Добірка наукової літератури з теми "Семіотична система"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Зміст
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Семіотична система".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Семіотична система"
1
Слащук, Алла. "ЗНАКОВІСТЬ ЯК НЕВІД’ЄМНИЙ ЕЛЕМЕНТ ЖАНРУ АНГЛІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ КАЗКИ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 142–46. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-23.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті описано результати дослідження стосовно знаковості як невід’ємного елементу жанру англійської літературної казки. Зокрема, висвітлено питання декодування мовного знаку, де знак, репрезентований певною дією чи ситуацією, представляє при цьому інше поняття або явище. Окрім того, проаналізовано семіотичний простір літературної англомовної казки. Установлено, що семіотична система дає змогу об’єднати вигадку, категоріальну ознаку казки, та її знакову природу. Схарактеризовано значення семіотики у вивченні казкового оповідання. Установлено перспективність дослідження літературної англомовної казки як такої, що стає ще більш художньою, і, як наслідок – більш образною й символічною, де побутові подробиці трапляються поряд із фантастичними явищами. Репрезентовано визначення літературної казки як такої, що має здатність поєднувати реальне та чудесне, зближуючи літературну казку із життям, тим самим створюючи основу для дослідження семантичної ускладненості казкового оповідання й розгляду авторської ідеї на різних рівнях інтерпретації. Проаналізовано важливість трилатеральності знаку, де, окрім єдності плану вираження та плану змісту, третім елементом представлено читача, котрий отримує інформацію шляхом декодування значення знаку, що трапляється в тексті казки. Розглянуто класифікацію знаків Ч. Пірса задля виділення саме тих, що наявні в літературній казці, і можливість їх взаємодії. Отже, виокремлено індексальні знаки, а саме знаки-симптоми та знаки-кінеми, а також подано їх дефініції. Так, симптоми представлено саме умовними знаками для читача, які наділені імпліцитним характером, певними характерними ознаками, що дають додаткову інформацію й наповнюють текст емоційним складником, тоді як знаки-кінеми є конвенційними, свідомими жестами чи мімікою, які несуть «парасемантичне значення». Проілюстровано й доведено індексальність літературної казки, де знаки є можливими засобами передачі не лише умовної поведінки та причинно-наслідкових зв’язків, а й прихованого змісту емоційного стану персонажів.
2
ПАВЛОВА, А. К. "ЕСТЕТИЧНИЙ ІДЕАЛ В АСПЕКТІ ВСЕОСЯЖНОГО ДОСВІДУ ГАРМОНІЗАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ ТРАДИЦІЙНОГО ЛІРО-ЕПОСУ)". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», № 3 (16 лютого 2022): 213–18. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.31.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті простежено концепти естетичного ідеалу в українському ліро-епосі, сутність естетичної любові в поетичній моделі фольклорного твору. На прикладі дум, балад, співанок-хронік виявлено ознаки відкритого та прихованого естетичного ідеалу. Цей феномен стає домінантою творчого процесу, оскільки митець у ході культуротворчості прагне наблизитися до омріяного й виплеканого уявою світу. Зокрема, в традиційному ліро-епосі ідеал розкривається на різних рівнях: у процесі текстотворення, виконання, сприйняття аудиторією, через розкодування певних символів, а також консекутивність. У формуванні естетичного ідеалу беруть участь численні екстралінгвістичні фактори. Особливого значення набуває модель мовленнєвої дії, що постає домінантною в різних зразках ліро-епосу: від історичних пісень, дум до балад і співанок-хронік. Чуттєве пізнання дійсності в фольклорному творі розкривається в специфічному плюралізмі поглядів на людину, цінності людського життя, і саме зіткнення цих поглядів під час подання події виводить на шлях розуміння справжньої сутності поняття «краса». Традиційний ліро-епос вияскравлюється своїм метафізичним простором, що відрізняється від усіх сфер людського життя. У ліро-епічному творі відображено події з певного естетичного досвіду, які соціально та історично зумовлені. Подія, що постає в центрі художньої моделі, може вийти на площину поліаспектної реалізації, розкриваючи дилему «прекрасне – потворне» та орієнтуючись на естетичне сприйняття. Образно-семіотична система сприяє осмисленню важливих сутностей життя, а сама зображувана в народному мистецтві подія виводить естетичну свідомість далеко за межі представлених явищ. Визначення сутності естетичного ідеалу в ліро-епосі дає підстави виокремлювати його в аспекті всеосяжного досвіду гармонізації, що постає і на рівні ціннісного сприйняття, і на рівні естетичної насолоди, і на рівні залучення нового знання.
3
Степанченко, И. И. "ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ СЛОВА ЯК НЕСЕМІОТИЧНА КАТЕГОРІЯ". Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 1, № 71 (2020): 10–17. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2020.01.71.02.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлені загальні властивості моделі лексичного значення слова як несеміотичної категорії. У лінгвістиці склалися два основні підходи до визначення лексичного значення: відбивний і релятивний. Прибічники першого підходу визначають лексичне значення слова як відображення у свідомості людини істотних ознак певного класу явищ дійсності. Прихильники релятивного підходу (С. Ульман, Л. Вітгенштейн, Ч. Морріс і ін.) розглядали лексичне значення як зв'язки, переходи, відносини. Вчені, які представляли обидва підходи, засновували свої теорії на семіотичних уявленнях про сутність мови. Антропоцентричні принципи вивчення мовних явищ мають на увазі вихід у суміжні сфери знань про людину, в т.ч. і в галузь філософії. М.М. Правдін справедливо вважав, що з позицій діалектичного матеріалізму відношення між дійсністю, мисленням і мовою не зводяться до стосунків знакової репрезентації, оскільки кожен з цих трьох світів є діалектичною єдністю конкретного і абстрактного. Абстрактна сторона дійсності – сфера законів, зв’язків, стосунків між явищами не піддається безпосередньому відображенню в мисленні у вигляді зв'язків між образами відповідних явищ, тобто суть і поняття не пов'язані стосунками знаку і означаемого. Зв’язки між іменами в мовній системі не є знаком стосунків між “предметними” образами. Це дозволяє дійти висновку про те, що стосунки між “предметними” образами і стосунки між іменами усередині мови – дві різні, але тісно пов’язані в комунікативному акті системи. У розвиток цієї теорії лексичне значення визначається в статті як система неграматичних правил оперування словом усередині мовної системи. Таке визначення дозволяє інакше розглядати системну організацію лексики в мові.
4
Semko, O. "ЛОГІКО-СЕМАНТИЧНА МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ МАРШРУТИЗАЦІЄЮ ПОТОКІВ ДАНИХ В СЕНСОРНИХ МЕРЕЖАХ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 6, № 52 (13 грудня 2018): 135–39. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.6.135.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначені проблеми синтезу і вибору рішень щодо управління маршрутизацією потоків даних в конфліктуючих сенсорних мережах варіативної топології за умов обмежень і невизначеностей. Розглянуто підхід до створення розподіленої системи інтелектуального управління маршрутизацією в самоорганізованих сенсорних мережах на основі використання багаторівневої теоретико-множинної і математичної моделей, що визначають сутність системи інтелектуального управління об’єктом. В якості базової моделі опису маршруту передачі даних в самоорганізованій сенсорній мережі запропоновано семіотичну модель, що грунтується на формальній моделі процесів інформаційної взаємодії елементів мережі. На відміну від формальних моделей використання семіотичної моделі дозволяє в процесі ситуаційного управління змінювати усі елементи формальної моделі і формувати моделі, які відображають поточний стан мережі. При створенні розподілених самоорганізованих систем управління маршрутизацією потоків даних в сенсорних мережах варіативної топології запропоновано застосування технологій, що використовують методи логіко-лінгвістичного (семантичного) моделювання, що дозволяє якісно описувати і вивчати слабко структуровані процеси, явища і системи. Вирішення задачі синтезу і вибору рішень щодо синтезу і вибору рішень щодо стратегії управління маршрутизацією потоків даних в сенсорних мережах варіативної топології запропоновано розглядати на основі моделі конфлікту взаємодії вузлів мережі, як вирішення задачі дискретної динамічної оптимізації. Синтез і вибір рішень щодо стратегій управління маршрутизацією і вибору маршруту передачі потоку даних в мережі здійснюється у відповідності до значення функції ціни для кожного елемента мережі, що є гегелівським об’єктом, відповідно метрики мережі. Незалежно від обраної метрики мережі метою управління маршрутизацією в СМ є визначення оптимального шляху на графі, який відображає топологію сенсорної мережі. При вирішенні задачі дискретної динамічної оптимізації запропоновано в якості обмеженого ресурсу, що визначає функцію ціни, застосувати параметри, які визначають пропускну спроможність каналів зв’язку при взаємодії вузлів мереж. Канали зв’язку визначають характеристики ребер (дуг) граф-моделі сенсорної мережі варіативної топології, а вузли є елементами розподіленої системи інтелектуального управління маршрутизацією потоків даних в мережі.
5
Чумаченко, Олена. "ФЕНОМЕН «ENTERTAINMENT» У СИСТЕМІ МЕРЕЖЕВИХ КОМУНІКАЦІЙ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 39 (31 січня 2022): 127–32. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v39i.508.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню феномену «Entertainment» у системі мережевих комунікацій. Охарактеризовано, що в умовах діджиталізації у характеристиках діяльнісних проявів феномену «Entertainment» зросла вага стильових технологічних засад, необхідних для забезпечення взаємозв’язку між різними культурно-інформаційними каналами. Саме таку стратегію демонструє система мережевих комунікацій, де креативна здатність зводиться до численних техніко-естетичних проектів отримання кінцевого продукту та його «трансляції». Через це у сучасній культурі намічаються нові тенденції щодо зростання тиску засобів масової інформації і соціальних мереж. Своєї черги це призвело до особистісного притуплення сприйняття. Світ культури починає розглядатися крізь призму цитат, відеокліпів, нових семіотично-графічних образів, постерів, слайд-шоу і «stand up».
6
Mamenko, Taras. "Семіотичні категорії Пірса". Multiversum. Philosophical almanac 2, № 1 (28 жовтня 2020): 123–41. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2020.2.1.07.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються семіотичні категорії Ч. С. Пірса: Firstness, Secondness, Thirdness. Їх розробка привела Пірса до критики модерної теорії дуального знаку і побудови логіки зв’язків у структурі знаку, заснованої на тріаді знака, об’єкта та інтерпретанти. Модерний дуалізм знаку, в якому пов’язувалися два компоненти, означник і означене, замінюється у Пірса тріадною моделлю, завдяки введенню ним у структуру знаку інтерпретанти. Пірс спирався на методологічні наслідки чотирьох нездатностей, а саме – жодної інтроспекції, ніякої інтуїції у значенні неінференційного пізнання, жодної думки без знаків, і жодної концепції абсолютно непізнаваного – для критики картезіанства. Це дало можливість Пірсу переосмислити класичну атомістичну концепцію мови і довести, що знак не існує ізольовано у вигляді окремої ідеї чи символу, але завжди вплетений у сітку інших знаків. Таким чином, підхід Пірса демонструє голістський підхід до мови та дійсності як системи знаків. Для Пірса концепція семіозису була центральним поняттям його семіотичної теорії. На думку Пірса, жоден предмет не функціонує як знак, доки не буде сприйнятий як такий. Кожен знак здатний генерувати інтерпретанту, і цей процес практично нескінченний. Ідея семіозису виражає саму суть відносин між знаком і зовнішнім світом: об'єкт репрезентації існує, але він недоступний, немов «захований» у низці семіотичного опосередкування. Однак пізнання цього об’єкта можливе лише шляхом вивчення породжених ним знаків. Щоб знати, що означає даний знак, розуму необхідний певний досвід об'єкта цього знака, досвід за межами цього знака або знакової системи, але пов'язаний з ним.
7
Kharkevych, Halyna. "СЕМІОТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (9) (16 вересня 2021): 188–95. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-188-195.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто особливості перекладу метафор крізь призму семіотичного підходу. У роботі уточнено лінгвосемотичну типологію знаків (ікона – індекс – символ). Під індексами в семіотиці розуміють знаки, що виконують функцію вказівки чи впливу на деякий об’єкт. Іконічний знак базується на фактичній подібності означаючого і означуваного. Символ передбачає використання свого первинного змісту в якості форми іншого, як правило, культурно ціннішого змісту. Кожний знак має три види зв’яз-ків, без яких він не може виконувати своєї функції. Знак пов’язаний з тим, що він позначає, що в семіотиці називається семантикою знака. Існуючи в системі, знак пов’язаний з іншими знаками цієї системи. Знак пов’язаний з людьми, які використовують його, оскільки він може бути знаком лише для когось. Проаналізовано деякі труднощі перекладу англомовних метафор. Існують мовні та мовленнєві метафори. Перекладні відповідники перших зафіксовані в перекладних словниках. Мовленнєва метафора не має усталених перекладних відповідників і виступає семантичним новоутворенням. Існують три основні способи передачі метафоричних слів: метафоричним словом, що має подібний характер образності; метафоричним словом, що має інший характер; неметафоричним словом, що передає тільки денотативний зміст метафоричного слова.
У статті охарактеризовано конвенційні і неконвенційні символи. У словниках та енциклопедіях символів містяться конвенційні символи. Різновидом конвенційних символів є жести, що є культурно обумовлени-ми та мають договірний характер. Неконвенційний символ виникає у результаті творчого акту автора, являючи собою символізований троп, що поєднує концептуальний та вербальний аспекти знака.
8
Yezerskaya, Anna. "Явище інтерпретації у дзеркалі музикознавчого дискурсу". Музичне мистецтво і культура 23 (30 листопада 2016): 279–89. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2016-23-279-289.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – розкрити зміст та значення музикознавчого внеску до теорії інтерпретації як міждисциплінарної галузі гуманітарного знання, виявити взаємозумовленість текстології та інтерпретології, довести актуальність та проблемну широту особистісно-стильового підходу до явища виконавської інтерпретації. Методологія роботи дозволяє поєднувати філософсько-герменевтичний, текстологічний та музикознавчий ракурси дослідження, виокремлювати музично-виконавський бік інтерпретологічної проблематики. Наукова новизна статті зумовлена розкриттям специфічних музикознавчих сторін проблеми інтерпретації в її сучасному теоретичному стані, методичного значення музично-виконавського стильового вивчення процесу інтерпретації як засадничого у створенні художньо-виразової системи музики на різних стадіях історичного існування та структурно-семантичних рівнях. Висновки. Доводиться, що феномен інтерпретації має особливо рельєфне та цілісне вираження в музичному мистецтві завдяки його переважаючій виконавській природі та усно-семіотичним засобам діяння. Розкривається значення музичної інтерпретації як глибинно-психологічного процесу, який скерований до активізації та експлікації позитивних естетичних чинників людської свідомості, задіює архетипові чуттєві стани, що забезпечують креативні стильові можливості процесу розуміння в його широкому життєтворчому та специфічному музично-виразовому призначенні.Ключові слова: інтерпретація, музикознавча інтерпретологія, розуміння, музичне мистецтво, музично-виконавська інтерпретація, особистісно-стильовий підхід, усно-семіотичні музичні засоби.
9
Грищенко, Ірина Василівна. "Фольклорна комунікація як модус семіотичної системи". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 10 (22 грудня 2017): 96–102. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v10i0.1033.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню фольклору як комунікативного процесу. Розглянуто функції фольклорної комунікації як міжетнічного полілогу, запропоновано виокремити інтертекстуальну функцію. Встановлено, що фольклорна міжетнічна комунікація відбувається на таких рівнях: на міжособистіному та на рівні етноспільнот. Фольклорна комунікація є моделлю семіотичного акту і є складовою складної семіотичної системи. Фольклорна комунікація належить до неопосередкованих, завдяки відсутності безпосереднього контактування між виконавцем та слухачами.
10
Радько, Ганна, та Ігор Дорошенко. "ВЗАЄМОДІЯ СЛОВА І МУЗИКИ У ПОЕТИЧНОМУ ЦИКЛІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «СІМ СТРУН»". Молодий вчений, № 5 (93) (31 травня 2021): 244–51. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-46.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена взаємовпливам і взаємодії художнього слова з несловесними видами мистецтва, зокрема музикою, на матеріалі поетичного циклу Лесі Українки «Сім струн, написаного 1890 року 19-річною авторкою. Провідною методологією цього дослідження стала семіотика – наука, що вивчає міжмистецькі взаємовпливи і зв’язки, функціонування знаків та інформаційних знакових систем. Розглядаючи поетичний цикл Лесі Українки «Сім струн» як систему мовних, поетичних, жанрових і музичних знаків, і детерміновуючи його як комунікативну систему, спробували через мову як метасистему встановити відповідну систему музичної знакової ієрархії, і дослідити цикл у категоріях міжмистецьких – інтерсеміотичних зв’язків. З’ясовано, що кожен із семи віршів циклу написаний у відповідності до нот тональності до-мажор: ДО, РЕ, МІ, ФА, СОЛЬ, ЛЯ, СІ, та жанрово-строфічної організації вірша: ГІМНУ, ПІСНІ, КОЛИСКОВОЇ, СОНЕТА, РОНДО, НОКТЮРНУ, СЕТТІНИ. Досліджуваний матеріал дав можливість подивитися на поетичні твори циклу водночас і як на музичні, зі специфічною композицією та наскрізною ідеєю та образами. Різні за мотивами, інтонаційно-ритмічною структурою, строфічною будовою, жанрами, твори циклу «Сім струн» Лесі Українки завдяки композиційній єдності набувають додаткової естетичної вартості, сприймаються як новий твір. Кожен твір зберігає відносну автономію, але між ними існує відцентрово-доцентровий зв'язок. Залучений для дослідження словесний і музичний матеріал поетичного циклу Лесі Українки підтверджує думку про те, що базові міжмистецькі одиниці (попри значні відмінності в знакових системах різних видів мистецтва) спільні для них, мають механізми взаємопереходу художніх образів у слово, слова в простір, простір у звук, художнє слово тяжіє до візуальної та аудіальної комунікації, прояву явища синестезії. У статті подані оригінальні партитури, написані Ігорем Дорошенком до віршів «До» (гімн), «Ре» (пісня) та «Сі» (сеттіна).
Дисертації з теми "Семіотична система"
1
Мусурівська, М. І. "Графіті як семіотична система". Thesis, Видавництво СумДУ, 2010. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/17709.
Повний текст джерела
2
Балчіді, К. С. "Інтертекстуальні та інтерсеміотичні аспекти перекладу алюзій (на матеріалі роману С. Кінга та кінофільму “11.22.63”)". Магістерська робота, Хмельницький національний університет, 2020. http://elar.khnu.km.ua/jspui/handle/123456789/10919.
Повний текст джерелаАнотація:
Об’єктом дослідження є алюзії в англомовних художніх творах та кінофільмах.
Предметом дослідження є типи і функції алюзій в роману Стівена Кінга «11.22.63», його екранізації та способи перекладу цих алюзій в художньому творі та кінострічці.
Мета дослідження полягає в теоретичному та практичному визначені класів алюзiй та прийомів їх відтворення в англомовному художньому творі, а також їх перекладу українською мовою на матеріалі роману Стівена Кінга «11.22.63» та його екранізації.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
Розглянути теорію Якобсона щодо трьох типів перекладу.
Схарактеризувати поняття інтерсеміотичності.
З’ясувати особливості категорії інтертекстуальності.
Навести класифікацію алюзій.
З’ясувати основні прийоми перекладу алюзій.
Сформувати типологію алюзій роману Стівена Кінга «11.22.63» та екранізації роману.
Порівняти класи алюзій в книзі та кінофільмі «11.22.63».
Дослідити особливості перекладу алюзій в книзі та кінофільмі «11.22.63».
3
Єрмоленко, А. І. "Поліаспектність мовчання як семіотичної системи". Thesis, Видавництво СумДУ, 2010. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/17688.
Повний текст джерела
4
Ущаповська, Ірина Василівна, Ирина Васильевна Ущаповская та Iryna Vasylivna Ushchapovska. "Семіотика мови бренду". Thesis, «Baltija Publishing», 2017. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/77497.
Повний текст джерелаАнотація:
Користуючись певною системою знаків, бренд утворює свій неповторний спосіб для висловлення семантичної універсальності й розкриття ідей, спосіб, який стає мовою цього бренду. Мова бренду являє собою системи знаків, символів та експресивних засобів подібно до природних мов та інших форм комунікації. Вона функціонує у різний комунікативних ситуаціях та здійснює психологічний вплив на реципієнтів. У процесі сприйняття елементи мови бренду взаємодіють у свідомості аудиторії, забезпечуючи резонансне взаємопосилення потенціалів впливу слова, кольору, графіки та персоніфікованих атрибутів.Пользуясь определенной системой знаков, бренд образует свой неповторимый образ для выражения семантической универсальности и раскрытие идей, способ, который становится языком этого бренда. Язык бренда представляет собой системы знаков, символов и экспрессивных средств подобно естественных языков и других форм коммуникации. Она функционирует в разное коммуникативных ситуациях и осуществляет психологическое воздействие на реципиентов. В процессе восприятия элементы языка бренда взаимодействуют в сознании аудитории, обеспечивая резонансное взаимоусиления потенциалов влияния слова, цвета, графики и персонифицированных атрибутов.
Using a certain system of signs, the brand creates its own unique way to express semantic universality and disclosure of ideas, a way that becomes the language of this brand. Brand language is a system of signs, symbols, and expressive means similar to natural languages and other forms of communication. It operates in a variety of communicative situations and has a psychological impact on recipients. In the process of perception, the elements of brand language interact in the minds of the audience, providing a resonant mutual enhancement of the potentials of the influence of words, colors, graphics, and personalized attributes.
5
Гранкіна, Ю., Ірина Василівна Ущаповська, Ирина Васильевна Ущаповская та Iryna Vasylivna Ushchapovska. "Лукашева синергія у заяві про місію". Thesis, Сумський державний університет, 2019. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/76953.
Повний текст джерелаАнотація:
Мова бренду – це система знаків та символів, що використовується для
спілкування бренду зі своєю аудиторією (споживачами). Вона є полікодовою,
оскільки реалізується різними засобами комунікації, тобто використовує різні
семіотичні системи: вербальну, візуальну, аудіальну та сенсорну. Структура
мови бренду представлена семіотичними системами різного походження, що
об’єднані в комунікативних блоки зі специфічними лексико-семантичними
характеристиками.
6
Грищенко, М. А. "Мультимодальний текст у друкованих медіа: функції, типологія, контент". Master's thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/70842.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі розкрито кореляцію семіотичних систем комунікації в мультимодальному тексті; схарактеризовано моделі мультимодальних текстів; визначиено проблемно-тематичний контент карикатури як полікодового тексту; функції інфографіки в мас-медійному дискурсі; способи взаємодії вербальної та візуальної компонент у лінгвовізуальному медіатексті. Основною метою дослідження є з’ясування функції, типологічних рис, контенту мультимодальних текстів друкованих медіа.
7
Старикова, В. С. "Білатеральні структури мовних знаків". Master's thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/81505.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: дослідити білатеральні структури мовних знаків як передумову труднощів перекладу лінгвостилістичних засобів художнього стилю англійської мови.
Теоретичне значення: полягає у визначенні підходів до розуміння білатеральної структури мовного знаку як проблеми перекладу, основних теоретичних підходів до трактування сутності та типології мовного знака. Виявлено методичні та перекладознавчі засади навчання студентів перекладу на матеріалі білатеральні структури мовних знаків. Розроблено комплекс вправ для навчання студентів перекладу на матеріалі білатеральні структури мовних знаків. Висновки та результати досліджень можуть використовуватися для подальших досліджень комунікативно-прагматичних та лінгвокультурних аспектів перекладу. Результати дослідження можуть бути використані у рамках практичного курсу перекладу, а також у якості матеріалу для написання наукових та дослідницьких робіт з тематики художнього перекладу.Цель: исследовать билатеральные структуры языковых знаков как предпосылку трудностей перевода лингвостилистичних средств художественного стиля английского языка. Теоретическое значение: состоит в определении подходов к пониманию билатеральной структуры языкового знака как проблемы перевода, основных теоретических подходов к трактовке сущности и типологии языкового знака. Выявлено методические и переводоведческие основы обучения студентов перевода на материале билатеральные структуры языковых знаков. Разработан комплекс упражнений для обучения студентов перевода на материале билатеральные структуры языковых знаков. Выводы и результаты исследований могут использоваться для дальнейших исследований коммуникативно-прагматических и лингвокультурным аспектов перевода. Результаты исследования могут быть использованы в рамках практического курса перевода, а также в качестве материала для написания научных и исследовательских работ по тематике художественного перевода.
Goal: to investigate the bilateral structures of linguistic signs as a prerequisite for the difficulties of translating linguo-stylistic means of the artistic style of the English language. Theoretical value: consists in defining approaches to understanding the bilateral structure of a linguistic sign as a translation problem, the main theoretical approaches to interpreting the essence and typology of a linguistic sign. The methodological and translation studies foundations of teaching translation students on the basis of bilateral structures of linguistic signs are revealed. A set of exercises has been developed for teaching translation students based on bilateral structures of language signs. Conclusions and research results can be used for further research on the communicative-pragmatic and linguocultural aspects of translation. The research results can be used within the framework of a practical translation course, as well as material for writing scientific and research works on the subject of literary translation.