Статті в журналах: "Рівень стресостійкості"

1

КУДІНОВА, Маргарита. "ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНІВ СТРЕСОСТІЙКОСТІ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 4 (53) (12 травня 2022): 40–45. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.4.7.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність емпіричного дослідження стресостійкості студентів з особливими освітніми потребами обумовлюється тим, що на сьогодні не існує єдиної системи визначення рівня стресостійкості студентів, не визначені чіткі критерії та показники стресостійкості. Мета даної статті – визначити рівні стресостійкості студентів з особливими освітніми потребами; здійснити порівняльний аналіз стресостійкості студентів з особливими освітніми потребами та здорових студентів. У результаті дослідження виділено два критерії стресостійкості студентів з особливими освітніми потребами: особистісний (внутрішній) та соціальний (зовнішній). Показниками сформованості критеріїв визначено нервово-психічну стійкість, домінуючий стан, загальну стресостійкість, стресостійкість у навчальній діяльності, суб’єктивнє переживання щастя, стан фрустрації та життєстійкість. Доведено, що стресостійкість студентів з ООП обумовлена їх соціальною ситуацією розвитку та умовами життєдіяльності. Встановлено, що такі студенти характеризуються нижчим рівнем нервово-психічної стійкості, більш пасивним ставленням до ситуації стресу, зниженим тонусом, неспокоєм, більшою мінливістю емоційного тону, негативним образом себе у порівнянні зі здоровими студентами. Підтверджено, що більшість студентів з ООП мають низький рівень стресостійкості, нижчий рівень суб’єктивного почуття щастя, більш виражені стани фрустрації у стресі, нижчий рівень життєстійкості, ніж здорові студенти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Римик, В. "РІВЕНЬ СТРЕСОСТІЙКОСТІ КУРСАНТІВ 1-3 КУРСІВ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ В НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ ВНУТРІШНІХ СПРАВ". Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), № 9 (21 березня 2022): 91–95. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2021.9.11.

Повний текст джерела

Анотація:

