Статті в журналах з теми "Система зубощелепна"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Система зубощелепна.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-33 статей у журналах для дослідження на тему "Система зубощелепна".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Чухрай, Н. Л., та С. В. Савчин. "ПОШИРЕНІСТЬ ЗУБОЩЕЛЕПНИХ АНОМАЛІЙ У ДІТЕЙ ІЗ МОНОНУКЛЕОЗОМ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 118, № 1 (29 березня 2022): 67–71. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-43-1.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Нині спостерігається тенденція до збільшення розповсюдженості захворювань, спричинених вірусом Епштейна – Барр, серед яких інфекційний мононуклеоз. Патологічні зміни, спричинені даним захворюванням, виявляються в різних органах та системах дитячого організму, зокрема й у зубощелепній ділянці. Це проявляється розвитком карієсу зубів, захворювань пародонта, патології слизової оболонки порожнини рота, формуванням зубощелепних аномалій. Мета дослідження – вивчення поширеності та особливостей клінічного перебігу зубощелепних аномалій у дітей із персистуючою Епштейна – Барр вірусною інфекцією. Методи дослідження. Нами обстежено 226 дітей віком 6, 9, 12 років. З них 104 дитини, яким поставлено діагноз «інфекційний мононуклеоз», увійшли в основну групу, 122 практично здорові дитини увійшли у групу порівняння. Зубощелепні аномалії (ЗЩА) визначали за класифікаціями Е. Енгля та Д.А. Калвеліса. Результати дослідження показали, що серед дітей основної групи зубощелепні аномалії виявлено у 83,85 ± 2,34%, тоді як серед практично здорових дітей цей показник не перебільшував 58,18 ± 2,48%. З віком поширеність зубощелепних аномалій зростає в обидвох досліджуваних групах, проте серед дітей основної групи динаміка зростання більш виражена – із 78,94 ± 2,13% серед дітей 6 років до 88,23 ± 2,24% серед дітей 12-річного віку, тобто в 1,12 разу. Натомість у практично здорових дітей поширеність зубощелепних аномалій у 6 років становила 56,41 ± 1,98%, що в 1,4 разу менше за дітей основної групи, а до 12 років збільшувалась в 1,08 разу (60,97 ± 2,15%), проте була нижчою, ніж у дітей основної групи, на 44,71%. Отже, виявлена висока поширеність зубощелепних аномалій у дітей із мононуклеозом, водночас із віком спостерігається підвищення поширеності різних нозологічних форм. Серед нозологічних форм зубощелепних аномалій переважають аномалії зубних рядів, що, очевидно, пов’язано з особливостями перебігу основного захворювання. Отримані результати свідчать про потребу в ортодонтичному лікуванні дітей із мононуклеозом, проведенні консультацій у лікарів-стоматологів поряд із лікуванням основного захворювання.
2
Мельник, В. С., Л. Ф. Горзов, К. В. Зомбор та С. В. Мельник. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЗУБОЩЕЛЕПНИХ АНОМАЛІЙ ТА СОМАТИЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 116, № 3 (18 листопада 2021): 28–32. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-41-3.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – вивчити взаємокореляцію зубощелепних аномалій та соматичної патології у дітей старшого шкільного віку м. Ужгорода у віці 15–18 років. Методи дослідження. Клінічні: стома- тологічне обстеження дітей старшого шкільного віку м. Ужгорода у віці 15–18 років в діагностиці зубощелепних аномалій, видів прикусу з соматичною патологією; статистичні методи: пакет програми Microsoft Excel 2010, критерій для аналізу якісних ознак з поправкою Єйтса на неперервність. Об’єкт дослідження: 360 дітей старшого шкільного віку, які навчаються у загальноосвітніх навчальних закла- дах м. Ужгорода, батьки яких підписали інформо- вану згоду на стоматологічне обстеження. Пред- мет дослідження: cтоматологічне обстеження у віковій групі: 15–18 років за традиційною схемою з поглибленим вивченням ортодонтичного статусу в умовах стоматологічного кабінету. Всього обсте- жено 360 дітей старшого шкільного віку, 198 (55%) хлопців і 162 (45%) дівчат. Інформацію про загальні захворювання отримали шляхом опрацювання даних з індивідуальних медичних карт. Наукова новизна. Поширеність та розвиток зубощелепних аномалій знаходиться в тісному взаємозв’язку з іншими сома- тичними захворюваннями. Проведене нами дослі- дження дає змогу показати прямий взаємозв’язок між загальносоматичною патологією (захворювання ЛОР-органів, шлунково-кишкового тракту, ендо- кринної та кістково-м’язової систем) і аномаліями зубощелепної системи. Зважаючи на отримані нами статистичні показники, це сприятиме підвищенню якості надання стоматологічної допомоги. Висновки. Загальносоматична патологія безпосереднім чином впливає на формування зубощелепних аномалій у дітей старшого шкільного віку. Особливо ця закономірність відзначається при наявності таких порушень, як ЛОР-захворювання, захворювання кістково-м’язової та ендокринної систем, множинний карієс зубів. Вза- ємне поєднання деяких захворювань супроводжується різким зростанням поширеності зубощелепних анома- лій, що наближається до 100%.
3
Oliinyk, A. Yu, та H. V. Oliinyk. "Особливості зубощелепних деформацій у пацієнтів із вродженими незрощеннями верхньої губи та піднебіння". Clinical Dentistry, № 4 (17 лютого 2020): 45–54. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.4.10881.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. В огляді описано літературні джерела, що стосуються динаміки формування деформацій зубних рядів верхньої щелепи у пацієнтів із різними формами вроджених незрощень верхньої губи і піднебіння (ВНВГП) після пластичних операцій.
Мета дослідження – вивчити особливості формування деформацій зубощелепної системи у пацієнтів із ВГВГП і динаміки їх розвитку.
Матеріали і методи. Опрацьовано джерела науково-медичної інформації, що стосувалися зубощелепних деформацій у пацієнтів, які в минулому перенесли операційні втручання з приводу ВНВГП, шляхом їх аналізу за 2003–2018 рр.
Результати досліджень та їх обговорення. У статті подано огляд літератури стосовно характерних морфофункціональних зубощелепних деформацій у пацієнтів із ВНВГП. Проаналізувавши результати досліджень їх особливостей, можна провести певну типізацію деформацій зубощелепного комплексу в дорослих осіб із ВНВГП після пластичних операцій з точки зору завдань і потреб протетичного лікування.
Висновки. Деформації зубних рядів верхньої і нижньої щелеп та динаміка їх формування у хворих із ВНВГП повинні бути обов’язково враховані в процесі надання їм ортодонтичної допомоги, так і при виборі алгоритму застосування відповідної ортопедичної конструкції у наступному їх протезуванні.
4
Melnyk, V. S., L. F. Horzov, Ya I. Duhanchyk, B. Ya Sapovych та R. O. Khalak. "Поширеність зубощелепних аномалії та удосконалення організації профілактичної роботи серед школярів". Clinical Dentistry, № 1 (1 липня 2020): 65–70. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.1.11223.
Повний текст джерелаАнотація:
За даними багатьох досліджень, поширеність зубощелепних аномалій (ЗЩА) в структурі стоматологічної захворюваності стоїть на третьому місці після карієсу зубів і патології тканин пародонта. Функціональні розлади та ортодонтичні порушення зубощелепної системи є не тільки проблемою стану здоров'я людини, але і важливим аспектом в процесі формування особистості та соціального статусу.
Мета дослідження – вивчити поширеність зубощелепних аномалій та удосконалити організацію профілактичної роботи серед школярів у віці 14–15 років.
Матеріали і методи. Обстежено 268 дітей та підлітків: 122 хлопців (45,5 %) і 146 дівчат (54,5 %). Для верифікації діаґнозу ЗЩА використовували класифікацію Д. А. Калвеліса, для оцінки потреби в ортодонтичному лікуванні використали клінічний індекс Index Of Treatment Need, призначений для визначення наявності та оцінки вираження зубощелепних аномалій безпосередньо при огляді пацієнта.
Результати досліджень та їх обговорення. У структурі видів патологічного прикусу найчастіше зустрічався глибокий (38,0 %), на другому місці знаходився перехресний тип (28,8 %), 20,4 % склав дистальний вид, 7,3 % – прямий, 3,3 % – відкритий, 2,2 % – мезіальний. У 74,0 % дітей була деформація зубних рядів. Найбільш часто (46,0 випадків на 100) – деформації нижнього зубного ряду, в 28,0 випадків на 100 – верхнього зубного ряду. У 58,0 % дітей реєстрували скупчення зубів, в 23,4 % випадків спостерігалася трема, а в 18,6 % – діастема. Найчастіше скупчення зубів відзначалося в передньому відділі нижньої щелепи (44,4 випадка на 100 оглянутих), причому в дівчаток воно фіксувалося достовірно частіше. Рідше – в передньому відділі верхньої щелепи (16,1 на 100 оглянутих). Інші локалізації даної патології були рідко.
Висновки. В ході обстеження ротової порожнини було виявлено, що в більшості випадків у дітей 12–15 років спостерігалися аномалії розвитку зубів, що могло бути зумовлено як вродженими чинниками, так і впливом зовнішніх факторів. Всі подібні випадки повинні мати корекцію в ортодонта з метою ранньої профілактики як самих ортодонтичних порушень, так і їх наслідків, проте батьки не поспішають приводити дітей на прийом до ортодонта.
5
Іванов, В. С., С. А. Шнайдер, О. В. Дєньга та Є. К. Ткаченко. "ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ВНУТРІШНЬОУТРОБНОЇ ГІПОКСІЇ І КАРІЄСОГЕННОГО РАЦІОНУ НА СТАН ЗУБОЩЕЛЕПНОЇ СИСТЕМИ І ТКАНИН РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ЩУРІВ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 110, № 1 (26 травня 2021): 2–7. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-35-1-2-7.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Вивчення впливу внутрішньоутробної тканинної гіпоксії і карієсогенного раціону потомст-ва цих щурів на стан їх зубощелепної системи і тка-нин ротової порожнини.Матеріали та методи. Об'єктами досліджень слу-жили 43 білих щурів лінії Вістар. Щурам-самкам імовірно з 10 по 19 дні вагітності відтворювали тканинну гіпоксію введенням в/ч нітриту натрію в дозі 10 мг / кг маси тіла щурів. Тривалість проведення досліду склала 30 днів.Результати досліджень. Гіпоксія і її поєднання з карієсогенним раціоном викликала значні зміни в по-казниках сироватки крові, зубощелепної системи і тканин пародонта щурів, що свідчило про розвиток в них запальних явищ, порушеннях метаболізму міжклітинноого матриксу сполучної тканини, зру-шень метаболічних маркерів, пов'язаних з нестачею кисню, резорбції кісткової тканини пародонту.
6
Локота, Є. Ю., С. І. Оплета та Ю. Є. Локота. "Моніторинг ортопедичних конструкцій для лікування осіб молодого віку м. Ужгород із наявністю малих включених дефектів зубних рядів". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 60, № 2 (31 грудня 2019): 50–53. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2019.60.50-53.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Серед питань сучасної ортопедичної стоматології набирає актуальності проблема наявності малих дефектів зубних рядів в осіб молодого віку. Такі пацієнти рідко звертаються за стоматологічною допомогою. Дані дефекти не викликають значного порушення жувальної функції, однак протягом часу це спричинює не лише порушення морфологічної єдності зубних рядів, але й деформацію прикусу та складну органічну перебудову в ділянці дефекту, що згодом може поширитися на весь зубний ряд. Отже, вивчення особливостей протезування таких пацієнтів сприятиме покращенню заходів лікування, спрямованих на усунення дефектів, що передбачає зниження рівня захворюваності населення. Мета дослідження: комплексно обстежити ортопедичні захворювання в осіб молодого віку міста Ужгород; підвищити ефективність протезування хворих із малими дефектами зубних рядів для профілактики вторинних дентоальвеолярних деформацій; обгрунтувати вибір оптимального виду ортопедичної допомоги для результативного лікування. Матеріали та методи. Проведено стоматологічні огляди 975 пацієнтів віком 15–29 років на базі Університетської стоматологічної поліклініки міста Ужгород. Об’єктом дослідження були малі включені дефекти бічних ділянок зубних рядів та їх ускладнення у осіб молодого віку. Результати досліджень та їх обговорення. За допомогою комплексних досліджень отримані дані щодо поширення малих дефектів зубних рядів серед молодих осіб віком 15–29 років міста Ужгород; проаналізовано динаміку захворюваності в цілому. Практичне значення одержаних результатів полягає у наданні об’єктивної стоматологічної допомоги пацієнтам даної вікової категорії, що включає в себе розробку ефективних методів ортопедичного лікування та профілактики зубощелепних деформацій. Висновки. На підставі дослідження поширеності, інтенсивності, тенденції розвитку малих включених дефектів зубних рядів серед осіб молодого віку м. Ужгород, проаналізовано динаміку захворюваності в цілому, визначено спрямованість і силу впливу негативних патогенетичних чинників на перебіг і формування різноманітних порушень із боку зубощелепної системи. Ключові слова: стоматологічний огляд, особи молодого віку, малі включені дефекти зубного ряду, ортопедична захворюваність, ортопедична конструкція.
7
Гевкалюк, Н. О., В. Я. Крупей та О. В. Скочило. "ІНТЕНСИФІКАЦІЯ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЯК ФАКТОР ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО, НАВЧАЛЬНОГО ТА ЕМОЦІЙНОГО НАПРУЖЕННЯ СТУДЕНТІВ". Медична освіта, № 4 (2 лютого 2022): 16–24. http://dx.doi.org/10.11603/m.2414-5998.2021.4.12687.
Повний текст джерелаАнотація:
У підготовці лікарів нової генерації сьогодні основний акцент робиться як на засвоєнні студентами знань, вмінь, навичок, формуванні професійної компетентності, так і на формуванні гармонійних, усебічно розвинутих особистостей, які мають позитивні, комфортні стосунки з соціумом. Ускладнення програми навчання, широке використання технічних засобів у сучасному освітньому процесі, інтенсифікація навчання, збільшення кількості інформації та підвищення вимог до якості навчання зумовлюють закономірне збільшення інтелектуального, навчального та нервово-психічного навантаження. Тривалий вплив інформаційних перенавантажень знаходить своє негативне відображення не лише на фізичному самопочутті людини, але й на її психологічному функціонуванні. У студентському віці молодь володіє великими можливостями для напруженої розумової праці, цей період є заключним етапом вікового розвитку психофізіологічних і рухових можливостей організму. Адаптацію студентів до навчання у закладі вищої освіти – одну з фундаментальних міждисциплінарних наукових проблем – необхідно розглядати як динамічний, багатосторонній і комплексний процес, що став предметом особливої уваги педагогів, психологів, медиків. Унаслідок емоційної нестабільності, стресових ситуацій, що призводять до неврологічних та рухових розладів, згідно з нейрогенною теорією, часто виникає бруксизм, чому сприяють і різноманітні відхилення в будові та функціях зубощелепної системи. Мета дослідження полягає в оцінці нервово-емоційного напруження студентів у період екзаменаційної сесії та виявленні відхилень, пов’язаних із психоемоційним станом студентів, у функціях зубощелепної системи. Ми провели клінічне стоматологічне обстеження за загальноприйнятими методиками 165 студентів віком від 20 до 25 років на кафедрі дитячої стоматології Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Для встановлення типу темпераменту було проведено анкетування за опитувальником Г. Айзенка; для встановлення психоемоційного стану – анкетування з використанням опитувальника Г. Айзенка та PS шкал Міннесотського багатомірного особистісного опитувальника; для оцінки особистісної шкали проявів тривоги – опитувальник I. Teylor. Діагностику наявності та оцінку ступеня вираженості бруксизму здійснювали за допомогою BruxChecker®. Ми застосували алгоритм вибору оптимального методу лікування, направленого на усунення етіологічного фактора – психоемоційної нестабільності з урахуванням психофізіологічних особливостей конкретного випадку та стоматологічне лікування відхилень у функціях зубощелепної системи. Проведені нами дослідження доводять ефективність лікування бруксизму у випадку діагностичного визначення превалюючого етіологічного фактора та впливу саме на нього, що приводить до нормалізації всіх інших факторів.
8
Біда, О. В. "ЕЛЕКТРОМІОГРАФІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЖУВАЛЬНИХ М’ЯЗІВ ОСІБ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ТКАНИН ПАРОДОНТА, УСКЛАДНЕНИМИ ЧАСТКОВОЮ ВТРАТОЮ ЗУБІВ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 114, № 1 (6 жовтня 2021): 10–14. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-39-1-10-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Захворювання тканин пародонта, ускладнені дефек-тами зубних рядів супроводжуються функціональни-ми змінами зубощелепної системи, які супроводжу-ються порушеннями біоелектричної активності жу-вальних мязів.Ступінь функціональних змін жувальних м’язів знахо-дяться у прямій залежності від клінічної форми па-родонтиту та величини й топографії дефектів зуб-них рядівМетою нашого дослідження було вивчення електро-міографічних характеристик жувальних м’язів у осіб із захворюваннями тканин пародонта, ускладненими частковою втратою зубів різної величини та локалі-зації.Матеріал і методи. Для досягнення мети нами було клінічно обстежено та проведено електроміографіч-ні дослідження жувальних м’язів (m. masseter) у 82 осіб віком від 30 до 69 років із захворюваннями тка-нин пародонта, ускладненими частковою втратою зубів різної величини та локалізації, у тому числі і ко-нтрольну групу цього ж вікового періоду у кількості 10 пацієнтів з інтактними зубними рядами та фізіо-логічними формами прикусу без клінічно діагностова-них захворювань тканин пародонта. Електроміогра-фічні дослідження проводили за допомогою комп'ю-терного нейроелектроміографа M-Test, виробницт-ва об'єднання «ДХ-системи» (Україна) та комп’ютерної системи для аналізу електроміографі-чних записів.Результати та їх обговорення. Результати елект-роміографічних досліджень засвідчили подовження терміну жування, зниження ритму жування, погір-шення жувальної ефективності при генералізованому пародонтиті, порівняно з нормою, які наростали в динаміці. Співвідношення між збуджувальними та гальмівними процесами при цьому різко погіршувалася зі збільшенням терміну активності за рахунок скоро-чення терміну відносного біоелектричного спокою. Величина амплітуди біопотенціалів також знижува-лася відносно норми із серйозним порушенням коор-динації жувальних м’язів в цілому.Висновки. Результати електроміографічних дослі-джень жувальних м’язів дозволяють визначити сту-пінь функціональних зміни нервово-м’язового апарату зубощелепної системи пацієнтів з генералізованим пародонтитом різного ступеня тяжкості, порівняно з нормою, які вказують на зниження жувальної ефе-ктивності та прогресування функціональних пору-шень, які зростають в динаміці.
9
Струк, В. І. "ХАРАКТЕР ПАТОЛОГІЧНИХ ЗМІНИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ЖУВАЛЬНИХ М’ЯЗІВ У ОСІБ ІЗ З ПАТОЛОГІЧНИМ СТИРАННЯМ ЗУБІВ РІЗНОГО СТУПЕНЮ ТЯЖКОСТІ З А ДАНИМИ ЕЛЕКТРОМІОГРАФІЇ". Інновації в стоматології, № 1 (1 червня 2021): 18–22. http://dx.doi.org/10.35220/2523-420x/2019.1.4.
Повний текст джерелаАнотація:
Розповсюдженість патологічного стирання твердих тканин зубів коливається від 4 % до 57 % у молодо-му віці і сягає 91 % у осіб старшого віку і супроводжуються як морфологічними так і функціональними пору-шеннями зубощелепної системи. Серед функціональних змін, насамперед розглядаються зміни біоелектричної активності жувальних мязів.Мета. Вивчення функціонального стану жувальних м’язів у осіб з патологічним стиранням твердих тка-нин зубів різного ступеню тяжкості порівняно з нормоюМатеріал і методи. Електроміографічні дослідження проведено у 87 пацієнтів віком від 18 до 59 років, серед яких 70 осіб з патологічним стиранням твердих тканин зубів різного ступеня та 17 осіб з інтактними зубими рядами й фізологічними формами прикусу.Результати та їх обговорення. Результати електроміографічних досліджень засвідчили подовження терміну жування, зниження ритму жування, погіршення жувальної ефективності при патологічному стиран-ні зубів, порівняно з нормою, які наростали в динаміці. Співвідношення між збуджувальними та гальмівними процесами при цьому різко погіршувалася зі збільшенням терміну активності за рахунок скорочення терміну відносного біоелектричного спокою. Величина амплітуди біопотенціалів знижувалася відносно норми із серйо-зним порушенням координації жувальних м’язів в цілому.Висновки. Результати електроміографічних досліджень жувальних м’язів дозволяють визначити ступінь функціональних зміни нервово-м’язового апарату зубощелепної системи пацієнтів з патологічним стиранням твердих тканин зубів різного ступеня тяжкості, порівняно з нормою, які вказують на зниження жувальної ефективності та прогресування морфологічних порушень, які наростають в динаміці.
10
Воляк, Ю. М., та З. Р. Ожоган. "ОСОБЛИВОСТІ АСОЦІАЦІЇ ПАТОЛОГІЇ ЛОР-ОРГАНІВ З ЗУБОЩЕЛЕПНИМИ АНОМАЛІЯМИ І ДЕФОРМАЦІЙ У ПАЦІЄНТІВ ДИТЯЧОГО ВІКУ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, № 2 (26 травня 2022): 72–77. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є вивчення асоціації патології ЛОР-органів з зубощелепними аномаліями і деформаціями у пацієнтів дитячого віку, та підвищення ефективністі діагностики і ортодонтичного лікування пацієнтів зі звуженням зубних рядів. Матеріали і методи дослідження. Нами було обстежено 239 дітей із зубощелепними аномаліями, віком 6–18 років, із метою виявлення їхнього поєднання з порушеннями носового дихання і патологією ЛОР- органів. Для комплексного обґрунтування запропонованого лікування було обрано і обстежено 85 осіб зі звуженням верхньої щелепи, які у залежності від віку, статі, наявності патології ЛОР-органів були розподілені на три групи: І-а група – 30 пацієнтів зі звуженням верхньої щелепи без порушень носового дихання і ЛОР – патології, яким проводили загальноприйняте лікування. До ІІ-ї групи увійшли 30 пацієнтів зі звуженням верхньої щелепи, порушенням носового дихання та ЛОР – патологією, яким проводили загальноприйняте лікування. До ІІІ-ї групи увійшли 25 пацієнтів зі звуженням верхньої щелепи, порушенням носового дихання та ЛОР – патологією, яким проводилося лікування запропонованим методом. У залежності від віку кожна з груп була розподілена на три підгрупи: А – пацієнти від 6 до 9 років, Б – від 10 до 14 років, В – від 15 до 18 років. Наукова новизна результатів дослідження. Вивчено поширеність зубощелепних аномалій у дітей різних вікових груп та їхнє поєднання з порушеннями носового дихання і патологією ЛОР-органів. Запропоновано комплексний метод лікування пацієнтів, які мають звуження верхньої щелепи і захворювання ЛОР-органів із застосуванням хірургічних та ортодонтичних методів, який дозволяє усунути причину аномалій зубощелепної системи та досягти позитивних віддалених результатів лікування. Отримано наукові результати про те, що при застосуванні запропонованого ортодонтичного лікування відбувається достовірне покращення клінічних індексів глибини склепіння піднебіння через 2 місяці після фіксації ортодонтичного апарату, відразу після зняття і через 6 місяців після зняття ортодонтичного апарату. Висновки. Застосування запропонованого методу комплексної діагностики і лікування пацієнтів зі звуженням верхньої щелепи і ЛОР патологією в змінному прикусі дозволяє отримати достовірно кращі (р<0,05) показники глибини склепіння піднебіння після лікування, у порівнянні з показниками до лікування.
11
Stupnitskiy, I.-O., R. Stupnitskiy, and S. Trubachov. "Research methodology anatomical defects of the dental system for a choice of an orthopedic design." SUCHASNA STOMATOLOHIYA 108, no. 4 (2021): 50–53. http://dx.doi.org/10.33295/1992-576x-2021-4-50.
Повний текст джерелаАнотація:
The relevance of research. Biomechanics of the dentition, its problems and solutions are one of the main problems of modern dentistry Various aspects of this issue, such as load force, emerging stresses both in the abutment teeth and in the places of the defect, depending on the magnitude of the atrophy of the collar spine, the stability of the occlusion, compensatory-adaptive function of the periodontium, etc., a lot of research has been devoted. Purpose of the study: creation of a mathematical model of the dependence of the load arising in the area of the tooth, and orthopedic wild design, depending on the magnitude of atrophy of the cellular shoot of the lower jaw. Materials and methods. For the study, the mathematical aspects of the approach to determining the stresses in depending on the amount of atrophy of the bone tissue of the cellular shoot of the lower jaw. Results and discussion. Such mathematical models will allow clinicians to quickly diagnose clinicalsituation and draw the necessary conclusions about the choice of treatment method. A universal mathematical model allows you to exploredependence of the tension in any tooth that occurs during chewing load, and the magnitude of atrophy, depending on wear of the bone tissue of the cellular shoot of the lower jaw. Conclusions. A mathematical model of the effect of stresses in the tooth from the magnitude of bone tissue atrophy has been developed. First a formula is obtained that connects the stresses arising in the tooth with the magnitude of atrophy of the bone tissue. First received the formula for determining the maximum stresses depending on the atrophy of the bone tissue. Tensions at the base of the tooth depending on the magnitude of atrophy (σmax and σmin stress are shown). Given mathematically the model makes it possible to predict the forthcoming destruction of the tooth from the magnitude of bone atrophy. Key words: mathematical modeling, collar growth atrophy, tension, defect.
12
Лабунець, В. А., С. В. Рачинський, С. А. Шнайдер, О. В. Лабунець, Т. В. Дієва та Є. В. Дієв. "КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ЗУБОЩЕЛЕПНИХ АНОМАЛІЙ В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ З ДЕФЕКТАМИ ЗУБНИХ РЯДІВ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 115, № 2 (22 вересня 2021): 53–58. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-40-2.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено стоматологічні огляди 493 осіб молодого віку у найбільш характерних медико-географічних регі- онах нашої країни. Встановлено достатньо значну час- тоту виникнення дефектів зубних рядів у цій категорії населення та її зростання з віком. Визначена пряма залежність їх розповсюдженості від медико-гео- графічного регіону їх проживання. При цьому у захід- ному регіоні у віковій групі 15–19 років вона більша, ніж у південному на 61,7%, у 20–25 років на 61,7% і у 25–29 років – на 36,2%. Доведена вельми значна час- тота виникнення зубощелепних аномалій і деформацій, яка коливається у межах 89 % – 93,7% і практично не залежить від медико-географічного регіону країни. Встановлено вкрай незадовільний стан стоматоло- гічної ортопедичної захворюваності у молоді України. Пропоновано на державному рівні прийняти невід- кладні міри щодо докорінного реформування самої системи організації та планування ортопедичної допомоги цій категорії населення з занесенням вікової групи 15–19 років до групи ризику з обов’язковим їх активним диспансерним обліком.
13
Іванов, В. С., С. А. Шнайдер, О. В. Деньга та Є. К. Ткаченко. "КОРЕКЦІЯ КОМПЛЕКСАМИ АНТИГИПО-КСАНТІВ І АНТИОКСИДАНТІВ СТАНУ УБОЩЕЛЕПНОЇ СИСТЕМИ І ТКАНИН РО-ТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ЩУРІВ В УМОВАХ ДІЇ ГІПОКСІЇ ТА КАРИЕСОГЕННОГО РА-ЦІОНУ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 111, № 2 (27 травня 2021): 16–22. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-36-2-16-22.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета – вивчення впливу комплексу дієтичних доба-вок, що містять бурштинову кислоту і гліцин, на стан зубощелепної системи і тканини ротової поро-жнини щурів в умовах дії внутрішньоутробної гіпок-сії і карієсогенного раціону.
Матеріали та методи. Об'єктами дослідження були 57 білих щурів лінії Вістар. У 4-х групах у щурів-самок протягом 10 днів вагітності відтворювали тканинну гіпоксію. Після народження щурят в 1-міс віці са-джали на карієсогенний раціон. У продовженні 30 днів щури на фоні отриманих експериментальних впливів отримували per os розчини суміші комплексів дієтичних добавок «Бурштинова кислота» і «Гліцин».Висновки. Результати проведених досліджень щодо впливу сумісної дії бурштинової кислоти і гліцину в умовах відтворення гіпоксії і утримання потомства від цих щурів на карієсогенному раціоні продемонст-рували значну карієс-профілактичну і пародонто-протекторну дію.
14
Магльований, А. В., В. С. Гриновець та В. В. Синиця. "ДО 80-РІЧЧЯ ВІДОМОГО ПРОФЕСОРА СТОМАТОЛОГІЇ ВАЛЕНТИНА ФЕДОРОВИЧА МАКЄЄВА". Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), № 9 (21 березня 2022): 217–22. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2021.9.29.
Повний текст джерелаАнотація:
Цього року стоматологічній спільноті випала велика честь відзначати 80-річчя видатної особи української стоматології – лікаря, вченого, організатора медичної галузі, педагога Валентина Федоровича Макєєва. Валентин Федорович – представник першого випуску стоматологічного факультету Львівського державного медичного інституту 1963 року. За час багаторічної наукової діяльності професор В.Ф. Макєєв концентрував увагу на таких напрямах наукових досліджень, як діагностика, лікування та профілактика функціональної патології зубощелепної системи. Професор В.Ф. Макєєв є автором понад 400 наукових та науково-методичних праць, у т.ч. 16 монографій, 25 авторських свідоцтв та 23 патентів України, опублікував 3 методичні рекомендації та 15 нововведень у галузевому реєстрі Міністерства охорони здоров’я України для практичної охорони здоров’я, а також словник стоматологічної термінології. За спеціальністю «Ортопедична стоматологія» професор В.Ф. Макєєв підготував 2 докторів медичних наук, 35 кандидатів медичних наук, 35 магістрів медицини.
15
Duda, K. M. "ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ГУМОРАЛЬНОЇ ЛАНКИ ІМУНІТЕТУ В СИРОВАТЦІ КРОВІ ЩУРІВ ПРИ ЛІПОПОЛІСАХАРИДНОМУ ЗАПАЛЕННІ ТКАНИН ПАРОДОНТА". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (29 вересня 2020): 89–92. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11587.
Повний текст джерелаАнотація:
Протягом багатьох років генералізований пародонтит є тяжкою та поширеною патологією тканин пародонта. З року в рік це захворювання залишається актуальною проблемою, оскільки через резорбцію кісткової тканини призводить до значного порушення функції зубощелепної системи. Сьогодні доволі вагоме значення надається виявленню механізмів взаємозв’язку між станом імунної системи людини та перебігом генералізованого пародонтиту. Запально-деструктивні явища в тканинах пародонта характеризуються порушеннями у взаємодії факторів неспецифічної резистентності організму та депресією автономної системи місцевого імунітету з дисбалансом показників.
Мета – визначити рівень імуноглобулінів у крові при ліпополісахаридному запаленні тканин пародонта в експерименті.
Матеріал і методи. До експерименту залучено 62 піддослідних тварини, яких було поділено на дві групи: І – контрольні тварини; ІІ – тварини з моделлю гострого запалення тканин пародонта. Для моделювання запалення пародонтальних тканин в експериментальних тварин нами було використано ліпополісарид, тваринам цієї групи протягом 2-х тижнів через день вводили в тканини ясен по 40 мікролітрів (1 мг/мл) ліпополісахариду (ЛПС) і внутрішньошлунково 1 % розчин крохмалю. Евтаназію щурів здійснювали шляхом кровопускання за умов тіопентал-натрієвого наркозу на 14-у добу від початку досліду.
Результати. Результати проведеного обстеження показали, що концентрація IgM у сироватці крові збільшилася в 1,7 раза (p<0,05), порівняно з контролем. Водночас рівень IgА в крові експериментальних тварин був підвищений у 1,4 раза, порівняно зі здоровими тваринами. Варто зазначити, що імуноглобулін G є основним представником антитіл та становить близько 70–80 % всіх імуноглобулінів крові. Результати нашого дослідження показали підвищення рівня IgG (на 58 % p<0,05), порівняно з групою тварин, яким не вводили ліпополісарид. Підвищення їх вмісту при пародонтиті є наслідком активації ефекторної ланки імунітету у відповідь на введення антигену ендотоксину.
Висновки. Результати проведених досліджень продемонстрували, що розвиток запалення тканин пародонта супроводжується суттєвими змінами стану гуморальної ланки імунної системи. Дані показники змінюються залежно від ступеня пошкодження пародонта і відображають процеси місцевого запалення та активації імунних механізмів захисту. Гіперпродукція імуноглобулінів у крові свідчить про надлишок токсинів та антигенів при пародонтиті.
16
Dobrovolska, O. V. "Сучасний погляд на ускладнення в дентальній імплантації". Clinical Dentistry, № 3 (8 листопада 2019): 32–39. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.3.10572.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Розвиток стоматології на сучасному етапі відкриває нові можливості в лікуванні адентії шляхом внутрішньокісткової імплантації штучних опор для зубних протезів, завдяки чому значно оптимізувалися умови для підвищення якості комплексної реабілітації стоматологічних пацієнтів. Розробка нових прийомів хірургічних втручань і протезування, створення нових систем імплантатів сприятимуть збільшенню термінів служби зубних протезів на імплантатах, поліпшенню якості життя пацієнтів.
Мета дослідження – проаналізувати літературні джерела з вивченням можливих ускладнень та їх причин на різних етапах реабілітації пацієнтів дентальними імплантатами.
Матеріали і методи. Проведено огляд та аналіз науково-медичної літератури за 2013–2019 рр. за базами Даних Scopus, Web of Science, Med Line, The Cochrane Library, EMBASE, Global Health, CyberLeninka, РІНЦ. Зосереджено увагу на основних причинах ускладнень дентальної імплантації.
Результати досліджень та їх обговорення. Метод дентальної імплантації знаходить все більш широке застосування в практичній стоматології при заміщенні різних дефектів зубних рядів. Дентальні імплантати різко підвищили якість ортопедичної реабілітації пацієнтів завдяки можливості застосування незнімних конструкцій зубних протезів при заміщенні дефектів зубних рядів як при частковій, так і при повній адентії. Варто відмітити, що поряд з позитивними результатами імплантації спостерігаються й ускладнення. До виникнення ускладнень призводять помилки, допущені на будь-якому з етапів: при плануванні, безпосередньо при проведенні операцій кісткової пластики і дентальної імплантації, в ранньому і віддаленому післяопераційних періодах, причому пов’язані як з об’єктивними, так і суб’єктивними причинами. Успіх комплексної реабілітації пацієнтів методом дентальної імплантації в умовах дефіциту кісткової тканини щелеп визначається безліччю факторів, що відіграють важливу роль на різних етапах проведення лікування. Найважливішим етапом, що забезпечує подальший успіх передбачуваного комплексного лікування пацієнтів, є ретельне обстеження, постановка діагнозу, визначення і дотримання показань і протипоказань до дентальної імплантації в умовах, далеких від оптимальних. Недостатнє врахування особливостей соматичного і стоматологічного анамнезу, скарг, мотивації і очікувань пацієнта від майбутнього лікування, даних огляду, клінічного обстеження, оцінки функціонального стану зубощелепної системи пацієнта, рівня гігієни порожнини рота, можуть призвести до невиправданості очікувань пацієнта, місцевих і загальних ускладнень. Серед об’єктивних причин, що опосередковано призводять до неточностей діагностики, виділяють недосконалість і недостатню інформативність променевих методів, невірне масштабування при визначенні розмірів передбачуваної ділянки для імплантації.
Висновки. Проблема пошуку оптимальних технологій імплантації, а також методів профілактики і лікування ускладнень є актуальною та включає не лише розробку нових прийомів хірургічних втручань, використання додаткових заходів під час протезування, а й створення нових систем імплантатів, що повністю відповідають вимогам профілактики запальних захворювань в периімплантатній зоні. Безсумнівно, що нові досягнення в цьому напрямку будуть сприяти скороченню кількості ускладнень після імплантації у стоматологічних пацієнтів, поліпшенню якості їх життя.
17
Bida, V., O. Doroshenko, V. Radko, P. Leonenko, S. Klochan, P. Gurin, O. Omelyanenko, et al. "The Effect of Clinical Relining on the Dentofacial System Activity in the Treatment of Dentition Defects with Removable Denture Structures." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 4, no. 1 (January 10, 2019): 177–82. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs04.01.177.
Повний текст джерела
18
Мельник, В. С., Л. Ф. Горзов, Л. М. Білищук, К. В. Зомбор та Є. М. Гриненко. "ЧАСТОТА ПОШИРЕНОСТІ РЕТЕНОВАНИХ ТА ДИСТОПОВАНИХ ЗУБІВ У ДІТЕЙ М. УЖГОРОДА". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 111, № 2 (27 травня 2021): 84–88. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-36-2-84-88.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема розвитку патологічних станів, обумовле-них аномаліями формування та прорізування зубів за-лишається актуальною в сучасній стоматології. Ре-тинований зуб - це досить часте явище серед сто-матологічних захворювань, яке вимагає обов'язкового втручання ортодонта або хірурга - стоматолога. Дистопія пов'язана з неправильним положенням зуб-ного зачатку в результаті порушення ембріонального розвитку, або з патологією прорізування зубів, яка зумовлена генетичними або екзогенними факторами. Мета даного дослідження вивчення частоти поши-реності ретенованих і дистопованих зубів серед ді-тей м. Ужгорода в порівнянні з іншими захворюван-нями зубощелепної системи, а також етіопатогенез даних захворювань і методи їх діагностики. Проведе-но стоматологічне обстеження 143 дітей у віці 15-18 років, з них 85 дівчаток та 58 хлопчиків. Резуль-тати даного дослідження : частота поширення ре-тенції зубів у дітей склала 27 %. Найбільш часто зу-стрічалася ретенція третіх молярів – 42,4 %, з них в горизонтальному положенні ‒ 48 %. У більшості клі-нічних спостережень зустрічалася двостороння ре-тенція третього моляра нижньої щелепи ‒ 18,7 %. Таким чином, проблема ретенції зубів займає одне з провідних місць серед патології зубощелепного апа-рату, що вимагає перегляду заходів з профілактики та санації порожнини рота у даній категорії насе-лення. Своєчасне виявлення і лікування даної патології сприяє запобіганню розвитку ускладнень і вторинних деформацій.
19
Ковач, I. В., та Н. В. Гутарова. "РЕЗУЛЬТАТИ КЛІНІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЗАПАЛЬНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ТКАНИН ПАРОДОНТУ НА ТЛІ ОРТОДОНТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 110, № 1 (27 травня 2021): 41–45. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-35-1-41-45.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним із розповсюджених методів лікування анома-лій зубощелепної системи є використання різномані-тних ортодонтичних конструкцій, які можуть бути як знімними, так і незнімними.Мета нашого дослідження. Вивчення та оцінка стану тканин пародонту у пацієнтів під час орто-донтичного лікування.Матеріал та методи дослідження. Для вирішення поставленої мети нами було проведено комплексне обстеження пацієнтів віком 18-25 років, які проходи-ли ортодонтичне лікування з використанням незнім-ної апаратури.Серед них – 65 жінок, що складало 57,5 % та 48 чоло-віків і це відповідало 42,5 %. Всі обстежені пацієнти були розділені на 2 групи в залежності від тривалості ортодонтичного лікування. В кожній групі у пацієн-тів проводили клінічний огляд із збором анамнезу за-хворювання, вивчали стан тканин пародонту за інде-ксною оцінкою.Результати досліджень та їх обговорення. Звертає на себе увагу, що у переважної більшості хворих із причинною кровоточивістю (майже 80%) симптом з'являвся тільки під час чищення зубів, у 5% кровото-чивість була лише при прийомі твердої їжі, а у 10 хворих кровоточивість відзначалася, як при чищенні зубів, так і при прийомі твердої їжіДані зіставлення стоматологічної захворюваності пацієнтів обстежених груп показали, що найбільш поширеними патологіями під час ортодонтичного лі-кування є карієс зубів та його ускладнення та хроніч-ний катаральний гінгівітВисновки. Проведені клінічні дослідження та аналіз стану тканин пародонту показали високий рівень поширеності їх ураження серед пацієнтів, які перебу-вають на ортодонтичному лікуванні.
20
Hodovanyi, Oleg, Andrew Martovlos, and Olesya Hodovana. "PERIODONTAL DISEASES AND DENTOALVEOLAR ANOMALIES AND DEFORMATIONS IN PATIENTS OF DIFFERENT AGES (STATE OF THE PROBLEM AND WAYS TO RESOLVE IT)." Proceedings of the Shevchenko Scientific Society. Medical Sciences 55, no. 1 (June 24, 2019): 10–30. http://dx.doi.org/10.25040/ntsh2019.01.02.
Повний текст джерела
21
Махлинець, Н. П., З. Р. Ожоган та В. П. Пюрик. "МУКОГІНГІВАЛЬНА ПЛАСТИКА ЯК ПРОФІЛАКТИКА РЕЦЕСІЇ ЯСЕН У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЗУБОЩЕЛЕПНИМИ АНОМАЛІЯМИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 117, № 4 (29 грудня 2021): 58–61. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-42-4.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження. Підвищення ефективності комплексного лікування пацієнтів із патологічним прикусом та високоприкріпленими сполучнотканинними тяжами в ділянці ікл та премолярів за допомогою ортодонтичного та хірургічного лікування. Методи дослідження. Обстежено та проліковано 60 хворих із патологічним прикусом та порушенням архітектоніки присінка рота. Хворим І групи (30 осіб) проводили санацію ротової порожнини та ортодонтичне лікування незнімними конструкціями, хворим ІІ групи (30 осіб) лікування доповнювали запропонованою нами хірургічною корекцією тяжів за допомогою френулопластики та вестибулопластики. Проводили клінічне дослідження, де основним завданням було виявлення рецесії ясен у ділянці сполучнотканинних тяжів та вуздечки губи та наявності змін у тканинах пародонта, та рентгенологічне обстеження (з метою виявлення змін щільності та товщини кісткової структури щелепових кісток із подальшим моделюванням 3D-моделей лицевого черепа). Порівнювали зміни положення зубів на гіпсових моделях та показники фотопротоколу до лікування та після його завершення. Наукова новизна. У пацієнтів, яким до комплексного лікування було включено хірургічну корекцію м’яких тканин присінка рота, кількісний показник рецесії ясен достовірно відрізнявся від показників у І групі хворих. Дані комп’ютерної томографії вказували на зміни щільності та товщини кісткової структури щелепових кісток у ділянках рецесій ясен. 3D-моделі лицевого черепа та зубощелепної системи, оцінювання гіпсових моделей зубних рядів підтверджувало рентгенологічні характеристики. Висновки. Вестибулопластика є важливим етапом комплексного лікування хворих із зубощелепними аномаліями та наявністю аномалій архітектоніки присінка рота. Активне ортодонтичне лікування незнімними конструкціями, вестибулопластика та френулопластика попереджає розвиток деструктивних процесів у пародонті, як-от рецесія ясен.
22
Duda, K. M. "Зміни цитокінового профілю у сироватці крові щурів за умов пародонтиту". Clinical Dentistry, № 4 (17 лютого 2020): 74–78. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.4.10884.
Повний текст джерелаАнотація:
Захворювання тканин пародонта займають одне з перших місць за частотою і поширенням серед стоматологічних захворювань, а також є складною проблемою, яка набуває масштабного характеру. Високий рівень захворюваності на пародонтит, тяжкість перебігу деяких форм його патології, втрата зубів і як результат значні зміни в зубощелепній системі, зменшення працездатності, зниження якості життя населення – все це дозволяє вважати це захворювання не тільки серйозною медичною, а й важливою соціальною проблемою.
Мета дослідження – вивчити зміни цитокінового профілю при ліпополісахаридному запаленні тканин пародонта в експерименті.
Матеріали і методи. В експеримент включили 62 щури, яких поділили на дві групи: перша – контрольні тварини; друга – щури з моделлю пародонтиту. Для моделювання гострого пародонтиту в експериментальних тварин ми використали ліпополісарид, тваринам цієї групи протягом 2-х тижнів через добу вводили в тканини ясен по 40 мікролітрів (1мг/мл) ліпополісахариду (ЛПС) і внутрішньошлунково 1 % розчин крохмалю. Евтаназію щурів здійснювали шляхом кровопускання за умов тіопентал-натрієвого наркозу на 22-гу добу від початку досліду.
Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведеного обстеження показали, що ФНП-α підвищився в сироватці крові тварин у 8,7 раза порівняно з контрольною групою. Разом з тим, показник ІЛ-1β зріс в 4,2 раза порівняно з контрольною групою (p<0,05). Результати рівня протизапальних цитокінів при ліпополісахаридному пародонтиті достовірно знижували. Дані наших досліджень показали, що рівень ІЛ-4 у сироватці крові експериментальних тварин знизився в 1,6 раза (p<0,05) відносно контрольної групи. Також ми спостерігали зменшення його у сироватці крові щурів (1,5 раза порівняно з контрольною групою) ІЛ-10.
Висновки. Результати проведених досліджень продемонстрували, що розвиток пародонтиту супроводжується суттєвими змінами стану імунних механізмів захисту ротової порожнини. При генералізованому ліпополісахаридному пародонтиті в сироватці крові експериментальних тварин виникає дисбаланс між продукцією прозапальних і протизапальних цитокінів.
23
Глушко, Т. Р., Ю. В. Вовк, В. Ю. Вовк та П. С. Крюков. "РЕЗУЛЬТАТИ КЛІНІКО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ЦИФРОВОЇ ОКЛЮЗІЇ ПІД ЧАС РЕЄСТРАЦІЇ МІЖЩЕЛЕПОВОГО ІНТЕРКУСПІДАЦІЙНОГО ПОЛОЖЕННЯ В ПАЦІЄНТІВ З ДВОСТОРОННІМИ ДЕФЕКТАМИ Й ІНТАКТНИМИ ЗУБНИМИ РЯДАМИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 115, № 2 (22 вересня 2021): 38–45. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-40-2.8.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження. Проведення порівняльного клі- ніко-інструментального аналізу результатів реє- страції оклюзійних співвідношень інтеркуспідаційної контактної позиції в групах пацієнтів з інтактними зубними рядами й двосторонніми дефектами зубних рядів під час застосування різних реєстраційних мате- ріалів. Методи дослідження. Проведене обстеження 10 пацієнтів обох статей у віці від 24 до 51 років. Усі обстежені пацієнти були розподілені на лікувальну та контрольну групи. Перша лікувальна група дослі- дження включала 5 пацієнтів з двосторонніми дефек- тами зубних рядів зубощелепної системи класу A2 за класифікацією Ейхнера. Контрольну групу складали 5 пацієнтів з інтактними зубними рядами. Висновки. Інтервал оклюзійного змикання зубів між положен- нями інтеркуспідаційної контактної позиції та мак- симальної інтеркуспідації або показник Δ, який можна визначити за допомогою цифрової технології Tekscan III, маніфестує просторово-часові показники перероз- поділу міжщелепових співвідношень. Особливу ціка- вість викликають значення цих показників у пацієнтів із частковою втратою зубів. У результаті проведених досліджень було виявлено, що під час застосування реєстраційного матеріалу Футар Д клініко-інстру- ментальний аналіз цифрових показників переходу від інтеркуспідаційної контактної позиції до максималь- ної інтеркуспідації дозволив встановити ідентичну тривалість часу оклюзійного змикання зубів, змен- шення довжини траєкторії змикання в 1,05 раза, достовірну зміну пропорційної участі сторін зубних рядів (p>0,05) пацієнтів основної групи проти контр- ольної. Під час використання реєстраційного мате- ріалу Консіфлекс клініко-інструментальний аналіз цифрових показників переходу від інтеркуспідаційної контактної позиції до максимальної інтеркуспіда- ції дозволив виявити подовження тривалості часу оклюзійного змикання зубів у 1,03 раза, збільшення довжини траєкторії змикання в 1,20 раза (p>0,05). Під час застосування реєстраційного матеріалу Металізований віск клініко-інструментальний аналіз цифрових показників переходу від інтеркуспідаційної контактної позиції до максимальної інтеркуспідації дозволив встановити подовження тривалості часу оклюзійного змикання зубів у 1,30 раза та зростання довжини траєкторії змикання в 1,50 раза (p>0,05).
24
Vares, Ya E., V. O. Student, Ya S. Gudzan та Ya Ya Vares. "Особливості конусно-променеОсобливості конусно-пвої комп’ютерної томографії (КПКТ) дистальних відділів нижньої щелепи та можливості встановлення дентальних імплантатів «в обхід» нижнього альвеолярного нерва: огляд літератури та результати власного досвіду". CLINICAL DENTISTRY, № 4 (4 лютого 2021): 27–38. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.4.11715.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. У випадках атрофії дистальних відділів нижньої щелепи можливість дентальної імплантації часто обмежується недостатністю необхідної висоти альвеолярного гребеня, зумовленої близькістю нижньощелепного каналу, що вимагає застосування коротких чи ультракоротких імплантатів або проведення вертикальної аугментації з використанням автологічних, аллогенних, ксеногенних матеріалів тощо. Поява у арсеналі лікарів-імплантологів одноетапних конусоподібних імплантатів різної довжини та діаметра дозволила реалізувати ідею їх встановлення «в обхід» нижнього альвеолярного нерва, мінімізувавши або уникаючи потребу в проведенні додаткових операційних втручань, спрямованих на збільшення об’єму кісткової тканини.
Мета дослідження – з’ясувавши особливості морфології беззубих дистальних відділів нижньої щелепи на підставі аналізу фахової літератури та комп’ютерних томографій пацієнтів, запропонувати техніку встановлення дентальних імплантатів «в обхід» нижнього альвеолярного нерва.
Матеріали і методи. З інформаційної бази Центру медичної 3D діагностики відібрано та проаналізовано 30 комп’ютерних томографій нижньої щелепи пацієнтів (жінок – 12, чоловіків – 18) віком 36–68 років, які звертались для проведення дослідження упродовж 2018–2020 рр. У клініці кафедри хірургічної стоматолоґії та щелепно-лицевої хірургії ЛНМУ імені Данила Галицького було обстежено та проведено лікування 16 пацієнтів (чоловіків – 7, жінок – 9) віком 45–66 років з наявністю одно-, двобічних кінцевих дефектів або повною відсутністю зубів нижньої щелепи. Усім пацієнтам у дистальних відділах нижньої щелепи проведено встановлення одноетапних дентальних імплантатів («Ihde Dental AG», Швейцарія) «в обхід» нижнього альвеолярного нерва з їх негайним навантаженням протезною конструкцією упродовж 3–4 днів після імплантації.
Результати досліджень та їх обговорення. На підставі вивчення 30 комп’ютерних томографій нижньої щелепи пацієнтів з одно- та двобічними кінцевими дефектами нижньої щелепи ми встановили, що середня відстань від нижньощелепного каналу до вестибулярної кортикальної пластинки становить (5,12±1,04) мм, до язикової кортикальної пластинки – (2,95±0,89) мм, до верівки альвеолярного відростка – (6,18±1,9) мм (р<0,001), що узгоджується з повідомленнями інших дослідників. Проведено лікування 16 пацієнтів з наявністю одно-, двобічних кінцевих дефектів або повною відсутністю зубів нижньої щелепи з використанням одноетапних конусоподібних дентальних імплантатів KOS® та TPG® Uno («Ihde Dental AG», Швейцарія) «в обхід» нижнього альвеолярного нерва з язикового або вестибулярного боку (залежності від локалізації нижньощелепного каналу). Загалом, у дистальних відділах нижньої щелепи (на рівні премолярів та молярів) встановлено 42 імплантати, з них «в обхід» нижнього альвеолярного нерва з язикового боку 34 імплантати, з вестибулярного – 8. Упродовж 4–5 днів усі імплантати навантажувались тимчасовою металопластмасовою ортопедичною конструкцією. При проведенні контрольної комп’ютерної томографії пацієнтів, проведеної у найближчі терміни (1–4 дні) після імплантації, в жодному з випадків не було констатовано ускладнень у вигляді прямого механічного ушкодження стінок нижньощелепного каналу чи кортикальних пластинок інструментами для препарування імплантаційного ложа або безпосередньо тілом імплантату.
Висновки. Результати нашого власного досвіду, які повністю узгоджуються з повідомленнями інших дослідників, дають підстави стверджувати, що встановлення дентальних імплантатів у дистальних відділах нижньої щелепи «в обхід» нижнього альвеолярного нерва створює серйозну альтернативу традиційним методикам вертикальної аугментації, дозволяє в найстисліші терміни відновити функціональний статус зубощелепної системи завдяки реалізації протоколу негайного навантаження імплантатів. Водночас, процедура інсталяції імплантатів «в обхід» нижнього альвеолярного нерва з язикового чи вестибулярного боку вимагає глибоких знань анатомії щелепно-лицевої ділянки та ретельного планування із залученням КПКТ.
25
Kazakova, R. V., V. S. Melnyk та L. F. Horzov. "Показники дерматогліфіки як маркери для побудови математичних моделей ризику виникнення зубощелепних аномалій". Clinical Dentistry, № 3 (18 червня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2018.3.9071.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Дерматогліфічні обстеження широко застосовують у діагностиці багатьох уроджених і набутих захворювань. Доведено, що показники дерматогліфіки можуть бути використані як маркери полігенної системи для дослідження деяких закономірностей фенотипового прояву полігенних систем в онтогенезі. Вивчення спільних зв’язків між пальцевими відбитками і зубощелепними аномаліями може допомогти на ранньому етапі виявити осіб із генетичною схильністю.
Мета дослідження – розробити прогностичні математичні моделі можливості виникнення зубощелепних аномалій у чоловіків і жінок на основі аналізу особливостей дерматогліфічних показників.
Матеріали і методи. Проведено дерматогліфічне дослідження за методикою H. Cummins і Ch. Midlo у 34 чоловіків та у 36 жінок із зубощелепними аномаліями віком 35–44 роки. Як контроль використано результати дерматогліфічних досліджень 43 практично здорових чоловіків і 44 жінок аналогічного віку.
Результати досліджень та їх обговорення. Дискримінантні моделі за допомогою дерматогліфічних показників дозволили розділити міських жителів м. Ужгорода на здорових і хворих із зубощелепними аномаліями. Найбільший внесок у дискримінацію між здоровими і хворими чоловіками має довжина лінії аd на правій кисті, а між здоровими і хворими жінками – наявність осьового трирадіуса t, індексу Каміннса і довжини лінії ct на лівій кисті.
Висновки. Дискримінантні моделі виникнення зубощелепних аномалій, залежно від дерматогліфічних показників, є адекватними і можуть використовуватися для раннього прогнозу ризику виникнення цього захворювання.
26
Boimuradov, Sh A., та Sh Sh Yusupov. "ТАКТИКА МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ ІЗ ДЕФОРМАЦІЯМИ ЗОВНІШНЬОГО НОСА І ЗУБОЩЕЛЕПНОЇ СИСТЕМИ". Вісник наукових досліджень, № 3 (23 листопада 2016). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2016.3.6972.
Повний текст джерелаАнотація:
Питання діагностики, планування та лікування хворих з деформацією лицевого скелета залишаються вкрай актуальними. Ми обстежили 100 пацієнтів на базі відділення пластичної хірургії Другої клініки Ташкентської медичної академії, з яких 71% склали чоловіки. Усіх обстежуваних було поділено за віковим критерієм на 3 групи: 18–28 років (група склала 58 % від усіх пацієнтів), 29–39 років (30 %) та старші 40 років (12 %). Усі хворі мали порушення дихання та зубощелепну патологію, 70 % з них з переважною деформацією зовнішнього носа, а 30 % – зубощелепного апарату. Проведені обстеження вказують на значну поширеність та варіативність клінічних проявів деформацій зовнішнього носа та внутрішніх носових структур. Поєднання рентгенологічного та ендоскопічного методів, способи Воячека та Гляцеля об’єктивізують дані та дозволяють підвищити клінічну ефективність лікування.
27
Нodovanets, O. I. "ТИРЕОЇДНИЙ СТАТУС ОРГАНІЗМУ ДІТЕЙ НА ТЛІ ДИФУЗНОГО НЕТОКСИЧНОГО ЗОБА ТА ЙОГО ВПЛИВ НА СТОМАТОЛОГІЧНУ ПАТОЛОГІЮ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 24, № 4 (10 лютого 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2015.v24.i4.5803.
Повний текст джерелаАнотація:
<p>РЕЗЮМЕ. У дітей при еутиреоїдному збільшенні щитоподібної залози спостерігаються зміни тиреоїдного статусу в межах референтних значень. За напрямком змін більшості показників дистиреоз характеризується зниженням функції щитоподібної залози, що може впливати на обмінні процеси в дитячому організмі, зокрема і в зубощелепній системі. Доказом цього є вірогідно гірші показники інтенсивності ураження твердих тканин зубів і тканин пародонта у дітей, хворих на ДНЗ.</p><p> </p><p>Ключові слова: діти, дифузний нетоксичний зоб, стоматологічні захворювання.</p>
28
Проць, Г. Б., та М. М. Рожко. "АНАЛІЗ СТАНУ ЗУБОЩЕЛЕПНОГО АПАРАТУ ХВОРИХ З ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ПАРОДОНТИТОМ ТА ДЕФЕКТАМИ ЗУБНИХ РЯДІВ". Art of Medicine, 22 березня 2019, 116–21. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.1.9.116.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті наведено результати дослідження стану зубощелепної системи та стану тканин протезного ложа у хворих на генералізований пародонтит (ГП) та дефектами зубних рядів. Обстежено 710 осіб (жінок - 393 (55,35 %), чоловіків - 317 (44,65 %)) з дефектами зубних рядів віком від 21 до 70 років. У 494 ( 69,58 %) хворих діагностовано генералізований пародонтит різних ступенів. Хворі розділені на чотири вікові групи. До першої групи ввійшли 82 (16,6%) хворих на ГП і 18 (8,33%) хворих зі здоровим пародонтом віком від 21до 34 років; до другої – 142 (28,74%) хворих на ГП і 60 ( 27,78%) осіб, яким не діагностовано ГП, віком від 35 до 44 років; третю групу склали 172 (34,82 %) особи на ГП і 71 ( 32,87%) хворих зі здоровим пародонтом віком від 45 до 59 років; до четвертої групи ввійшло 98 (19,84%) пацієнтів на ГП і 67 (31,02%) хворих зі здоровим пародонтом віком від 60 і більше років. Дослідження хворих, оцінку лікування проводили на основі протоколів надання стоматологічної допомоги, затверджених МОЗ України у 2005 році. Проведене дослідження дає підставу стверджувати, що захворювання пародонту супроводжувалися дефектами зубних рядів у 69,2% хворих і найбільша частка дефектів припадала на вікову групу 45-59 років ( 34,82 % ), і з віком вірогідність виникнення дефектів зубного ряду зростала у 2,1 рази порівняно з віковою групою 21-34 роки (16,6%).
29
Sloboda, M. T., T. I. Pupin та L. Yu Minko. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТА ЗІ СТАНОМ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)". Вісник наукових досліджень, № 1 (28 квітня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.1.8713.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено взаємозв’язок захворювань тканин пародонта із станом опорно-рухового апарату. Одним із показників фізичного розвитку і соматичного здоров’я є стан опорно-рухового апарату, порушення якого, у свою чергу, призводить до погіршення фізичного і психічного стану людини і в подальшому може зумовити розвиток супутньої патології. Cистемні порушення змініють реактивність організму людини та обмежують його адаптаційні можливості, що впливає на розвиток і перебіг захворювань тканин пародонта.Мета дослідження – показати взаємозв’язок захворювань пародонта зі станом опорно-рухового апарату.Матеріали і методи. Проведено огляд та аналіз останніх даних науково-медичної літератури.Результати досліджень та їх обговорення. Деформація хребта і грудної клітки спричиняє не тільки порушення постави, а і виникнення порушення метаболізму в організмі за рахунок зміни з боку внутрішніх органів. Однією з основних причин, що спричиняє порушення кровообігу у вертебрально-базилярному басейні, є патологічні зміни в хребті. Частота виявлення і ступінь остеопенії наростають у міру збільшення величини викривлення хребта та віку хворих. Встановлено залежність між розвитком зубощелепних аномалій і порушеннями опорно-рухового апарату. Було описано численні анатомічні зв’язки між системою трійчастого нерва і нервовими структурами, які беруть участь у регуляції постави. В патогенезі захворювань пародонта задіяні всі види обміну речовин. Провідними ланками патогенезу такої взаємодії можуть бути гуморальні впливи факторів альтерації на сполучну тканину пародонта, поєднане з ушкодженням макро- і мікросудинного русла, зменшенням мінералізації скелета.Висновки. Виходячи з даних джерел літератури, порушення, що розвиваються при патології опорно-рухового апарату, аномалії прикусу, гемодинамічні зсуви в системі мікроциркуляції, порушення тканинного імунітету сприяють розвитку захворювань пародонта.
30
Mandziuk, T. B., та T. S. Kitsak. "ОСНОВНІ АСПЕКТИ ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ ПОРОЖНИНИ РОТА В ДІТЕЙ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ У М. ЧЕРНІВЦІ". Вісник наукових досліджень, № 2 (17 серпня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.2.7842.
Повний текст джерелаАнотація:
Стоматологічна захворюваність у нашій країні достатньо велика. Тому слід очікувати подальшого її збільшення, якщо не будуть змінені в сприятливому напрямку умови, що впливають на розвиток захворювання. У розумінні комплексної охорони здоров’я дитини на перший план все більше виступає профілактична точка зору. Недивлячись на давно відомий факт, що “попереджувати легше, ніж лікувати”, профілактика карієсу в нашій країні довгий час знаходилась у забутті.Мета дослідження – вивчити стан твердих тканин зубів, тканин пародонта та гігієнічний стан порожнини рота у дітей, які мають можливість проживати у різних соціально-гігієнічних умовах.Матеріали і методи. Першочерговим етапом дослідження було проведене письмове анкетування дітей та їх батьків. Основними питаннями анкети для дітей були місце та умови проживання дітей, характер харчування, проведення профілактичних оглядів порожнини рота, вибір предметів та засобів догляду за порожниною рота.Результати досліджень та їх обговорення. Після оцінки клінічних показників у дітей, які входили до першої досліджуваної групи і проживали у сприятливих побутових умовах, мали можливість проводити профілактичні огляди та використовувати повною мірою необхідні предмети та засоби профілактики захворювань порожнини рота. Ми отримали такі результати: інтенсивність каріозного процесу станоновила 2,4–2,7, що відповідає низькому та середньому рівням інтенсивності карієсу, гігієнічний індекс дорівнював у середньому 1,8–2,0 бали, що свідчить про задовільний стан гігієни порожнини рота, папілярномаргінально-альвеолярний індекс становив від 10 до 25 %, тобто легкий ступінь запального процесу ясен, що може бути спричинене фізіологічною перебудовою зубних рядів та зубощелепної системи в цілому.Висновки. Дослідження, які ми провели, показали, що своєчасне та правильне використання профілактичних заходів призводить до зменшення рівня ураження карієсом, проведення санітарно-просвітньої роботи, регулярні профілактичні огляди сприяють поліпшенню гігієнічного стану порожнини рота пацієнтів.
31
Слинько, Ю. О. "АНАТОМО-ТОПОГРАФІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МАЛИХ ДЕФЕКТІВ ЗУБНИХ РЯДІВ НАСЕЛЕННЯ м. ХАРКОВА". Art of Medicine, 5 липня 2020, 70–75. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.2.14.70.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Вивчення поширеності та структури дефектів зубних рядів у різних вікових групах та регіонах України є одним із актуальних питань сучасної стоматології, а також є основою не тільки для діагностики, а й для планування реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення функцій зубощелепної системи.
Мета: вивчення анатомо-топографічних характеристик та структури малих дефектів зубних рядів дорослого населення м. Харкова за результатами аналізу ортопантомограм.
Матеріали і методи. Було проаналізовано ортопантомограми 1269 пацієнтів, серед яких жінок було 767 осіб (62,6%), а чоловіків – 502 особи (37,4%). Було сформовано 12 груп згідно з віковою класифікацією ВООЗ (2019) та відповідними рекомендаціями, починаючи від 18 до 84 років. Аналіз стану зубощелепного апарата було здійснено за такими топографічними та структурними ознаками, як розташування на нижній або верхній щелепах, у фронтальних або бічних ділянках, одночасна наявність декількох малих дефектів зубних рядів.
Результати. Отримані дані свідчать про відсутність різниці у кількості малих дефектів зубних рядів залежно від топографії (нижня або верхня щелепа), але підтверджують наявність прямого кореляційного зв’язку між їхньою поширеністю та віком пацієнтів (r = 0,2863, р = 0,000 для нижньої та r = 0,3568, р = 0,00 – для верхньої щелепи). Також встановлено, що дефектів бічної локалізації було у 13,38 раза більше порівняно з такими фронтальної локалізації (р<0,001). Найбільша поширеність малих дефектів зубних рядів у фронтальних ділянках зафіксована з 45 до 69 років, і пацієнти переважно мали по одному дефекту. А найбільша поширеність малих дефектів зубних рядів у бічних ділянках зафіксована з 35 до 44 років, і пацієнти переважно мали по одному або два дефекти. Встановлені особливості можуть бути пов′язані із більшою увагою пацієнтів до стану зубів фронтальних ділянок, що й обумовлює більш пізні строки їх видалення. Зуби бічних ділянок підлягають видаленню набагато частіше через їхнє несвоєчасне лікування, пов′язане із низькою мотивацією пацієнта до їхнього збереження або через незадовільні результати ендодонтичного лікування.
32
Piuryk, V. P., S. A. Ohiienko, Ya V. Piuryk та T. Yu Ohiienko. "УДОСКОНАЛЕННЯ МУКОГІНГІВООСТЕПЛАСТИКИ ПРИ ХІРУРГІЧНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ ШЛЯХОМ ПРОВЕДЕННЯ ПЕРІОСТАЛЬНИХ ПЕНЕТРАЦІЙ". Вісник наукових досліджень, № 1 (28 квітня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.1.8739.
Повний текст джерелаАнотація:
Серед усіх хірургічних стоматологічних захворювань хвороби пародонта займають одне з провідних місць, враховуючи поширеність цієї патології серед населення та її негативні наслідки (втрата зубів і порушення функцій зубощелепної системи). Тяжкість генералізованого пародонтиту, часті рецидиви й ускладнення призводять до зниження якості життя пацієнтів, значних соціально-економічних збитків, порушення функції жування та мовлення.Мета дослідження – підвищити ефективність хірургічного лікування хворих на ГП ІІІ ступеня тяжкості шляхом удосконалення окремих технологічних ланок операцій Цешинського–Відмана–Неймана та активізації клітин періоста.Матеріали і методи. Ми прооперували 46 хворих на хронічний генералізований парадонтит (ГП) ІІІ ступеня, яких поділили на дві групи: перша група (20 осіб), проводили традиційну модифіковану операцію Цешинського–Відмана–Неймана; хворим другої групи (26 осіб) – модифіковану операцію Цешинського–Відмана–Неймана, удосконалену методикою пенетрацій періоста. Після проведеного лікування встановлено, що середній показник проби Шіллера–Писарєва був вищий у хворих першої – (2,5±0,05) % порівняно з відповідним показником другої групи (0,95±0,04) %. Після лікування середній показник індексу кровоточивості становив у першій групі (0,77±0,04) та другій групі – (0,32±0,04) бала.Результати досліджень та їх обговорення. При динамічному рентгенологічному дослідженні альвеолярних відростків у пацієнтів через 6 місяців після операції виявились чіткі ознаки остеорепаративних процесів, про що свідчило про деяке збільшення висоти альвеолярного відростка на 19 % у пацієнтів першої групи та на 40 % – у пацієнтів другої групи. Зі збільшенням термінів спостереження у пацієнтів другої групи структура кістки змінювалася і диференціювалася в зрілу, з характерним трабекулярним рисунком, та не відрізнялась від навколишніх ділянок кістки. Застосування періостальної пенетрації при хірургічному лікуванні хворих на ГП ІІІ ступеня має переваги над традиційним лікуванням.Висновки. У результаті проведеного дослідження удосконалено технологічну ланку модифікованої операції Цешинського–Відмана–Неймана для лікування хворих на ГП хронічного перебігу ІІІ ступеня шляхом проведення періостальних пенетрацій. Результати клінічного дослідження показали, що кількість ускладнень у пацієнтів першої групи становила 18 %, а другої – 11 % від числа усіх спостережень. Рентгенологічно через 6 місяців після операції виявили досить чіткі ознаки активних остеорепаративних процесів, що свідчило про деяке збільшення висоти альвеолярного відростка. Час проходження ультразвуку по щелепній кістці скоротився на 17,86 % у хворих першої групи на верхній щелепі та на нижній – на 17,74 %. У хворих другої групи на верхній щелепі скоротився на 19,3 %, а на нижній – на 19,05 %.
33
Ogienko, S. A. "ВІДДАЛЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ МУКОГІНГІВООСТЕОПЛАСТИКИ У ХВОРИХ ІЗ ТЯЖКИМИ ФОРМАМИ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ". Вісник наукових досліджень, № 1 (28 квітня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.1.8740.
Повний текст джерелаАнотація:
Серед усіх стоматологічних захворювань хвороби пародонта займають одне із провідних місць, враховуючи поширеність цієї патології серед населення та її наслідки (втрата зубів і порушення функції зубощелепної системи). Тяжкість перебігу хвороби, часті рецидиви й ускладнення призводять до зниження якості життя пацієнтів, порушення функції жування та мовлення, значних соціально-економічних збитків. Це вимагає подальшої розробки нових схем лікування.Мета дослідження – розробити нові підходи до лікування хворих із тяжкими формами генералізованого пародонтиту (ГП), випередити у післяопераційному періоді оголення шийок зубів та зниження висоти альвеолярного краю уосконаленням мукогінгівоостеопластики та корекції функції печінки шляхом призначення у перед- та післяопераційному періодах адекватного медикаментозного супроводу.Матеріали і методи. Прооперовано 60 хворих із тяжкою формою хронічного генералізованого пародонтиту. Залежно від методу лікування, усіх пацієнтів поділили на дві групи: 30 хворим на генералізований пародонтит ІІ–ІІІ ступенів розвитку із жировим гепатозом печінки (перша група) проводили модифіковану мукогінгівоостеопластику із застосуванням у перед- та післяопераційному періодах аргініну глутамату і в післяопераційному періоді розчину мірамістину та метилурацилової мазі з мірамістином. Хворим другої групи (30 осіб) без супутньої патології проводили мукогінгівоостеопластику. Оцінку результатів клінічного дослідження здійснювали за даними загальноклінічних, біохімічних методів.Результати досліджень та їх обговорення. Через 3 місяці після операції суттєвої різниці між станом хворих першої і другої груп не було. Через 12 місяців – у 26 осіб першої групи в ділянці оперованих зубів утворилось стійке зубоясенне прикріплення за типом циркулярної зв’язки, при ренгенологічному контролі виявлено острівки осифікації і стабілізації патологічного процесу, а у хворих другої групи в 4 випадках були наявні поодинокі кишені, явища гінгівіту. Показник РІ у віддалений термін спостереження через 12 місяців поступово зменшувався. Порівняно з даними до операційного втручання, індекс РІ відрізнявся у хворих другої групи в 1,18 раза, а першої групи – у 1,20 разів через 12 місяців відповідно. У пацієнтів другої групи, в яких крім пенетрацій, використовували місцеві медикаменти, які ми запропонували, зниження рівня С-РБ було більшим і склало 9,24 раза через 12 місяців. Ще кращі результати спостерігали у хворих першої групи, а через 12 місяців були несуттєвими.Висновки. Комплексне лікування із використанням аргініну глутамату у хворих першої групи, що сприяло найбільшому зниженню вмісту оксипроліну через 1; 6 і 12 місяців після терапії (1,42 і 1,38) раза, мало виражену дію на гальмування розпаду колагену в тканинах пародонта. Дослідження показало, що найбільший вплив на регуляцію активності ЛФ у сироватці крові хворих на ГП мав спосіб лікування, який застосовували у першій групі. Мукогінгівоостеопластика при лікуванні тяжких форм ГП в поєднанні з аргініном глутаматом знижували активність КФ у сироватці крові, особливо у хворих першої групи. Дані щодо змін активності трансаміназ у сироватці крові показали, що запропоноване медикаментозне лікування в поєднанні з хірургічною методикою мало суттєвий вплив на регуляцію активності трансаміназ у пацієнтів із тяжкими формами ГП.