Статті в журналах: "Світч"

1

Riabokliach, V. V. "Послання нащадкам: світ його ловив…". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 10(138) (26 січня 2017): 25. http://dx.doi.org/10.15421/1716101.

Повний текст джерела

Анотація:

Дослідження творчості Г.С.Сковороди продовжується, і кожне нове покоління відкриває для себе нові Науково-теоретичний альманах "Грані" розуміння його спадщини. Особливу зацікавленість викликає своєрідне послання мислителя нащадкам,написане за його побажанням на могилі: „Світ ловив мене, та не спіймав». Це прощальне слово є не тільки підсумком життєвого шляху, але має на меті передати сутність його бачення та ставлення до світу. Схиляємось до думки, що філософ не мав на увазі три світи, описання яких добре відомі. Мова йде радше про «світ мирський, суєтний». Саме його сутність і полягає в тому, щоб завадити людині звільнитись від його панування. У такому розумінні світ бере собі за мету розчинити людину в собі, відірвати сутність людини від неї самої. Світ перетворюється на бездушний автомат, котрий повільно вишукує все нові варіанти поневолення людини. Сковорода піднімає тему «спорідненої праці», як своєрідного інструмента , спрямованого на протидію зусиллям світу. Сама ця тема хронологічно випереджає навіть перші сміливі пошуки (Сміт, Ріккардо, Маркс) і за своєю сутністю не вписується в історично сформовані напрямки капіталістичного або соціалістичного розвитку. Так само і теперішні економічні теорії, котрі дуже добре пояснюють сучасний стан світового господарства чи окремо взятої держави, не беруть до уваги (й не можуть взяти, інакше вони просто перестали б бути економічними) основне положення вчення Сковороди – соціально-духовно-релігійну сумісність діяльності та самої людини. Сковорода не втікає від світу, проте, щоб його побачити та зрозуміти, потрібно ніби вийти зі світу, відсторонитись, поглянути на нього неупереджено, інакше процес пізнання і не здійснюється. Світ для людини має стати певною протилежністю, щоб його можна було вивчати, щоб людина зрозуміла свою відмінність, іншість. Певно, цей процес настільки складний, що далеко не всі здатні подолати «тяжіння» світу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Шеховцов, В. "Правове забезпечення публічних та приватних інтересів у фауністичному праві України в контексті права власності на тваринний світ". Історико-правовий часопис 15, № 1 (18 лютого 2021): 73–77. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються основні питання права власності на тваринний світ і його об'єкти через призму публічної і приватної власності. Встановлено, що тваринний світ є унікальним природним ресурсом, а видові, фізіологічні та біологічні особливості тварин обумовлюють міждисциплінарний характер правової регламентації суспільних відносин в сфері власності на твариний світ. Розмежування сфер впливу громадянського (приватного) і екологічного (публічного) права має важливе як теоретичне, так і практичне значення для забезпечення реалізації відповідних інтересів учасників суспільних відносин. На підставі узагальнення наукової доктрини, автор підтримує існуючі напрацювання та обґрунтовує необхідність оптимального збалансування цих інтересів, а в разі виникнення конфлікту інтересів пропонує пріоритетом визнвати публічні інтереси, які спрямовані на раціональне використання об'єктів тваринного світу, збереження популяцій диких тварин і місць їх проживання зокрема, і забезпечення сприятливої екологічної обстановки в світі у цілому. Безпосереднє апелювання до фауністичного законодавства доводить існування подвійної юридичної конструкції права власності: з одного боку, власником всього тваринного світу як об’єкту права власності є Український народ як інтегруюча правова категорія, а з іншого боку, конкретні індивідуалізовані об’єкти тваринного світу можуть перебувати й у державній, комунальній або приватній власності. Особливості змісту права власності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами тваринного світу ґрунтуються на екстраполяції норм двох галузей права, що обумовлює співвідношення еколого-правових та цивільно-правових підстав виникнення, зміни та припинення права власності на тваринний світ. Такий міжгалузевий підхід до правового регулювання відносин приналежності на зазначений об’єкт охорони навколишнього природного середовища вимагає дотримання публічних та приватних інтересів, що, у свою чергу, може забезпечуватися імплементацією екологічного імперативу у приватне право.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Пилипишин, П. Б. "Обґрунтування ідей індивідуалізму в німецькій класичній філософії права". Актуальні проблеми держави і права, № 89 (29 квітня 2021): 75–81. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i89.3194.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті робиться спроба пошуку індивідуалістичних ідей у німецькій класичній філософії, яка є своєрідним підсумком філософсько-правової думки Нового часу та являє собою велику і найбільш впливову західноєвропейську течію. Найбільш відомими представниками цієї течії вважаються: І. Кант, Г. Гегель, І. Фіхте, Л. Фейєрбах, Ф. Шеллінг. Ці мислителі по-новому репрезентували багато світових, філософсько-правових проблем, у тому числі індивідуалістичних, адже відбулася переорієнтація з аналізу природу до дослідження людини. До цього часу індивідуалістичні проблеми не змогли вирішити ні емпіризм, ні раціоналізм, ні просвітництво, а тому саме з історії німецької класичної філософії починається вивчення людини, коли представники цієї філософії вперше усвідомили, що людина живе не у світі природи, а у світі культури. Встановлено, що німецька класична філософія до аналізу взаємозв’язку людини і світу підходить якісно по-новому, розглядаючи людину, перш за все, як внутрішньо активну істоту, що впливає на світ і конструює його. Людина здатна до раціонального пізнання, а отже, вище світу природи і всього буття – така установка визначала духовну ментальність німецької класичної філософії. Виявлено риси, які були притаманні німецькій класичній філософії та які мали вплив на формування індивідуалізму, зокрема основні з них такі: зміщення акцентів з аналізу природи на дослідження людини, якій притаманні такі якості, як: вільнодумство, знання і вміння діяти зі «знанням справи»; твердження, що людина живе не у світі природи, а у світі культури; дослідження людської сутності, духовного життя людини, а не тільки людської історії; гуманність, гуманізм представляються як природна мета розвитку суспільства; людина здатна до раціонального пізнання, а тому вище світу природи і всього буття; розгляд індивіда як мети, а не як засобу; підкреслення важливості прагнення людини до власної духовної сутності та вивчення проблеми високої моральності індивіда; акцент на почутті власної гідності особистості; розкриття антропологічної, онтологічної і соціальної складової частини свободи; людина розглядається як внутрішньо активна істота, що впливає на світ і навіть конструює його; введення у філософію поняття об’єкта і суб’єкта пізнання, підкресливши при цьому активність суб’єкта, що пізнає тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Кулик, М. І. "Вплив ширини міжряддя на формування врожайності сортів проса прутоподібного". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2015): 62–65. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2015.03.09.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначено кількісні показники веґетативної надзем-ної маси сортів проса прутоподібного (світчграсу):Кейв-ін-рок, Картадж і Форесбург залежно від ши-рини міжрядь. Встановлено, що на третій і четвер-тий рік життя збільшення площі живлення рослинпризводить до зменшення висоти рослин досліджу-ваних сортів проса прутоподібного, а кількість сте-бел, навпаки, має тенденцію до збільшення у разі ви-рощування рослин із ширшими міжряддями. Встанов-лено рівень врожайності сухої фітомаси сортів світч-грасу третього і четвертого веґетаційного року зарізної площі живлення рослин. The quantitative indexes of vegetative aboveground mass of switchgrass varieties: Cave-in-Rock, Carthage and Foresburg with different width of spaces between rows. Increase of plant nutrition areas causes shortening plants but the number of stems has a tendency to increase when the plants were grown with wider spaces between rows during the third and fourth vegetation years. Established yield value of dry phytomass of switchgrass varieties of the third and the fourth vegetation years with different areas of plant nutrition have been determined.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

O.O., Zabolotska. "MEANS OF IMAGINARY WORLD FORMATION IN FANTASY TEXTS." South archive (philological sciences), no. 87 (September 29, 2021): 46–52. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-87-7.

Повний текст джерела

Анотація:

