володимир, Віктор Лазоренко, Юрій Ганненко та Михайло Лаврук. "ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВИМ МАЙНОМ ВІЙСЬК (СИЛ) ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 40, № 1 (9 червня 2021): 111–16. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-40-1-111-116.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі проведеного аналізу забезпечення військ (сил) Збройних Сил України на сучасному етапі розвитку визначені основні проблеми логістики як органу управління системою забезпечення військовим майном військ (сил) Збройних Сил України та пропонуються шляхи їх вирішення. Розглядаються питання використання єдиних термінів та понять щодо забезпечення сил оборони в мирний час та особливий період. Автори визначають одну з головних проблем - це створення ефективної системи забезпечення сил оборони України, яка спроможна здійснювати планування та управління процесами забезпечення військ (сил) військовим майном як у мирний час, так і в особливий період та буде сумісною із системою НАТО. Єдине ефективне функціонування системи забезпечення військовим майном військ (сил) Збройних Сил України становить актуальне завдання для органів військового управління, які організовують забезпечення Збройних Сил України. Створення системи забезпечення військовим майном військ (сил) Збройних Сил України, як системи управління матеріальними потоками висуває завдання щодо об’єднання в єдину систему існуючих видів тилового та технічного забезпечення, наближаючи їх до стандартів НАТО. Система забезпечення розглядається, як методологія розробки раціональних методів управління забезпеченням військовим майном військ (сил) Збройних Сил України, направлених на оптимізацію, з мінімальними затратами трудових і матеріальних ресурсів. Наприкінці сформульовані напрямки подальших досліджень щодо удосконалення системи забезпечення сил оборони України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Ostaschenko, T. M., V. O. Zhakhovsky та V. G. Livinskyi. "Сучасні підходи до управління Медичними силами Збройних Сил України". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 4 (30 грудня 2021): 14–25. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-014.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Головною метою управління Медичними силами Збройних Сил України (Медичні сили) є підтримання визначеного рівня бойової та мобілізаційної готовності органів управління медичним забезпеченням, медичних підрозділів військових частин і військово-медичних закладів, їх всебічна підготовка до застосування та ефективної реалізації можливостей під час вирішення поставлених завдань. Мета. Визначення сучасних підходів до управління Медичними силами Збройних Сил України в мирний час та в особливий період. Матеріали та методи. Використані законодавчі та нормативно-правові акти, керівні документи, інформаційно-довідкові матеріали, монографії та наукові статті у відкритих виданнях щодо управління Збройними Силами (ЗС) України та їх медичним забезпеченням. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення, прогностичний. Результати. Наведено основні положення управління військами (силами) у ЗС України, що здійснюється для підтримання готовності військ (сил) до виконання завдань за призначенням, їх підготовки та успішного виконання завдань у ході ведення операції (бойових дій). Висвітлено вимоги, завдання та функції військового управління. Розкрито поняття системи та органів управління військами (силами). Детально розглянуто систему управління медичним забезпеченням ЗС України у мирний час і в особливий період. Наведено перелік органів управління медичним забезпеченням ЗС України на всіх рівнях військового управління. Схематично представлено систему управління медичним забезпеченням ЗС України у мирний час і в особливий період, а також ієрархію органів управління медичним забезпеченням ЗС України. Висновки. На даному етапі розвитку системи медичного забезпечення ЗС України під управлінням медичним забезпеченням слід розуміти цілеспрямовану діяльність командувача Медичних сил ЗС України, начальників (органів управління) медичним забезпеченням, начальників медичних служб військових частин щодо впливу на підпорядковані сили і засоби з метою виконання завдань за призначенням та досягнення поставленої мети. Управління медичним забезпеченням здійснюється командувачем Медичних сил у загальній системі управління ЗС України через пункти управління та базується на загальних принципах і вимогах, що лежать в основі управління військами (силами).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Zhakhovsky, V. O., V. G. Livinskyi та S. O. Petruk. "Стратегічний оборонний бюлетень України як інструмент реформування та розвитку військової охорони здоров’я і медичного забезпечення військ (огляд літератури)". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 3 (11 жовтня 2021): 5–19. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.3(2)-005.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Дослідження повноти виконання завдань і досягнення цілей оборонної реформи України 2016-2020 років щодо медичного забезпечення Збройних Сил (ЗС) України та інших складових сил оборони та напрямів подальшого реформування і розвитку системи військової охорони здоров’я та медичного забезпечення сил оборони, визначених новим Стратегічним оборонним бюлетенем (СОБ) України. Матеріали та методи. Використано законодавчі, нормативно-правові акти, доктринальні документи, монографії та інформаційно-довідкові матеріали щодо реформування і розвитку військової охорони здоров’я та медичного забезпечення сил оборони. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення. Об’єкт дослідження – система військової охорони здоров’я та медичного забезпечення сил оборони. Предмет дослідження – організація виконання положень СОБ України. Результати. Проаналізовано та встановлено повноту виконання завдань і досягнення цілей щодо медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони, визначених СОБ України, схваленим Указом Президента України від 6 червня 2016 року № 240. Зазначено, що у 2016 році розпочато створення нової системи медичного забезпечення військ, спроможної надавати відповідну медичну підтримку всім завданням, що стоять перед силами оборони, яка функціонує відповідно до стандартів НАТО, водночас констатовано про незавершеність започаткованої роботи та проаналізовано основні причини, що до цього призвели. Наведено стратегічну ціль розвитку системи медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони, основні завдання та пріоритетні заходи для її досягнення до 2030 року, які визначені новим СОБ України, що затверджений Указом Президента України від 17 вересня 2021 року № 473, та пропонуються шляхи для успішного виконання завдань і досягнення цілей. Висновки. Незавершеність створення системи військової охорони здоров’я і медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони викликають необхідність розроблення окремої державної цільової програми розвитку системи військової охорони здоров’я і медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони. Важливим інструментом досягнення стратегічних цілей розвитку сил оборони в галузі військової медицини є використання та впровадження сучасних досягнень медичної науки, техніки і новітніх технологій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Semenenkо, Oleh, Petro Onofriichuk, Iryna Chernyshova, Oleh Ostapets, Ivan Motrunych та Olha Romanchenko. "Методологічні основи управління оборонними ресурсами в Збройних силах України". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 5 (27 жовтня 2021): 98–110. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.5.10.

Повний текст джерела

Анотація:

В існуючих умовах розвитку держави, коли системи оборонного планування України адаптується до стандартів НАТО, розвиток Збройних Сил (ЗС) України повинен базуватися на показниках необхідного рівня обороноздатності країни з урахуванням її економічних можливостей щодо забезпечення потреб в оборонних ресурсах. Для України питання оборонного менеджменту, оборонного планування, який ґрунтується на принципах програмно цільового управління та управління оборонними ресурсами є недостатньо вивченим. Керівництво ЗС України та держави в цілому бажає найшвидше перейти до оборонного планування за стандартами НАТО, а саме із застосуванням методу “планування на основі спроможностей”. Проте нині в Україні відсутні методологічні основи управління оборонними ресурсами, що має негативні наслідки. Аналіз сучасних досліджень засвідчує, що сьогодні активно використовується термін управління оборонними ресурсами проте, в літературі зустрічається безліч його неоднозначних тлумачень. Крім того, важко знайти єдиний підхід до управління оборонними ресурсам. Тому необхідним та актуальним завданням є дати визначення терміну «управління ресурсами» та окреслити методологічні основи управління оборонними ресурсами в ЗС України. Сформовані методологічні основи повинні дати відповіді на питання щодо переліку, змісту та алгоритму реалізації методів управління оборонними ресурсами, а також розкрити питання практичної значимості процесу управління оборонними ресурсами. Пропоновані методологічні основи управління оборонними ресурсами за своєю сутністю є сукупність уточненого (стандартного для усіх рівнів ЗС України) понятійно-термінологічного апарату, розробленої концепції подальшого розвитку системи управління оборонними ресурсами та методичного апарату воєнно-економічного обґрунтування розвитку ЗС України, який являє собою набір методів, прийомів, способів дослідження питань управління оборонними ресурсами. Подальші дослідження можуть бути пов’язані з розробленням практичних рекомендацій щодо створення та розвитку в ЗС України окремої ланки управління, яка відповідає безпосередньо за управління оборонними ресурсами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Pechyborsch, V. P., V. M. Yakimets, I. V. Ogorodniychuk, V. V. Yakimets та O. V. Pechyborsch. "Територіальна оборона та її медичне забезпечення – веління сьогодення". Ukrainian Journal of Military Medicine 3, № 1 (11 березня 2022): 5–18. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2022.1(3)-005.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи полягає в дослідженні позитивного досвіду АТО/ООС та шляхів оптимізації діяльності медичних сил ЗС України з метою створення оптимізованої моделі організації медичного забезпечення Сил територіальної оборони в умовах національного спротиву - територіальної оборони, руху опору та підготовки громадян України до національного спротиву. Матеріали та методи. Вивчали стан організації медичного забезпечення Сил територіальної оборони, проблемні питання та шляхи їх вирішення на предмет позитивного досвіду організації медичного забезпечення Сил оборони в АТО/ООС та екстреної медичної допомоги (далі ЕМД) в надзвичайних ситуаціях (далі НС) в системі охорони здоров’я України та Єдиній державній системі цивільного захисту. Матеріалами слугували нормативно-правові акти, що регламентують діяльність медичних сил ЗС України, та ЕМД в НС, публікації у відкритих джерелах інформації. Методи досліджень: бібліографічний, аналітичний, системного підходу Результати. В результаті проведеного аналізу визначено, що медичні сили ЗС України в цілому готові до виконання завдань за призначенням, але повна готовність медичної служби командування Сил територіальної оборони як органу управління медичним забезпеченням, медичної служби бригад та батальйонів Сил територіальної оборони у такий короткий термін не можлива, але є альтернативні варіанти вирішення цієї важливої державної проблеми. Висновки. Медична служба Сил територіальної оборони зможе виконати завдання з надання медичної допомоги особовому складу підрозділів Сил територіальної оборони та населенню у повному обсязі при умові використання територіального принципу в єдиному медичному просторі із залученням сил і засобів територіальних підрозділів Центрів ЕМД та медицини катастроф областей та наявних закладів охорони здоров’я, підсистеми медичного захисту в Єдиній державній системі цивільного захисту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Мельник, С. М. "АДМІНІСТРУВАННЯ РЕФОРМУВАННЯ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ СПІВРОБІТНИЦТВА З НАТО". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(26) (28 листопада 2019): 161–65. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).31.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті запропоновано авторський варіант визначення категорії «адміністрування процесу реформування сектору безпеки і оборони» як системи взаємоузгоджених управлінсько-правових заходів, яких вживають вищі органи політичного керівництва держави, а також суб’єкти військового управління задля організаційного, кадрового, інформаційного, технологічного, матеріально-технічного забезпечення структурно-функціональних перетворень органів і служб, які входять до сектору безпеки і оборони держави. Наведено перелік і розкрито сутність основних напрямів адміністрування реформи сектору безпеки і оборони України в аспекті розвитку і подальшого поглиблення відносин з НАТО. Зокрема, це: розбудова спроможностей оборонних інституцій України, комп’ютеризація структур управління, зв’язку, а також посилення спроможностей у галузі військового командування, створення узгодженої та ефективної системи логістичної підтримки з фокусом на поліпшення спроможностей України щодо управління системою постачання та стандартизації, посилення рівня кібербезпеки сектору безпеки і оборони, посилення енергетичної безпеки воєнної інфраструктури, впровадження ефективної системи медичної підтримки за Євроатлантичними стандартами, знешкодження саморобних вибухових пристроїв, боєприпасів, що не вибухнули, та їх розмінування, активізація наукової і освітньої діяльності в сфері оборони і національної безпеки, посилення спроможностей національних сил оборони України в галузі стратегічних комунікацій, підвищення потенціалу України у протидії гібридним війнам, реформа Служби безпеки України, надання підтримки з боку НАТО Державній службі України з надзвичайних ситуацій у розбудові спроможностей у галузі захисту цивільного населення. Окремо акцентовано увагу на тому, що одним із найскладніших завдань адміністрування реформи сектору безпеки і оборони України у контексті поглиблення співпраці з НАТО є перехід Збройних сил України на стандарти НАТО, які називаються універсальною абревіатурою «STANAG» («Standardization Agreement»). Зазначено, що впровадження «STANAG» забезпечує планомірне нарощування рівня боєздатно-сті частин і підрозділів Збройних сил України, сприяє підвищенню ефективності використання державних ресурсів у сфері оборони, удосконалює систему підготовки військових частин і підрозділів, що входять до складу багатонаціональних військових формувань, та зростанню авторитету України на міжнародному рівні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Величко, Олександр Федорович, Борис Олексійович Демідов, Ігор Валерійович Борохвостов, Максим Вячеславович Борисенко та Альона Юріївна Задорожна. "Системно-концептуальні основи, ключові принципи та базисні аспекти побудови перспективної єдиної автоматизованої системи управління збройними силами держави". Озброєння та військова техніка 32, № 4 (26 грудня 2021): 67–75. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2021.4(32).67-75.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються системно-концептуальні засади, ключові принципи і базисні аспекти побудови перспективної єдиної автоматизованої системи управління збройними силами (ЄАСУ ЗС), здатної швидко адаптувати структурно-функціональну структуру до динаміки зміни управлінської ситуації в районі проведення операцій (бойових дій), зі збереженням стійкості, оперативності, прихованості та гнучкості управління силами і засобами, з підтримкою динаміки інноваційного розвитку засобів управління ними протягом усього життєвого циклу, орієнтованої на використання технологій і методів штучного інтелекту, технологій інтелектуального добування і аналізу даних про обстановку, виявлення знань в наявному неструктурованому масиві вихідних даних, а також орієнтованої на управління в інтегрованому інформаційно-телекомунікаційному фізичному та програмно-апаратному середовищі мережеієрархічної структури. Представлені основні вимоги, що потрібні для її створення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Lutsyshyn, A. M., G. S. Stepanov та I. A. Kostiuk. "ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПРОТИПОВІТРЯНОЮ ОБОРОНОЮ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАЦІЇ ЗБРОЙНИХ СИЛ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 47 (8 лютого 2018): 52–58. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.1.052.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розглянуто роль і місце протиповітряної оборони у системі стратегічних дій та її вплив на забезпечення обороноздатності держави. Вказані проблемні питання, які впливають на організацію та ведення протиповітряної оборони. Розглянуто протиріччя існуючих теоретичних підходів до управління протиповітряною обороною України з практичними можливостями її реалізації. Причини їх виникнення та вплив на ефективність управління протиповітряною обороною. Особливістю питання, що розглядається в статті, є урахування умов управління протиповітряною обороною під час стратегічної операції збройних сил, яка має комплексний характер проведення, в основі якого покладено одночасне застосування міжвидових угруповань військ пов’язаних єдиною стратегічною метою. Розглянуто шляхи їх вирішення та визначені напрямки для подальшого дослідження з метою обґрунтування рекомендацій по підвищенню ефективності управління протиповітряною обороною у ході ведення операції ЗС без зниження ефективності системи протиповітряної оборони держави.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Артамощенко, В. С. "Розвиток системи військової освіти. Розроблення програмного документа Кабінету Міністрів України". Наука і оборона, № 4 (24 лютого 2022): 26–33. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2021-17-4-26-33.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено обґрунтування найменування, структури та змісту програмного документа Кабінету Міністрів України щодо розвитку системи військової освіти та підготовки військових кадрів сил оборони на основі принципів і стандартів НАТО. Визначено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України затверджуватиметься Концепція розвитку системи військової освіти України. Підкреслено, що підґрунтям концепції є метод оцінювання спільних спроможностей за складовими DOTMLPFI, критерії SMART і SWOT-аналіз. Формулювання причин виникнення проблеми, обґрунтування шляхів її розв’язання та оцінювання очікуваних результатів реалізації концепції структуровано за складовими DOTMLPFI. Концепція призначена для формування єдиних поглядів державних органів сектору безпеки та оборони на процеси розвитку системи військової освіти на основі спроможностей та програмно-проєктного управління розвитком системи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Лезік, О. В., А. Ф. Волков, О. А. Токар та В. Г. Стадніченко. "Сутність, зміст та оцінка ефективності управління підрозділом протиповітряної оборони Сухопутних військ та вогнем в бою". Системи озброєння і військова техніка, № 2(62), (8 червня 2020): 119–28. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.62.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглядаються основні питання стосовно сутності та змісту управління, основ оцінки ефективності управління з метою вирішення певних завдань, а також можливості системи управління та визначаються основні фактори, від яких залежать можливості системи управління. Також визначений критерій ефективності та розроблені пропозиції щодо підвищення ефективності управління підрозділом ППО СВ та вогнем в бою в різних умовах обстановки. Дані положення можуть бути використані для підвищення ефективності навчання курсантів факультету та тих, що навчаються на курсах підвищення кваліфікації, вдосконалення навчального процесу підготовки спеціалістів факультету, а також якості підготовки спеціалістів за фахом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Кучеров, Д. П., А. М. Козуб та О. М. Костина. "Управління мультиагентною системою в потенціальному полі". Озброєння та військова техніка 14, № 2 (27 червня 2017): 55–61. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2017.2(14).55-61.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглядається рух мультиагентної системи, що складається з обмеженої кількості безпілотних літальних апаратів (БПЛА). Мультиагентна система включає агента-лідера і декілька агентів – членів групи. Рух цієї системи відбувається за траєкторією, яка визначається початковими умовами, її математичною моделлю і перешкодами, що є на маршруті. Кінцева мета руху відома тільки лідеру групи. Рух цієї структури розглядається в потенціальному полі, яке визначається силами притягання і відштовхування та створюється сигналами управління шляхом вимірювання відстаней до найближчих сусідів. Це дозволяє вважати групу БПЛА агрегатом деякого розміру та описати його рух системою диференціальних рівнянь другого порядку. У роботі досліджуються умови стабілізації руху, надається моделювання пропонованого підходу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Кучеренко, Ю. Ф., А. М. Носик, С. І. Сімонов та Є. В. Шубін. "Методика оцінки ефективності надійності функціонування автоматизованої системи військового призначення, як складної організаційно-технічної системи". Системи озброєння і військова техніка, № 3(63), (30 вересня 2020): 24–30. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.63.04.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті показано зростання ваги застосування автоматизованих систем військового призначення при веденні сучасних воєнних конфліктів збройними силами, що направлене на отримання інформаційної переваги над противником за рахунок використання можливостей єдиного командно-інформаційного простору всіма його користувачами. При застосуванні автоматизованих систем військового призначення як у повсякденній діяльності військ, так і при виконанні ними бойових завдань дуже часто у органів управління є потреба здійснювати поточну оцінку ефективності їх функціонування за основними властивостями, в тому числі і за надійністю функціонування, з метою прийняття ними обґрунтованих рішень щодо необхідності виконання певних заходів для відновлення їх функціонування або порівняння їх між собою для визначення можливостей з автоматизованого управління підпорядкованими об’єктами управління. Представлена методика оцінки ефективності надійності функціонування автоматизованої системи військового призначення, дає можливість органам управління у стислі терміни, застосовуючи простий математичний апарат, здійснювати поточну оцінку надійності її функціонування. Головна відмінність даної методики оцінки ефективності надійності функціонування автоматизованої системи військового призначення від інших полягає в тому, що вона дозволяє відповідним органам управління визначити її ефективність синхронізовано з термінами циклів управління військами та засобами з врахуванням обраного в неї способу управління об’єктами управління. Даний матеріал доцільно використовувати органам управління при здійсненні поточної оцінки надійності функціонування автоматизованих систем військового призначення для вибору шляхів з виконання необхідних заходів щодо поліпшення її надійності функціонування при плануванні застосування відповідних сил та засобів в операції або для здійснення порівняння різних систем між собою за основними їх властивостями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Петров, В. М., А. А. Шалигін, А. Ф. Кудрявцев, Ю. Б. Ситник, О. М. Марченко та К. Ю. Сурков. "Форми та способи спільного застосування пілотованої та безпілотної авіації при веденні бойових дій". Системи озброєння і військова техніка, № 3(67) (24 вересня 2021): 31–38. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2021.67.04.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуті основи тактики спільного застосування пілотованих та безпілотних літальних апаратів при веденні бойових дій у складі змішаних різнорідних груп авіації. До основних положень тактики віднесені форми і способи бойового застосування, бойові порядки та завдання авіації, тактичні прийоми їх виконання, функціонування системи управління. Відповідно для спільного застосування змішаних різнорідних груп авіації запропановані форми їх бойового застосування та узагальнений спосіб бойових дій, надане поняття змішаного бойового порядку, його кількісно-якісного складу та параметрам. Приведені часткові завдання різних груп тактичного призначення та літальних апаратів змішаного бойового порядку, варіанти тактичних прийомів подолання системи протиповітряної оборони та нанесення ударів. Запропанований напрям удосконалення існуючої системи управління авіації для можливості спільного застосування пілотованих та безпілотних літальних апаратів у різнорідних групах, який полягає в інтеграції системи управління і зв’язку безпілотних авіаційних комплексів в існуючу автоматизовану систему управління авіацією і протиповітряною обороною Збройних Сил України із створенням єдиного інформаційного простору.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Турінський, О. В., І. Г. Дзеверін, Б. О. Демідов, Д. А. Гриб та О. О. Хмелевська. "Аналіз можливостей використання позитивного світового досвіду для обґрунтування і реалізації планів і програм розвитку системи озброєння протиповітряної оборони". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 1(63), (7 квітня 2020): 7–16. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.63.01.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті виділяється ряд положень з досвіду діяльності у військово-технічній області промислово розвинутих країн світу, розглядаються аспекти, що пов'язані з організацією закупівлі і постачання продукції оборонного призначення, з підготовкою і реалізацією планів і програм розвитку складних систем військового призначення. Відмічається, що значна увага приділена проблемі управління бережливим життєвим циклом цих систем, реформі нормативно-правової бази, що регулює систему воєнних закупівель для міністерства оборони, а також еволюційному процесу технічного оснащення збройних сил, який використовується цими країнами. У якості ключового елементу еволюційної стратегії придбання озброєння і військової техніки виділяється необхідність забезпечення постійного зв'язку розробників і потенційних споживачів виробів військового призначення. Відмічається, що особливе місце у міністерстві оборони Сполучених Штатів Америки займає управління перспективних досліджень і розробок. Аналогічні структури формуються і в інших країнах світу. Указується на те, що вибір напрямків подальшого розвитку системи озброєння протиповітряної оборони буде більш повно і всебічно обґрунтованим, якщо врахувати позитивний досвід діяльності промислово розвинутих країн світу в області технічного оснащення своїх збройних сил при формуванні концепції розвитку і обліку цієї системи. Значна увага приділена науково-методичному апарату їх обґрунтування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Будур, І. М. "Інтеграція систем забезпечення охорони та оборони військових аеродромів". Системи озброєння і військова техніка, № 1(65), (17 березня 2021): 124–30. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2021.65.18.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розроблені методичні елементи процедур динамічної інтеграції засобів забезпечення охорони та оборони військових аеродромів, в основі яких лежить поняття вразливість об'єктів і поняття динамічної інтеграції, пов'язане з динамічними характеристиками дій противника, що допускає адекватну реакцію системи захисту на ці дії шляхом управління структурою, характеристиками та параметрами єдиної системи. Розкрита проблема людського фактора та запропоновані рішення, які дозволять знизити її вплив на якість виконання заходів з охорони та оборони військових аеродромів. Розроблена кваліметрична модель оцінки вразливості аеродрому, де критеріями оцінки вразливості є якість та ризик. Показано, що процедура оцінювання в даному випадку засновується на моделі якості функціонування аеродрому.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

КЛАЧКО, Володимир, Сергій БІЛЯВЕЦЬ, Олександр ДІДЕНКО та Юрій ДЕМ’ЯНЮК. "СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СТАНДАРТІВ НАТО". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 28, № 1 (20 квітня 2022): 90–104. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v28i1.958.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті узагальнено результати досліджень, публікацій та нормативно-правових актів, у яких розкриваються стан, проблеми та перспективи трансформації військової освіти в контексті реалізації стандартів НАТО. З’ясовано, що удосконалення системи військової освіти є на часі, оскільки вона є важливим компонентом сектору безпеки і оборони України і забезпечує Збройні Сили, інші військові формування та окремі складові сектору безпеки та оборони, зокрема Національну гвардію України та Державну прикордонну службу України, офіцерським складом. Особливістю системи військової освіти України є те, що вона інтегрована у загальнодержавну систему освіти і регулюється як нормативними документами з питань загальної освіти, так і відомчими нормативно-правовими актами. Трансформація військової освіти в контексті реалізації стандартів НАТО передбачає створення єдиної уніфікованої системи підготовки персоналу для сил оборони з урахуванням досвіду держав-членів НАТО та досягнення сумісності зі збройними силами цих держав, а також формування ефективної системи професійної військової освіти, яка інтегрована в державну систему освіти. Дослідження систем професійної військової освіти країн-членів НАТО показує, що за зовнішньої схожості вони мають низку суттєвих відмінностей щодо поєднання професійної військової підготовки та освіти, термінів здобуття освіти або проходження підготовки. Для України, як і для європейських країн-членів НАТО, характерним є те, що освітні програми побудовані на європейській кредитно-трансферній системі (ECTS), для якої характерними є триступенева система вищої освіти. Тому за нинішніх умов важливим є поєднання і врахування в системі військової освіти як вимог європейськоїкредитно-трансферної системи, так і норм і правил, передбачених стандартами НАТО. З’ясовано, що трансформація військової освіти в контексті реалізації стандартів НАТО може супроводжуватися певними негативними явищами, що потрібно врахувати на етапі розробки та обґрунтування концепції військової освіти та її нормативного забезпечення. У процесі трансформації військової освіти в контексті реалізації стандартів НАТО важливо врахувати також особливості функціонування окремих складових сектору безпеки і оборони.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Волков, А. Ф., О. В. Лезік, М. П. Долина, С. І. Корсунов, С. І. Федченко та І. В. Гуленов. "Аналіз, оцінка та шляхи підвищення ефективності системи управління підрозділами ППО сухопутних військ за рахунок безперервності її функціонування". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 3(69) (22 липня 2021): 7–15. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2021.69.01.

Повний текст джерела

Анотація:

В роботі проводиться аналіз методик, які дозволяють оцінити безперервність функціонування системи управління підрозділами протиповітряної оборони Сухопутних військ, але в цілому вони не використовуються комплексно та розглядаються як окремі самостійні методики, що визначають лише часткові фактори або показники, які впливають на безперервність управління. Система показників, що застосовується, в основному носить імовірнісний характер. У практиці при оцінці ефективності системи управління тактичної (оперативно-тактичної) ланки, а також ефективності ППО СВ в цілому, найбільше розповсюдження отримали коефіцієнтні методики, в яких вплив факторів на організацію і ведення ППО визначається сукупністю різних коефіцієнтів, що розраховуються завчасно, зводяться в таблиці і служать зручним додатковим матеріалом штабам при підготовці варіантів рішень і обґрунтуванні основних пропозицій. Отже, виникає питання в удосконаленні методичної бази досліджень і оцінювання безперервності функціонування системи управління тактичної ланки. Практичне значення отриманих результатів полягає у реалізації пропозицій щодо безперервності управління в ході виконання завдань підрозділами ППО Сухопутних військ в районі проведення ООС.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Шуляков, С. О., В. Б. Бзот, Є. І. Жилін, Н. В. Шигімага та А. А. Артеменко. "Шляхи удосконалення розвідувального забезпечення бойового застосування ракетних військ і артилерії". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 1(63), (7 квітня 2020): 22–30. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.63.03.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розглянута система розвідки, як складова інформаційного забезпечення функціонування автоматизованої системи управління (АСУ) підрозділів ракетних військ і артилерії (РВіА). Проведено аналіз особливостей АСУ польової артилерії Advanced Field Artillery Tactical Data System, що є складовою АСУ армійського корпусу Сполучених Штатів Америки та багаторівневої АСУ ADLER II сухопутних військ збройних сил Німеччини. Визначено, що можливим шляхом вдосконалення системи розвідувального забезпечення РВіА є організація отримання розвідувальної інформації про об’єкти противника від усіх органів військового управління тактичної та оперативної розвідки (засобів розвідки), що діють у зоні відповідальності (смузі оборони, наступу) угруповання військ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Parkhomenko, Pavlo, Michael Lavruk, Ivan Tkach та Lesia Skurinevska. "Проблеми формування ціни на продукцію оборонного призначення та шляхи їх вирішення". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 3 (28 червня 2020): 75–92. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.3.7.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто роль ціни на продукцію оборонного призначення (ПОП) для задоволення потреб оборони у матеріальних ресурсах для переоснащення збройних сил. Відзначено, що неконтрольований ріст цін на фоні суттєвого зростання в останні роки загальних витрат на закупівлі продукції підприємств оборонної промисловості не сприяє підвищенню якості та інноватизації продукції, не відповідає вимогам раціонального витрачання бюджетних фінансових ресурсів на потреби оборони, постає одним із чинників гальмування модернізації ОПК, його неспроможності задовольнити потреби обороноздатності країни. Проаналізовані недоліки діючої в Україні витратної системи ціноутворення на промислову та науково-технічну продукцію оборонного призначення. Обґрунтована необхідність удосконалення системи ціноутворення, посилення державного управління ціноутворенням для раціонального (ефективного) витрачання бюджетних фінансових ресурсів. Розроблені пропозиції з організаційного, нормативно-правового та фінансово-економічного забезпечення реформування діючої в Україні системи ціноутворення, з урахуванням провідного зарубіжного досвіду.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

ЦЕВЕЛЬОВ, Олег. "ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ЯК СКЛАДОВОЇ СЕКТОРУ ОБОРОНИ ДЕРЖАВИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, № 2 (21 лютого 2021): 261–75. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.572.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти реформування системи управління Державної прикордонної служби України відповідно до визначеного основного курсу держави на зближення та вступ до Північноатлантичного Альянсу, проаналізовано основні аспекти побудови органів управління Збройних Сил та інших військових формувань України і надано пропозиції щодо уніфікації структури прикордонного відомства. Враховуючи те, що державою визначено основні пріоритети в реформуванні складових сектору безпеки і оборони України за стандартами НАТО, це в повній мірі стосується Державної прикордонної служби України, яка безпосередньо входить до складу сил оборони та сил безпеки й бере участь для вирішення питань захисту національних інтересів держави від воєнних загроз на державному кордоні. Аналіз організаційно-штатної структури Адміністрації Держприкордонслужби України, регіональних управлінь та органів охорони державного кордону вказує на те, що в сучасних умовах структура органів управління вищого органу значно відрізняється від структури нижчестоящого органу управління, що ускладнює процес прийняття рішення та порядок передачі розпоряджень. Це значною мірою було виявлено під час організації оперативно-службової діяльності у зоні проведення Антитерористичної операції та у складі операції Об’єднаних Сил на території окремих районів Луганської та Донецької областей. Процес прийняття рішень та передачі розпоряджень спочатку Антитерористичної операції займав дуже довгий шлях та потребував постійного погодження з Адміністрацією Держприкордонслужби України. Для мінімізації часу й швидкого реагування на зміни в обстановці було прийнято рішення про створення окремого органу управління у складі керівництва операції Об’єднаних сил. Такий підхід значно покращив порядок взаємодії всіх складових операції Об’єднаних сил та спростив процес прийняття рішення й доведення завдань до підпорядкованих підрозділів. Таким чином, уніфікація структур органів управління Державної прикордонної служби України, приведення їх к загальним стандартам військових формувань та органів управління Північноатлантичного блоку, забезпечить швидку взаємодію під час вирішення спільних завдань та буде спроможне увійти в загальну систему управління у разі загрози агресії з боку інших держав.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Турінський, О. В., Б. О. Демідов, Д. А. Гриб та О. О. Хмелевська. "Методичні аспекти планування розвитку систем озброєння протиповітряної оборони в умовах ресурсного обмеження". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 1(38), (23 березня 2020): 61–71. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2020.38.07.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті виділяються аспекти і положення підготовки і реалізації планів і програм розвитку складних систем військового призначення. Значна увага приділена напрямку визначення шляхів заощадження ресурсів для створення нових систем багатовартісних зразків озброєння і військової техніки. У статті виділяються деякі положення з позитивного досвіду, які б могли бути результативно застосованими у практиці підготовки і реалізації планів і програм розвитку системи озброєння протиповітряної оборони держави з урахуванням специфічних особливостей існуючих обмежень різного характеру, у тому числі організаційних і фінансових. Перспективна багатопозиційна система протиповітряної оборони має включати до себе новітні вогневі засоби, засоби розвідки, управління і забезпечення з бережливими їх життєвими циклами, а система озброєнь протиповітряної оборони у цілому має мати свій бережливий керований життєвий цикл. Реалізація планів і програм розвитку має бути зорієнтована на виконання цих вимог. Концепція розвитку системи озброєння протиповітряної оборони має у системній єдності відображувати оперативно-стратегічні й оперативно-тактичні потреби, науково-технічні можливості і воєнно-економічну доцільність реалізації запланованих напрямків вдосконалення і розвитку системи озброєння у програмному періоді часу. Розробка і виробництво нових і вдосконалення існуючих зразків ОВТ має декілька їх варіантів реалізації, а саме – це революційний і еволюційний варіанти і глибокої, середньої і незначної модернізації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Semenenkо, Oleh, Petro Onofriychuk, Ivan Motrunych, Oleh Ostapets, Alevtina Getman та Olha Romanchenko. "Основні теоретичні та практичні аспекти функціонування системи управління оборонними ресурсами на рівні Збройних Сил України". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 3 (24 червня 2021): 98–115. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.3.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Забезпечення потреб розвитку спроможностей Збройних Сил в ресурсах повинно бути побудовано за принципами ефективного використання та управління оборонними ресурсами, як на стадії формування документів оборонного планування, так і під час їх безпосереднього виконання. Управління оборонними ресурсами є основою для прийняття обґрунтованих рішень і включає: визначення цілей і задач розвитку Збройних Сил України; розроблення шляхів реалізації програм і планів, що розробляються для досягнення поставлених цілей; обґрунтування необхідних обсягів ресурсів; чіткий обґрунтований розподіл їх між завданнями, цілями та споживачами. У сучасних умовах трансформації системи оборонного планування України до стандартів НАТО, а саме перехід до принципів планування на основі спроможностей, формує необхідність оновлення та удосконалення практично усіх сфер цієї системи. Одним із важливих напрямів реформування збройних сил будь-якої держави є підвищення ефективності керівництва ними у мирний та воєнний час. Як свідчать результати аналізу відповідного європейського досвіду, це, крім іншого, передбачає уточнення повноважень, функцій і завдань міністерства оборони, генерального (чи головного) штабу та інших органів військового управління, удосконалення їх структур, оптимізацію чисельності цивільних та військових осіб, які в них працюють. Сьогодні активно відбуваються процеси удосконалення існуючої системи управління оборонними ресурсами як на рівні держави, так і на рівні Збройних Сил України. Основними пріоритетами подальшого розвитку системи управління оборонними ресурсами на рівні Збройних Сил України є: чітке визначення завдань та функцій системи управління оборонними ресурсами; структури та змісту самої системи управління оборонними ресурсами, а також визначення місця та ролі цієї системи у загальній системі оборонного планування; формування концептуальних поглядів щодо подальшого розвитку такої системи із урахуванням впливів різних факторів; розроблення методичних підходів щодо оцінювання ефективності функціонування системи управління оборонними ресурсами на різних рівнях. Авторами у статті розкрито деякі сучасні теоретичні та практичні аспекти функціонування системи управління оборонними ресурсами на рівні Збройних Сил України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Мочков, О. Б. "РОЛЬ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У ФОРМУВАННІ ВІЙСЬК ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ ПОЛЬЩІ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 4 (15 квітня 2022): 117–24. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.17.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено аналіз досвіду побудови системи оборони Польщі, вплив у на цей процес органів публічної влади країни, інституцій громадянського суспільства на формування елементів національної безпеки у т. ч. територіальної оборони країни, як суспільно-політичного інституту державної безпеки. Автор розкриває особливості військового будівництва в Польщі сил територіальної оборони та визначив провідну роль у цьому процесі органів державної влади, місцевого самоврядування та всіх інституцій громадянського суспільства. Ним розкрито хронологію рішень держави по формуванню сил територіальної оборони при консолідованій єдності всіх органів публічної влади. Сили територіальної оборони розглядаються в Польщі як окремий, п’ятий вид Збройних сил країни, але який формується і забезпечується за активної участі громадських організацій патріотичного спрямування, органів місцевого самоврядування. Автор актуалізує польський досвід для реалій військового будівництва в Україні, виокремлюючи позитивні риси: консолідованість суспільства навколо ідеї державної безпеки, активне залучення громадянського суспільства, активна співпраця органів місцевого самоврядування з військами територіальної оборони, національно-патріотичне виховання силами територіальної оборони в навчальних закладах країни. Зазначено що польська територіальна оборона спирається на громадські патріотичні організації оборонної спрямованості. А сама їхня структура має 2 складові: цивільну, що забезпечує взаємодію з цивільними адміністраціями, та військову, яка відповідає за базову військову підготовку особового складу і підвищення його кваліфікації. Звертається увага на необхідність розгортання навчальних (підготовчі) центри для сил територіальної оборони через які мають пройти всі особові склади формування, а держава та органи місцевого самоврядування мають створити умови престижу служби, соціальні гарантії та певні преференції, особливо для молоді, що належить до сил територіальної оборони.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Дмитрук, Сергій. "УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В СИСТЕМІ СТРАТЕГУВАННЯ БЕЗПЕКОВОГО СЕРЕДОВИЩА: ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ". Public management 23, № 3 (20 березня 2020): 95–108. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-95-108.

Повний текст джерела

Анотація:

Стратегія національної безпеки України та Концепція роз- витку сектору безпеки і оборони України передбачає необхідність пошуку наукових підходів до стратегування безпекового середовища задля мініміза- ції ризиків та протидії загрозам національній безпеці. Особливої уваги по- требує проблема непередбачуваності безпекового середовища, яка пов’язана з асиметрією загроз і дій. Розроблено методики та моделі опису майбутньо- го безпекового середовища, формування їх бачення та моделі того безпеко- вого стану, в якому буде розвиватись Україна в стратегуванні безпекового середовища, залежатиме від розроблення подальших політичних та страте- гічних документів (державно-управлінських рішень), в яких буде задекла- ровано мета, цілі та зобов’язання. Для цього необхідно розробити відповідний дієвий інструментарій у вигляді механізму з розроблення ефективних стратегій та процедур здійс- нення їх, а також вимог до робочих команд і координаційного (об’єднаного) ситуаційного центру для вирішення завдань прогнозування майбутнього безпекового середовища України. Це надасть можливість удосконалити за- сади галузі знань “Публічне управління та адміністрування”. Розроблено удосконалену модель державного управління у секторі без- пеки і оборони України, яка ґрунтується на запропонованих вище механіз- мах і принципах розробки та здійснення ефективної стратегії державного управління у сфері національної безпеки України, а саме: представлено схе- му проходження інформаційних потоків за етапами управління ризиками та запобіганню загроз і алгоритм функціонування інформаційної системи стратегування безпекового середовища України. Крім того, представлено структурно-функціональну схему прийняття рішень з управління ризика- ми в інформаційній системі стратегування безпекового середовища України та вдосконалено загальну модель державного управління у секторі безпеки і оборони України. Виходячи з проведеного дослідження, запропоновано створити в системі Апарату Ради національної безпеки і оборони України — Об’єднаний ситуаційний центр. Запропоновано практичні рекомендації, що сприятимуть удосконаленню та підвищенню ефективності стратегування безпекового середовища.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Заславець, В. П., М. П. Долина та О. В. Чечуй. "Особливості розрахунку завадозахищеності ліній радіозв’язку в умовах радіоподавлення (радіоелектронного конфлікту)". Системи озброєння і військова техніка, № 1(61), (14 травня 2020): 7–12. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.61.01.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуті основні вимоги щодо стійкості та розвідзахищеності, які пред’являються до системи зв’язку при застосуванні супротивником засобів радіоелектронної боротьби. Аналіз застосування сучасних засобів радіоелектронної боротьби свідчить про необхідність проведення розрахунків завадозахищеності ліній радіозв’язку при плануванні зв’язку та при забезпеченні управління військами (силами) в мирний, воєнний час та особливий період. Запропоновано застосування методики розрахунку завадозахищеності ліній радіозв’язку в умовах ведення радіоелектронного конфлікту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Системи управління силами оборони"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями