Статті в журналах з теми "Рухомість"

В роботі представлені результати оцінки напрямів підвищення характеристик бронетранспортера за даними опитування з використанням методу попарного порівняння. Всього опитано 88 експертів. Для попарного порівняння визначено дванадцять питань, що характеризують основні показники бронетранспортера: захищеність, рухомість, вогневу потужність. Крім того, експертам пропонувались питання, що стосуються загальних характеристик БТР. Отримані значення вагових коефіцієнтів показників бронетранспортера свідчать, що найбільш важливими для експертів є характеристики озброєння, захищеності (протимінний захист, захист від гранат ручних протитанкових гранатометів, захист від куль Б-32 калібру 12,7мм) та прохідності. Отримані значення вагомості показників бронетранспортера за даними опитування з використанням методу попарного порівняння є основою для оцінки пріоритетів розвитку вітчизняних бронетранспортерів та інших машин подібного класу.

Розглянуто форми подрібнених дисперсних матеріалів. Наведено формули визначення еквівалентного діаметра. Подано класифікацію сучасних фільтрів, розкрито їхні особливості. Показано основні чинники, що впливають на роботу фільтрів. Відомо, що сушильні апарати для подрібненої деревини, які часто використовують у виробництві деревостружкових і деревоволокнистих плит, для конвективного підведення тепла до стружки, як об'єкта сушіння, потребують уважного ставлення до енергоощадності. Варто зазначити, що специфічні властивості подрібненої деревини (малі розміри частинок, мала насипна маса, рухомість, парусність) дають змогу використовувати різноманітні способи сушіння: сушіння у щільному, киплячому, розпушеному шарі, а також безпосередній контакт об'єкта сушіння із нагрітою металевою поверхнею. Незважаючи на конструкційне розмаїття сушильних агрегатів для подрібненої деревини, найпоширенішими є конвективні сушарки із пневмомеханічним переміщенням подрібненого матеріалу. Наведені нижче формули дають змогу залежно від форми та розмірів подрібнених частинок і породи деревини зробити правильний вибір типу фільтру. Останнє дає змогу оцінити роботу самих фільтрувальних пристроїв. Адже за мірою накопичення пиловловлюваних подрібнених частинок значно зростає ступінь їх вловлюваності.

Експериментально встановлено, що для сталефібробетонів, як і для звичайних бетонів, діє правило «сталості водопотреби», відповідно до якого при постійній рухомості бетонної суміші водопотреба залишається практично постійною при цементно-водних відношеннях, менших деякого критичного значення (Ц/В<Ц/Вкр). Зона критичного Ц/В для досліджуваних фібробетонів знаходиться в межах 2,2...2,3, а при введенні суперпластифікаторів зміщується до значень Ц/В = 2,6...2,7. Цей ефект можна пояснити суттєвим зменшенням нормальної густоти і, відповідно, водопотреби цементного тіста. Отримано експериментально-розрахункові залежності водопотреби фібробетонних сумішей, в т.ч. при використанні водоредукуючих добавок в широкому діапазоні рухомості бетонних сумішей. Для отриманих залежностей запропоновані відповідні поправки при Ц/В>Ц/Вкр. Вивчено зміну рухомості фібробетонних сумішей у випадках застосування звичайного важкого і дрібнозернистого бетонів. Досліджено діапазони зміни рухомості з урахуванням факторів, що характеризують їх склад, а також при введенні суперпластифікуючих добавок. Показано, що при оптимізації складу фібробетонних сумішей їх рухомість може залишатися практично стабільною протягом 1 години. Для забезпечення збережуваності фібробетонних сумішей і збільшення її тривалості, особливо при введенні суперпластифікаторів, ефективно застосовувати перемішування при її транспортуванні. Вивчено вплив рухомості бетонної суміші і тривалості її віброущільнення на коефіцієнт розшарування (однорідності). Показано, що для дрібнозернистого сталефібробетону при однаковій тривалості віброущільнення розшарування є меншим, ніж для звичайного важкого фібробетону. Збільшення вмісту цементу при однаковому В/Ц і вмісту фібри дозволяє підвищити коефіцієнт однорідності. в досліджуваному діапазоні тривалостей вібрації на 15...20%. Застосування дрібнозернистого сталефібробетону навіть при збільшеному вмісті фібри дозволяє істотно збільшити коефіцієнт однорідності.

У статті досліджено основні концепції жанрової організації лірики в літературознавстві ХХ ст. Установлено, що на сучасному етапі розвитку літературознавства однією з найбільш актуальних є проблема теоретичного осмислення жанрової природи ліричного твору, розроблення принципів класифікації ліричних жанрів. На основі опрацювання фахової літератури з аналізованої проблеми з’ясовано дискусійність не лише питання визначення чітких критеріїв жанрового виокремлення типів ліричних творів, а й проблеми функціонування в ліриці такої цілком усталеної теоретичної категорії, як жанр. Проблематичність чіткої жанрової ідентифікації ліричних творів полягає й у тому, що дослідницькі уявлення про них не є сталими, а історично змінними – не лише через ускладнення парадигми їхньої теоретичної рецепції, але, насамперед, з огляду на історичну рухомість категорії жанру, специфіку його комунікативних настанов та естетичних стратегій, внутрішніх смислових взаємозв’язків між елементами його художньої структури та тематичної спрямованості. Унаслідок вивчення художньої практики поетів ХІХ–ХХ ст. спостережено використання авторською індивідуальністю, попри теоретичні аргументи прибічників концепції жанрової атрофії лірики та, відповідно, авторитарний диктат жанрових вимог, певних жанрових стратегій, що полягають у модифікації відповідно до власних творчих настанов усталених канонів жанрового мислення. Простежено відродження з огляду на зміну теоретичної парадигми літературознавства останніх десятиліть активного інтересу до теорії ліричного жанру, характеру та форм його художньої трансформації в минулій та сьогоденній поетичній практиці. Сучасними літературознавцями розроблено шість основних концепцій, які зумовлюють жанрову специфіку художнього твору особливостями його: 1) форми, 2) змісту, 3) змістово-формальної єдності, 4) історичної ґенези, 5) літературного функціонування, 6) феноменології сприйняття. Найбільш усталеною сьогодні концепцією класифікації ліричних творів визнано концепцію їх тематичної класифікації (за характером проблематики, що домінує у творі) та диференціації за ознакою специфіки форми зображення, яку запропонував ще у 70-х роках ХХ ст. відомий російський літературознавець Г. Поспєлов. У концепції передбачено розмежування таких п’яти типів лірики: 1) медитативної, 2) медитативно-зображальної, 3) описово- зображальної, 4) «персонажної», 5) розповідної. Зазначено, що у цій концепції не відображено жанрової специфіки художньої організації ліричного твору.

Актуальність. За даними різних авторів після опера-цій на обличчі у 30 % випадків формуються гіперт-рофічні рубці, у 35 % однією з причин виникнення ве-лофарингеальної недостатності (ВФН) є деформуючі рубці в ділянці м’якого піднебіння. Серед багатьох ві-домих на сьогодні методів регенеративної терапії найбільш ефективним є введення в рубці плазми, зба-гаченої тромбоцитами (PRP).Мета дослідження. Провести клініко-лабораторну оцінку гіпертрофічних рубців шкіри обличчя після хейлоринопластики, велопластики та визначити ефе-ктивність внутрішньорубцевого введення PRP.Матеріали та методи. Проведено обстеження та лікування 11 дітей віком від 4 до 17 років, з них 6 ді-тей з гіпертрофічними рубцями обличчя після пер-винної хейлоринопластики та 5 дітей з рубцями м’якого піднебіння після велопластики. Клініко-лабораторне обстеження рубців проводилось за мо-дифікованою Ванкуверською шкалою, результатами допплерографії, МРТ на 8 і 15-й день застосування PRP терапії.Результати. Аналіз показників виявив, що до введення плазми показники рубців коливались в межах від 10 до 13 балів. За даними допплерографії щіль-ність тканин в зоні рубця в 67% випадків була гіпере-хогенною, в 33% - гіпоехогенною. Середні лінійні роз-міри рубця в мм дорівнювали 9,4х3,01 (площа рубця становила 28,29мм²), кровотік в рубцях не візуалізу-вався, а в дотичних тканинах у 100% випадків реєст-рувались поодинокі локуси кровотоку. Через 8 днів пі-сля першого сеансу плазмотерапії загальна кількість балів показників рубця були в межах від 8 до 10. Ана-ліз результатів допплерографії показав незначне зме-ншення лінійних розмірів рубця за рахунок товщини (на 0,5 мм), середні лінійні розміри дорівнювали 9,4х2,51 мм (площа рубця становила 23,59мм²); візуа-лізовано посилення кровотоку в дотичних тканинах за рахунок незначного збільшення локусів кровотоку. Після другого сеансу РRP у всіх пацієнтів середня кі-лькість балів складала 9. За результатами допплеро-графії лінійні розміри рубця зменшились переважно за рахунок товщини та становили 6,27х2,00 мм (площа рубця 12,54мм²). У 50% випадків визначено посилення кровотоку в дотичних тканинах за рахунок збільшен-ня локусів кровотоку та кількості судин. У 5 пацієнтів після велопластики клінічно виявлено слабку рухомість м’якого піднебіння, ішемізовану слизову оболонку. У всіх дітей визначався гіперінтен-сивний сигнал (HU 438±21.12) рубцевої тканини в ді-лянці м’язового апоневрозу м’якого піднебіння, непра-вильної форми з чіткими межами. Після першої ін’єкції PRP на 7 день у всіх дітей відмічено часткове відновлення кольору слизової оболонки м’якого підне-біння над рубцем до блідо-рожевого. На МРТ виявле-но зменшення інтенсивності сигналу до HU 352±15.71, межі рубця стали нечіткі. Друге введення PRP в рубцеву тканину м’якого піднебіння було про-ведено через 7-8 днів. Клінічне та логопедичне об-стеження не показало значних змін порівняно з ефек-том після першого введення. Інтенсивність сигналу після другого введення була в межах HU 348±22.14, що вказує на статистичну недостовірність між ни-ми.Висновки. Відмічено позитивний результат викори-стання ін’єкційної форми PRP –терапії при гіперт-рофічних рубцях шкіри та м’якого піднебіння. Стру-ктура рубцевої тканини після введення PRP в рубці шкіри зазнає незначних змін переважно за рахунок зменшення його товщини, збільшення локусів крово-току та кількості судин в дотичних тканинах. За отриманими клінічними, логопедичними, МРТ даними для зменшення щільності рубцевої тканини у дітей з ВФН достатньо одного введення PRP.

