Добірка наукової літератури з теми "Саботаж"

The article studies the “communicative sabotage” speech genre as a possible way of reacting to criticism in the response utterances of the presidents of Russia and the USA, V. V. Putin and B. Obama. The internal genre tactics of communicative sabotage are considered in relation to Grice’s Cooperative Principles. Both approaches are perceived as complementary in relation to each other, which allows to get a holistic perception of deviations from norms of interpersonal communication. The fact that communicative sabotage belongs to indirect communication reflects the specifics of the presidential discourse, which consists in the need to avoid inconvenient topics and to veil information in public communication with journalists. The role of communicative sabotage in solving pragmatic tasks of the president’s communication, such as the struggle for power, allows to attribute it to agonal speech genres.

Зазначено, що важливою причиною більшості невдач у сфері функціонування української економіки та її реформування є слабкість інститутів влади: відсутність необхідної політичної волі та професіоналізму, невизначеність і навіть безграмотність рішень, бездіяльність, а часом і прямий саботаж у їхньому виконанні. Злиття владних структур із приватною підприємницькою сферою – звичайне явище для нинішньої України. Усе це не може не позначатися негативним чином на характері і розвитку української економіки. Співвідношення між рівнем ринкових свобод і масштабами державного регулювання залежить від низки факторів: загальнонаціональної значущості тих чи інших підприємств та комплексів, ситуації, в якій опинилася країна, цілей, які переслідує держава. Загалом нині це співвідношення переважно залежить від характеру економічної політики влади. Визначено, що політичні та економічні інтереси країни диктують збереження принципової лінії на відкритість економіки, забезпечення вільної взаємодії вітчизняних господарюючих суб'єктів із зовнішнім світом. Проте орієнтація на відкритість неспроможна залишатися єдиним визначальним компонентом зовнішньоекономічної політики країни. У її арсеналі мають бути присутніми заходи, спрямовані на захист національного виробництва та внутрішнього ринку від несприятливих впливів ззовні. Україна повинна забезпечити собі належне місце в багатополюсному світі, що складається. Ринкові перетворення, що проводилися в Україні протягом останнього десятиліття, не виправдали тих очікувань, які на них покладала громадськість країни. Краху зазнала не сама ідея реформування господарства, не об'єктивна необхідність ринкових реформ, а стратегія і тактика, прийоми та методи перетворень. Тим не менше, всупереч різним догмам, найкращим є економічний устрій, що забезпечує з урахуванням історичних, політичних та економічних обставин оптимальну ефективність, за якої економічні цілі гармонійно поєднуються з реальними умовами та соціальними цілями держави.

Введение. В статье рассматривается возможность объяснения организационного вандализма через эмоциональные проявления личности персонала. Несмотря на значительный ущерб, причиняемый персоналом материальной, информационной и социальной среде компании, подобная форма деструктивного поведения взрослого человека практически не изучается, в научной литературе представлены только разрозненные данные об агрессивных проявлениях персонала на рабочем месте (корпоративный саботаж, моббинг, халатность и пр.). В научной литературе отсутствуют описания предикторов вандализма взрослого, не рассматриваются механизмы возникновения подобной стратегии взаимодействия человека с организационной средой, что снижает потенциальную эффективность от разрабатываемых программ и предлагаемых методов по борьбе и предупреждению вандального поведения персонала. Новизна исследования заключается во введении и обосновании понятия «организационный вандализм» персонала, а также раскрытии его эмоциональной основы. Теоретическое обоснование. Разработка понятия «организационный вандализм» и модели его эмоциональной основы осуществлялись с применением метода теоретического моделирования. При описании эмоциональной основы организационного вандализма авторы используют положения эволюционной теории эмоций Р. Плутчика. Это дает возможность соотнесения эмоций, переживаемых человеком в организационной среде, и различных видов вандальных действий, спровоцированных ими. Результаты. Была сформирована модель, где выделяются восемь основных видов вандализма персонала в организации, связанных с первичными (базовыми) эмоциями: агрессивный, экзистенциальный, конформный, случайный, реактивный, некомпетентности, отчуждения, средовой. При «смешении» первичных эмоций возникают более сложные эмоциональные переживания, на основе которых также формируются отдельные виды вандализма персонала на рабочем месте, такие, как вандализм модернизации, стяжательный, любопытствующий, мстительный, «циничный», панический, конкурентный и др. Обсуждение результатов. Делается вывод, что использование предложенной теоретической модели эмоциональной основы организационного вандализма должно быть встроено в комплексную систему учета личностных и организационных факторов деструктивного поведения персонала для его профилактики и предупреждения.

Весьма актуальным сегодня является вопрос описания формирования и течения интернет-коммуникации ввиду популярности и востребованности интернет-контента у массовой аудитории. Так, реализация и функционирование концепта «деньги» в интернет-интервью, по мнению авторов настоящей статьи, может способствовать скрытой конфронтации ситуации речевого общения со стороны собеседника – использованию таких речевых средств, которые не только позволяют избежать прямого ответа на поставленный интервьюером вопрос, но и повернуть разговор в выгодное для себя русло, поменять тему беседы. Авторами преследуется цель описания способности концепта «деньги», вербализированного в реплике-вопросе интернет-интервью, вызывать чувство фрустрации у собеседника, которое, в свою очередь, заставляет последнего саботировать вопрос интервьюера. Под коммуникативным саботажем в настоящей статье понимается такое средство речевой манипуляции, которое используется говорящим с целью воздействия на сознание реципиента и навязывания аудитории своего мнения. Методом сплошной выборки были определены отрывки интервью, включающие вопросы, в которых реализуется концепт «деньги», и проанализированы ответы на данные вопросы. В исследуемых интернет-интервью концепт «деньги» вербализуется разнообразными лексическими средствами: числительными, наименованиями валют, просторечными и жаргонными лексемами, заимствованиями из английского языка и т. д. Использование коммуникативного саботажа участниками интервью было зафиксировано практически во всех рассматриваемых фрагментах интернет-программы, однако также подчеркивается, что в некоторых случаях реципиент готов давать ответы на поставленные провокационные вопросы и не саботировать речевую ситуацию – здесь необходимо учитывать как специфику коммуникативной ситуации, так и отношения между собеседниками, а также особенности личности говорящего.

Проаналізовано закони та розпорядження румунської окупаційної адміністрації, які були направлені на регламентацію повсякденного життя сільського населення межиріччя Дністра та Південного Бугу в 1941-1944 рр. Встановлено, що переважна частина наказів була направлена на забезпечення безпеки окупаційних військ та адміністрації. Також зазначено, що низка наказів вводила норми покарання у вигляді штрафів та ув’язнень за спроби саботажу або відмови виконувати дані постанови. Також румунська адміністрація взяла під свій контроль норми споживання населенням продуктів харчування. Зазначено, що на окупованих землях румуни зустрілися з неконтрольованим перебігом різноманітних захворювань, які намагалися ліквідувати впровадженням обов’язкових правил підтримки особистої гігієни населення.

У статті досліджуються репресивні акції, спрямовані проти «саботажу» стахановського руху, проведені владою в українському селі у 1935–1937 рр. На основі аналізу архівних документів, що вперше вводяться до наукового обігу, визначені причини, особливості реалізації, механізми, цілі карально-репресивних заходів влади.