Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Симптомокомплекс.
Статті в журналах з теми "Симптомокомплекс"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Симптомокомплекс".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Tkach, Bohdan. "НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСІБ З ДЕВІАНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ". PSYCHOLOGICAL JOURNAL 13, № 3 (29 березня 2018): 156–71. http://dx.doi.org/10.31108/2018vol13iss3pp156-171.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено казуальну структуру девіантної поведінки, створену на основі комплексного та системного нейропсихологічного дослідження. Запропоновано нейропсихологічне дослідження здійснювати разом із біометричним (окулографія та ЕЕГ) для усунення елементу суб’єктивності при інтерпретації результатів діагностики. Сформовано три компоненти симптомокомплексу психічної стадії девіацій. Показано, що первинний симптомокомплекс представлений мінімальними порушення функціонування передньої частини мозку: орбіто-фронтальної частини префронтальної кори мозку; дорсолатеральної частини префронтальної кори мозку; передньої цингулярної кори мозку; вентромедіальної частини префронтальної кори мозку. Установлено, що вторинний симптомокомплекс зумовлений перебуванням особистості під впливом наївного реалізму, домінуванням евристичного мислення і невміння користуватися експертним мисленням у повсякденному житті; низькою комунікативною компетентністю; дезадаптацією через нездатність вчасно побачити альтернативні шляхи вирішення проблеми. Показано, що третинний симптомокомплекс – це, власне, і є адикція – патологічний гомеостаз. З’ясовано, що вибір форми адиктивної поведінки не є стохастичним процесом, а залежить від соціального походження, ціннісно-нормативних стандартів, матеріальних можливостей та інформаційного оточення. Виявлено, що при нормальному функціональному стані гіпокампу присутня гедоністична мотивація, а при ослабленому – атарактивна мотивація.
2
Dubova, O. A., та A. A. Duboviy. "Гепатопатія та нефропатія за бабезіозу собак: псевдогепаторенальний синдром". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 83 (27 лютого 2018): 102–7. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8320.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено результати досліджень симптомокомплексу гепатопатії та нефропатії за спонтанного бабезіозу собак. Паразитування збудників приводить до ураження багатьох життєво важливих органів завдяки втягуванню у патологічний процес ускладнень у вигляді шоку. Самі ускладнення індукуються діяльністю паразитів, в тому числі й руйнуванням еритроцитів. Потужні порушення виникають у полі мікроциркуляції. Нами було помічено, що останнім часом збільшилася кількість випадків гострої ниркової недостатності на фоні гострої печінкової недостатності у хворих на бабезіоз собак. За мету було поставлено вивчення особливостей перебігу гепатопатії та нефропатії, клінічної і лабораторної діагностики синдромів, встановлення їхнього зв’язку з загальною патогенетичною віссю захворювання. Наростання чисельності випадків симптомокомплексу гепатопатії з нефропатією було суттєвим впродовж останніх років. Синдроми супроводжуються характерними клінічними ознаками та зрушеннями у лабораторних показниках: анорексією, блювотою жовчю, жовтяницею, олігурією з подальшою анурією, гемоглобінурією з гематурією, протеїнурією, а також гіпербілірубінемією, наростанням активності трансаміназ, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, уремією, креатинінемією. Загальні гематологічні дослідження свідчать, що в організмі хворих тварин відбувається потужний генералізований запальний процес, що підтверджується гіперлейкоцитозом та достовірним прискоренням швидкості осідання еритроцитів майже у 8 разів. Наявність синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ) підтверджується достовірним зростанням у плазмі рівня продуктів деградації фібриногена/фібрина та розчинних фібрин-мономерних комплексів, достовірною тромбоцитопенією. Циркуляторні розлади засвідчені зниженням гематокритної величини, що вказує на зниження об’єму ефективно циркулюючої крові. Синдром ДВЗ і циркуляторні розлади визначають шоковий стан. Таким чином, симптомокомплекс гепатопатії та нефропатії за бабезіозу собак є елементом шоку як загальнопатогенетичної осі ускладнень і, в силу вищевикладеного, може бути визначений як псевдогепаторенальний синдром. Такий стан вимагає негайного застосування засобів невідкладної терапії.
3
Shakirova, M. Yu. "Особенности нейроэндокринных и гормональных нарушений при дефиците гормона роста у взрослых с объемными образованиями гипоталамо-гипофизарной области". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 3.59 (17 червня 2014): 52–55. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.3.59.2014.76604.
Повний текст джерелаАнотація:
В данной статье автор анализирует состояние 40 взрослых с опухолями гипофизарной области, среди которых у 35 (87,5 %) был дефицит гормона роста у взрослых с нейроэндокринными осложнениями. Специфичным для дефицита гормона роста у взрослых является симптомокомплекс нарушений психоэмоционального статуса, который определяется на основе вопросника.
4
Bobkova, Bobkova M. V., Smolnova T. Yu Smolnova, and Fayzullina N. M. Fayzullina. "Complex of clinical symptoms in reproductiveaged women with aplasia of the vagina and uterus." Akusherstvo i ginekologiia 9_2020 (September 21, 2020): 105–13. http://dx.doi.org/10.18565/aig.2020.9.105-113.
Повний текст джерела
5
Ivanov, R. S. "Individual symptom as a tool for interpreting the results of psychophysiological research using polygraphs." National Psychological Journal 15, no. 3 (2014): 90–97. http://dx.doi.org/10.11621/npj.2014.0311.
Повний текст джерела
6
Yakovleva, E. B., O. M. Babenko та O. N. Pilipenko. "Предменструальный синдром". EMERGENCY MEDICINE, № 3.58 (11 квітня 2014): 159–63. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.3.58.2014.83313.
Повний текст джерелаАнотація:
Предменструальный синдром (ПМС) — сложный циклический симптомокомплекс, возникающий у некоторых женщин в предменструальные дни и характеризующийся психоэмоциональными, вегетососудистыми и обменно-эндокринными нарушениями.На сегодняшний день этиопатогенетические механизмы синдрома недостаточно изучены. Существует множество теорий, объясняющих появление симптоматики ПМС. Наиболее современной теорией генеза ПМС является теория нарушения обмена нейромедиаторов в центральной нервной системе. В зависимости от преобладания тех или иных симптомов выделяют четыре основные клинические формы болезни. Помимо этого, в зависимости от количества, длительности и интенсивности симптомов во время ПМС различают легкую и тяжелую формы течения заболевания. Также выделяют три стадии синдрома: компенсированную, субкомпенсированную и декомпенсированную.В связи с тем, что симптомов ПМС насчитывается огромное количество, в диагностике заболевания имеются некоторые трудности. Основой проведения диагностики является цикличность патологических симптомов, возникающих за несколько дней до менструации. Основными методами лечения предменструального синдрома являются фармакотерапия, гормональная терапия и немедикаментозное лечение. При положительном эффекте от проводимой терапии рекомендуется профилактическое поддерживающее лечение, включающее витаминные препараты и транквилизаторы.
7
Яковлева, Э. Б., С. В. Чермных, И. В. Бабенко-Сорокопуд, С. Г. Демишева та А. А. Корж. "ГИПОТАЛАМИЧЕСКИЙ СИНДРОМ ПУБЕРТАТНОГО ПЕРИОДА". Университетская клиника, № 3(28) (22 вересня 2018): 107. http://dx.doi.org/10.26435/uc.v0i3(28).229.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель лекции – ознакомить с материалом (этиология, патогенез, клиника, диагностика гипоталамического синдрома пубертатного периода, стандартные и альтернативные схемы лечения и динамического наблюдения девочек-подростков с данной патологией), который может быть использован при проведении циклов очной и последипломной подготовки студентов мед вузов, врачей общего профиля, врачей-акушеров-гинекологов, оказывающих специализированную помощь девочкам, детских-подростковых гинекологов. Гипоталамический синдром пубертатного периода (ГСПП) – это патологический симптомокомплекс, возникающий в результате дисфункции гипоталамуса и сопряженных с ним структур центральной нервной системы в период полового созревания.Пубертатный период сам по себе является предрасполагающим к развитию гипоталамической дисфункции, когда начинается созревание нейронов и аксонов гипоталамуса, происходит развитие терминальных окончаний аксонов и аборизация отростков нейронов.В литературе отсутствует единый взгляд на целесообразность лечения больных с данной патологией. В настоящее время применяются различные методы терапии при ГСПП, включающие антибактериальную, дегидратационную, витаминотерапию, седативную и рассасывающую терапию, антиконвульсанты (препараты, улучшающие переферическое кровообращение и микроциркуляцию), психотерапию, направленную на формирование навыков правильного пищевого поведения, восстановление менструальной функции. Применяемая терапия не всегда является патогенетической.
8
Latigan, K. L., D. A. Latigan, E. V. Bikova, O. V. Goncharenko, A. V. Usov, A. N. Bronskaya, and E. S. Romanova. "Uveal effusion syndrome in combination with mature cataract and secondaryangle closure." Modern technologies in ophtalmology, no. 3 (December 1, 2020): 116–17. http://dx.doi.org/10.25276/2312-4911-2020-3-116-117.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальность. Синдром увеальной эффузии(УЭС) - редкое клиническое состояние, включающее в себя спонтанную цилиохориоидальную отслойку и серозную отслойку сетчатки у пациентов с неотягощенным анамнезом. Несмотря на характерный симптомокомплекс, постановка данного диагноза нередко затруднена. Цель. Анализ клинического случая УЭС. Материал и методы. Пациент Г., 46 лет. При обращении: острота зрения OS – 0,01 н/к, ВГД –16 мм рт.ст. ПЗО OS - 21,56 мм. При биомикроскопии – мелкая передняя камера, диффузно мутный хрусталик. По данным офтальмосонографии и УБМ – субтотальная цилиохориоидальная отслойка и закрытие угла передней камеры. Выставлендиагноз: зрелая катаракта, осевая гиперметропия, синдром увеальной эффузии OS. Выполнена факоэмульсификация катаракты с имплантациейзаднекамерной ИОЛ и одномоментной задней трепанацией склеры. Результаты. В послеоперационном периоде: зрение OS – 0,5 c cyl. – 1,5 дптр = 0,9. ВГД – 16 ммрт.ст. Цилиохориоидальная отслойка не определялась. ОКТ макулярной зоны OS: выявлена обширная отслойка нейроэпителия, что подтвердило диагноз УЭС. Выводы. В результате проведенного лечения достигнута высокая острота зрения и восстановление нормальных анатомо – функциональных взаимоотношений между структурами переднего и заднего отрезков глаза. Закрытие УПК может быть объяснено смещением иридохрусталиковой диафрагмы кпереди на фоне скопления жидкости в супрахориоидальном пространстве.
9
Shamionov, Rail М. "Отношение к изменениям и толерантность к неопределенности как предикторы адаптивности и адаптационной готовности". Российский психологический журнал 14, № 2 (31 серпня 2018): 90–104. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2017.2.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Введение. Автором доказывается актуальность изучения детерминант социально-психологической адаптивности и адаптационной готовности и их взаимосвязи. Новизна исследования заключается в получении новых данных о предикторах и уровне предикции адаптивности и адаптационной готовности личности, структурной модели с установлением путей для готовности к изменениям, адаптации, отношения к неопределенной ситуации и адаптивности личности.
Методы. В разделе описываются использованные методики: оценки характеристик толерантности к неопределенности Д. МакЛейна в адаптации Е. Н. Осина, методика социально-психологической адаптивности К. Роджерса – Р. Даймонда в адаптации А. К. Осницкого, а также разработанные оригинальные шкалы для оценки адаптационной готовности и готовности к изменениям. Представлены данные о выборке: в исследовании приняли участие 75 человек обоих полов (мужчин 38 %, средний возраст 26,8 лет).
Результаты исследования и их обсуждение. Проведена классификация исходного множества параметров на группы, и установлены соотношения между ними. Установлено, что готовность к изменениям, адаптационная готовность, толерантность к неопределенности и адаптивность образуют единый симптомокомплекс, характеризующийся сложными межфункциональными взаимосвязями. На основании структурного моделирования выделены пути для готовности к изменениям, адаптации, отношения к неопределенной ситуации и адаптивности личности.
В заключение делается вывод о том, что готовность к изменениям играет опосредующую роль во взаимосвязях адаптационной готовности и отношения к неопределенности; адаптивность, адаптационная готовность и отношение к неопределенности образуют кольцевую взаимосвязь. Социально-демографические характеристики образуют комплекс предикторов социально-психологической адаптивности, но не связаны с адаптационной готовностью. Отношение к неопределенности снижает социально-демографическую детерминацию и играет значительную роль в формировании адаптивности личности.
10
Levchuk, N. I., O. S. Lukashenia та O. I. Kovzun. "Експериментальне моделювання метаболічного синдрому, індукованого дієтою, у лабораторних тварин". Endokrynologia 26, № 3 (19 жовтня 2021): 298–310. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-3.298.
Повний текст джерелаАнотація:
Розуміння причин виникнення, діагностики, профілактики та лікування метаболічного синдрому (МС) залишається пріоритетним напрямком сучасної ендокринології. Це симптомокомплекс, який характеризується основними клінічними проявами — збільшенням маси тіла, порушенням толерантності до глюкози, дисліпідемією, артеріальною гіпертензією та інсулінорезистентністю (ІР). Наразі він є одним із найскладніших і найнебезпечніших захворювань, що передує виникненню цукрового діабету 2-го типу і розвитку серцево-судинних ускладнень, які є основними причинами смертності населення. Враховуючи стрімке зростання захворюваності впродовж останніх років у всіх країнах світу, виникає потреба в проведенні експериментів на тваринах із метою здобуття нових знань про механізми розвитку патологічного процесу та окремих її проявів, використання лікарських сполук для їх безпечного застосування та корекції цього стану. Для експериментального моделювання МС найчастіше надають перевагу дослідам на щурах або мишах. Цей огляд літератури присвячено порівняльному аналізу та короткому опису експериментального моделювання МС, індукованого дієтою, у гризунів. Розглянуто основні типи дієт (високожирова (ВЖД), високовуглеводна та висококалорійна комбінована (ВККД)) і висвітлено відмінності прояву патологічного стану за різних умов харчування у тварин залежно від їх виду, лінії, статі, віку, умов і тривалості експерименту. Було показано, що ступінь вираженості розвитку біохімічних і патоморфологічних змін, характерних для метаболічних порушень, залежить від типу та відсоткового вмісту компонентів дієти. Відтворення умов моделювання і неоднорідність прояву МС у тварин створює певні труднощі при обґрунтуванні отриманих наукових результатів відповідно до поставленої мети дослідження. Саме ці обставини привертають підвищений науково-практичний інтерес зі сторони дослідників.
11
Поліщук, Д. С. "РОЗВИТОК САМОСТІЙНОСТІ ЯК ОСОБИСТІСНОЇ ЯКОСТІ ПІДЛІТКА". Problems of Modern Psychology, № 2 (16 лютого 2021): 199–207. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-21.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто наукові погляди психологів сучасності на сутність поняття самостійності, проаналізовано його характеристики, розкрито зміст поняття на сучасному етапі розвитку науки, а також розглянуто симптомокомплекс особистісних якостей, які є необхідними для розвитку самостійності, який дозволяє досягати результатів діяльності, що відповідають суб’єктивним критеріям успішності без сторонньої допомоги, а саме: схильність до самостійної роботи, без контролю ззовні; наполегливість у досягненні цілей; почуття відповідальності, схильність до систематичного планування своєї діяльності; вміння зосереджуватись на виконанні завдання; внутрішня потреба доводити розпочату справу до її завершення; розвинений самоконтроль та рефлексія; розвинена здатність до антиципації; здатність критично оцінювати свій успіх (або невдачу) в діяльності і вміти правильно аналізувати їх чинники тощо. У рамках проведеного нами експериментального дослідження було виявлено критерії, показники, рівні розвитку, вікову динаміку та гендерні особливості самостійності дитини підліткового віку. Констатовано недостатній рівень та незначну динаміку самостійності впродовж підліткового віку, що зумовлює необхідність цілеспрямованого впливу на становлення даного феномену як особистісної якості підлітка. Наведені результати констатувального експерименту з вивчення прояву самостійності в дітей підліткового віку доводять, що лише одна четверта частина досліджуваних підлітків проявляє у своїй поведінці ознаки самостійної людини. Показано динаміку розвитку самостійності, яка характеризується незначним підвищенням досліджуваного феномену в дівчат протягом підліткового віку та незначним його розвитком у хлопців. Зазначено, що сучасні підлітки мають поверхове уявлення про феномен самостійності як особистісної якості, оскільки в них значно переважає бажання виглядати дорослими, аніж бути. Наголошено на необхідності розвитку даної якості людини для полегшення входження підлітка в дорослий світ та з метою активізації його особистісного зростання.
12
Шаймурзин, М. Р., та З. И. Яхъяева. "К ВОПРОСУ О РАННЕЙ ДИАГНОСТИКЕ ЭЛЕКТРОНЕЙРОМИОГРАФИЧЕСКИХ ТРИГГЕРОВ ПРОГРЕДИЕНЦИИ КОСТНО-МЫШЕЧНЫХ ДЕФОРМАЦИЙ У ПАЦИЕНТОВ СО СПИНАЛЬНЫМИ МЫШЕЧНЫМИ АТРОФИЯМИ 2 И 3 ТИПА". Сбор. мат. межд. науч.-практ. конф., посвященной 30-летнему юбилею Мед. института «Современная медицина новые подходы и актуальные исследования», № 1 (22 жовтня 2020): 667–76. http://dx.doi.org/10.36684/33-2020-1-667-676.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальность. Клинический паттерн спинальных мышечных атрофий (СМА) включает симптомокомплекс вялого пареза (миогенная атрофия и слабость) с различной степенью тяжести тетрапареза и развитием костно-мышечных осложнений. Определение триггеров прогредиенции течение заболевания и методов их ранней диагностики является приоритетной составляющей для более глубокого понимания патофизиологических механизмов СМА. Цель. Изучение взаимосвязи между степенью нарушений, выявляемых при электронейромиографическом исследовании и тяжестью клинических проявлений заболевания. Материал и методы. 95 детей со СМА. В исследовании пациенты были разделены на 2 группы. Группа детей со СМА 2 типа – 54 (56,8 %) ребенка (средний возраст 11,36 ± 3,04 месяцев) и группа пациентов со СМА 3 типа – 41 (43,2 %) ребенок (средний возраст 38,23 ± 9,20 месяцев). Мышечная сила оценивалась по шкалам Хаммерсмит и L. MCPeak. Дополнительные методы диагностики включали: электронейромиографии (ЭНМГ) и рентгендиагностику. Контрольная оценка клинико-диагностических параметров проводилась установленными временными рамками заболевания («Исходные данные», «1 год», «3 года», «5 лет»). Корреляционный анализ осуществлялся на основе непараметрической ранговой корреляции по Спирмену. Результаты. Получена тесная прямую связь между величиной амплитуды М-ответа, характеризующей аксональную дегенерацию, и мышечной силой в дистальных отделах верхних и нижних конечностей и между величиной деформационного угла бокового отклонения по Коббу и показателями девиации максимальной амплитуды и средней частоты. Выводы. При достаточной сохранности амплитуды М-ответа, отмечается меньшая выраженность аксональной дегенерации, и сопряжено с более высокими показателями мышечной силы дистальных отделов. Одним из ведущих триггеров прогрессирования процессов сколиотической деформации позвоночного столба являются миогенный компонент при СМА, степень выраженности которого может влиять на состояние мышечного аппарата туловища.
13
Асланян, Т. С. "Чинники формування симптомокомплексу “емоційного холоду”". Психологічні перспективи, Вип. 17 (2011): 3–12.
Знайти повний текст джерела
14
НУРГАЛИЕВА, Л. И., and Д. М. КУАТБЕКОВА. "THE USE OF THE HERBAL PREPARATION EVIKA IN THE TREATMENT OF PREMENSTRUAL SYNDROME." Farmaciâ Kazahstana, no. 5 (December 14, 2021): 50–55. http://dx.doi.org/10.53511/pharmkaz.2021.39.38.010.
Повний текст джерелаАнотація:
Предменструальный синдром (ПМС) - патологический симптомокомплекс, который значительно снижает качество жизни женщины. Несмотря на то, что этиология и патогенез до настоящего времени изучены недостаточно, определены направления в диагностике, лечении и профилактике, которым необходимо следовать. Лечение ПМС должно быть дифференцированным, учитывающим состояние общего и репродуктивного здоровья женщины, сопутствующие заболевания, степень тяжести ПМС, переносимость терапии и т. д.В настоящее время все более широкое применение в лечении ПМС находят фитопрепараты (ФП). Целью исследования явилось изучение эффективности фитопрепарата «Эвика» в лечении ПМС легкой и средней формы. Полученные результаты свидетельствуют об эффективности данного препарата в устранении вегетососудистых, отечных и психоэмоциональных симптомов ПМС, что определяет «Эвику», как препарат выбора у пациенток с ПМС, выраженной вегетососудистой и психоэмоциональной симптоматики. Premenstrual syndrome (PMS) is a pathological symptom complex that significantly reduces a woman's quality of life. Despite the fact that the etiology and pathogenesis have not been studied enough to date, the directions in diagnosis, treatment and prevention that need to be followed have been identified. Treatment of PMS should be differentiated, taking into account the state of a woman's general and reproductive health, concomitant diseases, the severity of PMS, the tolerability of therapy, etc. Currently, herbal medicines are increasingly used in the treatment of PMS. The aim of the study was to learn the effectiveness of the herbal medicine "Eviсa" in the treatment of mild and moderate PMS. The results obtained indicate the effectiveness of this drug in eliminating vegetativevascular, edematous and psychoemotional symptoms of PMS, which defines "Evica" as the medication of choice in patients with PMS, vegetativevascular and psychoemotional symptoms.
15
Лазаревич, А. А., Н. А. Венчикова, and Э. И. Мараховская. "Prenatal Diagnosis of Apert Syndrome." Репродуктивное здоровье. Восточная Европа, no. 4 (November 12, 2021): 496–502. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2021.11.4.010.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель исследования. Описать ультразвуковые и патоморфологические признаки синдрома Апера у плода. Материалы и методы. Сонография проводилась на аппарате Voluson 730 Expert с использованием трансабдоминального (4-8 МГц) датчика. Нозологический диагноз установлен по результатам патоморфологического исследования. Результаты. Основными ультразвуковыми (УЗ) признаками синдрома Апера в 19 недель 3 дня явились расширение боковых желудочков головного мозга, деформация черепа и синдактилия II-V кистей. Выводы. Несмотря на узнаваемый симптомокомплекс синдрома Апера, представленные наблюдения подтверждают сложность УЗ-диагностики данной патологии во втором триместре беременности. При УЗ-визуализации синдактилии кистей у плода необходимо провести исследование головного мозга для поиска возможных дополнительных маркеров краниосиностоза в виде деформации черепа, расширения и (или) атипичной формы боковых желудочков, агенезии (дисгенезии) мозолистого тела. Purpose. To explore the ultrasound and pathomorphological signs of Apert syndrome in the fetus. Materials and methods. Sonography was performed on a Voluson 730 Expert using a transabdominal (4-8 MHz) sensor. The nosological diagnosis is established by the result of pathomorphological and histological studies. Results. We present sporadic case of Apert syndrome in the fetus of the second trimester. The ultrasound (US) signs were expansion of the lateral ventricles of the brain, deformation of the skull and syndactyly of II-V hands. The diagnosis was established by pathomorphological expertise. Conclusions. Apert syndrome characterized by a unique set abnormalities, but it is difficult to determine prenatal diagnosis in second trimester. With ultrasound imaging of fetal hand syndactyly, it is necessary to study of the brain to search for possible additional markers of craniosynostosis: deformation of the skull, expansion and/or atypical shape of the lateral ventricles, agenesis (dysgenesis) of the corpus callosum.
16
Заславский, Д. В., А. А. Трещевская, А. В. Соболев, С. В. Скрек, А. А. Сыдиков, М. И. Зелянина, О. Л. Заславская, et al. "Lichenoid Reaction vs Psychogenic Pruritus." Дерматовенерология Косметология, no. 1-2 (May 27, 2020): 89–103. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2020.1.6.012.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье описаны ключевые звенья патогенеза медикаментозной лихеноидной реакции, а также отражена современная концепция межклеточного взаимодействия с развитием аутоиммунного воспаления в коже. Определена роль лекарственных препаратов в патогенезе развития лихеноидной реакции, указаны наиболее типичные молекулы, вызывающие парадоксальные реакции макроорганизма, объяснена роль полипрагмазии.Очевидным фактом, вытекающим из повествования статьи, является необходимость и значимость проведения соматического, психоневрологического, дерматоскопического и патоморфологического исследований у пациентов с кожным зудом. Приведен случай собственного клинического наблюдения у пациентки, длительно страдающей тяжелой формой лихеноидной реакции, которая впоследствии сформировала целый симптомокомплекс генерализованного тревожного расстройства, способствовала возникновению суицидальных мыслей и, как следствие, привела к госпитализации пациентки в психиатрическую больницу. Особое внимание уделяется описанию клинических проявлений лихеноидной реакции и дифференциальной диагностике с другими дерматозами. The article describes the key links in pathogenesis of drug lichenoid reaction, and also reflects the modern concept of cell-cell interaction with the development of autoimmune inflammation in the skin. The role of drugs in the pathogenesis of lichenoid reaction is determined, the most typical molecules causing paradoxical reactions of the macroorganism are indicated and the roleof polypharmacy is explained. The obvious fact arising from the story of the article is the need and significance of conducting somatic, psychoneurological, dermatoscopic, and pathomorphological studies in patients with itchy skin. We report a case in a young patient who was suffering from a severe form of lichenoid reaction for a long time, which subsequently formed a whole complex of psycho-emotional disorders, contributed to the emergence of suicidal ideas and, as a result, led the patient to hospitalization in the psychiatric ward. Particular attention is paid to the description of the clinical manifestations of lichenoid reaction and differential diagnosis with other dermatoses.
17
Цумарєва, Н. В. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ДЕЗАДАПТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ В ЕМОЦІЙНО ДЕПРИВОВАНИХ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ". Problems of Modern Psychology, № 3 (27 квітня 2021): 124–31. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-3-15.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню особливостей прояву дезадаптативної поведінки емоційно депривованих дітей молодшого шкільного віку. На основі теоретичного аналізу проаналізовано сучасний стан вивчення проблеми адаптації дітей до умов навколишнього соціального середовища. Автором визначено зміст категорій «адаптація», «дезадаптація», та «дезадаптивна поведінка». У процесі теоретичного аналізу описано умови формування дезадаптації дітей в умовах інтернатного закладу та неблагополучної сімейної атмосфери. Розкрито поняття психологічної дезадаптації, яке формується внаслідок порушення механізмів адаптації дітей в умовах емоційно збідненого середовища. Систематизовано та зіставлено теоретичні підходи до поняття «дезадаптивна поведінка» та проаналізовано його зміст, причини, форми прояву. Описано, що дезадаптація проявляється на обʼєктивному та субʼєктивному рівнях. Вказано на негативні прояви дезадаптивної поведінки та їх вплив на формування підростаючої особистості. Розкрито, що дезадаптивна поведінка веде до змін усієї структури особистості. Зокрема, вона призводить до виникнення невротичних станів, емоційних порушень, проблеми у навчанні та вихованні, змін ціннісно-мотиваційної сфери, патохарактерологічних дисфункцій, формування девіантної поведінки, втрати соціального статусу, суїциду. На основі результатів проведеного дослідження за методикою «Карта спостереження» Д. Стотта та зіставлення їх з комплексом методик, підібраних для виявлення особливостей прояву емоційної депривації, автор виділяє ряд симптомокомплексів, які є характерними для дезадаптивної поведінки. Найбільш значущими ознаками дезадаптивної поведінки виступили такі симптомокомплекси як: брак довіри по відношенню до нових речей, людей, ситуацій; депресія; тривожність по відношенню до дорослих; асоціальність та ворожість по відношенню до дорослих. Автором акцентується увага на можливості профілактики виникнення дезадаптивної поведінки через здійснення соціально-психолого- педагогічного супроводу на кожному етапі процесу адаптації емоційно депривованих дітей.
18
Кириллова, Е. Н. "Hyperandrogenic Dysfunction in Young Women: Diagnosis and Treatment Options in Gynecological Practice." Репродуктивное здоровье. Восточная Европа, no. 3 (July 27, 2020): 286–95. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2020.10.3.008.
Повний текст джерелаАнотація:
Синдром гиперандрогении – симптомокомплекс, который характеризуется избыточными эффектами андрогенов в женском организме и включает в себя разнородные по патогенезу заболевания, которые могут проявляться сходной клинической картиной. Частота распространения гиперандрогенных состояний, по данным разных авторов, в пубертатном периоде составляет 6–10%. Актуальность этой проблемы для гинекологов заключается в том, что гиперандрогенные состояния сопровождаются нарушениями менструальной функции, приводят к бесплодию и невынашиванию беременности. В то же время в период становления менструальной функции менструальный цикл может быть ановуляторным, а умеренный гирсутизм и акне – физиологическим явлением. Это часто затрудняет диагностику и приводит к задержке начала лечения. В статье представлены общие сведения о наиболее частых состояниях, сопровождаемых гиперандрогенией: синдроме поликистозных яичников, неклассической форме врожденной дисфункции коры надпочечников, гипоталамическом синдроме пубертатного периода. В статье обсуждены особенности клинической картины, принципов обследования, критерии диагностики и дифференциальной диагностики гиперандрогенных состояний у подростков, сформулированы принципы ведения юных пациенток с риском формирования синдрома поликистозных яичников. Hyperandrogenism is a complex of symptoms that is characterized by excessive effects of androgens in the female body and includes diseases that are heterogeneous in pathogenesis, which can manifest in a similar clinical signs. The frequency of distribution of hyperandrogenic states according to different authors in the puberty is 6–10%. The relevance of this problem for gynecologists is associated with hyperandrogenism is accompanied by menstrual dysfunction, lead to infertility and miscarriage. At the same time, during the formation of menstrual function and the menstrual cycle can be anovulatory, and moderate hirsutism and acne can be a physiological phenomenon. These factors contribute to difficulties in the diagnosis and delay the start of treatment. The article provides general information about the most common conditions caused by hyperandrogenism:polycystic ovary syndrome, nonclassic congenital adrenal hyperplasia, hypothalamic syndrome of puberty. The article discusses the features of the clinical signs, principles of examinations, diagnostic criteria and differential diagnosis of hyperandrogenic conditions in adolescents, formulates the principles of management of young patients with a risk of polycystic ovary syndrome.
19
Antonenko, L. P., O. A. Atamanenko, L. V. Kushnir, S. L. Kushnir, O. Ye Zaiceva, M. V. Neborachko, A. G. Pkhakadze та B. B. Guda. "Ектопічне розташування тиреоїдної тканини: огляд даних літератури та аналіз клінічного випадку струми кореня язика". Endokrynologia 25, № 3 (6 жовтня 2020): 267–75. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2020.25-3.267.
Повний текст джерелаАнотація:
Атипове розташування будь-яких органів та тканин організму людини являє собою не лише цікаву тему для спостережень за казуїстичними випадками та їх порівняння, а й значну медичну проблему, коли виникає необхідність диференціювати причини виникнення симптомокомплексів на межі різних спеціальностей. Як правило, історія таких пацієнтів досить типова — тривалі спостереження в різних спеціалістів до моменту виявлення дистопії. Особливо важливо пам’ятати про такі випадки, коли йде мова про ендокринні органи і тканини, ектопічне розташування яких поєднується з гормональним дисбалансом. Відносно непогано вивчено ектопію β-клітин підшлункової залози, що супроводжується гіпоглікемічним симптомокомплексом внаслідок надмірного синтезу такими клітинами інсуліну. Ектопія тканини щитоподібної залози (ЩЗ) зустрічається рідко, отже, й вивчено її не в повній мірі. За 100 років в англомовній літературі було опубліковано повідомлення лише про близько 500 випадків тиреоїдної ектопії, з них 373 випадки струми кореня язика. На жаль, досі не існує об’єднаних електронних регістрів таких рідкісних станів, що дозволило б їх набагато краще дослідити та проаналізувати. Асимптомні форми ектопованої ЩЗ, що не супроводжуються гормональним дисбалансом, зазвичай не потребують спеціального лікування, але підлягають спостереженню для уточнення змін їх розмірів та структури в динаміці. Лікування хворих із симптомами, що виникають внаслідок механічних чинників та/або порушень тиреоїдного статусу, залежить від розмірів ектопованої ЩЗ, її локалізації, домінантних симптомів і даних щодо морфологічної структури вузла. За будь-якої локалізації така ектопія може бути єдиною тире-оїдною тканиною (ТТ) в організмі або існувати одночасно з нормальною ЩЗ і мати підвищену схильність до пухлинного переродження. Наявність двох і більше фокусів (осередків) ектопованої ТТ є ще більш рідкісною аномалією. Стаття містить огляд поширення, етіології, діагностики та лікування ектопічно розташованого зоба, а також наводиться опис клінічного випадку діагностики та лікування струми кореня язика.
20
Cherkashyna, L. V., I. I. Kyrychenko та G. P. Siabrenko. "КЛІНІЧНІ ВАРІАНТИ СОМАТОГЕННОГО АСТЕНІЧНОГО СИМПТОМОКОМПЛЕКСУ ТА КАРДІОВАСКУЛЯРНИЙ РИЗИК У КОМБАТАНТІВ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (25 лютого 2021): 104–8. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11823.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Актуальність дослідження визначається недосконалістю існуючих підходів до оцінки кардіоваскулярного ризику (КВР), що базуються на лабораторно-інструментальних дослідженнях, при яких не враховують ні психологічного портрету особистості, ні наявності непсихотичних розладів психічної сфери. Саме це й вимагає удосконалити концепцію діяльності на первинному рівні надання допомоги задля підвищення ефективності профілактичних заходів та покращання прогнозу пацієнтів із високим КВР.
Мета дослідження – вивчити частоту та характер клінічних варіантів соматогенного астенічного симптомокомплексу серед комбатантів, стратифікованих за рівнем КВР.
Матеріали і методи. Первинною інформаційною базою для виконання дослідження стали результати комплексного клініко-анамнестичного обстеження 450 пацієнтів комбатантів, серед яких 400 осіб мали НППС та які попередньо були стратифіковані за рівнем кардіоваскулярного ризику (КВР), визначеним за методикою «SCORE». Застосування цієї методики передбачало урахування віку, статі, наявності тютюнокуріння, рівня артеріального тиску тощо і передбачало можливість екстраполяції можливого ризику на старший вік.
Результати. Серед 99 пацієнтів із мінімальним КВР виявлено, що САСК мало місце у (21,2±4,1) % обстежених: однаково поширеними були всі клінічні варіанти САСК (їх частота коливалась у межах від (3,0±1,7) % – астенічний, до (7,1±2,6) % – астено-тривожний та астено-субдепресивний). При цьому проміжне положення за показником частоти займав дисомнічний варіант САСК – (4,0±2,0) %. Серед 102 пацієнтів з середнім КВР виявлено, що частота САСК у цій групі не відрізняється від аналогічного показника групи з мінімальнгим КВР та становила (21,6±4,1) %, однак у структурі САСК групи з середнім КВР достовірна (р≤0,05) більше клінічних варіантів астенічного типу, частота якого становила (11,8±3,2) %, тоді як інші клінічні варіанти в цій групі діагностовані з однаковою частотою (у межах від (2,0±1,4) % – дисомнічний варіант до (4,9±2,1) % – астено-субдепресивний, р>0,05). Серед 97 пацієнтів із високим КВР виявлено, що САСК мав місце достовірно (р≤0,05) рідше, ніж при мінімальному КВР – у (10,1±3,2) % обстежених, а за частотою діагностування клінічні варіанти САСК виявлялися однаково часто (від (1,0±1,0) % – дисомнічний, до (3,0±1,7) % – астено-тривожний та астено-субдепресивний, р>0,05).
Висновки. У дослідженні визначені частота та характер клінічних варіантів САСК у комбатантів із різним рівнем КВР та доведено наявність найбільш високої частоти астенічного типу (р<0,05) в групі пацієнтів з середнім рівнем КВР порівняно з іншими клінічними варіантами. Астенічний тип САСК найбільш властивий хворим із реалізованим КВР та пацієнтам з середнім рівнем КВР, тоді як інші клінічні варіанти САСК виявлені з однаковою частотою серед пацієнтів з різним рівнем КВР.
21
Volkova, L. M., H. O. Stelmakh та T. H. Bakaliuk. "РЕАБІЛІТАЦІЙНІ ЗАХОДИ ДЛЯ ЖІНОК У ПЕРІОД ПОСТМЕНОПАУЗИ ПРИ ДИСФУНКЦІЇ МʼЯЗІВ ТАЗОВОГО ДНА І ПОРУШЕННЯХ СЕЧОВИПУСКАННЯ". Медсестринство, № 2 (9 липня 2020): 82–84. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2020.2.11249.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз основних факторів ризику, що спричиняють розвиток і прогресування неспроможності м’язів тазового дна. Представлено патогенетичні концепції розвитку нетримання сечі, які пов’язані з дисфункцією м’язів тазового дна, та реабілітаційні підходи для корекції цього симптомокомплексу.
22
Povoroznyuk, Anatoly, Oksana Povoroznyuk та Khaled Shekhna. "СИНТЕЗ КОМБІНОВАНОГО ДІАГНОСТИЧНОГО ВИРІШАЛЬНОГО ПРАВИЛА В МЕДИЧНИХ СИСТЕМАХ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 63 (26 лютого 2021): 103–6. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2021.1.103.
Повний текст джерелаАнотація:
Робота присвячена вирішенню актуальної науково-технічної задачі побудови системи підтримки прийняття рішень на основі реалізації розробленої моделі діагностичного вирішального правила засобами сучасних інформаційних технологій, використання яких дозволило забезпечити працездатність розробленої системи на різних апаратних платформах під управлінням різних операційних систем. На основі аналізу методів, які використовуються для побудови вирішальних правил в системах підтримки прийняття рішень, запропоновані складові комбінованого вирішального правила, що виражають два підходи до формулювання діагностичного висновку: об'єктивна, яка заснована на аналізі навчальної вибірки, і суб'єктивна, яка заснована на експертній інформації про структуру симптомокомплексів. Мета дослідження – синтез комбінованого вирішального правила на основі методу порівняння з прототипом, яке б дозволило врахувати як об’єктивну, так і суб’єктивну складову процесу постановки діагнозу. Результати. В роботі розроблена математична модель комбінованого діагностичного вирішального правила і обґрунтовано вибір його складових. В якості об'єктивної складової вибрано метод порівняння з прототипом, в якому діагностуємі стани представляються їхніми прототипами в просторі ознак. Формалізована експертна інформація про структуру симптомокомплексів шляхом представлення симптом окомплексів захворювань числовими інтервалами лінгвістичних змінних. Розглянуті варіанти врахування експертних оцінок щодо структури симптомокомплексів при обчисленні координат прототипів класів. Сформульовані вимоги до функціональних можливостей системи, визначено засоби проектування, основну платформу розробки (Java), систему управління базою даних (MySQL). Виконано проектування системи підтримки прийняття рішень та комплексна перевірка розробленої системи на реальних медичних даних, яка підтвердила ефективність роботи системи
23
Kurganskaya, I. G. Kurganskaya, A. V. Patrushev Patrushev, and N. A. Shanina Shanina. "Review of modern methods of prevention and correction of post-acne symptom complex." Pharmateca 8_2021 (August 16, 2021): 87–93. http://dx.doi.org/10.18565/pharmateca.2021.8.87-93.
Повний текст джерела
24
Tymkiv, Lidiya. "Адаптивна культура особистості як чинник професійного становлення соціальних працівників". Освітній простір України, № 10 (17 травня 2017): 71–78. http://dx.doi.org/10.15330/esu.10.71-78.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається значення адаптивної культури студентів у процесі фахової підготовки майбутніх соціальних працівників, презентуються результати експрес-діагностики симптомокомплексів адаптивної культури особистості за допомогою технологічного підходу “Кваліметричний профіль”. На основі системно-синергетичного підходу здійснено компонентно-структурний, функціональний аналіз феномену “адаптивна культура особистості”, обґрунтовано зміст поняття “адаптивна культура особистості” в цілісній системі її інтегративних якостей; визначено критерії та показники рівнів сформованості адаптивної культури особистості.З’ясовано, що вивчення рівня сформованості адаптивних властивостей необхідно здійснювати на особистісному рівні, аналізуючи та зіставляючи окремі аспекти цілісного розвитку загальної й адаптивної культур студента. У їх формуванні простежуються активні центри – домінування позитивного роз¬витку чи “западання” окремих якостей, що виступає результатом попереднього включення студентів у відповідні адаптивні аспекти стосунків. Результати дослідження засвідчили, що застосування експрес-діагностики симптомокомплексів адаптивної культури за допомогою технології “Кваліметричний профіль” дає змогу оперативно визначати співгармонійність у розвитку адаптивних властивостей студентів, здійснювати відповідну корекційну діяльність.
25
Soltani, R. E. "ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНО-ПОВЕДІНКОВИХ РЕАКЦІЙ У ЩУРІВ ПРИ МОДЕЛЮВАННІ В НИХ СИНДРОМУ АПНОЕ СНУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (25 лютого 2021): 63–68. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11811.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Синдром обструктивного апное-гіпопное під час сну (СОАГС) – патологічний стан зупинки вентиляції легенів у хворих понад 10 с; при цьому протягом 7- годинного сну апное-гіпопное реєструється не менше 30 разів. Він зумовлений періодичною обструкцією верхніх дихальних шляхів на рівні горла; при цьому на тлі збереження дихальних зусиль призупиняється легенева вентиляція та понижується насиченість крові киснем; у пацієнтів виникає груба фрагментація сну та надмірна денна сонливість. У хворих спостерігається суттєве погіршення якості життя, зумовлене інсомнічними розладами, та розвивається при цьому симптомокомплекс органічних порушень. Для глибшого вивчення патогенетичних механізмів СОАГС доцільно використовувати експериментальні моделі на дрібних лабораторних тваринах.
Мета дослідження – оцінити особливості емоційно-поведінкових реакцій у щурів при моделюванні в них синдрому апное сну.
Матеріали і методи. Дослідження проведено на 42-х білих безпородних щурах-самцях, які перебували на звичайному харчовому раціоні віварію. Для виключення випадкових впливів усі тварини перебували в однакових умовах і брали їх для досліду в один і той же час. З метою усунення коливань гормонального фону для експерименту брали нелінійних білих статевозрілих щурів-самців, маса яких була (200±10) г. Тварин поділили на 3 групи: першу – щури, у яких під барбітуровим наркозом моделювали синдром обструктивного апное-гіпопное сну (21 тварина), друга – щури, яким проводили барбітуровий наркоз (14 тварин), третя – інтактні тварини (7 щурів). Забезпечували тваринам медикаментозний сон, вводячи їх у наркоз. Для цього використовували 1% розчин натрію тіопенталу. Анестетик у дозі 60 мг/кг вводили внутрішньочеревно у ділянку гіпогастрію. Тварини інтактної групи отримували внутрішньочеревно еквівалентну кількість ізотонічного розчину NaCl. Проводили дослідження фізіологічної активності щурів за тестом Буреша у відкритому полі. Досліджували особливості емоційно-поведінкових реакцій у тварин, яким моделювали синдром обструктивного апное-гіпопное сну. Для цього сконструювали пристрій, який за допомогою електромагнітного затвору викликає дозоване за часом змикання двох планок, між якими фіксується латексна тонкостінна муфта, одягнута на мордочки тварин, проксимальна частина яких щільно прилягає до шкіри голови. Тварини при цьому знаходились у медикаментозному сні. Дослідження проведено на 4; 12 і 18 доби.
Результати. Під час моделювання інспіраторного апное внутрішньоплевральний тиск у них зростав у 5–6 разів. Досліджували емоційно-поведінкові реакції у 42 щурів за тестом «відкрите поле» з інтервалом у 3 дні, загальною тривалістю 18 днів. Виявили погіршення значень горизонтальної та вертикальної активності й показників вегетативного балансу на тлі проведеного наркозу та, особливо, при моделюванні у них синдрому обструктивного апное сну, що засвідчувало їхню здатність до погіршення адаптації, на відміну від інтактних тварин.
Висновки. Для поглибленого вивчення феномену обструктивного апное-гіпопное сну доцільно застосовувати запропоновану експериментальну модель інспіраторного перекриття ротового та носових просвітів тварин на (2,2±0,2) с протягом кожної хвилини сну під час наркозу. При моделюванні обструктивного апное-гіпопное сну в щурів відбуваються функціональні зміни – пониження емоційно-поведінкових реакцій та вегетативного балансу, що вказує на виражені порушення адаптаційних механізмів.
26
Хабижанов, А. Б., А. Б. Амиргалина, and Г. Қанатқызы. "SYPHILIS AGGRESSIVE CURRENT (clinical case)." Vestnik, no. 4 (February 25, 2022): 28–34. http://dx.doi.org/10.53065/kaznmu.2021.96.57.006.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним из ведущих заболеваний среди инфекций, передаваемых половым путем (ИППП), является сифилис. Эпидемиологическая и социальная значимость ИППП в целом и сифилиса в частности по-прежнему подчеркивает их актуальность в современной дерматовенерологии. Главный кожный симптомокомплекс сифилитической инфекции вторичного периода, проявляющийся в основной своей массе макулезными и папулезными высыпаниями, в классических вариантах характеризуется медленно прогрессирующим и доброкачественным в кожном аспекте клиническим течением. Другой характерной особенностью сифилитических проявлений на коже и слизистых оболочках является их многообразие, что несомненно представляет профессиональный интерес для врачей различных специальностей. В статье представлен клинический случай редкого злокачественного течения вторичного периода сифилитической инфекции у пациента, поступившего в Алматинский областной кожно-венерологический диспансер. Обособленность течения заболевания заключалась в полиморфизме кожных высыпаний с нехарактерными для классической клинической картины ведущими гнойничковыми эффлоресценциями - импетигинозного и эктиматозного типа (приведены детальное описание всех представленных элементов сыпи и фотоиллюстрации), а также в несвойственном сифилису выраженном нарушении общего состояния больного. Представлены результаты проведенных методов лабораторного обследования, в том числе серологические нетрепонемные тесты реакция флокуляции (VDRL) и трепонемные - реакции пассивной гемагглютинации (MHA) и иммунной флюоресценции (FTA). В заключении на основании данных детально собранного анамнеза, клинического и диагностического обследования определены вероятные причины агрессии сифилиса у данного пациента. В подготовке материалов статьи приняли участие интерны специальности ВОП, проходившие обучение на кафедре дерматовенерологии в рамках учебной дисциплины «Дерматовенерология взрослая, детская». One of the leading diseases among sexually transmitted infections (STI) is the syphilis. The epidemiological and social significance of STI in general and syphilis in particular continues to emphasize their relevance in modern dermatovenerology. The main skin symptomatic complex of secondary syphilis, which is represented in its bulk by macular and papular rashes, in the classical version is characterized by a slowly progressive and benign (in the skin aspect) clinical current. Another characteristic feature of the skin and mucous membrane syphilitic symptoms is their polymorphism, this fact is undoubtedly professional interest for various specialty doctors. In article the clinical case of a secondary syphilis rare malignant current at the patient, which is had come in Almaty regional skin-venereologic clinic, is presented. Disease current feature consisted in skin rash polymorphism with uncharacteristic for illness classical variant pustulous eruption (impetiginous and ecthymatous types) leading (detailed description of all the presented skin rash elements and the photo-illustrations are given); also in the expressed patient general condition infringement which is unusual for the syphilis. The results of the laboratory examination methods are presented, including serological non-treponemal tests flocculation reaction Venereal Disease Laboratory Reaction (VDRL) and treponemal tests - Microhemagglutination assay (MHA) and Fluorescent treponemal antibodies (FTA) reactions. In conclusion, based on a detailed anamnesis, clinical and diagnostic examination plausible reasons of syphilis aggression at this patient were defined. In the article preparation GPs specialty interns took part, they had studied "Adult, Pediatric Dermatovenereology" academic subject at the Dermatovenereology department.
27
Когутяк, Надія. "Проблеми міждисциплінарних досліджень у епідеміології аутизму". Збірник наукових праць: психологія, № 22 (10 грудня 2018): 123–28. http://dx.doi.org/10.15330/psp.22.123-128.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснюється ретроспективний огляд «аутизму» як розладу. Розглядаються найбільш вагомі спроби щодо систематизації симптомокомплексу, епідеміологічних досліджень, дискусійність нижньої вікової межі діагностики. Аналізується ефективність напрямків психологічної складової у мультидисциплінарній комплексній допомозі, як от терапевтично-освітніх програм у поведінковому, соціально-когнітивному та сенсорно-інтегративному напрямках. Розробка та впровадження на загальнодержавному рівні ефективних та гуманних способів лікування та менеджменту розвитку для дітей з РСА є пріоритетом у розвитку його епідеміології.
28
В.А., Сереженков, Ткачев Н.А., Артюшина З.С., Кузнецова М.И., Ковач М. та Ванин А.Ф. "ПОНИЖЕННАЯ БИОДОСТУПНОСТЬ ОКСИДА АЗОТА У ЛОШАДЕЙ С СИМПТОМОКОМПЛЕКСОМ КОЛИК: ОЦЕНКА МЕТОДОМ ЭПР-СПЕКТРОСКОПИИ". Биофизика 95, № 5 (2020): 1017–24. http://dx.doi.org/10.31857/s0006302920050208.
Повний текст джерела
29
Meshkova, N. V., S. N. Enikolopov, and O. G. Kravtsov. "Psychological Profile of Machiavellians in the Study of the Symptom Complex of Manipulative Behavior Victims." Sibirskiy Psikhologicheskiy Zhurnal, no. 78 (2021): 6–20. http://dx.doi.org/10.17223/17267080/78/1.
Повний текст джерелаАнотація:
Fraud is widespread and every day it is more and more creative. Machiavellianism is of great interest for the symptom complex of fraud victims and resistance to manipulative behavior. The authors studied the psychological profile of the low and high machiavellians. The first hypothesis was that low machiavellians have different level of hostility, development of such traits as Consent and Conscientiousness, moral identity, anti-social creativity, and thinking styles, than high machiavellians. The second hypothesis said that machiavellians of different levels have different values. According to the hypothesis, low machiavellians value social focus, while high machiavellians value personal focus. The sample consisted of 150 students (the average age was 18.8 ±1.50). We used the fol-lowing adapted questionnaires: aggression (A. Bass, M.Perry), "NEO-FFI" of the question-naire "NEO PI-R" (P. Costa, R. MacRae), "Mac-IV", behavioral features of malevolent crea-tivity (N. Hao et al.), PVQ-R (Sh. Schwartz), CTI (Epstein). The questionnaire By K. Aquina and A. Reed II (2002) was used to diagnose the moral identity. Low machiavellians have significantly higher (according to the Mann-Whitney criterion) Agreeableness, Conscientiousness, moral identity, higher values of Social focus, General Scale of Constructive Thinking, Naive optimism and significantly lower anti-social creativity, higher values of Personal focus, Categorical thinking, hostility. Naive optimism significantly positively correlated with the values of Achievement, Security – personal, Security – Public, interpersonal Conformity, Universalism concern for nature, Benevolence as the sense of duty". According to regression analysis, the predictors of Naive optimism were the values Security – personal and Security – public. We have compiled a psychological profile of young people with low values of Machiavel-lianism. It includes such features as the importance of moral identity, low hostility, control of one's own impulses, cooperation with other people, consideration of the interests of others, overcoming personal interests for the sake of the interests of others, self-restraint and order. They will not use their own creativity to harm other people; they are able to adapt their way of thinking to the requirements of the situation. The peculiarity of low machiavellians is a high naive optimism, that is situational, and combined with the significance of the values of per-sonal and public security. Naive optimism can manifest itself in situations where somebody can offer something that is meaningful to a person with a naive optimism mindset. In such situations, it is possible to use unconstructive strategies, and be unable to recognize the threat. The listed set of characteristics creates a risk of being manipulated by fraudsters. The results show that thinking styles, values, and levels of self-control are important for the study of manipulative behavior victims and the study of resistance to such behavior in people of different age.
30
Krivonogova, Tatiana S., Natalia A. Trenkaeva, Svetlana V. Tyulyupo, Tatiana E. Levitskaya, and Yulia A. Babikova. "REFLECTION TRENDS OF PERINATAL AFFECTION OF THE CENTRAL NERVOUS SYSTEM SYNDROME IN THE COMPLAINTS OF MOTHERS IN THEIR INTERACTIONS WITH PEDIATRICIANS." Sibirskiy psikhologicheskiy zhurnal, no. 59 (March 1, 2016): 108–24. http://dx.doi.org/10.17223/17267080/59/7.
Повний текст джерела
31
Tkach, S. M. "Функциональная диспепсия и хронический гастрит: сходство и различия". GASTROENTEROLOGY, № 3.53 (1 вересня 2014): 103–8. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.3.53.2014.82152.
Повний текст джерелаАнотація:
Статья посвящена одному из наиболее частых симптомокомплексов, с которыми приходится сталкиваться врачу общей практики или гастроэнтерологу, — функциональной диспепсии. Изложены ее клинические проявления, уделено внимание вопросам лечения. Подчеркнуто, что первичное лечение функциональной диспепсии в большинстве случаев является эмпирическим, основанным на клинической оценке преобладания кислотозависимых или дисмоторных симптомов, при которых соответственно назначаются ингибиторы протонной помпы, прокинетики или комбинированные препараты, содержащие ингибиторы протонной помпы и прокинетики, например Омез Д или Омез ДСР.
32
Tkach, Bohdan. "НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ ОСНОВНИХ ФОРМ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ". PSYCHOLOGICAL JOURNAL 14, № 4 (19 квітня 2018): 234–48. http://dx.doi.org/10.31108/2018vol14iss4pp234-248.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено загальні підходи та особливості нейропсихологічної корекції основних форм девіантної поведінки. Висвітлено первинний, вторинний та третинний симптомокомплекси, які притаманні всім формам девіантної поведінки. Показано специфіку нейропсихологічної корекції агресивності при посттравматичному стресовому розладі та без нього. Рекомендовано використовувати персоноцентричний підхід до корекції сексуальних девіацій з урахуванням ціннісно-нормативних стандартів суспільства. Запропоновано випереджальну тактику при корекції суїцидальної поведінки. Доведено, що при корекції адиктивної поведінки доцільно здійснювати повернення критичності особистості шляхом пригнічення автоматизованих механізмів запуску адиктивних дій та подолання патологічного гомеостазу в мозку.
Ключові слова: агресивна поведінка, сексуальні девіації, суїцидальна поведінка, адиктивна поведінка, нейропсихологічна корекція, дисфункції мозку.
33
Boyarska, L. M., Yu V. Kotlova, K. O. Ivanova та G. M. Dmytryakova. "Особливості психоемоційного стану дітей та підлітків із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою". CHILD`S HEALTH, № 3.38 (1 березня 2012): 30–34. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.0.3.38.2012.100654.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведені дані дослідження психоемоційного стану 115 дітей та підлітків 10–17 років із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ). Установлено, що для більшості дітей із ГЕРХ характерне насамперед підвищення особистісної тривожності, яка превалює над високим рівнем реактивної тривожності. До того ж високий рівень тривожності корелював із низьким рівнем самопочуття та настрою. Індивідуальний невротичний профіль дітей з ендоскопічною наявністю езофагіту відрізнявся наявністю високого ризику розвитку таких симптомокомплексів, як депресія, астенія та тривога. Установлені особливості психоемоційного стану дітей із ГЕРХ слід враховувати при розробці лікувальних заходів.
34
Likhachev, S. A., O. A. Alenikova та I. S. Goursky. "Дисфункция системы «веко — глаз»: перспектива диагностики". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 6.60 (1 вересня 2013): 121–26. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.6.60.2013.86013.
Повний текст джерелаАнотація:
Нарушение слаженной работы глазодвигательных мышц и мышцы, поднимающей верхнее веко, вследствие дефектов контролирующего влияния со стороны надъядерных структур головного мозга приводит к возникновению различных симптомокомплексов, таких как апраксия поднятия век, ретракция верхнего века, блефароспазм, нарушение координации «веко — глаз», нистагм век и др.На сегодняшний день нейрофизиологическая регистрация, анализ и количественное определение степени выраженности этих двигательных расстройств разработаны недостаточно или отсутствуют вообще вследствие отсутствия соответствующей аппаратуры и/или программно-аппаратных комплексов. Нами предложен и реализован способ количественной оценки состояния координации в системе «веко — глаз» с возможностью графической регистрации и определения количественных параметров выявленных нарушений.
35
Nagornaya, N. V., Ye V. Bordyugova, А. P. Dudchak та А. P. Koval. "Наследственная непереносимость фруктозы". CHILD`S HEALTH, № 3.54 (19 червня 2014): 92–96. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.3.54.2014.76039.
Повний текст джерелаАнотація:
Наследственная непереносимость углевода фруктозы, распространенность которой составляет 1 : 20 000 населения, диагностируется значительно реже, чем встречается в детской и взрослой популяции. Представленная патология обусловлена дефицитом фермента альдолазы В и блокадой трансформации фруктозы в желудочно-кишечном тракте с накоплением непереработанной фруктозы в кишечнике, проявляясь характерным симптомокомплексом и многочисленными биохимическими изменениями в организме. Заболевание протекает бессимптомно до тех пор, пока человек не начинает употреблять фруктозу, сахарозу или сорбит. В статье описаны метаболизм фруктозы, генетические аспекты обсуждаемого заболевания, разнообразие его клинических проявлений. Авторами представлены современные критерии диагностики и международные подходы к диетотерапии.
36
BOKHAN, N. A., A. V. SEMKE, E. G. KORNETOVA, A. N. KORNETOV, A. A. GONCHAROVA, and YU L. MALTSEVA. "CLINICAL AND DYNAMIC MECHANISMS OF THE INITIAL PERIOD OF SCHIZOPHRENIA SUBTYPE WITH A LEADING NEGATIVE SYMPTOM COMPLEX." Bulletin of Medical Science, no. 3(11) (2018): 46–52. http://dx.doi.org/10.31684/2541-8475.2018.3(11).46-52.
Повний текст джерела
37
Левшина, Анастасия Андреевна. "Мотивационно-смысловая основа участия молодежи в добровольческой деятельности". Российский психологический журнал 10, № 5 (31 грудня 2013): 71–77. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2013.5.7.
Повний текст джерелаАнотація:
Статья посвящена анализу европейских исследований мотивационно-смысловой сферы молодых людей, участвующих в добровольческой деятельности. Приводится авторское исследование мотивационно-смысловой сферы молодежи, в котором приняли участие представители политических, добровольческих, религиозных молодежных общественных организаций, авторы собственных добровольческих проектов, а также студенты ЮФУ, не вовлеченные в деятельность подобного рода – молодые люди в возрасте от 14 до 30 лет, общее число – 160 человек, из них 96 девушек и 64 юноши.Подводя итоги проведенного анализа результатов диагностики, автор резюмируе, что гипотетическое предположение о возможности выявления смысложизненных стратегий молодежи, различающейся по степени включенности в общественную деятельность, удалось реализовать на практике. Также были сформированы симптомокомплексы по каждому из выделенных типов личности, которые позволяют определить особенности молодежи и впоследствии разработать методы социально-психологической поддержки для каждого из типов организаций.
38
Kamilova, Altinoy T., Nasriddin Sh Ergashev, Nadira S. Nurmatova, and Svetlana I. Geller. "Payr's syndrome as the cause of chronic abdominal pain in children." Pediatrics (Suppl Consilium Medicum), no. 2 (2020): 21–24. http://dx.doi.org/10.26442/26586630.2020.2.200261.
Повний текст джерелаАнотація:
Болезнь Пайра возникает при стенозе толстой кишки, обусловленном ее перегибом в зоне селезеночной кривизны. Для этого симптомокомплекса характерны приступообразные боли в животе, чувство давления или полноты в левом верхнем квадранте живота, давление или жгучая боль в области сердца, сердцебиение, одышка, подгрудинная или прекардиальная боль с чувством страха, одно- или двусторонняя боль в плече с ирра-диацией в руку, боль между лопатками. В статье представлено описание клинического случая пациента с болезнью Пайра. Проанализированы все имеющиеся публикации, посвященные данной тематике. Ключевые слова: болезнь Пайра, поперечная ободочная кишка, боль в животе, запоры, илеоцекальный рефлюкс, дети, ирригография. Для цитирования: Камилова А.Т., Эргашев Н.Ш., Нурматова Н.С., Геллер С.И. Синдром Пайра как причина хронических болей в животе у детей. Педиатрия. Consilium Medicum. 2020; 2: 21–24. DOI: 10.26442/26586630.2020.2.200261
39
Popova, O. P., L. N. Mazankova, T. A. Skirda, S. V. Bunin, and E. V. Vlasov. "Clinical and diagnostic features of pertussis in older children." Rossiyskiy Vestnik Perinatologii i Pediatrii (Russian Bulletin of Perinatology and Pediatrics) 64, no. 4 (September 15, 2019): 70–75. http://dx.doi.org/10.21508/1027-4065-2019-64-4-70-75.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье представлен анализ клинико-диагностических особенностей коклюша у детей старшего возраста. Удельный вес данной возрастной группы среди госпитализированных составлял 11,3±2,7–13,3±2,7% с преобладанием привитых против этой инфекции больных. У 93,6±3,6% пациентов заболевание протекало в среднетяжелой форме с типичным симптомокомплексом. Для верификации клинического диагноза был использован метод полимеразной цепной реакции (ПЦР) и серологический метод – иммуноферментный анализ (ИФА). Эффективность метода ПЦР составляла 87,8%. Особая диагностическая ценность метода ИФА определялась возможностью подтвердить диагноз коклюша у привитых детей и в поздние сроки болезни, что ранее представляло большие трудности. Основным серологическим критерием служило выявление ассоциации высокого уровня продукции иммуноглобулинов IgG и IgA.
40
Курилович, Надежда Викторовна, and Юлия Александровна Котова. "THE EFFECTIVENESS OF UROTHELIAL APPROACH IN TREATMENT RESISTANT OVERACTIVE BLADDER AND CHRONIC BACTERIAL CYSTITIS, THE HYDROGEL IS ALGINATE SODIUM, BUT ("KOLETEKS-GEL-DNA»)." СИСТЕМНЫЙ АНАЛИЗ И УПРАВЛЕНИЕ В БИОМЕДИЦИНСКИХ СИСТЕМАХ, no. 4() (December 19, 2020): 70–77. http://dx.doi.org/10.36622/vstu.2020.19.4.009.
Повний текст джерелаАнотація:
Гиперактивный мочевой пузырь и хронический бактериальный цистит являются сложным симптомокомплексом, требующим разновекторные подходы в лечении. Факторы риска развития ГАМП приводят к тому, что уротелий путем метаплазии трансформируется из переходного типа эпителия в однослойный кубический. Таким образом, чтобы прервать цикличность симптомокомплекса ГАМП необходимо восстановить нормальный тип уротелия (снова вернув его из кубического в переходный). В исследовании изучали клиническую эффективность терапии указанных нозологий внутрипузырными инстилляциями гидрогелем альгината натрия с деринатом («Колетекс-гель-ДНК») в сочетании с традиционной терапией. Обследование пациентов проводилось врачами-урологами, клинико-лабораторное наблюдение включало в себя определением ОАМ, уровня ИЛ-8 и β-NGF в моче. После завершения лечения выявлены снижение на 45% значений ИЛ-8 и повышение на 35,4% показателей β-NGF в моче у пациентов в исследовании. Такой эффект обусловлен применением традиционной терапии в сочетании с внутрипузырными инстилляциями и свидетельствует о ведущей роли воспалительного компонента не только при ХБЦ, но и при РГАМП, а статистически значимые изменения у ряда пациентов связаны с проведением курса терапии гидрогелем альгината натрия с деринатом («Колетекс-гель-ДНК»), который способствовал регенерации поврежденного слоя уротелия и нормализации его иммунно-защитных свойств. Полученные результаты имеют довольно стойкий эффект и сохраняются в течении последующего 6-ти месячного наблюдения в периоде ремиссии более чем у 90% пациентов, как у пациентов с бактериальным циститом, так и у больных, страдающих гиперактивным мочевым пузырем. Положительный клинический эффект определяется снижением дистрофических и воспалительных реакций в уротелии и усилением локального иммунного ответа мочевого пузыря Overactive bladder and chronic bacterial cystitis are complex symptoms that require different treatment approaches. Risk factors for the development of GAMP lead to the fact that the urothelium is transformed by metaplasia from a transitional type of epithelium to a single-layer cubic one. Thus, to break the cycle of the GAMP symptom complex, it is necessary to restore the normal type of urothelium (again returning it from the cubic to the transitional one). The study studied the clinical effectiveness of treatment of these nosologies with intravesical instillations of sodium alginate hydrogel with derinate ("Coletex-gel-DNA") in combination with traditional therapy. Examination of patients was performed by urologists, clinical and laboratory observation included the determination of OAM, IL-8 and β-NGF levels in the urine. After completion of treatment, a 45% decrease in IL-8 values and a 35.4% increase in β-NGF in the urine of patients in the study were detected. This effect is due to the use of traditional therapy in combination with intravesical instillations and indicates the leading role of the inflammatory component not only in CBC, but also in RGAMP, and statistically significant changes in a number of patients are associated with a course of therapy with sodium alginate hydrogel with derinate ("Coletex-gel-DNA"), which contributed to the regeneration of the damaged urothelium layer and normalization of its immune-protective properties. The results obtained have a fairly stable effect and persist during the subsequent 6-month follow-up in remission in more than 90% of patients, both in patients with bacterial cystitis and in patients suffering from overactive bladder. The positive clinical effect is determined by a decrease in dystrophic and inflammatory reactions in the urothelium and an increase in the local immune response of the bladder
41
Alontseva, Darya A., Elena A. Zavyalova, Aleksey E. Droshnev, Marianna A. Karpova, and Kristina Yu Bulina. "Development of a symptom complex in rabbits when receiving antiserum against the causative agent of bacterial kidney disease of salmonids (BKD)." Veterinariya, Zootekhniya i Biotekhnologiya 2, no. 99 (2022): 21–28. http://dx.doi.org/10.36871/vet.zoo.bio.202202003.
Повний текст джерелаАнотація:
Bacterial kidney disease (BKD) is widespread in the world, for the first time in Russia it was revealed in 2016 by the staff of the Laboratory of Ichthyopathology of the FSC VIEV. To study the properties of the pathogen and develop diagnostic methods, an experiment was conducted on immunization of rabbits with the production of hyperimmune sera. During its implementation, the general condition of the animals was recorded, deviations of physiological indicators were noted. During the experiment, rabbits had a vivid manifestation of the symptom complex, discussed in detail in this article, and an analysis of the relationship between the manifestation of symptoms and the process of antibody formation in rabbits was carried out.
42
Саргсян, А. П. "КЛИНИКО-МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ НЕТУБЕРКУЛЕЗНОГО МИКОБАКТЕРИОЗА У БОЛЬНЫХ С ХРОНИЧЕСКИМИ ЗАБОЛЕВАНИЯМИ ЛЕГКИХ, "Вестник Центрального научно-исследовательского института туберкулеза"". Вестник ЦНИИТ, S1(2021) (2021): 116–18. http://dx.doi.org/10.7868/s2587667821050514.
Повний текст джерелаАнотація:
Введение. В последнее время во всем мире отмечается возрастание заболеваемости микобактериозом, вызываемым нетуберкулезными микобактериями (НТМБ). Это связано с совершенствованием микробиологических и молекулярно-генетических методов культивирования и идентификации НТМБ в различном диагностическом материале. По данным многих исследователей, отмечается высокая частота выявления НТМБ у пациентов с хроническим бронхитом (ХБ), хронической обструктивной болезнью легких (ХОБЛ), бронхоэктазами (БЭ), муковисцидозом. Большинство специалистов связывает это с нарушением местного иммунитета, зачастую наблюдающегося при указанных нозологиях, а также с длительным приемом ИГКС и иммуносупрессивных препаратов. Вместе с тем в последнее время появились отдельные сообщения о сочетании туберкулеза (ТБ) с микобактериозом (НТМ) легких. Также имеются единичные данные о морфологических особенностях НТМ у больных с ВИЧ-инфекцией. Рентгеносемиотика НТМ отличается большой вариабельностью проявлений: от малых очаговых изменений до обширных деструктивных процессов, что делает ее практически неотличимой от таковой при ТБ легких. Основной трудностью в диагностике НТМ является отсутствие характерного симптомокомплекса болезни. Клинические симптомы НТМ крайне разнообразны и неспецифичны, и могут маскироваться сосуществующими заболеваниями. Цель исследования: определить клинические и рентген-морфологические особенности проявления НТМ при различных хронических заболеваниях легких.
43
Dragan, N. V., N. M. Dojko та I. L. Mordatenko. "ОЦІНЮВАННЯ ФІТОСАНІТАРНОГО СТАНУ ДЕРЕВНИХ НАСАДЖЕНЬ ЛАНДШАФТНОЇ ДІЛЯНКИ "СХІДНА БАЛКА" ДЕНДРОПАРКУ "ОЛЕКСАНДРІЯ" НАН УКРАЇНИ". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 2 (29 березня 2018): 45–49. http://dx.doi.org/10.15421/40280207.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено фітосанітарний стан деревних рослин Східної балки дендрологічного парку "Олександрія" в межах наукової теми "Відновлення та реконструкція історичних ландшафтних ділянок рівнинно-балкового типу в Державному дендрологічному парку "Олександрія" НАН України". Ураження хворобами і шкідниками виявлено на 331 екз. (36,8 % від загальної кількості) деревних рослинах, що належать до 19 видів. Описано основні хвороби і ураження шкідниками у дерев. Розвиток хвороб на деревах та їх фітосанітарний стан визначено за фітоценотичними умовами та екологічними умовами мезорельєфу. Більшість хвороб у деревних рослин протікала в хронічній формі, не призводячи до втрати декоративності дерева і до ослаблення його життєздатності. Гострий характер спричинило короїдне всихання сосни зі супутньою синявою та всихання Fraxinus excelsior L. із симптомокомплексом ознак, характерних для хвороби Chalara fraxinea. Ці ураження призводять до стрімкого всихання дерев, розпаду ландшафтних композицій. Під час планування оптимізації насаджень ділянки "Східної балки" потрібно враховувати фітопатологічний стан дерев, прогнозувати їх відпад, проводити заходи з індивідуального лікування і догляду дерев, профілактичні і захисні заходи.
44
O.V., Arts. "THEORETICAL MODEL OF A PERSON WITH A HANDICAP COMPLEX AND THE MAIN FORMS OF ITS MANIFESTATION." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 2 (June 8, 2021): 7–13. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-2-1.
Повний текст джерелаАнотація:
Objectives. The purpose of the article is to present to specialists in the field of psychology a model of a personality disabled person’s personality, which has signs of ‘‘a handicap complex’’, that in the future, will allow a differentiated approach to the issue of prevention and correction of occurrence of this complex. Methods. The study design is a meta-analysis of publications with levels evidence and a level recommendation. An electronic search was conducted in the PubMed, Web of Science, Scopus, Cochrane Library, CrossRef, AO Spine, Eurospine, ResearchGate, eLIBRARY, and MEDLINE databases, and in references of key articles. Results.The number of disabled people in Ukraine is growing rapidly, which is becoming a significant social political problem of our time. The general fundamental problem to be solved by the vector of scientific research is to develop basic psychological foundations for the full and comprehensive rehabilitation of disabled people who, as a result of desocialization tendencies, acquire the status of social outsiders and require social and psychological assistance.The article is devoted to the psychological analysis of peculiarities of handicap complex manifestation in humans with disabilities due to Spinal Cord Injury (SCI). The paper clarifies the concept of handicap as a social phenomenon that is updated by the negative perceptions of disabled people and the category of «handicap complex» is revealed. Handicap is a symptom complex that is inherent in the disabled and manifests itself in a feeling of inferiority. It is accompanied by the presence of negative emotional states, also is changes in the structure of the “self-concept” of the individual, which arose as a result of feelings due to a disability. Analysis of the factors that make a disabled person feel inferior, strive for isolation and show signs of maladjustment indicate that the handicap phenomenon is acquiring a separate scientific status, primarily is due to a destructive effect on the entire system of social and psychological life of people. It is the «handicap» presence that hinders the progress of a social adaptation, a personal development in a society of disabled people to the greatest extent and destroys their mental health. It should be noted that the health problems of people with special needs in our country are specific due to the weak social protection of people in this category. Conclusion. This poses a number of problems for Ukrainian psychologists, the result of which solving will be to improve the quality-of-life disabled people, to develop psychological and pedagogical programs for their development. The purpose of the article is to present to specialists in the field of psychology a model of a personality disabled person’s personality, which has signs of ‘‘a handicap complex’’.Key words: handicap, disabled, spinal cord injury, disability. Мета. Представити фахівцям у галузі психології модель особистості неповносправного, який внаслідок ушкодження хребта та спинного мозку має ознаки «комплексу гандикапу», що надалі дозволить комплексно підійти до питання попередження та корекції виникнення цього комп-лексу. Методи. Систематичній аналізуючий огляд літературних джерел із запропонованої теми. Використовувався метааналіз публікацій з рівнем доказовості та рівнем рекомендацій. Проведено електронний пошук по базах даних PubMed, Web of Science, Scopus, Cochrane Library, CrossRef, AO Spine, Eurospine, ResearchGate, eLIBRARY, MEDLINE та по бібліографії ключових статей. Результати. Кількість інвалідів в Україні стрімко зростає, що стає вагомою соціально-політичною проблемою сьогодення. Загальна фундаментальна проблема, на вирішення якої спрямовано вектор наукового пошуку, зумовлена нагальною потребою вироблення базових психологічних засад повноцінної і всебічної реабілітації неповносправних, які внаслідок десоціалізаційних тенденцій потре-бують соціально-психологічної допомоги.У результаті дослідження з’ясовано, що практично не зустрічається праць, присвячених питанню психології гандикапізму. У науковій традиції ця тема залишається не розробленою ні в теоретичній, ні в практичній, прикладній площині. На підставі дослідження зроблено психологічний аналіз особ-ливостей прояву комплексу гандикапу у людей з обмеженими фізичними можливостями внаслідок спинальної травми. Роз’яснено поняття «гандикапізм» як соціальне явище, яке актуалізується негативним уявленням щодо неповносправних та розкрито поняття категоріі «комплекс гандикапу». «Ганди-кап» – це симптомокомплекс, який властивий інвалідизованим і проявляється у відчутті неповноцінності. Це супроводжується наявністю негативних емоційних станів, а також змінами у структурі «Я-концепції» особистості, які виникли внаслідок почуттів через наявність неповносправності. Аналіз факторів, що змушують неповносправного почуватись неповноцінним, прагнути до ізоляції та виявляти ознаки дезадаптації, свідчить про те, що явище гандикапізму набуває окремого наукового статусу, в першу чергу через руйнівний вплив на всю систему соціального та психологічного життя людей. Саме наявність «гандикапу» найбільшою мірою заважає прогресу в соціальній адаптації, розвитку особистості в суспільстві інвалідів та руйнує їхнє психічне здоров’я. Висновки. Слід зазначити, що проблеми зі здоров’ям людей з особливими потребами в нашій країні специфічні через слабкий соціальний захист людей цієї категорії. Це висуває перед вітчизняними психологами низку проблем, результат розв’я-зання яких полягатиме у поліпшенні умов життя інвалідів, розробці психолого-педагогічних програм їхнього розвитку.Ключові слова: гандикапізм, инвалідизовані, спиномозкова травма, неповносправність.
45
Ermakov, Pavel N., Elena V. Vorob’eva та Gennadii G. Iatsyk. "Индивидуальные особенности стрессорного реагирования во время психофизиологического исследования с применением полиграфа". Российский психологический журнал 13, № 2 (30 червня 2016): 156–68. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2016.2.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Работа посвящена изучению влияния индивидуально-типологических различий испытуемых на физиологические показатели реагирования во время процедуры тестирования на полиграфе.
В работе была проведена оценка: свойств нервной системы (силы, баланса и подвижности) с применением методики СЗМР-3 – сложной зрительно-моторной реакции; характерологических индивидуальных различий с применением теста акцентуаций характера К. Леонгарда и Г. Шмишека; показателей вегетативных реакций испытуемых (электрической активности кожи, верхнего и нижнего дыхания, сердечно-сосудистой активности, а также тремора) с применением профессионального компьютерного полиграфа «ПОЛАРГ-М» со специальным программным обеспечением «Фемида». В исследовании с применением полиграфа применялись следующие методики: стимуляционно-адаптирующий тест (САТ), тест общих контрольных вопросов (ТОКВ) и поисковый тест на знания виновного (П-ТЗВ). В работе приняли участие 30 человек в возрасте от 18 до 24 лет.
В результате исследования показано, что испытуемые с ярко выраженным свойством силы нервной системы способны более успешно противостоять процедуре тестирования на полиграфе. Выявлено влияние характерологического комплекса «тревожность – эмотивность» на амплитуду позитивной и негативной полуволн в канале электрической активности кожи. Показана принципиальная возможность дифференцирования реакций испытуемых, вызванных тревожностью либо значимостью стимула, что позволяет избежать ошибки ложного обвинения. Показано, что различные способы реагирования на стресс могут формировать индивидуальные формы физиологических реакций. В этих условиях ключевое значение приобретает понятие индивидуального симптомокомплекса как уникального набора параметров физиологических реакций, возникающих при предъявлении исследуемому лицу субъективно значимых стимулов.
46
Popova, O. P., M. S. Blyakher, I. M. Fyodorova, S. I. Koteleva, I. V. Kapustin, T. A. Skirda, and S. V. Bunin. "Clinical and immunological efficacy of azoximer bromide in pertussis in children." Rossiyskiy Vestnik Perinatologii i Pediatrii (Russian Bulletin of Perinatology and Pediatrics) 67, no. 1 (April 9, 2022): 132–38. http://dx.doi.org/10.21508/1027-4065-2022-67-1-132-138.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель исследования. Клинико-иммунологическая оценка эффективности применения азоксимера бромида у больных коклюшем.Характеристика детей и методы исследования. Под наблюдением находились 50 детей от 6 мес до 14 лет. В комплекс терапии 25 детей (основной группы) был включен азоксимера бромид, 25 больных (группа сравнения) получали базисную терапию.Результаты. Выраженность симптомокомплекса у больных обеих наблюдаемых групп соответствовала течению среднетяжелой формы коклюша. Клинический диагноз был подтвержден методом полимеразной цепной реакции у 60±6,9%, иммуноферментным анализом — у 80±5,7% детей. Как в основной, так и в группе сравнения преобладали пациенты, которые переносили коклюш в ассоциации с острыми респираторными вирусными инфекциями (96,0±3,9 и 92,0±5,4% соответственно). Сочетанное течение коклюша с вирусными инфекциями осложнялось развитием бронхита у 8 (32,0±9,3%), пневмонией — у 7 (28,0±9,0%) детей в основной группе, а в группе сравнения бронхиты наблюдались у 9 (36,0±9,6%), пневмонии — у 5 (20±8,0%) больных. Сопоставление результатов лечения в двух группах детей показало эффективность азоксимера бромида по основным клинико-иммунологическим параметрам. Лечебный эффект определялся прежде всего уменьшением частоты приступов кашля и исчезновением на этом фоне явлений гипоксии. Положительная динамика отмечалась в субпопуляционном составе лимфоцитов, что касалось прежде всего содержания NK-клеток. Интенсивность продукции специфических антител к коклюшному микробу в основной группе также была выше, чем в группе сравнения.Заключение. Применение азоксимера бромида в комплексе терапии больных коклюшем способствует уменьшению и сокращению основных клинических проявлений, а так же улучшению иммунологических параметров.
47
Мацюк, Елена А. "Междисциплинарный подход к изучению дисграфии и дислексии у младших школьников в условиях цифровизации". Инновационная наука: психология, педагогика, дефектология 4, № 1 (28 лютого 2021): 77–92. http://dx.doi.org/10.23947/2658-7165-2021-4-1-77-92.
Повний текст джерелаАнотація:
Во введении раскрывается специфика коммуникативной деятельности современных школьников, рассматривается её новый вид – дисплейная коммуникация. Разбираются случаи недостаточной сформированности коммуникативных навыков у обучающихся, имеющих речевые расстройства. Отмечается важность учёта особых образовательных потребностей, психологических и познавательных барьеров в обучении у этой категории школьников. Научная новизна статьи заключается в расширенном анализе структуры, профилактики и преодоления дисграфии с точки зрения междисциплинарного подхода, включающего неврологический, нейропсихологический аспекты и базовые дефектологические логопедические методы диагностики и коррекции нарушений письма и чтения. В теоретическом обосновании содержится обзор отечественных и зарубежных работ, посвящённых нарушениям письма и чтения – дисграфии и дислексии. Сопоставлены результаты исследований, социальных опросов, проводимых российскими и зарубежными специалистами, изучающими проблему. Раскрывается понятие школьной дезадаптации у детей младшего школьного возраста. Понимание структуры нарушений процессов письма и чтения анализируется в парадигме нейропсихологического подхода к их диагностике и коррекции и с учётом психологических особенностей учеников этой категории. В обсуждении результатов обобщаются результаты исследований неврологов, логопедов, нейропсихологов в России и за рубежом, изучивших на современном этапе причины и многофакторную структуру дисграфии и дислексии и указывающих на особое значение целенаправленного комплексного междисциплинарного подхода в преодолении этих расстройств. Показана важность объединения воздействий не только на когнитивную, эмоциональную и поведенческую сферу обучающихся с дисграфией и дислексией, но прежде всего понимание всего симптомокомплекса, частью которого являются эти расстройства, а также учёт медико-биологических факторов. Результативность коррекционных программ, по мнению авторов, зависит от наличия стойкого интереса учеников к процессу обучения, формирование которого невозможно сегодня без использования привычных поколению «цифры» достижений информационного общества, таких как сетевые ресурсы и дисплейная коммуникация, успешно используемые в современном образовательном пространстве.
48
Михайлова, Е. А., Г. В. Кукуруза, Л. Ф. Шестопалова, В. С. Підкоритов, Є. В. Кришталь, Т. М. Матковська, Д. А. Мітельов та Л. Д. Нікітіна. "КЛІНІКО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ З РІЗНИМИ ФОРМАМИ ОЖИРІННЯ". Problems of Endocrine Pathology 76, № 2 (10 червня 2021): 56–63. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2021.2.08.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження було визначення особливостей формування та чинників ризику порушень психічного розвитку у дітей з різними формами ожиріння. У дослідженні брали участь 304 дитини віком 7–18 років, хворих на ожиріння, які в залежності від форми, ступеня, типу ожиріння та наявності інсулінорезистентності (IP) були розподілені на 4 групи. Переважало нейро-ендокринне ожиріння І–ІІІ ступеню з андроїдним типом і наявністю ІР (41,12%) та екзогенно-конституційне без ІР (34,87%). Найрідше діагностувалось екзогенно-конституційне ожиріння з ІР (3,95%). Оцінкапсихопатологічних порушень з визначенням їх характеру та частоти в залежності від клінічної форми ожиріння дозволила встановити переважання емоційних порушень у дітей з нейроендокринним ожирінням, незалежно від рівня інсулінорезистентності. У дітей з різними клінічними формами ожиріння домінували астенічні розлади (75,5%), які коливались в діапазоні від доклінічних проявів до виражених астенічних станів, що створювали підґрунтя для порушення їх соціальнопсихологічної адаптації та функціонування. У пацієнтів з екзогенно-конституційним ожирінням,обтяженим інсулінорезистентністю переважали депресивні (41,6 %), а без наявності ознак інсулінорезистентності — психовегетативні (33,0 %) порушення. Депресивні та тривожні розлади домінували в структурі порушень емоційної сфери, при цьому така симптоматика була більш вираженою у хворих на ожиріння, поєднане з інсулінорезистентністю. Наведена змістовна характеристика складного симптомокомплексу клініко-психологічних особливостей дітей з ожирінням та показана наявність певних гендерних відмінностей. Виділено комплекс психосоціальних чинників,який здійснює патогенний вплив на психічний розвиток дитини з ожирінням. Діти з ожирінням розвиваються в особливій соціальній ситуації розвитку, яка характеризується складними явищами стигматизації і самостигматизації: наявністю очевидних зовнішніх ознак захворювання, що відрізняє їх від однолітків, викривленням образу власного тіла та станами психоемоційного напруження, різними, в тому числі, деструктивними формами реагування оточуючих на дитину.
49
Vasylkevych, Yaroslava. "ПРОБЛЕМА ЕФЕКТИВНОСТІ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ГРАФІЧНИХ ПРОЕКТИВНИХ МЕТОДІВ СІМЕЙНОЇ ДІАГНОСТИКИ". HUMANITARIUM 42, № 1 (14 листопада 2019): 28–40. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-42-1-28-40.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано можливості застосування та проблеми ефективності проективних графічних тестів. Розглянуто основні принципи оцінки (інтерпретації) малюнка при проведенні психологічного обстеження, які необхідно враховувати практичному психологу. Описано графічні проективні методи сімейної діагностики, спрямовані на виявлення особливостей емоційних переживань дитини щодо її міжособистісної взаємодії та суб’єктивної сімейної ситуації. Наведено основні критерії детальної оцінки особливостей внутрішньосімейних стосунків за неструктурованим проективним тестом малюнку сім’ї (відсутність на малюнку одного з членів сім’ї; відсутність на малюнку самого автора; простір аркуша, заповнений малюнком; розміщення фігур на аркуші; зображення неживих предметів; розмір зображеного персонажу або предмету; розмір та особливості зображення окремих частин тіла персонажів; зображення на малюнку персонажів, які офіційно не належать до сім’ї; розміщення автора та інших персонажів на аркуші стосовно інших фігур; відстань між фігурами тощо). Подано систему кількісної оцінки тесту Кінетичний малюнок сім’ї, де виділено п’ять симптомокомплексів: 1) сприятлива сімейна ситуація; 2) тривожність; 3) конфліктність у сім’ї; 4) почуття неповноцінності; 5) ворожість у сімейній ситуації. Виділено три групи запитань для бесіди після малювання: 1) провокативні запитання, які схиляють дитину до відкритого обговорення почуттів; 2) соціометричні запитання для здійснення дитиною негативного і позитивного вибору; 3) запитання, спрямовані на вияснення смислу намальованої ситуації або певних деталей. Виділено модифікації тесту: використання кольорових олівців; малювання сім’ї, яка зайнята якоюсь справою; використання тесту для дорослих і всієї сім’ї загалом; малювання сім’ї в скрутній ситуації; сім’я у вигляді символів; сумісний малюнок сім’ї.
50
Мирзоян, А. Р., Г. В. Забродец, С. Л. Куликова, А. И. Антоненко, and Ю. Н. Голец. "Mirror Movement Syndrome: A Case Report." Неврология и нейрохирургия. Восточная Европа, no. 4 (January 10, 2022): 556–64. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2021.11.4.056.
Повний текст джерелаАнотація:
Синдром зеркальных движений (СЗД) представляет собой одновременные схожие, но непроизвольные движения противоположной конечности, которые сопровождают произвольные движения. СЗД возникает в результате недостаточного транскаллозального торможения между корковыми моторными центрами, функционального нарушения формирования моторных команд и процессов возбуждения и/или функционирования ипсилатерального кортикоспинального тракта. СЗД можно разделить на первичный (врожденный) и вторичный (приобретенный). В диагностике возникновения СЗД и для изучения патофизиологии используют электронейромиографию (ЭНМГ), транскраниальную магнитную стимуляцию (ТКМС), функциональную МРТ (фМРТ). В статье представлено собственное клиническое наблюдение пациента мужского пола, 15 лет, с врожденным СЗД и клиническим симптомокомплексом синдрома Каллмана. Описаны клинические особенности течения заболевания, диагностики и лечения, а также опыт проведения ТКМС при данной патологии. Mirror movement syndrome (MMS) is a simultaneous, similar but involuntary movement of the opposite limb that accompanies voluntary movement. MMS occurs: 1) insufficient transcallosal inhibition between cortical motor centers; 2) functional impairment of the formation of motor commands and processes of excitation; 3) functioning of the ipsilateral corticospinal tract. MMS can be divided into primary (congenital) and secondary. Electromyography, transcranial magnetic stimulation (TMS), functional MRI are used to diagnose MMS and to study pathophysiology. We presented our own clinical case of a male patient, 15 years old, with congenital MMS and clinical symptoms of Kallman syndrome. Our experience with the use of TMS for the diagnosis and the treatment of MMS has been described.