Статті в журналах з теми "Системи оцінки коронарного ризику"

У роботі проведено аналіз взаємозв’язку між факторами ризику, характером перебігу, лабораторними, функціональними показниками серцево-судинної системи і результатами гострого інфаркту міокарда, з одного боку, та ступенем порушення коронарного кровообігу — з іншого на основі ретроспективних даних (з результатами ангіографічних досліджень) 44 історій хвороб жінок, які перенесли інфаркт міокарда. На підставі обробки отриманих даних за допомогою математичної моделі було створено алгоритм для неінвазивної діагностики ступеня порушення коронарного кровообігу у жінок. У результаті апробації даний метод показав 100% чутливість і 90% специфічність.

У статті узагальнено основні теоретичні підходи та запропоновані складові методики оцінки уразливості системи охорони державного кордону щодо встановлених загроз. Уточнена загальна схема оцінки ризиків на основі діючих нормативно-правових актів, досвіду оперативно-службової діяльності органів та підрозділів охорони кордону та рекомендацій Агенції Європейського Союзу Frontex щодо оцінки і аналізу ризиків у сфері прикордонної безпеки. Методика оцінка уразливості щодо встановлених загроз включає: блок оцінки проникності кордону (за показниками – ландшафт, інфраструктура, можливості, потоки); блок оцінки операційної діяльності (за показниками – персонал, підготовка, взаємодія); блок оцінки ефективності заходів протидії;блок оцінки факторів тяжіння: Розглянуто декілька методів та стандартів для оцінювання, які можуть бути застосовані (за умов належної адаптації їх науково-методичного апарату) у процесі оцінки і аналізу ризиків прикордонній безпеці органами охорони державного кордону ДПСУ. Зокрема описані методи RiskWatch, CRAMM та ГРИФ. Враховуючи практичність та легкість використання методу ГРИФ, пропонується його адаптація до системи аналізу ризиків у ДПСУ. Наліз проводиться п’ять етапів: на першому етапі розраховують рівень загрози за уразливістю на основі уразливості певного елементу системи охорони та захисту та ймовірності реалізації загрози через цю уразливість; на другому етапі розраховують рівень загроз за всіма уразливостями через які можлива реалізація цієї загрози на певній ділянці державного кордону (ділянці відповідальності органу охорони державного кордону); на третьому етапі розраховують загальний рівень загрози прикордонній та внутрішній безпеці (враховуючи у тому числі всі загрози, що впливають на систему охорони та захисту державного кордону); на четвертому етапів визначають ризик за певною ділянкою (напрямком) відповідальності органу охорони кордону; на п’ятому етапі визначаються загальний ризик. За результатами співставлення оцінок загроз та оцінок уразливості системи охорони державного кордону аналітиками інформаційно-аналітичного відділу визначається рівень залишкового ризику та розробляються прогнозні варіанти (сценарії) дій щодо мінімізації ризику до рівня прийнятного.

У статті розглянуто безпеку бункерування суден як один із факторів впливу на надійність процесу бункерування на водному транспорті. Розглянуто комплексний підхід та рівні заходів для забезпечення безпеки бункерування. Для оцінки та аналізу ризиків застосовано рекомендації ІМО по відношенню до методів формалізованої оцінки безпеки (FSA) на основі принципу «прийнятного ризику» відомого як принцип ALARP (As Low As Reasonably Practicable)). На основі рекомендацій ІМО, які використовуються в даний час з метою управління безпекою мореплавства, розроблена послідовність дослідження безпеки бункерування. Методологія оцінки ризиків включає п´ять основних етапів [8]: збір даних і оцінка всієї системи; ідентифікація небезпек; аналіз ризиків; оцінка ефективності діючої системи превентивних та змінюваних мір, напрацювання нових рішень; впровадження та вдосконалення системи безпеки. Визначені основні причини інцидентів при проведенні бункерування: несправність обладнання, людський фактор, неякісне паливо, аварії суміжних об’єктів, дії природних сил. Аналітичним способом обчислено відносну частоту появи небезпеки - чинника ризику, що надає негативну дію на процес бункерування. Оцінку наслідків аварій було проведено за чотирибальною шкалою. Проведено ймовірнісну оцінку впливу небезпек і визначено рівні формалізованого ризику. Систему безпеки бункерування досліджено шляхом побудови діаграми в системі координат (вірогідність події-наслідки події) в матричному вигляді. За отриманими результатами виявлено, що людський фактор та несправність обладнання є найбільш небезпечними факторами в рейтингу загроз. Було запропоновано допоміжні заходи по управлінню ризиками, які дозволять понизити рівень ризиків з високого до прийнятного, що дозволить запобігати аваріям при бункеруванні. Ключові слова: безпека, надійність, бункерування, ідентифікація небезпек, ризики.

Виявлення та оцінка підприємницького ризику, визначення рівня його суттєвості та впливу на функціонування суб’єктів господарювання різних організаційно-правових форм і форм власності можливе за належно організованої системи внутрішнього контролю. Основною метою внутрішнього контролю є забезпечення своєчасного виявлення та аналіз підприємницького ризику, достовірність релевантної інформації, цілісність активів, дотримання нормативно-правових засад, внутрішніх політик і процедур, виконання планів та ефективне використання ресурсів. Визначено особливості методологічного інструментарію внутрішнього контролю виявлення та оцінки ризиків відповідно до характеру й структури процесів підприємницької діяльності, на основі чого сформовано зміст показників: ймовірність появи ризиків та величина можливих втрат. Встановлено, що підприємницький ризик слід розглядати як інтегрований ризик, який має об’єктивно враховувати три основні категорії ризику – кредитний, операційний та ринковий ризик (ризик ліквідності), що дасть змогу охопити не тільки фінансово-економічні аспекти функціонування суб’єктів господарювання, а й соціальні та екологічні. На основі моделювання даних системи бухгалтерського обліку із одночасним зіставленням виробничих балансів, які відображають структуру та аспекти різних господарських процесів підприємства, запропоновано обліково-аналітичне забезпечення внутрішнього контролю економіко-екологічного ризику із урахуванням трьох видів ризиків та рівнем впливу системи внутрішнього контролю на ризик. Таке забезпечення має універсальний характер та дозволить певною мірою відчути вплив сукупного підприємницького ризику та на основі мобілізації внутрішніх і зовнішніх ресурсів створити й регулювати суб’єктами внутрішнього контролю резервної системи підприємства як основного інструменту нейтралізації рівня і ступеня сукупного підприємницького ризику.

За результатами аналізу роботи інформаційно-аналітичних підрозділів у статті зроблено висновок про наявність невідповідності між потребою оцінювання ризику щодо обстановки на державному кордоні для прийняття обґрунтованих рішень та недосконалістю існуючих методик оцінювання ризику, що обумовлює актуальність пропонованого дослідження. У проблемі оцінювання ризиків виокремлено оцінювання уразливості. Проаналізовано проблеми оцінки уразливості за базовою методикою, яка використовується у Державній прикордонній службі України СІМАР 2.0 та підходи до оцінювання спроможностей в методиці оборонного планування. Слабким місцем моделі СІМАР 2.0 є її підходи, що ґрунтуються на експертній оцінці складових уразливості. Порівняльний аналіз методик дозволив виявити розбіжності у підходах, що унеможливлює однозначне розуміння уразливості системи охорони державного кордону. Розроблено модель оцінки уразливості системи охорони державного кордону, яка на відміну від моделі СІМАР 2.0 враховує сценарії дій порушників державного кордону та ситуації, що їх складають, зміст завдань з охорони державного кордону, результати їх виконання (ефект) та складові способів виконання завдань. Модель оцінки уразливості системи охорони кордону включає сценарії та ситуацій за кожною з актуальних загроз, прогнозовані результати охорони державного кордону, модель визначення складу і обсягу ресурсів, моделі способів виконання завдань та формування їх комбінацій, модель визначення необхідного рівня спроможності. Уразливість системи охорони державного кордону визначена як невідповідність наявної спроможності структурної одиниці досягти визначеного результату (ефекту) виконання завдання, встановленого нормативом (стандартом), у визначених умовах обстановки, відповідно до визначених сценаріїв дій (ситуацій), при визначених ресурсах, багаточисельною комбінацією засобів та способів дій до необхідної. На відміну від існуючої, методика дозволяє: отримати кількісну оцінку рівня уразливості за сукупністю впливу факторів на її рівень та прогнозних сценаріїв розвитку обстановки.

Предметом вивчення в статті є оцінка ризику для випадку виникнення особливої ситуації-відмові двигуна на повітряному судні в польоті. Метою є моделювання та кількісна оцінка ризику для випадку виникнення ситуацій, які можуть призвести до відмови двигуна на повітряному судні з використанням байєсівських мереж. Завдання: аналіз ряду математичних моделей, які доцільно використовувати для кількісної оцінки ризику в області безпеки польотів, побудова математичної моделі ризику, яка відображає розвиток можливих подій внаслідок відмови двигуна з використанням байєсівських мереж для визначення ймовірності виникнення авіаційних подій різного ступеня. Використовуваними методами є: теорія графів, байєсівські мережі, методи аналізу і синтезу складних інформаційних систем, методи імітаційно-статистичного моделювання. Отримані такі результати. Розроблений метод оцінки ризику в сфері безпеки польотів, внаслідок реалізації такої небезпеки, як відмова двигуна на повітряному судні, заснований на застосуванні мереж Байєса. Побудована математична модель, що дозволяє визначити рівень ризику для випадку виникнення ситуацій, які можуть призвести до відмови двигуна в польоті у вигляді графа з таблицями безумовних, умовних та сумісних розподілів ймовірностей. За допомогою побудованої моделі визначено найбільш ймовірний наслідок прояву такої небезпеки як відмова двигуна на повітряному судні, а також найбільший рівень ризику. Висновки. Напрямком подальших досліджень є розробка та побудова системи підтримки прийняття рішень для удосконалення технології роботи авіадиспетчера управління повітряним рухом.

Стаття спрямована на дослідження методів та інструментів управління ризиком забезпечення банківських позичок. Обґрунтовано, що ефективність управління ризиком забезпечення банківських позичок залежить від системності, адекватності способів їх оцінки, методів контролю та своєчасності системи реагування з боку банків та регулятора. Метою статті є розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності управління ризиком забезпеченням банківських позичок з урахуванням ризиків, що притаманні процесу супроводження заставного портфеля банків, в умовах значної невизначеності функціонування банків. Доведено, що ризик забезпечення банківських позичок в кредитному менеджменті доцільно розглядати через характеристику ризиків, які формують сукупний кредитний ризик. Обґрунтовано, що управління ризиком забезпечення відповідає класичному ризик-менеджменту, який виділяє чотири основні етапи: ідентифікація; оцінка ризику забезпечення; контроль ризику; мінімізація ризику.

Запропоновано підхід до створення бази знань(БЗ) спеціалізованої експертної системи (ЕС). Дана ЕС призначена для оцінювання вірогідності базисних подій техногенної небезпеки. ЕС використовується при оперативному моніторингу ситуацій на потенційно-небезпечних об'єктах. БЗ містить відомості про причинні фактори ризику та їх вплив на вірогідності базисних подій. Технологія одержання знань носить гібридний характер, містить експертні оцінки і обчислювальні процедури. Ефективність технологи полягає в зменшенні трудомісткості створення БЗ.

У статті представлено моделі прийняття сумісних / спільних рішень екіпажем повітряного судна та авіадиспетчером в детермінованих умовах, а також умовах стохастичної та нестохастичної невизначеності. Методологічною основою для спільного прийняття рішень в умовах визначеності є мережеве планування, в умовах стохастичної невизначеності – дерево рішень, в умовах нестохастичної невизначеності – матриця рішень. Для інтелектуальної обробки даних та оцінки ризику сумісного прийняття рішень розроблений багатошаровий персептрон з додатковими входами – зсувами, що характеризують взаємодію операторів аеронавігаційної системи. Наведено приклади сумісного прийняття рішень в особливому випадку в польоті “Відмова та пожежа двигуна на повітряному судні при наборі висоти після зльоту”.

Представлене дослідження стосується визначення безпеки працюючих на відкритому повітрі при ремонті та реконструкції автомобільних шляхопроводів та будівельних робіт поблизу автомагістралей в умовах постійного шумового навантаження. На підставі аналізу вітчизняних та нормативних досліджень було визначено методологію досліджень виробничого ризику в залежності від вікової категорії працюючих та їх професійного стажу. Предметом дослідження є вплив постійного шумового забруднення на безпеку працюючих відкритого повітря для умов м. Києва. Мета роботи - визначення комплексного виробничого ризику від постійного шумового забруднення для безпеки працівників відкритого повітря. При визначенні сукупного значення виробничого ризику, розглядалися окремо значення ризику захворювання серцево-судинної системи, ризику захворювання нервової системи та ризик захворювання органів слуху. Завдання роботи - на підставі натурних вимірів по обраних автомобільних шляхопроводах та великих перехрестях в залежності від кількості полос руху в м. Києві, здійснено аналіз рівнів постійного шумового навантаження на території виробничих майданчиків працюючих. Встановлено межі шумового навантаження, що у більшості середньозважених та у максимальних значеннях вимірів перевищують нормативний рівень відкритого виробничого майданчика (80дБА). Методи досліджень: натурні виміри здійснювалися прибором «Асистент», методи розрахунку здійснювалися на основі методик діючих міжнародних стандартів та нормативних документів. Наукова новизна полягає в оцінці величин виробничого ризику для умов м. Києва для працюючих на відкритому повітрі від постійного шумового навантаження на протязі 8-годинного робочого дня в залежності від вікових показників та професійного стажу. Отримані результати щодо оцінки ризику сукупного рівня захворювань в залежності від рівнів шуму на автомобільних шляхопроводах м. Києва, свідчать про середній (помірний рівень) для різних вікових груп працюючих. Що стосується значення сукупного агрегованого ризику у випадку максимальних рівнів шумового забруднення, то розрахунки показали, що у випадку працюючих за віком більше 50 років ризик кваліфікується, як високий. Висновки досліджень свідчать, що отримані результати середньозважених і максимальних рівнів шумового забруднення для безпеки працюючих на відкритому повітрі потребують заходів по зниженню шумового навантаження, які слід розробляти з врахуванням середньострокової та короткострокової перспективи (1-3 роки), а також щорічний перегляд значень виробничого ризику.

Вивчено світовий та вітчизняний досвід з питання оцінки ефективності застосування гематологічних досліджень при жовчнокам’яній хворобі (ЖКХ) і визначений необхідний обсяг лабораторних тестів при асимптомній ЖКХ, жовчній кольці та тих ускладненнях ЖКХ, що зустрічаються найчастіше: гострий холецистит, холедохолітіаз, холангіт, біліарний панкреатит.Діагноз встановлюється за допомогою методів візуалізації: ультразвукового дослідження, сцинтиграфії, комп’ютерної, магнітно-резонансної томографії, ретроградної холецистохолангіопанкреатографії та в деяких тяжких випадках — інтраопераційно.Лабораторна діагностика, що є невід’ємною частиною сучасної медицини, не втрачає своєї значущості для ведення пацієнтів із ЖКХ. Гематологічні дослідження використовуються з метою встановлення діагнозу, етіології, стратифікації ризику тяжкого перебігу, виявлення органної недостатності, визначення адекватності терапії. Зміни лабораторних показників дозволяють своєчасно запідозрити розвиток ускладнень та проводити моніторинг стану хворого. Лабораторні тести зазвичай є більш чутливими показниками стану пацієнта, ніж його самопочуття. Сукупність клінічних проявів, лабораторних даних та методів візуалізації покращує результати діагностики ЖКХ.

У статті наведений аналіз нормативних документів, наукових та навчально-практичних робіт, присвячених питанням зменшення аварійності на транспорті та застосуванню методів управління ризиками для досягнення цієї мети. Показано, що організація повинна визначити ризики та можливості, які потрібно врахувати, щоб забезпечити впевненість у тому, що підприємство може досягти запланованого результату, збільшити кількість бажаних ефектів, запобігти небажаним ефектам або зменшити їхню кількість, досягти поліпшення. Організація має планувати та інтегрувати в процеси управління дії стосовно цих ризиків і можливостей. Необхідно оцінювати результативність таких дій. Ризики мають бути ідентифіковані та започаткований процес аналізу ризиків. Пропонується контрольними точками процесу визнати такі: невідповідність технічного стану рухомого складу вимогам, які визначають його безпечну експлуатацію (точка 1); невідповідність дій водія вимогам правил дорожнього руху, настанов щодо експлуатації транспортного засобу, інструкцій водія (точка 2). Складається реєстр ризиків. Проводиться кількісний аналіз ризиків, де підраховується значення індикатору ризику, наприклад, відповідно до документу ГКН 00.005.009–2002. Надаються рекомендації щодо зменшення ризику шляхом ухилення від ризику (припинення діяльності, що веде до ризику) або прийняття ризику (не виконується ніяких дій для зниження ймовірності або впливу події). Подальше дослідження має бути спрямоване на розширення реєстру ризиків діяльності на транспорті та удосконалення методів оцінки запровадження в підприємстві системи управління ризиками. Ключові слова: транспорт, безпека руху, аварійність, ризик, управління, аналіз, процес, контрольні точки, ідентифікатор ризику, реєстр ризиків.

Проведено дослідження актуальної задачі розроблення концептуальної моделі оцінювання рівня керованості процесами у складних системах враховуючи ризик-орієнтовані фактори. У дослідженні вперше запропоновано етапи управління ризиками у процесі оцінювання рівня керованості складних систем. Формалізовано вхідні дані, що використовуються для оцінювання ризиків за допомогою нечітких моделей для різних складних систем, а саме: показники ризику, що оцінюється деяким експертом за допомогою лінгвістичної змінної; кількісної оцінки «достовірностей» експертів щодо міркувань про показник ризику; кількісної оцінки критерію ризику на основі інтелектуального аналізу даних величин, що породжують ризик, із застосуванням теорії нечітких множин та функцій належності; лінгвістичної змінної наслідків реалізації загроз на систему; степінь можливості реалізації загрози в системі; тяжкість наслідків інциденту по активу системи, що оцінюється деяким експертом за допомогою лінгвістичної змінної. Вперше запропоновано концептуальну модель, що розв’язує клас задач оцінювання керованості процесами у складних системах враховуючи ризик-орієнтовані фактори впливу та алгоритм вибору моделі ризик-орієнтованого оцінювання. В результаті отримуємо вихідну оцінку, що несе зміст керованості процесів у системі враховуючи ризик-орієнтовані фактори впливу. Як інструмент прикладного застосування пропонуються узагальнені алгоритми, за допомогою яких можна адекватно вирішити інноваційну проблему. Достовірність отриманих результатів забезпечується коректним використанням теорії нечітких множин для опрацювання експертних знань, системного підходу, що підтверджується результатами досліджень. Проведене дослідження буде корисним інструментом для підтримки прийняття рішень, щодо підвищення керованості процесами у різних складних системах шляхом врахування ризиків та загроз її функціонування.

Мета роботи – проаналізувати особливості порушення системи гемостазу у хворих на коронавірусну інфекцію. Матеріали та методи. Проаналізовано 78 медичних карт стаціонарних хворих, госпіталізованих в обласну клінічну інфекційну лікарню м. Харкова за період з травня по вересень 2020 р. Для оцінки стану системи гемостазу та ризику виникнення тромбогеморагічних ускладнень проводили моніторинг рівня тромбоцитів, фібриногену, D-димеру, активного часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Результати дослідження. Під час дослідження були проаналізовані порушення клітинних і плазматичних показників гемостазу. Хворі були поділені на групи, залежно від ступеня тяжкості дихальної недостатності. Моніторинг коагуляційних тестів проводили кожні 48 год. Висновок. У пацієнтів із середнім ступенем тяжкості переважали порушення системи гемостазу у вигляді гіперкоагуляції. Тривалий перебіг хвороби понад 21 добу або у хворих із тяжким чи вкрай тяжким ступенем гіперкоагуляція змінювалася на гіпокоагуляцію та виникав ДВЗ-синдром. Показники гемостазу прямо корелювали зі ступенем тяжкості коронавірусної інфекції.

Актуальність теми дослідження. Інтенсивність впровадження інформаційних систем у виробничі процеси та зростання складності конфігурацій таких систем безпосередньо пов’язано з певною сукупністю ризиків, основною причиною яких є уразливості інформаційних технологій і систем. Коли ризик стає неприйнятно великим, необхідно застосовувати відповідні обґрунтовані заходи для своєчасного виявлення причин і зниження рівня ризику або ж повної ліквідації ризику. Постановка проблеми. Відсутність єдиної уніфікованої методики оцінювання ризиків ставить під загрозу не тільки проект впровадження і валідації системи, а і якість продукції, цілісність даних і безпеку для кінцевого споживача. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останніми роками дослідження зазначеної проблеми проводилося в багатьох наукових вітчизняних і закордонних працях, в яких було запропоновано та апробовано різні варіації методик та підходи до оцінювання ризиків при розробці та експлуатації інформаційних систем відповідного рівня складності. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Усі сучасні системи аналізу та управління ризиками, як вітчизняні, так і зарубіжні, спираються у своїй роботі на досить суб’єктивні думки експертів, або ж допускають застосування спеціальних опитувальників, на питання яких часто змушені відповідати некомпетентні особи. Сучасні методики оцінювання ризиків не дозволяють у повному обсязі виявити і належним чином оцінити можливі ризики під час проектування, розроблення, впровадження та експлуатації АІС на фармацевтичному виробництві. Постановка завдання. Метою роботи є розробка методики управління ризиками проектів, пов’язаних із розробкою, впровадженням валідацією і подальшим супроводом автоматизованих інформаційних систем для фармацевтичних виробництв. Виклад основного матеріалу. У статті представлена покрокова методика управління ризиками в процесі валідації автоматизованих інформаційних систем, запропонована схема розподілу ключових ролей і обов’язків членів групи оцінки ризиків. Розглянуто класифікацію рівнів тяжкості, ймовірності виникнення і ймовірності виявлення в розрізі кількісної та якісної шкали оцінювання. Запропоновано принцип інтерпретації результатів оцінки ризиків. Висновки відповідно до статті. Підсумковим результатом стало створення уніфікованої науково обґрунтованої методики управління ризиками в проектах зі створення автоматизованих інформаційних систем, що дозволяє підвищити ефективність впровадження та експлуатації АІС, унаслідок чого успішне проходження процесу валідації.

Гострий інфаркт міокарда (ІМ) на сьогодні залишається однією з головних причин смертності та інвалідизації. Упровадження ефективних кардіореабілітаційних програм для пацієнтів, які перенесли гострі форми ішемічної хвороби серця (ІХС), є важливим засобом поліпшення якості та тривалості життя. У більшості рекомендацій кардіореабілітація має І клас А рівень доказовості. План реабілітації повинен бути індивідуальним і базуватися на попередньо проведеній стратифікації ризику, визначенні рівня функціональної здатності й конкретних потребах хворого. На сьогодні, крім традиційної моделі кардіореабілітації, що включає 4 етапи, запропоновано альтернативні моделі з використанням персоніфікованої телемедицини, сфокусованої на індивідуальному профілі факторів ризику, а також спільнотних та домашніх програмах, які враховують можливість вибору для пацієнтів відповідно до їхніх потреб. Мета дослідження – підвищити ефективність реабілітації хворих на гострий інфаркт міокарда, яким проведено перкутанну балонну ангіопластику та стентування коронарної артерії з приводу гострого коронарного синдрому шляхом упровадження індивідуалізованої адаптованої програми кардіореабілітації на ранньому амбулаторному етапі. Метаріали і методи. Обстежено 92 хворих на інфаркт міокарда, 58 з яких у ранньому післяінфарктному періоді проведено курс оригінальної індивідуалізованої адаптованої програми кардіореабілітації протягом 3-х місяців, і 34 пацієнтам контрольної групи, яких зіставили за віком, статтю та клінічними проявами інфаркту міокарда, проведено стандартну програму реабілітації. Оцінку ефективності обох програм кардіореабілітації виконували шляхом зіставлення редукції клінічних проявів інфаркту міокарда, відновлення параметрів систоло-діастолічної функції серця, ступеня толерантності до фізичних навантажень та оцінки якості життя пацієнтів. Результати досліджень та їх обговорення. Використання індивідуально адаптованої програми реабілітації в післяінфарктному періоді у хворих із ГКС, яку ми запропонували, і провели перкутанну балонну ангіопластику та стентування коронарної артерії, сприяє більш швидкій та ефективнішій ліквідації клінічних проявів серцевої недостатності та порушень систоло-діастолічної функції лівого шлуночка. Одночасно у цих пацієнтів суттєво підвищується толерантність до фізичних навантажень, що супроводжувалось поліпшенням самопочуття і комплаєнсу до лікувальних рекомендацій та свідчило про підвищення якості життя. Висновки. Застосування оригінальної індивідуально адаптованої програми кардіореабілітації на ранньому амбулаторному етапі дозволяє знизити ознаки систоло-діастолічної дисфункції серця і суттєво підвищити толерантність пацієнтів до фізичних навантажень, що підвищує якість їх життя.

Метою функціонування будь-якого суб’єкта господарської діяльності виступає максимізація прибутку у довгостроковому періоді. Ефективне управління формуванням та розподілом прибутку слугує платформою розвитку підприємства, підвищення його рейтингових показників, залучення інвестицій, розширення масштабів діяльності. Оціночним показником ефективності управління процесом отримання й розподілу прибутку вважається прибутковість. Одним із найефективніших методів оцінки впливу витрат, ціни, обсягу реалізованої продукції на фінансовий результат діяльності підприємства виступає аналіз співвідношень – CVP-aналіз, який за допомогою системи показників оптимізує співвідношення між постійними та змінними витратами, регулює механізм ціноутворення, мінімізує рівень підприємницького ризику, провадить моніторинг фінансових результатів (факт-прогноз), забезпечує запас фінансової стійкості та обґрунтує механізм оптимізації фінансово-господарської діяльності підприємства.

В науковій статті обґрунтовано методику оцінювання ефективності виконання заходів, спрямованих на забезпечення кібернетичної безпеки об’єктів критичної інформаційної інфраструктури організацій. Дана робота є продовженням дослідження з попереднього опису “Майбутнє безпекове середовище 2030”, розширюючи наукові межі щодо реалізації невідкладних заходів державної політики з нейтралізації загроз кібербезпеки організацій. Необхідність статті обумовлена раціональним вибором та застосуванням заходів, спрямованих на забезпечення кібернетичної безпеки об’єктів інформаційної інфраструктури організацій. Встановлено, що на практиці оцінити ефективність виконання заходів, спрямованих на забезпечення кібернетичної безпеки можна через наступні показники (ймовірності): ризик кібернетичної безпеки, кіберзахищеність, функціональна працездатність системи об’єкта критичної інформаційної інфраструктури, кіберстійкість. Для застосування принципу наступності в статті під удосконалену онтологію кібербезпеки обрано показник (ймовірність) ризику кібернетичної безпеки. Методика оцінки ризику кібербезпеки об’єктів критичної інформаційної інфраструктури організацій базується на визначенні ймовірності реалізації кібератак, а також рівнів їх збитку. Методика включає наступні етапи: етап розробки системи показників оцінювання ефективності виконання заходів; етап планування процедур збирання вихідних даних для оцінювання ефективності виконання заходів; етап обчислення значення показника ефективності виконання заходів; етап інтерпретації значення показника ефективності виконання заходів, спрямованих на забезпечення кібербезпеки об’єктів критичної інформаційної інфраструктури організацій. Вихідні значення для розрахунку кіберзахищеності отримують за результатами аудиту об’єктів критичної інформаційної інфраструктури організацій. При розрахунку значень ймовірності кібератак, а також рівня можливого збитку слід скористатися статистичними методами, експертними оцінками або елементами теорії прийняття рішень. Наукова новизна одержаного результату полягає в тому, що вперше запропоновано методику оцінювання ефективності заходів кібербезпеки за показником (ймовірності) ризику кібербезпеки, яка доповнюватиме методику планування заходів кібербезпеки об’єктів критичної інформаційної інфраструктури організацій.

Сучасні соціально-економічні кризи не тільки є наслідком фінансово-економічної диспропорції та інших негативних процесів, а й результатом найважливіших інституціональних змін, що охоплюють як елементи економіки, так і держави загалом. У контексті означеного постає проблема вибору адекватних підходів до оцінки інструментарію антикризового управління, які б дозволили виявити ті з них, котрі максимально здатні знизити рівень ризику території та підвищити результативність соціально-економічних показників. Найперше, на що слід звернути увагу, – це на забезпечення впровадження ефективних державних інструментів, котрі дозволять найкраще реалізовувати регіональні програми розвитку. Один критерій при визначенні депресивного регіону не є достатнім і не показує реальну картину його стану. Власне тому важливо більш раціонально й науково підходити до формулювання положень чинних нормативних документів, що мають стосунок до регіонального розвитку загалом і антикризового управління на регіональному рівні зокрема. Формування системи антикризового управління на базі ретельної оцінки вихідного рівня регіонального розвитку, окрім наявності певної врегульованої її методики, затвердженої на державному рівні, вимагає чіткого механізму та злагодженості в межах країни. Недопустимим є плюралізм думок і розрізнених напрямів регіонального розвитку та заходів антикризового управління без їх збалансованості в межах держави.

Актуальність: Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) характеризується поєднанням прогресуючого ураження бронхо-легеневої системи з системними ефектами та формуванням коморбідної патології. Мета: дослідити ймовірні аспекти формування інсулінорезистентності (ІР) у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень шляхом комплексної оцінки залежності рівня показників вуглеводного обміну від параметрів функції зовнішнього дихання (ФЗД), інтенсивності клінічних проявів (на основі СOPD Assessment Test — САТ), активності запального процесу та ступеню кардіоваскулярного ризику (КВР). Матеріали та методи. Проаналізовані дані 73 хворих на ХОЗЛ ІІ-ІІІ ступенів важкості у фазі ремісії. Наявність ІР діагностували за показниками глюкози, інсуліну, індексу НОМА-IR та С-пептиду. Результати. У хворих на ХОЗЛ нормальний рівень глюкози натще забезпечується суттєвим зростанням, порівняно з контролем, продукції інсуліну (р < 0,001), підтвердженням чого є збільшення індексу НОМА-IR (у 2,8 рази) та С-пептиду у (2,1 рази). У більшості хворих на ХОЗЛ має місце ІР, наявна навіть при помірних порушеннях ФЗД. При аналізі змін вуглеводного обміну у взаємозв’язку з величиною САТ та активністю запалення встановлено, що навіть у пацієнтів зі стабільним перебігом хвороби (САТ<10 балів) спостерігається достовірне збільшення рівню С-пептиду, хоча рівні глюкози, інсуліну та індекс НОМА-IR суттєво не змінюються. При САТ ≥ 10 балів всі досліджувані показники достовірно зростають. Аналіз показників вуглеводного обміну залежно від ступеню КВР показав, що навіть при низькому ризику, незважаючи на нормальний рівень глюкози натще, має місце достовірне зростання інсуліну, індексу НОМА-IR та С-пептиду. За високого КВР дані зміни посилюються. Висновки. У хворих на хронічне обструктивне захворювання легень спостерігається розвиток інсулінорезистентності навіть при помірній бронхообструкції і низькому кардіоваскулярному ризику з наростанням цих проявів відповідно до тяжкості клінічного перебігу за СOPD Assessment Test. Ці зміни є одним із провідних факторів вторинного ураження судин з розвитком коморбідної патології серцево-судинної системи, що значно ускладнює перебіг хвороби.

Складні захворювання, такі як ішемічна хвороба серця та цукровий діабет, спричинені нелінійною взаємодією численних генетичних та екологічних факторів ризику. Характеристика не тільки генів-кандидатів, а й складних взаємодій між ними є, очевидно, більш потужним підходом до вивчення таких захворювань. Невідповідність даних різних досліджень пояснюється тим, що генетичний ризик ішемічної хвороби серця базується не на дії окремого гена, а на взаємодії між декількома патофізіологічними шляхами, контрольованими кількома генами, та іншими факторами ризику. Метою дослідження стало визначення стану активності згортання крові у пацієнтів з ізольованим та коморбідним перебігом гострого коронарного синдрому та цукрового діабету 2 типу залежно від поліморфізму G20210A гена F2. Матеріали та методи: В процесі дослідження нами було обстежено 60 хворих, які проходили лікування у відділенні невідкладної кардіології: 30 хворих на гострий коронарний синдром, 30 хворих на гострий коронарний синдром та цукровий діабет та 15 осіб, що склали групу контролю. Для молекулярно-генетичного аналізу вико­ристовували зразки ДНК пацієнтів, виділені з веноз­ної крові сорбентним методом. Поліморфізм G20210A гена F2 визначали методом полімеразної ланцю­гової реакції з використанням двопраймерної системи та готових реагентів («Синтол», Росія) на апараті Applied Biosystems 7500. Статистична обробка результатів здійснювалася за допомогою програми SPSS-23. Результати: Проаналізувавши дані, можемо вказати на відсутність зв’язку між мутацією гена F2 та активацією процесів згортання у групі хворих на гострий коронарний синдром. Висновки: Таким чином, у групі пацієнтів з гострим коронарним синдромом не виявлено значущої залежності між показниками згортання крові, антикоагуляційною системою крові та поліморфізмами G20210A.

Мета огляду — узагальнити сучасні знання про менопаузальний метаболічний синдром (ММС) і обґрунтувати необхідність застосування комплексного персоніфікованого командного підходу для курації жінок із цією патологією. В огляді представлено багатофакторний вплив обмінно-ендокринних порушень, характерних для періоду інволюції репродуктивної системи у жінок, які сприяють розвитку ММС і погіршують його перебіг. Третина життя сучасної жінки припадає на пери- і постменопаузу. Недооцінка вікових особливостей функціонування репродуктивної системи може призводити як до гіпердіагностики і невиправданим лікувальним заходам, так і до несвоєчасного виявлення латентної гінекологічної патології. Клімактерій — оптимальний період для оцінки загального стану здоров'я жінки і розробки заходів, метою яких є підготовка жінки до фізіологічних змін, асоційованих з менопаузою. Командний підхід дає можливість оптимізувати процеси діагностики і лікування ММС, забезпечити кращий результат і дозволяє лікарю досягти експертного рівня в вирішенні конкретної проблеми. Головний принцип курації жінок із ММС — це комплексний і персоніфікований підхід за участі команди спеціалістів різного профілю (лікар загальної практики-сімейної медицини, ендокринолог, дієтолог, кардіолог, гінеколог, психоневролог), визначення сумісно з пацієнткою реальних цілей, компенсації проявів синдрому і моніторинг факторів ризику і/або супутніх захворювань.

Резюме. Теоретико-методичне обґрунтування фізичної терапії у системі лікування гострої хірургічної патології органів черевної порожнини залишається недостатньо дослідженим та мало висвітленим у спеціальній літературі, зокрема з огляду відсутності стандарту її застосування, та слабко вивченого впливу на результати лікування. Метою дослідження ­– вивчити стан практичного розв’язання проблеми фізичної терапії при комплексному лікуванні невідкладних абдомінальних хірургічних захворювань в умовах окремого загальнохірургічного відділення як репрезентуючої одиниці системи надання допомоги хворим із гострою хірургічною патологією органів черевної порожнини. Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано результати стаціонарного лікування 420 пацієнтів, пролікованих у зв’язку із гострою хірургічною абдомінальною патологією упродовж 2019 р. у загальнохірургічних відділеннях двох закладів охорони здоров’я вторинної ланки. Проведено оцінку тяжкості стану пацієнтів за шкалою анестезіологічної оцінки фізичного стану пацієнта перед операцією ASA ІІ та прогнозу несприятливих наслідків за інтегральною системою оцінки ризику ускладнень та смертності POSSUM (Physiologic and Operative Severity Score for the enumeration of Mortality and Morbidity), виявлено ряд достовірно значущих взаємопов’язаних та взаємообтяжуючих чинників, що зумовлювали тяжкість перебігу захворювання та впливали на результати лікування. Результати. З огляду на результати проведеного ретроспективного дослідження результатів лікування гострої хірургічної патології органів черевної порожнини, доведено актуальність науково-прикладної проблеми теоретико-методичного обґрунтування фізичної терапії (ФТ) як важливої інтегрованої складової системи комплексного лікування невідкладних абдомінальних хірургічних захворювань. Висновки. Подальшими завданнями, що повинні бути вирішені для розв’язання, є: виявлення закономірностей, встановлення принципів та методичних положень, розробка концепції, визначення критеріїв застосування, експериментальна перевірка ефективності реалізаційних положень концепції фізичної терапії у системі комплексного лікування гострої хірургічної патології органів черевної порожнини.

У статті розглянуто поняття невизначеності середовища функціонування підприємства, досліджено сутність і природу загроз та ризиків, встановлено відмінність між ризиком та невизначеністю. Досліджено систему ризик-менеджменту на підприємстві. Встановлено, що система ризик-менеджменту є невід’ємною складовою частиною підсистеми менеджменту організації та являє собою систему управління ризиками на основі процесу їх ідентифікації, оцінки та аналізу, а також вибору і використання методів нейтралізації їх наслідків, що спрямована на досягнення необхідного балансу між стратегічними можливостями підприємства та рівнем ризику.Здійснено аналіз міжнародних стандартів ризик-менеджменту та розглянуті особливості національних стандартів. Визначено, що в Україні діє Державний стандарт ДСТУ ISO 31000:2018, який надає можливість суб’єкту господарювання порівняти свою практику управління ризиками з міжнародним досвідом. Узагальнено основні фактори впливу ризиків на систему управління. Доведено, що сьогодення вимагає постійного моніторингу ризикоутворюючих факторів для створення ефективної та гнучкої системи господарювання підприємства в умовах ринкової кон’юнктури. Представлено та деталізовано етапи ризик-менеджменту: аналіз оточення, ідентифікація ризику, аналіз ризику, оптимізація ризиків. Розглянуто особливості управління ризиками та основні методи їх оптимізації на підприємстві для мінімізації їх впливу на результати діяльності підприємства. Встановлено, що ризик для кожного підприємства є індивідуальним, тому і використання того чи іншого методу оптимізації є також індивідуальним і визначається умовами зовнішнього та внутрішнього середовища.Світовий досвід найбільш часто використовує зовнішні методи (страхування, хеджування, диверсифікація, розподіл ризику) та внутрішні методи (самострахування, лімітування, забезпечення якості виготовленої продукції, бізнес-планування) зниження ризиків підприємства. Узагальнено, що від прийнятої концепції управління ризиками значною мірою залежить ефективність всього ризик-менеджменту та результативність діяльності економічних суб’єктів.

У статті на основі узагальнення результатів аналізу психолого-педагогічної літератури та урахування компонентного складу готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до застосування методів аналізу ризику в оперативно-службовій діяльності визначено діагностичний апарат для з’ясування стану сформованості цієї професійно важливої властивості, а саме розроблено критерії, показники та представлено характеристику відповідних рівнів її готовності. Автором запропоновано три критерії, які характеризують структурні компоненти готовності до застосування методів аналізу ризиків, зокрема особистісний, когнітивний і діяльнісний, та відповідні їм показники. Особистісний критерій стосується особистісних характеристик курсантів, без яких неможливо належним чином виконувати завдання з охорони державного кордону. Йдеться про такі професійно важливі якості, як уміння оцінювати обстановку, здатність виконувати швидкі та одночасно ефективні дії у стислі терміни, здатність до критичного мислення, належний рівень пізнавальних психічних процесів, емоційно-вольова стійкість та інші. Мотиваційний критерій готовності до застосування методів аналізу ризиків в оперативно-службовій діяльності стосується мотивації професійної діяльності майбутніх офіцерів-прикордонників до застосування цих методів, відображає інтерес майбутніх офіцерів-прикордонників до застосування методів аналізу ризиків в оперативно-службовій діяльності, ступінь задоволеності її результатами.Когнітивний критерій характеризує сукупність знань про специфіку організації інформаційно-аналітичної діяльності, організації системи управління ризиками в ДПСУ, особливості координації організації та провадження аналізу ризиків; оцінки інформації та джерела інформації для аналізу ризиків. Когнітивний критерій дозволяє охарактеризувати знання майбутніх офіцерів-прикордонників, необхідні для застосування методів аналізу ризику в оперативно-службовій діяльності.Визначення критеріїв дозволило виокремити три рівні сформованості у майбутніх офіцерів-прикордонників готовності до застосування методів аналізу ризику в оперативно-службовій діяльності: низький, середній та оптимальний. У статті представлена якісна характеристика кожного рівня.