A textual world is a cognitive complex, which combines two elements: a text base, a textual material; a cognitive base – knowledge and ideas of the communiсators. A textual world is divided into a great deal of various imaginary worlds: the author’s world and the personages, which in its turn is subdivided into the world of ideas, the world of desires, knowledge and the world of obligations. By the way, a textual world can be real and unreal or imaginary (M. -L. Rayyan), deictic, attitudinal and epistemic (P. Vert).The purpose of this article is to single out means of formation of an imaginary world in fantasy texts by J. R. R. Tolkien.In this article such methods were used: descriptive, interpretative and textual analysis, component analysis.Results. Literary world is concretized primarily in connection with its subject and the form of its implementation. The imaginary world in fantasy texts is modeled on certain principles: the use of archetypal plots and images, the opposition of good and evil, organization of the plot in the form of a quest, the use of mythological creatures, imaginary time and space, magical objects – artifacts. Imaginary world in J. R. R. Tolkien’s texts is built on the basic ideas of English-speaking community about unreality and fantasy of the author. Indicators of the imaginary are divided into 4 thematic groups (imaginary creature, imaginary subject, imaginary space and imaginary time). An imaginary creature as a result of author’s fantasy is represented as supernatural being, real for fantasy world human or animal like hybrid with nature wishes, certain intellectual abilities and physical disabilities. The imaginary subject is depicted as a unique artifact, which is actualized in jewelry, weapons and various things with supernatural properties.The imaginary space and time are based on the real one, keeping all typologies (natural, artificial environment, linen, metric, circular time). But it differs in logical incompatibility with the facts of reality and the presence of fictional representatives of flora and fauna, which gives to imaginary space and time uniqueness, anomalies and unusualness. Conclusions. Descriptive, interpretative and textual analysis helps to single out a thematic dominant, which forms informative value of lexical and semantic field “Imaginary”. Arch lexeme imaginary expresses the whole meaning of the notion “imaginary”.Key words: imaginary space and time, imaginary subject, imaginary creature, imaginary world. Текстовий світ є складним когнітивним комплексом, що поєднує два елементи: текстову базу, тобто мовний матеріал, фіксований на тому чи іншому матеріальному носії; когнітивну базу – знання й уявлення комунікантів. У межах текстового світу виокремлюються різноманітні можливі світи: світ автора і світ персонажів, який своєю чергою поділяється на світ уявлень, бажань, світ знань, світ зобов’язань. До того ж світи бувають реальними та нереальними, або уявними (М.-Л. Райян), дейктичні, атитюдні та епістемічні похідні світи (П. Верт).Мета статті – виявити засоби створення уявного світу у фентезійних творах Дж. Р. Р. Толкіна.У ході розвідки використовувалися такі методи, як: дескриптивний метод; метод інтерпретаційно-текстового аналізу, метод компонентного аналізу.Результати дослідження. Художній світ конкретизується насамперед у зв’язку з його суб’єктом (художнім світом письменника) і формою втілення (світ художнього твору). Уявний світ у фентезійних творах є вторинним стосовно звичайного світу та моделюється за певними принципами: звернення до архетипних сюжетів та образів, протиставлення добра та зла, організація сюжету у формі квесту, використання міфологічних істот, уявного часу та простору, магічних об’єктів – артефактів. Уявне у творах Дж. Р. Р. Толкіна моделюється на основі уявлень англомовної спільноти про ірреальність та фантазій власне самого автора. Індикатори уявного можна розподілити на чотири тематичні групи (уявна істота, уявний предмет, уявний простір, уявний час). Уявна істота як плід фантазії автора постає як надприродна істота, реальний для світу фентезі людино- або твариноподібний гібрид з природними потребами, певними інтелектуальними здібностями та фізичними недосконалостями, яка має місію, переважно на стороні Зла. Уявний предмет зображено як унікальний артефакт, який актуалізується в коштовностях, зброї та різноманітних предметах з надзвичайними властивостями.Уявний простір і час засновані на реальному, зі збереженням усіх типологій (природне, штучне середовище; метричний, лінійний, циклічний час), однак його відмінність у творах Дж. Р. Р. Толкіна полягає у логічній несумісності з фактами дійсності та наявності вигаданих представників рослинного та тваринного світів, що надає уявному простору і часу унікальності, аномальності та незвичності. Висновки. Аналіз словникових дефініцій і контекстних експлікацій сприяли визначенню тематичних домінант, які утво-рюють інформативне наповнення лексико-семантичного поля «Уявне». Архілексема imaginary виражає значення усього уявного по своїй природі, а всі синоніми та похідні лексеми представляють ядерну зону зазначеного поля.Ключові слова: уявний простір і час, уявнийпредмет, уявна істота, уявний світ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Gorban, Richard. "Визначення світу в персоналістичному вченні Чеслава Станіслава Бартніка". Multiversum. Philosophical almanac, № 9-10 (18 травня 2018): 100–110. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.9-10.08.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлюється інтерпретація польським філософом-персоналістом і католицьким теологом Ч.С. Бартніком такого філософського поняття як світ. Автор звертає увагу на зв’язок бачення світу Бартніком з концепцією французького католицького філософа П. Тейяра де Шардена, який розглядав буття всесвіту як закодовану універсальну еволюцію, що в ній змогла народитись і розвинутись людина як особа. У тлумаченні Бартніка світ виступає лоном людської особи, дає їй основу, створює можливість існування, розвитку та реалізації, у свою чергу особа надає світові властиві їй форми, напрямки, інтерпретацію та сенс. Польський мислитель указує, з одного боку, на подібність людини і світу в аспекті їх створення, з іншого – на їхню принципову відмінність, обумовлену тим, що людина має власну особову істоту, оскільки, отримавши в акті Божого творіння буття, закорінене в існуванні світу, індивідуалізує його в абсолютний спосіб в особі. У персоналістичному визначенні світу, запропонованому Бартніком, світ неможливо зрозуміти без віднесення до особи, а особу без віднесення до світу, адже особа охоплює весь всесвіт своєю думкою, волею, любов’ю, прагненнями, релігійністю, перебуває в ньому і формує його, будучи при цьому залежною від світу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Сова, А. В. "Світ і людина: форми освоєння світу людиною". Гуманітарні студії, Вип. 15 (2012): 57–64.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Гейко, Євгенія, та Наталія Завацька. "Соціальна адаптованість дитини у структурі цілісності її особистості". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T2 (2019): 234–42. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-234-242.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено спробу теоретико-аналітичного висвітлення специфіки адаптованості дітей у структурі цілісності особистості. На підґрунті системного підходу визначається полісистемна структура цілісності особистості дитини. Показано, що у концепції цілісності особистості, як системи поняття взаємодії поширюється на особистість, світ і активність. Згідно з вказаною концепцією, цілісний світ постає у вигляді полісистеми і підкорюється принципу подвійності якісної визначеності: особистість і світ взаємодіють як системи і підсистеми одна одної. Важливим є те, що декілька форм активності надають взаємодіям особистості і світу характер активнісної поліфонії. Наголошується, що цілісний світ зорганізується в полісистему через взаємодію особистості і її світу у двох позиціях: незалежних систем і підсистем одна одної. Полісистемні взаємодії особистості і її світу розподіляються за різними складовими. Взаємодії локалізуються в поле складової особистості і в поле складової світу. Позиція (система чи підсистема), локалізація (у складовій особистості і світу) і взаємодія (з урахуванням позиції і локалізації) – ключові параметри цілісного світу. Вони надають йому розмаїтості, різнопорядковості, релятивності. Цілісність особистості дитини – це єдність світоглядних орієнтацій, яка проявляється в автономності особистості, її відповідальності за свої дії, рефлексивності, відкритості, здатності до саморозвитку й самореалізації. Протилежним поняттю “цілісна особистість” є “фрагментарна особистість” – особистість, структурні компоненти якої входять у конфлікт один із одним і не являють собою цілісної картини світу. Застосувавши принцип системності до висвітлення психологічної природи цілісності особистості розглядаються компоненти структури цілісності у взаємозв'язку й взаємозалежності, визначається специфіка об'єкта і предмета дослідження, які, у свою чергу, впливають на зміст, власне, цілісності особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

КРАСОВСЬКА, Євгенія. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ ІНЖЕНЕРІЇ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 159–70. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-159-170.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено результати практичної реалізації методики вивчення інженерної справи «Спробуй змінити світ!». Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні розробленої методики через результати її застосування. Емпіричне дослідження застосування розробленої методики проводилося упродовж 2020 – 2021 р. у Дитячій академії «Футурум» Науково-методичного центру НЦ «МАНУ при проведенні навчальних занять за програмами «Людина. Світ. Наука» та «Мова. Світ. Наука» за методикою CLIL. Визначено основні аспекти сприяння вивчення інженерії на загальний розвиток дитини та основну мету навчання інженерії. Проведено обґрунтування структури заняття з інженерії «Спробуй змінити світ!», визначено педагогічні прийоми та засоби для успішної реалізації методики. Вивчення інженерної справи із застосуванням методики «Спробуй змінити світ!» реалізується через застосування як наукових знань, так і практичного досвіду для створення корисних проєктів з повсякденних матеріалів. Результати. Розроблена методика вивчення інженерної справи сприяє розвитку критичного, творчого та новаторського мислення; отриманню навичок аналізу та пошуку унікальних та інноваційних рішень через експерименти та прототипування. Методика дозволить учням самостійно навчитися ставити цілі та визначати шляхи їх досягнення, працювати в команді, використовувати набутий досвід за рамками освітнього процесу – в реальному житті. Зроблено висновок, що основна мета застосування методики – викликати у дітей інтерес до дослідного пізнання світу через конструювання та створення моделей своїми руками, тестування та вдосконалення своїх винаходів, а також залучити дітей до дослідницько-експериментальної діяльності, розвивати пізнавальну ініціативу учнів. Навчальна програма заснована на ітеративному процесі проєктування і проєктному навчанні, завдяки чому учні розуміють важливість інженерії в реальному світі, більше цікавляться інженерією, що може позитивно вплинути на вибір професії у майбутньому. Ключові слова: інженерія, проєкт, прототипування, дослідження, експерименти, практичне навчання; конструювання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Алєксєєв, О. О. "ЗАГАЛЬНИЙ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРИНЦИПІВ ФОРМУВАННЯ ВАЛЕОЛОГІЧНОГО СВІТОГЛЯДУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ". Pedagogical Sciences: Theory and Practice, № 3 (10 січня 2022): 47–53. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-06.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано актуальність необхідності формування валеологінчого світогляду майбутніх учителів фізичної культури. Проаналізовано зміст наукової категорії «світогляд». Конкретизовано, що філософи під світоглядом розуміють узагальнену систему поглядів людини на світ, на місце окремих явищ і самої себе в ньому, розуміння та емоційну оцінку людиною сенсу її діяльності й долі людства; психологи – психічне утворення, яке підводить особистість до розуміння свого місця у світі, визначеності та впевненості в житті, завдяки чому людина зміцнює свої мотиви; педагоги – усвідомлення людиною довкілля, свого місця в ньому, свого ставлення до цього світу й до самої себе, своїх намірів стосовно світу; знання людини про світ, оцінку його й самої себе. На основі історико-ретроспективного аналізу проблеми конкретизації педагогічних принципів формування того чи іншого досліджуваного феномену встановлено, що: в історії педагогіки є низка класифікацій педагогічних принципів, які запропоновані різними вченими; наявні класифікації істотно відрізняються між собою, що пояснюється відмінністю історичних умов, за яких розвивалася вища школа, методологічних основ, на яких будувалися принципи навчання. Орієнтуючими векторами виокремлення конкретних педагогічних принципів у різні історичні періоди розвитку педагогічної науки були мета і завдання, закономірності освітнього процесу підготовки майбутніх фахівців. Установлено, що система валеологізації професійної освіти базується на основних педагогічних принципах, які перебувають в ієрархічній взаємозалежності і водночас можуть слугувати базовими для виведення все нових похідних засад. У межах вибраної проблематики проаналізовано різні класифікації педагогічних принципів, на які опиралися науковці, котрі присвятили свої наукові доробки питанню валеологічного виховання та навчання студентів. Виокремлено та теоретично обґрунтовано педагогічні принципи формування валеологічного світогляду студентів, до яких віднесено: принцип природовідповідності, пізнання, єдності фізичного і розумового розвитку, демократизації, гуманізації, культуровідповідності, народності тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Падалка, Г. М. "СОЦІОКУЛЬТУРНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ТА ДИНАМІКА ЦІННОСТЕЙ У СУЧАСНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 32 (3 лютого 2022): 138–43. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1041.

Повний текст джерела

Анотація:

Падалка Г. М. Соціокультурна диференціація і динаміка цінностей у сучасному інформаційному суспільстві. – Стаття.У статті було досліджено вплив науково-технічного прогресу (у рамках нового етапу цивілізаційного розвитку суспільства) на соціокультурний, побутовий простір сучасної людини та її ціннісні орієнтири (матеріальні та моральні). Так, було відзначено, що інформаційне суспільство характеризується новими матеріальними цінностями, які відрізняються від традиційних, такими як: вільне пересування за фінансами та роботапо всьому світу (машина та квартира в оренді, відсутність постійного кола друзів), робота (вільний графік робота онлайн і віртуально, швидка зміна у разі неможливості проводити багато часу із сім’єю, час для подорожей та екстремальних видів спорту). Також нова сучасність формує віртуальну реальність, поширення соціальних мереж і соціальних медіа. Вказане створює нові підходи до взаємовідносин між людиною – суспільством – владою через нові можливості контролювати дії влади та публічних людей через порівняння особистого життя та політичних (публічних) вчинків і поглядів. На сучасну людину здійснюється вплив через національну та глобальну інформаційні політики (через різні інформаційні та медіа проекти у сфері кіно, музики, ток-шоу), які формують нову соціокультурну, побутову та ціннісну реальність. Поєднання реальності та віртуальності створює таку складну конвергенту комбінацію, де людина втрачає можливість реально мислити та враховувати потоки інформації та дезінформації. Водночас цифрова реальність (глобалізація та віртуалізація) знищує традиційний поділ життєвого світу та людського буття на «свій» і «чужий» і на їх базі формує глобальний універсальний життєвий світ і людське буття. Постійне перебування у віртуальному світі (соціальних мережах і соціальних медіа) впливає на соціокультурний, побутовий і ціннісний простір людини, забирає у людини (блогера) її особисте і навіть інтимне життя, а підписники (фоловери) впливають на людину (блогера). Незважаючи на десятки тисяч підписників у віртуальному світі, у реальному людина залишається самотньою наодинці з собою, своїми почуттями, думками, проблемами, радощами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

КOZII, Оlhа. "РОЛЬ ХУДОЖНОЇ ДЕТАЛІ В РОМАНІ ДОННИ ТАРТТ «ЩИГОЛЬ»". Astraea 1, № 2 (2020): 24–37. http://dx.doi.org/10.34142/astraea.2020.1.2.02.

Повний текст джерела

Анотація:

«Щиголь» – це історія життя хлопчика, а потім дорослого чоловіка Теодора Деккера, що випадково отримує на зберігання шедевр живопису. Безцінний шедевр у такому контексті стає провідником, навіть поводирем у житті для осиротілого Тео, тримає його на плаву, не дає його серцю закритися для прекрасного. Картина таким чином стає героєм твору, а сам роман «Щиголь» у цьому світлі може розглядатися у якості твору про митця, оскільки не лише той, що створює шедевр, а й той, хто його належно сприймає, є справжнім митцем. В основі такого твору зазвичай лежить загострення конфлікту між мистецтвом та суспільством, в якому панує занепад моральності та духовності. Діловий світ зазвичай протиставляється світу краси й мистецтва. Центральною постаттю твору переважно виступає митець у широкому сенсі, що, прагнучи захистити власну творчу незалежність, шукає своє місце у світі. Дана розвідка присвячена одному розділу із великого роману Д.Тартт, в якому головний герой, тоді ще 10-річний хлопчик, чекає вдома на матір, яка (йому це невідомо) загинула під час вибуху у музеї. Письменниця, мов хірург, відділяє одну секунду очікування від іншої, деталь від деталі. Перед читачем постає не просто перелякана дитина, але глибокий жаль від втрати цілого світу – світу дитинства. Письменниця майстерно вживається у відчуття свого героя, разом із ним мандрує у часі спогадів, відстежує асоціативні зв’язки, які він вибудовує, просто геніально відчуває та змальовує захисні механізми психіки людини, що стикається із невідворотністю. Через таке дбайливе поводження авторки із художнім часом і простором найдоцільнішим способом дослідження видається аналіз «услід за автором».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Kyrylyuk, V. P., та A. M. Lyssak. "Лейкогранулітова формація і зеленолевадівська світа побузького гранулітового комплексу (західна частина Українського щита). Стаття 1. Загальні відомості, склад, будова, стратиграфічне положення". Мінеральні ресурси України, № 4 (28 грудня 2021): 21–29. http://dx.doi.org/10.31996/mru.2021.4.21-29.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті продовжено обговорення походження лейкогранулітової формації побузького гранулітового комплексу й можливості її виокремлення як самостійного стратиграфічного підрозділу – зеленолевадівської світи – у схемі розчленування нижнього докембрію Українського щита (УЩ). Цю тему було несподівано порушено в статті колективу авторів [24] після тривалого активного використання названих підрозділів у науковій літературі й геологічній практиці. Автори висловили думку, що лейкогранулітова формація не є стратигенним утворенням, а виникла в результаті динамометаморфізму та супутніх процесів діафторезу й кварц-польовошпатового метасоматозу. Саме тому вони вважають, що зеленолевадівську світу треба вилучити зі стратиграфічної схеми докембрію УЩ. Аргументи, які наводять автори опублікованої статті, не видаються переконливими. Зеленолевадівська світа і гранітоїди, які її заміщують, мають значне поширення в південно-західній частині УЩ й охоплюють приблизно половину її території. Саме тому уявлення про походження та структурну позицію цих утворень мають важливе значення для геологічного картування цього регіону й розуміння його геологічної будови та еволюції. Тож у цій публікації наведено відомі раніше й нові свідчення на користь початкових пріоритетних висновків про стратигенне походження лейкогранулітової формації (зеленолевадівської світи) [17]. Показано, що лейкогранулітова формація складена здебільшого лейкократовими двопольовошпатовими гнейсами та підпорядкованими їм різноманітними супутніми породами. На підставі відмінностей у складі супутніх порід формація чітко поділяється на дві частини: нижню з магнетитумісними породами і верхню з переважанням лейкократових гнейсів, часто перетворених у різноманітні на вигляд гранітоїди. У стратиграфічній схемі УЩ ці частини лейкогранулітової формації позначені як самостійні підрозділи – павлівська (нижня) і зеленолевадівська (верхня) товщі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Кириленко, К. М. "ДО ПИТАННЯ ПРО ДЕМАРКАЦІЮ ПОНЯТЬ «КАРТИНА СВІТУ», «СВІТОГЛЯД» ТА «ОБРАЗ СВІТУ»". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 28 (24 травня 2021): 9–13. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i28.940.

Повний текст джерела

Анотація:

Кириленко К. М. До питання про демаркацію понять «картина світу», «світогляд» та «образ світу». - Стаття. У статті з урахуванням традицій вітчизняного наукового обігу аналізуються та розмежовуються поняття «картина світу», «внутрішня картина світу», «образ світу», «світогляд», які функціонують як синонімічні терміни для позначення уявлень людини про навколишню дійсність та визначення розуміння нею свого місця і призначення у ній. Розрізнення цих понять є нагальним завданням для наукового співтовариства, оскільки термінологічна синонімія ускладнює порозуміння та позбавляє наукові дослідження чіткості формулювань. Поняття «картина світу» висвітлюється як таке, що фіксує пізнавально-теоретичну основу уявлень певної епохи, охоплює собою велике коло когерентних поглядів і переконань та є підґрунтям формування аксіологічних регуляторів і мотиваторів поведінки окремих особистостей. Картина світу як вона втілюється на рівні окремої людської особистості, яка формує своє розуміння світу на основі власних та здобутих в готовому вигляді знань, усвідомлених та позасвідомих чинників, визначається терміном «внутрішня картина світу». Термін «образ світу» використовується для позначення формування «картини світу» на особистіс- ному рівні, ним фіксується усвідомлена її особистісна репрезентація. Терміном «світогляд» позначається система уявлень людини про світ та її особисте місце в ньому, у якій важливим складником структури є ціннісно-мотиваційні регулятори людської поведінки. Поняття «картина світу» фіксує пізнавально-теоретичну основу уявлень певної епохи та є неперсоніфікованим утворенням, хоча й таким, що існує на особистісному рівні. Поняття «світогляд» позначає ті погляди і переконання, які є особистісним надбанням, хоча й таким, що екстрапольоване та тісно пов’язане із онтологічними, гносеологічними вимірами людського буття у певному соціокультурному середовищі. Демаркація визначених понять є шляхом до повноти розуміння тем та проблем, які ними позначаються, що є важливим завданням гуманітарних студій ХХІ ст. у контексті окреслення вихідних підвалин сучасної синергетично-еволюційної картини світ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Baloyan, Marianna. "МОТИВ «ДВІЙНИЦТВА» В ОПОВІДАННІ ВАНА ВЕЙЛЯНЯ". Astraea 1, № 1 (квітень 2020): 36–47. http://dx.doi.org/10.34142/astraea.2020.1.1.02.

Повний текст джерела

Анотація:

За останні 30-35 років ставлення до Китаю і його культури у світі значно змінилося, збільшився також інтерес до китайської літератури, як спадкоємниці багатовікової літератури. З іншого боку, в силу культурноісторичних процесів у Китай складно проникали переклади західної літератури, й лише китайська література «Нового часу» відкрила для себе нові горизонти, сміливо зробивши крок від вкрай політизованого зображення реальності, світу соціоцентричного до світу персоноцентричного – світу людини, якій властиві тривога, відчуженість, страхи. Актуальність цього дослідження полягає в необхідності популяризації китайської літератури XXI століття, яка відрізняється від попередніх епох. Мета дослідження – продемонструвати трансформування літературного процесу в Китаї на сучасному етапі – тяжіння до Західної літератури XIX та XX століть, запозичення тем, образів і мотивів письменниками нового покоління. Тема «двійництва» або дисоціації особистості неодноразово розглядалася літературознявцями в творах західних авторів XIX і, головним чином, XX століття, нами ж робиться спроба вперше досліджувати цю тему в сучасній китайській літературі, знайти спільні з «західним» «двійництва» елементи. У цьому сенсі нашу увагу привернуло оповідання Вана Вейляня «Інший я». Автор розповідає про одного письменника, який особливо нічим не запам’ятався, що написав роман «Внутрішнє обличчя», і з самих перших рядків Ван Вейлянь вводить читача в таємничий світ. Ідея двійництва, дисоціації особистості, як праобразу, архетипу, в літературі, починаючи, головним чином, з М. В. Гоголя, що досягла свого апогею у Ф. М. Достоєвського, й у західній літературі, є прогресуючою літературною традицією ХХІ-го століття. Мотив двійництва запозичується також китайською літературою ХХІ століття, літературою молодих письменників, які стоять ближче до західної культури. Отже, нами зроблена спроба продемонструвати розвиток і зміну літературного процесу в сучасному Китаї, вплив Західної літератури на Новітню китайську літературу, зокрема запозичення мотиву «двійництва» Ваном Вейлянєм.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

ХАРЧЕНКО, Лариса. "ЦІННІСНІ ВИМІРИ КОНЦЕПТУ ЩАСТЯ У ФІЛОСОФІЇ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 41 (1 березня 2021): 327–38. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.41.22.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є аналіз концепції щастя Григорія Сковороди як основи особистісного буття, самореалізації та творчої діяльності людини. Розглянуто проблему людини, її існування. Методологічними засадами дослідження стали герменевтика, філософський символізм, релігійна та синергійна антропології. Наукова новизна. Сенс життя людини полягає в тому, щоби бути джерелом світла й тепла, свідомістю та сумлінням світу, перетворювати та удосконалювати все в ньому. Розкриваючи ідею єдності людини і світу, Г. Сковорода намагається розуміти сенс життя у відношенні до його мети, адже здобуття свободи мислити, визначення смислу життя, пошук у ньому радість є щастям життя. На думку Г. Сково- роди, свобода вчинку реалізувалась у пізнанні людиною своїх природжених здатностей і відповідній спорідненій діяльності. Висновки. Показано глибокий зв’язок у творах Григорія Сково- роди між ідеєю самопізнання, пошуками смислу життя та його реалізацією в діях і вчинках людини, оскільки сам мислитель жив, як учив. Своєю творчістю філософ демонстрував проник- нення у таємниці біблійної символіки, адже віддавав перевагу не пізнанню зовнішнього світу, а пізнанню «істинного чоловіка», тобто справжнього Божого творіння, яке може бути щасли- вим у земному житті. Всю свою творчість він спрямував на те, щоби вказати людині шлях до справжнього щастя, яке розумів не як володіння примарними «мирськими забавами», а як «кураж», «душевний мир», «спокій серця». Отже, щастя люди- ни залежить не від її конкретного становища у світі, а від того, як вона сприймає і внутрішньо оцінює своє включення у світ. Г. Сковорода переконаний у тому, що треба виважено, розумно й вільно, легко і з радістю сприймати всі приготовані невбла- ганною долею перипетії життєвих обставин, різні випробуван- ня на життєвому шляху. Так, пошук власними зусиллями поря- тунку від негараздів і шляху до щасливого життя означає ніщо інше, як самовиховання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Біла, І. В. "Опозиція світ / людина як екзистенційний концепт розкриття абсурдності світу". Український смисл, № 1 (2012): 241–49.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Горкуша, Оксана Василівна, та Людмила Олександрівна Филипович. "Концепт «Український світ» як когнітивний ідентифікатор життєвого простору сучасних українців (філософсько-релігієзнавчий аналіз)". Ukrainian Religious Studies, № 93 (26 квітня 2021): 13–31. http://dx.doi.org/10.32420/2021.93.2218.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. У статті увагу зосереджено на тому, чи доречно дефініювати поняття «Український світ» з врахуванням дійсної ситуації та наявності в сучасній Україні різних конфесій, що можуть самовизначатись варіативно. Українські академічні релігієзнавці вже звертались до теми «Українського світу» та ситуативно застосовували цей термін в своїх попередніх розвідках. Але осмислюючи позначуване ним, науковці усвідомили, що сам термін «Український світ» потребує більш чіткого визначення. Адже трапляються випадки, коли самому терміну відмовляють в автономності, в наявності у нього дійсного змісту, вважаючи його дзеркальним відображенням «Русского міра». Так само є спроби спростувати дійсність предмету, цим терміном позначуваного. Також є актуальною і проблема усвідомлення «українського світу» релігійними суб’єктами поліконфесійної України, адже деякі з них визначаються в інших світоглядних парадигмах, з інтерпретації яких «Український світ» може й не сприйматись очевидністю. Тому автори ретельніше окреслюють обсяг та зміст поняття «Український світ» в релігійних вимірах. Стаття задовольняє пізнавальну потребу в системному релігієзнавчому аналізі, завдяки якому вдається з’ясувати, яким чином співвідносяться релігійні та конфесійні суб’єкти з культурно-бутійним локусом «Український світ». «Український світ» як поняття має власну сенсово-змістовну структуру, яка відповідає структурі того феномену, який ми цим поняттям позначаємо. Тож у обсяг поняття «Український світ» потрапляють ключові параметри українського ціннісно-смислового універсуму, український історіографічний дискурс, сформульовані українською мовою та висловлені українською культурою світоглядні системи координат, у яких визначається сучасний український громадянин та держава Україна. Різні церкви та релігійні інституції, присутні в сучасній Україні, мали б самовизначатись в координатах «Українського світу». Однак деякі церкви та релігійні інституції співвідносять себе швидше з іншими культурно-бутійними, історично-суспільними локусами. Відповідно таке самовизначення в інших координатах призводить до того, що ці церковні інституції оцінюють сучасні події та й саму державу Україна крізь оптику інших світоглядних вимірів та поводять себе як представники (агенти впливу всередині України) інших локацій. Найпроблематичнішою з таких виявляється історіографічно-ідеологічна локація «Русского міра». Адже ця імперська ідеологема намагається спростувати «Український світ» як адекватне поняття з повноцінним змістом та обґрунтовує сучасну загарбницьку війну Кремля проти України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Козорог, Оксана Васильевна, та Татьяна Васильевна Дедушек. "СВІТ ФРАНЦУЗЬКОЇ ІСТОРІЇ ТА ДИТЯЧОЇ КНИГИ В РАННІЙ ЛІРИЦІ МАРИНИ ЦВЄТАЄВОЇ". Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 4, № 70 (2019): 83–92. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2019.04.70.13.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена розгляду проблеми сприйняття світу дитячої книги і літературних персонажів у ранніх віршах Марини Цвєтаєвої. Культура, історія, література, книги та літературні персонажі займають одне з найважливіших місць у поетичному світі духовних цінностей яскравої і видатної представниці Срібного століття Марини Цвєтаєвої. Саме тому використання літературних образів в її поезії пов’язане з особливостями поетичного мислення. У ранніх творах Цвєтаєвої літературні образи служать одним із способів пізнання навколишнього світу: дуже часто світосприйняття здійснюється через літературно-мистецькі зв’язки та асоціації. Книги в ранній творчості поета знаменують собою світ дитинства і родини. У ряді віршів Цвєтаєвої роздуми про читання дитячих книг розглядаються як думки про втрачений рай, а сам процес читання книг неминуче пов’язаний з роздумами про будинок і родинний затишок. Багато літературних героїв дитячих книг сприймаються Цвєтаєвою не тільки як вигадані персонажі, а й як цілком реальні особи, пам’яті яких можна присвятити літературний твір. Згодом у творчості Цвєтаєвої теми, пов’язані з книгою і літературними персонажами, отримають подальше продовження і розвиток. Імена літературних героїв – Девіда Копперфільда, Тома Сойєра, Дон Жуана, донни Анни, Кармен, Парфьона Рогожина, Ромео, Офелії, Гамлета, Зігфріда, Брунгільди та інших літературних персонажів будуть зустрічатися в поезії Цвєтаєвої протягом усієї її подальшої творчості. Цвєтаєва продовжить розробляти художні прийоми, що намітилися в ранніх віршах: звертатися до літературного персонажу як до реального особи, використовувати художні образи в якості ілюстрації для підтвердження раніше висловленого положення, вживати літературну характеристику образу в якості оціночного фону, на якому розігруються драматичні події.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Papucha, Mykola. "ВНУТРІШНІЙ СВІТ ЯК СИСТЕМА З ВИСОКИМ СТУПЕНЕМ НЕЛІНІЙНОСТІ". PSYCHOLOGICAL JOURNAL 13, № 3 (12 квітня 2018): 123–36. http://dx.doi.org/10.31108/2018vol13iss3pp123-136.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізується істотна відмінність системи «внутрішній світ» від інших систем високої складності і нелінійності, яка полягає в її керованості (не лише собою, своєю динамікою – самоорганізація), а й зовнішнім по відношенню до системи фактором – людиною, яка цю систему має. Доводиться, що особистість, і тільки вона, виступає суб’єктом власного внутрішнього світу. Відмічається, що внутрішній світ має такі обов’язкові параметри, як великий рівень складності, висока нелінійність, упорядкованість і структурованість (а отже – ієрархізованість), сингулярність, здатність до продуктивності, розвитку і саморозвитку. Підкреслюється, що здійснення управлінсько-регулятивних (власне, суб’єктних) функцій по відношенню до внутрішнього світу відбувається через його структурування і переструктурування, у тому числі і основним чином в процесі цілком зовнішньої діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Shlapak, V. P. "Життя людини на землі в контексті руху матерії та законів фізики". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 10 (29 листопада 2018): 139–53. http://dx.doi.org/10.15421/40281027.

Повний текст джерела

Анотація:

