Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Символіка українська.
Статті в журналах з теми "Символіка українська"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Символіка українська".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
HAYDUK, SVITLANA. "УКРАЇНСЬКА РОМАНТИЧНА ПОЕЗІЯ: СИМВОЛІКА ОБРАЗУ КОНЯ". Studia Ukrainica Posnaniensia 8, № 1 (30 червня 2020): 243–51. http://dx.doi.org/10.14746/sup.2020.8.1.23.
Повний текст джерелаАнотація:
W artykule został przeanalizowany obraz konia w twórczości ukraińskich poetów romantyków na tle europejskiej tradycji pisania w świetle jego symbolicznych oraz mitologicznych paradygmatów. Podkreśla się, że w ukraińskiej romantycznej poezji symbolika obrazu konia bezpośrednio koreluje z symbolem wolności, ponieważ koń jako obraz poetycki jest „istotą obdarzoną duszą”. Wolność symbolizują jego działania, czyli pęd, dziki galop lub spokojna wędrówka (wiersz Козак Ł. Borowykowskiego, ballada Кінь M. Kostomarowa). Zauważono, że obraz konia działa jako symbol wierności i piękna. Potrafi się wczuć w romantycznego bohatera, przestrzec go przed niebezpieczeństwem (poemat Гайдамаки, ballada Причинна T. Szewczenki, wiersz Козак Ł. Borowykowskiego, До коня W. Zabiły, Украинская дума O. Afanasjewa-Czużbińskiego). Jednak obrazy koni mogą również symbolizować mroczne siły natury. Niosą one jeźdźca w nieznane, ucieleśniają negatywną energię (poemat satyryczny Сон T. Szewczenki).
2
Mynenko, Jurij. "Зародження українського бароко у контексті контрреформаційних впливів у Речі Посполитій середини XVI століття". TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych 5, № 13 (5 листопада 2019): 23–32. http://dx.doi.org/10.31743/teka.5702.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття досліджує питання походження стилю бароко в українській літературі. Наводяться твердження видатних українських медієвістів ХХ століття (Володимир Перетц, Михайло Возняк, Дмитро Чижевський,) і сучасності (Вікторія Назарук, Богдана Криса, Валерій Шевчук). На появу стилю бароко мали вплив як українська народна творчість, так і польське віршування, що з'явилося на українських землях після підпорядкування їх Польщі на Люблінському сеймі 1569 року. Важливе значення для розвитку українського бароко мали контрреформаційні зміни у тодішній Речі Посполитій. Саме 80-ми роками ХVІ століття варто датувати виникнення цього стилю в українській літературі невдовзі після його появи у польському письменстві (Чеслав Гернас). Першим бароковим віршем є геральдична поезія Герасима Смотрицького 1581 року на герб князя Острозького в Острозькій Біблії, що була першим повним виданням Святого Письма українською мовою. У поезії виразно виявляється вплив польських стемматів у тлумаченні символіки герба шляхтича. Ще одним прикладом раннього бароко є Хронологія Андрія Римші, що також була надрукована того ж року в острозькій друкарні. У цих творах поєднується ренесансний (невластивий середньовіччю) зміст і барокова форма.
3
Михасюк, Тетяна. "РОЗВИТОК ОБРАЗНОГО МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ПОГЛИБЛЕННЯ ЇХНІХ ЗНАНЬ ПРО УКРАЇНСЬКУ НАРОДНУ СИМВОЛІКУ". New pedagogical thought 101, № 1 (12 березня 2020): 110–14. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-101-1-110-114.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито значення народної символіки як емоційно-образного відображення культури українського народу. Окреслено можливості її використання у мовленнєвій діяльності молодших школярів. Наведено приклади практичної роботи над символікою поетичних творів у початкових класах нової української школи.
4
Віталій, Козінчук. "ЗНАКИ І СИМВОЛИ УКРАЇНСЬКИХ НЕКАНОНІЧНИХ ІКОН ХРИСТОЛОГІЧНОГО ТИПУ XVIII−XIX СТ." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 35 (6 лютого 2021): 162–68. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v35i0.379.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження знаків в українському мистецтвознавстві тісно пов’язане з рядом запитів образотворчого та богословського характеру. Дана наукова розвідка є спробою поставити та розглянути питання про значення символів і алегорій в українському образотворчому мистецтві на прикладі маловідомих ікон, які прийнято називати неканонічними, тобто з певними відступами від загально прийнятих візантійських норм (канонів). Автор аналізує малодосліджені ікони з позиції проблематики їх «канонічної» і «неканонічної» символіки. Широта асоціацій, вивчення культових пам’яток дозволяє автору різносторонньо висвітлити особливості знаків і символів в українських іконах.
5
Науменко, Наталія. "АНАКРЕОНТИЧНІ МОТИВИ В ЛІРИЦІ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 5 (14 червня 2021): 191–96. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.04.06.2021.035.
Повний текст джерелаАнотація:
Їжа та напої характеризують звичаєве право народу, його ставлення до природи, розроблення етико-гігієнічних норм, яких дотримується й які передає прийдешнім поколінням український етнос. Саме те, що мистецтво кулінарії засвідчує особливі стосунки людей з довкіллям, дає змогу твердити, що кожна страва та напій мають своєрідне символічне забарвлення. Вино – це найбільш глибинний символ української національної культури, який сполучає у своєму семантичному полі чотири першооснови (землю, воду, повітря й вогонь), чотири пори року, п’ять почуттів (зір, смак, слух, нюх, дотик).У даній статті роботу над проблемою функціонування концептосфери «вино» в образній структурі лірики української діаспори ХХ століття здійснено в напрямі зіставлення знакових категорій теорії культури з суголосними їм літературними концептами – архетип і мотив, символічна деталь; інтермедіальність та інтертекстуальність; жанрове розмаїття лірики та місце образів «винної» парадигми в українській символічній картині світу.
6
Калашник, Марія, та Семен Мельніков. "CAКРАЛЬНА ТРАДИЦІЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ БАЯННІЙ МУЗИЦІ". Молодий вчений, № 9 (97) (30 вересня 2021): 52–56. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-9-97-12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті сучасна українська баянна музика позиціонована як концептуалізований перетин традицій та новацій, позначений розширенням стильової, жанрової, виразової палітри, креативною дуалістичністю й актуалізацією сакральної традиції. Як чинники її розвитку в сучасній національній баянній музиці визначені: академічний статус баяну, осмислення його як інструмента з безмежним потенціалом; органологічна специфіка інструмента; полілогічність культури межі XX–XXI ст., відродження релігійного світобачення та проблематизація духовних пошуків людини. Виявлено такі варіанти інтерпретації сакральної традиції в сучасній українській баянній музиці: декларативне посилання на її канонічні жанрові витоки, закріплене на вербальному рівні (у творах В. Рунчака); звернення до закріплених у сакральному музичному мистецтві образів-символів, семантем (у творах В. Зубицького); символічна втілення на рівні знаків культурної пам’яті (у творах К. Цепколенко). Виявлено загальні тенденції сучасних національних баянних версій сакральної традиції: концептуальна та жанрово-стильова індивідуалізація атрибутивних жанрових моделей; створення полілогу культур у діахронії та синхронії, зокрема у конфесійному вимірі; насичення знаками й алюзіями різних культур; новаційність музичного мислення та мови; експериментальна синтетичність, обумовлена новаційністю виконавських складів, значущістю візуального та вербального компонентів, театралізації та мультимедійності.
7
Іщук, М. M., та М. П. Янісів. "КОНТРАСТИВНИЙ АНАЛІЗ СИМВОЛІЧНИХ ЗНАЧЕНЬ ПРИРОДНИХ ЯВИЩ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ МОВАХ". Лінгвістичні дослідження 2, № 54 (2021): 188–200. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2021.54.2.17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання символіки природних явищ у зіставному аспекті на матеріалі української й англійської мов. Мета роботи – порівняти символічні значення відповідної лексико-семантичної групи, проаналізувати подібності та відмінності їхніх асоціативних зв’язків. У результаті аналізу виокремлено групи символів, що частково або повністю різняться чи збігаються в досліджуваних мовах, визначено їх логічні зв’язки й асоціації з різними сферами життя людини, що стане допоміжним матеріалом у вивченні мов та в перекладознавстві.
8
O.R., Mykytyuk. "VERBALIZATION OF THE ESSENCE OF UKRAINIAN IDENTITY (BASED ON THE MAGAZINE «AB IMPERIO»)." South archive (philological sciences), no. 84 (December 23, 2020): 164–69. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-84-25.
Повний текст джерелаАнотація:
Purpose. The purpose of the research is to find out the essence of verbalization of Ukrainian identity based on articles of the international journal «Ab imperio». The aim is to consider the following tasks: to find out the inconsistency of certain publications of the weekly with historical facts, to declare the appearance of Ukrainian printed monuments as a phenomenon of national identity and to show the need to publicize knowledge about the Ukrainian heritage of the Hetman and Cossack era.Methods. The article uses: a) the method of contextual analysis, which reproduces the information on the Ukrainian issue on the basis of the analyzed journal; b) a contrasting method, as there are two mutually incompatible views, one of which reproduces the Ukrainian vision of the problem, the other – the Russian, which is covered by the journal's publications; c) interdisciplinary method, as the analysis of linguistic aspects includes data from history, ethnology, literature, which allows a comprehensive consideration of the research material.Results. The study makes it possible to understand that the Russian-centric position on the national Ukrainian identity distorts the essence of the Ukrainian mentality. It is proved that: 1) external factors, in particular, Ukrainian clothes, patriot's house, predominance of national dishes, characteristic mustaches and stories about people's life were only an additional element for the formation of national identity, not the main factor determining the formation of the Ukrainian nation; 2) It is logically reasoned that the designed communicative code of Ukrainians (Russian position) does not exist. It is proved that the Ukrainian language was not constructed lately. Numerous written memoirs in particular the chronicle «The Tale of Bygone Years» testify that it had existed since ancient times; 3) It is explained that the literary and written tradition of Rus’is not a Russian tradition, but a Rus' one (ie, Ukrainian); 4) The change of Ukrainian identity is not related to evangelical sects; 5) There is no need to call the Polish minority (in Lviv) a «subculture»; 6) The term «correct Ukraine» is inappropriate because it threatens the integrity of the Ukrainian state. The article refutes the thesis that Ukraine received its own identity only after the tragic events of 2014.Conclusions. Therefore, if such statements from «Ab Imperio» still shape public opinion, and Ukrainian scholars do not respond to such posts, it will lead to the understanding of the modern Ukraine on a global scale again as a subcolonial territory that cannot cope without Russia. There is need to introduce into the linguistic and mental space facts about Ukrainian traditions, national symbols, indomitable spirit and heroic heritage of the Cossack and Hetman state.Key words: language, linguistic and mental features, Rus'-Ukraine, Russia, national revival, construction of national mythology. Мета: з’ясувати суть вербалізації української ідентичності за статтями міжнародного журналу «Ab іmperio». Поставлена мета передбачає розгляд таких завдань: з’ясувати невідповідність певних публікацій тижневика історичним фактам, задекларувати вихід українських друкованих пам’яток як явища національної ідентичності та показати необхідність омовлення в різних засобах масової інформації знань про українську спадщину гетьманської та козацької доби.Методи. У статті використано: а) метод контекстуального аналізу, за допомогою якого відтворено інформацію щодо українського питання на основі аналізованого журналу; б) контрастивний метод, оскільки є два навзаєм несумісні погляди, один з яких відтворює українське бачення проблеми, інший – російське, яке висвітлюють публікації журналу; в) міждисциплінарний метод, бо до аналізу мовознавчих аспектів долучено дані історії, етнології, літератури, що дає змогу комплексно розглянути матеріал дослідження.Результати. Проведений аналіз дає змогу зрозуміти, що російськоцентрична позиція щодо національної української ідентичності спотворює сутність української ментальності. Доведено: 1) зовнішні чинники, зокрема, одяг українців, хата патріота, переважання національних страв, характерні вуса та розповіді про народне життя були лише додатковим елементом для тво-рення національної ідентичності, а не основним чинником, який визначив формування української нації; 2) про сконструйо-ваний комунікативний код українців (російська позиція) немає ніякої підстави говорити, оскільки українська мова існувала з прадавніх часів, що засвідчують численні писемні пам’ятки, наприклад, найвідоміша – літопис «Повість временних літ»; 3) літературно-писемна традиція Руси – це не російська традиція, а руська (тобто українська); 4) зміна української ідентичності не пов’язана з євангельськими сектами; 5) немає потреби польську меншину (у Львові) називати «субкультурою»; 6) термін «правильна Україна» є недоречним, бо ставить під загрозу цілісність Української держави. У статті спростовано тезу, що Україна отримала власну ідентичність після трагічних подій 2014 року.Висновки. Вербалізація суті української ідентичності крізь призму матеріалів «Ab іmperio» часто спричиняє розуміння сучасної України у світовому вимірі як підколоніальної території, яка не дає собі ради без Росії. Потрібно впроваджувати в мовно-ментальний простір факти про українські традиції, національну символіку, незламний дух та героїчну спадщину козацької та гетьманської держави.Ключові слова: мова, мовно-ментальні риси, Русь-Україна, Росія, національне відродження, конструювання національної мітологі.
9
Кучерук, О. "Символіка Організації українських націоналістів". Нумізматика і фалеристика, № 1 (2008): 22–27.
Знайти повний текст джерела
10
Klepar, Mariia. "СИМВОЛІКА УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОСТЮМА ПРИКАРПАТТЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ГІРСЬКИХ ШКІЛ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 20 (30 вересня 2019): 77–82. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.20.77-82.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто український національний костюм Прикарпаття, символіку сучасного національного костюма. його складові як засіб формування культурної компетентності учнів гірських шкіл. Акцентовано, що в сучасному одязі повинні проявлятися риси народного, національного, традиційного, що робить його більш органічним. Охарактеризовано різноманітність та специфіку виготовлення, носіння, колоритність і яскравість оздоблення національного костюма. Підкреслено, що народний одяг населення Прикарпаття та Українських Карпат має свої локальні особливості, притаманні тільки даній території і що в кожному з етнографічних регіонів є свої особливості і відмінності.
11
Микуш, С. "Праукраїнська міфопоетична символіка - код українства". Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія філологічна, Вип. 43 (2010): 227–32.
Знайти повний текст джерела
12
КОБИЛКО, Наталія. "СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ХИМЕРНА ПРОЗА ТА ЖАНРОВІ РІЗНОВИДИ «ТЕМНОЇ ЛІТЕРАТУРИ»". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 47 (27 січня 2022): 93–98. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто основні жанри «темної літератури» та виявлено їх спільні риси з українською химерною прозою, яка посідає чільне місце в сучасному літературному процесі. Сьогодні автори дедалі частіше використовують міфологічні мотиви й сюжети, звертаються до фольклорних образів-символів та елементів народної обрядовості. В Україні на химерній жанровій та авторській прозі спеціалізується «Дім химер», заснований письменницею В. Гранецькою та поетом В. Сордом. Кластер «темної літератури» об’єднує містично-психологічний трилер, горор, детективний нуар, темне фентезі, магічний реалізм, новітню українську демонологію/міфологію тощо. У творах сучасних авторів простежено чимало рис, характерних для химерного прозописьма другої половини ХХ століття, а саме: умовність, саркастичність, гротескність, зміну тональностей, ірреальність, ліричність, філософську спрямованість, інтелектуалізм. У романах немає чіткого сюжету, натомість вони містять заплутану оповідь і несподівану кінцівку, порушено хронотоп. Часто митці вдаються до змалювання двох паралельних світів, а головними героями є люди й міфічні істоти, такі як янгол, відьма, мавка, домовик, перевертень, потерчата, гонихмарник-дводушник, Птаха й Стрибог, Смерть, Одін, Ловець Снів, Бог, Доля, Хаос. Серед проаналізованих жанрів сучасної «темної літератури» найбільшу спорідненість із химерною прозою виявляють магічний реалізм, готичний роман, фентезі, горор і психологічний трилер, які зберігають атмосферу таємничості й ірреальності, частково використовують елементи міфів і фольклору. Це дає підстави стверджувати, що українська химерна проза еволюціонувала та продовжує розвиватися.
13
Уманець, Д. "Символіка флоролексем в українських народних піснях". Філологічні студії, Вип. 4 (2013): 141–46.
Знайти повний текст джерела
14
Zelenenka, Irina. "Образ мистця в поезії Ігоря Качуровського". Філологічний дискурс, № 8 (5 листопада 2018): 43–49. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2018.08.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Образ автора мистецьких творів і образ мистецтва, символіка таємниці творення в українській еміграційній поезії, зокрема в творчості Ігоря Качуровського, – особлива художня форма. Емігранти в умовах світової демократії спостерігали за впливом тоталітаризму на мистецтво УРСР, усвідомлюючи, що їхнє мистецтво – єдина незаангажована опозиція вульгарному соцреалізму, що рятує українське мистецтво, його європейськість. Ігор Качуровський розумів це і як письменник, і як літературознавець. Дослідження образних форм у поезії емігранта, близьких до неокласичних, є своєчасним. Домінування естетизму неокласиків і вшанування вершин світової культурної традиції (від еллінської до модерністської) вирізняють поетичне мовлення Ігоря Качуровського.
Чи не найяскравіше транслює образ автора-пілігрима, самітника й дослідника світу збірка поезій «В далекій гавані» (1956). У ній домінує відчуття самості й самотності творця на лоні світу, що невблаганно змінюється, ігноруючи мистецтво. Ліричний герой римованих віршів Ігоря Качуровського відчув себе поетом-медіумом складної та яскравої епохи, яка потребувала месіанства, боротьби і правди, осмислення опозицій добра і зла, фатальності, гріха й жертовності, безґрунтянства й любові, гріховності й ненависті, безсмертя й богоборства, а також ролі вітчизни й чужини для творця.
На основі життєвого досвіду в УРСР, в Європі та в Америці український поет-емігрант створив неповторні образно-символічні моделі філософського осягнення мистецтва й постаті автора, пілігрима й обсерватора, самітника й вигнанця. Тема творчості в його віршах реалізована через зв’язок видатної особистості з природою, із рідною землею та з екзотичними краями, через осмислення опозиції вільної людини, поета і влади. А тому образ генія, в єдності з народом – центр неокласичної філософії автора, близької до аристотелівської та ніцшеанської.
15
Бриняк, О. "Особливості символіки українських хрестинних пісень". Міфологія і фольклор, № 1 (13) (2013): 27–38.
Знайти повний текст джерела
16
Babkova, N. V. "Ґенеза та становлення атрибуту військової влади українського козацтва XVI – XVIII ст." Grani 19, № 2 (28 лютого 2016): 105–10. http://dx.doi.org/10.15421/1716031.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто проблему становлення та розвитку бунчуків, як складової частини клейнодів кошових отаманів та гетьманів українського козацтва. Тюркомовна за походженням лексема «бунчук» з плином часу трансформувалася у сучасне значення, що є загальноприйнятим в українській культурі. Традиційно вважається, що перший зафіксований випадок використання військовими бунчуків пов’язаний із ім’ям арабського халіфа Абу-Бакра та його військовими баталіями на території сучасної Сирії в 7 ст. В ході активних міжкультурних контактів, на початку 13 ст. бунчуки стали відомими спочатку у монголів, а пізніше і у турків. Ранні Османи використовували їх не лише як військовий знак, але й як маркер рангу придворного чиновника, статусний подарунок, що підвищував соціальне положення певної людини. Від турків бунчуки перейняли представники Речі Посполитої та надали їм значення спочатку сим- волу військової влади гетьманів кварцяного війська, а пізніше, з середини XVII ст. і польського короля. Історична традиція пов’язала використання бунчуків українським козацтвом з військовими реформами польського монарха Стефана Баторія. Але сучасні вчені, вивчаючи військову історію козацтва першої чверті XVII ст. й користуючись матеріалами польських архівів заперечили цю тезу, та акцентували увагу на турецького-татарському векторі. Для запорожців бунчуки були одними з атрибутів легітимності влади або законності певного дійства. В зовнішньому оформленні переважали червоно-чорні кольорові гами. Державна символіка ранньомодерної Української держави середини 17 – 18 ст., в основу якої лягли атрибути влади запорожців, зафіксувала бунчуки особистими штандартами гетьманів. Для розрізнення із запорожцями, гетьмани почали використовувати білі бунчуки. Історичні джерела зберегли відомості саме про такі знаки в арсеналі гетьмана Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка, Івана Мазепи та Кирила Розумовського. До бунчуків наказних гетьманів додавалися дві срібні китиці. Саме під цим знаком керівники козацької держави приймали військові паради, зустрічали іноземних послів, вели зовнішньо-політичні переговори. Під час виборів нового гетьмана, бунчуки на рівні з булавою виступали атрибутом правомірності обрання тієї чи іншої особи на роль голови Української держави. В разі смерті гетьмана, згідно з Московськими статтями 1665 р., бунчуки, запаковані у спеціальні ящики, відправлялися російському воєводі у Київ, який передавав їх до Збройної Палати Московського Кремля.
17
Янковська, Ж. "Солярна символіка в українській культурній традиції: символ вінка". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Філологія. Соціальні комунікації, Вип. 26 (2011): 164–69.
Знайти повний текст джерела
18
НАУМЕНКО, Наталія. "КОНОТАЦІЇ АНІМАЛІСТИЧНОЇ СИМВОЛІКИ В УКРАЇНСЬКІЙ НОВЕЛІ ЗЛАМУ ХІХ – ХХ СТОЛІТЬ". Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, № 46 (29 листопада 2021): 82–89. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Динамізм, мінливість, суперечливість як головні константи рубежу століть наклали відбиток і на характер усвідомлення літературного процесу. У статті показано, як саме на зміну одновимірному трактуванню літератури як відображення довкілля приходять нові рівні її розуміння – самовираження, моделювання. Унаслідок цього архетипи національ- ної культури синтезуються з оригінальними естетичними ідеями, окресленими в європейській філософській думці доби модернізму. Установлено, що в поетизації двоєдності «людина – при- рода», яку вважають сталою прикметою українського національного письменства, особли- вого значення наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. набуває символізація наскрізної деталі та фольклорного образу, увиразнюючи тим самим проблему «людина – цивілізація». Дослідження інтерпретацій тваринної символіки у творах малої прози дало змогу не лише виявити нові її значення, які в кожного окремого письменника унікальні, але й утвердити на цьому ґрунті синкретичну спорідненість людини з тим чи тим об’єктом природи. Особливості наративної структури розглянутих у статті новел Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Марка Черемшини допомогли простежити становлення характеру героя твору передусім у природному довкіллі, показати найтонші порухи його душі, спроєктувати минуле або майбутнє на теперішню «незвичайну» подію в його житті, зчаста супроводжу- вану спілкуванням із живою істотою. Образи й деталі новели, надто ж анімалістичні, нада- ють авторові та реципієнтові змогу «змоделювати» світ персонажа на основі кількох міст- ких символів і численних асоціацій, викликаних ними. Завдяки згаданим чинникам українська новелістика отримує естетичний потенціал космогонічного міфу, виявами якого є діалог опо- відача або розповідача з вищими силами, природними стихіями, реаліями буденного життя, їх поетизація та одухотворення.
19
Карпов, В. В. "Історіографія проблеми української військової символики". Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія, № 1 (2014): 22–32.
Знайти повний текст джерела
20
Пастух, Н. "Локально-регіональна своєрідність символіки української весільної пісні". Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія філологічна, Вип. 43 (2010): 189–97.
Знайти повний текст джерела
21
Пастух, Н. "Локально-регіональна своєрідність символіки української весільної пісні". Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія філологічна, Вип. 43 (2010): 189–97.
Знайти повний текст джерела
22
Шуйський, І. В. "ТОРГСИН ЯК ОДИН ІЗ СИМВОЛІВ ГОЛОДОМОРУ У ТВОРАХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ". Історія та географія, № 56 (2019): 34–39. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2019.56.05.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті вперше досліджені літературні джерела художніх творів українських письменників, у яких висвітлюється торгівельна мережа «Торгсин». Її діяльність напряму пов’язана з штучно створеним у 1932–1933 роках Голодомором.Крамниці торгсинів функціонували по всій території України. Створені з метою задоволення потреб чужоземців, вони в умовах Голодомору були зорієнтовані на обмін цінностей населення України – золота, срібла, діамантів. Використовуючи зубожілий стан населення і дефіцит, радянська влада встановила несправедливий курс обміну. Більшість потенційних покупців, переважно селян, були не в змозі обміняти продукти і помирали під дверима торгсинів. У свідомості багатьох українців торгівельні точки з написом «Торгсин» закарбувалися як символ «великого голоду». Діяльність торгсинів була засекречена і не висвітлювалась на сторінках газет, публічно не обговорювалась. Радянські письменники під загрозою репресій уникали згадок про торгсини, бо добре розуміли причини появи голодних селян на вулицях міст, виникнення нескінчених черг біля крамниць. Це підтверджують художні твори, опубліковані за кордоном. Враження і документальні події у столиці радянської України висвітлили Олесь Гай-Головко, Олена Звичайна та Михайло Млаковий. Емоційно насичені твори Зосима Дончука оповідають про перебіг торгівлі на периферії. Письменниця Ольга Мак спробувала знайти відповідь на питання, яку роль відводила торгсинам радянська влада. Вперше автор статті проаналізував варіанти вживання у літературних творах назви торгівельної мережі, які мали суттєву відмінність. Автор довів, єдиним вірним варіантом є «Торгсин», який використовують у роботах сучасні українські історики
23
Карпов, В. В. "Українські комбатанські видання у дослідженненні проблем військової символіки України". Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія, № 2 (2014): 4–10.
Знайти повний текст джерела
24
Карпов, В. В. "Українські комбатанські видання у дослідженненні проблем військової символіки України". Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія, № 2 (2014): 4–10.
Знайти повний текст джерела
25
Мішеніна, Тетяна Михайлівна. "Особливості функціонування фітонімів барвінок, мак і мальва в українській літературі з позиції лінгвоментальності". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 6, № 2 (30 листопада 2011): 208–15. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v6i2.753.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито особливості функціонування фітонімів барвінок, мак і мальва в українській літературі з позиції лінгвоментальності, визначено шляхи розширення значень фітонімів-символів. Доведено ілюстративно, що в українській літературі фітоніми у своїй значеннєвій структурі поєднують традиційне й новаторське їх осмислення.
26
Уварова, Тетяна, та Вікторія Фрейдліна. "ЗВ’ЯЗОК ІЗ ПРИРОДОЮ ЯК МЕНТАЛЬНА ОСНОВА УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 39 (31 січня 2022): 42–50. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v39i.494.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснена спроба сучасного прочитання творчої спадщини видатної української поетеси Лесі Українки з точки зору репрезентації в неї провідних характеристик української ментальності. Головна увага приділена відтворенню у творчості поетеси унікального іманентного зв’язку українського народу з природою, який насичує фольклорну та міфологічну спадщину предків українців. З дитинства зачарована красою персонажів українського фольклору, глибиною космологічних поглядів давніх українців, Леся Українка мала тонке відчуття зв’язку людини зі Всесвітом, своє розуміння всеєдності макро- та мікрокосму. Сутність філософії буття, розуміння специфічних рис української ментальності відтворено в ліричному дискурсі поетеси за допомогою метафоричних образів природи та розмаїття архетипной символіки. Погляд на творчу спадщину Лесі Українки с позицій сьогодення дозволить переосмислити основи української ментальності, надати їм важливого статусу духовних зразків, формуючих сучасну ціннісну систему українського суспільства.
27
Райбедюк, Г. "Художня трансформація астральної символіки у творчості українських поетів-дисидентів". Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах, Вип. 18 (2009): 159–71.
Знайти повний текст джерела
28
Личковах, Володимир. "ДО АНАЛІЗУ МИСТЕЦЬКОЇ СЕМІОСФЕРИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЕТНОКУЛЬТУРІ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 38 (30 січня 2022): 64–70. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v38i.469.
Повний текст джерелаАнотація:
У контексті етнокультурографії та семіотики розглядаються репрезентації етнокультури в художньо-образній і знаково-символічній сферах української міфології, фольклору, народного мистецтва. Предметом семіологічного аналізу виступають, зокрема знак Коня і знак Риби у традиційному світогляді та образотворчості народу. Розкривається значення художньої символіки, передовсім архетипових знаків для побудови етнонаціонального образу світу, ментально-естетичних особливостей візуальної та поведінкової культури у повсякденному житті. Дослідження мистецької семіосфери збагачує розуміння народних традицій в етнокультурі, сприяють збереженню і трансляції культурної пам’яті народу.
29
Шуляк, Світлана Андріївна. "Міфосвіт рослинних символів у текстах українських замовлянь". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 9, № 1 (16 жовтня 2013): 643–49. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v9i1.593.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються особливості функціонування та символічні значення лексики на позначення флоролексем у текстах українських замовлянь. Визначаються дикі та окультурені рослини у магічному просторі досліджуваних текстів. Розглядається семантика рослинних назв та їх трансформація у контексті в ролі атрибутів магічних істот та самостійних дійових осіб.
30
Ленів, Зоряна. "ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПІДХОДІВ ДО РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗІЇ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВАНКИ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 22 (26 червня 2020): 82–87. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.82-87.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто основні аспекти застосування вишивки в інклюзивному навчанні дітей із особливими освітніми потребами: 1) культурно-просвітницький; 2) професійно-реабілітаційний; 3) терапевтично-навчальний. Докладно розкрито третій аспект, який реалізується через вивчення українських вишиванок: видів орнаментів, технік вишивання, кольорів, символів, регіональних особливостей, тощо. Основну увагу акцентовано на практичному використанні вишиванок з метою формування передумов до розвитку писемного мовлення молодших школярів із особливими освітніми потребами у Новій українській школі. В основу міждисциплінарного дослідження покладено передові досягнення закордонної та вітчизняної науки та практики в царині інклюзії, а також логопедії на основі нейропсихологічного підходу до розуміння функціонування писемного мовлення. У фрагментах із авторської методичної системи представлено ігрові прийоми, завдання, вправи для розвитку вищих психічних процесів, графо-моторних навичок, оптико-просторової орієнтації, компонентів мовленнєвої системи: фонетико-фонематичних процесів, лексико-граматичної будови та зв’язного мовлення, які можна інтегрувати як у систему корекційно-розвиткових занять логопеда, так і в роботу вчителя та асистента вчителя на уроках в інклюзивному класі.
31
Дворова, Ольга. "ПЕРШИЙ КУРУЛТАЙ КРИМСЬКОГО НАРОДУ: ПЕРЕДУМОВИ ТА ПРАВОВИЙ АСПЕКТ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 11 (17 січня 2022): 81–88. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.24.12.2021.013.
Повний текст джерелаАнотація:
У даній статті розглянуто причини, що зумовили проведення П ершогоКурултаю Кримського народу у 1917 році, переглянуто основні аспекти його діяльності:зустріч з представниками Української Центральної Ради, ключові особистості (НоманЧелебіджихан, Асан Сабрі Айвазов). Проведено детальний огляд прийнятої Конституціїїї політичного спрямування та основних функціональних засад. Проаналізовано значеннянаціональної символіки ( прапор, гімн). Досліджено вплив Першого КурултаюКримського Народу на сучасну політичну діяльність кримськотатарського народу.
32
Микитів, Г. В. "Художньо-образана парадигма символів в українських козацьких піснях". Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки, № 2 (2008): 146–52.
Знайти повний текст джерела
33
Мішеніна, Тетяна Михайлівна. "Стилетвірний потенціал засобів музикальності ранньої лірики Павла Тичини". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 12 (5 травня 2015): 169–78. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v12i0.333.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито стилетвірний потенціал зображальних засобів музикальності в українській мові. З’ясовано, що звуковий символізм передбачає закономірний недовільний фонетично мотивований зв’язок між музичним терміном і покладеною в основу номінації сугестивною фоновою звуковою ознакою денотата (мотивом): музичний звук, ритм, акорд, музичний інструмент, мелодія тощо.
34
Карпов, В. В. "Проблеми розвитку української військової символіки у редакційній політиці Військово-історичного альманаху". Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, № 3 (2014): 264–68.
Знайти повний текст джерела
35
МІРОШНІЧЕНКО, Валентна, та Галина ДОБРОВОЛЬСЬКА. "НАРОДОЗНАВСТВО ЯК НЕВИЧЕРПНЕ ДЖЕРЕЛО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 23, № 4 (26 березня 2021): 251–63. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v23i4.600.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначається роль та місце виховного потенціалу української народної педагогіки у процесі національного виховання дітей дошкільного віку. Авторами розглянуто деякі аспекти патріотичного виховання дошкільнят, що вирішує ширше коло завдань, а саме виховання любові до рідного дому, сім’ї, дитячого садочку, зокрема, виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів його праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
Звертається увага, що методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і, на цій основі, розвиток національних рис і якостей молодого покоління.
Найбільш дієвими методами для ознайомлення дітей із народознавством є пізнавальні та практичні методи. Це знайомство з предметами, обстеження його чи прослухування, використання в побуті – погляд в історію нашого народу, нашого краю. До практичних методів відносимо зображення творів мистецтва, дотримуючись їх особливостей та притаманним їм елементам зображення.
Автори вважають, що інтеграція сучасних методів виховання з українською історією, традиціями народної педагогіки, фольклором, різними видами національного та світового мистецтва дає можливість всебічно розвивати дитину як особистість в освітньому середовищі дошкільних навчальних закладів, реалізуючи педагогічні завдання на національному ґрунті.
Звертається увага, що ознайомлення сучасних дошкільників з народними традиціями, українською народною творчістю, малими фольклорними жанрами становить найкращий матеріал для розвитку їх мовлення, для пошукової роботи дітей, їх активності, зацікавленості на занятті. Розмаїття виховних заходів народознавчої тематики як за змістом так і за формою дозволить поповнити активний словник дітей, виховати у них любов до рідної мови, до свого краю, українського народу, чесність, працьовитість, доброту, почуття прекрасного.
Автори доводять, що сучасний дошкільний навчальний заклад повинен виховувати майбутніх громадян України на основі культурно-історичного досвіду нашого народу, його багатовікової мудрості та духовності. Відтак, мета народного виховання в освітньому середовищі дошкільного навчального закладу повинна полягати у піднесенні загальної культури вихованця, підготовці до життя і праці, виховання справжнього патріота і громадянина своєї держави.
36
Semashko, Tetiana. "КОЛЬОРОНАЗВИ ЯК ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ КОДИ ТВОРЕННЯ СВІТУ ЕТНОСУ". Psycholinguistics in a Modern World 16 (17 грудня 2021): 260–63. http://dx.doi.org/10.31470/10.31470/2706-7904-2021-16-260-263.
Повний текст джерелаАнотація:
Наукові спостереження за назвами кольорів, які автор розглядає як один із універсальних кодів світу, свідчать про розвиток системи колірної символіки в бік кількісного зростання, отже, спостерігається тенденція до використання барвників, здатних відображати колірні нюанси. . На прикладі колірних назв світло-блакитних відтінків – блакитний, блакитний, небесний – автор пропонованого дослідження ставить за мету простежити взаємозв’язок між семантичною структурою останніх, властивостями природних колірних сигналів та їх образами у свідомості українців. та способи мовного кодування позамовної інформації за їх змістом як складових мовної картини світу представників української культури.
37
Гречило, А. "Утвердження українських національно-державних символів у 1917-1920 рр." Військово-історичний альманах, Річник 14, ч. 1/2 (25/26) (2013): 47–61.
Знайти повний текст джерела
38
Гречило, А. "Утвердження українських національно-державних символів у 1917-1920 рр." Військово-історичний альманах, Річник 14, ч. 1/2 (25/26) (2013): 47–61.
Знайти повний текст джерела
39
Ponomarenko, L. "ЕКСПЛІКАЦІЯ АРХЕТИПІВ І СИМВОЛІВ У СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ХУДОЖНІХ ФІЛЬМАХ". State and Regions. Series: Social Communications, № 2(46) (13 серпня 2021): 8. http://dx.doi.org/10.32840/cpu2219-8741/2021.2(46).2.
Повний текст джерелаАнотація:
<p><strong><em>The purpose</em></strong><em> of the article is to explicate archetypes and symbols in modern Ukrainian historical films those were made during 2015–2021 term. As an object of research, we selected precisely those modern films of the historical genre, the titles of those are identical to the main character or characters names in the films. At the same time, the fact how real or pseudo-real the prototypes of the main characters of the films selected for analysis were, was not taken to consideration.</em></p><p><strong><em>Research methodology.</em></strong><em> The main general scientific methods that are used in this article are the analysis of literature on the issue under study (on the explication of archetypes and symbols and their use in modern Ukrainian feature films of the historical genre), description (of selected films according to the main criteria – release date, director’s name, screened work), comparative analysis (to clarify the similarities and differences between the archetype and the symbol and types of national archetypes), the method of explication (to clarify the essence of national types of archetypes). In addition, the article uses the following empirical methods: rolling sample (for the selection of relevant films) and content analysis with elements of qualitative analysis (to clarify the use of predominant national archetypes and symbols in the film as means of their implementation).</em></p><p><strong><em>Results.</em></strong><em> It is being explicated that the archetype and symbol are the key concepts of research, although they belong to different fields of study – subconscious, intangible and conscious, material, but complement to each other, expressing the archetypal-symbolic meaning of the message. Therefore, these concepts are not identical or interchangeable, but are closely related. It has also been suggested that national archetypes are based on universal human archetypes.</em></p><p><em>In modern Ukrainian feature films with the main character – a historical or pseudo-historical person</em><em> </em><em>– the following archetypes are clearly expressed: first, the archetype of the earth, which begins to form with the help of shots from the Ukrainian landscape proper and to generalize about Ukraine as a state as a whole; secondly, the archetype of a strong knight, which is overwhelmingly the main character of the film; thirdly, the archetype of freedom, which is created in the process of a knight's struggle for his native land.</em></p><p><strong><em>Novelty.</em></strong><em> It has been identified that in selected modern Ukrainian feature films of the historical genre, three national Ukrainian archetypes prevail – the archetype of the earth, the strong knight and freedom they are closely related.</em></p><p><strong><em>Practical significance.</em></strong><em> The results of the research can be used in writing screenplays and staging them, reviewing films, as well as in the educational process of specialty 021 </em><em>«</em><em>Audiovisual art and production</em><em>»</em><em> students.</em></p><p><strong><em>Key words:</em></strong><em> archetype, ethnocultural and national archetypes, symbol, explication, modern Ukrainian feature film, historical genre, archetype of earth, freedom and a strong knight.</em></p>
40
Лисенко, Н. О., та І. Ю. Вялих. "СИМВОЛІЧНО-МЕТАФОРИЧНИЙ ОБРАЗ «ЖИТТЯ» У ПОЕТИЧНОМУ ІДІОСТИЛІ ТОДОСЯ ОСЬМАЧКИ". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 1 (17 вересня 2021): 118–23. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено особливості реалізації символічно-метафоричного образу «життя» у поетичній мові Тодося Осьмачки. Уперше детально описано образні паралелі «життя – дорога», «життя – книга», «життя – театр (чорна драма)», традиційні для поетики українських символістів, що дозволяє розглядати творчу спадщину митця крізь призму символістської поетичної традиції. Для аналізу семантичних перетворень застосовано порівняльний метод та семно-компонентний аналіз, що дозволяє проаналізувати структуру метафоричного / символічного значення, установити співвідношення компонентів-сем, вивчити семантичні процеси під час метафоризації слова. Тодось Осьмачка є автором особливої трисферної поетичної моделі світу, яка зумовлює розподіл уживаних образів на такі, що відповідають «астральній» моделі світу, «земній» моделі світу та сфері почуттів. Установлено, що в багатьох випадках образна парадигма життя взаємодіє з комплексами «тваринний світ» та «сфера почуттів», зокрема із традиційними орнітологічними символами «сокіл» і «орел», а також із типовими для української поетичної моделі світу образами «душа» і «серце». Для дослідження свідомо обрано твори різних періодів творчості поета, оскільки це дає можливість простежити розвиток метафоричних парадигм. Попри те, що символічно-метафоричний образ «життя» не належить до ідіостилістичних домінант у ранньому періоді (збірки «Круча» (1922 р.), «Скитські вогні» (1925 р.), «Клекіт» (1929 р.), доведено необхідність дослідження і тих образів, що перебувають на периферії. Ідіостилістичні домінанти не є константами, із плином часу частотність і символічне наповнення можуть змінюватись. Доведено, що більшість метафор із компонентом «життя» реалізовані у збірці «Китиці часу» (1943– 1948 роки), що дає змогу вважати їх новоствореною домінантою ідіостилю. Для встановлення первинного значення традиційних образів-символів використано роботи Миколи Костомарова «Слов’янська міфологія», Джека Тресиддера «Словарь символов», семно-компонентний аналіз проведено із застосуванням одинадцятитомного «Словника української мови».
41
Лесів, А. "Іконографія та символіка сюжету "Згортання Неба" в українських іконах "Страшний Суд" XV-XVII ст." Народознавчі зошити, № 6 (138), листопад - грудень (2017): 1450–58.
Знайти повний текст джерела
42
Zambrzycka, Marta. "ŻYCIE JAKO WĘDRÓWKA. TOPOS DROGI I WĘDROWCA W POWIEŚCI WAŁERIJA SZEWCZUKA ТІНІ ЗНИКОМІ". Studia Ukrainica Posnaniensia 7, № 2 (1 червня 2019): 193–202. http://dx.doi.org/10.14746/sup.2019.7.2.20.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто мотив “життя як дороги” в прозі Валерія Шевчука. Матеріалом для аналізу обрано роман Тіні зникомі, оскільки символіка дороги в цьому творі суперечить сучасній концепції номадичної людини, яка характеризується своєю неприв’язаністю, відірваністю від місця проживання та байдужістю до питань свого коріння й походження. Мета подорожі героїв роману, як і багатьох інших творів В. Шевчука, — пошук джерела: сімейного, культурного, духовного. Метафора подорожі базується на концепції Григорія Сковороди, для якого мандрівка символізує саморозкриття та моральне збагачення людини. Духовний шлях, який обирає герой роману В. Шевчук, веде не тільки до самопізнання, але й уводить в історію та цінності української культури, а тому герой самостверджується не тільки в особистому, але й у національному вимірах.
43
I.V., Nemchenko. "TO PROBLEM OF EXAMINING ANIMALISTIC SYMBOLISM IN THE POETRY OF IVAN ZLATOKUDR." South archive (philological sciences), no. 87 (September 29, 2021): 27–34. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-87-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Purpose. Many writers from various epochs and countries have been admirers and propagandists of the bestiary space. The purpose of the work is to analyze the animalistic images and symbols in the Ukrainian poet Ivan Zlatokudr’s lyrics in the late of 20th and early 21st century.Methods. The elements of the following methods are used in the research: cultural and historical (helps to investigate the functions of poet’s lyrical images in the process of representation of the features of Ukrainian national nature and historical epoch), aesthetic (allows analyzing each text as a phenomenon of literature and art), miphological (for coverage of reproduction of miphological images by poet), hermeneutic (ensures free and open interpretation of texts with the possibility for new explanations), biographic (helps to describe autobiographic markers in the writer's literary works), descriptive (systematization of various elements of the animalistic space in the lyrics of the poet), intertextual (links between writer’s poems and folklore songs and literary general tradition), textual analysis (for coverage of the animalistic motifs and images of Zlatokudr’s collection). The research is based on the general methods of analysis, synthesis, observation, selection and systematization of the material.Results. The author of this article represented the results of literary analysis accomplished over the texts of Ivan Zlatokudr with animalistic motifs and images. The symbols of a horse, dog, cow, ox, sheep, cat, deer, wolf, fox, bear and other animals play an important role in the creation of the artistic image of the world in the writer’s version and show his psychology. The article finds out that Ivan Zlatokudr has delicate understanding of bestiarial space. The effect of a hero’s co-living with the environment depicted by the author, with the animalistic environment in particular, is characteristic of writer’s lyrical collection. Ivan Zlatokudr’s works combine real and fairy plans, have characteristics of legends, tales and mysteries. The poet’s bestiarial dimension deepens understanding of nature and difficult world of human relations and feelings and it has national and similarity sounding. Мета. Бестіарний світ приваблює багатьох письменників різних часів і народів – від давнини й до сьогодення. Метою нашої статті є висвітлення особливостей творення образів-символів звірів у ліричних текстах українського поета з Польщі Івана Златокудра кінця ХХ – початку ХХІ століття.Методи. У статті використано елементи таких методів: культурно-історичного (допомагає виcвітлити функції ліричної образності у процесі відтворення поетом рис українського національного характеру та історичної епохи), естетичного (забезпечує розгляд творів митця як літературно-мистецького феномену), міфологічного (використовується для відстеження репродукування поетом міфологічних образів), герменевтичного (пропонується вільна інтерпретація текстів із можливістю подальших витлумачень), біографічного (простежуються риси автобіографізму в поезіях співця), описового (здійснюється систематизація різноманітних елементів анімалістичного простору в текстах поета), інтертекстуального (звертається увага на зв’язки між віршами митця й українським та світовим фольклором і літературною традицією), текстуального аналізу (застосовується для окреслення анімалістичних мотивів та образів у Златокудровому доробку). Дослідження засноване на загально-науковій методиці аналізу, синтезу, спостереження, добору та систематизації матеріалу.Результати. Автор статті репрезентує результати аналізу текстів Івана Златокудра, присвячених анімалістичним мотивам та образам. Символіка коня, собаки, корови, вола, вівці, кота, оленя, вовка, лисиці, ведмедя та інших тварин виконує важливу роль у розбудові автором художньої картини світу, сприяє розумінню його психології. Для поетичної творчості Івана Златокудра досить характерним є ефект органічного вживання ліричного героя в зображуваний світ, зокрема простір фауни рідного краю. Митець поєднує в текстах реальний і феєричний плани, переплітає дійсність із легендою, казкою, містичними уявленнями. Бестіарний вимір у поета поглиблює й розуміння природної стихії, і складність людських взаємин і почуттів, має як національне, так і загальнолюдське звучання. Висновки. Анімалістична образність у поетичній творчості Івана Златокудра закорінена у світ міфології та фольклору укра-їнського та інших народів, ґрунтується на літературних традиціях. Анімалістичні образи-символи в доробку митця відбивають особливості української ментальності, історико-культурний досвід нашого етносу, віддзеркалюють естетичні цінності нації.Ключові слова: лірика, фольклор, міфологія, зооморфні образи, анімалістична символіка.
44
Шуйський, І. В. "Торгсин як один із символів голодомору у творах українських письменників". Збірник наукових праць. Серія "Історія та географія", вип. 56 (2019): 34–39.
Знайти повний текст джерела
45
Мушировська, Н. "Український символізм кінця ХІХ - початку ХХ ст.: онтологічне і естетичне підгрунтя". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Філологія. Соціальні комунікації, Вип. 26 (2011): 100–109.
Знайти повний текст джерела
46
Мушировська, Н. "Український символізм кінця ХІХ - початку ХХ ст.: онтологічне і естетичне підгрунтя". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Філологія. Соціальні комунікації, Вип. 26 (2011): 100–109.
Знайти повний текст джерела
47
Бабкова, Н. "Козацькі клейноди в українській військовій символіці та атрибутиці XX-XXI століть". Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії, Вип. 13 (2010): 101–9.
Знайти повний текст джерела
48
Паска, Богдан. "ДИСИДЕНТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ОПАНАСА ЗАЛИВАХИ (1960–1970 ті рр.)". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 33 (20 грудня 2020): 149–58. http://dx.doi.org/10.15330/gal.33.149-158.
Повний текст джерелаАнотація:
Предметом статті є основні віхи, напрями і етапи участі художника Опанаса Івановича Заливахи в українському національному русі 1960–1970-х рр. Основу джерельної бази дослідження становлять документи Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ) у м. Київ, матеріали самвидаву, спогади самого О. Заливахи та його сучасників. Методологічною основою дослідження є концепція Я. Секо про співіснування в українському русі спротиву 1950–80‑х рр. двох парадигм – національно-визвольної (підпільні організації) та націоналізаційної (легальна діяльність інтелігенції із середовища “шістдесятників”). Автор статті приходить до висновку, що художник О. Заливаха з початку 1960‑х до першої половини 1970‑х був активним учасником середовища шістдесятницького правозахисту в рамках націоналізаційної парадигми українського національного руху. У першій половині 1960‑х рр. основними формами його дисидентської діяльності були поширення самвидаву і тамвидаву, критика політики радянської влади у національному питанні, виготовлення української національної символіки. Арешт та судова розправа над О. Заливахою не змогли зупинити його дисидентської діяльності та не змінили опозиційних щодо офіційної політики радянського режиму переконань. У мордовських колоніях художник брав участь в українських культурних заходах, налагоджував канали передачі документів і матеріалів із колонії на волю, написав заяву протесту на адресу Голови Верховного Суду УРСР. Після виходу на волю найбільш помітною дисидентською акцією художника була його участь у кампанії захисту засудженого історика В. Мороза. В подальшому О. Заливаха, незважаючи на те, що був взятий КДБ у розробку як об’єкт справи “Блок”, під тиском режиму практично повністю припинив активність у руслі руху спротиву радянському режиму.
Ключові слова: Опанас Заливаха, український дисидентський рух, шістдесятницький правозахист, самвидав, радянський режим, Мордовські колонії.
49
Yermolenko, S. S. "MYTHOPOETICAL SYMBOLISM IN THE INNER FORM OF SOVIET UKRAINIAN SENSATIONAL FICTION TEXTS." Movoznavstvo 305 (2019): 33–44. http://dx.doi.org/10.33190/0027-2833-305-2019-2-002.
Повний текст джерела
50
ВАСИЛЕНКО, Ольга, та Леся КОСТЮК. "ВІДТВОРЕННЯ КАТЕГОРІЇ ЕМОТИВНОСТІ В ПЕРЕКЛАДІ ТВОРУ Е. БРОНТЕ «БУРЕМНИЙ ПЕРЕВАЛ» НА ФОНЕТИКО-ГРАФІЧНОМУ РІВНІ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 47 (27 січня 2022): 45–50. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.6.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню категорії емотивності на фонетико-графічному рівні твору Емілії Бронте «Буремний перевал» в україномовному перекладі. Мета статті – проаналізувати проблеми відтворення категорії емотивності на фонетико-графічному рівні під час перекладу англійського варіанта українським на прикладі твору англійської письменниці Е. Бронте «Буремний перевал», перекладеного О. Андріяш. У статті застосовано комплексну методику: методи аналізу, синтезу, зіставного аналізу. Наукова новизна роботи полягає в детальному аналізі фонетичного та графічного планів україномовного перекладу твору. Тема актуальна, з огляду на те що сьогодні бракує українських перекладів англійських творів. Особливістю роботи перекладача є його майстерність відображати в перекладі творів не лише семантики емотивів, а й манери, стиль автора оригіналу, його внутрішній світ. Установлено, що в перекладі використано комплекс фонетичних, графічних, лексичних, синтаксичних прийомів передачі емотивності. Фонетико-графічний рівень характеризують особливості інтонації, темпу, логічного наголосу, знаків пунктуації (знак оклику, тире, три крапки тощо). Ідіостиль автора простежуваний і на фонетичному рівні, і на графічному, тобто виявляє себе як у звучанні тексту, так і в його графічному оформленні. У перекладі твору «Буремний перевал» виявлено такі фонетико-графічні ознаки емотивності: розділові знаки, знаки оклику, алітерацію, зміну графічних символів, капіталізацію. У перекладі, здійсненому О. Андріяш, виявлено заміну капіталізації, алітерації семантичними засобами та часткове фонетичне відтворення оригіналу (неповна алітерація). Такі заміни потребують детального аналізу, оскільки кожен перекладацький прийом демонструє різний ступінь емотивності. Для перекладача важливо максимально відтворити оригінальність твору, застосовуючи відповідні перекладацькі прийоми.