Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Самоусвідомлення.
Статті в журналах з теми "Самоусвідомлення"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Самоусвідомлення".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Продан, О. О. "Особливості самоусвідомлення особістості у студентів". Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія, вип. 46, ч. 2 (2013): 210–17.
Знайти повний текст джерела
2
Телеуця, В. "Архетип як основа національного самоусвідомлення". Література. Фольклор. Проблеми поетики, Вип. 36 (2012): 291–300.
Знайти повний текст джерела
3
Вертій, О. "Іван Франко і національне самоусвідомлення українців". Дзвін, № 5/6 (823/824) (2013): 136–53.
Знайти повний текст джерела
4
Даренська, В. "Культурно-історичні етапи самоусвідомлення української національної ідентичности". Українознавчий альманах, Вип. 5 (2011): 24–27.
Знайти повний текст джерела
5
Даренська, В. "Культурно-історичні етапи самоусвідомлення української національної ідентичности". Українознавчий альманах, Вип. 5 (2011): 24–27.
Знайти повний текст джерела
6
Hoshovska, Daria, та Yaroslav Hoshovskyi. "САМОУСВІДОМЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ З ПСИХОФІЗИЧНИМИ ВАДАМИ: ЕМПІРИЧНИЙ ВИМІР ПРОБЛЕМИ". Psychological Prospects Journal, № 33 (9 червня 2019): 91–102. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-91-102.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено результати емпіричного вивчення психологічних особливостей самоусвідомлення підлітків, які мають певні психофізичні вади розвитку. Дослідження здійснено в навчально-реабілітаційному центрі з вибіркою, учасники якої навчаються в інклюзивних класах. Установлено ускладений характер психо- й соціогенезу таких дітей, зокрема в ракурсі самоприйняття, самоставлення тощо. Емпіричним способом установлено, що самоприйняття для дітей із певними вадами розвитку є найбільш значущим, насамперед для самостверджувального самооцінювання та відстоювання свого психофізичного простору в середовищі однолітків. Завдяки інтерпретації результатів факторного аналізу вдалося виокремити такі основні чотири фактори, які концентрували змістово-функціональну сутність їх самоусвідомлення: агресивне самоприйняття, самовпевнена самотність, невротичне прийняття зовнішності, дифузність і тривожність самоставлення. Досліджуваним притаманний високий рівень самоповаги, який засвідчує внутрішнє прагнення дітей із психофізичними вадами бути такими, як усі інші: бажаними, рецептованими, шанованими тощо. Підлітки з психофізичними вадами розвитку намагаються презентувати себе як упевнених, самовпевнених і закоханих у себе молодих людей. Діти переживають численні розлади самоприйняття, що посилюються уявленнями про власні психофізичні недосконалості на тлі своїх однолітків, тому сепараційне відмежування є намаганням ствердитися на рівні посиленого самоаналізу й глибокого самоусвідомлення. Досліджуваним підліткам притаманний високий рівень самооцінної та міжособистісної тривожності, а також самовпевнена самотність, що відіграє як самостверджувальну, так і, вочевидь, психозахисну функцію. Для підлітків із психофізичними вадами особливо значущим є прийняття своєї зовнішності, що засвідчує їхнє прагнення бути в загальнопопуляційному річищі розвитку – вибудовувати образ Я та Я-концепцію. Проте усвідомлення своєї інвалідизованості породжує тривожно-депресивні й невротичні реакції, свідченням чого є високий рівень невротизації та тривожності. Констатовано необхідність надання таким дітям ревіталізаційної допомоги.
7
ILNYTSKA, Liubov. ""Освітньо-аналітична кодифікація" поглядів Івана Беха на співбуття "смисло-ціннісних" пошуків". EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society, № 3(I) (15 вересня 2020): 224–33. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2020.3-1.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Засобами "аналітичного узгодження" проаналізовано провідну наукову ідею відомого українського педагога та вченого Івана Дмитровича Беха, яка стосується визначення співбуття "смисло-ціннісних" пошуків на духовних засадах особистісного самоусвідомлення. Дослідження розширює фаховий погляд на понятійні виміри "смисло-ціннісного" волевияву завдяки такому авторському нововведенню, як: "освітньо-аналітична кодифікація".
8
Малюга, Наталія Миколаївна. "Суспільні мовні процеси в ретроспекції через призму української літератури". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 3 (20 травня 2009): 93–101. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v3i0.958.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про вплив письменників сучасної доби на суспільні мовні процеси. У художніх творах автор досліджує шляхи розв’язання проблем мовного самоусвідомлення, узаємодії особистості з поліетнічним середовищем. Проаналізовано два основні типи громадянсько-етнічної ідентичності, що набувають вираження у формі психоідеологічного тяжіння до україно- або російськомовного дискурсу.
9
Дзюба, Т. "Його духовні палестини (до проблеми самоусвідомлення Михайла Драгоманова-публіциста)". Теле- та радіожурналістика, Вип. 9, ч. 2 (2010): 44–52.
Знайти повний текст джерела
10
Пінчук, Ю. А. "Питання національного самоусвідомлення у студії М. Костомарова "Гетманство Бруховецкого"". Український історичний журнал, № 1 (490) (2010): 179–89.
Знайти повний текст джерела
11
Працьовитий, В. "Проблема національного самоусвідомлення в романі "Повнолітні діти" Ірини Вільде". Українське літературознавство, Вип. 69 (2010): 224–32.
Знайти повний текст джерела
12
Kolomiets, Elena. "Антиколоніальний дискурс у прозі Ольги Мак". Філологічний дискурс, № 8 (24 вересня 2018): 50–57. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2018.08.05.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто особливості культурного самоусвідомлення письменника-емігранта у просторі Нового Світу. Здійснено огляд творів Ольги Мак. Окреслено вплив художньої свободи на відкриття для південноамериканського читача «втраченого світу» України, а для українського читача – «світу загубленої цивілізації» Латинської Америки. Проаналізовано художньо-світоглядну парадигму творчості Ольги Мак, що значною мірою позначена антитоталітарним та антиколоніальним спрямуванням.
13
Pavelkiv, Roman. "РЕФЛЕКСІЯ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ МЕХАНІЗМ МОРАЛЬНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ". Психологія: реальність і перспективи, № 11 (22 жовтня 2019): 5–10. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi12.1.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто особливості моральної саморегуляції поведінки особистості та з’ясовано роль рефлексії в цьому процесі. Науково доведено, що основою моральної самосвідомості, зокрема, моральних установок та переконань, виступає моральна рефлексія. З позицій наукових досліджень констатовано, що моральна рефлексія, як єдність процесів самоусвідомлення та усвідомлення ставлення «Я-Інший», виступає провідним механізмом саморегуляції поведінки особистості.
14
Вертій, О. "Шевченкознавство Івана Франка в контексті національного самопізнання та самоусвідомлення українців". Дивослово, № 3 (696) (2015): 45–50.
Знайти повний текст джерела
15
Пінчук, Юрій. "Монографія М. Костомарова "Мазепа" як чинник формування самоусвідомлення української нації". Історичний журнал, № 1 (43) (2009): 3–18.
Знайти повний текст джерела
16
Коляда, Ігор. "Етнонаціональне самоусвідомлення української інтелігенції (на прикладі творчості І. Нечуя-Левицького)". Історія. Філософія. Релігієзнавство, № 3 (2009): 36–42.
Знайти повний текст джерела
17
Коляда, Ігор. "Етнонаціональне самоусвідомлення української інтелігенції (на прикладі творчості І. Нечуя-Левицького)". Історія. Філософія. Релігієзнавство, № 3 (2009): 36–42.
Знайти повний текст джерела
18
Коляда, Ігор. "Етнонаціональне самоусвідомлення української інтелігенції (на прикладі творчості І. Нечуя-Левицького)". Історія. Філософія. Релігієзнавство, № 3 (2009): 36–42.
Знайти повний текст джерела
19
Нагайко, Т. Ю. "Громадівський рух як феномен національного самоусвідомлення українців другої половини XIX ст." Наукові записки з української історії, Вип. 45 (2019): 17–24.
Знайти повний текст джерела
20
Москалик, Михайло Миколайович. "НАЦІОНАЛЬНА КОНСОЛІДАЦІЯ Й ІНТЕГРАЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ: АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД". Public management 26, № 1 (19 липня 2021): 143–51. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-1(26)-143-151.
Повний текст джерелаАнотація:
Надано увагу сутнісному значенню термінів “інтеграція” та “консолідація” для визначення маштабності актуальності інтегрального осмислення природи людства як соціуму на кожному рівні його життєдіяль- ності. Загальним маркером консолідованої та інтегрованої спільноти є підви- щення якісних показників життєдіяльності як окремих суб’єктів-індивідів, так і групи загалом. Зазначено, що релятивізм як методологічний принцип відносності вже стає ознакою не лише фізичного — матеріального (зокрема соціального), а та- кож і внутрішнього — психологічного світу людини [1, с. 8], тим самим знаме- нуючи про поширення серед суб’єктів соціального світу “космополітичних” тенденцій життєдіяльності. Наявне обумовлене явище архетипності людської природи як існування певної фільтр-матриці у сприйнятті, осмиленні, алгоритмах прийняття рі- шень та подальших дій являє собою нематеріальну, проте науково верифіко- вану “призму”, через яку, і завдяки якій “людина-носій” архетипу взаємодіє з оточуючим природним та соціальним середовищем. У назріваючу епоху метамодерну завдання перед людською сутністю полягає не в пошуку джерела або причин формування її архетипічної са- мобутності, а в удосконаленні здатності до самоусвідомлення наявних де- структивно-негативних алгоритмів та особистісної діяльності, на фізичному, емоційному та ментальному рівнях та у постійному розвитку вмінь коригува- ти їх у творче-позитивний вектор особистісного самовираження. Національна інтеграція та консолідація як явище і здатність для людини, яка пройшла шлях самоусвідомлення і самоаналізу з верифікацією себе як сутності згідно з її природньою та соціальною обумовленістю стає усвідомленою та безумовною точкою відліку в її житті. Подібні тенденції самоідентефі- кації сприятимуть міжособистісній гармонізації, покращенню інтеграційних та консолідаційних процесів.
21
Петренко, Л. "Джерела та самоусвідомлення українського експресіонізму (на матеріалі поезії і прози початку ХХ століття)". Вісник Прикарпатського університету. Філологія (літературознавство), Вип. 13/14 (2007): 103–9.
Знайти повний текст джерела
22
Kvitsynska, V. V. "Self-awareness of the unrealized writer's talent by Mykhailo Zhuk in the literary process of the 20th century." Science and Education a New Dimension VII(189), no. 55 (February 20, 2019): 31–33. http://dx.doi.org/10.31174/send-ph2019-189vii55-07.
Повний текст джерела
23
Nahaiko, Taras. "COMMUNITY MOVEMENT AS A PHENOMENANCE OF THE NATIONALSELF-COMMUNICATION OF UKRAINIANS OF THE SECOND HALF OF THE XIX CENTURY." Scientific notes on Ukrainian history, no. 45 (June 30, 2019): 17–24. http://dx.doi.org/10.31470/2415-3567-2019-45-17-24.
Повний текст джерела
24
Сhernous, Tetiana Yu, and Viktoriia O. Kalamazh. "MUSIC AND MOVEMENT AS A MEANS OF DEVELOPING THE SELF-AWARENESS OF PSYCHO-EMOTIONAL STATES OF FUTURE ELEMENTARY SCHOOL TEACHERS." Scientific Notes of Ostroh Academy National University: Psychology Series 1, no. 14 (January 27, 2022): 57–64. http://dx.doi.org/10.25264/2415-7384-2022-14-57-64.
Повний текст джерелаАнотація:
The article discusses the influence of music and movement on the development of the components of emotional intelligence as an important part of the general professional competence of future elementary school teachers. The urgency of the problem of developing the ability to recognize their own psycho-emotional states in the structure of emotional competence of future teachers is indicated. The data of empirical research on the dynamics of three main components of psycho-emotional state according to the SAN questionnaire – well-being, activity, mood and judgments of respondents on the difficulty / ease of recognizing their psycho-emotional states as a result of musical-motor intervention based on Orff approach are presented. The methodical basis of the research was based on the principles of the integrative concept of the Orff Approach with the focus on the influence of music and movement as a unity that activates different areas of the senses. Empirical research shows a positive dynamic concerning the recognition of parameters of psycho-emotional states due to the influence of music and movement. This confirms the effectiveness of the influence of these factors in the development of personal and interpersonal components in the structure of emotional intelligence of future elementary school teachers. Under the constant influence of external and internal stressors of the teaching profession, which usually lead to a decrease in creative and reduced motor activity, the influence of music and movement promotes better awareness of one’s own emotional states and is an effective mechanism that activates and trains nonverbal structures and reflection. The findings of empirical research confirm that it is desirable to attract innovative modern approaches to the process of developing the emotional intelligence of future elementary school teachers.
25
Kaminska, O. V. "ГЕНДЕРНІ ВІДМІННОСТІ САМОСПРИЙНЯТТЯ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 40(43) (17 листопада 2017): 72–79. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi40(43).62.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлено результати аналізу гендерних відмінностей самосприйняття в підлітковому віці. Підкреслено актуальність такого дослідження, оскільки неадекватне, спрощене або викривлене самосприйняття призводить до дисгармонійного розвитку особистості в цілому, заважає процесу її самореалізації та становленню в соціумі. Визначено роль самосприйняття в процесі побудови Я-образу і Я-концепції, виявлено його вплив на змістове наповнення уявлень, що забезпечують специфіку самоусвідомлення особистості. Емпірично доведено, що на самосприйняття особистості в підлітковому віці значною мірою впливають гендерні стереотипи, згідно з якими чоловіки повинні мати такі якості, як активність, сила, самостійність, агресивність, демонстративність, наполегливість, прагнення до домінування, незалежності й досягненнях, а жінки – схильність до концентрації на почуттях, експресивність, дружелюбність, чулість, слабкість, покірність, турботливість.
26
Вертипорох, О. "Індивідуальна психобіографія як модель творчого самоусвідомлення жінки-митця в романі "Українська Реконкіста" Ніли Зборовської". Вісник Черкаського університету. Серія "Філологічні науки", вип. 1, т. 2 (2016): 100–107.
Знайти повний текст джерела
27
ЯКУБОВСЬКА, Марія, та Романа МИХАЙЛИШИН. "ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ". Освітні обрії 50, № 1 (29 квітня 2020): 89–93. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.50.1.89-93.
Повний текст джерелаАнотація:
Автором порушено проблеми інноваційних особистісно-орієнтованих технологій у формуванні особистості студента. За концептуальними засадами акад. І. Беха, науково-теоретичні засади особистісно орієнтованих технологій культурологічного характеру базуються на основі створення емоційно збагачених виховних ситуацій, особистісного розвивального спілкування, використання співпереживання особистості та системного аналізу вчинків.
На прикладі аналізу науково-мистецького доробку акад. В. Рябчука досліджується культурологічний аспект процесу самоусвідомлення та самовиховання особистості та його роль в утвердженні якісних інноваційних процесів педагогічної взаємодії у системі формування основ екологічної безпеки нашого суспільства. У статті накреслюється алгоритм системних процесів формування культурологічного мислення сучасності, формування культурологічної компетентності, системне еволюційне осмислення дискурсу сучасної освіти та забезпечення варіативних технологій культурологічної освіти студентів; частково аналізуються тенденції особистісно гуманітарної технології викладання культурологічних дисциплін у закладах вищої освіти.
