Зміст
Добірка наукової літератури з теми "Синтез хімічний"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Синтез хімічний".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Синтез хімічний"
1
Малишев, Віктор Володимирович, Ангеліна Іванівна Габ, Дмитро Борисович Шахнін, Тетяна Миколаївна Нестеренко, Володислав Ростиславович Румянцев та Наталія Володимирівна Лічконенко. "ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ СИНТЕЗУ ТУГОПЛАВКИХ СПОЛУК". Scientific Journal "Metallurgy", № 2 (22 лютого 2022): 35–43. http://dx.doi.org/10.26661/2071-3789-2021-2-05.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі аналізу класифікацій методів синтезу тугоплавких сполук та відповідності принципів адекватності вихідних компонентів і типу хімічних реакцій (кінетичного механізму. Запропоновано класифікацію методів синтезу таких сполук. Вона включає шість методів: прямий синтез з елементів; синтез з розчинів у розплавах; металотермічне відновлення оксидів металів; відновлення оксидів та інших сполук неметалами та їхніми сполуками; газофазний синтез; електроліз розплавів і розчинів у розплавах. Виокремлено сутність, переваги та недоліки кожного методу. Головними перевагами прямого синтезу з елементів є можливість одержання значної кількості вогнетривких сполук і коротка тривалість процесу, а недоліком – складність одержання точного складу сполуки. Головними перевагами синтезу з розчинів у розплавах є простота процесу синтезу та можливість одержання сполук певного внеску, а недоліками – низький вихід продукту та вартість коштовних розчинників.
2
Pal'chykovska, L. H., M. O. Platonov, I. V. Alexeeva, and A. D. Shved. "Design of the potential transcription inhibitors based on the 6-azacytosine and 6-aza-iso-cytosine. Nonempirical quantum chemical analysis, synthesis and physico-chemical studies." Biopolymers and Cell 20, no. 1-2 (March 20, 2004): 131–42. http://dx.doi.org/10.7124/bc.00069d.
Повний текст джерела
3
Зелений, П. О., та О. С. Зав'ялов. "ІДЕНТИФІКАЦІЯ ПІПЕКУРОНІЮ ЗА СХЕМОЮ ЗАСТОСУВАННЯ АНАЛІТИЧНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХНЬОЇ СЕЛЕКТИВНОСТІ (SWGDRUG)". Криміналістичний вісник 35, № 1 (18 червня 2021): 112–25. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2021-35-1-112.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає в комплексному аналізі теоретичних і практичних аспектів ідентифікації піпекуронію відповідно до схеми застосування аналітичних методів дослідження, зумовленої їхньою селективністю, та розробленні методики дослідження стандартного зразка піпекуронію фізико-хімічними методами для підтвердження аргументованості, достовірності, відтворюваності результатів його ідентифікації та достатності для підготовки науково обґрунтованого висновку судового експерта. Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено використанням комплексу загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення дозволили проаналізувати інформаційні джерела за напрямом дослідження, а також аналітичну схему комплексу фізико-хімічних методів дослідження, рекомендовану SWGDRUG. Апробаційне аналітичне дослідження стандартного зразка піпекуронію із застосуванням методів експерименту, аналізу, порівняння, а також спеціальних фізичних, хімічних, статистичних методів дослідження дозволило апробувати комплекс фізико-хімічних методів дослідження цієї речовини й дійти висновків щодо достатності для цілей дослідження певних їх видів та окреслити напрями подальших науково-дослідних розвідок. Наукова новизна. В умовах лабораторії Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України апробовано аналітичну схему фізико-хімічних методів дослідження для ідентифікації сильнодійних та отруйних лікарських засобів, рекомендовану SWGDRUG, і запропоновано методику дослідження стандартного зразка піпекуронію фізико-хімічними методами відповідно до схеми застосування аналітичних методів дослідження, зумовленої їхньою селективністю. Висновки. Проаналізовано рекомендації SWGDRUG стосовно комбінації аналітичних методів і cхарактеризувано мінімальні вимоги для їх застосування. При цьому наголошено, що в контексті достатності для ідентифікації сильнодійних і отруйних лікарських засобів, зокрема важколетких речовин, експертні лабораторії, зважаючи на фізико-хімічні властивості таких речовин і наявне в експертних установах країни аналітичне обладнання, мають самостійно визначати комбінацію методів, щоб забезпечити достовірність результатів аналітичних досліджень. Засвідчено комплексним аналітичним дослідженням стандартного зразка піпекуронію можливість його ідентифікації за допомогою методів: якісних хімічних реакцій (із найбільш доступними реактивами, такими як: Маркі, родонід кобальту, Драгендорфа, Вагнера, йодоплатинат калію, Несслера), ІЧ-спектрометрії, мас-спектрометрії, високоефективної рідинної хроматографії з мас-спектрометричним та коронорозрядним детектуванням. Аргументовано доцільність комбінування методів, що дозволяє реалізовувати застосування аналітичної схеми методів дослідження, рекомендованої SWGDRUG. Констатовано необхідність, з огляду на те, що використання методів категорії B не є загальнодоступним, розроблення процесу дериватизації для дослідження похідних піпекуронію загальнодоступними методами: газовою хроматографією з мас-селективним детектуванням і тонкошаровою хроматографією з використанням різних видів сорбентів. Узагальнено результати, отримані під час апробації комплексного аналітичного дослідження піпекуронію за рекомендованою міжнародною схемою, і започатковано певні пропозиції, які можуть стати підґрунтям методики дослідження стандартного зразка піпекуронію фізико-хімічними методами для підтвердження аргументованості, достовірності, відтворюваності результатів його ідентифікації та достатності для підготовки науково обґрунтованого висновку судового експерта.
4
Потоцька, В. В., О. І. Гічан та А. О. Омельчук. "Закономірності сумісного розряду іонів. Теорія електрохімічного синтезу". Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, № 3 (6 липня 2021): 48–54. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2021.03.048.
Повний текст джерелаАнотація:
Показано закономірності сумісного розряду двох іонів для різних умов поляризації електрода: концентраційної, змішаної (концентраційно-кінетичної) та кінетичного контролю у випадку сповільненого розряду обох іонів. Показано, як незалежні процеси розряду іонів стають залежними при сумісному розряді. Отримано рівняння поляризаційної кривої для електрохімічного синтезу у випадку концентраційної поляризації електрода (розглянуто сумісний розряд двох іонів та подальша сповільнена гетерогенна хімічна реакція синтезу). При цьому зсув перенапруги залежить від величини заряду іонів, що розряджаються, густини струмів розряду та густини струму обміну хімічної реакції синтезу, різниці величин стандартних потенціалів.
5
Єремко, Л. С., В. В. Гангур, О. О. Киричок та Д. П. Сокирко. "МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ФОТОСИНТЕТИЧНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ Й УРОЖАЙНОСТІ ПОСІВІВ ГОРОХУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (27 вересня 2019): 50–56. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.03.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Зернові бобові культури, зокрема і горох посівний (Pisum sativum L.) поєднують два найважли-віших фізіологічних процеси – фотосинтез та симбіотичну азотфіксацію. Завдяки цьому вони не лише забезпечують власні потреби в азоті, а й підвищують родючість ґрунтів та поліпшують екологічний стан агрофітоценозів. Ці культури мають унікальний хімічний склад, поєднуючи ви-сокий вміст білка з підвищеними кількостями жирів та вуглеводів. Завдяки своїм особливостям вони посідають чільне місце серед культур світового землеробства. Тому актуальним є розроб-лення технологічних заходів управління процесами формування продуктивного потенціалу гороху посівного. Метою досліджень було з’ясувати вплив інокуляції насіння мікробіологічним препаратом, різних рівнів застосування мінеральних добрив на формування фотосинтетично активної поверхні, її продуктивність та урожайність зерна гороху. У процесі дослідження використано такі наукові методи: аналіз, синтез, польовий, статистичний. Результати проведених досліджень свідчать, що оптимізація живлення рослин за рахунок різних рівнів мінерального добрива, а також біологічного азоту за умови проведення інокуляції насіння мікробіологічним препаратом Ризогумін сприяли пок-ращенню умов формування асиміляційного апарату, зокрема збільшення площі листкової поверхні посівів на 0,4–2,6 тис. м2/га або 1,5–8,4 %. Встановлено, що чиста продуктивність фотосинтезу в середньому за період вегетації гороху на різних фонах внесення мінеральних добрив змінювалася від 4,07 до 6,76 г/м2 добу, збільшуючись по мірі покращання забезпеченості рослин елементами мінера-льного живлення. Це також сприяло подовженню тривалості періоду перебування листкової повер-хні у фотосинтетично активному стані, про рівень якої свідчить збільшення значень фотосинте-тичного потенціалу від 1,03 до 1,41 тис. м2/га. Визначено, що урожайність зерна гороху від застосу-вання мінеральних добрив збільшилася на 0,23–0,51 т/га або 7,9–17,6 %, інокуляції насіння – на 0,15 т/га або 5,2 %, поєднання інокуляції насіння і мінерального удобрення – на 0,29–0,62 т/га або 9,5–20,3 %. У досліді також відмічено підвищення урожайності культури за умови перенесення час-тини азоту із основного внесення в підживлення як на фоні із допосівним оброблянням насіння мікро-біологічним препаратом Ризогумін, так і без нього.
6
Бугесса, Ірак, Мохамед Дехамчія, Самір Байю, Абделькрім Гуасмія та Зіне Регаінія. "КАТАЛІТИЧНИЙ СИНТЕЗ ПІРИМІДИНІВ І НОВИХ СКЛАДНИХ ПІРИМІДО-ПУРИНІВ ШЛЯХОМ РЕАКЦІЇ БІГІНЕЛЛІ". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 4 (21 січня 2022): 504–11. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v29i4.241661.
Повний текст джерелаАнотація:
Стратегії синтезу піримідинових похідних викликають великий інтерес у дослідників в області хімії гетероциклічних сполук. Найбільш поширеним методом синтезу піримідинового скелета є традиційний підхід з використанням багатокомпонентної реакції Біджінеллі. У даній роботі описано зручний та ефективний однореакторний трикомпонентний синтез нового класу піримідо[1,2-g]пурин-7,8-дикарбоксилату, піримідо[2,1-e]пурин-8,9-дикарбоксилату та піримідо[1,6-a]піримідин-3,4-дикарбоксилату в умовах реакції Бігінеллі. Ці сполуки були отримані шляхом конденсації діетилоксалацетату натрію, заміщеного ароматичного альдегіду і азотистої основи (аденіну, гуаніну або цитозину) з використанням хлоридної кислоти, м'якого гетерогенного твердого кремнезему сірчаної кислоти (SSA) або п-толуолсульфонової кислоти (TsOH) в якості каталізатора. Хімічні структури синтезованих сполук були підтверджені за допомогою інфрачервоної спектроскопії(ІК), протонного (1H) ядерного магнітного резонансу (ЯМР) і мас-спектрометричного аналізу.
7
Дідоборець, Олександр, та Олександр Клєцков. "МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ТОВЩИНИ ПЛІВОК CdSe/ZnTe ОТРИМАНИХ МЕТОДОМ КЗО". Математичне моделювання, № 1(44) (1 липня 2021): 23–29. http://dx.doi.org/10.31319/2519-8106.1(44)2021.235895.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи є визначення найбільш оптимального методу виміру товщини напівпровідникових плівок на основі зіставлення з експериментальними даними отриманими методом КЗО.
Напівпровідникові плівки CdSe і ZnTe є матеріалами групи AIIBVI для використання в сучасних електронних пристроях, таких як сонячні елементи, світлодіоди, газові сенсори і інше [1,2].
Синтез тонких плівок CdSe і ZnTe, отримання і розуміння фізичної інформації про їх властивості є необхідною умовою розробки стабільних пристроїв на їх основі.
Для отримання плівок селеніду кадмію і теллурида цинку використовують різні методи: високочастотне магнетронне розпиляло [3], газотранспортний метод (PVT) [4], хімічне парофазне осадження (CVD)[5], молекулярно-променева епітаксія [6], термічний вакуумний випар [7] і термічний випар в квазізамкнутому об'ємі (КЗО)[8].
Отримання досить чистих напівпровідникових плівок групи AIIBVI, зокрема CdSe і ZnTe, в умовах вакууму ускладнюється відмінністю тисків насиченої пари компонентів з'єднань. Також важливим параметром синтезу плівок у вакуумі є рівень залишкових газів, які здатні вступати в хімічні реакції з речовиною підкладки і входити в грати кристалітів. Вони, як правило, неконтрольовано впливають на швидкість росту плівок, їх структуру. Тому вирощування напівпровідникових плівок з парової фази необхідно проводити в дегазованій вакуумній системі із залишковим тиском хімічно активних газів не більше 10-5 Пa.
Вибір методу КЗО в цій роботі обумовлений тим, що він дозволяє отримувати однорідні, структурно досконалі тонкі плівки напівпровідникових матеріалів, близьких до термодинамічної рівноваги, що є основною перевагою цього методу перед іншими вакуумними технологіями [9,10]. Важливою перевагою методу є високий тиск пари халькогенидов в КЗО, тиск залишкових газів в робочому об'ємі [11], що значно перевищує (на чотири порядки) тиск залишкових газів в робочому об’ємі.
Необхідною умовою для отримання пристроїв на основі напівпровідникових плівок групи AIIBVI є контроль товщини отримуємих зразків. Вимір товщини плівок можливо як після, так і в процесі (in situ) їх напилення.
Розглянуті різні методи контролю товщини напівпровідникових плівок. В рамках розглянутих методів вибрані методи, які найбільш прийнятні в певних умовах.
За допомогою наведених методів виміряна товщина напівпровідникових плівок. Проведено порівняння результатів товщин різних плівок, при цьому дані експерименту з високою точністю співпадають з даними розрахованими різними методами. Вибрані найбільш оптимальні методи контролю товщин.
8
Chulovska, Z. I., I. V. Drapak, T. I. Chaban та I. A. Nektegaev. "СИНТЕЗ ТА ПРОТИЗАПАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ДЕЯКИХ С5 ЗАМІЩЕНИХ 3-МЕТИЛ-4-ТІОКСО-ТІАЗОЛІДИН-2-ОНІВ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (12 лютого 2021): 25–31. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.i4.11735.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Вивчення реакційної здатності похідних 4-тіазолідону та здійснення їх хімічних перетворень є перспективним напрямком пошуку нових біологічно активних речовин. Це зумовлено широким спектром біологічної активності вказаного класу сполук, а також наявністю ряду реакційно здатних центрів, що дає змогу проводити різносторонню модифікацію вихідної структури. З огляду на дані обставини, актуальним є синтез нових речовин як потенційних біомолекул серед вказаного класу сполук.
Мета дослідження – провести синтез деяких C5 заміщених похідних 3-метил-4-тіоксо-тіазолідин-2-ону для фармакологічного скринінгу in vivo їх протизапальної активності.
Методи дослідження. Проведено органічний синтез, 1Н ЯМР-спектроскопію, елементний аналіз, фармакологічний скринінг.
Результати й обговорення. Синтетична частина роботи полягала у структурній модифікації 3-метил-4-тіоксо-тіазолідин-2-ону. Активна метиленова група в положенні C5 зазначеного скафолду проявляла СН-кислотні властивості та дозволила апробувати її в реакції азосполучення із солями арилдіазонію з отриманням відповідних 3-метил-5-(арил-гідразоно)-4-тіоксо-тіазолідин-2-онів. Будову одержаних сполук та інтерпретацію проведених хімічних досліджень підтверджено даними елементного аналізу та 1Н ЯМР-спектроскопії. Вплив синтезованих речовин на перебіг ексудативної фази запалення вивчали на основі карагенінової моделі запального набряку лап білих щурів. Наявність запальної реакції встановлювали за зміною об’єму кінцівки онкометричним методом на початку досліду і через 4 год після введення флогогенного агента. Для порівняння за аналогічних умов вивчали протизапальний ефект відомого протизапального лікарського засобу – ібупрофену. Отримані результати фармакологічного скринінгу показали, що синтезовані сполуки володіють протизапальними властивостями, а деякі з них за показниками активності наближаються до або перевищують препарат порівняння.
Висновки. У результаті структурної модифікації 3-метил-4-тіоксо-тіазолідин-2-ону за положенням C5 синтезовано серію нових 3-метил-5-(арил-гідразоно)-4-тіоксо-тіазолідин-2-онів. Проведені дослідження протизапальної активності синтезованих сполук демонструють потенціал пошуку протизапальних агентів серед зазначеного класу сполук. Ми продовжуємо досліджувати реакційну здатність, а також хімічні перетворення з перспективою вивчення біологічної активності цього класу сполук.
9
Вигоняйло, О. І., А. В. Бородiна, Є. В. Попов та О. В. Мороз. "Удосконалення синтезу термопереводного барвнику антрахiнонового Жовтого 6З". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 2 (266) (13 березня 2021): 90–95. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-266-2-90-95.
Повний текст джерелаАнотація:
Експериментально підібрані і удосконалені умови отримання речовин і напівпродуктів з використанням доступної очищеної сировини коксохімії в синтезі термопереводного барвникy жовтого 6З антрахіноновогo (2-метоксибензантронy). Розроблений технологічний процес і схему синтезу, використовуючи в якості вихідної сировини виділений з коксової смоли і очищений антрахінон. Опробовано мало затратнутехнологію синтезу термопереводного антрахінонового барвника жовтого 6З, яка дозволяєпідвищувати вихід його без погіршення якості випускної форми. Термопереводне друкування являє великий інтерес для запропонованого друкування дисперсними барвникамиі хімічних волокон. Переводне фарбування текстильних матеріалів та виробів є одним з найпростіших, економічних та екологічно чистих технологічних процесів. Метод друкування має ряд незаперечних переваг, які роблять одну з найперспективніших напрямків у розфарбовуванні текстильних тканин. Спосіб термодрукування простий в технічному оформленні: при наявності надрукованій підкладки для здійснення процесу друкування досить розташовувати термопресом або каландром, які можуть обслуговуватися одним оператором, що економить капітальні витрати на обладнання і веде до мінімізації робочого місця.
10
О. О. Довбій, О. В. Гресь, А. С. Бичков, К. М. Ковальов,. "МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ РАМАН-СПЕКТРОСКОПІЇ ПІД ЧАС ВИРІШЕННЯ АКТУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ДОКУМЕНТІВ". Криміналістичний вісник 34, № 2 (26 квітня 2021): 47–56. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2020-34-2-47.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає в отриманні нових результатів у вигляді експериментально доведених висновківщодо розширених аналітичних можливостей технічної експертизи документів завдяки застосуванню методуРаман-спектроскопії. Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено використанням комплексу загальнонаукових методів дослідження, зокрема методу експерименту, застосованого длясерії датованих зразків штрихів, методів спостереження, вимірювання та порівняння інтенсивностей КР-сигналів отриманих спектрів, загальнологічних (аналіз, синтез, індукція, аналогія, дедукція тощо), а також спеціальних методів дослідження: математичних, хімічних, фізичних, фізико-хімічних – для практичної реалізації експериментальних досліджень та обрахунку їх результатів. Крім того, використано такі форми знання,як поняття, закони, гіпотези, теорії, що дають змогу надалі застосовувати їх, отримуючи наукову апробацію.Наукова новизна. Експериментально (системним дослідженням штрихів, виконаних чорнилами кульковихручок, а також відтисків печаток і штампів для ідентифікації основних барвників в їхньому складі, порівняльним аналізом отриманих КР-спектрів та КР-спектрів чистих кристалічних барвників, які піддавали подібним до досліджуваних штрихів фізичним і фізико-хімічним змінам) доведено ефективність застосуванняРаман-спектроскопії в межах судової технічної експертизи документів, що розширює аналітичні можливостіцього виду експертизи. Висновки. Визначено за допомогою експериментальних досліджень із використаннямметоду Раман-спектроскопії з оптичною складовою DXR Raman Microscope групову належність барвників,які входять до складу чорнил кулькових ручок, що на відміну від аналогового методу ІЧ-спектроскопії непотребують додаткової пробопідготовки зразків. Виявлено різну структурно-групову належність барвників,що дає можливість встановлювати елементи дописок у документах. З’ясовано послідовності нанесення тексту, виконаного електрофотографічним або струминним способом друку, і підпису, виконаного чорниломкулькової ручки (із залученням мікроскопної складової КР-спектрометра). Окреслено можливості технічноїекспертизи документів у контексті застосування методу Раман-спектроскопії.
Дисертації з теми "Синтез хімічний"
1
Блищик, Тетяна Олександрівна, Валерія Вікторівна Анан'єва та Анна Павлівна Бєлінська. "Актуальність виробництва синтетичного амбрового мускусу". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2017. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/41655.
Повний текст джерела
2
Веклин, Р. "Композитний матеріал на основі поліаніліну та нанорозмірного титан (IV) оксиду". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2017. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/8677.
Повний текст джерела
3
Петров, Сергій Олександрович, Віталій Баламірович Дістанов, Інна Вікторівна Лисова та Валерій Борисович Успенський. "Синтез та дослідження органічних люмінофорів на основі біс-оксазолону". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2007. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/46912.
Повний текст джерела
4
Бурлуцька, Т. С. "Проблеми сучасного розвитку української хімічної термінології". Thesis, НТУ "ХПІ", 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/8099.
Повний текст джерела
5
Джемерис, Леся Петрівна. "Дослідження похідних піразолінів і піразолів: синтез і хімічні властивості". Магістерська робота, Хмельницький національний університет, 2021. http://elar.khnu.km.ua/jspui/handle/123456789/11297.
Повний текст джерелаАнотація:
Встановлено, що синтез піразолінів на основі халконів бензімідазольного ряду найкраще проводити у кислотному спиртово-водному середовищі. Проте, якщо в цинамоїльній частині вихідної молекули халкону або у фрагменті з розвиненою π-системою наявний електроноакцепторний замісник, цей фактор чинить перешкоди для утворення цільового гетероциклу. Для окиснення піразолінів у піразоли в ході роботи була використана система з діоксиду марганцю в середовищі бензену. При цьому було встановлено, що наявність N,N-диметиланілінового фрагменту в положенні 5 похідних піразоліну чинить перешкоду процесу окиснення ненасиченого гетероциклу.
Проведений квантово-хімічний аналіз будови і спектрально-люмінесцентних характеристик синтезованих піразолінів і піразолів.
Виявлені й охарактеризовані ефективні й перспективні люмінофорні речовини з серії бензімідазольних похідних піразолу із високими квантовими виходами 78 – 91 %.
6
Павловська, Т. Л. "Синтез і хімічні властивості конденсованих та спіросполучених похідних піролу". Thesis, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2018. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14185.
Повний текст джерелаАнотація:
У дисертаційній роботі досліджено стереохімію та регіонаправленість фор-мування продуктів у процесах 1,3-диполярного циклоприєднання азометин-ілідів на основі ізатину та циклічних і аліфатичних α-амінокислот до похідних N-заміщених малеїнімідів, акрилової та метакрилової кислот та реакціях за участю 2-аміно-арилімідазолів з ациклічними СН-кислотами і карбонільними сполуками.
Реакції [2+3]-циклоприєднання азометин-ілідів на основі ізатинів та аліфатичних α-амінокислот до N-заміщених малеїнімідів ведуть до утворення двох енантіомерних спіро[індол 3,1’ піроло[3,4 с]пірол]-2,4’,6’-(1H,3’H,5’H)-трионів із цис-конфігурацією 3а’ та 6а’ протонів піроло[3,4-с]пірольної системи. У реакціях алкілування, нітрозування та ацилювання спіро[ін¬дол 3,1’ піроло[3,4 с]пірол]-2,4’,6’(1H,3’H,5’H)трионів первинним центром електрофільної атаки є атом N2’ піролідинового циклу.
Регіоселективне утворення 2 оксоспіро(індол-3-піролідин)-, -піролізин- та –піроло¬[1,2 c]тіазол-карбоксамідів спостерігається в циклоконденсаціях ароїл-акрилових та бензиліденпіровиноградних кислот та амідів і нітрилів акрилової та метакрилової кислот з відповідними 2-оксіндолазометин-ілідами.
Доміно-реакції 2-аміно-4-арилімідазолів з карбонільними сполуками та аліфатичними СН-кислотами (малононітрилом, етил 2-ціаноацетатом, 2-ціанокарбоксамідом) проходять виключно за С5 нуклеофільним центром в молекулі аміноазолу. У випадку використання ізатину як карбонільного компоненту реакції відбувається формування 6’-заміщених 3’,5’-діаміно-1-алкіл-2-оксо-1’-арилспіро[індолін-3,7’-піроло[1,2-c]імідазолів], що є аналогами алкалоїдів з 3,3’-спірооксіндольним остовом.
Проведено віртуальний скринінг нових сполук методом молекулярного докінгу на предмет виявлення серед них потенційних інгібіторів ферменту 11β-HSD1 – перспективної мішені для створення антидіабетичних засобів. Експериментально визначено антиоксидантні властивості 5е та оцінено її комплексну антидіабетичну дію на моделі цукрового діабету 2 типу у щурів.
7
Касатікова, С. В., Сергій Олександрович Петров, В. В. Мацкєєва та Віталій Баламірович Дістанов. "Синтез та дослідження діарилазинів". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2009. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/46914.
Повний текст джерела
8
Чепурна, І. К. "Синтез та фізико-хімічні властивості сферично гранульованого гідратованого діоксиду цирконію". Дис. канд. хім. наук, НАНУ, Ін-т сорбції та проблем ендоекології, 2009.
Знайти повний текст джерела
9
Семененко, О. М. "Синтез і хімічні властивості гідрокси- та оксопохідних тритерпеноїдів лупанового ряду". Thesis, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2018. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14325.
Повний текст джерелаАнотація:
У дисертаційній роботі досліджено хімічні перетворення алобетулону, бетулонового альдегіду у реакціях альдольно-кротонової конденсації, відновлення, епоксидування, Корі-Чайковського, відновлювального амінування, Гріньяра, Віттіга та ін. і запропоновано можливі сфери практичного застосування синтезованих сполук.
Модифікація пропенонового фрагмента 2-гетериліденових похідних алобетулону та алобетуліну, а також модельних сполук – 2-іліденових похідних холестанону та 16-ілідендегідроепіандростеронів привела до нових високоефективних хіральних добавок до рідкокристалічних композицій з селективним відбиттям світла у видимій області спектра, придатних для створення на їх основі матеріалів для малоенергоємних пристроїв відображення інформації. На підставі даних рентгеноструктурних досліджень і розрахункових методів з’ясовано зв’язок між особливостями їх молекулярної будови і ефективністю індукування спірального надмолекулярного впорядкування в мезофазах.
В результаті вивчення перетворень бетулонового альдегіду в умовах відновлювального амінування встановлено, що під дією Н2–Pd/C відновлюється зв'язок С=N та ізопропенільний фрагмент, але карбонільна група у 3-му положенні лупанового остову зберігається. І навпаки, у середовищі NaBH4-МеОН відбувається перетворення азометинів на аміноспирти із збереженням ізопропенільної групи. Вперше з бетулонового альдегіду за реакцією Віттіга синтезовано новий ряд α,b-ненасичених кетонів. Зазначений альдегід в реакції з фенілмагніюбромідом утворює суміш (R:S) 28-феніл-28-гідроксилуп-20(29)-ен-3-онів у співвідношенні 1:5; основний S-ізомер у кислотному середовищі перетворюється на 28-фенілалобетулон.
Методом click-реакцій одержано низку нових 1,2,3-триазольних похідних алобетуліну та дегідроепіандростерону, які у циклогексанолі, толуені, етанолі, метанолі та суміші метанол-дихлорметан утворюють гелі. Встановлено, що гель на основі дегідроепіандростерону у циклогексанолі можна використовувати для вилучення органічних барвників з водних розчинів.
Синтезовано сполукигібриди з потенційною антинеопластичною активністю на основі бетулонової кислоти з 1,2,3-триазолом та метотрексатом. Останні, на відміну від метотрексату, виявили тропний ефект до 1,2-дипальмітоїлфосфатиділхоліну у штучній мембрані. Втім в експерименті на Caco-2 клітинах за проникаючою здатністю ці кон'югати поступалися метотрексату і знаходились на рівні референтного препарату атенололу.
10
Мазур, Б. "Синтез та дослідження літій-вмісного диоксиду мангану". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2018. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/11744.
Повний текст джерелаКниги з теми "Синтез хімічний"
1
Піх, З. Г. Теорія хімічних процесів органічного синтезу. Львів: Львівська політехніка, 2002.
Знайти повний текст джерела