У нашому дослідженні було визначено рівень стресостійкості курсантів Національної академії внутрішніх справ першого, другого та третього років навчання. Метою роботи було визначити рівень стресостійкості під час навчання в закладі вищої освіти майбутніх поліцейських. У дослідженнях були використані теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, педагогічне тестування, методи математичної статистики. У процесі дослідження було показано динаміку показників стресостійкості від першого до третього року навчання. Результати дослідження свідчать, що на другому та третьому курсах курсанти мають граничний та високий рівень стресостійкості (відповідно 21,74% і 65,22%), а на першому курсі 30% курсантів мають низький рівень стресостійкості. Здебільшого недостатній рівень стресостійкості в курсантів першого курсу пов’язаний зі зміною умов життя та навчання, з погіршенням стану здоров’я, відмовою від старих звичок та режиму дня, зміною фінансового становища. Курсанти старших курсів мають кращу фізичну готовність до професійної діяльності, проходили практичні навчання, мають мотивацію, що і пояснює їхній високий рівень стресостійкості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Авраменко, М. В. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ СТРЕСОСТІЙКОСТІ У ПІДПРИЄМЦІВ ТОРГОВЕЛЬНОЇ СФЕРИ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 3 (17 лютого 2022): 107–12. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.3.21.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено порівняльний аналіз особливостей проявів і рівня стресостійкості між групою підприємців з компенсованим стресом та із вираженим стресом за безпосередніми та опосередкованими показниками. В емпіричному дослідженні використано методики, що спрямовані на визначення кількісних характеристик професійного стресу, – «Тест на стресостійкість», «Тест самооцінки стресостійкості» (С. Коухена і Г. Віліансона) – та якісних показників його проявів – «Комплексна оцінка проявів стресу» і «Вегетативні прояви стресу» (Ю. Щербатих). Особистісні характеристики визначались за методикою «16-факторний особистісний опитувальник Кеттелла» з визначенням емоційно-вольової, комунікативної та інтелектуальної сфер досліджуваних. Встановлено, що високий рівень стресостійкості у групі з компенсованим стресом зумовлений гармонійним поєднанням функціонування емоційних, поведінкових, інтелектуальних та фізіологічних показників. При цьому доведено, що для представників групи з компенсованим стресом притаманний такий високий рівень індивідуально-психологічних характеристик, як емоційна стійкість, комунікативні здібності та показники інтелекту. Водночас за порівняльним аналізом показників групи компенсованого і вираженого стресу виявлено, що у осіб з вираженим стресом спостерігається високий рівень проявів професійного стресу, емоційних, інтелектуальних і фізіологічних симптомів, що поряд з високим рівнем чутливості обстежуваних до стресогенних факторів зумовило високий показник комплексної оцінки проявів стресу. При цьому виявлено низький рівень таких індивідуально-психологічних особливостей, як емоційна стійкість, комунікативні здібності, що загалом зумовлює низький рівень стійкості до стресу у осіб з вираженими проявами стресу та вказує на необхідність психологічної корекції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Кушнір, Ю. В., та О. В. Яремійчук. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ СТРЕСОСТІЙКОСТІ В ОСІБ ІЗ РІЗНИМИ КОГНІТИВНИМИ СТИЛЯМИ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 4 (7 квітня 2022): 56–59. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано психологічні особливості прояву стресостійкості у здобувачів вищої освіти з різними когнітивними стилями. Визначено, що проблема дослідження стресостійкості для сучасної молоді є актуальною, особливо під час навчальної діяльності. Розглянуто основні теоретичні підходи до визначення стресостійкості та когнітивних стилів у сучасній психологічній науці. Зроблено акцент на тому, що науковці описують близько двох десятків різних когнітивних стилів, проте основу їх становлять десять біполярних шкал. У роботі визначено актуальність дослідження взаємозв’язку когнітивних стилів і рівня стресостійкості. Проведено емпіричне дослідження особливостей стресостійкості сучасних здобувачів вищої освіти, які навчаються на 1 курсі та мають різні когнітивні стилі. Визначено специфіку стресостійкості здобувачів вищої освіти, котрі мають різний рівень стресостійкості з такими когнітивними стилями, як: аналітичність – холістичність, полезалежність – поленезалежність, гнучкий пізнавальний контроль – ригідний пізнавальний контроль. Було встановлено значиму різницю у рівнях стресостійкості між групою респондентів із ригідним пізнавальним контролем і респондентів із гнучким пізнавальним контролем Особи юнацького віку, які мають такі показники когнітивного стилю, як гнучкий пізнавальний контроль, поленезалежність, аналітичність, мають вищий рівень стресостійкості, ніж особи, що мають полярні показники цих когнітивних стилів. Зазначені перспективи подальших наукових досліджень через поглиблення теоретичного й емпіричного аналізу стійкості сформованих когнітивних стилів і факторів, які впливають на формування стресостійкості та когнітивних стилів залежно від сфери діяльності та віку особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Ruda, Tetyana, та Tetiana Mytskan. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СТРЕСОСТІЙКОСТІ ПІДЛІТКІВ І ЇХ ПСИХОФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 34 (5 лютого 2020): 77–87. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.77-87.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Встановити взаємозв’язок між стресостійкістю підлітків і їх психофізичними якостями.Методи. У дослідженні взяли участь 358 підлітків у віці 14–16 років. В процесі дослідження визначалистресостійкість за методикою Н. Рябчикової, тривожність за Дж. Тейлором, реактивну та особистісну тривожність за Ч. Спілбергом, Ю. Ханіним. Тестування фізичної підготовленості здійснювалишляхом використання батареї тестів, а саме: біг на 60, 100, 1000, 1500, 2000, 3000 м, човниковий біг4×9 м, підтягування на перекладині, згинання і розгинання рук в упорі лежачи, нахил тулуба вперед з положення сидячи. У тестуванні фізичних якостей взяли участь 129 осіб жіночої та 117 чоловічої статі. Для статистичної обробки даних використовували комп’ютерну програму Statystyka, а кореляційний аналіз здійснювали за методикою Пірсона. Результати. Встановлено, що у підлітків переважає середній та високий рівень стресостійкості. При цьому виявлено, що дуже високий іі низький рівні тривожності мають 0,28% підлітків, у 43,3% вона перевищує середній показник, а 25,42% встановлено її високі характеристики. Оцінка нервово-психічної стійкості за методикою дала змогу встановити, що у більшості підлітків (56,42%) вона є задовільною. Щодо сили волі, то у підлітків домінує середній показник цієї психічної якості. Відтак, встановлено тісний позитивний кореляційний зв’язок між стресостійкістю та тривожністю й нервово-психічною стійкістю, а також виявлено, що загальний рівень фізичної підготовленості підлітків корелює з їх стресостійкістю. При цьому найбільшу стійкість до стресу проявляють підлітки з високим рівнем розвитку витривалості і координаційних здібностей. Висновок. Основними детермінантами стресостійкості підлітків є низький рівень їх тривожності, нервово-психічної стійкості, а також розвитку витривалості й координаційних здібностей.Ключові слова: стресостійкість, психічні і фізичні якості, підлітки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Руснак, Ірина Євгеніївна, Тетяна Олександрівна Саврасова-В'юн, Людмила Іванівна Заяць та Олена Леонідівна Доценко. "ВПЛИВ ВІРТУАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ НА СТРЕСОСТІЙКІСТЬ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ". Information Technologies and Learning Tools 84, № 4 (28 вересня 2021): 248–70. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v84i4.4240.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено актуальну проблему впливу сучасного віртуального освітнього простору на стресостійкість майбутніх філологів класичного університету. Наголошено, що в умовах невідкладного запровадження в системі освіти карантинного режиму і переходу на дистанційну форму навчання, опанування віртуального освітнього простору стало першочерговим завданням не лише для професорсько-викладацького складу вищого освітнього закладу, але й для майбутніх фахівців. Описано досвід організації віртуального освітнього середовища із застосуванням засобів дистанційного навчання на базі Інституту філології Київського університету імені Бориса Грінченка та їх вплив на стресостійкість майбутніх філологів. Зазначено, що завдяки віртуальному освітньому простору Інституту майбутні філологи опановують навички практичного застосування мови в професійному, ситуативному спілкуванні, формують новий підхід до методики навчання мови і літератури, мають змогу інтегрувати засоби ІКТ у майбутню професійну діяльність. Визначено зміст, структуру стресостійкості майбутніх фахівців, дібрано методичний інструментарій дослідження рівня стресостійкості студентів. Актуальність теми підтверджена наведеними результатами опитування майбутніх філологів, які проходили діагностику з проблеми вивчення рівня стресостійкості як за умов традиційної форми навчання, так і в режимі дистанційного навчання. В експерименті взяли участь 214 студентів спеціальності 035 «Філологія». Шляхом експериментальної діяльності виокремлено особливості впливу віртуального освітнього простору на стресостійкість майбутніх філологів. Виявлено, що рівень стресостійкості майбутніх філологів за умов традиційного навчання вищий, ніж рівень стресостійкості студентів в умовах надмірного перебування у віртуальному освітньму просторі. Запропоновано альтернативне рішення: реально-віртуальний освітній простір як змінне середовище, у якому суб’єкти простору можуть керувати освітніми ситуаціями. Зазначено рекомендації з розвитку стресостійкості майбутніх філологів в умовах реально-віртуального освітнього простору.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Тисевич, Тетяна. "АНАЛІЗ СТРЕСОСТІЙКОСТІ СТУДЕНТІВ МОЛОДШИХ КУРСІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ З РІЗНИМИ РІВНЯМИ ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я В ДИНАМІЦІ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ". Молодий вчений, № 3 (91) (31 березня 2021): 184–88. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-40.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті теоретично обґрунтовано наявність психологічного стресу у житті студента. Визначено рівень фізичного здоров’я здобувачів, який є основою їхніх функціональних резервів, і забезпечує швидкий та успішний пристосувальний процес до стресора. Результати показують, що більшість студентів перебуває за межами «безпечного» рівня фізичного здоров’я. Проаналізовано стресостійкість 220 студентів першого курсу Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова в залежності від інтенсивності інтелектуального навантаження протягом навчального року. Встановлено, що зі зниженням рівня фізичного здоров’я знижується і рівень стресостійкості досліджуваних. Також студенти з низьким та нижче середнього рівнем фізичного здоров’я гірше пристосовуються до максимального навчального стресу. В статті також запропоновано метод підвищення емоційної стійкості студентів-медиків в умовах навчального процесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Дубчак, Галина. "Аналіз особистісних ресурсів професійної стресостійкості фахівців соціономічних професій". Збірник наукових праць: психологія, № 22 (10 грудня 2018): 115–22. http://dx.doi.org/10.15330/psp.22.115-122.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано актуальність вивчення проблеми особистісних ресурсів професійної стресостійкості фахівців соціономічних професій. Розкрито зміст поняття «професійна стресостійкість». Представлено результати емпіричного дослідження особистісних ресурсів професійної стресостійкості студентів, що навчаються за соціономічними професіями та працюючих фахівців, визначено їх спільні та відмінні особливості. Виявлено, що для студентів закладів вищої та середньої освіти характерним є низький та середній рівень психічної напруги, тоді як поведінка фахівців характеризується більшою стресогенністю, високим рівнем ресурсності. Відзначено, що адаптаційні можливості людини і стійкість до стресогенних життєвих обставин обумовлені типом особистості, в якій провідну роль відіграють особистісні (соціально-психологічні) ресурси.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Бурбан, Наталія, Наталія Бурбан та Ірина Гузенко. "Особливості стресостійкості й адаптивних здібностей до стресу майбутніх військовослужбовців". Педагогіка і психологія професійної освіти, № 1 (8 серпня 2019): 105–16. http://dx.doi.org/10.32447/22185186.2019.1.11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті з’ясовано розуміння стресостійкості й адаптивності в наукових джерелах та емпірично досліджено статистично значущі відмінності стресостійкості й адаптивних здібностей у майбутніх військовослужбовців і представників студентської молоді, з’ясовано психологічний зміст цих відмінностей. Стресостійкість переважно розуміється як психофізичний стан людини, який забезпечує оптимальну адаптацію до екстремальних умов, що дозволяє вирішувати покладені на неї службові та побутові завдання, перебуваючи в стані психофізичної рівноваги, а адаптивність розглядається як здібності, які включають у себе підсистеми індивідних, особистісних і суб’єктних властивостей, які забезпечують ефективне соціальне та професійне функціонування в умовах сильного стресу з мінімальними затратами індивідуальних психофізіологічних ресурсів і збереження психічного та соматичного здоров’я. Особливості стресостійкості майбутніх військовослужбовців виявляються у більшій задоволеності життям, у вищому, ніж у студентів, рівні стресостійкості. Крім того, у них більше розвинуті такі адаптивні здібності до подолання стресу, як оптимізм, адаптивне мислення, адаптивний сон і сновидіння. Курсанти впевненіші в собі, краще вміють управляти своїм психофізіологічним станом і здійснювати соматичну регуляцію, організовувати свій час, в цілому в них високий рівень адаптивності до стресу, на відміну від студентів цивільних вишів. Майбутні військовослужбовці більш схильні до активної життєвої позиції, життєлюбності, почуття гумору, високої мотивації, у них вищі самоконтроль і гнучкість мислення, а також здатність дистанціюватися від травматичних подій. У майбутніх військовослужбовців більше розвинуті пунктуальність, вміння раціонально розпоряджатися часом, планувати і визначати пріоритети у своїх справах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Сюй, Саньцянь, Георгій Коробейніков, Леся Коробейнікова та Діана Міщук. "Особливості когнітивних функцій у кваліфікованих бадмінтоністів". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 1 (3 липня 2021): 9–12. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.1.9-12.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Сучасний спортсмен, який грає у бадмінтон на високому спортивному рівні, повинен бути дуже добре підготовлений фізично, досконало володіти різними технічними прийомами, мати широкий арсенал тактичних рішень та демонструвати високий рівень стресостійкості. Фахівці вказують, що оцінювання спортсменів за психофізіологічними якостями більш прогнозоване, ніж визначення рівня розвитку фізичних якостей, тому що психофізіологічні якості генетично більш консервативні і менш динамічні в онтогенезі, ніж фізичні. Когнітивні здібності розглядаються як індивідуальні стійкі особливості, що визначають своєрідність стратегії сприйняття і переробки інформації, вирішення завдань, навчання і інших видів пізнавальної діяльності. Актуальним є те, що ефективність бадмінтоністів високої кваліфікації залежить від здатності до сприйняття, аналізу і переробки інформації. Вивчення психофізіологічних функцій з метою контролю над функціональним станом спортсмена і корекцією тренувального процесу є дуже важливим. Мета. Визначити рівень когнітивних функцій у кваліфікованих бадмінтоністів. Методи. Дослідження проводилися з використанням апаратно-програмного комп’ютерного комплексу «Мультипсихометр-05». Для вивчення когнітивних функцій кваліфікованих бадмінтоністів були обрані просунуті прогресивні матриці Равена. У дослідженнях було застосовано першу частину тесту, що являє собою експрес-варіант, складається з 12 завдань та охоплює весь діапазон здібностей, діагностованих повним тестом. Результати. За основним інформативним показником (продуктивністю), швидкістю та точністю бадмінтоністи високої кваліфікації мають середній рівень, за показником ефективності – нижчий за середній. Аналіз тесту «Прогресивні матриці Равена» показав, що жінки мають достовірно кращі значення за основним інформативним показником продуктивності, якості (точності) та ефективності виконання тестування когнітивних здібностей. Ключові слова: когнітивні функції, бадмінтоністи високої кваліфікації, рівень загальнихкогнітивних здібностей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Гвоздецька, Г. С., та Н. І. Геник. "ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ В ЖІНОК ІЗ РАННІМИ ГЕСТОЗАМИ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (9 вересня 2021): 36–41. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2021.1.12352.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – визначити роль особливостей психоемоційного стану вагітних жінок у розвитку проявів раннього гестозу різного ступеня тяжкості у першому триместрі вагітності. Матеріали та методи. Обстежено 105 жінок, з них 85 – із симптомами раннього гестозу: 36 жінок із проявами легкого ступеня, 32 – середнього, 17 – тяжкого та 20 – із фізіологічним перебігом першого триместру вагітності. Для вивчення психоемоційного стану вагітних використовували тест Спілбергера–Ханіна з метою оцінки рівня тривожності та адаптований тест – опитувальник «Рівень суб’єктивного контролю Дж. Роттера» в адаптації Е. Ф. Бажина. Статистичну обробку проводили за допомогою програм Statistica 6.0 i Microsoft Excel 5.0. Результати дослідження та їх обговорення. При визначенні факторів ризику виникнення ранніх гестозів анкетно-опитувальним методом встановлено, що у більшості обстежених спостерігали різноманітні фактори ризику: низький матеріальний статус – 91,5 %, проживання в екологічно забруднених зонах – 76,4 %, наявність конфліктних ситуацій у побуті, сім᾽ї та на роботі – 73,8 %, ранні гестози в анамнезі – 98,8 %. При розподілі величини стресогенного навантаження у 24,7 % вагітних виявлено низький рівень стресогенних навантажень, в 41,2 % – помірний, у 34,1 % – високий. У 11,8 % вагітних із ранніми гестозами встановлено високу стресостійкість, у 29,4 % – середню, в 58,8 % – низьку. У жінок із ранніми гестозами спостерігали високий рівень стресогенного навантаження поряд із низьким або помірним рівнем стресостійкості. Із 78,8 % жінок із ранніми гестозами до V функціонального класу віднесено 38,8 %, до ІV – 40,0 % вагітних, які характеризуються низьким рівнем функціональних можливостей психічної адаптації та дуже високим – тривожності, різким ослабленням фізичної та психічної витривалості. Дані жінки і склали групу ризику. У контрольній групі до даної категорії віднесено 20,0 % вагітних. Стан рівня функціональних можливостей психічної адаптації у 80,0 % жінок контрольної групи можна вважати за норму. Серед вагітних із проявами раннього гестозу до цієї категорії віднесено тільки 21,2 % жінок, що показало високий ступінь вірогідності розбіжностей (р<0,001). Висновки. Розвиток хронічного психоемоційного стресу призводить до розвитку ознак ранніх гестозів, а визначення особливостей психоемоційного стану жінок із ранніми гестозами дає можливість розробити своєчасні заходи щодо попередження їх розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Коць, Михайло, та Карина Давидюк. "ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ З ВАДАМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ". Психологія: реальність і перспективи, № 14 (1 квітня 2020): 118–24. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.159.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено теоретичний аналіз та емпіричне дослідження соціального інтелекту дітей підліткового віку з вадами психофізичного розвитку. Соціальний інтелект вважається важливим процесом життєдіяльності людини, визначає розуміння і пізнання особистістю своїх та вчинків інших і діяльності в цілому. Саме соціальний інтелект дає змогу людині прогнозувати міжособистісні стосунки. У осіб з високорозвиненим соціальним інтелектом рівень стресостійкості та психологічної витривалості є значно вищим, тому їм легше приймати самостійні рішення в будь – яких ситуаціях, не боячись зазнати поразки. Рівень розвитку соціального інтелекту впливає на ефективність різноманітних систем та взаємозв’язків між людьми. Особливо актуальним це питання є для дітей з вадами психофізичного розвитку. Важливо зрозуміти – у чому полягають особливості їхнього соціального інтелекту з метою більш ефективної адаптації та соціалізації у суспільстві. Кількісний і якісний аналіз результатів емпіричного дослідження соціального інтелекту дітей підліткового віку з психофізичними вадами розвитку показав, що у 77% показник соціального інтелекту нижче середнього рівня. У 3% показник соціального інтелекту низький, ще у 3% показник сягає середнього рівня та у 19% – вище середнього показника. Високого рівня інтелекту у діагностованих не виявлено. Перспективами подальших розвідок вважаємо розширення засобів діагностики та апробації корекційних програм розвитку соціального інтелекту дітей з вадами психофізичного розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Maruta, N. O., T. V. Panko, G. Yu Kalenska, S. P. Kolyadko, I. O. Yavdak та S. O. Volkova. "ФАКТОРИ ПСИХІЧНОЇ ТРАВМАТИЗАЦІЇ У ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ: ЇХ СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА У ЧАСІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (6 травня 2020): 120–27. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11079.

Повний текст джерела

Анотація:

Сьогодні Україна займає дев’яте місце у світі за кількістю внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Масштабні вимушені внутрішні міграції останніх років не могли не відобразитися на стані здоров’я як певної соціальної групи, так і на стані здоров’я населення у цілому. Мета – вивчення факторів психічної травматизації, їх динаміки у часі та впливу на стан психічного здоров’я, визначення стресостійкості та соціальної адаптації у ВПО. Матеріал і методи. Методи обстеження включали клініко-психопатологічний з оцінкою факторів психічної травматизації, методику визначення стресостійкості та соціальної адаптації Т. Холмса і Р. Раге для оцінки актуального рівня стресу протягом останнього року, статистичні методи. Дослідження проведено в ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України» у відділі пограничної психіатрії. Всього було обстежено 213 ВПО. Усі обстежені були поділені на 3 групи: до І групи увійшли 94 ВПО із загальної популяції, у яких не було виявлено психічних розладів (умовно здорові); 68 осіб, у яких були визначені окремі психічні симптоми, що не сягали клінічного рівня, склали ІІ групу (група ризику) та 51 особа, що звернулася за медичною допомогою та мала діагностовані психічні розлади, увійшли до ІІІ групи (обстежені з психічними розладами). Результати. Всім обстеженим була проведена оцінка стресогенних факторів (СФ), що включали фізіологічні, психоемоційні, соціально-психологічні та інформаційні чинники та відображала їх динаміку в часі. Рівень опірності стресу відрізнявся у здорових, хворих та осіб з групи ризику. Висновки. Загальна оцінка впливу стресогенних чинників на ВПО свідчить про їх поєднану дію, різний ступінь патогенності та динаміки у часі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Шевчук, В. В. "ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ БАТЬКІВ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДІТЕЙ З КОМПЛЕКСНИМИ ПОРУШЕННЯМИ РОЗВИТКУ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 4 (7 квітня 2022): 139–44. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.27.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрита загальна характеристика психологічної компетентності батьків дітей з комплексними порушеннями розвитку. Успішна соціалізація таких дітей значною мірою залежить від сімейних стосунків, зокрема від дитячо-батьківських взаємин, на оптимальність яких впливає рівень психологічної компетентності батьків. Ця проблема розглядається через призму наукових підходів до розмежування компетентності й компетенції через питання професійної, психологічної та батьківської компетентності. Складниками психологічної компетентності є психолого-педагогічна технологія (засіб реалізації практичної діяльності, що є алгоритмом застосуванням оптимальних методів, прийомів, засобів і дій, які спрямовані на отримання бажаного результату); інтерактивна когнітивна діяльність (форма психічної активності особистості, спрямована на пізнання себе, свого партнера та дитини на основі рефлексії в процесі діалогічного спілкування, у результаті чого формується власна виховна позиція подружжя, навички ефективної міжособистісної взаємодії, соціальноперцептивні та комунікативні вміння); рівень освіти батьків (система створення позитивного образу батьківства, що являє собою спеціально організоване навчання на засадах андрагогіки та створює можливості для засвоєння спеціальних знань, умінь і навичок, які є важливими в батьківстві); мотивація батьків (усвідомлення ними змісту та значення їхньої компетентності шляхом надання психологічного супроводу). Психологічна компетентність батьків характеризується системою аутопсихологічних знань про себе як особистість, матір чи батька, певним ставленням до дитини й шлюбного партнера, адекватним виховним стилем, високорозвиненими комунікативними та перцептивними вміннями, високим рівнем відповідальності, толерантності, стресостійкості, сукупністю психологічних знань із психології сім’ї, соціальної, вікової, спеціальної, патопсихології, системою ефективної та конструктивної діяльності на основі психологічної освіченості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Кіреєва, Ольга. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ В ОПЕРАТИВНИХ СПІВРОБІТНИКІВ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ КОНФІДЕНЦІЙНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛАХ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (9 лютого 2020): 127–46. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.142.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено особливості формування професійних якостей в оперативних співробітників, які здійснюють конфіденційне співробітництво в оперативних підрозділах Державної прикордонної служби України.Для успішного виконання завдань оперативним співробітникам, які здійснюють конфіденційне співробітництво в оперативних підрозділах Державної прикордонної служби України, повинні бути притаманні основні професійно важливі якості, які можуть бути включені до підструктури об’єктивної готовності людини до діяльності.Зокрема, це високий рівень розвитку загальних здібностей (перш за все соціального та тестометричного інтелекту, здатності навчатися, креативності та загальної активності), позитивні характерологічні особливості (адекватна самооцінка, працездатність, комунікабельність, оптимізм тощо), високий рівень стресостійкості. Зазначені особистісні якості і риси можуть виступати базою професійної придатності оперативного співробітника до роботи з конфідентами. Теоретичний аналіз професійної діяльності оперативного співробітника, який здійснює конфіденційне співробітництво, дозволив нам визначити окремі складові її професійної компетентності, а саме: спеціальна професійна компетентність; комунікативна професійна; аутокомпетентність; організаторська компетентність; пошуково-реконструктивна компетентність. Наукові дослідження у сфері професійної підготовки оперативних співробітників для оперативних підрозділів свідчать про недостатнє розкриття даного питання. У зв’язку з цим, вважаємо, що з метою забезпечення підвищення ефективності підготовки оперативних співробітників необхідне визначення місця оперативного співробітника оперативних підрозділів Державної прикордонної служби України у системі професій, а саме створення його професіограми, визначення вимог до нього та критеріїв професійної придатності особи до професії оперативного співробітника.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Гоцуляк, Наталія. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ БІЙЦІВ-УЧАСНИКІВ ОПЕРАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ СИЛ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, № 2 (20 лютого 2020): 81–93. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.167.

Повний текст джерела

Анотація:

Дослідження спрямовано на аналіз емоційно-вольової сфери бійців, які були задіяні в проведенні операції Об’єднаних сил. Встановлено, що ця категорія належить до осіб, в яких спостерігається підвищений рівень розвитку психогенних відхилень. У більшості випадків психіка військовослужбовця зазнає впливу в бойовій обстановці; навантаження, жорстокість, страх за власне життя та життя своїх товаришів надовго накладають відбиток на фізичне та емоційне здоров’я, відносини з рідними та близькими, власну роль у соціумі. Для обґрунтування теоретичних положень було проведено емпіричне дослідження, що передбачало виявлення особливостей емоційно-вольової сфери бійців, які повернулися із зони проведення операції Об’єднаних сил: визначення рівня стресостійкості до соціальних умов, наявність схильності до нав’язливих думок про саморуйнування (суїцидальна поведінка), розвиток чи інволюція можливостей життєдіяльності на момент виявлення розладів нервово-психічного характеру. Комплекс запропонованих методик дозволив оцінити ступінь впливу бойових чинників на процес адаптації людини до мирних умов. Під час експериментального дослідження було встановлено, що після повернення військового з поля бою в його психіці відбуваються зміни процесів: не лише сповільнюються когнітивні процеси, але й виникають симптоми психоневрологічного характеру, які без психологічної корекції можуть модифікуватись у важку патологію. Аналіз результатів емпіричного дослідження дозволив зробити висновок про важливість здійснення реабілітаційних заходів та оптимізації соціальних умов для швидшого повернення бійця до здорового життя.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Бозоян, Микола, Оксана Кононенко, Лілія Царенок та Валерій Коваленко. "Смисложиттєві орієнтації та резильєнтність особистості як її ресурсні характеристики у сучасному соціумі". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)T.1 (2021): 122–33. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-122-133.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена вивченню смисложиттєвих орієнтацій та резильєнтності особистості як її ресурсних характеристик у сучасному соціумі. В основі розуміння цінностей лежить усвідомлення кожною людиною орієнтирів, з якими вона співвідносить свої дії, тобто цінності та ціннісна свідомість є основою визначення мети. Цілі впливають на людську діяльність не реально-каузально, а як ідеальні цінності, реалізацію яких людина вважає своєю нагальною потребою або обовʼязком. Вирішальним етапом у становленні світогляду вважається юнацький вік, який сприяє інтенсивному формуванню когнітивних і емоційно-особистісних передумов світогляду. Зʼясовано, що резильєнтність особистості загалом пов’язана зі здатністю психіки відновлюватися після несприятливих умов. Відповіді на питання, як і яким чином особистість здатна вистояти, відновитися і психологічно зрости, зміцніти після складних життєвих негараздів, є певним викликом для науковців і практиків серед психологів та психотерапевтів. Розуміння людської спроможності до психологічної позитивної адаптації в несприятливих обставинах може допомогти фахівцям із психічного здоров’я розробляти спеціальні психотехнології для психопрофілактики та розвитку резильєнтності, життєстійкості, стресостійкості, а також розвитку здатності самостійно долати стресові ситуації. Ключевые слова: особистість, смисложиттєві орієнтації, резильєнтність, рівень осмислення життя, ціннісно-смислові орієнтації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Федик, Андрій. "Психологічний аналіз професійної діяльності офіцерів прикордонників". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(52) (2020): 5–22. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-5-22.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено висвітлено результатів психологічного аналізу природи професійної діяльності персоналу Державної прикордонної служби України, розкрито роль професійного мислення та компетентності у реалізації різних завдань прикордонної служби під час професійної діяльності офіцерів. У дослідженні проаналізовано та виявлено специфічні особливості, які впливають на ефективність здійснення професійної діяльності захисників кордону в умовах обмеженого та реального часу, тривалих фізичних, психоемоційних та інтелектуальних навантажень. З’ясовано, що офіцери-прикордонники під час виконання професійних завдань з охорони і захисту державного кордону розв’язують різноманітної складності професійні задачі. Задля ефективного вирішення професійних завдань, необхідні такі психологічні якості як: здатність запам’ятовувати великі обсяги візуальних образів, графічної, звукової і текстової інформації, пильність, високий рівень стресостійкості, саморегуляції, самоконтролю, самодисципліни, розвинених комунікативних, мотиваційні та перцептивних якостей, а також належній розвиток професійного мислення. Досліджено основні позитивні та негативні фактори, що впливають на ефективність виконання професійних завдань офіцерами-прикордонниками; низку суб’єктивних та об’єктивних труднощів, які впливають на швидкість адаптації до нового професійного середовища. Окреслено шляхи підвищення ефективності вирішення проблемних ситуацій із метою недопущення психологічних розладів тощо, які можуть вплинути на якість несення служби з охорони державного кордону.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Гринькова, Надія Михайлівна, Жанна Стельмашук та Аліна Ваколюк. "РОЛЬ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ". Інноватика у вихованні 2, № 11 (30 травня 2020): 93–101. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i11.253.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. У статті обґрунтовано роль волонтерської діяльності у становленні особистості майбутнього педагога початкової школи. Здійснений аналіз нормативно-правових документів з питань освіти дав змогу констатувати, що вчителем повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, забезпечує результативність та якість своєї роботи. З’ясовано, що волонтерська діяльність є способом підтримки, піклування, надання допомоги тим, хто потребує. Схарактеризовано досвід діяльності студентського волонтерського центру «Від серця до серця», який засвідчив значний потенціал волонтерської діяльності як одного із шляхів формування особистості майбутнього педагога Нової української школи. Практично доведено, що благодійна діяльність має значний потенціал для розвитку базових моральних цінностей особистості, соціальної компетентності студентів педагогічного факультету (навичок взаєморозуміння, співпраці; поваги, толерантності, емпатії, відповідальності, уміння працювати в групах); сприяє розвитку лідерських якостей, творчого потенціалу, критичного мислення; сприяє удосконаленню педагогічної майстерності, розвитку стресостійкості та емоційного інтелекту майбутніх учителів початкової школи. Констатовано, що волонтерська діяльність є одним із головних напрямів діяльності закладів вищої освіти і відіграє важливе значення для підготовки майбутнього вчителя початкової школи, його саморозвитку та самовдосконалення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Pavlyuk, Yu M. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНО-КОРЕКЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТІВ МИСТЕЦТВ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 1 (8 вересня 2021): 165–71. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-26.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена питанню вдосконалення технічної майстерності студентів-скрипалів, які навчаються у закладах вищої педагогічної освіти мистецького профілю. Автором були розглянуті поняття «корекція», «технологія» та «компетентність» студентів факультетів мистецтв. Ці поняття стали основою нового поняття. Була розкрита сутність дефініцій «корекційна компетентність» та «технологічна компетентність». Доведено, що обрані категорії мають спільну основу. Аналіз теоретичних джерел виявив недостатнє розкриття даного питання, а тому нами було запропоновано власне визначення поняття «технологічно-корекційна компетентність», а також розкрито важливість формування даної компетентності у студентів факультетів мистецтв. Зазначено, що вік студента закладу вищої освіти прямо впливає на розвиток технологічно- корекційної компетентності. Технологічно-корекційна компетентність є притаманною кожному музиканту-виконавцю, оскільки її врахування допомагає вчасно провести профілактику професійних захворювань, перенапруження, а також сприяє подальшій успішній виконавській діяльності. Доведено важливість компетентнісного підходу в навчанні студентів факультетів мистецтв, який сприяє подоланню традиційних труднощів у професійній педагогічній освіті, допомагає розвинути нове бачення змісту освіти, її методів і технологій. Компетентнісний підхід розкривається як можливість застосовувати інноваційні методи в поєднанні з класичними формами навчання. Це дозволяє побудувати дієву систему занять, результатом застосування якої стане сформованість виконавської культури, високого рівня стресостійкості та витривалості. Використання цієї системи також позитивно вплине на творчу самореалізацію студентів на етапі професійного мистецького становлення. Результатами теоретичних узагальнень стали умовиводи щодо поєднання професійних навичок, які показують здатність виокремлювати й ефективно виконувати завдання професійної діяльності на технологічній основі. Технологічно-корекційна компетентність дозволяє не лише опановувати певні технічні навички та підвищити загальнокультурний рівень студента, а й уміти застосовувати набуті знання та вміння в різних ситуаціях, в тому числі й стресових.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

O.O., Kohut. "TRANSFORMATION OF DISTRESS IN EUSTRES." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 1 (April 15, 2021): 89–96. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-1-12.

Повний текст джерела

Анотація:

Purpose. Based on a theoretical analysis of the psychology of stress resistance of the individual, the author presents his technique of working with stress issues. Methods.Theoretical analysis of psychotherapeutic areas of work with stress issues in psychological science. Attention is paid to the integrative approach in dealing with distress: cognitive psychotherapy, gestalt approach, neurointegrative psychotherapeutic approach, bodily psychotherapy, existential psychotherapy and symbol-drama.Research of empirical indicators of efficiency of application of a new method of work with distresses: diagnostics of stress, on Max Luscher’s color cards; author’s method “Diagnosis of stress resistance of the individual”; FPI test to diagnose balance; D. Amirkhan’s method “Indicator of coping strategies”, method of research of volitional self-regulation Zverkova-Eidman, test method of research of ability to self-regulation by N.M. Peisahov.Results. Theoretical studies of stress psychology, in particular various psychotherapeutic approaches with stress issues, provided an opportunity to integrate the methods of work of prominent scientists and practitioners and to develop their own approach. An empirical study of the problem of transformation of distress into eustress revealed that most of the participants who became subjects (a sample of more than 100 people) cannot cope with negative stress and perceive it as something unnecessary and negative phenomenon in human life. After the introduction of the author’s method of transforming distress into eustress, most participants immediately recognize the changes and re-evaluate their attitude to stress. Which is confirmed by interview and testing. Conclusions. The results of empirical diagnostics indicate the effectiveness of the method of transformation of distress into eustress. Observations and conversations provided an opportunity to state the following: participants in stress development developed their most current stressful situations, learned skills of self-transformation of negative stress into positive; there was a change of negative programs for successful strategies of stress management, increased self-regulation, stress resistance, balance. The projective method “Color test by M. Luscher” confirmed the absence of internal conflict and the presence of healthy conditions.Key words:transformation, eustress, distress, psychotherapy, integrative approach, development. Мета. На основі теоретичного аналізу психології стресостійкості особистості авторка презентує свою техніку роботи зі стресовою проблематикою. Методи. Здійснюється теоретичний аналіз психотерапевтичних напрямів роботи зі стресом у психологічній науці. Приділяється увага інтегративному підходу в роботі з дистресами, а саме когнітивній психотерапії, гештальт-підходу, нейроінтегральному психотерапевтичному підходу, тілесній психотерапії, екзистенціальній психотерапії та символ-драмі. Досліджуються емпіричні показникиефективності застосування нового методу роботи з дистресами, такі як діагностика стресу за кольоровими картками Макса Люшера, авторська методика «Діагностика стресостійкості особистості», тест FPI для діагностики врівноваженості, методика Д. Амірхана «Індикатор копінг-стратегій», методика дослідження вольової саморегуляції Звєрькова-Ейдмана, тестова методика дослідження здатності до саморегуляції Н.М. Пейсахова. Результати. Теоретичні дослідження психології стресу, зокрема різних психотерапевтичних підхо-дів до роботи зі стресовою проблематикою, дали можливість інтегрувати методи роботи видатних нау-ковців та практиків і розробити свій підхід. Емпіричне дослідження проблеми трансформації стресу дало змогу констатувати, що більшість учасників тренінгу, які стали досліджуваними (вибірка ста-новить більше 100 осіб), сприймають стрес як негативне та непотрібне явище в житті людини. Після упровадження авторського методу трансформації стресу більшість учасників визнають зміни і переоці-нюють своє ставлення до стресу, що підтверджується шляхом співбесіди та за допомогою тестування.Висновки. Про ефективність застосування методу трансформації дистресу в еустрес свідчать результати емпіричної діагностики. Спостереження та бесіда дали можливість констатувати, що учасники тренінгу з розвитку стресостійкості опрацювали свої найактуальніші стрес-ситуації, навчилися навичкам трансформації стресу, а саме відбулася зміна негативних захистів на вибір успішних стратегій опанування стресом, підвищено рівень саморегуляції, стресостійкості, врівноваженості. Проєктивна методика «Кольоровий тест М. Люшера» підтвердила відсутність внутрішнього конфлікту та наявність здорових станів.Ключові слова: трансформація, еустрес, дистрес, психотерапія, інтегративний підхід, розвиток.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Ковальова, О. В., О. Г. Гавриш та В. В. Кудрявцева. "ДЕФЕКТИ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ І ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (30 вересня 2020): 110–18. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-110-118.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлюється проблема неефективної культури спілкування майбутніх педагогів, бар’єри в спілкуванні та способи їх подолання. Автори підкреслюють, що майбутнім викладачам необхідно оволодіти майстерністю спілкування, щоб інформація для студентів була зрозумілою та якісною. Розрізняють вербальні і невербальні засоби спілкування. Серед невербальних засобів важливими є жести, особливості ходи, голосу, міміка, мікроміміка, поза, пантоміміка та дистанція. У статті також зазначено, що відсутність культури спілкування породжує чимало дефектів у комунікації, яка порушує всі норми та правила мовленнєвого етикету. У даному дослідженні зауважено, що моральна культура спілкування, зокрема, включає: знання культурних моделей поведінки і уміння їх адекватно використовувати в кожній конкретній ситуації спілкування. Відсутність культури спілкування свідчить про бездуховність людини. Автори виділяють декілька видів дефектних рівнів спілкування: моральний вакуум, відсутність моральної ініціативи, моральний камуфляж, моральний примітивізм, моральна нетерпимість. У статті зазначено також, що бар’єри у спілкуванні у широку сенсі поділяються на внутрішні та зовнішні, але деякі науковці дають більш детальну класифікацію. Вони виділяють наступні типи бар’єрів: комунікативний, психологічний, інтелектуальний, бар’єри культурних упереджень, естетичний, мотиваційний, емоційний тощо. Крім цього, автори надають рекомендації щодо подолання бар’єрів та дефектів спілкування, наприклад, навчитися застосовувати гумор у певних ситуаціях, постійно вдосконалюватися, навчитися уникати конфліктів, підвищувати рівень стресостійкості, навчитися коректно робити зауваження, слідкувати за своєю мовою тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Кобылянская, Ирина. "ОЦЕНКА ПСИХОЭМОЦИОНАЛЬНОГО СОСТОЯНИЯ ПАЦИЕНТОК С ЭНДОМЕТРИОЗОМ-АССОЦИИРОВАННЫМ БЕСПЛОДИЕМ". SWorldJournal, № 06-07 (30 грудня 2018): 17–22. http://dx.doi.org/10.30888/2663-5712.2020-06-07-117.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі наведено результати оцінки психоемоційного стану та рівню стресостійкості у безплідних пацієнток із зовнішінім генітальним ендометріозом. Усі пацієнтки для оцінки рівня тривоги та депресії користувалися опитувальником «Госпітальна шкала тривоги

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Кобылянская, Ирина. "ОЦЕНКА ПСИХОЭМОЦИОНАЛЬНОГО СОСТОЯНИЯ ПАЦИЕНТОК С ЭНДОМЕТРИОЗОМ-АССОЦИИРОВАННЫМ БЕСПЛОДИЕМ". SWorldJournal, № 06-07 (30 грудня 2018): 17–22. http://dx.doi.org/10.30888/2410-6615.2020-06-07-117.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі наведено результати оцінки психоемоційного стану та рівню стресостійкості у безплідних пацієнток із зовнішінім генітальним ендометріозом. Усі пацієнтки для оцінки рівня тривоги та депресії користувалися опитувальником «Госпітальна шкала тривоги

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

ГАЛУЩАК, Мар’яна. "ІДЕНТИЧНІСТЬ ЯК ПРОБЛЕМА: НОВІ ЗМІСТИ Й АЛЬТЕРНАТИВИ?" Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 41 (1 березня 2021): 84–96. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.41.6.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. У статті осмислюється антагонізм зовнішніх запитів і внутрішніх особистих очікувань сучасного індивіда. Незбіг цих сфер людського існування є основною причи- ною постановки питання про «персональну ідентичність», його змістову наповненість, що дає можливість спрогнозувати можли- ве майбутнє людства. Методологія. У статті використовується метод співставлення, який дає змогу прослідкувати послідовність та об’єктивність смислового викладу матеріалу, а також аналітичний метод, який орієнтує на осмислене розуміння тих реалії, які є актуальними сьогодні. Наукова новизна. У світі відкритих кордонів, де культура кожного народу має свою без- умовну цінність, бо, так чи інакше, слугує основою для форму- вання персональної ідентичності кожної людини, постає пробле- мою якраз визначення цієї самої ідентичності, її ролі в людській діяльності, урешті, проблемою постає те, що саме можна зара- хувати до суті цієї ідентичності. Неоднозначність розуміння й підходів до цього поняття призводить до хиткості людського становища у світі, а відмова від цільності, яка є основою будь- якої особистості, урешті, може призвести й до розмивання (чи навіть зникнення) самого поняття «Людина». Висновки. Незважаючи на величезну кількість різнорідних знань про люди- ну та її діяльність, накопичених упродовж усієї людської історії, наука сьогодні знає про людську сутність так само мало, як і на початку часів. Питання про особистісну ідентичність і про кри- зу цієї ідентичності є, безперечно, одними з найактуальніших у сучасних інтелектуальних дискусіях, при цьому всьому немає якогось єдиного бачення чи погляду на те, чим є за своєю сут- тю ця шукана ідентичність. «Персональна ідентичність» як орієнтація на цілісність і цільність, як не дивно, усе більше зво- диться в міф про те, чого людина ніколи не мала, але що завжди прагнула отримати, урешті, визначення ідентичності як набо- ру різнорідних психологічних властивостей і схильностей люди- ни, які працюють збалансовано й одновекторно, що робить її стійкішою у сфері соціально-суспільних запитів, піднімає її влас- ну планку стресостійкості, свідчить про те, що сама людина зі своєю багатоплановістю прагне спростити власний погляд на саму себе, відмовитися від пошуків того, «чого немає і бути не може», а це прямо зв’язано з класичним запитуванням «бути чи не бути» Людині. Варто відмітити й те, що це запитуван- ня давно перейшло з теоретичної сфери на рівень практики, яка успішно змінює не лише реальність людини, а й безповоротно змінила її саму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

С. В. Федорчук, Е. Н. Лысенко та С. В. Тукаев. "Ефективність психічної саморегуляції і адаптивність у зв'язку з нейродинамічними властивостями спортсменів-велосипедистів". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (29 вересня 2017): 62–68. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2017.2.62-68.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Оцінка взаємозв’язку нейродинамічних властивостей з рівнем ефективності психічної саморегуляції й адаптивності у спортсменів-велосипедистів. Методи. Діагностування нейродинамічних властивостей за допомогою комплексу «Діагност-1»; тестування оцінки психоемоційного стану, рівня стресу, ефективності психічної саморегуляції й адаптивності. Результати. Виявлено превалювання респондентів з високим і середнім рівнем саморегуляції і адаптивності, переважанням парасимпатотонії. Більшість обстежених спортсменів – стенічні, врівноважені, не мають ознак перевтоми, емоційної напруженості і внутрішньоособистісних конфліктів. У обстежених спортсменів більш виражене трофотропне домінування (переважання парасимпатичної регуляції) у функціонуванні вегетативної нервової системи. Висновки. Специфічними психофізіологічними маркерами психічної саморегуляції й адаптивності спортсменів-велосипедистів можна вважати показники функціональної рухливості нервових процесів у режимі зворотного зв’язку, а маркерами стресостійкості та емоційної стійкості – показник динамічності нервових процесів

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Kolomiіets, Lesia, та Alina Stepova. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ З РІЗНИМ РІВНЕМ СТРЕСОСТІЙКОСТІ". PSYCHOLOGICAL JOURNAL 7, № 3 (25 травня 2017): 70–81. http://dx.doi.org/10.31108/1.2017.3.7.7.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

С. В. Тукаев, Е. Н. Долгова, А. О. Руженкова, Е. Н. Лысенко, С. В. Федорчук, Ю. Д. Гаврилец, В. В. Ризун та О. А. Шинкарук. "Типологічні й особистісні детермінанти стресостійкості у спортсменів екстремальних видів спорту". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (29 вересня 2017): 8–15. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2017.2.8-15.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Виявлення індивідуальних психологічних характеристик, які визначають стійкість до стресів у спортсменів екстремальних видів спорту. У цьому дослідженні взяли участь 60 альпіністів Київського відділення Федерації альпінізму і скелелазіння (26 жінок і 34 чоловіки). Було показано, що альпіністи сприймають велике коло ситуацій як загрозливі і реагують на них зростанням тривожності. Для них характерні високі психологічна мінливість і адаптивність до зовнішніх умов, пов’язані з низьким рівнем емоційної стабільності (нейротизм), високою стабільністю і лабільністю. Опір стресу посилюється за рахунок високої самооцінки спортсменів. Це дозволяє зробити висновок про те, що стресостійкість спортсменів екстремальних видів спорту визначається особистими детермінантами, високою психологічною мінливістю і пристосованістю до зовнішніх умов

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Тептюк, Юлія. "ЩОДО РЕЗУЛЬТАТІВ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИЯВУ СТРЕСОСТІЙКОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, № 2 (20 лютого 2020): 264–80. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.179.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті презентовано результати емпіричного дослідження психологічних особливостей вияву стресостійкості соціальних працівників різних вікових груп. Зокрема зазначається, що порівняно з іншими віковими періодами дорослість є найбільш стресостійким періодом вікового розвитку особистості. Проте цей факт не заперечує існування у дорослих окремих індивідуальних винятків. Хоча загалом доросла людина завдяки аналізу власного досвіду більшою мірою здатна розвивати певні особистісні якості, які сприяють розвитку її стресостійкості. На сьогодні у науці існує багато варіантів переліку психологічних властивостей особистості, які обумовлюють її стійкістьдо стресу. Умовно їх можна поділити на індивідуальні психологічні якості, особливості особистісного стилю спілкування та специфіку міжособистісної взаємодії. Як з`ясувалося, вияв стресостійкості як системної динамічної властивості особистості, що визначає здатність людини протистояти стрерному впливу й адекватно емоційно реагувати на більшість стресогенних ситуацій, активно їх змінювати чи пристосовуватись до них без шкоди для власного здоров’я та зберігати ефективність виконуваної діяльності, має свої особливості у кожному віковому періоді, у тому числі і на різних етапах дорослості. Найсуттєвішим чинником зниження рівня стійкості до стресу соціальних працівників раннього дорослого віку було визначено систематичне порушення оптимального режиму праці/відпочинку, для подолання якого необхідним є своєчасне навчання молодих спеціалістів, що надають соціальні послуги населенню, навичок планування ефективного режиму дня та регулярного слідкування за станом власного здоров’я загалом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Бочелюк, Віталій, та Яна Віхляєва. "Особливості зв’язку проявів опановуючої поведінки з показниками психологічного благополуччя у студентському віці". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)T3 (2020): 106–16. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-3-106-116.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідження опановуючої поведінки осіб з різним рівнем психологічного благополуччя обумовлюється як теоретичною значущістю (недостатнє з’ясування проблеми у психологічній науці), так і практичною: основа для створення програм формування стресостійкості особистості. У статті проаналізовано поняття «психологічне благополуччя» та «опановуюча поведінка», виокремлено структурні компоненти та види цих психічних феноменів. Встановлено, що структурними компонентами копінг-ресурсів особистості є інтелектуальні ресурси, соціальна підтримка, емпатія, афіліація, низький нейротизм. Емпіричне дослідження було сплановано у контексті перевірки гіпотези про зв'язок показників захисно-опановуючої поведінки та параметрів психологічного благополуччя у студентському віці. В якості діагностичних засобів було використано методику Лазаруса (дослідження копінг-стратегій) та шкалу психологічного благополуччя К. Ріфф (адаптація Т. Д. Шевеленкової та П. П. Фесенко). Обробка статистичних даних здійснювалася за допомогою комп’ютерної програми SPSS. З’ясовано, що у досліджуваній вибірці домінують середні показники психологічного благополуччя та його компонентів. Також переважання середніх рівнів фіксується у проявах різних видів опановуючої поведінки: конфронтації, дистанціюванні, прийнятті відповідальності, втечі, плануванні вирішення проблеми, позитивній переоцінці. Виявлено домінування низького рівня у проявах самоконтролю та високого рівня у пошуку соціальної підтримки. Зроблено висновок про обернений кореляційний зв'язок психологічного благополуччя з такими видами опановуючої поведінки як дистанціювання, пошук соціальної підтримки, втеча. Зафіксовано пряму кореляцію психологічного благополуччя з рівнем розвитку самоконтролю студентів. Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо у розширенні вікового діапазону дослідження та з’ясуванні гендерних особливостей опановуючої поведінки і психологічного благополуччя особистості. Ключові слова: психологічне благополуччя, опановуюча поведінка, конфронтація, дистанціювання, самоконтроль, пошук соціальної підтримки, прийняття відповідальності, планування вирішення проблеми, позитивна переоцінка.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Litvinova, Olga Volodymyrivna, and Svitlana Anatoliyivna Fedorenko. "Empirical indicators of the level of stress resistance in students of humanitarian and technical specialties." Engineering and Educational Technologies 7, no. 2 (May 27, 2019): 181–89. http://dx.doi.org/10.30929/2307-9770.2019.07.02.18.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Мешко Г. М. та Мешко О.І. "Формування саногенного мислення як технологія забезпечення професійного здоров’я майбутніх учителів". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (11 лютого 2021): 104–11. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.114.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено дослідженню ролі саногенного мислення у збереженні і зміцненні професійного здоров’я майбутніх учителів. На основі вивчення й аналізу психолого-педагогічної літератури з’ясовано сутність саногенного мислення, саногенного потенціалу і саногенного виховання особистості, структуру і функції саногенного мислення у здоров’ятворчій діяльності педагога. Виявлено можливості та описано досвід формування саногенного мислення майбутніх учителів на етапі підготовки у закладі вищої освіти. Схарактеризовано діяльність, спрямовану на формування саногенного мислення майбутніх учителів, що проводиться на заняттях з курсів «Вступ до педагогічної професії», «Педагогіка», «Професійне здоров’я педагога», також під час психолого-педагогічного тренінгу. Представлено комплекс методів роботи, що спрямовується на розвиток внутрішніх психічних сил майбутніх учителів, гармонізацію самооцінки і Я-концепції студентів, активізацію механізмів особистісної саморегуляції, ресурсів стресостійкості, формування продуктивних копінг-стратегій, самоефективності їх особистості. Це, зокрема, психомалюнки, групова дискусія, розігрування рольових ситуацій, психологічні ігри і вправи, методи невербальної взаємодії, використання притч, що використовуються в діяльності груп активного соціально-психологічного навчання. Запропонований підхід сприяє попередженню соціально і професійно небажаних рис і якостей, виробленню конструктивних способів подолання професійних труднощів для профілактики професійної дезадаптації, професійних деформацій, емоційного вигорання, розвитку саногенного потенціалу. Визначено перспективи подальших наукових розвідок, що передбачають дослідження проблеми підвищення рівня професійної стресостійкості та формування резільєнтності вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

БЕЗЛУЦЬКА, Олена. "МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я СУДНОВОГО ОФІЦЕРА ЯК ВАГОМА СКЛАДОВА ЧАСТИНА БЕЗПЕКИ СУДНОПЛАВСТВА". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 3 (52) (21 лютого 2022): 15–19. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.2.

Повний текст джерела

Анотація:

Професійна діяльність суднових офіцерів, як і моряків у цілому, відбувається в обмежених умовах судна, що значною мірою впливає на ментальне здоров’я моряків. Метою дослідження є розкриття змісту поняття «ментальне здоров’я моряка», а також аналіз впливу ментального здоров’я суднового офіцера на безпеку судноплавства. Встановлено, що ментальне здоров’я стало предметом дослідження ще у 40-х роках ХХ століття. У свою чергу, ментальне здоров’я моряків зацікавило дослідників на початку ХХІ століття. З’ясовано, що ментальне здоров’я суднових офіцерів безпосередньо пов’язане з рівнем їх стресостійкості та соціально-психологічної адаптації до обмежених умов судна. Вказано, що на ментальне здоров’я фахівців річкового та морського транспорту впливають соціальні фактори; суднова організація; процедури і розпорядження; умови роботи та побутові умови; власне стан судна; управління на березі; зовнішні фактори навколишнього середовища, а також обмеження, пов’язані з пандемією COVID-19. З’ясовано, що погане ментальне здоров’я суднових офіцерів негативно впливає на ефективність роботи членів екіпажу, психологічний клімат на судні, фінансові витрати компанії судновласника та навіть може поставити під загрозу безпеку рейсу. Зазначено, що найчастіше суднові офіцери стикаються з такими негативними станами, як депривація, втома, стрес, фрустрація, депресія тощо. Встановлено, що найчастіше суднові офіцери стикаються з емоційною, сенсорною, соціальною, інформаційною, комунікативна та сексуальною депривацією. Розглянуто психологічні ознаки втоми, характерні ознаки стресового напруження, симптоми фрустрації та ін. З’ясовано, що депресія та тривога впливають на виникнення суїцидальних думок та ймовірність травмування суднових офіцерів, виникнення аварійних ситуацій та захворювань на борту судна. Акцентовано увагу на необхідності підвищення рівня психологічної підготовки майбутніх та діючих суднових офіцерів, а також налагодження психокорекційної допомоги після тривалого перебування в рейсі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Боровик, М. О. "УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ У СЛУЖБОВО-БОЙОВИХ ЗАВДАННЯХ У ЗОНІ ПРОВЕДЕННЯ ООС". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 112–19. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-18.

Повний текст джерела

Анотація:

Наукова праця є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми підвищення рівня стресостійкості поліцейських, що виконують службово-бойові завдання в зоні проведення ООС, за допомогою засобів фізичної підготовки. Надано загальну характеристику поліцейських функцій в зоні проведення ООС, наведено правові підстави їх виконання, розглянуто нормативно- правові акти щодо їх реалізації. На основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми, а саме опанування психологічної підготовки правоохоронців, що виконують службово-бойові завдання в районах активних бойових дій, був розглянутий зарубіжний досвід провідних країн світу, зокрема США, Великобританії, ФРН, виокремлені базові постулати психологічної підготовки правоохоронців. Узагальнення наукових підходів до визначення сутності поняття психологічної підготовки поліцейських дало можливість дійти висновку, що така підготовка – це цілісний і організований процес формування у поліцейських психічної стійкості і психологічної готовності до дій у бою, в складних і небезпечних умовах, в обстановці, яка різко змінюється, під час тривалої нервово-психологічної напруги, подолання труднощів, пов’язаних із виконанням військового обов’язку як у воєнний, так і у мирний час. Розкрито завдання, засоби та способи психологічної підготовки в бойових умовах. З урахуванням вимог нормативно-правової бази, концептуальних засад методологічних підходів були розроблені авторські комплекси фізичних вправ, спрямованих на вдосконалення психологічної підготовки поліцейських, що виконують службово-бойові завдання в зоні проведення ООС на другій лінії оборони. Реалізація запропонованих комплексів фізичних вправ відбувалась під час проведення педагогічного експерименту, до участі в якому були залучені поліцейські полку поліції особливого призначення, що виконували службово-бойові завдання для стримування агресії Російської Федерації в Донецькій області. На формувальному етапі дослідження в експерименті взяло участь 60 осіб, з яких 30 осіб склало експериментальну групу, 30 – контрольну групу. Формами реалізації педагогічного експерименту були індивідуальні заняття (5 тренувань), групові заняття (15 тренувань) самостійні заняття (5 тренувань). Ефективність змістовно розроблених та експериментально впроваджених комплексів фізичних вправ, спрямованих на вдосконалення психологічної підготовки поліцейських, була доведена на контрольному етапі експериментальної роботи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Сергієні, О. В., та Т. П. Демчук. "ТРАНСФОРМАЦІЯ КОМПОНЕНТІВ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Problems of Modern Psychology, № 3 (27 квітня 2021): 108–16. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-3-13.

Повний текст джерела

Анотація:

Теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми стану психічного здоров’я здобувачів вищої освіти у зв’язку з викликами майбутньої професії психолога та навчання в період реформування освіти, з впровадженням компетентнісного підходу до навчального процесу з орієнтацією на програмний результат, висвітлений у ній не достатньо. У зв’язку з цим визначена така мета роботи: дослідження і порівняння особливостей та психологічних компонентів психічного здоров’я студентів-психологів молодших і старших курсів для встановлення його трансформації в період навчання та реформування системи освіти. Гіпотезою слугувало припущення, що під час навчання можуть відбуватися зміни стану психічного здоров’я студентів-психологів внаслідок дії дезадаптуючих факторів нервово-психічного напруження. Також враховувалося, що в умовах теоретичного та практичного засвоєння основ спеціальності практичного психолога, які сприяють підвищенню стресостійкості, життєстійкості, формуванню адекватної «Я-концепції» зростатиме соціально-психологічна адаптація студентів. Були застосовані теоретичний, емпіричний і математико-статистичний методи. Теоретичний метод включав аналіз, класифікацію та систематизацію наукових матеріалів за проблемою. Емпіричний метод складався зі спостереження, контент-аналізу матеріалів навчальної діяльності та соціальної активності. У своєму складі він мав такі психодіагностичні методики: опитувальник соціально-психологічної адаптації К. Роджерса, Р. Даймонд; шкала особистісної та реактивної тривожності Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна; опитувальник самооцінки психічних станів Айзенка; методика домінуючого психічного стану Л.В. Кулікова; клінічний опитувальник для виявлення і оцінки невротичних станів К.К. Яхина, Д.М. Менделевича; методика самопочуття, активності, настрою (САН); методика «Прогноз» (НПУ). Встановлено, що стан здоров’я здобувачів вищої освіти старших курсів порівняно з молодшими дещо погіршився. Виявлено зниження соціальної активності, але з підвищенням результативності навчання за академічними показниками. Усі студенти мають високий і середній рівні соціально-психологічної адаптації, але показники тривожності дещо вищі в групі старших. Вони більш ригідні, в них нижчі показники настрою, вони мають більше виявів тривоги, невротичної депресії, астенії, абсесивно-фобічних порушень. Молодші відрізняються добрим настроєм, але не досить добре регулюють свої емоційні вияви. Встановлені зміни стану здоров’я студентів під час навчання потребують проведення моніторингу їх психологічного стану із формуванням групи тих, хто потребує психологічної допомоги, для проведення психокорекційних заходів. Також рекомендується проведення супервізії для формування у студентів професійної майстерності, особистісного зростання з підвищенням життєстійкості, стресостійкості, оптимістичного погляду на майбутнє.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

ШЕМЧУК, Оксана. "МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ТРЕНІНГУ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО МИСЛЕННЯ У МАЙБУТНІХ МОЛОДШИХ СПЕЦІАЛІСТІВ – ЖІНОК-ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки, № 4 (15 липня 2020): 256–76. http://dx.doi.org/10.32453/5.vi4.390.

Повний текст джерела

Анотація:

На основі проведеного аналізу класифікацій тренінгів, змісту та механізмів тренінгового впливу, технік і форм його проведення, автором зроблено акцент саме на професійно-психологічному тренінгу, який спрямований на формування, розвиток, корекцію у суб’єкта необхідних професійних якостей, на засвоєння у майбутніх молодших спеціалістів – жінок-військовослужбовців Державної прикордонної служби України специфічних професійних знань, умінь, навичок, на корекцію установок, розвиток особистісних якостей через інтеріоризацію особливостей професійного середовища, об’єктів і особливостей взаємодії з ним професіонала. Доведено, що професійно-психологічний тренінг, як навчально-розвивальна технологія, має на меті сформувати у суб’єкта діяльності професійні знання та вміння, в творчому, спрямованому на вирішення інноваційних проблем процесі, з відсутніми готовими рішеннями. При цьому від учасників такий тренінг вимагає ініціативи, активності, винахідливості, умінь здійснювати продуктивну спільну діяльність. Викладено авторську прoгрaму тренінгу, що складається зі вступної частини, 4-х блоків, заключної частини, основними завданнями якої визначено розвиток у майбутніх молодших спеціалістів – жінок-військовослужбовців Державної прикордонної служби України: 1) змістових аспектів мисленнєвих процесів: здатності охоплювати різні прояви предмету діяльності, розширення мисленнєвого діапазону, уміння бачити проблему, розширення та поглиблення поглядів на її сутність, здатності аналізувати, узагальнювати, виділяти головне тощо; співвідносити вектор мисленнєвої діяльності з рівнем операціоналізації набутих професійних знань (глибина, дієвість, адекватність, гнучкість, повнота, структурованість) для конкретної ситуації або проблеми; розвиток оригінальності, спонтанної активності, швидкості тощо; 2) мотиваційних основ досягнення професійної успішності, військово-професійної спрямованості та інтересу до прикордонної діяльності тощо; 3) навичок психологічної саморегуляції, нейтралізації афективних переживань, розвиток стресостійкості та адаптивного потенціалу, організаторських умінь та комунікативних навичок; формулювання професійних цілей, проектування значущих умов їх досягнення тощо; 4) ініціативності, почуття особистісної причинності; стимулювання потреби особистісно-професійного саморозвитку, професійної самореалізації; навичок відрефлексування власних можливостей тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Мочурад, Л. І., Н. І. Бойко та М. В. Яцків. "Моделювання стресової ситуації людини в автоматизованих системах управління технологічними процесами". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 1 (27 лютого 2020): 152–57. http://dx.doi.org/10.36930/40300126.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано причини виникнення та впливу на організм і поведінку людей стресу під час управління технологічними процесами. Актуальність виконаного дослідження полягає в тому, що сучасна особистість перебуває під впливом великої кількості стрес-чинників. Щоденні стреси викликають у людини необхідність долати різноманітні скрутні життєві обставини. Внаслідок цього особистість використовує особливий тип поведінки – долаючий, який спрямований на подолання життєвих труднощів різного рівня. Обґрунтовано актуальність вивчення проблеми долаючої поведінки фахівців, пов'язаних із технологічними процесами. Показано, що особливої уваги потребує питання ресурсів, що дають змогу продуктивно долати стрес та зберігати психоемоційне здоров'я особистості. Визначено проблемні питання, що потребують подальшого вивчення та вирішення. Вказано на потребу оформлення окремої галузі "стресології" як цілісної системи вивчення та управління стрес-чинниками, тобто обставинами, які спричиняють стресовий стан. На основі здійснених спостережень досліджено ймовірну модель тривалості перебування та виходу людини з екстремальної ситуації. Також було досліджено взаємозв'язок рівнів працездатності з психологічним та емоційним станом людини. Проаналізовано вияв стресу як неспецифічної реакції організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію. При цьому джерелами стресу виступають як зовнішні, так і внутрішні чинники. Основну увагу зосереджено на наслідках, причинах та етапах розгортання стресу, а також чинниках, що сприяють його подоланню. На основі дослідження виконано порівняльну характеристику тенденцій стресостійкості людини до зовнішніх подразників в умовах витривалості. Наведено результати дослідження стрес-долаючої поведінки з урахуванням різних видів стресів, основну увагу зосереджено на виробничих стресах. Реакції людей розподілено на дві великі групи: фізіологічні і психологічні. Запропоновано підхід, який буде досить дієвий під час набору кадрів, оскільки стресостійкість людей у деяких професіях відіграє значну роль в ефективності виконання поставлених завдань та дасть змогу визначати людей, неспроможних працювати в певних умовах вже на початкових етапах роботи. Перспективою подальшого дослідження є визначення основних чинників, що впливають на ефективність стрес-долаючої поведінки людини залежно від ступеня навантаженості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Ye.F., Cherkaska. "PECULIARITIES OF TEACHER’S PSYCHOLOGICAL HEALTH AND ITS RELATIONSHIP WITH AGE AND WORK EXPERIENCE." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 3 (October 22, 2021): 74–79. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-3-10.

Повний текст джерела

Анотація:

Purpose. The purpose of the article is to reveal and study the concept of “mental health” and its relationship with the age and pedagogical experience of teachers, to identify signs of mental health at different ages.Methods. The paper uses a set of theoretical methods, such as: analysis, comparison, systematization and generalization of scientific psychological literature.Results. Today, teachers are subject to high requirements for the organization of the educational process, the education of students. Of course, a teacher can fulfill these requirements only when he has good health, a positive attitude towards him, as well as to preserve and strengthen his pupils, maintain a healthy lifestyle, which contributes to improving efficiency, full use of professional knowledge and skills. in practice. On the basis of the analysis can be classified patterns of development of attitudes to their health in teachers, which will concentrate educational resources and create corrective manuals for prevention, rehabilitation, forming a healthy lifestyle of teachers as a professional group designed to educate a healthy younger generation.Conclusions. Teachers, whose main task is to teach and educate students, should have appropriate training in the formation and maintenance of the health of their students. The obtained results allow us to speak about the need for psychological help and support of a professional group of teachers. The health of the teacher determines the effectiveness of his professional activities and is a major factor in maintaining the mental health of students. Preservation of teachers’ psychological health is possible only with a comprehensive approach to solving this problem. It is necessary to organize work aimed at increasing the stress resistance of the teacher, increasing his self-esteem, self-acceptance, reducing anxiety, self-aggression and self-destruction. Another important area should be to increase the literacy of teachers in maintaining and strengthening their own health.Key words: teacher, mental health, stress, self-acceptance, professional destruction, professional accentuations. Мета статті полягає в розкритті і вивченні поняття «психологічне здоров’я», його взаємозв’язку з віком і педагогічним досвідом учителів, виокремленні ознак психологічного здоров’я в різному віці.Методи. У роботі використано комплекс теоретичних методів: аналізування, порівняння, систематизацію й узагальнення наукової психологічної літератури.Результати. З’ясовано, що нині до вчителя ставляться високі вимоги щодо організації освітнього процесу, виховання школярів. Встановлено, що здоров’я вчителя визначає ефективність його професійної діяльності і є основним чинником збереження психічного здоров’я учнів, тому збереження психологічного здоров’я вчителів можливе тільки в разі комплексного підходу до вирішення даної проблеми. Звісно, дотриматися цих вимог педагог може лише тоді, коли має міцне здоров’я, позитивне ставлення до нього, що сприяє підвищенню працездатності, повноцінному використанню професійних знань і вмінь у практичній діяльності. На основі проведеного аналізу визначено класифіковані закономірності розвитку ставлення до свого здоров’я у вчителів, що дозволить концентрувати освітні ресурси і створювати корекційні методичні посібники із профілактики, оздоровлення, формування здорового способу життя вчительства як професійної групи, покликаної виховувати здоровим молоде покоління.Висновки. Вчителі, основним завданням яких є навчання і виховання учнів, повинні мати відповідну підготовку в галузі формування і збереження здоров’я своїх вихованців. Отримані результати дозволяють говорити про необхідність психологічної допомоги та підтримки професійної групи вчителів. Здоров’я вчителя визначає ефективність його професійної діяльності і є основним чинником збереження психічного здоров’я учнів. Збереження психологічного здоров’я вчителів можливе тільки в разі комплексного підходу до вирішення даної проблеми. Необхідною є організація роботи, яка спрямована на підвищення стресостійкості педагога, підвищення його самооцінки, рівня самоприйняття, зниження тривожності, самоагресії і самодеструкції. Іншим важливим напрямом має стати підвищення грамотності в педагогів з питань збереження і зміцнення власного здоров’я.Ключові слова:вчитель, психологічне здоров’я, стресостійкість, самоприйняття, професійна деструкція, професійні акцентуації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Камінська, Ольга. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТРЕСОСТІЙКОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 31 березня 2021, 26–34. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2021.13(58).03.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: аналіз психологічних особливостей стресостійкості майбутніх психологів. Методи дослідження: теоретичні (порівняння, систематизація, узагальнення, інтерпретація наявних теоретичних підходів та емпіричних результатів); емпіричні (тестування); методи математичної статистики (критерій χ2 – Пірсона, метод лінійної кореляції Пірсона).Результати. Виявлено, що більшість студентів мають низький рівень стресу, тяжіють до типу В, тобто мають достатній рівень стресостійкості. Вивчення копінг-стратегій засвідчує практично рівний розподіл в групі респондентів типів «Вирішення», «Уникнення», «Врегулювання емоцій», із незначним переважанням останнього. Встановлено особливості динаміки стресостійкості студентів-психологів під час навчання у закладах вищої освіти: в першокурсників спостерігається вищій рівень стресу, їм властива більша схильність до стресу загалом і переважання копінг-стратегії «Уникнення». Натомість старшокурсникам притаманна вища стресостійкість і домінування копінг-стратегії «Вирішення». Визначено кореляційний зв’язок між високим рівнем стресостійкості та зазначеною копінг-стратегією.Висновки. Встановлено, що стресостійкість є важливою особистісною характеристикою, що передбачає здатність до саморегуляції, керування власними психічними станами, змогу долати життєві труднощі, не відчуваючи при цьому деструктивного впливу дистресу. З’ясовано, що більшості студентів-психологів притаманний достатній рівень стресостійкості. Виявляються копінг-стратегії, спрямовані на збереження емоційної стабільності, недопущення того, щоб стресова ситуація змінювала в значній мірі емоційний фон особистості. Характерні також копінг-стратегії, спрямовані на уникнення стресогенних ситуацій, що має на меті недопущення дистресу. Помічено прагнення вирішити проблемну ситуацію, засноване на її сприйнятті як певного завдання, що перешкоджає застряганню в ній завдяки меншій емоційній включеності. Визначено специфіку динаміки стресостійкості: в студентів старших курсів вона стає вищою, їм притаманні адаптивні копінг-стратегії. Література Білова, М.Е. (2007). Психологічні особливості осіб з різним рівнем стресостійкості (на прикладі працівників стресогенних професій). (Автореф. дис. канд. психол. наук). Одеса. Бурбан, Н., & Гузенко, І. (2019). Особливості стресостійкості й адаптивних здібностей до стресу майбутніх військовослужбовців. Педагогіка і психологія професійної освіти, 1, 105–116. Кравцова, О.К. (2019). Стресостійкість особистості як психологічний феномен: основні теоретичні підходи. Вісник післядипломної освіти. Серія: Соціальні та поведінкові науки, 7, 98–117. Плужник, Я.А. (2011). Соціально-психологічні детермінанти організаційно-управлінських стресів. (Автореф. дис. канд. психол. наук). Луганск. Carron, А.V., & Morford W.R. (2016). Anxiety, Stress and Motor Learning. Perceptual and Motor Skills, 27(2), 507–511. Schоnfeld, Р. (2016). The effects of daily stress on positive and negative mental health: Mediation through self-efficacy. International Journal of Clinical and Health Psychology, 16(1), 1–10. Shevchenko, R. (2017). The useful concept of stress and its effects on the individual. Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools, 5(23), 27–35. Wersebe, Н. (2018). The link between stress, well-being, and psychological flexibility during an Acceptance and Commitment Therapy self-help intervention. International Journal of Clinical and Health Psychology, 18(1), 60–68.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Мешко Г. М. та Мешко О. І. "ЗБЕРЕЖЕННЯ І ЗМІЦНЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВ’Я ВЧИТЕЛІВ У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 47 (9 травня 2021). http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi47.155.

Повний текст джерела

Анотація:

Дослідження присвячено проблемі збереження і зміцнення професійного здоров’я вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти. У статті представлено результати опитування вчителів із використанням розробленої авторами анкети, а також методики «Накопичення емоційно-енергетичних зарядів, спрямованих на самого себе» (автор В. Бойко, автор модифікації Є. Ільїн), що свідчать про високий рівень емоційного напруження вчителів у школі, недостатній рівень саморегуляції емоційних станів, підвищену потребу в отриманні психологічної допомоги в питаннях збереження і зміцнення професійного здоров’я. Результати дослідження слугували орієнтиром та основою для визначення напрямів профілактичної і корекційної роботи з учителями в системі післядипломної педагогічної освіти та в координатах педагогічного консалтингу. Представлено розроблену авторами програму модуля «Професійне здоров’я педагога» для підвищення кваліфікації педагогічних працівників у центрі післядипломної освіти Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Програма спрямована на підвищення рівня професійної стресостійкості, оволодіння конструктивними копінг-стратегіями, поглиблення здоров’язбережувальної компетентності, опанування психологічними методиками збереження і зміцнення професійного здоров’я, антистресовими саногенними психотехнологіями, психотехнологіями самооздоровлення. Визначено напрями, програму і форми діяльності Центру педагогічного консалтингу зі збереження і зміцнення професійного здоров’я вчителів, зокрема, розроблення тренінгів, майстер-класів, вебінарів із проблем забезпечення здоров’я вчителів із використанням цифрових технологій для проведення в дистанційному режимі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Тептюк, Юлія. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНО-МОТИВАЦІЙНОГО КОМПОНЕНТА СТРЕСОСТІЙКОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ КАТЕГОРІЙ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 29 грудня 2020, 111–21. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.12(57).10.

Повний текст джерела

Анотація:

Соціальна робота є невід’ємною складовою суспільства будь-якої країни, яка спрямована на підтримку тих верств населення, які у певний період часу є нездатними до ефективної самостійної адаптації до умов суспільного життя. Надзвичайно важливим завданням є системна підготовка висококваліфікованих соціальних працівників, які здатні підтримувати та розвивати власну стійкість до стресів, що забезпечує успішність виконання фахівцями соціальної сфери їх професійних обов’язків. Стресостійкість є системною динамічною властивістю, яка визначає здатність людини справлятися із багатьма стресогенними ситуаціями, активно їх змінювати чи пристосовуватись до них без шкоди для свого здоров’я та зберігати ефективність виконуваної діяльності. Отже, вона активізує емоційну, когнітивну та поведінкову сфери особистості, тому доцільним є дослідження не лише загального рівня стійкості до стресу, а й особливостей розвитку її структурних компонентів. Метою статті є емпіричне дослідження психологічних особливостей розвитку емоційно-мотиваційного компонента стресостійкості соціальних працівників різних вікових категорій. Отримані результати проведеного дослідження дали змогу визначити особливості розвитку конструктів емоційно-мотиваційного компонента стресостійкості у соціальних працівників різних вікових груп, а саме рівня тривожності, емоційної врівноваженості та змотивованості до успіху. Було виявлено, що з віком у фахівців соціальної сфери підвищується рівень тривожності й емоційної врівноваженості, й одночасно зменшується кількість досліджуваних з високим рівнем мотивації до успіху і мотивації уникнення невдач. Такі результати пояснюються погіршенням стану здоров’я, зокрема нервової системи, зниженням рівня активності й зменшенням амбіцій, а також розвитком рефлексії свого емоційного стану, набуттям навичок цілеспрямовано на нього впливати, досягненням оптимального рівня мотивації до успіху, що одночасно сприяє ефективному виконанню професійних завдань та економії власних ресурсів. Література Боднар, А.Я., & Макаренко, Н.Г. (2013). Психологічні особливості стресостійкості представників стресогенних професій (на прикладі працівників приватних охоронних структур). Наукові записки. Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота, 149, 49–56. Дубчак, Г.М. (2018). Психологія становлення професійної стресостійкості майбутніх фахівців соціономічних професій. (Дис. д-ра психол. наук). Київ. Калашников, Ю.В. (2003). Как избежать самовыгорания. Соціальна робота в Україні: теорія і практика, 2, 186–191. Кудінова, М.С. (2016). Порівняльний аналіз понять «стресостійкість» та «емоційна стійкість». Теорія і практика сучасної психології, 1, 22–28. Льовочкіна, А. (2017). Здатність діяти у стресових ситуаціях як професійна компетентність соціального працівника. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціальна робота, 2, 10–13. Реан, А.А. (2007). Психология адаптации личности. Санкт-Петербург : Прайм-ЕВРОЗНАК, 479. Смирнов, Б.Н. (1989). Практические занятия по психологии. Москва. Ханін, Ю.Л. (1985). Особистісні та соціально-психологічні опитувальники в прикладних дослідженнях: проблеми і перспективи. Соціальна психологія і громадська практика, 163–177. Koole, Sander L. (2009). «The psychology of emotion regulation: An integrative review». Cognition & Emotion., 23(1), 4–41. Labouvie-Vief, G., & Devoe, M. (1991). Emotional regulation in adulthood and later life: A developmental review. Annual review of gerontology and geriatrics, 11, 172–194. Lazarus, R.S., (1998). Fifty years of research and theory of R.S. Lazarus (An analyses of historical and perennial issues). New York : Psychology Press. Maddi, S. (2006). Hardiness: The courage to grow from stress. The Journal of Positive Psychology, 1(3), 160–168. Masten, A.S. (2001). Ordinary Magic. Resilience Processes in Development. American Psychologist, 56(3), 227–238.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Юденко, Оксана, Василь Білошицький, Сергій Бойченко та Генадій Галашевський. "КОРЕКЦІЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ЗАСОБАМИ СПОРТИВНИХ ІГОРУ ВІЙСЬКОВСЛУЖБОВЦІВ ІЗ НАСЛІДКАМИ БОЙОВОЇ ТРАВМИ". Військова освіта, 2 листопада 2021, 381–92. http://dx.doi.org/10.33099/2617-1783/2021-43/381-392.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті авторами розглянуто сучасні аспекти та питання, які викликаютьгальмування розвитку системи надання якісних фізкультурно-спортивних послуг учасникамбойових дій та членам їх родин з позицій сьогодення; визначено, питанням реабілітації такорекційно-відновлювального впливу на учасників бойових дій, які повертаються до життя вмирних умовах присвячено достатню кількість досліджень, але вони практично невисвітлюють особливості застосування засобів фізкультурно-спортивної реабілітації напсихофізичний стан військових із наслідками бойової травми та ефективної системиреалізації фізкультурно-спортивних послуг з метою подолання наслідків впливу військовогоконфлікту на військових, що приймали участь у бойових діях на Сході України та членів їхродин; подано узагальнені підходи до проявів стресостійкості, особливостей корекції цьогостану організму; подано результати дослідження здійсненого протягом 2019-2020 рр. якіхарактеризують особливості зміни динаміки середніх показників прояву депресивного стану(за PHQ-9), ступеню прояву ПТСР та задоволеністю якістю життя за технологією«Колесо життєвого балансу» – отримані дані свідчать про позитивний кількісний таякісний вплив на означені показники як комплексних складових стресостійкості особистостів сучасному динамічному суспільстві та дозволяють стверджувати що адаптивний регбіта футбол є сучасними трендовими фізкультурно-спортивними послугами для учасниківбойових дій та членів їх родин, які дозволять позитивним чином вплинути на рівеньсоціальної адаптації військовослужбовців із наслідками бойової травми, підвищитизагальний рівень опору стресу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

ПАНОК, Віталій Григорович, Ірина Володимирівна МАРУХІНА та Діана Дорімедонтівна РОМАНОВСЬКА. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ОСВІТИ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ". Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 2, № 2 (25 вересня 2020). http://dx.doi.org/10.37472/2707-305x-2020-2-2-12-2.

Повний текст джерела

Анотація:

Пандемія COVID-19 має істотні негативні соціально-психологічні наслідки. Заходи з протидії пандемії — масковий режим, соціальне дистанціювання, особливості перебування учнів і вчителів у закладі освіти, необхідність самоізоляції інфікованих тощо — можуть негативно впливати на організацію освітнього процесу. Такий режим роботи закладу освіти ускладнює працю представників психологічної служби — практичних психологів і соціальних педагогів. В умовах карантину в окремих закладах освіти запроваджується дистанційне або змішане навчання, що породжує низку ускладнень. Для учнів: немає зовнішнього контролю (або його послаблено) за виконанням навчальних завдань; складно самоорганізуватися і планувати режим навчальної роботи і відпочинку; обмежено соціальні контакти з однолітками. Для вчителів: необхідно змінювати плани і навчальні програми з урахуванням застосування телекомунікаційних технологій; у значної частини педагогів низький рівень навичок користування ІТ-технологіями; необхідно поєднувати професійну діяльність із приватним життям і змінювати усталений ритм життя. Діяльність працівників психологічної служби в умовах пандемії має здійснюватися відповідно до умов карантину в конкретному закладі освіти. За умови дотримання карантинних заходів зменшується кількість групових занять, а деякі здійснюються онлайн. Індивідуальне консультування та інші індивідуальні форми роботи можуть відбуватися як онлайн, так і у безпосередній взаємодії. Основними завданнями роботи є: зменшення психоемоційного напруження; підвищення стресостійкості (резильєнтності); профілактика дискримінації і стигматизації інфікованих; формування позитивної життєвої перспективи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Хозраткулова, Ірина. "АНТИЦИПАЦІЯ ЯК ОДНА З УМОВ ПРОГНОЗУВАННЯ САМОРОЗВИТКУ ПЕДАГОГІВ". "Вересень" 2, № (89) (16 січня 2022). http://dx.doi.org/10.54662/veresen.2.2021.10.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті акцентуємо увагу на необхідності розвитку антиципаційної спроможності як одного з основних чинників, що впливає на процес саморозвитку педагогів. Ситуацію саморозвитку розглянуто як стресову. Феномен стресостійкості представлено як здатність особистості справлятися з труднощами. Зазначено роль стресостійкості для саморозвитку і самореалізації педагогічних кадрів. Охарактеризовано проблему низького рівня стресостійкості педагогів як серйозну перешкоду на шляху професійної та особистісної мотивації до саморозвитку. Приділено увагу важливості розвитку анитиципаційних схем, які допомагають активно пізнати навколишню дійсність, розуміти нову інформацію. Автор статті спирається на концептуальні положення позитивної психотерапії, яка виходить із принципу здатності людини до саморозвитку і гармонії. Для успішного саморозвитку особистості важливо враховувати, що задоволення потреби викликає позитивну емоцію, надає енергії для активізації вольового зусилля. У статті зроблена спроба знайти кореляційні зв’язки між рівнем стресостійкості педагога та сформованою спроможністю до антиципації. Охарактеризовано вплив емоційної стабільності на процес мотивації до саморозвитку та особливості прогнозування подальшого професійного вдосконалення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Рівень стресостійкості"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями