Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Рівень загального розвитку підприємств.
Статті в журналах з теми "Рівень загального розвитку підприємств"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Рівень загального розвитку підприємств".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Ткаченко, П. В. "ОЦІНКА СТАНУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 9 (3 листопада 2021): 53–59. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.9.7.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено статистику ведення інноваційної діяльності промисловими підприємствами в Україні. До уваги було взято дані обсягів впровадження та реалізації інноваційної продукції, витрат і фінансування, а також кількість інноваційно активних підприємств. Статистика вказує на відносно низький рівень інноваційної активності промислових підприємств України в умовах практично повного самостійного фінансування інноваційної діяльності та невпинного зростання собівартості впровадження інновацій на фоні збільшення їх технологічності. Не останню роль у цьому питанні відіграє відповідність загального інноваційного розвитку України світовому рівню, в контексті якого сучасний рівень інноваційної активності, можливо, відповідає зовнішнім умовам. В таких умовах набуває актуальності питання створення умов для стимулювання зростання інноваційної активності на промислових підприємствах України.
2
Дунська, А. Р., та В. Ю. Бондар. "ЕКСПОРТООРІЄНТОВАНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ ЯК ДРАЙВЕР ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ КРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 8 (30 грудня 2019): 40–45. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сутність поняття експортоорієнтованого розвитку підприємств. Обґрунтовано роль та значення експорту для економічного зростання країни. Розглянуто різноманітні експортоорієнтовані моделі розвитку країн світу, визначено світових лідерів експорту товарів та послуг, детермінанти їх успіху на світовому ринку. Надано визначення експортоорієнтованого розвитку підприємств як процесу цілеспрямованої зміни кількісних та якісних характеристик соціально-економічної системи (підприємства) під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів, спрямованих на підвищення частки продукції, яка реалізується на зовнішньому ринку та її фіксації на рівні не менше 30% від загального обсягу продукції. Виявлено, охарактеризовано передумови експортної діяльності на українських підприємствах. Визначено пріоритети розвитку експортоорієнтованих підприємств, а також роль держави в активізації цього процесу.
3
Чернявська, Є. І., та О. В. Маслош. "Розвиток трудового потенціалу та потенціалу підприємства як фактори конкурентоспроможності підприємства". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 2 (258) (13 лютого 2020): 103–7. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-258-2-103-107.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу трудового потенціалу та потенціалу підприємства як факторів його конкурентоспроможності. В загальному плані конкурентоспроможність підприємства – це його здатність виготовляти продукцію, що користується попитом у споживачів, і отримувати на цій підставі прибуток. Після ІІ світової війни частина традиційних корпорацій в результаті згортання економічного простору капіталу та розгортання НТП опинилася в кризовому стані. Обґрунтовано, що принципове удосконалення виробничих відносин зумовило розвиток трудового потенціалу. Нові знання, кваліфікація, партнерський характер трудових відносин перетворили робочу силу на людський капітал. Реструктуризація корпорацій, реінжиніринг бізнес процесів надави поштовх розвитку потенціалу підприємства. Економіка в цілому, корпорації – зокрема перейшли на модель інтенсивного розвитку, що поставило в практичну площину можливості забезпечувати відповідний рівень конкурентоспроможності підприємств.
4
Мишко О.А. та Камінська І.М. "ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". Економічний форум 1, № 1 (26 лютого 2021): 142–47. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Інвестиційна діяльність виробничих підприємств в сучасних умовах значною мірою залежить від зовнішніх умов. Значний вплив на неї справляються значні темпи економічної глобалізації та загального технічного і технологічного розвитку, які інтенсифікують процес старіння технологій та значно підвищують роль інновацій та інноваційного оновлення виробничої бази суб’єктів господарювання. Тому особливого значення для ефективної діяльності підприємств та для забезпечення високого рівня їх конкурентоспроможності набуває інвестиційна діяльність, яка дозволяє досягти мети щодо відповідності сучасним технологічним вимогам. В такому аспекті прості вкладення не мають актуальності, оскільки потреба оновлення виробництва є більш масштабною, ніж просте оновлення обладнання. Таким чином у підприємств виникає необхідність побудови спеціалізованої системи управління інвестиційною діяльністю, яка повинна бути спрямована на планування та контроль за реалізацією інвестиційних планів у тісному взаємозв’язку з стратегічними планами розвитку підприємства.
В дослідженні розглядаються комплексні вимоги щодо підприємств, дотримання яких необхідне для ефективного здійснення інвестиційної діяльності в умовах посиленої конкуренції. Визначено необхідність формування дієвого та ефективного плану інвестиційної діяльності підприємства, який повинен бути чітко пов’язаний із загальним стратегічним планом його розвитку. Перевага при цьому повинна віддаватися вкладенням в інноваційні проекти, зокрема – в придбання нових технологій, авторських прав та патентів. При цьому матеріальні інвестиції повинні здійснюватися, перш за все в обладнання, машини та виробничий інструмент і тільки потім – в придбання землі або виробничих приміщень. Запропоновано ряд рішень щодо підвищення ефективності процесу інвестування на виробничих підприємствах та ефективного управління інвестиційною діяльністю.
5
Talakh Т. "ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ". Economic forum 1, № 4 (24 листопада 2021): 101–8. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Найбільш вагомими показниками господарської діяльності будь-якого підприємства або галузі є показники, що характеризують ефективність їх діяльності, тобто співвідношення отриманого результату до понесених витрат.
На показники ефективності чинять вплив безліч факторів, які залежать від галузевих особливостей, територіальних, маркетингових та системи менеджменту. Завдання кожного підприємства в контексті ефективного господарювання полягає у скороченні витрат і отриманні вищих фінансових результатів, при цьому враховуючи ризики функціонування підприємства. Саме тому, виникає необхідність комплексного, структурного дослідження показників ефективності господарської діяльності підприємств різних галузей національної економіки із застосуванням методики економічного аналізу.
В статті дана характеристика наукових підходів до економічної сутності поняття «ефективність», «економічна ефективність» та системи показників, що характеризують рівень економічної ефективності підприємства. З’ясовано, що економічна ефективність – це результат фінансово-економічної діяльності суб’єкта господарювання, який покриває усі витрати на її здійснення та містить чистий прибуток, що залишається для розвитку бізнесу.
Проведено аналіз суб’єктів господарювання України за видами економічної діяльності і з’ясовано, що промислові підприємства складали 6,7% від всієї кількості суб’єктів господарювання, вони забезпечують 24,4% ВВП України і реалізують 30,7 % продукції від загального обсягу підприємств національної економіки України. На основі статистичних методів дослідження та методики економічного аналізу розраховано, проаналізовано динаміку основних показників економічної ефективності промислових підприємств України та проведено факторний аналіз їх зміни. З’ясовано, що за 5 останніх років підприємства промисловості нарощують обсяги реалізації, суму отримуваного чистого прибутку та збільшують показники економічної ефективності.
6
Mashkantseva, S. O. "Економічна діагностика стану та перспективи діяльності підприємств транспортної галузі регіону". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 3(81) (30 вересня 2019): 123–27. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.3.22.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто стан діяльності підприємств транспортної галузі регіону за допомогою аналізу показників обсягу вантажів, вантажообігу, середньої відстані перевезень, довжини залізничних колій та автомобільних доріг загального користування за регіонами. Запропоновано заходи щодо забезпечення подальшого розвитку підприємств транспортної галузі на регіональному рівні. Обґрунтовано, що сучасний стан функціонування підприємств транспортної галузі характеризується як кризовий, що значно актуалізує питання економічної діагностики діяльності підприємств у регіонах України. Це зумовлює необхідність змістовного аналізу стану розвитку підприємств транспортної галузі, виявлення зон ризику та розробки комплексу антикризових заходів.
7
Loiko, Daria. "ІННОВАЦІЇ ЯК РУШІЙНА СИЛА СПОЖИВЧОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (30 квітня 2019): 100–107. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0109.
Повний текст джерелаАнотація:
Споживчий сектор економіки є неоднорідним за своїм складом і включає в себе як споживання промислових і непромислових товарів, так і споживання різних видів послуг. За результатами проведеного аналізу зроблено висновок про згортання екстенсивного розвитку споживчого сектору економіки України. Кількість працівників, зайнятих на різних підприємствах споживчого сектору за останні сім років зменшилась на 21,42 %. Зростає важливість розвитку споживчого сектору економіки за рахунок інноваційних чинників. Останні десятиріччя характеризуються тенденцією до динамічних змін споживчих уподобань населення. Споживчий сектор можна вважати індикатором соціально-економічної ефективності інноваційної діяльності підприємств. Питома вага інноваційно активних вітчизняних промислових підприємств склала у 2018 р. 16,1% від їх загальної кількості. Питома вага підприємств, що впроваджували інновації у 2018 р. склала 14,1 % від загальної кількості підприємств і за період 2013-2018 рр. знизилась на 3,67 %. Низький рівень питомої ваги інноваційно активних підприємств є негативним чинником розвитку вітчизняної економіки. Активність українських новаторів за період 2014-2018 рр. зросла за кількістю поданих заявок на реєстрацію прав промислової власності на 24,09 %. Збільшилася кількість заявок за напрямом «Інші споживчі товари» (+35,6 % ). Зважаючи на пріоритетність витрат вітчизняних домогосподарств на продукти харчування та одяг і взуття доцільно стимулювати розвиток інновацій на підприємствах харчової та легкої промисловості. Темпи виробництва продукції у текстильному, швейному та шкіряному виробництвах України зростали в період 2014, 2016-2017 рр., і знижувалися у 2015 р. та 2018 р. Змінюються технології, які використовуються для виготовлення одягу. Використовуються цифрові технології віртуальних моделей одягу, технології 3D-друку моделей одягу і взуття. Це дозволяє задовільнити зростаючі вимоги споживацького попиту та економічно раціонально використовувати матеріальні та трудові резерви виробництва.
8
Іванова, М. І., А. В. Дудник та А. В. Бардась. "ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ ШЛЯХОМ УТВОРЕННЯ ЕКОНОМІКО-ІННОВАЦІЙНИХ ОБ’ЄДНАНЬ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 3 (62) (27 жовтня 2021): 18–23. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/62-3.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідження використання сучасного інструментарію управління інноваційно-інвестиційним розвитком шляхом утворення економіко-інноваційних об’єднань, основним елементом яких є інноваційний кластер. Використано загальнонаукові та спеціальні методи системно-структурного аналізу. Теоретичне дослідження виявило, що дієвим напрямом активізації інноваційно-інвестиційної діяльності як окремих підприємств, так галузей у цілому є застосування інноваційного кооперування. Наведено авторське визначення інноваційного кластера. З’ясовано, що розвиток інноваційних кластерів потребує впровадження дієвої державної підтримки – кластерної політики. Перспективами подальшого розвитку є визначення чинників, які сприяють підвищенню загального рівня конкурентоспроможності економіко-інноваційних об’єднань.
9
Макаренко, С. М. "ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 3 (9 листопада 2020): 86–94. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.3.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз та здійснено визначення ефективних напрямів співпраці органів державної влади, місцевого самоврядування та промислових підприємств для активізації інноваційної діяльності. Обґрунтовано, що одним із найважливіших факторів підвищення ефективності господарської діяльності й максимізації вірогідності залучення інвестицій є забезпечення економічного і раціонального використання виробничих ресурсів шляхом перманентного впровадження інноваційних технологій, нових проєктних, конструкторських і технологічних рішень. Виявлено, що в умовах зростання загального обсягу видатків на проведення превентивних дій щодо унеможливлення розповсюдження респіраторної хвороби COVID–19, для втримання наявних позицій на ринку кінцевої продукції та зростання рівня конкурентоспроможності підприємства взагалі необхідно активізувати співпрацю органів влади й бізнесу в частині надання додаткових податкових преференцій під час закупівлі спеціалізованого інноваційного обладнання. Доведено необхідність розроблення комплексу заходів для обґрунтування доцільності надання податкових преференцій та усунення можливих зловживань з боку суб’єктів господарювання, у тому числі шляхом визначення інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства в динаміці останніх років.
10
Хвостіна, І. М. "ВОЛАТИЛЬНІСТЬ РЯДІВ ДИНАМІКИ ІНТЕГРОВАНИХ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОГО СТАНУ НАФТОГАЗОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИЗИКУ". Actual problems of regional economy development 2, № 16 (25 листопада 2020): 147–58. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.147-158.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на дослідження тенденції рядів динаміки інтегрованих показників фінансового стану нафтогазовидобувних підприємств за допомогою методів фінансового аналізу та таксономічних процедур. У статті виявлено основні закономірності розвитку нафтогазової галузі, які неможливі без дослідження взаємозв’язку між економічними процесами та ризиками діяльності підприємств. Розглянуто проблеми функціонування і розвитку нафтогазовидобувних підприємств України. Досліджено показники обсягів від реалізації продукції, імпорту і експорту 25 лідерів нафтогазовидобувних підприємств України, в результаті чого доведена їх імпортна орієнтація. Проведено аналіз динаміки показників ліквідності, платоспроможності, дохідності і ділової активності нафтогазовидобувних підприємств України, в результаті чого підтверджено зниження показників, що демонструє певну сигнальну здатність падіння фінансової стійкості нафтогазовидобувних підприємств та збільшення загального рівня фінансових ризиків. Використано таксономічні процедури для побудови інтегрального показника фінансового стану нафтогазовидобувних підприємств України за період 2015-2019 рр. Такий підхід щодо управління ризиками дозволить надати всебічну характеристику об‘єкта дослідження та більш повно змалювати картину перспектив подальшого розвитку, створити адекватну системи аналітичної підтримки прийнятих управлінських рішень, їх вдосконалення та адаптації до потреб нафтогазовидобувних підприємств.
11
Михальченко, І. Г. "Економічні ефекти прямого іноземного інвестування на ринки приймаючих країн". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 7 (14 вересня 2021): 108–16. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.7.2021.108-116.
Повний текст джерелаАнотація:
У глобальних умовах розвитку пряме іноземне інвестування відіграє ключову роль для країн, що розвиваються, оскільки впливає на їх економічний розвиток та структурні реформи. Головними інвесторами на ринку приймаючих країн є транснаціональні корпорації, країнами базування яких є країни високого рівня розвитку. Актуальним вважаємо питання моделювання загального впливу прямого інвестування на секторальні ринки приймаючих країн у цілому.
Метою статті є діагностика безпосередніх та другорядних економічних ефектів прямого інвестування на ринки приймаючих країн.
Методи дослідження включають методи наукового узагальнення, спостереження, синтезу для виявлення ключових факторів впливу прямого іноземного інвестування; статистичні та аналітичні методи узагальнення інформації; моделювання – для встановлення функціональних взаємозв’язків економічних ефектів прямого інвестування ТНК та підвищення у цілому економічного добробуту ринкового приймаючого сектору.
Результати статті полягають у теоретичному узагальненні принципів впливу ТНК на ринки приймаючих країн. Надано спробу розробити модель впливу прямого інвестування на приймаючий ринок з урахуванням прямих та другорядних ефектів. Проаналізовано вплив ТНК на економічне зростання України на прикладі ТНК «Coca-Cola». Інвестиції «Coca-Cola» у місцеве виробництво сприяли розвитку харчового сектору в Україні.
Результати дослідження довели, що пряме інвестування здійснює позитивний вплив від безпосередньої діяльності компанії, підвищує економічне зростання супутніх підприємств на ринку, які виступають її торговельними партнерами та постачальниками. Отже, відбувається зростання всього ринкового сектору, куди направляються інвестиції. ТНК як основні вкладники у розвиваючі ринки приймаючих країн позитивно впливають на її економічний розвиток, підвищуючи рівень ВВП, забезпечуючи робочими місцями, здійснюючи регулярні податкові платежі та підвищуючи доходи громадян, що безпосередньо продемонстровано в результаті аналізу діяльності «Coca-Cola» в Україні.
12
Нестеренко, Валентина, Інна Осьмірко та Тетяна Синиця. "АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 26 (26 червня 2021): 79. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.79.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 658.15; JEL Classification: M 40
Мета. Формування підходу до аналізу ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства на основі визначення факторів впливу та відповідних груп аналітичних показників. Методика дослідження. В ході дослідження використовувалися методи аналізу і синтезу, метод логічного аналізу. Інформаційними ресурсами дослідження є наукові видання і матеріали періодичних видань. Результати. Аналізуючи погляди дослідників на визначення сутності фінансової діяльності підприємства, можна виокремити наступні погляди: це діяльність підприємства, спрямована на формування і розподіл фінансових ресурсів; діяльність з фінансового посередництва; діяльність з організації використання фінансових інструментів в умовах підприємства; діяльність по забезпеченню підприємства фінансовими ресурсами; діяльність по мобілізації фінансових ресурсів підприємства задля досягнення визначених власником цілей економічного розвитку підприємства, тощо. Відповідно до сутності фінансово-економічної діяльність підприємства всі фактори впливу на неї можна розділити на наступні види: внутрішні - організаційно-правова форма підприємства, рівень забезпечення сировиною, ефективність системи управління підприємством, ефективність управління ресурсами підприємства, стан матеріально-технічного забезпечення діяльності підприємства, технологічний рівень виробництва, та зовнішні - загально ринкова кон’юнктура, соціально-політичні фактори, природі фактори, вплив податкової системи, рівень інвестиційної привабливості галузі, фінансово-кредитна політика держави. Відповідно до факторів впливу, перелік показників, за допомогою яких має реалізовуватися процес аналізу ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства має бути наступним: показники ефективності використання основних засобів: фондовіддача, фондомісткість, фондорентабельність; показники ефективності використання матеріальних ресурсів: рентабельність продажів, рентабельність продукції, рентабельність операційної діяльності, рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність інвестицій; показники ефективності використання трудових ресурсів: продуктивність праці, трудомісткість продукції, виробіток; показники ефективності використання фінансових ресурсів: показники ділової активності, показники фінансової стійкості, показники ліквідності, показники фінансової рентабельності. Наукова новизна. Сформовано узагальнений підхід до аналізу ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства відповідно до факторів впливу на неї та обґрунтовано перелік показників її оцінювання. Практична значущість. Запропоновані висновки можуть бути використані дослідниками, власниками та керівниками підприємств при формуванні ефективної системи аналізу господарської діяльності підприємства.
13
Язіна, В. А., М. М. Кучер та Н. Ф. Стеблюк. "ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА У СУЧАСНИХ УМОВАХ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 4 (63) (29 грудня 2021): 81–85. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/63-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено засадам успішного розвитку та функціонування підприємств готельного господарства у сучасних умовах за допомогою використання ефективного менеджменту. У процесі формування ефективної системи загального управління якістю важливо орієнтуватися на поточні і перспективні потреби клієнтів, підтримувати лідерство керівника, забезпечувати повне залучення працівників готелю до вирішення завдань поліпшення якості послуг, застосовувати системний підхід до менеджменту та гарантувати постійне підвищення результатів підприємницької діяльності. Механізм управління якістю повинен базуватися на ефективних системах підбору та навчання персоналу, контролю якості послуг та моніторингу задоволення споживачів. У процесі розбудови цілісної системи управління якістю послуг, що надаються підприємствами готельного господарства, необхідно дотримуватися принципів маркетингу. Рівні продуктивності праці, виробничих та маркетингових витрат, а також якості є суттєвими чинниками прибуткової діяльності підприємств готельного господарства. Важливо втілювати в життя принципи кодексу етичного маркетингу; при цьому слід передбачити для споживачів можливість ідентифікації технологій, за якими здійснено надання готельних та супутніх послуг. Висвітлено сучасний стан розвитку підприємств готельного господарства. Наведено характеристику особливостей сучасного менеджменту підприємств готельного господарства. Розглянуто актуальність створення та розроблення актуальних напрямів для підприємств готельного господарства на вітчизняному рівні на основі міжнародного досвіду та обґрунтовано необхідність їх застосування на практиці як багатоелементної системи, що має позитивний вплив на функціонування національної економіки за допомогою індустрії гостинності. Готельне господарство розглянуто як один із головних детермінантів індустрії гостинності. Зазначено підходи до використання сучасного менеджменту в готельному господарстві. Визначено проблеми управління підприємствами готельного господарства та запропоновано шляхи вдосконалення менеджменту на сучасному етапі.
14
Lysak, R. S. "АНАЛІЗ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЄКТІВ І ПРОГРАМ БЕЗПЕКИ ТРАНСПОРТНОГО КОМПЛЕКСУ". Transport development, № 2(7) (15 березня 2021): 42–51. http://dx.doi.org/10.33082/td.2020.2-7.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. У статті проведений аналіз наукової літератури, який дав змогу визначити, що безпека на транспорті здійснює вагомий вплив на економічний потенціал країни, стимулює розвиток суміжних взаємопов’язаних галузей. Про- блемам розвитку транспорту, транспортних технологій присвячено значну кількість наукової літератури, але дослідженню проєктів безпеки на транспор- ті приділено мало уваги. З метою досягнення стабільного розвитку, підвищення рівня життя та добробуту населення та безпечного використання транспор- ту Україна взяла вектор європейського розвитку. У роботі був проведений огляд впровадження проєктів і програм безпеки для сталого розвитку транспорту. Було визначено, що виробниче значення транспорту визначається об’єктивною необхідністю переміщення вантажів від місця виробництва до місць спожи- вання. Головною задачею транспорту є своєчасне, якісне й повне забезпечення потреб населення в якісних і безпечних перевезеннях. Мета. Стаття розкриває результати аналізу впровадження проєктів безпеки на автотранспортних під- приємствах для сталого розвитку транспорту. Результати. Було досліджено, що в Україні існує досить висока небезпека дорожньо-транспортних пригод за участю автомобільного транспорту з вини водіїв. Було визначено, що одним з основних чинників, що впливає на виникнення дорожньо-транспортних при- год, залишається людський фактор. Встановлено, що більшість небезпечних помилок роблять водії через неспроможність вчасно й правильно відреагува- ти на несподівані зміни в дорожній обстановці. Висновки. Для формування та реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспор- ті загального користування необхідно систематично впроваджувати проєкти безпеки в діяльність автотранспортних підприємств. У статті ми пропонуємо впровадження європейських стандартів системи управління безпекою в діяль- ність автотранспортних підприємств та як їх складових частин – стандарти ISO 14000 та ОHSAS 18001.
15
ОСТРОВСЬКА, Г. Й. "АНАЛІЗУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УПРАВЛІНЦІВ НА ОСНОВІ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В УМОВАХ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, № 5 (21) (17 червня 2021): 101–15. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/243630.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Метою дослідження є поглиблення методологічного підґрунтя та розробка методичного підходу до аналізу інтелектуального потенціалу управлінців в контексті формування і використання професійних компетенцій в умовах інноваційно-активних промислових підприємств. Методика. Дослідження базується на теоретичних і методологічних положеннях, висвітлених у працях класиків економічної та управлінської науки, вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері управління інтелектуальним потенціалом промислових підприємств. У процесі дослідження використовувались кількісні і якісні методи збору та аналізу даних і інформації; аналітичного, ситуаційного аналізу і синтезу; порівняльного аналізу, узагальнення наукового досвіду сучасних теоретичних досліджень; формалізації, системно-комплексний підхід. Результати. Розглядається підхід щодо формування ключових компетенцій менеджерів різного рівня в ході вищої освіти та в процесі набуття практичного досвіду. Виокремлено джерела формування професійних компетенцій менеджерів вищої та середньої ланки інноваційно-активних підприємств. Розроблено методичний підхід до дослідження компетенцій для інноваційного менеджменту. Сформовано модель, яка реалізує теоретико-концептуальний підхід щодо порівняльного дослідження інтелектуального потенціалу керівників різних рівнів. Окреслено низку основних заходів організаційно-економічного характеру, що забезпечують позитивну динаміку розвитку та ефективного використання інтелектуального потенціалу в процесі впровадження моделі компетенцій на підприємстві. Наукова новизна. Запропоновано методичний підхід до аналізу інтелектуального потенціалу промислового підприємства, який, на відміну від загально прийнятих, грунтується на компетентністному підході. При цьому перше інтелектуальний потенціал розглядається в цілісній (холістській) перспективі: у взаємозв’язку з джерелами його формування та його впливом на інноваційну діяльність підприємства, а також інноваційну систему розвитку підприємства. Реалізація вказаного підходу має відіграти вирішальну роль у формуванні: аналітичних компетенцій, заснованих на розумінні соціально-економічних процесів підприємства і механізмів функціонування його зовнішнього середовища; компетенцій, пов’язаних з розробкою, впровадженням та функціонуванням сучасних систем управління підприємством. Практична значимість одержаних результатів: підхід дає змогу виявити значущі для інноваційного розвитку професійні компетенції, які об’єктивно виникають в ході здійснення управлінських функцій на промислових підприємствах, задля підвищення ефективності організаційного навчання післядипломної освіти. Ключові слова: промислове підприємство; інтелектуальний
16
Khudolei, Veronika Yuriyivna, Tetiana Vadymivna Ponomarenko та Tetiana Mykolaivna Ivanova. "РЕГІОНАЛЬНІ ДИСПРОПОРЦІЇ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ УСУНЕННЯ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA 1, № 2(14) (1 березня 2018): 186–95. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2018-1-2(14)-186-195.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Вивчення регіональних диспропорцій малого бізнесу є актуальним напрямком дослідження у сфері забезпечення державної підтримки підприємницького сектору в Україні для стимулювання економіки, підвищення ефективності економічного розвитку регіонів та країни в цілому. Постановка проблеми. Малий бізнес потенційно здатен забезпечити вагомий внесок у валовий внутрішній продукт України, вирішити питання зайнятості населення, підвищення рівня його життя та наситити внутрішній ринок конкурентоздатною продукцією. Саме тому, в сучасних економічних умовах, важливим завданням для України є забезпечення рівномірності розташування та ефективності функціонування малого бізнесу по всій території країни, а також подолання диспропорцій, які сформувались на сьогоднішній день. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у розвиток теорії, методології та історії малого бізнесу, його державного регулювання та нерівномірності розвитку регіонів зробили відомі вчені: В. Базилевич, В. Бакуменко, З. Варналій, П. Єщенко,Т. Клебанова, Т. Пономаренко, В. Савчук, А. Чухно та інші. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. У той же час у науковій літературі недостатньо висвітлена тема особливостей розвитку малого бізнесу та регіональних диспропорцій його функціонування. Дана стаття відображає результати досліджень авторами цих питань. Постановка завдання. Проведення дослідження стану розвитку малого бізнесу у різних регіонах України, пошук шляхів ліквідації виявлених диспропорцій з метою покращення мезо- та макроекономічних показників. Викладення основного матеріалу. В статті визначена роль та місце малого бізнесу в економічній системі держави; за допомогою запропонованої авторами методики розраховані інтегральні показники, які відображають рівень розвитку та ефективність функціонування малого бізнесу в різних регіонах України в розрізі видів економічної діяльності. Висновки відповідно до статті. Виявлені диспропорції розвитку малих підприємств у регіонах України, запропоновані шляхи їх подолання з метою покращення стану національної економіки.
17
Korotun, O. P. "КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ТУРИЗМУ УКРАЇНИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (8 квітня 2021): 96. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202010.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті, виходячи з розуміння поняття «якість», розроблено теоретичний підхід щодо дослідження особливостей терміну «якість туризму». Використовуючи логіку методики оцінки якості туристичних послуг SERVQUAL (фактичний рівень якості обслуговування складає різницю між очікуваннями та сприйняттям послуг споживачами), запропоновано інструментарій оцінювання якості туризму на рівні країни.Доведено, що для держави є необхідними дві умови забезпечення якості туризму – на рівні окремих туристичних підприємств і на рівні всієї туристичної галузі з метою забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку туристичних послуг. На основі структури субіндексів Індексу конкурентоспроможності країн у сфері подорожей та туризму, визначено фактори, котрі безпосередньо впливають на конкурентоспроможність туристичної галузі: суперництво між конкурентами, нові конкуренти, подібні за своїм складом туристичні послуги або туристичні послуги вищого рівня, постійна зміна уподобань споживачів туристичних послуг стосовно характеристики туристичної послуги, зміна загальної ситуації в країні. З допомогою складових індексу конкурентоспроможності країн з подорожей та туризму здійснено оцінку якості вітчизняного туризму, який відображає загальну оцінку чинників, що сприяють розвитку туристичного бізнесу в країні. Результати проведеного оцінювання дали змогу зробити узагальнення щодо низького стану показників якості туризму з позицій зацікавлених сторін: споживачів туристичних послуг, бізнесу, інвесторів і держави. Проведено групування основних проблем у сфері забезпечення якості туризму, зокрема: інституційні (неефективна діяльність органів державної влади у сфері туризму); політичні (політичні кризи, революції, війни); фінансово-економічні (недостатнє фінансове забезпечення туристичної галузі країни з боку держави, не повною мірою розвинуті фінансові ринки, часті фінансові кризи; високі банківські кредитні ставки, великий податковий тиск на туристичні підприємства тощо). Через визначену проблематику туристична галузь країни не може конкурувати на світовому ринку туристичних послуг і, відповідно, надавати якісні туристичні послуги, здійснювати інноваційну і інвестиційну діяльність у сфері туризму.
18
Головацька, С. І. "МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ У СИСТЕМІ КОНТРОЛІНГУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 78–83. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Контролінг може сприяти забезпеченню гарантованого зростання якості системи управління, удосконаленню етапів процесу управління і може бути орієнтованим на перспективний розвиток підприєм-ства, основною метою якого є забезпечення рентабельності підприємства та ефективного використання ресурсів. Упровадження контролінгу дозволить підприємствам виконати наступні завдання: координацію управлінської діяльності з метою досягнення цілей підприємства; інформаційну і консультаційну підтримку прийняття управлінських рішень; створення і забезпечення функціонування загальної інформаційної системи управління підприємством; забезпечення раціональності управлінського процесу; забезпечення мотивації пер-соналу щодо підвищення ефективності функціонування підприємства. У сучасних умовах раціональним підхо-дом є запровадження міжнародних положень з контролю та ефективних моделей управління. У статті уза-гальнено характерні риси сучасних концепцій внутрішнього контролю, визначено організаційно-методичні етапи внутрішнього контролю витрат діяльності підприємства, систематизовано їх зміст, побудовано логіко-структурну схему внутрішнього контролю витрат та розроблено матрицю елементів системи внутрішнього контролю витрат підприємств. Рівень складності контролю у системі управління витратами залежить від: галузево-технологічних особливостей діяльності підприємств, їх організаційної структури; обсягів діяльності; рівня організації управлінського обліку. Обгрунтовано, що за результатами внутрішнього контролю витрат здійснюється коригування діяльності підприємства, модифікація його стратегії, цілей діяльності, перегляд планів, перерозподіл завдань і контрольних повноважень, удосконалення технології вироб-ництва й управління. Зроблено висновок, що раціональна організація внутрішнього контролю повинна забезпечу-вати: чітку структуру контрольного процесу і його технологій; логічну послідовність контрольних операцій; взаєм-не узгодження дій працівників, які виконують контрольні функції у межах повноважень; чіткий вибір та оп-тимізацію виконання контрольних процедур; розробку об’єктів контролю для кожного етапу контрольного про-цесу, а також побудову форм відображення і носіїв контрольної інформації; застосування ефективних методів контролю.
19
Скоробогатова, Н. Є. "ОЦІНЮВАННЯ СТІЙКОСТІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ". Підприємництво та інновації, № 15 (30 грудня 2020): 75–81. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/15.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз теоретичних підходів до визначення сутності стійкого розвитку економічних суб’єктів, виокремлено сутнісні ознаки стійкого розвитку. Виокремлено принципові відмінності між теоретичними поняття сталий та стійкий розвиток. Проаналізовано динаміку зміни структури активів вітчизняних підприємств з виокремленням особливостей їх формування у великих, середніх та малих підприємствах. На основі аналізу статистичних даних щодо джерел формування господарських засобів підприємств протягом 2013 – 2019 років визначено диспропорції, що негативно позначаються на ефективності їх діяльності. Зокрема, високий ступінь залежності підприємств від зовнішніх джерел фінансування призводить до стійкої тенденції зменшення та нестачі робочого капіталу для підтримки стійкого розвитку на довгострокову перспективу. Водночас, доведено парадокс функціонування вітчизняного бізнесу, який за умови недостатності робочого капіталу демонструє зростання рівня рентабельності як операційної, так і всієї діяльності. Кореляційний аналіз статистичних даних підтвердив наявність прямого зв’язку між обсягами капітальних інвестицій підприємств та рівнем їх рентабельності, проте виявив зворотну залежність між обсягами робочого капіталу та капітальними інвестиціями. Виявлені залежності дозволили сформувати тезу про наявність системної проблеми в управлінні підприємствами – незбалансованість управління дебіторською та кредиторською заборгованостями, що в умовах нестабільної економіки, може призвести до загальної кризи через масову неплатоспроможність підприємств. З метою запобігання такої ситуації запропоновано низку заходів щодо забезпечення стійкого розвитку підприємств за рахунок управління їх кредиторською та дебіторською заборгованостями.
20
Герасименко, Аліна. "БАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ: ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ I ПРИНЦИПИ РЕАЛІЗАЦІЇ". Вісник Університету банківської справи, № 2(41) (2 вересня 2021): 40–48. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x2(41)2021249968.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Реалії сьогодення, у яких провадять свою діяльність промислові підприємства і банки, відображаютьнаслідки тривалої соціально-економічної та політичної нестабільності і характеризуютьсятенденціями до формування реальної економічної загрози для країни. У більшості розвинених країнахсвіту промисловий сектор економіки належить до стратегічно важливих пріоритетів державного роз-витку. Ключовими проблемами значної кількості промислових підприємств країн, що розвиваються,і країн, які належать до пострадянського простору, усе ще залишаються застаріла матеріально-технічнабаза, брак доступу до прогресивних технологій, високий рівень енергоспоживання, слабка екологічнапозиція або ж її відсутність тощо. Усе це значно зменшує шанси на повноцінне розкриття виробничо-го та економічного потенціалу підприємств промисловості. Розвиток, підтримка та модернізація про-мислових підприємств на засадах взаємовигідної співпраці банківського та промислового капіталів,у тому числі за допомогою спектра фінансово-кредитних інструментів, є одним з ефективних шляхівполіпшення загальної соціально-економічної ситуації у країні. Однак розробленню таких заходів маютьпередувати розгляд економічної сутності та формулювання принципів банківського кредитування про-мислових підприємств. З’ясовано ступінь висвітлення зазначеної проблематики в науковій літературі,виділено ключові особливості промислового підприємства і специфічні принципи банківського кре-дитування промислових підприємств. Досліджено сутність змістоутворювальних понять банківсько-го кредитування промислових підприємств (зокрема, поняття «промисловість», «промислове підприємство», «кредит», «банківське кредитування» тощо) і запропоновано вдосконалене визначення понят-тя банківського кредитування промислових підприємств, із зазначенням його специфічних принципів.Ключові слова: промисловість, промислове підприємство, кредит, кредитування підприємств, креди-тування промислових підприємств, банківське кредитування промислових підприємств.Формул: 0; рис.: 2; табл.: 0; бібл.: 21.
21
Михалко, Олександр Григорович. "СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ РОЗВИТКУ СВИНАРСТВА В СВІТІ ТА УКРАЇНІ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 3 (46) (12 жовтня 2021): 61–77. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.3.9.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі проведено вивчення сучасного стану галузі свинарства в Україні та світі. Зокрема, було досліджено по-точний рівень розвитку виробництва свинини як в загальному плані – по окремим країнам-виробникам, так і більш дета-льно – по Україні. Було висвітлено економічне середовище та державна політика щодо вирощування свиней, виробницт-ва м’яса та формування кон’юктури ринку свинини. Зосереджуючись на поточній ситуації, в статті також розглянуто тенденції майбутнього розвитку вітчизняного свинарства. В роботі окремо вказано основні причини проблемних пи-тань, що є актуальними дотепер та дестабілізують галузь, стримуючи її розвиток. Крім того авторами окреслені шляхи виходу із сьогоднішньої кризи та намічені перспективні напрями роботи виробників свинини на майбутнє. Матері-алом для дослідження слугували праці сучасних науковців, дослідників та експертів у галузі свинарства, статистичні збірники та бази даних, які були узагальнені, проаналізовані, порівняні в розрізі актуальності наукових поглядів, показни-ків виробництва свинини, зміни поголів’я свиней, динаміки та структури показників функціонування ринку свинини. Вста-новлено, що свинарство в світі перебуває в стані відновлення після тимчасової кризи, яка була спричинена глобальним поширенням африканської чуми свиней та пандемії COVID-19. Світове виробництво свинини характеризується зрос-танням як обсягів, так і цін на продукцію, перебуваючи в стані високо-конкурентної боротьби, трансформації техноло-гій, інноваційного прогресу. Одночасно галузь свинарства в Україні знаходиться в стані незначної стабілізації після три-валого глибокого занепаду та повільної адаптації до динамічних змін внутрішньої та зовнішньої макроекономічної, конку-рентної і епізоотичної обстановки, впровадження нових технологій, нових вимог до якості продукції та способів ведення господарства та змін споживчих настроїв. Вважаємо необхідні кроки з реанімації та інтенсифікації галузі свинарства в Україні варто почати з посилення інвестиційної та інноваційної активності, відродження селекційно-племінної роботи і модернізації сільськогосподарських підприємств та домогосподарств в техніко-технологічному, санітарному, екологіч-ному аспектах в рамках загальногалузевого інтеграційного процесу.
22
Пуховський, Є. С. "РОЗРОБКА СИСТЕМИ АВТОМАТИЗОВАНОГО ПРОЕКТУВАННЯ ГНУЧКОГО АВТОМАТИЗОВАНОГО ВИРОБНИЦТВА". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Mechanization and Automation of Production Processes 45, № 3 (21 лютого 2022): 40–47. http://dx.doi.org/10.32845/msnau.2021.3.6.
Повний текст джерелаАнотація:
Проектування гнучких виробничих систем (ГВС) сучасного багатономенклатурного виробництва зазвичай ведеться на основі загального нормування при використанні укрупнених рекомендацій. При цьому не завжди береться до уваги специфіка та особливості конкретного виробництва. В такому проектуванні найважливішим є досвід проектувальника, що не завжди базується на сучасних методах оптимізації проектних рішень. Тому надзвичайно актуальною є проблема створення автоматизованих систем проектування при розробці гнучких автоматизованих виробництв (ГАВ), які використовують вартісне обладнання з числовим програмним управлінням (ЧПУ). Розробка автоматизованих систем проектування базується на ідеях системного підходу, які визначають різні цикли процесу: проектування – підготовка виробництва – виробництво. Інформація про проектований об’єкт генерується в процесі розробки проекту різними групами користувачів: дослідниками, проектувальниками, конструкторами, технологами, організаторами виробництва. Багаторівневий, циклічний процес проектування потребує використання такого обсягу інформації, який неможливо переробити без застосування сучасних математичних методів та обчислюваної техніки. Тому надзвичайно важливим є створення систем автоматизованого проектування ГАВ, які відзначаються більшою універсальністю, ефективністю і можливістю розвитку, вдосконалення і адаптації до умов різних підприємств. Такі вимоги послужили базою для створення системи автоматизованого проектування ГВС (САП ГВС), що дозволяє протягом розробки проекту враховувати величезний обсяг інформації в автоматичному циклі. Наукова новизна роботи полягає в розробленні інтегрованої системи автоматизації проектування технології обробки та вибору елементів структур ГВС. При цьому забезпечується інформаційна єдність з системою технологічної підготовки виробництва на рівні експлуатації ГВС. Мета роботи – створення інтегрованої автоматизованої системи проектування технологічних процесів та елементів структури гнучкого автоматизованого виробництва на базі сучасних верстатів з ЧПУ, промислових роботів та систем оснащення.
23
Editor, Editor. "УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПОСЛУГ ПІДПРИЄМСТВ". Товарознавчий вісник 1, № 12 (29 листопада 2019): 316–26. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2019-12-31.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Аналіз та обґрунтування основних напрямів підвищення якості надання послугі розробка рекомендацій щодо ефективного управління процесом обслуговуванняспоживачів у спеціалізованому магазині «Дім Кави» (м. Херсон).Методика. Загальною методологічною основою дослідження стали науковінапрацювання вітчизняних і зарубіжних учених у сфері менеджменту якості. Удослідженнях використано низку загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, якіпередбачені чинними міжнародними стандартами на системи управління якістю.Результати. Проблема підвищення рівня якості торговельного обслуговування єважливим завданням, вирішення якого забезпечує економічний розвиток вітчизнянихорганізацій, підприємств та забезпечення конкурентоспроможності й існування в умовахконкурентної боротьби. Дуже важливо підкреслити, що управління якістю послуг маєбагато рівнів, і, внаслідок цього, існує необхідність розподілу функцій управління міжрізними учасниками цього процесу і узгодження їхніх дій.Дослідження проводили на прикладі спеціалізованого магазину «Дім Кави», м. Херсон.«Дім Кави» – це мережа спеціалізованих магазинів з продажу кави, кавового обладнання здегустаційною залою. Проектування системи управління якістю обслуговування наторговельних підприємствах повинне будуватися з урахуванням умов діяльностіпідприємства та відповідно до рекомендацій стандартів ISO серії 9000.Проведено теоретичні дослідження сучасного стану роботи підприємств з наданняпослуг, тенденції розвитку ринку послуг. Встановлено, що якість обслуговуванняспоживачів – визначальний фактор конкурентоспроможності торговельногопідприємства. В роботі проведено аналіз стану виробничих процесів управління якістю,досліджено елементи системи управління якістю послуг у спеціалізованому магазині «ДімКави», м. Херсон та розроблено структурно-логічну схему взаємозв'язку елементівсистеми якості відповідно до вимог стандарту ISO 9001:2015. Розроблено рекомендаціїщодо підвищення ефективності функціонування системи управління якістю послуг. Наукова новизна. Наукова новизна одержаних результатів полягає в розкритті роліелементів системи управління якістю у підвищенні рівня обслуговування споживачівпродукції та послуг торговельного підприємства.Практична значимість За результатами досліджень було розроблено рекомендаціїщодо підвищення ефективності функціонування системи управління якістю послугторговельного підприємства, які буде використано у магазині «Дім Кави», м. Херсон.
24
Буканов, Григорій. "ІНСТРУМЕНТИ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ". Public management 25, № 5 (1 грудня 2020): 42–52. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-42-52.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто інструменти екологічного менеджменту в контексті реалізації державної екологічної політики і сталого розвитку регіонів. Державна екологічна політика — це діяльність органів державної влади, спрямована на формування та розвиток екологічного виробництва/споживання та екологічної культури життєдіяльності людини. Для реалізації регіональної екологічної політики використовуються такі механізми: законодавчо-правовий, управлінський, економічний, громадсько-просвітницький. Визначено, що екологічний менеджмент є складовою загальної системи екологічного управління, системою ринкового управління довкіллям, функціонує на територіальному ієрархічному рівні в рамках глобальної екологічної політики, держави в цілому, регіону, окремої території (місто, селище, окрема природна зона), корпорації, підприємств у сферах з ринковими відносинами. Екологічний менеджмент на рівні держави являє собою державну систему управління, яка спрямована на створення правових норм та засад з охорони навколишнього середовища, забезпечення формування у населення свідомості щодо раціонального використання природніх ресурсів, підтримку екологічних інноваційних та технологічних проектів. Виділено наступні групи інструментів екологічного мененджменту, які регулюються національним екологічним законодавством та імплементованими міжнарод- ними угодами і конвенціями: перша група пов’язана із системою міжнародних і державних екологічних стандартів ISO та ДСТУ (екологічний аудит, екологічна сертифікація, екологічне маркування), друга група представляє системну оцінку екологічного стану навколишнього середовища і впливу техногенного фактора (стратегічна екологічна оцінка, екологічний моніторинг, оцінка впливу на довкілля), третя група пов’язана із екологічним розвитком регіону, територій, підприємств (екологічний маркетинг).
25
Bohadorova, Larisa, Sofiia Melnychenko та Anastasiia Markeliuk. "ПРОСТОРОВО-ЧАСОВА ДИНАМІКА ЯКІСНИХ ЗМІН ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ У 2015 ТА 2019 РОКАХ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 205–16. http://dx.doi.org/10.32750/10.32750/2020-0219.
Повний текст джерелаАнотація:
Сільське господарство є однією з найважливіших складових економіки країни. Воно виробляє продукти харчування для населення, сировину для переробної промисловості, задовольняє інші потреби суспільства. Ефективність роботи цього виду економічної діяльності завжди залишається актуальним питанням.
Узагальнюючим показником економічної ефективності сільськогосподарських підприємств є показник рентабельності. Рентабельність означає доходність, прибутковість підприємства. У загальному вигляді її розраховують шляхом співставлення валового доходу або прибутку з витратами або ресурсами, що використовуються для його отримання.
У статті розглянуто показники ефективності виробництва продукції рослинництва підприємствами України у 2015 та 2019 роках.
У процесі дослідження було використано такі методи: аналізу та синтезу, узагальнення, статистичний, картографічний та математичний.
Мета статті полягає в дослідженні ефективності розвитку галузей рослинницького комплексу сільськогосподарських підприємств України в розрізі адміністративних областей.
Основну увагу у статті, ми приділили рівню рентабельності сільськогосподарських культур. У процесі дослідження, ми виявили, що у 2019 році, порівняно з 2015 роком ефективність виробництва усіх сільськогосподарських культур на підприємствах знизилася у декілька разів, а по деяких регіонах взагалі виробництво стало неефективним. Основними чинниками, які негативно вплинули на рослинницьку галузь є: зниження врожайності; застарілі технологічні процеси; екстенсивне землекористування; висока собівартість виробництва.
Аналіз показує, що існує значний потенціал для збільшення врожайності сільськогосподарських культур за рахунок інтенсифікації виробництва. Особливе значення варто надати таким факторам виробництва як добрива чи посівний матеріал, які можуть значно вплинути на (витрати) ефективність, і тому вимагають відповідних технологій та управлінських рішень.
26
Смачило, Ірина. "ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ КАДРОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВ А". Young Scientist, № 12 (88) (30 грудня 2020): 6–9. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-2.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі дослідження наукових праць уточнено поняття кадрова стратегія. Встановлено, що кадрова стратегія є однією з найважливіших складових загальної стратегії підприємства, що пов'язано з вирішальною роллю персоналу в реалізації стратегічних цілей. Власне формування кадрової стратегії розглянуто як стратегічні настанови та способи їх реалізації, декомпозиція стратегії у вигляді ключових показників ефективності, які для працівників підприємства є стратегічними орієнтирами. Визначено, що підприємство може розробляти та реалізовувати різні кадрові стратегії залежно від рівня його стійкості та рівня зростання чисельності персоналу, що працює на ньому. Виокремлено етапи формування кадрової стратегії підприємства в умовах нестабільного середовища: аналіз зовнішнього середовища, внутрішніх резервів та недоліків в управлінні персоналом; розробка стратегічних альтернатив, стратегічний вибір та затвердження стратегії, організація процесу імплементації стратегії, моніторинг її реалізації. Визначено, що функціонування та розвиток підприємства в сучасних умовах обумовлює необхідність формування низки взаємопов’язаних стратегій: стратегія забезпечення кадрами; стратегія мотивації; стратегія розви- тку персоналу; стратегія організації праці та відносин із працівниками.
27
Sinchuk, Oleg, Serhii Boiko, Oleksiy Gorodny, Andrey Nekrasov, Andrey Onishchenko та Maryna Nozhnova. "АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ СОНЯЧНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ В УМОВАХ ГІРНИЧОРУДНИХ ПІДПРИЄМСТВ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1(19) (2020): 168–76. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-1(19)-168-176.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Перспектива розвитку залізорудної галузі зумовлюється перспективою розвитку металургійного виробництва й експорту сировини. Нині проведено реформування гірничо-металургійного комплексу. У зв’язку із загостренням енергетичних проблем та необхідністю енергозбереження, останніми роками дедалі більше уваги у світі приділяється використанню відновлюваної енергії. Серед лідерів є використання сонячної енергії. Сонячну енергію використовують для отримання гарячої води, тепла та електроенергії. Завдяки впровадженню сонячних колекторів з’явились значні можливості енергозабезпечення будівель для систем гарячого водопостачання та опалення. Сонячні установки екологічно чисті, за їх допомогою можна отримувати енергію, що не шкодить навколишньому середовищу. Постановка проблеми. Проблемою цієї роботи є визначення основних аспектів впровадження сонячних електростанцій в умовах гірничорудних підприємств. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Багато авторів досліджували питання експлуатації та проєктування сонячних електростанцій. Обґрунтовано позитивний ефект від впровадження системи очищення сонячних панелей від пилу та від впровадження системи нахилу сонячної панелі. Дослідження, які були проведені раніше, вказують на те, що енергетичні характеристики сонячних панелей при роботі в умовах гірничих підприємств будуть на достатньо ефективному рівні, враховуючи природні вентиляційні потоки, що будуть їх охолоджувати. Між тим, залишаються недослідженими питання впровадження сонячних електростанцій в умовах гірничорудних підприємств. У попередніх дослідженнях нами обґрунтовано позитивний ефект від впровадження сонячних електростанцій в умовах гірничорудних підприємств, а саме модульність, надійність, зменшення негативного впливу на екологію. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Враховуючи нові, раніше не досліджені фактори, що у мовах гірничорудних підприємств впливають на енергетичні характеристики сонячних електростанцій, актуальним науково-практичним завданням є дослідження потенціалу сонячної енергії в умовах цих підприємств, та особливості експлуатації сонячних електростанцій. Постановка завдання. Отже, актуальним науково-практичним завданням є дослідження потенціалу сонячної енергії в умовах цих підприємств та особливості експлуатації сонячних електростанцій, враховуючи фактори, що впливають на їхні енергетичні показники. Виклад основного матеріалу. Гірничорудні підприємства України розташовані на території, що сприятлива для впровадження сонячної енергетики. Використання системи очистки та системи нахилу панелі генерована потужність становила 2000 кВт, при використанні системи очистки генерована потужність зросла на 300 кВт. Тобто можна зробити висновок і зазначити що застосування системи очистки та нахилу сонячних панелей має кращий ефект на роботу сонячної електростанції. Висновки відповідно до статті. На гірничорудних підприємствах актуальним та можливим є впровадження в загальну структуру систем електроживлення сонячних електростанцій, враховуючи специфіку їх експлуатації. Сонячні панелі при експлуатації в умовах гірничорудних підприємств, повинні мати систему очищення та орієнтації з метою підвищення ефективності їх функціонування в розподільчих мережах цих підприємств.
28
Ovsak , I. "МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ ЗБАЛАНСОВАНОСТІ РЕГІОНАЛЬНОГО БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ". Theory and Practice of Public Administration, № 4 (67) (26 листопада 2019): 69–74. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.04.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Зазначено, що найбільш працемісткий і відповідальний етап економічного аналізу – інформаційний. Проаналізовано рівень розвитку і збалансованості регіонального будівельного комплексу, що складається з безлічі підприємств. За основу аналізу береться порівняння параметрів будівельних підприємств із найкращими досягненнями окремих підприємств, що забезпечує реальний аналіз рівня розвитку. Зазначається, що під час розроблення стратегічних рішень розвитку підприємств керівництво будівельного підприємства має вирішувати принципово нові завдання.
29
Kovalenko, Larisa Oleksiivna. "СТРУКТУРНІ ЗМІНИ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ БАЗОВИХ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНУ АКТИВНІСТЬ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA 1, № 2(10) (2017): 97–104. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2017-1-2(10)-97-104.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Представляє інтерес дослідження відповідності заявлених цілей щодо розбудови інноваційної моделі економіки змісту конкретної політики їх реалізації. Постановка проблеми. Показники розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності в економіці свідчать про відсутність адекватних законодавчих актів в частині фінансової підтримки інноваційної діяльності та обмеженість фінансових можливостей реального сектору економіки. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний науковий і практичний внесок в дослідження механізмів фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності становлять праці провідних науковців В. Гейця, В. Александрової, Л. Федулової, А. Даниленко, С. Онишко та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Високий динамізм розвитку, загострення економічних, політичних протиріч вимагає вдосконалення фінансової бази інноваційної діяльності підприємств. Постановка завдання. Метою статті є дослідження тенденцій зміни структури капіталу в галузях реального сектору економіки та оцінка їх впливу на інноваційно-інвестиційну активність підприємств. Виклад основного матеріалу. Дослідженням виявлені негативні тенденції зміни структури капіталу підприємств базових галузей економіки. Зменшується частка власного капіталу, більше половини джерел фінансування припадає на поточні зобов’язання. Скоротились кредитні програми для бізнесу, що зумовлено високими процентними ставками та низьким рівнем рентабельності підприємств. Негативний вплив на ці процеси здійснила монетарна політика НБУ: трикратне знецінення національної валюти, висока інфляція та облікова ставка поглибили кризу і обмежили доступ підприємств до кредитних ресурсів. Висновки. Стратегія управління економікою країни орієнтована на екстенсивний розвиток. Якщо вона буде консервуватись і на майбутнє, то економіка України залишиться не конкурентноздатною, не спроможною вирішити проблеми бідності значної частини населення, втратить свій науково-технічний, інтелектуальний потенціал. Обгрунтовані напрямки зміцнення фінансової бази інноваційної діяльності бізнесових структур та підвищення їх інвестиційної привабливості.
30
Білецька, Н. В., Л. В. Транченко, В. В. Яворська, О. М. Транченко та Г. О. Мазур. "РОЗВИТОК ІНДУСТРІЇ ТУРИЗМУ ТА ГОСТИННОСТІ В УКРАЇНІ". Підприємництво і торгівля, № 26 (2 липня 2020): 10–17. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-26-02.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні в умовах глобальних перебудов і переорієнтації галузей економіки важливим є зростання потреб і мотивів людей до туристичної діяльності. Туризм як галузь економіки поступово займає лідерські позиції в багатьох країнах світу, а також у перспективі і в Україні. Отже, маємо значний нереалізований людський, природно-ресурсний, історико-культурний, туристично-рекреаційний та науково-технічний потенціал, вдале географічне розміщення, сприятливий клімат. Також особливості ситуації в країні, економічна та політична нестабільність, умови військового конфлікту підштовхують до подальшої розбудови нашої держави, яка обов’язково повинна включати створення умов для розвитку туристичної галузі. При цьому формування високорозвинутої індустрії туризму та її інтеграція у світовий ринок туристичних послуг пов’язані з необхідністю вирішення гострих соціально-економічних проблем і залучення міжнародного досвіду. У статті розкрито, що феноменом ХХІ ст. визначають сьогодні індустрію гостинності, що стала одним із провідних напрямів соціально-економічної діяльності. Доведено, що це бізнес ХХІ ст., який сприяє створенню нових робочих місць, пошуку методів підвищення конкурентоспроможності підприємств на світовому рівні, популяризації країни на міжнародному ринку послуг та, як наслідок, підвищенню рівня національної економіки. Проте впродовж останніх років індустрія гостинності в Україні перебуває у стані стагнації, тому визначення факторів впливу на розвиток індустрії є актуальним, адже за допомогою отриманих знань можна запобігти деградації однієї з найперспективніших галузей міжнародного бізнесу. У статті розглянуто вплив чинників на розвиток індустрії гостинності, економічні дослідження потенційних можливостей цієї галузі в межах загальної стратегії соціально-економічного розвитку світу загалом та України зокрема.
31
Kovalchuk, I. V., M. V. Slusar та I. I. Kovalchuk. "АНАЛІЗ СТАНУ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА УКРАЇНИ, ЯК ПЕРСПЕКТИВНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 4(39) (23 грудня 2019): 63–67. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2019.4.9.
Повний текст джерелаАнотація:
Об’єктом досліджень була галузь молочного скотарства України. Метою роботи було проаналізувати стан галузі молочного скотарства в Україні, визначення проблем та шляхів подолання кризового стану. Галузь молочного скотарства в Україні характеризується скороченням поголів’я худоби, зменшенням загального обсягу виробництва молока. Втрата молочних корів – це втрата стратегічних ресурсів, відновлення яких у найближчому майбутньому досить проблематичне. Тому стабілізація поголів’я і розвиток молочного скотарства повинні стати важливим пріоритетом аграрного виробництва. Тенденції структури виробництва молока засвідчують поступове нарощування його обсягів великими сільськогосподарськими підприємствами, що є позитивним з точки зору якості молока, економічної ефективності його виробництва. Основними напрямами розвитком молочного скотарства є зосередження уваги на розширенні виробництва молока у великих господарствах. Для підтримання необхідного рівня виробництва молочної сировини молокопереробні підприємства продовжуватимуть ініціювати і фінансувати незалежність країни у даному сегменті національного агропродовольчого ринку, а також захист його від неякісної імпортної продукції; контролювати дотримання екологічних нормативів і протиепідеміологічних заходів, особливо крупними товаровиробниками, що, як правило, розміщують свої виробництва поблизу великих населених пунктів. Основу молочного скотарства повинні становити вітчизняні породи, які за генетичним потенціалом знаходяться на рівні кращих європейських аналогів, а за якістю молока, плодючістю, тривалістю продуктивного використання їх переважають. Кількість і якість молочної сировини, що виробляється сьогодні в Україні, не відповідає вимогам ринку. Основними причинами цього є дрібнотоварність виробництва молока, концентрація його переважно у господарствах населення, постійне скорочення молочного поголів’я, низька ефективність селекційної роботи, дефіцит коштів для впровадження передових технологій годівлі, утримання та відтворення стада, відсутність економічних і соціальних стимулів покращення організації праці у молочному тваринництві, зокрема, низький рівень заробітної плати, несприятливі умови праці на селі тощо. Подальше поліпшення ситуації у молочному скотарстві вимагає державного стимулювання виробників шляхом підтримки їх діяльності.
32
Suduk, O. Y. "ОСОБЛИВОСТІ БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ ТА ЕКСПЕРТИЗИ ПРОЄКТІВ В АГРАРНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (8 квітня 2021): 401. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202035.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано необхідність розроблення технології бізнеспланування проєктів в аграрній сфері. Аргументацією наведеного обґрунтування є аналіз переваг і недоліків існуючих технологій бізнеспланування. Досліджено сутність бізнес-плану та обґрунтовано необхідність планування виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Визначено місце та роль бізнеспланування у системі загального стратегічного розвитку підприємства, як важливої умови функціонування, економічного розвитку та зростання сільськогосподарських підприємств в непередбачуваних ринкових умовах. Розглянуто основні задачі, які вирішує система бізнеспланування та особливості складання бізнес-плану на підприємствах сільського господарства. Запропоновано пріоритетні напрямки та заходи бізнес-планування для забезпечення зростання, розвитку та вдосконалення діяльності підприємств в аграрній сфері.
33
Amosov, O., та O. Lesnaya. "РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ". Актуальні Проблеми Державного Управління, № 1(57) (26 травня 2020): 113–22. http://dx.doi.org/10.34213/ap.20.01.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано стан розвитку підприємництва в Харківській області, кількість підприємств, рівень зайнятості, рівень прибутковості, обсяги виробництва, динаміку і фактори, що на нього вплинули.
34
Dzhur, О. Y., та А. S. Shuljakova. "Інноваційні аспекти удосконалення системи менеджменту організацій у сучасних умовах". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 55. http://dx.doi.org/10.15421/191606.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність дослідження обумовлена необхідністю створення ефективної системи менеджменту для організації, яка забезпечить можливості виходу на новий рівень розвитку, що передбачає модернізацію організаційної структури управління та збільшення її ефективності; зниження витрат; підвищення рівня безпеки послуг і продукції; випуск продукції із якістю, на яку очікує споживач, збільшення кількості кінцевих споживачів і займання позиції найкращого постачальника; збільшення обсягів збуту продукції та послуг; оперативне реагування на ринкові коливання; підвищення продуктивності; захист своєї торговельної марки і репутації.Метою написання статті є розробка загальної системи менеджменту організації, виявлення суттєвих якісних характеристик ефективної системи менеджменту організації та різних інновацій, які дозволяють упроваджувати їй довгострокові стратегії і забезпечують конкурентоспроможність в цілому.Методи дослідження – системний підхід, методи аналізу та синтезу, порівняння.Проаналізовано підходи щодо змісту, структури та наповнення сучасних систем менеджменту організації. Розкрито специфіку й проаналізовано функціонування компаній-рітейлерів і їх структурних одиниць. Виділено якісні результативні характеристики сучасної системи менеджменту організації, сформульовано визначення сучасної системи менеджменту організації (підприємства). Запропоновано загальну схему системи менеджменту організації «вищого рівня» для забезпечення конкурентоспроможності та розвитку організації.Сформульовано заходи із підвищення конкурентоспроможності та стратегічної стійкості компанії «АЛЛО», а саме: 1) врахування сезонних факторів попиту на товари; 2) упровадження нових ідей (соціальних інновацій) залучення клієнтів, які відрізняються від ідей компаній-конкурентів; 3) упровадження в систему менеджменту більшої кількості мотиваційних програм для заохочення співробітників; 4) застосування інноваційних освітніх заходів програми лояльності клієнтів, що підвищують цінність послуг компанії як для індивідуумів, так і суспільства в цілому; 5) розширення асортименту магазинів для залучення нових клієнтів і підвищення прибутку.Наукова новизна дослідження полягає у визначенні сучасних вимог споживачів до компаній-рітейлерів електронної техніки, обґрунтуванні розширення обсягу соціальних інновацій в умовах нестабільного зовнішнього середовища та активізації євроінтеграційних процесів в Україні, формулюванні суттєвих якісних характеристик ефективної системи менеджменту організації, трактуванні терміна «системи менеджменту організації» та розробці оптимальної загальної схеми функціонування системи менеджменту («вищого рівня») організації із урахуванням процесів створення та покращення.Практична значущість дослідження полягає у створенні чіткої схеми реалізації системи менеджменту («вищого рівня») організації, яка реалізує функції розвитку, виконання, оцінки, підтримки для організації будь-якого типу, у тому числі й для компанії-рітейлера електронної техніки.Подальшого дослідження потребують розробка нормативних документів за системою менеджменту організації в межах загальної схеми системи менеджменту («вищого рівня»), розробка різноманітних інновацій, які враховують регіональний аспект розміщення компанії, швидке впровадження позитивного досвіду міжнародних компаній-рітейлерів.
35
Bondarenko, Svіtlana, Anatolii Polishchuk та Mykhailo Mosin. "Передумови корпоратизації та тенденції розвитку підприємств оборонно-промислового комплексу України". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 6 (31 грудня 2020): 107–18. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.6.10.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті дана оцінка сучасного стану та визначено основні тенденції розвитку підприємств ДК «Укроборонпром». Проведеним дослідженням установлено, що для підприємств ДК «Укроборонпром» характерним є високий рівень зносу основних засобів підприємств Концерну та нестійка динаміка прибутковості. При цьому спадна динаміка прибутковості і зростання фінансової залежності призводить до недотримання “золотого правила економіки”. Концепція реформування ДК «Укроборонпром» розглядає процес корпоратизації Концерну основою трансформації, що має забезпечити діяльність підприємств ДК «Укроборонпром», відповідно до кращих практик ОЕСР. У ДК «Укроборонпром» розпочали процес реструктуризації оборонних підприємств, що перебувають в управлінні Концерну. Проте залишаються невирішеними питання щодо механізму фінансування розвитку підприємств ОПК та інституціоналізації процесу корпоратизації ДК «Укроборонпром».
36
Кубів, С. І., та В. В. Федюк. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ". Підприємництво і торгівля, № 27 (17 листопада 2020): 43–47. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-07.
Повний текст джерелаАнотація:
Велике значення для розвитку національної економіки, набуття нею рис, притаманних ринковій економіці, має процес входження України до системи міжнародних економічних відносин. Поглиблення участі України в європейських та світових інтеграційних процесах супроводжується збільшенням кількості підприємств, що здійснюють свою діяльність у зовнішньоекономічній сфері. Проведене у статті дослідження встановило, що важливою умовою успішного функціонування підприємства, де ЗЕД – основний вид діяльності, є створення досконалої системи оцінки результатів експортно-імпортних операцій, рівень яких характеризується ефективністю їх здійснення та базується на критеріях ефективності та результативності, які у сукупності характеризують рівень розвитку ЗЕД підприємства. Дослідження методологічних підходів до оцінки розвитку ЗЕД підприємства дає змогу стверджувати, що загальноприйнята методика його визначення відсутня. Важливим для розвитку національної економіки, набуття нею рис, властивих ринковій економіці, є процес входження України в систему міжнародних економічних відносин. Поглиблення участі України в європейських та світових інтеграційних процесах супроводжується збільшенням кількості підприємств, що працюють у зовнішньоекономічній сфері. Вивчення методологічних підходів до оцінки розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства свідчить про те, що загальновизнаний метод його визначення відсутній. У результаті дослідження узагальнено методичні підходи до оцінки розвитку ЗЕД підприємства, проведено порівняльний аналіз тих методичних підходів, які орієнтовані на ефективність ЗЕД. Порівняльний аналіз дав змогу встановити, що оцінка розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств повинна проводитися на основі економіко-математичних методів та методів експертних оцінок. Дослідження показує, що майже у всіх підходах, які ми розглядали, одним із ключових моментів у вивченні зовнішньоекономічної діяльності підприємства є визначення чинників, що впливають на ефективність експортного потенціалу. Проблема вибору відповідних критеріїв для аналізу зовнішньоекономічної діяльності залишається відкритою, що дасть змогу окремим підприємствам залежно від виду, масштабу їхньої діяльності адекватно оцінити рівень свого розвитку та визначити шляхи подальшого розвитку. Ми вважаємо, що найефективнішим методом виявлення чинників, що мають значний вплив на розвиток експортної діяльності підприємств і до якого схиляються багато дослідників, є метод експертних оцінок.
37
Kulyk, Viktoriya Anatoliivna, та Iryna Viktorivna Zhyhlei. "ВИКОРИСТАННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ НОВИХ ОБ’ЄКТІВ ОБЛІКУ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ЗАХОДІВ ДИГІТАЛЬНОЇ БЛАГОДІЙНОСТІ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA 1, № 2(14) (1 березня 2018): 88–92. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2018-2-2(14)-88-92.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Використання інформаційно-комунікаційних технологій на усіх етапах господарської діяльності підприємств зумовлює появу нових об’єктів обліку. Постановка проблеми. Проблемою облікового відображення нових об’єктів є відсутність у чинному законодавстві положень на підставі яких може здійснюватися їх визнання, оцінка та відображення на рахунка бухгалтерського обліку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у розвиток теорії та методології обліку нематеріальних активів зробили такі відомі вчені як Т. Банасько, І. Бігдан, З.-М. Задорожний, А. Крутова, С. Легенчук, Т. Польова. Вивиченню проблем обліку благодійної допомоги присвячено праці О. Жогової, О. Сивак, Л. Чижевської. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Можливості використання різних видів нематеріальних активів при здійсненні благодійних заходів суб’єктами господарювання та їх відображення в обліку у працях науковців не досліджувалися. Постановка завдання. Визначити нові об’єкти обліку, що виникають в електронному середовищі, способи їх відображення в обліку та потенційні переваги для підприємства у ході здійснення дигітальної благодійності. Виклад основного матеріалу. У статті розглянуто нові види нематеріальних активів до яких відносяться нематеріальні товари, що можуть бути використані у процесі проведення благодійних заходів. Висновки. До нових об’єктів обліку, що виникають в процесі розповсюдження інформаційно-комунікаційних технологій відносяться нематеріальні товари. Вони є дієвим інструментом при здійсненні дигітальної благодійності, оскільки не підвищують рівень витрат підприємства під час їх безоплатної передачі та подальшого використання. Запропоновані зміни до чинного законодавства, що забезпечать можливість відображення в обліку нематеріальних товарів, виходячи із їхнього економічного змісту, дозволять більш точно відображати господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку та накопичувати повну та достовірну інформацію для управління.
38
Вецепура, Н. В. "ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ". Підприємництво та інновації, № 12 (3 липня 2020): 42–48. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.7.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті викладено результати дослідження щодо стану та перспектив розвитку інноваційної системи України в сучасних умовах. Зазначено, що низька активність промислових підприємств України у сфері створення та впровадження інновацій не дозволяє країні наблизитися до лідерів іннова-ційного розвитку. Висвітлено причини, які привели до стагнації інноваційної моделі розвитку країни: низький технологічний рівень виробництва, низька інноваційна активність підприємств реального сектору економіки, слабке державне фінансування інноваційних розробок, відсутність власних коштів на ведення інноваційної діяльності. Зроблено висновки щодо актуальності досліджень у напрямі активізації інноваційної діяльності. У вивченні цієї проблеми центральне місце займає питання розвитку інноваційної інфраструктури.
39
Lіvinsky, A. I. "Методологічні аспекти прогнозування реноваційного розвитку підприємств тваринництва". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 3 (1 червня 2018): 57–64. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.03.08.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено теоретико-методологічні підходи до формування моделі системного економічного прогнозування розвитку виробництва продукції тваринництва. Обґрунтовано, що вся система моделей управляється однією центральною балансово-оптимізаційною економіко-систематичною моделлю програмно-цільового розвитку тваринницького виробництва, в якій акумулюються властивості моделей окремих підкомплексів й одночасно виявляється можливий рівень виробництва продуктів тваринництва шляхом збалансування виробничої діяльності основних сфер аграрного виробництва. Представлений методологічний підхід дозволяє комплексно оцінити ресурси через максимальний розмір валової продукції та скласти стратегічний план розвитку аграрних підприємств на основі оптимізації розміщення капітальних інвестицій, домогтися взаємопов’язаного збалансованого співвідношення ресурсів.
40
Рубаха, М., Юлія Попівняк, Р. Паславська, С. Тесля та М. Петик. "МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ ЧИННИКІВ ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА РИНКОВУ ВАРТІСТЬ КОРПОРАЦІЙ: ПРИКЛАД УКРАЇНИ". Financial and credit activity problems of theory and practice 5, № 40 (8 листопада 2021): 314–27. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245158.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Капіталізація є важливим показником інвестиційної привабливості, прибутковості та стабільності підприємств у корпоративному секторі. У цьому контексті аналіз факторів, що впливають на ринкову капіталізацію підприємств, є важливим для управління корпоративними фінансами. Метою статті є визначення найважливіших факторів мікро- та макроекономічного середовища, що впливають на капіталізацію українських підприємств, на прикладі енергетичних підприємств шляхом кореляційно-регресійного аналізу і запропонувати шляхи вдосконалення корпоративного управління та алгоритмів прийняття врахування економічних факторів у стратегії зростання ринкової капіталізації. Розкрито взаємозв’язок між макроекономічними показниками розвитку України, фінансовим станом підприємств та їхньою ринковою капіталізацією на основі факторного та кореляційного аналізу. Побудовано математичну модель, яка показує вплив основних макроекономічних факторів і фінансового стану суб’єктів господарювання (підприємств енергетичного сектору України) на рівень їхньої ринкової капіталізації (п’ять прихованих факторів визначають рівень капіталізації підприємств на 93,8%). Запропоновано алгоритм визначення і врахування впливу економічного середовища на ринкову капіталізацію підприємств, що може поліпшити якість управління компаніями корпоративного сектору в контексті збільшення їхньої ринкової капіталізації. Розроблено пропозиції щодо необхідності розвитку системи коропративного управління в корпоративному секторі як запоруки зростання ринкової капіталізації. Зокрема, запропоновано функціональну модель коропративного управління. Використання моделі дозволить забезпечити формування ефективної стабільної та гнучкої організаційної структури управління, регулювати взаємодію між органами управління та акціонерами, дозволить сформувати належну корпоративну культуру та імідж компанії, а також забезпечить належний рівень фінансування підприємства, реалізацію ефективної дивідендної політики, якісне управління власністю та цінними паперами компанії, її фінансовими результатами, інвестиціями та ризиками. Ключові слова: капіталізація, корпоративне управління, ринкова вартість, математична модель, економічне середовище. Формул: 6; рис.: 4; табл.: 5; бібл.: 26.
41
Yaroshenko, O. L. "МОДЕЛЬ ОЦІНКИ РІВНЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВ З ПІДЗЕМНОГО ЗБЕРІГАННЯ ГАЗУ". Actual problems of regional economy development 2, № 13 (26 червня 2017): 45–53. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.13.45-53.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено дослідження та наведений розрахунок часткових інтегральних показників рівня витрат підземного сховища газу, що дозволяють розглядати сукупність його витрат по окремому блоці як один показник та розрахований загальний інтегральний показник рівня витрат підприємства в річному розрізі. Побудована економетрична модель, на підставі якої можливе прогнозування загального рівня витрат підземного сховища газу, а також визначення ступеня впливу окремих факторів з урахуванням впливу інших факторів на загальний рівень витрат.
42
Дунська, А. Р., та А. О. Грушка. "ЕКСПОРТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВ МОЛОЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ: ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ". Підприємництво та інновації, № 21 (30 грудня 2021): 43–48. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/21.7.
Повний текст джерелаАнотація:
За останні роки підприємства різних спеціалізацій зазнали значних змін через вплив зовнішніх факторів: нестабільність ринку, зміна попиту, політичні протиріччя та загострення взаємовідносин між колишніми контрагентами, пандемія COVID-19 тощо. Молочні компанії не стали виключенням. Розвиток даної галузі є малопомітним, а значення економічних показників з кожним роком йде на спад, що відображається на загальному рівні доходу країни. Одним із основних напрямків для відновлення лідерських позицій України на світовому молочному ринку є нарощування підприємствами експортного потенціалу, розширення кола партнерів та взаємодія з представниками нових ринків збуту. Перспектива повернутись до переліку головних міжнародних експортерів молока та молочної продукції існує та доволі висока, адже всі необхідні умови для цього кроку давно сформовані на вітчизняному ринку і потребують лише правильного використання.
43
Lukash, S. "ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН". Juridical science 2, № 5(107) (3 квітня 2020): 196–202. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.24.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, надано характеристику зарубіжному досвіду правового регулювання трудових правовідносин. Аргументовано, що в переважній більшості держав суттєва увага приділяється локальному регулюванню трудових та тісно пов’язаних із ними правовідносин. Наголошено, що саме локальне регулювання трудових правовідносин в зарубіжних державах дозволяє забезпечити більш якісний та ефективний захист законних прав, свобод та інтересів працівника. Наголошено, що фактично у ФРН має місце система регулювання відносин з праці, яка має три рівні. Перший рівень це чітко встановлені державою мінімальні гарантії для трудящої особи (авторитарний (централізований) метод правового регулювання), другий – це колективно-договірний метод врегулювання відносин праці на рівні як держави або певної галузі виробництва (основні суб’єкти держава, об’єднання промисловців та профспілок), а третій рівень, який фактично базується на перших двох та походить від них, але при цьому не є повністю від них залежним – автономний або індивідуальний (децентралізованого). Саме останній рівень правового регулювання праці є найбільш гнучким у врахуванні інтересів окремо взятого працівника чи групи працівників, що надає можливість приймати такі норми, що реально відображують та враховують фактичні умови, які склалися на певному підприємстві, установі або організації. Зроблено висновок, що держави Європи (зокрема Німеччина та Франція) досить багато уваги приділяють централізованому регулюванню трудових правовідносин. Разом із тим, законодавці цих країн відзначають важливість здійснення локального регулювання відповідних правовідносин. В цьому контексті відмітимо, що локальне регулювання праці в країнах ЄС є найбільш пристосованим до сучасних умов соціального, економічного та політичного розвитку суспільства. Але таке регулювання базується на загально визнаних правах та гарантіях в цій сфері (наприклад, Європейська соціальна хартія (переглянута)). Локальне правове регулювання праці у зарубіжних країнах є найбільш гнучким при врахуванні інтересів окремо взятого працівника чи групи працівників, що надає можливість приймати такі норми, що реально відображують та зважають на фактичні умови, які склалися на певному підприємстві, установі або організації, а беручи до уваги загальноєвропейську тенденцію щодо істотного значення колективно-договірного регулювання за участю профспілок держава забезпечує їм підтримку та встановлює відповідні гарантії прав особи в сфері праці.
44
Mashkantseva, S. "Моніторинг ефективності діяльності підприємств транспортної галузі регіону". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 4 (82) (23 грудня 2019): 69–72. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.4.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено рівень ефективності діяльності підприємств транспортної галузі регіону за допомогою аналізу показників приведеної собівартості перевезення, рентабельності діяльності, чистого прибутку (збитку) від діяльності підприємств. Запропоновано заходи щодо забезпечення подальшого розвитку підприємств транспортної галузі на регіональному рівні. Визначено, що сучасний стан трансформаційних перетворень у регіональному середовищі характеризується зростаючим інтересом до питань підвищення ефективності діяльності підприємств транспортної галузі. Об’єктивна оцінка ефективності діяльності підприємств транспортної галузі має велике значення, оскільки характеризує успішність менеджменту підприємства, формує його імідж, обґрунтовує доцільність інвестицій.
45
Сакун Л.М., к.е.н., доцент Бражнікова Т.М., студентка. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Економічний форум 1, № 2 (17 травня 2020): 93–98. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-12.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах ринкової економіки мотивом розвитку виступають внутрішні та зовнішні фактори діяльності підприємства, на відміну від централізованого управління, де основними мотиваційними факторами розвитку підприємств є план та централізовані капіталовкладення або довгострокові державні кредити. Інновація – це реалізація об’єктивних законів розвитку суспільства, які, у свою чергу, є окремим випадком загальних законів розвитку систем. У статті розглянуто концепцію інвестиційно-інноваційного механізму підтримки конкурентоспроможності підприємств, визначено компоненти інвестиційної та інноваційної діяльності.
Промисловий сектор займає особливе місце в економіці країни. Конкурентоспроможність підприємств галузі вимагає постійного вдосконалення технологічних аспектів. Це можливо лише шляхом впровадження результатів НДДКР. Проаналізовано стан функціонування промислових підприємств та визначено тенденції інноваційних та інвестиційних процесів у машинобудівній галузі України. Аналіз показав, що галузеві наукові установи мали низький рівень підтримки фінансування в період запуску ринкових відносин.
Спираючись на результати цього дослідження, автори конкретизують системні компоненти механізму інвестицій та інновацій для підтримки конкурентоспроможності промислових підприємств. Така структура моделі дозволяє адаптувати механізм інвестицій та інновацій до динамічного середовища, дає можливість контролювати несприятливі тенденції в діяльності промислових підприємств, зробити конкурентоспроможність більш досяжною та підвищити обсяг та ефективність економічної діяльності шляхом залучення коштів.
46
Дейнега О.В. "СПЕЦИФІКА МЕХАНІЗМУ ЗАДОВОЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТРЕБ ПРОМИСЛОВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ НА РИНКУ В2В". Економічний форум 1, № 3 (17 грудня 2019): 120–28. http://dx.doi.org/10.36910/6765-2308-8559-2019-3-18.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті ідентифікована суть інформаційних потреб індивідів та підприємств. Сформовано ієрархію інформаційних потреб підприємств, що базується на врахуванні рівня їх розвитку. Досліджено відмінності у структурі каналів отримання маркетингової інформації промисловими підприємствами на ринку В2В залежно від масштабів їх діяльності. Розглянуто ключові тенденції розвитку інформаційних послуг на світовому ринку B2B. Проаналізовано рівень задоволення інформаційних потреб промисловими підприємствами за рахунок застосування традиційних та електронних носіїв інформації. Розроблено рекомендації щодо засобів задоволення інформаційних потреб промисловими підприємствами різних масштабів діяльності.
47
Сосновська, О. О., та Л. В. Деденко. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЦИКЛІЧНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1 (23 червня 2019): 229–45. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2019.229-245.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено, що циклічність є характерною ознакою функціонування сучасної економіки. Економічні цикли слід досліджувати на прикладі регіонів, галузей, окремих підприємств та країни. Розглядаючи стійке функціонування підприємства в умовах циклічності слід враховувати життєвий цикл кожного з елементів економічної системи. Доведено, що належний рівень економічної безпеки підприємства є необхідним фактором забезпечення його стійкого функціонування в умовах циклічних проявів економіки. Вивчення характерних особливостей щодо впливу фаз економічних циклів на ефективність діяльності підприємств є важливим завданням для досягнення цільових орієнтирів в умовах невизначеної економічної динаміки.
48
Bochko, O. Yu, та U. V. Rosola. "АНАЛІЗУВАННЯ РИНКУ НЕРУХОМОСТІ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (30 листопада 2021): 77–86. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.77-86.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття розкриває стан ринку нерухомості України загалом та Волинської області. Актуальність дослідження ринку нерухомості зумовлена тим, що він характеризується нерівномірним розвитком його сегментів, недостатнім рівнем державної підтримки та необхідністю високого рівня платоспроможності споживачів, а це в свою чергу викликає зацікавленість різних державних органів, верств населення, організацій до вивчення даної проблеми. Метою написання статті є дослідити стан ринку нерухомості України загалом та Волинської області зокрема. В процесі написання статті авторами було використано наступні методи дослідження: індуктивний, дедуктивний – для збору, обробки та обґрунтування загальної кількості будівельних підприємства, які функціонують у Волинській області; економічного аналізу та порівняння – для аналізування ринку нерухомості України загалом та Волинської області; графічний – для наочного відображення динаміки зміни індексу цін на первинному та вторинному ринку житла в Україні за 2015-2020 рр., а також при унаочненні обсягу реалізованих послуг сфери нерухомості у Волинській області; абстрактно-логічний – для теоретичних узагальнень і формування висновків. Досліджено динаміку зміни індексу цін на первинному та вторинному ринку житла в Україні за 2015-2020 рр, що вказує на постійні темпи зростання цін, особливо у 2020р. Охарактеризовано ринок нерухомості Волинської області за наступними напрямами: економічні характеристики галузі, аналіз конкурентів та конкурентного середовища, рушійні сили, конкурентна позиція основних гравців (стратегічних груп), ключові фактори успіху, перспективи галузі і її загальна привабливість. Систематизовано будівельні підприємства, які працюють на території Волинської області. Подано динаміку обсягу реалізованих послуг сфери нерухомості у Волинській області. Досліджено вплив чинників на попит та пропозицію ринку нерухомості. Наукова новизна статті полягає у новизні отриманих у процесі його проведення результатів щодо останніх тенденцій ринку нерухомості Волинської області. Поширена інформація сприятиме більш ґрунтовному розумінню сучасного стану та розвитку ринку нерухомості.
49
Паленичак О.В. "КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ ТА ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ". Економічний форум 1, № 1 (10 лютого 2020): 41–46. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-1-6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано рівень конкурентоспроможності аграрних підприємств на регіональному рівні шляхом поєднання використання методу профілів та матричного методу БКГ; виявлено дуже міцний кореляційний зв’язок (0,99) між площею сільськогосподарських угідь і одним із найважливіших показників конкурентоспроможності - прибутком на одиницю земельної площі. Обгрунтовано необхідність розвитку органічного сільського господарства, як перспективного напряму підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств.
50
Колянко, О. В. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОРПОРАТИВНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 60 (3 липня 2020): 25–29. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-60-04.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття розглядає особливості державного регулювання корпоративних відносин з точки зору створення організаційних засад функціонування підприємств корпоративної форми власності в умовах ринко-вих відносин. Інституційні процеси, що мають місце сьогодні у національній економіці України, багато в чому пов’язані з формуванням механізму державного управління корпоративними відносинами з урахуванням сучас-ного типу трансформаційної ринкової економіки. Одним із найважливіших елементів зовнішнього середовища корпоративного управління є державне регулювання корпоративного сектора. У цілому державне регулювання як один із напрямків корпоративного управління виходить за межі безпосереднього управління державними підприємствами та господарськими товариствами корпоративного виду. Створюючи цілісну організаційно-правову базу функціонування економіки, держава так чи інакше регулює різні сторони діяльності корпоратив-них підприємств. Регулювання здійснюється органами загальної та спеціальної компетенції. Такий підхід хара-ктерний для всіх країн і означає, що на рівні законодавчих органів видаються нормативні акти, які мають чинність закону і регламентують загальні основи функціонування корпоративного сектора. Дослідженням встановлено, що організаційно-правове регулювання функціонування корпоративних структур визначило на-ступні тенденції розвитку корпоративного управління: посилення вимог до розкриття інформації, підвищення ролі контролю власників за органами управління, посилення державного контролю за діяльністю корпорацій, розвиток законодавства щодо захисту прав дрібних акціонерів і кредиторів корпорації, посилення регламента-ції випуску акцій, змін статутного капіталу, підвищення уваги до питань реорганізації корпорацій. При цьому за період незалежного розвитку економіки України державне врегулювання корпоративних відносин стосува-лося питань внутрішньої побудови та функціонування корпоративних структур, взаємодії з іншими підприєм-ницькими структурами та органами державної влади, формування засад функціонування ринку цінних паперів.