Статті в журналах з теми "Рух населення"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Рух населення.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Рух населення".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Melnyk, V., А. Tarasenko, N. Cherniashchuk, К. Melnyk та S. Chukhrii. "Автоматизована система розкладу руху громадського транспорту." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 43 (16 червня 2021): 70–77. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2021-43-12.
Повний текст джерелаАнотація:
В даній роботі змодельовано, створено та реалізовано програмно-технічний комплекс автоматизованого розкладу руху громадського транспорту, розрахованого на українське місто з численністю населення в 200 тис. населення. На основі моделі створений спеціальний програмний додаток для автоматизованої побудови розкладу руху, включаючи всі маршрути та всі рейси виїзду в межах одного маршруту, з урахуванням зовнішніх та внутрішніх параметрів впливу на їх рух в різних ділянках маршруту, добових часових проміжках, з урахуванням пір року, робочого та вихідного днів і інших. В ході реалізації програмно-технічного комплексу в декількох обласних центрах доведено достовірність отриманих розкладів, рентабельну завантаженість маршрутних транспортних засобів, можливість моніторингу руху, реального графіка та ведення історії маршрутів.
2
Бєльська, Тетяна, та Максим Інкін. "ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ АСИМЕТРИЧНИХ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТО РІАЛЬНИХ ГРОМАД: КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ". Public management 15, № 5 (29 вересня 2018): 30–41. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2018-15-5-30-41.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропоновано нестандартні погляди на процес здійснення де- централізації в Україні. Проаналізовано процеси налагодження комунікації у новостворених громадах. Доведено, що ретельне планування і впроваджен- ня комунікативних стратегій є необхідним для прийняття управлінських рішень. Здійснюється воно через проведення інформаційних та просвіт- ницьких заходів з метою зростання рівня громадської культури, посилення самоорганізації населення, громадської активності.
Серед необхідних заходів пропонується: внести зміни в положення про старосту; визначити механізми взаємодії органу місцевого самоврядування об’єднаної територіальної громади і старост з органом самоорганізації насе- лення, розробити та затвердити Положення, в якому регламентувати проце- дуру створення та функціонування органу самоорганізації населення; в Ста- туті об’єднаної територіальної громади закріпити процедуру та визначити механізм участі в процесі прийняття рішень жителів периферійних населе- них пунктів, сприяти забезпеченню громадян, у т. ч. мешканців периферій- них населених пунктів, якісним інтернет-зв’язком, організувати проведення навчальних заходів з надання населенню базових знань по роботі з персо- нальним комп’ютером та в Інтернеті; створити окремий комунікаційний підрозділ органу місцевого самоврядування для сприяння функціонуван- ня та розвитку органів самоорганізації населення периферійних населених пунктів, забезпечення комунікацій між ними. Автори акцентують увагу на необхідності формування комунікативної політики органів місцевого само- врядування, з одного боку, та культури громадської участі мешканців терито- ріальних громад, з іншого боку, що має забезпечити прозорість і відкритість діяльності органів місцевого самоврядування, знижувати соціальну напру- женість та забезпечити подальший рух у сфері демократичних перетворень.
3
Джаман, В. "Природний рух населення України: динаміка і територіальні відміни". Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія географічна, Вип. 28 (2001): 185–87.
Знайти повний текст джерела
4
Калиниченко, Д. О. "Природний рух населення та дітородна активність (регіональний аспект)". Довкілля та здоров"я, № 2 (87) (2018): 75–79.
Знайти повний текст джерела
5
Яворська, В. "Природний і механічний рух населення України та її регіонів". Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Географічні науки, № 16 (265) (2013): 125–31.
Знайти повний текст джерела
6
Pogorielov, Anatolii. "ОБЛИЧЧЯ СМЕРТІ: ТЕРОР ПОЛІЦІЇ БЕЗПЕКИ ТА СД ПРОТИ НАСЕЛЕННЯ ГЕНЕРАЛЬНОЇ ОКРУГИ «МИКОЛАЇВ»". ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ: Український вимір 11 (15 грудня 2019): 87–128. http://dx.doi.org/10.33124/hsuf.2019.11.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Уперше детально розкривається структура і кадровий склад апарату Управління поліції безпеки та СД генеральної округи «Миколаїв», його роль у масштабному терорі проти цивільного населення регіону. Віднайдені конкретні прізвища співробітників керівного і рядового складу, які були ініціаторами чи безпосередньо причетними до арештів, катувань, конвоювання під час масових розстрілів і показових страт. Висвітлюються основні способи вербування, а також механізм створення розгалуженої агентурної мережі із місцевих колаборантів. Уточнені місця і процедура деяких страт єврейського і ромського населення. Вводяться до наукового обігу світлина другого шефа Управління поліції безпеки та СД генеральної округи «Миколаїв» штурмбанфюрера СС д-ра Леопольда Шпанна та фото інших співробітників нацистської спецслужби. Оприлюднено креслення місцерозташування основних будівель штаб-квартири поліції безпеки та СД у Миколаєві, схеми місць масових розстрілів. Складено поіменний список зондеркоманди, учасники якої займались ліквідацією слідів злодіянь співробітників досліджуваної окупаційної спецслужби в 1943–1944 рр. З’ясовано подальший маршрут руху співробітників поліції безпеки та СД після евакуації з Миколаїва в березні 1944 р.
Ключові слова: Миколаїв, поліція безпеки та СД, терор, цивільне населення, рух Опору, єврейське і ромське населення, колаборація, Голокост.
7
Popyk, Nadia. "УЧАСТЬ СТУДЕНТІВ ВУЗІВ В УКРАЇНСЬКОМУ ВОЛОНТЕРСЬКОМУ РУСІ (1992-2014 РР.)". Scientific notes on Ukrainian history, № 46 (10 липня 2019): 115–23. http://dx.doi.org/10.31470/2415-3567-2019-46-115-123.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає в аналізі дослідження студентського волонтерського руху в Україні. Висвітлено становлення волонтерської діяльності у соціальній, освітній та безпековій сферах України. З кінця ХХ ст. український соціум формує нове громадянське суспільство, яке реалізовує процеси соціально-правової держави. У роки незалежності в Україні виникли і розгорнули свою діяльність велика кількість громадських і благодійних організацій, які розв’язують актуальні для суспільства завдання: допомагають найбільш уразливим категоріям населення (інвалідам, літнім людям, дітям-сиротам, неблагополучним сім’ям тощо). Допомога населенню у морально-психологічній підтримці зростала та залежала від суспільно-політичного, економічного життя та безпеки України. До вирішення проблем, які стояли на шляху до демократично розвиненої держави, залучалися всі верстви населення, чи не найчисельнішими серед яких було студентство. У закладах вищої освіти України (ЗВО) серед студентства розвивається волонтерський рух. Його завданнями виступає соціально-педагогічна робота у різних напрямах, яка сприяє професійному становленню студентів, формує певні життєві позиції, сприяє їх саморозвитку та самореалізації. Вагомим внеском молоді у розвиток волонтерського руху є добровільна участь у зоні АТО студентів українських ЗВО. Адже кульмінаційним моментом розвитку волонтерської діяльності став кінець 2013 р. – початок 2014 р. У цей час на долю України випало не одне випробування: Революція Гідності, анексія Криму Росією, війна на Сході. У таких умовах чільне місце у житті студентства посіло військово-патріотичне виховання та волонтерська робота. Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, системності, україноцентризму, авторської об’єктивності та загальнонаукових методах. Наукова новизна полягає у дослідженні виникнення волонтерського руху в Україні та власному контексті участі у цьому процесі волонтерських організацій.
8
Кербікова, А., та О. Письменна. "ДІАГНОСТИКА ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 2-3 (6 квітня 2021): 35–40. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.001.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто демографічний стан окремих регіонів та країни в цілому. Природний рух та відтворення населення України має актуальне значення для визначення своєчасної позитивної або негативної демографічної ситуації в країні та на регіональному рівні.
9
Тичина, Іван. "ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ПРОСВІТЯНСЬКОГО РУХУ НА ВОЛИНІ ТА ВИНИКНЕННЯ ПЕРШИХ «ПРОСВІТ»". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 47–51. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Товариство «Просвіта» було засноване у Львові у 1868 році і швидко завоювало популярність серед мешканців Галичини. На Волинь просвітянський рух поширюється значно пізніше, у роки Великої війни. Відмінний від Гали- чини історичний розвиток Волині, входження останньої до складу Російської імперії не давали змоги поширити- ся просвітницьким ідеям у краї раніше. Лише в роки Першої світової війни, яка принесла із собою руйнацію не лише кордонів, а й імперій, стали можливими утворення на теренах Волині перших «Просвіт» та поширення їх діяльності в усьому регіоні. Перша «Просвіта» на Волині була заснована в містечку Мацеїв Ковельського повіту Волинської губернії. Її заснування пов’язане із перебуванням у Мацеєві українських Січових стрільців та відомого українського військового діяча Дмитра Вітовського. Саме Д. Вітовському вдалося організовувати відкриття на Волині мережі українських приватних шкіл та згуртувати інтелігенцію Мацеєва в просвітянський гурток, який і запо- чаткував просвітянський рух на Волині. За кілька років «Просвіти» рясною сіткою вкрили усю Волинь, їх популярність серед населення із року в рік зростала. «Просвіти» стали центрами культурно-мистецького життя та шкільництва українців. Однак утвердження на теренах Західної Волині Другої Речі Посполитої негативно вплинуло на просвітянський рух. Польська влада вважала волинські «Просвіти» експозитурою галицького національного руху і стала на шлях їх переслідування, аж до закриття «Просвіт» у краї. Відсутність єдиного об’єднавчого центру, відмова польської влади реєструвати статут Товариства призвели до повної ліквідації «Просвіт» на Волині уже на початку 30-х років ХХ століття.
10
Приліпко, Сергій. "ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КООПЕРАТИВНОГО РУХУ В УКРАЇНІ В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ ст." Public management 17, № 2 (27 лютого 2019): 241–52. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-241-252.
Повний текст джерелаАнотація:
Зазначено, що з метою подолання соціально-економіч- них проблем сільських громад і перебудови суспільного ладу наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у різних регіонах України поширення набув коопе- ративний рух, який згодом став загальнодержавним соціально-економічним явищем. Формування обслуговуючої кооперації здійснювалось через ство- рення сільськогосподарських товариств та їх об’єднань у кооперативні спіл- ки, союзи та центри розвитку. Доведено, що становлення кооперативного ру- ху не відбувалося без втручання органів державної влади, які крім прийняття відповідних нормативних документів, постійно намагалися нав’язати грома- дам партійну ідеологію через співпрацю з кооперативною системою. Встановлено, що кооперативні установи впливали на політичне життя країни че- рез фінансування партій та проведення агітаційної роботи серед населення.
З’ясовано, що поширення кооперації відбувалося через масове здійснен- ня кооперативами та їх інституціями культурно-просвітницької, інформа- ційно-консультативної та освітньої роботи. Зокрема, особлива увага при- ділялася створенню кооперативних гуртків, шкіл, бібліотек, проведенню демонстраційних показів і виставок, організації прокатних станцій сільсько- господарської техніки й обладнання.
Резюмовано доцільність врахування історичного досвіду становлення і розвитку кооперації як соціально-економічного явища у державі за сучас- них умов проведення реформи децентралізації повноважень влади та по- яви сільських об’єднаних територіальних громад. Зазначено, що для успішно- го розвитку сільських територій України слід зосередити увагу на основних ідеологічно-організаційних засадах відродження і розвитку українського ко- оперативного руху, вихованні національно свідомих членів суспільства, під- вищенні культурно-освітнього та фінансово-економічного рівня населення.
11
Терець, В. "Природний рух населення й депопуляція в Україні на тлі європейської демографічної ситуації". Україна: аспекти праці, № 4 (2010): 19–23.
Знайти повний текст джерела
12
СОФ’ЯК, Наталія. "ПОЛЬСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ НА ПОДІЛЛІ В 1863–1864 рр." Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 31 (28 грудня 2018): 87–97. http://dx.doi.org/10.15330/gal.31.87-97.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються причини поразки Січневого польського повстання 1863–1864 рр. на Поділлі та ставлення до нього місцевого населення. Незважаючи на спроби повстанців поширити визвольний рух у Подільській губернії, їхні плани не мали шансів реалізуватися. Розглянуто заходи подільського губернатора для придушення повстання з метою залучити українських селян на бік російського царизму. Проаналізовано “Золоту грамоту” 1863 р., видану організаторами повстання для втягнення селянства до визвольної боротьби поляків, а також протистояння місцевого українського селянства і польських повстанців.
Російський уряд видав низку законодавчих актів, щоб придушити Січневе повстання. Одним з найважливішим заходів було створення сільських караулів для протидії польській збройній боротьбі. Вони виявилися досить ефективною силою через критичне ставлення до польських великодержавних ідей, спроб відновлення колишньої Речі Посполитої, в кордонах до 1772 р.
Ключові слова: польське повстання, Поділля, польська шляхта, російський царизм, поміщики, поляки, подільський губернатор.
13
Dashko, V. V. "Становлення польського руху опору в Західній Україні на початку Другої світової війни". Grani 19, № 2 (28 лютого 2016): 100–104. http://dx.doi.org/10.15421/1716030.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено характер радянської тоталітарної етнополітики та її вплив на зародження польського руху Опору в Західній Україні на початку Другої світової війни. З’ясовано основні чинники формування активних протестних настроїв частини польського населення на західноукраїнських територіях, що відійшли до СРСР внаслідок поділу Польщі в результаті реалізації пакту Молотова-Ріббентропа. Визначено категорії осіб польської національності, що були невдоволені репресивною сталінською політикою 1939-1941 рр. та стали тим соціальним середовищем, у якому остаточно сформувався рух опору тоталітарному і, зокрема, антинародному, по відношенню до польського етносу, режиму та з середовища якого згодом з’явилися активісти даного руху. Зроблено аналіз діяльності радянської влади на окупованих територіях колишніх «Всходніх Кресув» Другої Речі Посполитої та встановлено основні фактори, що призводили до невдоволення жорсткою політикою радянської влади по відношенню до колишніх державних службовців, військових осадників та служителів Римо-католицької церкви. Досліджено етапи та визначено особливості становлення польського руху Опору на колишніх територіях Східної Польщі, окупованих у 1939 р. СРСР та до окупації цих земель у 1941 р. фашистською Німеччиною. Описано зародження та діяльність перших польських підпільних збройних формувань на території Західної України.
14
D.O., Kalynychenko. "Natural movement of the population and childbearing activity (regional aspect)." Environment & Health, no. 2 (87) (April 2018): 75–79. http://dx.doi.org/10.32402/dovkil2018.02.075.
Повний текст джерела
15
I.M., Chaika. "NATURAL INCREASE AND AGE-SEX STRUCTURE OF UKRAINIAN RURAL POPULATION: REGIONAL TRENDS OF INTERACTIONS." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Geographical Sciences, no. 14 (July 22, 2021): 19–29. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-7391/2021-14-3.
Повний текст джерелаАнотація:
The demographic problems of rural areas are interrelated with economic, social, and even political issues. Therefore, given the relevance of the topic, the article analyzes the demographic situation in rural areas based on indicators of natural reproduction and age-sex structure of the population. It should be noted that data processing in smaller administrative entities creates advantages for monitoring positive or critical trends and reflects a more contrasting state of the demographic situation. The research article describes the differentiation of the natural population growth rate at the level of administrative raions. The map «Natural increase (decrease) rate of the Ukrainian rural population in 2018» is presented for its visual display. Characteristic interregional differences in age structure can be traced on compiled histograms. Correlation between birth rates, mortality rates, and population share in age categories: 0–15, 16–59, 60 years and older is calculated to assess the interactions of natural movement and age-sex structure. The comparison of the data of the mean and median age by regions was performed to analyze the age structure of the rural population. The balanced sex structure in settlements is both an important factor and a result of the demographic situation. Therefore, the shares of the male and female population for each age group and in all regions of Ukraine are calculated in the process of performing the practical part of the research (as of 2018). Assessment of territorial differences in the demographic burden is of great social importance. The result of the analysis of the population data set in each age group showed that the greatest demographic load exists in Chernihivska, Khmelnytska, Sumska, Vinnytska, Kyivska, Poltavska, Luhanska, Cherkaska, and Zhytomyrska regions. The obtained results of the analysis of the above-mentioned demographic parameters are summarized in the conclusions. Based on them, areas with a critical demographic situation in rural areas have been identified.Key words: rural population, age-sex structure, depopulation, natural population movement. Демографічні проблеми сільської місцевості взаємопов’язані з економічною, соціальною та навіть політичною проблематикою. Тому, з огляду на актуальність теми, у статті здійснено аналіз демографічної ситуації у сільській місцевості на основі показників природного відтворення та статево-вікової структури населення. Варто зазначити, що опрацювання даних на територіально менших адміністративних утвореннях створює переваги для моніторингу позитивних чи критич-них тенденцій та відображає більш контрастний стан демографічної ситуації. У дослідженні описано диференціацію коефіцієнта природного приросту населення на рівні адміністративних районів, а для її наочного відображення представлено картосхему «Природний приріст (скорочення) сільського населення України, 2018 р.». Характерні міжрегіональні відмінності вікової структури можна простежити на складених гістограмах. Для оцінки взаємовпливів природного руху та статево-вікової структури розраховано кореляцію між коефіцієнтами народжуваності, смертності та часткою населення у вікових категоріях: 0–15, 16–59, 60 років і старше. Також з метою аналізу вікової структури сільського населення виконано порівняння даних середнього та медіанного віку за областями. Збалансоване статеве співвідношення є водночас вагомим чинником і результатом демографічної ситуації. Тому в процесі виконання практичної частини дослідження розраховано частки чоловічого та жіночого населення для кожної вікової групи та у всіх районах України (ста-ном на 2018 рік). Важливе соціальне значення має оцінка територіальних відмінностей демографічного навантаження. Результат аналізу масиву даних чисельності населення у кожній віковій групі показав, що найбільше демографічне навантеження існує у Чернігівській, Хмельницькій, Сумській, Вінницькій, Київській, Полтавській, Луганській, Черкаській та Житомирській областях. Отримані результати вищезгаданих демографічних параметрів підсумовано у висновках. На їх основі виділено території із критичною демографічною ситуацією у сільській місцевості.Ключові слова: сільське населення, статево-вікова структура, депопуляція, природний рух населення.