Стосовно матерії та законів фізики на підставі матеріалізації антиречовини в речовину розглянуто галактичний кругообіг органічної речовини, зокрема в Сонячній системі. Посилаючись на Біблію, він показує, що життя тваринного світу є на всіх планетах, але на різних їх рівнях і в різних формах, оскільки основою життя тваринного світу є вдосконалення біологічної клітини вищого світу, яка потрапила в Сонячну систему на планету Плутон і, рухаючись по її планетам, формується та вдосконалюється для самостійного життя поза її межами. Проведено дослідження прикладної науки Стародавнього світу, що зашифрована в Біблії, яка дає можливість розкрити фізичне явище послідовних близнюків, яке науці невідоме і суть якого не розкрито. Життя органічного світу Землі автор пов'язує з основою руху космічної водневої і сонячної вуглецевої матерії, як явищ природи. Зазначено, що воднева матерія, рухаючись з космосу по планетам Сонячної системи, які наділені різною енергетичною густиною, вимушена через життя тваринного світу змінювати свою полярність, рухаючись на Сонце, поставляючи йому водень, як паливо, для його життєдіяльності. Воднева матерія через життя тваринного світу змінює полярність матерії і лише тоді переходить на вищий енергетичний рівень. Вуглецева матерія, як продукт процесу синтезу на Сонці, виноситься квантами світла і розсіюється по планетам своєї системи, утворюючи рослинний світ. Наголошено, що тваринний світ стоїть на вході матерії в Сонячну систему, а рослинний світ – на її виході. Визначено три форми життя людини на Землі та її фізіономічні видозміни залежно від рівнів ядрового наповнення: Земного, Місячного і Сонячного. Доведено, що енергетично немовля в утробі матері живе на водневій космічній матерії, яка поступає на земну поверхню з ядра Землі. На цій матерії живе і розвивається плід упродовж 270 діб. Народившись, людина переходить жити впродовж природних 120 років на вуглецеву сонячну матерію, яка поступає на земну поверхню місячними циклами руху матерії. Вперше розкрито суть третьої форми життя людини на Землі, коли людина із 120-літного віку переходить жити впродовж 1000 років на вуглецеву матерію, але вже не місячними, а сонячними циклами. Розкриваються властивості людини, переведеної у третю форму життя, та її інтелектуальний рівень. Наголошено, що Біблія, як інструкція життя людини на Землі, є священною книгою християнського світу, яка має рішення будь-якої проблеми, а тому дає людям надію та впевненість у завтрашньому дню, захищає людство від прогресу, якого людина побоюється.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Батракова, Тетяна, Анастасія Бондаренко та Марія Міхайлуца. "ВПЛИВ КАРАНТИННИХ ОБМЕЖЕНЬ НА МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ". Молодий вчений, № 3 (91) (31 березня 2021): 335–40. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-71.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено дослідження впливу пандемії COVID-19 на міжнародну торгівлю, обсяги світового ВВП та зростання загального боргу країн світу. Вивчено аналітичні роботи різних авторів, в яких визначено поточний стан захворюваності і смертності в результаті пандемії та динаміка фінансово-економічних показників країн світу, зміна яких відбулась в результаті прийняття обмежувальних заходів урядами країн світу. Наведено статистичні дані щодо динаміки торгівельних оборотів світу, обсягів світового ВВП та динаміки світового боргу за останній фінансовий рік у порівнянні з аналогічними періодами попереднього року. Висвітлено аргументи, що підтверджують взаємозв’язок між карантинними обмеженнями та падінням світової торгівлі і коливанням світового ВВП. Зазначено одну з причин зростання світового боргу та можливі наслідки для фінансово-економічної ситуації в світі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Ганущак, Р. І. "ЖИТТЄВИЙ СВІТ ОСОБИСТОСТІ В ЕПОХУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ: ВИКЛИКИ І ЗАГРОЗИ". Problems of Modern Psychology, № 2 (15 лютого 2021): 18–27. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-2.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто актуальну проблему впливу новітніх інформаційних технологій на буття сучасної людини. Проблему розглянуто з перспективи життєвого світу особистості. Такий погляд дає змогу дослідити вплив стрімкої віртуалізації життя на безпосереднє буття людини, її внутрішній світ та суб’єктивні переживання. Життєвий світ як динамічна психологічна система інтерпретацій та досвіду, крізь призму якої людина сприймає навколишній світ, соціальне оточення та саму себе, лежить у самій основі унікальності особистості. У статті розкрито потенційні загрози для цілісності та гармонійності цієї системи, що можуть підстерігати користувачів Інтернету та соціальних мереж. Автор аналізує низку досліджень, у яких продемонстровано використання соціальних мереж як інструменту для здійснення впливів (зазвичай неетичних та негативних) на різні аспекти життєвого світу особистості. Висвітлено, як за допомогою спеціально сконструйованого повідомлення у стрічці новин соціальної мережі можна маніпулювати поведінкою користувачів у реальному житті. Продемонстровано, як технічні можливості соціальної мережі можна використати для впливу на емоційну сферу людини, викликати у користувачів певні емоційні стани. Також показано, як алгоритми роботи соціальних медіа та пошукових систем викривляють картину світу та створюють ілюзії, що заважають адекватному сприйманню реальності, зокрема, як соціальні мережі ізолюють користувачів від суперечливих думок та переконань, що становить певну небезпеку для відкритих публічних дискусій, адже користувачі зі схожими поглядами у віртуальному просторі об’єднуються між собою та відокремлюються від інших, тих, хто ці погляди не поділяє. Проаналізовано, як викривленню піддається сприйняття особистого життя інших користувачів, яке вони демонструють у соціальних мережах. Наслідком цих впливів на життєвий світ особистості можуть бути такі психологічні проблеми як невротичні реакції, страх, тривога, почуття меншовартості. Таким чином, у статті автор окреслює коло питань та проблем, вирішення яких допоможе зрозуміти буття сучасної людини в епоху інформаційних технологій та запобігти негативним впливам на життєвий світ особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Данько, Ю. А., та Н. Г. Білоцерківська. "ТЕРОРИЗМ У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ: ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ". Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 2, № 21 (2020): 27–37. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2020.21.2.03.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наголошується, що тероризм у сучасному світі представляє все більшу загрозу громадській і національній безпеці країн. Наведені різні погляди на визначення поняття «тероризму». Розглянуте трактування тероризму у різних країнах світу, зокрема США, Британії та Європейському Союзі. Зазначено, що він в сучасному світі має політичне забарвлення, так як він, перш за все, пов’язаний з владою. Розглянуто основні види тероризму, серед яких політичний, національний, релігійний та інформаційний. Також розглянуто основні цілі тероризму та політичні причини тероризму

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Сакун Л.М., Вєдєніна Ю.Ю. та Тукало К.Ю. "ЗАПРОВАДЖЕННЯ АУТСОРСИНГУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ МІНЛИВОГО СЕРЕДОВИЩА". Економічний форум 1, № 3 (20 липня 2020): 79–83. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-12.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена аналізу аутсорсингу як одного з методів оптимізації витрат на сучасній фазі розвитку бізнесу. Визначено основні переваги та загрози його застосування, причини запровадження аутсорсингу та оцінено перспективи його розвитку в Україні. В даний час на практиці бізнес постійно стикається з новими поняттями, які часто називають словами іноземного походження, наприклад, аутсорсинг. Цей термін все частіше використовується для підбору персоналу, побудови команд, регулювання зайнятості, особливо в ІТ-секторі. Світ сучасних технологій полегшує роботу для людей з будь-якої точки світу, тому процеси аутсорсингу зростають. У невеликому форматі всі пов’язані функції передаються компаніям, що надають послуги, включаючи: бухгалтерський облік, ІТ програмування, системне адміністрування, юридичні послуги, пошук роботи, логістику, SMM, кол-центри, навчання співробітників тощо. В даний час ринок аутсорсингу активно розвивається, тому що кожен хоче зменшити людські витрати, матеріальні і витрати часу на виробництво певного товару. Це перспектива аутсорсингу в різних галузях, з урахуванням потреб клієнта. У сучасному світі менеджер не має часу для багатьох процесів, тому їх краще передавати в аутсорсинг. Що раз більше з’являється галузей і компаній, які надають аутсорсингову послуги в тій чи іншій сфері. Аутсорсинг дозволяє вирішувати проблеми з підбором, навчанням та утриманням кваліфікованого персоналу, а також з безперервністю бізнес-процесів: заміною працівників на період відпустки, хвороби, навчання, що надаються постачальником послуг. Можливості аутсорсингу: замовник може зосередитись на основних бізнес-функціях; займатися довгостроковим плануванням; вивчати нові технології, нові тенденції на ринку; зменшити витрати на персонал, обладнання на робочому місці, соціальні виплати тощо; оптимізувати оподаткування (оплата аутсорсингових послуг - це валова вартість); займатися улюбленою справою і залишатися самим собою. Використання людського ресурсу – це основа успішної роботи аутсорсингу у світі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Петрук, Наталія. "ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНОЗНАВСТВА У ВИЩІЙ ШКОЛІ ЯК НАЦІОНАЛЬНА ПОТРЕБА". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 24, № 1 (7 травня 2021): 353–65. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v24i1.649.

Повний текст джерела

Анотація:

Українознавство – це навчальна дисципліна, яка є частиною простору гуманітарних наук у вищій школі. Необхідність її викладання пов’язана з процесом формування інтегративного знання про Україну й українство, з актуальною потребою пізнання світоглядних, геополітичних, культурних основ українського буття. Важливі завдання покладаються на українознавство в контексті виховання особистості, органічного входження її в український світ, зміцнення почуття національної ідентичності. Українознавство – це націєтворча дисципліна, яка об’єктивно сприяє розвитку етнонаціональних процесів в Україні. Філософсько-гуманістичні основи українознавства проявляються в тому, що в межах цієї навчальної дисципліни органічно синтезуються процес пізнання українського світу і система виховання, університетська та народна педагогіка. Головна мета, яка досягається при викладанні курсу українознавства – це не лише знання, але й виховання громадянина з чіткою національною позицією і державницьким спрямуванням свідомості, стійкими гуманістичними етичними та естетичними принципами діяльності. Одним із нагальних завдань, що стоять перед вищою школою України, є формування цілісного методичного комплексу, змістом якого є вивчення становлення і розвитку української спільноти, визначення її місця у світі, аналіз діяльності світового українства, історії формування українського етносу. Статус українознавства в університеті повинен визначатися потребами осягнення й розуміння феномена України як соціокультурної реальності, дослідженням особливостей процесів націєтворення, виховання нового покоління молодих людей, формування національної ідентичності. Окреслюючи місце України в сучасному глобальному світі, українознавство орієнтоване на посилення процесів інкорпорування високих зразків національної культури в масову свідомість.Українознавство – це гуманітарна наука, що ґрунтується на поєднанні виховання та навчання. Це система знань і науково-освітня методологія. В такій ролі українознавство сприяє формуванню та розширенню гуманітарного простору у вищій школі. Отже, задовольняється потреба молодої людини в знанні про український етнос, про його історію та культуру, про шляхи націє- і державотворення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Корецька, Н. І. "РОЛЬ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ В ПРОЦЕСАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка", № 18 (71) (29 листопада 2021): 75–83. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2021-18(71)-9.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено роль транснаціональних компаній для міжнародного економічного розвитку, їх зосередження в регіонах світу. Розглянуто рейтинги найбільших транснаціональних корпорацій у світі у 2020 році. Визначено провідні ТНК за доходом та представлено їх поділ за країною базування та виробничою спеціалізацією.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Zastrozhnokova, I. V. "Зарубіжний досвід державного регулювання вищої освіти". Theory and Practice of Public Administration 2, № 65 (15 травня 2019): 251–55. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.02.30.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначаються завданнята основні проблемні аспекти державного регулювання на ринковому просторі послуг вищої освіти. Досліджуються стан та аспекти державного регулювання діяльності вищих навчальних закладів провідних країн світу з акцентом на США та Великобританію, як країн-лідерів вищої освіти на планеті. Вказується на значну децентралізацію державного регулювання діяльності вишів у Сполучених Штатах Америки та Великобританіїу порівнянні з українською системою державного регулювання вищої освіти.Підкреслюється щорічне зростання рівня відкритості системи вищої освіти у США. Наголошується на виключно вірному напрямку державної політики Сполучених Штатів, яка націлена на те, щоб елітні коледжі та університети США були найпрестижнішими у світі, що робить їх особливо привабливими для міжнародних студентів, професорів та дослідників у пошуках академічної досконалості. Розглядається приклад успішності Массачусетського технологічного інституту, який здобув популярність у світі, зокрема, за рахунок фінансової підтримки власної дослідницької бази. Наголошується, що саме таку модель державного регулювання вищої освіти рекомендується брати за приклад в Україні, що дозволить зробити вітчизняну вищу освіту популярної серед студентів усього світу та запобігатиме відтоку перспективних учених закордон.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

НІМІЖАН-БОДНАРЮК, О. І. "ПОНЯТТЯ АНДРОГІННОСТІ ЖІНОЧИХ ПЕРСОНАЖІВ У РОМАНАХ «ГОРА» ТА «ВІДСВІТИ ПОЛУМ’Я» ВАСИЛЯ КЛИМА". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», № 3 (15 лютого 2022): 73–79. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.10.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті основна увага зосереджена на провідних жіночих персонажах у романах українського письменника із Румунії Василя Костянтиновича Клима «Гора» та «Відсвіти полум’я». Зокрема, вказано на застосований автором прийом розкриття їх психоформальних виявів через андрогінну форму мислення. У зв’язку із цим образи героїнь митець специфікує через деталізацію їхньої потенційної діяльнісності, інтелектуального осягнення світу, звільнення від консервативних суспільних рамок, що формує типаж жінок нового типу. Вони поєднують у собі риси двох статей, що дозволяє їм виражати високу адаптивність до різних життєвих проблем і неординарно підходити до їх правильного вирішення. Жіночі персонажі досить сильно впливають на чоловічі, які є яскраво вираженими репрезентантами маскулінного світобачення, і розкривають ці властивості найчастіше під час контактування із неприкритою діяльнісністю жінок андрогінного типу. Оскільки протагоністки одночасно поєднують дихотомічні поняття гострого розуму та глибокої емоційності, Василь Клим «офілософлює» їхні образи як такі, що живуть у патріархальному суспільстві й володіють не менш міцними характерами. Однозначно, вони не завжди вміли справлятися зі своєю андрогінністю і без суттєвих психологічних потрясінь направляти власну діяльнісність у правильне русло. Вони характеризуються високою адаптивністю до різних ситуацій, що забезпечується поглибленим аналітичним мисленням відносно стереотипних соціально-поведінкових виявів. Хоч на перший погляд вони виглядають дуже різними, проте основоположні риси їхнього опису дозволяє класифікувати за трьома групами: жінка-жертва, жінка-правдошукачка та жінка гармонійна. До першої групи належать образи, які обрали для себе роль жертви, відмовляються розуміти патріархальний світ, інтелектуально вміють випереджати події в чоловічому світі, не протидіють стереотипному устрою. Друга група характеризується жінками, які не розділяють гендерні позиції, випереджають ментально свій час, виражають свою максимальну діяльнісність та професіоналізм. До останнього типу належать персонажі, які гармонійно поєднують високу андрогінність та інтелектуальність із сімейним добробутом у так званому камерному світі для двох.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Ліпісівіцька, Аліна Олексіївна. "Художня картина світу: постанова проблеми на перетині методологічних площин". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 1, № 95 (лютий 2020): 110–25. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2020.1.95.06.

Повний текст джерела

Анотація:

Художня картина світу є особливим авторським баченням навколишнього світу, реалізованим на сторінках певного художнього твору. Вона дозволяє нам розтлумачити сутність людського буття, приховану за численними образами і персонажами уявного світу, що співвідноситься з існуючим. У поданій статті ми намагаємося теоретично розглянути поняття «художня картина світу» з позицій різних літературознавчих методологій. Спираючись на спостереження відомого українського науковця О.О. Потебні, ми пов’язуємо художню картину світу із зовнішньою та внутрішньою формою тексту, а також значенням, заданим головними інтенціями художнього твору. Саме таким шляхом – через зовнішню форму, внутрішню форму, значення (зміст) – рухається людська свідомість у процесі пізнання сутності об’єктів художньої дійсності. Художнє пізнання можливе завдяки образному світу мови, поринувши у який можна відшукати всі першопочаткові значення і смисли, породжені процесами омовлення/висловлення. Німецький філософ Вільгельм Дільтей зобразив процес пізнання художнього світу у вигляді піраміди зіставних із потебнянськими понять переживання – вираження – розуміння. Асоціації, які виникають у реципієнта під час споглядання об’єкту художнього світу, виражаються інтерсуб’єктивними артикуляціями, і саме цей взаємозв’язок є зображенням художньої картини світу, за якою приховані культурні смисли певного народу. Представники формальної літературознавчої школи стверджували, що побудова художньої картини світу і процес пізнання об’єктів реальності відбувається завдяки відчутності форми, поза якою твір мистецтва не існує. Важливим аспектом аналізу й інтерпретації художньої картини світу є також міфологічність літературного твору. Кожен образ, за яким приховане висхідне значення пізнаваного об’єкту, відтворює певний міф – розповідь про дійсну реальність природного світу, що існує у просторі світу мистецтва. Художня картина світу як наукове поняття піддається теоретичному моделюванню з позиції літературознавчої науки, яка розробляє нові вектори наукової інтерпретації художнього бачення світу, створюваного автором, та розуміння феномену людини у цьому світі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

A. Saranuk, I. Matvienko,. "Гедонізм у сучасному суспільстві (філософське усвідомлення)". Multiversum. Philosophical almanac, № 3-4 (17 травня 2019): 36–44. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.3-4.03.

Повний текст джерела

Анотація:

Радість загострює нашу сприйнятливість до світу, дає змогу нам захоплюватися і насолоджуватися ним. Радісна людина бачить світ у його красі і гармонії, сприймає людей в їх кращих проявах. Вона схильна швидше діставати задоволення від об’єкта, насолоджуватися ним, ніж аналізувати і критично осмислювати його. Людина сприймає об’єкт таким, яким він є, не прагне поліпшити або змінити його. Вона сприймає об’єкт як частину світу, відчуває свою близькість, причетність до нього. Об’єкт сприймається людиною як продовження, розширення її власного «Я». Радість змушує людину з особливою гостротою відчути свою єдність зі світом. Радість – це не просто позитивне ставлення до світу і до себе, це своєрідний зв’язок між людиною і світом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Бондаренко, Юлія Романівна. "Міжгендерні відносини молодших школярів". Актуальні проблеми психології в закладах освіти 9 (12 грудня 2019): 219–24. http://dx.doi.org/10.31812/psychology.v9i0.3743.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена вивченню гендерних особливостей івідмінностей поведінки хлопчиків та дівчат. Метою роботи є проведеннясистематизації та аналізу особливостей поведінки хлопців і дівчат уситуаціях офіційного і неофіційного міжгендерного спілкування. Завдякиспілкуванню дитина пізнає світ і себе у ньому, здобуває соціальнийдосвід, розвивається й утверджується як особистість. Найхарактернішоюособливістю спілкування є розкриття суб'єктивного світу однієї людинидля іншої. Така діяльність має надзвичайно важливе значення для дитини,яка починає відкривати для себе складний і багатоманітний світ. У статтінаведено результати соціометричного дослідження, спрямованого навивчення міжгендерного спілкування молодших школярів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Kolomiets, Oleksandr. "Екзистенціально-трансцендентальне розгортання людського духу як необхідна умова існування особистості: метаантро- пологічний аналіз". Multiversum. Philosophical almanac, № 9-10 (18 травня 2018): 182–96. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.9-10.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Ключовим питанням, на яке намагається дати відповідь філософська антропологія, є питання про те, чим людина по своїй сутності відрізняється від інших живих істот. Класики цього напряму філософії одним з таких факторів називають рух людського духу, який, виходячи за власні межі, пізнає навколишній світ і, пізнаючи, починає його змінювати, перетворюючи на світ культури. Одними з двигунів цього процесу є діалектика феноменів страху та віри, крізь призму якої ми й проаналізуємо феномен руху людського духу. У статті використовуються екзистенціальні підходи М. Гайдеґґера і К. Ясперса та метаантропологічний підхід пізнього М.Шелера та його розвиток у сучасній українській філософській антропології. Автор розглядає феномен екзистенціально-трансцендентального роз-гортання людського духу як феномен, який виокремлює людину з поміж інших форм життя. Тільки людина має здатність не лише пристосовувати певні елементи навколишнього світу до власних потреб, що ми можемо спостерігати й у поведінці вищих приматів, а й створювати те, чого в світі природи ніколи не було, тобто не лише змінювати форми певних елементів світу природи, а й створювати нові за сутністю артефакти світу культури. Силами, що примушують людину діяти, окрім інших, виступають також феномени страху і віри. Саме дослідженню розгортання людського духу під впливом діалектики названих феноменів, які постають в даному випадку екзистенціалами, й присвячена дана стаття. Страх, як правило, підштовхує людину до дії, а віра задає напрямок руху. Дію ми розуміємо як цілеспрямований рух, але навіть націленість руху не розкриває сутності цього процесу. Найбільш вдалим визначенням, на нашу думку, є термін Г.В.Ф. Гегеля «розгортання» [2, 241]. Ми приймаємо його остільки, оскільки він відображує не лише кількісні зміни притаманні руху, навіть цілеспрямованому, а й, що для нас більш важливо, якісні. Тож можемо стверджувати, що результатом діалектики феноменів страху і віри буде розгортання людського духу. А оскільки цей рух відбувається з позиції крайнього свого емоційного напруження у напряму виходу за власні межі, тобто створенню того, чого не було у світі раніше, то ми можемо назвати цей феномен екзистенціально-трансцендентальним розгортанням людського духу, або ж власного Я. У цьому діалектичному єднанні рисою, яка виокремлює людину серед інших форм життя, виступає феномен віри. Тому для кращого розуміння умов екзистенціально-трансцендентального розгортання окреслимо принципові відмінності феноменів віри й надії. Надалі ми розглянемо цей рух, використовуючи метаантропологічний метод в буденному, граничному та метаграничному вимірах буття людини. Результатом розгортання людського духу, спричиненого дією різних модусів феноменів страху та віри, у буденному бутті будуть: феномени марновірства, довіри, Невпевненості у майбутньому та турботи про близьких; в граничному – заданості, обмеженості, самотності, некомфортності, віри в себе й впевненості в собі; в метаграничному – свободи, любові, співтворчості, віри в Іншого і впевненості в Ньому. Феномен свободи виникає в результаті вибору людиною не просто діяльності чи бездіяльності, а буття чи небуття і в основі цього вибору лежать не інстинкти й інтереси роду, а необмежена воля. Феномен свободи є найважливішим результатом діалектики екзистенціалів страху та віри. У цьому випадку страх і віра будуть не лише формувати феномен свободи, а й виконувати функцію її стримування в певних межах, не даючи свободі можливості перетворитися на феномен волі з її анархічною вседозволеністю. Таким чином, екзистенціально-трансцендентальне розгортання людського духу є не лише тією умовою, що виділяє людину з поміж інших живих істот, а й являється тим фактором, який перетворює людину на особистість, що не лише виробляє артефакти культури, а й створює витвори мистецтва, які несуть відбиток індивідуально-особистісних рис свого творця. Тож екзистенціально-трансцендентальне розгортання духу є не лише необхідною, а й достатньою умовою перетворення людини природної на людину культуротворчу, а отже, на особистість.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Вітюк, І. "БІБЛІЙНІ МОТИВИ У НЕОМІФОЛОГІЇ ПОСТАПОКАЛІПТИЧНОГО ЖАНРУ КІНО ХХІ СТОЛІТТЯ: "СОСНИ"". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, № 1(89) (3 вересня 2021): 158–67. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(89).2021.158-167.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається есхатологічна модель постапокаліптичного світу, запропонована творцями фільмів постапокаліптичного жанру. Поділ жанру на апокаліптичний та постапокаліптичний умовний, зроблений на основі сюжетних ліній, які або завершуються апокаліптичною подією, або розпочинаються з неї. Аналіз неоміфології постапокаліптичного світу проводиться через призму біблійних мотивів як самої основи постапокаліптичної неоміфології. Неоміфологія як сукупність взаємопов’язаних символічних оповідей (міфів) постапокаліптичної реальності розглядається в межах "есхатологічної міфологеми" сучасної культурно-релігійної традиції. Для більш детального аналізу було обрано серіал "Сосни" (2014-2016), оскільки у ньому відображено модель майбутнього суспільства у постапокаліптичному світі на основі використання ряду біблійних мотивів і схожих сюжетних ліній. Зауважено, що образ постапокаліптичного світу, відображений у фільмі "Сосни", є втіленням постцивілзаційного етапу розвитку, коли людське суспільство повністю себе вичерпує. Проєкт відродження існування homo sapiens sapiens у постапокаліптичному світі Вейворд Пайнс містить у собі цілий ряд мотивів "апокаліптичної міфологеми" (знищення людства, смерть і воскресіння, земля обітована, свобода волі людини, заборонений плід з дерева пізнання добра і зла, освячена богом влада лідера, жертвоприношення, братовбивство, кровозмішення, бог і повстання проти його волі, пророк і обраний для спасіння народ), укоріненої у традицію релігійно-культурної системи сучасної цивілізації. Універсальність їх образно-міфологічної біблійної символіки підходить для артикулювання важливих екзистенційних питань (співвідношення людини і суспільства, добра і зла, самотності і колективізму, особистого щастя і загального блага, відповідальності і безвідповідальності за долю інших, збереження і втрати людяності), що постають перед людством у кризові часи і визначають вектор подальшого розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Сухомлинська, Леся. "ВІДОБРАЖЕННЯ СВІТУ ЖИВОГО У ПІДРУЧНИКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ (ДОРАДЯНСЬКИЙ І РАННЬОРАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД)". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 258–69. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.428.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено характеристиці тем і сюжетів, що формували у школярів знання і ставлення до світу живого (рослин і тварин) на сторінках вітчизняної навчальної літератури початку ХХ століття, коли у суспільній думці ще не було усталеної позиції щодо цих питань. У центрі аналізу – підручники і навчальні посібники для молодших школярів, на сторінках яких віддзеркалена думка педагогів-авторів й укладачів щодо питань взаємодії людини/дитини та світу живого. У статті розкрито змістове наповнення підручникової літератури, створеної і впровадженої у роки діяльності українських урядів періоду Української революції (1917-1921), яка в цілому продовжила дореволюційну тенденцію висвітлення цих питань як розкриття повсякденного світу дитини. Охарактеризовано підручники Т. Хуторного (Тимофія Лубенця) та внесок видатного педагога Бориса Грінченка у формування у дітей милосердного ставлення до тварин. З’ясовано, що в ранньорадянський період, коли в республіці була сформована власна система освіти, переважна частина підручників, застосовувана в попередні роки, була перероблена під радянський дискурс і напрями діяльності школи – вивчення оточуючого світу, зв’язок з життям. Тем і сюжетів про рослинний і тваринний світ побільшало в підручниках для сільської школи з огляду їх «корисності» для людини і господарства, а піклування автори радили приділяти диким птахам. У статті охарактеризовано російську підручникову літературу, оскільки її застосовували і в школах УPCР. Встановлено, що в усіх аналізованих джерелах початку 1920-х років матеріал про світ живого представлений недостатньо. У порівнянні з іншими темами, особливо ідеологічними, спостерігається виразна тенденція до його зменшення, натомість політична, ідеологічна складова з кожним роком все зростала.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Zuiev, Serhii. "Ілюзія духовності в світі інформаційної завершеності". Актуальні проблеми духовності, № 8 (3 липня 2017): 29–38. http://dx.doi.org/10.31812/apd.v0i8.1632.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розглядається явище інформаційної замкнутості як одної з головних характеристик сучасної цивілізації. Автор обґрунтовує думку щодо принципової неможливості перенесення в світ інформації зі світу знання і творчості таких понять, як духовність, особистість, свобода тощо, наявність яких необхідна людині для самозаспокоєння та психічного комфорту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Розінкевич, Наталія. "Семантика часу, простору, місця й героя у творі "Бігуни" Ольги Токарчук". TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych 6, № 15 (14 грудня 2021): 73–82. http://dx.doi.org/10.31743/teka.13376.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано індивідуальну часово-просторову модель буття як сукупність різновидів реальностей художньої дійсності, представлену у творі «Бігуни» сучасною польською письменницею Ольгою Токарчук, лауреаткою Нобелівської премії. Підкреслено, що Ольга Токарчук філософію мандрів як засобу світопізнання розглядає через призму питання «виходу за межі». З’ясовано, що герої твору у процесі мандрів певним чином моделюють світ: картину світу наповнюють особистими смислами, залежно від власного світогляду, водночас іметафізичний та географічний простори концептуально переінакшують образ героя. Зміни відбуваються і в реальності: справжність замінюється штучністю, а штучність породжує штучність. Ольга Токарчук підводить читача до думки, що світ – трансформаційний, гнучкий істворюється уявою та зводиться до системи координат різноманітних ідей. На речі можна подивитися з різної перспективи, а щоб зрозуміти світ, потрібно зрозуміти людину.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Muliarchuk, Yevhen. "Життєсвіт людяності: повсякденність та час війни". Multiversum. Philosophical almanac, № 7-8 (18 травня 2018): 29–62. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.7-8.02.

Повний текст джерела

Анотація:

Людяність як елемент життєвого світу переважно не піддається рефлексії. Це – виявлення самозрозумілої людської сутності в стосунках з іншими людьми, а також стосовно природних істот та світу ідеалів і вірувань. Бути людиною – це виявляти певне ставлення до себе та до інших – співчуття, повагу, любов, доброту, гідність, щирість. Людяність не є однією з чеснот, вона є буттєвою основою суспільної моралі та особистісної моральності, тим надлишком доброти, на який спираються будь-яка моральна норма та обов’язок. Людяність є життєвим світом для звичаїв, моралі і особистої моральності. У повсякденності людяність існує майже непомітно, як звична атмосфера ввічливості, доброзичливості поміж членами суспільства. Але в часи воєн та гострих соціальних конфліктів, коли підважуються норми моралі, і особистість опиняється на межі втрати себе та світу спів-буття, людяність стає тим опертям, що дає змогу зберегти особистісну ідентичність, моральне ставлення до інших і віднайти горизонти порозуміння у світі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Чаплінська, О. "ФІЛОСОФСЬКИЙ ДИСКУРС СВІТУ ТВАРИНИ М. ХАЙДЕГГЕРА". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, № 1(84) (22 листопада 2018): 83–86. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(84).2018.83-86.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено філософську рефлексію світу тварини у курсі лекцій 1929–1930 рр. М. Хайдеггера. Визначено, що його феноменологічно-екзистенціалістський аналіз тварини розкриває її навколишнє середовище через тезис ''тварина бідна у світі (weltam)'', що реалізується у негативний спосіб через позбавлення, а властивий їй спосіб буття розуміється як заціпеніння (Benommenheit) і є умовою поведінки. Онтологічний статус тварини усвідомлюється ним як відкритість без розкриття.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Bakulina, Oksana, та Valentina Ternopilska. "«Зелена» економіка як умова сталого розвитку". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 48, № 2 (1 листопада 2021): 39–44. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2021.48.06.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто зміст поняття «зелена» економіка. Розкрито досвід розвитку «зеленої» економіки на міждержавному рівні. Представлено напрями розвитку «зеленої» економіки у світі. Виокремлено чинники, які обмежують можливість переходу національних економік країн світу до моделі «зеленої» економіки. Встановлено, що вагомий вплив на розвиток «зеленої» економіки здійснюється на національному рівні. Висвітлено напрями розвитку «зеленої» економіки в Україні: формування та впровадження еколого-економічного механізму сталого розвитку, який передбачатиме налагодження міждержавних взаємовідносин з охорони навколишнього середовища; впровадження відповідних нормативно-правових актів, правил ведення бізнесу; прийняття науково-технічних, інвестиційних рішень з екологізації; створення системи екологічних інновацій; врахування факторів екологічного ризику й екологічного страхування; розробка екологічно обґрунтованих національних рахунків та ін. Наведено показники вимірювання «зеленого» росту країн світу (The Global Green Economy Index, Global Cleantech innovation Index, Global Green Finance Index). Наголошено, що для виконання вимог Паризької угоди державами світу, реалізації Цілей сталого розвитку до 2030 р. необхідним є спрямування значних обсягів міжнародних фінансових потоків, які є інструментом переходу до «зеленої» економіки, активізації інвестиційних процесів та екологізації бізнесу. Розглянуто основні сфери та інструменти «зеленого» фінансування, які використовуються країнами світу. Виокремлено причини уповільнення формування сектору «зеленого» фінансування в Україні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Вітер, O. М., О. В. Килин та Н. М. Стручок. "ПРЯМІ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ В УМОВАХ РЕЦЕСІЇ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 11 (27 січня 2022): 7–11. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2022.11.1.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено аналізу надходження прямих іноземних інвестицій у світі в умовах рецесії світової економіки, що зумовлена COVID-19. Встановлено, що найбільше постраждали від пандемії розвинені країни, де прямі іноземні інвестиції знизились на 58%. В країнах, що розвиваються, прямі інвестиції знизились на 8%; у Латинській Америці і Карибському басейні – на 45%; в Африці зниження відбулось на 16%; у країнах Азії відбулося зростання прямих іноземних інвестицій на 4%. У країнах з перехідною економікою спад іноземних інвестицій став найбільшим серед усіх регіонів світу. Пандемія посилила нерівність між країнами світу і сприяє ще глибшим кризовим явищам у національних економіках. Активізація інвестиційної діяльності стає одним із пріоритетних завдань кожної країни, оскільки дає можливість оновлювати виробництво та створювати конкурентоздатну економіку світового рівня.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Василішин, С. І., С. О. Винограденко та С. О. Дьяконов. "ПОТЕНЦІАЛ ВИРОБНИЦТВА КУКУРУДЗИ НА ЗЕРНО В КОНТЕКСТІ ЗМІЦНЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ТА СВІТУ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 12 (23 травня 2022): 10–19. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2022.12.2.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено аналізу тенденцій, обґрунтуванню проблем і напрямів зміцнення потенціалу виробництва кукурудзи на зерно в контексті зміцнення продовольчої безпеки України та світу. Проаналізовано місце України серед провідних експортерів кукурудзи у світі та динаміку показників її виробництва у розрізі категорій господарств. Надано оцінку тенденцій урожайності кукурудзи на зерно в Україні та світі, а також у розрізі регіонів. Охарактеризовано основні проблеми розвитку зерновиробництва в Україні. Доведено, що під час виходу з кризи через пандемію COVID-19 кукурудза залишатиметься однією з провідних культур, які формують продовольчу безпеку планети, при цьому потенціал її вирощування в Україні використаний не до кінця. Запропоновано ключові напрями ґрунтовної трансформації аграрно-економічної політики щодо вирощування та експорту кукурудзи на зерно в Україні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Лучанінова, О. П. "ПЕДАГОГІЧНА РЕФЛЕКСІЯ, АБО УРОКИ ВИХОВАННЯ ДЛЯ ЛЮДИНИ ХХІ СТОЛІТТЯ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 95, № 2 (13 травня 2020): 95–109. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-95-2-95-109.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наголошується на педагогічній рефлексії викладача сучасного закладу вищої освіти, яка є необхідним інструментом для осмислення методологічних основ викладання, культури взаємодії зі студентами, є елементом знання, самопізнання, духовного світу людини. Рефлексія на сьогодні є сучасною формою філософського осмислення знання, методом його отримання. Здійснена спроба окреслити міждисциплінарність проблеми педагогічної рефлексії в сучасних умовах. Міждисциплінарність передбачає комплекс розв’язання завдань: створення культурно-духовного центру у закладі вищої освіти, гармонію, духовності та культури, значення культурно-духовних цінностей у контексті дієвої, духовної педагогіки, об’єктивної потреби суспільства в конкурентоспроможному фахівцеві-особистості тощо. Автор наголошує на особистості викладача, його здатності до змін, бажання бути морально-духовним по-сучасному на тлі соціальної кризи, яка склалася у суспільстві до карантину й поглибилася під час нього. Наголошено, що тільки особистість може стати прикладом для особистості. Проводячи педагогічну рефлексію, автор зазначає, що приклад Людини ХХІ ст. сьогодні треба шукати не серед представників інших поколінь та часів, а він є серед нас, сучасників. Це має бути інноваційна особистість в усьому: в науці, наукових підходах до вічних проблем Добра, Краси; цілісна особистість, світоч у світі педагогічної науки та мистецтва, виховання для студентської молоді, яка керується у житті моральним кодексом, виховує студентів жити у злагоді зі своєю совістю й серцем, бачити прекрасне, тягнутися до нього. Наводяться проблеми виховання у вищій школі та шляхи їх подолання через пізнання студентом себе у боротьбі зі своїми недоліками; перебудова суспільної свідомості молоді через дієву педагогіку; здійснення красивих учинків відповідно до вищої етики; здійснення еволюції індивідуальної свідомості, прийняття відповідальності за свою індивідуальну еволюцію.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Горенко, В. М. "МОВНО-ПОЕТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ КОНЦЕПТУ Я (EGO) В ЗМІСТОВИХ ЦЕНТРАХ ІДІОСИЛЮ ІВАНА ПЕРЕПЕЛЯКА". Лінгвістичні дослідження, № 55 (2021): 91–104. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2021.55.09.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто тексти поетичних творів відомого українського письменника Івана Перепеляка, самобутнього представника Слобожанщини, малодосліджені в аспекті когнітивної лінгвістики. У розвідці вперше здійснено спробу розглянути реалізацію концепту Я (EGO) в мовній картині світу І. Перепеляка. З’ясовано семантико-аксіологічні характеристики концепту Я (EGO), встановлено його багатогранну інтерпретаційну палітру, що демонструє загальномовне етнокультурне підґрунтя та авторську моральнофілософську модель «ЛЮДИНА – СВІТ».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Силадій, Іван. "ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ЯК ВІДПОВІДЬ НА ВИКЛИКИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти 2, № 14 (12 липня 2021): 35–43. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.14.2021.236866.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасний світ (зовнішній і внутрішній) стає все більш демократичним, гуманістичним, орієнтованим на людину. І хоча локальні війни ведуться в різних регіонах світу, включаючи Україну, демократизація світу стає все більш помітною реальністю. Відповідні процеси відбуваються і в Україні. Вони визначають необхідність використання новітніх підходів до освіти як головного механізму підготовки людини до життя в майбутньому демократичному суспільстві. Звичайно, освіту для демократії потрібно переформатувати: вона сама повинна стати демократичною. Демократизація освіти є основною тенденцією її модернізації в епоху глобалізації. Основне завдання полягає в запобіганні загрозам та створенні сприятливих умов для позитивного впливу. У відповідь на виклики глобалізації пропонується розвиток національної ідеї освіти, зміст якої полягає у збереженні та примноженні національних освітніх традицій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Tsyba, Y., O. Nikolaichuk та A. Bohdaniuk. "ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КЛАСИЧНОГО ПАУЕРЛІФТИНГУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 33 (3 січня 2020): 107–14. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.33.107-114.

Повний текст джерела

Анотація:

З появою змагань з класичного пауерліфтингу його популярність і масовість постійно Теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичних джерел проводився з метою дослідити тенденції та перспективи розвитку класичного пауерліфтингу в Україні та світі на сучасному етапі. Документальний метод. В ході дослідження було проаналізовано протоколи змагань чемпіонатів України та світу з пауерліфтингу та класичного пауерліфтингу за 2008–2017 рр. Педагогічне спостереження. В процесі дослідження метод педагогічного спостереження застосовувався з метою визначення кількості учасників на всеукраїнських та міжнародних змаганнях з пауерліфтингу 2008–2017 років. Отримані результати та висновки. Пауерліфтинг відносно молодий вид спорту, однак його популярність в усьому світі стрімко зростає. В Україні він належить до пріоритетних неолімпійських видів. Перший чемпіонат з пауерліфтингу в Україні пройшов в 1988 р. у місті Вінниця, 17 березня 1991 р. м. Київ на Установчій конференції створюється Федерація пауерліфтингу України (ФПУ) [1]. У 2013 році, IPF приймає рішення про проведення першого чемпіонату світу з класичного пауерліфтингу, який пройшов 11–16 червня 2013 року в місті Суздаль (Росія) [2]. Постійне зростання кількості учасників, рекордів та конкуренції на змагання з класичного пауерліфтингу свідчить про перспективи подальшого розвитку цього виду змагань. У 2024 році класичний пауерліфтинг буде представлений, як показовий вид на Олімпійський Іграх в Парижі (Франція), що в перспективі дає можливість сподіватись на включення класичного пауерліфтингу до програми Олімпійських Ігор

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Зубарєв, О. "Бахтін про "дійсний світ життя": від соціології життєвого світу до естетики словесної творчості". Український соціологічний журнал, № 1/2 (вип. 15/16) (2016): 74–80.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Bariatska, N. V. "Чи готові українські надрокористувачі розмовляти “однією мовою” з міжнародними інвесторами?" Мінеральні ресурси України, № 1 (15 квітня 2021): 4–7. http://dx.doi.org/10.31996/mru.2021.1.4-7.

Повний текст джерела

Анотація:

Найпоширенішою класифікацією запасів і ресурсів рудних корисних копалин у світі є класифікація шаблону CRIRSCO, яка лежить в основі багатьох національних стандартів (кодексів) звітності. Аналіз документів, що регламентують правила лістингу та стандарти звітності на основних фондових біржах світу, якими користуються гірничодобувні компанії, це підтверджує. У статті описано головні класифікації запасів і ресурсів рудних корисних копалин, якими користуються в Україні. Запропоновано необхідні заходи для впровадження та широкого застосування визнаних міжнародних класифікацій і стандартів в Україні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Конотопець, Євгенія. "СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ ЗРУШЕНЬ: КЕЙС СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ (АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД)". Public management 18, № 3 (29 травня 2019): 227–39. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-227-239.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасний світ невпинно розвивається. Прогрес у всіх сферах людського життя досяг небаченої раніше швидкості. Наприклад, ринок тех- ніки та технологій повністю оновлюється за 5 років. Для підтримання тако- го рівня прогресу глобальне суспільство створює різноманітні концепції і стратегії. Саме вони є орієнтиром для кожного, хто бажає ефективно розви- ватися. Концепція сталого розвитку наразі є провідною для більшості країн світу. Саме вона визначає напрями подальшого розвитку держав, їх політи- ку на міжнародній та внутрішній арені, закони, які вони приймають, тощо. Вкорінена ця концепція не лише на державному рівні, нею керуються й ор- ганізації при плануванні своєї діяльності, а також звичайні люди у своєму повсякденному житті. Метою статті є розгляд особливостей стану україн- ського суспільства та вироблення нової стратегії сталого розвитку для Укра- їни. У процесі аналізу українського суспільства використовувалися теорії класиків соціологічної та психологічної думки: Т. Парсонса, О. Шпенглера, П. Штомпки, К. Юнга. За їх допомогою було проаналізовано українську суспільну сучасність та виявлено теоретичне підтвердження можливості успішного розвитку країни. Також було встановлено відповідність законо- давства України до цілей сталого розвитку. Це дало можливість отримати реальну картину дійсності українців та запропонувати можливу стратегію сталого розвитку країни, стратегію культурного розвитку, яка дасть можли- вість суспільству якісніше дотримуватися визначених цілей та прогресувати в сучасному “світі змін”. Більш глибоке вивчення проблеми дало змогу на прикладі діяльності та державної політики таких держав, як Америка, Пів- денна Корея, Казахстан показати доцільність запровадження запропонова- ної стратегій. У ході роботи було сформовано пропозиції щодо подальшої діяльності країни згідно зі стратегією культурних змін.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Марусіна, Олена. "ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НОВОЇ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ У КРАЇНАХ СВІТУ ЯК ОДНА З НАЙВАЖЛИВІШИХ УМОВ ЇХ ІННОВАЦІЙНОГО, ПРОГРЕСИВНОГО РОЗВИТКУ". Public management 16, № 1 (30 січня 2019): 124–32. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-16-1-124-132.

Повний текст джерела

Анотація:

Порушено актуальні проблеми теоретичного обґрунтування сутності нової освітньої політики у ХХІ ст. Проаналізовано ключові аспекти радикальної перебудови такої політики у світі й сучасній Україні. Звертаєть- ся увага на суть нової освітньої політики для сучасної України відповідно до світових і національних трансформаційних процесів. Доведено, що зі світо- вої, європейської освітньої політики, практики її реалізації слід творчо взяти все найцінніше: демократизацію освіти, автономізацію навчальних закладів, участь громадськості в реалізації освітньої політики. Інша справа — модель освіти в Україні щодо спеціальностей, спеціалізацій: вона цілком визнача- ється характером економіко-господарського розвитку, тобто системою рин- кового господарювання. Це стосується і духовно-виховних процесів в систе- мі освіти, безпосередньо в окремих навчальних закладах. Україна має власні прогресивні й цікаві моделі, а також великий досвід педагогічної, виховної роботи в різних закладах освіти. Отже, сліпо переймати досвід інших країн не слід: формуємо все ж не якусь безлику, космічну, загальноцивілізаційну особистість, — людину світу, як кажуть, — а власного, українського грома- дянина, якому насамперед мають бути притаманні, крім загальнолюдських, суто національні риси і характер. Без них, до речі, молодий громадянин не в змозі творчо сприйняти і використовувати у своєму житті і діяльності кращі загальнолюдські цінності і зразки. Підкреслено, що в зарубіжних теоріях но- вої освітньої політики проглядаються два основних моменти, які слід було б враховувати і при розробці такої політики в Україні: а) оновлення навчально-виховного процесу в усіх ланках освіти; б) зміни в технологіях і механізмах управління сферою освіти. Хоча обидва аспекти важливі для держави (влади) як основного суб’єкта нової освітньої політики в Україні: перше — більше належить до повнова- жень самого навчального закладу, а друге — безпосередньо знаходиться у віданні держави.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Світч"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями