Статті в журналах: "Рідне слово"

1

Задорожний, В. "Рідне слово в рідній мові". Українська мова і література в школах України, № 1 (130), січень (2014): 8–14.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Островський, Олександр. "ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КУЛЬТУРИ ТА ФАХОВОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В.СУХОМЛИНСЬКОГО". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 331–41. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.413.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті значна увага приділяється ролі мови та літератури як засобу професійного і культурного спілкування, інтеграційній якості культурної та професійної майстерності особистості. Показано, що значний внесок у розвиток методики української мови зробив, великий і глибоко національний за духом, педагог В.Сухомлинський, який за всієї розмаїтості інтересів і енциклопедичності знань, був передусім учителем української мови й літератури і ставився до слова, як до головного інструменту освітнього процесу. У результаті вивчення творчої спадщини В.Сухомлинського з’ясовано, що педагог-новатор приділяв особливу увагу таким поняттям як «культура мовлення», «риторика», «етикет». Акцентується увага на вимогах В.Сухомлинського до культури спілкування та шляхах підвищення особистої культури мовлення вчителя, розвитку культури писемного та усного мовлення учнів у процесі навчальної та виховної діяльності. Учений вважав, що навички письма дитини мають бути доведені до напівавтоматичного рівня, а розумові сили учня повинні бути спрямовані на обмірковування викладу змісту та розуміння, а не на сам процес письма. Головне завдання вчителя-словесника, за його переконанням, – виховати в учня любов до рідної мови. Вчитель повинен зробити рідне слово основою духовного зростання учня. За переконаннями В.Сухомлинського рідна мова – одна-єдина для людини, тому її потрібно знати, берегти і збагачувати упродовж усього життя. Встановлено, що за В. Сухомлинським, письмо повинно стати засобом, ефективним інструментом освітньої праці. Розвитку особистості учнів сприяє розвиток культури писемного та усного мовлення і під керівництвом учителя учні повинні працювати творчо, поглиблювати, розвивати та застосовувати на практиці свої мовні знання. Письменними учні стають тоді, коли навчилися користуватися словом і готові вміло використовувати його як засіб висловлення свого ставлення до подій і краси навколишнього світу. Щодо рідної мови В.Сухомлинський занотовує: «Дві рідні мови – це так само безглуздо, якби ми намагалися уявити, що одну дитину народили дві матері. У дитини є одна мати. Рідна. До останнього подиху». Цими словами видатний педагог висловив своє педагогічне кредо, любов і повагу до рідної мови.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Степаненко, М. І. "На сторожі коло нас він ставить слово рідне. До ювілею проф. Олексія Неживого". Вивчаємо українську мову та літературу, № 9 (481), березень (2017): 34–38.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Кузьменко, Н. М. ""Рідне слово" Бориса та Марії Грінченків - один із перших інтегративних підручників для початкової школи". Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка, Вип. 6 (1998): 71–73.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Малюга, Наталія Миколаївна. "«О слово рідне, хто без тебе я?» (Про стиль доби та індивідуальний стиль Дмитра Павличка)". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 7, № 1 (12 жовтня 2012): 214–31. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v7i1.709.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті йдеться про індивідуальну неповторність письменника у виборі вербальних засобів для відтворення мовної картини світу, про особливості реалізації можливостей художнього стилю відповідно до естетичного задуму автора.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Marchuk, Serhii. "Методичні засади фізичного виховання школярів у педагогічній спадщині Костянтина Ушинського". Physical education, sport and health culture in modern society, № 1 (49) (31 березня 2020): 29–35. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-01-29-35.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. У статті розкрито педагогічні засади фізичного виховання в науковій спадщині видатного україн- ського педагога, корифея світової й вітчизняної психолого-педагогічної науки Костянтина Ушинського. Мета дослідження – проаналізувати методичні засади фізичного виховання школярів крізь призму розгляду педа- гогічних засобів і форм у гуманістичній та здоров’язберігальній концепції Ушинського. Методи дослідження – вивчення літературних джерел, документальних матеріалів, теоретичний аналіз і синтез отриманих даних. Результати дослідження. На основі вивчення історико-літературних джерел установлено, що К. Ушинський (1824–1870) критично порівняв освітні реалії зарубіжжя з актуальним станом вітчизняної школи та зробив вагомі теоретичні узагальнення щодо таких актуальних методичних питань фізичного виховання: місця гімнастики й гімнастичних ігор у змісті навчальних предметів у школах різного типу; впливу режиму дня на нормальний фізичний розвиток вихованців; ролі раціонального харчування в збереженні здоров’я учнів; формування сприятливого психоемоційного клімату та ін. Висновки. Дослідження, здійснене на основі історико-педагогічного аналізу праць К. Ушинського, дало змогу виокремити та зафіксувати арсенал засобів фізичного виховання школярів у творчій спадщині видатного педагога: фізичні вправи, гімнастика, гра, праця, ознайомлення учнів із теоретичними відомостями з анатомії, фізіології та гігієни в підручниках «Дитячий світ» і «Рідне слово»; природні й гігієнічні чинники: раціональний режим праці, харчування, відпочинок, сон. Визначено найбільш дієві орга- нізаційні форми фізичного виховання учнів у науковому доробку К. Ушинського: уроки гімнастики, фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи, раціональна організація відпочинку учнів на перервах, на свіжому повітрі з рухливими іграми, прогулянками на природу. Загальнопедагогічні положення К. Ушинського істотно вплинули на теорію фізичного виховання царської Росії другої половини ХІХ ст. Як українського педагога, Костянтина Ушинського, без сумніву, можна вважати засновником національної педагогічної теорії фізичного виховання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Омелянчик, Т. Г. "Ремінісценції зі "Слова о полку Ігоревім" у поемі Максима Рильського "Слово про рідну матір"". Молодий вчений, № 3.1 (79.1), березень 2020 р., спецвипуск (2020): 52–56.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Збожна, Ольга. "Пішла мода на слова, шануймо рідну мову!" Науковий світ, № 7 (144) (2010): 17–18.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Городецька, Вероніка Анатоліївна. "Порівняння як ознака художнього ідіолекту (на матеріалі поетичного мовлення В. Стуса)". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 17 (2 квітня 2018): 124–34. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v17i0.43.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено дослідженню порівнянь як специфічної ознаки художнього мовлення В. Стуса на матеріалі збірки поезій «Палімпсести». З’ясовано, що індивідуально-авторська мовна картина світу репрезентує життя ключовими концептами, які виявляються через систему порівнянь та відкривають підсвідомість художника слова, що бачить буденну реальність в неповторних образах, вмотивованих історією, літературою, релігією, національною культурою загалом. Доведено, що ці складові світобачення поета набувають символічного звучання, розподіляють життя для нього на світ і темряву, спокій і боротьбу, рідне й чуже, відчуття теплих спогадів минулого та повної безвиході сьогодення й майбутнього. Декодовано символічний зміст основних архетипів культурологічного контексту творів автора.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Шинкар, Тетяна. "АКТУАЛІЗАЦІЯ АНГЛІЦИЗМІВ У СУЧАСНОМУ МЕДІАТЕКСТІ". Society. Document. Communication, № 7 (19 листопада 2019): 109–22. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-7-109-122.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається функціонування в сучасному медіатексті англіцизмів, які на початку ХХІ століття значно активізувалися, чому сприяють українсько-англійські мовні контакти в різних сферах діяльності: в економіці, у суспільно-політичній сфері, у засобах зв'язку, у побуті, культурі, політиці тощо. З’ясовано, що серед мовних причин входження іншомовної лексики в українську мову є поповнення словникового складу української мови, розширення засобів номінації, усунення багатозначності питомого слова, вищий ступінь термінологічної визначеності запозичуваної лексеми; потреба в нових одиницях номінації, необхідність розмежування понять певної терміносфери, тенденції до номінації цілісного поняття одним словом та соціально-психологічні причини. Визначено, що поповненню української мови запозиченнями сприяє і процес універсалізації та інтернаціоналізації словникового складу. Ці мовні тенденції виявлені через використання коротких та економних з погляду мовленнєвих зусиль форм. Досліджено, що англійські слова та словосполучення привертають увагу читача, а їхнє функціонування в тексті виконує конкретні цілі. Основна функція англіцизмів – номінативна, коли запозичена лексика називає слова, які не мають відповідників в українській мові. Рідше англіцизми називають вже існуючі поняття. Функціонування в мові англіцизмів виявляє активні динамічні процеси в сучасному українському лексиконі. При запозиченні англійських слів автори часто демонструють варіативність написання інновацій. Тоу нинім існує невпорядкованість особливостей графічної, фонетичної, граматичної чи семантичної адаптації запозичених слів. Доволі часто те саме друковане видання демонструє написання запозичення в різних варіантах. У розвідці проаналізовано, що одним із найбільш універсальних способів словотворення в українській та англійській мовах є словоскладання, особливо продуктивним воно є при творенні іменників. Творення цих слів представлене такими структурними типами: 1) іменник + іменник; 2) прикметник + іменник; 3) «іменник+дієслово». Зроблено висновки, що в мові друкованих ЗМІ лексико-семантична система продовжує розвиватися в руслі тенденції інтернаціоналізації, або глобалізації, засвідчена активним запозиченням іншомовної лексики, зокрема англіцизмів, що позначають сучасні реалії, пов’язані з наукою й технікою, суспільно‑політичними процесами та ін.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

ШЕВЧУК, Тамара, та Ольга ТКАЧУК. "РЕАЛІЗАЦІЯ ЗМІСТОВОЇ ЛІНІЇ «ДОСЛІДЖУЄМО МОВНІ ЯВИЩА» У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ «БУДОВА СЛОВА» В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ". Acta Paedagogica Volynienses, № 4 (26 листопада 2021): 131–38. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.4.20.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено сутність змістової лінії «Досліджуємо мовні явища» у процесі вивчення розділу «Будо- ва слова», лінгводидактичні аспекти опрацювання цього розділу в школі. Розкрито значущість і обґрунтовано актуальність вивчення цієї змістової лінії, спрямованої на дослідження учнями морфемної будови слова та еле- ментів словотвору; зазначено її місце в сучасних лінгвометодичних дослідженнях. Проаналізовано зміст програмного матеріалу, взаємозв’язок будови слова та елементів словотвору з іншими розділами української мови, що вивчаються в початковій школі. Акцентовано увагу на значимості оволодіння здо- бувачами початкової освіти розділу «Будова слова» для свідомого засвоєння виучуваних орфографічних правил, у результаті чого підвищуються правописна грамотність, розуміння структури слова і процесів його утворення, загальний мовно-мовленнєвий розвиток школярів, формується логічне мислення, вдосконалюється культура мов- лення; діти набувають аналітико-конструктивних умінь і навичок, які надалі будуть застосовувати на практиці. Досліджено стан проблеми в шкільній практиці навчання. Досвід учителів м. Рівне та Рівненської області свідчить, що під час опрацювання цього розділу треба навчати школярів усвідомлювати походження окремих слів, а також встановлювати їх взаємозв’язок із лексичним значенням та будовою. Підкреслено важливість попередження типових учнівських помилок. Школярі звертають увагу на матеріальну оболонку слова, часто не знаючи його значення. Аналізуючи слова, вони враховують лише їх зовнішнє оформлення і не розуміють ролі закін- чення – вираження граматичного значення слова; в них не сформовані поняття «спільнокореневі слова» і «форми одного і того ж слова»; додаючи до кореня префікс або суфікс, а до суфікса – закінчення, школярі не помічають чергувань звуків у коренях слів. Проаналізовано розділ «Будова слова» у чинних підручниках «Українська мова та читання» для учнів 3–4 класів, авторами яких є М.С. Вашуленко, Н.А. Васильківська, С.Г. Дубовик. Підкреслено, що програмовий матеріал щодо будови слова та елементів словотворення, який опрацьовується на уроках української мови та читання в початкових класах, є базовим для свідомого оволодіння мовою в середніх та старших класах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

КОРНІКОВА, Катерина, Андрій ІЛЬЧЕНКО та Володимир ШУМЛЯКІВСЬКИЙ. "Особливості розвитку громадського електротранспорту в деяких містах України". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, № 17 (14 листопада 2021): 17–25. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i17.630.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено аналіз розвитку тролейбусного транспорту обласних центрів України (м. Житомир, м. Рівне, м. Тернопіль, м. Чернігів) та найбільшого міста за кількістю населення Київської області – м. Біла Церква. Зроблено порівняння вказаних міст щодо їх площі, кількості населення, щільності розташування населення в містах, кількості автобусних та тролейбусних маршрутів, довжини контактної мережі та кількості тролейбусів. Проаналізовано та відзначено характерні особливості тролейбусних маршрутів міст та розкрито стратегію їх подальшого удосконалення та оновлення рухомого складу. Відзначено особливість маршрутної мережі в м. Житомир, яка полягає в наявності кільцевого маршруту, що дозволяє зв’язати віддалені від центра міста райони між собою. Показано, що особливістю контактної мережі м. Рівне є її вихід за географічні межі міста, що виправдано великим потоком пасажирів в робочі дні тижня, які рухаються до Рівненського заводу високовольтної апаратури. Зазначено, що в експлуатацію введено дуобус АКСМ 43303А та 12 тролейбусів Дніпро Т203 з автономним ходом. З аналізу схем, особливостей тролейбусних маршрутів, наявного парку тролейбусів та їх термінів експлуатації у вказаних містах зроблено висновок, що в містах України з зазначеними характеристиками переважають тролейбусні мережі радіального розташування з можливістю об’єднання околиць міст. Кращим рішенням вибору тролейбусної контактної мережі в таких містах є вибір радіальних маршрутів від центру до периферійних районів міста в поєднанні з кільцевими маршрутами з’єднання між собою головних вулиць. Парк тролейбусів застарілий, в основному вони експлуатуються вже 20-40 років, тому потребує більш активного оновлення. Найкращим за віковим складом парків тролейбусів міст, що проаналізовано, станом на 01.01.2020 року є парк м. Чернігів, найгіршим - м. Рівне. Ключові слова: міські пасажироперевезення, електротранспорт, тролейбус, маршрутна мережа, контактна мережа, навколишнє середовище.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Варварук, Христина. "Структура конфліктологічної компетентності педагога". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т2 (2021): 136–48. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-136-148.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено теоретичний аналіз сутності конфліктологічної компетентності. На основі теоретичного аналізу наукових матеріалів виявлено різне розуміння структури конфліктологічної компетентності. Розглядаються позитивні сторони конфліктів, які призводять до саморозвитку, на противагу уникненню та невизнанню. Встановлено, що конфліктологічна компетентність є складним, багатоаспектним феноменом. Конфліктологічну компетентність розглянуто, як інтегративну єдність теоретичного, діяльнісного та особистісного компонентів. Показано, що конфліктологічна компетентність педагога є динамічним утворенням, потребує постійного розвитку й змістовного наповнення новими підходами, теоріями, технологіями педагогіки, психології, конфліктології, антропології тощо. Сформована конфліктологічна компетентність є запорукою протікання освітнього процес на засадах гуманістичного світогляду і ціннісних орієнтацій, що дозволяє розглядати людину як найвищу соціальну цінність. Ключові слова: конфлікт, педагогічний конфлікт, компетентність, конфліктологічна компетентність, освітній процес.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Абдула, Анатолій. "Особливості виконання передач м'яча кращими командами прем'єр- та першої ліги україни з футболу". Слобожанський науково-спортивний вісник 3, № 83 (23 червня 2021): 41–46. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-3.006.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: визначити показники виконання передач м'яча у футболі команд різної кваліфікації. Матеріал і методи: реєстрація передач м'яча здійснювалася на прикладі кращих команд Прем’єр-ліги: «Динамо» Київ, «Шахтар» Донецьк, «Зоря» Луганськ та лідерів Першої ліги України: «Верес» Рівне, «Чорноморець» Одеса, «Металіст 1925» Харків сезону 2020/2021 р. Всього було проаналізовано 90 футбольних матчів. Для вирішення поставлених задач в роботі застосовувалися такі методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, реєстрація передач м'яча під час гри, методи математичної статистики. Результати: у статті представлено дані щодо виконання передач м'яча кращими командами Прем'єр- та Першої ліги України з футболу. Проведений аналіз ефективності загальної кількості передач м'яча, передач вперед, довгих передач, передач в останню третину поля, передач в розріз та визначався темп гри кожної з команд. Встановлені відмінності використання передач м'яча кращими командами Прем’єр-ліги: «Динамо» Київ, «Шахтар» Донецьк, «Зоря» Луганськ та лідерів Першої ліги України: «Верес» Рівне, «Чорноморець» Одеса, «Металіст 1925» Харків сезону 2020/2021 р. Висновки: дані дослідження свідчать про відмінності використання передач м'яча командами різної кваліфікації у чемпіонаті та першості України з футболу сезону 2020/2021 р. Так, відзначається, що у команд більш високого рівня кращі показники загальної кількості передач та передач м'яча в розріз, а кількість довгих передач значно нижча. Ключові слова: передачі м'яча, тактика, ефективність, темп гри.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Романова, Н. В. "АСОЦІАТИ ZUHAUSE: ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ (НА МАТЕРІАЛІ СПРЯМОВАНОГО АСОЦІАТИВНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ)". Nova fìlologìâ 2, № 81 (23 червня 2021): 100–105. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-14.

Повний текст джерела

Анотація:

Реферовану статтю присвячено лінгвістичному аналізу асоціатів слова-стимулу ZUHAUSE («рідна домівка») в сучасній німецькій мові. Актуальність студії зумовлена потребою у виявленні специфіки національно-мовного образу світу різних народів із метою подолання перешкод у процесі міжкультурного спілкування. Останнє є не лише механізмом обміну інформацією, а й ефективним способом самоідентифікації. Дослідження виконане на основі матеріалів спрямованого асоціативного експерименту “Emotionen, Gefühle des Menschen”, що проводився впродовж шести місяців (лютий–липень 2012 року) у вишах та інституціях Німеччини гуманітарного напряму. В експерименті брали участь 102 анонімні автохтонні інформанти віком від 18 до 59 років жіночої і чоловічої статі. Корпус отриманих асоціатів, або відповідей-реакцій, становить 100%, його якість залежить від фонових знань і досвіду респондента. Умовно виокремлено такі дві групи асоціатів, як основні й похідні. Основні асоціати збігаються з лексико-граматичним класом пропонованого слова-стимулу – іменником, похідні – виходять за межі лексико-граматичного класу слова-стимулу й постають як прикметники, дієслова, власні назви, словосполучення (прикметники + іменники, займенники + іменники), синтагми та речення. Емпіричний матеріал було зіставлено з узусом або мовною нормою, виявлено більшою мірою відхилення від узусу: Нові значення рідної домівки орієнтовані на абстрактні поняття з позитивною, негативною й нейтральною характеристиками, поява яких детермінована позамовними й мовними чинниками. Запропоновано кілька класифікацій асоціатів: за морфологічною, структурою, ознаками, ґенезою, частотою вживання, орфографією, семантикою та лексико-семантичною структурою. Встановлено такі два основні різновиди мовної свідомості, як типова й нетипова, що опосередковуються перехідною мовною свідомістю. Типовість, нетиповість або перехідність визначено через кількісні показники й обрахунки. Доведено, що асоціати слова-стимулу ZUHAUSE групуються навколо Geborgenheit («захищеність, безпека») та Familie («сім’я»).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

VOYTKO, Tetyana, та Oksana ARTIUSHENKO. "ПЕРЕКЛАД ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ У ЗАГОЛОВКАХ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ (НА ПРИКЛАДІ «НЬЮ-ЙОРК ТАЙМС»)". Astraea 1, № 2 (2020): 118–33. http://dx.doi.org/10.34142/astraea.2020.1.2.07.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано наукову літературу з даної теми та порівняно особливості використання фразеологічних одиниць у заголовках. Виділено основні типи функціонально-стилістичних груп фразеологічних одиниць. Дослідження показало, що основними типами трансформації фразеологічних одиниць є найпростіші зміни елементів синтаксичних одиниць, які є результатом їх перестановки, заміщення, додавання та скорочення. Аналіз наукових джерел показав, що поняття «фразеологічна одиниця» розглядалося багатьма вченими і трактується як стійка фраза або вираз, що характеризується відтворюваністю, цілісністю значення, стійкістю поєднання слів та прихованим значенням. В статті авторами виділено основні типи функціонально-стилістичних груп фразеологічних одиниць. Суть семантичної трансформації фразеологізму полягає у введенні нових семантичних відтінків або грі слів у фразеологізми. Основні типи аналітичної трансформації можна визначити наступним чином: синтаксичні; лексичний; забруднення. Крім того, фразеологізми висвітлюють проблеми в більш м’якому світлі, забарвлюючи назву журналістського тексту, тим самим привертаючи до нього увагу. Аналіз заголовків у «The New York Times» показав, що в сучасній журналістській практиці використання фразеологічних одиниць є популярним метод просування тексту. Доведено, що автори у своїх роботах використовують майже всі стилі та типи фразеологічних одиниць, але найчастіше в українській мові вживаються розмовний стиль та жаргонні слова, рідше педантичний стиль та практично відсутні міжстильові фразеологізми, а в англійській мові більшість часто розмовний і педантичний стилі, рідше використовується розмовний. Фразеологічні одиниці складають ядро фразеологічного фундаменту будь-якої мови, містять історичну та культурну інформацію та відображають динаміку розвитку мовлення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Dolhanov, Petro. "КОНКУРУЮЧІ НАРАТИВИ: ПАМ’ЯТЬ ПРО ДРУГУ СВІТОВУ ВІЙНУ В МЕМОРІАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ м. РІВНЕ". ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ: Український вимір 11 (15 грудня 2019): 61–85. http://dx.doi.org/10.33124/hsuf.2019.11.03.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена змінам у меморіальному просторі м. Рівного, які відбулися протягом останніх 5 років. Напередодні Другої світової війни місто було типовим єврейським штетлом, етнічне обличчя якого на 80% формували євреї. У 1941–1942 рр. у Рівному відбулися одні з найбільших в Україні акцій масового вбивства євреїв. Проте пам’ять про жертв Голокосту тривалий час залишалася на маргінесі як у вимірі комеморативних практик, що проводяться в місті, так і в контексті існуючих меморіальних маркерів у символічному просторі Рівного. Поодинокий символ Голокосту – меморіал в урочищі Сосонки – просторово розміщений на краю міста (місце масового вбивства євреїв у 1941 р.) довгий час залишався символом маргіналізації пам’яті про жертв Голокосту. Протягом останніх 5 років у Рівному сталися зміни, які дозволяють констатувати реанімацію тривалий час забутої пам’яті. До них відносимо: встановлення в центральній частині міста «каменів спотикання» жертвам нацизму, створення меморіального знаку жертвам рівненського гетто, маркування об’єктів, що репрезентують єврейську історико-культурну спадщину, анотаційними дошками та QR-кодами. Ці зміни сталися з ініціативи інститутів громадянського суспільства. «Камені спотикання» та меморіальний знак жертвам гетто встановлені ГО «Центр “Мнемоніка”». Маркування об’єктів єврейської історико-культурної спадщини відбулося в межах нової практики залучення громадських організацій до процесу бюджетування – бюджет участі. Усі ці ініціативи – результат посилення інструментів впливу громадянського суспільства на локальну публічну політику в процесі реформ, що відбулися після подій Революції гідності (виникнення бюджету участі та посилення ефективності адвокаційних кампаній). Коригування меморіального ландшафту Рівного призвело до співіснування в його символічному просторі одразу трьох візій пам’яті про Другу світову війну – радянської міфологеми про «Велику Вітчизняну війну», націоналістичного канону героїки (частина символів якого підібрана не дуже вдало – окремі меморіальні знаки глорифікують людей та організації, які несуть безпосередню відповідальність за Голокост і етнічні чистки) та меморіальних знаків, присвячених жертвам Голокосту. Ця остання візія є абсолютно новою для міста і поки що промовляє невпевнено. Але перші кроки до відродження пам’яті про жертв Голокосту та мультикультурний характер Рівного в довоєнний період місто вже зробило. Чи можливе таке співіснування взаємовиключних символів – питання, на яке важко дати однозначну відповідь. На це впливає низка факторів. Одними із найважливіших конфліктогенних чинників визначаємо такі: 1) допоки залишається живою пам’ять та «постпам’ять» про Другу світову війну, є ризик, що ці взаємовиключні наративи виконуватимуть радше конкуруючу функцію; 2) політична інструменталізація цих меморіальних маркерів у часі виборчих кампаній також акумулює в собі значний конфліктогенний потенціал. Однак амбівалентність оцінок цих символів серед значної частини громадськості свідчить на користь можливості їх безконфліктного співіснування. У будь-якому випадку багато що залежатиме від подальших політичних контекстів, які визначатимуть меморіальну політику в місті. Ключові слова: меморіальний простір, символічний простір, політика пам’яті, комеморація, Голокост, Друга світова війна у меморіальному просторі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Кабиш, М. Ю. "ПОВТОР ЯК СТИЛІСТИЧНИЙ ЗАСІБ У ПОЕЗІЯХ ЮРІЯ КЛЕНА". Nova fìlologìâ 1, № 81 (23 червня 2021): 148–54. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-23.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню актуальної для сучасної лінгвістики проблеми принципів і форм звукової організації тексту. Охарактеризовано звукові повтори, визначено їхні різновиди, проаналізовано основні стилістичні функції звукових повторів і виявлено специфіку їх функціонування в поетичному мовленні Юрія Клена. До найбільш частотних мовних засобів поетичного мовлення Юрія Клена віднесено конструкції, побудовані на повторі. Виділяють різні види звукоповторів. До найпоширеніших із них у поетичному мовленні Юрія Клена відносимо алітерацію, асонанс, анафору й епіфору. Для віршів митця характерний багаторазовий повтор приголосних звуків, які, формуючи ритмомелодику вірша, скріплюють частини в одне ціле, виступають засобом композиції. Повтори голосних у поезіях Юрія Клена трапляються рідше, ніж повтори приголосних. Голосні звуки часто створюють своєрідне звукове тло, на якому стають помітнішими інші компоненти – звукові, ритмічні, ідейно-змістові. Інколи прийом багаторазового повтору однакових голосних і приголосних звуків стає важливим у створенні художніх картин. Найбільш поширеною у творчості Юрія Клена є звукова анафора, у якій автор, повторюючи початкові звуки слова, створює яскраві звуко-символічні образи. Фонетична епіфора у поетичному мовленні Юрія Клена має значні виражальні можливості. Менш уживаною є епіфора, коли повторюються окремі слова у кінці рядків, речень, що підсилює значення повторюваного слова. Юрій Клен використовує різні види повтору як важливий стилістичний засіб, який сприяє увиразненню мовлення, підсилює його експресію та виражальні можливості. Різноманітні звукові повтори у віршах Юрія Клена виступають важливим конструктивним засобом, способом увиразнення змісту художнього твору. Милозвучність досягається відповідним розташуванням звуків, що створюють своєрідний звуковий малюнок. У поетичному мовленні Юрія Клена повтор відіграє важливу роль у відображенні внутрішнього світу ліричного героя, стану збудження, підвищеної емоційної реакції. Здебільшого повтор посилює образне змалювання тривалості, багаторазовості та послідовності дії. У мовотворчості поета повтор є важливим засобом експресії, за допомогою якого увиразнюються і підкреслюються різні семантично- стилістичні відтінки художнього тексту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

ДЕМ’ЯНЕНКО, Наталія Борисівна. "ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ У ПОЛЬСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ РЕКЛАМНИХ ТЕКСТАХ". Мова, № 35 (29 липня 2021): 146–51. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237836.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню використання фразеологічних одиниць у польських та українських рекламних текстах. У поняття фразеологізму включаємо не лише ідіоми, а й прислів’я, приказки, фразеологічні сполучення і крилаті слова. Мета дослідження – проаналізувати польські та українські рекламні тексти, визначити особливості функціонування фразеологічних одиниць у рекламі та показати використання фразеологізмів у буквальному відтворенні та у модифікованому вигляді. Результатом спроби дослідити функціонування фразеологізмів у рекламних текстах, розрізняючи при цьому два типи фразеологічних одиниць: 1) без порушення їх структури і семантики, тобто, у їх буквальному відтворенні та 2) із трансформацією їх складових елементів і загального значення, тобто у модифікованому вигляді, – є такі висновки: у польських рекламних текстах, як і в українських рідше використовуються фразеологічні одиниці без порушення структури і семантики, тобто, у буквальному відтворенні. Частіше і в українських, і в польських рекламних текстах ми маємо справу із модифікованими фразеологічними одиницями. Основним типом модифікації є заміна компонентів фразеологізму. Аналіз фразеологічних одиниць у рекламних текстах показав, що вони – необхідна складова для створення експресивності та образності тексту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Bilovol, A. M., and S. G. Tkachenko. "CLINICAL FEATURES OF PSORIASIS WITH COMORBID ARTERIAL HYPERTENSION." Inter Collegas 4, no. 3 (October 16, 2017): 128–31. http://dx.doi.org/10.35339/ic.4.3.128-131.

Повний текст джерела

Анотація:

Bilovol А.N., Tkachenko S.G.The study involved an assessment of medical history data and clinical features of psoriasis in 230 patients, of whom 182 suffered from isolated dermatosis and 48 from psoriasis with comorbid hypertension. The psoriasis group with concomitant arterial hypertension was found to have a significantly higher frequency of stressful situations (81% of cases as compared to 62%) and infectious diseases were registered less frequently (6% vs. 28%). Relapses of psoriasis in this group occurred more often, out-of-season type was observed more than 1.5 times more frequently and seasonal type of dermatosis was registered 2 times less often. Moreover, rapid dissemination of rash during exacerbations in patients with psoriasis with concomitant hypertension was observed two times as frequently (28% of cases vs. 16%), and cases of slow and gradual spread were more rare.Key words: psoriasis, arterial hypertension, history taking, clinical characteristics. Клінічні особливості протікання псоріазу, асоційованого з артеріальною гіпертензієюБіловол А.М., Ткаченко С.Г.Проаналізовано анамнестичні дані та клінічні особливості протікання псоріазу у 230 хворих, серед яких 182 пацієнти страждали на ізольований дерматоз, та 48 – на псоріаз, асоційований з артеріальною гіпертензією. В групі псоріаз з супутньою артеріальною гіпертензією виявлена значно більша частота стресових ситуацій (81 % випадків проти 62 % ) та рідше реєструються інфекційні захворювання (6 % проти 28 %). Рецидиви псоріазу в цій групі відбувалися частіше, більш ніж у 1,5 рази частіше відмічався позасезонний і в 2 рази рідше – сезонний тип перебігу дерматозу. Також у хворих на псоріаз з супутньою гіпертензією в 2 рази частіше відмічалася швидка дисемінація уражень шкіри при загостреннях (28 % випадків проти 16 %) та були більш рідкими випадки повільного і поступового їх розповсюдження. Ключові слова: псоріаз, артеріальна гіпертензія, анамнез, клінічна характеристика. Клинические особенности течения псориаза, ассоциированного с артериальной гипертензией Беловол А.Н., Ткаченко С.Г.Проанализированы анамнестические данные и клинические особенности течения псориаза у 230 больных, среди которых 182 пациента страдали изолированным дерматозом, и 48 – псориазом, ассоциированным с артериальной гипертензией. В группе псориаза с сопутствующей артериальной гипертензией выявлена значительно большая частота стрессовых ситуаций (81 % случав против 62 % ) и реже регистрируются инфекционные заболевания (6 % против 28 %). Рецидивы псориаза в этой группе возникали чаще, более чем в 1,5 раза чаще отмечался внесезонный и в 2 раза реже – сезонный тип течения дерматоза. Также у больных псориазом с сопутствующей гипертензией в 2 раза чаще отмечалась быстрая диссеминация высыпаний при обострениях (28 % случаев против 16 %) и были более редкими случаи медленного и постепенного распространения. Ключевые слова: псориаз, артериальная гипертензия, анамнез, клиническая характеристика.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

МАЛИНОВСЬКИЙ, Артур. "«ТАТАРСКИЕ НАБЕГИ» Г. Ф. КВІТКИ-ОСНОВ’ЯНЕНКА: ВІД ЗАВОЮВАННЯ ФРОНТИРІВ ДО УТВОРЕННЯ КУЛЬТУРНОГО ТИГЛЯ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (23 вересня 2021): 240–51. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.21.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті йдеться про один із «харківських» текстів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка «Татарские набеги». Розглянуто актуальну з погляду національної ідентичності, становлення української державності проблему фронтиру як виразного втілення етнокультурного, геополітичного, територіального пограниччя. Мета дослідження – з’ясувати механізм спо- лучення категорії історичної пам’яті з реконструюванням фронтиру, між- національного прикордоння та етнокультурної розмаїтості слобожанського регіону. Методологія дослідження пов’язана з обґрунтуванням поняття фронтирного тексту як крос-культурного утворення на помежів’ї антропо- логії, геопоетики, постколоніальної теорії та ін. При цьому фронтир постає надто рухливою категорією, пов’язаною з просуванням углиб степу, освоєнням Дикого поля, перетворенням стихійних поселень на цивілізаційні оази. Наукова новизна полягає у тому, що вперше простежено зв’язок між просторовим пограниччям і текстовою структурою, зроблено висновок про можливість категоризації так званого тексту фронтирного типу. Такий тип кореляції між об’єктним і суб’єктним планами створює особливе напруження, своє- рідне «мерехтіння» кордонів, зону відчутної сенситивності, яку читач пізнає крізь призму історичної пам’яті, зафіксованих в усній або писемній традиціях національних наративів. Зосереджено увагу на кшталтуванні кордонів Слобо- жанщини як поліетнічного регіону України, якому притаманні ознаки культур- ної відкритості, семантичної продуктивності, діалогічності. Наголошено на важливості номадизму як специфічного концепту етно- культурного пограниччя та потужного євразійського чинника української істо- рії. Простежено вплив кочівницького національно-етнічного компоненту на становлення української ментальності, з’ясовано механізми перетину кордонів як надзвичайно продуктивних із погляду державотворення культурних акцій. Уведено поняття культурного тигля як культурної та етнічної мішанини, від- твореної в межах художності першої половини XIX ст. Проблему фронтиру розглянуто в інтердисциплінарній площині, отже, людина лімінального типу або певний хронологічний проміжок, відрізок життя розкриваються повніше під кутом зору національної психології, історії, соціокультурних обставин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

СМУТОК, Ігор, та Валерій ДОНЕНКО. "ВИЩІ СУДОВІ ІНСТАНЦІЇ ДАВНЬОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ У СИСТЕМІ ПРАВОСУДДЯ КОРОЛІВСЬКИХ СТОЛОВИХ МАЄТКІВ (НА ПРИКЛАДІ САМБІРСЬКОЇ ЕКОНОМІЇ XVI – XVIIІ СТ.)". Східноєвропейський історичний вісник, № 18 (30 березня 2021): 8–15. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.18.226544.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Мета дослідження – охарактеризувати модель функціонування правосуддя на вищих щаблях судочинства Давньої Речі Посполитої в контексті повсякденної правової практики у королівських столових маєтках (зокрема, Самбірської економії). Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, верифікації, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна: уперше розкрито діяльність вищих судових органів Давньої Речі Посполитої через призму повсякденних практик у сфері судочинства окремо взятого адміністративно-господарського об’єкту, у даному випадку – Самбірської економії, складової частини королівських маєтків Давньої Речі Посполитої. Висновки: Населення та адміністрація королівських столових маєтків (зокрема, Самбірської економії) активно послуговувалися судами вищої інстанції, звертаючись до них безпосередньо, або апелюючи на рішення місцевих судів. Найбільшою популярністю користувався королівський референдарський суд, рідше – королівський асесорський суд. Окремі питання могли розглядатися виїздними комісіями, створеними з наказу короля для розгляду певних питань. Нарешті, до вирішення спірних питань залучалися гродські суди Перемишльської землі, Люблінський Коронний Трибунал, Радомський Трибунал. Практика звернень до перерахованих судових інстанцій витворилася ще на межі XVI – XVII ст., але тривалий час вона залишалася невпорядкованою і нескоординованою. У XVIIІ ст. була створена Королівська скарбова комісія. Саме вона почала здійснювати контроль за зверненнями до різних судових інстанцій. Ключові слова: Правосуддя, судочинство, Референдарський суд, Асесорський суд, Королівська скарбова комісія, Самбірська економія.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Навальна, Марина. "ОСОБЛИВОСТІ РЕДАГУВАННЯ ВІДАБРЕВІАТУРНИХ УТВОРЕНЬ". Society. Document. Communication, № 6 (28 червня 2019): 121–35. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2018-6-121-135.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано тематичні групи нових відабревіатурних утворень, визначено їхню частиномовну належність та стилістичну роль у мові української газетної періодики, указано на особливостях редагування цих лексем. У статті для вивчення відабревіатурних лексем у мові української періодики початку ХХІ ст. використано як основні метод спостереження та описовий метод. На різних етапах дослідження послуговувалися методом функціонального аналізу для визначення стилістичного навантаження лексичних одиниць. Зроблено висновки, що на початку ХХІ ст. в мові української періодики помітно активізувалося вживання нових відабревіатурних утворень. Вони становлять три великі тематичні групи найменування осіб, утворених від назв-абревіатур 1) партій, політичних блоків та громадських і міжнародних об’єднань, 2) правоохоронних, силових органів, органів контролю, 3) організацій, товариств, установ тощо. Перша і третя групи постійно розширюють свій склад під дією позамовних чинників. Переважають суфіксальні лексеми, утворені від абревіатур – назв партій, політичних блоків, громадських та інших об’єднань, організацій, установ, товариств. Деякі оказіональні відабревіатурні утворення в мові української преси слугують засобом глузування та іронії, нерідко вони надають публіцистичним матеріалам розмовності. Тематичні групи відабревіатурних лексем мають свої словотвірні особливості, що виявляються у виборі словотворчого суфікса. Основними засобами творення нових від абревіатурних назв осіб за їхньою належністю до партій, політичних блоків, громадських та інших об’єднань залишаються словотворчі суфікси ець/-івець, -овець; -ник та -ізм/-изм. Домінанту новотворів становлять іменники, менше – прикметників із суфіксом -ськ-/-івськ. Відабревіатурні іменники нерідко мають різне графічне відтворення базових абревіатур, що засвідчує неусталеність їхнього написання та ускладнює роботу редакторів та сприйняття читачем. Окремі відабревіатурні деривати в мові періодики сприймаються не як замінники словосполучення, а як звичне кореневе слово.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

ЮЩИК, ОЛЕКСІЙ. "Демократія і народовладдя в Україні як предмет юридичної доктрини". Право України, № 2019/10 (2019): 25. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-10-025.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається проблема реалізації ідеї народовладдя в умовах розбудови демократичної, соціальної, правової держави в Україні в контексті формування національної юридичної доктрини. Мета статті полягає у з’ясуванні співвідношення понять “демократія” та “народовладдя” і ролі держави в конституюванні та забезпеченні реального здійснення влади народу. Відзначається значення етимології слова “демократія” для розуміння її поняття, трактування його різними ідеологічними течіями в сучасному суспільстві. Вказано три головні варіанти демократичного ідеалу в сучасному світі, якими є ліберальна демократія, соціал-демократія і народна демократія, кожному з яких притаманне різне розуміння поняття “народ”. Охарактеризовано внутрішні суперечності цих варіантів, на які повинна зважати національна юридична доктрина. Наголошується на негативному значенні ідей ліберальної демократії для здійснення реального народовладдя в Україні, непослідовність і внутрішню суперечливість у визначенні засад конституційного ладу України на основі ідей ліберальної демократії в Конституції України. Розкривається значення державної влади у визначенні та зміненні демократичного устрою України, підпорядкованість її здійсненню народом його виключного права визначати й змінювати конституційний лад. Зроблено висновок стосовно закономірності наявності внутрішньої суперечності ліберальної демократії як антинародної по своїй суті форми державного ладу,яка принципово заперечує реалізацію ідеї народовладдя; обґрунтовується об’єктивна необхідність на сучасному етапі розвитку України соціальної демократії. Констатується нагальна потреба у формуванні науково обґрунтованої юридичної доктрини України, визначаються деякі її важливі положення, зокрема, необхідність визначення національної ідеї та способу її реалізації, заміна формули демократії “Народ – влада – Конституція” на формулу “Народ – Конституція – влада”, зміцнення парламентаризму, значення для цього юридичної доктрини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Федоришин, Ігор. "ДІЯЛЬНІСТЬ ФІЛІЙ І КРУЖКІВ “СОЮЗУ УКРАЇНОК” НА ТОВМАЧЧИНІ (1925–1939 рр.)". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 33 (20 грудня 2020): 113–25. http://dx.doi.org/10.15330/gal.33.113-125.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі виявлених архівних і газетних матеріалів висвітлено діяльність філій і кружків (гуртків) “Союзу українок” на Товмаччині. Автор, на прикладі трьох філій, у м. Товмач, м. Отинія і м. Тисмениця, та кількох сільських кружків, відобразив роботу української жіночої організації на теренах повіту, схарактеризував їхню організаційну, культурно-освітню та громадсько-політичну діяльність. Організаційна робота філій полягала в заснуванні низових осередків – кружків у населених пунктах, що належали до меж діяльності тієї чи іншої філії. Найуспішнішою у цьому напрямку була діяльність Тисменицької філії. Культурно-освітня робота “Союзу українок” у Товмацькому повіті представлено через влаштування різних свят, урочистих заходів на честь видатних українських письменників, громадських діячів, через організацію і проведення різноманітних освітніх лекцій і курсів для жіноцтва, через налагодження мережі “захоронок” (дитячих садків) та опіку над дітьми з бідних українських сімей. Також у статті показано громадсько-політичну діяльність “Союзу українок” Товмаччини в частині участі союзянок у виборах по польського парламенту. Так само дослідник навів приклади співпраці жіночої організації з іншими українськими культурно-освітніми та економічними товариствами “Просвіта”, “Рідна школа”, “Сільський господар”. Методологічною основою для написання статті слугували принципи об’єктивності й історизму, діалектичного розвитку, сходження від абстрактного до конкретного, термінологічний і системний. У роботі використано методи аналізу і синтезу, узагальнення та класифікації, архівної та бібліографічної евристики, джерелознавчої критики, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний методи. Ключові слова: “Союз українок”, Товмаччина, жінка, філія, кружок, свято.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Курах, А. В., К. І. Чубірко, І. В. Чопей, М. В. Бичко, К. О. Дебрецені та М. М. Гечко. "ПОСТКОВІДНИЙ СИНДРОМ: КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (29 квітня 2021): 6–11. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i1.11987.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи полягала в дослідженні найчастіших клінічних проявів постковідного синдрому (ПС) та впливу наявності поширених коморбідних станів на частоту виникнення даного синдрому. Матеріал і методи. Пошук проводили у базах PubMed та Medline. Було використано наступні ключові слова: «post-covid syndrome», «COVID-19», «persisting symptoms», «risk factors», «long COVID». До уваги бралися статті, опубліковані в рецензованих виданнях. Результати. Зважаючи на невеликий час, який пройшов від початку пандемії, кількість проведених досліджень ПС є незначною. Більшість із них було проведено за методикою анкетування пацієнтів через певні проміжки часу після завершення госпіталізації (найменший становив 2 тижні, а найбільший – 24 тижні). Проаналізувавши результати деяких досліджень ми встановили, що такі симптоми як загальна слабість, задишка та тривога зустрічалися практично в кожного хворого. Рідше у хворих персистували симптоми кашлю, болю в грудній клітці та інших частинах тіла, порушення сну та уваги. Звертає на себе увагу той факт, що у пацієнтів, які мали принаймні один коморбідний стан, зростав ризик збереження симптомів гострого COVID-19 протягом 8–18 тижнів. Так, пацієнти з ожирінням, цукровим діабетом та респіраторним дистрес-синдромом частіше мали тяжчий перебіг гострого COVID-19 та довшу тривалість персистенції симптомів. Пацієнти старших вікових груп (старше 50 років) частіше мали персистенті симптоми, порівняно з особами у віці 18–34 та 35–49 років. Висновок. Найчастішими симптомами, які зустрічаються при ПС, були загальна слабість, задишка та тривожність. Ці симптоми зустрічалися у всіх вікових групах, але частота їх виникнення та тривалість, імовірно, зростає з віком. Також наявність принаймні одного коморбідного стану збільшувала ризик виникнення ПС.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

НІКОЛАЩЕНКО, Юлія. "АУДІЮВАННЯ ЯК ОСНОВНИЙ КОМПОНЕНТ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (вересень 2020): 322–30. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-322-330.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто специфіку навчання майбутніх перекладачів такому складному виду мовленнєвої діяльності, як аудіювання. Сприйняття на слух аудіоповідомлення вимагає напруженої роботи психічних та розумових процесів, які необхідно розвивати та вдосконалювати в процесі навчання. Здійснено аналіз розвідок вітчизняних та зарубіжних дослідників, присвячених проблемі навчання перекладацького аудіювання. У працях методистів світового рівня визначено навчальне та комунікативне аудіювання, використання яких є найбільш ефективним та досконалим у навчанні студентів-перекладачів. Тексти для виду діяльності та період їх звучання необхідно подавати по принципу «від простого до складного» і вони повинні бути наближені до природної «живої» мови (не диктора, а носія мови). Проведено аналіз суто перекладацького аудіювання та визначено його специфічні характеристики, оскільки переклад є білінгвальний процес, в якому однаково задіяні дві мови і в перекладача діє механізм перемикання з іноземної мови на рідну і навпаки. Зазначено, що аудіювання як базовий компонент в навчанні перекладачів необхідно впроваджувати на початковому етапі навчання, а активне комплексне відпрацювання усного перекладу впроваджується та вдосконалюється вже на основному етапі. Презентовано комплекс вправ для вдосконалення загальних аудитивних навичок, рецептивних граматичних та лексичних навичок, оперативної пам'яті; вміння переключатися з однієї мови на іншу, узагальнувати та компресувати зміст вихідного повідомлення, на тренування темпу мовлення та зменшення стресу в практичній роботі. Рекомендовано дотримуватися принципу послідовності та градуйованого введення труднощів при відпрацюванні цього виду діяльності. При аудіюванні труднощі виникають як об’єктивного (спричиненні змістом та формою повідомлення та умовами його сприймання), так і суб’єктивного характеру (зумовлені індивідуальними особливостями носіїв мови та слухачів), до того ж чималу роль відіграють індивідуально-психологічні особливості слухача. Ключові слова: аудіотекст, мовленнєва діяльність, мовне повідомлення, сприйняття, навичка.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Страшко, І. В. "ТЕКСТОВА БАЗА ДАНИХ FRANTEXT: СТРУКТУРА, ПАРАМЕТРИ, ПРИНЦИПИ ВИКОРИСТАННЯ". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 126–33. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-18.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються стан, детермінативні характеристики та історія розроблення французької текстової бази даних Frantext. Frantext – це унікальне зібрання французьких і франкомовних синхронно-діахронічних текстових корпусів не тільки за репрезентативністю матеріалу, а й за глибиною представлення різних його аспектів. Ця текстуальна база надає широкий спектр мовної інформації, відображаючи використання французької мови в усій своїй різноманітності. Принципи побудови та збагачення її новими текстами ґрунтуються на балансуванні різних епох та жанрів. Frantext дає можливість користуватися наявними попередньо визначеними корпусами, створювати власні користувацькі корпуси і здійснювати широке коло пошукових завдань: за словоформою, лемою, граматичними категоріями, семантикою, сполученням лексичних одиниць тощо. Вибираючи корпус, комбінуючи команди і різні типи пошуку, користувач може диверсифікувати його застосування відповідно до своїх наукових інтересів і пріоритетів. Доступні опції експлуатації корпусних ресурсів дають змогу дублювання і видалення корпусу, редагування його назви та опису, створення власного корпусу за автором, датою, літературним жанром, додавання текстів, пошук метаданих для сортування та фільтрування творів. Серед інших можливостей, запропонованих текстовою базою Frantext, є створення, редагування та перегляд списків слів, які можуть створюватися за допомогою регулярних виразів або CQL і містити окремі слова або їх послідовності. Сьогодні управління текстовою базою здійснюється за допомогою програмного забезпечення Allegro, компоненти якого – індексатор, робоче середовище і сервер – забезпечують ефективну роботу користувачів із корпусами. Обсяг, хронологічні межі, текстове наповнення цієї бази свідчать про те, що вона неухильно розвивається, нарощується її ефективність, зростає поле її застосування, збільшується коло користувачів. Існування такого текстового ресурсу з інструментами для його використання у наукових дослідженнях мови становить інтерес для всіх, хто вивчає і викладає французьку мову як рідну або іноземну.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Шпачинська, І. В., та С. М. Альбота. "ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИЧНИХ ТА ГРАМАТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ РОМАНУ «СПОКУТА» ІЄН МАК’ЮЕН". Nova fìlologìâ 2, № 81 (23 червня 2021): 211–16. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-31.

Повний текст джерела

Анотація:

Праця зосереджена на дослідженні перекладацьких трансформацій як засобу досягнення еквівалентності в перекладі. Під перекладацькою трансформацією ми розуміємо зміну формальних або семантичних компонентів вихідного тексту в тексті перекладу за збереження інформації, що призначена для передачі. Лексичні трансформації становлять собою відхилення від прямих словникових відповідників та виникають здебільшого тому, що об’єми значень лексичних одиниць вихідної та мови перекладу не збігаються. До лексичних трансформацій відносимо конкретизацію значень, генералізацію значень, додавання, вилучення та перестановку. Важливо перекладати лексичний елемент у сукупності його контекстуальних зв’язків та функціональних характеристик. Основними причинами виникнення лексичних трансформацій, на думку таких дослідниць у лінгвістичній галузі, як Т. Левицька й А. Фітерман, є різна словосполучність, різні вживання одного слова, різниця у смисловому об’ємі, різні ознаки одного денотата в різних мовах. Поняття граматичної трансформації визначено тим, що у процесі перекладу згідно з нормами мови перекладу перетворюється сама структура речення. Англійська й українська мови належать до різних типів мов індоєвропейської родини, тому наявна розбіжність між ними як на рівні порядку слів у реченні, так і в категоріях числа, інших граматичних форм і структур. Основні характеристики, а саме – внутрішній та зовнішній поділ речення, зміна порядку слів та компенсація – відносимо до граматичних трансформацій. За допомогою порівняльного аналізу текстів оригіналу та перекладу проілюстроване використання лексичних та граматичних трансформацій на прикладі перекладу українською мовою роману Ієна Мак’юена «Спокута». У процесі перекладу автор частіше схилявся до використання лексичних трансформацій для кращого сприйняття та зацікавленості читачів, рідше використовувались граматичні трансформації. Засвідчено спробу перекладача зберігати послідовність у структурі речення. Крім цього, важливим аспектом у перекладі було те, що перекладач врахував особливості індивідуальної художньої манери письменника та специфіку культури адресата інформації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Yatsina, O. F. "Сім'я, шлюб, партнерство, батьківство в постмодерних координатах". Проблеми політичної психології 18 (10 грудня 2019): 279–89. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol18-year2016-1.

Повний текст джерела

Анотація:

У теоретичній частині статті аналізуються різні підходи до розуміння понять, якими дослідники пояснюють зміни, що відбуваються в сучасному постнекласичному світі. Зокрема, увага поширюється на опис представлених у цій реальності соціально-психологічних практик як способів особистісного життєконструювання, пов’язаних з власною інтерпретацією соціальності і пошуком власних ідентичностей, як це легітимується постмодерном. Названо причини, що актуалізують аналіз змісту понять “сім’я”, “шлюб”, “партнерство”, “батьківство”. Наголошується, що важлива роль у розумінні практик належить габітусу як системі набутих індивідом схем сприймання, оцінювання, діяння, які структурують практики, генерують їх в умови соціальної реальності і в такий спосіб відображаються як реконструкції/конструкції габітусу сім’ї, шлюбу та батьківства. З’ясовано, що габітус змінюється, трансформуючись у конститутивне начало інших практик, які не вписуються в дискурс традиційної сім’ї, шлюбу, батьківства. За сигнал змін габітусу визнається полідискурсивний простір, що виконує функцію смислового поля для конструювання практик і конституювання оновлених ідентичностей. Контент-аналіз емпіричної частини виявив, що в уявленнях респондентів про сім’ю та шлюб представлено здебільшого реконструкції, запропоновані модерном, тоді як партнерство конструюється на інших критеріях соціальної реальності. Так, у побутовому дискурсі уявлення про сім’ю, шлюб, батьківство ґрунтуються на традиційній парадигмі цінностей, де критеріями вибору практик є: любов – офіційні стосунки – довіра – взаєморозуміння – підтримка – діти – щаслива родина. Тоді як практики партнерства конструюються на інших критеріях: рівність – інтимність – секс – симпатія, захопленість – свобода, тобто мають інші принципи організації, відмінні від традиційного структурно-функціонального устрою шлюбу та сім’ї. Робиться висновок про важливість результатів асоціативного емпіричного експерименту, які ілюструють різне розуміння практик повсякденного життя, оскільки називання асоціацій, пов’язаних із сім’єю, шлюбом, батьківством, партнерством, є основою для розрізнення і виділення їх сутності як соціально-психологічних понять. Ключові слова: практика, постмодерн, габітус, сім’я, шлюб, батьківство, партнерство, ідентичність, трансформація

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

КРИСТОПЧУК, Михайло, Ігор ХІТРОВ, Олег ЦЬОНЬ та Олег ПОЧУЖЕВСЬКИЙ. "ДОСЛІДЖЕННЯ КООРДИНОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТНИМИ ПОТОКАМИ В ЦЕНТРАЛЬНІЙ ЧАСТИНІ МІСТА". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 1, № 16 (19 травня 2021): 82–90. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v1i16.511.

Повний текст джерела

Анотація:

Проблеми, пов’язані з погіршенням функціонування вулично-дорожньої мережі суттєво впливають на роботу всього транспортного комплексу міста. Затримки транспорту в процесі руху, виникнення заторів, які характеризуються збільшенням часу на переміщення, погіршення транспортного обслуговування, підвищення рівня забруднення міського середовища внаслідок збільшення шкідливих викидів і підвищення рівня шуму, зростання кількості дорожньо-транспортних пригод свідчать про невідповідність пропускної здатності вулично-дорожньої мережі міст сучасному рівню автомобілізації. Найбільші труднощі з раціональною організацією дорожнього руху виникають на перехрестях вулиць, оскільки вони є «вузькими місцями» на вулично-дорожній мережі з погляду ефективного та безпечного обслуговування транспортних та пішохідних потоків. Для управління дорожнім рухом на перехрестях найчастіше використовують світлофорне регулювання, яке дає змогу підвищити безпеку дорожнього руху, скоротити затримки учасників дорожнього руху, зменшити споживання енергоресурсів та негативний вплив на довкілля, що, в свою чергу, має істотний вплив якість життя у містах. Створюючи умови для оптимізації роботи регульованих перехресть потрібно враховувати технічний стан транспортних засобів, стан дорожнього покриття та технічні засоби регулювання дорожнього руху. Зменшення витрат часу на пересування, мінімізація фінансових і матеріальних витрат, забезпечення безпеки руху автомобілів і пішоходів, комфорт та зручність при пересуваннях є основними вимогами до функціонування вулично-дорожньої мережі та транспортної інфраструктури. В багатьох випадках, інтенсивність руху транспортних засобів перевищує пропускну здатність вулично-дорожньої мережі, тому важливим є питання підвищення ефективності її функціонування із найменшими капітальними фінансовими витратами. У роботі розглянуто результати дослідження впливу координованого управління транспортними потоками в центральній частині міста Рівне на зниження транспортних затримок при проїзді перехресть транспортними засобами та запропоновано технічні рішення щодо підвищення безпеки дорожнього руху шляхом обладнання перехресть додатковими технічними засобами регулювання дорожнього руху. Ключові слова: інтенсивність транспортних потоків, склад транспортного потоку, координоване управління, потік насичення, регульоване перехрестя, цикл світлофорного регулювання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

V.L., Zlyvkov, and Lukomska S.O. "THE PARTICULARITIES OF BEREAVEMENT DURING THE COVID-19 PANDEMIC." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 3 (October 22, 2021): 88–94. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-3-12.

Повний текст джерела

Анотація:

The article is devoted to the problem of determining the characteristics of grief from the loss of loved ones during a pandemic of coronavirus infection. The COVID-19 pandemic poses an extreme threat to global health, and the loss, in narrow and broad contexts, now affects many aspects of human life. The purpose of the article is to empirically study the peculiarities of bereavement during the COVID-19 pandemic. Research methods: Hospital scale of anxiety and depression (HADS, Zigmond, Snaith, 1983, adapted by Andrushchenko) questionnaire of post-traumatic growth (PGI, Tadeshi, Calhaun, adapted by Magomed-Eminov) and questionnaire of grief reactions (HGRC, Hogan, 2001, Ukrainian-language adaptation Zlyvkov, Lukomska, 2020). The study involved 274 people, including 136 whose relatives or close friends died of COVID-19 and its complications, and 138 relatives who died of cancer. Results of the study: in both samples there was a subclinical depression, the so-called borderline condition, but in the case of death from coronavirus relatives feel moderate anxiety, while after death from cancer relatives note the absence of significant symptoms. Relatives of those who died of COVID-19 have more pronounced grief reactions and less personal and post-traumatic growth, in the case of death from cancer relatives have higher rates of post-traumatic growth, in particular on scales such as “attitude to others” and “strength of personality”. lastly, this is due to the availability of palliative care and social support, which in COVID-19 and its complications are minimized, which in turn increases anxiety, feelings of alienation and isolation from society. Conclusions: the grieving process is more pronounced in the case of death of relatives from coronavirus than from cancer, it is characterized mostly by panic reactions, guilt, anger, self-isolation from other people. Our data confirm the results of previous foreign studies, including the fact that sudden death, inability to say “goodbye” aggravate the symptoms of grief and may cause a prolonged reaction of grief.Key words: COVID-19, loss, grief, loss adaptation, bereavement, cancer patients, post-traumatic growth. Статтю присвячено проблемі визначення особливостей переживання горя від втрати близьких людей під час пандемії коронавірусної інфекції. Пандемія COVID-19 становить надзвичайну загрозу для світового здоров’я, а втрата у вузькому та широкому контекстах нині стосується багатьох аспектів життя людей. Метастатті – емпіричне вивчення особливостей горювання під час пандемії COVID-19. Методи дослідження: Госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS, A.S. Zigmond і R.P. Snaith, 1983, адаптація А.В. Андрущенко, 2003) опитувальник посттравматичного зростання (PGI, Р. Тадеші і Л. Калхаун, адаптація М. Магомед-Емінова) й опитувальник реакцій горювання (HGRC, N.S Hogan, 2001, адаптація В.Л. Зливкова, С.О. Лукомської, 2020). У дослідженні взяли участь 274 особи, з них 136, чиї рідні чи близькі друзі померли від COVID-19 і його ускладнень, і 138 родичів померлих унаслідок онкологічних хвороб. Результатидослідження: в обох вибірках виявлено субклінічно виражену депресію, так званий межовий стан, однак у разі смерті від коронавірусу рідні відчувають помірно виражену тривогу, тоді як після смерті від онкологічних хвороб у родичів рівень тривоги у межах норми. Родичі померлих від COVID-19 мають більше виражені реакції горювання і менше – особистісного і посттравматичного зростання, у разі смерті від онкохвороб рідні мають вищі показники за посттравматичним зростанням, зокрема за такими шкалами, як «ставлення до інших» і «сила особистості», не в останню чергу це зумовлено наявністю паліативного догляду та соціальної підтримки, які при COVID-19 та його ускладненнях зведені до мінімуму, що посилює тривогу, почуття відстороненості й ізольованості від соціуму. Висновки: процес горювання більше виражений у разі смерті рідних від коронавірусу, ніж від онкохвороб, він характеризується здебільшого панічними реакціями, відчуттям провини, гніву, самоізольованості від інших людей. Отримані нами дані підтверджують результати попередніх зарубіжних досліджень, зокрема й те, що раптовість смерті, неможливість попрощатися посилюють симптоми горювання і можуть зумовити пролонговану реакцію горя.Ключові слова: COVID-19, втрата, горе, адаптація до втрати, скорбота, онкопацієнти, посттравматичне зростання

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Admink, Admink. "ТОВАРИСЬКИЙ РУХ ЯК ЧИННИК КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКОЇ КОМУНІКАЦІЇ У ПОЛІЕТНІЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ МІСТА (НА ПРИКЛАДІ СТАНІСЛАВОВА ПЕРШОЇ ПОЛ. ХІХ – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ.)". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ), № 31 (15 березня 2020): 15–22. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.vi31.213.

Повний текст джерела

Анотація:

Репрезентовано динаміку поширення товариського руху у Станіславові (нині Івано-Франківську) в контексті поліетнічного середовища міста другої пол. ХІХ – першої третини ХХ ст. Досліджено практику низки українських, польських, єврейських громадсько-просвітницьких товариств, серед яких «Просвіта», «Рідна школа», «Руська Бесіда», «Союз українок», «Каменярі», «Фрогсін», «Гаскала», «Лютня», «Гармонія клейова» та інших, які виявилися активними комунікаторами у музично-мистецькій сфері. Охарактеризовано широкий спектр діяльності цих організацій в таких аспектах: заснування хорів, оркестрів, аматорських театральних гуртків; навчання диригентів для гуртків; відкриття освітніх курсів для режисерів і диригентів; влаштування драматичних вистав і концертів; організація конкурсів драматичних гуртків та хорів; відкриття навчальних закладів різного рівня і напрямів діяльності; проведення різнопланових лекцій і семінарів; започаткування бібліотек з музичною і драматичною літературою тощо. Ключові слова: товариство, культурно-мистецька комунікація, поліетнічне середовище, Станіславів. The article presents the dynamics of social movement in Stanislaviv (now Ivano-Frankivsk) in the context of the multi-ethnic environment of the city in the second half of the ХІХ th – the first third of the ХХ th centuries. The practice of numbers of Ukrainian, Polish, Jewish public-educational associations, including «Enlightenment», «Native School», «Russian Conversation», «Union of Ukrainians», «Kamenari», «Frogsin», «Gaskala», «Lyutnya», «Glue Harmony» and others who have proven to be active communicators in the music and arts field. A wide range of activities of these organizations is described in the following aspects: foundation of choirs, orchestras, amateur theater groups; training of conductors for circles; opening educational courses for directors and conductors; arranging dramatic performances and concerts; organization of competitions for drama groups and choirs; opening of educational establishments of different level and directions of activity; conducting various lectures and seminars; setting up libraries with music and drama literature and more. Key words: society, cultural and artistic communication, multiethnic environment, Stanislaviv.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Шинкар, Т. І. "Право на доступ до публічної інформації: правове забезпечення та проблеми імплементації в Україні". Актуальні проблеми держави і права, № 85 (14 серпня 2020): 247–54. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i85.1876.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано поняття права на доступ до публічної інформації, його нормативно-правове забезпечення в Україні. Зокрема зазначається, що, відповідно до ст. 34 Конституції України, кожен володіє правом на вільний збір, збереження, використання та поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб. Водночас наголошується, що право на доступ до публічної інформації не можна ототожнювати з більш загальним правом на свободу слова та інформації, оскільки мета в цих прав однакова, проте їх функціональне призначення - різне. Також указується, що до актів, котрі здійснюють правове забезпечення доступу до публічної інформації, крім Конституції України, відносять Закон України «Про інформацію», Закон України «Про державну таємницю», Закон України «Про захист інформації в інформаційно-комунікативних системах» тощо. Проте правовий механізм реалізації конституційного права на доступ до інформації та порядок одержання інформації від суб'єктів публічної влади визначені в Законі України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 р. Зазначається, що органи публічної влади, здійснюючи свої повноваження, володіють значним обсягом інформації з відкритим та обмеженим доступом, і лише чітке законодавче регулювання сприятиме отриманню зацікавленими особами потрібної їм інформації. З іншого боку, проблема доступу до публічної інформації може спричинити більш загальну проблему інформаційної відкритості та прозорості суспільних відносин у сфері діяльності владних структур. Крім того, у статті окреслюються проблеми імплементації вітчизняного законодавства про доступ до публічної інформації та шляхи їх вирішення. Зокрема, акцентується увага на недостатньому рівні правової обізнаності громадян, а також на проблемі правового нігілізму,що є однією з головних причин неналежного виконання владними суб'єктами вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Указується на засоби подолання цих негативних явищ, основними серед яких убачається підвищення правової освіти населення, обов'язкове проходження кожним новим нормативно-правовим актом належної правової експертизи, залучення до законотворчої роботи науковців, визнаних спеціалістів у галузі права, забезпечення доступу громадськості до законопроєктної роботи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Антонишин, Андрій, Ігор Срібняк та Анна Хлєбіна. "Футбол як чільна складова спортивного дозвілля інтернованих вояків Української галицької армії в Чехословаччині (1919–1922 рр.)". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (2 лютого 2022): 89–95. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.3.89-95.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. У статті проаналізовано специфіку проведення змагань з футболу за участю інтернованих вояків Української галицької армії (УГА), які змагались із чеськими спортсменами як на таборових майданчиках, так і на футбольних стадіонах провінційних міст Чехословаччини протягом 1919–1922 рр. Значною мірою це стало можливим завдяки діяльності у таборах інтернованих американської благодійної організації YMCA (Young Men’s Christian Association), яка не шкодувала коштів для гуманітарних потреб інтернованих. Це стосувалось й розвитку ігрових видів спорту та взагалі активного дозвілля таборян, за-для чого YMCA облаштувала спортивні зали (пристосовуючи для цього окремі бараки), а також щедро купувала різне спортивне знаряддя. Завдяки її грошовим внескам для команд купували спортивну форму та потрібне для проведення футбольних матчів устаткування (м’ячі, сітки на ворота тощо). Крім того, на кошти YМСА таборові команди мали можливість проводити зустрічі з чеськими футболістами на виїзді. До розвитку футболу активно долучалась і спортивна секція Культурно-просвітного кружка (як в Німецькому Яблонному, так і Йозефові), заходами якої у таборах організовувались спортивні свята та численні змагання за участю місцевих чеських спортклубів, а зароблені під час їх проведення кошти передавались на потреби таборян-спортсменів. Вагу і значення спортивних вправ, і зокрема футбольних змагань, розуміло й командування інтернованих частин УГА, забезпечуючи зі свого боку максимально можливе сприяння командним видам спорту в таборі. Ігрові види спорту, і зокрема, футбол, суттєво прислужились для зміцнення здоров’я інтернованих, насамперед гравців таборових команд, та дарувало наснагу і гарний настрій не тільки спортсменам, а й чисельному гурту глядачів та вболівальників, додаючи позитивних емоцій у їх непростому таборовому існуванні. Разом з тим футбольні матчі успішно виконували комунікаційно-адаптаційну функцію, дозволяючи українцям ближче пізнати мешканців найближчих до табору чеських міст і призвичаїтись до ритму та способу їхньго життя. Також футбольні змагання створювали міцну основу для чесько-українського міжнаціонального порозуміння та суттєво полегшували для частини вояцтва УГА інтеграцію у чеський соціум. Ключові слова: футбол, команда, матч, спортивний клуб, гравці, інтерновані вояки-українці, табір.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Ховпей, Л. М., В. Л. Фенцик, С. С. Боднар та Є. Я. Костенко. "Результати аналізу комісійних судово-медичних експертиз із приводу неналежного виконання професійних обов’язків медичними працівниками, проведених у Закарпатському обласному бюро судово-медичної експертизи впродовж 2015–2019 років". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 62, № 2 (31 грудня 2020): 40–43. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.62.40-43.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Якісна медична допомога має надаватися в повній відповідності до стандартів діагностики та лікування тієї чи іншої хвороби. Найбільш вагомим доказом наявності чи відсутності дефектів у наданні медичної допомоги є судово-медична експертиза [1]. При цьому кваліфікувати наслідки непрофесійних дій медичних працівників вкрай складно, навіть якщо ці наслідки фатальні [2]. Мета дослідження. Провести аналіз комісійних судово-медичних експертиз у справах щодо неналежного виконання професійних обов’язків медичними працівниками за даними відділу комісійних експертиз Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи упродовж 2015–2019 років. Матеріали та методи. У роботі проаналізовано архівний матеріал комісійних судово-медичних експертиз з приводу неналежного виконання професійних обов’язків медичними працівниками, проведених протягом 2015–2019 років у Закарпатському обласному бюро судово-медичної експертизи. Результати досліджень та їх обговорення. Протягом 2015–2019 років у Закарпатському обласному бюро судово-медичної експертизи було проведено 74 комісійні експертизи з приводу неналежного виконання медичними працівниками професійних обов’язків, що становить 20,5% від загальної кількості (361) комісійних експертиз. У діях акушерів-гінекологів дефекти у наданні медичної допомоги виявлено у 62,5 % випадків, педіатрів – у 60%, хірургів – у 50%, ортопедів-травматологів – у 71,4%, терапевтів – у 80%, лікарів із медицини невідкладних станів та анестезіологів – по 40%, стоматологів – у 33,3% випадків. У експертизах стосовно надання медичної допомоги одночасно лікарями кількох спеціальностей недоліки виявлено у 75% випадків; у кожній з проведених судово-медичних експертиз щодо урологів та лікарів-інфекціоністів було виявлено діагностичні помилки. При проведенні комісійних судово-медичних експертизи щодо дій нейрохірургів (5), кардіологів (3), офтальмологів (1), лікаря загальної практики (1) та фтизіатра (1) яких-небудь порушень не виявлено. Серед 74 комісійних судово-медичних експертиз «лікарських справ», проведених упродовж 2015–2019 років, дефекти у наданні медичної допомоги виявлено у 39 випадках (що становить 52,7%), з яких у 30 випадках (40,5%) відзначено діагностичні помилки, у 8 (10,8%) – лікувальні і в одному випадку (1,4%) – організаційні помилки та недоліки у веденні медичної документації. Висновки. Протягом 2015–2019 років у Закарпатському обласному бюро судово-медичної експертизи проведено 74 експертизи з приводу неналежного виконання медичними працівниками професійних обов’язків. За 2015–2019 роки найчастіше комісійні експертизи призначалися з приводу надання медичної допомоги акушерами-гінекологами, дещо меша кількість – педіатрами. Поодинокими є експертизи стосовно надання медичної допомоги лікарями загальної практики – сімейними лікарями, інфекціоністами, фтизіатрами, урологами, офтальмологами. Дефекти у наданні медичної допомоги виявлено у 39 випадках, з яких найчастішими їх видами є діагностичні помилки, значно рідше – лікувальні; організаційні помилки та недоліки у веденні медичної документації є рідкісним явищем. Ключові слова: комісійна судово-медична експертиза, аналіз, помилки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

H.I., Bokshan. "SYNONYMY IN TERMINOLOGY SYSTEM OF ENGLISH-LANGUAGE SCIENTIFIC TEXTS IN THE FIELD OF ECONOMICS." South archive (philological sciences), no. 86 (June 29, 2021): 54–57. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-86-8.

Повний текст джерела

Анотація:

The purpose is to identify the specificity of synonyms in the terminology system of the English language texts on economics and determine the most widespread patterns for the formation of synonymous pairs on the basis of the analyzed material.Methods. The following methods were employed in the research: general scientific (generalization, induction and deduction) and empirical-theoretical (analysis, synthesis) methods. The process of term-selection was performed with the method of continuous sampling. The descriptive method and the method of semantic-component analysis were used to distribute the synonymous terms into groups and identify the specificity of synonymous relationships. Results. Understanding the phenomenon of synonymy is an important precondition for improving language skills, since it implies the ability to choose the most accurate synonymous equivalent among a few variants of a certain concept and ensure the success of communication in this way. In spite of undesirability of terminological synonymy in scientific discourse, this phenomenon is especially widespread in the texts of economic orientation, since terms in this field of knowledge go beyond scientific use, enter social life and become a part of common vocabulary. Therefore, the emergence of variants and parallel functioning of several duplicates is caused by openness of this terminology system and its enlargement with common words. Since the area of economics covers a large number of participants, interacting at different levels, it is reflected –in a language dimension – in the scope of vocabulary designating the key concepts of this field and linguistic processes of the formation of terminology system. The most typical consequence of using the terminological apparatus by a large number of the native language speakers is a parallel functioning of a term and a common word (word combinations). Conclusions. The widespread synonymy in the terminology system of the English language texts on economics is explained by the specificity of this field of knowledge: the adjacency of economic concepts to everyday life that is reflected in the possibility of interaction between common and scientific vocabularies. The analyzed cases of synonymy show the pairs whose components have different stylistic marking: one of the components mainly belongs to bookish words, whereas the other one – to common vocabulary. Moreover, in the terminology system of the English language texts of professional orientation there are quasi-synonyms and relative synonyms. The most widespread ways of the formation of synonymous pairs is a combination of a common verb and a specifically economic term. The examples of syntactical synonyms represent the pattern with one verb component and the combination of a verb and a noun.Key words: scientific terminology, common words, synonymous pair, quasi-synonyms, relative synonyms, stylistic marking. Мета статті – виявити особливості синонімів у терміносистемі англомовних текстів економічного спрямування й визна-чити найбільш поширені моделі утворення синонімічних пар на основі проаналізованого матеріалу.Методи. У дослідженні було використано загальнонаукові (узагальнення, індукція і дедукція) та емпірико-теоретичні методи (аналіз, синтез). Процес відбору термінів проводився методом суцільної вибірки. Дескриптивний метод і методика семантико-компонентного аналізу використовувалися для інвентаризації і розподілу досліджуваних синонімічних термінів у групи та виявлення специфіки синонімічних відносин. Результати. Розуміння явища синонімії є важливою передумовою удосконалення мовленнєвих умінь, оскільки передбачає здатність добирати якомога точніший семантичний еквівалент з-поміж кількох варіантів відповідного поняття й забезпечувати в такий спосіб максимальну успішність комунікації. Попри небажаність явища термінологічної синонімії в науковому дискурсі, особливо поширеним воно є в текстах економічного спрямування, оскільки терміни цієї галузі виходять за межі суто наукового використання через проникнення у соціально-побутову сферу й частково стають загальновживаними. Відтак поява варіантів і паралельного існування кількох дублетів обумовлюється відкритістю даної терміносистеми та її поповнення загаль-новживаною лексикою. Оскільки сфера економіки охоплює величезну кількість учасників, що взаємодіють на різних рівнях, у мовному вимірі це відображається на масштабах функціонування лексики на позначення ключових понять цієї галузі й лінгвістичних процесах формування терміносистеми. Найбільш типовим наслідком активного використання термінологічного апарату значною кількістю носіїв мови є паралельне функціонування терміна та загальновживаного слова (словосполучення). Висновки. Поширеність явища синонімії в терміносистемі англомовних текстів економічного спрямування пояснюється специфікою галузі, а саме: дотичністю економічних реалій до побутової сфери, що на мовному рівні відображається в можливості взаємодії загальновживаної лексики з науковою. Проаналізовані випадки синонімії засвідчують наявність пар, складові частини яких мають різне стилістичне маркування: переважно один із компонентів належить до книжної лексики, тоді як другий – до загальновживаної. Крім того, в терміносистемі англомовних текстів фахового спрямування трапляються квазі-синоніми й умовні синоніми. Доволі поширеними способами утворення синонімічних пар, як показує опрацьований матеріал, є поєднання загальновживаного дієслова з вузькогалузевим економічним терміном. Випадки синтаксичної синонімії репрезен-тують модель з одним дієслівним елементом і сполученням дієслова та іменника.Ключові слова: наукова термінологія, загальновживана лексика, синонімічна пара, квазісиноніми, умовні синоніми, стилістичне маркування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Глуховцева, Катерина, та Ірина Глуховцева. "Фраземіка повісті І. Я. Франка «Перехресні стежки»". Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae 66, № 1 (22 квітня 2022): 29–40. http://dx.doi.org/10.1556/060.2021.00003.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано фраземіку повісті Івана Франка «Перехресні стежки» (118 одиниць) як культурний феномен, з допомогою якого автор відобразив ментальні риси українців, зміг передати психологію дійових осіб, їхній душевний стан. У роботі використано описовий метод вивчення мов-них фактів з його прийомами зовнішньої і внутрішньої інтерпретації. Автори доводять, що центром фраземікону є вислови соматичного культурного коду.Найбільш фразеологічно навантаженими в тексті є слова око (очі) і серце, адже вони входять до складу стійких сполучень слів, з допомогою яких автор передав психологічні особливості погляду комунікантів, внутрішні переживання дійових осіб (їхні хвилювання, стан закоханої людини, без-душність, байдуже ставлення до навколишніх тощо), охарактеризував персонажів за внутрішніми якостями.На периферії залишилися фраземи релігійного, антропного, фітоморфного, предметного, при-роднього коду та морального субкоду. Це пояснюємо активним уживанням у багатьох мовах, зо-крема й українській, в усному та писемному мовленні фразем соматичного коду, а також тим, що соматизми – слова з глибокою й давньою символікою, здатні передати психологічний стан учасників комунікації. Фраземіка повісті І. Франка «Перехресні стежки» має велике значення для реалістично-го змалювання образів, реалізації засад «філософії серця».Лексико-фразеологічні засоби автор використав для відображення особливостей погляду, від-творюючи зовнішні прояви психологізму комунікантів. Це реалізовано шляхом уведення до складу фразем експресивно забарвлених дієслів. Рідше образний конкретизатор око автор уживає у складі фразеологізму, що не пов’язаний з особливостями погляду. Тоді, імовірно, маємо справу з наймену-ваннями, які передають внутрішні прояви психологізму героїв твору.І. Франко віддає перевагу тим фраземам, що мають значний ступінь експресивності, що спонукає його до уведення до складу стійких сполучень слів просторіччя, народнорозмовної лексики тощо. Тому значна частина фраземікону – це узусні вислови. За походженням фраземи, уживані в повісті І. Франка «Перехресні стежки», можна поділити на кілька груп. Першу з них складають фраземи, узяті з усного мовлення, другу – з ремісничої термінології, третю – з літературних джерел. Загалом стійкі сполучення слів, використані в повісті, дали можливість авторові подати експресивно наси-чені характеристики подій, обставин, героїв твору, відтворити мовну специфіку ареалу.The paper analyzes the phraseology in Ivan Franko’s novel Crossroads (118 units) as a cultural phenomenon, through which the author reflected the mental traits of Ukrainians, and was able to convey the psychology of the protagonists, their state of mind. The descriptive method of studying linguistic facts with its methods of external and internal interpretation is used in the work. The authors argue that the centre of the phraseicon is occupied by expressions of the somatic cultural code.The most phraseologically loaded in the text are the words eye (eyes) and heart because they are part of stable combinations of words, through which the author conveyed the psychological characteristics of the communicators, the inner experiences of the protagonists (their excitement, love, indifference to surroundings, etc.) and described the characters by their internal qualities.The phrases of the religious, anthropic, phytomorphic, objective, and natural code as well as the moral subcode remained on the periphery. This is explained by the active use of phrases of the somatic code in oral and written speech in many languages, including Ukrainian, as well as by the fact that somatisms are words with deep and ancient symbolism that can convey the psychological state of communication participants. The phraseology in Ivan Franko’s novel Crossroads is of great importance for the realistic depiction of images and the implementation of the principles of “philosophy of the heart”.The author used lexical and phraseological means to reflect the peculiarities of the view, reproducing the external manifestations of the psychologism of communicators. This is realized by introducing expressively coloured verbs into the phrases. Less often, the author used the figurative concretizer eye as part of a phraseology that is not related to the features of the view. Here, probably, we are dealing with names that convey the inner manifestations of the psychology of the heroes in the work.Ivan Franko preferred the phrases that have a significant degree of expressiveness, which encouraged him to introduce words of common parlance, vernacular vocabulary, and so on into the stable combinations. Therefore, a significant part of the phrasemicon is made up by oral expressions. According to their origin, the phrasemes used in Ivan Franko’s novel Crossroads can be divided into several groups. The first of them consists of phrases taken from oral speech, the second one is from craft terminology, while the third group is from literary sources. In general, the stable combinations of words used in the novel allowed the author to present expressively rich characteristics of events, circumstances, and characters in the work as well as to reproduce the linguistic specificity of the area.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Yu.O., Haidenko. "TRANSPOSITION OF SYNTACTIC STRUCTURES IN THE NOVELS BY CHARLOTTE BINGHAM." South archive (philological sciences), no. 85 (April 12, 2021): 79–84. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-85-12.

Повний текст джерела

Анотація:

Purpose. The purpose of the current article is to describe syntactic stylistic figures based on the transposition of syntactic structures. The above-mentioned figures are classified, their percentage ratio and stylistic functions in the novels by Charlotte Bingham are outlined.Methods. The current study uses a combination of general scientific (analysis-synthesis method, continuous sampling method, descriptive method, quantitative analysis) and linguistic methods. The definitional analysis is used to clarify linguistic terms and notions specified by the research topic. The word-formation analysis is used to single out word-formation patterns of the analysed language units. The stylistic analysis is used to research into syntactic stylistic figures based on the transposition of syntactic structures and study their stylistic colouring in certain communicative situations.Results. The article presents a study of syntactic stylistic figures based on the transposition of syntactic structures in the novels by Charlotte Bingham. The term “transposition of syntactic structures” has been defined as transposition of the sentence model in the context that results in the unexpected turn in the logical meaning and additional connotations. Syntactic stylistic figures based on the transposition of syntactic structures have been classified into three groups: quasi-declarative, quasi-interrogative and quasi-negative sentences. It has been researched that in the novels by Charlotte Bingham transposition of syntactic structures is chiefly represented by quasi-affirmative sentences (48.8%). It has been revealed that quasi-declarative sentences are used in dialogues to mark colloquial speech. It has been ascertained that the transposition of interrogative sentences is less frequent (41.3%) and is mainly used to refer to the character’s self-talk. It has been substantiated that quasi-negative sentences are infrequent (9.9%) and are chiefly used to weaken the positive qualities of the denoted reality.Conclusions. The novels by Charlotte Bingham contain all types of syntactic stylistic figures based on the transposition of syntactic structures. The above-mentioned figures are chiefly represented by the transposition of declarative (48.8%) and interrogative (41.3%) sentences. Quasi-negative sentences are infrequent (9.9%).Key words: declarative sentence, interrogative sentence, negative sentence, reevaluation, syntactic stylistic figures. Мета пропонованого дослідження – розглянути синтактико-стилістичні фігури із транспозицією типів речень, здійснити їхню типологізацію, визначити їхнє кількісне співвідношення та охарактеризувати їхні стилістичні функції у романах Шарлотти Бінґхем.Методи. У роботі використано загальнонаукові (аналіз та синтез, суцільна вибірка, описовий метод, кількісний аналіз) і власне лінгвістичні методи. Дефініційний аналіз – для уточнення лінгвістичних термінів та понять, окреслених темою дослі-дження; словотвірний аналіз – для встановлення словотвірних структур відповідно до способів словотвору; стилістичний аналіз – для вивчення синтактико-стилістичних фігур із транспозицією типів речень, з’ясування їхнього стилістичного забарвлення в аналізованих комунікативних ситуаціях.Результати. Дослідження присвячено вивченню синтактико-стилістичних фігур із транспозицією типів речень у романах Шарлотти Бінґхем. Визначено, що транспозиція типів речень – це використання синтаксичних структур у невластивих їм логіко-предметних значеннях та з додатковими конотаціями. Синтактико-стилістичні фігури з транспозицією типів речень поділено на три групи: із переосмисленням розповідного (І група), запитального (ІІ група) та заперечного (ІІІ група) речень. Встановлено, що у романах Шарлотти Бінґхем превалюють фігури першої групи (48,8%). Розкрито, що вони використовуються у діалогічному мовленні персонажів як маркер розмовного стилю. З’ясовано, що фігури другої групи вживаються авторкою дещо рідше (41,3%), передусім позначаючи ведення персонажем внутрішнього діалогу. Розкрито, що третя група фігур є найменш численною (9,9%) і використовується насамперед задля послаблення позитивних якостей позначуваного.Висновки. У романах Шарлотти Бінґхем представлено всі різновиди синтактико-стилістичних фігур із транспозицією типів речень. З-поміж них найбільш поширеними є фігури з переосмисленням розповідного (48,8%) та запитального (41,3%) речень. Група фігур із переосмисленням заперечного речення є найменш репрезентативною (9,9%).Ключові слова: заперечне речення, запитальне речення, переосмислення, розповідне речення, синтактико-стилістичні фігури

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Ye.P., Isakova. "LANGUAGE POLICY IN THE PRESCHOOL SECTOR OF THE EDUCATIONAL SYSTEM OF SINGAPORE." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 93 (February 23, 2021): 22–31. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-93-3.

Повний текст джерела

Анотація:

Studying language education in the preschool sector of a country, which is multinational and has a high quality education system, is useful in terms of implementing effective and proven means of updating and optimizing of domestic preschool education. The purpose of the article is to study and analyze Singapore’s language policy and ways of its implementation in the country’s preschool education sector. Methods. The work is based on the methodological principles of scientificity, objectivity and integrity. The research is based on such methods of scientific researches as the analysis of scientific literature and normative documents, synthesis, comparison, generalization and systematization of the received data.Research results. The main directions of the state activity on providing bilingual education in the preschool sector of Singapore, as well as unification and regulation of the functioning of Singapore’s preschool educational institutions in the field of language education are studied. It was found that the conceptual framework “Nurturing early learners”, proposed by the Ministry of Education of Singapore, allowed creating a single conceptual and methodological basis for the development of curricula in each individual preschool institution. Another focus of the Singaporean government has been turned to reducing the impact of English and Chinese dominance in the country’s preschool sector and to increasing the number of Malay and Tamil language programs in preschools for ensuring equal access to language education for all Singaporean ethnic groups by opening new kindergartens with an offer to study English and three native languages (optional).Conclusions. It was determined that the country’s bilingual policy was implemented with the pragmatic goal of uniting a multinational society and achieving economic growth, on the one hand, and preserving the national heritage, culture and traditions of the ethnic groups living in Singapore, on the other. Despite the private nature of Singapore’s pre-school education sector, the government is actively involved in regulating it, including language education, ensuring the principle of meritocracy by meeting the needs of all ethnic groups in language education at the pre-school level.Key words: language policy, language education, bilingualism, preschool education, English, native lan-guage, educational process. Дослідження особливостей мовної освіти в дошкільному секторі країни, яка є мультинаціональ-ною за складом населення і має високоякісну освітню систему, є корисним з точки зору запроваджен-ня ефективних та апробованих засобів оновлення та оптимізації вітчизняної дошкільної освіти. Мета статті полягає у вивченні та аналізі мовної політики Сінгапуру й засобів її реалізації в дошкільному секторі освіти країни. Методи. Робота ґрунтується на методологічних принципах науковості, об’єктив-ності та цілісності. В процесі дослідження застосовувалися такі методи наукових досліджень, як ана-ліз наукової літератури і нормативних документів, синтез, порівняння, узагальнення й систематизація отриманих даних.Результати дослідження. Простежено основні напрями діяльності держави із забезпечення білінгвальної освіти в дошкільному секторі Сінгапуру, а також уніфікації та регулювання діяльності закладів дошкільної освіти Сінгапуру у сфері мовної освіти. Встановлено, що запропонована Мініс-терством освіти Сінгапуру концептуальна рамка «Виховання дітей раннього віку» дала змогу створити єдину концептуальну й методологічну базу для розроблення навчальних програм в окремих закладах дошкільної освіти. Іншим напрямом діяльності уряду Сінгапуру стало зменшення наслідків домінуван-ня англійської та китайської мов у дошкільному секторі країни, збільшення кількості програм вивчен-ня малайської і тамільської мов у дошкільних закладах освіти задля забезпечення рівного доступу до мовної освіти для представників усіх етносів Сінгапуру за рахунок відкриття нових дитячих садочків із пропозицією вивчення англійської мови та трьох рідних мов на вибір.Висновки. Визначено, що білінгвальна політика країни запроваджена з прагматичною метою об’єд-нання багатонаціонального суспільства й досягнення економічного росту, з одного боку, та збережен-ня національної спадщини, культури й традицій етносів, які проживають у Сінгапурі, з іншого боку. Незважаючи на приватний характер дошкільного сектору освіти, уряд країни бере активну участь у його регулюванні та спрямовує свої зусилля на забезпечення потреб усіх етнічних груп населення в мовній освіті.Ключові слова: мовна політика, мовна освіта, білінгвізм, дошкільна освіта, англійська мова, рідна мова, навчальний процес.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

S.V., Perova. "TRANSLATION TEACHERS TRAINING AS A PEDAGOGICAL PROBLEM." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 95 (August 2, 2021): 104–12. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-95-15.

Повний текст джерела

Анотація:

The need to train highly qualified translators necessitates the need to train professional translation teachers in higher education institutions of Ukraine. The purpose of our work is to analyze the situation in the field of training translation teachers in higher education institutions of Ukraine and other countries, analyze the ways and methods of training translation teachers today and develop proposals for possible formats for training these specialists. In order to determine the requirements for translation teachers and determine the conceptual and categorical apparatus of our research we used a number of methods: analysis, synthesis, comparison and generalization of scientific and educational sources (Ukrainian and foreign ones), as well as observation, questionnaires and surveys to identify problems in the professional growth of translation teachers. It was revealed that today there is a situation when translation is taught either by the translators who do not have pedagogical education, or by the teachers of foreign languages who do not have translator’s diplomas and often do not have practical translation experience. Both categories require additional training that complements their education. The current system of short-term advanced training courses does not fully meet the task of filling gaps in the professional education of translation teachers. The author suggests the development and implementation of programs for retraining and training translation teachers that can be provided for different content depending on the previous experience of translation teachers. In both types of programs, the pedagogical and translation components of education will complement each other, so that graduates will be able to form the educational competencies necessary for a qualified translation teacher in higher education institutions. Special attention should be paid to translation didactics which has not yet been taught either in educational program for training translators, or in programs for training and advanced training of teachers. The prospects for further scientific research in this direction consist in designing and developing with taking into account modern achievements in science and practice of translating the content of the program and implementing it in higher education institutions that need such programs.Key words: translation teachers, educational program, translation, retraining program, advanced training, higher education institutions. Необхідність підготовки висококваліфікованих перекладачів диктує необхідність підготовки професійних викладачів перекладу в закладах вищої освіти України. Метою нашої роботи є аналіз ситуації у сфері підготовки викладачів перекладу у закладах вищої освіти України та інших країн, аналіз способів і методів підготовки викладачів перекладу сьогодні та вироблення пропозиції щодо можливих форматів підготовки цих фахівців. Задля визначення вимог до викладачів перекладу та поняттєво-кате-горіального апарату дослідження було використано низку методів, таких як аналіз, синтез, порівняння й узагальнення науково-освітніх джерел (вітчизняних і закордонних), а також спостереження, анкетування та опитування для виявлення проблем у професійному зростанні викладачів перекладу. Було виявлено, що сьогодні склалася ситуація, коли перекладу навчають або перекладачі, які не мають педагогічної освіти, або викладачі іноземних мов, які не мають диплома перекладача і часто не мають практичного досвіду перекладу. Обидві категорії потребують додаткової підготовки, яка доповнювала б їх освіту. Наявна система короткострокових курсів підвищення кваліфікації не зовсім відповідає завданню заповнення прогалин у професійній освіті викладачів перекладу. Автором пропонується розроблення та впровадження програм для перепідготовки та підготовки викладачів перекладу, що передбачає різне наповнення залежно від їхнього попереднього досвіду. В обох типах програм педагогічний і перекладацький компоненти освіти будуть доповнювати один одного, отже, випускники зможуть сформувати освітні компетентності, необхідні для кваліфікованого викладача перекладу у закладах вищої освіти. Особливу увагу необхідно зосередити на перекладацькій дидактиці, яка досі не викладалася ні в освітніх програмах підготовки перекладачів, ні в програмах підготовки та підвищення кваліфікації викладачів. Перспективи подальших наукових пошуків у цьому напрямі полягають у проєктуванні та розробленні з урахуванням сучасних досягнень у науці та практиці перекладу змістового наповнення такої програми та впровадження її у закладах вищої освіти, які цього потребують.Ключові слова: викладачі перекладу, освітня програма, переклад, програма перепідготовки, підвищення кваліфікації, заклади вищої освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

O.M., Mishukova. "GLUTONYMS IN THE CONCEPTOSPHERE «ALIMENTACIÓN»." South archive (philological sciences), no. 85 (April 12, 2021): 101–5. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-85-16.

Повний текст джерела

Анотація:

Purpose. The purpose of the article is the study of lexical units with a gastronomic component – glutonyms which belong to the conceptosphere “Alimentación” within the Spanish-speaking gastronomic picture of the world.Methodology. The methods used during the study include the method of continuous sampling and the method of component analysis. They have been used to study the actual material, which is 2161 glutonyms, among which are the names of dishes and holidays with gastronomic component, extracted from Spanish lexicographical sources and periodicals.Results. The study allows us to talk about glutonyms as one of the most important fragments of the linguistic picture of the world. The presented glutonyms belong to the conceptosphere “Alimentación” that is divided into microconcepts, united on the basis of common semantic features. Therefore, it has been divided into 12 microconcepts. During the analysis and structuring it has been found that the largest number of glutonyms belongs to the microconcepts “products” – 717 glutonyms; “the process of preparation and consumption of food and drinks” – 635 glutonyms; category “dishes”, which also includes “sauces and snacks” – 288 glutonyms; category of items related to the process of preparation and consumption of food and drinks – 125 glutonyms; other microconcepts are less productive. Also, the statement that the conceptosphere “Alimentación” is open for exchange of vocabulary with other languages has been confirmed: among the analyzed glutonyms there are borrowings from other languages, in particular, from Italian, French and English, which represent the names of products, drinks, cooking methods, names of utensils, professions and special institutions. Of particular interest, there are lexical units that belong to glutonyms only when they fall into a certain context, they can have different meanings that should be taken into account during translation.Conclusions. The results of the study once again emphasized that glutonyms, which belong to the lexical units of the household sphere, therefore belong to the most mobile part of the lexical structure of the language, so all changes are reflected in them more clearly and faster. The national cuisine is not a closed system, it is constantly evolving, reflecting the features and characteristics of the views inherent in this culture, as well as the transformations that take place in it. In turn, this is reflected in the language.Key words: gastronomic discourse, glutonym, conceptosphere, concept, microconcept, linguoculture. Мета. Метою статті є дослідження глютонімів – лексичних одиниць із гастрономічним компонентом, що належать до концептосфери «Alimentación» з урахуванням особливостей іспанськомовної гастрономічної картини світу.Методи, застосовані під час виконання дослідження, включають метод суцільної вибірки та метод компонентного аналізу, які було направлено на вивчення фактичного матеріалу, що становить 2161 глютонім, серед яких також є назви страв та свят з гастрономічним компонентом, вилучені із іспанських лексикографічних джерел та періодичних видань.Результати. Проведене дослідження дозволяє говорити про глютоніми як про один із найбільш значущих фрагментів мовної картини світу. Представлені глютоніми належать до концептосфери «Alimentación» яка у свою чергу поділяється на мікроконцепти, об’єднані на основі спільних семантичних ознак. Так, дослідження розглядає 12 мікроконцептів. Під час ана-лізу та структурування виявилося, що найбільша кількість глютонімів належить до мікроконцептів «продукти харчування» – 717 глютонімів; «процес підготовки, приготування та споживання їжі та напоїв» – 635 глютонімів; категорія «страв», до якої також входять «соуси та закуски» – 288 глютонімів; категорія предметів, пов’язаних обслуговувати процес підготовки, при-готування та споживання їжі та напоїв – 125 глютонімів; а усі інші виявилися менш продуктивними. Тако підтвердилося твер-дження про те, що концептосфера «Alimentación» є відкритою для обміну лексикою з іншими мовами: серед проаналізованих глютонімів зустрічаються запозичення з інших мов, зокрема, з італійської, французької та англійської мови, що представляють назви продуктів, напоїв, методів приготування, назви посуду, професій та спеціальних закладів. Окремий інтерес викликають лексичні одиниці, що належать до глютонімів тільки потрапляючи у певний контекст – вони можуть мати різне значення, що слід враховувати під час перекладу.Висновки. Результатидослідження ще раз наголосили на тому, що глютоніми, які відносяться до лексичних одиниць побутової сфери, належать до самої рухомої частини лексичного складу мови, таким чином всі зміни відображаються у них виразніше й швидше. Національна кухня не є закритою системою, вона постійно еволюціонує, відображаючи особливості й характерні риси у поглядах, притаманні даній культурі, а також трансформації, які у ній відбуваються. У свою чергу, це зна-ходить своє відображення у мові.Ключові слова: гастрономічний дискурс, глютонім, концептосфера, концепт, мікроконцепт, лінгвокультура.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

O.B., Osaulchyk. "ОСОБЛИВОСТІ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ ЗАСОБАМИ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ". Collection of Research Papers Pedagogical sciences, № 92 (29 січня 2021): 35–39. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-92-5.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено особливостям патріотичного виховання і розвитку почуття толерантності як основоположного складника патріотичного виховання в умовах сучасних політичних подій. На фоні загострення міжнаціональних конфліктів та суспільних кризових явищ виявлено необхідність і доцільність переформатування основних підходів у напрямі патріотичного виховання молоді нині. У зазначеному контексті акцент має бути зміщено у бік виховання толерантного ставлення громадянина-патріота до інших громадян як у межах своєї країни, так і з-за кордону, що уособлює мирне співіснування людей з різними поглядами на життя, незалежно від їхнього віросповідання, політичних поглядів чи мови, яку вважають рідною. Увагу акцентовано на важливості розвитку поваги, шанобливого ставлення, бажанні примножувати та берегти культурні цінності і надбання рідного народу, проте разом із тим почуття патріотизму не повинне бути абсолютизованим і загостреним. У статті доведено, що останнє є рушійною силою у виникненні конфліктів через різне бачення і ступінь виявлення патріотизму. Головним чинником на шляху примирення та запобігання цьому є розвиток почуття толерантності як основоположного складника патріотичного виховання в умовах сьогодення, що визначено нами як виховання свідомого громадянина-патріота. У статті наголошено, що формування такого свідомого патріотизму має тривати впродовж усього навчально-виховного процесу всіма закладами освіти, включаючи домашнє виховання. Принагідно було зазначено, що найкращим способом виховання толерантності є власний приклад, тому вчитель має сам бути свідомим патріотом і взірцем для тих, хто навчається. Також було визначено, що оптимальні умови для продуктивного виховного процесу у зазначеному контексті можуть бути створені на заняттях з іноземної мови: пізнання культури іншого народу, говоріння іноземною мовою створює невидимий дотик до іншого світу, відмінного від власного, і формує шанобливе ставлення до нього. Розуміння того, що наш світ є багатогранним, сповненим різних культур, віросповідань, мов, звичаїв, поглядів, що саме ця різнобарвність має створювати певну гармонію, є шляхом до мирного співіснування і визначається нами як толерантне ставлення до оточуючих свідомого патріота. У межах вивчення іноземних мов окреслено спеціальний інструментарій у вигляді, зокрема, таких інтерактивних методик, покликаних сприяти в розвитку зазначених особистісних якостей, як: рольові ігри, підготовка спільних проєктів і презентацій, кейс-метод, дискусії у стилі толерантності.Ключові слова: патріотичне виховання, толерантність, свідомий громадянин-патріот, власний приклад, пізнання інших культур, інтерактивні методики. Viewing the political events today the article is devoted to the peculiarities of patriotic education and upbringing a sense of tolerance as its fundamental component. The need of reformatting the main approaches to patriotic education of young people today has been revealed taking into consideration growing quantity of interethnic conflicts and social crises. In this context, the emphasis should be shifted towards developing a tolerant attitude of the patriot-citizen to other citizens both within his own country and abroad, that makes possible the peaceful coexistence of people with different views on life, regardless of their religion, political views or the spoken language. Emphasis has been given to the importance of developing the sense of respect, desire to multiply and preserve the cultural values and heritage of the native country, but at the same time the sense of patriotism should not be absolute and sharpened. The article proves that the latter is a driving force in the emergence of conflicts, both multinational and among citizens of one country and nationality, that often happens because of different views on patriotism. The main factor in reconciling and preventing such conflicts is upbringing the sense of tolerance as a fundamental component of patriotic education in today’s conditions, that we define as the education of a reasonable citizen-patriot. The article emphasizes that the formation of such a reasonable patriotism should be continued throughout the educational process by all educational institutions, as well as be supported at home. It has been also stated that the best way to become tolerant is to see the true to life example, so the teacher himself must be a real patriot and a role model for students. It has been also determined that the optimal conditions for a productive educational process in this context can be created at foreign language classes: learning the culture of other people, speaking a foreign language creates an invisible touch to another world, different from their own and forms a respectful attitude to it. Understanding that our world is unique, full of different cultures, religions, languages, customs, views and that this diversity should create a certain harmony, is a way to peaceful coexistence and is defined by us as a tolerant attitude to others by a reasonable patriot. Within the study of foreign languages, special tools have been singled out, namely interactive methods for promoting the development of these personal qualities: role-playing games, preparation of joint projects and presentations, a case method, discussions in the style of tolerance.Key words: patriotic upbringing, tolerance, reasonable citizen-patriot, true to life examples, learning other cultures, interactive methods.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Omelianchyk, Tetiana. "REMINISCENTS FROM THE «THE SONG OF IGOR'S CAMPAIGN» IN THE POEM BY MAXIM RILSKY «A WORD ABOUT HIS MOTHER»." Young Scientist 3.1, no. 79.1 (March 2020). http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-79.1-13.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Shulzhuk, Natalia. "Особливості лінгвістичного аналізу художнього тексту як прагматично-комунікативної єдності". Лінгвостилістичні студії, 20 грудня 2019, 203–11. http://dx.doi.org/10.29038/2413-0923-2019-10-203-211.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті доведено, що художнє мовлення – це об’єкт лінгвістичних досліджень у контексті двох мовознавчих парадигм – традиційної (системоцентричної) та сучасної (прагматично-комунікативної). З’ясовано, що дискурсивний статус художнього тексту актуалізує прагматичний чинник в ньому, що уможливлює його інтерпретацію не лише як фіксацію повідомлення в комунікативному акті, а й акцентує увагу на комунікативних ролях автора й читача, збіг концептуальних систем яких є умовою для його адекватного розуміння. Ключові слова: текст, художній дискурс, концепт, сприйняття й інтерпретація тексту, прагматично-комунікативна єдність, комунікативність, діалогічність, лінгвістичний аналіз тексту. Покликання Список використаної літератури Бабенко, Людмила, и Казарин, Юрий. Лингвистический анализ художественного текста. Теория и практика. Москва: Флинта, Наука, 2003. Воробьева, Ольга. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста (одноязычная и межъязыковая коммуникации). Автореф. дисс. …докт. филол. наук : спец. 10.02.19. Москва, 1993. Гадамер, Ханс-Георг. Истина и метод. Основы философской герменевтики. Перевод Б. Н. Бессонова. Москва: Прогресс, 1988. Горошкіна, Олена. «Роль когнітивної методики у формуванні соціокультурної компетенції учнів». Семантика мови і тексту: матеріали ХІ Міжнародної наукової конференції. Івано-Франківськ, 2012, с. 127–30. Живіцька, Інна. «Мовна картина світу як відображення реальності». Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету, вип. 4, 2010, с. 20–5. Загнітко, Анатолій. Лінгвістика тексту: теорія і практикум. Донецьк: Юго-Восток, 2007. Зорівчак, Роксоляна. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів, 1989. Єрмоленко, Світлана. «Стилістика сучасної української літературної мови в контексті слов’янських стилістик». Мовознавство, № 2–3, 1998, с. 25–36. Ковалик, Іван. Методика лінгвістичного аналізу тексту. Київ: Вища школа, 1984. Колегаева, Ирина. Текст как единица научной и художественной коммуникации. Одесса, 1991. Кондратенко, Наталія. Синтаксис українського модерністського і постмодерністського художнього дискурсу. Київ, 2012. Кочан, Ірина. Лінгвістичний аналіз тексту. 2-ге вид. Київ: Знання, 2008. Кулибина, Наталья. Художественный дискурс как актуализация художественного текста в сознании читателя. URL: http://www.gramota.ru/biblio/magazines/mrs/ mrs2001-01/28_211. Кухаренко, Валерія. Інтерпретація тексту. Вінниця: Нова книга, 2004. Лисенко, Неля. «Специфіка художнього слова і його функціональні вияви в українській літературі». Рідне слово в етнокультурному вимірі. Дрогобич: Посвіт, 2012. Луценко, Оксана. «Герменевтичні критерії лінгвістичного аналізу тексту». Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії, вип. 21 (3), 2013, с. 131–3. Михайлов, Н. Теория художественного текста. Москва: Издательский центр «Академия», 2006. Папина, Аза. Текст: его единицы и глобальные категории. Москва, 2002. Петрова, Л. Лингвокогнитивные основы художественной картины мира. Симферополь, 2006. Плеханова Т. Дискурс-анализ текста. Минск: ТетраСистемс, 2011. Постовалова, Валентина. Картина мира в жизнедеятельности человека. Роль человеческого фактора в языке: язык и картина мира. Москва: Наука, 1988. Прохоров, Юрий. Действительность. Текст. Дискурс. Москва: Флинта; Наука, 2006. Седов, Константин. Дискурс и личность: эволюция коммуникативной компетенции. Москва: Лабиринт, 2004. Селиванова, Елена. Основы лингвистической теории текста и коммуникации. Киев: ЦУЛ; Фитосоциоцентр, 2002. Селіванова, Олена. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Полтава: Довкілля-К, 2008. Сидоров, Евгений. Онтология дискурса. 2-е изд. Москва, 2009. Форманова, С. «Функціонально-стилістична семантика заголовка як структуроутворюючого елемента тексту». Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Філологія, вип. ХV–ХVІІІ, 2007, с. 566–70.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Бабич, Надія. "Рідна мова у вихованні сучасної мовної особистості". Лінгвостилістичні студії, 30 грудня 2018, 7–13. http://dx.doi.org/10.29038/2413-0923-2018-9-7-13.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті закцентовано увагу на тому, що сучасна людина, якщо вона відчуває себе частинкою мікро- і макросвіту, в якому з’явилася і за який відчуває себе відповідальною – як істота мисляча і мовляча – перед нащадками, завжди хоче знати силу слова; саме пізнання різних способів матеріалізації відомих понять, допоможе зрозуміти внутрішню сутність людини. Прагненням з’ясувати, чим особлива життєдайність і роль рідної мови в сучасному соціумі зумовлена активізація сучасних мовознавчих досліджень у цій царині. Власне, втрата рідної мови змінює не лише енергетичну силу людської діяльності, а й водночас означає втрату зв’язку з традиціями предків, позбавляє народ самобутності

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Титаренко, Валентина. "ІЛЮСТРАЦІЯ ПОЛОНІЗМІВ В «ІСТОРИЧНОМУ СЛОВНИКУ ЗАПОЗИЧЕНОЇ ЛЕКСИКИ» (На матеріалі північноукраїнських пам’яток XVI–XVII ст.)". Українська полоністика 19 (30 грудня 2021). http://dx.doi.org/10.35433/2220-4555.19.2021.fil-6.

Повний текст джерела

Анотація:

У публікації наведено матеріал «Історичного словника полонізмів XVI–XVII ст.». Основу лексикографічної праці становить апелятивна лексика польського походження, зібрана в пам’ятках XVI–XVII ст., писаних на північноукраїнській території (Володимир, Житомир, Київ, Луцьк, Овруч та ін.). Актуальність такої розвідки зумовлена тим, що в аналізований період у староукраїнських пам’ятках уживано велику кількість полонізмів, проте словника такої лексики до сьогодні не створено, як не укладено й словника запозичень з інших мов. Маємо незначну кількість подібних досліджень в інших слов’янських народів. Власна картотека нині налічує понад 800 слів польського походження. Основна мета праці – сукупно подати полонізми, які функціонували в північноукраїнських пам’ятках XVI–XVII ст., указавши джерело походження, семантику, хронологію, територію тощо. Для виокремлення полонізмів застосовано етимологічне джерело. Словникова стаття містить заголовкове слово з відображенням різних фонетико-графічних варіантів. Прикметними характеристиками лексикографічного дослідження є наведення етимона та покликання на праці, у яких підтверджене походження слова (найчастіше етимологічні словники, а також інші наукові розвідки, у котрих простежено історію номена). До кожної одиниці наведено ілюстративний матеріал. За потреби до окремих полонізмів подано ширші коментарі, насамперед якщо лексема має різне тлумачення серед етимологів, то це відображено в словнику з покликанням на відповідну літературу. Пропонований лексикон відображає особливості функціонування запозичень з польської мови в аналізований період, зокрема тематичне наповнення, особливості адаптації, різні лексико-семантичні процеси, що відбувалися, а також ілюструє назви, котрі в подальшому вийшли з ужитку чи збереглися в мові загалом та/або діалекті, яких зазнали змін тощо. Ключові слова: апелятивна лексика, запозичення, полонізм, етимологічне джерело, паспортизація, фонетико-графічний варіант.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Admink, Admink. "ФРАНКІАНА У МИСТЕЦТВІ ХУДОЖНЬОГО СЛОВА УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ ІІ ПОЛ. ХХ–ХХІ СТОРІЧЧЯ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО), № 32 (4 квітня 2020). http://dx.doi.org/10.35619/ucpm.vi32.245.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто втілення франкіани в сценічному мистецтві української діаспори ІІ пол. ХХ – початку ХХІ століття. Розкрито їхню програмну мету як важливий чинник формування моральних і національно-ідеологічних засад різних поколінь діаспори. На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що твори Івана Франка мають різне жанрове втілення як у творчості професійних митців, так і митців-аматорів: театральні постановки, поетичний театр, читецьке виконання. Ключові слова: франкіана, поетичний театр, інсценізація, читецьке виконання, тематичний концерт, українська діаспора. The article deals with the embodiment of Frankiana in the stage art of the Ukrainian diaspora in the second half of the 20th and the beginning of 21st centuries. It reveals their programmatic purpose as an important factor in forming the moral and national-ideological principles of different diaspora generations. Based on the analysis it was concluded that both professional and amateur artists performed works of Ivan Franko in different genres: theater productions,poetic theater, artistic performance.Key words: frankiana, poetic theater, staging, artistic performance, thematic concert, Ukrainian diaspora

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Ustych, O. V. "КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ІНФАРКТУ МІОКАРДА З АНГІОГРАФІЧНО ІНТАКТНИМИ ТА МАЛОЗМІНЕНИМИ ВІНЦЕВИМИ АРТЕРІЯМИ У ЖИТЕЛІВ ГІРСЬКИХ ТА РІВНИННИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ЗАКАРПАТТЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 25, № 1 (5 квітня 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2016.v25.i1.6036.

Повний текст джерела

Анотація:

РЕЗЮМЕ. Проаналізовані дані пацієнтів з інфарктом міокарда на фоні ангіографічно нормальних та незначно змінених вінцевих артерій у жителів різних висотних регіонів Закарпаття. Горяни були молодшими та мали більші розміри задньої стінки лівого шлуночка, правого шлуночка та лівого передсердя. Гірські мешканці рідше зверталися за медичною допомогою та частіше навіть не лікувалися при наявності загрозливих симптомів з боку серцево-судинної системи. КЛЮЧОВІ СЛОВА: інфаркт міокарда, інтактні вінцеві артерії, незначно змінені вінцеві артерії, гірські регіони.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Журенко, М. Н., та О. П. Ильиницкая. "РОЗДУМИ М.Ф. ГЕТМАНЦЯ ПРО ЧАС І ПРО СЕБЕ". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство", 2019, 102–14. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2019.1-2.91-92.08.

Повний текст джерела

Анотація:

Доктор філологічних наук, професор Михайло Федосійович Гетманець фахівець з історії російської і української літератури XIX–XX століть, «Слова о полку Ігоревім», літературного краєзнавства. Метою роботи є аналіз розвитку М.Ф. Гетманця як вченого, дослідника, літературознавця, педагога, засновника власної наукової школи. Кандидатська дисертація М.Ф. Гетманця «Творчість П.А. Павленка» і докторська дисертація «А.С. Макаренко і концепція нової людини в радянській літературі 1920–30-х років» свідчать про нові погляди автора на усталені питання. М.Ф. Гетманець надрукував понад 17 книг, 300 статей, бро-шур, тез. Головними з них є монографії: «Таємниця річки Каяли», мемуари: «Про себе і про час», книги: «Про Харків і не тільки», «Роздуми педагога», «Історія як педагогіка», «Педагогічні етюди», «Про рідну мову». Коло наукових інтересів дослідника різноманітне, тематика захище-них під керівництвом М.Ф. Гетманця докторських дисертацій (О.В. Кеба, О.М. Ніколенко, І.С. Маслов, О.С. Силаєв, В.І. Мацапура, С.В. Бесчетнікова, О.Г. Ткаченко) і 15 кандидатських дисертацій свідчить про широту його наукових пошуків. Понад п’яти книг і більше тридцяти статей присвячені дослідником «Слову о полку Ігоревім». Книга М.Ф. Гетманця «Таємниця річки Каяли» перевидавалася три рази, в ній проаналізовані результати походу князя Іго-ря Святославовича в 1185 році, вперше вченим були організовані широко-масштабні польові дослідження на місцях передбачуваного походу. М.Ф. Гетманець – дослідник літературного процесу на Харківщині. Три випуски довідника «Літературна Харківщина», що містить понад 500 імен, викликали великий інтерес дослідників. В останніх книгах М.Ф. Гетманця відстоюються його погляди публіциста. У роботі ми прийшли висновку, що розвиток наукової творчості М.Ф. Гет-манця, захопленого своїм предметом дослідження, його академічні роботи, наукова школа – результат життєвої працьовитості, самодисципліни, таланту. Вчений – надбання науки, яким має право пишатися Україна і Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Рідне слово"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями