Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Саботаж.
Статті в журналах з теми "Саботаж"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-25 статей у журналах для дослідження на тему "Саботаж".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Нотомб, Амели. "Любовный саботаж". Иностранная литература, № 3 (2006): 3–64.
Знайти повний текст джерела
2
Нотомб, Амели. "Любовный саботаж". Иностранная литература, № 3 (2006): 3–64.
Знайти повний текст джерела
3
Козаков, Г. "Саботаж: актуальні проблеми культури ефірного мовлення." Теле- та радіожурналістика, Вип. 8 (2009): 144–54.
Знайти повний текст джерела
4
Ibragimov, Radii. "Social sabotage in the Russian sociocultural matrix." Ideas and Ideals 1, no. 2 (June 30, 2015): 148–58. http://dx.doi.org/10.17212/2075-0862-2015-2.1-148-158.
Повний текст джерела
5
Bots, Tatyana S. "Violation of the cooperative principle as the manifestation of “communicative sabotage” speech genre." International Journal “Speech Genres” 29, no. 1 (March 24, 2021): 57–65. http://dx.doi.org/10.18500/2311-0740-2021-1-29-57-65.
Повний текст джерелаАнотація:
The article studies the “communicative sabotage” speech genre as a possible way of reacting to criticism in the response utterances of the presidents of Russia and the USA, V. V. Putin and B. Obama. The internal genre tactics of communicative sabotage are considered in relation to Grice’s Cooperative Principles. Both approaches are perceived as complementary in relation to each other, which allows to get a holistic perception of deviations from norms of interpersonal communication. The fact that communicative sabotage belongs to indirect communication reflects the specifics of the presidential discourse, which consists in the need to avoid inconvenient topics and to veil information in public communication with journalists. The role of communicative sabotage in solving pragmatic tasks of the president’s communication, such as the struggle for power, allows to attribute it to agonal speech genres.
6
Банчук-Петросова, О. В. "МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 4 (15 квітня 2022): 3–7. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Зазначено, що важливою причиною більшості невдач у сфері функціонування української економіки та її реформування є слабкість інститутів влади: відсутність необхідної політичної волі та професіоналізму, невизначеність і навіть безграмотність рішень, бездіяльність, а часом і прямий саботаж у їхньому виконанні. Злиття владних структур із приватною підприємницькою сферою – звичайне явище для нинішньої України. Усе це не може не позначатися негативним чином на характері і розвитку української економіки. Співвідношення між рівнем ринкових свобод і масштабами державного регулювання залежить від низки факторів: загальнонаціональної значущості тих чи інших підприємств та комплексів, ситуації, в якій опинилася країна, цілей, які переслідує держава. Загалом нині це співвідношення переважно залежить від характеру економічної політики влади. Визначено, що політичні та економічні інтереси країни диктують збереження принципової лінії на відкритість економіки, забезпечення вільної взаємодії вітчизняних господарюючих суб'єктів із зовнішнім світом. Проте орієнтація на відкритість неспроможна залишатися єдиним визначальним компонентом зовнішньоекономічної політики країни. У її арсеналі мають бути присутніми заходи, спрямовані на захист національного виробництва та внутрішнього ринку від несприятливих впливів ззовні. Україна повинна забезпечити собі належне місце в багатополюсному світі, що складається. Ринкові перетворення, що проводилися в Україні протягом останнього десятиліття, не виправдали тих очікувань, які на них покладала громадськість країни. Краху зазнала не сама ідея реформування господарства, не об'єктивна необхідність ринкових реформ, а стратегія і тактика, прийоми та методи перетворень. Тим не менше, всупереч різним догмам, найкращим є економічний устрій, що забезпечує з урахуванням історичних, політичних та економічних обставин оптимальну ефективність, за якої економічні цілі гармонійно поєднуються з реальними умовами та соціальними цілями держави.
7
Kruzhkova, Olga V., Irina V. Deviatovskaia та Irina V. Vorobyeva. "Эмоциональная основа организационного вандализма: теоретическая модель". Российский психологический журнал 15, № 4 (31 січня 2019): 179–205. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2018.4.8.
Повний текст джерелаАнотація:
Введение. В статье рассматривается возможность объяснения организационного вандализма через эмоциональные проявления личности персонала. Несмотря на значительный ущерб, причиняемый персоналом материальной, информационной и социальной среде компании, подобная форма деструктивного поведения взрослого человека практически не изучается, в научной литературе представлены только разрозненные данные об агрессивных проявлениях персонала на рабочем месте (корпоративный саботаж, моббинг, халатность и пр.). В научной литературе отсутствуют описания предикторов вандализма взрослого, не рассматриваются механизмы возникновения подобной стратегии взаимодействия человека с организационной средой, что снижает потенциальную эффективность от разрабатываемых программ и предлагаемых методов по борьбе и предупреждению вандального поведения персонала. Новизна исследования заключается во введении и обосновании понятия «организационный вандализм» персонала, а также раскрытии его эмоциональной основы.
Теоретическое обоснование. Разработка понятия «организационный вандализм» и модели его эмоциональной основы осуществлялись с применением метода теоретического моделирования. При описании эмоциональной основы организационного вандализма авторы используют положения эволюционной теории эмоций Р. Плутчика. Это дает возможность соотнесения эмоций, переживаемых человеком в организационной среде, и различных видов вандальных действий, спровоцированных ими.
Результаты. Была сформирована модель, где выделяются восемь основных видов вандализма персонала в организации, связанных с первичными (базовыми) эмоциями: агрессивный, экзистенциальный, конформный, случайный, реактивный, некомпетентности, отчуждения, средовой. При «смешении» первичных эмоций возникают более сложные эмоциональные переживания, на основе которых также формируются отдельные виды вандализма персонала на рабочем месте, такие, как вандализм модернизации, стяжательный, любопытствующий, мстительный, «циничный», панический, конкурентный и др.
Обсуждение результатов. Делается вывод, что использование предложенной теоретической модели эмоциональной основы организационного вандализма должно быть встроено в комплексную систему учета личностных и организационных факторов деструктивного поведения персонала для его профилактики и предупреждения.
8
Яренчук, Е. Э., та Е. В. Чаплыгина. "Концепт деньги как триггер коммуникативного саботажа (на материале интернет-интервью)". Вестник ВГУ. Серия: Лингвистика и межкультурная коммуникация, № 4 (21 грудня 2021): 56–63. http://dx.doi.org/10.17308/lic.2021.4/3811.
Повний текст джерелаАнотація:
Весьма актуальным сегодня является вопрос описания формирования и течения интернет-коммуникации ввиду популярности и востребованности интернет-контента у массовой аудитории. Так, реализация и функционирование концепта «деньги» в интернет-интервью, по мнению авторов настоящей статьи, может способствовать скрытой конфронтации ситуации речевого общения со стороны собеседника – использованию таких речевых средств, которые не только позволяют избежать прямого ответа на поставленный интервьюером вопрос, но и повернуть разговор в выгодное для себя русло, поменять тему беседы. Авторами преследуется цель описания способности концепта «деньги», вербализированного в реплике-вопросе интернет-интервью, вызывать чувство фрустрации у собеседника, которое, в свою очередь, заставляет последнего саботировать вопрос интервьюера. Под коммуникативным саботажем в настоящей статье понимается такое средство речевой манипуляции, которое используется говорящим с целью воздействия на сознание реципиента и навязывания аудитории своего мнения. Методом сплошной выборки были определены отрывки интервью, включающие вопросы, в которых реализуется концепт «деньги», и проанализированы ответы на данные вопросы. В исследуемых интернет-интервью концепт «деньги» вербализуется разнообразными лексическими средствами: числительными, наименованиями валют, просторечными и жаргонными лексемами, заимствованиями из английского языка и т. д. Использование коммуникативного саботажа участниками интервью было зафиксировано практически во всех рассматриваемых фрагментах интернет-программы, однако также подчеркивается, что в некоторых случаях реципиент готов давать ответы на поставленные провокационные вопросы и не саботировать речевую ситуацию – здесь необходимо учитывать как специфику коммуникативной ситуации, так и отношения между собеседниками, а также особенности личности говорящего.
9
Луковић, Војислав. "О икони Сабора Пресвете Богородице". Живопис : часопис за неговање црквене уметности 11, № 11 (2022): 197–204. http://dx.doi.org/10.18485/zivopis.2022.11.11.12.
Повний текст джерела
10
Осипенко, Олександр. "Регламентація повсякденного життя сільського населення «Трансністрії» 1941-1944 рр." Старожитності Лукомор'я, № 3 (1 червня 2021): 92–102. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.3.80.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано закони та розпорядження румунської окупаційної адміністрації, які були направлені на регламентацію повсякденного життя сільського населення межиріччя Дністра та Південного Бугу в 1941-1944 рр. Встановлено, що переважна частина наказів була направлена на забезпечення безпеки окупаційних військ та адміністрації. Також зазначено, що низка наказів вводила норми покарання у вигляді штрафів та ув’язнень за спроби саботажу або відмови виконувати дані постанови. Також румунська адміністрація взяла під свій контроль норми споживання населенням продуктів харчування.
Зазначено, що на окупованих землях румуни зустрілися з неконтрольованим перебігом різноманітних захворювань, які намагалися ліквідувати впровадженням обов’язкових правил підтримки особистої гігієни населення.
11
Yursa, Lyudmyla. "THE EVOLUTION OF JEVMENI SABOV VIEWS." Naukovì zapiski Nacìonalʹnogo unìversitetu «Ostrozʹka akademìâ». Serìâ «Fìlologìâ» 1, no. 5(73) (March 28, 2019): 252–54. http://dx.doi.org/10.25264/2519-2558-2019-5(73)-252-254.
Повний текст джерела
12
Абдулкадір, К. "Проектно-технологічний підхід до вирішення проблеми розкрадання сирої нафти, саботажу та вандалізму трубопроводів у Нігерії". Управління проектами та розвиток виробництва, № 4 (60) (2016): 98–115.
Знайти повний текст джерела
13
Микавица, Дејан. "БЕЗНАДЕЖНИ САВЕЗ. СРПСКО-ХРВАТСКИ ОДНОСИ И ВОЈВОЂАНСКО ПИТАЊЕ 1848–1868 (2)". ИСТРАЖИВАЊА, № 24 (20 травня 2016): 285–310. http://dx.doi.org/10.19090/i.2013.24.285-310.
Повний текст джерелаАнотація:
У времену апсолутистичке управе у Хабзбуршкој монархији (1849–1860) српско-хрватски односи су реализовани на основама које је дефинисала хрватска политичка елита, што је подразумевало даљу безусловну подршку српског народа идеолошко-политичкој конструкцији хрватског државног права. Од Бечког књижевног договора до завршетка рада Хрватског сабора 1861. године, српски либерални политички прваци су покушавали на различите начин, парламентарне и публицистичко-журналистичке, да придобију хрватску страну за политичко савезништво два народа, али су ова очекивања остала неиспуњена због суштинских разлика две државне идеје, у политичком, националном и територијалном погледу. Ове разлике нису се могле превазићи упркос настојањима пречанских српских либерала да их занемаре, потисну или релативизују у интересу постизања савеза за који нису постојале кључне историјске и друштвене претпоставке.
14
Микавица, Дејан. "БЕЗНАДЕЖНИ САВЕЗ. СРПСКО-ХРВАТСКИ ОДНОСИ И ВОЈВОЂАНСКО ПИТАЊЕ 1848-1868 (3)". ИСТРАЖИВАЊА, № 25 (1 червня 2016): 261–83. http://dx.doi.org/10.19090/i.2014.25.261-283.
Повний текст джерелаАнотація:
У периоду од 1865. до склапања хрватско-мађарске нагодбе, српска политика у Хрватској и Славонији се исказивала у складу са мишљењем и ставовима српских представника на Хрватском сабору који су припадали различитим странкама. Прваци српске либералне политичке мисли настојали су да ускладе национални интерес са страначким и највећи домети су постигнути усвајањем закона који су се односили на равноправност српског и хрватског језика у називу службеног језика као и формалног признања политичке равноправности Срба и Хрвата у Хрватској и Славонији, у години која је претходила склапању нагодбе. Према овом споразуму, склопљеном између делегација Мађарског и Угарског сабора, српска политичка јавност се неједнако односила. Војвођанско питање није стекло у више наврата тражену подршку и разумевање хрватских заступника.
15
Svyatnenko, I. O. "Девіації в українській гендерній культурі: соціосистемологічний аспект". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 6/146 (7 серпня 2017): 17. http://dx.doi.org/10.15421/171778.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі розуміння традиційних (внутрішніх) девіацій в українській гендерній культурі, які набувають загостреного вираження під впливом поширення гендерних девіацій іншокультурного (переважно – європейського і американського) походження. У результаті проведеного дослідження автор доходить до висновку про те, що культивована матріархатом недовіра чоловіків одне до одного, їх взаємна демонізація за рахунок ідеалізації матерів і знецінення батьків сприяють зростанню мізандрії та гомофобії несексуального змісту. Йдеться про страхи, пов’язані із несексуальною (соціально-культурною та соціально-економічною) сферами, які, проте, можуть сексуалізуватись і набувати форми сексуальної гомофобії. Ці страхи стосуються, здебільшого, різноманітних виявів брехні і шахрайства, які стають нормальними для чоловічих відносин саме через спотвореність комунікацій між ними. В статті констатовано, що мізандрія та гомофобія в українській гендерній культурі виражають страхи чоловіків перед власне маскулінними проявами в будь-якій сфері діяльності (включаючи сексуальну сферу), що проекуються на інших чоловіків як зовнішні об’єкти і спричиняють виявлення щодо таких об’єктів соціально-поведінкових реакцій у вигляді тих чи інших технологій гендерної кастрації (культурної, соціальної, психічної або тілесної). Соціум реагує на маскулінних чоловіків гендерною репресією, оскільки їх поведінка інтерпретуєтсья іншими учасниками соціальних інтеракцій як така, що несе із собою загрозу напрацьованим сценаріям придушення соціальної агресії.. Спотвореність цих сценаріїв полягає в тому, що будь-яка конструктивна активність викликає соціальні почуття підозри і заздрості, що тягне за собою відцентрові соціальні реакції у вигляді ізоляції ініціатора цієї активності або ж саботажу та соціального ескапізму. Ця спотвореність виявляється в переважному приховуванні мотивів та інтенцій учасників та невідповідності вербальної поведінки реальним поведінковим характеристикам.
16
Радосављевић, Недељко В. "АУТОНОМИЈА ПРАВОСЛАВНЕ ЦРКВЕ У КНЕЖЕВИНИ СРБИЈИ И АРОНДАЦИ.ТА ЕПИСКОПИЈА 1831-1836." ИСТРАЖИВАЊА, № 25 (1 червня 2016): 233–48. http://dx.doi.org/10.19090/i.2014.25.233-248.
Повний текст джерелаАнотація:
У раду су објашњене промене у Православној цркви у Кнежевини Србији од периода стицања и уобличавања њене аутономије од 1831. до 1836. године. Указано је на чињеницу да је досадашња употреба назива „Конкордат“ у историографији за документ којим је 1831. аутономија утемељена била неодговарајућа. Анализиране су промене извршене услед деловања чинилаца спољашње и унутрашње природе, од којих је најважнија била промена броја и граница епархија. Повећањем броја епархија, обезбеђен је неопходан број епископа за формирање аутономног сабора, који би могао бирати митрополита Србије и остале архијереје у њој. Поред тога, дошло је и до промена територије епархија, прво због припајања подручја Шест нахија Кнежевини Србији 1833, а потом и услед измена граница између њих. Године 1836. Васељенска патријаршија потврдила је ново стање, чиме су границе аутономне Православне цркве у Кнежевини Србији коначно одређене.
17
Лукић, Славољуб. "Посланица Диогнету и Иван Стојковић". Theological Views – Religious and Scientific Journal / Теолошки погледи – версконаучни часопис LIV, № 2 (30 вересня 2021): 285–96. http://dx.doi.org/10.46825/tv/2021-2-285-296.
Повний текст джерелаАнотація:
Апстракт: Спис под називом Посланица Диогнету, коју не наводи ниједан од светих отаца и не цитира нити један средњовјековни писац, по свом садржају представља краће апологетско дјело непознатог хришћанског писца из средине или друге половине II вијека. Међутим, ко год да је био писац, можемо закључити како је он у свом кратком спису изнио једну бриљантну апологију и изложење хришћанске вјере. Посланицу Диогнету проналази случајно 1436. године, на пијаци у Цариграду, Италијан Томазо из Ареца (Tommaso dʼ Arezzo) и поклања Ивану Стојковићу, који је у исто вријеме боравио у Цариграду, као изасланик Базелског сабора. Иван Стојковић, рођени Дубровчанин, био је велики западни теолог, можда и највећи свог времена, кога је противпапа Феликс V именовао за кардинала. Пред своју смрт Иван Стојковић је Посланицу Диогнету оставио у заоставштину библиотеци базелских доминиканаца. Рукопис је изгорио 1870, током пруског бомбардовања града, али је ипак сачуван захваљујући његовом првом издању у Паризу 1592. године.
18
Толочек, В. А. "Field research at an industrial enterprise: results and methodological reflection." Институт психологии Российской Академии Наук. Организационная психология и психология труда, no. 3() (October 9, 2020): 16–54. http://dx.doi.org/10.38098/ipran.opwp.2020.16.3.002.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель: анализ методологических, методических и организационных аспектов проведения научно-исследовательских работ (НИР)) в современной организации. Методы: анализ научной литературы, рефлексия опыта проведения НИР. База исследований: четыре крупных промышленных предприятиях Пермского края (увеличивающих выпуск продукции в последние 3-5 лет). Мета-проблема настоящей работы - методология и методы полевых исследований как особого класса НИР,- обсуждается на примере наблюдения и изучения поведения и деятельности субъектов в разных социальных ситуациях. Показано, что разные социальные группы работников по разному относятся к обследованиям (от лояльности до открытого саботажа). Резюмируется: проведение комплексных исследований крайне сложно (в организационном, методологическом, методическом аспектах). Вариантом решения могут стать модули - операциональные единицы (включающие эмпирические данные разного рода), проведение этапных «срезов», мониторинг в продолжении 5-10 лет; объектами - целостные системы: Государство ⇆ Регион ⇆ Предприятие ⇆ Подразделения ⇆ Рабочие группы ⇆ Субъекты ⇆ Личность. Purpose: analysis of the methodological, methodological and organizational aspects of research and development (R&D)) in a modern organization. Methods: scientific literature analysis, reflection of research experience. Research base: four large industrial enterprises of the Perm Territory (increasing production in the last 3-5 years). The meta-problem of this work - the methodology and methods of field research (as a special class of research work) - is discussed using the example of observation and study of the behavior and activities of subjects in different social situations. It is shown that different social groups of workers have different attitudes towards surveys (from loyalty to open sabotage). It is summarized: conducting complex research is extremely difficult (in organizational, methodological, methodological aspects). Modules - operational “units” (including empirical data of various kinds, staged “slices”, monitoring for 5-10 years) can become a solution option; the objects of research are integral systems: State ⇆ Region ⇆ Enterprise ⇆ Subdivisions ⇆ Working groups ⇆ Subjects ⇆ Personality.
19
Агарев, А. Ф., and В. П. Курышкин. "The German-Soviet Non-aggression Pact of 23 August 1939. Its Meaning and Significance." Вестник Рязанского государственного университета имени С.А. Есенина, no. 3(72) (October 18, 2021): 35–46. http://dx.doi.org/10.37724/rsu.2021.72.3.004.
Повний текст джерелаАнотація:
Все 1930-е годы Советский Союз прилагал значительные усилия для создания системы коллективной безопасности в Европе и заслона на пути гитлеровской агрессии, но правящие круги Великобритании, Франции и Италии, подписав с Германией позорное Мюнхенское соглашение, свели их на нет. Неудачей закончились и переговоры военных представителей Англии, Франции и СССР, проходившие в Москве в августе 1939 года. Западные партнеры затягивали эти переговоры, одновременно пытаясь за спиной СССР договориться с Берлином. Дальнейшее затягивание бесплодных переговоров грозило нашей стране опасностью оказаться перед угрозой войны с объединенным фронтом западных стран. В своих намерениях создать систему коллективной безопасности в Европе советское правительство столкнулось с саботажем правящих кругов Англии и Франции и было вынуждено дать согласие на приезд в Москву фон Риббентропа для ведения переговоров о заключении Пакта о ненападении. Германский министр, в отличие от англо-французских переговорщиков, имел полномочия для подписания необходимых документов. 23 августа 1939 года он и В. М. Молотов подписали Пакт о ненападении. На принятие такого решения оказала влияние и угроза войны на два фронта: в это время на востоке, в районе реки Халхин-Гол, шли ожесточенные бои, которые могли перерасти в полномасштабную войну с Японией. Договор о ненападении между Германией и СССР дал возможность выиграть время для укрепления обороны страны и ослабил единство агрессивного фашистско-милитаристского блока. С нападением Германии на Польшу и началом Второй мировой войны договор не связан. Не нарушал он и норм международного права. During the 1930s, the Soviet Union did its best to build a collective security system in Europe in order to prevent the spread of the Nazi menace. However, the ruling circles of Great Britain, France and Italy nullified the efforts by signing the ignoble Munich Agreement. The military negotiations between England, France and the USSR that were held in Moscow in August 1939 were a dismal failure. The western partners delayed the negotiations trying to reach an agreement with Berlin behind the back of the Soviet Union. Further delay threatened to put Russia in a position when it had to oppose a united western front. Trying to build a collective security system in Europe, the Soviet government had to handle the sabotage campaign launched by the ruling circles of England and France and had to accept the arrival of the German Foreign Minister von Ribbentrop in Moscow to sign a non-aggression pact. Unlike British and French ministers, the German minister was authorised to sign such documents. On 23 August 1939, J. von Ribbentrop and V. M. Molotov signed the non-aggression pact. The decision was taken under a two-front military threat (there were outbursts of fierce fighting near the Khalkhin-Gol river, which could escalate into a full-scale confrontation with Japan. The German-Soviet non-aggression pact gave the USSR a chance to enhance its defence and diminished the aggressive efforts of fascist militarists. The pact cannot be treated as violation of international law. It is in no way related to the German invasion of Poland preceding World War II.
20
ПРЕРАДОВИЋ, СРЂАН. "КУЛТУРНЕ ПРИЛИКЕ КАО ТЕМА БОСАНСКОХЕРЦЕГОВАЧКОГ САБОРА 1910–1911. ГОДИНЕ". ГЛАСНИК УДРУЖЕЊА АРХИВСКИХ РАДНИКА РЕПУБЛИКЕ СРПСКЕ 3, № 10 (17 травня 2019). http://dx.doi.org/10.7251/guars1810177p.
Повний текст джерелаАнотація:
У раду ће бити ријечи о културним приликама као теми Босанскохерцеговачког сабора у прве двије године засједања. Иако се на сјед-ницама углавном расправљало о економским и социјалним питањима, култура и просвјета су такође биле нeзаобилазне теме на бројним сједницама. Ове скуп-штинске расправе су углавном биле критике посланика на рачун Земаљске вла-де. Главне теме су биле немар владе по питању школства и просвјећивања, затим учитељско питање, те питање језика и писма. Током прве двије године засједања Сабор је донио Закон о обавезној настави и неколико резолуција везаних за просвјету и културу.
21
СЛЮСАРЕВСЬКИЙ, Микола Миколайович. "ПРО СТАН СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ ТА ЗАХОДИ З ЙОГО ПОЛІПШЕННЯ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19". Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 2, № 2 (5 листопада 2020). http://dx.doi.org/10.37472/2707-305x-2020-2-2-14-2.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано результати попередніх досліджень стану суспільної свідомості в Україні в умовах пандемії COVID-19 та виокремлено провідні тенденції і суперечності суспільної реакції на пандемічні загрози. Зокрема, показано, що інтенсивність стресової реакції на ризик захворіти серед громадян України виявилася досить помірною. Основним джерелом стресу є не хвороба як така, а суцільна невизначеність і невпевненість у власному економічному майбутньому. Розглянуто провокативні чинники, які можуть посилювати суперечності в масовій свідомості та підвищувати вірогідність саботажу і спротиву громадян упровадженню карантинних обмежувальних заходів у зв'язку із новими хвилями пандемії. Виокремлено актуальні завдання у сфері забезпечення гармонійних суспільних відносин і підтримання психоемоційного стану населення в межах норми. Перше — домогтися масового дисциплінованого дотримання громадянами мінімуму необхідних заходів безпеки та дистанціювання в умовах фактичної відміни зовнішніх обмежувальних заходів, що знизить загрозу розвитку нових епідеміологічних спалахів. Друге — нейтралізувати або істотно послабити тенденції до зростання протестних настроїв, соціального невдоволення і відцентрових тенденцій, що дасть змогу зберегти керованість ситуацією.
22
Фейнберг, Мелисса. "«Только империалист мог придумать такое понятие!» Политические процессы и создание «железного занавеса» в Восточной Европе". Психологические исследования 2, № 5 (28 червня 2009). http://dx.doi.org/10.54359/ps.v2i5.978.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье анализируются причины появления большого числа показательных судебных процессов в Восточной Европе в 1948–1954 годах и показывается, каким образом эти процессы работали на создание «скрипта» начинающейся холодной войны. В то время, говоря о причинах этих судебных процессов, писали о том, что социализм является единственной дорогой к построению счастливого будущего. Таинственные враги, для того чтобы не допустить этого, связались с западными империалистами, которые постоянно угрожали разрушить достижения социализма и организовывали акции саботажа. Это был биполярный мир, в котором Запад непрерывно угрожал Востоку возможностью войны и ядерного уничтожения. В статье исследуется, каким образом факты из истории 'холодной войны' представлены 'сценаристами' показательных судебных процессов в Болгарии, Чехословакии, Венгрии, Польше и Румынии. «Действительность», созданная в этих сценариях местными коммунистическими лидерами, их тайной полицией и их советскими советниками, возможно, была основана на лжи, но это был мир, в котором жили люди в Восточной Европе, независимо от степени его правдивости. На примере этих драматических сценариев восточные европейцы усваивали те роли, которые они должны были исполнять в «холодной войне», и то, какие последствия связаны с отказом от исполнения этих ролей.
23
Саганюк, Ф., Ю. Мудрак, І. Мазуренко та Ю. Піщанський. "Тероризм та інші протиправні дії у російській гібридній війні". Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського, 25 листопада 2021, 51–56. http://dx.doi.org/10.33099/2304-2745/2021-2-72/51-56.
Повний текст джерелаАнотація:
Головним сучасним безпековим аспектом у воєнній сфері на національному рівні залишається розв’язана Російською Федерацією (РФ) гібридна війна проти України, яка ведеться у формі комбінації різноманітних агресивних протиправних дій, застосування регулярних військ (сил), незаконних збройних формувань і терористичних організацій, використання пропаганди, саботажу, терору, вчинення диверсій, умисного завдавання шкоди громадянам та об’єктам державної власності України.
Метою статті є пошук правових підходів до належного оцінювання наявних агресивних гібридно-терористичних збройних та інших діянь Російської Федерації проти України й інших суверенних держав світу відповідно до чинного законодавства України та міжнародного і міжнародного гуманітарного права.
Сучасні дослідження наявних підходів до боротьби з російським міжнародним тероризмом і збройною агресією переконують, що такі діяння РФ є насильницькими та особливо небезпечними, пов’язаними з масовими вбивствами, захопленнями та викраденнями невинних людей, руйнуваннями чисельних населених пунктів, важливих народногосподарських об’єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням зброї масового ураження.
Здійснювані вже восьмий рік Російською Федерацією гібридні агресивні злочинні терористичні діяння на території України та інших суверенних держав світу без оголошення війни та з відвертим цинічним нехтуванням норм міжнародного гуманітарного права належить розцінювати не як війну в межах міжнародного права, а як збройну агресію з наявними ознаками міжнародного тероризму.
24
Razgon, V. N. "Struggle Against “Sabotage” of Grain Collection Campaigns as Part of the NKVD Mass Operation by Order No. 00447: Repressive Action in the Solton District of Altai Region." Historical Courier, no. 1 (February 28, 2020). http://dx.doi.org/10.31518/2618-9100-2020-1-10.
Повний текст джерела
25
Стјепановић, Станка. "Канони Светих Отаца као путоказ савременој правној науци и државном законодавству". ЧАСОПИС ПРАВОСЛАВНОГ БОГОСЛОВСКОГ ФАКУЛТЕТА ''СВ. ВАСИЛИЈЕ ОСТРОШКИ'' 1, № 14 (22 червня 2016). http://dx.doi.org/10.7251/cpbfsvo216s.
Повний текст джерелаАнотація:
Свети Оци су на Сабору у Анкири у свом 21. правилу све оне који женама дају отровне траве да би изазвале намјерни побачај, као и саму жену која то извршава, сврстали у ред убица. Свети Василије Велики је у свом Другом правилу и у Осмом такве жене уврстио исто у ред убица и објаснио да се такве подвргавају епитимији као убице са умишљајем.1 (Сарајевски препис Законоправила Светог Саве 2. правило Светог Василија Великог, Дабар, 2015, 187) Исто тако правило 91. Светог Шестог Васељенског сабора Трулског подвргава казни као убице све оне жене које дају лијекове да се побаци и које узимају отрове што убијају дијете. Свети Сава је све ово унио у Законоправило и тиме ово уградио у Српску Цркву и државу. Дјетеубиствени лијек је термин који је Свети Сава употребио означавајући зачетак; самим тим у државном праву државе Немањића није било спорно да ли је дијете у мајчиној утроби субјект у праву. Од друге половине 20. вијека државно право удаљило се од постављених светосавских темеља и данас сматра да дијете у мајчиној утроби није субјект правне заштите већ да субјективитет стиче рођењем. Медицинска наука говори о пренаталном периоду живота дјетета, а пренатална психологија о осјећајима дјетета и памћењу свега онога што се збивало у околини. У овом раду се указује да је пренатална психологија у 21. вијеку доказала све оно све оно што су Свети Оци тврдили већ у 4. вијеку. Како су у Канонском праву већ од 4. вијека санкције у погледу убиства рођеног или нерођеног дјетета биле изједначене, онда је неодрживо да данас правна наука не стане у одбрану права на живот дјетета и предлаже се да се у државном законодавству дјетеубиство кажњава истом казном као и сва друга убиства. Савремена права жене да буде убица свог нерођеног дјетета треба преиначити у право жене на узвишено материнство.