Статті в журналах: "Саморозвиток організації"

1

Бойко, Я. В. "САМОРОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ТА САМООСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТА". Educational Dimension 29 (19 травня 2022): 102–7. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4914.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто проблему саморозвитку особистості та організації самоосвітньої діяльності студентів. Розкрито сутність поняття «саморозвиток», «самоосвіта». Досліджено особливості педагогічного процесу, який спрямований на формування і розвиток самоосвітньої діяльності студентів. З’ясовано причини низького ціннісного ставлення до саморозвитку, самовиховання у студентів. Визначено умови успішної організації саморозвитку, самоосвіти майбутніх учителів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

РОМАНЬКОВА, Катерина. "ПРОФЕСІЙНИЙ САМОРОЗВИТОК ПЕДАГОГІВ ШЛЯХОМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ". Humanities science current issues 3, № 28 (27 липня 2020): 236–41. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.3/28.208778.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Пустовіт, Григорій Петрович. "КРАЄЗНАВЧА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ В ІННОВАЦІЙНОМУ РОЗВИТКУ". Інноватика у вихованні, № 9 (11 червня 2019): 72–82. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.131.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті виокремлено й схарактеризовано сутнісні ознаки формування краєзнавчої компетентності вчителів географії в інноваційному розвитку шкільної освіти, особливості і, головне, можливості формування досліджуваного феномена і його вплив на розвиток і саморозвиток вчителя. Актуалізовано, що саме краєзнавча компетентність вчителя географії передбачає володіння глибокими знаннями з конкретної галузі професійної діяльності (у нашому трактуванні з організації і здійснення суто краєзнавчої роботи дітей та учнівської молоді), сформовану стійку мотиваційно-емоційну установку на досягнення високого результату власної професійної діяльності, на розвиток здібностей, особистісних якостей, творчого ставлення до навчання зростаючої особистості. Відтак, краєзнавчу компетентність учителів географії визначено й обґрунтовано як багатофакторну особистісну якість, у структурі якої усталеними є наступні компетенції: мотиваційна; емоційно-ціннісна; активно-пізнавальна; предметно-професійна; саморозвитку; дослідницька. Розкрито й схарактеризовано ознаки самостійності вчителя географії у розвитку своїх професійних знань, умінь і навичок з організації і здійснення краєзнавчої роботи дітей та учнівської молоді у школі. Враховуючи сутність і специфіку організації і здійснення вчителем географії навчально-пізнавальної, пошуково-експериментальної і дослідницької діяльності краєзнавчого спрямування та конкретної суспільно корисної, масової чи природоохоронної роботи учнів, визначено рівні її здійснення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

КУРЧАТОВА, Анжеліка. "ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ ЗАСОБАМИ САМОРОЗВИТКУ". Acta Paedagogica Volynienses 1, № 1 (13 квітня 2022): 85–91. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано психолого-педагогічну літературу з питання формування та розвитку педагогічної творчості вихователя засобами саморозвитку. Розкрито сутність понять «педагогічна творчість», «творча діяльність», «саморозвиток». Схарактеризовано основні умови для формування педагогічної творчості засобами саморозвитку. Обґрунтовано важливі якості творчої особистості. Актуальність дослідження обґрунтовано визначенням протиріч між: об’єктивною потребою суспільства в оригінальних і високоефективних підходах педагога до освітніх завдань і високим рівнем адміністрування в системі дошкільної освіти; сучасними запитами щодо креативності педагогічної діяльності та жорсткої регламентації її в освітньому просторі сучасного закладу дошкільної освіти; необхідністю розкриття творчого потенціалу дитини та суб’єкт-об’єктним стилем педагогічної взаємодії. Педагогічна творчість представлена як пошук педагогом нових рішень у постановці нових завдань, застосуванні нестандартних прийомів діяльності, здатності передбачати та оптимально вирішувати своєрідні проблемні ситуації, що виникають у роботі вихователя. Сучасний заклад дошкільної освіти потребує вихователя, який готовий працювати в умовах інноваційних змін, що відбуваються в освіті, продукувати нові ідеї щодо організації педагогічного процесу, ініціювати та реалізовувати творчі проекти, проявляти творчі вміння, створювати таке освітнє середовище, яке було би комфортним для дитини, сприяло розкриттю її потенційних можливостей розвитку, виховувало творчу особистість. Ідеться про вихователя-дослідника з новим педагогічним мисленням, креативного фахівця, гуманіста й оптиміста за переконанням, який бачить дошкільне дитинство в усій його унікальності, а заклад дошкільної освіти – у різноманітності творчих підходів до виховання дітей. Такий вихователь уміє знаходити в роботі з дітьми нові ресурси, продукувати ефективні форми, способи спілкування та взаємодії з ними. Результатом творчості вихователя є зростання його професійної майстерності та особистісний саморозвиток, стимулювання творчої ініціативи вихованців та їхньої пізнавальної активності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Шульга, Л. М. "ТВОРЧЕ САМОВИРАЖЕННЯ ДІТЕЙ В ХУДОЖНЬО-ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ: СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 182–88. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-28.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено аналіз проблеми запровадження педагогічних підходів до творчого самовираження дітей дошкільного та молодшого шкільного віку в художньо-практичній діяльності. Констатовано, що освітній процес з художньо-продуктивної діяльності дітей в закладі дошкільної освіти та початковій школі в основному зорієнтовано на оволодіння основ зображувальної грамоти, формування технічних навичок, наслідування зразка педагога, а наявні підходи до організації творчого самовираження в художньо-практичній діяльності є недосконалими, повною мірою не відповідають сучасним вимогам і не забезпечують наступності. Обґрунтовано, що науково-методологічною базою для подальшої розбудови освітнього простору мистецького напряму з урахуванням наступності та позицій відкритості, співтворчості, спрямованості на саморозвиток кожної дитини можуть бути теоретичні основи педагогічної синергетики. Розкрито сутність синергетичного підходу в організації художньо-практичної діяльності дітей на заняттях із образотворчої діяльності в закладі дошкільної освіти та уроках мистецтва в початковій школі, який надає можливість вибору одного з багатьох шляхів розвитку і сприяє активізації творчого потенціалу дитини для цілісного, відкритого пізнання дійсності. Охарактеризовано п’ять етапів організації процесу творчого самовираження в художньо-практичній діяльності на основі синергетичного підходу: мотиваційний; чуттєво-пізнавальний; художньо-комунікативний; творчо-діяльнісний; рефлексивно-ціннісний. Зазначено, що синергетичний підхід до організації художньо-творчого самовираження дітей спрямований на забезпечення саморозвитку, творчості та нелінійності мислення; невіддільність процесу пізнання від досвіду та спілкування, результатом якого є активне створення дітьми знань, набуття необхідних вражень, почуттів, досвіду, вмінь та навичок художньо-естетичної діяльності; формування нового типу відносин між учителем та дитиною, взаємодопомога та співпраця, спільний, творчий розвиток світу; діалогічне спілкування із природою, мистецтвом, навколишнім світом та розкриття власних тенденцій розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Katsero, Oksana. "Формування психолого-компенсаторних компетентностей як метод запобігання професійного вигорання викладачів закладів вищої освіти". Освітній простір України 17 (15 листопада 2019): 297–303. http://dx.doi.org/10.15330/esu.17.297-303.

Повний текст джерела

Анотація:

Вчасна діагностика, ідентифікація психоризиків у професійному середовищі закладу вищої освіти, які призводять до професійного вигорання викладачів з урахуванням результатів вивчення особистостей, форм організації і функціонування освітніх систем сприяє розробленню методики організації професійної підготовки і науково-методологічної системи формування психолого-компенсаторних компетентностей у викладачів, що забезпечують зайнятість, якість і безпеку життя нині, і в майбутньому. Психо-компенсаторні компетентності сформовані у ході професійної підготовки в системі післядипломної освіти убезпечують викладача від психоризиків професійного середовища та запобігають його професійному вигоранню, пролонгуючи саморозвиток, самовдоско¬налення у ході зайнятості впродовж життя тим самим сприяють його якості та безпеці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

ІВАНЧУК, Сабіна. "ЕКОЛОГО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЧИННИК ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ". Acta Paedagogica Volynienses 1, № 1 (13 квітня 2022): 61–65. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Формування екологічно доцільної поведінки як невід’ємного складника екологізації сучасної освіти є головним викликом часу. У статті проаналізовано еколого-освітнє середовище як чинник ефективності професійної підготовки майбутніх вихователів. З’ясовано, що аналіз поняття «освітнє середовище» здійснюється через такі родові ознаки, як: конкретне середовище навчального закладу; умова і засіб навчання та виховання; система впливів й умов формування особистості; сукупність матеріальних, педагогічних та психологічних чинників розвитку і саморозвитку особистості; багаторівнева система умов, що забезпечує оптимальні параметри освітньої діяльності; природно та штучно створене соціокультурне оточення людини; субстрат індивідуалізованої діяльності, що є перехідним від навчальної ситуації до життя, тощо. Визначено, власне, поняття «освітнє середовище» – це сукупність умов, чинників, впливів і можливостей, що створюють оптимальний простір та ситуацію для розвитку потреб, інтересів і здібностей студентів, забезпечують їхню активну позицію в освітньому процесі, особистісно-професійний розвиток та саморозвиток. Зроблено висновок, що значення еколого-освітнього середовища у професійній підготовці майбутнього вихователя є джерелом екологічної освіти, місцем розгортання навчальної та позанавчальної діяльності, проведення екологічних й еколого-педагогічних досліджень, організації різних екологічних практик студентів, створення творчої сприятливої атмосфери для навчання, спілкування, наукового пошуку всіх суб’єктів освітнього процесу, а моделювання та організація доцільного еколого-освітнього середовища сприятиме інтеграції компонентів готовності студентів у виховання екологічно відповідальної поведінки дошкільників, опануванню професійних та екологічних цінностей, розвитку готовності як особистісно-професійної якості майбутнього фахівця.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Ящук, Інна. "МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПРИНЦИПУ ДИТИНОЦЕНТРИЗМУ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СИСТЕМІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО". Інноватика у вихованні, № 10 (7 листопада 2019): 111–18. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.205.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті схарактеризовані методичні аспекти принципу дитиноцентризму в педагогічній системі В.О.Сухомлинського. Особливості дидактичного аспекту висвітлено з позиції єдності таких педагогічних явищ: викладання як системи діяльності з метою створення умов для навчально-пізнавальної діяльності учнів; учіння як цілеспрямованої, мотивованої, саморегулюючої, перетворюючої діяльності з оволодіння, перетворення, збереження й застосування системи знань, в результаті якої відбувається розвиток й виховання зростаючої особистості; саморозвиток учасників процесу навчання як активної, послідовної, прогресивної і незворотної зміни соціально-психологічного статусу особистості учня у процесі навчання у зв’язку з його потребою у самоудосконаленні. З’ясовано, що принцип дитиноцентризму в Павлиській школі реалізувався на знанні вчителем особистості кожного учня, мотивації навчання, підтримці його первинного бажання вчитися; формуванні знань необхідних для самореалізації у суспільстві; орієнтації на розвиток індивідуальних особливостей кожної дитини, що сприяють її особистісному зростанню та успішній самореалізації у суспільстві; педагогіці партнерства між усіма учасниками навчально-виховного процесу. Розкрито особливості виховного аспекту принципу дитиноцентризму, що полягають в організації позакласної та самоосвітньої діяльності, спрямованої на гармонійне поєднання інтересів усіх учасників виховного процесу: вихованця, який прагне вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; школи, стратегічна мета якої - забезпечення школярів знаннями для успішної їх реалізації у суспільстві; суспільства, зусилля якого спрямовані на моральний саморозвиток особистості; держави, зацікавленої в тому, щоб школярі зростали гідними громадянами своєї країни Розкрито потенціал педагогічної системи В.О.Сухомлинського щодо реалізації принципу дитиноцентризму в освітній процес сучасної школи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Іващенко, Андрій, та Альона Іващенко. "СТРУКТУРА ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ ТА ЇЇ РОЛЬ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ". Society. Document. Communication, № 6/2 (3 липня 2019): 77–94. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-6/2-77-94.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається поняття «позааудиторна робота університету», вона вивчається як особлива форма організації студентського життя поза розкладом занять у вищій школі на принципах зацікавленості та добровільності, що створює умови для особистісного розвитку і творчої самореалізації майбутніх психологів. Позааудиторна робота є логічним продовженням аудиторних занять і проходить паралельно з ними. Вона допомагає успішно навчатись, розвиває ініціативу, сприяє розумовому, фізичному, естетичному зростанню, задовольняє культурні запити та спрямовує енергію на творчу корисну діяльність студентів, зокрема майбутніх психологів. На нашу думку, вона має найбільш ефективний вплив на ціннісну спрямованість особистісного саморозвитку майбутніх психологів. Значення позааудиторної роботи щодо особистісного саморозвитку майбутніх психологів зумовлене тим, що вона ґрунтується не на примусі, а на принципах добровільності, врахуванні їхніх інтересів, здібностей та прагнень. Проте у сучасних умовах в організації позааудиторної роботи вищої школи, вплив на особистісний саморозвиток студентів через недостатню розробку її змістової сторони й методичного забезпечення займає не пріоритетне місце. В процесі теоретичного аналізу особливостей структури позааудиторної роботи майбутніх психологів було виокремлено такі її складники: культурно-дозвіллєва діяльність за інтересами, спортивно-оздоровча діяльність, самостійна навчально-наукова діяльність, студентське самоврядування. З’ясовано, що за кількістю учасників виділяють такі форми позааудиторної діяльності: індивідуальні, групові, масові та комплексні. Характер позааудиторної роботи університету сприяє практичному застосуванню таких методів: інтерактивних, проблемних, проектних, методів стимулювання й мотивації, самоконтролю та самовиховання тощо. Позааудиторна робота сприяє формуванню моральних якостей майбутніх психологів, розвитку їх творчого потенціалу, формуванню особистісного стилю діяльності та поведінки, розвитку потреби та навичок самоосвітньої діяльності, вихованню здорового способу життя, розвитку вольових, лідерських та організаторських якостей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

АЛЕКСАНДРОВА, Світлана, Ірина ПИСАРЕВА та Ольга РАДІОНОВА. "НАУКОВО-ДОСЛІДНА ДІЯЛЬНІСТЬ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПІДПРИЄМСТВ ТУРИЗМУ ТА ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 183–89. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-183-189.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено роль науково-дослідної діяльності студентів у закладах вищої освіти як однієї з важливих умов становлення особистості та формування високопрофесійного фахівця підприємств туризму та готельно-ресторанного бізнесу; розглядаються завдання, принципи та деякі аспекти її організації. Цей вид робіт сприяє розвитку людини як особистості та професіонала, поєднує в собі навчання, пізнання, спілкування; дозволяє розширити знання, заглибитись в ті питання, які цікаві саме студенту. Уточнено поняття «професійний та особистісний розвиток студента» як цілеспрямований, свідомий процес виявлення та вдосконалення власного рівня професійної компетентності (знань, умінь, особистих якостей), що сприяє успіху особистості як у житті, так і, зокрема, в професійній діяльності. З'ясовано основні організаційно-педагогічні умови, дотримання яких сприятиме формуванню особистості студента, орієнтованого на безперервний саморозвиток, серед них: створення освітнього середовища з ціннісним ставленням усіх його учасників до самоосвіти та самовдосконалення; особистий приклад, активність, креативність науково-педагогічних працівників; створення атмосфери захопленості спеціальністю. Наукова діяльність має бути гармонійним продовженням та поглибленням освітнього процесу. З метою залучення студентства до науково-дослідноїдіяльності, її планування та організації, акцентується увага на важливості дотримання принципів студоцентризму (орієнтації на інтереси та мотивацію тих, хто навчається), диференціації, систематичності, індивідуальної орієнтації, поступовості процесу залучення студентів до цього складного творчого виду діяльності. Запропонований диференційований підхід до науково-дослідної діяльності здобувачів вищої освіти передбачав: вивчення якостей особистості кожного з них, інтереси, нахили, рівень самосвідомості, соціальну зрілість, мотивацію, рівень знань, вмінь, низки психологічних особливостей тощо. Досліджено досвід організації науково-дослідної роботи у закладах вищої освіти, запропоновано деякі інноваційні методи залучення до неї студентства. Ключові слова: саморозвиток, самовдосконалення, науково-дослідна діяльність, мотивація, диференційований підхід.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Матукова, Ганна, Наталья Прус та Дар’я Матукова-Ярига. "ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ: ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ФАХІВЦЯ МЕДИЧНОЇ СФЕРИ". Молодий вчений, № 1 (89) (29 січня 2021): 261–66. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-51.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено теоретичні питання становлення майбутнього фахівця медичної сфери, що передбачає розвиток і саморозвиток особистості, спрямований на формування професійно важливих якостей, підвищенню конкурентоспроможності та соціальної активності молодого фахівця. Виявлено різні аспекти впровадження інноваційних освітніх технологій у навчальний процес майбутніх фахівців медичної сфери, вплив освітніх технологій на розвиток управлінських компетентностей. Визначено, що ігрові педагогічні технології поєднують групу методів, прийомів організації педагогічного процесу у підготовці майбутніх медиків й сприяють конкурентоспроможності майбутніх фахівців. Виявлено за необхідне опанування майбутніми спеціалістами сфери медицини компетентностями формування бізнес-проектів та інших якостей майбутнього управлінця.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Бакуменко, Т. К., І. В. Доля та Ю. В. Холостенко. "ЖИТТЄВІ ЦІННОСТІ ТА ОРІЄНТАЦІЇ ЯК ЧИННИК САМОРОЗВИТКУ ПЕДАГОГА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (30 грудня 2021): 6–18. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-6-18.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано проблему саморозвитку педагога в контексті його життєвих цінностей та сенсожиттєвих орієнтацій. Трансформування освітнього простору в сучасній Україні вимагає від фахівців розвитку професійно важливих якостей, формування здатності до самовдосконалення та зростання, які неможливі без усвідомлення сенсів власного життя та діяльності. Саморозвиток педагога розглядається авторами як здатність до постійного пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових умінь та навичок, організації освітнього процесу для суб’єктів професійної діяльності, ефективне управління ресурсами та інформаційними потоками, вміння моделювати індивідуальну професійну траєкторію, оцінювати й прогнозувати результати власної діяльності. Для педагога важливим є усвідомлення сутності, значення та завдань власної педагогічної діяльності, її мети, вміння постійно співвідносити поточні педагогічні завдання із перспективами. Залежно від сенсу, який надає фахівець власній діяльності, визначаються цілі життя та розвиток внутрішніх потреб. Проведене дослідження переконливо доводить, що педагоги з розвиненою здатністю до саморозвитку мають життєві цінності та сенсожиттєві орієнтації, які суттєво відрізняються від аналогічних утворювань у фахівців, які зупинилися у розвитку або цей процес у них дуже сповільнився. Педагоги з високим рівнем здатності до саморозвитку мають потребу в об'єктивній інформації про власну особистість, прагнуть самопізнання, самовдосконалення; мають відповідальне ставлення до обов'язків; відрізняються поблажливістю до людей та їх недоліків і вимогливістю до себе, загальною конструктивністю особистості; професійна діяльність для них є пріоритетною, також для них важливими є проблеми родини та суспільного життя. У зв’язку з цим постає актуальне питання для подальших наукових розвідок, а саме – як стимулювати процес саморозвитку педагога, які психологічні технології для цього використовувати, як оцінювати отримані результати тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Potapchuk, Tetіana, та Nataliіa Annenkova. "До проблеми професійного розвитку майбутнього викладача". Освітній простір України, № 16 (16 вересня 2019): 117–24. http://dx.doi.org/10.15330/esu.16.117-124.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначені загальні шляхи оптимізації системи професійного розвитку викладача, орієнтованого на саморозвиток, узагальнюючи головні теоретичні позиції щодо сутності компетентнісної професійної освіти, її структурної організації, системо¬творних параметрів якості: а) подолання пріоритетності інформаційно-репродуктивної системи післядипломної освіти, методів та технологій її реалізації, орієнтації на усереднений, типовий рівень професійної діяльності викладача; б) забезпечення суб’єктної позиції педагога в процесі професійного розвитку, програмування методики підвищення професійної компетентності, орієнтуючись на власний потенціал розвитку, особистісну орієнтованість освітньої діяльності, що реалізується за індивідуальною траєкторією; в) сприяння переходу від зовнішнього управління освітнім процесом до самоуправління, активуючи процеси самодіагностики, самоаналізу, самопрограмування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Shmyr, Mariia. "Self-Development as a Factor in the Organization and Implementation of Research Activities of Future Foreign Language Teachers." Bulletin of Luhansk Taras Shevchenko National University 2, no. 6 (329) (2019): 142–50. http://dx.doi.org/10.12958/2227-2844-2019-6(329)-2-142-150.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Мукан, Н. В., Л. І. Гук та М. В. Гаврилюк. "ЕГЕРТОН РАЄРСОН ТА ЙОГО ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ОСВІТИ В КАНАДІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 32–38. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-05.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто педагогічні погляди та специфіку управлінської діяльності видатного канадського педагога Егертона Раєрсона, який вва- жається засновником системи освіти провінції Онтаріо. Проведено ана- ліз науково-педагогічної літератури, що висвітлює різноманітні аспекти проблеми дослідження. Проведено ретроспективний аналіз соціоісто- ричних, культурних та освітніх чинників (сімейне виховання, соціальне середовище, освітнє середовище, священництво, журналістська та нау- ково-дослідна діяльність, саморозвиток та самовдосконалення) розвитку особистості Е. Раєрсона). Визначено основні періоди його життєвого та творчого шляху. Досліджено послідовність освітніх реформ, які були впроваджені у шкільну систему освіти у сферах: управління шкільною освітою, орга- нізація навчання (зокрема, компоненти освітнього процесу, серед яких цільовий (практична зорієнтованість освіти), контекстуальний (відповід- ність навчальних матеріалів цінностям канадського суспільства), опера- ційний (відповідність методів навчання), стимулювально-мотиваційний (запровадження похвальних листів), контрольно-регулюючий (запровадження нових критеріїв та оціню- вання), оцінно-результативний (практичне використання теоретичних знань), стандартизація освітніх про- грам (державне управління шкільним навчанням; реалізація принципів освіти (обов'язковості, доступності, практичного спрямування, релігійних та моральних засад навчання, загального особистісного розвитку); введення обов'язкових предметів; розвиток логіки організації навчання; використання різноманітних інди- відуальних, групових, усних, письмових метод оцінювання; організація навчання для дітей з особливими потребами). Досліджено реалізацію педагогічних поглядів Е. Раєрсона у системі підготовки вчителів (ство- рення Нормальної школи, визначення стандартів сертифікації вчителів, підняття заробітної плати, організа- ція пенсійного фонду для вчителів). Проаналізовано вплив педагогічних поглядів Е. Раєрсона та його управлінської діяльності на розвиток освітніх систем інших канадських провінцій та територій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Шетеля, Наталя. "СУЧАСНА КУЛЬТУРНА СИТУАЦІЯ ЯК ЧИННИК НОВИХ ВИМОГ ДО ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 24, № 1 (7 травня 2021): 440–55. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v24i1.653.

Повний текст джерела

Анотація:

У ситуації духовної деградації, що є типовою для останніх десятиліть, виникає проблема збереження і розвитку людського в людині. Крім того забезпечення високого ціннісного статусу людини обумовлює необхідність створення умов для набуття кожним індивідом позитивних особистісних якостей і передбачає наявність умов для самореалізації і самовизначення на тлі гармонізованих соціальних відносин. В такій ситуації особливого значення набуває галузь культури та мистецтв. Метою дослідження є з’ясування впливу сучасної культурної ситуації на галузь культури і мистецтв. До основних завдань віднесено: 1) детермінацію характеру сучасної культурної ситуації; 2) окреслення сучасних підходів до визначення змісту й особливостей галузі культури і мистецтв; 3) з’ясування впливу сучасної культурної ситуації на вказану галузь, зокрема на культурно-мистецьку освіту як засіб її розбудови. Методологічна основа дослідження визначена його теоретичним характером й передбачає залучення загально-теоретичних і аналітичних методів на тлі використання соціологічних, філософських, культурознавчих й педагогічних наукових напрацювань та публікацій українських і зарубіжних науковців з проблематики дослідження. На підставі проведеного аналізу показано, що нині світова культурна ситуація зазнає кардинальних змін, що супроводжується тенденціями культурних змін. У зв’язку з цим актуальною є увага до галузі культури та мистецтв, адже тут створюється та використовується символічний капітал та соціальний капітал, відбувається відтворення набору цінностей духовного та матеріального порядку. Стан і перспективи галузі прямо залежать від якості організації культурно-мистецької освіти. На часі професійна підготовка конкурентоспроможної особистості майбутнього професіонала, орієнтованого на постійне самовдосконалення, творчий пошук, самореалізацію і саморозвиток. Втім нині перед галуззю постала ціла низка теоретичних проблем та практичних завдань, що знайшли своє відображення у представленій роботі. Зокрема, йдеться про необхідність врахування специфіка галузі культури та мистецтв у процесі організації культурно-мистецької освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Чернець, Ігор Валерійович, та Світлана Олегівна Даньшева. "Віртуальне освітнє середовище як фактор конкурентоспроможності вищої освіти". Theory and methods of learning mathematics, physics, informatics 13, № 3 (25 грудня 2015): 234–41. http://dx.doi.org/10.55056/tmn.v13i3.1005.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуті різні аспекти визначення «віртуальне освітнє середовище». Мета: виявлення педагогічних умов ефективного використання віртуального освітнього простору ВНЗ для організації саморозвитку студентів. Завдання: 1) здійснити теоретичний аналіз досліджень, присвячених вивченню ролі віртуального інформаційного простору у розвитку особистості; 2) виявити можливості використання віртуального інформаційного простору для організації самонавчання і самовиховання студентів. Об’єкт дослідження: процес педагогічного супроводу саморозвитку студентів у ВНЗ. Предмет дослідження: процес оптимізації саморозвитку студентів в умовах їх знаходження у віртуальному освітньому просторі університету. Методи дослідження: класифікація, систематизація, системно-структурний аналіз. Результати: запропоновано власне визначення цього поняття, проаналізовано переваги та недоліки віртуальної форми мобільності, а також її ефективність та основні суб’єкти віртуального освітнього середовища. Висновки: організація процесу навчання у ВНЗ повинна сприяти реалізації педагогічних умов, що забезпечують оптимальний педагогічний супровід самонавчання і самовиховання студентів в процесі їх знаходження в інформаційно-освітньому просторі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

ХРИК, Василь. "ПРІОРИТЕТНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА". Acta Paedagogica Volynienses, № 5 (30 грудня 2021): 171–78. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.26.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. У статті обґрунтовано пріоритетні умови підготовки майбутніх фахівців лісового господарства. Методологія. Встановлено, що ефективними пріоритетними умовами підготовки майбутніх фахівців лісового господарства є: формування ціннісних орієнтацій фахівців лісового господарства для особистісного зростання, самовдосконалення, самореалізації; стимулювання мотиваційної сфери у професійних намірах; активізація пізнавальних інтересів і потреб, установка на саморозвиток для вдосконалення професійних знань, умінь, компетентностей; формування професійно важливих особистісних якостей майбутніх фахівців лісогосподарської галузі, суб’єктної позиції в опануванні майбутньої професійної діяльності. Наукова новизна. З’ясовано, що перша пріоритетна умова спрямована на формування мотиваційної сфери майбутніх фахівців лісового господарства. До цієї умови віднесено посилення мотивації й закріплення професійного вибору, формування позитивного та емоційного ставлення до обраної спеціальності, розвиток стійких професійних намірів у лісогосподарській галузі, що відповідають потребам особистості й суспільства. Друга пріоритетна умова спрямована на формування когнітивної сфери майбутніх фахівців лісового господарства. До цієї умови віднесено когнітивно-професійне наповнення процесу навчання, активізацію самостійності й ініціативності здобувачів, усвідомлення здобувачами соціальної значущості обраної професії, закріплення професійного вибору. Третя пріоритетна умова розроблена з метою впливу на формування дієвої сфери майбутніх фахівців лісового господарства. До цієї умови віднесено оволодіння прийомами й уміннями професійної діяльності, включення здобувачів у різні види навчально-професійної роботи, забезпечення професійної стійкості та орієнтації особистості у професійних цінностях, стратегічне проєктування власного професійного розвитку. Висновки. Встановлено, що під час реалізації кожної умови вирішується коло завдань, яке зумовлює вибір засобів, методів і прийомів педагогічного впливу, форм організації занять, що визначають характер діяльності здобувачів та викладачів. Доведено, що розроблені пріоритетні умови є внутрішнім чинником, який доповнюється зовнішнім фактором (організаційно-методичним забезпеченням) та спрямовується на підвищення ефективності процесу професійної підготовки майбутніх фахівців лісового господарства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Клочко, А. О. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ СТИЛІВ УПРАВЛІННЯ В МЕНЕДЖЕРІВ ОСВІТНІХ ОРГАНІЗАЦІЙ". Problems of Modern Psychology, № 1 (30 червня 2021): 45–51. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-1-5.

Повний текст джерела

Анотація:

Ефективність функціонування освітніх організацій залежить від обраного менеджерами освіти стилю управління. У статті представлено модель організаційно-психологічних характеристик розвитку інноваційних стилів управління в менеджерів освітніх організацій. Виділено три групи організаційно-психологічних характеристик, що впливають на розвиток інноваційних стилів управління в менеджерів освіти. До кожної з груп ввійшли характеристики, які стосуються психологічних характеристик менеджерів та освітніх організацій, і характеристики, які пов’язані з організаційно-функціональними, характеристиками організації та організаційно-професійними й соціально-демографічними характеристиками менеджерів освіти. Першу групу становлять організаційно-психологічні характеристики, які зумовлені особливостями розвитку освітніх організацій: психологічні (рівень організаційного розвитку; особливості педагогічного колективу; креативний потенціал) та організаційно-професійні характеристики освітніх організацій. Другу групу утворили організаційно-психологічні характеристики, які зумовлені особливостями діяльності та поведінки менеджерів освітніх організацій (психологічні, організаційно-функціональні та соціально-демографічні). До психологічних характеристик групи віднесено: особистісні характеристики менеджерів освіти (екстраверсія; прив’язаність; самоконтроль; емоційна стійкість; експресивність); здатність менеджерів до саморозвитку; в) креативний потенціал менеджерів освіти («моя особистість»; «мій підхід до розв’язання проблем»). Третя група організаційно-психологічних характеристик розвитку інноваційних стилів управління зумовлена особливостями взаємодії менеджерів з освітніми організаціями (задоволеність роботою, показники суб’єктивного благополуччя, відданість організації). Вивчення психологічних характеристик розвитку інноваційних стилів управління може бути покладено в основу як емпіричних досліджень, спрямованих на вивчення психологічних чинників розвитку й особливостей діяльності освітніх організацій, так і в основу тренінгових програм для психологічної підготовки менеджерів освітніх організацій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Bakiko, Ihor, Sergіy Savchuk, Vitaly Dmitruk та Vladimir Kovalchuk. "Адекватність самооцінки фізичного розвитку за показниками фізичної підготовленості хлопців середніх класів". Physical education, sport and health culture in modern society, № 2(54) (1 липня 2021): 56–61. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-02-56-61.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Для виховання й формування цінностей особистої фізичної культури школяра необхідні відповідні умови організації фізичного виховання та визначення його значимого статусу й іміджу в суспільстві. Проте вчені відзначають украй низький рейтинг цінностей фізичної культури в сучасному суспільстві. Мета дослідження – дослідження адекватності самооцінки фізичного розвитку за показниками фізичної підготовлено- сті хлопців середніх класів для визначення ефективності засобів педагогічного контролю в процесі фізичного виховання. Методи дослідження – аналіз даних науково-методичної літератури, нормативно-правових доку- ментів, програми з фізичної культури, педагогічне тестування фізичної підготовленості, методи математичної статистики, тест-опитувальник Є. В. Боченкової «Самоопис фізичного розвитку». Визначено фізичну підготов- леність хлопців 6- та 9-го класів за загальноприйнятою методикою. Також надавалися відповіді на опитувальник для визначення самооцінки фізичного розвитку (за Боченковою Є. В.). Результати дослідження та ключові висновки. Самооцінка – це елемент самопізнання, рефлексії, яка характеризується емоційно насиченою оцінкою себе як особистості, своїх можливостей, критичному ставленню до себе й тим самим впливає на ефективність діяльності людини. Самооцінка формується протягом розвитку підлітків під впливом соціуму та може відображати їх ціннісні орієнтації, які стимулюють або пригнічують діяльність спрямовану на саморозвиток. Аналіз взаємозв’язку між показниками допомагає визначити засоби, завдяки яким хлопці відчувають можливість досягнення визначеної мети. У цьому разі ми розглядаємо кореляційні зв’язки між самооцінкою й показниками фізичного розвитку. Найвищі коефіцієнти кореляції в шестикласників між даними самооцінки та фактичними показниками фізичного розвитку не перевищують r = 0,6 (фізична активність) і r = 0,21 (самооцінка). Вагомі коефіцієнти кореляції дев’ятикласників між показниками самооцінки й фактичними даними фізичного розвитку не перевищують r = 0,9 (зовнішній вигляд) r = 0,28 (фізична активність). Проведені дослідження виявили неадекват- ність самооцінки фізичної підготовленості хлопців середніх класів, що свідчить про важливість теоретичного висвітлення та практичного впровадження в уроки фізичної культури розділу педагогічного контролю й самоконт- ролю фізичної підготовленості, що має бути стимулом для самовдосконалення в процесі фізичного виховання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Бакіко, І. В., О. В. Радченко, В. В. Файдевич, А. Г. Чиж та В. П. Констанкевич. "АДЕКВАТНІСТЬ САМООЦІНКИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ЗА ПОКАЗНИКАМИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ДІВЧАТ СЕРЕДНІХ КЛАСІВ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 1 (27 вересня 2021): 14–22. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-1-02.

Повний текст джерела

Анотація:

Для виховання і формування цінностей особистої фізичної культури школяра необхідні відповідні умови організації фізичного виховання і визначення його значущого статусу та іміджу в суспільстві. Проте вчені відзначають украй низький рейтинг цінностей фізичної культури в сучасному суспільстві. На думку авторів, необхідні кардинальні зміни щодо розуміння суті фізичної культури на базі широкого філософсько-культурологічного підходу, що дадуть можливість зорієнтувати систему неспеціальної фізкультурної освіти на формування і відтворення людини в цілісній єдності тілесного і духовного. Критерієм оцінки ефективності педагогічної діяльності у сфері неспеціальної фізкультурної освіти, на думку М. Маєвського, має бути не лише рівень здобутих нових фізкультурних знань, формування рухових умінь і навичок, розвиток фізичних здібностей, але і позитивне мотиваційно-потребове ставлення до фізичної культури, що може проявлятися у зверненні до саморозвитку, самовираження, самооцінки, самоконтролю, самопізнання, самовиховання, самореалізації, самовизначення, самоосвіти, самовдосконалення, тобто до самореалізації й удосконалення свого духовного і фізичного начала, що і є важливим феноменом культури. Мета дослідження полягає у визначенні адекватності самооцінки фізичного розвитку за показниками фізичної підготовленості дівчат середніх класів для виявлення ефективності засобів педагогічного контролю в процесі фізичного виховання. Були використані такі методи дослідження: аналіз даних науково-методичної літератури, нормативно-правових документів і програм з фізичної культури, педагогічне тестування фізичної підготовленості, методи математичної статистики, тест-опитувальник Є.В. Боченкової «Самоопис фізичного розвитку». Дослідження проводилось протягом березня – квітня 2021 року. Спочатку ми визначали фізичну підготовленість дівчат 6-го та 9-го класів за загальноприйнятою методикою. Також дівчата відповідали на запитання опитувальника для визначення самооцінки фізичного розвитку (за Є.В. Боченковою). Пропонувалось дати самооцінку своєму фізичному розвитку за такими показниками: «здоровʼя», «координація рухів», «фізична активність», «стрункість тіла», «спортивні здібності», «глобальне фізичне «Я», «зовнішній вигляд», «сила», «гнучкість», «витривалість» та «самооцінка». Результати дослідження та ключові висновки. Самооцінка – це елемент самопізнання, рефлексії, який характеризується емоційно насиченою оцінкою себе як особистості, своїх можливостей, критичним ставленням до себе і впливає на ефективність діяльності людини. Самооцінка формується протягом розвитку підлітків під впливом соціуму і може відображати їх ціннісні орієнтації, які стимулюють або пригнічують діяльність, спрямовану на саморозвиток. Аналіз взаємозв’язку між показниками допомагає визначити засоби, завдяки яким дівчата відчувають можливість досягнення визначеної мети. Ми розглядаємо кореляційні зв’язки між самооцінкою та показниками фізичного розвитку. Найвищі коефіцієнти кореляції шестикласниць між показниками самооцінки і фактичними показниками фізичного розвитку не перевищують r = 0,9 (сила) та по r = 0,8 (фізична активність та стрункість тіла). Найвищі коефіцієнти кореляції дев’ятикласниць між показниками самооцінки і фактичними показниками фізичного розвитку не перевищують r = 0,9 (гнучкість) та по r = 0,8 (координація рухів, фізична активність, спортивні здібності, глобальне фізичне «Я»). Проведені дослідження виявили неадекватність самооцінки фізичної підготовленості дівчат середніх класів, що свідчить про важливість теоретичного висвітлення і практичного впровадження в уроки фізичної культури розділу педагогічного контролю і самоконтролю фізичної підготовленості, який має бути стимулом для самовдосконалення в процесі фізичного виховання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Білоус, Олена Сергіївна. "Організація креативної діяльності студентів у процесі навчання в педагогічному університеті". Педагогіка вищої та середньої школи 50 (18 квітня 2017): 249–57. http://dx.doi.org/10.31812/pedag.v50i0.1309.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті науково обґрунтовано організацію креативної діяльності студентів у процесі їх навчання у вищій школі. Мета статті – показати, що позитивна динаміка організації креативної діяльності студентів у процесі навчання в педагогічному університеті сполучена з виявленням потреби в особистісно-професійному зростанні, нестандартному виконанні навчальних завдань, стійкому інтересі студентів до саморозвитку, самовдосконалення й професійного самоствердження. Автор подає теоретичний аналіз, виокремлює основні характеристики креативності. За результатами аналізу представлено мотиви дій, що спонукають особистість до креативної діяльності задля необхідності реалізувати своє «Я». Розроблено систему креативних завдань, що забезпечують реалізацію креативної діяльності студентів вищої школи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Бриль, Марина. "Соціально-психологічний тренінг як форма занять з молодшими школярами в умовах дитячої медіастудії". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T1 (2019): 28–41. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-28-41.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено результати теоретично-практичного узагальнення досвіду організації соціально-психологічного тренінгу як форми проведення занять із молодшими школярами в умовах дитячої телевізійної студії. Зазначено, що тренінг як педагогічна технологія поєднує в собі риси інструменту розвитку потенціалу особистості, дидактичний набір технік та пізнавальні функції. Під час тренінгових занять у людини формуються важливі вміння: самостійність у прийнятті рішень, креативне та критичне мислення, уміння визнавати та виправляти помилки, вдало комунікувати з іншими людьми, впевненість. Більшість комплексу рис (розвиток процесів пізнавальної сфери; тренування волі; збагачення досвіду соціальної поведінки, поява стійких ціннісних орієнтацій, внутрішнього плану дій, рефлексії; розвиток естетичних почуттів; зростання самооцінки) може ефективно формуватися в рамках організованої позанавчальної виховної діяльності, ґрунтуючись на інтересах самої дитини, які виявляються під час роботи. Зміни в особистості відбуваються завдяки використанню засобів психологічного впливу. При цьому тренінг виступає не просто набором методичних та дидактичних засобів, а представляється формою тренінгу психіки учасників. Соціально-психологічний тренінг розвитку особистості дитини молодшого шкільного віку розглядається як запланований процес, призначений надати знання та навички, розвинути здібності та властивості дитини. Однією з найважливіших цілей такого тренінгу є націленість на саморозвиток, внутрішня активність дитини. Усвідомлення виявлених протиріч у розвитку спонукає дитину до самозростання, зняттю комунікаційних та інших бар’єрів, що заважають оптимальному розвитку. Головним завданням соціально-психологічних тренінгів стає підтримка дитини та надання поштовху для розвитку, розкриття її креативності, допомога у визначенні напрямків роботи над собою, розвиток комунікативних навичок. Для цього потрібно креативне середовище. Сучасне становлення загальної соціально-психологічної системи медіаосвіти викликало появу різних форм підготовки дитини до взаємодії зі світом. Медіастудія представляє таку соціальну модель. Медіастудія – це креативне середовище, в якому здійснюється особистісний та допрофесійний розвиток, формування початкових компетентностей для здобуття майбутніх професій у медіасфері та загальної підготовки дитини до майбутнього дорослого життя в інформаційно насиченому соціумі. Медіастудія для всіх учасників виступає своєрідною моделлю соціальної взаємодії, формою дитячо-дорослого соціального співтовариства, в якому важливим під час усіх занять, а особливо під час проведення соціально-психологічних тренінгів із молодшими школярами, є психологічний супровід та підтримка дорослого.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Chernova, Lb S. "Управління організаційними знаннями в організації, що інноваційно розвивається". Herald of the Odessa National Maritime University, № 65 (16 листопада 2021): 186–98. http://dx.doi.org/10.47049/2226-1893-2021-2(65)-186-198.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наводиться визначення організації, що інноваційно розвивається, розглядаються питання співвідношення стратегії бізнесу та інформаційних технологій. Розглянуто питання ефективного управління системою знань, націлених на активізацію інноваційної діяльності, що сприяє активній позиції працівників: необхідність ділитися знаннями, співпраці при реалізації спільних проектів, мотивацією до саморозвитку. Приводяться принципи управління організацією, що інноваційно розвивається. У системах, побудованих на цих принципах, на рівних повинні брати участь люди, чий інтелект володіє динамічністю, здатністю до прийняття рішень. В одну систему їх можуть об'єднати технології, що підтримують управління знаннями. Представлена модель системи управління знаннями, навколо циклу знань у вигляді «знаннєвих процесів»: виявляти, створювати, зберігати, обмінювати, застосовувати. Змістом управління знаннями є забезпечення поширення знань, як з зовнішнього, так і з внутрішнього оточення. Знання повинне бути «корисним», тобто для конкретної організації має цінність те знання, яке сприяє зростанню його інноваційної активності і здатне наповнити змістовним сенсом «ланцюжок знань».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Маслій, Олег. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ ДО МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОФІЦЕРІВ СЛУЖБИ РАКЕТНОЮ-АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ОЗБРОЄННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, № 1 (12 червня 2021): 279–98. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.705.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми обумовлена задачами, поставленими перед вітчизняною вищою військовою школою в умовах проголошеного стратегічного курсу держави на інтеграцію в ЄС і НАТО, ведення бойових дій на Сході країни щодо організації ефективної підготовки військових фахівців загалом і офіцерів служби ракетно-артилерійського озброєння (РАО) зокрема.У статті проаналізовано методологічні засади підготовки до майбутньої професійної діяльності офіцерів служби РАО в сучасних умовах адаптації до військовоосвітнього простору країн-членів НАТО як комплекс базових наукових підходів, а саме: системного, концептуального, логістичного, особистісно орієнтованого, компетентнісного, синергетичного, акмеологічного і підходу з позицій розвитку лідерства, та відповідних їм принципів організації підготовки.Концептуальний підхід як підхід з позицій Концепції підготовки Збройних Сил України, підготовленої відповідно до Воєнної доктрини-2015, групується на принципах: професійної спрямованості, яка ґрунтується на стандартах НАТО та відповідає критерію високої ефективності за прийнятних витрат; науковості; систематичності і послідовності; комплексності; доступності і наочності; максимального наближення умов навчання до обстановки реальних бойових дій; а також індивідуального підходу до тих, хто навчається.Принципи компетентнісного підходу впливають на організацію підготовки офіцерів РАО таким чином: принцип метазнань та фундаменталізації військової освіти обумовлює введення метапредметів, їх зв’язок із іншими навчальними курсами, поєднання військової та цивільної освіти; принцип професійної мобільності передбачає таку побудову змісту органічно поєднаних військової та цивільної освіти, за якою майбутній офіцер РАО буде здатним опановувати нові спеціальності, підвищувати свою кваліфікацію в умовах швидкозмінних поколінь військової техніки і нових технологій; принцип адаптованості до вимог і потреб суспільства реалізується через посилення практичної складової підготовки, залучення до викладання й оцінювання результатів навчання фахівців з досвідом АТО і ООС, залучення курсантів до наукової діяльності.За синергетичним підходом, організація підготовки офіцерів РАО полягає у створенні умов, які є необхідними і достатніми для їхнього цілеспрямованого саморозвитку, раніше, аніж під якимось іншим впливом у них сформуються протилежні тенденції. Принципи самоактуалізації, самоорганізації комунікативності, цілісності передбачають посилення самостійної і творчої роботи курсантів, формування в них навиків, потрібних для навчання впродовж всього життя, що реалізується через організацію підготовки на основі інноваційних педагогічних технологій, сумісних із застосовуваними в країнах-членах НАТО, в інтерактивних формах, координацію викладачем їхньої самостійної роботи, а принцип відкритості спрямовує організацію підготовки на залучення кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду.Акмеологічний підхід передбачає організацію підготовки офіцерів РАО на пріоритеті та органічному поєднанні принципів професіоналізму, порядності, патріотизму.Логістичний підхід до організації підготовки офіцерів РАО полягає в розробці оптимізаційних методів їх навчання для вирішення ряду практичних завдань на основі принципів: системності, функціональності (домінуючі функції: навчання, виховання, формування і розвиток ключових компетенцій, контроль і оцінка результатів); інтеграції та інтегрального визначення цілей навчання; вирішення інформаційних проблем шляхом стандартизації даних відповідно до стандартів НАТО; пріоритету потреб тих, хто навчається, і потреб ринку праці (в аспекті майбутнього працевлаштування, мобільності на ринку праці, що обумовлює обов’язковість органічного взає280мозв’язку вищої військової і вищої цивільної освіти, відповідно стандартам підготовки офіцерського складу у військовому училищі Вест-Пойнт (США)); взаємодії всіх компонентів системи підготовки і координації дій спеціалістів різних підрозділів ВВНЗ, орієнтації на кінцевий результат, що фіксується в досягненні майбутніми офіцерами РАО заданої якості підготовки і рівня сформованості ключових компетенцій; варіативності стратегій, методів і методик організації підготовки, спрямованих на зазначений кінцевий результат. Принципи “точно в термін” (JIT – just in time) і “джит-надійності” (JIT–reliability) обумовлюють оптимізацію і надійність функціонування системи підготовки шляхом резервування інформації (наявності надлишкової інформації), що треба закладати у зміст і методику навчання.Підхід з позицій розвитку лідерства передбачає організацію і впровадження курсу лідерства, аналогічного прийнятому у навчальних закладах країн-членів НАТО. Даний курс має складатися із теоретичної частини, в якій аналізуються сутність лідерства і сучасні теоретичні концепції та форми (стилі) лідерства, і практичної частини, в якій розробляється методика або алгоритм розвитку лідерства майбутніх офіцерів за етапами навчання у ВВНЗ.На цих засадах уперше розроблено методику розвитку лідерства майбутніх офіцерів РАО у процесі навчання за структурно-логічною схемою їхньої підготовки у ВВНЗ, яка спрямована змістовно та за часом на отримання ними необхідних компетенцій, що мають прив’язку до конкретних посад у військах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Хмеляр, Інеса Макарівна. "Дослідницький підхід до організації навчально-виховного процесу в коледжі – умова саморозвитку студента". Освітній вимір 45 (25 червня 2015): 197–202. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v45i0.2615.

Повний текст джерела

Анотація:

Хмеляр І. М. Дослідницький підхід до організації навчально-виховного процесу в коледжі – умова саморозвитку студента. У статті розкрито та науково обґрунтовано застосування в навчально-виховному процесі медичних коледжів дослідницького підходу як однієї з умов саморозвитку студента.Установлено, що дослідницький підхід до навчальної діяльності студента сприяє вихованню особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання в умовах реформування сучасного суспільства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Ощипок, І. М. "КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД В СТИМУЛЮВАННІ ПРАЦІВНИКІВ ЗА ІННОВАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 43–50. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-06.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуті концептуальні підходи до сутності стимулювання інноваційної актив-ності працівників від їх творчої діяльності, спрямовані на удосконалення функціональної, організаційної, адміністративної структури підприємств, організацій і установ з метою підвищення ефективності виробни-чо-господарської, навчально-наукової діяльності. Описано інформаційні й управлінські інновації. Показано різні підходи до інноваційної активності для впровадження досконаліших форм організації праці й управління виро-бництвом, забезпеченням трудової активності, пов’язаної з реалізацією набутих знань, творчих здібностей, професіоналізму працівників. За умов формування конкурентного середовища саме знання, творчі здібності, розвинуті інформаційні потреби, здатність до навчання та перенавчання, мотивація саморозвитку визнача-ють можливість інноваційної активності працівників, врешті-решт – їх конкурентні переваги на ринку праці. Наведено чинники впливу на інноваційну активність працівників, яка пов’язана з неоднаковістю у різних людей, оскільки їм притаманні різні рівні мотивації, різні відмінності творчих та інтелектуальних здібностей, різна швидкість розумових процесів. Навчання і мотивація працівників спрямовані на формування активного і кваліфікованого персоналу, який поряд з матеріальною базою і організацією робіт є одним з основних чинників якості праці. Розглянуто компетентність як сукупність особистісних здібностей, знання та вміння працівни-ка, що дозволяє йому вирішити певну групу професійних проблем. Підхід, базований на компетентності, ак-тивно використовується у підборі, відборі персоналу, оцінці та стимулюванні. Працівники, які мають високу кваліфікацію, досягають абсолютно різних результатів завдяки різним особистим якостям, природним здіб-ностям, досвіду роботи, трудовій етиці тощо. Ці відмінності мають бути відображені системою оплати праці. Розроблено систему стимулювання праці з урахуванням компетенцій із різними типами заохочень. За-пропоновано класифікацію компетентностей, на підставі яких встановлені найбільш важливі для розвитку та застосування працівниками під час професійної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

ШАУМЯН, Олена. "Дослідження особистості сучасного менеджера у сфері інформаційної безпеки". EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society 2 (27 червня 2019): 184–99. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2019.2.14.

Повний текст джерела

Анотація:

Україна стоїть на шляху подальшої розбудови та євроінтеграції. На сучасному етапі розвитку нашої держави актуальним є формування духовно багатої, емоційно стабільної особистості менеджера, здатного продукувати креативні ідеї та приймати відповідальні рішення, спроможного протистояти викликам інформаційного суспільства. У зв’язку з цим нагальним є дослідження такої сфери практичної психології, як інформаційна безпека. Це зумовлено тим, що на сьогоднішній день у психологічній практиці недостатньо розкрита особистість сучасного менеджера у сфері інформаційної безпеки. Для ефективного використання внутрішнього потенціалу менеджерові необхідно: створити сприятливі умови у внутрішньому і зовнішньому середовищах; провадити цілеспрямовану самоуправлінську діяльність з використанням відповідних методів самоуправління та технологій, впливаючи на інформаційні й енергетичні потоки; здійснювати стратегічну, повсякденну організацію діяльності менеджера; вивчити професійну, особисту і духовну складові та визначити їх відповідність обраному шляхові тощо. Саморозвиток і самозміна в планах особистого самовизначення створюють феномен вільної людини. Від неї залежать якісні та кількісні характеристики саморозвитку, що передбачає покращення діяльності через удосконалення здібностей та вмінь особистості, перебудову її мислення. Робота сучасного менеджера над собою спрямована передусім на формування здатності до змін і зростання, що сприяє прийняттю своїх недоліків і боротьби з ними дієвим способом, подальшій соціалізації й самоорганізації. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що в соціально-психологічному аспекті проаналізована особистість менеджера у сфері інформаційної безпеки і це дає підстави для наукових розвідок та подальших розробок у зазначеному напрямі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Aliushyna, Nataliia. "Віддалена робота як нова модель організаційно-інституційного розвитку державної служби України". Public Administration and Regional Development, № 11 (31 березня 2021): 9–34. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.11.01.

Повний текст джерела

Анотація:

Розкрито результати дослідження практики організації віддаленої роботи на державній службі України під час карантину, спричиненого COVID-19. Здійснено опис способів та особливостей організації віддаленої роботи. Висвітлено відмінності щодо способів організації віддаленої роботи у державних органах різних рівнів юрисдикції. Досліджено оцінку державними службовцями рівня своєї ефективності, якості та виконавської дисципліни з часу переходу на віддалену роботу. Здійснено порівняння ставлень до особливостей віддаленої роботи за категорією посади, віком, стажем та статтю. Визначено проблеми, які потребують вирішення в рамках запровадження віддаленого режиму роботи. Окреслено п'ять основних трендів організації віддаленої роботи: стимулювання навчання та саморозвитку; популяризація ІТ-інструментів на державній службі; усвідомлення важливості комунікації та взаємодії; розвиток інструментів нематеріального стимулювання команди; адаптивність працівників до нових умов роботи, помірний опір змінам.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Netepchuk, V. V., та A. Y. Netepchuk. "МИСЛЕННЯ ЯК ОСНОВА САМОМЕНЕДЖМЕНТУ ОСОБИСТОСТІ МЕНЕДЖЕРА". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 94 (25 червня 2021): 128. http://dx.doi.org/10.31713/ve2202112.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено зміст основних функцій самоменеджменту та їх зв’язок із процесом мислення людини з метою розуміння і відображення світу, проєктувальної діяльності, передбачення наслідків власних дій і прогнозування майбутнього, засвоєння інформації про знання та її змістовне трансформування, з метою розробки правил, норм, стандартів життєдіяльності людини і суспільства, самопізнання і самоаналізу, тлумачення, осмислення продуктів людської діяльності, аналітичної і синтетичної функцій у процесі опрацювання отриманої інформації.Розглянуто зміст різних підходів до процесу мислення в контексті своєрідності конкретних видів управлінської діяльності на різних етапах розвитку менеджера та організації з метою пізнання, передбачення, прогнозування розвитку подій, оволодіння законами об’єктивної реальності та використання результатів для задоволення потреб та інтересів суб’єкта господарювання.Метою написання статті є теоретичне дослідження підходів до мислення, особливостей творчого та критичного мислення як базової складової процесу формування політики самоменеджменту сучасного менеджера.Результати дослідження змісту понять критичного та творчого мислення, їх функціональних відмінностей в управлінні саморозвитком, в тому числі у процесі формування політики самоменеджменту, аналіз змісту його моделей дають теоретичне обґрунтування для застосування асиметричного мислення у процесі формування політикисамоменеджменту. Асиметричне мислення є одночасно видом критичного і творчого мислення. Синергія безлічі динамічних зв’язків у взаємодії запропонованих восьми векторів асиметричного мислення: масштаб, управління невдачами, швидкість розвитку, ощадність, доступність, алгоритми, магнетизм, розповіді створюють синергетичний ефект саморозвитку особистості та соціальної системи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Кузікова, С. "Організація фахової підготовки студентів-психологів як технологія формування суб"єкта саморозвитку". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки, вип. 1 (38) (2018): 36–40.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Фарина, Наталія, та Тетяна Тимошенко. "Студія естрадного співу в сучасній системі мистецької освіти". New pedagogical thought 102, № 2 (8 вересня 2020): 176–79. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-102-2-176-179.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано сучасну систему естрадно-вокальної підготовки учнівської молоді, що передбачає різні типи освітніх структур, зокремаформальну, неформальну та інформальну. Окреслено специфіку організації процесу вокального навчання в студії естрадного співу. Доведено, що концертно-виконавська діяльність студійців є вагомим мотиваційним фактором опанування співочими навичками, що сприяє розкриттю творчого потенціалу зростаючоїособистості з метою її подальшого саморозвитку та самореалізації засобами музичного мистецтва.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Герасимчук, Тетяна. "Можливості інтернет-технологій у самостійній роботі майбутніх інженерів у процесі навчання іноземної мови". Освітній вимір 41 (8 травня 2014): 25–30. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v41i0.2859.

Повний текст джерела

Анотація:

Герасимчук Т. В. Можливості інтернет-технологій у самостійній роботі майбутніх інженерів у процесі навчання іноземної мови. У статті розглядаються проблеми застосування інтернет-технологій та організації самостійної діяльності майбутніх інженерів, що стимулює розкриття їхніх внутрішніх резервів, сприяє формуванню професійної іншомовної компетентності та позитивних соціальних і психологічних якостей особистості. Поняття інтерактивності розуміється як спосіб саморозвитку професійних якостей майбутніх фахівців інженерних спеціальностей за допомогою інформаційних технологій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Куценко, О. М., та Т. Є. Карлова. "МЕДИЧНИЙ ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ІНСТИТУТ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ МЕДИЦИНИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, № 2(Ч.2) (28 вересня 2021): 59–68. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_2-59-68.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто сутність та особливості медичного закладу вищої освіти як інституту формування професійних якостей майбутніх магістрів медицини. У зв’язку із модернізацією системи освіти України, входженням її в європейський освітній простір, особливої актуальності набуває проблема створення в навчально-виховному процесі закладу вищої освіти таких умов, які б сприяли ефективному формуванню професійних якостей майбутніх фахівців. Для досягнення мети в роботі використовується комплекс методів дослідження, а саме: теоретичні (аналіз, порівняння, узагальнення та систематизація наукових даних). Виявлено, що педагогічні умови становлення і розвитку професійних якостей студентської молоді у медичній сфері передбачають наявність таких факторів, як: забезпеченість гуманітарно-виховної роботи; гуманізація й гуманітаризація освіти; наявність гуманістичної концепції навчання і виховання; забезпеченість інформацією; забезпеченість засобами організації дозвілля; комфортність освітнього середовища; відповідальність вишу за підготовку фахівця високої кваліфікації; власні зусилля студента з саморозвитку та самовдосконалення особистості; організація всебічної взаємодії культури та освіти; визнання людської та національної культури фактором розвитку освіти; наявність системи соціального партнерства. Зазначено, що під час професійної підготовки майбутніх лікарів у медичному виші важливого значення набуває особистісна підготовка студентської молоді, метою якої є формування як професійно значущих якостей особистості, так і її гуманістичної спрямованості, психологічної культури, здатності до толерантної взаємодії майбутніх лікарів із пацієнтами. Встановлено, що медичний заклад вищої освіти являє собою виховний і освітній інститут, один з мікрофакторів соціалізації особистості, що відрізняється тим, що першорядне значення приділяється професійній медичній освіті у взаємозв'язку з формуванням у майбутніх магістрів медицини моральності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

T.O., Pidvarko. "A ROLE OF INNOVATIVE TECHNOLOGIES IN FORMING OF ARTISTIC ABILITIES OF FUTURE TEACHER OF MUSICAL ART." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 90 (November 4, 2020): 142–46. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-90-23.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета – розкрити роль та значення інноваційних технологій у формуванні артистичних умінь май-бутнього вчителя музичного мистецтва. Методи. Для досягнення поставленої мети використані такі методи, як: обґрунтування, узагальнен-ня, систематизацiя теоретичного та практичного матерiалу. Результати. У статті розкрито специфіку діяльності майбутнього вчителя музичного мистецтва. Висвітлено сукупність загальних артистичних умінь вчителя; визначено складники артистизму май-бутнього вчителя музичного мистецтва – це культура, емоційність, уява, оригінальність мислення, здатність до імпровізації, здатність до образного, емоційного перевтілення. Окреслено інноваційні тех-нології, які сприятимуть формуванню артистичних умінь майбутнього вчителя музичного мистецтва. Охарактеризовано музичну бесіду як форму музично-виконавської підготовки студента. Показано, що для формування особистісного духовно-ціннісного світу учнів, розкриття їх творчого потенціалу вчите-лю музичного мистецтва необхідні артистичні уміння, які під час комунікації та музично-виконавської діяльності будуть йому необхідні. Також у статті дається визначення поняття «інноваційні технології» як технології, що особистісно зорієнтовані, тобто спрямовані на особистісний, індивідуальний розви-ток, орієнтовані на особистість кожного студента; поняття «мультимедіа» – це технологія, що описує порядок розробки, функціонування і застосування засобів обробки інформації різних типів. Висновки. З’ясовано, що використання інноваційних технологій сприятиме підвищенню ефектив-ності формування артистичних умінь майбутнього вчителя музичного мистецтва; сприятиме набага-то продуктивнішій організації різних форм музично-виконавської, музично-педагогічної діяльності студентів завдяки використанню різних прийомів подачі навчального матеріалу, використанню різних інноваційних форм і методів під час проведення занять. Вони позитивно впливають на самоосвіту, саморозвиток, самовдосконалення студентів, що своєю чергою сприяє ефективному формуванню артистичних умінь. Purpose – to expose a role and value of innovative technologies in forming of artistic abilities of future teacher of musical art. Methods. For the achievement of the put aim we used next methods: ground, generalization, systematization of theoretical and practical material.Results. The specific of activity of future teacher of musical art is exposed in the article. Totality of general artistic abilities of teacher is reflected; certainly, constituents of artistry of future teacher of musical art are a culture, emotionality, imagination, thinking originality, capacity for improvisation, capacity for a vivid, emotional reincarnation. Innovative technologies that will assist forming of artistic abilities of future teacher of musical art are outlined. Musical conversation as form of musically-carrying out preparation of student is described. It is shown that for forming of the personality spiritually-valued world of students, opening of them creative potential to the teacher of musical art artistic abilities that during communication and musically-carrying out activity will need him are needed. Also determination of concept “innovative technologies” is given in the article, as technologies that is personality orientated, sent to personality, individual development, oriented to personality of every student; a concept “multimedia” is technology, that describes the order of development, functioning and application of facilities of treatment of information of different types.Conclusions. It is found out, that the use of innovative technologies will assist the increase of efficiency of forming of artistic abilities of future teacher of musical art; will assist far more productive organization of different forms of musically-carrying out, musically pedagogic activity of students due to the use of different receptions of serve of educational material, use of different innovative forms and methods during realization of employments. They positively influence on a self-education, self-development, self-perfection of students, that assists the effective forming of artistic qualities in turn.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Klochko, Alla. "Особливості саморозвитку менеджерів освітніх організацій та його зв’язок із традиційними та інноваційними стилями управління". Організаційна психологія Економічна психологія 19, № 1 (1 квітня 2020): 72–80. http://dx.doi.org/10.31108/2.2020.1.19.8.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Карпова, Л. Г. "ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 51 (2018): 88–102. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2018.51.07.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі розкрито вплив інформаційно-освітнього середовища на розвиток обдарованої дитини (дослідження проведено на базі Лабораторії інформаційних технологій навчання). Інформаційно-освітнє середовище є важливим засобом розвитку обдарованих дітей, оскільки воно виступає основою діяльності закладу освіти, розширює його навчальні можливості і відповідає тенденціям розвитку сучасного суспільства (інформатизація, технізація тощо). Розкрито напрями діяльності Лабораторії інформаційних технологій навчання, спрямовані на розвиток обдарованих дітей (упровадження та інтеграція дистанційного навчання у навчально-виховний процес як невід’ємної складової сучасної освіти, організація дистанційного навчання, у тому числі в рамках взаємодії із закладами вищої освіти – дуальне навчання; створення та поповнення методично-інформаційних ресурсів школи-інтернату, їх технічна підтримка; забезпечення стійкого функціонування та розвитку комп’ютерної мережі у школі, використання нових засобів інформаційних технологій; програмно-технічний, методичний та організаційний супровід навчальних комп’ютерних класів та комп’ютерного обладнання предметних кабінетів; забезпечення представництва школи у світовому інформаційному просторі (сайт школи, учительські блоги); підтримка проектів, які передбачають використання нових інформаційних технологій та мережі Інтернет; фінансування програмних засобів навчального призначення; дослідження ефективності використання програмних засобів тощо). Визначено вимоги до інформаційно-освітнього середовища та організації роботи обдарованих учнів, а саме: сформованість інформаційної культури і компетентність суб’єктів середовища, його орієнтація на моніторинг розвитку обдарованості дитини, гармонізація зв’язків між суб’єктами освітнього процесу (батьками, учителями, учнями), посилення зв’язків школи із зовнішнім середовищем (насамперед, із закладами вищої освіти). Отже, інформаційно-освітнє середовище охоплює інформаційний та освітньо-розвивальний простір, інтегрує інформацію, отриману з різних джерел, сприяє розвитку творчості, самостійності й активності обдарованих учнів, їхніх пізнавальних процесів, формуванню мотивації до саморозвитку, умінь спілкуватися і взаємодіяти з людьми та вдумливо працювати з новітніми технічними пристроями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Дорофєєва, Тетяна. "Проблема і зміст професійної освіти інструкторів з фізичної культури сільських і селищних рад, об’єднаних територіальних громад". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (2 лютого 2022): 60–66. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.3.60-66.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Динаміка суспільних процесів вимагає від системи безперервної фізкультурної освіти (підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів) одночасно її здатності до системно-функціонального оновлення та саморозвитку галузі в умовах зовнішньої нестабільності в українському суспільстві. Мета. Визначити проблеми кадрового забезпечення, обсяг освітніх вимог до підготовки інструкторів-методистів з організації фізкультурно-оздоровчої роботи територіальних громад, а також сучасні підходи до формування змісту професійної компетентності генерації як майбутніх, так і вже працюючих інструкторів. Методи. Аналіз наукової літератури, абстрагування, синтез, індукція та дедукція, ідеалізація та узагальнення. Результати. Обґрунтування існуючої потреби, а також поданий спосіб педагогічного проєктування були застосовані у процесі розробки освітньо-професійної програми інструкторів-методистів з організації фізкультурно-оздоровчої роботи територіальних громад рівня магістр, а також внутрішнього Стандарту підвищення кваліфікації нині працюючих інструкторів фізичної культури сільських і селищних рад, об’єднаних територіальних громад. На сьогодні виникла потреба шляхом стандартизації освіти удосконалити вимоги до змісту, обсягу та якості вищої освіти фахівців, це стосується й інструкторів-методистів з організації фізкультурно-оздоровчої роботи територіальних громад. Адже у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників вказано, що посада «Методиста з фізичної культури» передбачає наявність освітнього рівня магістр. Тож існує завдання забезпечити становлення генерації інструкторів-методистів як фахівців, здатних досягати поставленої мети в різних ситуаціях шляхом опанування інноваційних методів вирішення професійних завдань. Ця проблема може бути вирішена через створення освітньо-професійних програм рівня магістр спеціалізації «Інструктор-методист з організації фізкультурно-оздоровчої роботи територіальних громад» і Стандарту підвищення кваліфікації нині працюючих інструкторів фізичної культури сільських і селищних рад, об’єднаних територіальних громад. Ключові слова: інструктори, освіта, стандарт, громади, проєктування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Zakharchenko, V. I. "ВИКОРИСТАННЯ ТЕОРІЙ РОЗВИТКУ ТА ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ ДЛЯ ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ: ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН І КОЛИШНЬОГО СРСР". Actual problems of regional economy development 1, № 14 (4 листопада 2019): 188–98. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.188-198.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття спрямована на вивчення досвіду зарубіжних країн і колишнього СРСР в плані реформуванні економіки регіонів з використанням теорій їхнього розвитку та просторової організації. З цією метою відповідні теорії згруповані за їх приналежністю до основних шкіл економічної думки та практичною спрямованістю. Також розкрито досвід їх позитивного застосування. Так, теорії першої групи, що мають в основі класичну політичну економію, маржиналізм і неокласику та зорієнтовані на удосконалення просторової організації господарства (теорії розміщення виробництва і просторової організації економіки), найбільше застосування знайшли у Німеччині і колишньому СРСР. Теорії другої групи (планово-економічного і кейнсіанського типу), що передбачають масштабну державну допомогу відсталим регіонам, як, наприклад, теорія державного регулювання розвитку регіонів, широко практикувались у СРСР і США. Теорії третьої групи (інституційного напряму), які націлені здебільшого на міжрегіональний перерозподіл економічного зростання (регіональної науки, “полюсів зростання”, кластерів та ін.), використовувались у більшості країн світу, але особливо цінним для України є досвід їх застосування у Франції, Італії та Фінляндії. Теорії четвертої групи (на базі неокласичного синтезу), що передбачають збалансоване використання ресурсного потенціалу регіонів (передусім теорія сталого саморозвитку регіонів), знайшли широке застосування в країнах ЄС і тому можуть стати особливо затребуваними в Україні у зв’язку з її євроінтеграційними устремліннями. Саме остання група теорій має стати «ядром» в ансамблі теорій, на які доцільно спиратися в процесі реформування економіки регіонів України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Nenko, Yuliia. "ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК УЧИТЕЛЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: ДЕЯКІ ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 19 (27 листопада 2018): 83–86. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2018.19.83-86.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою дослідження є представлення результатів теоретичного аналізу ефективних шляхів професійного саморозвитку та самовдосконалення вчителів англійської мови відповідно до нових освітніх стандартів. Ключовими методами дослідження є теоретичні методи аналізу, синтезу та узагальнення педагогічної та психологічної літератури. У статті порушено проблему професійного розвитку учителя англійської мови .Розкрито трактування поняття «безперервний професійний розвиток», його характеристики. Автор доходить висновку, що процес професійного становлення та розвитку вчителів має набути ознак безперервності, наступності на різних його етапах, створювати передумови для задоволення як освітніх потреб особистості вчителя, так і соціального замовлення на якісну підготовку компетентного фахівця та сприяти побудові індивідуальної траєкторії професійного та особистісного самовдосконалення педагога. Проаналізовано теоретичні основи наявних провідних сучасних підходів до організації професійного саморозвитку педагогічних працівників, у тому числі вчителів англійської мови. Це розробка інноваційних моделей і програм підвищення кваліфікації, що відповідають цілісним вимогам до системи підвищення кваліфікації всіх рівнів педагогічних працівників, використання ціннісного потенціалу сучасних освітніх технологій, що обґрунтовує вибір нових підходів і методів іншомовної освіти, проведення науково-практичних заходів (конференцій, семінарів, вебінарів), залучення вчителів і молодих дослідників до публікації результатів власної дослідницької роботи тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Саяпіна, Світлана, Коркішко Олена та Артем Коркішко. "НАВЧАЛЬНИЙ КУРС «АКМЕОЛОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» В СИСТЕМІ АНДРАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(100) (3 грудня 2021): 7–17. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1002021.245379.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті зазначено, що наразі актуальним є питання підготовки фахівців, які професійно займаються організацією навчання дорослих − педагогів-андрагогів, високоосвічених, творчих особистостей, здатних генерувати нові ідеї, оригінально розв’язувати актуальні навчально-виховні та соціокультурні проблеми, тобто підготовки магістрів спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки, які поновлять склад науковців і викладачів закладів вищої освіти. Констатовано, що професійному становленню магістрів педагогіки вищої школи здебільшого допомагає навчальна дисципліна «Акмеологічні технології», метою якої є засвоєння здобувачами системи акмеологічних знань, формування вмінь розв’язувати широкий спектр акмеологічних проблем і завдань у процесі професійної діяльності; формування та закріплення в самосвідомості майбутнього викладача необхідності саморозвитку й самореалізації, що дозволяють спеціальними прийомами та техніками самоактуалізувати особистісне та професійне «Я»; розвиток внутрішнього потенціалу, професіоналізму та творчої майстерності фахівця, який працює в системі «людина-людина», що є основою його професійного іміджу й життєвого досвіду. Акцентовано, що в межах цього курсу майбутні викладачі вивчають: предмет акмеології, його місце в системі наук, методологічні основи акмеології, акмеологічну культуру особистості в контексті життєвого шляху та професійного розвитку людини, акмеологічний підхід у педагогічній освіті України, акмеологічні технології особистісного та професійного розвитку дорослих. Підкреслено, що важливою передумовою під час вивчення зазначеної дисципліни є організація викладачем творчого процесу на заняттях і залучення здобувачів до активної участі в ньому. Наведено приклади аудиторної та самостійної роботи для засвоєння навчального матеріалу та поточного контролю. Означений курс сприяє андрагогічній підготовці майбутніх викладачів, фахівців високого рівня, для яких знання, уміння, навички, їхнє постійне оновлення є основою професійної самореалізації особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Dmytruk, L. A. "Learning English through the integration of students’ educational-cognitive and self-educational activities." Alfred Nobel University Journal of Philology 20, no. 2 (2020): 281–88. http://dx.doi.org/10.32342/2523-4463-2020-2-20-30.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є теоретичне обґрунтування та презентація результатів експериментальної перевірки дидактичної моделі системи організації інтеграції навчально-пізнавальної та самоосвітньої діяльності майбутніх учителів іноземної мови. Розроблена концепція інтеграції навчально-пізнавальної та самоосвітньої діяльності студентів, яка базується на різних дидактичних підходах та ключових положеннях теорії діяльності, передбачає: оптимізацію змісту професійної освіти майбутніх учителів іноземних мов з урахуванням професійно- особистісних потреб майбутніх фахівців і вимог сучасного суспільства� з’ясування форм і видів навчально-пізнавальної та самоосвітньої діяльності� урахування основних аспектів дидактичного про- цесу у вищій школі (мотиваційного, організаційного, технологічного) та забезпечення вирішальних компонентів (мотиваційно-ціннісного, змістового, процесуально-діяльнісного, рефлексійного)� ство- рення необхідних умов для саморозвитку, самоконтролю, самоосвіти та самореалізації майбутніх учителів англійської мови.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Небитова, І. А. "АКТУАЛІЗАЦІЯ ЦІННІСНО-СМИСЛОВИХ АСПЕКТІВ САМООСВІТИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЯК ЗАПОРУКА ЇХНЬОГО ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 144–53. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.13.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито проблему актуалізації ціннісно-смислових аспектів самоосвіти майбутніх учителів початкових класів як запоруки їхнього професійного зростання. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування актуалізації ціннісно-смислових аспектів самоосвіти майбутніх учителів початкових класів та аналіз її впливу на процес професійного зростання майбутніх фахівців. Використано загальнонаукові (аналіз, узагальнення), порівняльно-зіставний і прогностичний методи наукового пізнання. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначено поняття «ціннісно-смислова спрямованість підготовки майбутніх учителів початкових класів». Зазначено компетенції, що забезпечують спрямованість підготовки сучасного вчителя початкових класів, а саме: усвідомлення ціннісно-смислових аспектів педагогічної діяльності в сучасному суспільстві та соціальної значущості майбутньої професії, володіння мотивацією щодо організації професійної діяльності; використання різних засобів професійного самопізнання і саморозвитку; вміння проєктувати індивідуальний маршрут у педагогічній освіті; володіння способами вдосконалення професійних знань, умінь та навичок шляхом використання можливостей інформаційного середовища закладу освіти, регіону, області, країни; володіння способами розв’язання різних завдань виховання та духовно-морального розвитку особистості учнів тощо. Визначено особистісно-педагогічні цінності, в яких відображено цілі, мотиви, ідеали, установки діяльності вчителя початкових класів та його педагогічна культура: позитивне сприйняття себе як педагога і ціннісне ставлення до себе як до самоцінності; гуманістична позиція щодо дітей; потреба в особистісній і професійній самореалізації; здатність до самоосвіти, особистісної оцінки власного життєвого досвіду; потреба в індивідуально-творчому саморозвитку; володіння способами професійно-особистісного становлення; здатність коригувати умови та обставини професійно-особистісного саморозвитку; емоційно-вольова саморегуляція тощо. Доведено, що у процесі практичної підготовки студентів для актуалізації ціннісно-смислових аспектів самоосвіти доцільно використовувати технологію самопроєктування як засіб професійно-особистісного становлення майбутніх педагогів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Мирончук, Наталія Миколаївна. "ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ САМООРГАНІЗАЦІЇ СУБ’ЄКТІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ". Information Technologies and Learning Tools 75, № 1 (24 лютого 2020): 202–11. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v75i1.2537.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено дидактичний потенціал засобів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у підготовці майбутніх викладачів вищої школи до самоорганізації в професійній діяльності. Зазначено, що інформаційні інструменти в освітньому процесі використовуються для пошуку інформації, передачі знань, забезпечення зворотного зв’язку, організації дистанційної роботи, як способи представлення інформації. Обґрунтовано сутнісний потенціал ІКТ у підвищенні рівня самоорганізації магістрантів та викладачів (широкий доступ до інформаційних ресурсів; спрощення процесів комунікації та обміну інформацією; можливість використання електронних органайзерів; збереження інформації). Названо ознаки непродуктивного впливу ІКТ на професійне здоров’я і самоорганізацію особистості (даремні витрати часу; згубний вплив на психічне і фізичне здоров’я, заміна реального спілкування віртуальним, некритичне прочитання швидкодоступної інформації). Вказано принципи організації навчання магістрантів спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки»: оптимальності навчання, взаємозв’язку з професійною діяльністю, пріоритетності самостійної роботи, забезпечення зворотного зв’язку, рефлексивності процесу навчання, раціоналізації навчальної діяльності. Зазначено, що ІКТ надають змогу здійснення системної групової, діалогової, індивідуально-консультативної взаємодії суб’єктів навчання, виконують функції керування часом, планування та організації діяльності. Названо види самоорганізаційної діяльності магістрантів із застосуванням ІКТ: самодіагностика рівня самоорганізації; планування діяльності; виконання завдань навчальної діяльності; презентування результатів роботи; самопрезентування; упорядкування особистої документації та робочої зони; самоконтроль, саморегуляція. Показано окремі види роботи магістрантів під час вивчення навчальної дисципліни «Основи самоорганізації у професійній діяльності»: складання планів, програм професійного саморозвитку; розподіл часу; розробка організаційно-методичного портфоліо; створення органайзерів, картотек; упорядкування робочої зони. Здійснено моніторинг рівня самоорганізації студентів магістратури внаслідок вивчення навчальної дисципліни.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

РУСНАК, Іван, та Марина ВАСИЛИК. "ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНСЬКІЙ ДОШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ КАНАДИ ТА США". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 21, № 2 (12 вересня 2020): 248–59. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v21i2.432.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтовано значення українців, які постійно проживають закордоном, як важливого етносоціокультурного, демографічного, інтелектуального та інформаційного чинника та ефективного ресурсу для розвитку сучасної України та зростання її авторитету у міжнародній спільноті. Розкрито провідну роль у самозбереженні та саморозвитку української діаспори системи рідної мови, основу якої складають дошкільні навчальні заклади. Доведено, що в Канаді та США, де працюють найбільш організовані та мобільні громади українців, діє система дошкільної освіти та виховання, яка об’єднала на початку свого заснування (50-ті роки XX століття) дитячі кімнати, дитячі садки та дошкільні класи, які постійно розвиваються відповідно до офіційної освітньої політики цих держав. Завдяки організації таких видів навчання, які створені на основі використання досягнень світової педагогічної науки, забезпечено функціонування нових типів дошкільних закладів, застосовуються новаторські підходи в організації багатовимірної діяльності щодо формування гармонійної всебічно розвиненої особистості молодих поколінь українців, які проживають за кордоном. На сучасному етапі, окрім традиційних, українська дошкільна система в Канаді та США включає інноваційні дошкільні заклади: навчально-культурні / культурно-освітні центри, двомовні програми, ігрові групи, центри розвитку дитини, розважальні групи тощо. які працюють на основі педагогічних ідей та технологій М. Монтессорі, вальдорфської педагогіки, вивчення мови для грамотності, навчання та інших, представлених у моделях сучасних навчальних програмах дошкільної освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Iemchyk, Oleksandra. "Педагогічні умови розвитку творчого потенціалу магістрів дошкільної освіти". Освітній простір України, № 9 (17 лютого 2017): 56–62. http://dx.doi.org/10.15330/esu.9.56-62.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті окреслено необхідність змін у процесі професійної підготовки магістрів дошкільної освіти, котра викликана недостатньою підготовкою випускників до вирішення проблем у цій галузі, низьким рівнем розвитку творчого потенціалу і, як наслідок, неготовністю до здійснення творчої педагогічної діяльності. Представлено основні шляхи удосконалення змісту та педагогічних умов розвитку творчого потенціалу магістрів дошкільної освіти у процесі професійної підготовки: удосконалення змісту науково-теоретичної підготовки магістра, вивчення передового педагогічного досвіду; вивчення професійно-педагогічних дисциплін з опорою на творчі завдання проблемно-пошукового характеру; впровадження у навчально-виховний процес магістратури вищого навчального закладу на спеціальності “Дошкільна освіта” спецкурсу “Основи розвитку творчого потенціалу педагога”; залучення студентів до творчої педагогічної практики; організація та управління процесом творчості студентів з боку викладачів. Визначено перспективи розв’язання проблеми розвитку творчих якостей особистості педагога під час фахової підготовки у вищому навчальному закладі. Впровадження вказаних шляхів у навчально-виховний процес вищої школи сприятиме підвищенню готовності випускників вищих навчальних закладів здійснювати педагогічну діяльність на творчому рівні, саморозвиток та самовдосконалення власної особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Римар, Наталія Юріївна, Наталія Миколаївна Шульська, Наталія Миколаївна Матвійчук, Юрій Васильович Громик та Руслана Степанівна Зінчук. "ВИКОРИСТАННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО РЕПОЗИТАРІЮ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАГІСТРІВ". Information Technologies and Learning Tools 76, № 2 (22 квітня 2020): 198–212. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v76i2.2753.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті з’ясовано роль інституційних репозитаріїв у формуванні науково-дослідницької компетентності магістрів. Здійснено порівняльний аналіз функціонування двох ресурсних баз – eSNUIR (Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки) та іRBNAU (Білоцерківський національний аграрний університет), що працюють на основі системи Dspace. Охарактеризовано функції, які здатна виконувати ця інформаційно-комунікаційна технологія (ІКТ) в інноваційній діяльності студентів останнього курсу. Запропоновано модель методичної підтримки інституційним репозитарієм процесу формування науково-дослідницьких навичок магістрів на різних етапах їх діяльності: при виконанні практичних завдань, що мають дослідницький характер; в індивідуальній роботі та проєктній діяльності, участі в конференціях та семінарах; підготовці та публікації тез наукової доповіді; написанні та захисті магістерської роботи. Описано особливості інституційних репозитаріїв eSNUIR та іRBNAU щодо організації та надання освітніх послуг. Шляхом опитування магістрів Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки та Білоцерківського національного аграрного університету засвідчено достатньо високу частотність використання респондентами ресурсів університетських репозитаріїв у науково-дослідницькій діяльності. Доведено, що функціональні переваги електронних архівів (відкритий безоплатний доступ, структурування матеріалу, зручність роботи в будь-який час, можливість розміщення власних досліджень) сприяють науковій комунікації серед магістрів. Визначено окремі недоліки в організації роботи eSNUIR та іRBNAU з метою їх подальшої корекції для забезпечення більш якісного надання освітніх послуг, які сприятимуть саморозвитку та самоосвіті магістрів, набуттю ними відповідних компетенцій. Зазначено, що напрацювання відповідних стандартів мотивує молодих науковців до розміщення в архівах своїх праць, продукуючи інноваційно-дослідницьку роботу університету.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Рамський, Юрій Савіянович, Ігор Анатолійович Твердохліб, Олександр Богданович Ящик та Андрій Юрійович Рамський. "ВИКОРИСТАННЯ ВІДКРИТИХ ОНЛАЙН КУРСІВ В УМОВАХ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Information Technologies and Learning Tools 84, № 4 (28 вересня 2021): 138–57. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v84i4.4431.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі розглянуто методику використання масових відкритих онлайн курсів (МООС) під час підготовки майбутніх фахівців з інформаційних технологій, доведено важливість залучення студентів до використання відкритих онлайн курсів для самоосвіти та саморозвитку. Використання МООС у навчальній діяльності студентів інформатичних спеціальностей дає змогу їм постійно оновлювати свої знання в епоху швидкозмінних інформаційних технологій, удосконалювати свої вміння та навички з фахових дисциплін, і, зрештою, «пройти» курси, що розроблені викладачами провідних університетів світу. У межах дослідження було проведено порівняльний аналіз найпопулярніших МООС-платформ, здійснено добір онлайн курсів, які доцільно було б використовувати при вивченні студентами дисциплін «Webтехнології та webдизайн» і «Webпрограмування». Розроблено модель інтеграції МООС у структуру класичної навчальної дисципліни (описано способи використання МООС під час виконання лабораторних, індивідуальних робіт, під час самостійної роботи студентів, підготовки до модульного чи підсумкового контролю), яка може використовуватись не лише для підготовки студентів, що навчаються за спеціальностями галузі знань 12 «Інформаційні технології», а й для студентів інших закладів вищої освіти України з врахуванням теоретичних основ і практичного досвіду організації дистанційного та змішаного навчання. На основі запропонованої моделі інтеграції описано методику використання МООС під час фахової підготовки майбутніх ІТ-фахівців, методику організації та проведення педагогічного дослідження та наведено його результати. Під час проведеного дослідження було з’ясовано, що педагогічно виважене впровадження в навчальний процес МООС сприяє формуванню у студентів навичок самоосвіти, вдосконаленню та поглибленню фахових компетентностей, відкриває перед ними альтернативні шляхи здобуття вищої освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

ХАТУНЦЕВА, СВІТЛАНА, та СВІТЛАНА КАРА. "ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ У МАЙБУТНІХ ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ ТА ЕРГОТЕРАПЕВТІВ ПІД ЧАС КЛІНІЧНОЇ ПРАКТИКИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 326–38. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-326-338.

Повний текст джерела

Анотація:

У статі зазначено, що клінічна практика є частиною освітньо-професійної підготовки здобувачів вищої освіти, яка забезпечує системність і послідовність розвитку практичних умінь і навичок та сприяє формуванню готовності в майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів до самовдосконалення. Розкрито особливості організації та змісту клінічної практики майбутніх фізичних терапевтів, ерготерапевтів у процесі професійної підготовки. Здійснено аналіз науково-теоретичного підґрунтя проблеми формування в майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів готовності до самовдосконалення під час клінічної практики. Окреслено мету, основні форми організації практичної діяльності здобувачів вищої освіти, завдання та зміст клінічної практики майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів. Зазначено, що клінічна практика є засобом забезпечення ефективності та якості підготовки майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів та одним із інструментів формування готовності до професійного самовдосконалення і включає три етапи. Зауважено, що практика доповнює та поглиблює теоретичну підготовку здобувачів вищої освіти, створює умови для формування компетентностей, якими повинен оволодіти здобувач – майбутній фахівець у галузі охорони здоров’я. Обґрунтовано, що готовність до самовдосконалення є, з одного боку, складним, динамічним утворенням особистості майбутнього фізичного терапевта, ерготерапевта, з іншого, – результатом його підготовки на засадах як теоретичних знань про сутність, структуру, зміст самовдосконалення, так і його особистісних якостей та практичної діяльності. З’ясовано, що особливості організації та змісту клінічної практики майбутніх фізичних терапевтів, ерготерапевтів у процесі професійної підготовки полягають у тому, що її практичний складник має бути зорієнтована на особистість здобувача вищої освіти та поєднувати навчально-методичну, аналітико-пошукову, науково-дослідну діяльність. Важливою теоретичною засадою забезпечення ефективної професійної підготовки майбутнього фізичного терапевта, ерготерапевта під час клінічної практики постає визнання здобувача вищої освіти як суб’єкта навчальної діяльності, здатного до самоосвіти, самовиховання та саморозвитку в процесі індивідуалізації його професійної підготовки за умови формування потреби в самовдосконаленні. Виокремлено умови формування в майбутнього фізичного терапевта та ерготерапевта готовності до самовдосконалення під час клінічної практики. Ключові слова: самовдосконалення, майбутній фізичний терапевт, ерготерапевт, клінічна практика, готовність, професійна підготовка.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Сліпчишин, Лідія, та Андріан Кліщ. "Методика формування готовності майбутніх педагогів до позанавчальної туристичної діяльності". Нові технології навчання, № 95 (15 грудня 2021): 205–12. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.95.2021.23.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто сутність позанавчальної діяльності як важливого засобу здобування особистісного досвіду в різних видах діяльності. Зазначено, що пошук нових можливостей для розвитку в студентів пізнавальної активності, професійної спрямованості доцільно проводити, використовуючи потенціал виховної роботи в закладі та змістовного дозвілля молоді. Встановлено, що заняття в туристичному гуртку дозволяє отримати унікальний досвід, неординарну інформацію професійного характеру, сприяє саморозвитку студентів. Розглянуто структуру професійної готовності педагогів, яка інтегрує готовності до різних видів педагогічної діяльності, в тому числі й до організації змістовного дозвілля тих, хто навчається. Проаналізовано змістове наповнення особистісного, професійно орієнтовано-го і практичного компонентів готовності педагогів до позанавчальної туристичної діяльності. Висвітлено методику формування готовності майбутніх педагогів до туристичної позанавчальної діяльності на прикладі гуртка «Індустріальне краєзнавство», у якому брали участь майбутні вчителі трудового навчання і технологій та педагоги професійного навчання. Реалізація методики формування готовності відбувалась поетапно з урахуванням діяльнісного підходу та методичних особливостей кожного етапу. Було виявлено позитивний вплив методики на професійну спрямованість студентів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Саморозвиток організації"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями