Статті в журналах з теми "Система лексикографічна"

Стаття присвячена актуальним проблемам функціонування та перекладу неологізмів у медійних текстах сучасної англомовної преси. В ході дослідження дано визначення поняття «медіатекст». Охарактеризовані стилістичні особливості англомовних медійних текстів. Відзначено, що мова англомовних медійних текстів має певні особливості та спрямування на окремі категорії читачів. В ході аналізу англомовних медіа доведено пряму залежність між ступенем складності підібраних мовних засобів та соціокультурними специфічними рисами цільової аудиторії. Підкреслено, що переважну частину специфічної лексики в англомовних медіа складає суспільно-політична лексика. Перед політичними текстами стоїть завдання водночас і чітко передавати події світу політики, і не надто ускладнювати та перевантажувати повідомлення різноманітними термінами, які б заважали його розумінню. Відтак журналісти часто вдаються до вживання неологізмів. Розглянуто поняття неологізмів та їх типологію. Відзначено, що існують різні параметри визначення терміна “неологія”: процес створення нових лексичних одиниць будується відповідно до звичайних механізмів творчого процесу в розвитку мови; теоретичне і прикладне дослідження створення лексичних одиниць, способи утворення слів, критерії визнання, прийняття і поширення неологізмів, соціокультурні аспекти неології; систематично організована діяльність інститутів для обліку, створення, запису, поширення і впровадження неологізмів у чіткі рамки мовної політики; встановлення нових терміносистем і недавно створених галузей, що мають прогалини в термінології і вимагають її впровадження; лексикографічна система відносин зі словниками виходить з двох аспектів: використання словника як фільтруючого засобу з визнання неологізмів і аналіз їх обробки всередині словників. Розглянуто функційність неологізмів у медіатексті. Результати аналізу дають змогу зробити висновки, що неологізми досить поширені в газетних текстах, і це знаходить своє відображення в статтях різної тематики (економічної, ділової, розважальної, молодіжних газетах та ін.), створюючи в кожній із них свій стилістичний ефект. Відзначено, що передача неологізмів українською мовою здійснюється із залученням таких способів перекладу, як уподібнення, описовий переклад, калькування, транскрибування, транслітерація.

У статті теоретично обґрунтовується місце колокацій як мовно-мовленнєвих одиниць у говірковому дискурсі, що визначає їхній лексикографічний ранг у тезаурусі говірки. Колокація є неоднослівним, стійким і таким, що регулярно трапляється в мовленні, словосполученням, що позначає єдине поняття, і, ієрархічно знаходячись між словом і фразеологізмом як одиницями мовних виражень, є реалізацією полісемії слів. Такі конструкції важливі для дескрибування мовних даних говірки, що вилучені з мовленнєвих текстів на основі врахування граматико-синтагматичних зв’язків. Звернено увагу на можливості корпусного підходу до відбору таких одиниць та подальшу наукову інтерпретацію колокаційної складової частини в системі говірки у складі монографічного опису. Вокабуляр тезауруса, фрагмент якого подається, базується на токенізації, своєрідній декомпозиції текстового матеріалу на ряд мовних одиниць – слів та колокацій тощо. За такого методу лексикографування застосовуються дистрибутивний і контекстологічний методи. Пропонований автором аналіз лексично-граматичного рівня емпіричного матеріалу говірки як системи мови є фрагментом її дескрипції, що в межах опису моноговіркового лінгварію передбачає укладання тезауруса. У межах вокабулярію тезауруса колокації кваліфікуються як семантичні графи або смислові одиниці тексту. Звернено увагу на особливості токенізації з текстів усного мовлення та лексикографування колокацій в тезаурусі говірки. Колокації в говірковому дискурсі відрізняються і яскраво вираженою граматичною природою, і стійким характером, і статистичною представленістю в усному колективному мовленні, що є показником таких активних процесів сучасної української мови, як граматикалізація й ідіоматизація. Лексикографування колокацій у моноговірковому тезаурусі може слугувати базою для укладання окремої колокаційної лексикографічної системи як одного з аспектів екстраполяції говірколінгварію.

Діахронічний аналіз вивчення української військової лексики показав, що зазначена система має багатий науковий і лексикографічний доробок, який ще повною мірою не досліджений і не осмислений. Потребує розробки фахова сфера військової науки, оскільки сучасна військова термінологія обслуговує розгалужену систему служб і підрозділів, що виявляють зумовлену сферою діяльності специфіку, розвиваються самостійно й формують власні термінологічні тезауруси. Зазначено нагальність опису термінології Національної поліції України, укладання фахових словників і покажчиків. Ключові слова: діахронія, українська військова лексика, українська військова термінологія, фаховий словник, Національна поліція України.

У статті описано склад і формування релігійної термінної лексики, уміщеної в сучасних лексикографічних працях; її граматичні й ономасіологічні особливості, організацію на рівні парадигматики. Здійснено спробу пояснити на матеріалі словників релігійної лексики природу терміна, яка є складною й багато в чому не схожою на природу загальновживаного слова. З’ясовано, що найприкметнішою рисою релігійної лексики є перевага значної кількості маркованих слів. Виокремлено похідні та непохідні лексеми, зафіксовані в словниках. Здійснено граматичну характеристику сакральної термінології, представленої різними за структурою моделями. З’ясовано, що найпоширенішими з таких моделей є однокомпонентні, двокомпонентні та трикомпонентні терміни. Серед двокомпонентних термінів-словосполучень переважають за частотністю конструкції прикметник + іменник, дієслово + іменник, іменник + іменник, іменник + прикметник. Для трикомпонентних термінів властивою є така сполучуваність: іменник + іменник + прикметник, іменник + прикметник + іменник, іменник + іменник + іменник, прикметник + іменник + іменник. Особливу увагу зосереджено на семантичному аналізі термінів через зіставлення й з’ясування дефініцій. Аналіз синонімії словосполучень показав, що за будовою серед термінів-синонімів переважають двокомпонентні одиниці. Також досліджено гіпонімічну парадигму аналізованої терміносистеми. Пітверджено, що релігійна лексика підпорядкована законам як термінології, так і мови загалом, тож у системі церковно-релігійної термінології поєднані й водночас протиставлені стабільність як властивість кожної знакової системи і синонімічність як одна з визначальних ознак загальнолітературної мови. Лексика релігійної термінології містить марковані елементи, вона різноманітна за походженням, її складники активно вступають у синонімічні й антонімічні відношення. Перспективним уважаємо вивчення церковних термінів на фонетичному, лексичному, морфологічному та синтаксичному рівнях.

У статті простежується історія функціонування піснеспіву тропар з часу виникнення і до сьогодні. Подається класифікація тропарів. Дослідження виконано на основі лексикографічних джерел, що охоплюють XI–XXI ст.,а також церковних пам’яток.

Метою запропонованої статті є опис та теоретичне осмислення тезаурусу говірки як лінгвографічного продукту, що маючи свою специфіку, становить емпіричне підґрунтя доказової лінгвістики на сучасному її рівні розвитку. Об’єктом є тезаурус говірки, який представляє її лінгварій як мовно-мовленнєву систему. Предмет дослідження – теоретичні та функційні засади і параметризація тезауруса говірки як лінгвографічний об’єкт її опису як мовної системи. Результатом дослідження є обґрунтування тезауруса говірки як цілісного інтегрованого продукту у всьому обсязі його лінгвістичного інформаційного наповнення та дотримання вказаних теоретичних настанов; як лексико- та граматикографічного комплексу, що має спеціально-наукове лінгвістичне призначення; проміжною ланкою між традиційною картотекою і комп’ютерним корпусом; визначення тезауруса з усіма його перевагами щодо традиційного лексикографічного представлення в діалектологіїтощо. Тезаурус – лінгвографічне видання або електронний ресурс, що містить слова (словосполучення, фразеологізми, паремії тощо), розташовані в алфавітному порядку (з відображенням лексикографічних, граматико-графічних, фразеографічних та інших одиниць), що пояснює значення описуваних мовно-мовленнєвих одиниць та надає іншу лінгвістичну інформацію або повідомляє відомості про істот і предмети, які позначаються ними (онімографічні одиниці), а також наводить контексти їх вживання в мовленні певної мовної системи. Висновки. Тезаурус говірки має величезний потенціал як нова технологічна можливість опису лінгварію говіркияк мовної системи. Як лінгвографічний об’єкт, він спроможний вирішити широкий спектр лінгвістичних завдань в удосконаленні й оптимізації науково-інформаційного забезпечення лінгвістичних досліджень.

Purpose. The article considers methodological problems of mono-verbal ideographic dictionary as a separate lexicographic set of dialectal usus, built on the onomasiological principle, on the semantic relations of words from the concept to its lexical counterparts. By typology, ideographic and explanatory dictionaries are complementary, which determines the equipolent connection of the ideographic dictionary with the thesaurus of a separate language system. Methods. The monophonic ideographic dictionary proposed by the author offers a methodology for developing an ideographic dictionary of speech on a purely linguistic basis, in the direction “from the core to the periphery”, because the lexical structure of the idiom, in contrast to the common language, is narrowly accessible for speakers of the literary idiom and widely available for scientific interpretation of the lexicon of speech, and given the completeness of the presentation allows the use of quantitative methods. They ensure the objectivity of the obtained results and significantly reduce the time for their receipt and processing, which in the long run will provide objective results for further qualitative (qualitative) analysis – a monographic description of the language system of speech. Results. Monographic ideographic dictionary is a new type of dictionary – linguistic dialectological ideographic dictionary of scientific and linguodidactical purpose. Methodologically, its conclusion involves the stratification of vocabulary by functional, syntagmatic, paradigmatic and epidigmatic system parameters. Conclusions. Improving the method of parametric analysis for a one-word ideographic dictionary involves in the process of compiling the author of the “Ideographic Dictionary of the dialect of Pishchany Brid village of Dobrovelychkivsky district of Kirovohrad region” conducting various typological studies: continuing to collect natural dialect material, representation of the place of this lexical unit in its structure, etc., as well as ideographic lexicographic parameterization for component analysis of dialectal vocabulary, which will extrapolate the spoken material, and in the future will serve to solve a number of theoretical and practical problems of linguistics, and research will enter the linguistic picture of the world and give objective scientific results.Key words: dialectology, lexicography, monoidiom research, ideographic method, quantitative methods, qualitative analysis of vocabulary. Анотація.Мета. У статті розглядаються методологічні проблеми моноговіркового ідеографічного словника як окремого лексикографічного зводу діалектного узусу, побудованого за ономасіологічним принципом, за смисловими відношеннями слів від поняття до його лексичних відповідників. За типологією ідеографічні й тлумачні словники є взаємодоповню-вальними, що й визначає еквіполентний зв’язок ідеографічного словника з тезаурусом окремої мовної системи. Методи.Пропонований автором моноговірковий ідеографічний словник пропонує методологію розробки ідеографічного словника говірки за суто лінгвістичною основою, у напрямі «від ядра до периферії», оскільки лексичний склад ідіому, на відміну від загальномовного, є вузькодоступним для носіїв літературного ідіому і широкодоступним для наукової інтерпретації лексикону говірки, а з огляду на повноту представлення дозволяє використовувати квантитативні методи. Вони забезпечують об’єктивність отриманих результатів і значно скорочують час на їх отримання і обробку, що у перспективі дасть об’єктивні результати для подальшого квалітативного (якісного) аналізу – монографічного опису мовної системи говірки. Результати. Моноговірковий ідеографічний словник є новим типом словника – лінгвістичним діалектологічним ідеографічним словником наукового та лінгводидактичного призначення. Методологічно його укладання передбачає стратифікацію лексики за функціональним, синтагматичним, парадигматичним й епідигматичним системними параметрами. Висновки. Удосконалення методу параметричного аналізу для моноговіркового ідеографічного словника передбачає у процесі укладан-ня автором «Ідеографічного словника говірки села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області» проведення різного роду типологічних досліджень: продовження збирання польового діалектного матеріалу, проведення квалітативного аналізу лексики на предмет ядра й периферії мовної системи, наочного представлення того, яке місце посідає така лексична одиниця в його структурі тощо, а також ідеографічної лексикографічної параметризації для проведення компонентного аналізу діалектної лексики, що екстраполюватиме говірковий матеріал, а в перспективі прислужиться для вирішення низки теоретичних і практичних завдань лінгвістики, і проведені за ним дослідження увіллються в мовну картину світу та дадуть об’єктивні наукові результати.Ключові слова: діалектологія, лексикографія, моноговіркові дослідження, ідеографічний метод, квантитативний метод, квалітативний аналіз лексики.

З огляду на інформаційно-знаннєві запити сучасного суспільства значних обертів сьогодні набирає е-термінографія. Одним із її прикладних аспектів є проєктування та ведення термінографічних баз даних, віртуальних термінографічних лабораторій як різновидів і/або складників словникових баз, бібліотек словникових праць, словникових порталів, словникових вебсторінок, орієнтованих не лише на національні пріоритети, а й на інтеграцію до світових лексикографічних систем у напрямі розбудови багатомовних електронних ресурсів. Узагальнення слов’янського термінографічного досвіду кінця ХХ – початку ХХІ ст. у форматі укладання бібліографічного покажчика Слов’янська термінографія (1990 – 2017) задля його утримання в інтерактивному актуалізованому стані вимагає створення багатомовної термінографічної бази даних TERM_IN. Пропонований для проєктування на сайті Термінологічної комісії при Міжнародному комітеті славістів новий інтегрований ресурс передбачає програмне забезпечення з можливістю вибору користувацького інтерфейсу англійською та 10-ма слов’янськими мовами (українською, польською, російською, білоруською, хорватською, словенською, чеською, словацькою, сербською, македонською). Такий ресурс сприятиме частковому вирішенню проблеми забезпечення фахівців у галузі термінології інформацією про наявні славістичні термінографічні праці, зібрані на одній технологічній платформі в єдиній системі бібліографічного запису.

Аналіз наявних лексикографічних джерел російської, української і польської мов дав змогу висновкувати, що система подання в них сталих сполучень слів виявляється мало зручною для користувачів цих праць. Особливі ускладнення виникають у процесі перекладацької діяльності. Доводиться, що назріла нагальна необхідність у створенні комплексних словників сталих сполучень усіх типів для кожної мови окремо, які в подальшому слугуватимуть джерельною базою для перекладу їхніх структурних компонентів іншими мовами. Метою пропонованої роботи є визначення шляхів формування концепції нового типу комплексного словника з реєстровими нарізнооформленими одиницями.

В епоху глобалізації, тотальної комп’ютеризації та інформатизації всесвітня мережа стає невіддільною частиною життя людини. Одним із популярних віртуальних місць спілкування, окрім соціальних мереж, є онлайн-ігри, в яких існує своя специфічна лексика – геймерський жаргон. Попри те, що сучасна людина проводить в Інтернеті більшу частину свого дня, та онлайн-ігри, особливо серед молоді, щороку стають більш популярними, досліджень геймерського жаргону, зокрема лексикографічних робіт щодо зазначеної лексики, не так багато. Дослідження присвячене спробі описати та охарактеризувати структуру польсько-російського словника геймерського жаргону. В статті надано дефініцію поняття жаргон та виділені особливості власне геймерського жаргону, який слід відрізняти від комп’ютерного; описуються структурні елементи, за якими створено словник, та перелічені одиниці, з яких складається його макро- та мікроструктура. В запропонованому лексикографічному описі геймерського жаргону в російській і польській мовах враховуються фонетичні, графічні, граматичні, словотвірні особливості кожної з мов і здійснюється компаративний аналіз їх диференціальних ознак. Виділені специфічні ознаки ілюструються прикладами, які якнайбільше розкривають та аргументують сутність висловлювань. Словник базується на основних принципах лексикографування: наступництво лексикографічних творів, значна роль суб’єктивного фактора, зумовленість жорстким прагматизмом, нормативність у відборі й подачі лексичного матеріалу, теоретична й практична багатоплановість лексикографічних творів. Результати цього дослідження дали змогу порівняти систему геймерського жаргону у російській та польській мовах, виділити в них спільні та відмінні ознаки, підкреслити особливості кожної з мов щодо використання досліджуваних лексичних одиниць.

Аналіз наукових і лексикографічних праць показав, що формування української правоохоронної термінології бере свій початок із часів появи первісного суспільства, коли з’явилася потреба захищати інтереси людей. Зазначено, що дослідження особливостей генези правоохоронного термінокомплексу в період Київської Русі на матеріалі історичних пам’яток дасть змогу унормувати правоохоронну термінологію як спеціалізовану систему понять, що забезпечує потреби фахової поліційної діяльності. Наголошено на важливості відтворення процесу зародження й розвитку правоохоронної термінології в діахронії для формування фахового тезаурусу сучасного поліцейського.

Статтю присвячено дослідженню динаміки стилістичного шару «littéraire» з позиції когнітивно-комунікативної парадигми. Визначено, що стилістичні значення слів, у тому числі художні, є засобами збереження й передачі знань. Виступаючи одиницями мовної картини світу, що мають оцінну сутність, стилістично марковані вербальні знаки втілюють унікальне бачення світу носіями мови. У світлі когнітивного підходу стилістика розглядає систему знаків з позиції їх зорієнтованості на породження стилістично маркованої інформації, а апарат когнітивної лінгвістики може бути використаний для осмислення й інтерпретації глибинних ментальних механізмів, що забезпечують продукування стилістично та культурно прецедентної інформації. Стилістичне значення мовного знаку в статті розуміється як експресивно- оцінний квант знання про концепт, що ґрунтується на асоціативно- образному сприйнятті оточуючої дійсності. Отже, стилістичне значення, що становить різноаспектну сукупність знань і зафіксоване в лексикографічних джерелах, допомагає розкрити особливості концептуалізації дійсності носіями мови. З позицій сучасних когнітивних досліджень лексико-стилістичні підсистеми мови можуть бути досліджені як ментальні моделі, що співвідносяться з певними наборами лексико-стилістичних маркованих одиниць. Ці ментальні моделі містять уявлення про використання мови залежно від ситуації спілкування й формуються на основі стилістичних шарів лексики. У ході дослідження встановлено, що лексико-стилістична система французької мови має ментальну організацію, може бути представленою у вигляді когнітивних структур. З’ясовано, що найбільш репрезентативними ментальними стилістичними моделями є «littéraire», «familier», «populaire», «vulgaire» і «argot». Вони втілюють інформацію щодо специфічного вживання відповідних лексичних одиниць у певних ситуаціях спілкування. Ментальна стилістична модель «littéraire» містить інформацію про поширений ужиток слова в художньому стилі мовлення з яскраво вираженою експресивно-оцінною конотацією. Розвиток ментальної стилістичної моделі «littéraire» відбувається шляхом концептуального переосмислення реалій навколишньої дійсності, що відображається на стані французької мови загалом.

У статті розглянуто спосіб впровадження нових інформаційних технологій у процесі викладання та навчання з метою підвищення якості освіти. Отже, необхідність введення ІКТ у навчальний процес дозволить витрачати малу кількість часу на підготовку до занять та полегшить навчання студентам, полегшивши засвоєння матеріалів. Ефективність вивчення англійської мови студентами може бути підвищена за рахунок більш ефективного формування лексичних та перекладацьких навичок при використанні комп’ютерного чи електронного словника, створеного на основі сучасних досягнень інформаційних технологій. Слід враховувати, що застосування словника все ще залишається однією з найкращих можливостей для знаходження визначень слова. Особливо, коли студентам доводиться мати справу зі спеціалізованими текстами, де значення терміна не завжди визначається першим із багатьох наданих варіантів перекладу. Потрібно враховувати специфіку текстів та професійну сферу спілкування. Дискусії у галузі перекладознавства та методів навчання мов не завжди однозначно схиляються на користь необхідності звернення до професійного словника. Під час підготовки майбутніх фахівців професійна підготовка пов'язана з одним із організуючих способів навчального процесу та створенням нових технологічних підходів до організації діяльності студентів із опорою на сучасні інформаційно-комунікаційні технології. Використання повного спектру технічної підготовки та інформаційних ресурсів у навчанні іноземних мов відповідає сучасній навчальній парадигмі та підвищує пізнавальну діяльність учнів. Тож використання електронних лексикографічних систем у процесі вивчення дисципліни «Іноземна мова» у ВНЗ є ефективним інструментом формування та розвитку компетенцій у галузі перекладу спеціальних текстів.

У статті йдеться про складний період розвитку української літературної мови, який припав на період так званої дерусифікації (20-ті – поч. 30-х рр. минулого століття). Наукові суперечки, що точилися тоді навколо питань унормування літературної мови, заторкнули й болюче питання про способи поповнення української лексики. Такі науковці, як Ю. Шевельов і П. Векслер виокремили в українському мовознавстві дві течії, або дві групи пуристів («крайні» та «помірковані»), які демонстрували різні підходи до багатьох дражливих нормативних питань, одним із яких було питання про шляхи збагачення української терміносистеми. Так, крайні пуристи заперечували потребу запозичувати іншомовні слова, пропонуючи замість них уживати свої, українські, а якщо таких відповідників не було, то створювати або, як тоді писали, «кувати» нові слова на позначення абстрактних понять та явищ. Натомість помірковані пуристи були протилежної думки й пропонували не обмежувати використання чужомовних слів, адже це сприятиме поповненню української термінологічної системи. Показово, що сьогодні ми намагаємося повернути в науковий обіг українські слова, вилучені в період лінгвоциду (від поч. 1930-х років) з тогочасних термінологічних словників, й надаємо перевагу питомим лексемам, як-от: первень замість елемент, підсоння замість клімат, світлина замість фотокартка, бігун замість полюс, мапа замість карта, рівновартник замість еквівалент та багато інших. Аналіз тогочасних лексикографічних джерел допоміг унаочнити ці мовознавчі дискусії й довести, що поміж нормалізаторами 20-х років не було згоди й щодо вживання таких лексем, які можна використовувати не тільки в мові науки й техніки (за приклад ми взяли декілька мовних одиниць, кодифікованих у двомовних перекладних словниках, видаваних під ту пору у великій кількості).

У статті досліджено американську лінгвокультурну систему цінностей через концепт ЦІННОСТІ / VALUES. Ключові цінності поділяємо на такі основні групи: вітальні цінності, соціальні, політичні, моральні, релігійні й ідеологічні, художньо-естетичні, родинні, трудові. Створено номінативне поле концепту VALUES на основі мовних засобів, які його репрезентують. Структура номінативного поля концепту представлена у вигляді ядра та периферії, до яких входить значення певної лексеми, представлене гіперсемою/гіперсемами – семантичним компонентом вищого порядку, що організовує навколо себе розгортання семантичного поля. Для встановлення ядра номінативного поля концепту VALUES в американському масмедійному дискурсі були опрацьовані дефініції ключової лексеми, а також пов’язаних із нею лексем у словниках та тезаурусах. Шляхом аналізу лексикографічних джерел установлено синонімічне розширення ключової лексеми та одиниць, пов’язаних з нею. Виокремлено низку соціокультурних цінностей американського суспільства, зокрема personal control over the environment; change; time and its control; equality / egalitarianism;individualism; privacy; individual achievement (status, success); self-reliance / independence; competition; future orientation; action / work orientation; informality; directness / openness / honesty; patriotism тощо. Здійснено аналіз частотності вживання ключових лексем та їх синонімічних розширень. Установлено, що до ядра концепту VALUES належить складник Action / Work orientation. До навколоядерної зони входять: Equality / Egalitarianism, Time and its control, Change, Individual achievement (status, success), Materialism / Acquisitiveness (possess(iveness), consume(rs), customer(s), goods, services), Privacy, Value(s) тощо. Складовими периферії концепту VALUES є: Practicality, Individualism, Competition, Personal control over the environment, Future orientation, Directness / openness / honesty (sincerity, sobriety, straightforward, frankness, earnest, etc.), American liberalism and capitalism, Informality тощо.

Мета статті – проілюструвати, як спочатку в дискурсі Московської держави питання державності осмис- лювалось у релігійному контексті, що інспірувало обґрунтування містично-сакральної цінності самодержавства зокрема та док- трини «русский мир» загалом. Методологічні засади. Загалом робота виконана в історико-філософському методологічному ключі. Історичний метод застосовується як для опису самої структури релігійної частини ідеології «русского мира», так і для опису тих аспектів системи імперської геополітики Росії, які мають значний вплив на український культурний дискурс. По-друге, було використано аісторичний метод реконструю- вання, що дало змогу реінтерпретувати та реактуалізувати творчість Феофана Прокоповича, що відіграла важливу роль у становленні концепту самодержавства. Також у роботі було використано герменевтичний та лексикографічний методи. Наукова новизна. На думку авторки, основа проєкту «русский мир» була закладена ще у XIII–XIV столітті, а каталізація ідеї про метафізичне втілення сакральної божественної волі в особі деспота відбулась за правління Петра І, в чому брав участь українець за походженням філософ-богослов Феофан Прокопо- вич. Підкреслено, що формула «православ’я, самодержавство, народність» є не просто міфологемою досліджуваної док- трини, а відображає її ідеологічну сутність, в якій релігійна структура є актуальною лише в політичному контексті, на підтвердження освяченості російської влади. Розгортан- ня доктрини «русский мир» впродовж віків зумовило те, що і в наш час маніпуляції «ορθοδοξία» на користь імперської геополітики Росії активно діють як всередині неї, так і зовні, захоплюючи й українське медійне поле. Висновки. Звернення до квазірелігійної компоненти доктрини «русский мир» відкриває онтологічні підвалини ідеологічного виміру цієї доктрини, які легітимують каталізацію ідеї про метафізичне втілення сакральної божественної волі в особі очільника «русского мира». Розгортання цієї проблематики є важливою частиною проєкту нової української русистики, яка б провадила як науко- ве дослідження доктрини «русский мир», так і загалом Росії як специфічного феномена.

The article aims at analyzing the topical English pandemic (coronavirus) vocabulary from the perspective of system-functional approach. This envisages performing following tasks: 1) to identify the pandemic (coronavirus) lexical cluster, 2) to describe the word-building peculiarities of the English coronavirus vocabulary and 3) to interpret the functioning of this vocabulary within the political, every day, and Internet discourses.Methods. The methodological framework used in the study features: 1) generalization for establishing basic theoretical principles of the research; 2) structure-semantic analysis for studying the word-building specifics of the pandemic vocabulary; 3) statistical method for defining calculate the frequency and the productivity of certain word-building models within the pandemic lexical cluster; 4) the elements of discourse analysis to highlight the functional peculiarities of coronavirus vocabulary.Results. Coronacrisis, that we have experienced till the present, has become a crucial factor catalyzing nomination processes of the novel concepts, thus influencing the lexical system of the English language. We consider pandemic lexicon (coronavirus vocabulary) the novelist group of neologisms in the English language since it comprises innovative words and phrases which have been coined since the start of COVID-19 pandemic and relate to its impact on the modern life. Among the most common for coronavirus vocabulary word-building models are derivation, compounding, shortening, loan and substitution; alongside, the statistical analysis has proved blending to be the most productive word-building model. The study of functional peculiarities of the pandemic lexicon within various types of discourses shows that its biggest part has entered the usus. The use of pandemic vocabulary within the Internet discourse is marked by the development of a number of thematic groups of language units referring to: 1) routine activities and events; 2) changes in learn and work modes; 3) excess weight; 4) alcohol and 5) verbal aggressiveness.Conclusions. The study enabled categorizing the units of the English pandemic (coronavirus) vocabulary as a separate lexical cluster, which has predominantly developed with the help of the already existing language resources. The units of this innovative cluster perform nominative function by naming new concepts and realia of life, reflect social moods, for instance, the feelings of worry, fear, anguish, and hopelessness, or facilitate the humorous effect in communication. Prospects for future research lie within the expansion of discursive analysis of pandemic innovations for revealing functional of some neological units on different stages of the COVID-19 pandemic, as well as conducting a comparative study of pandemic innovations in distant languages.Key words: word-building, lexical innovation, pandemic vocabulary, discourse. Метою пропонованого дослідження є висвітлення актуального пандемійного (коронавірусного) вокабуляру англійської мови з позицій системно-функціонального підходу. Досягненню мети сприяє виконання таких завдань: 1) ідентифікувати пандемійний (коронавірусний) лексичний кластер; 2) охарактеризувати словотвірні особливості коронавокабуляра англійської мови та 3) проінтерпретувати особливості функціонування коронавокабуляра в політичному, повсякденному та інтернет-дискурсах.Методи. Для досягнення поставленої мети застосовувалися: 1) метод узагальнення для ідентифікації базових теоретич-них положень; 2) метод структурно-семантичного аналізу для вивчення особливостей словотвору пандемійного вокабуляра; 3) статистичний метод для вирахування частотності та продуктивності словотворення пандемійного лексичного кластера за конкретними моделями; 4) елементи дискурс-аналізу для вивчення функціональних особливостей короновокабуляра.Результати. Коронакриза, що триває нині, є центральним фактором впливу на лексикографічну систему англійської мови, оскільки актуалізувала проблему номінації нових реалій. Найактуальнішою неологічною групою англійської мови нині є пандемійна лексика (коронавірусний вокабуляр), до складу якого, зокрема, входять інноваційні слова та вирази, що виникли з початку пандемії COVID-19 та пов’язані з її впливом на сучасне життя. Елементи коронавокабуляра утворюються за низкою дериваційних моделей, до числа яких відносимо деривацію, основоскладання, скорочення, запозичення, субституцію, проте найпродуктивнішою моделлю за результатами статистичного аналізу є телескопія. Дослідження особливостей функціонуван-ня коронавірусного вокабуляра в різних типах дискурсу дає змогу констатувати превалювання узуальної лексики та тісні між-дискурсивні зв’язки, зокрема між політичним дискурсом та дискурсом повсякденності. Використання пандемійної лексики на просторах інтернет-дискурсу відзначається формуванням низки лексико-семантичних груп на позначення: 1) рутинних занять та подій; 2) змін у звичному розпорядку навчальної та робочої діяльності; 3) зайвої ваги; 4) алкоголю та 5) мовної агресії.Висновки. Проведене дослідження уможливило виокремлення англомовного пандемійного (коронавірусного) вокабуляра як окремого лексичного кластера, основу якого становить загальновживана лексика. Одиниці цього інноваційного кластера виконують номінативну функцію через іменування нових реалій та концептів життя, а також рефлектують настрої суспільства, зокрема відчуття занепокоєння, остраху, туги та безнадійності, або ж сприяють реалізації гумористичного ефекту комунікації.Ключові слова: словотворення, лексична інновація, пандемійний вокабуляр, дискурс.

У статті проаналізовано лексеми на позначення поняття обіцянки дотримуватися певних зобов’язань, клятви вірності якій-небудь справі. З’ясовано, що в сучасній українській мові функціонують іменникові лексеми присяга, обіцянка, обітниця, обіт, клятва, божба, рота із певними заувагами: присяга, обіцянка, клятва – загальновживані, обіт, обітниця, божба і рота – стилістично обмежені, хоча такої диференціації до початку ХХ ст. не зафіксовано. Про частотність використання однієї з названих лексем свідчать сталі словосполучення, наведені у словниках. На прикладі наголошування лексеми присяга проілюстровано позамовні чинники, що впливають на стан акцентуаційної системи української мови. Встановлена важливість етимологічних коментарів окремих укладачів лексикографічних праць, які тлумачать причини та час появи тієї чи тієї лексеми у нашій мові, подають паралелі з інших слов’янських мов, фіксують семантику лексем на певному історичному зрізі.

У статті проаналізовано характерне для лінгвальної дійсності явище переходу мовних одиниць одного стилю в інший. З’ясовано, що терміни в публіцистичних текстах Дмитра Донцова отримують конотативне забарвлення завдяки авторським дефініціям, атрибутивним модифікаторам та використанню численних тропів (метафор, антитез, порівнянь). Доведено, що емоційні тексти Трибуна нації є базою для формування державотвірного світогляду та основою в теоретичному осмисленні сучасних суспільно-політичних проблем. Ключові слова: суспільно-політичні терміни, шовінізм, фанатизм, Дмитро Донцов, конотація. Покликання Список використаної літератури Баган, Олег. Актуальна націософія: теоретичні, культурологічні, геополітичні та історіософські аспекти. Львів: Піраміда, 2016. Баган, Олег. Поміж містикою і політикою (Дмитро Донцов на тлі української політичної історії першої половини ХХ ст.). Київ, 2008. Башнянин, Григорій, Мисловський, Петро, Шевчик, Богдан, і Пасічник, Василь. Українська національна ідея: політико-економічний та історико-соціальний аналіз. Львів: Ліга-Прес, 2018. Гомза, Іван. Суспільно-політичні рухи. Київ, 2018. Грицак, Ярослав. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. Київ: Генеза, 1996. Донцов, Дмитро. Дух нашої давнини. Львів–Київ: Накладом Юрія Криворучка, 2011. Донцов, Дмитро. Єдине, що є на потребу. Київ: Діокор, 2002. Донцов, Дмитро. Націоналізм. Вінниця: ДП «ДКФ», 2006. Донцов, Дмитро. Хрестом і мечем. Тернопіль: Рада, 2010. Касьянов, Георгій. Теорії нації та націоналізму. Київ: Либідь, 1999. Квіт, Сергій. Дмитро Донцов: ідеологічний портрет. 2-ге вид. Львів: Галицька видавнича спілка, 2013. Короткий оксфордський політичний словник, за ред. І. Макліна, А. Макмілана; пер. з англ.: В. Сидоров, Д. Таращук та ін. Київ: Основи, 2005. Кузик, Петро. Націоналізм і шовінізм у міжнародних відносинах. 2-ге вид. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. Кузик, Петро. Націоналізм та шовінізм у міжнародних відносинах. Автореф. дис. …канд. політ. наук: 23.00.04. Львів, 2004. Лісовий, Василь. Культура – ідеологія – політика. Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 1997. Манелюк, Юрій, і Чубур Наталія. Сучасні ідейно-політичні течії. Київ: КНЕУ, 2010. Микитюк, Оксана. «Суспільно-політична термінологія Дмитра Донцова як основа українських державотвірних традицій». Куньч, Зоряна, Наконечна, Галина, Микитюк, Оксана, Булик-Верхола, Софія, Теглівець, Юлія. Теорія терміна: конкретизація лексико-семантичних парадигм. Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2018, с. 67–90. Новоставська, Оксана. «Парадигматичні відношення (синонімія та антонімія) у філософській термінології творів Івана Франка». Українська мова, № 2, 2013, с. 68–75. Паночко, Михайло. «Українська суспільно-політична термінологія кінця ХІХ – початку ХХ ст.: лексикографічний аспект». Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Ів. Франка. Серія: Філологічні науки (мовознавство), № 7, 2017, с. 133–6. Панько, Таміла. Від терміна до системи. Львів, 1979. Панько, Таміла, Кочан, Ірина, і Мацюк, Галина. Українське термінознавство. Львів: Світ, 1994. Сосновський, Михайло. Дмитро Донцов – політичний портрет: З історії розвитку ідеології українського націоналізму. Нью-Йорк–Торонто, 1974. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2005. Чугуєнко, Михайло. Формування та розвиток ідеології Дмитра Донцова. Автореф. дис. …канд філософ. наук: 09.00.12. Харків, 1998. Шведа, Юрій. Політичні партії: енциклопедичний словник. Львів: Астролябія, 2005. Coleman, Heather, Hrytsak, Yaroslav, Hundorova, Tamara, Zaitsev, Oleksandr and Shkandrij, Myroslav. A roundtable on Myroslav Shkandrij’s Ukrainian Nationalism: Politics, Ideology, and Literature, 1929–1956. DOI: 10.1080/00085006.2017.1319619.