Добірка наукової літератури з теми "Рух маси"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Рух маси".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Рух маси"
1
Булат, А. Ф., В. І. Єлісєєв, Є. В. Семененко, М. М. Стадничук та Б. О. Блюсс. "Особливості використання малов’язкого ньютонівського середовища в екструзійному апараті для тривимірного друку". Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, № 6 (23 грудня 2021): 23–31. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2021.06.023.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядається задача про рух високов’язкої рідини у вузькому каналі з підігрівом, який моделює процес екструдування полімерів для тривимірного друку. Важливим елементом для цього класу задач є підбір параметрів руху полімерної маси та теплообміну з метою сталого формування виробу. Він полягає в тому, щоб трохи перегріту масу подати до відповідного місця, де вона швидко застигне, в результаті чого буде стійко зберігатися форма друкованого виробу. Як робоче середовище використовуються відповідні полімери, які мають необхідні властивості. У задачі, що розглядається, для розкриття фізичних особливостей процесу використовується ньютонівська рідина, яка за своїми властивостями є близькою до поліетилентерефталату (ПЕТФ), який також застосовується в технології тривимірного друку. Задачу про рух і теплообмін сформульовано в рамках теорії моделі вузького каналу з урахуванням дисипації механічної енергії. Для високов’язких рідин, навіть незважаючи на малі швидкості, урахування дисипативних членів є необхідним, оскільки великі градієнти швидкостей можуть призводити до великої величини дисипації і, відповідно, до значного зростання температури. Ця особливість виявилася надзвичайно важливою саме для такого класу задач. Для більш яскравого подання розв’язку крім однієї рідини, близької до ПЕТФ, розглянуто рух і нагрів рідини, в’язкість якої у 10 разів менша за в’язкість полімеру. Розв’язання було проведено методом смуг, в яких температура і, відповідно, в’язкість, що залежить від неї, приймалися незалежними від поперечної координати. Це дозволило використовувати аналітичну залежність для швидкостей у кожній смузі, що зробило метод напіваналітичним та полегшило розв’язання задачі. Результати, отримані чисельно, вказують на те, що в робочому інтервалі формування (приблизно 0,1 м/с та 0,5 м/с), дисипація дійсно значно впливає на процес. Так, для умовно малов’язкої рідини перегрів її в кінці апарату виявляється істотним, але може бути знятий за допомогою додаткового обдування. Для високов’язкої рідини це зробити практично неможливо, тобто така рідина не може використовуватися в апараті з розглянутими геометричними розмірами. Отже, математичне моделювання досліджуваного процесу дає можливість проводити розрахунки параметрів течії та визначати необхідні умови і, відповідно, властивості рідини для стійкого тривимірного друкування.
2
Арендаренко, В. М., Т. В. Самойленко та О. М. Іванов. "ДОСЛІДЖЕННЯ РУХУ ЗЕРНОВОГО МАТЕРІАЛУ ПО ЛОТКАМ ГРАВІТАЦІЙНОЇ УСТАНОВКИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (26 березня 2021): 302–9. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.38.
Повний текст джерелаАнотація:
На елеваторних підприємствах широко використовують різні технологічні операції. До них від-носяться такі операції, як сортування, сепарація, сушіння, транспортування і завантаження силосів зерном. Для раціонального використання цих та інших процесів необхідно враховувати можливості взаємодії зернин між собою і робочими органами машин. Така взаємодія залежить від характеру руху зернового матеріалу як по поверхням робочих органів відповідного обладнання, так і у пристро-ях для виконання допоміжних операцій, пов’язаних із транспортуванням зерна до завантажувальних отворів силосів, та саме завантаження. Недостатнє врахування особливостей руху зернових пото-ків може призвести до порушення технологічних режимів функціювання елеватора і, як наслідок, погіршується якість зернової продукції, яка зберігається в силосах. Технологічний процес заванта-ження силосів зерновим матеріалом з використанням відкритих спіральних завантажувачів відбува-ється в режимі швидкого гравітаційного руху. Принциповою особливістю такого роду руху є наяв-ність умов швидкого зсуву зернин у зерновому шарі. В результаті такого руху зернини суттєво при-швидшуються і хаотично переміщуються. Метою роботи було виявити структурно-кінематичні характеристики гравітаційних потоків в установці з дискретно змінними кутами нахилу розгінного і гальмівного лотків. Основними завданнями роботи є лабораторне дослідження руху насіння пшени-ці, кукурудзи та соняшнику в U-подібних лотках для того, щоб установити фактичний час руху зер-нового матеріалу як у розгінному, так і в гальмівному лотках. Лотки виготовлені зі сталевого про-кату, мають однакову довжину та шорсткість. Такі дослідження з використанням гравітаційної установки необхідні для виявлення темпу розгону і гальмування сипкого зернового матеріалу стан-дартної вологості. Встановлено, що для ефективної роботи гравітаційної установки необхідно, щоб кут нахилу розгінного лотка був набагато більшим від кута природного відкосу зернового матеріалу. Тоді як кут нахилу гальмівного лотка повинен бути в 1,22 раза більшим від кута природного відкосу зерна. Таке співвідношення кутів дає можливість отримати рух зернового матеріалу в гальмівному лотку практично з постійною лінійною швидкістю без різкого збільшення маси і об’єму зернового вантажу на цій ділянці.
3
Кутья, О., Н. Бережна та О. Войтов. "Оптимізація параметрів транспортного процесу міських вантажних перевезень". Науковий жарнал «Технічний сервіс агропромислового лісового та транспортного комплексів», № 18 (19 березня 2020): 54–61. http://dx.doi.org/10.37700/ts.2019.18.54-61.
Повний текст джерелаАнотація:
Розроблено методичний підхід до оптимізації параметрів транспортного процесу міських вантажних перевезень. Підхід ґрунтується на моделі сумарних питомих витрат, які враховують три складові.Перша складова залежить від тарифу на перевезення, довжини маршруту, маси перевезеного вантажу, а також технічної швидкості руху, частоти надходження заявок на транспортне обслуговування і коефіцієнта надійності транспортного обслуговування .Друга складова питомих витрат залежить від кількості автомобілів, що перебувають в наряді, технічної швидкості руху, сумарного часу транспортного обслуговування, витрати палива і його ціни, а також маси перевезеного вантажу, коефіцієнт використання пробігу, коефіцієнт використання вантажопідйомності автомобіля.Третя складова залежить від кількості автомобілів, що перебувають в наряді, сумарного часу транспортного обслуговування з урахуванням збільшення часу на виконання навантажувальнорозвантажувальних робіт, початкової вартості автомобіля і витрат на технічне обслуговування автомобіля та амортизацію.Отримано математичні вирази, які дозволяють виконати математичне моделювання сумарних витрат на міські вантажні перевезення та розрахунковим шляхом отримати оптимальну масу вантажу, що перевозиться. Показано, що при величині коефіцієнтів використання пробігу, який дорівнює 0,5 і величині коефіцієнтів використання вантажопідйомності автомобіля, який дорівнює 0,5, запланована маса вантажу для перевезення майже не відрізняється від оптимальної. При збільшенні зазначених коефіцієнтів до одиниці оптимальна маса збільшується в 1,4-1,6 разів.Показано, що для зменшення сумарних питомих витрат на міські вантажні перевезення необхідно розрахунковим шляхом проводити корегування маси перевезеного вантажу.
4
ГАНДЗЮК, Микола, та Дмитро ГАНДЗЮК. "ВПЛИВ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ФАКТОРІВ ТА КОНСТРУКТИВНИХ ПАРАМЕТРІВ МАЛОТОНАЖНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПОЇЗДІВ НА МІЦНІСТЬ І НАДІЙНІСТЬ РАМ ОДНОВІСНИХ ПРИЧЕПІВ". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 1, № 16 (19 травня 2021): 36–45. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v1i16.506.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвиток малого бізнесу і підприємництва в країні призвели до збільшення потреби в причепах, які використовуються разом з легковими автомобілями і автомобілями малої вантажопідйомності. Вказана обставина ставить завдання збільшення обсягів виробництва причіпної техніки даного виду, скорочення термінів проектування і початку виробництва нових моделей. Разом з цим несуча конструкція кожного виробу повинна володіти високою міцністю, довговічністю і забезпечувати безпечний рух малотонажного автомобільного поїзда в цілому.
Особливістю несучої конструкції одновісного причепа є наявність дишла, яке сприймає частину ваги причіпної ланки з вантажем, що перевозиться, і забезпечує зв'язок між автомобілем-тягачем і причепом. У зв'язку з цим, до дишла причепа висуваються високі вимоги по міцності і довговічності. Відмінність конструкції дишла одновісного причепа від рами транспортних машин великої вантажопідйомності не дозволяє використовувати традиційні методи і способи підвищення міцності і довговічності даного елемента, які неминуче призведуть до збільшення розмірів дишла, його маси і вартості виготовлення, що абсолютно неприпустимо в умовах масового виробництва.
Викладені вище обставини вказують на актуальність методів оптимізації масових, геометричних параметрів та пружних характеристик підвіски одновісних причепів під типові умови експлуатації малотоннажних автомобільних поїздів, що враховують особливості конструкції дишла.
Ключові слова: малотонажний автопоїзд, причіпна ланка, конструктивні параметри, несуча конструкція, дишло, навантажувальні режими, міцність, довговічність.
5
Ліянаге, Естер, Фелісія Маріан Дханані Челлапіллаї та Олександр Красільщіков. "Синдром Туретта: вправи при ожирінні, опис випадку". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (2 лютого 2022): 80–83. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.3.80-83.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Синдром Туретта (СТ) зазвичай супроводжується руховими та голосовими порушеннями. Було виявлено, що симтоми СТ зазвичай зменшуються у підлітковому віці та у час дорослішання. Діти також можуть мати проблеми зі сном, слабкі академічні досягнення, занижену самооцінку та складнощі у контролі поведінки. Причини виникнення СТ ще достатньо не вивчені. Ретельний аналіз спеціальної літератури свідчить про наявність багатьох досліджень з фармакологічного, поведінкового, психологічного та хірургічного менеджменту, проте не вивлено робіт з менеджменту підвищенної маси тіла серед дітей із СТ. Мета. Вивчити можливу ефективність програми, що включає вправи, націлені на зменшення ваги як додаток до фармакологічного лікування СТ, запропонованого у конкретному медичному випадку. Методи. Аналіз науково-методичної літератури, тестування, застосування вправ для зниження маси тіла. Результати. У ході дослідження пацієнт із синдромом Туретта отримував медикаментозне лікування, але в нього розвинувся такий медикаментозний побічний ефект, як збільшення маси тіла. Для цього пацієнта було розроблено відповідну програму, що складалася з аеробних врав для зниження ваги та розвитку координації і спритності. Програма включала стаціонарне педалювання, ходьбу в гору і вниз на підніжці висотою 30 см з двосторонніми рухами рук вгору і вбік. Регулярний моніторинг показав, що після 5 місяців, протягом яких суб’єкт дотримувався встановленої програми, його маса тіла зменшилася на 2,5 кг, а зі збільшенням зросту індекс маси тіла (ІМТ) знизився до 23,5 кг ∙ м–2. Хоча пацієнт все ще був у категорії ожиріння, але зниження маси та ІМТ показали хорошу позитивну динаміку. Його ліпідний профіль продемонстрував, що значення тригліцеридів знизилося з 210 до 178 мг ∙ дл–1. Рівні ALT та AST знизилися до 60,9 о ∙ л–1 та 47,1 о ∙ л–1 відповідно. Отже, програма інтервенції виявилася ефективною для цього медичного випадку.
Ключові слова: діти, синдром Туретта, ожиріння, контроль зайвої ваги.
6
Шевчук, В., В. Шейченко, С. Проценко, В. Гак та Н. Кордубан. "Обґрунтування систем технологій збирання біологічного врожаю конопель". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 2(16) (23 грудня 2020): 113–19. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.2(16).113-119.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено шляхи підвищення ефективності механізованих технологічних процесів збирання усього обсягу біологічного врожаю конопель та льону завдяки використанню стрічкових накопичувачів.Запропоновано спосіб формування валка конопле стеблової маси на стрічку і волочіння її разом з валком до краю поля, що уможливлює суттєве підвищення ефективності механізованих процесів збирання і подальшого перероблення усього біологічного врожаю конопель, льону та інших культур.Розроблено сукупність змістів основних варіантів (розгалужень) систем технологій збирання усього біологічного врожаю конопле стеблової маси на стрічкові накопичувачі, якими враховано технічні, технологічні та економічні передумови реалізації основних технологічних oпeрацій, властивих відповідним технологіям.Запропоновано спосіб формування на стерні валків із заданою масою стебел на одному погонному метрі. Суть способу полягає в тому, що скошену конопле стеблову масу укладають у вигляді валка на стрічку, яку відпускають зі швидкістю меншою швидкості руху жнивного агрегату. Завдяки цьому уможливлюється накопичення на незначній частині поля по кінцях гону усього обсягу врожаю конопле стеблової маси.Запропоновано якісно новий технологічний процес, у якому не молотарка (комбайн) із засобами її технологічного обслуговування переміщується по полю з метою завантаження конопле стебловою масою, а конопле стеблова маса у вигляді валка подається до молотарку. Завдяки реалізації відміченого технологічного процесу уможливлюється операції обмолочування насіннєвої частини врожаю, обрізання листя від стебел, формування стебел з метою їх подальшої переробки у тресту здійснювати напівстаціонарними комплексами машин на краю поля.
7
САХНО, Володимир, Світлана ШАРАЙ, Ігор МУРОВАНИЙ та Ірина ЧОВЧА. "ДО РОЗРОБКИ МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ АВТОПОЇЗДА З ПРИЧЕПОМ КАТЕГОРІЇ О1 У ПОПЕРЕЧНІЙ ПЛОЩИНІ". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, № 17 (14 листопада 2021): 151–60. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i17.645.
Повний текст джерелаАнотація:
У ряді експлуатаційних властивостей автотранспортних засобів (АТЗ) при тенденції збільшення швидкостей руху найважливішими показниками якості, що зберігається, на будь-яких режимах, є стійкість і керованість. Вибір конструктивних параметрів АТЗ, що забезпечують саме ці властивості, підвищує активну безпеку експлуатації і знижує вірогідність дорожньо-транспортних пригод на транспортних операціях. Стійкість і керованість АТЗ в сукупності повинні забезпечити упевненість водія в реалізації режиму руху, що задається, виключити мимовільне виникнення небезпечного відхилення від нього і зберегти можливість швидкого коректування з подальшою стабілізацією.
Із усіх можливих режимів руху криволінійний або близький до нього є основними в роботі автопоїздів категорії М1. Якщо розглядати сучасні інтенсивні потоки руху АТЗ по дорогам загального користування з їх постійними вимушеними «переставками», то питання про можливість швидкого коректування прямолінійного курсу після переїзду на сусідню смугу руху і забезпечення курсової стійкості при цьому стає особливо актуальним.
При дослідженні стійкості руху автопоїзда розглядають плоскопаралельний рух його ланок. При цьому вважають, що нормальні реакції опорної поверхні на колеса правого і лівого борту однакові. Проте при високому розташуванні центра мас причепа можлива суттєва зміна реакцій опорної поверхні на його колеса. Тому було розглянуто рух автопоїзда як в горизонтальній, так і в поздовжній вертикальній і поперечній площинах.
У результаті проведених досліджень удосконалена система рівнянь плоскопаралельного руху автопоїзда з одновісним причепом категоріє О1, визначено бічні реакції на колесах автомобіля і причепа при крені кузова, визначені кути відведення коліс автомобіля і причепа, обумовлені їх креном кузова, розроблено просторову математичну модель автомобільного поїзда у поперечній площині.
Ключові слова: автопоїзд, курсова стійкість, керованість, плоскопаралельний рух, математична модель, швидкість руху, поперечна площина
8
САХНО, Володимир, Ігор МУРОВАНИЙ, Віктор ПОЛЯКОВ та Євген МІСЬКО. "ДО ПОРІВНЯЛЬНОЇ ОЦІНКИ ТРИЛАНКОВИХ ПАСАЖИРСЬКИХ ПОЇЗДІВ ЗА СТІЙКІСТЮ РУХУ". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, № 13 (4 грудня 2019): 156–64. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i13.99.
Повний текст джерелаАнотація:
Виконано порівняння триланкових метробусів різних компонувальних схем за показниками стійкості руху. Показано, що за величиною критичної швидкості руху перевагу слід віддати триланковому метробусу, виконаному за напівпричіпною схемою. Визначені шляхи підвищення критичної швидкості руху метробуса, виконаного за причіпною схемою. Встановлено, що на підвищення поперечної горизонтальної стійкості метробуса позитивно позначається зменшення тиску повітря в шинах передньої осі і збільшення в шинах задньої осі першого причепа (напівпричепа), зсув центра мас причіпних ланок до передньої осі, збільшення коефіцієнтів опору бічному відведенню шин коліс другої осі причепа (напівпричепа), збільшення маси автобуса і першого причепа тощо. Вплив інших параметрів або незначний, або зовсім відсутній.Ключові слова: метробус, автобус, причіп, напівпричіп, рівняння руху, стійкість, швидкість, кути складання, управління.
9
Булат, А. Ф., В. І. Єлісєєв, Є. В. Семененко, М. М. Стадничук та Б. О. Блюсс. "Течія неньютонівської рідини в екструзійному апараті для тривимірного друку". Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, № 5 (27 жовтня 2021): 25–32. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2021.05.025.
Повний текст джерелаАнотація:
Математичні моделі екструдування показують, що під час течії високов’язких рідин в процесі тривимірного друкування виникає проблема нагріву робочого середовища. Вона полягає в тому, що під час подачі матеріалу включається механізм дисипації механічної енергії в теплову, що зумовлює перегрів рідини. У свою чергу це може призводити до невідповідності форм одержуваного виробу. Для стійкого формування необхідно, щоб матеріал, що подається, оплавлявся біля стінок апарата. Перегрів має бути мінімальним, щоб,виходячи з насадка, матеріал міг швидко застигнути, бажано без додаткових обдувних пристроїв. У цій статті розглядається задача про рух полімерної маси в каналі з підігрівом з метою визначення необхідних умов виконання такої операції, виходячи з певних геометричних форм екструдера. Як модельна рідина використовується непружне середовище із в’язкістю, що залежить від температури та градієнтів швидкостей. Це досить широко використовуваний у практичних розрахунках клас неньютонівських модельних рідин для визначення параметрів течії полімерів і передбачення певних властивостей одержуваних виробів. Нехтування пружними властивостями полімерів часто є виправданим у зв’язку з незначністю проявів цих властивостей або з чіткою локалізацією цих ефектів. Для розв’язання задачі, сформульованої в рамках теорії вузького каналу, використовується метод смуг, в межах яких температура приймається постійною, тобто незалежною від поперечної координати. Це дає можливість покласти в основу розв’язання відомі аналітичні вирази для швидкостей з подальшим уточненням їх, у зв’язку зі складною залежністю в’язкості від градієнтів швидкості. Уточнюючи на кожному кроці динамічні параметри течії з попереднього кроку, можна чисельно отримати досить стійкі гладкі розв’язки. Розрахунки були проведені для неньютонівської рідини, близької за своїми властивостями до полімеру АБС-3А. Розрахунки показали, що властивість псевдопластичності, яка притаманна цьому полімеру, відіграє важливу роль у процесі екструдування. Завдяки тому, що зі збільшенням поперечного градієнта поздовжньої швидкості в’язкість цього полімеру значно падає, величина дисипації механічної енергії теж падає, тобто зменшується теплова енергія, що виділяється під час дисипації. Це в свою чергу призводить до меншого нагрівання полімерного матеріалу, що рухається. Отже, виходячи з геометричних розмірів апарата, можна моделювати течію полімерної рідини та підбирати параметри формування і температури рідини на виході з апарата.
10
Yaroshovets, Tetyana. "Пошук екуменічної релігійної тотальності як апофеоз десакралізації культури". Multiversum. Philosophical almanac, № 5-6 (18 травня 2018): 171–79. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.5-6.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються зарубіжні культурні практики щодо впливу екуменічного руху, який має в собі модерні тенденції, пов’язані з виникненням надзвичайно агресивного, ідеологізованого інструменту впливу на людину засобами мас-медіа і всієї сфери комунікативної культури. Доводиться, що екуменізм – це рух, який визначається сучасним кризовим станом релігійної свідомості. Він існує і у політичному просторі, і в міжконфесійній і міжрелігійній сферах, виявляє певну толерантність щодо тих релігій, які вступають у складні ідеологічні взаємодії.
Дисертації з теми "Рух маси"
1
Кабанець, Ірина Анатоліївна. "Вимір руху маси додаткового продукту в робочому дні як міри особистої економічної відповідальності персоналу". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/46003.
Повний текст джерела
2
Адашевський, Володимир Михайлович, Володимир Олександрович Бубнов та А. С. Степаненко. "Розрахункова схема та математична модель біомеханічної системи "спортсмен – жердина"". Thesis, НТУ "ХПІ", 2017. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/38276.
Повний текст джерела
3
Кожушко, Андрій Павлович. "Динамічна навантаженість ходової системи колісного трактора з агрегатами змінної маси". Thesis, Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. Петра Василенка, 2019. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/46133.
Повний текст джерела
4
Кабанець, Ірина Анатоліївна. "Вимір руху маси додаткового продукту в робочому дні як міри особистої економічної відповідальності персоналу". Thesis, НТУ "ХПІ", 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/37862.
Повний текст джерела
5
Юр'єва, Олена Юріївна, Віктор Петрович Шайда та П. С. Скляренко. "Особливості методики проектування лінійних коаксіальних двигунів малої потужності". Thesis, НТУ "ХПІ", 2017. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/33333.
Повний текст джерелаЗвіти організацій з теми "Рух маси"
1
Андріанов, Вадим Євстафійович, Тарас Вадимович Андріанов та Валентина Іванівна Марчик. Розвиток спритності на самостійних заняттях. Криворізький державний педагогічний університет, 2008. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1949.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються методичні прийоми розвитку і вдосконалення спритності у студентів під час самостійних заняттях. Спритність виражає ступінь координації руху і мас велике значення для всебічного розвитку студента. Робота над розвитком і вдосконаленням спритності повинна здійснюватися безперервно на заняттях по фізичному вихованню.
2
Миненко, П. А., Р. В. Миненко, Ю. П. Мечников та И. В. Плишко. Решение некорректных обратных задач для крупномасштабных магнитных схемок. [б. в.], 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/5219.
Повний текст джерелаАнотація:
Экспериментальные исследования по эффективности применения машинных методов решения обратных задач для детальных магнитных съемок проведены на локальном участке в южной части Петровского железорудного месторождения, расположенного в северо-западной части Криворожского железорудного бассейна. В процессе проведения работ были использованы магнитные карты масштаба 1:1000 с расстоянием между профилями 20 м, между точками измерения поля – 10 м. Применение фильтрационных итерационных методов решения систем уравнений позволяет подавлять влияние больших ошибок измерений поля с большими градиентами. Решение обратных задач выполняется с окончательной среднеквадратичной невязкой поля примерно 0,3 мкТл, хотя поле измеряется с точностью до нескольких десятков нанотесла. При соблюдении равенства площадей модели масс и карты поля обратная задача решается всегда устойчиво. При однослойной или многослойной модели масс обратная задача не имеет в геологическом смысле содержательного решения, поскольку средняя интенсивность намагниченности по блоку представляет собой эквивалентное решение. При высокой детальности разбиения модели масс на блоки по предлагаемой методике возможно получение практически реальных карт и разрезов распределения магнитных свойств, отражающих основные закономерности распределения магнитных руд в структуре месторождения. При наличии априорных данных о глубинах расположения границ блоков и содержании общего и магнитного железа в некоторых блоках рудных залежей точность решения обратной задачи существенно повышается.