Добірка наукової літератури з теми "Саморозвиток організації"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Саморозвиток організації".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Саморозвиток організації"
1
Бойко, Я. В. "САМОРОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ТА САМООСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТА". Educational Dimension 29 (19 травня 2022): 102–7. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4914.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто проблему саморозвитку особистості та організації самоосвітньої діяльності студентів. Розкрито сутність поняття «саморозвиток», «самоосвіта». Досліджено особливості педагогічного процесу, який спрямований на формування і розвиток самоосвітньої діяльності студентів. З’ясовано причини низького ціннісного ставлення до саморозвитку, самовиховання у студентів. Визначено умови успішної організації саморозвитку, самоосвіти майбутніх учителів.
2
РОМАНЬКОВА, Катерина. "ПРОФЕСІЙНИЙ САМОРОЗВИТОК ПЕДАГОГІВ ШЛЯХОМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ". Humanities science current issues 3, № 28 (27 липня 2020): 236–41. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.3/28.208778.
Повний текст джерела
3
Пустовіт, Григорій Петрович. "КРАЄЗНАВЧА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ В ІННОВАЦІЙНОМУ РОЗВИТКУ". Інноватика у вихованні, № 9 (11 червня 2019): 72–82. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.131.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті виокремлено й схарактеризовано сутнісні ознаки формування краєзнавчої компетентності вчителів географії в інноваційному розвитку шкільної освіти, особливості і, головне, можливості формування досліджуваного феномена і його вплив на розвиток і саморозвиток вчителя. Актуалізовано, що саме краєзнавча компетентність вчителя географії передбачає володіння глибокими знаннями з конкретної галузі професійної діяльності (у нашому трактуванні з організації і здійснення суто краєзнавчої роботи дітей та учнівської молоді), сформовану стійку мотиваційно-емоційну установку на досягнення високого результату власної професійної діяльності, на розвиток здібностей, особистісних якостей, творчого ставлення до навчання зростаючої особистості. Відтак, краєзнавчу компетентність учителів географії визначено й обґрунтовано як багатофакторну особистісну якість, у структурі якої усталеними є наступні компетенції: мотиваційна; емоційно-ціннісна; активно-пізнавальна; предметно-професійна; саморозвитку; дослідницька. Розкрито й схарактеризовано ознаки самостійності вчителя географії у розвитку своїх професійних знань, умінь і навичок з організації і здійснення краєзнавчої роботи дітей та учнівської молоді у школі. Враховуючи сутність і специфіку організації і здійснення вчителем географії навчально-пізнавальної, пошуково-експериментальної і дослідницької діяльності краєзнавчого спрямування та конкретної суспільно корисної, масової чи природоохоронної роботи учнів, визначено рівні її здійснення.
4
КУРЧАТОВА, Анжеліка. "ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ ЗАСОБАМИ САМОРОЗВИТКУ". Acta Paedagogica Volynienses 1, № 1 (13 квітня 2022): 85–91. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано психолого-педагогічну літературу з питання формування та розвитку педагогічної творчості вихователя засобами саморозвитку. Розкрито сутність понять «педагогічна творчість», «творча діяльність», «саморозвиток». Схарактеризовано основні умови для формування педагогічної творчості засобами саморозвитку. Обґрунтовано важливі якості творчої особистості. Актуальність дослідження обґрунтовано визначенням протиріч між: об’єктивною потребою суспільства в оригінальних і високоефективних підходах педагога до освітніх завдань і високим рівнем адміністрування в системі дошкільної освіти; сучасними запитами щодо креативності педагогічної діяльності та жорсткої регламентації її в освітньому просторі сучасного закладу дошкільної освіти; необхідністю розкриття творчого потенціалу дитини та суб’єкт-об’єктним стилем педагогічної взаємодії. Педагогічна творчість представлена як пошук педагогом нових рішень у постановці нових завдань, застосуванні нестандартних прийомів діяльності, здатності передбачати та оптимально вирішувати своєрідні проблемні ситуації, що виникають у роботі вихователя. Сучасний заклад дошкільної освіти потребує вихователя, який готовий працювати в умовах інноваційних змін, що відбуваються в освіті, продукувати нові ідеї щодо організації педагогічного процесу, ініціювати та реалізовувати творчі проекти, проявляти творчі вміння, створювати таке освітнє середовище, яке було би комфортним для дитини, сприяло розкриттю її потенційних можливостей розвитку, виховувало творчу особистість. Ідеться про вихователя-дослідника з новим педагогічним мисленням, креативного фахівця, гуманіста й оптиміста за переконанням, який бачить дошкільне дитинство в усій його унікальності, а заклад дошкільної освіти – у різноманітності творчих підходів до виховання дітей. Такий вихователь уміє знаходити в роботі з дітьми нові ресурси, продукувати ефективні форми, способи спілкування та взаємодії з ними. Результатом творчості вихователя є зростання його професійної майстерності та особистісний саморозвиток, стимулювання творчої ініціативи вихованців та їхньої пізнавальної активності.
5
Шульга, Л. М. "ТВОРЧЕ САМОВИРАЖЕННЯ ДІТЕЙ В ХУДОЖНЬО-ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ: СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 182–88. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-28.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз проблеми запровадження педагогічних підходів до творчого самовираження дітей дошкільного та молодшого шкільного віку в художньо-практичній діяльності. Констатовано, що освітній процес з художньо-продуктивної діяльності дітей в закладі дошкільної освіти та початковій школі в основному зорієнтовано на оволодіння основ зображувальної грамоти, формування технічних навичок, наслідування зразка педагога, а наявні підходи до організації творчого самовираження в художньо-практичній діяльності є недосконалими, повною мірою не відповідають сучасним вимогам і не забезпечують наступності. Обґрунтовано, що науково-методологічною базою для подальшої розбудови освітнього простору мистецького напряму з урахуванням наступності та позицій відкритості, співтворчості, спрямованості на саморозвиток кожної дитини можуть бути теоретичні основи педагогічної синергетики. Розкрито сутність синергетичного підходу в організації художньо-практичної діяльності дітей на заняттях із образотворчої діяльності в закладі дошкільної освіти та уроках мистецтва в початковій школі, який надає можливість вибору одного з багатьох шляхів розвитку і сприяє активізації творчого потенціалу дитини для цілісного, відкритого пізнання дійсності. Охарактеризовано п’ять етапів організації процесу творчого самовираження в художньо-практичній діяльності на основі синергетичного підходу: мотиваційний; чуттєво-пізнавальний; художньо-комунікативний; творчо-діяльнісний; рефлексивно-ціннісний. Зазначено, що синергетичний підхід до організації художньо-творчого самовираження дітей спрямований на забезпечення саморозвитку, творчості та нелінійності мислення; невіддільність процесу пізнання від досвіду та спілкування, результатом якого є активне створення дітьми знань, набуття необхідних вражень, почуттів, досвіду, вмінь та навичок художньо-естетичної діяльності; формування нового типу відносин між учителем та дитиною, взаємодопомога та співпраця, спільний, творчий розвиток світу; діалогічне спілкування із природою, мистецтвом, навколишнім світом та розкриття власних тенденцій розвитку.
6
Katsero, Oksana. "Формування психолого-компенсаторних компетентностей як метод запобігання професійного вигорання викладачів закладів вищої освіти". Освітній простір України 17 (15 листопада 2019): 297–303. http://dx.doi.org/10.15330/esu.17.297-303.
Повний текст джерелаАнотація:
Вчасна діагностика, ідентифікація психоризиків у професійному середовищі закладу вищої освіти, які призводять до професійного вигорання викладачів з урахуванням результатів вивчення особистостей, форм організації і функціонування освітніх систем сприяє розробленню методики організації професійної підготовки і науково-методологічної системи формування психолого-компенсаторних компетентностей у викладачів, що забезпечують зайнятість, якість і безпеку життя нині, і в майбутньому. Психо-компенсаторні компетентності сформовані у ході професійної підготовки в системі післядипломної освіти убезпечують викладача від психоризиків професійного середовища та запобігають його професійному вигоранню, пролонгуючи саморозвиток, самовдоско¬налення у ході зайнятості впродовж життя тим самим сприяють його якості та безпеці.
7
ІВАНЧУК, Сабіна. "ЕКОЛОГО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЧИННИК ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ". Acta Paedagogica Volynienses 1, № 1 (13 квітня 2022): 61–65. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Формування екологічно доцільної поведінки як невід’ємного складника екологізації сучасної освіти є головним викликом часу. У статті проаналізовано еколого-освітнє середовище як чинник ефективності професійної підготовки майбутніх вихователів. З’ясовано, що аналіз поняття «освітнє середовище» здійснюється через такі родові ознаки, як: конкретне середовище навчального закладу; умова і засіб навчання та виховання; система впливів й умов формування особистості; сукупність матеріальних, педагогічних та психологічних чинників розвитку і саморозвитку особистості; багаторівнева система умов, що забезпечує оптимальні параметри освітньої діяльності; природно та штучно створене соціокультурне оточення людини; субстрат індивідуалізованої діяльності, що є перехідним від навчальної ситуації до життя, тощо. Визначено, власне, поняття «освітнє середовище» – це сукупність умов, чинників, впливів і можливостей, що створюють оптимальний простір та ситуацію для розвитку потреб, інтересів і здібностей студентів, забезпечують їхню активну позицію в освітньому процесі, особистісно-професійний розвиток та саморозвиток. Зроблено висновок, що значення еколого-освітнього середовища у професійній підготовці майбутнього вихователя є джерелом екологічної освіти, місцем розгортання навчальної та позанавчальної діяльності, проведення екологічних й еколого-педагогічних досліджень, організації різних екологічних практик студентів, створення творчої сприятливої атмосфери для навчання, спілкування, наукового пошуку всіх суб’єктів освітнього процесу, а моделювання та організація доцільного еколого-освітнього середовища сприятиме інтеграції компонентів готовності студентів у виховання екологічно відповідальної поведінки дошкільників, опануванню професійних та екологічних цінностей, розвитку готовності як особистісно-професійної якості майбутнього фахівця.
8
Ящук, Інна. "МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПРИНЦИПУ ДИТИНОЦЕНТРИЗМУ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СИСТЕМІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО". Інноватика у вихованні, № 10 (7 листопада 2019): 111–18. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.205.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті схарактеризовані методичні аспекти принципу дитиноцентризму в педагогічній системі В.О.Сухомлинського.
Особливості дидактичного аспекту висвітлено з позиції єдності таких педагогічних явищ: викладання як системи діяльності з метою створення умов для навчально-пізнавальної діяльності учнів; учіння як цілеспрямованої, мотивованої, саморегулюючої, перетворюючої діяльності з оволодіння, перетворення, збереження й застосування системи знань, в результаті якої відбувається розвиток й виховання зростаючої особистості; саморозвиток учасників процесу навчання як активної, послідовної, прогресивної і незворотної зміни соціально-психологічного статусу особистості учня у процесі навчання у зв’язку з його потребою у самоудосконаленні.
З’ясовано, що принцип дитиноцентризму в Павлиській школі реалізувався на знанні вчителем особистості кожного учня, мотивації навчання, підтримці його первинного бажання вчитися; формуванні знань необхідних для самореалізації у суспільстві; орієнтації на розвиток індивідуальних особливостей кожної дитини, що сприяють її особистісному зростанню та успішній самореалізації у суспільстві; педагогіці партнерства між усіма учасниками навчально-виховного процесу.
Розкрито особливості виховного аспекту принципу дитиноцентризму, що полягають в організації позакласної та самоосвітньої діяльності, спрямованої на гармонійне поєднання інтересів усіх учасників виховного процесу: вихованця, який прагне вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; школи, стратегічна мета якої - забезпечення школярів знаннями для успішної їх реалізації у суспільстві; суспільства, зусилля якого спрямовані на моральний саморозвиток особистості; держави, зацікавленої в тому, щоб школярі зростали гідними громадянами своєї країни
Розкрито потенціал педагогічної системи В.О.Сухомлинського щодо реалізації принципу дитиноцентризму в освітній процес сучасної школи.
9
Іващенко, Андрій, та Альона Іващенко. "СТРУКТУРА ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ ТА ЇЇ РОЛЬ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ". Society. Document. Communication, № 6/2 (3 липня 2019): 77–94. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-6/2-77-94.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається поняття «позааудиторна робота університету», вона вивчається як особлива форма організації студентського життя поза розкладом занять у вищій школі на принципах зацікавленості та добровільності, що створює умови для особистісного розвитку і творчої самореалізації майбутніх психологів.
Позааудиторна робота є логічним продовженням аудиторних занять і проходить паралельно з ними. Вона допомагає успішно навчатись, розвиває ініціативу, сприяє розумовому, фізичному, естетичному зростанню, задовольняє культурні запити та спрямовує енергію на творчу корисну діяльність студентів, зокрема майбутніх психологів. На нашу думку, вона має найбільш ефективний вплив на ціннісну спрямованість особистісного саморозвитку майбутніх психологів. Значення позааудиторної роботи щодо особистісного саморозвитку майбутніх психологів зумовлене тим, що вона ґрунтується не на примусі, а на принципах добровільності, врахуванні їхніх інтересів, здібностей та прагнень. Проте у сучасних умовах в організації позааудиторної роботи вищої школи, вплив на особистісний саморозвиток студентів через недостатню розробку її змістової сторони й методичного забезпечення займає не пріоритетне місце.
В процесі теоретичного аналізу особливостей структури позааудиторної роботи майбутніх психологів було виокремлено такі її складники: культурно-дозвіллєва діяльність за інтересами, спортивно-оздоровча діяльність, самостійна навчально-наукова діяльність, студентське самоврядування. З’ясовано, що за кількістю учасників виділяють такі форми позааудиторної діяльності: індивідуальні, групові, масові та комплексні. Характер позааудиторної роботи університету сприяє практичному застосуванню таких методів: інтерактивних, проблемних, проектних, методів стимулювання й мотивації, самоконтролю та самовиховання тощо. Позааудиторна робота сприяє формуванню моральних якостей майбутніх психологів, розвитку їх творчого потенціалу, формуванню особистісного стилю діяльності та поведінки, розвитку потреби та навичок самоосвітньої діяльності, вихованню здорового способу життя, розвитку вольових, лідерських та організаторських якостей.
10
АЛЕКСАНДРОВА, Світлана, Ірина ПИСАРЕВА та Ольга РАДІОНОВА. "НАУКОВО-ДОСЛІДНА ДІЯЛЬНІСТЬ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПІДПРИЄМСТВ ТУРИЗМУ ТА ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 183–89. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-183-189.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено роль науково-дослідної діяльності студентів у закладах вищої освіти як однієї з важливих умов становлення особистості та формування високопрофесійного фахівця підприємств туризму та готельно-ресторанного бізнесу; розглядаються завдання, принципи та деякі аспекти її організації. Цей вид робіт сприяє розвитку людини як особистості та професіонала, поєднує в собі навчання, пізнання, спілкування; дозволяє розширити знання, заглибитись в ті питання, які цікаві саме студенту. Уточнено поняття «професійний та особистісний розвиток студента» як цілеспрямований, свідомий процес виявлення та вдосконалення власного рівня професійної компетентності (знань, умінь, особистих якостей), що сприяє успіху особистості як у житті, так і, зокрема, в професійній діяльності. З'ясовано основні організаційно-педагогічні умови, дотримання яких сприятиме формуванню особистості студента, орієнтованого на безперервний саморозвиток, серед них: створення освітнього середовища з ціннісним ставленням усіх його учасників до самоосвіти та самовдосконалення; особистий приклад, активність, креативність науково-педагогічних працівників; створення атмосфери захопленості спеціальністю. Наукова діяльність має бути гармонійним продовженням та поглибленням освітнього процесу. З метою залучення студентства до науково-дослідноїдіяльності, її планування та організації, акцентується увага на важливості дотримання принципів студоцентризму (орієнтації на інтереси та мотивацію тих, хто навчається), диференціації, систематичності, індивідуальної орієнтації, поступовості процесу залучення студентів до цього складного творчого виду діяльності. Запропонований диференційований підхід до науково-дослідної діяльності здобувачів вищої освіти передбачав: вивчення якостей особистості кожного з них, інтереси, нахили, рівень самосвідомості, соціальну зрілість, мотивацію, рівень знань, вмінь, низки психологічних особливостей тощо. Досліджено досвід організації науково-дослідної роботи у закладах вищої освіти, запропоновано деякі інноваційні методи залучення до неї студентства. Ключові слова: саморозвиток, самовдосконалення, науково-дослідна діяльність, мотивація, диференційований підхід.
Дисертації з теми "Саморозвиток організації"
1
Лінькова, Олена Юріївна. "Роль синергії в менеджменті". Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/37809.
Повний текст джерела
2
Біла, Світлана Олексіївна. "Вплив децентралізації на стимулювання економічного зростання територіальних громад в Україні". Thesis, 2014. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/15939.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено особливості реалізації та спрямованість процесів децентралізації як складової реформування державної регіональної політики; визначено специфіку та потенціал впливу децентралізації на стимулювання економічного зростання територіальних громад в Україні. У статті розглянуто основні напрями бюджетної децентралізації, визначено пріоритети формування економічних стимулів до саморозвитку та стимулювання економічного зростання територіальних громад в Україні.
Тези доповідей конференцій з теми "Саморозвиток організації"
1
Стадній, Алла Сергіївна. "Організація самостійної роботи студентів у процесі вивчення української мови як іноземної". У ІІ Міжнародна науково-практична конференція. Bila Tserkva National Agrarian University, 2021. http://dx.doi.org/10.33245/20-05-2021-73-75.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено особливості організації самостійної роботи студентів у процесі вивчення української мови як іноземної. Встановлено, що самостійна робота є важливою формою організації навчальної діяльності у ЗВО. Визначено чинники, які впливають на ефективність організації самостійної роботи. Запропоновано різні види самостійної роботи з української мови як іноземної. З’ясовано роль викладача в організації самостійної роботи студентів. Створення відповідного освітнього середовища сприятиме саморозвитку, активній самостійній роботі студентів. Ключові слова: самостійна робота студента, українська як іноземна, іноземні студенти.
Звіти організацій з теми "Саморозвиток організації"
1
Білоус, О. С. Організація креативної діяльності студентів у процесі навчання в педагогічному університеті. ВЦ КДПУ; Айс Принт, 2017. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3371.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті науково обґрунтовано організацію креативної діяльності студентів у процесі їх навчання у вищій школі. Мета статті – показати, що позитивна динаміка організації креативної діяльності студентів у процесі навчання в педагогічному університеті сполучена з виявленням потреби в особистісно-професійному зростанні, нестандартному виконанні навчальних завдань, стійкому інтересі студентів до саморозвитку, самовдосконалення й професійного самоствердження. Автор подає теоретичний аналіз, виокремлює основні характеристики креативності. За результатами аналізу представлено мотиви дій, що спонукають особистість до креативної діяльності задля необхідності реалізувати своє «Я». Розроблено систему креативних завдань, що забезпечують реалізацію креативної діяльності студентів вищої школи.
2
Переверзєва, Світлана Василівна, Валентина Іванівна Марчик та Вадим Вікторович Василенко. Форми позааудиторної роботи у формуванні готовності майбутніх вчителів фізичної культури до професійного саморозвитку. Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2017. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4099.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі вивчалися форми позааудиторної роботи, що сприяють формуванню готовності майбутніх вчителів фізичної культури до професійного саморозвитку, ефективними визначено такі: залучення студентів на волонтерських засадах до планування, організація і здійснення спортивно-масової роботи у вузі та контролю за станом здоров’я тих, хто займається, формування вмінь у користуванні та підтримані у відповідному стані спортивного інвентарю, обладнання, бази.
3
Білоус, О. С. Історичний аспект реалізації гендерного підходу в фаховій підготовці студентів вищої школи. ВЦ КДПУ, 2016. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3370.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається історичний аспект реалізації професійної підготовки студентів вищої школи. Викладений детальний аналіз історичної ретроспективи відношення педагогіки як науки й практики до питань статеворолевої соціалізації особистості та просування на сучасному етапі гендерних досліджень у професійну підготовку студентів вищої школи. Розкриваються можливості використання гендерного підходу в організації навчального процесу та під час викладання окремих навчальних педагогічних дисциплін у вищому навчальному закладі. Оскільки однієї з важливих завдань вишу є формування у студентів ціннісного відношення й здібностей до інноваційної педагогічної діяльності та до саморозвитку.