Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Система рахунків.
Статті в журналах з теми "Система рахунків"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Система рахунків".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Галамага, Світлана Володимирівна. "ЕВОЛЮЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ". Знання європейського права, № 4 (7 лютого 2020): 24–38. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.3.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено еволюції законодавства України у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Розвиток банківської системи, ринків фінансових послуг та економічних відносин загалом, вимагає залучення заощаджень населення. Саме юридично оформлені заощадження, залучені банківськими установами у вигляді депозитних рахунків, а також у державні та інші цінні папери, слугують колосальним ресурсом фінансової системи країни. Довіра населення до уряду, а відтак до банківської системи є необхідним елементом функціонування банківської системи загалом та розвитку економіки. Така довіра є можливою, винятково, за умови ефективного функціонування механізму гарантування та відновлення заощаджень населення, розміщених у формі банківських депозитів. Відновлення довіри населення до банківської системи зумовлює необхідність створення системи ефективного захисту майнових інтересів населення України, зокрема вкладників банків.
В основу моделювання системи гарантування вкладів фізичних осіб в Україні покладено найкращий досвід країн Європейського Союзу зокрема: Угорщина, Чехія, Польща, Словаччина, Румунія. Також, була врахована державна система гарантування вкладів фізичних осіб американського типу з обов’язковою участю в ній всіх банків, які мають право здійснювати банківську діяльність. Недосконалість правового регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб викликала недовіру громадян до держави в цілому та до банків як суспільних інститутів, що підтвердило необхідність докорінного реформування на концептуальному рівні правового регулювання системи гарантування вкладів. У системі гарантування вкладів в Україні нині відбуваються перетворення, зумовлені як уроками кризи, так і рухом до європейських стандартів. Важливо, щоб у результаті трансформації система гарантування вкладів набувала рис, які сприятимуть стабільності фінансової системи держави.
2
Варченко, О. О. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРОПРОДОВОЛЬЧИХ ЛАНЦЮГІВ". Actual problems of regional economy development 2, № 16 (25 листопада 2020): 94–105. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.94-105.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена обґрунтуванню методичного інструментарію дослідження результативності агропродовольчих ланцюгів.
Метою статті є узагальнення існуючих методичних підходів до оцінювання результативності агропродовольчих ланцюгів, обґрунтування алгоритму визначення доданої вартості на мікро- та макрорівнях та складових інформаційного забезпечення.
Використано наступні методи дослідження:монографічний; теоретичного узагальнення;методи пізнання, діалектичний метод, аналіз та синтез, індукція та дедукція, системний комплексний підхід.
Доведено, що методологічною основою для розрахунку показників доданої вартості глобальних агропродовольчих ланцюгів є система обліку міжнародної торгівлі на основі доданої вартості Trade in Value Added та таблиці «Затрати-Випуск», які поєднані національними таблицями «Затрати-Випуск». Аргументовано, що ускладненим є розрахунок величини доданої вартості національного походження, яка включена у проміжних затратах експортованої продукції.
Обґрунтовано досліджувати напрями формування доданої вартості агропродовольчих ланцюгів за напрямами: галузями в системі національних рахунків; за видами економічної діяльністю; на рівні суб’єктів господарювання. Доведено, що розрахунок доданої вартості при дослідження агропродовольчих ланцюгів доцільно проводити на рівні кожного учасника (актора) з метою реалізації принципів вартісно-орієнтованого управління та суцільне визначення величини цього показника на рівні суб’єктів господарювання.
Аргументовано, що з метою нівелювання розбіжностей у величині показника доданої вартості на мікро- та макрорівнях необхідно гармонізувати бухгалтерську звітність економічних суб’єктів до вимог СНР та передбачити виділення показника доданої вартості окремим рядком.
3
Андрейчук, С. К., О. С. Манзій та О. О. Морушко. "Пенсійна реформа у Польщі: питання та відповіді для України". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 3 (4 червня 2020): 77–82. http://dx.doi.org/10.36930/40300313.
Повний текст джерелаАнотація:
З'ясовано, що зростання витрат на фінансування пенсійних систем як Польщі, так і України відбувається через демографічну кризу, соціальні зміни та економічну кризу як на глобальному, так і національному рівнях, змушуючи до реформи цих систем. Сьогодні Україна активізує процес запровадження недержавного пенсійного забезпечення. Йдеться про систему накопичувального пенсійного забезпечення і, зокрема, про недержавну систему пенсійного забезпечення. Саме недержавне пенсійне забезпечення породжує в українському суспільстві низку питань, на які змогла відповісти своєму суспільству Польща після того, як запровадила нову пенсійну реформу. Запровадження тристовпеневої польської пенсійної системи (перший стовп – фонди установ соціального страхування, другий стовп – відкриті пенсійні фонди, третій стовп – пенсійні програми працівників, індивідуальні пенсійні рахунки) пояснило польському суспільству який вік виходу на пенсію згідно з новою пенсійною реформою, наявний мінімальний соціальний стаж у разі виходу на пенсію, чи вигідно приховувати або знижувати доходи під час декларування їх у новій польській пенсійній системі і чи будуть оподатковуватись майбутні пенсійні виплати з податку на прибуток. Отже, бачимо, що Польська тристовпенева пенсійна система є дещо подібна до трирівневої пенсійної системи, яку задекларовано в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проте запровадження недержавного пенсійного забезпечення в Україні (другий та третій рівні) перебуває на початковій стадії. Для активізації системи накопичувального пенсійного забезпечення необхідний розвиток страхового ринку України, який ще мало розвинений, а тому нам треба використовувати досвід як країн Європейського Союзу, зокрема Польщі, так і інших країн світу, що досягли високих результатів у цьому питанні.
4
Задорожний, З. М., В. Ясишена, В. Муравський та I. Омецінська. "ЕВОЛЮЦІЯ ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ І ЙОГО ТРАНСФОРМАЦІЯ ДО МІЖНАРОДНИХ ВИМОГ". Financial and credit activity problems of theory and practice 5, № 40 (8 листопада 2021): 191–203. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.244984.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Розглянуто еволюцію рахунків бухгалтерського обліку в частині обліку нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних з ними, удосконалено підходи до його побудови для достовірного відображення цих об’єктів у фінансовій та управлінській звітності з урахуванням сучасних тенденції розвитку економіки. Актуальність розв’язання наукової проблеми полягає в тому, що нині є потреба у розробленні нової методології обліку нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних з ними. Це пов’язано з наявністю значних відмінностей між балансовою і ринковою вартостями підприємств, що зумовлене недосконалістю класифікації нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних з ними, їхнім визнанням, оцінкою, відображенням на рахунках і у фінансовій звітності. Методологічними засобами проведеного дослідження є методи наукової абстракції, історичний, моделювання, аналіз змісту нормативних документів, порівняння, групування, абстрактно-логічний метод. Наголошено, що Глобальний моніторинг нематеріальних фінансів, який демонструє ринкову вартість провідних підприємств світу, вказує на значну питому вагу нематеріальної складової у вартості компаній і їхню недостатню розкритість в обліку. Зазначено, що особливу увагу необхідно приділяти відображенню нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних із ними, в українському Плані рахунків бухгалтерського обліку, який повинен забезпечувати єдність облікової інформаційної системи кожного суб’єкта господарювання, а також одночасно бути основою щодо узгодженості облікових показників у фінансовій звітності, на основі якої формуються статистичні показники. Вивчення історії розвитку нематеріальних активів і об’єктів, пов’язаних з ними, у Планах рахунків бухгалтерського обліку, що діяли з 1959 року донині, дало змогу відмітити зміни, які відбулися, виявити фактори, що вплинули на їхню еволюцію, установити недоліки при відображенні в обліку, окреслити й проаналізувати сучасний стан і дати оцінку розвиткові цієї категорії на майбутнє. Відмічено, що найбільшої трансформації з 1993 року зазнав рахунок, на якому ведеться облік гудвілу. Зазначено, що виокремлення об’єктів нематеріальних активів для включення їх у План рахунків бухгалтерського обліку України здійснено з урахуванням міжнародних, європейських та українських стандартів експертної оцінки й обліку. Обґрунтовано необхідність виокремлення субрахунку для обліку безпосередньо програмного забезпечення із введенням субрахунку для обліку програмних прошивок для програмних пристроїв. Розкрито доцільність виокремлення на окремому рахунку поточних нематеріальних активів. Зазначено необхідність ведення обліку внутрішнього гудвілу, що дасть змогу визначити сильні сторони компанії під час її поточної діяльності, а також розкрити їх при продажу, за потреби. Рекомендовано для обліку внутрішнього гудвілу використовувати аналітичні рахунки, на яких згруповано інтелектуальні активи за їх видами (людські активи, персональний внутрішній гудвіл керівника, клієнтські активи, нематеріальні активи, пов’язані з контрактами, організаційні активи, соціальні активи, екологічні активи). Ключові слова: нематеріальні активи (НМА), гудвіл, інтелектуальний капітал, рахунки бухгалтерського обліку, фінансовий облік, управлінський облік. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 4; бібл.: 30.
5
Peretiatko, Yuliya Mitrofanovna. "ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 2(18) (2019): 50–56. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2(18)-50-56.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Інформація є важливим ресурсом при здійсненні господарської діяльності, особливо в умовах становлення інформаційної економіки. Якість інформації визначається рядом характеристик: повнотою, достовірністю, точністю, порівнянністю тощо. Таку інформаційну базу може забезпечити дієва система бухгалтерського обліку. Постановка проблеми. Наявність сучасних, інноваційних засобів праці створює конкурентні переваги суб’єкта господарювання, а ефективність їх використання впливає на показники виробництва продукції та рентабельності. Тому, правильна система організації обліку основних засобів дозволить формувати якісну інформацію про стан та ступінь використання основних засобів для прийняття обґрунтованих управлінський рішень. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковій та фаховій літературі питанням обліку основних засобів присвячено досить значна увага. Серед них: В. С. Лень, В. А, Кулик, Л. Дерманьска та інші. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Не применшуючи значення отриманих наукових результатів слід відмітити, що на сьогоднішній день залишається недостатньо вивченими питання організації обліку основних засобів з точки зору системного підходу. Постановка завдання. Обґрунтування теоретичних та практичних аспектів організації обліку основних засобів в умовах становлення інформаційної економіки із врахуванням системного підходу. Виклад основного матеріалу. Враховуючи системний підхід, організація бухгалтерського обліку основних засобів має включати такі обов’язкові елементи: нормативно-методичне забезпечення прямого впливу, оцінка об’єкта обліку, облікова політика, графік документообігу, робочий план рахунків. Висновки. Належна організація обліку основних засобів на підприємстві, яка має включати запропоновані нами обов’язкові елементи, дозволить працівникам облікового апарату забезпечувати зацікавлених осіб інформацією про стан та ступінь використання основних засобів в господарській діяльності підприємства.
6
Lipych. L., Khilukha O. та Kushnir M. "ЕВОЛЮЦІЯ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ". Economic forum 1, № 4 (24 листопада 2021): 85–94. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність даної теми безпосередньо пов'язана з необхідністю підвищення рівня конкурентоспроможності українських підприємств, який у порівнянні з іноземними все ще залишається низьким. Мета статті - проаналізувати сучасні наукові розробки в області систем підтримки прийняття управлінських рішень на основі аналізу їх еволюційного розвитку.
Встановлено, що розвиток ІТ - систем, які підтримують менеджмент, розпочався у 1950-1960-х роках. Найдавніші ІТ - системи називалися трансакційними або системами для обробки даних. Перші системи були простими: використовували лічильні та аналітичні машин. Вони базувалися на масових операціях, які супроводжувалися значними витратами та не високою надійністю. Ці системи використовувалися для розрахунків заробітної плати, управління матеріалами, виставлення рахунків, обліку, контролю за дебіторською та кредиторською заборгованістю, обліку робочого часу та його ефективності, а також обліку витрат виробництва.
Злам 20-го та 21-го століть - це період динамічних змін у розвитку ІТ - систем, що підтримують управління, головним чином завдяки мережевим системам, корпоративним інтрамережам та системам управління знаннями. Обґрунтовано, що системи Business In-Intelligence (BI) є кульмінацією еволюції змін у сфері систем підтримки прийняття рішень та системної експертизи. Вони формують рішення що ґрунтуються на: статистиці та економетрії, операційних дослідженнях та штучному інтелекті.
Генезис ІТ-систем дозволив визначити етапи розвитку інтегрованих систем управління, що розвивалися паралельно вищезгаданим поколінням систем та направлені на підтримку реалізації функцій управління. Спочатку це були системи планування вимог до матеріалів (ang. Material Requirements Planning, MRP I), створені в 1960 -х роках на основі моделі управління складськими запасами. (для виробничих підприємств), потім модель закритого циклу MRP (ang. Closed-Loop MRP) та системи планування виробничих ресурсів (ang. Manufacturing Resources Planning, MRP II). Іншою версією цих систем є системи планування ресурсів підприємства (ang. Enterprise Resources Planning, ERP), створені в 1990-х роках. Змінені функціональні наповнення цих систем призвели до появи таких версій, як ERP II, EERP (Extended ERP), @ERP, EAS (Enterprise Application Suite), eERP, IERP (Intelligent ERP ERP), ERP +, ERP III і характеризуються як нове покоління інтегрованих систем - ERP IV. Доведено, що поява нових версій систем є результатом зміни умов ведення бізнесу та можливостей, створених розвитком ІКТ.
7
Момотюк, Л. Є. "Перспективи удосконалення фінансового рахунку в системі національних рахунків України". Економіка та держава, № 10 (2015): 29–31.
Знайти повний текст джерела
8
Момотюк, Л. Є. "Основні напрями розвитку фінансового рахунку в системі національних рахунків України". Бухгалтерський облік, аналіз та аудит: проблеми теорії, методології, організації, Вип. 1 (10) (2013): 189–96.
Знайти повний текст джерела
9
Проскуріна, Н. М., І. М. Дашко, С. А. Файзулліна та А. Ю. Кузьменко. "УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ ЗА СУЧАСНИХ УМОВ ГОСПОДАРЮВАННЯ". Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, № 2 (50) (12 серпня 2021): 39–43. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-07.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено питання економічної суті понять зобов'язання, креди- торська заборгованість, кредитори, заборгованість, розрахунки, обліку опе- рацій з постачальниками і підрядниками на окремих субрахунках і вико- ристання аналітичних таблиць обліку кредиторської заборгованості перед постачальниками і підрядниками для підвищення управління та контролю за здійсненими операціями підприємства. На сьогодні немає єдності погля- дів щодо економічної суті даних понять, загальноекономічної та бухгалтер- ської термінології, питань організації обліку та контролю за розрахунками ефективно організований облік розрахунків з постачальниками і підрядни- ками здійснюють неабиякий вплив на фінансовий стан підприємства. Розгля- нуто доцільність використовувати в робочому плані рахунків підприємства позабалансові рахунки, а саме рахунок 010 «Кредиторська заборгованість» та його субрахунки. які дозволять контролювати кредиторську заборгованість за конкретним договором, термін сплати якої ще не настав та прострочену заборгованість з вітчизняними та іноземними кредиторами, не допускати прострочення чи порушення термінів її сплати, тим самим покращуючи лік- відність та платоспроможність підприємства; введення субрахунків другого порядку рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», які допомагають оперативно оцінювати стан товарної кредиторської заборго- ваності в цілому та за кожним постачальником і підрядником і договором. Для вдосконалення ведення обліку розрахунків з постачальниками запропо- новано ввести аналітичний документ «Реєстр документів до сплати». Важ- ливими питаннями системи управління в обліку розрахунків з постачаль- никами на підприємстві є раціональний вибір партнерів щодо постачання необхідних обсягів ТМЦ та оптимізація розрахунків за них, тому доцільно враховувати систему критерії вибору постачальників (якість, надійність, комплектність та інші) за допомогою моделі вибору постачальників, осно- вою якої є базах даних: потреба; комерційні пропозиції; контракти; вико- нання контрактів, що реалізується за допомогою спеціального програмного інтерфейсу «Налагодження баз даних», який надає можливості: змінювати структуру баз даних; виділяти записи з них; змінювати місцезнаходження баз даних на диску; виконувати запити до баз даних; обирати тип доступу до баз даних. Така інформація може бути використана для управління підприєм- ством та для аналізу товарної кредиторської заборгованості на підприємстві.
10
Пономарёва, Светлана, Анна Мозговая та Виктория Фурсова. "ПУТИ РЕФОРМИРОВАНИЯ СИСТЕМЫ БУХГАЛТЕРСКОГО УЧЕТА В БАНКОВСКИХ УЧРЕЖДЕНИЯХ". Modern engineering and innovative technologies, № 10-02 (31 грудня 2018): 20–23. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2019-10-02-024.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті були визначені основні аспекти реформування плану рахунків бухгалтерського обліку банківських установ та особливості складання їх фінансової звітності, згідно міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Більш детально розглянуті плани рахунків
11
Storizhko, Oleksandr. "Екологічна освіта як одкровення природотворчої діяльності". Multiversum. Philosophical almanac, № 1-2 (17 травня 2019): 174–90. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2019.1-2.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена визначенню місця екологічної освіти в системі освіти загалом, сутності цієї освіти та її значення для практичної діяльності у контексті поліпшення екологічних відносин, збереження довкілля і створення нових, ще не існуючих природних форм.
Евристична діяльність у контексті природотворчості виробляє необхідну суму знань, котра тією чи іншою мірою включена в систему освіти та просвітництва. Освіта являє собою універсальну систему цілеспрямованої соціалізації індивідів у суспільстві у вигляді єдності виховання та навчання. Ця система включає в себе комплекс різноманітних проблем [соціальних, психологічних, екологічних], рішення яких, у кінцевому рахунку, крім всього іншого, неможливе без розробки нової концепції освіти, без використання нових форм навчання, його сучасного методологічного і методичного забезпечення. У цьому контексті комп’ютерне моделювання різних стадій освітнього процесу – це один зі способів його вдосконалення, котрий дає визначену можливість творчого перетворення застарілих форм та прийомів. При цьому найважливішим завданням власне екологічної освіти є формування в людини екологічної свідомості, котра інтегрує у собі знання, норми, цінності та практичні рекомендації в питанні про людину та її ставлення до природного середовища.
12
Вітренко, Ю. "Освіта України в Системі національних рахунків". Вища освіта України, № 3 (50) (2013): 9–22.
Знайти повний текст джерела
13
Пиріг С.О., Іщук Л.І. та Олександренко І.В. "ОЦІНКА РІВНЯ РИНКУ ПЛАТІЖНИХ КАРТОК ТА ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ЙОГО РОЗВИТОК". Економічний форум 1, № 1 (26 лютого 2021): 184–92. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-23.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено оцінку рівня ринку платіжних карток в Україні та обґрунтовано чинники що впливають на їх розвиток та на розвиток безготівкових розрахунків.
Досліджено випуск платіжних карток та активних карток в обігу, ранжування банківських установ за кількістю емітованих платіжних карток та у розрізі регіонів, розподіл безготівкових розрахунків за видами операцій та мережі платіжної інфраструктури а також динаміку кількості та обсягу безготівкових операцій з використанням платіжних карток.
Проведені дослідження підтверджують, що розвиток сучасних інноваційних технологій є вагомими чинниками, що впливають на розвиток безготівкових розрахунків: завдяки співпраці національної платіжної системи (НПС) «ПРОСТІР» та міжнародної платіжної системи UnionPay на українському ринку з’явилася перша кобейджингова платіжна картка «ПРОСТІР – UnionPay International», яка поєднала в собі технології двох платіжних систем та їх переваги, Інноваційні сервіси систем Google Pay та Apple Pay дали змогу своїм клієнтам прив’язувати банківські рахунки у системі та розраховуватися телефоном або smart-годинником з вбудованою системою NFC, що збільшило кількість здійснених операцій за рахунок NFС-транзакцій.
У статті доведено, що усі наведені чинники та належна увага до розвитку сучасних інноваційних технологій та платіжних продуктів у сфері безготівкових розрахунків прискорить зростання безготівкових операцій та зменшення готівкових, і що соціальна дистанція та віддалена робота спричинена пандемією та карантином мінімізувала використання готівки, адже саме в кризових ситуаціях інновації породжують інновації та збільшують можливості виходу із ситуації кризи.
14
Краєвський, В. "Місце фінансових інститутів у системі національних рахунків". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, Вип. 139 (2012): 45–47.
Знайти повний текст джерела
15
Шинкарук, Л. "Інституційні сектори у структурі системи національних рахунків". Економічна теорія, № 1 (2009): 102–13.
Знайти повний текст джерела
16
Брежнєва-Єрмоленко, Ольга, Наталія Тіткова та Тетяна Черкасова. "ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЄДИНОГО КАЗНАЧЕЙСЬКОГО РАХУНКУ ЯК ОСНОВНОГО РАХУНКУ ДЕРЖАВИ". Young Scientist, № 12 (88) (30 грудня 2020): 106–9. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-22.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито економічну сутність та роль єдиного казначейського рахунку (ЄКР) як основного елемента функціонування казначейської системи виконання державного та місцевих бюджетів. Визначено, що функціонування ЄКР забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів; зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевих бюджетів. Розглянуто показники надходжень на казначейські рахунки в динаміці. Проаналізовано залишки та виявлено негативні тенденції динаміки змін показників Державної казначейської служби України. Здійснено моделювання залежності обсягу залишків на ЄКР від основних чинників впливу на їх обсяги. Поліноміальна лінія тренду залишків ЄКР свідчить про існування трьох незалежних періодів дослідження залишків коштів на ЄКР.
17
Соколенко, Л. Ф., та Л. В. Чижевська. "БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ КЕРУЮЧИХ КОМПАНІЙ СФЕРИ ЖКГ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 60 (3 липня 2020): 100–105. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-60-16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто напрями удосконалення системи бухгалтерського обліку у керуючих ком-паніях сфери житлово-комунального господарства в умовах цифровізації. Створення інституційного середо-вища для реалізації функцій системи бухгалтерського обліку в цифровому середовищі підприємства необхідне для забезпечення законності операцій у системі бухгалтерського обліку загалом. Виходячи з особливостей діяльності підприємств житлово-комунального господарства, слід виділити два типи цієї бази для цілей бух-галтерського обліку: 1) матеріально-технічну базу, яка належить компанії щодо права власності; 2) ма-теріально-технічна база, яка знаходиться на відповідальному зберіганні. Запропоновано порядок бухгалтер-ського обліку операцій з формування і використання матеріально-технічної бази таких компаній. Описана методика охоплює: визначення підпроцесів та господарських операцій керуючої компанії у сфері житлово-комунального господарства за досліджуваним бізнес-процесом; конкретизацію або удосконалення кореспонде-нції рахунків за операцією з урахуванням норм податкового законодавства; уточнення підходу до вартісного вимірювання об’єктів бухгалтерського обліку. Описано підхід до оцінки забезпечень майбутніх витрат і пла-тежів на ремонт матеріально-технічної бази. Застосування цього підходу для розрахунку майбутніх витрат на планові ремонти дозволяє їх оцінити, виходячи з принципу відповідності доходів і витрат. Авторські розро-бки враховують вимоги національного податкового законодавства та вимог розкриття інформації у фінансо-вій звітності керуючої компанії.
18
Огреба, С. "Впровадження оцінок тіньового сектору економіки в систему національних рахунків: історичний аспект". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 4 (157) (2014): 66–69.
Знайти повний текст джерела
19
Калачова, В. В., С. С. Ткачук, Є. О. Меренті та Д. В. Третяк. "Багатокритеріальний синтез організаційної структури білінгової інформаційної системи методом аналізу ієрархій". Системи обробки інформації, № 2(161), (15 червня 2020): 22–28. http://dx.doi.org/10.30748/soi.2020.161.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Правильний вибір БС критичний для прибутковості підприємства сфери обслуговування. На певному етапі зростання компанії білінг перетворюється з надійного і швидкого помічника в зборі та обробці інформації в інструмент для розширення і вдосконалення сервісу на існуючій технічній базі, а значить, для залучення нових клієнтів. Від надійності та швидкості роботи БС залежить якість обслуговування клієнтів і можливості, які отримує фірма-постачальник, що, в кінцевому рахунку, впливає на прибутковість підприємства сфери обслуговування. В роботі наведено багатокритеріальний синтез організаційної структури білінгової інформаційної системи методом аналізу ієрархій (МАІ). Метод призначений для прийняття багатокритеріальних проектних рішень в умовах слабкої структурованості організаційно-технічних систем і невизначеності вихідної інформації, заданої набором кількісних і якісних залежностей. Обґрунтованість і достовірність прийнятих рішень багато в чому залежать від узгодженості експертних думок, які формалізовано виражаються через властивості зв'язності і транзитивності між експертними оцінками вихідного факторного простору. Закладений в основу МАІ принцип декомпозиції складної проблеми сукупністю більш простих складових, дозволяє здійснити побудову найбільш оптимального варіанту організаційної структури білінгової інформаційної системи відповідного призначення.
20
Васильченко, Р., та Д. Морквін. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ РАДЯНСЬКОЇ МІЛІЦІЇ". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2022): 33–40. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2264.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що гідний рівень матеріально-технічного забезпечення,
продумана система заходів соціального захисту, була важливими умовами формування кадрового корпусу міліції, здатного виконувати всі ускладнюються завдання по забезпеченню безпеки, боротьбі зі злочинністю. Тільки при таких умовах, можливо, виробляти більш
ретельний відбір кандидатів на службу в органи правопорядку, які відповідають всім вимогам, що пред’являються, організувати їх навчання на рівні, що забезпечує професійне зростання кадрів, що, в кінцевому рахунку, підвищить ефективність роботи поліції. Завдання вдосконалення і зміцнення системи органів охорони правопорядку і боротьби зі злочинністю актуалізують як позитивний, так і негативний досвід її попередніх перетворень, зокрема, обумовлюють потребу в об’єктивному і комплексному дослідженні минулого чергової служби міліції. Мета статті полягає у комплексному історико-правовому аналізі фактичного матеріалу, нормативно-правових актів, що характеризують процес формування медичного забезпечення працівників радянської міліції, які розкривають її місце і роль в системі правоохоронних органів на досліджуваному історичному етапі. З’ясовано, що право на медичну допомогу та санаторно-курортне лікування надавалося звільненим у запас (відставку) по обмеженому станом здоров’я, скорочення штатів: особам начскладу в званні полковника міліції (внутрішньої служби) з вислугою 25 років і більше (в пільговому обчисленні), які досягли до дня звільнення 50-річного віку, та членам їхніх сімей; особам вищого начскладу, незалежно від вислуги літ та віку, та членам їх сімей. Зроблено висновок, що за період існування СРСР виконана величезна планова робота по відомчому медичному забезпеченню працівників міліції за рахунок лікувальних установ Міністерства внутрішніх справ СРСР та Міністерства охорони здоров’я СРСР, що включає:лікувально-профілактичну допомогу; організацію позалікарняної,швидкої, невідкладної та стаціонарної медичної допомоги і санаторно-курортного лікування співробітників міліції.
21
Паньків, С. П. "Рахункова палата України у системі державного фінансового контролю". Університетські наукові записки Хмельницького університету управління та права. Право. Економіка. Управління, Вип. 3 (2005): 232–38.
Знайти повний текст джерела
22
Науменко, С. Г., та Л. В. Герасименко. "СУБ’ЄКТИ СИСТЕМИ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 3(28) (16 березня 2020): 171–74. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).343.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто суб’єктний склад системи гарантування вкладів фізичних осіб. Суб’єктів системи гарантування вкладів фізичних осіб запропоновано об’єднати у дві такі великі групи: суб’єкти пасивної участі та суб’єкти активної участі. До першої з визначених груп віднесено осіб, чиї інтереси щодо повернення вкладів забезпечує держава (вкладники), а також осіб, які розмістили на своїх рахунках вклади за умови їх подальшого повернення (члени кредитних спілок). До другої групи належать особи, що розробляють та запроваджують заходи гарантування вкладів фізичних осіб (Верховна Рада України, Комітет Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінет Міністрів України, Національний банк України та банківські установи). Проаналізовано роль кожного із суб’єктів активної участі системи гарантування вкладів фізичних осіб в ефективному та злагодженому функціонуванні механізму залучення банками тимчасово вільних ресурсів. Провідну роль визнано за банківськими установами, які є учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з моменту одержання банківської ліцензії. Виняток становить Державний Ощадний банк України, який займає відокремлене місце у системі гарантування вкладів фізичних осіб. Визначено, що не менш важливу роль відіграє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який гарантує кожному вкладникові банка – учасника системи гарантування вкладів – виплату недоступних депозитів у разі банкрутства даної банківської установи. Фінансові можливості Фонду гарантувати повернення депозитів вкладникам банків, які визнані неплатоспроможними, щодо яких прийняте рішення про їх виведення з ринку, фактично забезпечує Національний банк України. Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України також відіграють певну роль у належному функціонуванні системи гарантування вкладів фізичних осіб.
23
Zadorozhna, R. "HISTORICAL TRAJECTORIES OF THE FINANCIAL SECTOR DISPLAY IN THE SYSTEM OF NATIONAL ACCOUNTS." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv Economics, no. 193 (2017): 11–21. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2017/193-4/2.
Повний текст джерела
24
Кришталь, Г. О., та О. В. Цимошинська. "АВТОМАТИЧНИЙ ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ У СИСТЕМІ ПОДАТКОВОГО ПРАВА". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 4 (63) (22 лютого 2022): 29–34. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/63-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки представлений у FATCA та Загальному стандарті звітності. Зазначено, що у директиві передбачено об'єктивні критерії, за яких автоматичний обмін рішеннями податкових органів не відбувається. У ЄС представлено всі різновиди автоматичного обміну інформацією, тоді як у світі поки що набули поширення лише два: автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки; автоматичний обмін міжкраїновою звітністю. Проаналізовано фінансові правовідносини, які є організаційними, тому автоматичний обмін інформацією кваліфікований як інститут обох галузей права. Особливістю фінансових відносин є майновий характер, який має відносини з приводу автоматичного обміну інформацією: його предметом є відомості фінансово-економічного характеру, а сам він є заходом податкового адміністрування або податкового контролю. Автоматичний обмін інформацією є інститутом фінансового права та відповідає організаційно-майновому критерію. Його виділення як інституту податкового права випливає із самого змісту автоматичного обміну інформацією: він є заходом податкового адміністрування чи податкового контролю, яке є предметом відомості фінансово-економічного характеру.
25
Turko, R. F. "РЕГРЕСІЙНО-КОРЕЛЯЦІЙНИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ БАНКІВСЬКОГО КАПІТАЛУ ВІТЧИЗНЯНОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 7 (24 вересня 2015): 221–26. http://dx.doi.org/10.15421/40250734.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто структуру банківського капіталу вітчизняної банківської системи. Побудовано лінійні регресійні моделі залежності сукупного банківського капіталу, власного капіталу і зобов'язань банківських установ від впливу на них статутного фонду, коштів суб'єктів господарювання та фізичних осіб на розрахункових банківських рахунках. На основі отриманих розрахункових даних зроблено відповідні висновки щодо перспектив формування банківського капіталу вітчизняної банківської системи.
26
Lutchyn, Nataliya, та Diana Sagan. "ОЦІНКА НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА УКРАЇНИ ТА АНАЛІЗ ЧИННИКІВ ЙОГО ЗРОСТАННЯ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 1, № 21 (30 березня 2020): 38–48. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-01-38-48.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті висвітлюється сучасне розуміння сутності та значення категорії "національне багатство". Розглянуто еволюцію методологічних підходів оцінки національного багатства та визначення його складових. Проаналізовано динаміку національного багатства за допомогою Системи національних рахунків. Визначено тип національної економіки за останні п’ять років з врахуванням динаміки національного багатства та Валового внутрішнього продукту. Підтверджена та обґрунтована необхідність включення в склад національного багатства людського капіталу. Здійснена спроба розрахунку людського багатства за методикою Світового банку та статистичною базою Державної служби статистики України. Проведено дисперсійний аналіз складових національного багатства з метою оцінки чинників його зростання.
27
Головко, І. В. "Економічний баланс підприємства „ресурси – використання" при трансформації облікової інформації в показники системи національних рахунків". Теоретичні та прикладні питання економіки, Вип. 14 (2007): 216–25.
Знайти повний текст джерела
28
Головко, І. В. "Економічний баланс підприємства „ресурси – використання" при трансформації облікової інформації в показники системи національних рахунків". Теоретичні та прикладні питання економіки, Вип. 14 (2007): 216–25.
Знайти повний текст джерела
29
Головко, І. В. "Економічний баланс підприємства „ресурси – використання" при трансформації облікової інформації в показники системи національних рахунків". Теоретичні та прикладні питання економіки, Вип. 14 (2007): 216–25.
Знайти повний текст джерела
30
Головко, І. В. "Економічний баланс підприємства „ресурси – використання" при трансформації облікової інформації в показники системи національних рахунків". Теоретичні та прикладні питання економіки, Вип. 14 (2007): 216–25.
Знайти повний текст джерела
31
Laichuk, S. M. "The Place and Role of the Working Chart of Accounts in the Company’s Information System." Business Inform 9, no. 500 (2019): 205–10. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2019-9-205-210.
Повний текст джерела
32
Tsiatkovska, Оlena. "БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВНИМИ УСТАНОВАМИ". Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 4, № 28 (1 січня 2022): 38–47. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2021-04-38-47.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено та проаналізовано економічну сутність та основні характеристики установ державного сектору відповідно до різних підходів, щодо формування структури державного сектору; визначено основних суб’єктів державного сектору, які узагальнено у два напрями відповідно до їх функціонального призначення; узагальнено основні характеристики для ідентифікації суб’єкта державного сектору з урахуванням Класифікатора секторів економіки, системи національних рахунків, а також інших нормативно-правових документів; обґрунтовано необхідність поділу всіх суб’єктів державного сектору на державні підприємства та державні установи та наведено трактування економічної сутності «державна установа» та «державне підприємство»; встановлено взаємозв’язок та місце бухгалтерського обліку в управлінні державними установами, як суб’єктами державного сектору.
33
Ogreba, S. "IMPLEMENTATION OF SHADOW ECONOMY SECTOR'S ESTIMATIONS IN SYSTEM OF NATIONAL ACCOUNTS: HISTORICAL ASPECT." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv Economics, no. 157 (2014): 66–69. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2014/157-4/13.
Повний текст джерела
34
КОСТЕНКО, ОКСАНА, та АРТЕМ ЯРОШЕНКО. "Здійснення державного контролю у сфері публічних закупівель". Право України, № 2020/10 (2020): 171. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-10-171.
Повний текст джерелаАнотація:
Нині у нашій державі продовжується формування та вдосконалення системи публічних закупівель. За останні п’ять років відбулися суттєві перетворення у законодавчому забезпеченні суспільних відносин, що пов’язані зі здійсненням закупівель товарів, робіт і послуг. Була підписана Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, прийнятий Закон України “Про публічні закупівлі”, вагомі зміни до якого набули чинності 19 квітня 2020 р. Проте, незважаючи на зазначені вище законодавчі зміни, аналіз стану публіч них закупівель в Україні, проведений Рахунковою палатою за останні роки, засвідчив, що правовідносини у цій сфері не відповідали принципам конкурентності та прозорості. У звіті за 2018 р. зазначено, що у 2017 р. система закупівель харак теризувалась як непродуктивна та нерезультативна. У 2019 р. також були виявлені суттєві недоліки системи публічних закупівель, зокрема щодо функціонування електронної система закупівель “ПРОЗОРРО” та низка інших. Метою статті є вдосконалення положень щодо класифікації та визначення сутності державного контролю у сфері публічних закупівель. За результатами дослідження пропонується розглядати контроль у сфері публічних закупівель як сукупність способів і методів організації впливу органів державної влади та місцевого самоврядування, громадськості, банків, міжнародних організацій на правовідносини, які виникають між замовни ком та учасниками під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що здійснюється з метою досягнення економії та ефективності витрачання коштів, а також запобігання вчиненню корупційних діянь і зловживань, за допомогою забезпечення дотримання законодавчих норм. У висновках наводиться класифікація контролю в сфері публічних закупівель залежно від ролі та повноважень суб’єкта контролю (контролюючого суб’єкта). Спеціальний контроль здійснюють органи, для яких цей вид діяльності є основним. До таких органів варто віднести – Державну аудиторську службу України, Антимонопольний комітет України, Рахункову палату, Державну казначейську службу України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Загальний контроль здійснюють суб’єкти, для яких сфера публічних закупівель не є основною, проте вони справляють суттєвий вплив на зазначені правовідносини. Суб’єктами є – Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Державна служба фінансового моніторингу України, органи прокуратури та правоохоронні органи. Опосередкований контроль здійснюється судом, громадськістю та Радою асоціації. Також надано класифікацію контролюючих органів у публічно-закупівельній сфері залежно від стадії, на якій відбувається контроль.
35
Fufalko, I. Yu. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ВВП ТА НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА ЯК КЛЮЧОВИХ ІНДИКАТОРІВ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ КРАЇНИ". Actual problems of regional economy development 1, № 14 (28 лютого 2020): 161–69. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.161-169.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню економічного значення таких ключових показників Системи національних рахунків як Валовий внутрішній продукт (ВВП) та Національне багатство та їх ролі в процесі аналізу економічного стану країн. Проаналізовано взаємозв’язок та взаємозалежність між даними індикаторами економічного розвитку та визначено ключові чинники, що впливають на ефективність та продуктивність використання національного багатства як сукупності природного, виробничого (промислового) та людського капіталів у сто сорока країнах світу.
Для розрахунку ефективності використання національного багатства країни використано такий економічний показник як ROE, що розраховується діленням ВВП на Національне багатство скориговане на величину чистих іноземних активів. Серед 140 країн світу середній рівень ефективності використання національного багатства у ТОП-10 найрозвиненіших країн становить 6,98%, у ТОП-40 – 7,08%. Середній рівень ефективності використання національного багатства у країнах із 40 по 90 рейтингове місце становить 7,92%, а у країн із 91 по 140 місце, тобто у найбідніших та найменш економічно розвинених країн – 5,37%.
36
Zhukova, Julia, та Marina Volyk. "СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВУ ПО СУМНІВНИХ БОРГАХ ЯК ЕЛЕМЕНТ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНІСТЮ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, № 1 (25 жовтня 2018): 51–57. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0106.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі висвітлені теоретичні та методичні аспекти управління дебіторською заборгованістю організації на основі створення резерву по сумнівних боргах. Розглянуто методи розрахункової суми резерву сумнівних боргів. Охарактеризовані відмінності між бухгалтерським і податковим обліком резервів за сумнівною заборгованістю.
Нестабільність та недостатня визначеність розвитку економіки України, міжнародна фінансова криза збільшують проблеми, що склалися у системі відносин між суб’єктами господарювання щодо комерційного кредитування. Незважаючи на деяке подолання кризи неплатежів, розміри дебіторської та кредиторської заборгованостей підприємств залишаються значними та набагато перевищують їх розміри в країнах з цивілізованими ринковими відносинами.
Дебіторська заборгованість є невід'ємним елементом збутової діяльності будь-якого підприємства. Занадто висока частка дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижує ліквідність і фінансову стійкість підприємства і підвищує ризик фінансових втрат компанії. Розумне ж використання комерційного кредиту сприяє зростанню продажів, збільшення частки ринку і, як наслідок, позитивно впливає на фінансові результати компанії.
Виявлено що сучасна система управління дебіторською заборгованістю повинна включати всю сукупність методів аналізу, контролю і оцінки дебіторської заборгованості. Разом з тим, управління дебіторською заборгованістю - це робота з джерелами виникнення простроченої заборгованості та постійна робота з контрагентами, що включає не тільки формування кредитної політики підприємства та організацію договірної роботи, а й управління борговими зобов'язаннями.
Доведено що деякі об'єкти обліку безпосередньо не впливають на фінансовий стан підприємства, його виробничі або торгові результати, не змінюють кількості грошей в касі чи на рахунку. Однак вони мають своє відображення в бухгалтерському обліку підприємства. Одним з таких об'єктів обліку є резерв сумнівних боргів.
37
Остапенко, Ю. "ОПОДАТКУВАННЯ ОПЕРАЦІЙ З ВИКОРИСТАННЯМ СПЕЦІАЛЬНИХ ПЛАТІЖНИХ ЗАСОБІВ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 5 (13 червня 2021): 36–39. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.04.06.2021.004.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто особливості здійснення розрахунків банківськими платіжними картками, окреслено операції, які можуть здійснювати держателі корпоративних платіжних карток за їх допомогою, досліджено порядок виникнення податкових наслідків у системі розрахунків платіжними картками при оплаті товарів (робіт, послуг). Особлива увага приділена питанням оподаткування операцій, пов’язаних із використанням корпоративних банківських платіжних карток під час відрядження та податковим наслідкам, що виникають у випадку використання підзвітною особою коштів з карткового рахунку на особисті потреби, якщо такі неправомірно витрачені кошти не були своєчасно повернуті підприємству.
38
Ізмайлов, Ярослав Олексійович, та Світлана Володимирівна Свірко. "Удосконалення методичних аспектів обліку, аналізу та контролю запасів підприємств". Економіка, управління та адміністрування, № 1(95) (12 березня 2021): 39–44. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-1(95)-39-44.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі обґрунтовано, що запаси є фундаментом розвитку підприємств будь-якого виду господарської діяльності. Доведено, що належним чином врегульована термінологія і нормативно-правова база, правильна організація та якісне методичне забезпечення бухгалтерського обліку, аналізу та контролю запасів забезпечать достовірне оприбуткування та списання даних об’єктів на виробництво готової продукції (надання послуг), ефективне управління оборотними активами та дозволять виявляти резерви збільшення віддачі від виробничих запасів. Запропоновано методичний підхід до ведення обліку використання запасів на зазначені цілі підприємства, через операційну та інвестиційну діяльність, а також алгоритм відображення господарських операцій в автоматизованій інформаційній системі рахунків бухгалтерського обліку руху запасів підприємства, що дасть можливість більш повно, з належним ступенем деталізації обліковувати та аналізувати обсяги запасів, що отримані та фактично використані на господарську діяльність підприємства. Удосконалено методичні аспекти аналізу запасів, що дозволяють більш прозоро і достовірно відображати та контролювати цільове використання й рух запасів, оцінювати ефективність їх використання на підприємствах. Розроблені рекомендації з удосконалення процедури контролю запасів сприятимуть достовірному та повному відображенню їх в обліку та дієвому контролю за надходженням, рухом та списанням у виробництво, що дозволить зменшити витрати підприємства та підвищити прозорість й ефективність господарських операцій із запасами.
39
Bakulina, Oksana, та Valentina Ternopilska. "«Зелена» економіка як умова сталого розвитку". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 48, № 2 (1 листопада 2021): 39–44. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2021.48.06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто зміст поняття «зелена» економіка. Розкрито досвід розвитку «зеленої» економіки на міждержавному рівні. Представлено напрями розвитку «зеленої» економіки у світі. Виокремлено чинники, які обмежують можливість переходу національних економік країн світу до моделі «зеленої» економіки. Встановлено, що вагомий вплив на розвиток «зеленої» економіки здійснюється на національному рівні. Висвітлено напрями розвитку «зеленої» економіки в Україні: формування та впровадження еколого-економічного механізму сталого розвитку, який передбачатиме налагодження міждержавних взаємовідносин з охорони навколишнього середовища; впровадження відповідних нормативно-правових актів, правил ведення бізнесу; прийняття науково-технічних, інвестиційних рішень з екологізації; створення системи екологічних інновацій; врахування факторів екологічного ризику й екологічного страхування; розробка екологічно обґрунтованих національних рахунків та ін. Наведено показники вимірювання «зеленого» росту країн світу (The Global Green Economy Index, Global Cleantech innovation Index, Global Green Finance Index). Наголошено, що для виконання вимог Паризької угоди державами світу, реалізації Цілей сталого розвитку до 2030 р. необхідним є спрямування значних обсягів міжнародних фінансових потоків, які є інструментом переходу до «зеленої» економіки, активізації інвестиційних процесів та екологізації бізнесу. Розглянуто основні сфери та інструменти «зеленого» фінансування, які використовуються країнами світу. Виокремлено причини уповільнення формування сектору «зеленого» фінансування в Україні.
40
Zhuravel, V. "ГАРАНТІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ СУДОВОЇ СИСТЕМИ". Juridical science 2, № 5(107) (3 квітня 2020): 177–86. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.22.
Повний текст джерелаАнотація:
В соціальному захисті працівників судової системи приймає участь велика кількість владних суб’єктів, що збільшує можливість зловживання владою, поширення корупційних відносин та врешті не отримання необхідної допомоги оперативно. Визначення гарантій правового регулювання надасть можливість з’ясувати, які саме заходи встановленні для забезпечення отримання соціального захисту працівниками судової системи. Крім того, аналіз змісту гарантій правового регулювання соціального захисту працівників судової системи дозволить зрозуміти рівень їх актуальності, достатності та ефективності дії, виявити проблеми із правовим закріпленням та шляхи до вдосконалення. Зроблено висновок, що серед видів гарантій правового регулювання соціального захисту працівників судової системи варто виділяти гарантії підтримання матеріальної стабільності. Такі гарантії діють уже після настання соціальних ризиків та пов’язані із обов’язком держави забезпечувати працівникам судової системи належний захист рахунком коштів державного бюджету, оскільки інші джерела доходу для них були заборонені. Правове регулювання даних гарантій за останні роки значно змінилося й, на сьогодні, для усіх працівників судової системи обов’язковою є участь в загальнодержавному соціальному (пенсійному) страхуванні, а отже й на них поширюються загальні правила нарахування та отримання пенсійного забезпечення чи соціальної допомоги у зв’язку з тимчасовою чи повною втратою працездатності. Також, спільною є гарантія збереження робочого місця та виплата заробітної плати для працівників судової системи, що реалізують своє право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3 років. Хоча дана гарантія недостатньо деталізується у спеціалізованому законодавстві щодо правового статусу працівників судової системи. Гарантії правового регулювання соціального захисту працівників судової системи, то вони частково мають застарілий характер, адже поставлені перед ними завдання можуть виконувати ефективніше за допомогою нових заходів соціального захисту, а також вони уже не відповідають уявленням суспільства щодо справедливого соціального захисту. Наприклад, гарантії надання службового житла чи освіти для дітей працівників судової системи можуть бути вирішенні шляхом збільшення та актуалізації розміру грошової винагороди. Аналіз гарантій правового регулювання соціального захисту працівників судової системи свідчить про їх незбалансований характер, що впливає на рівність між працівниками судової системи, їх мотивацію якісно виконувати посадові обов’язки та підтримувати правопорядок.
41
Zharnikova, Valeriia. "ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ: СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ПОГЛЯДІВ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕНЬ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, № 2 (20 грудня 2018): 48–63. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0206.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено наукову та періодичну літературу з питання обліку розрахунків з покупцями за останні двадцять років. Проаналізовано сутність поняття «розрахунки» та надано характеристику форм прояву розрахунків з покупцями за різними аспектами, в тому числі: економічному, бухгалтерському, податковому, банківському та юридичному.
В системі розрахунків деталізовано форми прояву розрахунків з покупцями по перерахованим вище критеріям. Визначено, що формою прояву економічного аспекту розрахунків з покупцями є прибуток від продажу товарів і збиток по сумнівних боргах, бухгалтерського аспекту - виручка від реалізації та дебіторська заборгованість, податкового аспекту - податковий кредит і податок на прибуток, банківського аспекту - кредитування та банківські гарантії, юридичного аспекту - договори купівлі-продажу та агентські угоди.
Розглянуто різні підходи до проблематики останніх публікацій з тематики розрахунків з покупцями та визначено коло питань, що досліджені достатньо широко та частково. Проведено ґрунтовний аналіз досліджень та здійснено систематизацію поглядів вчених і практиків з питань обліку розрахунків з покупцями. Розглянуті вище наукові та практичні публікації розподіллено по галузевій спрямованості дослідження на три групи: оптова торгівля, роздрібна торгівля, інші галузі. За сферами дослідження публікації систематизовано також на три групи: дебіторська заборгованість, розрахунки з покупцями, системи лояльності.
Рекомендації щодо вдосконалення обліку розрахунків з покупцями, викладені в досліджуваних джерелах класифіковані по семи напрямках, в тому числі: класифікація, оцінка в бухгалтерському обліку, документальне оформлення та відображення у фінансовій звітності, відображення на рахунках бухгалтерського обліку, показники оборотності та їх аналіз, впровадження інформаційних технологій та Інтернет-технологій, а також оподаткування. На базі проведених досліджень проблемних питань бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями в торгівлі окреслено п'ять напрямків, що вимагають подальших наукових досліджень.
42
Дмитренко, Е. С. "УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ – ПОТРЕБА СЬОГОДЕННЯ". Kyiv Law Journal, № 1 (11 травня 2022): 111–16. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2022.1.17.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті проаналізовано окремі нормативно-правові акти, із ухваленням яких у сфері публічної фінансової діяльності почали впроваджуватися цифрові технології. Зазначено, що широке їх впровадження у фінансову систему розпочалося із підписанням Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом та прийняттям Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки. Акцентовано увагу на позитивний вплив застосування цифрових технологій на надання фінансових онлайн-послуг, застосування яких забезпечує їх високу ефективність і стандартизованість. Водночас з’ясовано окремі негативні сторони: поширення недостовірної інформації, порушення особистої інформації та персональних даних, випадки повного чи часткового блокування роботи державних органів та фінансових установ. Проаналізовано окремі проблеми впровадження цифрових технологій у сферу використання публічних коштів: неналежне виконання державними та місцевими органами вимог щодо оприлюднення інформації про використання публічних коштів; відсутність реальних механізмів забезпечення відповідальності за порушення цієї вимоги. Запропоновано удосконалити Бюджетний кодекс України та Закони України «Про Рахункову палату», «Про відкритість використання публічних коштів» положеннями про оприлюднення результатів контролю за дотриманням бюджетного законодавства. Окремо розглянуто проблеми впровадження електронного аудиту у сферу оподаткування. Визначено шляхи вирішення окремих із них шляхом удосконалення Закону України «Про електронні документи та електронний документ обіг», Податкового кодексу України, інших нормативних актів щодо організації електронного документообігу та електронних перевірок у сфері оподаткування, а також забезпечення технічних можливостей для впровадження відповідного програмного забезпечення.
43
Я., Мельник Я. "КОНЦЕПЦІЯ СЕМІОТИКИ У СОЦІАЛЬНОМУ ПРАВІ: ПРОБЛЕМИ ДОКТРИНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 1 (39) (21 квітня 2020): 91–97. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2020-39-1-91-97.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються проблеми становлення інституту семіотики в соціальному праві. Розглядаються питання доктринального семіотичного вакууму, що позначається на правовій політиці повноцінного розвитку соціального права.Автор зазначає, торкаючись змісту терміну «семіотика» (грецькою «semeiotikón»), він від «seméion», що означає знак, ознака, а семіологія, як наука, досліджує властивості знаків і знакових систем, природних і штучних мов. Вчена О.М. Балинська семіотику права пропонує визначати як окремий напрям філософії права, що концептуально охоплює всі основні філософські аспекти (онтологію, гносеологію, аксіологію, антропологію та праксеологію) права як суспільного феномена.Розмірковуючи про дійсність як образ образів, не було б зайвим відмітити позицію Г. Андерса, який зазначає, що образи принципово оприявнюють не зв’язки, а лише вирвані картини світу, отже, коли вони показують світ, вони і його приховують. Зрештою, Г. Андерс зауважує, що сенсаційне сутнісно належить до шаблонів; і не лише тому, що воно їх прикриває і гасить; а й тому, що воно саме тяжіє до перетворення на шаблони.Абсолютизація права, – на думку В.В. Завальнюка, – це теж міф про право як реалізацію справедливості, ідеалу. Міф, що втілив месіанський образ права, який існував на різних історичних етапах, трансформувався і утворив безліч похідних міфів. Ю.Г. Барабаш та В.Л. Федоренко приходять до висновку у тому, що соціальна політика держави в тому числі на конституційному рівні, повинна бути переорієнтована виключно з питання про соціальне піклування громадян на створення умов, коли кожен зможе власними зусиллями гарантувати собі нормальне існування. Схожої позиції притримуються й науковці М.І. Іншин та В.І. Щербина. Вони відмічають, що зазвичай, кінцевими цілями соціальної політики є досягнення рівноваги, стабільності і безпеки життя у суспільстві, цілісності і динамізму його розвитку, забезпечення достатніми матеріальними, організаційними та іншими ресурсами їх прогресу та вдосконалення, а в кінцевому рахунку становлення умов для спокійного життя громадян, їх упевненості у завтрашньому дні.
Ключові слова: соціальне право, правова семіотика, соціальна політика, семіотика соціального права, право, як знакова система.
44
Коцеруба, Н. В. "КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ В СИСТЕМІ КРИЗИС-МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 28–34. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-05.
Повний текст джерелаАнотація:
Загострення кризи світової економіки актуалізує необхідність мінімізації впливу кризових ризиків на результати економічної діяльності підприємств. Події попереднього та поточного років свідчать про те, що найбільше потерпають від наслідків кризи мікро-, малі та середні підприємства, які на відміну від великих підприємств не мають ефективних запобіжників для своєчасного виявлення та попередження кризових загроз. Це вимагає від суб’єктів підприємницької діяльності своєчасного виявлення, перш за все, операційних ризиків, до яких належать зменшення обсягів діяльності і, як наслідок, уповільнення зростання операційних доходів і зменшення операційного прибутку, що призводить до загострення фінансових ризиків – зниження рентабельності операційної діяльності, а також рентабельності активів та капіталу підприємства і погіршення фінансового стану підприємств. Чинники кризи як предмет антикризового управління являють собою явища, що є причинами порушення стабільного розвитку підприємства. Залежно від середовища виникнення чинники кризи розподіляються на зовнішні (на зміну яких окреме підприємство впливати не може) та внутрішні (які піддаються регулюванню з боку систем антикризового управління підприємством). Ефективне антикризове управління підприємством торгівлі ґрунтується на використанні інформації стосовно показників операційної і фінансової діяльності, негативна зміна яких призводить до утворення кризових ситуацій. Із метою визначення проблемних ланок діяльності підприємства торгівлі запропоновано моделювання операційного прибутку, що розраховується методом прямого рахунку: збільшення доходів та зменшення витрат створюють приріст прибутку, а зниження доходів та зростання витрат зменшують прибуток на відповідну величину. Для зниження ризику та втрати платоспроможності підприємства рекомендовано використання платіжного календаря. Грошові потоки у платіжному календарі групуються за видами діяльності відповідно до напрямів надходження і витрачання коштів, що дає змогу своєчасно встановити потенційні кризові загрози та сформувати критерії оцінки ризику неплатоспроможності. Доцільне використання методики оцінки потенційного банкрутства за системою формалізованих і неформалізованих критеріїв, що доповнена показником власного оборотного капіталу, від’ємне значення якого є ознакою критичного фінансового стану суб’єкта господарювання. Зважаючи на обмежені ресурси кризис-менеджменту значної кількості підприємств, що діють на товарному ринку України, у статті запропоновано систему контрольно-аналітичних процедур, застосування яких дає змогу оцінити ризики та визначити орієнтири безпечної економічної діяльності, не залучаючи фахівців консалтингових аудиторських фірм та маркетингових агентств.
45
Червякова, О. В. "Розвиток національного законодавства у сфері соціального захисту населення." Bulletin of Alfred Nobel University Series "Law" 1, № 1 (2020): 71–79. http://dx.doi.org/10.32342/2709-6408-2020-1-1-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано систему соціального законодавства України, що є достатньо розгалуженою, вона включає в себе акти загальної дії та акти спеціальної дії, які спрямовані на певні категорії та гру- пи соціально вразливих верств населення. Зокрема держава гарантує соціальний захист, передбаче- ний Конституцією України, право на соціальний захист гарантується загальнообов’язковим держав- ним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та ор- ганізацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі дер- жавних, комунальних та приватних установ для догляду за інвалідами. Зазначено, що потребує по- дальшого вдосконалення законодавство щодо соціального захисту мирного (цивільного) населення, яке постраждало внаслідок бойових дій чи збройних конфліктів. Водночас низкою підзаконних актів встановлюється порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; особливос- ті реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; по- рядок використання коштів, що надійшли від фізичних та юридичних осіб для надання одноразової грошової допомоги постраждалим особам та внутрішньо переміщеним особам; здійснення соціаль- них виплат внутрішньо переміщеним особам; питання фінансування бюджетних установ, здійснен- ня соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і органі- заціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Каз- начейства; перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здій- снюють свої повноваження.
46
Zadorozhnyi, Zenovii-Myhailo Vasylovych, та Yuliya Anatoliivna Sudyn. "ВИТРАТИ НА ФОРМУВАННЯ ВНУТРІШНЬОГО ГУДВІЛУ ЯК ОБ’ЄКТ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 3(15) (2018): 90–95. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2018-3(15)-90-95.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Зростання тенденції впливу нематеріальних переваг підприємства на його інвестиційну привабливість і фінансову успішність активізує дослідження у напрямку визнання та обліку витрат на формування внутрішнього гудвілу. Постановка проблеми. З метою реалізації цілей управлінського обліку на підприємстві виникає потреба в ідентифікації витрат на формування внутрішнього гудвілу та визначенні оптимальних методів управління ними, що дасть можливість створити методику відображення внутрішнього гудвілу в системі бухгалтерського та управлінського обліку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у розвиток теоретичних та практичних засад відображення витрат на формування внутрішнього гудвілу зробили вчені: С. Ф. Голов, В. М. Диба, С. Ф. Легенчук, Р. В. Романів, В. В. Травін, Т. Б. Циганова, Г. В. Уманців, П. Фесс, Дж. Френсіс, Г. Хагс, Р. та інші. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Попри наявність у науковому просторі про-блеми відображення та визнання внутрішнього гудвілу відсутні конкретні методичні рекомендації щодо обліку витрат на його формування та оцінка економічного ефекту від визнання таких витрат як об’єкта управлінського обліку. Постановка завдання. Дослідження особливостей та методики відображення витрат на формування внутрішнього гудвілу у системі бухгалтерського обліку і їх вплив на стратегічні управлінські рішення підприємства. Виклад основного матеріалу. У статті розглянуто особливості обліку витрат на формування внутрішнього гудвілу у нормативно-правових актах та працях вітчизняних науковців. Сформовано методичні рекомендації щодо відображення внутрішнього гудвілу в системі бухгалтерського обліку. Визначено економічний ефект від визнання витрат на формування внутрішнього гудвілу як об’єкта управлінського обліку. Висновки. Покращенню інформаційного забезпечення управлінського обліку та активізації інвестиційної привабливості підприємства сприятиме відображення витрат на формування внутрішнього гудвілу на рахунках активів з подальшою деталізацією у примітках до фінансової звітності.
47
Бардаш, Сергій Володимирович, та Тетяна Станіславівна Осадча. "Класифікація трансакційних витрат суб’єктів рентних відносин". Економіка, управління та адміністрування, № 1(95) (12 березня 2021): 23–32. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-1(95)-23-32.
Повний текст джерелаАнотація:
Зміна економічної формації в країнах пострадянського простору обумовила перегляд ставлення до рентних відносин, а також здійснення оцінки їх ефективності. Останнє є можливим за умови врахування трансакційних витрат, що безумовно виникають в умовах рентних відносин. Наразі їх склад, і у першу чергу під час реалізації рентних відносин, залишається нерозкритим. Стаття спрямована на розв’язання означеної проблеми, а також окреслення способів відображення трансакційних витрат у системі бухгалтерського обліку. Отже, дослідження в цьому напрямі є актуальними та перспективними.
Метою статті є ідентифікація та класифікація трансакційних витрат у системі рентних відносин. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання сутності рентних відносин та заходів щодо їх удосконалення; бібліографічний метод для ідентифікації трансакційних витрат у контексті теорій власності, інституціоналізму, агентських відносин та колабораційних альянсів як теоретичного підґрунтя реалізації рентних відносин; компаративний аналіз економічної сутності, причин виникнення та класифікації трансакційних витрат; абстрактно-логічний метод для обґрунтування основних теоретичних положень, формулювання висновків; метод моделювання для побудови класифікації трансакційних витрат суб’єктів рентних відносин.
На підставі вивчення останніх публікацій узагальнено існуючі підходи до визначення сутності трансакційних витрат, ідентифіковано багатоваріантність їх класифікації, а також розроблено класифікацію трансакційних витрат, що виникають у межах рентних відносин та яка може бути покладена в основу їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку. Практичне значення дослідження полягає у розробці класифікації трансакційних витрат, яка спрощує їх ідентифікацію та зарахування до різних стадій реалізації рентних відносин.
48
Вожегова, Р. А., М. П. Малярчук, Д. І. Котельников та К. С. Грибинюк. "Врожайність сої за різних систем основного обробітку ґрунту та удобрення в умовах зрошення". Аграрні інновації, № 7 (24 вересня 2021): 10–15. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.7.2.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті відображено результати експериментальних досліджень формування щільності складення, водопро- никності, поживного режиму ґрунту та продуктивності сої за різних способів основного обробітку, органо-міне- ральних систем удобрення з використанням післяжнив- них решток і сидератів в сівозміні на зрошенні півдня України. Під час експерименту використовували польо- вий, кількісно-ваговий, візуальний, лабораторний, роз- рахунково-порівняльний, математично-статистичний методи та загальновизнані в Україні методики й мето- дичні рекомендацій. Дослідження проводились про- тягом 2016–2019 рр. на дослідних полях Асканійської ДСДС ІЗЗ НААН України в зоні дії Каховської зрошу- вальної системи. Дослідженнями встановлено, що на початку веге- тації найменший рівень щільності, а саме 1,23 г/см3, спостерігався за чизельного обробітку на 28–30 см, що більше контролю на 1,6%, а найбільша щільність складення, а саме 1,29 г/см3, була отримана за нульо- вого обробітку, що вище контролю на 3,2%. За оранки на 28–30 см вміст нітратів коливався в межах 38,3–40,3 мг/кг ґрунту. Максимальними показниками від- значився варіант чизельного розпушування на 28–30 см, а саме 48,0–56,5 мг/кг ґрунту, та нульового обробітку ґрунту, а саме 46,7–50,1 мг/кг ґрунту, що більше порів- няно з контролем на 27,4%. Найменші показники вмісту рухомого фосфору формувалися за нульового обро- бітку 55,2–64,2 на початку та 40,6–51,2 мг/кг ґрунту перед збиранням врожаю. Найбільший обмінний калій був отриманий за оранки на 28–30 см, які колива- лися в межах 425,2–565,6 мг/кг ґрунту на початку та 388,4–479,9 мг/кг ґрунту на момент збирання врожаю залежно від фактору В. Основний обробіток, впливаючи на щільність скла- дення та поживний режим, створював різні умови для формування врожаю сої. Так, за оранки на 28–30 см в середньому по фактору А врожайність дорівнювала 3,80 т/га, такий же рівень врожайності, а саме 3,94 т/га, було отримано за чизельного обробітку на 28–30 см. Найменша продуктивність сої, а саме 3,30 т/га, відзна- чилась за нульового обробітку, що менше на 0,50 т/га, або 15,2%, порівняно з контролем.
49
Новіченко, Л. С., Н. С. Стойка та О. В. Щирська. "ОСОБЛИВОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ РОЯЛТІ: КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ". Actual problems of regional economy development 2, № 16 (25 листопада 2020): 77–83. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.77-83.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на дослідження особливостей бухгалтерського обліку та оподаткування роялті в Україні. Розглянуто визначення економічного змісту поняття «роялті» в сфері бухгалтерського обліку та оподаткування, що містяться в нормативних документах. Визначено, що відображення в бухгалтерському обліку роялті повинно забезпечуватися відповідним документальним забезпеченням. Роялті, як об’єкт бухгалтерського обліку, передбачає укладення відповідного ліцензійного договору, за умовами якого ліцензіар надає ліцензіату дозвіл на право використання об’єкта інтелектуальної власності на визначених договором умовах. Встановлено, що бухгалтерський облік роялті здійснюється шляхом відображення нарахованої суми роялті у складі витрат звітного періоду за функціональним призначенням. Систематизовано особливості бухгалтерського обліку роялті, акцентовано увагу на важливості розробки відповідного документального забезпечення облікового відображення господарських операцій, пов’язаних розрахунком роялті, відображенням на рахунках бухгалтерського обліку та фінансовій звітності підприємства. Визначено, що особливості оподаткування роялті врегульовані нормами Податкового кодексу України стосуються таких податків як ПДВ, податок на прибуток, єдиний податок, ПДФО, військовий збір. Дослідження особливостей та ключових аспектів оподаткування роялті дозволило встановити порядок оподаткування операцій з нарахування та виплати роялті юридичних осіб на різних системах оподаткування.
50
Возняковська, Крістіна Анатоліївна, та Анна Валеріївна Марущак. "ЩОДО ПИТАННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ". Знання європейського права, № 4 (7 лютого 2020): 98–108. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена подоланню негативного стану протиставлення майнових активів юридичних осіб та фізичних осіб – їхніх засновників. Лише за таких умов несприятливі наслідки банкрутства банку, які виникають значною мірою – як було зазначено вище – у результаті порушення державою умов контролю за платоспроможною роботою банків, може бути відновлений баланс у забезпеченні платоспроможної роботи господарюючих суб’єктів загалом, а інвестиційні процеси в Україні отримують потужний сигнал для нових капіталовкладень, адже економіко-правовою основою будь-яких капіталовкладень завжди виступає накопичення капіталів на поточних рахунках підприємств.
В статті автори розглянули, що Національний Банк України та інші контролюючі органи в умовах законодавчого обов’язку підприємств, здійснюючи розрахунки у безготівковій формі та зберігаючи грошові кошти у банках, по суті, допускають ситуацію неспроможності банку. За таких умов ці органи мають розглядатися як такі, що не вжили всіх залежних від них заходів для належного контролю за діяльністю банку, що призвело до слабкості банку та подальшої його неліквідної роботи, переведення його у розряд проблемних.
У статті окреслено також досвід ЄС, зокрема йдеться про Директиву 94/19 / ЄС Європейського Парламенту та Ради від 30 травня 1994 р. «Про системи гарантування вкладів», яка вимагає, аби всі держави-члени мали ті чи інші системи гарантування вкладів як мінімум на 90% від суми депозиту, щонайменше 20 000 євро на особу. Розглянуто досвід Ірландії і зазначено, що збільшення суми страхування на необмежену суму змусило багато інших країн ЄС, починаючи із Сполученого Королівства, відреагувати, збільшивши межу страхування депозитів, аби уникнути відтоку коштів до ірландських банків.
Висвітлено, що нагальною потребою є відновлення балансу справедливого відшкодування шкоди у результаті неспроможності банків шляхом істотного перегляду черговості задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства банку.