У статті досліджено питаннявизначення ознак системи принци-пів кримінально-виконавчого правата вимог, на яких ця система маєґрунтуватися та яким фактичномає відповідати. Розглянуто тео-ретичні позиції щодо відокрем-лення ключових ознак системипринципів кримінально-виконавчогоправа. Запропоновано авторськийпогляд на перелік ознак визначеноїсистеми принципів. Наголошено,що до ключових ознак системипринципів кримінально-виконав-чого права належать адитивність,умовна структурна адиктивність,структурованість, внутрішньога-лузева залежність, ієрархічність.Адитивність як ознака системипринципів окреслює єдність сис-теми кримінально-виконавчихпринципів. За цією ознакою такасистема сприймається як єдинийнеподільний об’єкт, який відобра-жає набір певних елементів, груптощо. Ознака умовної структур-ної адиктивності передбачає певнузалежність принципів від відпо-відної групової приналежності, атакож умовну взаємозалежністьокремих груп. Умовна залежністьобумовлена рухомістю та функці-ональністю принципів і груп прин-ципів, що призводить до постій-ної взаємодії між собою в умовахвнутрішніх кореляційних зв’язків.Ознака структурованості передба-чає сприйняття системи принци-пів кримінально-виконавчого праваяк єдиного об’єкта, який комплек-сно складається з окремих группринципів.Ці групи відображаютьнабір засад, які визначають основудля інститутів та/або субінсти-тутів галузі. Внутрішньогалузевазалежність передбачає адикціюсистема принципів від галузі їїпоходження. За межами галузі якпровідного об’єкта система прин-ципів є нікчемною. Ознака ієрар-хічності демонструє векторністьпоходження принципів від загаль-но-правових до позитивістськихзасад. Водночас ця ознака не впли-ває на сприйняття принципів заїхньою значущістю. Крім того, досистеми принципів висуваютьсявимоги холістичності, повноти,несуперечливості, автономності,транспарентності, амеліорації.

Наведено результати досліджень впливу різних доз органічних та мінеральних добрив, що вносяться під цукрові буряки в короткоротаційній плодозмінній сівозміні, на вміст нітратного і мінерального азоту, рухомого фосфору та обмінного калію в чорноземі типовому слабкосолонцюватому. У результаті польових досліджень було встановлено, що в зоні недостатнього зволоження в умовах Лівобережного Лісостепу України в короткоротаційній плодозмінній сівозміні формування поживного режиму чорнозему типового слабкосолонцюватого під цукровими буряками залежало від системи удобрення. Найбільший вміст нітратного і мінерального азоту в орному шарі ґрунту виявився на час сходів цукрових буряків на ділянках, де вносили під культуру 50 т/га гною + N90Р120К90, – 17,2 і 20,1 мг/кг ґрунту відповідно. Така доза органічних і мінеральних добрив забезпечила і найбільшу кількість рухомого фосфору в орному шарі у період сходів культури – 80,0 мг/кг ґрунту, що обумовлено зростаючою рухомістю фосфатів з органічних добрив і меншим переходом фосфору в малорозчинні сполуки. Заміна дози добрив із 25 т/га гною + N180Р240К180, яку вносили під цукрові буряки, на 50 т/га гною + N90Р120К90 сприяла підвищенню вмісту обмінного калію в орному шарі ґрунту на час сходів буряків із 170,0 до 177,0 мг/кг ґрунту, що обумовлено високою дозою внесених органічних добрив під культуру, які після мінералізації гною і забезпечили зростання вмісту обмінного калію в ґрунті. Optimization of mineral nutrition of plants is one of the most significant means to regulate physiological processes that determine yield formation of any crop. In intensive farming the yield of crops depends on the natural fertility of soil and weather conditions only by 25%. In this case, fertilizers provide from 30 to 60% of the yield, high quality seeds – from 5 to 20%, and plant protection products – from 5 to 15%. Therefore, studying of the optimal provision of sugar beet plants with nitrogen, mobile phosphorus and exchangeable potassium due to the application of various doses of organic and mineral fertilizers is important and relevant, especially for the conditions of the zone of inadequate moisture. The purpose of the research was to determine the influence of sugar beet fertilization on the formation of the nutrient regime of the soil underneath in short-rotation fertile crop rotation. The research task was the study of the effect of various doses of organic and mineral fertilizers, applied to sugar beets, on the content of nitrate and mineral nitrogen, as well as the effect of various fertilization systems used during the cultivation of sugar beets on the content of mobile phosphorus in the field of crop in short-term crop rotation and the study of the content of exchangeable potassium in typical slightly alcanlinized black soil while applying various doses of organic and mineral fertilizers to sugar beets. The following preliminary conclusions can be made based on the data of one-year research: In short-term crop rotation, the highest content of nitrate and mineral nitrogen in the arable soil layer was at the time of germination of sugar beets in the areas where the manure + N90P120K90 was applied in the amount of 50 tons per hectar - 17.2 and 20.1 mg/kg of soil. The application of 50t/ha of manure + N90P120K90provided the largest amount of mobile phosphorus in the arable layer during the period of the crop germination – 80.0 mg/kg of soil, due to the increasing mobility of phosphates from organic fertilizers and a smaller transition of phosphorus in the insoluble compounds. The change of the dose of fertilizers applied to sugar beets from 25 t/ha of manure + N180Р240К180 to 50 t/ha of manure + N90Р120К90resulted in the increase of the content of exchangeable potassium in the arable soil layer during sugar beets germination from 170.0 to 177.0 mg/kg of soil. It is the effect of the application of high dose of organic fertilizers, which after mineralization of manure provided the increase of the content of exchangeable potassium in the soil.

У статті проаналізовано фізико-механічні властивості та можливість застосування нового композиційного матеріалу - самоущільнювального полімерцементного фібробетону в технологіях ремонтно-відновлювальних робіт на гідротехнічних спорудах водогосподарсько-меліоративного комплексу. Досліджено та проаналізовано основні чинники, які впливають на технологічні властивості самоущільнювальних полімерцементних фібробетонних сумішей. Досліджено вплив температури оточуючого середовища та часу витримки до укладання на технологічні характеристики самоущільнювальних полімерцементних фібробетонних сумішей. Установлено, що рухомість та життєздатність таких сумішей суттєво залежать від температури оточуючого середовища та часу витримки до укладання. У залежності від температури оточуючого середовища та часу витримки до укладання рухомість таких сумішей складає 450…780 мм, життєздатність – 3…10 годин. У діапазоні температур 5…35°С полімерцементні фібробетонні суміші зберігають самоущільнювальні властивості протягом 6…8 год.

Досліджено вплив водоцементного відношення та полімерного латексу на рухомість самоущільнювальних бетонних сумішей та на фізико-механічні властивості бетону на їх основі. Встановлено, що водоцементне відношення та полімерний латекс є важливими факторами формування реологічних та міцнісних властивостей полімерцементного самоущільнювального бетону