Статті в журналах з теми "Синтез хімічний"

На основі аналізу класифікацій методів синтезу тугоплавких сполук та відповідності принципів адекватності вихідних компонентів і типу хімічних реакцій (кінетичного механізму. Запропоновано класифікацію методів синтезу таких сполук. Вона включає шість методів: прямий синтез з елементів; синтез з розчинів у розплавах; металотермічне відновлення оксидів металів; відновлення оксидів та інших сполук неметалами та їхніми сполуками; газофазний синтез; електроліз розплавів і розчинів у розплавах. Виокремлено сутність, переваги та недоліки кожного методу. Головними перевагами прямого синтезу з елементів є можливість одержання значної кількості вогнетривких сполук і коротка тривалість процесу, а недоліком – складність одержання точного складу сполуки. Головними перевагами синтезу з розчинів у розплавах є простота процесу синтезу та можливість одержання сполук певного внеску, а недоліками – низький вихід продукту та вартість коштовних розчинників.

Мета статті полягає в комплексному аналізі теоретичних і практичних аспектів ідентифікації піпекуронію відповідно до схеми застосування аналітичних методів дослідження, зумовленої їхньою селективністю, та розробленні методики дослідження стандартного зразка піпекуронію фізико-хімічними методами для підтвердження аргументованості, достовірності, відтворюваності результатів його ідентифікації та достатності для підготовки науково обґрунтованого висновку судового експерта. Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено використанням комплексу загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення дозволили проаналізувати інформаційні джерела за напрямом дослідження, а також аналітичну схему комплексу фізико-хімічних методів дослідження, рекомендовану SWGDRUG. Апробаційне аналітичне дослідження стандартного зразка піпекуронію із застосуванням методів експерименту, аналізу, порівняння, а також спеціальних фізичних, хімічних, статистичних методів дослідження дозволило апробувати комплекс фізико-хімічних методів дослідження цієї речовини й дійти висновків щодо достатності для цілей дослідження певних їх видів та окреслити напрями подальших науково-дослідних розвідок. Наукова новизна. В умовах лабораторії Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України апробовано аналітичну схему фізико-хімічних методів дослідження для ідентифікації сильнодійних та отруйних лікарських засобів, рекомендовану SWGDRUG, і запропоновано методику дослідження стандартного зразка піпекуронію фізико-хімічними методами відповідно до схеми застосування аналітичних методів дослідження, зумовленої їхньою селективністю. Висновки. Проаналізовано рекомендації SWGDRUG стосовно комбінації аналітичних методів і cхарактеризувано мінімальні вимоги для їх застосування. При цьому наголошено, що в контексті достатності для ідентифікації сильнодійних і отруйних лікарських засобів, зокрема важколетких речовин, експертні лабораторії, зважаючи на фізико-хімічні властивості таких речовин і наявне в експертних установах країни аналітичне обладнання, мають самостійно визначати комбінацію методів, щоб забезпечити достовірність результатів аналітичних досліджень. Засвідчено комплексним аналітичним дослідженням стандартного зразка піпекуронію можливість його ідентифікації за допомогою методів: якісних хімічних реакцій (із найбільш доступними реактивами, такими як: Маркі, родонід кобальту, Драгендорфа, Вагнера, йодоплатинат калію, Несслера), ІЧ-спектрометрії, мас-спектрометрії, високоефективної рідинної хроматографії з мас-спектрометричним та коронорозрядним детектуванням. Аргументовано доцільність комбінування методів, що дозволяє реалізовувати застосування аналітичної схеми методів дослідження, рекомендованої SWGDRUG. Констатовано необхідність, з огляду на те, що використання методів категорії B не є загальнодоступним, розроблення процесу дериватизації для дослідження похідних піпекуронію загальнодоступними методами: газовою хроматографією з мас-селективним детектуванням і тонкошаровою хроматографією з використанням різних видів сорбентів. Узагальнено результати, отримані під час апробації комплексного аналітичного дослідження піпекуронію за рекомендованою міжнародною схемою, і започатковано певні пропозиції, які можуть стати підґрунтям методики дослідження стандартного зразка піпекуронію фізико-хімічними методами для підтвердження аргументованості, достовірності, відтворюваності результатів його ідентифікації та достатності для підготовки науково обґрунтованого висновку судового експерта.

Показано закономірності сумісного розряду двох іонів для різних умов поляризації електрода: концентраційної, змішаної (концентраційно-кінетичної) та кінетичного контролю у випадку сповільненого розряду обох іонів. Показано, як незалежні процеси розряду іонів стають залежними при сумісному розряді. Отримано рівняння поляризаційної кривої для електрохімічного синтезу у випадку концентраційної поляризації електрода (розглянуто сумісний розряд двох іонів та подальша сповільнена гетерогенна хімічна реакція синтезу). При цьому зсув перенапруги залежить від величини заряду іонів, що розряджаються, густини струмів розряду та густини струму обміну хімічної реакції синтезу, різниці величин стандартних потенціалів.

Зернові бобові культури, зокрема і горох посівний (Pisum sativum L.) поєднують два найважли-віших фізіологічних процеси – фотосинтез та симбіотичну азотфіксацію. Завдяки цьому вони не лише забезпечують власні потреби в азоті, а й підвищують родючість ґрунтів та поліпшують екологічний стан агрофітоценозів. Ці культури мають унікальний хімічний склад, поєднуючи ви-сокий вміст білка з підвищеними кількостями жирів та вуглеводів. Завдяки своїм особливостям вони посідають чільне місце серед культур світового землеробства. Тому актуальним є розроб-лення технологічних заходів управління процесами формування продуктивного потенціалу гороху посівного. Метою досліджень було з’ясувати вплив інокуляції насіння мікробіологічним препаратом, різних рівнів застосування мінеральних добрив на формування фотосинтетично активної поверхні, її продуктивність та урожайність зерна гороху. У процесі дослідження використано такі наукові методи: аналіз, синтез, польовий, статистичний. Результати проведених досліджень свідчать, що оптимізація живлення рослин за рахунок різних рівнів мінерального добрива, а також біологічного азоту за умови проведення інокуляції насіння мікробіологічним препаратом Ризогумін сприяли пок-ращенню умов формування асиміляційного апарату, зокрема збільшення площі листкової поверхні посівів на 0,4–2,6 тис. м2/га або 1,5–8,4 %. Встановлено, що чиста продуктивність фотосинтезу в середньому за період вегетації гороху на різних фонах внесення мінеральних добрив змінювалася від 4,07 до 6,76 г/м2 добу, збільшуючись по мірі покращання забезпеченості рослин елементами мінера-льного живлення. Це також сприяло подовженню тривалості періоду перебування листкової повер-хні у фотосинтетично активному стані, про рівень якої свідчить збільшення значень фотосинте-тичного потенціалу від 1,03 до 1,41 тис. м2/га. Визначено, що урожайність зерна гороху від застосу-вання мінеральних добрив збільшилася на 0,23–0,51 т/га або 7,9–17,6 %, інокуляції насіння – на 0,15 т/га або 5,2 %, поєднання інокуляції насіння і мінерального удобрення – на 0,29–0,62 т/га або 9,5–20,3 %. У досліді також відмічено підвищення урожайності культури за умови перенесення час-тини азоту із основного внесення в підживлення як на фоні із допосівним оброблянням насіння мікро-біологічним препаратом Ризогумін, так і без нього.

Стратегії синтезу піримідинових похідних викликають великий інтерес у дослідників в області хімії гетероциклічних сполук. Найбільш поширеним методом синтезу піримідинового скелета є традиційний підхід з використанням багатокомпонентної реакції Біджінеллі. У даній роботі описано зручний та ефективний однореакторний трикомпонентний синтез нового класу піримідо[1,2-g]пурин-7,8-дикарбоксилату, піримідо[2,1-e]пурин-8,9-дикарбоксилату та піримідо[1,6-a]піримідин-3,4-дикарбоксилату в умовах реакції Бігінеллі. Ці сполуки були отримані шляхом конденсації діетилоксалацетату натрію, заміщеного ароматичного альдегіду і азотистої основи (аденіну, гуаніну або цитозину) з використанням хлоридної кислоти, м'якого гетерогенного твердого кремнезему сірчаної кислоти (SSA) або п-толуолсульфонової кислоти (TsOH) в якості каталізатора. Хімічні структури синтезованих сполук були підтверджені за допомогою інфрачервоної спектроскопії(ІК), протонного (1H) ядерного магнітного резонансу (ЯМР) і мас-спектрометричного аналізу.

Метою роботи є визначення найбільш оптимального методу виміру товщини напівпровідникових плівок на основі зіставлення з експериментальними даними отриманими методом КЗО. Напівпровідникові плівки CdSe і ZnTe є матеріалами групи AIIBVI для використання в сучасних електронних пристроях, таких як сонячні елементи, світлодіоди, газові сенсори і інше [1,2]. Синтез тонких плівок CdSe і ZnTe, отримання і розуміння фізичної інформації про їх властивості є необхідною умовою розробки стабільних пристроїв на їх основі. Для отримання плівок селеніду кадмію і теллурида цинку використовують різні методи: високочастотне магнетронне розпиляло [3], газотранспортний метод (PVT) [4], хімічне парофазне осадження (CVD)[5], молекулярно-променева епітаксія [6], термічний вакуумний випар [7] і термічний випар в квазізамкнутому об'ємі (КЗО)[8]. Отримання досить чистих напівпровідникових плівок групи AIIBVI, зокрема CdSe і ZnTe, в умовах вакууму ускладнюється відмінністю тисків насиченої пари компонентів з'єднань. Також важливим параметром синтезу плівок у вакуумі є рівень залишкових газів, які здатні вступати в хімічні реакції з речовиною підкладки і входити в грати кристалітів. Вони, як правило, неконтрольовано впливають на швидкість росту плівок, їх структуру. Тому вирощування напівпровідникових плівок з парової фази необхідно проводити в дегазованій вакуумній системі із залишковим тиском хімічно активних газів не більше 10-5 Пa. Вибір методу КЗО в цій роботі обумовлений тим, що він дозволяє отримувати однорідні, структурно досконалі тонкі плівки напівпровідникових матеріалів, близьких до термодинамічної рівноваги, що є основною перевагою цього методу перед іншими вакуумними технологіями [9,10]. Важливою перевагою методу є високий тиск пари халькогенидов в КЗО, тиск залишкових газів в робочому об'ємі [11], що значно перевищує (на чотири порядки) тиск залишкових газів в робочому об’ємі. Необхідною умовою для отримання пристроїв на основі напівпровідникових плівок групи AIIBVI є контроль товщини отримуємих зразків. Вимір товщини плівок можливо як після, так і в процесі (in situ) їх напилення. Розглянуті різні методи контролю товщини напівпровідникових плівок. В рамках розглянутих методів вибрані методи, які найбільш прийнятні в певних умовах. За допомогою наведених методів виміряна товщина напівпровідникових плівок. Проведено порівняння результатів товщин різних плівок, при цьому дані експерименту з високою точністю співпадають з даними розрахованими різними методами. Вибрані найбільш оптимальні методи контролю товщин.

Вступ. Вивчення реакційної здатності похідних 4-тіазолідону та здійснення їх хімічних перетворень є перспективним напрямком пошуку нових біологічно активних речовин. Це зумовлено широким спектром біологічної активності вказаного класу сполук, а також наявністю ряду реакційно здатних центрів, що дає змогу проводити різносторонню модифікацію вихідної структури. З огляду на дані обставини, актуальним є синтез нових речовин як потенційних біомолекул серед вказаного класу сполук. Мета дослідження – провести синтез деяких C5 заміщених похідних 3-метил-4-тіоксо-тіазолідин-2-ону для фармакологічного скринінгу in vivo їх протизапальної активності. Методи дослідження. Проведено органічний синтез, 1Н ЯМР-спектроскопію, елементний аналіз, фармакологічний скринінг. Результати й обговорення. Синтетична частина роботи полягала у структурній модифікації 3-метил-4-тіоксо-тіазолідин-2-ону. Активна метиленова група в положенні C5 зазначеного скафолду проявляла СН-кислотні властивості та дозволила апробувати її в реакції азосполучення із солями арилдіазонію з отриманням відповідних 3-метил-5-(арил-гідразоно)-4-тіоксо-тіазолідин-2-онів. Будову одержаних сполук та інтерпретацію проведених хімічних досліджень підтверджено даними елементного аналізу та 1Н ЯМР-спектроскопії. Вплив синтезованих речовин на перебіг ексудативної фази запалення вивчали на основі карагенінової моделі запального набряку лап білих щурів. Наявність запальної реакції встановлювали за зміною об’єму кінцівки онкометричним методом на початку досліду і через 4 год після введення флогогенного агента. Для порівняння за аналогічних умов вивчали протизапальний ефект відомого протизапального лікарського засобу – ібупрофену. Отримані результати фармакологічного скринінгу показали, що синтезовані сполуки володіють протизапальними властивостями, а деякі з них за показниками активності наближаються до або перевищують препарат порівняння. Висновки. У результаті структурної модифікації 3-метил-4-тіоксо-тіазолідин-2-ону за положенням C5 синтезовано серію нових 3-метил-5-(арил-гідразоно)-4-тіоксо-тіазолідин-2-онів. Проведені дослідження протизапальної активності синтезованих сполук демонструють потенціал пошуку протизапальних агентів серед зазначеного класу сполук. Ми продовжуємо досліджувати реакційну здатність, а також хімічні перетворення з перспективою вивчення біологічної активності цього класу сполук.

