Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Система державного внутрішнього фінансового контролю.
Статті в журналах з теми "Система державного внутрішнього фінансового контролю"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-45 статей у журналах для дослідження на тему "Система державного внутрішнього фінансового контролю".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Кравченко, Юлія, та Олександр Ружанський. "ВНУТРІШНІЙ АУДИТ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПУБЛІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ". Науковий вісник: Державне управління, № 1(11) (31 березня 2022): 260–75. http://dx.doi.org/10.33269/2618-0065-2022-1(11)-260-275.
Повний текст джерелаАнотація:
Для виконання функцій держави, зокрема таких як соціальна, створюються бюджетні установи. Джерелом фінансування таких організацій є Державний бюджет України. Важливо, щоб народ як джерело влади в Україні був упевнений, що керівники бюджетної установи здійснюють публічний менеджмент у такий спосіб, який забезпечує досягнення цілей діяльності організації, ефективне, економічне та законне використання бюджетних коштів. Для встановлення рівня належного управління цими коштами застосовуються різні форми контролю. Метою статті є дослідження поняття державного фінансового аудиту, місця внутрішнього аудиту в класифікації державного фінансового аудиту та результатів здійснення такого аудиту в системі Державної служби України з надзвичайних ситуацій як елементу ефективного публічного менеджменту. У статті досліджено внутрішній аудит як форму контролю, його місце в класифікації державного фінансового аудиту. Запропоновано авторське визначення державного фінансового аудиту як дослідження напрямів та підстав використання бюджетних ресурсів, перевірку бухгалтерського обліку, фінансової звітності бюджетних установ та надання впевненості стосовно рівня її достовірності й рекомендацій щодо удосконалення функціонування системи внутрішнього контролю в аудиторському звіті та контроль відповідності діяльності бюджетної установи вітчизняним нормативно-правовим актам. Внутрішній аудит класифікується в системі державного фінансового аудиту поряд із зовнішнім залежно від інституцій, якими проводиться аудит. На підставі аналізу визначень поняття «внутрішній аудит» змодельовано цей термін. Зазначено, що об’єктом внутрішнього аудиту, зокрема, є система внутрішнього контролю щодо побудови якої підрозділ внутрішнього аудиту надає методичну допомогу. В цьому науковому доробку досліджено фактичний стан справ із запровадженням внутрішнього контролю в системі Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі – ДСНС). Представлено результати здійснення внутрішнього аудиту в системі ДСНС як елементу ефективного публічного менеджменту. В підсумку встановлено, що система внутрішнього контролю в системі ДСНС потребує доопрацювання в частині розроблення адміністративних регламентів окремих процесів, їх гармонізацію з метою запобігання ризикам прийняття нерезультативних управлінських рішень під час здійснення повсякденної діяльності та недопущення порушень вимог чинного законодавства надалі. Напрямами подальших наукових розвідок є дослідження видів ризиків діяльності організацій в системі ДСНС та шляхів їх нейтралізації відповідними заходами контролю, які мають бути обраними публічними менеджерами різних ланок управління.
2
Щур, Р. І. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В УКРАЇНІ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1 (23 червня 2019): 295–307. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2019.295-307.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено систему здійснення контролюючими органами державного фінансового контролю за діяльністю об’єднаних територіальних громад. Проаналізовано практику здійснення фінансового контролю виконання бюджетів об’єднаних територіальних громад Державною аудиторською службою України. Розглянуто проблемні аспекти внутрішнього фінансового контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів об’єднаних територіальних громад.
3
Дмитренко, Г. "Оцінювання ризиків у системі державного внутрішнього фінансового контролю". Вісник Національної академії державного управління при Президентові України, № 2 (2010): 127–34.
Знайти повний текст джерела
4
Зюман, Сергій, та Тетяна Яковлєва. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ПРОВЕДЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ В ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 86, № 4 (16 квітня 2022): 36–51. http://dx.doi.org/10.32453/3.v86i4.862.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі дослідження автором розроблено методичні підходи проведення внутрішнього аудиту в державному секторі. У результатід ослідження питань функціонування системи внутрішнього аудиту в державному секторі обґрунтовано та запропоновано рекомендації з підготовки та проведення внутрішнього аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Рекомендації запропоновано з метою удосконалення єдиних підходів до провадження діяльності з внутрішнього аудиту в державному секторі та в інших головних розпорядниках коштів державного бюджету, їх територіальних органах та бюджетних установах, що належать до сфери їх управління, оцінки якості такого аудиту. Пропонується здійснювати планування діяльності з внутрішнього аудиту на підставі ризик-орієнтованого підходу з метою зосередження діяльності з внутрішнього аудиту на найбільш ризикових сферах, функціях, процесах. При плануванні враховувати необхідність орієнтування внутрішнього аудиту на здійснення системного аналізу й оцінки ефективності, результативності та якості виконання завдань, функцій, бюджетних програм, надання адміністративних послуг, ступеня виконання і досягнення цілей тощо. Це дозволяє частково усунути невідповідність між необхідністю впровадження відповідно до європейського аналога системи державного внутрішнього фінансового контролю, загальноприйнятих міжнародних норм і стандартів, упровадження внутрішнього аудиту в державному секторі та можливістю держави щодо реалізації цих заходів.
5
Стефанюк, І. Б. "Методологічні засади функціонування системи державного внутрішнього фінансового контролю в Україні". Фінанси України, № 6 (187) (2011): 84–102.
Знайти повний текст джерела
6
Кравченко, Ю. "Євроінтеграційні вектори побудови в Україні надійної системи державного внутрішнього фінансового контролю". Бухгалтерський облік і аудит, № 6 (2014): 41–47.
Знайти повний текст джерела
7
Кравченко, Ю. "Євроінтеграційні вектори побудови в Україні надійної системи державного внутрішнього фінансового контролю". Бухгалтерський облік і аудит, № 6 (2014): 41–47.
Знайти повний текст джерела
8
Кравченко, Ю. "Євроінтеграційні вектори побудови в Україні надійної системи державного внутрішнього фінансового контролю". Бухгалтерський облік і аудит, № 6 (2014): 41–47.
Знайти повний текст джерела
9
Король, В. М. "Роль головного контрольно-ревізійного управління України у реформуванні системи державного внутрішнього фінансового контролю". Держава і право, Вип. 50 (2010): 462–66.
Знайти повний текст джерела
10
Анрєєв, П. "Місце і роль державного внутрішнього фінансового контролю у системі управління державними фінансами України". Формування ринкової економіки в Україні, Вип. 31, ч. 1 (2014): 28–36.
Знайти повний текст джерела
11
Andreev, P. "ESTABLISHMENT AND DEVELOPMENT OF THE PUBLIC INTERNAL FINANCIAL CONTROL SYSTEM." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv Economics, no. 154 (2014): 6–9. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2014/154-1/1.
Повний текст джерела
12
Яремчук, І. В. "ДЕРЖАВНИЙ ВНУТРІШНІЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 2 (27 листопада 2018): 408–22. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.2.2018.408-422.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто особливості здійснення державного внутрішнього фінансового контролю в установах і організаціях медичного профілю в умовах реформування галузі охорони здоров’я в Україні, з’ясовано його недоліки та переваги. Висвітлено зміни державного внутрішнього фінансового контролю в умовах реформування галузі охорони здоров’я. Виявлено вплив державного внутрішнього фінансового контролю на функціонування установи та недоліки у державному внутрішньому фінансовому контролі у закладах охорони здоров’я, розроблено шляхи вирішення знайдених проблем.
13
Клімова, С. М. "Система державного фінансового контролю". Статистика України, № 1 (2002): 38–41.
Знайти повний текст джерела
14
Чорнуцький, С. П. "Шляхи реформування державного внутрішнього фінансового контролю". Фінансовий контроль, № 5 (2006): 9.
Знайти повний текст джерела
15
Федорук, А. П. "Зарубіжний досвід державного внутрішнього фінансового контролю". Економіка та держава, № 5 (2013): 127–30.
Знайти повний текст джерела
16
Федорук, А. П. "Зарубіжний досвід державного внутрішнього фінансового контролю". Економіка та держава, № 5 (2013): 127–30.
Знайти повний текст джерела
17
Андрєєв, П. "Еволюція внутрішнього державного фінансового контролю в Україні". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 8 (149) (2013): 5–9.
Знайти повний текст джерела
18
Андрєєв, П. П. "Зарубіжний досвід становлення державного внутрішнього фінансового контролю". Формування ринкових відносин в Україні, № 11 (150) (2013): 59–64.
Знайти повний текст джерела
19
Лалакулич, М. Ю. "Система управління якістю державного фінансового контролю". Формування ринкових відносин в Україні, № 9 (184) (2016): 17–20.
Знайти повний текст джерела
20
Козачок, І. "Контроль як складник і регулятор сталого розвитку місцевого самоврядування". Юридичний вісник, № 3 (8 жовтня 2020): 335–41. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1959.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано існуючі правові погляди щодо складу та сутності деталей системи контролю на місцевому рівні. Розглянуто праці науковців і практиків з питання контролю в органах місцевого самоврядування для знаходження нових важелів превентивного внутрішнього контролю як елементів та регуляторів досягнення цілей і планових показників сталого розвитку. Забезпечення результативності, ефективності, відкритості та інклюзивності управлінського процесу, підзвітності та відповідальності суб'єктів управління є одними з основних принципів Концепції сталого розвитку.
Належний контроль з боку місцевої влади сприятиме більш ефективному та результативному використанню отриманих ресурсів. Контроль на рівні місцевого самоврядування має стати одним із засобів реалізації права держави захищати законодавчим шляхом інтереси країни і регіонів з метою забезпечення проведення державної і регіональної політики. Діяльність суб'єктів контролю на місцевому рівні має бути спрямована насамперед на попередження та своєчасне виявлення фактів незаконних дій, оскільки не можна забувати таку функцію контролю як нада ння допомоги підконтрольній структурі в наведенні порядку на об'єкті.
Метою контролю є не тільки та не стільки викриття недоліків, скільки виправлення помилок у роботі, поновлення законності та дисципліни. В умовах адміністративної реформи превентивний внутрішній фінансовий контроль є найефективнішою формою, оскільки дозволяє запобігти порушенню законодавства, зловживанням та втратам фінансових і матеріальних ресурсів. На стадії фінансового прогнозування та планування превентивний контроль слугує передумовою для прийняття оптимальних управлінських рішень.
Дефініція правових засад для виконання контролюючих повноважень представницького органу місцевого самоврядування сприятиме законодавчій уніфікації нових важелів превентивного внутрішнього контролю як елементів та регуляторів досягнення цілей і планових показників сталого розвитку територіальної громади та стане запорукою виконання повноважень, необхідних для вирішення питань місцевого значення.
Завдяки контролю процесу сталого розвитку виконуються такі завдання, які забезпечують його ефективність, а саме забезпечуються послідовність виконання прийнятої стратегії; зберігаються та раціонально використовуються ресурси територіальної громади; представницький орган місцевого самоврядування отримує якісну інформацію; своєчасно виявляються та мінімізуються фінансові та комерційні ризики.
21
Андрєєв, П. "Теоретичні підходи до визначення внутрішнього державного фінансового контролю". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 6 (147) (2013): 5–7.
Знайти повний текст джерела
22
Дейнеко, Є. В. "Аналіз стану та перспективи організації державного внутрішнього фінансового контролю в умовах реформування державного фінансового контролю України". Бізнес Інформ, № 9 (2016): 184–91.
Знайти повний текст джерела
23
Yaniv, L. M., та O. A. Zinchenko. "Проблеми дефіциту державного бюджету України і шляхи їх розв’язання". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 144. http://dx.doi.org/10.15421/191615.
Повний текст джерелаАнотація:
У період кризового стану економіки та соціально-економічної нестабільності в Україні дуже гостро постало питання дефіциту бюджету. Протягом останніх років державний бюджет України стикається з такою великою проблемою як дефіцит, що виникає внаслідок перевищення витрат державного бюджету над доходами.Метою написання статті є дослідження наявних проблем дефіцитності державного бюджету України, обґрунтування причино-наслідкових зв’язківки у системі дефіцитного фінансування державної діяльності та розробка шляхів її оптимізації. Під час дослідження опрацьовано наукові праці українських учених та практиків, які вивчають проблеми дефіциту державного бюджету, законодавчі та урядові матеріали. Використано такі загальнонаукові методи: метод пізнання, метод системного аналізу, метод аналізу та синтезу, а також метод порівняння.Розглянуто сутність дефіциту бюджетної системи та причини його виникнення в Україні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні стали спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, не виважена соціально-економічна політика, що і зумовили спад обсягів валового внутрішнього продукту і національного доходу. Це природно спричинило зменшення обсягів фінансових ресурсів у державі і відобразилось на показниках бюджету у вигляді довгострокового дефіциту.Визначено залежність дефіциту бюджету від державного боргу. Встановлено, що існує тісний взаємозв’язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, у свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.Установлено зв’язки дефіциту бюджету для економіки країни. Виявлено наслідки підвищення відсоткової ставки, що, з одного боку, знижує інвестиційну привабливість на внутрішньому ринку країни, з іншого – підвищує іноземну валютну привабливість фінансових інвестицій країни. Значні інвалютні потоки призводять до зростання боргової залежності країни і, як наслідок, – зростання курсу валют, скорочення чистого експорту товарів та зниження показників інвестиційної діяльності. Таке скорочення є причина зниження рівня продуктивності праці й реального доходу в усіх його формах, що провокує зниження довіри інвесторів, а отже, скорочення іноземних інвестиційних програм і виведення капіталу за кордон.Обґрунтовано шляхи подолання бюджетного дефіциту, що полягають у вдосконаленні податкової системи, залученні до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення, забезпеченні фінансової підтримки малого та середнього бізнесу, посиленні відповідальності суб’єктів господарювання, зміцненні контролю за виплатою державних коштів, реформуванні видаткової системи, удосконаленні нормативно-правового забезпечення бюджетного процесу.Наукова новизна дослідження полягає в установленні причино-наслідкових зв’язків бюджетних дефіцитів для наукового обґрунтування бюджетного менеджменту в період структурних перетворень економіки.Практичним результатом є визначення шляхів реформування бюджетної системи України та її переходу до інвестиційної моделі.Перспективним напрямом подальших досліджень у цій сфері є розробка на основі причино-наслідкових зв’язків моделі бюджетного процесу, здатної виявити ризики дефіциту та мінімізувати їх вплив.
24
Чумакова, І. Ю. "Удосконалення державного внутрішнього фінансового контролю як невід"ємної складової державного управління". Фінанси України, № 11 (216) (2013): 109–26.
Знайти повний текст джерела
25
Зюман, Сергій, та Тетяна Яковлєва. "АУДИТ ЯК СИСТЕМА НАДІЙНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 85, № 2-3 (11 квітня 2022): 105–22. http://dx.doi.org/10.32453/3.v85i2-3.861.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено наявний нормативно-правовий стан внутрішнього аудиту в органах державного сектору України та проаналізовано функціонування системи внутрішнього контролю загалом. Внутрішній контроль представлено комплексом заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності розпорядника бюджетних коштів і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління. Внутрішній аудит передбачає діяльність, що спрямована на удосконалення системи управління, внутрішнього контролю, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності розпорядника бюджетних коштів і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, та ка передбачає надання незалежних висновків і рекомендацій. Для здійснення внутрішнього аудиту розпорядник бюджетних коштів в особі керівника утворює самостійний структурний підрозділ внутрішнього аудиту, що є підпорядкованим і підзвітним безпосередньо такому керівникові. У роботі автор розкриває сутність національних стандартів: стандартів якісних характеристик та стандартів діяльності, які описують сутність діяльності внутрішнього аудиту та відповідають міжнародним стандартам. Цими стандартами визначено, що під час проведення внутрішнього аудиту здійснюються дослідження та оцінка системи управління та внутрішнього контролю, у тому числі управління ризиками з питань та в обсязі, що відповідають об’єкту, темі та цілям внутрішнього аудиту.
26
V. Sandul, Ye Naidon,. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ". Juridical science 2, № 5(107) (3 квітня 2020): 48–55. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що за роки державної незалежності в Україні сформовано основні інституційні складові сучасного демократичного суспільства. До останніх відноситься державний фінансовий контроль – система, яка за формальними ознаками перейшла у спадок від адміністративно-командної економіки, однак набула якісно нових характеристик і за нових умов має виконувати відповідні функції. Державний фінансовий контроль є невід’ємною складовою частиною системи управління державними фінансами. Масовість фінансових порушень в Україні спричинена не відсутністю інституціональної структури державного фінансового контролю, а слабкістю його теоретичної та методичної бази, недоліками в організації контрольного процесу. Метою статті є дослідження окремих аспектів діяльності органів державного фінансового контролю. У статті автором розкрито структуру системи органів державного фінансового контролю в Україні. На основі діючого законодавства визначено основні їх функції та завдання. Охарактеризовано специфіку діяльності органів державного фінансового контролю. Сформульовано висновки, щодо необхідності чіткого розмежування функцій органів державного фінансового контролю. Визначено, що основними завданнями стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017-2021 рр. є впровадження стратегічного планування і середньострокового бюджетного планування та дієвої системи планування і оцінювання виконання державного бюджету за результатами. Також, це підвищення ефективності державних видатків – перехід від утримання установ до надання якісних державних послуг, якість та ефективність адміністрування податків і зборів та рівня дотримання податкового законодавства. Крім того, підтримати процес бюджетної децентралізації шляхом забезпечення чіткого розподілу відповідних повноважень і ресурсів, а також забезпечення підзвітності місцевих бюджетів. Зроблено висновок, що важливою вимогою якісного проведення державного фінансового контролю є функціонування єдиної системи органів, які повинні здійснювати контроль на основі чіткої взаємодії і координації всіх зусиль для вирішення поставлених на них завдань. Динамічність, стійкість, безперервність функціонування системи в цілому і кожного окремого її органу обумовлюється єдністю й оптимальним рівнем централізації і організаційної структури.
27
Чечуліна, О. О. "Сучасні проблеми застосування внутрішнього державного фінансового контролю і аудиту в Україні". Формування ринкових відносин в Україні, № 4 (155) (2014): 17–20.
Знайти повний текст джерела
28
Футоранська, Ю. М. "Окремі аспекти державного регулювання у сфері внутрішнього фінансового контролю в Україні". Фінансовий контроль, № 2 (2006): 20–23.
Знайти повний текст джерела
29
Мельник, О. П. "Формування в Україні елементів державного внутрішнього фінансового контролю відповідно до вимог європейських стандартів". Фінансове право, № 2 (2007): 36–42.
Знайти повний текст джерела
30
Піхоцький, В. Ф. "Система інформаційного забезпечення контролюючих органів як інструмент підвищення державного фінансового контролю в Україні". Регіональна економіка, № 1 (79) (2016): 138–43.
Знайти повний текст джерела
31
Andreyev, P. "EVOLUTION OF PUBLIC INTERNAL FINANCIAL CONTROL IN UKRAINE." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv Economics, no. 149 (2013): 6–8. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2013/149-8/1.
Повний текст джерела
32
КОСТЕНКО, ОКСАНА, та АРТЕМ ЯРОШЕНКО. "Здійснення державного контролю у сфері публічних закупівель". Право України, № 2020/10 (2020): 171. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-10-171.
Повний текст джерелаАнотація:
Нині у нашій державі продовжується формування та вдосконалення системи публічних закупівель. За останні п’ять років відбулися суттєві перетворення у законодавчому забезпеченні суспільних відносин, що пов’язані зі здійсненням закупівель товарів, робіт і послуг. Була підписана Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, прийнятий Закон України “Про публічні закупівлі”, вагомі зміни до якого набули чинності 19 квітня 2020 р. Проте, незважаючи на зазначені вище законодавчі зміни, аналіз стану публіч них закупівель в Україні, проведений Рахунковою палатою за останні роки, засвідчив, що правовідносини у цій сфері не відповідали принципам конкурентності та прозорості. У звіті за 2018 р. зазначено, що у 2017 р. система закупівель харак теризувалась як непродуктивна та нерезультативна. У 2019 р. також були виявлені суттєві недоліки системи публічних закупівель, зокрема щодо функціонування електронної система закупівель “ПРОЗОРРО” та низка інших. Метою статті є вдосконалення положень щодо класифікації та визначення сутності державного контролю у сфері публічних закупівель. За результатами дослідження пропонується розглядати контроль у сфері публічних закупівель як сукупність способів і методів організації впливу органів державної влади та місцевого самоврядування, громадськості, банків, міжнародних організацій на правовідносини, які виникають між замовни ком та учасниками під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що здійснюється з метою досягнення економії та ефективності витрачання коштів, а також запобігання вчиненню корупційних діянь і зловживань, за допомогою забезпечення дотримання законодавчих норм. У висновках наводиться класифікація контролю в сфері публічних закупівель залежно від ролі та повноважень суб’єкта контролю (контролюючого суб’єкта). Спеціальний контроль здійснюють органи, для яких цей вид діяльності є основним. До таких органів варто віднести – Державну аудиторську службу України, Антимонопольний комітет України, Рахункову палату, Державну казначейську службу України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Загальний контроль здійснюють суб’єкти, для яких сфера публічних закупівель не є основною, проте вони справляють суттєвий вплив на зазначені правовідносини. Суб’єктами є – Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Державна служба фінансового моніторингу України, органи прокуратури та правоохоронні органи. Опосередкований контроль здійснюється судом, громадськістю та Радою асоціації. Також надано класифікацію контролюючих органів у публічно-закупівельній сфері залежно від стадії, на якій відбувається контроль.
33
Васильців, Т. Г. "СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ПОЛІТИКИ ЗМІЦНЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОДУКЦІЇ УКРАЇНИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 14–18. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-02.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано важливість формування та реалізації стратегічних пріоритетів державної по-літики посилення конкурентоспроможності вітчизняної агропродовольчої продукції на внутрішньому та зов-нішніх ринках. Вказано на потенціал вітчизняного агропродовольчого сектора на зовнішніх ринках збуту аг-рарної та продовольчої продукції. Виявлено недоліки системи державної політики програмування розвитку та посилення конкурентних позицій вітчизняного сектора агропродовольчої продукції. Виявлено слабкі місця стратегічного програмування державної політики формування засад конкурентоспроможності вітчизняної агропродовольчої продукції. Визначено напрями та заходи усунення перешкод зміцнення конкурентоспромож-ності агропродовольчої продукції в Україні та її регіонах. Доведено, що пріоритетними напрямами державної політики у цьому руслі потрібно розглядати: удосконалення макроекономічних характеристик середовища виробництва та збуту продукції агропродовольчого комплексу; зміцнення фінансової безпеки суб’єктів – ви-робників агропродовольчої продукції; розвиток експортного потенціалу агропродовольчої продукції; поліпшен-ня інвестиційного середовища в агропромисловому секторі; забезпечення науково-технологічної компоненти розвитку сектора; зміцнення виробничого складника конкурентоспроможності агропродовольчого підкомп-лексу АПК; посилення енергетичної забезпеченості та зростання енергоефективності в підкомплексі; покра-щення екологічної безпеки агропродовольчого сектора. Визначено стратегічні засади політики забезпечення конкурентоспроможності агропродовольчої продукції України, зокрема за такими елементами, як мета стратегії, її нормативно-правова основа та напрями реалізації, засоби забезпечення і засоби контролю реалі-зації стратегії.
34
Скирта, Д. "Система державного фінансового контролю у сфері державних закупівель ЄС: історія становлення та основні джерела". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, Вип. 90 (2012): 61–64.
Знайти повний текст джерела
35
Губерська, Н., та Л. Чуприна. "СИСТЕМА ПРАВОВИХ ЗАСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2022): 64–72. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2267.
Повний текст джерелаАнотація:
У науковій публікації здійснено класифікацію правових засобів забезпечення фінансової безпеки держави в контексті необхідності їх належної правової регламентації. Проаналізовано думки вітчизняних науковців щодо поняття правових засобів та їх класифікації. Досліджено юридичну природу та зміст правових засобів у сфері забезпечення фінансової безпеки держави. До правових засобів забезпечення фінансової безпеки держави віднесено посилення кримінальної відповідальності за вчинення таких злочинів як: легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом; ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів); нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням; шахрайство з фінансовими ресурсами тощо. До інших правових засобів забезпечення фінансової безпеки держави віднесено: правову регламентацію створення на основі Державного реєстру фінансових установ України Інтерактивної фінансової карти України з відображенням всієї доступної та актуальної інформації щодо діяльності банків, кредитних спілок та інших фінансових установ на території України; підвищення розміру мінімального статутного капіталу, необхідного для створення та діяльності суб’єктів господарювання, зокрема, товариств з обмеженою відповідальністю; нормативне розширення підстав для здійснення державного фінансового контролю; прийняття нової Концепції фінансової безпеки України. Сформульовано висновок про перспективність подальшого дослідження даної тематики, яка обумовлена необхідністю формування доктринальної основи удосконалення правового забезпечення фінансової безпеки держави за допомогою системи ефективних правових засобів.
36
Andreev, P. "THEORETICAL APPROACHES TO THE DEFINITION OF THE INTERNAL STATE FINANCIAL CONTROL." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv Economics, no. 147 (2013): 5–7. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2013/147-6/1.
Повний текст джерела
37
Воротін, Валерій, та Алія Ширинова. "УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ МИТНИМИ ПРОЦЕДУРАМИ В КРАЇНАХ ГУАМ". Public management 17, № 2 (27 лютого 2019): 46–56. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-46-56.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність дослідження даної теми зумовлена проблемою вивчення ризику та управління ризиками, що виникла ще у ХХ ст. й акту- альна ще сьогодні. Ризик відіграє особливу роль в економіці, управлінні та державному управлінні. Власне, діяльність цих сфер неможлива без визна- ченості та ефективного регулювання. У сфері державного будівництва дово- лі часто виникають різні аварії та конфлікти, викликані різними причинами: природними явищами, політичними подіями в певних країнах або між дер- жавами, змінами в законодавстві, податковим регулюванням, коливаннями цін та обмінних курсів, конкуренцією, виконанням договірних зобов’язань. Зокрема, це притаманне країнам – членам ГУАМ (Грузія, Україна, Молдова, Азербайджан).
Теоретичним підґрунтям для цієї дослідницької роботи є певні дослі- дження державного управління українських науковців В. Воротіна, Є. Рома- ненкa, І. Чаплай, Р. Щoкіна та інших, а також законодавчі акти та документи країн – членів ГУАМ. Водночас необхідно зазначити, що в країнах ГУАМ ці проблеми розглядалися частково.
На сьогодні митна система як орган держави стикається з проблемами управління та досить складною організаційною схемою роботи, що харак- теризується високими ризиками. Загалом ризик можна оцінити як міру зниження ефективності господарської діяльності через вплив зовнішніх і внутрішніх причин. Потребує розроблення спільна система заходів у межах стратегії митного контролю, пов’язаних з оцінкою ризиків і моніторингом самого процесу в країнах ГУАМ.
Отже, головною метою дослідження є цілісне вивчення ролі, значення та перспектив управління ризиками як одного із сучасних підходів у держав- ному управлінні митними процедурами в країнах – членах ГУАМ.
Сучасні уряди намагаються вирішити проблеми невизначеності та неке- рованості національних організаційних систем, які характеризуються висо- кими ризиками, зокрема в країнах ГУАМ.
Загалом ризик можна оцінити як наслідок ефективності ділової актив- ності та необхідності залучення зовнішнього і внутрішнього контролю за умов поширення економічної та митної взаємодії між країнами-членам цьо- го інтеграційного угруповання.
38
Zolotarova, M. "ҐЕНЕЗА ДЕРЖАВНИХ ПОДАТКОВИХ ІНСПЕКЦІЙ В УКРАЇНІ ЯК МІСЦЕВИХ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ". Juridical science, № 6(108) (4 квітня 2020): 79–90. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що розбудова державності у поєднанні зі стратегією розвитку України, що ґрунтується на засадах запровадження ринкових відносин, передбачає відмову держави від прямого втручання у сферу дії об’єктивних законів функціонування системи господарювання. Важливою складовою у становленні ринкової економіки є податкова система. Від її обґрунтованості та відповідності об’єктивним умовам певною мірою залежать можливості та пріоритети економічного та соціального розвитку суспільства. Істотним елементом податкової системи є її контрольний механізм у складі державного апарату, що формує податкову дисципліну, забезпечує збір податків та інших обов’язкових платежів, проводить відповідну профілактичну та попереджувальну діяльність. Зроблено висновок, що історичний розвиток оподаткування, який характеризувався підвищенням ролі податків у формуванні доходної частини державного бюджету, удосконалення податкових механізмів одночасно зі зміною форми державного устрою, політичного режиму та відповідно організації державного управління, є тими критеріями, що обумовлюють можливість умовного виділення в історичному аспекті чотирьох етапів становлення місцевих податкових органів. Перший етап пов'язаний із формуванням фіскальних органів в Україні, другий – з діяльністю місцевих податкових органів у радянський період, третій – з побудовою єдиної вертикальної структури державної податкової служби сучасної України, у складі якої починають функціонувати власне державні податкові інспекції як контролюючі органи та органи стягнення, а четвертий – характеризується звуження функцій державних податкових інспекцій до здійснення виключно сервісного обслуговування платників податків та ведення відповідних державних реєстрів. Таким чином, зазначимо, що становлення державних податкових інспекцій в історичному аспекті обумовлено побудовою та вдосконаленням системи оподаткування з розвитком державного фінансового контролю. При цьому відбувалось спочатку поступове виокремлення місцевих податкових органів як відносно самостійних спеціалізованих державних інститутів з окресленням їх правового статусу, у подальшому ж відбулось обмеження функцій державних податкових інспекцій до виключно сервісних.
39
Мельник, Тетяна Юріївна, В’ячеслав Олександрович Ткачук та Юлія В’ячеславівна Богоявленська. "Електронний бізнес: переваги та ризики в період цифрової трансформації". Економіка, управління та адміністрування, № 4(98) (29 грудня 2021): 28–36. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-28-36.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано доцільність створення, ведення та розвитку електронного бізнесу як актуальної бізнес-моделі в період цифрової трансформації. Авторами пропонується підхід до визначення електронного бізнесу як різновиду економічної діяльності, коли для успішної реалізації бізнес-процесів активно використовуються інформаційно-комунікаційні технології та мережі.
Існують різні базові можливості для старту електронного бізнесу. У загальному вигляді ключові напрями ведення електронного бізнесу передбачають початкове створення підприємства, яке надає послуги виключно за допомогою використання інформаційно-комунікаційних технологій та мереж, доповнення традиційних послуг електронними вже діючим підприємством (з подальшим виділенням такого виду діяльності в окремий напрям бізнесу) та поступовий перехід підприємства до ведення електронного бізнесу. До безумовних переваг ведення електронного бізнесу з використанням мережевих технологій у господарській діяльності підприємств варто зарахувати: прискорення обслуговування клієнтів, усунення обмежень щодо розташування торгових площ, магазинів, офісів та доступність для клієнтів, підтримання бізнесу в актуальному стані й орієнтування на удосконалення бізнес-процесів.
За результатами проведеного дослідження було ідентифіковано ряд ризиків, пов’язаних із веденням електронного бізнесу, основними з яких є: ризики мережевої безпеки, ризики провалів у маркетингу, ризики прихованих витрат (або витрат на обслуговування і модернізацію), бізнес-ризики (ділові ризики), ризики шахрайських дій, наприклад, з викраденими банківськими картками та ін. В цілому, розуміння ризиків електронного бізнесу необхідне для визначення підходу підприємства до управління цими ризиками, зокрема адекватності системи внутрішнього контролю. Така система може містити інфраструктуру захищеності та пов’язані із цим заходи контролю. Неврахування фактора ризику може призвести до зниження загального очікуваного результату з різними наслідками. Серед таких наслідків можуть бути: порушення життєздатності бізнесу, втрата конкурентних переваг, погіршення ділового іміджу та фінансової стабільності, зменшення сукупної економічної вигоди, додаткових витрат фінансового та нефінансового характеру тощо.
40
ПАЦУРІЯ, НІНО. "Комплаєнс-контроль у системі корпоративного управління страхових компаній". Право України, № 2021/06 (2021): 196. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-06-196.
Повний текст джерелаАнотація:
Перспективні зміни правового регулювання страхових відносин вказують на обов’язковість запровадження у страхових компаніях якісної, структурованої, незалежної та сучасної системи управління ризиками, поява яких обумовлюється як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. Така система у світовій практиці отримала назву комплаєнс-контроль. Отже, відсутність належної та ефективної системи управління ризиками (комплаєнс-контролю) загрожує виникненням внутрішніх проблем у страховика, які здатні завдати йому катастрофічних збитків як суб’єкту господарювання, що може вплинути на виконання ним прийнятих на себе зобов’язань і правил здійснення страхової діяльності. Чинне страхове законодавство не містить вимог до встановлення системи комплаєнс-контролю у страхових компаніях, на відміну від найкращих міжнародних практик. Наведене актуалізує потребу визначення сутності, розмежування, співвідношення та формулювання понять комплаєнсу та комплаєнс-контролю в системі корпоративного управління страхових компаній. Термін “комплаєнс” є відносно новим для українського ринку фінансових послуг, зокрема небанківського. Дослідження проблематики дало змогу виявити наукові підходи, за якими поняття комплаєнсу ототожнюється із поняттям комплаєнс-контролю. Комплаєнс-контроль виступає наріжною складовою (елементом) системи комплаєнсу, яка є основою загальної системи корпоративного управління – категорії вищого порядку. Окремої уваги потребує питання розкриття принципів комплаєнс-контролю у системі корпоративного управління страхових компаній. У цьому випадку йдеться про закріплення принципів як основних ідей, вихідних положень, які визначені в офіційних документах, мають загальну значущість й імперативність. У контексті викладеного варто відзначити, що європейська практика утвердження державної політики у сфері нагляду за страховою діяльністю здійснюється із дотриманням принципу прозорості (the Principles of Transparency). Прозорість як принцип корпоративного управління у страховій діяльності нині ще не віднайшов свого належного правового унормування та усталеного змістов-ного розуміння. У разі належного вирішення вказаних питань буде забезпечено створення сприятливих умов для зміцнення сталого розвитку ринків небанківських фінансових послуг, здатних забезпечувати реальний сектор економіки необхідними фінансовими ресурсами, задовольняти потреби споживачів у якісних фінансових послугах, підвищити ефективність використання коштів державного та місцевих бюджетів під час управління ризиками, а також створення нових робочих місць через реалізацію державної політики зваженого регулювання і нагляду через застосування принципу прозорості та стане підґрунтям для формування цілісної, на уковообґрунтованої концепції корпоративного управління в страховій діяльності. Отже, з метою забезпечення ефективності корпоративного управління страховика існує необхідність запровадження комплаєнс-контролю, який слугуватиме підтвердженням того, що страхова компанія відповідає вимогам норм, стандартам і правилам, які встановлюються законодавством. Мета статті полягає в аналізі чинного та перспективного законодавства, що регулює питання внутрішнього контролю загалом та у страхових компаніях зокрема, комплаєнс-контролю, обґрунтуванні теоретико-практичних аспектів комп лаєнсконтролю і розробці пропозицій з метою удосконалення нормативно-правового забезпечення реалізації комплаєнс-функції в системі корпоративного управління страховика. Відповідно до поставленої мети у дослідженні вирішені такі завдання: визначено поняття комплаєнсу як системи корпоративного управління страхових компаній; визначено поняття комплаєнс-контролю в системі корпоративного управління страхових компаній; визначено місце комплаєнс-контролю в системі корпоративного управління страхових компаній; надано пропозиції щодо удосконалення страхового законодавства України в частині комплаєнс-контролю як елемента системи корпоративного управління страховика. Проведене дослідження комплаєнс-контролю у системі корпоративного управління страхових компаній дало змогу сформулювати низку науково-практичних висновків
41
Loishyn, Anatolii, Oleksandr Shpytal та Ivan Tkach. "Обгрунтування доцільності розробки індикаторів внутрішнього контролю в Міністерстві оборони України та Збройних силах України". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 8, № 6 (14 січня 2019). http://dx.doi.org/10.33445/sds.2018.8.6.3.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття може викликати цікавість у представників аудиторської служби, учасників внутрішнього контролю та керівників усіх рівнів у системі Міністерства оборони України та Збройних Сил України. В процесі дослідження проводиться частковий аналіз керівних документів, що регламентують питання організації та функціонування систем внутрішнього аудиту та внутрішнього контролю в оборонному відомстві. Визначено взаємозв’язок вказаних систем. Встановлено, що внутрішній аудит є елементом вітчизняної системи державного внутрішнього фінансового контролю, яка розглядається як трирівнева модель. Проведений у статті аналіз доводить, що аудит не бере участі у прийнятті управлінських рішень щодо управління фінансовими, матеріальними та іншими ресурсами і не несе відповідальності за внутрішній контроль, а здійснює оцінку ефективності функціонування систем внутрішнього контролю, запроваджених керівниками організацій. У статті підкреслюється важливість застосування в оборонному відомстві моделі “Трьох ліній оборони”. Незалежна функція внутрішнього аудиту за допомогою ризик-орієнтованого підходу до її виконання має забезпечити достатню впевненість (гарантії) для вищого керівництва. В процесі дослідження проведено не лише аналіз нормативно-правових актів, які регламентують його діяльність, а й аналіз результативних показників діяльності підрозділів внутрішнього аудиту. Доводиться висока ефективність та результативність діяльності підрозділів внутрішнього аудиту. У статті проаналізовано підходи до організації та функціонування внутрішнього контролю в оборонному відомстві. Визначено основні елементи внутрішнього контролю та його учасників. Встановлено відсутність у учасників внутрішнього контролю відповідних компетентностей, здатності до розуміння процесів, що можуть призвести до порушення функціонування системи суб’єкту внутрішнього контролю якими володіють представники аудиторської служби. Вироблено рішення стосовно розроблення певних рекомендацій учасникам внутрішнього контролю у вигляді розробки певної системи індикаторів, які можуть сигналізувати та попереджувати про збій у функціонуванні системи стосовно управління фінансовими, матеріальними та іншими ресурсами.
42
Lutsik, Julia, Sergey Mazka, Vitaliy Begma, Vladimir Mirnenko, Kostyantin Ulianov та Nadiia Yurkiv. "Підвищення ефективності державного фінансового контролю за рахунок впровадження системи ризик-орієнтованого планування". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 9, № 4 (25 серпня 2019). http://dx.doi.org/10.33445/sds.2019.9.4.3.
Повний текст джерелаАнотація:
Однією із важливих міжнародних практик внутрішнього аудиту є застосування ризик-орієнтованого планування при виборі об’єктів та суб’єктів аудиту. В процесі дослідження проаналізовано відповідність діяльності з внутрішнього аудиту національним стандартам з одночасною імплементацією міжнародних стандартів професійної практики на основі ризик-орієнтованого планування.
В статті узагальнено наукові дискусії з питання приведення внутрішнього аудиту у відповідності до міжнародних стандартів, оцінки ризиків в процесі здійснення ризик-орієнтованого планування аудиторської діяльності та вивчення практичного ефекту від впровадження системи ризик-орієнтованого планування.
Доведено, що станом на сьогодні, сил підрозділів служби внутрішнього аудиту є недостатньо для проведення суцільної перевірки всіх військових частин, установ, організацій Міністерства оборони України. Сформульована необхідність у якісному плануванні заходів аудиторських перевірок з метою охоплення саме таких об’єктів, в яких ідентифіковано найбільші загрози та ризики.
Питання ризик-орієнтованого планування внутрішнього аудиту розкрито в наступній логічній послідовності: визначено загальну регламентацію зазначеного процесу, проведено аналіз складових ризик-орієнтованого планування та запропоновано методику розробки плану на підставі ризик-орієнтованого відбору об’єктів аудиту. Зокрема, детально розглянуто питання стосовно визначення ризиків, проведення оцінки ризиків за відповідними критеріями, визначення ризиків за допомогою балів.
В ході проведеного дослідження емпірично підтверджено та теоретично доведено, що ризик-орієнтоване планування є невід’ємною і важливою складовою аудиторської діяльності. Доведено важливість даного напрямку в контексті отриманого економічного ефекту від превентивних заходів.
На основі зробленого аналізу, виявлено наявні проблеми і обґрунтовано комплекс теоретичних і практичних рекомендації з метою удосконалення зазначеного процесу в Міністерстві оборони України та практичного застосування розроблених методичних підходів із ризик-орієнтовного планування.
Результати проведеного дослідження можуть бути корисними в процесі планування аудиторської діяльності на відповідний період.
43
Tolstov, Sergii. "Світ без ілюзій: реалії, тенденції та експерименти постліберальної доби". FOREIGN AFFAIRS, 2020, 5–11. http://dx.doi.org/10.46493/2663-2675-2020-4-1.
Повний текст джерелаАнотація:
Світове співтовариство повільно і болісно адаптується до багатополярної структурної моделі 21 століття. Сучасні тенденції міжнародних відносин легше виправити та описати, ніж намагатися передбачити їх довгострокові наслідки та результати. Нова міжнародна система ще знаходиться в зародковому стані. Визначальною характеристикою нової багатополярності є одночасне загострення кількох основних блоків суперечностей між основними державами та міждержавними асоціаціями. Серед них доречно відзначити все більш відкрите і гостре суперництво між основними старими та новими великими державами, крах «західної єдності», посилення технологічної конкуренції, переоцінку важливості військово-політичних союзів, девальвацію всіх видів гарантій та багатосторонніх зобов'язань. Дисбаланс традиційних зв'язків супроводжується масштабними стихійними міграційними процесами, зміною клімату та зростаючою вразливістю світової фінансової системи. На цьому тлі, всупереч давнім твердженням апологетів глобалізації та запевненням неоліберальних теоретиків, спостерігається значне посилення ролі та функцій державної влади. Як і в багатополярній системі XVIII-XIX століть, держава виступає кінцевим гарантом національних інтересів та соціальної стабільності конкуруючих держав та їх суспільно-політичних систем. Ці тенденції можна розглядати як цілком природний результат завершення історично короткотермінового періоду глобальної гегемонії США у 1994-2008 роках. Прискорення динаміки світових процесів означає формування нової основи світової політики, яка змушує регіональні держави адаптуватися до нових умов глобальної конкуренції. Сучасна позиція України виглядає надзвичайно вразливою. Він характеризується втратою контролю над частиною національної території, економічним застоєм, деформацією економічної структури, порушенням традиційних економічних зв'язків, нестабільністю політичної системи та відсутністю зрозумілої стратегії розвитку держави. Конфлікт на Донбасі, який залишається постійною дестабілізуючою загрозою, все більше набуває характеру внутрішньої проблеми України. За таких обставин необхідність ретельної оцінки становища країни є очевидною основою для успішного вирішення внутрішніх суперечностей та формування реалістичної зовнішньополітичної програми, яка передбачає відновлення мирних умов національного розвитку.
44
Іляшенко, Анфіса. "ЗНАЧЕННЯ ТА РОЛЬ БЮДЖЕТНОГО КОНТРОЛЮ В СИСТЕМІ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ". Економіка та суспільство, № 24 (23 лютого 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-24-33.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні бюджетний контроль певною мірою зачіпає питання ефективності використання бюджетних коштів в якості фінансового менеджменту, а його результати майже не використовують при формуванні бюджетів та прийнятті управлінських рішень. Автор зазначає, що контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, дотриманням вимог бюджетного законодавства, станом та використанням державного та комунального майна повинен стати більш дієвим, орієнтованим не лише на виявлення, але переважно на запобігання фінансовим правопорушенням, має створювати основу для прийняття конкретних управлінських рішень. Тільки на цій основі в державному секторі може бути створена ефективна система бюджетного контролю. Необхідність бюджетного контролю, його сутність і значення визначаються державним устроєм та Конституцією України. При аналізі Бюджетного кодексу України постає запитання про те, чи є контроль стадією бюджетного процесу. На думку автора, бюджетний контроль не є самостійною стадією бюджетного процесу, оскільки він має місце на всіх стадіях бюджетного процесу і супроводжує весь процес утворення, розподілу і використання централізованого фонду грошових коштів – державного та місцевих бюджетів. В статті зазначається, що бюджетний контроль є необхідною процедурою супроводження стадії складання, розгляду і затвердження Бюджетної декларації або прогнозу місцевого бюджету, складання проекту бюджету, розгляду і затвердження бюджету, виконання бюджету, а також складання, розгляду і затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.
45
Kolomyychuk, Natalya. "PROSPECTS OF DEVELOPMENT OF THE PUBLIC INTERNAL FINANCIAL CONTROL OF THE BUDGETARY PROCESS IN UKRAINE." Market Infrastructure, no. 38 (December 2019). http://dx.doi.org/10.32843/infrastruct38-52.
Повний текст джерела