Актуальність. На сьогодні стан здоровʼя українців засвідчує тенденцію до погіршення, причому на першому місці серед причин смертності населення – захворювання серцево-судинної системи. Проведення оцінки функціонального стану серцево-судинної системи й рання діагностика патологічних процесів дають змогу попередити ускладнення та профілактику смертності від захворювань. Інтегральним показником функціонального стану серцево-судинної й дихальної систем є рівень аеробної продуктивності, який характеризує потужність аеробних процесів енергозабезпечення. Аналіз літератури засвідчив, що основою функціональних особливостей організації індивіда є морфологічна специфіка органів і тканин. Саме тому оцінку функціонального стану серцево-судинної системи доцільно проводити з урахуванням соматотипологіч- них особливостей, що дає можливість спрогнозувати залежність розвитку серцево-судинних захворювань в осіб із різним соматотипом і виокремити групи ризику розвитку патології. Завдання роботи – виявити соматоти- пологічні особливості функціонального стану серцево-судинної й дихальної систем та рівня аеробної продуктивності в чоловіків віком 18–30 років. Методи роботи. Установлення соматотипологічної прина- лежності проводили за методикою Хіт-Картера. Аналіз функціонального стану кардіореспіраторної системи проводили за показниками електрокардіографії, спірографії та величиною аеробної продуктивності. Результати. У дослідженні брали участь чоловіки віком 18–30 років, яких розподілено на п’ять соматоти- пологічних груп. Нами проведений аналіз показників біоелектричної активності серця й функціонального стану дихальної системи. Отримані результати засвідчили, що в усіх досліджуваних показники функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем перебувають у нормі. Порівняльний аналіз результатів у представників різних соматотипів виявив вірогідно нижчий рівень показників зовнішнього дихання в ендоморфів. У представників ендоморного соматотипу також зафіксовано нижчий рівень величини аеробної продуктивності, порівняно з представниками інших соматотипологічних груп. Отримані результати дають можливість припустити, що особи з перевагою жирового компонента схильні до розвитку серцево-судинних захворювань. Висновки. Отримані результати засвідчили, що рівень функціонального стану кардіореспіра- торної системи в чоловіків 18–30 років відповідає нормі. Водночас у представників ендоморфного соматотипу рівень аеробної продуктивності нижчий, порівняно з результатами представників інших соматотипологічних груп.

Запропоновано удосконалення методики прогнозування ймовірності банкрутства підприємства засобом використання системи Z-моделей Альтмана, Ліса, Тафлера і Тішоу та їхнього інтегрованого показника. На основі розвинутого науково-методичного підходу розроблено концепцію для оцінки та передбачень можливих негативних змін фінансового стану та проведено діагностику ймовірності банкрутства для підприємства ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод». У результаті дослідження встановлено, що ймовірність банкрутства ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» упродовж 2015—2018 років змінюється від помірної до високої. У 2017 році ймовірність банкрутства досягає максимального значення, а у 2018 році фінансовий стан підприємства дещо покращується, що приводить до зменшення ризику банкрутства. Нестабільний стан економіки країни, що спостерігається в останні роки, негативно позначився на роботі підприємства. Підприємство має незадовільний фінансовий стан і нестабільний економічний ефект від свої діяльності. Отже, проблема збитковості та банкрутства і надалі залишається актуальною і потребує детальнішого вивчення. У роботі набули подальшого розвитку науково-методичні підходи щодо управління кризою підприємства на основі розвитку методів передбачення можливих очікувань негативних змін фінансового стану, зокрема, визначення ймовірності банкрутства підприємства засобом інтегрування Z-моделей.

Результати рекомендацій поточного 5-річчя наголошують на необхідності контролювати супутні фактори ризику в пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) високого та дуже високого ризику. Антигіпертензивна (АГТ) та прогноз-модифікувальна терапії (ПМТ) у хворих на АГ мають бути тривалими та постійними. Однією із перешкод є погана прихильність пацієнта до лікування. До клінічних аспектів цієї прихильності відносять поліморбідний статус пацієнтів, який через поліпрагмазію негативно впливає на наполегливість при виконанні рекомендацій лікаря. Мета дослідження – оцінити ефективність та визначити фактори неефективного лікування пацієнтів з АГ та коморбідними станами в реальній клінічній практиці для подальшої розробки способів їх корекції. Матеріали і методи. В межах науково-дослідної роботи “Детекція молекулярно-генетичних маркерів для вибору, оцінки ефективності персоналізованої фармакотерапії первинної артеріальної гіпертензії на тлі коморбідної патології” (№ держреєстрації 0114U007015, 2015–2019 рр.) обстежено 370 пацієнтів 31–88 років з АГ І–ІІІ ступенів, 164 (44 %) – чоловіків, 206 (56 %) – жінок. При включенні хворих у дослідження оцінювали АГТ та дози, які призначали, а також ПМТ (статини, антитромбоцитарні препарати) та їх ефективність. Розраховували індекс коморбідності за Charlson. Результати досліджень та їх обговорення. Клінічний портрет пацієнта з АГ у дослідженні визначали множинною судинною та метаболічною коморбідністю. Більше 3-х супутніх патологічних станів мали 90,5 % хворих, що було причиною поліпрагмазії. П’ять та більше препаратів щоденно отримували 21,2 % пацієнтів. Але тільки 7,8 % осіб на момент включення мали контро­льовану АГ. Неконтрольований АТ, низька частота призначення ПМП (інгібітори ренін-ангіотензинової системи – 63,5 %, статини – 35,1 %, антитромбоцитарні препарати – 59,5 %) та інтенсивність статинотерапії, невідповідна до ризику, ускладнюють перебіг АГ у коморбідних пацієнтів. Висновки. Потребують розробки стратегії підвищення прихильності до комплексної терапії гіпертензивних пацієнтів із супутніми станами та її індивідуалізація під координацією клінічного фармаколога.

Мета. Проаналізувати залежність виникнення післяопераційної когнітивної дисфункції (ПОКД) від глибини анестезії у хворих після оперативного втручання з приводу ішемічної хвороби серця (ІХС) - коронарного шунтування в умовах штучного кровообігу. Матеріали і методи. Шунтування коронарних судин виконано 79 пацієнтам з ІХС, яких розподілили на дві групи за єдиним критерієм - в залежності від глибини анестезії під час перфузії. До 1-ї групи увійшли пацієнти, у яких під час анестезії показник біспектрального аналізу (BIS) утримувався на рівні менше 40, до 2-ї – на рівні від 40 до 55. До оперативного втручання, на 7-й день та через 3 міс після нього в обох групах застосовували нейрокогнітивні тести: шкалу оцінки психічного статусу (Mini Mental state examination - ММSЕ), а також тести за методикою Grooved pegboard і за методикою Trial Making Test Part A. Результати. Застосування тесту MMSE продемонструвало, що пацієнти 1-ї групи на 7-й день після операції набирали на 7,8% (14,2; 5,6), а через 3 міс – на 3,8% (7,3; 3,4) менше балів у порівнянні з кількістю балів, яку вони набирали до операції. Пацієнти 2-ї групи на 7-й день після операції набирали на 4,3% (-8,3; 4,3) менше балів, а загальна кількість балів, яку вони набирали через 3 міс, не відрізнялася від загальної кількості балів, набраної ними до операції (-5,3; 0). Застосування тесту візуальної уваги (Trial making test Part A) показало, що пацієнти 1-ї групи на 7-й день після операції витрачали на виконання тестового завдання на 13,8% (11; 16,5), а через 3 міс - на 3,3% (0; 5,7) більше часу у порівнянні з доопераційними показниками. У 2-й групі на 7-й день після операції пацієнти витрачали на виконання тесту на 3% (-2,4; 5,7) більше часу, а через 3 міс - на 2,6% (3,7; 2,9) менше часу, ніж до операції. Результати тестування за методикою Grooved pageboard були такими. Пацієнти 1-ї групи на 7-й день після операції витрачали на виконання тесту на 8% (5,5; 10,9), а через 3 міс - на 4,8% (2,5; 9,4) більше часу, ніж до оперативного втручання, пацієнти 2-ї групи – відповідно 7,1 (5,2; 12,3) та 3,6% (2,4; 9,8). Висновки. Результати клінічних досліджень у хворих після виконання коронарного шунтування показали, що під час штучного кровообігу показники BIS на рівні 40 – 55 відповідають оптимальній глибині анестезії, що є запорукою зменшення частоти виникнення ПОКД у ранньому періоді та через 3 міс після оперативного втручання. Фактором ризику виникнення ПОКД під час шунтування коронарних артерій в умовах штучного кровообігу є показники BIS менші 40.

Сьогодні для авіабудування ПрАТ “Дніпроспецсталь” виплавляє більше ста марок сталей і сплавів з особливими експлуатаційними властивостями. Подальший розвиток підприємства та забезпечення конкурентоспроможності цієї та іншої продукції пов’язано з управлінням портфелем енергозберігаючих проектів, спрямованих на виконання таких завдань, як оптимізація енергетичного балансу, мінімізація споживання енергоресурсів, оптимізація енергоефективності та ін. На прикладі ПрАТ “Дніпроспецсталь” розглянуто основні етапи процесу управління ризиками для підприємств оборонно-промислового комплексу України. Акцент зроблено на розробці методів і моделей формування портфеля проектів енергозбереження з урахуванням стратегічних цілей обмеженості ресурсів і ризиків, яка дозволяла б здійснювати багатокритерійний вибір проектів, враховуючи при цьому: різноманітність вирішуваних завдань на металургійних підприємствах; планування реалізації проектів в різному часовому аспекті, що існують між проектами взаємозв'язку і координаційні узгодження, ризики, а також механізми фінансування. Розглянуто організаційні аспекти управління ризиками при реалізації проектів енергозбереження на металургійному підприємстві. В результаті реалізації процесів системи управління ризиками визначено перелік критичних ризиків і їх власників, проведена оцінка причин ризиків, розроблені заходи щодо їх управління. Розглянуто методи аналізу ризиків та невизначеності при управлінні портфелем проектів з використанням методів матриць взаємовпливу, векторного аналізу і багатокритеріальної експертної оцінки сукупного ризику. Практичне застосування такого підходу істотно підвищує можливість вибору найкращого проекту для реалізації з урахуванням сукупного ризику проекту в портфелі. Крім того, це дає можливість визначити і оцінити взаємовплив проектів через зміну сукупних ризиків проектів при їх одночасній реалізації. За допомогою запропонованого підходу і моделей оцінювання ризиків був сформований портфель проектів енергозбереження ПрАТ “Дніпроспецсталь”, куди увійшли перспективні до реалізації проекти у відповідності до енергетичної стратегії.

THE ROLE OF TRACE ELEMENT SELENIUM IN CARDIOVASCULAR DISEASE DEVELOPMENT (review) Zhuravlyova L.V., Filonenko M.V. Balanced levels of trace element selenium are of high importance for many of the body’s regulatory and metabolic functions. Reduction in selenium supply in humans can lead to an increased risk of various pathologies, including cardiovascular diseases. This article considers the contemporary opinions on the role of selenium in physiology and pathophysiology of the cardiovascular system. A particular attention is payed to the effects of selenium deficiency on the development of acute coronary syndrome, including myocardial damage after ischemia/reperfusion and postinfarction remodeling of the left ventricle. Also, the intrinsic properties of selenium for inhibition of apoptosis are highlighted. Keywords: selenium, selenoproteins, cardiovascular disease. Резюме РОЛЬ МІКРОЕЛЕМЕНТУ СЕЛЕНУ В РОЗВИТКУ СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ Журавльова Л.В., Філоненко М.В. Збалансовані рівні мікроелементу селену мають велике значення для багатьох регуляторних та метаболічних функцій організму. Зниження надходження селену в організм людини може призвести до підвищеного ризику розвитку різних патологій, включаючи серцево-судинні захворювання. В статті розглянуто сучасні погляди на роль селену в забезпеченні функціонування серцево-судинної системи. Особливої уваги приділено впливу дефіциту селену на розвиток гострого коронарного синдрому, включаючи ураження міокарда після ішемії / реперфузії та постінфарктного ремоделювання лівого шлуночка. Також виствітлено аспекти внутрішніх властивостей селену щодо інгібування апоптозу. Ключові слова: селен, селенопротеїни, серцево-судинні захворювання. Резюме РОЛЬ МИКРОЭЛЕМЕНТА СЕЛЕНА В РАЗВИТИИ СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ Журавлева Л.В., Филоненко М.В. Сбалансированный уровень микроэлемента селена имеет большое значение для многих регуляторных и метаболических функций организма. Снижение поступления селена в организм может привести к увеличению риска развития различных патологий, в том числе сердечно-сосудистых заболеваний. В данной статье рассмотрены современные взгляды на роль селена в обеспечении функционирования сердечно-сосудистой системы. Особое внимание уделено влиянию дефицита селена на развитие острого коронарного синдрома, включая повреждение миокарда после ишемии / реперфузии и постинфарктного ремоделирования левого желудочка. Также освещены аспекты внутренних свойств селена по ингибированию апоптоза. Ключевые слова: селен, селенопротеины, сердечно-сосудистые заболевания.

Вступ. Вторинний гіперпаратиреоз (ВГПТ), часте ускладнення хронічного захворювання нирок, яке характеризується підвищеним вмістом паратиреоїдного гормону (ПТГ) в сироватці крові. Парсабів (етелкальцетид) є кальциміметиком для внутрішньовенного введення, який підвищує чутливість кальцій-чутливого рецептора до кальцію та знижує секрецію ПТГ.Мета. Оцінка контролю ВГПТ внутрішньовенним введенням препарату Парсабів у хворих з термінальною хронічною хворобою нирок (ХХН), які лікуються методом гемодіалізу (ГД) в порівнянні з цинакальцетом для перорального прийому.Матеріали та методи. Проведене проспективне обсерваційне дослідження з включенням 40 пацієнтів з ВГПТ, що лікуються методом ГД, які раніше не отримували відповідного лікування (тобто, ніколи раніше не отримували кальциміметики), пацієнтам, які раніше отримували цинакальцет, а також пацієнти, які продовжили отримувати цинакальцет. Первинним кінцевим критерієм ефективності була кількість пацієнтів зі зниженням вмісту ПТГ на понад 30%, в порівнянні із показниками на початку лікування, на етапі оцінки ефективності (тижні 12-14) та оцінка того, чи забезпечує Парсабів ефективніший за цинакальцет контроль ВГПТ. Вторинні кінцеві критерії були представлені часткою пацієнтів, які досягли протягом періоду оцінки ефективності зниження концентрації ПТГ на понад 50% у порівнянні з вихідним рівнем та відсоткове зниження вмісту ПТГ та кальцію.Результати та їх обговорення. В дослідження були включені дані 40 пацієнтів, отримані за період спостереження тривалістю 14 тижнів. Середній вік 40 пацієнтів становив 47,62 ± 12,97 роки, 70% були чоловіками. Середня тривалість проведення діалізу становила 8,3 ± 2,34 років. Середня концентрація ПТГ до початку дослідження та протягом 12-14 тижнів становила 1137,34 ± 544,84 та 838,7 ± 458,8 пг/мл і 1010,6 ± 478,53 та 760,8 ± 373,86 пг/мл в групах Парсабіву та цинакальцету, відповідно. Середній вміст загального кальцію залишився в межах діапазону норми у групі Парсабіву та у групі цинакальцету, хоча зниження рівня загального кальцію і був більшим в групі Парсабіву (2,23% в порівнянні з 5,15%), в усіх випадках це не супроводжувалась симптомами.Висновки. Результати проведеного нами обсерваційного дослідження представляють клінічний інтерес. Вони підтверджують, що застосування Парсабіву є новим важливим варіантом лікування пацієнтів з ВГПТ. Парсабів виявив більшу ефективність контролю ВГПТ у пацієнтів в порівнянні із застосуванням цинакальцету. На додаток, застосування Парсабіву сприяє зниженню навантаження, спричиненого необхідністю прийому великої кількості лікарських засобів, характерне для пацієнтів на діалізі, і, таким чином, може сприяти кращому дотриманню рекомендованого терапевтичного режиму, та усуненню ризику стійкого ВГПТ. Також є важливим, що Парсабів не взаємодіє з ізоферментами системи цитохрому Р450, тобто, відсутні взаємодії з іншими лікарськими засобами, які отримують пацієнти на діалізі. Необхідне проведення подальших досліджень для оцінки клінічних наслідків, а також ефективності та безпеки при довготривалому застосуванні.

Мета. Метою статті є висвітлення результатів дослідження причин і механізму нарощення зовнішнього боргу України, взаємозв’язок цих процесів із формуванням девальваційного циклу в економіці країни, а також аналіз доцільності продовження політики нарощення зовнішніх запозичень у майбутньому. Методологія / методика / підхід. Для досягнення поставленої мети використано системний підхід, методи узагальнення, індукції, дедукції, аналізу, синтезу та порівняння. Крім того, нами використано такі спеціальні методи: економіко-статистичний і монографічний (для оцінки й аналізу боргової залежності економіки України); абстрактно-логічний (для теоретичного узагальнення й аналізу результатів дослідження). У ролі емпіричної основи використано офіційні статистичні бази даних Національного банку України та Міністерства фінансів України. Результати. У статті досліджено причини і механізми нарощення зовнішнього боргу України, взаємозв’язок цих процесів із формуванням девальваційного циклу в економіці країни. Також проаналізовано доцільність і ризики продовження політики нарощення зовнішніх запозичень у майбутньому. Установлено, що боргова політика в Україні потребує трансформації у відповідності до національних інтересів. Доведено, що управління державним боргом повинно формуватися з урахуванням ризиків, перш за все, ризику фактичної втрати незалежності країни. Оскільки спекулятивний капітал, залучений за рахунок надприбутковості вкладень в облігації внутрішньої державної позики, не є інвестиціями в реальний сектор економіки, що загрожує різкому знеціненню гривні. Оригінальність / наукова новизна. У результаті дослідження вперше обґрунтовано взаємозв’язок між процесами нарощування зовнішнього боргу та формуванням девальваційного циклу в економіці країни. Дістало дальшого розвитку дослідження ризиків продовження нарощення зовнішнього боргу України. Практична цінність / значущість. Результати проведеного дослідження можуть бути використані для дальших наукових розвідок щодо механізму уникнення ризикової розбалансованості фінансової системи в контексті боргової залежності та девальваційних циклів в економіці будь-якої країни.

При аналізі стоматологічної захворюваності дітей у різних регіонах України встановлено значне зростан-ня поширеності карієсу як тимчасових, так і постій-них зубів за останні роки, що складає 65-98 %. Висо-кий рівень ураженості карієсом зубів серед дітей зу-мовлений рядом місцевих та загальних чинників ризи-ку, при взаємодії яких знижується резистентність твердих тканин зубів та збільшується ризик розвит-ку карієсу зубів. Одним із вагомих чинників ризику ро-звитку уражень твердих тканин зубів у дітей є со-матична патологія. Бронхіальна астма є одним із найбільш поширених алергічних захворювань дихаль-ної системи, її частота у дітей в Україні коливаєть-ся у межах від 3 % до 15 % Доведено значний вплив на органи та тканини порожнини рота як соматичної патології (бронхіальної астми), так і препаратів, які використовують для її лікування. Однак недостатньо вивчено безпосередній вплив клінічного перебігу брон-хіальної астми на стан твердих тканин та на емаль зубів зокрема з подальшим розпрацюванням диферен-ційованих профілактичних заходів і оцінки їхньої ефе-ктивності. Під нашим спостереженням протягом двох років знаходились 144 дитини з бронхіальною астмою віком 12 років, які перебували на лікуванні в пульмо-алергологічному відділення дитячої обласної лікарні. Для дітей був розпрацьований комплекс ди-ференційованих карієс профілактичних заходів (для дітей з І-ІІ та III-IV ступенями тяжкості бронхіаль-ної астми). Ефективність розпрацьованого комплек-су оцінювали через 6, 12 та 24 місяці за наступними критеріями: приріст інтенсивності карієсу, редукція приросту інтенсивності карієсу, рівень гігієни поро-жнини рота, мінералізувальний потенціал ротової рідини(МПРР). Аналіз результатів спостереження довів ефективність впроваджених карієс профілак-тичних заходів залежно від ступеня тяжкості та тривалості БА, про що свідчить зменшення приросту інтенсивності карієсу зі збільшенням терміну засто-сування профілактичних заходів та показники редукції приросту інтенсивності карієсу, покращення стану гігієни і підвищення рівня резистентності ема-лі у різні періоди спостереження.

Вступ. Результати загальнонаціональної програми PARTNERS (США) показали, що у пацієнтів віком 50–70 років за наявності облітеруючого атеросклерозу та таких факторів ризику, як паління або цукровий діабет імовірність розвитку ХКІНК становила 29 %. У країнах Євросоюзу витрати на стаціонарне лікування такого пацієнта становлять понад 20000 євро щороку, смертність упродовж 6 міс. – майже 20 %. Враховуючи глобальне збільшення частки населення зрілого та похилого віку, а також поширення метаболічного синдрому, клінічний і соціально-економічні аспекти ХКІНК у найближчому майбутньому стануть ще вагомішими. Мета дослідження. Проаналізувати основні етапи передопераційної діагностики та особливості антибіотикотерапії у пацієнтів з оклюзійними захворюваннями артерій нижньої кінцівки, яким були виконані нетравматичні ампутації. Матеріали та методи. Проведений аналіз клінічного обстеження та лікування 189 пацієнтів з оклюзійними захворюваннями артерій нижніх кінцівок. У ретроспективний етап дослідження було включено 115 пацієнтів, яким було проведено ампутації нижніх кінцівок на різному рівні впродовж 2010–2014 рр. Проспективний етап дослідження включав 74 пацієнтів, в яких ампутація нижньої кінцівки була проведена впродовж 2015–2018 рр. Результати досліджень та їх обговорення. У хворих ретроспективного етапу частіше траплялися ознаки SIRS(<0,01). Згідно даних ультразвукового дослідження найчастіше траплялася оклюзія артерій гомілки – у ретроспективному етапі (р<0,01) та проспективному (р<0,001).У 12 пацієнтів (10,4±2,85%) ретроспективного етапу та 31 пацієнта (41,89±5,74%) проспективного етапу для передопераційної оцінки ймовірного рівня ампутації проводили комп’ютерне томографічне дослідження артеріального русла нижньої кінцівки, що дозволяло оцінити не тільки рівень оклюзії чи стенозу, а й стан колатерального кровообігу, що впливало на вибір рівня ампутації кінцівки. Про-аналізовано динаміку використання різних груп антибактеріальних препаратів у різні роки, відзначили зниження призначення цефалоспоринів та фторхінолонів та підвищення карбапенемів та аміноглікозидів. Висновки. Тривалість передопераційної підготовки залежала від наявності ознак системи запальної відповіді (SIRS). У період з 2015 по 2018 рр. збільшилась кількість пацієнтів з оклюзійними захворюваннями, в яких передопераційна діагностика включала крім ультразвукового доплерівського сканування комп’ютерну томографію. Виявлено зміни у призначеннях антибактеріальних препаратів. Ключові слова: оклюзійні захворювання артерій нижніх кінцівок, критична ішемія нижніх кінцівок, ампутація, ультразвукове доплерівське сканування, комп’ютерна томографія

DISEASES OF THE RESPIRATORY SYSTEM WITH THE SUBSEQUENT FORMATION OF CARDIOVASCULAR PATHOLOGY IN CHILDRENM.А. Gonchar, T. В. Ishenko,N.R. Buginskaya, N.V. Orlova,D.O. Kuznetsova, V.O. Saienko Diseases of the respiratory system are one of the most frequent causes of the treatment of children in hospital facilities. The younger the child, the more often these diseases occur and the more severe it can be. Cardiovascular disorders with bronchopulmonary pathology develop slowly, potentially reversible in childhood, which requires a correct assessment of the risk of their development for a particular patient and timely correction of therapy. The presence of dyspnea, prolonged exhalation, pale skin, cyanosis of the nasolabial triangle and acrocyanosis, swelling of the nose (symptoms common to cardiac and respiratory failure) indicate the reaction of the cardiovascular system in diseases of the respiratory system. We examined 14 children: among them 7 boys and 7 girls. Ten children were diagnosed with acute obstructive bronchitis, and 4 with pneumonia. In the course of the study, the parameters were assessed, reflecting the linear dimensions of the heart cavity and the main vessels, followed by the calculation of central hemodynamics, diastolic transmittal blood flow by the method of L.K. Hattle, B. Angelsen. Key words:bronchopulmonary pathology, children, electrocardiography, doppler echocardiography of the heart. Резюме.ЗАХВОРЮВАННЯ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ З ПОДАЛЬШИМ ФОРМУВАННЯМ КАРДІОВАСКУЛЯРНОЇ ПАТОЛОГІЇ У ДІТЕЙ.Гончарь М.О., Іщенко Т.Б., Бужинська Н.Р., Орлова Н.В., Кузнєцова Д.О., Саєнко В.О.Захворювання дихальної системи є однією з найбільш частих причин зверненнями дітей в лікарняні установи. Чим молодша дитина, тим частіше зустрічаються ці захворювання і тим важче можуть протікати. Кардіоваскулярні порушення при бронхолегеневої патології розвиваються повільно і є потенційно зворотними в дитячому віці, що вимагає правильної оцінки ризику їх розвитку для конкретного хворого і своєчасної корекції тактики терапії.Про реакцію серцево-судинної системи при захворюваннях органів дихання свідчить наявність задишки, протяжного видоху, блідості шкірних покривів, ціанозу носогубного трикутника і акроцианозу, роздування крил носа (симптоми загальні для серцевої і дихальної недостатності). Нами було обстежено 14 дітей: серед них було 7 хлопчика та 7 дівчаток. У 10 дітей діагностовано гострий обструктивний бронхіт, у 4 дітей – пневмонію. В ході дослідження оцінювали показники, відображаючи лінійні розміри порожнин серця та магістральних судин з послідуючим розрахунком центральної гемодинаміки, діастолічного трансмітрального кровотоку за методом L.K. Hattle, B. Angelsen.Ключові слова:бронхолегенева патологія, діти, електрокардіографія, допплерехокардіографія серця. РезюмеЗАБОЛЕВАНИЯ ДЫХАТЕЛЬНОЙ СИСТЕМЫ С ПОСЛЕДУЮЩИМ ФОРМИРОВАНИЕМ КАРДИОВАСКУЛЯРНОЙ ПАТОЛОГИИ У ДЕТЕЙ.Гончарь М.А., Ищенко Т.Б, Бужинская Н.Р., Орлова Н.В., Кузнецова Д.А., Саенко В.А.Заболевания дыхательной системы является одной из наиболее частых причин обращениями детей в больничные учреждения. Чем младше ребенок, тем чаще эти заболевания встречаются и тем труднее могут протекать. Кардиоваскулярные нарушения при бронхолегочной патологии развиваются медленно, потенциально обратимы в детском возрасте, что требует правильной оценки риска их развития для конкретного больного и своевременной коррекции терапии. О реакции сердечно-сосудистой системы при заболеваниях дыхательной системы свидетельствует наличие одышки, удлененного выдоха, бледности кожных покровов, цианоза носогубного треугольника и акроцианоза, раздувание крыльев носа (симптомы общие для сердечной и дыхательной недостаточности). Нами было обследовано 14 детей: среди них было 7 мальчика и 7 девочек. У 10 детей диагностирован острый обструктивный бронхит, у 4 - пневмонию. В ходе исследования оценивали показатели, отражая линейные размеры полостей сердца и магистральных сосудов с последующим расчетом центральной гемодинамики, диастолического трансмитрального кровотока по методу L.K. Hattle, B. Angelsen.Ключевые слова:бронхолегочная патология, дети, электрокардиография, допплерэхокардиография сердца.

В ХХІ столітті в загальній структурі захворюваності людини зростає рівень патології, детермінованої психологічною дезадаптацією до стресогенних умов оточуючого середовища. І це, в свою чергу, передбачає обрання нових пріоритетів первинної профілактики патології людини, зміщення акценту на психотерапевтичні підходи і практики, а в констекті вагітності ₋ на використання психокорекційних технологій у прегравідарній підготовці [2]. Вагітність і пологи ₋ це нормальні події у житті жінки. В той же час, це великий фізіологічний стрес, джерело переважно позитивних емоцій, але воно поєднане з серйозною перебудовою організму жінки та з можливими негативними подіями: гестозом, загрозою переривання вагітності, іншими її ускладненнями [1].В умовах негативного демографічного балансу, патологічний перебіг вагітності та ускладнені пологи, як і раніше, залишаються актуальними в Україні [3]. Функціональний і фазовий характер репродуктивної системи жінки з навколишньою її емоційною атмосферою зумовлює ситуаційний фізіологічний стрес, біологічні, емоційні та функціональні модифікації якого иожуть трансформувати нормальну ситуацію в патологічний стрес, створюючи умови психосоматичного ризику [4,5]. A.A.Ухтомський (1978) вперше виявив ефект корроборації (перемикання), якому він дав назву “домінанта” (від латинського dominans – панувати), котра є головним системоутворювальним фактором антропосоціогенезу [7,8,9]. Основними властивостями домінанти є підвищена збудженість, стійкість збудження, інертність збудження та здатність поєднувати збудження (Батуєв О.С., 2010). Паралельно вченню про домінанту прогресувала розквітом рефлекторна теорія І.П. Павлова. Ці два основні фізіологічні наукові напрямки якнайкраще доповнювали один одного. Мета дослідження ₋ врахування гінекологом особливостей психології вагітних та породіль для коректної оцінки стану жінки та ефективного ведення вагітності. Дослідження психоемоційної сфери вагітної проводять у двох напрямках: 1) вивчення психологічного статусу жінки в період вагітності для з’ясування ролі характеріологічних особливостей і факторів із категорії психоемоційних, що сприяють або обтяжують симптоматику ускладнень вагітності, тобто з позицій сучасних теорій психосоматики; 2) з позицій перинатальної психології. Їх неможливо відокремити один від одного Висновки і пропозиції.Психологія вагітності та материнства набуває особливої альтуальності у сучасній науковій психології через її суб’єктивну важливість серед етапів у житті кожної жінки. Останніми роками у науковій літературі підкреслюється істотна роль психологічних чинників, які супроводжують період вагітності. Адже під час вагітності відбуваються не тільки фізіологічні, а й суттєві психологічні зміни у житті жінки, які залежать від багатьох факторів впливу, в т.ч. і від терміну гестації. Особливого значення набуває і готовність жінки до материнства. Саме материнська сфера протягом вагітності зазнає суттєвих змін, які відбиваються у переживанні жінкою симптоматики вагітності, у її активності та психічному стані.

SUBCLINICAL CARDIAC DAMAGE IN CARDIOPULMONARY POLYMORBIDITY. (review). Part 1. Ashcheulova T., Ambrosova T., Kochubiei O., Honchar O., Sytina I. Hypertension and chronic obstructive pulmonary disease are one of the frequent comorbid conditions in internal medicine and are subject to meaningful cooperation among physicians, cardiologists, and pulmonologists. A combination of chronic obstructive pulmonary disease and hypertension presents certain diagnostic and therapeutic challenges. These conditions share common risk factors, similar clinical presentations and some common parts of pathogenesis. The problem of association between chronic obstructive pulmonary disease and hypertension may be currently discusses both as a simple combination of various clinical entities, and as chronic obstructive pulmonary disease resulting in development of factors contributing to hypertension. One way or another, either a simple combination, or a mutually aggravating syndrome, but we state there is a cardiorespiratory continuum where chronic obstructive pulmonary disease acts as a valid component of hypertension development, and vice versa. Thus, it seems to be relevant to study peculiarities of the structural and functional status of the cardiovascular system and microcirculation, systemic remodeling mechanisms, endothelial dysfunction and inflammation in presence of chronic obstructive pulmonary disease -associated hypertension. Problems of additional cardiovascular risk marker development, treatment efficiency assessment remain topical. Use of electrocardiography and echocardiography with dopplerometry has been an important diagnostic principle of subclinical cardiovascular damage in presence of hypertension and chronic obstructive pulmonary disease comorbidity. Non-invasive imaging methods play a central part in diagnostics of subclinical target organ damage. Wide implementation thereof is based on high diagnostic accuracy, common availability, safety and relatively low price. Key words: hypertension, chronic obstructive pulmonary disease, comorbidity, electrocardiography, echocardiography with dopplerometry Резюме. СУБКЛІНІЧНЕ УРАЖЕННЯ СЕРЦЯ ПРИ КАРДІОПУЛЬМОНАЛЬНІЙ ПОЛІМОРБІДНОСТІ (огляд). Частина 1. Ащеулова Т.В., Амбросова Т.М., Кочубєй О.А., Гончарь О.В., Ситіна І.В. Артеріальна гіпертензія і хронічне обструктивне захворювання легень - одне з частих коморбідних станів в клініці внутрішніх хвороб і є предметом конструктивної взаємодії терапевтів, кардіологів, пульмонологів. Поєднання хронічного обструктивного захворювання легень і артеріальної гіпертензії являє певні труднощі для діагностики і лікування. Ці захворювання мають загальні фактори ризику, схожі клінічні прояви і спільність деяких ланок патогенезу. Таким чином, представляється актуальним дослідження особливостей структурно-функціонального стану серцево-судинної системи і мікроциркуляції, вивчення системних механізмів ремоделювання, ендотеліальної дисфункції та запалення при артеріальній гіпертензії в поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень. Залишаються актуальними питання розробки додаткових маркерів серцево-судинного ризику, оцінки ефективності проведеного лікування. В останні роки важливими принципами діагностики субклінічного ураження серця і судин при коморбідності хронічного обструктивного захворювання легень і артеріальної гіпертензії є використання електрокардіографії та ехокардіографії з доплерометрією. Неінвазивні методи візуалізації відіграють центральну роль в діагностиці субклінічного ураження органів-мішеней. Їх широке застосування обумовлено високою діагностичної точністю, повсюдною поширеністю, безпекою і відносно низькою вартістю. Ключові слова. Артеріальна гіпертензія, хронічне обструктивне захворювання легень, коморбідность, електрокардіографія, ехокардіографія з доплерометрією. Резюме. СУБКЛИНИЧЕСКОЕ ПОРАЖЕНИЕ СЕРДЦА ПРИ КАРДИОПУЛЬМОНАЛЬНОЙ ПОЛИМОРБИДНОСТИ (обзор). Часть 1. Ащеулова Т.В., Амбросова Т.Н., Кочубей О.А., Гончарь А.В., Сытина И.В. Артериальная гипертензия и хроническое обструктивное заболевание легких - одно из частых коморбидных состояний в клинике внутренних болезней и являются предметом конструктивного взаимодействия терапевтов, кардиологов, пульмонологов. Сочетание хронического обструктивного заболевания легких и артериальной гипертензии представляет определенные трудности для диагностики и лечения. Эти заболевания имеют общие факторы риска, схожие клинические проявления и общность некоторых звеньев патогенеза. Таким образом, представляется актуальным исследование особенностей структурно-функционального состояния сердечно-сосудистой системы и микроциркуляции, изучение системных механизмов ремоделирования, эндотелиальной дисфункции и воспаления при артериальной гипертензии в сочетании с хроническим обструктивным заболеванием легких. Остаются актуальными вопросы разработки дополнительных маркеров сердечно-сосудистого риска, оценки эффективности проводимого лечения. В последние годы важными принципами диагностики субклинического поражения сердца и сосудов при коморбидности хронического обструктивного заболевания легких и артериальной гипертензии является использование электрокардиографии и эхокардиографии с допплерометрией. Неинвазивные методы визуализации играют центральную роль в диагностике субклинического поражения органов-мишеней. Их широкое применение обусловлено высокой диагностической точностью, повсеместной распространенностью, безопасностью и относительно низкой стоимостью. Ключевые слова. Артериальная гипертензия, хроническое обструктивное заболевание легких, коморбидность, электрокардиография, эхокардиография с допплерометрией.

Abstract. SUBCLINICAL CARDIAC DAMAGE IN CARDIOPULMONARY POLYMORBIDITY (Review. Part 2) Ashcheulova T., Ambrosova T., Kochubiei O., Honchar O., Sytina I. Hypertension and chronic obstructive pulmonary disease are frequent comorbid conditions in the internal medicine and are subject to meaningful cooperation among physicians, cardiologists, and pulmonologists. A combination of chronic obstructive pulmonary disease and hypertension presents certain diagnostic and therapeutic challenges. These conditions share common risk factors, similar clinical presentations and some common parts of pathogenesis. A problem of association between chronic obstructive pulmonary disease and hypertension may be currently discusses both as a simple combination of various clinical entities, and as chronic obstructive pulmonary disease resulting in development of factors contributing to hypertension. One way or another, either a simple combination, or a mutually aggravating syndrome, but we state there is a cardiorespiratory continuum where chronic obstructive pulmonary disease acts as a valid component of hypertension development, and vice versa. Thus, it seems to be relevant to study peculiarities of the structural and functional status of the cardiovascular system and microcirculation, systemic remodeling mechanisms, endothelial dysfunction and inflammation in presence of chronic obstructive pulmonary disease-associated hypertension. Problems of additional cardiovascular risk marker development, treatment efficiency assessment remain topical. The use of electrocardiography and echocardiography with dopplerometry has been an important diagnostic principle of subclinical cardiovascular damage in presence of hypertension and chronic obstructive pulmonary disease comorbidity. Non-invasive imaging methods play a central part in diagnosis of subclinical target organ damage. Wide implementation thereof is based on high diagnostic accuracy, common availability, safety and relatively low price. Key words: hypertension, chronic obstructive pulmonary disease, comorbidity, electrocardiography, echocardiography with dopplerometry Резюме. СУБКЛІНІЧНЕ УРАЖЕННЯ СЕРЦЯ ПРИ КАРДІОПУЛЬМОНАЛЬНІЙ ПОЛІМОРБІДНОСТІ (Огляд. Частина 2). Ащеулова Т.В., Амбросова Т.М., Кочубєй О.А., Гончарь О.В., Ситіна І.В. Артеріальна гіпертензія і хронічне обструктивне захворювання легень - одне з частих коморбідних станів в клініці внутрішніх хвороб і є предметом конструктивної взаємодії терапевтів, кардіологів, пульмонологів. Поєднання хронічного обструктивного захворювання легень і артеріальної гіпертензії являє певні труднощі для діагностики і лікування. Ці захворювання мають загальні фактори ризику, схожі клінічні прояви і спільність деяких ланок патогенезу. Таким чином, представляється актуальним дослідження особливостей структурно-функціонального стану серцево-судинної системи і мікроциркуляції, вивчення системних механізмів ремоделювання, ендотеліальної дисфункції та запалення при артеріальній гіпертензії в поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень. Залишаються актуальними питання розробки додаткових маркерів серцево-судинного ризику, оцінки ефективності проведеного лікування. В останні роки важливими принципами діагностики субклінічного ураження серця і судин при коморбідності хронічного обструктивного захворювання легень і артеріальної гіпертензії є використання електрокардіографії та ехокардіографії з доплерометрією. Неінвазивні методи візуалізації відіграють центральну роль в діагностиці субклінічного ураження органів-мішеней. Їх широке застосування обумовлено високою діагностичної точністю, повсюдною поширеністю, безпекою і відносно низькою вартістю. Ключові слова. Артеріальна гіпертензія, хронічне обструктивне захворювання легень, коморбідность, електрокардіографія, ехокардіографія з доплерометрією. Резюме. СУБКЛИНИЧЕСКОЕ ПОРАЖЕНИЕ СЕРДЦА ПРИ КАРДИОПУЛЬМОНАЛЬНОЙ ПОЛИМОРБИДНОСТИ (Обзор. Часть 2). Ащеулова Т.В., Амбросова Т.Н., Кочубей О.А., Гончарь А.В., Сытина И.В. Артериальная гипертензия и хроническое обструктивное заболевание легких - одно из частых коморбидных состояний в клинике внутренних болезней и являются предметом конструктивного взаимодействия терапевтов, кардиологов, пульмонологов. Сочетание хронического обструктивного заболевания легких и артериальной гипертензии представляет определенные трудности для диагностики и лечения. Эти заболевания имеют общие факторы риска, схожие клинические проявления и общность некоторых звеньев патогенеза. Таким образом, представляется актуальным исследование особенностей структурно-функционального состояния сердечно-сосудистой системы и микроциркуляции, изучение системных механизмов ремоделирования, эндотелиальной дисфункции и воспаления при артериальной гипертензии в сочетании с хроническим обструктивным заболеванием легких. Остаются актуальными вопросы разработки дополнительных маркеров сердечно-сосудистого риска, оценки эффективности проводимого лечения. В последние годы важными принципами диагностики субклинического поражения сердца и сосудов при коморбидности хронического обструктивного заболевания легких и артериальной гипертензии является использование электрокардиографии и эхокардиографии с допплерометрией. Неинвазивные методы визуализации играют центральную роль в диагностике субклинического поражения органов-мишеней. Их широкое применение обусловлено высокой диагностической точностью, повсеместной распространенностью, безопасностью и относительно низкой стоимостью. Ключевые слова. Артериальная гипертензия, хроническое обструктивное заболевание легких, коморбидность, электрокардиография, эхокардиография с допплерометрией.

Наукові дослідження стають ефективними тоді, коли природу подій чи явищ можна розглядати з єдиних позицій, виробити універсальний підхід до них, сформувати загальні закономірності. Більшість сучасних фундаментальних наукових проблем і високих технологій тісно пов’язані з явищами, які лежать на границях різних рівнів організації. Природничі та деякі з гуманітарних наук (економіка, соціологія, психологія) розробили концепції і методи для кожного із ієрархічних рівнів, але не володіють універсальними підходами для опису того, що відбувається між цими рівнями ієрархії. Неспівпадання ієрархічних рівнів різних наук – одна із головних перешкод для розвитку дійсної міждисциплінарності (синтезу різних наук) і побудови цілісної картини світу. Виникає проблема формування нового світогляду і нової мови.Теорія складних систем – це одна із вдалих спроб побудови такого синтезу на основі універсальних підходів і нової методології [1]. В російськомовній літературі частіше зустрічається термін “синергетика”, який, на наш погляд, означує більш вузьку теорію самоорганізації в системах різної природи [2].Мета роботи – привернути увагу до нових можливостей, що виникають при розв’язанні деяких задач, виходячи з уявлень нової науки.На жаль, теорія складності не має до сих пір чіткого математичного визначення і може бути охарактеризована рисами тих систем і типів динаміки, котрі являються предметом її вивчення. Серед них головними є:– Нестабільність: складні системи прагнуть мати багато можливих мод поведінки, між якими вони блукають в результаті малих змін параметрів, що управляють динамікою.– Неприводимість: складні системи виступають як єдине ціле і не можуть бути вивчені шляхом розбиття їх на частини, що розглядаються ізольовано. Тобто поведінка системи зумовлюється взаємодією складових, але редукція системи до її складових спотворює більшість аспектів, які притаманні системній індивідуальності.– Адаптивність: складні системи часто включають множину агентів, котрі приймають рішення і діють, виходячи із часткової інформації про систему в цілому і її оточення. Більш того, ці агенти можуть змінювати правила своєї поведінки на основі такої часткової інформації. Іншими словами, складні системи мають здібності черпати скриті закономірності із неповної інформації, навчатися на цих закономірностях і змінювати свою поведінку на основі нової поступаючої інформації.– Емерджентність (від існуючого до виникаючого): складні системи продукують неочікувану поведінку; фактично вони продукують патерни і властивості, котрі неможливо передбачити на основі знань властивостей їх складових, якщо розглядати їх ізольовано.Ці та деякі менш важливі характерні риси дозволяють відділити просте від складного, притаманного найбільш фундаментальним процесам, які мають місце як в природничих, так і в гуманітарних науках і створюють тим самим істинний базис міждисциплінарності. За останні 30–40 років в теорії складності було розроблено нові наукові методи, які дозволяють універсально описати складну динаміку, будь то в явищах турбулентності, або в поведінці електорату напередодні виборів.Оскільки більшість складних явищ і процесів в таких галузях як екологія, соціологія, економіка, політологія та ін. не існують в реальному світі, то лише поява сучасних ЕОМ і створення комп’ютерних моделей цих явищ дозволило вперше в історії науки проводити експерименти в цих галузях так, як це завжди робилось в природничих науках. Але комп’ютерне моделювання спричинило розвиток і нових теоретичних підходів: фрактальної геометрії і р-адичної математики, теорії хаосу і самоорганізованої критичності, нейроінформатики і квантових алгоритмів тощо. Теорія складності дозволяє переносити в нові галузі дослідження ідеї і підходи, які стали успішними в інших наукових дисциплінах, і більш рельєфно виявляти ті проблеми, з якими інші науки не стикалися. Узагальнюючому погляду з позицій теорії складності властиві більша евристична цінність при аналізі таких нетрадиційних явищ, як глобалізація, “економіка, що заснована на знаннях” (knowledge-based economy), національні і світові фінансові кризи, економічні катастрофи і ряд інших.Однією з інтригуючих проблем теорії є дослідження властивостей комплексних мережеподібних високотехнологічних і інтелектуально важливих систем [3]. Окрім суто наукових і технологічних причин підвищеної уваги до них є і суто прагматична. Справа в тому, що такі системи мають системоутворюючу компоненту, тобто їх структура і динаміка активно впливають на ті процеси, які ними контролюються. В [4] наводиться приклад, коли відмова двох силових ліній системи електромережі в штаті Орегон (США) 10 серпня 1996 року через каскад стимульованих відмов призвели до виходу із ладу електромережі в 11 американських штатах і 2 канадських провінціях і залишили без струму 7 млн. споживачів протягом 16 годин. Вірус Love Bug worm, яких атакував Інтернет 4 травня 2000 року і до сих пір блукає по мережі, приніс збитків на мільярди доларів.До таких систем відносяться Інтернет, як складна мережа роутерів і комп’ютерів, об’єднаних фізичними та радіозв’язками, WWW, як віртуальна мережа Web-сторінок, об’єднаних гіперпосиланнями (рис. 1). Розповсюдження епідемій, чуток та ідей в соціальних мережах, вірусів – в комп’ютерних, живі клітини, мережі супермаркетів, актори Голівуду – ось далеко не повний перелік мережеподібних структур. Більш того, останнє десятиліття розвитку економіки знань привело до зміни парадигми структурного, функціонального і стратегічного позиціонування сучасних підприємств. Вертикально інтегровані корпорації повсюдно витісняються розподіленими мережними структурами (так званими бізнес-мережами) [5]. Багато хто з них замість прямого виробництва сьогодні займаються системною інтеграцією. Тому дослідження структури та динаміки мережеподібних систем дозволить оптимізувати бізнес-процеси та створити умови для їх ефективного розвитку і захисту.Для побудови і дослідження моделей складних мережеподібних систем введені нові поняття і означення. Коротко опишемо тільки головні з них. Хай вузол i має ki кінців (зв’язків) і може приєднати (бути зв’язаним) з іншими вузлами ki. Відношення між числом Ei зв’язків, які реально існують, та їх повним числом ki(ki–1)/2 для найближчих сусідів називається коефіцієнтом кластеризації для вузла i:. Рис. 1. Структури мереж World-Wide Web (WWW) і Інтернету. На верхній панелі WWW представлена у вигляді направлених гіперпосилань (URL). На нижній зображено Інтернет, як систему фізично з’єднаних вузлів (роутерів та комп’ютерів). Загальний коефіцієнт кластеризації знаходиться шляхом осереднення його локальних значень для всієї мережі. Дослідження показують, що він суттєво відрізняється від одержаних для випадкових графів Ердаша-Рені [4]. Ймовірність П того, що новий вузол буде приєднано до вузла i, залежить від ki вузла i. Величина називається переважним приєднанням (preferential attachment). Оскільки не всі вузли мають однакову кількість зв’язків, останні характеризуються функцією розподілу P(k), яка дає ймовірність того, що випадково вибраний вузол має k зв’язків. Для складних мереж функція P(k) відрізняється від розподілу Пуассона, який мав би місце для випадкових графів. Для переважної більшості складних мереж спостерігається степенева залежність , де γ=1–3 і зумовлено природою мережі. Такі мережі виявляють властивості направленого графа (рис. 2). Рис. 2. Розподіл Web-сторінок в Інтернеті [4]. Pout – ймовірність того, що документ має k вихідних гіперпосилань, а Pin – відповідно вхідних, і γout=2,45, γin=2,1. Крім цього, складні системи виявляють процеси самоорганізації, змінюються з часом, виявляють неабияку стійкість відносно помилок та зовнішніх втручань.В складних системах мають місце колективні емерджентні процеси, наприклад синхронізації, які схожі на подібні в квантовій оптиці. На мові системи зв’язаних осциляторів це означає, що при деякій критичній силі взаємодії осциляторів невелика їх купка (кластер) мають однакові фази і амплітуди.В економіці, фінансовій діяльності, підприємництві здійснювати вибір, приймати рішення доводиться в умовах невизначеності, конфлікту та зумовленого ними ризику. З огляду на це управління ризиками є однією з найважливіших технологій сьогодення [2, 6].До недавніх часів вважалось, що в основі розрахунків, які так чи інакше мають відношення до оцінки ризиків лежить нормальний розподіл. Йому підпорядкована сума незалежних, однаково розподілених випадкових величин. З огляду на це ймовірність помітних відхилень від середнього значення мала. Статистика ж багатьох складних систем – аварій і катастроф, розломів земної кори, фондових ринків, трафіка Інтернету тощо – зумовлена довгим ланцюгом причинно-наслідкових зв’язків. Вона описується, як показано вище, степеневим розподілом, “хвіст” якого спадає значно повільніше від нормального (так званий “розподіл з тяжкими хвостами”). У випадку степеневої статистики великими відхиленнями знехтувати вже не можна. З рисунку 3 видно, наскільки добре описуються степеневою статистикою торнадо (1), повені (2), шквали (3) і землетруси (4) за кількістю жертв в них в США в ХХ столітті [2]. Рис. 3. Системи, які демонструють самоорганізовану критичність (а саме такі ми і розглядаємо), самі по собі прагнуть до критичного стану, в якому можливі зміни будь-якого масштабу.З точки зору передбачення цікавим є той факт, що різні катастрофічні явища можуть розвиватися за однаковими законами. Незадовго до катастрофи вони демонструють швидкий катастрофічний ріст, на який накладені коливання з прискоренням. Асимптотикою таких процесів перед катастрофою є так званий режим з загостренням, коли одна або декілька величин, що характеризують систему, за скінчений час зростають до нескінченності. Згладжена крива добре описується формулою,тобто для таких різних катастрофічних явищ ми маємо один і той же розв’язок рівнянь, котрих, на жаль, поки що не знаємо. Теорія складності дозволяє переглянути деякі з основних положень ризикології та вказати алгоритми прогнозування катастрофічних явищ [7].Ключові концепції традиційних моделей та аналітичних методів аналізу і управління капіталом все частіше натикаються на проблеми, які не мають ефективних розв’язків в рамках загальноприйнятих парадигм. Причина криється в тому, що класичні підходи розроблені для опису відносно стабільних систем, які знаходяться в положенні відносно стійкої рівноваги. За своєю суттю ці методи і підходи непридатні для опису і моделювання швидких змін, не передбачуваних стрибків і складних взаємодій окремих складових сучасного світового ринкового процесу. Стало ясно, що зміни у фінансовому світі протікають настільки інтенсивно, а їх якісні прояви бувають настільки неочікуваними, що для аналізу і прогнозування фінансових ринків вкрай необхідним став синтез нових аналітичних підходів [8].Теорія складних систем вводить нові для фінансових аналітиків поняття, такі як фазовий простір, атрактор, експонента Ляпунова, горизонт передбачення, фрактальний розмір тощо. Крім того, все частіше для передбачення складних динамічних рядів використовуються алгоритми нейрокомп’ютинга [9]. Нейронні мережі – це системи штучного інтелекту, які здатні до самонавчання в процесі розв’язку задач. Навчання зводиться до обробки мережею множини прикладів, які подаються на вхід. Для максимізації виходів нейронна мережа модифікує інтенсивність зв’язків між нейронами, з яких вона побудована, і таким чином самонавчається. Сучасні багатошарові нейронні мережі формують своє внутрішнє зображення задачі в так званих внутрішніх шарах. При цьому останні відіграють роль “детекторів вивчених властивостей”, оскільки активність патернів в них є кодування того, що мережа “думає” про властивості, які містяться на вході. Використання нейромереж і генетичних алгоритмів стає конкурентноздібним підходом при розв’язанні задач передбачення, класифікації, моделювання фінансових часових рядів, задач оптимізації в галузі фінансового аналізу та управляння ризиком. Детермінований хаос пропонує пояснення нерегулярної поведінки і аномалій в системах, котрі не є стохастичними за природою. Ця теорія має широкий вибір потужних методів, включаючи відтворення атрактора в лаговому фазовому просторі, обчислення показників Ляпунова, узагальнених розмірностей і ентропій, статистичні тести на нелінійність.Головна ідея застосування методів хаотичної динаміки до аналізу часових рядів полягає в тому, що основна структура хаотичної системи (атрактор динамічної системи) може бути відтворена через вимірювання тільки однієї змінної системи, фіксованої як динамічний ряд. В цьому випадку процедура реконструкції фазового простору і відтворення хаотичного атрактора системи при динамічному аналізі часового ряду зводиться до побудови так званого лагового простору. Реальний атрактор динамічної системи і атрактор, відтворений в лаговому просторі по часовому ряду при деяких умовах мають еквівалентні характеристики [8].На завершення звернемо увагу на дидактичні можливості теорії складності. Розвиток сучасного суспільства і поява нових проблем вказує на те, що треба мати не тільки (і навіть не стільки) експертів по деяким аспектам окремих стадій складних процесів (професіоналів в старому розумінні цього терміну), знадобляться спеціалісти “по розв’язуванню проблем”. А це означає, що істинна міждисциплінарність, яка заснована на теорії складності, набуває особливого значення. З огляду на сказане треба вчити не “предметам”, а “стилям мислення”. Тобто, міждисциплінарність можна розглядати як основу освіти 21-го століття.

Внутрішньоаортальна балонна контр пульсація (ВАБК) є одним з найпростіших допоміжних методів механічної підтримки роботи серця, які застосовуються при гострій серцевій недостатності (ГСН) у кардіохірургічних пацієнтів у ранньому післяопераційному періоді після шунтування коронарних артерій та протезування клапанів серця. В умовах роботи з ВАБК основна проблема полягає у своєчасному її застосуванні, стабілізації гемодинаміки без ішемічних уражень органів і тканин та своєчасному припиненні механічної підтримки серця без рецидиву ГСН. Мета роботи – розробити критерії та підходи для мінімізації ризику рецидиву ГСН та кардіогенного шоку після закінчення ВАБК на основі досліджень взаємодії центрального та периферичного кровообігу. Матеріали та методи. База даних включає 719 дорослих пацієнтів реанімаційного відділення, обстежених через 1–2 дні після ШКА або протезування клапанів серця (КС). ВАБК виконано у 96 пацієнтів до або після ШКА. Результати та обговорення. Проведений аналіз кривих артеріального тиску та показників гемодинаміки під час роботи ВАБК виявив, що в момент інфляції балона відбувається збільшення коронарного кровотоку, підвищення ДАТ, збільшення системної перфузії. При дефляції балона скорочується фаза вигнання, зменшується постнавантаження, збільшується ударний об‘єм лівого шлуночка, підвищується серцевий викид. При застосуванні ВАБК істотним є зниження кінцево-діастолічного тиску в аорті. Також було встановлено, що на регуляцію системної гемодинаміки при ГСН головним чином впливають два чинники: рефлекс Бейнбріджа та тісний кореляційний зв’язок між об’ємом циркулюючої крові та системним судинним тонусом. Дослідження показало достовірну різницю в динаміці лактату та NT-proBNP в крові при ВАБК у пацієнтів двох груп після кардіогенного шоку. Висновки. Всі розглянуті підходи є додатковими до тих, що використовуються стандартного і дозволяють оцінити можливості фізіологічної компенсації низького серцевого викиду. Крім відомих клінічних показань, це дослідження дозволило сформулювати критерії для безпечного завершення ВАБК: стійкий серцевий ритм (стабільний синусовий або фібриляція передсердь); нормальне співвідношення діапазону діастолічного артеріального тиску і частоти серцевих скорочень – ці показники повинні бути близькими до передопераційних; співвідношення ДАТ/САТ>0,6, що вказує на нормалізацію умов функціонування мікроциркуляторної системи. Розроблені діаграми зручні для оцінки стану гемодинаміки на етапах застосування ВАБК.

Резюме. На сьогодні серцево-судинні захворювання (ССЗ) є актуальною проблемою в усьому світі. Згідно з даними ВООЗ, смертність від ішемічної хвороби серця (ІХС) становить 9,4 млн на рік або 16,5% усіх випадків смертності. Захворюваність на ІХС в Україні становить 1859,99, в Європейському регіоні – 807,76 на 100 тис. населення. Особливу увагу лікарів серед ССЗ привертає гострий інфаркт міокарда (ГІМ), пов’язаний зі значним поширенням та високим рівнем летальності серед осіб працездатного віку. Щорічно в Україні реєструють майже 50 тис. випадків ІМ, а смертність від цієї патології залишається високою. Від ГІМ помирають 30% пацієнтів, у той час як у країнах Заходу – 5%. Останнім часом особливої актуальності набула проблема удосконалення надання невідкладної медичної допомоги хворим на ГІМ. Світові тенденції у цьому напрямку схиляються до більш широкого застосування тромболітичної терапії, інтервенційного та кардіохірургічного втручання. Ці питання потребують детального обґрунтування та аналізу для покращення умов надання медичної допомоги та зменшення летальності серед хворих з ГІМ. Незважаючи на досягнення сучасної інтервенційної хірургії, введення ранньої інвазивної тактики, вдосконалення фармакологічних методів лікування, збільшення якості та доступності медичної допомоги, хвороби системи кровообігу в цілому і гострий коронарний синдром (ГКС) зокрема залишаються провідною причиною смертності в розвинених країнах, і в Україні, залишаючись глобальною проблемою охорони здоров'я [1-4]. У сучасних рекомендаціях по веденню пацієнтів із ГКС, як ІМ із елевацією сегмента ST (STEMI), так і ІМ без елевації сегмента ST (nonSTEMI) високого, дуже високого та проміжного ризику необхідне застосування ранньої інвазивної тактики лікування, з метою забезпечення максимально швидкого відновлення коронарного кровотоку [5-7]. Незважаючи на дані численних рандомізованих досліджень, які довели, що застосування ранньої інвазивної стратегії лікування та реваскуляризація міокарда значно покращує не тільки перебіг ГКС, але і сприяє зниженню показників летальності. Однак значна частина пацієнтів в нашій країні з тих чи інших причин отримують лише консервативну терапію [2, 4]. Пацієнти з ГКС – це гетерогенна група осіб, у яких залежно від типу захворювання значимо відрізняються клініко-гемодинамічні характеристики протікання ГКС і його наслідки [2]. В останні роки в нашій країні частота проведення інвазивної терапії у пацієнтів ІМ із елевацією сегменту ST значимо збільшилася, тоді як проведення реваскуляризації пацієнтам з ГКС без елевації сегменту ST залишається на стабільно недостатньому рівні [4]. З огляду на високу частоту вибору консервативної тактики ведення таких пацієнтів, оптимізація фармакологічної терапії є одним із головних завдань сучасної кардіології [1]. Найбільш ефективним методом лікування ГІМ є виконання ендоваскулярної реперфузії міокарда шляхом стентування інфарктзалежної коронарної артерії. Проведення ЧКВ сприяє вірогідному підвищенню фракції викиду лівого шлуночка, вірогідному зменшенню кінцевого систолічного об’єму, маси міокарда та індексу міокарда лівого шлуночка у порівнянні з хворими без проведеної реваскуляризації. Виконання ЧКВ поліпшує протікання, прогноз та перебіг післяінфарктного кардіосклерозу у хворих після перенесеного Q, QS інфаркту міокарда і тому має бути пріоритетним напрямком лікування таких хворих.

Проаналізовані підходи до оцінки ризикованості діяльності підприємств та запропонований авторський підхід до проведення оцінки рівня довгострокового ризику на основі аналізу системи показників групи підприємств. Апробація методики була проведена на основі даних фінансової звітностідев’ятнадцяти підприємств хлібопекарської промисловості України: оцінений рівень їх довгостроковогоризику, проведене відповідне ранжування підприємств та визначені основні напрямки їх розвитку вконтексті розв’язання проблеми мінімізації рівня ризикованості діяльності.

Резюме. У даній статті представлені сучасні найбільш популярні та добре зарекомендовані шкали та калькулятори, які використовуються у практичній медицині. Великий об’єм інформації може створювати перепони в узагальнені даних для отримання достовірної оцінки стану пацієнта та прийняття рішення щодо діагностики, подальшої тактики лікування, оцінки його ефективності та подальшого прогнозу. Позитивним моментом у застосуванні шкал є й простота використання, що дозволяє користуватися ними в поліклініках, сімейних амбулаторіях та стаціонарах. Представлені шкали дозволяють проводити систематичну оцінку коронарного ризику, прогнозувати довготривалі ризики розвитку кардіоваскулярних подій, смертельних результатів та оцінка тривалості антитромбоцитарної терапії у пацієнтів при ГКС, визначати ризик тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів з фібриляцією передсердь, оцінити хірургічний ризик, повязаний із реваскуляризацією міокарда та аорто-коронарним шунтуванням. Також фактори ризику, що використовуються в шкалах, часто бувають неспецифічними і можуть впливати на прогноз інших захворювань. Наприклад, вік, куріння, артеріальний тиск, патологія нирок, клас серцевої недостатності, анемія, рівні ліпідів враховуються в багатьох шкалах. Тому шкали, розроблені для одного захворювання, можуть виявитися корисними і для інших патологій. Отже, використання прогностичних шкал в практиці допомагає лікарям оцінити можливі ризики розвитку несприятливих подій для груп пацієнтів з подібними умовами, і на цій основі приймати більш ефективні діагностичні і лікувальні рішення з обов'язковим урахуванням позиції кожного пацієнта.

У статті обґрунтована актуальність методів аналізу, орієнтованих на управління витратами та прибутком з урахуванням ризику. Розглянута методика аналізу левериджу за окремими видами продукції. Розроблено методику прогнозного аналізу, в основі якої лежать категорії левериджу, що враховує ступінь чутливості показників за рахунок застосування відносних величин – індикаторів виробничого й фінансового ризику. Здійснено апробацію рекомендованої прогностичної моделі на матеріалах підприємства харчування – ТОВ «Блиск». Представлено розрахунки прогнозних даних кінцевого фінансового результату в розрізі окремих найменувань страв з підрахунком його величини в цілому по підприємству. Для оцінки якості прогнозу за даними досліджуваного нами підприємства була обчислена відносна похибка прогнозу, результати якої дали можливість запропоновану методику прогнозного аналізу рекомендувати до застосування.

РЕЗЮМЕ. Захворюваність і смертність від хвороб системи кровообігу (ХСК) становлять одну із провідних проблем сучасної системи охорони здоров’я. На відміну від провідних країн світу, ХСК в Україні протягом останніх десятиліть продовжують зростати і залишаються важливою медико-соціальною проблемою.Мета – оцінити вплив факторів ризику (ФР) на поширеність ХСК в окремих районах України.Матеріал і методи дослідження. Матеріалом дослідження слугували дані галузевої статистичної звітності України про рівень поширеності ХСК серед населення України, рівень безробіття (розрахованого за методологією МОП), поширеність тютютнопаління та рівень викидів забруднюючих речовин і оксиду вуглецю в Україні протягом 2009-2015 років.У дослідженні використано такі методи: демографічне районування, системного аналізу, статистичний.Результати аналізу оцінки відносного ризику впливу ФР на поширеність ХСК за період 2009-2015 років дозволяють стверджувати, що тютюнопаління сприяє розвитку ХСК переважно у Південно-Східному, Південному та Північно-Східному районах. Рівень безробіття має істотний вплив на поширеність ХСК у Північно-Східному, Західному та Центральному районах. Рівні викидів забруднюючих речовин та оксиду вуглецю найбільше впливають на стан серцево-судинної системи у Південно-Східному районі.Висновки. Оцінка відносного ризику ФР на поширеність ХСК вказує на істотний вплив поведінкових, соціальних та екологічних чинників. Їх асоціація найістотніше сприяє росту серцево-судинної захворюваності в Південно-Східному районі України.

Серцево-судинні захворювання зумовлюють основні проблеми громадського здоров’я. В Україні проводиться комплекс заходів, спрямованих на створення системи реабілітації серцево-судинних хворих як доповнення до системи лікувально-профілактичної допомоги. Подальшого опрацювання потребують відпрацювання наступності в організації лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів у хворих із серцево-судинною патологією.Мета дослідження вивчення впливу високого рівня артеріального тиску (АТ) на формування реакцій відповідей при проведенні фізичної реабілітації хворих із серцево-судинною патологією на санаторному етапі лікування.Матеріали і методи. Обстежено 175 хворих, з них 100 пацієнтів із артеріальною гіпертензією (АГ) та 75 – з ішемічною хворобою серця (ІХС). У всіх хворих виконували комплекс обстежень, які включали добовий моніторинг АТ, визначення толерантності до фізичних навантажень за даними 6-хвилинного тесту ходьби, тредміл-тесту.Результати досліджень та їх обговорення. Установлено, що серед факторів, що супроводжують неадекватну відповідь на фізичне навантаження, важливе місце посідають як рівень АТ, так і нестабільність артеріальної гіпертензії у процесі відновного лікування, а також ступінь реакції АТ на дозовані фізичні навантаження. У пацієнтів із несприятливим перебігом відновного періоду, незважаючи на своєчасне відновлення коронарного кровотоку, мали місце стійкі середньодобові рівні систолічного та діастолічного АТ у поєднанні з високими значеннями цих показників на висоті фізичного навантаження як у ранньому, так і пізньому реабілітаційному періодах. У хворих з ІХС при неадекватній відповіді на дозовані фізичні навантаження відмічалися тахікардія, короткочасний біль за груднинною, іноді ядуха.Висновки. Основними реабілітаційними заходами при серцево-судинних захворюваннях є дотримання індивідуальної реабілітаційної програми, рухового режиму, раціонального харчування та усунення факторів ризику. Для фізичної реабілітації хворих із серцево-судинною патологією важливим є комплексний підхід, медикаментозний контроль АТ, поліпшення коронарного резерву, раціональне поєднання різних методів лікування, максимальне використання природних факторів, широке застосування санаторно-курортного лікування, кліматотерапії.

The article is devoted to the solution of the actual scientific and practical task – to develop a mathematical model for assessing the risk of unauthorized access to information by users of the information and telecommunication system. Interpretations of such concepts are given: unauthorized access to information, risk and risk assessment used in the course of internal threat research. The characteristics of the user of the information and telecommunication system that affect the value of the probability of unauthorized access to information are determined. It is shown that taking into account the theoretical and practical knowledge of the user of the information and telecommunication system about the characteristics of the physical environment, the computing system, the processed information, which he can use to deliberately violate the rules of demarcation in order to gain unauthorized access to information, will provide a more accurate assessment of this risk. A verification of the adequacy of the developed mathematical model of risk assessment of unauthorized access to information by users of information and telecommunication system with the help of special software is carried out. It is established that the users who have the most experience and experience with information and telecommunication systems (not only in the institution under consideration), the highest level of access to information with restricted access of the institution (organization), occupy responsible positions and are undisciplined are the most likely internal threat of unauthorized access to information. It is the use of a mathematical model for assessing the risk of unauthorized access to information by users of the information and telecommunication system that will improve the comprehensive information protection system of the corresponding information and telecommunication system.