28
Kuzenko, Оlexandra, та Kateryna Lysenko-Gelembiuk. "Формування соціальної компетентності особистості в період дошкільного дитинства". Освітній простір України 17 (22 листопада 2019): 127–33. http://dx.doi.org/10.15330/esu.1.127-133.
Повний текст джерелаАнотація:
Оновлення змісту дошкільної освіти в умовах демократизації та духовного відро-дження українського суспільства актуалізує необхідність забезпечення сприятливих умов для соціального розвитку та самовдосконалення особистості, починаючи з дошкільного віку. Результати аналізу психолого-педагогічних досліджень дозволяють визначити напря¬ми соціалізації дитини дошкільного віку провідне місце, серед яких належить: 1) забез¬печенню адаптації дитини до соціального середовища, введення дитини в світ людських взаємин, формування у дітей відкритості до суспільства; 2) сприянню динаміці і розвитку самоусвідомлення, що дозволить дитині змінювати уявлення про себе і ставлення до себе у процесі життєдіяльності, формування готовності до сприймання соціальної інформації, виховання навичок соціальної поведінки; 3) формуванню в дитини життєвої позиції, допомога у самореалізації в суспільстві. Передусім це стосується виховання усвідомленого ставлення до себе як вільної самостійної особистості та до своїх обов’язків, що визначається зв’язками з іншими людьми, бажання пізнавати людей, робити добрі вчинки.
29
Шмарова, Наталія. "ЕКОНОМІЧНА ДЕПРИВАЦІЯ ЯК НЕГАТИВНИЙ ЧИННИК ПСИХОГЕНЕЗИ ОСОБИСТОСТІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ РАКУРС ПРОБЛЕМИ". Психологія: реальність і перспективи, № 14 (1 квітня 2020): 244–50. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.176.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних особливостей негативного впливу економічної депривації на соціо- і психогенез людини. Встановлено, що матеріальні обмеження виступають базовим чинником психологічного дискомфорту особистості, адже безробіття, фінансові нестатки і статусні позбавлення зумовлюють безсилля і депресію. Економічно депривована людина переживає внаслідок цього розгубленість, тривожність, роздратованість, фрустрованість, агресивність, острах за себе і своїх рідних. Неспроможність задовільнити базові особистісні й соціальні потреби, відсутність економічних ресурсів, переживання суб’єктивної бідності розбалансовують самоусвідомлення і діяльність, зумовлюють психоемоційні перепади і кризи. Людина в ситуації перманентної бідності спроможна переживати екзистенційний хаос, почуття розпачу й безпорадності перед життєвими труднощами, духовну спустошеність і приреченість, а також тривожно-фрустраційну невпевненість у своїх особистісних потенціалах і можливостях. Переживання відчуттів знехтуваності внаслідок байдужого і цинічного ставлення з боку матеріально забезпеченіших людей і незацікавленого у покращенні стану справ соціуму, може спонукати депривовану особу до усамітнення, замкнутості та інших депресивних моделей поведінки.
30
Fedoriv, Uliana. "Мотив (без)домності в романі Сергія Жадана «Інтернат»". Studia Methodologica 49 (19 грудня 2019): 33–48. http://dx.doi.org/10.25128/2304-1222.19.49.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано образ Втраченого Дому в романі Сергія Жадана «Інтернат». Звернено увагу на те, що автор використовує традиційний мотив дороги, апелюючи до теми прощання з рідним домом та можливого (не)повернення (до)Дому. У цьому контексті важливим є аналіз таких локусів, як інтернат, вокзал, мотель, магістраль, блокпост тощо.
Дім постає як просторова метафора родинної пам’яті. Сергій Жадан акцентує на проблемі невґрунтованості та «дезорієнтації на місцевості», подвійному травмуванні тоталітарним минулим та мілітарним сьогоднішнім. Відтак наголошено на проблемі ідентичності, самоусвідомлення, його втрати та пошуку. Тлумачачи Дім як філософсько-онтологічну константу, Сергій Жадан звертається до проблеми внутрішньої бездомності та екзистенційного сирітства. Аналізуючи травмоландшафт Донбасу, письменник ретельно вибудовує шлях до Дому як єдино можливий варіант повернення внутрішньої цілісності героїв, як можливість усвідомлення своєї ролі у макросвіті Великого Дому та шанс попрощатися із інтернатом як символічним простором внутрішньої колонії.
31
Артюхіна, Н. В., та А. І. Сімовоник. "ВПЛИВ НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ З АРТ-ТЕРАПІЇ НА ПІДВИЩЕННЯ КРЕАТИВНОСТІ ТА САМОУСВІДОМЛЕННЯ ВЛАСНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ". Scientific notes of Taurida National V.I. Vernadsky University, series Psychology, № 3 (2021): 10–17. http://dx.doi.org/10.32838/2709-3093/2021.3/02.
Повний текст джерела
32
Ордатій, Наталія. "Екологічна складова психологічного здоров’я людини в умовах трансформації українського суспільства". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)T.1 (2021): 184–93. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-184-193.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається проблема взаємозв’язку професійної діяльності особистості в еко-середовищі та її психосоматичного здоров’я. Показано, що збереження психосоматичного здоров’я можливо у випадку відповідності професійних вимог особистісним потенціалам, найважливішим з яких є стійкість. Проаналізовано потенційний ризик і екологічні чинники виникнення психосоматичних порушень. Зазначено, що самоусвідомлення особистістю своєї сутності як цілісної структури, активація процесів індивідуального розвитку дозволяють сформувати життєві тактики, спрямовані на збереження та відновлення власного здоров’я. Оптимальне співвідношення структурних компонентів особистості й підтримка ієрархічної субпідрядності рівнів забезпечує збереження основних внутрішньопсихічних зв’язків, стійкість і стабільність психіки на даному етапі розвитку (структурний аспект здоров’я). Разом з тим динаміка взаємодії цих компонентів і ступінь узгодженості основних психічних процесів визначає своєрідний характер становлення індивіда цілісною й унікальною індивідуальністю (динамічний або процесуальний аспект здоров’я). Здорова особистість характеризується впорядкованістю й співпідпорядкованістю складових її елементів з одного боку, та узгодженістю процесів, що забезпечують цілісність і гармонійний розвиток, з іншого. При цьому здоров’я є тим вагомим показником, що характеризує особистість у її цілісності, є необхідною умовою інтеграції усіх складових особистостей у єдину неповторну гармонійну Самість. Ключові слова:психологічна стійкість, психосоматичне здоров’я, психосоматичні розлади, еко-середовище, екологічні чинники.
33
Zhelanova, Viktoriіa. "Сутність та структура готовності майбутніх техніків-технологів до професійної самореалізації у контексті технологій харчування". Освітній простір України, № 16 (16 вересня 2019): 79–84. http://dx.doi.org/10.15330/esu.16.79-84.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено аналіз понять “готовність”, “професійна готовність”, “самореалізація”, “професійна самореалізація”, як семантичних складників базового поняття дослідження. Розкрито сутність феномену готовність майбутніх техніків-технологів з технології харчування до професійної самореалізації як складного інтегрованого особистісного утворення. що містить систему професійних знань, умінь та навичок, а також якостей та станів, зорієнтованих на професійну самореалізацію особистості в професії як сукупності процесів самопізнання, самоусвідомлення, саморе-гуляції, самотворення й самоконтролю. Представлено структуру готовності майбутніх техніків-технологів з технології харчування до професійної самореалізації, що містить мотиваційно-ціннісний компонент (сукупність ціннісного ставлення до майбутньої професійної діяльності техніків-технологів з технології харчування; бажання працювати техніком-технологом з технології харчування; мотиви, потреби, установки до самореа-лізації у майбутній професії); когнітивний компонент (знання нормативних документів державного й методичного рівня; знання технології виробництва харчової продукції; знання сучасних способів визначення якості сировини, напівфабрикатів, готових виробів; знання структури ринку та ринку постачальників продовольчої сировини; знання профе¬сійної термінології, канонів ділового спілкування; знання професійної етики та етикету); діяльнісний компонент (рефлексивні уміння (самоаналіз своєї професійної діяльності, усвідомлення власних ресурсів); уміння творчо реалізовувати теоретичні знання в нестан-дартних ситуаціях професійної діяльності; володіння сучасними харчовими технологіями та вміння використовувати їх; уміння адаптується до нових професійних умов.
34
Баліка, Людмила Миколаївна, та Галина Василівна Шелюк. "ЧИТАННЯ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЗАСІБ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДИТИНИ: AКТУАЛІЗАЦІЯ ПОГЛЯДІВ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО". Інноватика у вихованні, № 10 (7 листопада 2019): 137–43. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.203.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті акцентовано увагу на проблемі соціалізації дитини в суспільстві, її здатності до самоусвідомлення та самовдосконалення, до активної участі у соціальному житті країни. Зазначено, що в Законі України «Про освіту» визначено мету повної загальної середньої освіти – всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості. Проте відмічено, що сьогодні процес соціалізації особистості у закладах освіти набув характеру другорядності, поступившись першочерговістю процесу навчання. З’ясовано, що В. О. Сухомлинський виділяв школу як один з найважливіших соціальних інститутів, що забезпечує підготовку учнів до життя у суспільстві, визначає можливості особистісного, громадянського й професійного вибору. При цьому педагог вважав читання книг важливим засобом соціалізації дитини. Здійснений аналіз дав змогу стверджувати, що читання для Василя Олександровича виступало засобом уведення школярів в систему людських знань, формування уявлень про головні етапи життя людства. Зосереджено увагу, що Василь Олександрович Сухомлинський під час читання творів акцентував увагу на можливості показу моральної краси рідного народу, його уявлення про щастя: воно не лише у коханні, сімейному благополуччі, а й в усвідомленні правильно вибраного місця в житті, у прагненні до світлого майбутнього, у нерозривному зв’язку особистого і суспільного. Обґрунтовано, що у практичній діяльності Павлиської школи учні під час читання отримували знання, які були корисними для них в контексті загальнолюдських проблем; переорієнтації змісту з об’єктивно-байдужного на визначення його місця і ролі в соціокультурному аспекті; інтеграції різних знань щодо проблем становлення жінки і чоловіка.
35
Лімбах, Федір, Оксана Головко та Оксана Драч. "ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ КООПЕРАТИВНОГО НАВЧАННЯ З МЕТОЮ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ГОВОРІННІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, № 3 (1 лютого 2020): 149–63. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.77.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовані кооперативні методи, які застосовуються для удосконалення іншомовної комунікативної компетентності студентів вищих навчальних закладів. Представлено найбільш поширені методи кооперативного навчання, а саме метод «Навчаємось разом» (Learning Together) Роджера Джонсона та Девіда Джонсона, метод «Пилка» або Jigsaw Еліота Аронсона, метод «Пилка-2» Роберта Славіна, метод «Пилка-3» Роберта Шталя, метод «Пилка-4» Холлідейя, метод «Зворотня пилка» Тімоті Гедіна, метод «Предметна пилка» Кемаля Доймуша, Метод Навчання у Команді (Student Team Learning) Роберта Славіна, Метод організації дослідної групової роботи студентів (Group Investigation) Йаєль Шарана та Шломо Шарана. Дані методи можуть бути ефективно використані для удосконалення іншомовної компетентності у говорінні студентів вищих навчальних закладів. Кооперативне навчання, що відбувається у невеликій групі, у якій кожному студенту відведена своя роль, створює рівні можливості говоріння для студентів з різним рівнем мовленнєвих навичок. Навчаючись спілкуванню у невеликому оточенні, студенти стають більш впевненими та готовими до широкої взаємодії з усією групою і викладачем. Крім того, завдяки застосуванню кооперативних методів у студентів формуються уміння співпраці, а саме: активного слухання, аргументування своєї точки зору, ефективного роз’яснення, переконання інших та уміння вирішувати конфлікти. Таким чином, групова взаємодія студентів на занятті стає підґрунтям для розвитку критичного мислення та самоусвідомлення. Беручи участь у спільних проектах, що використовують методи кооперативного навчання, студенти розвивають свої власні стратегії мислення, водночас цінуючи думку іншого, а отже, стають більш цілеспрямованими, готовими до вирішення складних завдань, оскільки, взаємодопомога та взаємопідтримка є базисом для самовдосконалення.
36
Омельченко, Марина. "ПРОФЕСІЙНИЙ І ОСОБИСТІСНИЙ АСПЕКТИ У СТРУКТУРІ СВІДОМОСТІ КОРЕКЦІЙНОГО ПЕДАГОГА". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, № 3 (1 лютого 2020): 275–90. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.86.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті автор здійснює аналітичний огляд проблеми визначення співвідношення особистісного й професійного в структурі свідомості корекційного педагога як фахівця. Визначено актуальність проблематики, розглянуто результати наукових розробок провідних вчених з вивчення взаємозв‘язку свідомості з професійною діяльністю особистості, вплив професійних і особистісних факторів на професіоналізацію фахівця, структурні елементи професійної свідомості, представлені в психологічній літературі. З огляду на теоретичний аналіз наукових джерел, автор робить спробу модифікувати структуру професійної свідомості відповідно до виокремлення в ній п‘яти ключових блоків: когнітивного, рефлексивного, аксіологічного, мотиваційного, афективного. За цією структурою, кожен блок має відповідні показники. Функціонування когнітивного блоку професійної свідомості корекційного педагога проявляється формуванням і збагаченням професійних знань; рефлексивний блок – формуванням професійної Я-концепції, адекватної самооцінки, можливостями самоусвідомлення; аксіологічний блок – розвитком орієнтаційно-ціннісної системи, стійкими професійними інтересами, формуванням, визначенням пріоритетів та авторитетів; афективний блок – регулюванням професійних емоцій і почуття, здатністю до емпатії, стійкістю до емоційного вигорання. Всі визначені блоки й їхні показники чинять прямий вплив на особистість корекційного педагога, що показано в структурі, а також обґрунтовано в викладенні основних результатів дослідницької роботи; окрім цього визначається взаємовплив блоків когнітивний-рефлексивний, рефлексивний-аксіологічний, аксіологічний-мотиваційний, мотиваційний-емоційний. Аналізуючи всі ці аспекти, автор вказує, з одного боку, на взаємозв‘язок блоків професійної свідомості з загальним світосприйняттям людини, з іншого боку, їх уособленість, відокремленість від особистісної свідомості. В якості основних критеріїв оцінки професійної свідомості корекційного педагога зазначено рівні сформованості кожного з її блоку.
37
Чух Г. П. "ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ У ЗМІСТІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ВЧИТЕЛІВ-ФІЛОЛОГІВ: УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ КОРЕЛЯЦІЇ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 50 (22 січня 2022): 148–53. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.317.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено проблему формування міжкультурної компетентності здобувачів освіти у змісті післядипломної освіти вчителів-філологів. Закцентовано на українсько-польських культурно-історичних зв’язках під час вивчення мовно-літературних навчальних дисциплін. Відзначено, що освіта є відчутним фактором впливу на колективну свідомість нації, тому під час підвищення кваліфікації вчителів-філологів важливо включити означену тематику в зміст різних видів цієї діяльності. Доведено, що формування культури міждержавного добросусідства, міжетнічної толерантності доцільно розглядати в межах більш широкої проблеми, а саме: запровадження наскрізної змістової лінії «Громадянська відповідальність» у закладах загальної середньої освіти під час викладання української мови, української та зарубіжної літератури. Відзначено важливість формування громадянської компетентності здобувачів освіти, що передбачає як набуття національного самоусвідомлення, виховання патріотизму, так і поваги та толерантності до етносів, що населяють Україну, та народів інших країн загалом і сусідніх європейських держав зокрема. Такий підхід сприятиме виробленню навичок установлення доброзичливих стосунків із носіями різних мов, представниками різних культур, релігій.Відстежено відображення українсько-польських культурно-історичних зв’язків у змісті деяких підручників «Українська література» для закладів загальної середньої освіти. Розгляд проблеми формування міжкультурної компетентності здобувачів освіти загалом і відстеження українсько-польських культурно-історичних зв’язків зокрема під час різних форм підвищення кваліфікації вчителів-філологів сприятиме вдосконаленню процесу соціалізації здобувачів освіти, сприйняття ними української культури як складника загальноєвропейської і світової спадщини. Це сприятиме розвиткові в молодого покоління прагнення будувати спільне європейське майбутнє на засадах добросусідства.
38
П’ятаченко, С. В. "ФОЛЬКЛОР СЕЛА НИЖНЯ СИРОВАТКА У ЗАПИСАХ БОРИСА ГРІНЧЕНКА". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 4, № 94 (2019): 156–67. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2019.4.94.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу фольклорного матеріалу, зібраного Борисом Грінченком у 1884-1885 роках у селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії. Ці матеріали разом із записами з інших регіонів були опубліковані у збірниках «Етнографічні матеріали» (1895-1899) та «З вуст народу» (1901), які з того часу стали бібліографічною рідкістю і не доступні масовому читачеві. Увага до регіональних аспектів аналізованих збірників продиктована необхідністю глибшого осмислення регіональних аспектів народної традиційної культури та пов’язана із активізацією процесів національного самоусвідомлення населення сучасної Слобожанщини. Активну допомогу у збиранні фольклору Борису Грінченку надавали його учні, деякі з них пізніше продовжили справу свого вчителя. Увага до варіантів записаних пісень свідчить про науковий підхід до записування народної творчості. Фіксація народних творів відбувалася зі збереженням усіх локальних мовних, зокрема діалектних лексичних і фонетичних особливостей. Вміщені зразки творів супроводжувалися вказівками на те, де, ким і від кого вони записані, що свідчить про впровадження вченим елементів наукової паспортизації творів. До нижньосироватського фольклору, записаного Б. Грінченком, можна віднести 119 зразків народної прози, 175 різножанрових пісень і понад два десятки приказок, загадок і прикмет. Зафіксовані прозові твори – це легенди, перекази, казки і оповідки. Пісні з цього села – це низка календарнообрядових пісень та ліричні пісні. Окрасою збірника є розлогий запис народного весілля з Нижньої Сироватки, який містить 85 весільних пісень та опис епізодів цієї народної драми. Записано також було кілька дитячих та жартівливих пісень. Фольклорні матеріали, записані Б. Грінченком у Нижній Сироватці, відтворюють типовий зріз слобожанського фольклору, характерні жанри, сюжети та мотиви, а також зберігають характерні мовні особливості, притаманні цьому краю.
39
ШЕВЧЕНКО, Тетяна. "ТОПОС ЯК ОБРАЗ ПРОСТОРУ РЕФЛЕКСІЇ В ЕСЕЇСТИЦІ ВАСИЛЯ МАХНА («УЗДОВЖ ОКЕАНУ НА РОВЕРІ»)". Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, № 46 (29 листопада 2021): 157–63. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.19.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано топологічні особливості збірки Василя Махна «Уздовж океану на ровері». Дослідження відбувалося з огляду на методологію топологічної рефлексії, запропоновану філософом В. Савчуком. Суть топологічної рефлексії полягає в рекон- цептуалізації простору, котрий усвідомлюється одночасно і як носій соціальних і символічних значень, і як культурно навантажена категорія. Усі вони причетні до практик самоіденти- фікації того, хто їх осмислює, а у випадку з митцем – ще й художньо відтворює. Доведено, що В. Махно створює образ суміжної пам’яті й суміжних територій, котрі не передбача- ють центрування а пріорі. Митець не вибудовує жодних топологічних ієрархій, бо для нього й Україна, й Америка однаковою мірою важливі. В. Махно шукає власну дотичність до двох таких відмінних територій через образи й есеми, а есеїстичні техніки самоідентифікації як суб’єктивного письма щонайкраще підходять для цього. Проаналізовано практики індивіду- алізації простору, серед яких основні такі: відтворення географічних локацій через синесте- зійні образи; посутня роль деталі й подробиці; украй обмежена кількість описів упізнаваних місць, концентрація уваги на предметах, фрагментах, які є здебільшого своєрідним резуль- татом перетвореної свідомості; відсутність ієрархії в презентації топосів; полідискурсив- ний характер самих текстів; доповнення есеїв світлинами, котрі розширюють асоціативне поле читача тощо. Також проаналізовано структуру збірки й зроблено висновок, що 92 її есеї вільно укладено в умовну систему: сюжетної чи хронологічної послідовності тут не просте- жуємо. Єднають усі твори практики індивідуалізації простору, засоби перетворення відомих місць на «свої» через активізацію пам’яті. Основні з них – процеси феноменології пам’яті як оповідь про себе як такого, процес самоусвідомлення передусім як митця, homo faber.
40
Bratus, Ivan, та Halyna Kuzmenko. "ДЕЯКІ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ «ІНТЕЛЕКТУАЛІВ» У ТВОРАХ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ". ART-platFORM 1, № 1 (14 травня 2020): 39. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.1.2020.39-68.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті в історико-культурологічному аспекті крізь призму особистостей письменників розглядається проблема самоідентифікації особистості «людини-інтелектуала», подається художній аналіз деяких літературних творів ІІ пол. ХХ ст. у рамках загальної естетичної та етичної картини світу. На тлі домінування зосередженості головних героїв на своєму внутрішньому світі визначаються шляхи осмислення, самоідентифікації та «переродження» особистостей «інтелектуалів» у нових реаліях. У дослідженні розглянутий творчий доробок північноамериканських письменників Сола Беллоу, Джона Уільямса, Пета Корнея, Остіна Райта та радянських майстрів слова Василя Гроссмана, Анатолія Рибакова, Андрія Вознесенського. Кожен з них по-своєму дає аналіз історико-культурних реалій, розставляє відповідні акценти. Різниться івплив літературної спадщини кожного на сучасність.
На прикладі представлених творів цих авторів демонструється проблематика пошуку самоідентифікації особистості. Маркерами ідентифікації виступають національні, естетичні та моральні ознаки літературних персонажів. Досліджується вплив життєвих колізій на підвищення рівня самоусвідомлення. У статті побіжно наводяться спільні та відмінні фактори впливу на зображальні можливості в залежності від культурно-історичного контексту. Особлива увага надається внутрішній динаміці роздумів ліричних героїв, позитивних і негативних факторів постійної рефлексії. Розглядаються питання протидії тоталітаризму, збереження внутрішнього простору за умов ідеологічного тиску. Продемонстровано, що кожний ліричний герой має унікальний набір випробувань. Окремо увага надається попереднім спробам осмислити людське буття з точки зору самоаналізу.
Розглядається проблема історизму та його специфіки в романах письменників ХХ ст., найважливішою складовою художнього світу яких стає відтворення інтелектуальної, політичної суті епохи, яка формує певну психологію і філософські позиції героїв. При цьому історичний фон складається не тільки з характерних прикмет побуту і звичаїв часу, але й історичних подій.
Ключові слова: інтелектуал, особистість, самоосмислення, усвідомлення, самоідентифікація особистості.
41
Гордієнко, Ірина. "ФЕНОМЕН САМОПРИЙНЯТТЯ ТА ЙОГО ПРОЯВИ: КОНТЕНТ-АНАЛІЗ ТВОРІВ-САМОЗВІТІВ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, № 9(54) (27 лютого 2020): 46–57. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.9(54).04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті викладаються результати дослідження широкого спектру прояву феномену самоприйняття як багаторівневої властивості особистості, що відбиває специфіку та ступінь прийняття людиною себе такою, якою вона є. Мета дослідження – вивчення якісних характеристик самоприйняття, які надають змогу отримати уявлення про його модальність (якість та знак – прийняття чи неприйняття себе) та ознаки в контексті основних видів психічної активності людини: емоційної, когнітивної та поведінкової. Теоретико-методологічною основою дослідження обрано континуально-ієрархічну концепцію структури особистості, запропоновану О. Санніковою, в межах якої презентовано якісні характеристики самоприйняття. Основним методом дослідження визначено контент-аналіз творів-самозвітів. Предметом дослідження виступили індикатори якісних характеристик самоприйняття. Процедура контент-аналізу творів за темою «Самоприйняття та його прояви» проводилась у три етапи: підготовчий, виконавчий та аналітико-інтерпретаційний. За результатами аналізу було визначено 274 лінгвістичні одиниці, що надають додаткову інформацію про психологічний зміст та структуру феномену самоприйняття особистості, було складено тезауруси якісних показників самоприйняття, що об’єднані у відповідні блоки, які характеризують емоційний, когнітивний, поведінковий і контрольно-регулятивний компоненти самоприйняття. До емоційного блоку увійшли характеристики емоційно-забарвленого переживання самоприйняття щодо визнання свого існування таким, яким воно є. Індикатори когнітивного параметру самоприйняття – континуум ознак, які відбивають згоду людини з існуванням такою, яка вона є, в думках. Індикатори поведінкового параметру надано діапазоном ознак зовнішніх проявів у поведінці, діях, що відбивають самоприйняття або неприйняття себе. Контрольно-регулятивний параметр презентовано ознаками, які відбивають ступінь контролю за емоційною, когнітивною, поведінковою репрезентаціями прийняття себе та мірою самоусвідомлення, що забезпечує стійкість самоприйняття на відповідному, індивідуально прийнятому рівні. За результатами контент-аналізу визначено риси особистості, що гіпотетично пов’язані з самоприйняттям як властивістю особистості, та чинники самоприйняття.
42
НОВАКОВИЧ, Мирослава, Ольга КАТРИЧ та Ярослав ХАЦІНСЬКИЙ. "РОЛЬ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ПРОЦЕСАХ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІЄТВОРЕННЯ У ГАЛИЧИНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА XIX – ПОЧАТОК XX ст.)". Східноєвропейський історичний вісник, № 19 (30 червня 2021): 66–76. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.19.233835.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою пропонованого дослідження є визначення ролі і місця музичної складової у процесах українського культурного націєтворення у Галичині в умовах панування монархії Габсбурґів. Методологія дослідження побудована на комплексному застосуванні історичного, ретроспективного та культурологічного методів. Історичного – у висвітленні історичних реалій соціо-політичного буття галицьких українців в умовах імперії Габсбургів. Ретроспективного – в аналітичній реконструкції культурних форм публічної реалізації національного самоусвідомлення українців Галичини на межі XIХ–XX ст. Культурологічного – при естетичній оцінці мистецьких явищ та форм, що народжувалися в культурному просторі підавстрійської Галичини досліджуваного періоду і сприяли українському націєтворенню на цих теренах. Наукова новизна здійсненої розвідки полягає у виокремленні культурно-мистецької сфери як аналітичної оптики, що дає змогу більш повно осмислити й оцінити історично вагомі процеси формування української ідентичності галичан у мультикультурному соціумі імперії Габсбургів. Висновки. У розбудові української національної культури у Галичині другої половини XIХ – початку XX ст. вагоме місце відігравала діяльність численних музичних товариств, а також творчість галицьких композиторів, пов’язана з поетичним словом Т. Шевченка. Ці фактори стали вагомим чинником подолання германізації і полонізації галицького населення, що перебувало в умовах, де українська мова була усунута з публічного життя і деколи навіть з домашнього вжитку. Частково цю проблему вдалося подолати завдяки творчій діяльності О. Нижанківського, Д. Січинського, Ф. Колесси, Г. Топольницького, Я. Лопатинського. Згадані композитори зверталися до текстів відомих письменників, які репрезентували українську літературу в підросійській Україні (О. Кониський, Б. Грінченко, Леся Українка, А. Кримський) і в підавстрійській Галичині (І. Франко, У. Кравченко, В. Пачовський, Б. Лепкий, О. Луцький). У такий спосіб вони утверджували та пропагували не лише українську музику, але й українське слово, пробуджуючи своєю творчістю “виразний дух нації”.
43
Попик, Олег. "ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЛЮДСЬКОЇ ЕКОДЕСТРУКТИВНОСТІ: «TEDEUM VITE» ЧИ КОЛЕКТИВНЕ «МОРТІДО»". Psychological Prospects Journal, № 37 (15 червня 2021): 202–13. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2021-37-202-213.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою представленого дослідження є спроба осмислення екодеструктивної діяльності людини крізь призму досягнень психологічної науки. Зокрема, витоки людської екодеструктивності запропоновано шукати у потязі до руйнування, що визначено як мортідо.
Методами дослідження є аналіз, узагальнення та систематизація теоретичних джерел вітчизняних і зарубіжних учених з питань психологічних витоків деструктивності та агресії, в т.ч. у ставленні до навколишнього середовища.
Результати. На основі екстраполяції даних щодо причин міжособистісної агресивної поведінки, сформовано висновки, що деструктивність у ставленні до навколишнього середовища може виявлятися більш наявно, коли вона є прихованою за ширмою інституцій, тобто реалізуватися деперсоніфіковано, за умови, що довкілля посідає роль «об’єкта». Визначено, що об’єктивізація довкілля, деперсоніфікація в питаннях управління довкіллям, а також завуалювання загрозливих наслідків екодеструктивних проявів постають основними психологічними чинниками, що становлять підґрунтя метафізики антропогенної діяльності. Деструктивність розглянуто через руйнування, як глибоко екзестенційний процес, що характеризує й супроводжує буття людини, а також через категорію свободи. Визначено, що свобода детермінувала дебіологізацію людини та створила певний емоційний вакуум, відчуття порожнечі та втраченого минулого, і цей травматичний досвід в еволюційному вимірі призвів до формування не тільки аутодеструктивності, але й потягу до руйнування середовища свого існування. Запропоновані інструменти скорочення екодеструктивних впливів, зокрема самокорекція й самоусвідомлення в процесі реалізації управлінських рішень, як атрибут персоніфікації в питаннях управління якістю довкілля.
Висновки. Виявлено, що антропогенний вплив є деструктивним в тому випадку, коли ця діяльність невиправдана або ж нелімітована, тобто порушує природний фон чи усталені механізми саморегуляції і підтримки гомеостазу в екосистемах, саме тому важливою є демаркація предметного поля й окреслення перспектив мінімізації екодеструктивних проявів виключно через усвідомлення психологічних механізмів, що лежать в основі невиправданого руйнування людиною себе та середовища свого існування, а не будь-якої діяльності, що може мати певний вплив на стан довкілля.
44
Ліщенко, М. В., та Н. М. Гриців. "ЛІНГВІСТИЧНА МОДЕЛЬ РІВНЕВИХ МЕТОДІВ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ НА ЗРАЗКАХ ТВОРУ ІВЛІНА ВО «ЧОЛОВІКИ У ВІЙСЬКУ»". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 137–44. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-19.
Повний текст джерелаАнотація:
Самоідентифікація є досить популярним предметом досліджень багатьох психотерапевтів і лінгвістів. Щоправда, кожна праця науковців намагалась скоріше знайти нові аспекти й кути погляду на питання ідентифікації себе, ніж пояснити чи зробити ґрунтовне статистичне дослідження. Власна ідентичність – поняття, яке реалізується за допомогою мультивимірних невербальних і вербальних засобів і багатьох факторів, лінгвістично ж індивід проходить такий процес чи не найчастіше. До уваги варто брати не тільки безпосередній комунікативний дискурс, де активується соціально маркована ідентичність, але й внутрішні когнітивні референції та конструювання самосхем. Такі інструменти внутрішнього аналізу індивіда за допомогою самодіалогу є багатим ресурсом для визначення як поточного самоусвідомлення людини, так і її справжнього характеру. Завдяки таким дискурсам, як автобіографічні твори й терапевтичні монологи активуються вербальні засоби вираження потрібних самосхем, що намагаються передати в мов ленні необхідні образи власного портрета й життя. Стаття є багатовимірним і багатопрофільним аналізом із новими пропозиціями щодо подальших психолінгвістичних досліджень. Основною концепцією та питанням, яке необхідно розв’язати, є створення та розгляд лінгвістичної основи для процесів самоідентифікації. Первинні й ретельно зібрані дані з масштабного роману Івліна Во «Чоловіки у війську» служили фундаментальним матеріалом для побудови й аргументації наших лінгвістичних моделей самоідентифікації, які виявились важливими й цінними методами для самосвідомості й загальних лінгвістичних досліджень також. Затверджені й проаналізовані дані мають різні граматичні категорії, лексичні рівні й навіть одиниці мови. Щоправда, усі вибрані дані мають однакову прагматичну функцію – вони вказують на «я»-позицію мовця та його мислення, завдяки якому спікер чи діяч у взаємодії чи у внутрішньому діалозі може свідомо й несвідомо ідентифікувати себе в різних життєво важливих аспектах. Було визнано, що мовець використовує конкретні речення та граматичні категорії слів як інструмент для самоідентифікації як раціонально, так і ірраціонально, дозволяючи лексичному рівню мови бути корисними знаряддями не тільки для комунікативного вираження, але й для когнітивних (ідентифікаційних) причин.
45
Lozova, Olga, та Olena Lytvynenko. "Змістові індикатори особистісної спрямованості у персональних наративах підлітків із депривацією вербального розвитку". PSYCHOLINGUISTICS 30, № 1 (25 жовтня 2021): 114–38. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2021-30-1-114-138.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. У статті представлено результати дослідження персональних наративів підлітків, які мають порушення слуху і зору, а також їх однолітків без відповідних порушень.
Мета даної роботи полягала в аналізі змістових індикаторів персональних наративів підлітків із депривацією вербального розвитку. В ході теоретичного пошукування було систематизовано підходи до розуміння онтогенезу та дизонтогенезу становлення особистості; проаналізовано результати попередніх досліджень мовної свідомості та мовленнєвої поведінки підлітків, становлення яких відбувається в умовах вербальної депривації; узагальнено теоретичні напрацювання, щодо ролі текстуальної взаємодії в процесі формування особистісної спрямованості.
Методи. В якості методів емпіричного дослідження використано наративний аналіз персональних текстів респондентів із застосуванням процедур обґрунтованої теорії. Статистична обробка отриманих даних здійснювалась за допомогою U-критерію Мана-Уїтні.
Результати. В результаті емпіричного дослідження було визначено низку особливостей, характерних для кожної з трьох груп респондентів (ті, які мають порушення слуху, ті, які мають порушення зору та ті, які не мають порушень у роботі аналізаторів). Порівняльний аналіз отриманих даних дозволив констатувати однорідність персональних наративів підлітків з порушеннями зору та без жодних порушень і принципову відмінність текстів, створених досліджуваними, які мають порушення слуху, а відповідно живуть в умовах вербальної депривації.
Висновки. На основі даних, отриманих в результаті емпіричного дослідження було проаналізовано значення вербальної депривації в процесі особистісного становлення підлітків. Доведено, що підліткам, чиє особистісне становлення відбувається в умовах депривації вербального розвитку притаманні специфічні форми особистісної спрямованості. Особистісна спрямованість визначає специфіку сприймання навколишнього світу, самоусвідомлення та накопичення власного життєвого досвіду, що і знаходить відображення у персональних наративах. Специфічність відображеної у наративах спрямованості підлітків, які мають порушення слуху та її відмінність від спрямованості осіб, які мають порушення зору, свідчить про те, що саме вербальна депривація (а не функціональний дизонтогенез загалом) визначає особливості формування особистісної спрямованості. Перспективи подальших досліджень цієї тематики вбачаємо у детальному вивченні лінгвістичних, стилістичних та семантичних аспектів мовленнєвої поведінки осіб, розвиток яких перебігає в умовах вербальної депривації.
46
Чумак, Тетяна. "ДУХОВНІСТЬ ТА ЕКЗИСТЕНЦІЙНИЙ ВИБІР У ТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 2-3 (9 квітня 2021): 356–61. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.073.
Повний текст джерелаАнотація:
Леся Українка – письменниця широкого творчого діапазону. За своє коротке життя залишила нащадкам великий літературний доробок – полум'яну поезію, філософську драматургію, талановиту прозу, оригінальні публіцистичні та критичні статті, переклади. Вона бачила світ у образному сприйнятті: воно було у Лесі настільки всеосяжне, що виявлялося не лише в художньому слові, а й у роботі пензлем, у майстерній грі на фортепіано. На літературну арену Леся Українка вийшла спочатку як поет та перекладач, потім закріпила за собою славу талановитого драматурга і водночас досягла значних успіхів як прозаїк, розкривши таким чином свій багатогранний талант. У несприятливій для повнокровного розвитку України суспільній атмосфері межі ХІХ–ХХ століть родина Косачів вирізнялася своїми демократичними поглядами, плеканням національних традицій, всебічною освіченістю. Виховуючись у такому середовищі, Леся не могла не зазнати його впливу на формування власних поглядів, уподобань, життєвих настанов. Її громадянська свідомість, національна гідність, демократичні позиції були закладені саме в родинному колі. А ще, напевно, вродженою особливістю натури пояснюється отой постійний дух непокори, волелюбства, ота зневага до труднощів і втоми, оте гордовите бажання ніколи не бути слабкою, розбитою, зневіреною. Українська літературознавча думка XX ст. неодноразово зверталася до осмислення творчого доробку Лесі Українки в найрізноманітніших аспектах: проблематики, поетики (передусім жанру й образності), типології тощо, але досі практично не існує окремих наукових шкіл у лесезнавстві, немає глобального прочитання художньої спадщини одного з найбільших геніїв національної літератури. Леся Українка розробила власну, самобутню й цілісну філософську систему, яку можна охарактеризувати як гуманістичний індивідуалізм. Поетеса впевнена в тому, що тільки духовність спроможна врятувати людство від занепаду. Враховуючи роль і значення слова в житті людини, упевнено можна стверджувати, що саме слово формує людину, а не людина – слово. Очевидно, що Леся Українка вбачає сенс людського буття, а також виділяє гуманістичний ідеал через людину, яка є духовно багатою особистістю і здатна боротися за волю свого народу, національні інтереси, національну гідність. Ідеалом особистості для поетеси також є людина праці, оскільки внутрішній світ людини вона аналізує в таких поділах: людина і суспільство; людина і природа; самоусвідомлення власної суті. У наш час духовність можна назвати нагальним велінням часу, без якого неможливо побудувати незалежну самостійну державу. Для Лесі Українки проблема екзистенційного вибору виступає сутнісною характеристикою людини (світогляду, розуму, почуття, переконання, волі та ідеалу), яка прагне знайти сенс свого існування. Окреме місце займають погляди Лесі Українки, які збагатили свідомість народу ідеями незалежності і свободи, гуманізму та демократії. Її свідомість знаменувала собою вершину філософського осмислення світу людини. Проблема духовності та екзистенційного вибору в творчій спадщині Лесі Українки набуває все більшої універсальності та, на жаль, вона є недостатньо дослідженою. Суттєве місце в її творчості посідає проблема духовної сутності людини.
47
Борзик, О. Б. "АСПЕКТНИЙ АНАЛІЗ ГЕНЕЗИ КАТЕГОРІЇ «ГАРМОНІЯ»". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (30 вересня 2020): 25–36. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-25-36.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аспектному аналізу ґенези категорії «гармонія». Установлено, що сучасне суспільство потребує професійних дій щодо окультурення, утвердження морально-ціннісних орієнтирів, сприяння самоусвідомленню того, що людина є гармонійною часточкою Всесвіту та відновлення гармонії у системі людина-людина-природа-суспільство. З’ясовано, що відповідно до специфіки певного напряму науки різні аспекти феномену «гармонія» безпосередньо чи опосередковано розкриваються філософією, психологією, етикою, естетикою та педагогікою. Аналіз наукової літератури засвідчив, що гармонія є філософською категорією, розуміння якої в кожному історичному часовому проміжку пов’язане з проблемами космології, гносеології, етики, базисом яких є естетичні ідеали та уявлення про особистість, суспільство та світобудову. Установлено, що вперше лексема «гармонія» зустрічається у міфології давніх греків. Доведено, що Античність сформувала раціоналістичну гармонію як пайдею, що відображає духовні, моральні, етичні й естетичні імплікації. Наголошено, що прихід епохи Нового часу надає естетичне пояснення явищу гармонії як прекрасного: результат зміни світогляду особистості, злиття внутрішнього світу в єдине гармонійне ціле шляхом вольової діяльності. З’ясовано, що у Новітньому часі розуміння гармонії набуває більш диференційного та структурованого вигляду, де простежуються не лише філософські, але й психологічні аспекти. Установлено, що наприкінці ХХ століття уявлення про гармонію піддається іронічному, деструктивному поштовху редукції, змінити які покликане ХІХ століття шляхом відновлення втрачених духовних, моральних істин. Доведено, що сучасні науковці розкривають поняття «гармонія» крізь призму благополуччя, краси та духовності.
48
Gon, O. M. "Компаративне наближення до хронотопу "Кантос" Паунда". Literature and Culture of Polissya 98, № 14f (18 травня 2020): 97–111. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-14f-98-97-111.
Повний текст джерелаАнотація:
Паундова візія історії людства в епосі "Пісні" є викликом стереотипному припущенню, що самé словосполучення "американський епічний канон" (цивілізаційно-історичний, суспільно-політичний, філософсько-естетичний) імплікує наперед відомий презирливий оксиморон. "Кантос" органічно функціонують у континуумі американської епічної традиції, започаткованій "Гартфордськими дотепниками". Засадничий хронотоп модерного епосу Паунда трансформує просвітницький прогресистський імпульс "imperium sine fine dedi" на деміургійний дискурсоцентричний "завжди-теперішній" час, побудований на Гомеровому каноні "in medias res". Принципвзаємопроникнення, трансфузії ліричного й епічного, автобіографічного й історичного, фікційного та документального компонентів складає у "Кантос" багаторівневий художній хронотоп, побудований на модерністському принципі монтажу, який посутньо залежить від концепту деміурга, та радикально відрізняється від структурування ренесансного, бароково-класицистичного й романтичного епосів. Пролептична та етіологічна поетика традиційних епосів та функція авторського слова в них опукло виокремлює такі конститутивно оригінальні прийоми модерного епосу, як монтаж і калейдоскопічна оптика, спонтанність поетичного висловлювання, поєднання соціального і художнього, самоусвідомлена рефлексивність, недовіра до центруючого наративу автора чи ліричного героя. Разом з тим ще в давньоанглійському епосі відчитується реверсивний, зворотній рух частин. Такий човниковий, або версифікаційний, погляд наісторію як ідею вічного повторення складає основу хронотопу "Кантос". Версифікація як похідне від versus (повернення) реалізована Паундом за лекалами рефреноцентричних моделей європейських твердих поетичних форм, котрі об’ємно репрезентовані в історичному дискурсі поеми. У віршах Тичини, київських неокласиків і Мандельштама ця ідея втілена в ізоморфних образах чорнозему й плуга, які символізують як модерністський деміургійний потенціал слова творити світи, так і трагічну долю українського "розстріляного відродження", висловленого в багатозначних образах-бустрофедонах, що органічно поєднують конотаційний ореол плуга, ріллі й версифікації.
49
Patsan, V. O. "Персональна метафізика Б. П. Боуна як особистісний досвід пізнання". Grani 19, № 4 (15 березня 2016): 51–62. http://dx.doi.org/10.15421/1716078.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття націлена на визначення особливостей первинної для американського персоналізму — здійсненої Б. П. Боуном - експлікації особового характеру пізнавальної діяльності, що стала основоположною для його «персоналізованої» онтології. На основі аналітичного огляду основних векторів проблематизації персонально-суб’єктивного, прокладених у філософсько-гуманітарному просторі сучасності, виявляється переростання персоналістичної інспірації постнекласичної філософії в поновлення тієї взаємодії філософського і богословського дискурсів, яка виявилася висхідною для персоналістської думки і спрямовувалася на возз’єднання раціональності з її духовними першоджерелами в ході рефлексії персонального способу буття, відкритого на підгрунті теїзму. Орієнтація на таке подолання розмежованості раціонального та етичного вимірів особистісності пов’язується зі ствердженням на нинішньому - «постсекулярному» - етапі філософствування метаонтологічного характеру проблеми особистості, встановленого у середині ХХ ст. видатним православним богословом і філософом-персоналістом В. М. Лоським. Доводиться, що для подальшого осмислення метаонтології особистісного, відкритої Священним Писанням і викладеної святоотецькою тріадологією, необхідною є і ретроспекція тієї траєкторії наближення філософської думки до Надприродного Одкровення, яка була прокладена при спробах персоналізації онтології, здійснених наприкінці ХІХ й у першій половині ХХ ст., зокрема — при формуванні боунівської персональної метафізики. У ході історико-філософської реконструкції епістемологічних підвалин «особистісного світу», побудованого основоположником персоналістичної філософії США, встановлюється, що самодостатнім пізнавальним критерієм для нього виступає емпіричний факт «дійсності персонального знання», яка формується «живим я», самоусвідомленим не як феномен, я як «найбільш конкретна реальність» і здатним у своєму «внутрішньому досвіді» подолати обмеженість чуттєвого сприйняття, відчувши «етичну потребу в етичному Творці» і звернувшись безпосередньо до Нього. Шляхом зіставлення поглядів Б. П. Боуна з ідеями І. Канта та О. Конта, охопленими його рефлексією, обгрунтовується перевага боунівської концепції особистості над «об’єктивованими» визначеннями суб’єкта, яка забезпечується її генетичним зв’язком із християнським вченням.
50
Нестерова, Ірина. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ СТАНОВЛЕННЯ ОНТОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ СУБ’ЄКТНОСТІ У ПРОЦЕСІ САМОУСВІДОМЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ". Молодь і ринок, № 10 (165) (11 листопада 2018). http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2018.147043.
Повний текст джерела