Статті в журналах з теми "Рух коштів"

У статті наведено порівняльну характеристику методики складання звіту про рух грошових коштів згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності (IFRS / IAS), Системою загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку U.S. GAAP та Національними полож

У статті досліджено методичні аспекти аналізу грошових потоків підприємства. Авторами проаналізовано трактування поняття «грошові потоки», обґрунтовано важливість дослідження методики їх аналізу з метою розробки механізму ефективного управління ними. Розглянуто особливості проведення ретроспективного аналізу грошових потоків за даними Звіту про рух грошових коштів, складеним прямим та непрямим методом. Авторами проаналізовано переваги аналітичної роботи за різними формами звіту. Обґрунтовано, що коефіцієнтний аналіз грошових потоків дозволяє детальніше розглянути стан грошових коштів підприємства. Запропоновано алгоритм комплексного коефіцієнтного аналізу грошових потоків, який передбачає проведення п’яти послідовних етапів. Авторами узагальнено відносні показники, які характеризують ефективність використання грошових коштів та дозволяють оцінити достатність грошових потоків.

У науковій статті проаналізовано механізм вчинення злочинів, передбачених ст. 191 та 364 КК України у кредитно-банківській сфері. Авторами висвітлено конкретні фінансові операції, визначено основні «суб'єкти схеми» й описано алгоритм їх дій, а також проаналізовано бухгалтерські записи, якими забезпечувався рух коштів. Було детально описано весь механізм руху коштів і роз'яснено їх специфіку. На основі здійсненого дослідження авторами запропоновано перелік первинних документів, що можуть стати основою в розслідуванні протиправних дії, а також доказами у справі. Перелічені документи є підтвердженням фінансово-господарських операцій, якими були завдані збитки. Зазначено, що перелік такої документації не є універсальним для всіх випадків вчинення злочинів у банківській сфері, а повинен бути сформований індивідуально в кожній конкретній ситуації. На основі здійсненого дослідження авторами також запропоновано проєкт переліку питань, на які повинен відповісти експерт при проведенні судово-економічної експертизи. Зазначений запропонований перелік містить основні питання, що можуть бути поставлені експерту. Зазначено, що перелік таких питань не є статичним і вичерпним, а повинен бути сформований індивідуально залежно від конкретних обставин вчинення злочину, слідчих ситуацій та основних версій. Цей перелік має виключно рекомендаційний характер. Запропоновано за дату, на яку слідчий або прокурор просить експерта встановити та розрахувати збитки, завдані вкладникам та іншим кредиторам банку, визначати дату не раніше встановлення товарознавчою експертизою ринкової вартості зазначеної групи активів із відображенням знецінення в бухгалтерському обліку або дату не раніше відображення негативного результату від ліквідації активу (кредитної заборгованості).

Анотація. На основі дослідження стану бухгалтерського обліку закладів охорони здоров’я визначено неузгодженості облікових політик підприємств — закладів охорони здоров’я із законодавчими і нормативними вимогами та передумови формування облікової політики медичних закладів у новітніх умовах їх реформування. Розглянуто особливості сплати податку на додану вартість медичними закладами. Обґрунтовано науково-методичні рекомендації щодо вдосконалення облікової політики обліку зобов’язань, у тому числі з податку на додану вартість. Надано сутнісну характеристику дефініції «пов’язана сторона» за стандартами бухгалтерського обліку і податковим законодавством, обліку операцій із пов’язаними особами і сформовано рекомендації щодо обліку з пов’язаними сторонами. Уточнено методичні положення щодо облікової політики доходів, запасів і витрат у частині класифікації та оцінки доходів від надання медичних послуг. Уточнено структуру звіту про управління, який мають складати суб’єкти господарювання, у тому числі медичні заклади; доведено, що на процес складання звіту впливають облікова інформація та судження менеджменту, які реалізуються через облікову політику. На основі аналізу методів побудови звіту про рух грошових коштів від операційної діяльності (прямий, непрямий метод) запропоновано медичним закладам використовувати непрямий метод як більш інформативний для користувачів фінансової звітності. Доведена необхідність формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов’язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності. Розроблено пропозиції щодо організації ефективної системи внутрішнього контролю медичних закладів і визначено основні напрями його організаційного забезпечення в контексті попередження ризикових подій. Розкрито порядок формування інформації для складання звітів з управління, про рух грошових коштів і звітності за сегментами, що в усіх своїх суттєвих аспектах виповідатиме обраній концептуальній основі фінансового звітування. Ключові слова: облікова політика, заклад охорони здоров’я, фінансова звітність. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 4; бібл.: 18.

У статті розглянуто різні точки зору сутності поняття «інвестиційна діяльність та інвестиційний портфель банків». Проаналізовано сучасний стан формування та управління інвестиційним портфелем банків України. Також, визначено, що на протязі останніх років банківська інвестиційна діяльність є не досить успішною та прибутковою, яке в свою чергу призводить до ще більшого занепаду національної економіки та відсутності інноваційного розвитку. Адже, саме інвестиційна діяльність банків формує рух коштів на ринку, зосереджуючи їх на найбільш головних та важливих напрямах розвитку суспільства. В ході дослідження, також було виявлено основні проблеми, які виникають в процесі формування та управління інвестиційного портфелю банками, і, відповідно, обґрунтовано чинники, що гальмують даний процес. На основі цього, було розглянуто та обґрунтовано оптимальну інвестиційну стратегію для банків України.

На основі дослідження матеріалів кримінального провадження у статті було проаналізовано окремі способи вчинення злочинів у банківській сфері з використанням фіктивного капіталу. Дослідження складалося із двох частин: у першій частині на основі матеріалів кримінального провадження описано механізм вчинення конкретного злочину у банківській сфері з використанням фіктивного капіталу, у другій частині надано рекомендації щодо тактики та методики розслідування такої категорії злочинів. бґрунтовується, що за сучасних умов загострення суспільно-політичних конфліктів, нестійкого економічного стану держави, зумовленого збільшенням рівня інфляції та девальвацією національної валюти, а також враховуючи тенденції злочинності (рівень латентності та «ціну» економічної злочинності, складовою частиною якої є злочини у банківській сфері) та вдосконалення механізмів вчинення злочинів, особливо актуальним постає питання протидії та ефективного розслідування злочинів у банківській сфері. У роботі було висвітлено конкретні фінансові операції, що забезпечували формування грошового ресурсу для збільшення статутного фонду банку та субординованого боргу, перелічено основні «суб'єкти схеми» й описано алгоритм їхніх дій, а також проаналізовано бухгалтерські записи, якими забезпечувався рух коштів. Весь механізм руху коштів було розділено на три події (епізоди) та детально описано. На основі здійсненого дослідження авторами запропоновано проєкт переліку питань, на які повинен відповісти експерт (у своєму висновку) при проведенні судово-економічної експертизи. Зазначений запропонований перелік містить тринадцять основних питань, що можуть бути поставлені експертом. Зазначено, що перелік таких питань не є статичним і вичерпним, а повинен бути сформований індивідуально залежно від конкретних обставин вчинення злочину, слідчих ситуацій та основних версій. Цей перелік має виключно рекомендаційний характер. На основі здійсненого дослідження авторами також запропоновано перелік первинних документів, що можуть стати основою в розслідуванні протиправних дії, а також доказами у справі. Зазначений запропонований перелік містить дванадцять основних пунктів. Перелічені документи є підтвердженням фінансово-господарських операцій, якими були завдані збитки. Зазначено, що перелік такої документації не є універсальним для всіх випадків вчинення злочинів у банківській сфері, а повинен бути сформований індивідуально в кожній конкретній окремій ситуації.

У науковій роботі автором досліджено співвідношення матеріального та процедурного при регулюванні бюджетних відносин. На основі аналізу норм Бюджетного кодексу України і його структури акцентовано увагу на неможливості відступу від традиційного поділу на структурні елементи у вигляді частин, які виконують функцію диференціації норм на матеріальні і процедурні. Встановлено, що поділ кодифікованих нормативно-правових актів на загальну та спеціальну частини зумовлюється потребою формування систематизованого блоку нормативних приписів, які визначають загальні правила поведінки, що (за загальним правилом) поширюють свою дію на всю галузеву варіативність суспільних відносин, тоді як в особливій частині закріплюються спеціальні положення, які регламентують конкретні сфери галузево-визначених суспільних відносин. Автором підкреслено, що кодифікація бюджетного законодавства України відбувається шляхом акцентування матеріальної природи бюджетних відносин. Запропоновано удосконалення чинного бюджетного законодавства шляхом перегляду розділів, які включаються до Глави «Загальні положення» Бюджетного кодексу України. Автором наголошено на тому, що структурування розділів Бюджетного кодексу України здійснюється на матеріальних засадах. В рамках дослідження визначено принциповість у фінансово-правовому регулюванні забезпечення саме динамічного аспекту регулювання, гарантуванні відповідних процедур, шляхом яких має забезпечуватися послідовний рух публічних коштів, починаючи з їх збору та формування дохідних частин бюджетів до витрачання кінцевим споживачем. На основі доктринальних положень автор вбачає за необхідне звернути увагу на перспективність структуру-вання кодифікованого акту в сфері регулюванні бюджетних відносин, спираючись на його процедурну природу. За результатами дослідження автор дійшов висновку про необхідність перегляду структурування основного акту бюджетного законодавства з огляду на співвідношення матеріального і процесуального у регулюванні бюджетних відносин, зважаючи на мету бюджетно-правового законодавства - вплив на процедурні відносини.

Фінансова глобалізація – це розвиток світових фінансових ринків, зростання транскордонних потоків капіталу та активність міжнародних фінансових організацій. Водночас, мова про фінансову глобалізацію означає вільний рух капіталу між країнами. Ключовою особливістю міжнародного банкінгу є посилення транснаціоналізації в умовах фінансової глобалізації. В результаті цього процесу на сучасному етапі розвитку світової економіки немає чистого національного банківського капіталу в жодній державі світу. Транснаціональні банки є одним з основних суб'єктів світової економіки. Вони займають лідируючі позиції на міжнародному фінансовому ринку та є учасниками процесу глобалізації у фінансовій сфері. Таким чином, міжнародна фінансова система стала для транснаціональних банків так званою ареною діяльності «фінансових гігантів» як транснаціональних банків. Сукупний капітал багатонаціональних банків легко переноситься з одного штату в інший з найбільш суперечливими наслідками. З одного боку, консолідований капітал стає рушійною силою для розвитку НТП (науково-технічного прогресу) на світовій арені, а з іншого – для серйозних глобальних криз, що перетворюються на спекулятивний капітал. Значення транснаціональних банків як в економічному середовищі окремої держави, так і у світовій економіці в цілому стрімко зростає. Одна з важливих ролей, які відіграють транснаціональні банки, – це роль посередника між власниками фінансових коштів та інвесторами, які для здійснення міжнародної підприємницької діяльності позичають капітал у ТНБ. Зазвичай прихід транснаціональних банків на зовнішній ринок стає певним стимулюючим фактором для перебудови банківської системи країни перебування. Це проявляється у збільшенні концентрації банківського капіталу або створенні сильного конкурентного середовища серед місцевих банківських установ. Більше того, дуже часто приймаючі країни роблять велику помилку, впроваджуючи занадто ліберальну політику щодо ризику, щоб максимізувати дохід, і в цьому випадку транснаціональні банки можуть спричинити кризу в країні, і таким чином стати характерними причинами фінансових коливань, які в кінцевому підсумку можуть призвести до нерівності світових банківських систем

Картамишева О. Є., Сирота А. І. Переказ коштів як фінансова послуга. – Стаття. У даній статті досліджується сутність поняття «переказ коштів», яке не надав Закон України «Про платіжні послуги», прийнятий Верховною Радою України 30 червня 2021 року, а тільки розширив це поняття до платіжної операції. Така невизначеність, на думку фахівців Національного банку України, може мати несприятливі наслідки для відносин, які виникають при наданні фінансових послуг. В результаті дослідження автори дійшли висновків, що платіж – це елемент грошового зобов’язання, акт виконання обов’язку передачі боржником грошової суми кредитору з метою розрахунку. Причому до грошових зобов’язань відносяться не тільки зобов’язання за цивільними договорами, а й зобов’язання, що мають публічно-правовий (обов’язковий) характер (сплата податків, зборів тощо). Платіжна послуга, до якої законодавець відніс і грошовий переказ, є різновидом фінансових послуг, оскільки у даному випадку предметом цих правовідносин, фінансовим активом, виступають гроші. Складовою платіжної послуги виступає фінансова операція, платіжна послуга може може охоплювати декілька фінансових операцій. Автори звернули увагу на те, що грошові перекази можуть і не мати ніякого відношення до платежів, як погашення грошових зобов’язаннь, а мають на меті інші цілі – головним чином, соціально-економічні, інвестиційні, благодійні тощо. Тобто, не можна обмежувати поняття «грошовий переказ» тільки платежом як елементом грошового зобов’язання, оскільки перекази коштів мають на меті не тільки погашення грошових зобов’язань, а й мають на меті інші цілі. Тому автори вважають, що переказ коштів потрібно визначати не як платіжну, а як фінансову послугу, яка охоплює своїм поняттям і платіжну послугу. На думку авторів, грошовий переказ є фінансовою послугою, заснованої на договорі між отримувачем і надавачем фінансової послуги, і яка складається з фінансових операцій, здійснюваних визначених законом надавачем фінансових послуг по забезпеченню переміщення (руху) коштів між споживачем цієї послуги (ініціатором переказу) і отримувачем коштів (бенефіціаром) на користь якого зараховуються кошти або видаються йому у готівковій формі з метою забезпечення потреб (інтересів) суб’єктів цих правовідносин.

В статті наведено короткий огляд історії створення та розробок рятувальних шлюпок вільного падіння (РШВП), призначених для термінової безпечної евакуації людей з морських суден та морських нафтодобувних платформ у випадку аварій за екстремальних погодних умов. Розглядається задача про рух РШВП, яка моделюється однорідним стрижнем, при сходженні з похилої рампи протягом першої фази падіння з наростаючим кутом нахилу (тангажу -tangage)–з моменту, коли центр мас шлюпки опиняється над краєм опори (крайнім роликом рампи) , до моменту сходу з рампи кінця опорних поверхонь шлюпки.Диференціальні рівняння руху в полярних координатах складені за допомогою рівнянь Лагранжа другого роду. Отриманорозв’язувальну систему звичайних диференціальних рівнянь і сформульовано відповідну задачу Коші, яка розв’язується чисельно за допомогою методу Рунге-Кутта четвертого порядку точності. На основі запропонованого підходу проведеночисельні експерименти длявизначення часу скочування РШВП, швидкості її центру мас, кутів повороту та кутової швидкості шлюпки в момент відриву від рампи при значенні кута нахилу рампи та різних значеннях початкової швидкості центру мас в діапазоні від 1 до 10 м/с і довжини шлюпки в діапазоні від 5 до 15 м.За результатами чисельних експериментівздійснено аналіз впливу початкової швидкості і довжини РШВП на параметри її руху при сходженні з похилої рампи. Розрахункові значення часу першої фази падіння, кута тангажу, кутової швидкості тангажу та модуля швидкості центру мас РШВП в ході виконаних чисельних експериментів змінювались в діапазоні 1,424 -0,234 с,, та м/свідповідно. При цьому зі збільшенням довжини шлюпки час першої фази падіння зростає, а зі збільшенням початкової швидкості зменшується. Кути тангажу зі збільшенням швидкості зменшуються, а зі збільшенням довжини шлюпки зростають, в той час як кутові швидкості тангажу зі збільшенням початкової швидкості так само, які зі збільшенням довжини шлюпки спадають. За результатами роботи зроблено висновок про можливість використання запропонованогопідходу і чисельних експериментів для раціонального вибору параметрів руху РШВП та напрямів подальших досліджень.Ключові слова:рятувальна шлюпка вільного падіння, плоско-паралельний рух, стрижень, похила рампа, рівняння Лагранжа другого роду, звичайні диференціальні рівняння, задача Коші, чисельне моделювання, метод Рунге-Кутта.

У статті автор зазначає, що фінансово-правовий інститут контролю за грошовим обігом охоплює широку сферу економічної діяльності держави з контролю за грошовими операціями в готівковій та безготівковій формах, валютними операціями, обігу цінних паперів і спрямований на забезпечення функціонування системи зворотних зв'язків у фінансовому механізмі (інформаційний характер); організаційний вплив на процеси емісії і грошового обігу (регулятивний характер); застосування охоронних норм права (правоохоронний характер). Під фінансовим контролем у сфері грошового обігу запропоновано розуміти комплекс форм і методів організації та управління грошовим обігом у межах національної економіки з метою забезпечення стабільності національної валюти, збалансованого здійснення всіх платежів і розрахунків, запобігання нецільовому використанню публічних і приватних грошових фондів, дотримання вимог фінансової дисципліни та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Правовідносини у сфері грошового обігу класифіковано на правовідносини, що виникають із приводу порядку проведення емісії готівкових та безготівкових грошових коштів; правовідносини, що виникають із приводу руху готівкових грошових коштів; правовідносини, що виникають із приводу порядку руху безготівкових грошових коштів; правовідносини, що виникають із приводу порядку руху готівкової і безготівкової іноземної валюти; контрольні правовідносини у сфері грошового обігу. Контроль за грошовим обігом включає в себе контроль за готівковим грошовим обігом; контроль за безготівковим грошовим обігом; контроль за валютним обігом (валютний контроль); контроль у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У статті розкрито вплив високошвидкісного руху на забезпечення конкурентних переваг вітчизняних підприємств залізничного транспорту на ринку перевезень. Розглянуто перспективи запровадження високошвидкісних залізничних перевезень у нашій країні. Окреслено основні проблеми, які гальмують техніко-технологічний розвиток залізничної галузі відповідно до світових вимог. Зазначено, що сучасний технічний стан вітчизняної залізничної інфраструктури не в змозі забезпечити швидке запровадження високошвидкісного руху відповідно до вимог транспортного ринку. Це потребує значних коштів, яких у галузі нині немає. Відзначено, що лише підтримка держави та залучення іноземних інвестицій допоможуть підприємствам залізничного транспорту отримати таку конкуренту перевагу, як високошвидкісні перевезення.

У статті розкрито відсутність у нормативних документах з бухгалтерського обліку рекомендацій щодо порядку відображення в обліку операцій про рух цінностей, отриманих як цільове фінансування. За результатами проведеного дослідження запропоновано методику аналітичного обліку на рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження», яка дозволяє зручно і прозоро отримувати повну інформацію про одержані кошти й цінності як цільове фінансування, а також їх витрачання за призначенням.

Стаття присвячена актуальному питанню ефективності роботи рейкового транспорту, а саме - технічного удосконалення засобів тяги – локомотивів, моторних вагонів. При дослідженні зчіпних властивостей локомотивів на рейковому шляху виключається практично повністю небезпека, що виникає від неадекватності умов експерименту та рядової експлуатації. Але недоліками таких експериментів є значні витрати коштів, часу і головне, складність виділення для дослідження впливу якогось одного фактору. В теорії тертя кочення основною характеристикою є залежність між силою тертя зчеплення і величиною швидкості відносного ковзання контактуючих поверхонь.

У дослідженні розкрито актуальність проблеми розробки «Фінансового плану» бізнес-плану та зокрема формування методики планування показників фінансово-економічної ефективності підприємницького бізнес-проекту. Розроблено методику аналізування фінансово-економічних показників реалізації бізнес-плану. Визначено внутрішню конфігурацію подання даних у «Фінансовому плані» бізнес-плану. Розроблено календарний план-графік реалізації проекту створення нового структурного підрозділу підприємства (супермаркету роздрібної торгівлі). Здійснено розрахунки руху грошових коштів у першому, а також другому і третьому роках реалізації бізнес-проекту створення нового структурного підрозділу підприємства. Обґрунтовано методику перевірки «Фінансового плану» в аспектах реалізації продукції; доступу до товарних запасів; забезпеченості підприємства (проекту) кадровими ресурсами; витрат, пов’язаних з реалізацією підприємницького проекту суб’єкта господарювання. Розроблено методику здійснення експертизи бізнес-проекту підприємства.

За результатами інженерно-пошукових досліджень розроблено та втілено у вигляді діючого стенда структуру мехатронної системи керування рухами виконавчих механізмів. Отриманий діапазон зміни передатних відношень в приводі головного руху та приводі подач дає можливість забезпечення широкого ряду швидкостей та зусиль взаємних переміщень деталі і інструмента, що визначає можливості продуктивної обробки поверхонь широкого діапазону діаметрів і твердих матеріалів. Для більш оптимального способу отримання діапазону характеристик формоутворюючих рухів реалізована можливість управління характеристиками роботи двигуна привода головного руху. Розроблена система також дає можливість встановлення жорсткого кінематичного зв'язку між обертальними та поступальними формоутворюючими рухами, що необхідно для обробки гвинтових поверхонь. Система керування також забезпечує необхідні елементи захисту обладнання і персоналу та передбачає загальмовування двигуна при вимкненні живлення і можливості встановлення обмежень на переміщення. Запропоновані рішення розширюють можливості взаємодії з іншими підсистемами технологічного обладнання, наприклад, механізмом затиску заготовок та інструментів у шпиндельних вузлах верстатів. Використання персонального комп’ютера як програматора контролера, що формує команди керування, а також доступність та поширеність елементної бази на основі якої розроблено представлену систему розширює можливості її виготовлення для використання у складі технологічного обладнання і навчально-дослідних стендів в умовах необхідності економії коштів. Ключові слова: шпиндельний вузол, система керування, мехатронна система.

У статті розглянуто повноваження фінансового характеру казенних палат Наддніпрянської України, зокрема організації збору, доставки та зберігання дохідної частини бюджету. Визначено роль, обов’язки, функції, основні засади діяльності у сфері обліку доходів і видатків держави на губернському рівні. Охарактеризовано особливості казенних палат у галузі контролю грошового обігу Наддніпрянської України. Також визначено нефінансові функції казенних палат, зокрема розгляд домобудівних та казенних справ губернії. Визначено, що казенні палати взаємодіяли з іншими структурними одиницями загальноімперської фінансової системи. Аналіз законодавства та архівних документів свідчить, що казенні палати вели контроль за доходами кожного повіту губернії, звітували про доходи та видатки державному казначею. Також казенні палати видавали конторам Асигнаційного банку статутний капітал, вели облік та обмін асигнацій. Зокрема, на основі дослідження законодавства Російської імперії встановлено, що казенні палати повинні були наглядати за своєчасним надходженням доходів до бюджету та витрачанням коштів у межах асигнувань, передбачених для губернії. Встановлено, що асигнації першої емісії можна було легко підробити, тому уряд Російської імперії був змушений випустити асигнації із новим зображенням. У статті поданий опис та ілюстрації асигнацій номіналом 100, 50, 25 руб. 1786 року випуску. Аналіз архівних документів свідчить, що казенні палати вели розмін асигнацій старого зразка на нові, складаючи відповідні постанови. Також асигнації виконували роль платіжних засобів так само, як і мідна монета. Асигнація функціонувала як допоміжний платіжний засіб, покриваючи дефіцит бюджету Російської імперії. Досліджуючи основи механізм збору та розподілу фінансів, виявлено, що непоодинокими випадками були привласнення коштів, зловживання службовим становищем, підробки фінансових засобів, що свідчать про недосконалість системи фінансового управління на губернському та повітових рівнях, які супроводжували діяльність казенних палат протягом всього періоду існування.

Державно-громадський характер розвитку сучасної системи освіти передбачає поєднання діяльності держави та громадськості (комісій, комітетів, рад, громадських товариств) у соціокультурному забезпеченні дітей. З огляду на це доцільним є вивчення досвіду діяльності організацій, що вдало розв‟язували освітні, соціальні і культурні проблеми дитинства, зокрема Центральної комісії допомоги дітям, яка діяла в Україні протягом 1922-1932 рр. з метою об‟єднання зусиль соціуму в боротьбі з дитячою безпритульністю, покращенні побуту дитячих закладів, громадського харчування тощо. Метою дослідження є висвітлення напрямів діяльності Центральної комісії допомоги дітям. Використано загальнонаукові (історико-педагогічний аналіз, узагальнення, ретроспективний, хронологічний), історико-структурний, порівняльно-зіставний, ретро-праксиметричний, проблемно-цільовий і прогностичний методи наукового пізнання. З‟ясовано групи дітей, з якими працювала Центральна комісія допомоги дітям (діти з губерній, охоплених голодом; безпритульні діти; діти безробітних батьків; діти – повні сироти; діти з руху юних ленінців; діти членів комітетів незаможних селян; діти, які залишили дитячі будинки за віком; хворі діти). Узагальнено основні напрями діяльності Центральної комісії допомоги дітям, а саме: утримання дитячих установ; надання дотацій та підтримка відділів народної освіти, охорони здоров‟я, округів, юних ленінців; реевакуація дітей; надання індивідуальної допомоги; індивідуальне патронування дітей; боротьба з дитячою безпритульністю; охорона материнства і дитинства. Визначено джерела надходжень коштів до Центральної комісії допомоги дітям, зокрема: податки та інші місцеві збори; добровільні збори і відрахування; продаж марок, значків, прапорів, газет і брошур; прибутки від підсобних підприємств; внески і відрахування осередків товариства «Друзі дітей»; лотереї і казино; кошторисні асигнування відділу охорони здоров‟я і відділу народної освіти; кошти робочих та різних організацій; збір із нетрудового населення. Виокремлено перспективи впровадження педагогічно цінного досвіду діяльності Центральної комісії допомоги дітям в сучасну освітню практику, а саме: забезпечення комплексного підходу до розв‟язання соціальних й освітньо- 44 культурних проблем дітей з боку закладів освіти, педагогів, батьків, громадських організацій; посилення співпраці держави і громадських організацій у справі соціокультурного забезпечення дітей; усвідомлення дорослими цінності дитинства і дитини; підвищення вимог до педагогів; налагодження взаємодії закладів освіти з батьками.

У статті розглянуто історію створення, 30-річного функціонування та наукових здобутків Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України — провідної науково-дослідної установи Збройних Сил України. Висвітлено основні підсумки наукової діяльності інституту з 1992 року, більш докладно — від початку військової агресії РФ у 2014 році і понині щодо: розроблення та впровадження доктринальних документів Збройних Сил; воєнної безпеки держави, оборонного планування; визначення та обґрунтування потреб Збройних Сил України, розподіл та використання державних коштів; уточнення цілей та засад державної політики у сферах національної безпеки і оборони; ролі територіальної оборони та руху опору в системі застосування сил оборони України; пріоритетних напрямів розвитку ОВТ Збройних Сил України; єдиної структури системи керівництва обороною держави і управління військами та створення ЄАСУ; розвитку системи логістичного забезпечення та покращення обліку військового майна; комплексу математичних моделей операцій з обґрунтування задумів та планів у галузях будівництва, застосування та забезпечення ЗС України тощо. Висвітлено наукові школи та провідних науковців інституту. Ключові слова: Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України, напрями досліджень, наукова діяльність, наукове супроводження, впровадження результатів досліджень, наукові здобутки, висококваліфіковані науковці.

Виявлено чинники, які загрожують економічній безпеці підприємства, зокрема під час подання електронної звітності ці чинники впливають на істотні прорахунки у тактичному та стратегічному плануванні, пов'язані з неправильним оцінюванням можливостей підприємства, помилками у прогнозуванні зовнішнього середовища. Визначено фактори, які сприяють зміцненню економічної безпеки обліково-аналітичних систем функціонування підприємств, що дало змогу провести їх систематизацію. Обґрунтовано сутність і зміст поняття електронної звітності підприємства, що дало змогу з'ясувати, що для впровадження електронної звітності необхідні, як мінімум, наявність надійного технічного оснащення й перевіреного програмного забезпечення, а також уміння та бажання всім цим користуватися. Україна запроваджує безпаперове подання звітності до всіх органів державної влади. Задля цього уряд схвалив Концепцію створення та функціонування автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності". Визначено переваги та перспективи подальшого впровадження електронної звітності в Україні. Зазначено, що у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України для деяких категорій платників податків подання податкової звітності в електронному вигляді є обов'язковим. Перевагою такої форми для держави є збільшення прозорості інформації щодо руху грошових коштів платників податків, збільшення швидкості оброблення звітів й отримання оперативної інформації. Це підвищить ефективність роботи податкових органів щодо виявлення ухилень від сплати податків та наповнення бюджету. Охарактеризовано проблеми запровадження електронної звітності в реаліях сьогодення, зокрема відсутність правового статусу первинного документу в електронному вигляді та виникнення загроз під час подання електронної звітності, зокрема викрадення та розголошення конфіденційної інформації.

Мета роботи: розробка практичних рекомендацій із зменшення ризиків нецільового використання надходжень благодійної допомоги у військових частинах на підставі дослідження організаційно-правових аспектів обліку благодійних пожертв в умовах воєнного стану. Дизайн/Метод/Підхід дослідження: дослідження проводилося з використанням наступних загальнонаукових та спеціальних методів: метод аналізу і синтезу в їх системному поєднанні під час вивчення офіційних документів національної нормативно-правової бази; статистичні методи під час дослідження показників благодійної діяльності; абстрактно-логічний метод − для формулювання теоретичних узагальнень і висновків дослідження. Робота виконана особисто автором. Результати дослідження: статті досліджено організаційно-правові аспекти обліку надходжень благодійних пожертв у Збройних Силах України в умовах воєнного стану. Визначено, що допомога є благодійною у випадку одночасного дотримання критеріїв добровільності, цілеспрямованості та безкорисності. Встановлено, що благодійна допомога, з метою фінансового забезпечення потреб національної оборони держави, надається за рахунок благодійних пожертв фізичних та юридичних осіб, може здійснюватися як індивідуально, так і колективно, шляхом безоплатної передачі коштів та/або майна в натуральній формі. Акцентовано увагу на ризики нецільового використання благодійних пожертв у натуральній формі через суперечливість норм чинного законодавства. Теоретична цінність дослідження: Обґрунтовано доцільність визначення на нормативному рівні військовим формуванням повноважень із встановлення внутрішньовідомчими нормативно-правовими актами норм щодо отримання, використання, обліку та звітності благодійної допомоги, з урахуванням особливостей здійснення зазначених процесів в умовах ведення бойових дій. Практична цінність дослідження: полягає у розробці та формулюванні системних узагальнень та конкретних пропозицій щодо вдосконалення системи обліку та контролю руху благодійних пожертв у Збройних Силах України. Тип статті: науково-практична.

У статті розглянуто норма-тивно-правову базу функціону-вання перших споживчих това-риств Наддніпрянської України уперіод їх зародження в другій поло-вині ХІХ століття. Проаналізованоособливості адміністративно-пра-вових умов зародження споживчоїкооперації та розглянуто змістстатутів перших споживчихтовариств. Встановлено, що від-сутність єдиного законодавчогоакту у сфері кооперації обумовиловиникнення досить різноманітнихза обсягом та змістом установчихдокументів.Охарактеризовано основніключові положення установчихдокументів кооперативних орга-нізацій Наддніпрянської Україний особливості правого статусуперших кооператорів, визначенопритаманний першим коопера-тивним організаціям поділ членівспоживчого товариства на повно-правних, які володіли всіма закрі-пленими у статутах правами, танеповноправних, обсяг прав якихмав звужений характер порів-няно з першою групою. Відтвореномеханізм управління споживчимитовариствами, визначено основніоргани управління (загальнізбори, правління, ревізійна комі-сія), проаналізовано їхній складі порядок формування. Шляхомпорівняльного аналізу встанов-лено спільні та відмінні риси вустановчих документах першихвітчизняних споживчих коопера-тивів та їх європейських анало-гів. Установлено, що, незважаючина суттєву схожість, статутиперших товариств допускаливідступи від загальноприйнятоїтеорії і практики кооператив-ного руху, зокрема допускалосяобмеження прав членів коопера-тивних організацій. У статутахне було положень, які передба-чали повернення частини коштівза придбаний товар, натомістьосновна увага приділялася виплатідивідендів. Зроблено висновок, щостатути перших споживчих това-риств містили окремі норми таінститути, притаманні акціонер-ним компаніям.

У статті здійснюється дослі-дження процесу історичного фор-мування антикорупційного законо-давства Індонезії. Особливу увагу автор приділяє розкриттю питання створення та реформування спеці-алізованих антикорупційних судів Тіпікор. В Індонезії антикорупційний суд було створено у 2002 році, із при-йняттям відповідного закону. Він знаходився в Джакарті – столиці країни. Після реформи 2009 року у всіх 34 індонезійських провін-ціях були створені антикорупційні Тіпікор суди. У статті з’ясовані наслідки такої реформи та надана оцінка її доцільності. Проаналізовано, що головною проблемою такої реорганізації став дефіцит кадрів, котрі від-повідають кваліфікаційним вимо-гам, прописаним у законодавстві. Зроблено висновок, що відповідні супутні виклики є тимчасовими й можуть бути усунені, а переваги такого реформування є відчут-ними. Вони полягають у збільшенні рівня доступності антикорупцій-ного правосуддя у регіонах, змен-шенні часових та матеріальних витрат на доставлення матеріа-лів справи та свідків до суду. Від-сутність пониження оцінки з 2009 по 2019 рік Індонезії в міжнарод-ному індексі сприйняття світової корупції свідчить про повільний, але успішний рух країни у протидії цьому негативному явищу. Також було встановлено, що з утворенням регіональних анти-корупційних судів підвищується рівень спеціалізації суддів у їх про-фесійній сфері – розгляді злочинів, пов’язаних зі корупцією. Внаслідок цього судовий процес стає більш якісним та ефективним. З’ясовано, що при проведенні таких реформ ключовим має бути збереження та поширення на регіональні суди позитивних здобутків та досвіду функціонування «пілотного» суду Тіпікор, який успішно себе зареко-мендував у роки своєї роботи. На основі аналізу робіт зарубіж-них вчених було окреслено подальші шляхи вдосконалення роботи спеці-алізованих антикорупційних судових інституцій Індонезії. З’ясовано, що такою «зоною росту» є подальша повна діджиталізація судового про-цесу. Ураховуючі географічні особли-вості країни, це покращення є особ-ливо актуальним. Зроблено висновок, що провадження електронного суду значно вплине на оптимізацію про-цесу та дасть змогу заощадити дер-жавні кошти.

Настюк А. А., Третяк С. М. Система збору данини до правління Святослава Ігоровича. - Стаття. У статті нами досліджується виникнення та розви­ток системи збору данини в Київській Русі. У нашій роботі ми проаналізували арабські джерела, в яких отримали дані про податкову систему в русів і слов’ян до приходу Рюрика. Нами було встановлено, що в ру- сів і слов’ян були різні по суті системи збору данини. Якщо в русів система податків була основана на базі процентних відрахувань на користь хакана й залежала напряму від прибутків, розбою та торгівлі, то в слов’ян надходження в казну царя залежали від об’єму виро­блених харчів, які своєю чергою впливали на кількість родин. Наступним етапом нашого дослідження став період створення глобальної системи збору данини, яку візан­тійський імператор Костянтин Багрянородний назвав полюддя. Аналіз літописних джерел вказав, що систе­ма почалась формуватися після захоплення Олегом Ки­єва. Ми дійшли висновку, що за основу системи сплати данини більшою мірою бралася хазарська модель. Нами виявлено, що оподаткування з людини й сім’ї замінюється на сплату з господарської одиниці. Літо­писи вказують, що із самого початку формування сис­теми сплати данини виплати були фіксовані й могли змінюватись тільки після спроб повстань із боку дан­ників. Слід зазначити, що полюддя спонукало князів­ську владу шукати вигідні й великі центри збуту сиро­вини. За вказаними критеріями таким центром стала Візантія. Нами було встановлено, що залежність систе­ми полюддя від візантійських ринків призвела до фінансової катастрофи в період правління Ігоря Рюри­ковича. Саме ця катастрофа, на нашу думку, і спричи­нила кризу в системі сплати данини. Ми вважаємо, що саме нестача коштів у казні руського князя через еко­номічну блокаду Візантії й призвела до того, що були порушені данницькі відносини з древлянами. У нашому досліджені ми дійшли висновку, що дії княгині Ольги були спрямовані не на встановлен­ня нової системи збору данини, а на запуск старої, яка була зруйнована Ігорем Рюриковичем.

В умовах Лісостепу України досліджено законо-мірності цвітіння ехінацеї пурпурової (Echinaceapurpurea (L.) Moench), сорту Зірка Миколи Вавило-ва й ехінацеї блідої (Echinacea pallida (Nutt.) Nutt.)сорту Красуня прерій. Вперше за багаторічнимиданими у виробничих умовах встановлено, що ехі-нацея пурпурова починає утворення суцвіть ізтравня, масове квітування – з липня. Одна рослиназа сезон утворює 48,2 шт. кошиків масою 184,25 г.Період квітування кошика першого порядку три-ває в середньому 34 доби, інших порядків – 33–43доби. Загальний період квітування рослини –близько 65 діб. Ехінацея бліда починає утвореннясуцвіть у травні, масове квітування у червні. Рос-лина за сезон утворює в середньому 10,4 шт. су-цвіть масою 30,1 г. Кошик першого порядку квітуєдо 15 діб, інших порядків – 19–29 діб. Загальнийперіод цвітіння рослини триває 34–37 діб. Дослі-дження дають змогу враховувати біологічні особ-ливості в разі конструювання лікарських, кормовихі медоносних агроценозів ехінацеї, планування збо-ру надземної маси на лікарську сировину, регуляціїпродуктивності й тривалості цвітіння. The peculiarity of flowering of purple coneflower (Echinaceapurpurea (L.) Moench) cultivar «Zirka Mykoly Vavilova» (Star ofNikolai Vavilov) and pale coneflower Echinacea pallida (Nutt.)Nutt.) variety «Krasunya preriy» (Prairie’s Beauty) in the foreststeppe of Ukraine have been studied. For the first time according tomany years’ data in a production environment it has beenestablished that the inflorescences formation of purple coneflowerbegins in May, massive flowering – in July. One plant per seasonforms 48.2 inflorescence with the mass of 184.25 g. The period offlowering inflorescence of the first-order lasts an average for 34days, other orders – 33–43 days. One plant blooms up to 65 days.Pale coneflower begins the formation of inflorescences in May, amassive bloom – in June. The plant per a season forms 10.4inflorescence with the mass of 30.1 g. Inflorescence of the firstorder flowers up to 15 days, other orders – 19–29 days. The totalperiod of flowering plants lasts for 34–37 days. Research ofbiological peculiarities of flowering should be considered in thedesign of medical, food and melliferous agrocenosis of Echinacea.Also at that time of planning harvesting the surface mass formedicinal raw materials, regulating the efficiency and duration offlowering.

Однією з тем, що вивчається в шкільному курсі математики є теорія границь. В даній статті робиться загальний огляд історії виникнення питань, пов’язаних з теорією границь, та висвітлення цього питання в шкільному курсі математики. Знання історичних відомостей, як відомо, піднімає пізнавальний інтерес учнів в процесі вивчення теми, активізує учнів і, врешті, сприяє покращенню результатів навчання.Історія цього питання поринає корінням в далеке минуле. Ще грецькі натурфілософи і математики починаючи з 7 ст. і аж до 3 ст. до н.е. підходять до ідеї нескінченності і потім до прийомів аналізу нескінченно малих, але це не одержує розвитку і інтерес до цих питань після спроб цілого ряду середньовічних учених відновляється лише в епоху Відродження в кінці 16 ст.Принципово новим кроком уперед з’явилося виникнення в натурфілософських школах 5ст. до н.е. ідеї нескінченності, яка у різних формах застосовується у математиці. На межі 5 і 4 ст. до н.е. Демокріт, виходячи з атомістичних уявлень, створює спосіб визначення об’ємів, що послужило першим варіантом методу неподільних, одного з вихідних пунктів числення нескінченно малих. Однак логічні труднощі, властиві поняттю нескінченності, що знайшли вираження в апоріях Зенона Елейского (5 ст. до н.е.), привели до висновку, що результати, отримані за допомогою методу неподільних, не можна вважати строго доведеними. Стандартним прийомом вимірювання різних площ, об’ємів, що не піддаються визначенню елементарними засобами, став метод вичерпування, що полягає в наближенні шуканої величини, знизу і зверху послідовностями відомих величин. Так, площа круга апроксимувалася послідовностями вписаних і описаних правильних многокутників з необмежено зростаючим числом необмежено зменшуваних сторін. Це дало поштовх у напрямку спроби розв’язувати задачу квадратури круга.З винаходом друкарства, підручники одержують більш широке поширення. Основними центрами теоретичної наукової думки стають університети. Прогрес алгебри як теоретичної дисципліни, а не тільки набору практичних правил для розв’язування задач, позначається в розумінні природи ірраціональних чисел, як відносин несумірних величин (Хома Брадвардін, 14 ст. і Н. Орем, 14 ст.) і особливо у введення дробових (Н. Орем), від’ємних і нульових (Н. Шюке, кін. 15 ст.) показників степенів. Тут же виникають перші, що випереджають наступну епоху ідеї про нескінченно великі і нескінченно малі величини. В Оксфордському і Паризькому університетах (Р. Суайнсхед, сер. 14 ст., Н. Орем і ін.) розвиваються перші елементи теорії зміни величин, як функцій часу і їх графічне уявлення, вперше об’єктом вивчення стає нерівномірний рух і вводяться поняття миттєвої швидкості і прискорення.Однак, щоб охопити кількісні відносини в процесі їхньої зміни, потрібно було самі залежності між величинами зробити самостійним предметом вивчення. Тому на перший план висувається поняття функції, що грає надалі таку ж роль основного і самостійного предмета вивчення, як раніше поняття чи величини числа. Вивчення змінних величин і функціональних залежностей приводить до основних понять математичного аналізу: ідею нескінченного у явному вигляді, до понять границі, похідної, диференціала й інтеграла. Створюється аналіз нескінченно малих, у першу чергу у виді диференціального числення й інтегрального числення. Основні закони механіки і фізики записуються у формі диференціальних рівнянь, і задача інтегрування цих рівнянь висувається, як одна з актуальних задач математики.Створення нової математики змінних величин у 17 ст. було справою учених передових країн Західної Європи, причому найбільше І. Ньютона і Г. Лейбніца. У 18 ст. одним з основних центрів наукових математичних досліджень стає також Петербурзька академія наук, де працює ряд найбільших математиків того часу іноземного походження (Л. Ейлер, Д. Бернуллі) і поступово складається російська математична школа, що блискуче розгорнула свої дослідження в 19 ст.Іншим джерелом аналізу нескінченно малих є розвинутий І. Кеплером (1615) і Б. Кавальєрі (1635) метод неподільних, застосований ними до визначення об’ємів тіл обертання і ряду інших задач. У цьому методі принципова новизна основних понять аналізу нескінченно малих подається у містичній формі протиріччя (між об’ємом тіла і сукупністю, що не мають об’єму плоских перерізів, за допомогою яких цей об’єм повинен бути визначений). В зв’язку з цим протиріччям прийоми І. Кеплера і Б. Кавальєрі зазнавали критики з боку П. Гульдена (1635–41). Однак вільне вживання нескінченне малих здобуває остаточну перемогу в роботах по визначенню площ (“квадратур”) П. Ферма, Б. Паскаля і Дж. Валліса. Так, у геометричній формі були створені початки диференціального і інтегрального числення.Слід зазначити, що автори 17 ст. мали досить ясні уявлення про поняття границі послідовності і збіжності ряду, вважали потрібним доводити збіжність уживаних ними рядів.До останньої третини 17 ст. відноситься відкриття диференціального і інтегрального числення у повному змісті слова. У відношенні публікації пріоритет цього відкриття належить Г. Лейбніцу, що дав розгорнутий виклад основних ідей нового числення в статтях, опублікованих у 1682–86 рр. У відношенні ж часу фактичного одержання основних результатів маються всі підстави вважати пріоритет належить І. Ньютонові, який до основних ідей диференціального та інтегрального числення прийшов протягом 1665–66 рр. “Аналіз за допомогою рівнянь з нескінченним числом членів” І. Ньютона в 1669 був переданий ним у рукописі І. Барроу і Дж. Кололінзу й одержав широку популярність серед англійських математиків. “Метод флюксій” – твір, у якому І. Ньютон дав систематичний виклад своєї теорії, – був написаний у 1670–71 рр. (виданий у 1736 р.). Г. Лейбніц ж почав свої дослідження з аналізу нескінченно малих лише в 1673 р. І. Ньютон і Г. Лейбніц вперше в загальному вигляді розглянули основні для нового числення операції диференціювання та інтегрування функцій, встановили зв’язок між цими операціями (формула Ньютона–Лейбніца) і розробили для них загальний однаковий алгоритм. Наукові підходи в І. Ньютона і Г. Лейбніца різні. Для І. Ньютона вихідними поняттями є поняття “флюєнти” (змінної величини) і “флюксій” (швидкості її зміни). Прямій задачі перебування флюксій і співвідношень між флюксіями по заданим флюєнтам (диференціювання і складання диференціальних рівнянь) І. Ньютон протиставляв обернену задачу перебування флюєнт по заданих співвідношеннях між флюксіями, тобто відразу загальну задачу інтегрування диференціальних рівнянь; задача відшукання первісної з’являється тут як окремий випадок інтегрування звичайного диференціального рівняння. Разом з тим ні метод границь і флюксій Ньютона, ні диференціальне числення Лейбніца не знаходили одностайного визнання. Тому математики знову звернулися до дослідження фундаментальних понять і принципів аналізу.У відповідності зі своїм трактуванням процесу прямування до границі, Ейлер вважає нескінченно малу величину рівною нулю. Він відкидає «особливу категорію нескінченно малих величин, що нібито не повністю зникають, але зберігають деяку кількість, що, однак, менше, ніж усяке що може бути заданим» [1], тому що відкидання доданків такого роду порушувало зроблену точність аналізу. Незабаром після виходу «Диференціального числення» Ейлера, Даламбер виступив із пропозицією заснувати аналіз на поняттях границі і похідної, не вживаючи цього останнього терміна. Свої погляди Даламбер розглядав як розвиток ідей числення флюксій Ньютона, але він вніс нове, звільнивши їх від механічних чи квазімеханічних уявлень. Це було пов’язано, як із загальними тенденціями розвитку аналізу на материку Європи, так і з класифікацією наук, прийнятої Даламбером: він виходив з того положення, що достовірним пізнанням ми володіємо лише в області абстрактних понять і чим більше дослідних елементів входить у яку-небудь науку, тим більш складні її поняття.В першому розділі книги «Елементарного викладу початків вищих числень» Сімон Люільє розвиває метод границь. До двох теорем про границі, наведених Даламбером, Люільє додає теорему про границю відношення двох змінних величин і уперше вводить знак границі у вигляді lim; уперше ж похідна якої-небудь функції у Люільє «диференціальне відношення» (rapport differentiel) – позначається lim і символ розглядається як єдине ціле, а не дріб. Терміном «нескінченно мала величина» Люільє не користується, зберігаючи його для позначення актуально нескінченно малих; немає в нього і поняття про диференціал.У Росії пропагандистом методу границь виступив С.Е. Гур’єв. Головна праця Гур’єва «Досвід про удосконалення елементів геометрії» (1798 р.) була присвячена питанням обґрунтування і викладання математики. Центральне місце в «Досвіді» займає систематичний додаток методу границь у шкільному курсі геометрії.Даламберу і його послідовникам належить заслуга подальшої розробки теорії про граничні переходи в рамках чистого аналізу. Але в тій конкретній формі, що метод границь набув у теперішній час, він ще не мав строгості так, як числення нескінченно малих. Визначення границі монотонних змінних, було недостатньо. Арсенал понять і загальних теорем методу границь залишався дуже невеликий, і його ледь вистачало тільки для пере доведення уже відомих тверджень. Нові широкі перспективи відкрилися, коли Больцано і Коші установили основний критерій збіжності послідовності і застосували його: перший – при дослідженні властивостей неперервних функцій, а другий – при побудові теорії рядів, що збігаються, і в доведенні теореми про існування інтеграла.Але самим уразливим пунктом теорії границь другої половини XVIII в. було відмовлення від вживання алгоритму нескінченно малих Лейбніца. Це відзначив ще Карно у творі, представленому на конкурс Берлінської академії 1786 р., і ту ж думку він підкреслював у своїх «Міркуваннях».З початку 60-х років реформа шкільної програми з математики стає предметом постійної уваги і обговорення.У теперішній час початки математичного аналізу є невід’ємним складовим курсу алгебри старшої школи. В умовах диференційного навчання виділені загальноосвітні та спеціальні обсяги елементів математичного аналізу, що вивчаються в загальноосвітніх та вищих школах і класах з поглибленим вивченням математики. Елементи теорії границь, вивчаються у спеціалізованих математичних школах, ліцеях і гімназіях.У загальноосвітній школі цей матеріал не передбачений для вивчення всіма учнями. У сучасних підручниках для старшої школи питання історії теорії границь висвітлено дуже стисло. На нашу думку, більш детальне ознайомлення учнів з цим питанням розкриє перед учнями складний, непрямий шлях розвитку наукової думки, ознайомлення учнів з історією наукових питань потрібно робити більш детально, ніж запропоновано у підручнику. Розкриття протиріч між різними науковими школами, вченими пожвавить навчальний процес, розкриє перед учнями непрямий і суперечливий шлях становлення сучасних наукових знань.

У статті з’ясовано роль оцінки руху та аналізу ефективності грошових потоків у фінансово-господарській діяльності підприємства з метою управління ними. Постійний аналіз руху грошових потоків, оцінка їх динаміки і структури, виявлення чинників, які впливають на елементи грошових потоків, сприяють своєчасному і адекватному реагуванню на перебіг бізнес-процесів, вдосконаленню системи фінансового управління діяльністю підприємства. Проведено аналіз руху грошових потоків на основі Звіту про рух грошових коштів прямим методом. Здійснено аналіз та оцінку ефективності формування грошових потоків підприємства на основі коефіцієнтного методу. Управління грошовими потоками є важливим інструментом, що дозволяє відшкодовувати витрати, створювати прибуток, що зумовлює зростання добробуту, розширення потенціалу, збільшення частки на ринку, підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Дослідженно основні напрями правового регулювання безготівкових розрахунків у господарській діяльності. Доведено, що розрахунки в господарської діяльності — це господарські правовідносини, що виникають у зв’язку з виконанням грошових зобов’язань, у силу закону або договору. У свою чергу, вони є частиною грошового обігу, який регулює держава з метою забезпечення перерозподілу фінансових ресурсів держави і контроль за їх використанням. Установлено, що предметом регулювання інституту безготівкових розрахунків виступають не лише господарські, цивільно-правові відносини, що виникають між клієнтом і банком, адміністративно-фінансові, а також інформаційні відносини, які пов’язані з обігом документів у паперовій та електронній формі, оскільки під час здійснення безготівкових розрахунків утворюються документи, передбачені нормативно-правовими актами Національного банку України і в більшості випадків йде обмін інформації між банками і платіжними системами про рух коштів, що зберігаються на розрахункових рахунках платників та отримувачів коштів. Зазначається, що з’ясування генези розрахунків, виявлення співвідношення між правовим регулюванням первинних форм розрахунків і сучасним правовим забезпеченням розрахунків у господарській діяльності надасть можливість установити специфіку й особливості розвитку правового регулювання безготівкових розрахунків, сприятиме визначенню напрямів удосконалення господарсько-правового регулювання безготівкових розрахунків у сучасних умовах.

У статті розглянуто основні детермінанти незаконного використання бюджетних коштів у сфері будівництва автомобільних доріг. Увага приділена недолікам державної політики у сфері дорожнього господарства, проведеним реформам децентралізації управління галузі, існуючим заходам фінансово-го контролю за законністю використання бюджетних коштів. Висунуто припущення про можливу деформацію правової свідомості розпорядників та одержу-вачів бюджетних коштів. Задля підтвердження висунутого припущення виокремлено три основних групи чинників, що здійснюють вплив на свідомість та поведінку розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. До них належать бюджетно-фінансові, фінансово-господарські та організацій-но-управлінські детермінанти. За результатами кримінологічного аналізу констатовано помітне збільшення розриву між показ-никами реального фінансування та фактично виконаним об’ємом робіт та послуг. Виокремлено ймо-вірні суб’єктивні та об’єктивні причини незаконного використання бюджетних коштів у галузі. Ви-значено фактори, які створюють сприятливі умови для незаконного використання бюджетних коштів при будівництві автомобільних доріг.Увагу приділено проблемам бюджетування галузі. Встановлено існування підвищених ризиків для штучного завищення вартості дорожньо-будівельних робіт під час руху бюджетних коштів. Звернуто увагу на той факт, що такі ризики існують практично на всіх стадіях бюджетного процесу. На підставі результатів авторського дослідження виокремлено найбільш уразливі етапи бюджетного процесу, по-чинаючи від формування бюджетного запиту й закінчуючи проведенням взаєморозрахунків. Окреслено найбільш проблемні на сьогодні прогалини профільного законодавства. Порушено пи-тання щодо повноти й об’єктивності внутрішнього та зовнішнього контролю. Констатовано існуван-ня реального конфлікту інтересів. Зауважено, що вплив на свідомість розпорядників та одержувачів бюджетних коштів здійснюють також інші чинники (наприклад, нормативно-правові та соціальні). Окреслено перспективи подальших наукових досліджень.

Approaches to business value management based on the accounting and analytical content of actuarial reporting are considered. This study is conducted to identify the information interdependence between the system of value-based management of the company, actuarial accounting and actuarial reporting management in a crisis in the economy of Ukraine. It is established that in order to build an effective management system of a domestic agricultural enterprise, actuarial accounting and actuarial reporting should be actively implemented. This gives the chance to form an image of the investment attractiveness of the country’s agricultural sector through a prism of administrative actuarial reporting forms in the international arena of agrarians. The author proposes a method of constructing a transformation table for filling in the Actuarial cash flow balance (form No.3-a), based on the traditional report on cash flow (form No.3) and some forms of actuarial reporting in 5D format on the example of a domestic agricultural enterprise. This will contribute to the construction of an effective system of value-based management of agribusiness through the prism of the concept of modern multidimensional actuarial accounting. The expediency of such a transformation from the point of view of value-based management is proved. The information necessary to compile the Actuarial cash flow balance is contained in the Actuarial balance (Statement of Financial Position), the Actuarial Profit and Loss Statement, and the traditional financial statements. To this end, the article developes a special transformation table, on the example of a domestic agricultural enterprise. The expediency of keeping an accurate accounting by a modern agricultural enterprise is substantiated because this accounting system generates information about changes in the economic value of business and cash flows in n-dimensional space and creates the necessary information content for management decisions for real and potential suppliers of temporarily free financial resources.

Стаття присвячена актуальним питанням визначення важливості використання реєстратора розрахункових операцій суб’єктами малого бізнесу. У роботі обґрунтовано необхідність застосування реєстратора розрахункових операцій (РРО) як ефективного методу контролю доходів господарюючих суб’єктів та процесу справляння податків, обмеження обсягів «тіньового» руху готівкових коштів, захисту прав споживачів. Проаналізовано та систематизовано фактори впливу держави на можливість встановлення пристрою, переваги та недоліки його застосування вітчизняними підприємствами. Досліджено та узагальнено нормативно-правову базу щодо застосування платниками єдиного податку реєстраторів розрахункових операцій у системі фінансового обліку. Окреслено резерви підвищення рівня економічного розвитку України, використовуючи реєстратор розрахункових операцій (РРО). Наведено шляхи підвищення актуальності питання реформування та вдосконалення системи оподаткування діяльності фізичних осіб-підприємців в Україні.

Актуальність. Епідемія ВІЛ-інфекції, яка зачіпає мільйони людей в східній частині Європи, залишається однією з найважливіших невирішених проблем охорони здоров’я. Пацієнт-орієнтований підхід до ВІЛ-інфікованих осіб підвищує якість надання медичної допомоги, впливає на достовірність статистичних даних, раціоналізує планування та адекватність використання державних коштів. Особливо актуальними стають питання коморбідності патології органів травної системи при ВІЛ-інфекції та формування прихильності до ефективної антиретровірусної терапії (АРТ). В зв’язку з чим посилюється роль практики сімейної медицини у виявленні, лікуванні та веденні гастроентерологічних захворювань у ВІЛ-інфікованих пацієнтів в Україні. Мета дослідження: Дослідити роль лікарів загальної практики-сімейної медицини в обстеженні та веденні ВІЛ-інфікованих осіб із супутньою патологією травної системи. Матеріал та методи. Проведено анкетування серед 200 лікарів загальної практики-сімейної медицини (ЗПСМ) та 292 лікарів - вузьких спеціалістів ряду закладів охорони здоров'я м. Києва та різних областей України за допомогою розробленої анкети шляхом інтернет-опитування та з використанням паперових носіїв. Результати та їх обговорення. Лікарі загальної практики-сімейної медицини відмітили досить низьку участь в моніторингу дотримання та побічних ефектів АРТ, а також ведення супутньої патології травної системи (ТС) у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Більшість опитаних лікарів зазначили відсутність чітких алгоритмів дій у випадках розробки клінічних маршрутів ВІЛ-інфікованих пацієнтів із супутньою патологією ТС, і майже всі респонденти підтвердили доцільність використання в своїй поточній практиці розроблених для таких пацієнтів алгоритмів їх ведення. Переважна частина лікарів ЗПСМ не знали в повному обсязі маршрути руху ВІЛ-інфікованих пацієнтів від встановлення діагнозу до досягнення ними стійкої вірусологічної /імунологічної відповіді і, таким чином, не мали можливості в повних обсягах вести супутню патологію ТС. ВІЛ-інфіковані пацієнти, які проходили АРТ та негативно реагували на неї, практично не повертались до лікарів ЗПСМ і тому не отримували належну продовжену всебічну та координовану медичну допомогу з приводу різної патології ТС. Повернення ВІЛ-інфікованих пацієнтів від лікарів-спеціалістів до лікарів ЗПСМ виявилось низьким, епізодичним, що може пояснювати зниження можливостей лікарів ЗПСМ ефективно контролювати клінічні результати лікування патології органів ТС та побічних ефектів АРТ. Висновок. З’ясовано певні проблеми виявлення патології ТС у ВІЛ-інфікованих та подальшої тактики ведення таких пацієнтів. Внаслідок невідповідності та недостатніх обсягів скринінгу коморбідної патології органів ТС у ВІЛ-інфікованих пацієнтів в практиці лікарів ЗПСМ багато хронічних патологій залишаються невиявленими. Наявність непролікованих супутніх захворювань органів ТС при ВІЛ-інфекції може бути фактором ризику зниження ефективності АРТ у таких пацієнтів. В зв’язку з цим, особливу увагу лікарів сімейної медицини слід звернути на вчасне виявлення, лікування та моніторинг захворювань органів ТС у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Вбачається доцільним впровадити чіткі алгоритми спільних дій лікарів ЗПСМ та спеціалістів, які беруть участь у веденні ВІЛ-інфікованих пацієнтів із супутньою патологією ТС.