Добірка наукової літератури з теми "Синхронна форма"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Синхронна форма".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Синхронна форма"
1
ОСТРОВСЬКА, Людмила. "ОНЛАЙН-КОНСУЛЬТАЦІЇ ЯК СКЛАДОВА ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 76–87. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-76-87.
Повний текст джерелаАнотація:
АНОТАЦІЯ Охарактеризовано дистанційну форму навчання у ЗВО як таку, що в сучасних умовах глобалізації та у зв’язку поширенням карантинних заходів в Україні є найбільш оптимальною. Визначено, що дистанційна форма у вишах характеризується низкою численних переваг, однак у ній закладено й значні ризики зниження рівня якості освіти порівняно з традиційною формою навчання. Обґрунтовано доцільність упровадження синхронних онлайн-консультацій у систему дистанційної освіти як обов’язкової її складової. Проаналізовано досвід проведення синхронних онлайн-консультацій в умовах дистанційної форми навчання в Чорноморському національному університеті імені Петра Могили в процесі викладання нормативних дисциплін циклу професійної підготовки магістрів з української мови та літератури. Запропонована система синхронних онлайн-консультацій покликана виконувати такі освітні функції: мотивації навчальної діяльності студентів, фундаменталізації здобутих знань, коригувальну, формування відповідних фахових компетенцій, узагальнення та систематизації знань. Закцентовано увагу на тому, синхронні онлайн-консультації є ефективними лише за умови їх систематичності й дотримання певних психолого-дидактичних вимог до їх проведення, зокрема йдеться про врахування певних психологічних особливостей сучасного покоління студентів як «цифрового», а саме потреби візуалізації навчального матеріалу, його систематизації та узагальнення. Віртуальним середовищем для проведення синхронних онлайн-консультацій може стати платформа онлайн-конференцій Zoom, технічні особливості якої цілком забезпечують повноцінне їх проведення. Для з’ясування ефективності проведення синхронних онлайн-консультацій під час дистанційного навчання було проведено анонімне анкетування студентів, за результатами якого більшість студентів визнає важливість та обов’язковість синхронних онлайн-консультацій для дистанційної форми навчання. Пропонована система синхронних онлайн-консультацій сприяє ефективному вивченню відповідної навчальної дисципліни та підвищує якість освіти загалом. Перспективним видається розробка онлайн-курсів з навчальних дисциплін, передбачених відповідними освітніми програмами. Ключові слова: дистанційна освіта, синхронні онлайн-консультації, організація синхронних онлайн-консультацій, цифрове покоління студентів, віртуальне середовище дистанційної освіти, якість освіти.
2
Султанова, Лейла, та Марина Желуденко. "ВПЛИВ ПАНДЕМІЇ COVID-19 НА РОЗВИТОК ОСВІТНІХ СИСТЕМ У ГЛОБАЛЬНОМУ, ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ТА НАЦІОНАЛЬНОМУ ВИМІРАХ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 18, № 2 (25 грудня 2020): 171–83. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(18).2020.171-183.
Повний текст джерелаАнотація:
В оглядовій публікації проаналізовано звіти європейських освітніх організацій щодо впливу пандемії COVID-19 на вищу освіту. Зокрема: UNESCO; COVID-19 Social Science Lab; Pearson; Quacquarelli Symonds (QS); Boston College Center for International Higher Education; Oxford Economics; International Association of Universities; UK NARIC; Centre for the New Economy and Society; The world university rankings та інші. Визначено основні напрями досліджень ситуації у вищій європейській освіті: екстрений перехід на дистанційне навчання і викладання; проблеми пов’язані з інтернаціоналізацією і академічною мобільністю; вплив пандемії COVID-19 на наукові дослідження; значення співпраці з різними організаціями; утвердження європейської вищої освіти на міжнародному рівні; наслідки кризи і перспективи вищої освіти. На основі звітів охарактеризовано загрози та потенційні можливості дестабілізуючих обставин природного характеру у суспільстві на розвиток освітніх систем, зокрема ланки вищої освіти, у глобальному, європейському та національному вимірах. Проаналізовано вплив COVID-19 на розвиток вищої освіти в Україні. З’ясовано, що основними формами освіти в умах пандемії є асинхронна або заочна форма навчання, синхронна та змішана. Охарактеризовано сформовані у результаті вимушеного переходу на дистанційну форму освіти чотири групи викладачів: викладачі дисциплін, що вимагають значного обсягу практичної, лабораторної роботи; викладачі, які активно користувалися цифровими технологіями до пандемії; викладачі, знайомі з цифровими технологіями; викладачі, які не змогли освоїти нові інструменти організації навчання, колективної роботи і розширеного використання цифрових ресурсів. Визначено спільні для більшості університетів проблеми: відсутність професійно розроблених програм для он-лайн навчання, недостатнє фінансування, необхідність методичної підготовки викладачів для роботи зі студентами он-лайн тощо.
Ключові слова: пандемія; COVID-19; вища освіта; викладач закладу вищої освіти; студент; європейська вища освіта.
3
Кузьмінська, Олена, Марія Мазорчук, Максим Мокрієв та Ольга Барна. "ПРИЙНЯТТЯ СИНХРОННОЇ Й АСИНХРОННОЇ ОСВІТНЬОЇ КОМУНІКАЦІЇ ДО І ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ COVID-19: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ". Physical and Mathematical Education 30, № 4 (13 вересня 2021): 68–75. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-030-4-010.
Повний текст джерелаАнотація:
Формулювання проблеми. Реалізація електронного навчання вимагає вивчення питання співвідношення синхронних та асинхронних онлайн комунікацій між учасниками освітнього процесу, що узгоджується з навчальними цілями, інституційною готовністю до дистанційного навчання та рівнем цифрової компетентності викладачів, характером та стилем навчання студентів. Матеріали і методи. В дослідженні проаналізовано результати статистичного опитування близько 130 респондентів із 10 закладів вищої освіти України на предмет ставлення викладачів та студентів до застосування синхронних та асинхронних освітніх комунікацій як в умовах очного (змішаного) електронного навчання, так і дистанційного (спричинено карантинними обмеженнями COVID-19). Для опрацювання результатів анкети використано методи описової статистики та теорії статистичних висновків, зокрема перевірка гіпотез здійснювалася з використанням методу однофакторного дисперсійного аналізу та таблиць взаємної спряженості за допомогою програмного інструментарію для обробки статистичних досліджень SPSS. Результати. Викладачі та студенти однаково визначають важливість синхронної та (чи) асинхронної освітньої комунікації. Ставлення до типу комунікації не залежить від форми навчання. Тобто, при переході на дистанційну форму навчання, зумовлену карантинними обмеженнями, вибір типу освітньої комунікації не змінюється. Вибір типу комунікації не залежить від рівня цифрової компетентності суб’єктів освітнього процесу та галузі знань, яку вони опановують. Стать та вік респондентів частково впливають на надання переваг певному виду освітньої комунікації, цей фактор потребує детальнішого вивчення. Висновки. Встановлено, що не існує суттєвої різниці у проведенні асинхронних заходів в умовах дистанційного навчання в період COVID-19 у порівнянні з очним навчанням, синхронні ж комунікації, які превалюють у навчальних аудиторіях і яких так потребують студенти, не слід масштабувати, наприклад, у дистанційні лекції тривалістю 1,2 години чи вебінари замість очних семінарських занять. Потрібно вивчити цілі та зміст конкретної дисципліни, очікувані результати навчання, мотивацію, потреби й можливості студентів, перш ніж приймати рішення про використання того чи іншого типу освітньої комунікації.
4
Архипов, С. В. "ЧЕРТЫ ПОРТУГАЛЬСКОЙ УСТНОЙ РЕЧИ В ПАМЯТНИКАХ ПИСЬМЕННОЙ РЕЧИ ПОРТУГАЛЬСКОГО ЯЗЫКА XVI В. (ПО МАТЕРИАЛАМ ПРОИЗВЕДЕНИЙ Ф. ДЕ ОЛИВЕЙРЫ)". Вопросы журналистики, педагогики, языкознания 39, № 1 (22 липня 2020): 75–82. http://dx.doi.org/10.18413/2712-7451-2020-39-1-75-82.
Повний текст джерелаАнотація:
Известно, что в португальском языке письменная и устная формы речи находятся на относительно небольшой дистанции. Письменная форма достаточно хорошо изучена как в синхронии, так и диахронии. Однако степень изученности португальской устной речи значительно меньше. В особенности это касается разговорного языка прошлых веков. Также вне поля зрения исследователей остаётся вопрос о взаимовлиянии обеих форм языка, проникновения черт устной речи в письменный язык. Изучение этих аспектов будет способствовать реконструкции процесса кодификации литературной нормы португальского языка. Автором статьи рассмотрены сочинения португальского автора XVI в. Ф. де Оливейры: доктринальные тексты (грамматика португальского языка, трактаты по военно-морскому делу, кораблестроению) и историческое сочинение (краткое повествовании о кругосветной экспедиции Ф. де Магеллана). Предпринята попытка выявить, классифицировать, объяснить функциональное назначение признаков португальской устной речи XVI в. в произведениях Оливейры. Методом сплошной выборки установлены лексические дублетные формы (слово книжной традиции – слово устной традиции), которые очень характерны и для лексики современного португальского языка. Показана роль диалектизмов в устной речи, в особенности в плане артикуляций звуков. При соотношении способов произношения некоторых слов на основе авторских пояснений были установлены нормативные варианты произношения. Установленные факты проливают свет на процесс становления орфоэпической нормы португальского национального литературного языка.
5
Брескіна, Лада Валентинівна, та Ольга Яківна Рубанська. "ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ АКТУАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ". Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання, № 22(29) (20 лютого 2020): 122–33. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series2.2020.22(29).17.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу проблем запровадження дистанційних форм навчання в сучасну методику вищої та загальноосвітньої школи. Навчання у вишах та в загальноосвітніх закладах має низку відмінностей, пов’язаних з відмінностями методик навчання дітей та молоді різних вікових категорій, але недоліки при впровадженні дистанційних форм навчання були виявлені схожі. Особливе значення це набуває при підготовці майбутніх учителів в педагогічних вишах, коли студенти в ході підготовки в педагогічному університеті придбають досвід використання дистанційних технологій, який потім можуть запроваджувати в своєї професійної діяльності, тобто при навчання учнів в загальноосвітньому навчальному закладі. Таким чином нами проводиться паралель між підготовкою студентів педагогічних університетів та учнів в школах.
Метою написання роботи є формування загальних підходів для підготовки майбутніх учителів в галузі використання сучасних інформаційних технологій у навчанні. В роботі наводяться приклади використання інформаційних технологій у навчанні за останні 15 років та надаються висновки щодо підвищення ефективності навчання в умовах використання сучасних інформаційно-комунікаційних засобів, які постійно змінюються (модифікуються, або повністю зникають).
Одержані протягом багаторічної роботи результати можна застосовувати при підготовці студентів педагогічних університетів. Особлива увага в роботі приділяється підготовці учителів інформатики. Наведені в роботі результати експериментального використання дистанційних форм навчання та ефективної комунікації базуються на досвіді роботи зі студентами та співпрацівниками кафедри прикладної математики та інформатики Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» та з учнями Одеської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 73. Розглядаються особливості реалізації навчання за синхронною та асинхронною формою (синхронне навчання та асинхронне навчання).
6
Шигаль, Д. А. "Синхронне та діахронне порівняння як форми компаративного історико-правового аналізу". Проблеми законності, Вип. 146 (2019): 8–17.
Знайти повний текст джерела
7
Kotova, Nina Sergeevna, та Igor Aleksandrivich Kudryashov. "ФУНКЦИОНАЛЬНОЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ ЛЕКСИЧЕСКИХ И ГРАММАТИЧЕСКИХ ФАКТОРОВ В СИСТЕМЕ АНГЛИЙСКОГО ГЛАГОЛА". Sovremennye issledovaniya sotsialnykh problem 9, № 1 (19 березня 2017): 88. http://dx.doi.org/10.12731/2077-1770-2017-1-88-99.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель. Цель проводимого исследования заключается в выявлении особенностей влияния лексической парадигматики, т.е. системы противопоставленных на взаимной основе семантических признаков определенных групп глаголов, на употребление их видо-временных форм, а также обратного воздействия – влияния видо-временных форм на лексическое значение этих групп глаголов при определенных условиях функционирования. В данном случае мы рассматриваем парадигматику в средней иерархии языка – применительно к каждому уровню отдельно.Методология. Изыскание проводится в синхронном плане на материале глагольной системы современного английского языка. Взаимодействие лексических и грамматических факторов в системе английского глагола рассматривается в функциональном аспекте. Такое рассмотрение дает возможность разграничить внутрисистемные явления и явления прагматического характера и тем самым выявить системно-структурные взаимоотношения лексических и грамматических факторов.Материалом исследования послужила обширная группа глаголов.С точки зрения взаимодействия лексического и грамматического в функционально-семантическом поле аспектуальности нас интересует значение, которое реализуется в оппозиции: непредельность – предельность (предельность соотносит действие с пределом, а непредельность обозначает действие безотносительно к его пределу). Конкретная методика, применяемая в анализе исследуемого материала, является комплексной, сочетающей в себе элементы описательно-сопоставительного и функционального методов.Результаты. Взаимосвязь и взаимозависимость лексической и грамматической парадигматики создают определенную устойчивость в употреблении лексических единиц данной парадигмы с видо-временными формами глагола. Тенденции развития и изменения языкового знака в данном случае выражаются в процессах взаимозамещения и взаимопроникновения грамматических форм, в первую очередь, под влиянием прагматических факторов. На данном материале эта тенденция прослеживается в случаях употребления глаголов 4 и 5-ой оппозиции в формах Continuous, которые употребляются вместо Indefinite. Значение грамматической формы модифицирует значения глагола, особо выделяя при этом интенсивность действия, придавая ему определенную эмоциональную окраску.Область применения результатов. Исследованный материал может найти оптимальное применение в сфере практической и теоретической лексикографии, в преподавании общей и частной (английской) лексикологии. Изыскание может оказать помощь в преподавании практического курса английского языка в средней школе и вузе при ориентации учебных программ на функциональное изучение грамматической системы языка.
8
Khomeriki, O. A. "Феномен університету як маркер суспільного розвитку і модератор соціокультурних трансформацій". Grani 18, № 5 (20 квітня 2015): 58–63. http://dx.doi.org/10.15421/1715099.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена інституалізації інституту вищої освіти в історії нашої цивілізації. Те як соціалізувався і змінювався цей інститут в різні епохи, аналізується крізь призму трансформації місії університету, динаміки його призначення в соціумі. Нові функції вищої освіти знаходили втілення в нових практиках її конкретнореальної буттєвості, відтворювались репрезентацією нових функцій і форм освіти. Шлях університету від елітарного, замкненого інституту до сучасної транснаціональної освіти є рухом, якій синхронно відображає динаміку і самого суспільства, і його саморозвиток. Увага автора також зосереджена на історії створення університетів, яка почалась з появою перших Studiumgenerale в XIXII століттях. Метою статті постає аналіз ґенезу феномена університету в контексті суспільноісторичних і культурних трансформацій. Зазначається, що університет, як своєрідна модель культури, включає в себе безліч своєрідних пластів і нашарувань, що відображають своєрідність конкретного середовища, в якому відбувалось становлення університету і яке вплинуло на особливість його структури, форми, засоби і методи навчання та виховання. Університет як вищий навчальний заклад розвивався завдяки державі, яка його фінансувала, стежила за дотриманням усіх норм його вільної діяльності, забезпечувала висококваліфікованими викладачами і підготовленими студентами, тобто повністю сприяла його успішній діяльності. Новий університет був одночасно дослідницьким, культурним і професійним інститутом.
9
Shemanaeva, M. A. "Individual learning path as synergy of synchronous and asynchronous learning." Yazyk i kul'tura, no. 39 (September 1, 2017): 283–97. http://dx.doi.org/10.17223/19996195/39/20.
Повний текст джерела
10
КОНОХ, Анатолій, Анна БАГОРКА та Тетяна НАПАЛКОВА. "ВИКОРИСТАННЯ ДИСТАНЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1, № 1 (2020): 289–300. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-289-300.
Повний текст джерелаАнотація:
Протягом останніх десятиліть відбувається стрімке поширення інформаційно-комунікаційних технологій, які прискорили розвиток дистанційного режиму освіти (переважно вищої школи). Технології сприяли перетворенню набору пропозицій викладача та очікувань студента щодо знань, які він може отримувати в зручному для нього місці, зручний для нього час. Навчання протягом усього життя стало звичним явищем. Актуальність дослідження продиктована соціальними реаліями. Адже, перебуваючи в обставинах, які виключаєть можливість традиційного аудиторного навчання (тренувальні збори, участь у спортивних змаганнях, тимчасова непрацездатність, режим самоізоляції, карантин тощо), майбутній фахівець повинен мати можливість отримувати повноцінну освіту. Формат дистанційного навчання задовольняє безліч потреб як викладача, так і здобувача освіти. Однак, незважаючи на високий рівень розвитку інформаційних технологій, дистанційна освіта не має готових рішень у викладанні профільних дисциплін у професійній підготовці майбутніх фахівців фізичної культури і спорту в закладах фахової передвищої та вищої освіти. У статті розглядаються питання педагогічної взаємодії в дистанційному форматі, визначаються та обґрунтовуються особливості організації занять з профільних дисциплін із застосуванням синхронних та асинхронних дистанційних технологій у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, аналізуються форми контролю в режимі дистанційного навчання. Вивчення кожної дисципліни включає в себе теоретичний матеріал, який переважно вивчається самостійно під контролем викладача, відеолекції та лекції у форматі мультимедійних презентацій PowerPoint, відеоконференції на платформі Zoom у форматі лекцій, опитувань, вирішення задач, тестування та завдання в системі Moodle, посилання на відеоуроки. Дистанційна освіта забезпечує комплексне використання сучасних технологій – освітніх, управлінських, комунікативних, інформаційних, вона є доступною і відкритою. Існує необхідність урізноманітнення форм спілкування, час їх проведення. Результати проведеного дослідження дають підстави сподіватися, що подальші розробки та розвиток дистанційних технологій, їх інтенсивне впровадження сприятиме розширенню можливостей безперервної освіти у галузі фізичної культури і спорту. Ключові слова: безперервна освіта, інформаційні технології, майбутні фахівці з фізичної культури та спорту, дистанційне навчання.
Дисертації з теми "Синхронна форма"
1
Конохова, Н. В. "Розробка системи дистанційної освіти". Thesis, Национальный технический университет "Харьковский политехнический институт", 2012. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/974.
Повний текст джерела
2
Чепелюк, Олена, та Анастасія Зінченко. "Перспективи використання візуальних інструментів при формуванні навчального контенту". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2021. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/18191.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі проведено порівняльний аналіз форм навчання й різних видів навчальних занять за особливостями візуальної комунікації. Використання результатів аналізу дозволить в майбутньому визначити принципи формування візуальної складової навчання для підвищення його якості. Визначено, що перспективним є асинхронний формат навчання в віртуальному просторі. Найперспективнішим видом навчальних занять є відео лекції з додаванням графічних елементів. Їх грамотне використання дозволить лекторові полегшити орієнтування в візуальному матеріалі і керувати концентрацією та перемиканням уваги особи, що навчається, і в перспективі забезпечуватиме високий рівень розуміння і запам'ятовування інформації.The comparative analysis of forms of training and different types of training sessions on features of visual communication is carried out in the work. Using the results of the analysis will allow in the future to determine the principles of formation of the visual component of learning to improve its quality. It is determined that the asynchronous format of learning in cyberspace is promising. The most promising type of training is video lectures with the addition of graphic elements. Their competent use will allow the lecturer to facilitate orientation in the visual material and control the concentration and switching of the learner's attention and in the long run will provide a high level of understanding and memorization of information.
3
Наний, Виталий Викторович, Ф. Палис, Андрей Михайлович Масленников, Алексей Александрович Дунев, Андрей Владимирович Егоров та Владимир Данилович Юхимчук. "Электрические машины с поперечным и аксиальным магнитным полем". Thesis, НТУ "ХПИ", 2013. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/25441.
Повний текст джерелаТези доповідей конференцій з теми "Синхронна форма"
1
Алексеенко, И. В. "Social media in distance learning." In Современное социально-гуманитарное образование: векторы развития в год науки и технологий: материалы VI международной конференции (г. Москва, МПГУ, 22–23 апреля 2021 г.). Crossref, 2021. http://dx.doi.org/10.37492/etno.2021.45.28.036.
Повний текст джерелаАнотація:
в настоящее время социальные сетевые медиа играют заметную роль во всех сферах жизнедеятельности. Они помогают осуществлять социальные стратегии и практики во многих сферах общества, в том числе и в образовании. Пандемия COVID-19 потребовала перехода на дистанционное обучение, к которому активно подключились социальные сети. Все многообразие дистанционнных форм обучения можно разделить на синхронные формы обучения, ассинхронные и смешанные формы. Социальные медиа позволяют сделать дистанционный формат интереснее, вовлекать студентов в дискуссии, усиливать наглядность, использовать игровые практики и изучать практические кейсы. nowadays social media plays a prominent role in all spheres of life. They help to put into practice social strategies and practices in many aspects of social life, including education. The COVID-19 pandemic has demanded a transition to distance learning, and social networks were positively included in this process. All the variety of distance learning forms can be divided into synchronous forms of learning, asynchronous and hybrid forms. Social media makes it possible for the distance learning to be more interesting, to involve students in discussions, to improve visual teaching methods, to use games practices, and to consider practical cases.
Звіти організацій з теми "Синхронна форма"
1
Пахомова, Олена Володимирівна, та Ольга Володимирівна Бондаренко. Поняття «віртуальне інформаційно-освітнє середовище» у сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі. Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій, 2019. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3831.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальній проблемі інформатизації освітнього процесу і підготовки майбутніх учителів. У статті розглядається поняття «віртуальне інформаційно-освітнє середовище», аналізуються різні підходи до його розуміння, які представлені у зведеній таблиці. На основі аналізу наукової літератури дається визначення досліджуваного поняття з точки зору системного підходу. Віртуальне інформаційно-освітнє середовище трактується авторами як цілісна організована система різноманітних ресурсів (інформаційних, дидактичних, технологічних) і форм інтеракції (синхронної, асинхронної; очної, дистанційної; комп’ютерної, телекомунікаційної) освітніх суб’єктів, спрямованих на формування їх індивідуальної освітньої траєкторії. Віртуальне інформаційно-освітнє середовище створюється у взаємодії освітніх суб’єктів і не існує поза комунікацією між ними, а технічні засоби чи електронні посібники є лише його елементами. Автори висвітлюють переваги застосування віртуального інформаційно-освітнього середовища у процесі підготовки майбутніх учителів, серед яких зазначаються: підвищення ефективності освітнього процесу; інтенсифікація процесу пізнання й міжособистісної інтерактивної комунікації; економія студентського часу; індивідуалізація освітнього процесу; формування інформаційної культури майбутнього вчителя; продуктивність засвоєння навчального матеріалу за рахунок доступу до тренажерів, сайтів. Зазначаються також перешкоди до запровадження віртуального інформаційно-освітнього середовища в освітньому процесі, такі як: низький рівень комп’ютеризації закладів вищої освіти і самих освітніх суб’єктів; низька кількість і якість необхідних програмних продуктів; недооцінка ролі віртуального інформаційно-освітнього середовища у професійному становленні майбутніх учителів та відсутність економічних стимулів.
2
Пахомова, Олена Володимирівна, та Ольга Володимирівна Бондаренко. Поняття «віртуальне інформаційно-освітнє середовище» у сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі. Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій, 2019. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3831.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальній проблемі інформатизації освітнього процесу і підготовки майбутніх учителів. У статті розглядається поняття «віртуальне інформаційно-освітнє середовище», аналізуються різні підходи до його розуміння, які представлені у зведеній таблиці. На основі аналізу наукової літератури дається визначення досліджуваного поняття з точки зору системного підходу. Віртуальне інформаційно-освітнє середовище трактується авторами як цілісна організована система різноманітних ресурсів (інформаційних, дидактичних, технологічних) і форм інтеракції (синхронної, асинхронної; очної, дистанційної; комп’ютерної, телекомунікаційної) освітніх суб’єктів, спрямованих на формування їх індивідуальної освітньої траєкторії. Віртуальне інформаційно-освітнє середовище створюється у взаємодії освітніх суб’єктів і не існує поза комунікацією між ними, а технічні засоби чи електронні посібники є лише його елементами. Автори висвітлюють переваги застосування віртуального інформаційно-освітнього середовища у процесі підготовки майбутніх учителів, серед яких зазначаються: підвищення ефективності освітнього процесу; інтенсифікація процесу пізнання й міжособистісної інтерактивної комунікації; економія студентського часу; індивідуалізація освітнього процесу; формування інформаційної культури майбутнього вчителя; продуктивність засвоєння навчального матеріалу за рахунок доступу до тренажерів, сайтів. Зазначаються також перешкоди до запровадження віртуального інформаційно-освітнього середовища в освітньому процесі, такі як: низький рівень комп’ютеризації закладів вищої освіти і самих освітніх суб’єктів; низька кількість і якість необхідних програмних продуктів; недооцінка ролі віртуального інформаційно-освітнього середовища у професійному становленні майбутніх учителів та відсутність економічних стимулів.
3
Пахомова, Олена Володимирівна, та Ольга Володимирівна Бондаренко. Поняття «віртуальне інформаційно-освітнє середовище» у сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі. Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій, 2019. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3831.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальній проблемі інформатизації освітнього процесу і підготовки майбутніх учителів. У статті розглядається поняття «віртуальне інформаційно-освітнє середовище», аналізуються різні підходи до його розуміння, які представлені у зведеній таблиці. На основі аналізу наукової літератури дається визначення досліджуваного поняття з точки зору системного підходу. Віртуальне інформаційно-освітнє середовище трактується авторами як цілісна організована система різноманітних ресурсів (інформаційних, дидактичних, технологічних) і форм інтеракції (синхронної, асинхронної; очної, дистанційної; комп’ютерної, телекомунікаційної) освітніх суб’єктів, спрямованих на формування їх індивідуальної освітньої траєкторії. Віртуальне інформаційно-освітнє середовище створюється у взаємодії освітніх суб’єктів і не існує поза комунікацією між ними, а технічні засоби чи електронні посібники є лише його елементами. Автори висвітлюють переваги застосування віртуального інформаційно-освітнього середовища у процесі підготовки майбутніх учителів, серед яких зазначаються: підвищення ефективності освітнього процесу; інтенсифікація процесу пізнання й міжособистісної інтерактивної комунікації; економія студентського часу; індивідуалізація освітнього процесу; формування інформаційної культури майбутнього вчителя; продуктивність засвоєння навчального матеріалу за рахунок доступу до тренажерів, сайтів. Зазначаються також перешкоди до запровадження віртуального інформаційно-освітнього середовища в освітньому процесі, такі як: низький рівень комп’ютеризації закладів вищої освіти і самих освітніх суб’єктів; низька кількість і якість необхідних програмних продуктів; недооцінка ролі віртуального інформаційно-освітнього середовища у професійному становленні майбутніх учителів та відсутність економічних стимулів.