16
Поварова, Наталя Миколаївна, та Людмила Анатоліївна Мельник. "РОЗВИТОК СИСТЕМИ ПРОСТЕЖУВАНОСТІ У М'ЯСНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ". Scientific Works 82, № 2 (15 лютого 2019): 17–23. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v82i2.1157.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі розглянуто нормативні документи, сучасні законодавчі, а також літературні джерела щодо ролі системи простежуваності для гарантування безпечності продуктів харчування. Показано, які існують важливі проблеми у сфері харчування, а саме: наявність продуктів харчування для різних верств населення та в необхідній кількості, раціональне харчування та забезпечення безпечних харчових продуктів. Представлені системи відстеження різних країн світу. Приведена схема системи простежування, яка дозволяє зробити управління виробництвом прозорим для підприємства. Відмічено, що простежуваність це рятівний жилет не тільки для споживача, адже також стоїть на захисті інтересів виробників харчових продуктів. У роботі представлений принцип єдиного трофологічного ланцюга, значимість якого полягає у взаємозалежної послідовності окремих ланок. Встановлено, що за допомогою системи можна запобігти великій кількості витрат, зменшити короткотривалі і фінансові витрати і збільшити ефективність виробництва, відслідковувати рух, місцезнаходження і стан виготовленої продукції на всіх етапах виробництва, обробки і розподілу.
17
Шологон, Лілія. "Русофільський рух в Галичині в другій половині XIX – початку XX століття: Спроба джерелознавчого аналізу". History Journal of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University 1, № 51 (3 березня 2021): 87–96. http://dx.doi.org/10.31861/hj2020.51.87-96.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті зроблено спробу дати оцінку русофільському руху в Галичині другої половини ХІХ – початку ХХ ст. на основі різних концепцій дослідників, що його досліджували та аналізу архівних та опублікованих джерел. Авторка звернула увагу на зміст статутів русофільських товариств – «Галицько-руської матиці», Товариства імені Качковського, Руського народного інституту «Народний дім», Руського видавничого товариства, програму діяльності Руської народної партії, інформаційні звіти про роботу громадських об’єднань, спогади, громадсько-політичну періодику, наукові видання русофільських товариств «Галицький історичний збірник», «Науковий збірник», «Літературний збірник», «Науково-літературний збірник». Встановлено, що впродовж 1853–1908 рр., було опубліковано 60 русофільських наукових збірників, рівень популярності яких серед населення низьким. На основі проаналізованих джерел зроблено висновок про те, що головним завданням русофільського руху, який фінансувався Російською імперією, було розповсюдження літератури мовою близькою до російської, складним етимологічним правописом, повне заперечення права українського народу на власну мову, культуру, національну ідентичність, політичну самостійність. Якщо у середині ХІХ ст. москвофільська пропаганда знаходила чимало прихильників у Галичині на противагу полонізації краю, з мовчазної згоди центральної влади у Відні, то вже на початку ХХ ст. симпатії українців краю були на стороні головних опонентів русофілів – народовців та радикалів. Їх ідеї поділяли провідні громадсько-політичні діячі, вчені, літератори – Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський, Михайло Драгоманов, Михайло Павлик. Початок ХХІ ст. в черговий показав несприйняття концепції «русского мира» переважною більшістю українців, що надали перевагу західноєвропейським культурним та політичним цінностям.
18
ПАЙДА, Юрій, та Ярослав ПОПЕНКО. "ЛЬВІВСЬКИЙ СИНОД 1891 р.: ПЕРЕДУМОВИ ПРОВЕДЕННЯ, ХІД ТА РІШЕННЯ". Східноєвропейський історичний вісник, № 21 (24 грудня 2021): 59–67. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.21.246918.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження. Здійснити системний аналіз передумов, ходу та рішень Львівського синоду 1891 р., визначити його вплив на модернізацію греко-католицької церкви та канонічного права наприкінці ХІХ – на почату ХХ ст. Методологія дослідження. Міжгалузевий характер роботи з поєднанням у ній релігійного, культурного, соціального й правничого аспектів зумовило комплементарний підхід до вибору методів дослідження, обираючи які, автори враховували їхню відповідність таким критеріям, як ефективність та надійність. Під час дослідження використано низку підходів: діалектичний, описовий, історичний, формально-юридичний та порівняльно-правовий. Наукова новизна полягає у тому, що в статті окреслені причини, хід та значення проведення Львівського синоду 1891 р., який мав не лише суто релігійне значення для оновлення та модернізації церкви, а й сприяв активізації та консолідації всього визвольного руху українців за національне відродження наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Висновки. Рішення Львівського синоду мали позитивне значення як для церкви, так і загалом для українського населення. З-поміж “непрямих” наслідків синоду можна виокремити активізацію всього українського суспільно-політичного життя Галичини впродовж останніх десятиліть XIX – на початку ХХ ст. Зокрема, місцевий громадський рух почав набувати більш організованого характеру з визначеним національним забарвленням. Львівський синод 1891 р. став важливим джерелом для партикулярного права української греко-католицької церкви. Хоча серед синодальних отців виділялися дві “внутрішні течії”, такі як консервативна та реформаторська, проте їх деколи полярні позиції не розкололи синод, а навпаки, додали йому самобутності.
19
КОЧИНА, Анастасія. "ОЦІНКА ВПЛИВУ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ НА ІНТЕНСИВНІСТЬ РУХУ ТРАНСПОРТНИХ ПОТОКІВ НА АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРОГАХ ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 1, № 16 (19 травня 2021): 74–81. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v1i16.510.
Повний текст джерелаАнотація:
Робота присвячена розробці ефективних методів прогнозування інтенсивності руху транспортних потоків поблизу населених пунктів різних груп поселень. Аналіз літературних джерел показав, що розробка техніко-економічних обґрунтувань та проектів будівництва та реконструкції автомобільних доріг, формування проектів організації дорожнього руху ґрунтується на закономірностях формування транспортних потоків. Точність прогнозування інтенсивності транспортних потоків може значно знижуватись поблизу великих міст, це пов'язано з особливостями формування вантажних та пасажирських потоків на підходах до великих міст, величина яких зростає по мірі наближення до міста. Пошук залежності між фактичним значенням інтенсивності руху та місцем визначення її відносно розташування ділянки до центру міста (населеного пункту) дозволяє оцінити ступень впливу міста на її величину. Результат досліджень полягає в встановленні математичного опису залежності між інтенсивністю транспортних потоків і відстані до центру міста, який надано у вигляді перетворення з використанням відстані, як основи, що приводить до збільшення зв'язку між ними. Тіснота зв'язку між інтенсивністю руху транспортних потоків і відстанню до центру міста встановлена не тільки для великих міст, а також для середніх і малих міст. Встановлений взаємозв'язок носить показниковий характер для всіх груп поселень з різною чисельністю населення та підтверджує вплив населених пунктів на інтенсивність руху транспортних потоків поблизу них. Дослідження показали, що результат оцінки впливу населених пунктів на інтенсивність руху транспортних потоків з достатньої точністю описується регресійними рівняннями, в яких як змінні виступають параметри, які характеризують населені пункти, а саме віддаленість від центру населеного пункту та чисельність населення. Статистична оцінка отриманих моделей свідчить про допустимість їх використання для прогнозування інтенсивності транспортних потоків поблизу населених пунктів.
Ключові слова: інтенсивність руху, транспортний потік, ступень впливу, відстань, кореляція, група поселень, чисельність населення, модель.
20
Хома, Іван. "УЧАСТЬ СТАРШИН АРМІЇ УНР У ВІДРОДЖЕННІ ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ ЛЬВОВА (серпень 1920 – вересень 1921 рр.)". Problems of humanities. History, № 8/50 (28 грудня 2021): 133–48. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.8/50.240969.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. На кінець липня 1920 р. декілька осередків старшин армії УНР та УГА, які перебували в Празі, не покладали надій, що союзні польсько-українські війська здобудуть перемогу проти Червоної армії та відвоюють частину території УНР. Ці питання були предметом обговорення в Празі наприкінці липня 1920 р. на засіданні Стрілецької ради та 2–3 серпня «З՚їзду відпоручників українських військових частин і організацій за кордоном». За результатом цих зустрічей січові стрільці Армії УНР, що координувався Стрілецькою радою, прийняв рішення повертатися до Галичини і там облаштовувати організаційні засади для продовження боротьби за відродження української державності. Вже в середині серпня 1920 р. до Львова з Праги приїхала група старшин січових стрільців. Серед них у подальшому ключовими постатями стали М. Матчак, В. Кучабський та Я. Чиж. Після повернення до Львова їм не вдалося відразу організувати підпільну військову організацію. Розібравшись з громадсько-політичними настроями, сконцентрували свою публічну діяльність на боротьбі за право українців вчитися в університеті без національного приниження та відкриття українського університету у Львові. Цей напрям став добрим прикриттям для підпільної роботи зі створення військової організації. За декілька місяців вони відновили діяльність «Українського студентського союзу», «Академічної громади» та інших студентських товариств. Упродовж року організовані цими товариствами різні заходи стали головними громадсько-політичними подіями українського населення міста, які привернули увагу польської влади. Методологічною основою статті є принципи історизму, об՚єктивності та критичного підходу. Наукова новизна. Уперше акцентовано увагу на тому, що відроджений український студентський рух, як і загалом громадсько-політичне життя у Львова після поразки визвольних змагань, це результат діяльності старшин українських армій. До наукового обігу введено низку невідомих та маловідомих фактів. Висновки. Український студентський рух за право навчатись у Польщі без національного приниження і боротьба за відкриття українського університету у Львові організували й очолювали старшини Армії УНР. Події, пов՚язані з цим рухом, стали головними ознаками відродження українського громадсько-політичного життя в окупованому поляками Львові з осені 1920 р. і до вересня 1921 р.
21
Лєнь, Т. В. "ПРАВА РІВНОСТІ: БОРОТЬБА ТРИВАЄ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 3 (18 лютого 2022): 58–63. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано історичний огляд світового й українського жіночого руху за свої права як ідеї становлення та розвитку правової рівності чоловіків і жінок та сучасні реалії правового забезпечення жінок в Україні. Поява фемінізму цілком закономірна, оскільки пов’язана не тільки із соціально-економічними змінами, а й зі зростанням жіночої свідомості, намаганням жінки знайти своє місце у світі, що змінюється, та бажанням змінити ступінь впливу жінки на суспільство. Феміністичний/жіночий рух вніс зміни до законодавства на користь жінок. Незважаючи на декларовані права особи незалежно від статі, у реаліях вони не дотримуються. Упередження та гендерна дискримінація продовжують панувати. Жінки та чоловіки мають нерівний доступ до соціальних статусів, ресурсів, привілеїв, престижу, влади. Інтеграція української держави у світове співтовариство потребує переосмислення ролі та місця жінки у суспільстві та її рівноправної участі в усіх сферах життя, зокрема у політиці та державотворенні, проте сучасне становище чоловіків і жінок у суспільстві, гендерні стереотипи населення, офіційна гендерна політика свідчать про те, що це станеться нескоро. Підставою для такого висновку є стан гендерних відносин в економічній, соціальній, правовій і політичній сферах українського суспільства, а також стан суспільної свідомості, котрий досі успішно відтворює низку глибоко вкорінених гендерних стереотипів. У суспільстві існує подвійний стандарт оцінок соціального внеску людини залежно від статі, різна оцінка мотивації для чоловіків і жінок (публічні зобов’язання перед суспільством для чоловіків; безкорисливі, особистісні, мотивовані сімейними обов’язками для жінок). Враховуючи проблему впровадження механізму забезпечення рівних прав чоловіків і жінок, Україна отримала новий виклик – Партнерство Біарріц. У рамках Партнерства Кабінет Міністрів України підтримав План реалізації зобов’язань. Визначено цілі та пріоритети реалізації у рамках Партнерства. Налагоджено внутрішнє партнерство з Урядом і міжнародними колегами. Приєднання України до Партнерства Біарріц є визнанням зусиль України щодо сприяння досягнення рівних прав і можливостей для чоловіків і жінок.
22
Прийма, О. Б., В. В. Стибель та І. Я. Мазур. "ОСОБЛИВОСТІ ЕКЗОГЕННОГО РОЗВИТКУ ТРИХУРИСІВ, ВИДІЛЕНИХ ВІД ДОМАШНІХ КІЗ (CAPRA HIRCUS LINNAEUS, 1758)". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2019): 198–204. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.25.
Повний текст джерелаАнотація:
У багатьох країнах світу козівництво є важливою традиційною та стратегічною галуззю еко-номіки, що зумовлено її поліпродуктивністю. Ця галузь забезпечує населення найбільш цінними про-дуктами харчування – молоком і м’ясом, а переробну промисловість – сировиною. Також сприяє ін-тенсивному використанню земельних ресурсів та формуванню продовольчої безпеки населення Укра-їни на основі створення необхідних державних резервів тваринницької продукції. Дослідження вико-нували в лабораторії кафедри паразитології та іхтіопатології Львівського національного універси-тету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького. Яйця Trichuris ovis виділяли з гонад самок трихурисів, збір яких проводили методом повного гельмінтологічного розтину товстого відділу кишечника загиблих або вимушено забитих кіз. За результатами проведених досліджень встановлено, що яйця нематод кіз T. ovis в лабораторних умовах незалежно від температурного режиму проходять 7 стадій ембріогенезу: протопласта, утворення двох бластомерів, утворення трьох і більше бластомерів, бобоподібного зародка, пуголовки, формування личинки, утворення рух-ливої личинки. Доведено, що терміни розвитку яєць до інвазійної стадії та ступінь їкьої життєзда-тності залежить від температури культивування. Найбільш оптимальним режимом для розвитку яєць T. ovis in vitro виявилася температура 20 °С, за якої їхня життєздатність становила 85,33±1,53 %. При цьому зупинку в розвитку та загибель спостерігали у 14,67±1,53 % яєць триху-рисів цього виду. За умови температурного режиму 24 °С та 28 °С кількість яєць з інвазійною личи-нкою, що утворювалися в культурі, зменшувалася і становила 83,33±1,20 та 78,33±2,03 %. Припиня-ло свій розвиток відповідно 16,67±1,20 та 21,67±2,03 % яєць. Водночас зі збільшенням температур-ного режиму терміни завершення ембріогенезу скорочувалися. За температури 20 °С розвиток за-кінчувався за 39 діб і був найбільш тривалим. За температури 24 °С утворення інвазійних яєць відбу-валося за 30 діб, а за температури 28 °С – за 27 діб. Залежно від температурного фактору стадія протопласта відбувалася впродовж 1–18 діб, утворення двох бластомерів – 3–18 діб, трьох і більше бластомерів – 3–21 доби, бобоподібного зародка – 6–30 діб, пуголовки – 12–33 діб, формування личи-нки – 15–36 діб, утворення рухливої личинки – 18–39 діб.
23
S., Vodotyka, and Chaura I. "KHERSON JEWS OF THE MID-NINETEENTH CENTURY IN TRAVEL NOTES." South Archive (Historical Sciences), no. 34 (October 7, 2021): 10–15. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2021-34-2.
Повний текст джерелаАнотація:
The article is devoted to analyzing the Kherson Jewish community in the middle of the XIX century. The presentation is based on a comprehensive study of the two-volume work of Alexander Schmidt, "Materials for Geography and Statistics of Russia. Kherson province". Source criticism shows that the work contains a significant amount of reliable information on the history of individual ethnic groups of Kherson in the mid-nineteenth century, which allows us to consider it as a reliable historical source.The primary attention author pays to the issues of the demographic and social structure of the Jewish community. The number, sex component, population movement, social status were analyzed. The role of Jews in the city’s economy, especially in the functioning of a market economy, is highlighted. The article shows the peculiarities of the culture and way of life of the Kherson Jews, their interaction and relations with other ethnic groups.The author proves that the XIX century was the time of the highest rise, the acme in the history of the Jewish community of Kherson, and the Jews significantly determined the city’s face. Their number grew faster than other ethnic groups, they predominated among the wealthiest Kherson citizens, and their business activities contributed to the progress of Kherson.Key words: Kherson, the Jewish community, A. Schmidt, the interaction of ethnic groups. Стаття присвячена аналізу єврейської громади Херсона середини ХІХ ст. Виклад базується на комплексному дослідженні двотомної праці Олександра Шміта «Материалы для географии и статистики России. Херсонская губерния». Джерелознавча критика свідчить, що праця містить значний обсяг достовірної інформації з історії окремих етносів населення Херсона серед-ини ХІХ ст., що дозволяє розглядати її як надійне історичне джерело.Головну увагу приділено питанням демографічної та соціальної структури єврейської громади. Проаналізовано чисельність, статеву складову, природний і механічних рух населення, соціально-становий статус. Висвітлено роль євреїв в економіці міста, передусім у функціонуванні ринкового господарства. Показано особливості культури та побуту євреїв Херсона, їх взаємодія і стосунки з іншими етнічними групами.Доведено, що саме ХІХ ст. стало часом найвищого піднесення в історії єврейської громади Херсона, причому євреї у значній мірі визначали обличчя міста. Їхня чисельність зростала випереджаючими темпами порівняно з іншими етнічними групами, вони переважали серед найзаможнішого прошарку херсонців, а їхня діяльність у сфері бізнесу сприяла поступу Херсона. Ключові слова: Херсон, єврейська громада, О. Шміт, взаємодія етносів.
24
Zinkevych, Vasyl I. "МЕТАМОРФОЗИ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ІНДУСТРІАЛЬНОЇ ОСВІТИ У ГОРИЗОНТІ ЇЇ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ". Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 3, № 1 (8 липня 2020): 36–43. http://dx.doi.org/10.15421/342004.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізується процес саморозгортання явища управління в контексті життєвого циклу системи індустріальної освіти. Доводиться, що на етапі зростання відбувається пошук форм організації управління у відповідності до ментальності народу і практики національної держави; на етапі зрілості менеджмент освіти досягає своїх завдань завдяки стандартизації, спеціалізації, синхронізації, концентрації, максимізації і централізації управління освітою; занепад системи супроводжується надмірним і жорстким адмініструванням, що веде до консервації віджившої свій час системи індустріальної освіти. Організаційні проблеми в управлінні системою індустріальної освіти полягають у тому, що, по-перше, процес індустріальної освіти вичерпав себе остаточно, на його долю залишається лише фахова підготовка робочої сили для обслуговування наявних продуктивних сил, що були створені на попередніх етапах; по-друге, процес виокремлено від навчання і виховання молодого покоління населення планети, оскільки воно інтуїтивно бажає вчитись новому змісту освіти і жити в умовах інформаційної доби; по-третє, у арсеналі соціального управління сучасності немає навіть адекватного інструменту на випадок занепаду соціальних систем, що ґрунтуються на суспільному поділі індустріальної праці; по-четверте, зруйнована основа саморегуляційного контуру соціальних систем, оскільки мораль індустріальної доби себе вичерпала і тим самим зробила добру справу – звільнила аксіологічний сегмент простору освіти для формування паростків нової моралі. Доводиться, що система освіти, почала відставати від ритму природного саморуху цивілізації. Вона не змогла довго утримуватись у стані гомеостазу, оскільки в рух прийшла підстава і умови. На цій високій напруженості, що склалася у системі індустріальної освіти, з одного боку, а з іншого – між нею і іншими підсистемами планетарного соціального організму, вона потрапила у стан кризи.
25
Харченко, Юлія Петрівна. "Домогосподарства та їх роль в інституціоналізації регіонального простору на засадах інклюзії". Економіка, управління та адміністрування, № 2(96) (7 липня 2021): 3–8. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-2(96)-3-8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено сутність концепту дослідження впливу домогосподарств як інституціонального базису на інклюзивний регіональний розвиток в умовах модернізації процесів державотворення в Україні. Вказано, що основою інклюзивного розвитку є рух знизу вгору, головною метою – побудова суспільства, пріоритетом – повне розкриття потенціалу людей і створення рівних можливостей для кожної людини завдяки доступній та якісній освіті, розвиненій інфраструктурі й послугам охорони здоров’я. Інклюзивність означає те, що таку категорію, як економічний розвиток, відчувають на собі більшість членів суспільства не через збільшення доходів і ВВП, а через розвиток людини, зниження її нерівності, підвищення особистого і суспільного добробуту. Інклюзивність економіки у ХХ столітті стала своєрідним оціночним явищем, яке надало реальних обрисів зростанню, розвитку чи споживанню, певним агрегованим показником, який бере до уваги не лише ВВП на душу населення, а й коефіцієнти розшарування суспільства за доходами і розподілом багатства, рівнем бідності, рівнем медіанного доходу та інших показників, що враховують наступність поколінь і сталий розвиток.
Автор статті підтримує думку вітчизняних науковців про те, що рівень інклюзивності розвитку слід розглядати через таку інституцію, як аналіз домогосподарства. Реальне становище домогосподарств, їх роль у системі економічних відносин постійно змінюється, адже їх розвиток залежить від ступеня модернізації продуктивних сил. У статті зауважено, що саме домогосподарства можуть стати інклюзивною інституцією, яка з одного боку є індикатором суспільної життєдіяльності, а з іншого впливає на інклюзивність регіонального розвитку, оскільки саме вони мають реальну можливість збільшувати власні доходи і цим самим підвищувати рівень родинного добробуту. Наголошено на необхідності вибудовування державної політики щодо сприяння росту всіх видів доходів. Визначено роль територіальних громад у задіянні громадського потенціалу для активізації інвестиційної діяльності та посилення використання внутрішніх ресурсів для підвищення темпів локалізації економічного простору.
26
Хлистун, O., М. Проскуріна, Л. Малоока, В. Мішкой, В. Коренев та А. Туз. "ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО КУЛЬТУРНОГО ПРОДУКТУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (31 березня 2022): 454–63. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3705.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Досліджено вплив глобалізаційних процесів на створення національного культурного продукту. Визначено, що глобалізація сприяє розширенню кордонів і створює виклики для створення національних культурних продуктів. На нинішній день культурний продукт забезпечує рух і розвиток суспільства, а також разом з його розвитком створюються нові цінності, нові потреби у населення та нові значення, а також нові культурні символи. Це висвітлено в Законі України «Про національний культурний продукт», який спрямований на стимулювання розвитку та підтримки української культури. На території України існує необхідність реформування державної підтримки розвитку культури і креативних індустрій. Як інституція, УКФ втілює нову модель України, яка отримує державну фінансову підтримку ініціатив у сфері культури і креативних індустрій. Продукти культури — це товари і послуги з особливими потребами, відзначено, що купуючи культурний продукт, споживач отримує враження та емоції Процес їх купівлі вимагає чіткого усвідомлення та певних зусиль від споживачів. Розкрито сутність довгострокової стратегії розвитку української культури — стратегії реформ. Вона зазнала змін, зумовлених появою нових внутрішніх структур і зв’язків. Висвітлено культурно-інформаційні процеси в умовах глобалізації. Культурна глобалізація — це новий етап інтеграційних процесів у світі, її процеси зачіпають усі сфери життя суспільства — від економіки і політики до культури та мистецтва.З розвитком культурно-економічного обміну між країнами в ринковому обігу бере участь дедалі більше товарів і послуг, ускладнюється галузева структура, збільшуються обсяги міжнародної торгівлі. Приплив ресурсів у цю сферу передусім є результатом зростання духовно-естетичних потреб людини в сучасному світі, посилення впливу культури на якість людського капіталу та економічне зростання. Визначено, що основними особливостями культурної продукції є: культурний продукт у формі товарів чи послуг, матеріальних чи нематеріальних; емоційна складова, що сприймається споживачем; супутні товари і послуги, що сприяють реалізації культурного продукту. Ключові слова: культура, глобалізація, культурний продукт, креативне виробництво, національний продукт, креативна індустрія. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 0; бібл.: 17
27
Yu.S., Mytrofanenko. "LEADERS OF THE INSURGENT MOVEMENT OF PRYDNYPROVYA (according to the materials of states ecurity bodies: a collection of documents) emphasis.: Yuri Pakhomenkov, Alexander Chepurko. Dnipro : Gerda, 288 p." South Archive (Historical Sciences), no. 35 (January 28, 2022): 24–30. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2021-35-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Purpose. The aim of the article is to analyze the book “Leaders of the Dnieper Insurgent Movement: a collection of documents”, published with the support of the South-Eastern Department of the Ukrainian Institute of National Memory. Methods. The author uses the method of scientific and logical criticism to analyze the author’s texts that supplement the collection of documents. The use of this method allows for a critical analysis of the author’s texts: introductory article, historical essay and archeographic preface. Results. It is established that the publication contains scientific novelty, as a significant part of the documents collected by O. Chepurko and Y. Pakhomenkov is introduced into scientific circulation for the first time. These materials contain 15 archival and criminal files of the leaders of the Dnieper insurgent movement, their brief biographical references. Much of the surnames were previously unknown to researchers. Organized documents make it possible to trace the methods of struggle of the punitive Bolshevik authorities against the insurgent movement in the Dnieper, to find out the attitude of the population to the members of the insurgent movement, to find out little-known facts. The authors outline the prospects for new research, modern interpretations and innovations in understanding the insurgency. Publications of future researchers of the period of liberation struggles and local historians. Сonclusions. Despite the critical remarks that are a mandatory element of any scientific criticism, the peer-reviewed work is a successful example of research work in archival institutions and is a valuable achievement of Ukrainian archeography of the Ukrainian Revolution of 1917–1921. The documents contained in the book open wide research perspectives for historians and local historians. The book was published with the support of the South-Eastern Department of the Ukrainian Institute of National Remembrance.Key words: Ukrainian revolution, ataman, insurgent movement, otamanshchyna, Dnieper region, archive, source, document, historiography. Метою статті є аналіз книги «Провідники повстанського руху Придніпров’я: збірник документів», виданої за підтримки Південно-Східного відділу Українського інституту національної пам’яті. Методи. Автор використовує метод науково-логічної критики для аналізу авторських текстів, що доповнюють збірник документів. Застосування такого методу дозволяє здійснити критичний аналіз авторських текстів: вступної статті, історичного нарису та археографічної передмови. Результати. Видання складається з двох частин: документів, які стосуються лідерів повстанського руху Придніпров’я, та аналітичних супровідних матеріалів: вступної статті, історичного нарису, археографічної довідки. Значна частина документів, зібраних упорядниками, вперше вводиться у науковий обіг. Це матеріали 15 архівно-кримінальних справ лідерів повстанського руху Придніпров’я, що супроводжуються короткими біографічними довідками. Більшість прізвищ раніше була невідомою для дослідників. Упо-рядковані документи також дозволяють простежити за методами боротьби каральних більшовицьких органів із повстанським рухом на Придніпров’ї; з’ясувати ставлення населення до учасників повстанського руху; встановити маловідомі факти з історії повстанства Придніпров’я. Окреслено перспективи нових досліджень, сучасних інтерпретацій та інновацій осмислення повстанства. Видання призначене для майбутніх дослідників періоду визвольних рухів та краєзнавців.Збірник документів доповнюють супровідні аналітичні матеріали. Саме вони стали предметом критики. Автор звертає увагу на не досить ґрунтовний аналіз історіографії проблематики повстанського руху на Придніпров’ї, термінологічні неоднозначності; викликає питання визначення хронологічних меж дослідження, зокрема його верхньої межі, аналіз окремих етапів повстанського руху на Катеринославщині містить фактографічні недоліки.Висновки. Попри критичні зауваження, що є обов’язковим елементом будь-якої наукової критики, рецензована праця – вдалий приклад пошукової роботи в архівних установах, тому є цінним здобутком української археографії періоду Української революції 1917–1921 рр. Документи, що містяться в книзі, відкривають широкі дослідницькі перспективи для істориків та краєзнавців. Ключові слова: Українська революція, отаман, повстанський рух, отаманщина, Придніпров’я, архів, джерело, документ, історіографія.
28
Malyavin, Y. V. "Особливості функціонування опозиційних політичних партій у сучасній Росії". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 4(144) (11 липня 2017): 24. http://dx.doi.org/10.15421/171756.
Повний текст джерелаАнотація:
У представленій статті охарактеризовано специфіку функціонування політичної опозиції в площині політичної системи сучасної Росії. Унікальність політичного життя визначає наявність політичної опозиції як один із механізмів забезпечення ефективності політичних інституцій всередині будь-якої держави. Можливість критично висловлювати думки на адресу політичних сил що мають законно визнане право на політичну владу в соціумі, це одна з ознак демократичного політичного режиму. Проте останнім часом у політичній системі деяких країн, які позиціонують себе як країни демократії, можна спостерігати за утисканням опозиційних сил або ж створення «керованих» чи «протоопозицій». На нашу думку, одним із прикладів діяльності такого виду опозиції є російська.Встановлено, що існуюча політична опозиція, яка діє в Росії, не є достатньо ефективною, через її сегментарність, внутрішні конфлікти і головне відсутність серед лідерів опозиції консолідуючої мети. Як наслідок, партія влади «Єдина Росія» та визнаний більшістю росіян політичний лідер – Президент РФ В. Путін застосовує всі методи протидії опозиції, зводячи нанівець протестні дії опозиціонерів. У статті виявлено, що сучасно політична опозиція має декілька груп серед яких виділяються «стара» частина так звана пострадянська представлена Г. Зюгановим, В. Жириновським тощо. Тобто ті постаті, які скоріше грають роль опозиції за правилами, які визначає партія влади. Молоде крило опозиціонерів, в якому постійно відбувається суперництво серед лідерів за право очолити рух і мати підтримку більшості електорату. Важливо розуміти, що окремо в опозиції Росії представлені ультраправі та радикальні течії, які позиціонують себе як об’єднувачі земель в єдину «Велику Русь». Але простежуючи організовані і проведені акції непокори з боку опозиційних сил, чітко простежується їх неефективність, діюча при владі політична еліта завжди на крок попереду, навіть коли застосовує силові методи для протидії мирним зібранням. Більш того, політична опозиція неготова до реального приходу до влади, це чітко видно через відсутність конкретних програм економічного реформування Росії виходячи не із закордонного досвіду, а із вітчизняної специфіки. Політичні акції у вигляді проведення проекту «Відкрита Росія» ще раз довели той факт, що опозиція відірвана від потреб потенційного електорату, якому виявилися необхідними не лише нові обличчя при владі, але й гарантії, що ці нові обличчя будуть здатні покращити соціально-економічне життя пересічного росіянина байдуже в якій частині Росії він мешкає. Доведено, що політична опозиція не враховує ментальність росіян, їх потяг не до м’якої демократії, а до лідера-господаря, захисника Вітчизни від зовнішньої загрози. У свою чергу правляча еліта і її лідер вдало й ефективно реалізують цей імідж на практиці і, незважаючи на погіршення економічних показників, утримують підтримку серед населення. Таким чином, російська політична опозиція є незрілою і переважно керованою з боку діючої влади.
29
Смутчак, З. В. "Генезис та особливості регулювання міграційного руху населення". Вісник післядипломної освіти. Серія "Соціальні та поведінкові науки", вип. 11 (40) (2020): 144–64.
Знайти повний текст джерела
30
Решетова, Г. І. "Оцінка стану міграційного руху населення в Україні". Менеджер. Серія "Економіка", № 2 (71) (2016): 66–76.
Знайти повний текст джерела
31
POPOVA Yu.,, CHUPRINA E. ,. TREGUBOV O. ,. "ПОТЕНЦІАЛ НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В РЕГУЛЮВАННІ МІГРАЦІЙНОГО РУХУ НАСЕЛЕННЯ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 83, № 2 (8 листопада 2019): 54–62. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.83-2-06.
Повний текст джерелаАнотація:
Доведено доцільність залучення неурядових організацій, якіпрацюють у міграційній сфері, до вирішення проблем, пов’язаних зінтеграцією та адаптацією мігрантів до приймаючого суспільства.Удосконалено методичний підхід до визначення напрямів залученнянеурядових організацій до регулювання міграційного руху населення.Запропоновано використання концепції міжсекторного партнерства тастворення української платформи і мережі неурядових організацій, якіпрацюють у сфері міграції.
The expediency of involving NGOs working in the migration field insolving issues related to the integration and adaptation of both migrants andthe host society is proved. The methodical approach to determining thedirections of involving NGOs in regulation of migration movement of thepopulation has been improved. The use of the concept of cross-sectoralpartnership and the creation of a Ukrainian platform and network of NGOsworking in the field of migration are proposed.
32
Ismailov, Said I., and Murodjon M. Rashitov. "Progress in the field of iodine deficiency disorders prevention in Republic of Uzbekistan (1998–2016)." Clinical and experimental thyroidology 12, no. 3 (March 9, 2017): 20–24. http://dx.doi.org/10.14341/ket2016320-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Несмотря на проводимые мероприятия, направленные на ликвидацию йододефицитные состояния в стране РУз остается зоной высокой распространенности ЙДЗ. Динамика к снижению йоддефицита была связана с активной работой по ликвидации йоддефицитных заболевания (ЙДЗ) – это обеспечение йодирующими установками и йодатом калия соледобывающих и солеперерабатывающих предприятий, проведение широкомасштабных санитарно-просветительских мероприятий среди различных слоев населения, государственных предприятий и частного сектора, проведение регулярного мониторинга содержания йода в соли и моче. В мае 2007 г. был принят закон РУз «О профилактике йододефицитных заболеваний». В настоящей работе приводится анализ йододефицитных состояний в РУз согласно рекомендациям ВОЗ, сентинельным методом. Согласно данным йодурии нормальные значения йодурии (100-300 мкг/л) наблюдались в 1998 году у 5,6%, в 2016 году у 77% населения. Оптимальный уровень потребления йодированной соли (15,0-55 мкг/г йодата калия) в 1998 году составлял 7,6 % и в 2016 году увеличился до 81 % среди населения. Распространённость эндемического зоба снизился от 70% в 1998 году до 31% в 2016 году среди населения РУз. Таким образом, отмечается заметное улучшение показателей ЙДЗ по сравнению с предыдущими годами. Однако целевые значения пока не достигнуты.
33
Ступак, О. Ю. "МОЛОДЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНА ГРУПА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 100, № 1 (28 квітня 2021): 257–69. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-100-1-257-269.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлена характеристика молоді як соціально-демографічної групи, та підкреслена відсутність чіткого обґрунтування, оскільки вона змінюється залежно від місця, віку, країн. Представники різних наукових течій вбачають свій потенціал у молоді: політологи розглядають її як інноваційний ресурс розвитку країни, соціологи – як соціокультурну спільноту, психологи – як групу з властивими їй психофізичними особливостями дорослішання особи. Кожній науці властива взаємодія з іншими науками, теоретико-методологічне доповнення концепцій, сумісне використання емпіричних даних досліджень. Особливостями соціального складу молодого покоління визначено: наявність значної частки молоді, яка не має у повному розумінні власного соціального статусу; соціальні особливості різних груп молоді визначаються безпосереднім включенням у масові рухи. Молодь як соціально-демографічна група (вік 14–35 роки) складає третю частину (27%) від загальної чисельності усього населення України. Водночас частка молоді в загальній чисельності населення нашої країни за останні п’ять років щодалі знижується. Така демографічна динаміка негативним чином впливає на відтворення населення в цілому та обмежує позитивні зміни в майбутньому. У сучасному європейському суспільстві серед форм участі молоді виокремлено: волонтерська робота; участь у різних формах неформальної освіти; навчання рівний-рівному; активна участь у діяльності молодіжних центрів, клубів та виконання обов’язків у них; консультації; різні рівні участі молодих людей у проєктах та заходах; молодіжні ради, парламенти, форуми. Аналіз вітчизняної молодіжної активності показав використання таких форм участі молоді: створення молодіжного центру; упровадження системи заходів з розвитку професійно-технічної освіти та працевлаштування молоді; навчання фахівців за програмою «Молодіжний працівник»; навчання координаторів студентських центрів праці за Програмою Британської Ради «Активні громадяни»; створення платформ молодіжного розвитку; участь в програмі Erasmus+; реалізація програми національно-патріотичного виховання та волонтерського руху.
34
Муромцева, Ю. І. "СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ НА ХАРКІВЩИНІ". Історія та географія, № 56 (2019): 110–16. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2019.56.15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуті основні демографічні чинники, що впливають на індустрію туризму у Харківському регіоні. Оскільки населення є одночасно виробником і споживачем туристичних послуг, проаналізовано стан демографічних процесів (народжуваності, смертності, природного руху й структури населення), які можуть бути загрозою або резервом туристичного потенціалу регіону. Виявлено негативні демографічні тенденції на Харківщині – зниження сумарного коефіцієнту народжуваності, природного приросту, зменшення частки осіб допрацездатного віку, які у короткій перспективі не становлять загрози для розвитку туристичного бізнесу, а також відхилення у гірший бік демографічних показників регіону відносно загальноукраїнських. Серед позитивних чинників розвитку туризму – Харківщина високо урбанізований регіон, що має додатне сальдо міграції та незначну динаміку зниження рівнів смертності населення.
35
Пінчук, Людмила. "ПРОТИСТОЯННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО ПІДПІЛЛЯ РАДЯНСЬКИМ ВИБОРЧИМ КАМПАНІЯМ 1946–1947 РР. (НА МАТЕРІАЛАХ КАМІНЬ-КАШИРСЬКОГО РАЙОНУ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ)". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 21–27. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.03.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі опрацьованих джерел та літератури автор досліджує особливості підготовки та проведення виборів до Верховної Ради СРСР, УРСР та місцевих органів влади у 1946–1947 роках у Камінь-Каширському районі, аналізує роль та завдання виборчих кампаній, звертає увагу на труднощі, з якими стикнулися радянські органи влади під час підготовки передвиборчих заходів та проведення безпосередньо самих виборів. Проаналізовано цілі та завдання кожної зі сторін конфлікту, а саме радянської адміністрації, силових структур: Міністерства державної безпеки, Міністерства внутрішніх справ, з одного боку, та представників українського національно-визвольного руху, з іншого боку. Простежено хід протистояння радянської влади та учасників українського національно-визвольного руху під час виборчих кампаній у районі та акцентовано на недемократичності та нелегітимності виборчого процесу. Зосереджено увагу на заходах радянського режиму, спрямованих на нейтралізацію активності ОУН та УПА під час проведення виборів. Охарактеризовано противиборчі операції націоналістичного підпілля, їх масштаб та динаміку. Прослідковано ставлення на позицію населення Камінь-Каширського району щодо виборів та їх легітимності, а також взаємодія населення з кожною зі сторін конфлікту. Зосереджено увагу на використанні цивільних обома сторонами конфлікту задля досягнення своїх цілей. Також у статті відображено заходи радянської влади щодо виселення мирних мешканців району, симпатиків національно-визвольного руху та самих учасників ОУН, УПА напередодні виборів. Виселення населення району було важливим чинником, який суттєво впливав на хід виборчого процесу. Таким чином радянська влада позбав- лялась «ненадійного елементу» напередодні виборів.
36
Кравченко, А. Ф., та Л. П. Шепелева. "ЭФФЕКТИВНОСТЬ И РЕНТАБЕЛЬНОСТЬ МАССОВОГО ПРОФИЛАКТИЧЕСКОГО ФЛЮОРОГРАФИЧЕСКОГО ОБСЛЕДОВАНИЯ НАСЕЛЕНИЯ НА ПРИМЕРЕ РЕСПУБЛИКИ САХА (ЯКУТИЯ), "Вестник Центрального научно-исследовательского института туберкулеза"". Вестник ЦНИИТ, № 1 (2021): 76–86. http://dx.doi.org/10.7868/s258766782101009x.
Повний текст джерелаАнотація:
За период наблюдения с 2010 по 2019 г. в Республике Саха (Якутия) отмечается устойчивая тенденция к снижению на 29,04% (p < 0,001) абсолютного числа впервые выявленных больных туберкулезом (ТБ) и повышение фактического охвата выполнением флюорографического (ФЛГ) обследования населения на 23,9% (p < 0,001). Увеличение доли охвата ФЛГ обследованием населения, подлежащего, но ранее не охваченного массовым профилактическим ФЛГ осмотром, за весь период наблюдения составило 51,8% (p < 0,001). Выявление больных ТБ из числа охваченных ежегодными профилактическими ФЛГ осмотрами увеличилось на 23,05% (p < 0,001), а также самообращение пациентов из числа ранее не охваченных ФЛГ обследованием снизилось на 39,5% (p < 0,05). При сравнительном анализе охвата населения плановым ФЛГ осмотром, который утверждается Министерством здравоохранения республики, и охвата фактическими ФЛГ обследованиями подлежащего населения не установлено существенных различий (p > 0,05) как на выявление больных ТБ при профилактических ФЛГ осмотрах, так и при самообращении пациентов в медицинские организации. Темп убыли выявления флюороположительных лиц в целом по республике составил 46,5% (p < 0,001). При этом выявление различной патологии органов грудной клетки (4540,50 ± 1306,91) оказалось в 14,3 раз выше, чем туберкулеза (337,87 ± 11,85). Выявление же туберкулеза (337,87 ± 11,85) и онкопатологии (226,50 ± 15,24) при проведении массовых профилактических ФЛГ осмотрах не имели существенных различий (p > 0,05). В целом выявление патологии органов грудной клетки (ОГК) при проведении массовых ФЛГ осмотров на 1000 обследований, за исключением ТБ, составило 8,20 ± 2,80 случаев, в то время как ТБ – 0,57 ± 0,90 (t = 7,90; p < 0,001). Ежегодно на ФЛГ обследование населения республики, без учета накладных расходов, в среднем было затрачено 169,9 млн руб., при обследовании флюороположительных лиц на установление заболевания ТБ – 4,7 млн руб. Таким образом, стоимость выявления одного больного ТБ без учета накладных расходов составила 545,4 тыс. руб. Профилактические ФЛГ обследования населения являются малорентабельными, но позволяют мониторировать в целом эпидемиологическую ситуацию по ТБ и своевременно принимать меры по ее стабилизации, косвенно отслеживать миграционные процессы населения.
37
Чвертко, Л. А. "Сучасні тенденції міграційного руху населення Східного Поділля та Центрального Придніпров"я". Актуальні проблеми економіки, № 4 (2007): 61–66.
Знайти повний текст джерела
38
Zborets, S. V., та H. O. Lebedeva. "Особливості етнополітичного розвитку населення підросійської України на межі ХІХ - ХХ ст." Grani 18, № 9 (21 липня 2015): 91–95. http://dx.doi.org/10.15421/1715182.
Повний текст джерелаАнотація:
У даній статті визначено особливості етнополітичного розвитку населення підросійської України. З’ясовано, що наприкінці ХІХ ст. український народ за своїм кількісним складом був одним з найчисельніших серед народів Європи. Особливо швидкими були темпи приросту протягом ХІХ ст. на тих українських землях, які перебували у складі Російської імперії. За матеріалами Першого загального перепису населення Російської імперії 1897 р., а також за іншими даними, у світі проживало близько 26,4 млн. українців. З того числа в Росії налічувалося 22 380,6 тис. осіб (84,46%), АвстроУгорщині —3 814,9 тис. осіб. (14,40%). Близько 215 тис. осіб (менше 1%) проживало поза межами обох імперій. В роботі простежено динаміку чисельності та розміщення як власне етнічних українців, так і населення України загалом. Охарактеризовано населення України з його значними відмінностями, зумовленими, насамперед, політичними й економічними факторами, пов’язаними з поширенням масової етносоціальної самосвідомості, пожвавленням і поширенням національного руху, створенням нової української культури, розвитком усіх галузей життя. Як за територією, так і за чисельністю серед населення національних меншин Російської імперії саме українці були провідною нацією. Серед основних складових, притаманних кожній нації, в українців чітко вираженими були літературна мова, багатовікові традиції, наявність власної інтелігенції.
39
Каденюк, Олександр. "ДІЯЛЬНІСТЬ ГРОМАДСЬКОГО ЕКОЛОГІЧНОГО РУХУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 11 (20 січня 2022): 565–68. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.24.12.2021.108.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті проаналізовано становлення громадських екологічних організацій та їх діяльність на передодні отримання незалежності України і в самому процесі державотворення. Визначено основні напрями екологічного руху, його участь у політичному житті суспільства які впливають на здійснення адекватної екологічної політики, що набуває для України особливої ваги, оскільки за умов державотворення від обраної державної стратегії у сфері екологічної політики, складовими якої є природокористування, якість довкілля й життя населення, залежать не лише економічне та національно-культурне відродження нації, а її майбутнє, ресурсний та інтелектуальний потенціал.
40
Еременко, Марина Михайловна. "Прогнозирование объемов инвестиций населения в жилищное строительство в республике Беларусь". Russian Journal of Housing Research 5, № 3 (30 вересня 2018): 323. http://dx.doi.org/10.18334/zhs.5.3.39240.
Повний текст джерелаАнотація:
Статья посвящена актуальной проблеме регионального развития – разработке методического инструментария, с помощью которого можно прогнозировать объемы инвестиций населения в строительство жилых домов. Методика была построена на основе логико-аналитических методов, а также многофакторного корреляционно-регрессионного анализа. Разработка указанной методики включила три основных блока. Первый блок предполагает составление максимально широкого перечня экономических факторов, определяющих величину результирующего признака. Во втором блоке осуществлен отбор факторов из имеющегося перечня и построена экономико-математическая модель. В третьем блоке проведена оценка точности модели. Апробация методического инструментария проведена на примере Республики Беларусь, для которой была разработана модель и составлен прогноз. В модель были отобраны такие факторы как доступность строительства жилья в виде отношения номинальной начисленной среднемесячной заработной платы к стоимости строительства 1 кв.м. жилья и денежные доходы в расчете на душу населения. Прогнозный показатель по полученной модели был посчитан по трем различным сценариям: на основе показателей социально-экономического развития Республики Беларусь, определенных согласно программным правительственным документам Республики Беларусь на текущую пятилетку, по трендам на три периода вперед, а также в соответствии с пессимистическим прогнозом на указанный период. Полученная модель позволила рассчитать, что увеличение денежных доходов в расчете на душу населения на 1 руб. ведет к увеличению объемов инвестиций населения в основной капитал на строительство жилых домов на 5 млн. руб. Прогноз объемов инвестиций населения в основной капитал на строительство жилых домов может быть полезен застройщикам жилых домов, производителям строительных материалов, республиканским органам государственного управления, иным заинтересованным организациям и гражданам.
41
Lada, M. D. "Погляди щодо контролю кордонів прибічників вільних імміграційних рухів у Великій Британії". Grani 19, № 2 (28 січня 2016): 95–99. http://dx.doi.org/10.15421/1716029.
Повний текст джерелаАнотація:
У зв’язку з активізацією імміграційних рухів до Європи на сучасному етапі проблема контролю кордонів та можливості вільного переселення набула особливої актуальності та гостроти в політичному й суспільному обговоренні країн Європейського Союзу, зокрема Великої Британії. У статті автором на основі дослідження праць Терези Хейтер розглядаються аргументи прибічників відкритих кордонів у сучасній Великій Британії. Тереза Хейтер – науковець, публіцист та активний учасник антирасистського руху, одна з найрадикальніших представниць прибічників «вільної міграції» у Великій Британії. Її погляди найповніше представлені у монографії «Відкриті кордони: справа проти імміграційного контролю » (перша редакція 2000 р., друга – 2004 р., третя – 2015 р.). До основних аргументів послідовників активних міграційних рухів належить сама ідея таких рухів як об’єктивно та історично обумовлених. Тереза Хейтер розвінчує ряд міфів та стереотипів щодо цієї проблеми, зокрема ефективність репресивних методів контролю та суцільний негатив для населення і країни через ці рухи. Дослідниця вважає, що єдиний спосіб гарантувати, що біженці дійсно захищені – відсутність будь-якого імміграційного контролю. Наявність же такої сфери державної політики, як переселення та його регуляція контролю є формою расизму. Незважаючи на певну заангажованість праць та наукових доробків Терези Хейтер, вони можуть слугувати особливим джерелом для вивчення суспільного обговорення проблеми вільних кордонів та міграційних процесів у Великій Британії.
42
Хрутьба, В. О. "Використання методів математичного моделювання для аналізу природного демографічного руху населення м. Києва". Безпека життєдіяльності, № 9 (2006): 18–20.
Знайти повний текст джерела
43
Мостова, І. О. "Деякі параметри міграційного руху населення України в 2010-2014 рр.: динаміка змін". Демографія та соціальна економіка, № 2 (27) (2016): 195–207.
Знайти повний текст джерела
44
ПОСТРАНСЬКИЙ, Тарас, Максим АФОНІН та Микола БОЙКІВ. "ВПЛИВ ПРОЕКТОВАНОЇ СХЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ КРУГОВОГО РУХУ НА НЕРЕГУЛЬОВАНОМУ ПЕРЕХРЕСТІ МІСЬКИХ ВУЛИЦЬ НА ТРИВАЛІСТЬ ТРАНСПОРТНОЇ ЗАТРИМКИ". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, № 15 (27 листопада 2020): 99–105. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i15.397.
Повний текст джерелаАнотація:
Щорічне збільшення рівня автомобілізації призводить надмірного навантаження на вулично-дорожню мережу (ВДМ) населених пунктів. Це призводить до появи різного роду проблем соціального та економічного характеру, зокрема збільшується кількість та тривалість транспортних заторів, рівень забруднення навколишнього середовища продукцією роботи автомобільного транспорту, тривалість руху пасажирів громадського транспорту тощо. На сьогодні одним з найпрогресивніших шляхів боротьби з вищезазначеними проблемами є ефективна організація руху громадського транспорту. Це дозволяє скоротити обсяги користування індивідуальним транспортом (легковими автомобілями) і, як наслідок, знизити показники існуючих транспортних потоків. Також, згідно цього постає завдання, щодо реорганізації існуючої та проектування нової ВДМ. Проте це потребує значних фінансових витрат та, часто, є неможливим у населених пунктах з історичною забудовою. Тому, у таких випадках альтернативою для покращення умов руху є покращання існуючих схем організації дорожнього руху.
У роботі розглянуто один з варіантів реорганізації ділянки ВДМ, зокрема влаштування кругового руху на нерегульованому перехресті міської вулиці. Зокрема, для прикладу обрано існуюче перехрестя м. Львів. У якості програмного забезпечення для моделювання існуючих та проектованих умов руху, обрано продукт німецької компанії PTV Group – PTV Vissim. За допомогою цього програмного забезпечення встановлено вплив проектованої схеми організації на тривалості перебування транспортного засобу (ТЗ) в заторі та довжину його черги.
45
Маркова, Екатерина Сергеевна, та Лилия Александровна Загеева. "МАРКЕТИНГ В УСЛОВИЯХ ПЕРЕХОДА ЭКОНОМИКИ НА ЦИФРОВЫЕ РЕЛЬСЫ". Современная экономика: проблемы и решения 11 (20 грудня 2017): 57–65. http://dx.doi.org/10.17308/meps.2017.11/1804.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель: статья посвящена современной проблеме – развитию маркетинга в условиях дигитализации экономики. Авторами предпринята попытка формирования эволюционной модели трансформации маркетинга. Обсуждение: проведенный анализ показал, что цифровизация маркетинга стала возможна в том числе благодаря масштабной системной программе развития экономики нового технологического поколения, так называемой цифровой экономике. Однако исследования уровня цифровизации экономики, проводимые российской ассоциацией электронных коммуникаций, говорят о том, что вклад дигитализации в ВВП составляет 2,8%. По данным консалтинговой компании McCinsey, этот показатель равняется 3,9%. Более позитивные исследования оценивают объем интернет-зависимых рынков – в 19% от уровня ВВП. Рынок инфраструктуры и программного обеспечения оценивается в 2 трлн руб., маркетинг и реклама – в 171 млрд руб., цифрвой контент – 63 млрд руб., а электронная торговля – 1,238 трлн руб. Результаты : современное состояние уровня цифровизации населения отражает переломный момент в проникновении цифровых технологий: с одной стороны, уже многие имеют технические возможности и демонстрируют компьютерную грамотность, попробовали те или иные цифровые услуги и пользуются ими, с другой – все еще есть большой потенциал роста. Использование инструментов цифрового маркетинга значительно повышает эффективность функционирования и развития фирмы, сокращает издержки и повышает узнаваемость. Однако переход на цифровые рельсы невозможен без повышения уровня цифровизации населения. Поэтому дальнейшее развитие эры цифрового маркетинга предполагает развитие цифровизации экономики в целом, а потом уже совершенствование инструментов digital-маркетинга.
46
Chirikalov, O. "ОДЕСЬКА ЕВАКУАЦІЯ ВІЙСЬК (СИЛ) “БІЛОГО” РУХУ ТА ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ В ЛЮТОМУ 1920 РОКУ". Воєнно-історичний вісник 35, № 1 (10 червня 2020): 113–28. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-35-1-113-128.
Повний текст джерела
47
Кобилін, П. О. "Просторово-часовий аналіз торговельного обслуговування населення Харківської області за параметрами траєкторії руху соціогеосистем". Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Геологія. Географія. Екологія", вип. 44 (2016): 88–97.
Знайти повний текст джерела
48
Кошель, Олексій. "Роль православного духовенства Правобережної України у захисті прав і свобод селянства (друга половина XIX – початок XX ст.)". History Journal of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, № 52 (15 грудня 2020): 45–51. http://dx.doi.org/10.31861/hj2020.52.45-51.
Повний текст джерелаАнотація:
У середині – другій половині ХІХ ст. в українських єпархіях РПЦ сформувалася частина опозиційного до духовної та імперської влади духовенства, яка відстоювала національні церковні традиції, українську мову та культуру, соціальні права пастви, насамперед селянства. Їхня роль у захисті прав і свобод селянського населення проявлялася під час конфліктів із поміщиками, орендаторами, чиновниками, у написанні колективних скарг до державних і духовних інстанцій, виступів у судах, підтримкою акцій непокори селян, розвитку освіти, кооперативного та революційного руху тощо. Укази Синоду свідчать, що за свою активну участь у виступах селянства та захисті їхніх прав представники духовенства зазнавали переслідувань з боку духовної влади. Діяльність представників православного духовенства сприяла українізації церкви, освіти, культурного життя сільського населення, активізувала громадське життя селян та стала основою розвитку українського національного та духовного відродження.
49
Stanovska, Viktoriia. "Українці у німецьких млинах смерті (1941-1944 рр.)". Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI, № 02 (15 січня 2021): 15–20. http://dx.doi.org/10.26693/ahpsxxi2020.02.015.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються соціальні, політичні та правові уявлення про депортацію остарбайтерів з УРСР до Німеччини у період Другої світової війни. Подано фактологічно-документальні джерельні підходи до визначення феномену насильницької депортації населення УРСР. Неупереджено та максимально принципово розглянуто докази злочину проти української нації з боку німецького командування. До уваги представлено здатність створення підпільних організацій у межах території концентраційних таборів як елемент руху опору українців проти німецького поневолення.
50
Shymanska, Oksana, та Viktoriia Kondratiuk. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ ФАКТОРІВ ВИШТОВХУВАННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ З РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 108–20. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0210.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано фактори, які здійснюють вагомий вплив на міграцію робочої сили. Розглянуто тенденції міграційного руху населення України за допомогою статистичних методів дослідження. Встановлено, що українська трудова міграція сьогодні становить близько 8 млн. осіб, проте офіційний дозвіл на роботу має лише 500 тис. громадян. Виявлено основні причини, які змушують українців виїжджати за кордон, серед яких: нерівність доходів населення; складність отримати необхідний рівень заробітної плати для утримання сім’ї; можливість кращого заробітку за кордоном; отримання належної якості освіти. Встановлено, що міграційні процеси за змістом, причинами та наслідками мають різні джерела походження та форми прояву, вивчаються в різних контекстах і на різних рівнях. Систематизовано динаміку показників вибуття українців за кордон. В роботі відображено показники кореляції ринку праці та трудової міграції, які розраховані за допомогою коефіцієнтів міграційного навантаження на тисячу осіб населення працездатного віку, ефективності міграції, напруженості на ринку праці. В даній статті на основі кореляційно-регресійного аналізу досліджено зв’язок між соціально-економічними факторами, які репрезентують міграційні фактори виштовхування. Встановлено, що під час пандемії COVID-19 велика кількість населення втратила роботу, зменшились надходження з-за кордону та ВВП країни. У статті було проведено аналіз ринку праці за чисельністю економічно активного населення, зайнятих та безробітних, середньообліковою кількістю штатних працівників, величиною середньомісячної заробітної плати. Відображені позитивні та негативні наслідки впливу міграції на економічний стан України. Висвітлено проблеми українського ринку праці, які впливають не тільки на кількість, якість робочої сили, продуктивність праці, а й роблять економіку України залежною від обсягу грошових переказів.