Експериментально підібрані і удосконалені умови отримання речовин і напівпродуктів з використанням доступної очищеної сировини коксохімії в синтезі термопереводного барвникy жовтого 6З антрахіноновогo (2-метоксибензантронy). Розроблений технологічний процес і схему синтезу, використовуючи в якості вихідної сировини виділений з коксової смоли і очищений антрахінон. Опробовано мало затратнутехнологію синтезу термопереводного антрахінонового барвника жовтого 6З, яка дозволяєпідвищувати вихід його без погіршення якості випускної форми. Термопереводне друкування являє великий інтерес для запропонованого друкування дисперсними барвникамиі хімічних волокон. Переводне фарбування текстильних матеріалів та виробів є одним з найпростіших, економічних та екологічно чистих технологічних процесів. Метод друкування має ряд незаперечних переваг, які роблять одну з найперспективніших напрямків у розфарбовуванні текстильних тканин. Спосіб термодрукування простий в технічному оформленні: при наявності надрукованій підкладки для здійснення процесу друкування досить розташовувати термопресом або каландром, які можуть обслуговуватися одним оператором, що економить капітальні витрати на обладнання і веде до мінімізації робочого місця.

Мета статті полягає в отриманні нових результатів у вигляді експериментально доведених висновківщодо розширених аналітичних можливостей технічної експертизи документів завдяки застосуванню методуРаман-спектроскопії. Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено використанням комплексу загальнонаукових методів дослідження, зокрема методу експерименту, застосованого длясерії датованих зразків штрихів, методів спостереження, вимірювання та порівняння інтенсивностей КР-сигналів отриманих спектрів, загальнологічних (аналіз, синтез, індукція, аналогія, дедукція тощо), а також спеціальних методів дослідження: математичних, хімічних, фізичних, фізико-хімічних – для практичної реалізації експериментальних досліджень та обрахунку їх результатів. Крім того, використано такі форми знання,як поняття, закони, гіпотези, теорії, що дають змогу надалі застосовувати їх, отримуючи наукову апробацію.Наукова новизна. Експериментально (системним дослідженням штрихів, виконаних чорнилами кульковихручок, а також відтисків печаток і штампів для ідентифікації основних барвників в їхньому складі, порівняльним аналізом отриманих КР-спектрів та КР-спектрів чистих кристалічних барвників, які піддавали подібним до досліджуваних штрихів фізичним і фізико-хімічним змінам) доведено ефективність застосуванняРаман-спектроскопії в межах судової технічної експертизи документів, що розширює аналітичні можливостіцього виду експертизи. Висновки. Визначено за допомогою експериментальних досліджень із використаннямметоду Раман-спектроскопії з оптичною складовою DXR Raman Microscope групову належність барвників,які входять до складу чорнил кулькових ручок, що на відміну від аналогового методу ІЧ-спектроскопії непотребують додаткової пробопідготовки зразків. Виявлено різну структурно-групову належність барвників,що дає можливість встановлювати елементи дописок у документах. З’ясовано послідовності нанесення тексту, виконаного електрофотографічним або струминним способом друку, і підпису, виконаного чорниломкулькової ручки (із залученням мікроскопної складової КР-спектрометра). Окреслено можливості технічноїекспертизи документів у контексті застосування методу Раман-спектроскопії.

Актуальність теми дослідження. Перспективними пігментами пасивуючого типу, крім фосфатних, є інші матеріали – оксигідроксиди, ферити, молібдати, станати, борати, вольфрамати, які отримують за традиційними технологіями. Проте ці методи зазвичай пов'язані зі значними витратами енергії, великою тривалістю синтезу, необхідністю подрібнення спіків до дрібнодисперсного стану. Зростає інтерес дослідників до методу співосадження, який дозволяє варіювати катіонним та аніонним складом пігментів. Крім того, перед розробниками лакофарбових матеріалів стоїть задача заміни токсичних протикорозійних хром-, кадмій- та плюмбумвмісних пігментів, що входять до складу більшості сучасних ґрунтовок інгібуючого типу. Альтернативою таким лакофарбовим матеріалам є наповнювачі оксидного типу, які є антикорозійними пігментами, у тому числі оксигідроксиди, ферити магнію, алюмінати кобальту, ферити цинку, ферити міді, алюмінати магнію, алюмінати цинку тощо. Забарвлення пігментів, їх антикорозійні властивості залежать від іонів хромофорів, які входять до складу структури отримуваних сполук. Постановка проблеми. Технологія співосадження має певні переваги в порівнянні із традиційними та дозволяє радикально здешевити отримання оксидних матеріалів. Такий процес, заснований на використанні внутрішньої хімічної енергії системи, дає змогу проводити синтез за зменшених температурі, тривалості синтезу та енергетичних витратах. Простота обладнання, можливість синтезу значної кількості продукту необхідного фазового та гранулометричного складу, екологічна чистота процесу також вказують на доцільність використання цього методу. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останнім часом робились спроби одержання пігментів методом співосадження, але систематичних досліджень кінцевих продуктів не проводилось. Отримані продукти в більшості випадків формувались у вигляді погано відтворюваних за складом продуктів. У зв’язку з цим цікавим стає синтез у такому режимі, який дозволив би отримувати пігменти з хорошими колірними характеристиками в дрібнодисперсному стані, і виключив трудомістку стадію подрібнення. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Вивчення умов утворення пігментів зі структурою оксигідроксидів, впливу їхнього складу на колірність та антикорозійні властивості. Постановка завдання. Вивчення закономірностей формування антикорозійних властивостей, розробка складів для одержання пігментів із використанням методу співосадження і наступною термообробкою. Виклад основного матеріалу. За допомогою експериментальних і теоретичних досліджень встановлено вплив природи катіонів хромофорів на колірний тон, чистоту кольору, антикорозійні властивості пігментів в системі Fe-Al-Mg-О, що дозволяє проводити цілеспрямований синтез пігментів бежевої, червоної та жовтої колірної гами з високими антикорозійними властивостями. Висновки відповідно до статті. Основні технологічні властивості пігментів визначаються аніонним і катіонним складом. Антикорозійні властивості оксигідроксидних пігментів більшою мірою визначаються наявністю іонів гідроксила, що утворюються внаслідок дисоціації. Найбільший ефект спостерігається в разі використання сполук металів, константи дисоціації яких значно відрізняються. Захисний ефект переважно визначається уповільненням анодного процесу. При цьому аніони, які містять атоми алюмінію, прискорюють корозійні процеси.

Мета роботи. Розширення синтетичного потенціалу тіазоло[4,5-b]піридинів, дослідження їхньої реакційної здатності та синтез деяких нових 3-(5-меркапто-[1,3,4]оксодіазол-2-іл-метил)-5,7-диметил-3H-тіазоло[4,5-b]піридин-2-онів. Матеріали і методи. Методи органічного синтезу, 1Н ЯМР-спектроскопія, елементний аналіз. Результати й обговорення. Для розширення комбінаторної бібліотеки тіазолопіридинів, проведено структурну модифікацію тіольної групи 3-(5-меркапто-[1,3,4]оксодіазол-2-іл-метил)-5,7-диметил-3H-тіазоло[4,5-b]піридин-2-ону за реакціями ціанетилювання та алкілювання. Як алкілюючі агенти апробовано етиловий естер монохлорацетатної кислоти та деякі хлорацетаміди, що дозволило отримати серію нових похідних базового скафолду. Висновки. Встановлено, що 3-(5-меркапто-[1,3,4]оксодіазол-2-іл-метил)-5,7-диметил-3H-тіазоло[4,5-b]піридин-2-он вступає у реакцію ціанетилювання, а також утворює солі з лугами. Отримана сіль 3-(5-меркапто-[1,3,4]оксодіазол-2-іл-метил)-5,7-диметил-3H-тіазоло[4,5-b]піридин-2-ону алкілюється з утворенням відповідних похідних. Ми продовжуємо дослідження реакційної здатності, а також хімічних перетворень із перспективою вивчення біологічної активності синтезованих сполук.

Стаття спрямована на дослідження особливостей і способів перекладу хімічної термінології з англійської мови українською. Особливу увагу приділено перекладу складних термінів. Щоб більш точно та правильно виконати переклад терміна варто знати його словотвірну й морфологічну структуру та семантичні відмінності від загальнонародних слів. Також за своєю будовою терміни розділяються на прості, похідні – суфіксальні, префіксальні, суфіксально-префіксальні, складні й терміни-словосполучення. Можна зазначити, що точність перекладу термінів-префіксів часто залежить від чіткого та правильного визначення значення префікса й знання широкого значення терміна з певним префіксом. Утворення термінів за допомогою суфіксів є в англійській мові таким правильним і продуктивним способом утворення термінів, як і префіксація. Важливою умовою чіткого та правильного перекладу суфіксальних термінів є знання значень суфіксів і головних способів перекладу термінів з тим чи іншим суфіксом. Варто зазначити, що складний термін – це фіксована фраза з певним значенням терміна. Більшість термінів є прийменниковими атрибутивними словосполученнями, тобто фразою, яка має визначення, і представлений компонент займає початкову позицію у фразі. Під час дослідження також доведено, що переклад складних термінів включає два основні процеси – аналіз і синтез. На етапі аналізу важливою роллю перекладу фраз є переклад різних його компонентів. Із цієї причини компоненти складних термінів повинні бути правильно визначені, оскільки це можуть бути не тільки слова, а й фрази, що входять до складних термінів. Важливо також виявити семантичний зв’язок між компонентами й основними компонентами фрази. Характер цих відносин визначає порядок і зміст перекладу складних термінів. Також, оскільки лінгвістичний символ, що представляє концепцію спеціальної галузі науки або техніки, науково-технічні терміни, є важливою частиною науково-технічних текстів, а через неоднозначність, відсутність еквівалентів перекладу й національні відмінності, це також одна з основних труднощів у його перекладі.

У доповіді розглянуто історію створення Львівської наукової школи кристалохімії. Наведено основні результати фундаментальних наукових досліджень, які успішно розвиваються на кафедрі неорганічної хімії хімічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка і стосуються вивчення системи взаємозв’язків «склад–структура–властивості» для цілеспрямованого синтезу нових сполук і розроблення матеріалів з унікальним комплексом хімічних та фізичних властивостей. Окрему увагу приділено співпраці між науковцями кафедри та вченими установ НАН України.

Значне розширення масштабів синтезу і застосування у сільському господарстві різних небезпечних хімічних сполук спричинює щоденний небезпечний вплив на організм комах, тварин і, безперечно, людини. Саме тому виникає потреба у контролі за поширенням токсикантів хімічної і біологічної природи у тваринництві і довкіллі. Нами проведено аналіз поширення токсикантів у тваринництві і довкіллі шляхом хіміко-токсикологічного аналізу кормів, посліду, крові, внутрішніх органів, умісту шлунку загиблих від отруєння тварин, а також загиблих бджіл, ґрунту, зеленої маси і продуктів бджільництва. У роботі застосовувалися сучасні методи досліджень. Уміст важких металів визначено методом атомно-абсорбційної спектрометрії, пестицидів – методом газової хроматографії і рідинної хромато-мас-спектрометрії, мікотоксинів – методом високоефективної рідинної хроматографії, імуноферментного аналізу і тонкошарової хроматографії. Ізоніазид досліджено у шлунку собак методом рідинної хроматографії із мас-спектрометричним детектором. Аналіз складу важких металів у біологічному матеріалі загиблих тварин показав, що частіше зустрічаються харчові отруєння їх миш’яком. Окрім того, зареєстровано значну частку отруєнь собак ізоніазидом. Установлено, що продукти бджільництва досить часто контамінуються пестицидами. Досліджено, що кукурудза, порівняно з іншими злаковими, частіше вражається мікроміцетами роду Aspergillus flavus і Fusarium. У кормах найчастіше виявлялися такі мікотоксини, як дезоксиніваленол, Т‑2 токсин і зеараленон, рідше – афлатоксини. Таким чином, токсичне навантаження на екосистему призводить до порушення безпеки харчового ланцюга і зниження ефективності виробництва продукції тваринництва. Контамінація токсикантами кормів, а також медоносних рослин становить загрозу не тільки для сільськогосподарських тварин і корисних комах, але і для споживачів тваринницької продукції. Тому на національному і міжнародному рівнях дуже важливим є здійснення ефективного контролю за виробництвом та імпортом безпечних кормів і харчових продуктів.

Синтез фероценовмісного активного пластифікатора проводили шляхом ацилювання продуктів гліцеролізу касторової олії під дією хлорангідриду фероценкарбонової кислоти, яку попередньо перекристаллізували із суміші бензол:петролейний етер. За даними ДСК і ТГ знайдено, що фероценкарбонова кислота, виділена з водного середовища являє собою кристалогідрат FcCOOH⸱3H2O і утворює хлорангідрид з низьким виходом. Визначено фізико-хімічні характеристики фероценовмісного активного пластифікатора. За допомогою методу ДСК показано, що додавання його у кількості 7% до каучуку СКН-10 КТР викликає зниження температури початку скловання.

Мета роботи. Здійснити синтез деяких тіазоло[4,3-b]хіназолінів та провести дослідження протизапальної активності новосинтезованих сполук. Матеріали і методи. Органічний синтез, 1Н ЯМР-спектроскопія, елементний аналіз, фармакологічний скринінг. Результати й обговорення. З метою отримання нових біологічно активних речовин, нами запропоновано спосіб формування важкодоступної тіазоло[4,3-b]хіназолінової системи, який базується на внутрішньомолекулярній циклізації 2-(2-оксо-тіазолідин-4-іліденеаміно)-бензоатної кислоти. На основі реакцій Кньовенагеля та азосполучення проведено функціоналізацію положення С3 базового 3Н-тіазоло[4,3-b]хіназолін-1,9-діону з утворенням відповідних 3-ариліден та 3-арилгідразопохідних. Будова отриманих сполук та інтерпретація проведених хімічних досліджень підтверджена даними елементного аналізу та ЯМР 1Н-спектроскопією. Проведено фармакологічний скринінг протизапальної активності сполук. Отримані результати дозволили виділити 2 сполуки з вираженим протизапальним ефектом, які за показниками активності наближаються до або перевищують препарат порівняння Ібупрофен, що дає підстави вважати зазначену конденсовану систему перспективним молекулярним каркасом для дизайну потенційних протизапальних агентів Висновки. Встановлено, шо при використанні м'яких дегідратуючих засобів 2-(2-оксотіазолідин-4-іліденеаміно)-бензоатної кислоти зазнає циклізації з утворенням базового 3Н-тіазоло[4,3-b]хіназолін-1,9-діону. Отриманий скафолд апробовано у реакціях Кньовенагеля та азосполучення з отриманням відповідних С3 заміщених тіазоло[4,3-b]хіназолінів. У процесі вивчення протизапальної активності виділено 2 високоактивні сполуки.

У статті проаналізовано впровадження інноваційних технологій у харчовій промисло- вості. Розглянуто альтернативні види сировини, описано сучасні способи оброблення сировини для отримання асортименту харчових продуктів підвищеної харчової цінності, з покращеними спожив- чими властивостями. Зокрема, розглянуто сучасні технології виробництва модифікованих крохмалів для харчової промисловості. Проведено аналіз і узагальнення методологічних, теоретичних і експе- риментальних досліджень отримання модифікованого крохмалю. Показана можливість отримання модифікованих харчових крохмалів різними видами хімічного, біологічного, механічного оброблення крохмальної сировини. У статті представлено доцільність модифікації природного крохмалю шляхом хімічного окиснення калій перманганатом. Запропоновано механізм хімічного окиснення нативного крохмалю. Автори наводять переваги набутих фізико-хімічних властивостей модифікованих крохма- лів. Встановлено, що модифіковані види крохмалю за допомогою хімічного окиснення отримують необ- хідні технологічні властивості для використання їх у продуктах, де необхідно забезпечити високий вміст сухих речовин при рідких консистенціях (супи, приправи, киселі, інстант-напої), завдяки тому, що вони мають більшу розчинність та низьку в’язкість клейстерів. Представлено маркування зразків модифікованого крохмалю, які отримано з різних джерел сировини. Наведені приклади практичного застосування модифікованого крохмалю в харчовій промисловості. Доведено, що використання моди- фікованих крохмалів покращує технологічні властивості напівфабрикатів піноподібної структури, полегшує ведення технологічного процесу та передбачає економічну привабливість їх використання.

Стаття присвячена 100-річчю від дня народження відомого хіміка-органіка, фахівця з вивчення гетероциклічних сполук, зокрема 1,5-бензодіазепінів, доктора хімічних наук, заслуженого професора Дніпровського університету Зінаїди Пилипівни Соломко (1921–2001). Розглянуто основні віхи життєвого шляху вченої. Проаналізовано основні напрями наукових досліджень. До сфери наукових інтересів З. П. Соломко, в першу чергу, слід віднести вивчення хімічних властивостей та методів синтезу 1,5-бензодіазепінів та їх похідних, які виявили біологічну активність і можуть використовуватись у медичній практиці як транквілізатори, діуретики, сульфамідні препарати. За цим напрямом вона створила свою наукову школу. Також З. П. Соломко займалася вивченням хімії фосфор- і сульфурорганічних сполук, властивостей амінокислот, сульфонанілідів тощо. Вона є авторкою близько 250 наукових публікацій, 38 свідоцтв на винаходи, підручника для вищої школи «Органічна хімія і основи статичної біохімії». В статті розкриваються також деякі риси особистості З. П. Соломко, наводяться спогади колег та учнів про неї, підходи до постановки експериментальних досліджень, стиль керівництва аспірантами, педагогічну та суспільно-громадську діяльність. Під час написання статті використовувались матеріали з архіву Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (ДНУ), архіву-музею хімічного факультету, наукові публікації З. П. Соломко та її учнів. Ключові слова: З. П. Соломко, гетероциклічні сполуки, 1,5-бензодіазепіни, біологічна активність.

Розвиток нанотехнологій сприяє появі нових ультрависокодисперсних форм речовин – наноматеріалів, які широко використовують у наукових дослідженнях, промисловості та медицині. Характерна для наночастинок здатність посилювати транспорт хімічних речовин і лікарських засобів у клітини і через бар’єри організму робить актуальним питання про можливість потенціювання токсичної дії хімічних контамінантів при їх сумісному надходженні в організм. Мета – вивчити вплив наночастинок оксиду цинку на здатність гербіциду гліфосату викликати оксидативний та нітрооксидативний стрес у сироватці крові й печінці експериментальних щурів. Матеріал і методи. Досліди виконані на щурах-самцях, яким внутрішньошлунково протягом 14 днів вводили у вигляді суспензії 0,5 мл наночастинок ZnO у дозі 100 мг/кг та гліфосат (у формі гербіциду раундапу) в дозі 250 мг/кг маси тіла. Токсиканти вводили сумісно та окремо. У сироватці й печінці визначали сумарну активність NO-синтази, каталази, супероксиддисмутази, вміст NOх, ТБК-активних продуктів, окисномодифікованих білків, відновленого глутатіону, церулоплазміну і загальну антиоксидну активність сироватки. Результати. Встановлено, що під впливом наночастинок оксиду цинку більшість показників зазнавали негативних змін. Введення щурам гербіциду гліфосату призводило до більш вираженого зсуву всіх досліджуваних показників. Проте максимальні зміни показників зареєстровано у групі тварин, яким сумісно вводили наночастинки оксиду цинку та гліфосат. У цьому випадку показники вмісту ТБК-активних продуктів, NOx, окисно-модифікованих білків й активності NO-синтази і супероксиддисмутази в сироватці крові та гомогенаті печінки щурів достовірно погіршувалися, порівняно з аналогічними показниками у групі тварин, яким вводили тільки гербіцид. Висновок. Наночастинки оксиду цинку посилюють здатність гербіциду гліфосату викликати оксидативний і нітрооксидативний стрес у сироватці крові й печінці експериментальних щурів.

У даній статті описано синтез і властивості нових УФ-затверджених зшитих гібридних полімер-неорганічних мембран. Мембрани синтезували методом радикальної фотоініційованої кополімеризації in situ – на основі гідрофільних та гідрофобних акрилових мономерів з одночасним проведенням золь-гель процесу прекурсорів: 3-метакрилоксипропілтриметоксисилану (MAПTMС) та тетраетилортосилікату (TEOС), введених у полімеризаційну композицію допочатку гелеутворення. Склад вихідних композицій для полімерної матриці змінювали, варіюючи співвідношення гідрофільних та гідрофобних мономерів, тоді як вміст неорганічного компонента підтримували постійним. Методи FTIR, СEM використовувались для характеристики морфології та хімічної структури отриманих нових гібридних полімер-неорганічних мембран. Були виміряні основні характеристики синтезованих мембран: протонна провідність, окиснювальна стабільність, поглинання води та метанолу. Встановлено значну кореляцію між властивостями мембран та співвідношенням мономерів AMПК : AК, що дозволяє регулювати характеристики мембран. Отримані нові УФ-затверджені зшиті гібридні полімер-неорганічні матеріали можуть бути використані для розробки протонопровідних мембран паливних елементів.

Серед хімічних речовин, які потрапляють до атмосфери, леткі органічні сполуки (ЛОС) у всьому світі класифікуються як небезпечні забруднювачі повітря. Важливою групою ЛОС є хлороорганічні сполуки, що широко використовуються у промисловості, у таких галузях, як виробництво миючих та знежирюючих засобів; у якості екстрагентів, добавок до барвників, чорнил та клеїв; як сировина для синтеза лікарськіх засобів, пестицидів та полімерів; як розчинники. Наявність цих сполук у повітрі являє значну небезпеку для здоров’я людини з-за вираженої токсичності, високої стабільності та стійкості у навколишньому середовищі. У даній роботі досліджена каталітична активність щодо реакцій окиснення дихлорометана (DCM) та перхлороетилена (PCE) загалом шести металів зі вмістом γ-Al2O3. У якості активних речовин використовували Pt і Pd окремо. До початку експериментів із каталізаторами оптимізували подачу води. Найбільш активним щодо окиснення DCM серед досліджених виявив себе каталізатор Pt/ Al2O3.

Мета. Метою даної роботи є пошук шляхів можливих напрямів вдосконалення взаємовідносин, які виникають під час здійснення митного контролю, і розробка методів їх практичної реалізації шляхом скорочення кількості документів у відповідності з міжнародними конвенціями та директивами ЄС. Методика. Для досліджень використовували методи аналізу та синтезу, порівняльного аналізу та синтезу інформації, абстрагування та групування. Результати. У статті проведено аналіз стану адаптації національного законодавства до норм ЄС у сфері митного контролю на морському та річковому транспорті. Визначено основні проблеми імплементації до національного законодавства норм, визначених в Угоді про Асоціацію з ЄС. На основі результатів дослідження запропоновано шляхи перспективних напрямів удосконалення порядку митного оформлення контролю якості вантажів у морських портах України з метою скорочення кількості документів та прискорення оформлення вантажів у відповідності з міжнародними конвенціями та директивами ЄС. Для підвищення конкурентоспроможності та економічної привабливості морських портів України пропонується запровадити електронний документообіг, скасувати комісійний контроль на борту судна, скасувати процедури при переході між портами України, скасувати хімічний контроль та спростити радіологічний та екологічний, скасувати фінансові обмеження та прискорити процедури. Наукова новизна. Проаналізовано стан нормативно-правового забезпечення у сфері митного контролю на морському та річковому транспорті. Вперше розроблено комплекс практичних рекомендацій щодо удосконалення порядку митного оформлення і контролю якості вантажів у морських портах України Практична значимість. Розроблені та запропоновані рекомендації з удосконалення порядку митного оформлення і контролю якості вантажів у морських портах України, внесені до проекту змін існуючого Порядку оформлення приходу суден у морський порт. Одержані результати можуть бути використані для прискорення оформлення вантажів та зменшення термінів перебування суден в портах.

Матеріали на основі гідроксиду титану синтезовано методами співосадження та золь-гель технології з використанням аналітичних та технологічних розчинів. Співвідношення металів у зразках після термічної обробки визначалось методом рентгено-флуоресцентного аналізу. Морфологію одержаних композитів досліджено методом низькотемпературної адсорбції/десорбції азоту. Процес сорбції фосфат-іонів, які визнані одними з основних забруднювачів води, вивчено на індивідуальних зразках гідроксидів титану та композитах, до складу яких входять також оксиди заліза та церію, у широкому діапазоні рН розчинів. Всі досліджені зразки виявили максимальну здатність до вилучення сорбованих іонів при рН=2. Композит на основі гідратованих оксидів титану, заліза та церію, синтезований золь-гель методом, має максимальну адсорбційну ємність, що складає 3.6 ммоль/г. Для математичної обробки ізотерм адсорбції використано теоретичні моделі Ленгмюра, Фрейндліха та Тьомкіна. Виявилось, що модель Ленгмюра найкраще підходить для обробки ізотерм, одержаних на індивідуальних зразках гідроксиду титану. Модель Тьомкіна можна використовувати для обробки всіх експериментальних ізотерм, незалежно від складу композитів та методу, застосованого для їх синтезу.

Здійснено критичний огляд літератури у напрямі оцінювання рівнів безпеки та прогнозування надзвичайних ситуацій екологічної ґенези на ділянках будівництва нафтогазових свердловин та експлуатації родовищ нафти і газу. Головні методи досліджень – порівняння, дедукція, аналіз, синтез. Проаналізовано законодавчі акти України у питаннях запобігання та протидії надзвичайним ситуаціям. Обґрунтовано, що проблема забезпечення населення від надзвичайних ситуацій тісно пов'язана з проблемою техногенної та екологічної безпеки. Здійснено критичний аналіз наукових публікацій з питань моніторингу надзвичайних ситуацій; оцінювання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на потенційно небезпечних об'єктах; оцінювання кількісних характеристик хімічно небезпечного стану регіонів України; оцінювання впливу на навколишнє середовище у нафтогазорозвідувальній, нафтоексплуатаційній галузях та ін. Обґрунтовано важливість розроблення методології запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на територіях впливу об'єктів нафтогазорозвідки та нафтогазовидобутку. Встановлено, що питання цивільного захисту й екологічної безпеки мають тісний причинно-наслідковий зв'язок; сучасна система запобігання надзвичайним ситуаціям на територіях впливу будівництва нафтогазових свердловин, експлуатації родовищ нафти розроблена поверхово, без належної деталізації, яка давала б змогу обґрунтувати конкретні та ефективні заходи для недопущення виникнення надзвичайних ситуацій.

Розглянуто сучасний стан та питання зниження енергетичних витрат і собівартості виготовленої продукції за рахунок вдосконалення технологій у сфері видобутку глино- зему та виробництва алюмінію. Наведено можливість використання генераторного газу для опалювання трубчатих обертових печей під час випалу бокситів. Запропоновано технологію застосування генераторного газу, якого видобувають з дешевої біомаси (як основного джерела для газифікації на відміну від рідких видів палива), а також дає змогу вирішити низку суміжних питань, а саме утилізацію деревних відходів, відходів сільськогосподарського виробництва, бурого вугілля та ін. Описано фізичне моде- лювання процесу випалу низькоякісної алюмінійвмісної сировини у трубчатих обер- тових печах за її переробки способом «термохімія-Байєр». Виконано аналітичні дослі- дження температурного режиму процесу термічної активації низькоякісного бокситу та описано фізико-хімічні перетворення матеріалу на кожній стадії експерименту. Розроблено рекомендації щодо модернізації системи опалення трубчастої обертової печі під час термічної активації бокситів. Розглянуто можливість переведення опалення печі з природного газу на альтернативне паливо – генераторний синтез-газ. Доведено економічну доцільність запропонованої модернізації.

В представленій роботі описано методи синтезу ряду 6-S-заміщенних та 5-N-заміщенних бензо[4,5]імідазо[1,2-c]хіназолінів, а також результати дослідження їх антирадикальної та протимікробної активностей. Було показано, що цільові сполуки можуть бути одержані алкілуванням вихідних калій бензо[4,5]імідазо[1,2-с]хіназолін-6-тіолату та бензо[4,5]імідазо[1,2-c]хіназолін-6(5H)-ону заміщеними 2-хлорацетамідами у відповідних умовах. Особливості спектрів ЯМР синтезованих сполук були встановлені та обговорені. Виявлено, що 2-(6-оксобензо[4,5]імідазо[1,2-c]хіназолін-5(6H)-іл)ацетаміди не проявляють антирадикальну дію, в той самий час як більшість 6-S-заміщених бензо[4,5]імідазо[1,2-с]хіназолінів є активними радикал-зв'язуючими агентами. Проведене дослідження антибактеріальної та протигрибкової дії синтезованих сполук дозволило встановити їх низьку або помірну дію проти таких штамів як E. coli, S. Aureus та P. aeruginosa. Умовно-патогенний штам грибів C. albicans було ідентифіковано як найбільш чутливий до дії синтезованих сполук. Достовірної кореляції між природою замісника при атомі Нітрогену ацетамідного залишку та антимікробною активністю виявлено не було. Обґрунтовано перспективність дослідженого класу сполук як об’єктів досліджень спрямованих на пошук нових хіміотерапевтичних агентів.

Висвітлені сучасні уявлення щодо мінерального живлення свиней. Викладено новітні дані щодо впливу мікроелементів на фізіологічні процеси в організмі через активність ензимів, гормонів та ві-тамінів. Встановлено, що мікроелементи беруть участь у біосинтезі білків, нуклеїнових кислот, за-безпечують ліпідний обмін та синтез окремих гормонів щитоподібної, підшлункової залози та гіпофіза. Виявлено, що залізо, цинк, мідь, селен та магній мають істотний вплив на продуктивність тварин та особливу роль відіграють у репродуктивній здатності свиноматок. При недостатньому або надмірному вмісті мінеральних речовин у раціоні, спостерігається зниження життєвих та від-творювальних функцій тваринного організму. Розглянуто нові напрями мінерального живлення сви-ней та виявлено, що на відмінну від солей металів хелатні сполуки мікроелементів у травному каналі краще взаємодіють з біологічно активними речовинами корму, мають нижчу токсичність та май-же повністю всмоктуються в кишечнику, зберігаючи свої властивості. Різноманітні розміри та фо-рми наночастинок підсилюють їх здатність зв'язуватися з білками, нуклеїновими кислотами, прони-кати у клітинні органели, вбудовуватися в мембрани і, таким чином, більш ефективно впливати на функції біоструктур. Це дає змогу зменшити дози введення до організму солей мікроелементів, що запобігає забрудненню навколишнього середовища металами. Встановлено, що завдяки широкому спектру дії хелатних сполук мікроелементів істотно покращуються показники відтворювальної фу-нкції: у свиноматок підвищується багатоплідність, великоплідність, збільшується маса гнізда та молочність, покращується збереженість поросят до та після відлучення; у кнурів-плідників підви-щується рухливість, виживаність та терморезистентність сперміїв, що сприяє придатності спер-ми до тривалого зберігання. Включення до раціонів хелатних мікроелементів сприяє збільшенню жи-вої маси свиней, підвищенню забійного виходу та покращенню фізико-хімічних властивостей м’яса.

Мета статті – з’ясувати можливість використання методу похідної спектрофотометрії нульового перетину перших похідних для одночасного визначення вмісту синтетичних барвників Е110 і Е124 у суміші без попереднього розділення та розроблення високочутливої методики їх контролю в безалкогольних напоях. Методологія. Для реалізації поставленої мети використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Зокрема, застосовуючи теоретичні методи (аналіз та узагальнення, синтез, порівняння, моделювання), систематизовано теоретичні матеріали з проблеми дослідження; емпіричними (діагностичні, методи спостереження, самоспостереження) визначено стан практичної опрацьованості проблеми; організаційно-експериментальними (діагностичний, констатувальний, пошуковий, формувальний, коригувальний експерименти) з якісним аналізом і математичним статистичним обробленням засвідчено ефективність запропонованої методики. Достовірність отриманих результатів забезпечено використанням сучасних фізико-хімічних, математичних, статистичних методів аналізу, а також адекватним обробленням отриманих експериментальних даних. Їх правильність доведено порівнянням із результатами незалежних методів. Наукова новизна. Уперше запропоновано використання методу похідної спектрофотометрії нульового перетину перших похідних для однозначного визначення Е110 і Е124 у модельних сумішах та в реальних об’єктах експертно-криміналістичної експертизи – безалкогольних напоях. Розроблену методику перевірено на модельних сумішах і застосовано для визначення вмісту барвників у безалкогольних напоях. Визначено кількісний вміст барвників Е110 і Е124 у безалкогольних газованих напоях «Mirinda», «Апельсин» та «Соковита вишня». Засвідчено, що правильність визначення залежить від концентрації кожного компонента і їх співвідношень. Доведено, що похибка визначення не перевищує 7 %, а матриця об’єкта аналізу суттєво не впливає на одержані результати. Висновки. Зважаючи на доступність обладнання, простоту, експресність, серійність, технологічність запропонованої методики визначення вмісту індивідуальних барвників у суміші без попереднього їх розділення, застосування методу похідної спектрофотометрії нульового перетину перших похідних є ефективним методом експертного контролю вмісту синтетичних барвників у безалкогольних напоях, сиропах тощо.

Одним з ключових питань синтезу систем автоматичного регулювання є розробка адекватних математичних моделей об'єктів керування. Розробка моделей фізичних систем - це дуже складна і трудомістка робота, яка займає від 80 до 90 % зусиль, необхідних для аналізу і синтезу систем керування, і включає такі етапи: визначення параметрів процесу, які впливають на об'єкт керування; визначення зв'язків між параметрами; складання матеріальних та енергетичних балансів об'єктів керування; лінеаризація цих балансів; одержання диференціального рівняння. Результатом моделювання майже всіх технологічних об'єктів є складне диференціальне рівняння великого порядку, яке надалі використовується для розрахунку систем автоматичного регулювання. Під математичною моделлю зазвичай розуміють сукупність співвідношень (рівнянь, логічних умов, операторів тощо), що визначають характеристики станів об'єкту моделювання. Сучасні наука й технологія як об'єкти дослідження розглядають матеріальні об'єкти навколишнього світу та їхні фізико-хімічні перетворення. Практична реалізація цих досліджень від лабораторних установок до промислових виробництв використовує моделювання як процес пізнання, а також для оптимальної організації, функціонування й керування виробництвом. Сучасним технологіям притаманна висока складність, яка виявляється у великій кількості й різноманітті параметрів, що визначають хід процесів, внутрішніх зв'язків між параметрами, у їхньому взаємному впливі, причому зміна одного параметра може викликати нелінійну зміну інших параметрів. Ця складність підсилюється при виникненні множинних зворотних зв'язків між параметрами, а також неконтрольованими збуреннями, випадковим чином розподіленими в часі. Інформаційний потенціал, генерований технологічними процесами, надзвичайно великий. При обмежених можливостях його сприйняття необхідно зменшувати цей потенціал, що остаточно призведе до скорочення альтернатив під час прийнятті керуючих рішень. Це досягається пізнанням процесу через моделі - спрощені системи, які відображають окремі, обмежені в потрібному напрямку, сторони процесу, що розглядається. Існує багато способів одержання моделей технологічних процесів. Кожен спосіб дає можливість побудувати модель, адекватну процесу в певному сенсі, що залежить від обраного критерію. Це означає, що існує деяка абстрактна відповідність між безліччю моделей і модельованим об'єктом. Моделювання, власне кажучи, засновано на використанні динамічної аналогії, яка означає нетотожну подобу властивостей або співвідношень

Останніми роками в раціоні тварин використовуються численні кормові добавки. Однак вони не зав-жди позитивно впливають на якість продукції. Сьогодні це питання є актуальним через впровадження передових технологій для застосування нових кормів, застосування хімічних та мікробіологічних продуктів синтезу в годівлі тварин. Метою дослідження було дослідити вплив пробіотичної добавки «Ентеро-актив» на яєчну продуктивність курок-несучок. Пробіотики набули поширення серед кормових добавок природного походження. Вони створюють несприятливе pH середовище для патогенної та умовно-патогенної мікрофлори, стимулюють ріст та біологічну активність норма-льної мікрофлори кишечника, позитивно впливаючи на склад мікробіоценозу, пробіотичні мікроорга-нізми також продукують біологічно активні речовини та амінокислоти. Досліджена пробіотична добавка Ентеро-актив містить молочнокислі бактерії Lactobacillus bulgaricus-2,0*1010 ККУ/кг (колонії умовних одиниць/кг) та Enterococcus faecium-2,0*1010 ККУ/кг. Кормову добавку розроблено у ПП «БТУ-Центр» м. Ладижин Вінницької області. Експеримент тривав 190 днів. Птицю утримува-ли в одноярусних клітках згідно з усіма зоогігієнічними вимогами. Контрольна група вживала основ-ний раціон (ОР) у вигляді повноцінного корму. Використовували комбікорм ТМ «Мультигейн» акціо-нерного товариства «Київ-Атлантика-Україна» с. Миронівки, Київської області. Досліджуваній групі додатково згодовували різні дози пробіотичної добавки. Контрольний забій птиці проводили для дослідження гематологічних показників у кінці експерименту. Встановлено, у разі споживання пробіотика у птиці 2-ї групи підвищується інтенсивність несучості та валовий збір яєць проти ко-нтролю. Крім того, застосування кормової добавки у годівлі птиці 2-ї групи сприяє збільшенню маси яєць, малого діаметру щільного шару білка та жовтка порівняно з контрольним показником.

Визначено властивості гранульованого доменного шлаку «АрселорМіттал Кривий Ріг», що зумовлюють його сорбційну активність. У складі фракцій шлаку ідентифіковані мінерали: окерманіт Ca2MgSi2O7, геленіт Ca2Al(Al,Si)2O7, ранкініт Ca3Si2O7, псевдоволластоніт CaSiO3, мервініт Ca3MgSi2O8, мікроклін КAlSi3O8, кальцит CaCO3, ольдгаміт CaS з вмістом алюмосилікатів кальцію і магнію > 50 %. Деякі фази знаходяться в аморфному сорбційно-активному стані. Показана доцільність активації водою протягом 1 доби, в результаті якої на поверхні утворюються і дисоціюють гідроксильні і гідрофільні силанольні групи з формуванням негативного заряду поверхні шлакових частинок, що характерно для алюмосилікатів Са і Mg, а також мінералів кальциту і ольдгаміту. Форма ізотерми адсорбції свідчить про утворення полімолекулярних шарів органічного барвника метиленового синього (МС), що збільшує ефективність шлакового сорбенту. Величина адсорбції МС не менш 2 мг/г. Показано відсутність десорбції МС з шлаку, що забезпечує безпеку як захоронення відпрацьованого сорбенту, так і його утилізації в якості наповнювача будівельних матеріалів. Доведено радіаційну безпеку шлаку. Питома ефективна активність фракцій шлаку не перевищує 370 Бк/кг, що дозволяє його використання в якості технічних матеріалів без обмежень. Запропоновано технологічну схему адсорбційної очистки стічних вод підприємств органічного синтезу і текстильної промисловості, що містять органічні барвники, за допомогою шлакового сорбенту.Стадії технологічного процесу: надходження шлаку з відвалу, аналіз мінерального складу шлаку, водна активація шлаку, статична сорбція барвників в відстійнику, подальша утилізація шлаку і надходження очищених вод в первинне виробництво. Технологія передбачає видалення органічних барвників із стічних вод і їх повторне використання, що забезпечує замкнутість циклу оборотного водоспоживання, відсутність витрат хімічних реагентів на активацію шлакового сорбенту, поліпшення екологічної ситуації в місцях розташування шлакових відвалів за рахунок використання шлаків в якості сорбентів.

Вступ. У статті розкрито просвітницьку діяльність у галузі фізичного виховання видатного польського вченого А. Снядецького. Становлення й розвиток системи фізичного виховання дітей та молоді на польських землях наприкінці ХVIII ст. проходило в дуже складних суспільно-політичних й економічних умовах, що пов’язано, передусім, з утратою національної незалежності. Землі Польщі після завершення наполеонівських війн поділено між трьома державами – Росією, Пруссією та Австро-Угорщиною, – що спричинило значний спад функціонування економіки, національної культури та освіти. Характерним для польської освіти тих часів, зокрема й для фізичного виховання молодого покоління, стала відмінність функціонування організаційно-навчальних форм у різних типах навчальних закладів, які перебували під контролем іноземних адміністрацій. Саме в цей складний час польської історії довелося жити й працювати видатному польському вченому Анджею Снядецькому. Методи дослідження – вивчення літературних джерел, документальних матеріалів, теоретичний аналіз і синтез отриманих даних. Результати дослідження. Анджей Снядецький (1768–1838) польський хімік, біолог, лікар, але також філософ та педагог був яскравим прикладом представника епохи Просвітництва, ученого, якого вважають у Польщі батьком хімічних наук, гігієни, дієтології та фізичного виховання. Одним із найважливіших творів А. Снядецького, у якому він виразив свою громадянську позицію, турботу про майбутнє польського народу, передусім про його біологічний потенціал, є праця «Про фізичне виховання дітей», публікація якої розпочалася в 1805 р. А. Снядецький був критично налаштований до домашньої системи освіти й виховання, як серед шляхти, так і стосовно міщанських сімей. У своїй критиці він особливу увагу звертав на відсутність у домашній освіті та вихованні чітких засад і правних норм, однобокість процесу виховання, спрямованого в основному на розвиток духовної сфери з нехтуванням фізичного розвитку дітей і молоді. У своїй праці А. Снядецький представив власну концепцію й програму виховання. Висновки. Ключову роль, на думку вченого, у всебічному вихованні дітей та молоді повинно відігрівати фізичне виховання, суттєвим елементом якого є рухова активність на свіжому повітрі та гартування й гігієна тіла. Погляди вченого на виховання дітей та молоді ефективно інтегрували природниче, медичне й педагогічне знання. Значну роль у формуванні та розвитку концепції виховання А. Снядецького мали ідеї французьких просвітителів, особливо Ж.-Ж. Руссо.

Ефективний і безпечний спосіб зберігання водню - це його хімічне зв'язування в металогідридах. Незважаючи на те, що вчені приділяють велику увагу гідриду магнію, він ще не знайшов широке застосування в якості акумулятора водню для автомобільної промисловості через високу температуру (300 °C при 0,1 МПа H2) і повільну кінетику дисоціації. У даній роботі досліджена можливість зниження температури, поліпшення кінетики розкладу стехіометричного гідриду MgH2 за рахунок його комплексного легування Fe і Y з застосуванням методу реактивного механохімічного сплавлення (РМС). Були синтезовані механічні сплави Mg + 10% ваг. Fe + 5% ваг. Y (МС1) і Mg + 10% ваг. Fe (МС2) і досліджено їх фазовий склад, мікроструктуру, водородосорбційні властивості, термічну стабільність і кінетику десорбції водню з використанням методів рентгенівської дифракції (XRD), скануючої електронної мікроскопії (SEM) і термодесорбційної спектроскопії (TDS). Для оцінки впливу комплексного легування на температуру розкладу і термостабільність фази MgH2 отримані ізобари десорбції водню при першому нагріванні після синтезу РМС зразків механічних сплавів і після подальшого їх циклічного гідрування з газової фази. Всі ізобари отримані при тиску водню в реакторі 0,1 МПа і швидкості нагріву зразка 30/ хв. і використані для визначення як температури початку десорбції водню (Тпоч.) з гідридної фази MgH2 МС, так і температури Тмакс., що відповідає максимальній швидкості виділення водню. Кінетичні криві десорбції водню з механічних сплавів-композитів отримані при постійному тиску водню 0,1 МПа в реакторі і температурах 310 і 330 °С і були використані для визначення як часу виділення половини кількості водню (τ1/2), так і загальної кількості виходу водню (τп) з МС. Встановлено, що додавання Fe і Y до магнію призводить до значного поліпшення кінетики десорбції водню з гидридної фази MgH2, про що свідчить значне зменшення (в 15 і 6 разів) часу виділення з неї половини і всього водню при 330 0С. Розроблені матеріали можуть знайти практичне використання в стаціонарних умовах їх застосування.Бібл. 48, табл.2, рис. 9.

Introduction. Pyrethroids are analogues of natural pyrethrins, primarily isolated from plants of the genus Pymthrum, a family of Asteraceae known for their insecticidal properties. Objective. To study literature data on the history of synthesis, peculiarities of the chemical structure of pyrethrins, pyrethroids and their most common isomers, a combination of synthetic pyrethroids (SPs) with other chemical substances and insecticidal activity of SPs. Also, to perform an experimental assessment of SP mutagenicity. Materials and Мethods. For the literature review, data of international organizations, electronic databases and articles of the authors from different countries were used. To study SP mutagenicity, in vivo test for micronucleus (MN) induction in polychromatophilic erythrocytes (PCE) in mice bone marrow was used. Five active substances of SPs were studied: Cypermethrin 94.0 % at the doses of 46.0, 9.2,1.84 mg/kg body weight, 2 samples of Alpha-cypermethrin — 94.0 and 94.7 % at the doses of 20.0,2.0, 0.2 mg/kg, and 2 samples of Lambda-cyhalothrin — 95.2 and 97.1 % at the doses of 5.0,1.0, 0.2 mg/kg. Results and Discussion. The history of SP synthesis dates back about 70 years. Currently, a significant number of SPs were synthesised that differ in chemical structure, have different strength of insecticidal action, as well as may be used in combination with other compounds. Results of experimental studies suggest that Cypermethrin at the doses from 46.0 to 1.84 mg/kg body weight, 2 samples of Alpha-cypermethrin at the doses from 20.0 to 0.2 mg/kg body weight, as well as 2 samples of Lambda-cyhalothrin at the doses 1.0 and 0.2 mg/kg did not show significant increase in MNPCE level in PCs. However, both samples of Lambda-cyhalothrin at the doses: 5.0 mg/kg body weight induced statistically significant exceeding of the spontaneous rate of MNPCE (р < 0.05). Conclusion. Cypermethrin at the doses from 46.0 to 1.84 mg/kg body weight did not show a significant increase in MNPCE level. Samples of Alpha-cypermethrin at the doses from 20.0 to 0.2 mg/kg body weight did not show a significant increase in MN level. Samples of Lambda-cyhalothrin at the doses from 1.0 to 0.2 mg/kg did not show a significant increase in MN level. Samples of Lambda-cyhalothrin at the doses: 5.0 mg/kg body weight induced statistically significant exceeding of the spontaneous rate of MNPCE in comparison with the data of negative and historical controls.

Мета роботи. Дослідження протизапальної активності та гострої токсичності оригінальних 3-R-7,8-дигідро-2Н-піроло[1,2-а][1,2,4]триазино[2,3-с]хіназолін-5а(6Н)-алкілкарбонових кислот. Матеріали і методи. Дослідження протизапальної активності проводили на моделі карагенінового набряку лапки білих щурів-самців лінії «Вістар» масою 140 – 220 г. Досліджувані речовини вводили перорально у вигляді водної суспензії, стабілізованої Твіном 80, за допомогою атравматичного зонда в дозі 25 мг/кг, натрію диклофенак – 10 мг/кг. Показники гострої токсичності досліджуваних сполук було спрогнозовано in silico (програмні пакети GUSAR і TEST) та встановлено in vivo на білих безпородних мишах обох статей масою 16 – 24 г. Синтезовані сполуки вводили одноразово внутрішньоочеревинно у вигляді тонкої суспензії у фізіологічному розчині, стабілізованої Твіном 80. Середньолетальні дози (ЛД50) визначали за методом В. Прозоровського. Статистичну обробку даних проводили за загальноприйнятими підходами за допомогою статистичного пакета програм «STATISTICA® for Windows 6.0» (StatSoft Inc, № АХХR712D833214FAN5). Результати й обговорення. Вивчення протизапальної дії похідних піроло[1,2-a][1,2,4]триазино[2,3-c]хіназоліну показало, що досліджувані сполуки є високоактивними протизапальними агентами, які за рівнем дії конкурують або перевищують препарат порівняння «Натрію диклофенак». Найбільш активною виявилась 3-(3-метил-2,8-діоксо-7,8-дигідро-2H-піроло[1,2-a][1,2,4]триазино[2,3-c]хіназолін-5a(6H)-іл)пропанова кислота (5), яка за рівнем дії перевищує препарат порівняння більше ніж на 20 %. Результати вивчення гострої токсичності похідних піроло[1,2-a][1,2,4]триазино[2,3-c]хіназолінів, проведені методами in silico та in vivo, корелюють поміж собою. Внутрішньоочеревинне введення досліджуваних сполук білим безпородним мишам у дозах від 500 до 1500 мг/кг дозволило віднести їх до IV та V класу токсичності (малотоксичні та практично нетоксичні сполуки, згідно із класифікацією токсичності при парентеральних способах введення). Висновки. Досліджено протизапальну активність та гостру токсичність серед оригінальних піроло[1,2-а][1,2,4]триазино[2,3-с]хіназолінів і встановлено, що більшість досліджуваних сполук проявляють виражену протизапальну дію при внутрішньошлунковому введенні та належать до практично нетоксичних або малотоксичних сполук (IV-V клас). Обговорено взаємозв’язок «хімічна будова – протизапальна активність» і показано, що введення залишку пропанової кислоти в положення 5а зазначеної системи є виправданим у плані пошуку сполук з антиексудативною дією, а зазначені структури є перспективною групою для проведення подальшого спрямованого синтезу і фармакологічних досліджень із метою створення на їх основі нових нестероїдних протизапальних засобів.

Система освіти, яка ґрунтується на наукових засадах її організації, характеризується зміщенням акцентів від отримання готового наукового знання до оволодіння методами його отримання як основи розвитку загальнонаукових компетенцій.Уже достатньо чітко визначена спрямованість нової освітньої парадигми, осмислені її детермінуючі особливості, визначено предмет постнекласичної педагогіки та її основоположні аксіоми. Вироблені пріоритети всієї постнекласичної дидактики, аж до розроблення її категоріального апарату. Проте, на фоні такої колосальної роботи педагогічної думки так і не сформульовано достатньо чітко концептуальні основи постнекласичної дидактики, яка перебуває в стані активного формування як загалом, так і по відношенню до її природничо-наукової компоненти.На сучасному етапі модернізації освіти головним завданням стає формування у студентів здатності навчатися, самостійно здобувати знання і творчо мислити, приймати нестандартні рішення, відповідати за свої дії і прогнозувати їх наслідки; за період навчання у них мають бути сформовані такі навики, які їм будуть потрібні упродовж всього життя, у якій би галузі вони не працювали: самостійність суджень, уміння концентруватися на основних проблемах, постійно поповнювати власний запас знань.Зараз вимоги до рівня підготовки випускника пред’являються у формі компетенцій. Обов’язковими компонентами будь-якої компетенції є відповідні знання і уміння, а також особистісні якості випускника. Синтез цих компонентів, який виражається в здатності застосовувати їх у професійній діяльності, становлять сутність компетенції. Отже, інтегральним показником досягнення якісно нового результату, який відповідає вимогам до сучасного вчителя, виступає компетентність випускника університету. Оволодіння сукупністю універсальних (завдяки інтегральному підходові до викладання) і професійних компетенцій дозволить випускнику виконувати професійні обов’язки на високому рівні. Необхідно шляхом інтеграції навчальних дисциплін, використовуючи активні методи та інноваційні технології, які привчають до самостійного набуття знань і їх застосування, допомагати як формуванню практичних навиків пошуку, аналізу і узагальнення любої потрібної інформації, так і набуттю досвіду саморозвитку і самоосвіти, самоорганізації і самореалізації, сприяти становленню і розвиткові відповідних компетенцій, актуальних для майбутньої професійної діяльності учителя.Стосовно обговорюваного питання, то в результаті вивчення циклу природничих дисциплін випускник повинен знати фундаментальні закони природи, неорганічної і органічної матерії, біосфери, ноосфери, розвитку людини; уміти оцінювати проблеми взаємозв’язку індивіда, людського суспільства і природи; володіти навиками формування загальних уявлень про матеріальну першооснову Всесвіту. Звичайно, що забезпечити такі компетенції будь-яка окремо взята природнича наука не в змозі. Шлях до вирішення цієї проблеми лежить через їх інтеграцію, тобто через оволодіння масивом сучасних природничо-наукових знань як цілісною системою і набуття відповідних професійних компетенцій на основі фундаментальної освіти [2].Когнітивною основою розвитку загальнонаукових компетенцій є наукові знання з тих розділів дисциплін природничо-наукового циклу ВНЗ, які перетинаються між собою. Тобто, успішність їх розвитку визначається рівнем міждисциплінарної інтеграції вказаних розділів. Загальновідомо, що найбільший інтеграційний потенціал має загальний курс фізики, оскільки основні поняття, теорії і закони фізики широко представлені і використовуються у більшості інших загальнонаукових і вузькоприкладних дисциплін, що створює необхідну базу для розвитку комплексу загальнонаукових компетентностей.У той же час визначальною особливістю структури наукової діяльності на сучасному етапі є розмежування науки на відносно відособлені один від одного напрями, що відображається у відокремлених навчальних дисциплінах, які складають змістове наповнення навчальних планів різних спеціальностей у ВНЗ. До деякої міри це має позитивний аспект, оскільки дає можливість більш детально вивчити окремі «фрагменти» реальності. З іншого боку, при цьому випадають з поля зору зв’язки між цими фрагментами, оскільки в природі все між собою взаємопов’язане і взаємозумовлене. Негативний вплив відокремленості наук вже в даний час особливо відчувається, коли виникає потреба комплексних інтегрованих досліджень оточуючого середовища. Природа єдина. Єдиною мала б бути і наука, яка вивчає всі явища природи.Наука не лише вивчає розвиток природи, але й сама є процесом, фактором і результатом еволюції, тому й вона має перебувати в гармонії з еволюцією природи. Збагачення різноманітності науки повинно супроводжуватися інтеграцією і зростанням упорядкованості, що відповідає переходу науки на рівень цілісної інтегративної гармонічної системи, в якій залишаються в силі основні вимоги до наукового дослідження – універсальність досліду і об’єктивний характер тлумачень його результатів.У даний час загальноприйнято ділити науки на природничі, гуманітарні, математичні та прикладні. До природничих наук відносять: фізику, хімію, біологію, астрономію, геологію, фізичну географію, фізіологію людини, антропологію. Між ними чимало «перехідних» або «стичних» наук: астрофізика, фізична хімія, хімічна фізика, геофізика, геохімія, біофізика, біомеханіка, біохімія, біогеохімія та ін., а також перехідні від них до гуманітарних і прикладних наук. Предмет природничих наук складають окремі ступені розвитку природи або її структурні рівні.Взаємозв’язок між фізикою, хімією і астрономією, а особливо аспектний характер фізичних знань стосовно до хімії і астрономії дають можливість стверджувати, що роль генералізаційного фактору при формуванні змісту природничо-наукової освіти можлива лише за умови функціонування системи астрофізичних знань. Генералізація фізичних й астрономічних знань, а також підвищення ролі наукових теорій не лише обумовили фундаментальні відкриття на стику цих наук, але й стали важливим засобом подальшого розвитку природничого наукового знання в цілому [4]. Що стосується змісту, то його, внаслідок бурхливого розвитку астрофізики в останні декілька десятків років потрібно зробити більш астрофізичним. Астрофізика як розділ астрономії вже давно стала найбільш вагомою її частиною, і роль її все більше зростає. Вона взагалі знаходиться в авангарді сучасної фізики, буквально переповнена фізичними ідеями й має величезний позитивний зворотній зв’язок з сучасною фізикою, стимулюючи багато досліджень, як теоретичних, так і експериментальних. Зумовлено це, в першу чергу, невпинним розвитком сучасних астрофізичних теорій, переоснащенням науково-технічної дослідницької бази, значним успіхом світової космонавтики [3].Разом з тим, сучасна астрономія – надзвичайно динамічна наука; відкриття в ній відбуваються в різних її галузях – у зоряній і позагалактичній астрономії, продовжуються відкриття екзопланет тощо. Так, нещодавно відкрито новий коричневий карлик, який через присутність у його атмосфері аміаку і тому, що його температура істотно нижча, ніж температура коричневих карликів класів L і T, може стати прототипом нового класу (його вчені вже позначили Y). Важливим є й те, що такий коричневий карлик – фактично «сполучна ланка» між зорями і планетами, а його відкриття також вплине на вивчення екзопланет.Сучасні астрофізичні космічні дослідження дозволяють отримати унікальні дані про дуже віддалені космічні об’єкти, про події, що відбулися в період зародження зір і галактик. Міжнародна астрономічна спілка (МАС) запровадила зміни в номенклатурі Сонячної системи, ввівши новий клас об’єктів – «карликові планети». До цього класу зараховано Плутон (раніше – дев’ята планета Сонячної системи), Цереру (до цього – найбільший об’єкт з поясу астероїдів, що міститься між Марсом і Юпітером) та Еріду (до цього часу – об’єкт 2003 UB313 з поясу Койпера). Водночас МАС ухвалила рішення щодо формулювання поняття «планета». Тому, планета – небесне тіло, що обертається навколо Сонця, має близьку до сферичної форму і поблизу якого немає інших, таких самих за розмірами небесних тіл. Існування в планетах твердої та рідкої фаз речовини в широкому діапазоні температур і тисків зумовлює не тільки величезну різноманітність фізичних явищ та процесів, а й перебіг різнобічних хімічних процесів, таких, наприклад як, утворення природних хімічних сполук – мінералів. На жодних космічних тілах немає такого розмаїття хімічних перетворень, як на планетах. Проте на них можуть відбуватися не тільки фізичні та хімічні процеси, а й, як свідчить приклад Землі, й біологічні та соціальні. Тобто планети відіграють особливу роль в еволюції матерії у Всесвіті. Саме завдяки існуванню планет у Всесвіті відбувається перехід від фізичної форми руху матерії до хімічної, біологічної, соціальної, цивілізаційної. Планети – це база для розвитку вищих форм руху матерії. Слід зазначити, що це визначення стосується лише тіл Сонячної системи, на екзопланети (планет поблизу інших зір) воно поки що не поширюється. Було також визначено поняття «карликова планета». Окрім цього, вилучено з астрономічної термінології термін «мала планета». Таким чином, сьогодні в Сонячній системі є планети (та їх супутники), карликові планети (та їх супутники), малі тіла (астероїди, комети, метеороїди).Використання даних сучасних астрономічних, зокрема астрофізичних уявлень переконливо свідчать про те, що дійсно всі випадки взаємодій тіл у природі (як в мікросвіті, так й у макросвіті і мегасвіті) можуть бути зведені до чотирьох видів взаємодій: гравітаційної, електромагнітної, ядерної і слабкої. В іншому плані, ілюстрація застосувань фундаментальних фізичних теорій, законів і основоположних фізичних понять для пояснення особливостей будови матерії та взаємодій її форм на прикладі всіх рівнів організації матерії (від елементарних частинок до мегаутворень Всесвіту) є переконливим свідченням матеріальної єдності світу та його пізнаваності.Наукова картина світу, виконуючи роль систематизації всіх знань, одночасно виконує функцію формування наукового світогляду, є одним із його елементів [1]. У свою чергу, з науковою картиною світу завжди корелює і певний стиль мислення. Тому формування в учнів сучасної наукової картини світу і одночасно уявлень про її еволюцію є необхідною умовою формування в учнів сучасного стилю мислення. Цілком очевидно, що для формування уявлень про таку картину світу і вироблення у них відповідного стилю мислення необхідний й відповідний навчальний матеріал. В даний час, коли астрофізика стала провідною складовою частиною астрономії, незабезпеченість її опори на традиційний курс фізики є цілком очевидною. Так, у шкільному курсі фізики не вивчаються такі надзвичайно важливі для осмисленого засвоєння програмного астрономічного матеріалу поняття як: ефект Доплера, принцип дії телескопа, світність, закони теплового випромінювання тощо.В умовах інтенсифікації наукової діяльності посилюється увага до проблем інтеграції науки, особливо до взаємодії природничих, технічних, гуманітарних («гуманітаризація освіти») та соціально-економічних наук. Розкриття матеріальної єдності світу вже не є привілеями лише фізики і філософії, та й взагалі природничих наук; у цей процес активно включилися соціально-економічні і технічні науки. Матеріальна єдність світу в тих галузях, де людина перетворює природу, не може бути розкритою лише природничими науками, тому що взаємодіюче з нею суспільство теж являє собою матерію, вищого ступеня розвитку. Технічні науки, які відображають закони руху матеріальних засобів людської діяльності і які є тією ланкою, що у взаємодії поєднує людину і природу, теж свідчать про матеріальність засобів людської діяльності, з допомогою яких пізнається і перетворюється природа. Тепер можна стверджувати, що доведення матеріальної єдності світу стало справою не лише філософії і природознавства, але й всієї науки в цілому, воно перетворилося у завдання загальнонаукового характеру, що й вимагає посилення взаємозв’язку та інтеграції перерахованих вище наук.Звичайно, що найбільший внесок у цю справу робить природознавство, яке відповідно до характеру свого предмета має подвійну мету: а) розкриття механізмів явищ природи і пізнання їх законів; б) вияснення і обґрунтування можливості екологічно безпечного використання на практиці пізнаних законів природи.Інтеграція природничо-наукової освіти передбачає застосування впродовж всього навчання загальнонаукових принципів і методів, які є стержневими. Для змісту інтегративних природничо-наукових дисциплін найбільш важливими є принцип доповнюваності, принцип відповідності, принцип симетрії, метод моделювання та математичні методи.Вважаємо за доцільне звернути особливу увагу на метод моделювання, широке застосування якого найбільш характерне для природничих наук і є необхідною умовою їх інтеграції. Необхідність застосування методу моделювання в освітній галузі «природознавство» очевидна у зв’язку зі складністю і комплексністю цієї предметної галузі. Без використання цього методу неможлива інтеграція природничо-наукових знань. У процесі моделювання об’єктів із області природознавства, що мають різну природу, якісно нового характеру набувають інтеграційні зв'язки, які об’єднують різні галузі природничо-наукових знань шляхом спільних законів, понять, методів дослідження тощо. Цей метод дозволяє, з одного боку, зрозуміти структуру різних об’єктів; навчитися прогнозувати наслідки впливу на об’єкти дослідження і керувати ними; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між явищами; з іншого боку – оптимізувати процес навчання, розвивати загальнонаукові компетенції.Фундаментальна підготовка студентів з природничо-наукових спеціальностей неможлива без послідовного і систематичного формування природничо-наукового світогляду у майбутніх фахівців.Науковий світогляд – це погляд на Всесвіт, на природу і суспільство, на все, що нас оточує і що відбувається у нас самих; він проникнутий методом наукового пізнання, який відображає речі і процеси такими, якими вони існують об’єктивно; він ґрунтується виключно на досягнутому рівні знань всіма науками. Така узагальнена система знань людини про природні явища і її відношення до основних принципів буття природи складає природничо-науковий аспект світогляду. Отже, світогляд – утворення інтегральне і ефективність його формування в основному залежить від ступеня інтеграції всіх навчальних дисциплін. Адже до складу світогляду входять і відіграють у ньому важливу роль такі узагальнені знання, як повсякденні (життєво-практичні), так і професійні та наукові.Вищим рівнем асоціативних зв’язків є міждисциплінарні зв’язки, які повинні мати місце не лише у змісті окремих навчальних курсів. Тому, сучасна тенденція інтеграції природничих наук і створення спільних теорій природознавства зобов’язує викладацький корпус активніше упроваджувати міждисциплінарні зв’язки природничо-наукових дисциплін у навчальний процес ВНЗ, що позитивно відобразиться на ефективності його організації та підвищенні якості навчальних досягнень студентів.Підсумовуючи вище викладене, можна зробити наступні висновки:Однією з особливостей компетентісного підходу, що відрізняє його від знанієво-центрованого, є зміна функцій підготовки вчителів з окремих дисциплін, які втрачають свою традиційну самодостатність і стають елементами, що інтегруються у систему цілісної психолого-педагогічної готовності випускника до роботи в умовах сучасного загальноосвітнього навчального закладу.Інтеграційні процеси, так характерні для сучасного етапу розвитку природознавства, обов’язково мають знаходити своє відображення в природничо-науковій освіті на рівні як загальноосвітньої, так і вищої школи. Майбутнім педагогам необхідно усвідомлювати взаємозв’язок і взаємозалежність наук, щоб вони могли підготувати своїх учнів до роботи в сучасних умовах інтеграції наук.Учителям біології, хімії, географії необхідно володіти методами дослідження об’єктів природи, переважна більшість яких базується на законах фізики і передбачає уміння працювати з фізичними приладами. Крім того, саме фізика створює основу для вивчення різноманітних явищ і закономірностей, які складають предмет інших природничих наук.Інтеграція природничо-наукових дисциплін дозволить розкрити у процесі навчання фундаментальну єдність «природа – людина – суспільство», значно посилить інтерес студентів до вивчення цього циклу дисциплін, дасть можливість інтенсифікувати навчальний процес і забезпечити високий рівень якості його результату.

The article is devoted to the problems of training bachelors of decorative arts. The research was carried out using the methods of analysis, synthesis, comparison, abstraction and generalization. The importance of studying materials science in decorative arts in general and as a component of professional training of future specialists in particular is shown. The substantive part of the study of the discipline, along with the acquaintance of higher education students with the basics of materials science as a science and a list of basic properties of materials should include a wide range of different groups of materials. Such groups of materials and products should include metallic materials and products; wood materials and products; ceramic materials and products; glass and glass products; materials and products made of natural stone; materials and products based on polymers and mineral binders; textile materials and products; leather and fur.The importance of a detailed study of various properties of materials is proved. At the same time, along with the study of the basic physical, mechanical and chemical properties of materials, increased attention should be paid to those properties that must be considered by bachelors of decorative arts in the process of future professional activity. Such groups of properties include: technological, which characterize the ability of the material to perceive various technological operations to change the shape, size, and individual properties of the product; operational, which are related to the operating conditions and (or) environmental impact; ecological, which characterize the degree of impact of the material on the environment and living organisms; aesthetic, which characterize the level of artistic expression of the material.The expediency of acquainting higher education students with the main groups of methods of processing materials and products, namely – by plastic deformation, by cutting, and using thermal methods is shown as well. The importance of studying different methods of surface treatment of products (painting, varnishing, enameling, nickel plating, chrome plating) is emphasized, as such methods have not only an aesthetic component but also serve as an important component of product protection from various external factors.Key words: decorative materials, decorative art, properties of materials, processing of materials, surface treatment. Стаття присвячена проблемам підготовки бакалаврів декоративного мистецтва. Дослідження здій-снювалось за допомогою методів аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування та узагальнення. Пока-зана важливість вивчення матеріалознавства в декоративному мистецтві загалом та як складника професійної підготовки майбутніх фахівців зокрема. Змістовна частина вивчення дисципліни поряд з ознайомленням здобувачів вищої освіти з основами матеріалознавства як науки та переліком основних властивостей матеріалів має включати в себе широкий спектр різноманітних груп матеріалів. До таких груп матеріалів та виробів варто зарахувати: металеві матеріали та вироби; матеріали та вироби з дере-вини; керамічні матеріали та вироби; скло та вироби зі скла; матеріали і вироби з природного каме-ню; матеріали і вироби на основі полімерів та мінеральних в’яжучих речовин; текстильні матеріали та вироби; шкіра і хутро.Доведена важливість детального вивчення різноманітних властивостей матеріалів. При цьому поряд із вивченням основних фізичних, механічних та хімічних властивостей матеріалів, посилена увага має приділятись тим властивостям, які необхідно враховувати бакалаврам декоративного мистецтва в процесі майбутньої професійної діяльності. До таких груп властивостей належать: технологічні, які характеризують здатність матеріалу сприймати різні технологічні операції щодо зміни форми, розмірів та окремих властивостей виробу; експлуатаційні, які пов’язані з умовами експлуатації та (або) впливом довкілля; екологічні, які характеризують ступінь впливу матеріалу на навколишнє середовище і живі організми; естетичні, які характеризують рівень художньої виразності матеріалу.Показана доцільність ознайомлення здобувачів вищої освіти з основними групами методів обробки матеріалів та виробів, а саме: шляхом пластичного деформування, шляхом різання та за допомогою термічних методів. Підкреслена важливість вивчення різних способів обробки поверхні виробів (фар-бування, лакування, емалювання, нікелювання, хромування), оскільки такі методи мають не лише есте-тичну складову частину, а й слугують важливим компонентом захисту виробів від дії різноманітних зовнішніх чинників.Ключові слова: декоративні матеріали, декоративне мистецтво, властивості матеріалів, обробка матеріалів, обробка поверхні.

Одним із основних завдань вищої школи, що знайшли відображення в Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», є формування особистості, здатної до самостійного вирішення проблем, самовизначення і творчого саморозвитку. Реалізація цього стратегічного завдання неможлива без модернізації навчального процесу з метою розвитку обдарувань, здібностей, індивідуальності студентів.Нові орієнтири розвитку вищої освіти – здійснення інноваційного підходу до освіти, оновлення її змісту, пошук нових методів підготовки, організації практики, засобів навчання тощо [1; 2].Сучасне суспільство, з одного боку, потребує дедалі глибшого особистісного розвитку людини, а з іншого – створює дедалі кращі передумови для цього. Процес глобалізації, який супроводжується розвитком сучасних інформаційних технологій, значно розширює комунікаційне середовище, в якому живе і функціонує людина, і разом з тим розширює можливості навчання.Особистісно-орієнтований підхід «передбачає нову педагогічну етику, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, співробітництво. Ця етика ... зумовлює моделювання життєвих ситуацій, включає спеціально сконструйовані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання ... Основою всіх перетворень має бути реальне знання дитячих можливостей, прогнозування потреб найближчого розвитку особистості»[3].Особистісно-орієнтований підхід в навчанні, по-перше, сприяє формуванню особистості майбутнього фахівця; по-друге, є одним із факторів підвищення якості та ефективності навчання.При організації навчального процесу за особистісно-орієнтованими технологіями основними орієнтирами мають бути наступні:відмова від абсолютизації моделі навчання і реалізація її індивідуалізованого варіанту;планування цілей навчання має бути комплексним, орієнтованим на особистість кожного студента;урахування рівня складності матеріалу та реальних навчальних можливостей студента;розвиток внутрішньої мотивації;стимулювання особистісного сенсу засвоюваних знань та умінь;розвиток пізнавальної та творчої активності;залучення до діалогу, організації і планування власної навчальної діяльності;відбір таких способів навчально-пізнавальної діяльності студента, які стимулюють розвиток його творчих здібностей;збагачення змісту навчання супутніми знаннями про навколишній світ;організація процесу самостійного навчання та саморозвитку.Тільки комплексне застосування вищезазначених принципів в освітньому процесі забезпечує досить високу його ефективність та особистісний розвиток студента.В Національному університеті біоресурсів і природокористування України загальну та неорганічну хімію студенти вивчають на першому курсі, тому в першу чергу виникає необхідність забезпечення їх адаптації до навчального процесу. Студенти з різним рівнем шкільної підготовки, різними здібностями та здатністю до сприйняття навчального матеріалу. Щоб визначити рівень шкільної підготовки студентів з дисципліни, ми проводимо невелику за обсягом та часом контрольну роботу «Збереження знань». Її результати допомагають спланувати подальшу роботу зі студентами. На підставі цих результатів, застосовуючи індивідуально-диференційований підхід, можна проводити корекцію знань студентів.У навчальних програмах усіх дисциплін за вимогами Болонського процесу збільшується частка самостійної роботи студентів, яка в умовах особистісно-орієнтованої освіти виступає як спосіб формування самостійної особистості [3].Організація самостійної роботи починається з ґрунтовного інструктажу, при якому кожен студент отримує індивідуальне завдання, що враховує його схильності, рівень знань та загальну ерудицію і т.д. Виконання завдання передбачає особисту ініціативу і самостійність виконавця.Так, індивідуальні завдання для самостійної роботи з хімії різного рівня складності:Перший рівень оволодіння знаннями – рівень знайомства з предметом. Це запам’ятовування і розпізнавання інформації, розрізнення об’єктів та їх властивостей. Він розрахований на студентів з невисокою успішністю. Наприклад, тестові завдання з теми «Розчини. Електролітична дисоціація та гідроліз солей»:1. Запишіть формули та розташуйте в порядку зростання сили кислоти: карбонатна, сульфатна, фосфатна, хлорна.2. Які з наведених електролітів у водному розчині дисоціюють ступінчасто (записати формули): сульфітна кислота, хром (ІІІ) сульфат, кальцій гідроксид, калій дигідрогенфосфат?3. Які з наведених солей гідролізують: магній нітрат, манган (ІІ) нітрат, барій нітрат, ферум (ІІІ) нітрат?Другий рівень оволодіння знаннями - рівень умінь. Це здатність самостійно виконувати дії на деякій множині об’єктів. Він розрахований на основну масу студентів із середньою успішністю. Приклади тестових завдань:1. Які йони можуть одночасно міститися в розчині:а) Fe2+ i SO42-; б) Ca2+ i SO42-; в) Cu2+ i SO42- ; г) Pb2+ i SO42 ?2. Які реакції проходять до кінця:а) CaCl2 + (NH4)2SO4; б) Al(NO3)3 + K2SO4; в) (NH4)2SO4 + Na2CO3;г) Ba(CH3COO)2 + Na2CO3?3. Вкажіть продукти гідролізу солі калій фосфату за першим ступенем (записати формули та рівняння реакцій).Третій рівень оволодіння знаннями - рівень творчості. Це продуктивна діяльність на багатьох об’єктах на основі свідомо використаної інформації про ці об’єкти, тобто розуміння діяти творчо. Третій варіант завдань розрахований на успішних студентів. Приклади тестових завдань:1. Під час розчинення у воді не змінюють реакцію розчину солі (записати формули): кобальт (ІІ) сульфіт; кальцій нітрит; алюміній бромід; літій карбонат.2. Скорочене йонне рівняння Zn2+ + CO32- → ZnCO3 відповідає реакції між: а) цинк хлоридом і кальцій карбонатом; б) цинк нітратом і калій карбонатом; в) цинк сульфідом і калій гідрогенкарбонатом; г) цинк нітратом і карбонатною кислотою.3. Встановіть відповідність між значенням рН та водними розчинами солей: А.рН  71.Zn(NO3)2;4.(NH4)3PO4;Б.рН  72.FeCl3;5.KNO3;В.рН  73.Rb2SiO3;6.SnCO3Завдання повинні враховувати майбутню спеціалізацію студентів, тобто бути професійно орієнтованими, а також міжпредметні зв’язки хімії з іншими дисциплінами. Метою самостійної роботи є формування самостійної особистості. Продуктивна особистісно-орієнтована самостійна робота стимулює креативний потенціал студента. Вона сприяє не тільки якісному запам’ятовуванню і засвоєнню навчального матеріалу, а й спонукає студентів до пошуку наукової інформації, а деяких - до самостійної наукової діяльності.Студенти, що добре навчаються, за бажанням мають можливість відвідувати наукові студентські гуртки, що працюють на кафедрі за різними напрямами, зокрема гурток «Чиста вода». Під керівництвом викладача вони вчаться працювати з науковою літературою, готують виступи на цікаві теми, доповіді на студентські конференції, проводять експериментальну роботу. Щорічно проводиться конкурс «Хімічний кросворд», круглі столи та ін.Дистанційні технології навчання дають змогу забезпечити студентів електронними навчальними ресурсами для самостійного опрацювання, завданнями для самостійного виконання, реалізувати індивідуальний підхід до кожного студента тощо. Використання таких технологій у навчальному процесі вищого навчального закладу вносить зміни в елементи традиційної системи освіти. Перш за все – у методику викладання всіх дисциплін. Це пов’язано з тим, що викладач перестає бути для студента єдиним джерелом отримання знань. Багато інформації можна знайти в мережі Інтернет та за її допомогою. Посилюється роль методів активного пізнання та дистанційного навчання. Доступність інформації сприяє розвитку умінь співставлення, синтезу, аналізу та ін. Використання дистанційних технологій змінює методику проведення аудиторних занять та організації самостійної роботи студентів.Існуючий в даний час рівень розвитку інформаційно-телекомунікаційних систем дозволяє реалізувати на практиці всі вищезазначені принципи особистісно-орієнтованого підходу в дистанційному навчанні.Доступність дистанційного навчання визначає глибину проникнення особистісно-орієнтованого підходу в освітній процес. Вона забезпечується: можливістю реалізації освітнього процесу у зручний для студента час; навчання може виконуватися дистанційно в повному обсязі, незважаючи на територіальну віддаленість; контролем освітнього процесу в режимі реального часу; можливістю створити для кожного студента персональний інформаційний навчальний простір.Така програма навчання складається з урахуванням особистісної мотивації студента. Її позитивні сторони та переваги:навчальна інформація може подаватися в різній формі: мовній, письмовій, візуальній та ін.;з урахуванням індивідуальних особливостей сприйняття того, хто користується нею;є можливості достатньо об’єктивно оцінити результати навчання на всіх його етапах;можна коректувати програму індивідуально в ході навчання з метою підвищення ефективності освітнього процесу.Для реалізації особистісно-орієнтованого підходу в дистанційному навчанні необхідно:Адаптувати існуючі методики застосування особистісно-орієнтованого підходу до сучасних комп’ютерних технологій введення, обробки, аналізу та подання інформації.Розробити інтелектуальну систему формування персонального інформаційно-навчального простору.Розробити методи динамічної адаптації програми навчання, що засновані на аналізі результатів проміжного контролю знань.Забезпечити постійно захищений доступ до персонального інформаційно-навчального простору на базі існуючих комунікацій.Опрацювати правовий статус оцінки результатів навчання.Таким чином, для ефективного використання дистанційних технологій у навчальному процесі потрібен системний підхід, який забезпечує вирішення завдань із технічним, програмним, навчально-методичним, кадровим, нормативно-правовим забезпеченням, управлінням процесом дистанційного навчання та розвитком дистанційних технологій [4].Інформаційні технології розвиваються дуже динамічно, так само динамічно має розвиватися і методика їх використання в навчальному процесі.Автори [4 ] виділяють чотири моделі використання інформаційно-комунікаційних та дистанційних технологій у навчальному процесі вищого навчального закладу:Моделі, що передбачають інтеграцію денної форми, інформаційно-комунікаційних та дистанційних технологій навчання.Моделі, що передбачають інтеграцію заочної форми навчання, інформаційно-комунікаційних та дистанційних технологій навчання.Заняття в он-лайн режимі з використанням відеоконференцсистеми (центральний офіс-регіональний офіс).Електронне спілкування, електронні варіанти друкованих посібників, електронні підручники (посібники), комп’ютерні презентації, навчальні компакт-диски, комп’ютерні програми навчального призначення.Для забезпечення студентів денної форми навчання електронними навчальними матеріалами, організації та керування самостійною роботою студентів, автоматизованого тестування використовють модель інтеграції денної форми навчання з інформаційно-комунікаційними та дистанційними технологіями навчання. У Національному університеті біоресурсів і природокористування України створено навчально-інформаційний портал на базі платформи дистанційного навчання Moodle.Електронні навчальні курси, які розробляються на платформі дистанційного навчання Moodle, складаються з електронних ресурсів двох типів: а) ресурси, призначені для подання студентам змісту навчального матеріалу, наприклад, електронні конспекти лекцій, мультимедійні презентації лекцій, методичні рекомендації тощо; б) ресурси, що забезпечують закріплення вивченого матеріалу, формування вмінь та навичок, самооцінювання та оцінювання навчальних досягнень студентів, наприклад, завдання, тестування, анкетування.Особистісно-орієнтований підхід забезпечує індивідуальний розвиток кожного, сприяє успішному навчанню, максимальному розвитку здібностей та обдарувань. Він забезпечує більш високі загальні та індивідуальні результати пізнавальної діяльності; активно впливає на розвиток пізнавальних здібностей, створює умови для того, щоб кожен міг успішно виконувати вимоги навчальної програми, подолати наявні недоліки та розвинути індивідуальні інтереси; забезпечити максимально продуктивну роботу всіх студентів.Однак в реальному навчальному процесі обставини змушують працювати не строго індивідуально, а з групою подібних студентів. Застосування дистанційних технологій дає можливість більше уваги приділяти індивідуальним потребам кожного студента, але відсутність живого спілкування ускладнює завдання викладача, тому що йому важче визначити індивідуальні потреби кожного студента. Тому необхідно поєднувати особливості та переваги особистісно-орієнтованого навчання із комп’ютерними технологіями, що дасть змогу уникнути деяких недоліків.

Статтю присвячено обґрунтуванню та розробленню моделі комплексного адаптивного використання методів навчання студентами підготовчих відділень в процесі формування поняття «Хімічні реакції». Визначено мету та завдання вивчення студентами курсу «Хімія» на підготовчому відділенні, що полягає у систематизації знань, усуненні розбіжності національних і українських загальноосвітніх програм з хімії, підвищення рівня базової хімічної підготовки іноземних студентів підготовчих відділень та формування когнітивного компоненту. Встановлено проблеми, що виникають у студентів підготовчих відділень при вивченні модуля «Хімічні реакції». Запропоновано комплексний адаптивний метод навчання хімічних реакцій, який забезпечує засвоєння навчальної інформації на ознайомлювально-орієнтовному, понятійно-аналітичному та продуктивно-синтетичному рівнях шляхом запам’ятовування, розуміння, застосування, аналізу, синтезу та оцінювання у процесі репродуктивної та продуктивної навчально-пізнавальної діяльності. Вказано, що для засвоєння навчальної інформації на ознайомлювально-орієнтовному та понятійно-аналітичному рівнях та формування поняття «Хімічні реакції» слід використовувати систему вправ, задач, тестових завдань, проблемних ситуацій, практичні та лабораторні роботи. Обґрунтовано, що ефективними методами навчання на продуктивно-синтетичному рівні є хімічний експеримент, розв’язання творчих задач, вирішення проблемних та пізнавальних завдань, проведення евристичних бесід та виконання творчих робіт. Ключові слова: студенти підготовчих відділень, поняття, хімічні реакції, комплексний метод навчання, ознайомлювально-орієнтовний, понятійно-аналітичний та продуктивно-синтетичний рівні, репродуктивна та продуктивна навчальна діяльність, запам’ятовування, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінювання

Мета роботи. Синтез нових похідних 5-амінометилен-2-тіоксотіазолідин-4-онів як перспективних сполук для хімічних перетворень та фармакологічного скринінгу.Матеріали і методи. Ключові вихідні реагенти синтезовані за відомими методиками із комерційно доступних реактивів. Спектри ПМР одержаних сполук знімались на приладі Varian VXR-400, розчинник DMSO-d6, стандарт - тетраметилсилан. LC-MS спектри отримані на приладі Finnigan MAT INCOS-50. Дані елементного аналізу на вміст карбону, гідрогену та нітрогену відповідають розрахованим (±0,3%). Температуру плавлення визначали на приладі BŰCHI B-545. Вивчення протитрипаносомної активності сполук in vitro проводилося в Національному музеї історії природи (Франція) та полягало у визначенні інгібуючої концентрації ІС50 сполук на штамі Trypanosoma brucei brucei (TBB). Дослідження протимікробної активності іn vitro проводилося методом дифузії в агар. Визначення протипухлинної активності синтезованих сполук виконувалось у рамках міжнародної наукової програми DTP (Developmental Therapeutic Program) Національного інституту раку (NCI, Бетезда, Меріленд, США).Результати й обговорення. На основі раніше запропонованого синтетичного підходу до 5-R,R'- амінометиленпохідних-4-тіазолідинонів отримано серію 5-амінометилен-2-тіоксотіазолідин-4-онів (5-амінометил- енроданінів). Вперше запропоновано ефективний метод синтезу 5-амінометилен-2-тіоксотіазолідин-4-ону, який базується на амінолізі відповідного 5-етоксиметилензаміщеного при дії гідрокарбонату амонію в спиртовому середовищі. Вперше досліджено реакційну здатність 5-феніл-3,4-дигідро-2Н-піразол-3-карбонової кислоти в реакції амінолізу з 5-етоксиметилен-2-тіоксотіазолідин-4-оном. Структура синтезованих сполук підтверджена комплексом методів ЯМР- та мас-спектрометрій. Досліджено in vitro антитрипаносомну, протимікробну та протипухлинну активність синтезованих сполук.Висновки. Запропоновано методи синтезу та отримано ряд оригінальних похідних з 5-амінометиленроданіновим каркасом як перспективних реагентів для хімічних перетворень та потенційних об’єктів для фармакологічного скринінгу. Ідентифіковано сполуки-хіти для дизайну потенційних антитрипаносомних та протимікробних агентів.

<p><em>Здійснено</em><em> </em><em>синтез</em><em>, </em><em>вивчено</em><em> </em><em>фізико</em><em>-</em><em>хімічні</em><em> </em><em>властивості</em><em> </em><em>та</em><em> </em><em>антимікробну</em><em> </em><em>активність</em><em> </em><em>четвертинних </em><em>солей</em><em> 1-[4-(1-</em><em>адамантил</em><em>)-</em><em>фенокси</em><em>]-3-</em><em>діалкіламіно</em><em>-2-</em><em>пропанолу</em><em>.</em></p>

Здійснено аналітичний огляд наукової літератури, щодо проблеми забруднення водного середовища сполуками арсену та джерел потрапляння їх до поверхневих та підземних вод. Серед яких основними є вилуговування із арсенвмісних порід та потрапляння неочищених стічних вод промислових підприємств важкої промисловості в навколишнє середовище. Для забезпечення вмісту арсенатів у водневих системах на рівні гранично допустимої концентрації (ГДК = 10 мкг/дм3) і нижче використовували сорбційний метод очищення. Наведено методику синтезу композиційних матеріалів на основі нанорозмірного нульвалентного заліза (НВЗ). Для його стабілізації використано неорганічну матрицю, а саме, глинистий мінерал каолініт. Було отримано чотири зразки з різним масовим співвідношенням залізо : глинистий мінерал. За допомогою методів рентгенофазового аналізу та скануючої електронної мікроскопії вивчено фазовий склад та морфологію поверхні синтезованих матеріалів, відповідно. Підтверджено наявність часточок НВЗ з «core-shell» структурою. Досліджено фізико-хімічні особливості очищення забруднених вод від сполук арсену (V). Величини рівноважних концентрацій токсиканту визначали за допомогою методу атомно-емісійної спектрометрії з індуктивно-зв’язаною плазмою. Показано, що ступінь очищення вод одержаними сорбентами залежить від кількості нанесеного нанорозмірного заліза на поверхню каолініту. При цьому максимальна сорбційна здатність спостерігається для зразку із масовим співвідношенням нанозалізо : глина = 0,2 : 1. Визначено суттєве збільшення величини сорбції іонів арсену (V) із забруднених вод залізовмісними сорбентами (6,1 мг/г) в порівнянні з вихідним каолінітом (0,1 мг/г). Встановлено перспективність використання стабілізованого нанодисперсного заліза для ефективного видалення аніонних форм забруднювачів на прикладі сполук арсену (V) з різноманітних водних середовищ.

Мета роботи. Провести аналіз результатів скринінгових in vivo досліджень та ретроспективного in silico прогнозування психо- та нейротропних властивостей 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів за допомогою програми PASS.Матеріали і методи. Аналіз результатів попередніх скринінгових in vivo досліджень психо- та нейротропних властивостей 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів ґрунтувався на опублікованих нами даних. Комп’ютерне прогнозування спектра біологічних властивостей 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів проведено ретроспективно за допомогою системи PASS Online.Результати й обговорення. Систематизація та аналіз результатів проведених раніше експериментальних фармакологічних досліджень показали, що більшість 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів має виразні ноотропні властивості, які у деяких похідних поєднуються з високою антидепресивною активністю, протитривожним ефектом, седативними або, навпаки, стимулювальними властивостями. Аналіз результатів для окремих підгруп 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів дозволив виявити певні зв’язки між хімічною будовою та характером біологічної дії сполук.Результати PASS-прогнозу показали, що найбільш імовірними біологічними ефектами 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів є здатність виступати інгібіторами убіхінол-цитохром с редуктази, глюконат 2-дегідрогенази, пластохінол-пластоціанін редуктази, кінази рецепторів тромбоцитарного фактора росту та енхансерами експресії 3-гідрокси-3-метилглутарил-КоА синтази 2. Показники для ефектів, які хоча б опосередковано можуть впливати на функції ЦНС (активатори потенціалзалежних кальцієвих каналів та інгібітори вивільнення серотоніну), мають значно нижчі значення.Висновки. За умови використання комп’ютерного прогнозування спектра фармакологічної активності 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів за допомогою програми PASS як основного підґрунтя для подальших скринінгових досліджень цей клас сполук було б втрачено як перспективний в аспекті пошуку нових речовин, здатних впливати на функції ЦНС.