Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Розчини кислот.
Статті в журналах з теми "Розчини кислот"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Розчини кислот".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Полонський, Володимир А., та Олена В. Сухова. "СТРУКТУРА ТА КОРОЗІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ КВАЗІКРИСТАЛІЧНИХ СПЛАВІВ Al–Ni–Co ТА Al–Ni–Fe У ВОДНИХ РОЗЧИНАХ КИСЛОТ". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 3 (27 жовтня 2021): 392–99. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v29i3.233588.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі вивчали структуру та корозійні властивості литих квазікристалічних сплавів Al72Fe15Ni13 та Al72Co18Ni10 у кислих середовищах. Структуру зразків досліджували методами кількісної металографії, рентгеноструктурного аналізу, растрової електронної мікроскопії та рентгеноспектрального мікроаналізу. Корозійну тривкість вивчали гравіметричним методом у водних розчинах кислот HCl, H2SO4, HNO3 та H3PO4 (рН=1.0). Показано, що в обох досліджених сплавах утворюються стабільні декагональні квазікристалічні D-фази. У сплаві Al72Co18Ni10 D-фаза кристалізується з розплаву першою, а в сплаві Al72Fe15Ni13 D-фаза виділяється за перитектичною реакцією. Залежно від складу сплавів спостерігаються два типи декагональних квазікристалів, які утворюються на основі легованих Ni хімічних сполук Al86Fe14 в сплаві Al72Fe15Ni13 і Al73Co27 в сплаві Al72Co18Ni10. Найбільшу корозійну тривкість у розчині нітратної кислоти має сплав Al72Fe15Ni13, а у розчинах хлоридної, ортофосфатної та сульфатної кислот (у порядку зменшення) – сплав Al72Co18Ni10. У більшості розчинів відбувається відносно рівномірне розчинення поверхні зразків за виключенням ділянок з більш дефектною структурою, які розчиняються з більшою швидкістю.
2
Chichak, S. A., M. I. Sukhoviya, and A. A. Kikineshi. "Dielectric investigations of the ultraviolet radiation effect on the water solutions of nucleic acid bases." Biopolymers and Cell 15, no. 2 (March 20, 1999): 149–53. http://dx.doi.org/10.7124/bc.000513.
Повний текст джерела
3
Зарівна, Н. О. "КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ МОНОСАХАРИДІВ РІДКОГО ЕКСТРАКТУ ЧЕБРЕЦЮ ПОВЗУЧОГО ТА ВИБІР КРИТЕРІЇВ ПРИЙНЯТНОСТІ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (4 серпня 2021): 104–7. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i2.12247.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. В останні роки помітно зростає науковий інтерес до вивчення полісахаридів у лікарській рослинній сировині, що пов’язано з широким спектром їх фармакологічної дії. У попередніх дослідженнях встановлено, що у витяжках із трави чебрецю повзучого (ЧП), одержаних за допомогою води і розчинів з низькою концентрацією спирту, наявні полісахариди, після гідролізу яких отримували моносахариди. Розробка муколітичного засобу на основі густого екстракту чебрецю повзучого й ефірної олії чебрецю звичайного передбачала насамперед одержання рідкого екстракту ЧП, який отримували за підібраною технологією, що дозволила зберегти та відтворити аналізовані біологічно активні речовини трави ЧП. Тому з метою стандартизації рідкого екстракту ЧП важливо визначити не тільки їх якісний склад, а й кількісний вміст, що дозволить обрати відповідні показники якості та запропонувати критерії прийнятності.
Мета дослідження – провести кількісне визначення відновлювальних моносахаридів у рідкому екстракті чебрецю повзучого, вибрати відповідні критерії прийнятності.
Методи дослідження. Під час дослідження використано спектрофотометр “Cary-50”, рідкий екстракт чебрецю повзучого, ФСЗ: глюкози (“Fluka”), 1 % розчин кислоти пікринової, 20 % розчин натрію карбонату, 20 %, 40 % розчини натрію гідроксиду, кислоту хлористоводневу розведену Р.
Результати й обговорення. Кількісне визначення моносахаридів у рідкому екстракті ЧП проводили методом диференційної спектрофотометрії у видимій ділянці спектра за реакцією з пікриновою кислотою. Їх вміст коливався у певних межах і визначався вмістом у вихідній сировині. Тому з метою здійснення стандартизації рідкого екстракту ЧП можна обрати кількісним критерієм якості вміст відновлювальних моносахаридів, а також запропонувати відповідні критерії прийнятності – не менше 0,09 % у перерахунку на глюкозу.
Висновок. Проведено кількісне визначення відновлювальних моносахаридів у рідкому екстракті чебрецю повзучого. В результаті визначено їх кількісний вміст та запропоновано критерії прийнятності.
4
Parashchuk, E. A., S. M. Marchyshyn, M. V. Kyryliv та I. R. Bekus. "ВМІСТ КИСЛОТ ГІДРОКСИКОРИЧНИХ У ТРАВІ ТА КОРЕНЕВИЩАХ І КОРЕНЯХ БЕДРИНЦЮ ЛОМИКАМЕНЕВОГО (PIMPINELLA SAXIFRAGA L.)". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (8 листопада 2018): 90–95. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9571.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Бедринець ломикаменевий (Pimpinella saxifraga L.) з родини селерові (Apiaceae) здавна у народній медицині застосовують як відхаркувальний, сечогінний, протизапальний, седативний, болетамувальний засіб. Його рекомендують при катарі дихальних шляхів, трахеїті, бронхіті, пневмонії, ларингіті, астмі, коклюші, водянці, сольових діатезах, захворюваннях печінки, атонії кишечника, хронічному гастриті зі зниженою кислотністю, подагрі, набряках та метеоризмі. З лікувальною метою використовують в основному кореневища і корені рослини. Відомо близько 200 видів роду Бедринець (Pimpinella L.), поширених в Азії, Європі й Африці. В Україні зустрічаються 5 видів; найпоширенішим є бедринець ломикаменевий.
Мета дослідження – встановити наявність і визначити кількісний вміст кислот гідроксикоричних у траві та підземних органах бедринцю ломикаменевого.
Методи дослідження. Для виявлення кислот гідроксикоричних використовували спиртово-водну витяжку. Реакція з 1 % розчином ферум (ІІІ) хлориду (поява зелено-сірого забарвлення) свідчила про наявність у досліджуваній витяжці сполук фенольної природи. Кількісне визначення кислот гідроксикоричних у досліджуваних об’єктах ґрунтується на спектрофотометричному методі. Якісний склад і кількісний вміст індивідуальних кислот гідроксикоричних у траві та підземних органах бедринцю ломикаменевого досліджували методом високоефективної рідинної хроматографії на хроматографі Agilent 1200 3 D LC System Technologies (США).
Результати й обговорення. Кількісний вміст суми кислот гідроксикоричних у траві бедринцю ломикаменевого становив (4,68±0,05) %, в підземних органах – (1,52±0,03) %. Методом високоефективної рідинної хроматографії в досліджуваних об’єктах рослини виявлено й ідентифіковано кислоти хлорогенову і розмаринову та встановлено їх кількісний вміст. У траві й підземних органах бедринцю ломикаменевого в основному домінує кислота хлорогенова, вміст якої становив 3,13 і 0,11 % відповідно. У траві рослини міститься 0,34 % кислоти розмаринової.
Висновки. Встановлено наявність і визначено кількісний вміст кислот гідроксикоричних у траві та підземних органах бедринцю ломикаменевого, який становив (4,68±0,05) і (1,52±0,03) % відповідно. Методом високоефективної рідинної хроматографії в досліджуваній сировині рослини виявлено індивідуальні кислоти гідроксикоричні – хлорогенову і розмаринову, визначено їх кількісний вміст. У траві й підземних органах бедринцю ломикаменевого домінує кислота хлорогенова, вміст якої становив 3,13 і 0,34 % відповідно, тому її можна рекомендувати для стандартизації сировини.
5
Іванов, В. С., С. А. Шнайдер, О. В. Деньга та Є. К. Ткаченко. "КОРЕКЦІЯ КОМПЛЕКСАМИ АНТИГИПО-КСАНТІВ І АНТИОКСИДАНТІВ СТАНУ УБОЩЕЛЕПНОЇ СИСТЕМИ І ТКАНИН РО-ТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ЩУРІВ В УМОВАХ ДІЇ ГІПОКСІЇ ТА КАРИЕСОГЕННОГО РА-ЦІОНУ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 111, № 2 (27 травня 2021): 16–22. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-36-2-16-22.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета – вивчення впливу комплексу дієтичних доба-вок, що містять бурштинову кислоту і гліцин, на стан зубощелепної системи і тканини ротової поро-жнини щурів в умовах дії внутрішньоутробної гіпок-сії і карієсогенного раціону.
Матеріали та методи. Об'єктами дослідження були 57 білих щурів лінії Вістар. У 4-х групах у щурів-самок протягом 10 днів вагітності відтворювали тканинну гіпоксію. Після народження щурят в 1-міс віці са-джали на карієсогенний раціон. У продовженні 30 днів щури на фоні отриманих експериментальних впливів отримували per os розчини суміші комплексів дієтичних добавок «Бурштинова кислота» і «Гліцин».Висновки. Результати проведених досліджень щодо впливу сумісної дії бурштинової кислоти і гліцину в умовах відтворення гіпоксії і утримання потомства від цих щурів на карієсогенному раціоні продемонст-рували значну карієс-профілактичну і пародонто-протекторну дію.
6
Smaga, I. S., та I. I. Kazimir. "Формування кислотно-основної буферності бурувато-підзолистого оглеєного ґрунту Передкарпаття за різних режимів зволоження". Fundamental and Applied Soil Science 18, № 1-2 (9 січня 2018): 24–31. http://dx.doi.org/10.15421/041702.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати вивчення закономірностей формування кислотно-основної буферності бурувато-підзолистого оглеєного ґрунту Передкарпаття за умов штучного створення промивного, водозастійного та застійно-промивного режимів зволоження на протязі одного року, які сприяють переважаючому розвитку процесів опідзолення, оглеєння та глеє-елювіювання відповідно. Імітацію режимів зволоження проводили в лабораторних умовах у ґрунтових колонках. Перед моделюванням та після річної експозиції в зразках ґрунту визначали показники актуальної кислотності, вмісту обмінних катіонів, нейтралізуючої та поглинальної здатності ґрунту щодо кислот в інтервалі від pHCaCl (початкової точки кривих буферності) до рН 3,0, потенційну буферну ємність в кислотному та лужному плечі, а також градієнт рН ґрунтової суспензії при додаванні мінімальних (0,005 н розчин) концентрацій кислоти та лугу. Визначено буферність ґрунтової суспензії в кожному одиничному інтервалі значень рН кислотного та лужного плеча та загальні її значення.
7
В. Прудіс, Світлана, Наталія Л. Гес, Артур М. Милін та Володимир В. Брей. "КОНВЕРСІЯ ФРУКТОЗИ В ПРОТОЧНОМУ РЕЖИМІ ДО МЕТИЛЛАКТАТУ НА SnO2–ZnO/Al2O3 КАТАЛІЗАТОРІ". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 1 (25 квітня 2021): 1–9. http://dx.doi.org/10.15421/082107.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено перетворення фруктози в метиллактат на SnO2–ZnO/Al2O3 каталізаторі в проточному режимі. Нанесений 10SnO2–5ZnO/Al2O3 каталізатор було одержано простим методом просочення гранульованого γ-Al2O3 водним розчином SnCl4 та Zn(OAc)2. Представлено дані щодо структурного аналізу, текстурних та кислотно-основних параметрів синтезованих зразків. Знайдено наступні оптимальні умови для отримання 70 % виходу метиллактату при 100 % конверсії фруктози: використання 4.8 мас.% розчину фруктози у 80 % водному метанолі в якості вихідної суміші, температура реакції 180 °С при 3.0 МПа. Допування каталізатора SnO2/Al2O3 іонами Zn дозволяє використовувати вихідний розчин фруктози без додавання карбонату калію. Каталізатор 10SnO2–5ZnO/Al2O3 забезпечує повну конверсію фруктози за 70 % селективності за метиллактатом протягом 6 год в проточному реакторі. Витрачений каталізатор після регенерації промиванням водою при 120 °С відновлює початкову активність.
8
Адаменко, С. А., В. П. Шлапак, С. С. Курка, М. І. Парубок та О. П. Тисячний. "Особливості введення Pinus strobus L. у культуру in vitro". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 2 (4 червня 2020): 9–13. http://dx.doi.org/10.36930/40300201.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено особливості клонального мікророзмноження рослин P. strobus у культурі in vitro. Наведено результати досліджень з підбору реагентів, їх концентрації та експозиції з метою отримання стерильних експлантів, для подальшого їх культивування. Вважають, що найбільше ураження рослинного матеріалу відбувається в літній період, а найменше – у зимовий. У ролі експлантів використано апекси верхівкових бруньок, що заготовляли у другій половині грудня та насіння поточного року. Для стерилізації відібрано зразки, які почергово занурювали в дезінфікувальні розчини гіпохлориту натрію, перекису водню та етилового спирту з різною експозицією. Встановлено, що для успішного введення P. strobus у культуру in vitro найкраще використовувати 2,5 % гіпохлорит натрію з експозицією 6–10 хвилин. Виконано підбір оптимального середовища для розмноження рослинного матеріалу та підвищення частоти регенерування – частки експлантів, які утворили адвентивні мікропагони та кількості нових мікропагонів на експлант. Бруньки у ролі екслантів не використовували, оскільки після проведення стерилізації їх заражуваність інфекцією була вищою, а відсоток життєздатності нижчий, ніж у насіння. Виявлено, що на середовищі Ллойда-Мак-Коуна та Шенка-Хільдебранта експланти розвивались, але бічні пагони утворювались слабо і майже не росли. На середовищі Гамборга материнські експланти взагалі не розвивались і з часом почали гинути. Найсприятливішим для культивування експлантів виявилося середовище Мурасіге-Скуга, тому подальші дослідження виконували на його основі. Для цього новоутворені експланти, отримані після першого культивування, пересаджували на це середовище, модифіковане додаванням регуляторів росту – індолілоцтової (ІОК) та нафтилоцтової кислот (НОК) з концентрацією 0,5 мг/л та бензиламінопурину (БАП) з концентрацією від 0,5 до 1,5 мг/л. Усього було дев'ять варіантів досліду. Встановлено, що найефективнішим був варіант, у якому в середовище додавали 0,5 мг/л НОК і 1 мг/л БАП.
9
Коротков, І. М. "КОМПЛЕКСНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ГРАВІМЕТРИЧНОГО І ТИТРИМЕТРИЧНОГО МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ПІД ЧАС ДОСЛІДЖЕННЯ ПРЕКУРСОРІВ У МЕЖАХ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ". Криміналістичний вісник 35, № 1 (18 червня 2021): 70–79. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2021-35-1-70.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – на основі теоретичних узагальнень і практики комплексного застосування гравіметричного і титриметричного методів аналізу на прикладі трикомпонентної суміші сульфатної та хлоридної кислот у водному розчині розробити методику визначення їх масової частки як необхідного і важливого етапу достовірного криміналістичного оцінювання результатів дослідження. Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено використанням загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Зокрема, теоретичними методами (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) систематизовано матеріали, що становлять теоретичну базу дослідження, емпіричними (спостереження, вимірювання, порівняння, експеримент) проведено експериментальні дослідження для з’ясування доцільності використання гравіметричного та титриметричного методів аналізу під час визначення масової частки неорганічних кислот. За допомогою спеціальних статистичного та математичного методів дослідження розраховано як масову частку складових досліджуваних сумішей, так і похибку досліджень. У цілому застосування комплексу методів дозволило дійти висновку про придатність гравіметричного і титриметричного методів аналізу для визначення вмісту неорганічних кислот у трикомпонентних сумішах. Наукова новизна. Обґрунтовано можливість комплексного застосування гравіметричного і титриметричного методів аналізу для визначення у трикомпонентній суміші масової частки двох сильних кислот (сульфатної і хлоридної) у водному розчині як необхідного і важливого етапу достовірного криміналістичного оцінювання результатів дослідження. Висновки. Комплексне застосування в межах експерименту гравіметричного і титриметричного методів аналізу для визначення масової частки у трикомпонентній суміші двох сильних кислот (сульфатної та хлоридної) у водному розчині підтвердило можливість їх використання для вирішення експертних завдань. Основними перевагами пропонованих до використання гравіметричного і титриметричного методів аналізу є доступність обладнання, простота, технологічність, достатньо висока точність, що засвідчують доцільність їх застосування для визначення індивідуальних концентрацій неорганічних кислот із метою вирішення питання щодо вжиття заходів контролю за їх обігом. Окреслено основні засади і принципи методики визначення вмісту сульфатної та хлоридної кислот у трикомпонентній суміші, що слугуватиме підґрунтям для подальшого розроблення методичних рекомендацій у цьому напрямі. До того ж здійснено підбір основних параметрів реагентів і запропоновано методику для кількісного аналізу індивідуальних компонентів (неорганічних кислот) сумішей (розчинів) – сульфатної та хлоридної кислот у трикомпонентній суміші, що базується на їх послідовному розділенні й дозволяє отримати значення їх масової частки з відносними похибками 2,4 % для сульфатної та 4,6 % для хлоридної, що в межах допустимої похибки вимірювання (Δхmax ≤ 3σ).
10
Василишина, О. В. "ВПЛИВ ОБРОБКИ ПОЛІСАХАРИДНИМИ КОМПОЗИЦІЯМИ НА АНТИОКСИДАНТНІ ФЕРМЕНТИ ПЛОДІВ ВИШНІ ПІД ЧАС ЗБЕРІГАННЯ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (27 березня 2020): 67–73. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.01.07.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті показано вплив обробки розчином хітозану з саліциловою кислотою на зміну інтенсив-ності дихання та активності антиоксидантних ферментів плодів вишні протягом зберігання. Дос-лідження проводили протягом 2016−2019 років з плодами вишні сортів Альфа і Пам’ять Артеменка, вирощених на дослідній станції помології імені Л. П. Симиренка ІС НААН. Дерева 2005 року садіння за схемою 5 х 3 м., міжряддя перебували під чорним паром. Для проведення досліджень 15 дерев кожного сорту за день до збирання врожаю обприскували розчином 100 мг/л саліцилової кислоти; 1 % розчином хітозану з саліциловою кислотою (100 мг/л), висушували протягом 24 год. Знімали з дерев та чотирьох різних місць крони у споживчій стадії стиглості, кожного сорту та виду обробки, за-кладали в ящики №5 вагою 5кг на зберігання за температури 1±0,5°С та відносній вологості повітря 95±1 %. Як контроль брали необроблені плоди вишні. Повторність досліду трикратна. Як показали результати досліджень, інтенсивність дихання плодів вишні сортів Пам’ять Артеменка та Альфа протягом 15 днів зберігання знизилась з 12 до 11 мл СО2/кг*год. Попередня обробка плодів вишні роз-чином саліцилової кислоти дала змогу зменшити інтенсивність дихання на 9−15,4 %. За умови обро-бки їх розчином саліцилової кислоти з хітозаном вона зменшилась на 27−38 %. До кінця зберігання інтенсивність дихання спала на 1−3 мл СО2/кг*год. Вміст ферменту каталази в контролі знизився в 1,8−2 рази. За умови обробки плодів вишні сорту Пам’ять Артеменка і Альфа розчином саліцилової кислоти втрати каталази зменшились на 46−50 %. Поєднання саліцилової кислоти з хітозаном, сприяло ще меншим її втратам − 30,8−35,7 %. Протягом холодильного зберігання активність аско-рбатпероксидази значно збільшилась у всіх варіантах досліду на 11−25 % в контролі. Попередня об-робка плодів вишні підвищила активність на 33−37,5 % для плодів вишні, оброблених розчином салі-цилової кислоти та на 44−50 % для плодів, оброблених розчином хітозану з саліциловою кислотою. Отже, попередня обробка плодів вишні дала змогу знизити інтенсивність дихання на 27−38 %, а також запобігти окислювальному стресу плодів, про що свідчить вища активність каталази 30,8−35,7 % та аскорбатпероксидази − 44−50 %, порівняно з необробленими плодами вишні.
11
Сабадаш, Віра Василівна, та Ярослав Михайлович Гумницький. "Дослідження термодинаміки адсорбції ортофосфорної кислоти природним цеолітом у статичних умовах". Scientific Works 84, № 1 (14 грудня 2020): 4–9. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v84i1.1878.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі приведено результати досліджень термодинаміки процесу адсорбції фосфатів з модельного розчину ортофосфорної кислоти в статичних умовах. Досліджено зміну рН розчинів фосфатів у процесі адсорбції. Адсорбцію фосфатів було описано ізотермами Фрейндліха та Ленгмюра із R2>0.9. Встановлено, що ізотерму адсорбції ортофосфорної кислоти можна описати ізотермою БЕТ (Брунауера, Еммета і Теллера). Параметри рівняння БET для процесу адсорбції фосфату цеолітом наступні: 1/(amK)=0.0196; (K-1)/( amK)=0.3304; К=0.99352416; максимальне значення адсорбційної здатності на фосфатах у полімолекулярному шарі am = 51,35296. Термогравіметричним методом досліджено цеоліт до та після адсорбції фосфатів. В роботі представлено дериватограми досліджуваних зразків природного цеоліту та зразка після адсорбції ортофосфорної кислоти з 10% розчину. Нами проведено розрахунки термодинамічних параметрів реакцій які можливі під час адсорбції фосфатів з концентрованих розчинів ортофосфорної кислоти природним цеолітом. Постановка питання полягала у встановленні імовірності утворення поліфосфату, який було ідентифіковано за значенням температури фазового переходу на термограмі як натрію трифосфат. Приведено реакції взаємодії фосфатів з поверхнаю цеоліту. Приведено розрахунки термодинамічних параметрів для різних варіантів проходження реакцій взаємодії фосфатів з цеолітовою матрицею. Встановлено найбільш імовірну схему взаємодії згідно значень ізобарно-ізотермічного потенціалу. Розраховано термодинамічні параметри даних реакцій. Встановлено, що хемосорбція фосфатіону та утворення полі фосфату в порах сорбенту є спонтанною реакцією. Для даної реакції за температури t=298 ºK ізобарно-ізотермічний потенціал становив ΔG=-1202.91 , кДж / моль, зміна ентропії DS°298=0.397 кДж / (моль K), зміна ентальпії DH°298=-1084.6 кДж / моль.
12
Slobodyan, Z. V., I. M. Zin та S. A. Korniy. "НОВИЙ ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНИЙ ІНГІБІТОР НА ОСНОВІ ЕКСТРАКТІВ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ ТА ТЕХНОЛОГІЯ ХІМІЧНОГО ОЧИЩЕННЯ ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНОГО ОБЛАДНАННЯ З ЙОГО ВИКОРИСТАННЯМ". Science and Innovation 17, № 2 (27 квітня 2021): 15–24. http://dx.doi.org/10.15407/scine17.02.015.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Покращення екологічного стану довкілля пов’язано із забезпеченням стабільного протикорозійного захистуметалофонду в хімічній, газо-, нафтодобувній та енергетичній промисловостях. Зокрема, проведення якісного хімічного очищення теплоенергетичного обладнання вимагає застосування ефективних екобезпечних інгібіторів корозії.Проблематика. Проблемі створення екоінгібіторів в Україні приділено недостатньо уваги, хоча наявність рослинної сировини у вигляді відходів харчового, деревообробного та низки інших виробництв дозволяє успішно вирішувати цю проблему.Мета. Розробка нового екологічно безпечного інгібітора на основі екстрактів з рослинної сировини та технології хімічного очищення теплоенергетичного обладнання з його використанням.Матеріали й методи. Вихідною сировиною слугували стружка та тирса дуба; застосовано методи екстракції з використанням водних, органічних та змішаних розчинників, гравіметричний та електрохімічні методи дослідженнязахисних властивостей екстрактів та синергічних композицій на їх основі, методи аналітичної хімії.Результати. Розроблений екоінгібітор є синергічною композицією на основі екстракту дуба з додаванням екобезпечних допоміжних речовин (ксантанову камедь, уротропін, тіосечовину, сегнетову сіль, карбамід, технічний гліцерин та інших) (можна вказати їх перелік). Встановлено, що ефективність інгібітору у 5% хлоридній кислоті становить понад 90%, механізм його захисної дії має змішаний характер і полягає в адсорбції складників синергічної композиції. Інгібітор у складі промивних розчинів не змінює повноту розчинення карбонатних відкладів порівняно знеінгібованим розчином, проте вдвічі зменшує час усунення солей твердості та продуктів корозії з поверхонь теплообміну енергетичного обладнання. Розроблено технологічний регламент і тимчасові технічні умови на його одержання та технологічну інструкцію на проведення кислотно-інгібіторного очищення теплоенергетичного обладнання.Висновки. Отримано дослідну партію екоінгібітору, який пройшов стендову та натурну апробацію, що підтвердили його ефективність у складі промивного розчину
13
Tsisaryk, O. Y., L. Y. Musiy, I. M. Slyvka та T. F. Molokus. "Розроблення технології моцарелли із застосуванням різних способів зсідання білків". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 80 (6 жовтня 2017): 93–98. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8019.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою досліджень було розробити технологію м’якого сиру «Моцарелла» із використанням різних способів зсідання білків та порівняти ефективність їх застосування у його технології. Молочну сировину для виробництва сиру заготовляли у березні 2017 р. Сир «Моцарелла» виготовляли з незбираного молока, яке аналізували на відповідність вимогам діючого Стандарту.Для сичужного зсідання молока використовували телячий сичужний фермент фірми «Хр. Хансен, Україна» СHY-max, заквашувальну культуру прямого внесення фірми «Хр. Хансен, Україна» RSF-742, калій хлористий у вигляді 1 % розчину та лимонну кислоту у вигляді 1,5 % розчину.Для дослідження було виготовлено два зразки сиру (із 3-разовим повторенням): зразок 1 – зсідання білків за участю лимонної кислоти (нормалізована суміш + сичужний фермент + лимонна кислота); зразок 2 – зсідання білків за участю заквашувальної культури прямого внесення (нормалізована суміш + сичужний фермент + заквашувальну культура + хлористий кальцій). Тривалість сичужного зсідання молока визначали від моменту внесення ферментів у молочну основу до утворення щільного згустку. У отриманих згустках визначали синеретичні властивості, вимірюючи об’єм виділеної сироватки через кожні 10 хв. протягом 1 год. У готовому продукті визначали вихід сиру, органолептичні та фізико-хімічні показники.
Встановлено, що використання лимонної кислоти призводить до скорочення технологічного процесу виробництва продукту та до збільшення виходу сиру. Однак, згідно органолептичної оцінки зразок із використанням лимонної кислоти характеризувався вираженим сирним, без сторонніх присмаків та запахів, властивий м’якому свіжому сиру смаком і запахом та вищим вмістом вологи. Гіршими органолептичними показниками характеризувався зразок з використаннямзаквашувальної культури прямого внесення RSF-742, однак під час зберіганнязразок характеризувався кращими фізико-хімічними показниками.
14
Shpyrka, I. I., R. V. Nebesnyi, Z. G. Pikh, V. V. Sydorchuk, S. V. Khalameida, O. V. Tsymbalista та K. R. Khoma. "Одержання акрилової кислоти альдольною конденсацією оцтової кислоти з формальдегідом у присутності B–P–W–V–Oх каталізаторів на мезопористих носіях". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 6 (27 червня 2018): 89–92. http://dx.doi.org/10.15421/40280617.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено вплив різних типів мезопористих носіїв для B–P–W–V–Oх каталізаторів, а саме: SiO2, TiO2, ZrO2, SnO2-TiO2 та Al2O3 на їх ефективність у процесі альдольної конденсації оцтової кислоти з формальдегідом з утворенням акрилової кислоти. Каталізатори готували методом просочення носія насиченим розчином компонентів активної фази. Каталітичні підготовано одержаних каталізаторів досліджено в реакції альдольної конденсації оцтової кислоти з формальдегідом у температурному діапазоні від 573 до 673 К, часі контакту 8 с за еквімолярного співвідношення вихідних реагентів. Встановлено вплив умов здійснення процесу (температури та часу контакту) на параметри процесу конденсації оцтової кислоти з формальдегідом; визначено оптимальні умови здійснення процесу. Оптимальними умовами здійснення процесу конденсації оцтової кислоти з формальдегідом в акрилову кислоту є температура 648 К та час контакту 8 с на каталізаторі з використанням носія TiO2 анатаз з TiO(OH). У зазначених умовах вдалося досягти виходу акрилової кислоти 49 % за селективності її утворення 94 % та конверсії оцтової кислоти 52 %. Показано, що каталізатори на основі носіїв різної природи з розміром пор близько 10 нм дає змогу одержувати акрилову кислоту з високим виходом та селективністю. Водночас, вихід цільового продукту, як і селективність його утворення під час використання різних носіїв, відрізняється, що свідчить про вплив природи носія на каталітичні властивості.
15
Шенаєва, Тетяна Олексіївна. "Математичне моделювання кислотно-основних гомогенних хімічних рівноваг в розчинах (пряма задача) з застосуванням пошуку оптимуму в Excel Solver". Theory and methods of e-learning 2 (4 лютого 2014): 387–92. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v2i1.303.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена математичному моделюванню кислотно-основних гомогенних хімічних рівноваг в розчинах з застосуванням пошуку оптимуму в ExcelSolver. В статті подане теоретичне обґрунтування моделі хімічної рівноваги в розчинах. Математична модель являє собою систему алгебраїчних рівнянь (САР), які включають рівняння матеріального балансу, рівняння електронейтральності, рівняння закону діючих мас для частинок у розчині. Пропонується розв’язок системи з застосуванням пошуку оптимуму в ExcelSolver, поданий алгоритм роботив ньому.Цей спосіб розвязку САРдозволяє легко, швидко і більш точно, ніж іншими способами, знайти рівноважний склад хімічної системи.
16
Kalinskyi, A. M., Yu N. Bespal’ko та E. N. Shved. "Кислотно-основні взаємодії в двокомпонентній системі «карбонова кислота – апротонний розчинник»." Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія хімічні науки, № 2 (2017): 17–22. http://dx.doi.org/10.31558/2617-0876.2017.2.3.
Повний текст джерела
17
Белінська, Світлана, Олена Мороз та Крістіна Остапчук. "ТОВАРОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛОДІВ МАНГО". Молодий вчений, № 1 (89) (29 січня 2021): 122–28. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-26.
Повний текст джерелаАнотація:
Асортимент екзотичних свіжих плодів та продуктів їхньої переробки, представлений на ринку України, досить різноманітний і нараховує значну кількість видів. У харчовому раціоні українців звичним стало манго. Відомо близько 70 різновидів манго, найпоширенішими з яких є індійський, балійський, філіппінський, тайський, лаоський, в’єтнамський, бразильський, кожен з яких налічує значну кількість сортів. Манго різних сортів відрізняється розміром, вагою, формою, смаком, кольором шкірки і м’якоті. Основними постачальниками плодів в Україну є Бразилія, В'єтнам, Єгипет, Іспанія, Домiнiканська Республіка, Ізраїль, Мексика. Досліджено споживні властивості плодів манго за комплексом органолептичних та фізико-хімічних показників. Серед органолептичних показників за розробленою шкалою балової оцінки визначали зовнішній вигляд, колір шкірки та м’якоті, смак, запах, консистенцію. Встановлено, що на восьму добу зберігання при температурі 20°С спостерігається незначне зів’янення плодів, втрата блиску шкірки, що не вплинуло на смакові властивості. Впродовж подальшого зберігання на поверхні плодів суттєво проявились смуги та плями, змінився смак і запах. На 20 добу зберігання у плодах відчутний запах бродіння. Плоди втрачають привабливість для споживачів. Втрати маси плодів після 20 діб зберігання становили 12%. Проведені дослідження засвідчують, що плоди манго сорту Томмі Аткінс країни походження Бразилія, які реалізують в Україні, містять 87,4% води, 14,0% розчинних сухих речовин,11,1% цукрів, 1,3% титрованих кислот, 8,36 мг/100 г аскорбінової кислоти. Під час зберігання за рахунок протікання біохімічних процесів встановлено зниження вмісту розчинних сухих речовин до 12,5%, цукрів – до 9,84%, аскорбінової кислоти – до 5,22 мг/100 г та збільшення масової частки кислот до 2,2%.
18
Дон, Ірина, та Юлія Петруша. "ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ РІЗНИХ СОРТІВ МЕДУ". ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, № 7 (5 листопада 2019): 46–49. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.07.00.010.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено органолептичні та фізико-хімічні показники якості меду різних сортів, що представлений у торговельних мережах м. Запоріжжя. Проаналізовано рН розчинів меду, масову частку води, кислотність та діастазне число. Встановлено, що всі досліджувані зразки відповідають нормам ДСТУ. Жодний зразок меду не містить механічних домішок, желатину, крейди, борошна або крохмалю. За показниками кислотності, діастазного числа та масової частки води досліджувані сорти відповідають нормативним вимогам. З’ясовано, що всі розчини меду мають кисле середовище.
19
Василишина, О. В. "Вплив обробки розчином саліцилової кислоти на якість плодів вишні після зберігання". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (28 грудня 2018): 57–61. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2018.04.08.
Повний текст джерелаАнотація:
Плоди вишні мають короткий термін зберігання, всього лише 15 діб при температурі 0 °С. Продовжити його можна шляхом застосування відповідних заходів первинної обробки та зберігання продукції. Один з них – обробка плодів вишні розчином саліцилової кислоти перед зберіганням. Метою нашої роботи було вивчення впливу попередньої обробки розчином саліцилової кислоти на хімічний склад плодів вишні. Для цього плоди вишні сортів Шпанка та Лотівка 2016–2017 року врожаю обприскували за день до збирання водним розчином 50 мг/л чи 100 мг/л саліцилової кислоти. Висушували природним шляхом. Через 24 години знімали з дерева плоди, типові за забарвленням та формою, укладали в ящики №5 по 5 кг у кожний згідно з методичними вказівками щодо зберігання плодів, овочів та винограду. Зберігали в умовах холодильних камер кафедри технології зберігання і переробки плодів та овочів за температури 5±0,5 °С та відносної вологості повітря 95±1 %. Обробка плодів вишні розчином саліцилової кислоти дала змогу подовжити термін зберігання до 21 доби. Найефективнішою виявилась обробка 100 мг/л розчином саліцилової кислоти. Природні втрати маси при цьому становлять 4,9–5,1 %, втрати у вмісті сухих розчинних речовин – 5,3–6,6 %, кислот – 12,3–9 %. Вміст аскорбінової кислоти знижується в 1,3–1,1 рази.
Cherry is fruit with a short shelf life of only 15 days at the temperature of 0 °С. Every year about 20% of product losses are due to the lack of appropriate measures for primary processing and storage of products. Salicylic acid plays an important role in a wide range of physiological and metabolic reactions, including delayed maturation, by delaying the synthesis of ethylene and reducing the physiological diseases of the fruit. However, the effect of treatment with salicylic acid on cherry fruits and their physiological and biochemical parameters has not been investigated. Therefore, the purpose of our work was to study the effect of pre-treatment with salicylic acid solution on the chemical composition of cherry fruit.
For this purpose, the day before harvesting with the cherry varieties of Shpanka and Lotivka of the yield of the year 2016−2017 were sprayed the aqueous solution of 50 mg/l or 100 mg/l of salicylic acid. They were dried by natural way. After 24 hours, the fruit of typical colour and shape were taken from the tree, placed in boxes of 5 to 5 kg each, according to the guidelines for the storage of fruit, vegetables, and grapes. We preserved them in the conditions of the refrigerating chambers of the department of the technology of storage and processing of fruit and vegetables at the temperature of 5±0,5°С and relative humidity of 95±1%. The options were the following: control − unprocessed fruit and cherry fruit treated with a solution of 50 mg/l or 100 mg/l of salicylic acid.
The processing of cherry fruit with a solution of salicylic acid allowed to extend the shelf life to 21 days. The most effective treatment was 100 mg/l solution of salicylic acid. Natural mass losses in this case are 4.9−5.1 %, losses in the content of dry soluble substances 5.3−6.6%, acids 12.3−9%, the losses of ascorbic acid are reduced in 1.3−1.1 times.
As the results of the correlation analysis showed, the level of natural mass losses strongly is correlated with the content of ascorbic acid (r = -0.65) and titrated acids (r = -0.57). The weight loss factor has the greatest influence on the type of treatment (85.6%).
20
Мельник, Г. М., Т. Г. Ярних та І. В. Герасимова. "ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ ВИГОТОВЛЕННЯ ПЕСАРІЇВ (СУПОЗИТОРІЇВ ВАГІНАЛЬНИХ) ДЛЯ ПІДГОТОВКИ РОДОВИХ ШЛЯХІВ ПЕРЕД ПОЛОГАМИ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (4 серпня 2021): 70–76. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i2.12242.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Однією з актуальних проблем сучасної медичної науки і практики є збереження здоров’я жінок репродуктивного віку. Зменшення травматизму м’яких тканин під час пологів, безумовно, залежить перш за все від раціонально і дбайливо проведених пологів. Проте важливу роль у цьому відіграє і підготовка родових шляхів. Раціональна підготовка родових шляхів з урахуванням особливостей гістологічної будови стінки піхви повинна передбачати застосування лікарських засобів, здатних підвищувати тонус еластичних і колагенових волокон, що стимулюють утворення глікогену. Крім того, важливу роль відіграє лікарська форма препарату, яку використовують для подібних цілей, тому в процесі розробки лікарського засобу було обрано песарії (супозиторії вагінальні). До складу лікарського препарату введено як активні фармацевтичні інгредієнти гіалуронову кислоту і фітокомплекс СО2 екстрактів календули, алое та зеленого чаю, що володіють усіма необхідними властивостями для зменшення ризику виникнення розривів м’яких тканин.
Мета дослідження – визначити основні технологічні параметри виготовлення песаріїв (супозиторіїв вагінальних) для підготовки родових шляхів перед пологами із вмістом гіалуронової кислоти і фітокомплексу СО2 екстрактів.
Методи дослідження. Під час досліджень використовували фармако-технологічні методи.
Результати й обговорення. У результаті використання мікроскопічного методу аналізу вивчили розчинність гіалуронової кислоти у воді очищеній, дослідили структурно-механічні властивості песаріїв залежно від температури проведення технологічного процесу. Окрім цього, встановлено температурний режим виготовлення песаріїв (40,0±2,0) °С на підставі одержаних результатів здійсненого термогравіметричного аналізу. З метою визначення температури охолодження зразків вивчали їх стійкість до руйнування, в результаті чого з’ясовано, що дану стадію виготовлення песаріїв варто проводити при температурі 10–15 °С упродовж 20 хв.
Висновки. Виконано дослідження з визначення основних технологічних параметрів виготовлення песаріїв (супозиторіїв вагінальних) для підготовки родових шляхів перед пологами із вмістом гіалуронової кислоти і фітокомплексу СО2 екстрактів. Обґрунтовано раціональний шлях введення активних фармацевтичних інгредієнтів у лікарську форму. Гіалуронова кислота розподіляється в основі за типом емульсії, а СО2 екстракти розподіляються за типом розчину. Визначено вплив на якісні характеристики песаріїв таких чинників, як температура виготовлення, дозування та охолодження супозиторної маси.
21
Клименко, Н. Ю., Т. В. Крупська та В. В. Туров. "Вплив гідрофобних властивостей композитної системи на адсорбцію барвників різної природи". Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, № 5 (27 жовтня 2021): 83–89. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2021.05.083.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено адсорбційну здатність різних форм кремнеземів щодо катіонного (метиленовий синій (МС)) та аніонного (конго червоний (КЧ)) барвників. Проведено адсорбцію МС із розчинів, що моделюють середовище шлунка та кишечника. За отриманими ізотермами оцінено сорбційну здатність кремнеземів у різних модельних середовищах. У разі адсорбції МС з кислого розчину (рН 1,5) спостерігається зменшення величини адсорбції внаслідок електростатичного відштовхування однозаряджених складових. Ущільнення кремнезему зменшує адсорбцію барвників у вибраному інтервалі рН. Показано, що композитна система на основі суміші гідрофільного та гідрофобного кремнеземів характеризується високими сорбційними властивостями щодо КЧ порівняно з ущільненими адсорбентами. У випадку МС композит А-300/АМ1-300 має в 2 і 3,7 раза вищу адсорбцію в кислій області рН порівняно з ущільненими формами кремнезему (А-300 з Сd = 300 г/л та А-300 з Сd = 175 г/л відповідно). Значення адсорбції МС більше ніж у 6 разів вищі порівняно з КЧ, що може бути обумовлено електростатичними взаємодіями між молекулами барвника та поверхнею кремнезему.
22
Zavada, O. O., N. О. Vodolazka та I. O. Zhuravel. "ПРОТОЛІТИЧНІ РІВНОВАГИ3-(ТРИФЛУОРОАЦЕТИЛ)ІМІДАЗО[1,2-a]ПІРИМІДИНУ В МІЦЕЛЯРНИХ РОЗЧИНАХ АНІОННОЇ ТА ЦВІТЕР-ІОННОЇ ПАР". Фармацевтичний часопис, № 2 (12 червня 2019): 43–51. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.2.10181.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Дослідження протолітичних властивостей та спектральних характеристик протигрибкової субстанції 3-(трифлуороацетил)імідазо[1,2-a]піримідину в міцелярних розчинах аніонної та цвітер-іонної поверхнево-активних речовин.
Матеріали та методи дослідження. У роботі використано стандартну спектрофотометричну методику з потенціометричним контролем рН водної фази.
Результати і обговорення. У водних розчинах 3-(трифлуороацетил)імідазо[1,2-a]піримідину існують дві протолітичні рівноваги: в лужних розчинах спостерігається молекулярна депротонована форма R; форма HR+ існує в діапазоні рН від 7 до 4, дикатіон H2R2+ існує у середовищі з рН < 1.
У роботі досліджено кислотно-основні властивості та спектральні характеристики 3-(трифлуороацетил)імідазо[1,2-a]піримідину у міцелярних розчинах поверхнево-активних речовин (ПАР): аніонної ПАР – натрій н-додецилсульфаті (н-C12H25OSO3Na, ККМ ~ 8´10–3 М) та цвітер-іонної ПАР – цетилдиметиламонійпропансульфонаті (C16H33N(CH3)2(CH2)3SO3-, ККМ ~ 5´10–5 М).
Розраховано константи ступінчастої дисоціації речовини у воді та «уявні» («apparent») константи ступінчастої дисоціації в міцелярних системах.
Результати показали, що в міцелярних розчинах аніонної ПАР константи дисоціації збільшуються порівняно з водними розчинами через додатковий внесок електростатичної складової міцелярної поверхні, якою зв’язується субстрат. У міцелярних розчинах цвітер-іонної ПАР значення констант дисоціації досліджуваної речовини незначно змінюються порівняно з водними розчинами, що свідчить про низький розподіл речовини між водною фазою та міцелярною псевдофазою, унаслідок нейтральної поверхні міцел цвітер-іонної ПАР.
Висновки. Досліджено кислотно-основні та спектральні характеристики вперше синтезованої субстанції 3-(трифлуороацетил)імідазо[1,2-a]піримідину протигрибкової дії у воді та у міцелярних розчинах аніонної та цвітер-іонної ПАР. Розраховано константи ступінчастої дисоціації речовини у всіх досліджуваних системах.
23
САВЧУК, Т. І., Ж. О. КОРМОШ та С. І. КОРОЛЬЧУК. "ВИЗНАЧЕННЯ КОНСЕРВАНТІВ У АЛКОГОЛЬНИХ НАПОЯХ". Товарознавчий вісник 1, № 14 (11 березня 2021): 88–94. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2021-14-9.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Проведення аналізу щодо визначення вмісту консервантів у алкогольних напоях.
Методики. Для визначення вмісту консервантів у алкогольних напоях використовували метод титриметричного аналізу.
Результати. Для дослідження вмісту харчової добавки Е 220 у винах, було обрано йодометричний метод за ДСТУ 4112.25-2002. Для визначення вмісту вільного діоксиду сірки колбу поміщали аліквоту вина, розчин крохмалю, Трилону-Б та розчину сульфатної кислоти. Вміст колби ретельно перемішували та титрували розчином йоду до появи синього забарвлення, яке не зникало протягом 15 с. За об’ємом, який пішов на титрування, визначали кількість вільного діокисду сірки. Для розрахунку вмісту загального діоксиду сірки визначали кількість розчину йоду, який необхідний для титрування зв’язаного діоксиду сірки. Для експерименту використовували білі вина таких торгових марок: «Villa Krim», «La Famiglia», та «Shereuli»; червоні вина - «La Famiglia», «Koblevo», та «Коктебель»; та рожеве вино торгової марки «Villa Krim». Найменший вміст харчової добавки Е 220 знаходиться в червоному вині торгової марки «Коктебель». Проміжне значення вмісту даного консерванта належить досліджуваному зразку торгових марок «Shereuli», «La Famiglia» та «Koblevo». Найвища концентрація SO2 у білому вині торгової марки «Villa Krim». Надлишкову концентрацію сульфур діоксиду містять біле вино торгової марки «Villa Krim» та червоне вино торгової марки «Koblevo», а в усіх інших винах вміст добавки Е 220 знаходиться в допустимих межах.
Практична значимість. Сульфур діоксид є важливим компонентом у виноробстві. Він захищає вино від окиснення та псування бактеріями. Добавка Е 220 міститься в усіх видах вин у вільному та зв’язаному стані, а також у їхніх комбінаціях. При надходженні цієї харчової добавки до організму людини в дозах, що значно перевищують гранично допустимі концентрації, виникає подразнення кишково-шлункового тракту, тахікардія, цианоз. Тому важливо контролювати вміст сульфур діоксиду, якого додають у харчові продукти та напої, а одним із експресних методів його визначення є титриметрія. Запропонований нами метод визначення консервантів, який застосовували у алкогольних напоях може бути використаний і для визначення консервантів у продуктах харчування з метою контролю їх вмісту.
24
Czech, Alexander, та Olga Bordunova. "ЗАХИСНІ ПОКРИТТЯ НА ОСНОВІ ХІТОЗАНУ ВІД ПАТОГЕННОЇ МІКРОФЛОРИ ХАРЧОВИХ ЯЄЦЬ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 3 (42) (30 листопада 2020): 87–92. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.3.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Проводились дослідження розробки композиції для обробки харчових яєць курей на основі хітозану у поєднанні з потужними дезінфектантами з групи органічних перекисних сполук надоцтовою кислотою (НОК) та перекисом водню, яка піддана електроактивуванню у водному розчині з використанням електродів з титану у комплексі заходів із захисту від патогенної мікрофлори, бактеріального і вірусного походження протягом усього терміну зберігання яєць шляхом нанесення на поверхню біоцидної і водночас екологічно безпечної нетоксичної захисної плівки. Встановлено вплив на шкаралупу яєць технічного кислоторозчинного хітозану, розчину надоцтової кислоти, які піддавали електролізу у реакторі, протягом 30 хв, за температури 60-70о С. Формували дві партії яєць – контроль та дослід. Дослідну групу обробляли шляхом нанесення на поверхню яєць біоцидної і екологічно безпечної нетоксичної захисної плівки. «Штучна кутикула», до складу якої входять речовина природного походження хітозан у поєднанні з потужними речовинами з групи органічних перекисних сполук надоцтовою кислотою (НОК) та перекисом водню, була піддана електроактивуванню у водному розчині з використанням електродів з титану. На 14, 19, 28 і 33 добу з поверхні шкаралупи харчових яєць робили змиви, які досліджували на БГКП, стафілокок, сальмонели та спороутворюючі бактерії. Наведений склад композиції для обробки харчових яєць курей у комплексі заходів із захисту від патогенної мікрофлори бактеріального і вірусного походження протягом усього терміну зберігання достовірно гальмує збільшення кількості патогенної мікрофлори на поверхні харчових яєць. Рівень мікробної контамінації харчових яєць курей протягом зберігання зменшується. Так у контролі (харчові яйцях без обробки) на 14 добу з’являються бактерії групи кишкової палички (БГКП), - 15%, на 19 добу 20%, на 28 добу 40% і на 33 добу 65 %. Також кількість спороутворюючих бактерій, становить 10% і стафілококу 5%. При обробці харчових яєць курей композицією на основі хітозану рівень контамінації менший: на 14 і 19 добу БГКП не виявлено, на 28 добу становить 5 % і на 33добу 10 %, а спороутворюючі бактерії на рівні 5 %. Хітозан в комплексі з іншими дезінфікуючими речовинами дозволяє запобігти контамінації поверхні харчових яєць патогенною мікрофлорою протягом зберігання їх за підвищених рівнів температури і вологи.
25
Burun, L. O., та V. V. Ogurtsov. "РОЗРОБКА СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНОЇ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ CУЛЬФАДИМІДИНУ У ТАБЛЕТКАХ". Фармацевтичний часопис, № 3 (25 вересня 2018): 64–70. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.3.9354.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Розробка методики спектрофотометричного визначення кількісного вмісту сульфадимідину в лікарській формі «Сульфадимезин», що ґрунтується на реакції його взаємодії з 3-α,γ-дикарбоксипропілроданіном, а також валідація розробленої методики.Матеріали і методи. У роботі використовували такі реагенти і розчинники: робочий стандартний зразок (РСЗ) сульфадимідину, таблетки «Сульфадимезин» 500 мг (ТОВ «Агрофарм», Україна, серія 020217), 3-α,γ-дикарбоксипропілроданін кваліфікації «ч», розчин натрій нітриту та натрій фосфату готували розчиненням точної наважки реактивів кваліфікації «ч.д.а.», розчини хлоридної кислоти готували розведенням концентрованої кислоти кваліфікації «ч.д.а.».Аналітичне обладнання: спектрофотометр СФ-46, ваги електронні RADWAG WPA 40/160/C/1, мірний посуд класу A.Результати й обговорення. Розроблено методику спектрофотометричного визначення кількісного вмісту сульфадимідину в таблетованій лікарській формі «Сульфадимезин» на основі реакції його взаємодії з 3-α,γ-дикарбоксипропілроданіном. Методами насичення та неперервних змін встановлено стехіометричне співвідношення реагентів, яке виявилось рівним 1:1. Показано, що за такими валідаційними характеристиками, як лінійність, прецизійність, правильність та робасність розроблена методика є коректною і може бути використана у відділах контролю якості хіміко-фармацевтичних підприємств.Висновки. Досліджено реакцію взаємодії попередньо діазотованого сульфадимідину з 3-α,γ-дикарбоксипропілроданіном, в результаті якої утворюється забарвлена азосполука. На основі вказаної реакції розроблено методику кількісного спектрофотометричного визначення сульфадимідину в складі таблетованої лікарської форми «Сульфадимезин» промислового виробництва та проведено її валідацію за такими валідаційними характеристиками, як лінійність, діапазон застосування, прецизійність, правильність та робасність.
26
Mishchenko, Iryna, Olena Mankivska, Bohdan Kopyak, Nataliya Pil’kevych та Oleksandr Motuziuk. "Вплив N-ацетилцистеїну на рухову активність геміпаркінсо-нічних щурів, викликану ін’єкцією агоніста дофамінових рецепторів". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 3 (27 серпня 2019): 173–78. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2019-387-173-178.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – виявити профілактичний ефект попередньої ін’єкції N-АЦ на розвиток м’язової втоми в неанестезованої тварини з експериментальним геміпаркінсонізмом під час тривалих циркуляторних рухів, викликаних ін’єкцією апоморфіну (АМ).Дослідження проводили на щурах лінії Вістар-Кіото, у яких викликали однобічне руйнування дофамінергічної (ДА) висхідної системи мозку за допомогою ін’єкції 8 мкг 6-гідроксидофаміну, розчиненого в 4 мкл фізіологічного розчину з додатком 0,1 % аскорбінової кислоти, яка гальмує окислення нейротоксину. Поведінкові реакції тварин на ін’єкцію дофаміноміметика апоморфіну були непрямим тестом на ступінь дегенерації ДА-нейронів середнього мозку. Через сім днів після введення 6-гідроксидофаміну тварин розділили на такі групи: 1 – контрольні тварини, у яких викликали інтенсивні циркуляторні рухи за допомогою ін’єкції апоморфіну (0,5 мг/кг) (n = 6); 2 – щури, яким за годину до ін’єкції АМ вводили 0,5 мл фізіологічного розчину (n = 6); 3 – тварини, яким за годину до ін’єкції АМ вводили розчин N-ацетилцистеїну (150 мг/кг) (n = 6).Порівнюючи поведінкові тести на щурах у трьох групах, можемо припустити, що зменшення числа обертів щурів контрольної групи й тварин із попередньою ін’єкцією фізіологічного розчину відбувалося не через припинення дії апоморфіну, а через розвиток м’язової втоми під час тривалих циркуляторних рухів. Водночас у щурів третьої групи після застосування N-АЦ зниження середньої кількості обертів не спостерігали. Це може вказувати на активацію захисної дії антиоксидантної системи у відповідь на тривалу м’язову активність, а N-АЦ можна розглядати як потужний активатор захисних механізмів, спрямованих на зниження втоми скелетних м’язів.
27
Mishchenko, Iryna, Olena Mankivska, Bohdan Kopyak, Nataliya Pil’kevych та Oleksandr Motuziuk. "Вплив N-ацетилцистеїну на рухову активність геміпаркінсо-нічних щурів, викликану ін’єкцією агоніста дофамінових рецепторів". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 3 (27 серпня 2019): 173–78. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2019-387-3-173-178.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – виявити профілактичний ефект попередньої ін’єкції N-АЦ на розвиток м’язової втоми в неанестезованої тварини з експериментальним геміпаркінсонізмом під час тривалих циркуляторних рухів, викликаних ін’єкцією апоморфіну (АМ).Дослідження проводили на щурах лінії Вістар-Кіото, у яких викликали однобічне руйнування дофамінергічної (ДА) висхідної системи мозку за допомогою ін’єкції 8 мкг 6-гідроксидофаміну, розчиненого в 4 мкл фізіологічного розчину з додатком 0,1 % аскорбінової кислоти, яка гальмує окислення нейротоксину. Поведінкові реакції тварин на ін’єкцію дофаміноміметика апоморфіну були непрямим тестом на ступінь дегенерації ДА-нейронів середнього мозку. Через сім днів після введення 6-гідроксидофаміну тварин розділили на такі групи: 1 – контрольні тварини, у яких викликали інтенсивні циркуляторні рухи за допомогою ін’єкції апоморфіну (0,5 мг/кг) (n = 6); 2 – щури, яким за годину до ін’єкції АМ вводили 0,5 мл фізіологічного розчину (n = 6); 3 – тварини, яким за годину до ін’єкції АМ вводили розчин N-ацетилцистеїну (150 мг/кг) (n = 6).Порівнюючи поведінкові тести на щурах у трьох групах, можемо припустити, що зменшення числа обертів щурів контрольної групи й тварин із попередньою ін’єкцією фізіологічного розчину відбувалося не через припинення дії апоморфіну, а через розвиток м’язової втоми під час тривалих циркуляторних рухів. Водночас у щурів третьої групи після застосування N-АЦ зниження середньої кількості обертів не спостерігали. Це може вказувати на активацію захисної дії антиоксидантної системи у відповідь на тривалу м’язову активність, а N-АЦ можна розглядати як потужний активатор захисних механізмів, спрямованих на зниження втоми скелетних м’язів.
28
Burun, L. O., та V. V. Ogurtsov. "СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ СУЛЬФАМЕТОКСАЗОЛУ В ТАБЛЕТКАХ". Фармацевтичний часопис, № 2 (13 липня 2020): 40–50. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.2.11254.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Дослідження умов та хімізму реакції взаємодії сульфаметоксазолу з 3-α,γ-дикарбоксипропілроданіном і розроблення на цій основі методики спектрофотометричного визначення сульфаметоксазолу в таблетованій лікарській формі «Бі-сепТ-Фармак®», а також валідація запропанованої методики.
Матеріали і методи. У роботі використовували наступні реагенти і розчинники: робочий стандартний зразок (РСЗ) сульфаметоксазолу, таблетки «Бі-сепТ-Фармак®» 480 мг (АТ «Фармак», Україна, серія 151018), 3-α,γ-дикарбоксипропілроданін кваліфікації «ч», метанол кваліфікації «ч.д.а.», розчин натрій нітриту та натрій фосфату готували розчиненням точної наважки реактивів кваліфікації «ч.д.а.», розчини хлоридної кислоти готували розведенням концентрованої кислоти кваліфікації «ч.д.а.».
Аналітичне обладнання: спектрофотометр СФ-46, ваги електронні RADWAG WPA 40/160/C/1, мірний посуд класу A.
Результати й обговорення. Розроблено методику спектрофотометричного визначення кількісного вмісту сульфаметоксазолу в таблетованій лікарській формі «Бі-сепТ-Фармак®» на основі реакції його взаємодії з 3-α,γ-дикарбоксипропілроданіном. Методами насичення та неперервних змін встановлено стехіометричне співвідношення реагентів – 1:1. Показано, що за такими валідаційними характеристиками, як лінійність, прецизійність, правильність та робасність розроблена методика є коректною і може бути використана у відділах контролю якості хіміко-фармацевтичних підприємств.
Висновки. Досліджено реакцію взаємодії попередньо діазотованого сульфаметоксазолу з 3-α,γ-дикарбоксипропілроданіном, в результаті якої утворюється забарвлена азосполука. На основі вказаної реакції розроблено методику кількісного спектрофотометричного визначення сульфаметоксазолу в складі таблетованої лікарської форми «Бі-сепТ-Фармак®» промислового виробництва та досліджено валідаційні характеристики: лінійність, діапазон застосування, прецизійність, правильність та робасність.
29
Ходаков, І. В., О. А. Макаренко, Л. М. Хромагіна та Л. М. Мудрик. "ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ ЕСЕНЦІАЛЬНИХ ЖИРНИХ КИСЛОТ «ЛІПОСАН-ФОРТЕ» НА ТЛІ ТРИВАЛОГО ВВЕДЕННЯ ПРЕДНІЗОЛОНА БІЛИМ ЩУРАМ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 113, № 4 (28 травня 2021): 9–16. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-38-4-9-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження. Оцінити остеопротекторні властивості препарату есенціальних жирних кислот «Ліпосан-форте (вітамін F)» на тлі тривалого вве-дення преднізолону білим щурам.Матеріали та методи. Експеримент проводили на самках білих щурів лінії Вістар у віці 4 місяці протя-гом 35 діб. Експериментальні групи: 1 - дієта віварію (n = 7), 2 - безжирова дієта (БЖД, n = 6), 3 - БЖД + преднізолон (n = 6), 4 - БЖД + преднізолон + «Ліпо-сан-форте» (n = 7). Преднізолон в щодобовій дозі 5 мг/кг вводили щурам у вигляді розчину через поїлки. Використовували препарат «Ліпосан-форте» (1% від маси корму) з співвідношенням ω-6 і ω-3 поліненаси-чених жирних кислот (ПНЖК) 1,15. Визначали щіль-ність стегнових кісток, їх дистальних епіфізів і по-перекових хребців, відносний вміст органічного і мі-нерального компонентів в кістках. Зміни метаболіз-му кісткової тканини аналізували за активністю ела-стази, лужної та кислої фосфатаз, вмісту кальцію в альвеолярній кістки.Висновки. Преднізолон викликав зниження щільності стегнових кісток і хребців за рахунок зниження вміс-ту мінерального компонента й підвищення вмісту ор-ганічного компонента. Преднізолон переважно сти-мулював резорбцію високомінералізованої кісткової тканини й пригнічував процес кальцинування новост-вореної кісткової тканини. Дані результати корелю-вали з біохімічними маркерами кісткового метаболі-зму в альвеолярній кістки. Застосування препарату «Ліпосан-форте» на тлі введення преднізолону сприя-ло нормалізації показників стану кісток. Остеопро-текторний ефект «Ліпосан-форте» пов'язується з високим вмістом в ньому ω-3 ПНЖК і вітаміну D2.
30
Петренко, Ганна Олександрівна, та Ольга Георгієвна Бордунова. "ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ДЕЗІНФЕКТАНТІВ НА ОСНОВІ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН НА ШКАРАЛУПУ ЯЄЦЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПТИЦІ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 4 (47) (6 січня 2022): 119–24. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.4.20.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі представлені результати вивчення дії дезінфектантів, основою яких є хімічні речовини, на структуру та властивості шкаралупи яєць сільськогосподарської птиці. Розглянуті дезінфекуючі властивості та вплив на шкаралупу та шкаралупні оболонки яєць сільськогосподарської птиці препаратів, що створені на основі альдегідовмісних речовин, сполук на основі перекису водню та речовин, що мають в основі надоцтову кислоту. Використання дезінфікуючих речовин, які не впливають на якість шкаралупи інкубаційних яєць та позитивно діють на розвиток ембріонів сільськогосподарської птиці є актуальним питанням у птахівництві. В роботі використовували інкубаційні яйця курей леггорн білий. Для експериментів формували вісім груп по 144 яєць в кожній. Перед закладкою на інкубацію яйця обробляли розчинами речовин та препаратів: формальдегідом, глютаральдегідом, метацидом, препаратами Virkon - S (KRKA, Словенія), CID – 20 з додаванням надоцтової кислоти (НОК), VIROCID з НОК, CID - 20, НОК та рослинні екстракти, VIROCID, НОК та рослинні екстракти. Зразки шкаралупи аналізували за допомогою растрової електронної мікроскопії на приладі РЕММА-102 відразу після висихання розчинів та після вилуплення курчат. Обробка яєць сільськогосподарської птиці дезінфікуючими речовинами є однією з головних вимог інкубації. Проте використання дезінфектантів, що мають відмінні бактерицидні та фунгіцидні властивості, не завжди призводять до бажаного результату. Зокрема препарати, що створені на основі хімічних речовин, таких як альдегідовмісткі сполуки, знижують захисну дію кутикули та мають канцерогенні властивості щодо персоналу птахофабрик. Препарати на основі пероксидів мають токсичну дію на ембріони, що розвиваються, та деструктивну активність щодо біокерамічного шару шкаралупи. Для пом’якшення негативного впливу препаратів, до складу яких входять дані речовини, рекомендовано додавати рослинні екстракти
31
Хоботова, Е., В. Даценко та О. Шептур. "Реагентна очистка промивних вод нафти". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 4(14) (25 лютого 2020): 68–74. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2019.4(14).68-74.
Повний текст джерелаАнотація:
У наступний час об'єми світового промислового виробництва по переробці нафти збільшуються з кожним роком. Промислова обробка нафти полягає в її знесолюванні та зневодненні. При обробці нафти методом кавітації промивні води поступово збагачуються іонами хлору. Їх присутність зумовлює утворення хлоридної кислоти в подальших технологічних стадіях термічної обробки нафти. Пари знижують продуктивність виходу нафтопродуктів, порушують режим роботи нафтопереробних установок, знижують калорійність і якість нафтових палив, викликають корозію апаратури нафтопереробних установок.
Мета роботи: очистка промивних вод кавітаційної обробки нафти від хлорид-іонів. Задачі роботи: визначити основні параметри процесу реагентної очистки промивних вод нафти від хлорид-іонів та провести оптимізацію його стадій.
У роботі методом потенціометрії визначали вміст хлорид-іонів у періодично відібраних пробах вод. Контроль вмісту іонів срібла у розчині після осадження проводили на атомно-абсорбційному спектрофотометрі. Ідентифікацію сполук осаду після осадження здійснювали рентгенографічним методом. Морфологічні особливості поверхні осаду вивчені по методу електронно-зондового мікроаналізу. Виміри кислотності води проводили вимірювальним пристроєм – мілівольтметром.
Для очищення промивних вод нафти від хлорид-іонів до норм технологічного процесу запропоновано хімічний реагентний метод осадження. За реагент-осаджувач вибрано арґентум нітрат , оптимальна кількість якого вибрана на підставі експериментальних даних.
Визначені основні параметри процесу реагентної очистки промивних вод нафти від хлорид-іонів та оптимізовані його стадії: кількість реагенту-осаджувача по відношенню до кількості хлорид-іонів, що містяться, на стадії осадження; час кип'ятіння суспензії ; об'ємні співвідношення промивної води, що декантується, і осаду на стадії їх розділення; кількість лугу , необхідного для обробки розчину, що залишився після декантації, з осадом арґентум хлориду ; об'ємні співвідношення лужного розчину, що декантується, і осаду, що утворився, на стадії їх розділення; об'єми води, необхідної для промивання осаду; об'єми концентрованої азотної кислоти на стадії розчинення отриманого осаду.
Розглянутий в роботі процес очищення вод кавітаційної обробки нафти від хлорид-іонів, що включає хімічне осадження хлорид-іонів аргентум нітратом з наступною регенерацією реагента-осаджувача, може бути використаний на підприємствах газонафтодобуваючої і нафтопереробної промисловостей.
32
Жукотський, Едуард Костянтинович, Тетяна Яківна Турчина, Ганна Валеріївна Декуша, Андрій Анатолійович Макаренко та Леся Олександрівна Костянець. "ДОСЛІДЖЕННЯ КРОХМАЛЬНОЇ ПАТОКИ ЯК ОБ′ЄКТУ РОЗ-ПИЛЮВАЛЬНОГО СУШІННЯ В СИСТЕМІ «КРАПЛЯ-ПАРОГАЗОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»". Scientific Works 2, № 85 (17 березня 2022): 91–101. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v2i85.2238.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженням крохмальної патоки як об’єкту розпилювального сушіння в системі «крапля-парогазове середовище» на експериментальному стенді сушіння одиничних крапель у потоці нагрітого теплоносія.
Рідкий концентрат крохмальної патоки з вмістом сухих речовин 78-83% має високов’язку консистенцію, що викликає ускладнення в багатьох технологічних процесах. Отримання її у формі сухого порошку методом розпилювання дозволить поліпшити умови використання та розширити галузі її застосування.
Наявність цукристих речовин у складі відносно кислих розчинів сприяє прояву властивостей, характерних для аморфних речовин та полімерних матеріалів. За рахунок цього крохмальна патока належить до категорії термопластичних матеріалів – одних з найскладніших об’єктів розпилювального сушіння.
Здатність до висушування колоїдної системи, якою є крохмальна патока, а також адгезійність висушених часток у камері розпилювальної сушарки, закладені в її фізико-хімічних характеристиках та реологічних властивостях. Саме вони визначають кінетику сушіння крапель її розчинів, морфологію та міцність висушених часток під впливом різних температурних режимів.
Дослідження процесу сушіння крапель крохмальної патоки з масовою часткою редукуючих речовин 38-42% проводились з розчинами концентрацією сухих речовин 40%, 45%, 50%, 55%, 60% і температурах теплоносія 140 оС, 160оС, 180оС, 200оС. Встановлено, що при вмісті сухих речовин у розчинах ≥50% і підвищенні температури теплоносія до 200оС відбувається миттєве зростання градієнтів концентрації та тиску на поверхні щільної непроникливої оболонки висушуваної краплі, що характерно для колоїдних систем. Свідченням тому є наведені фотоматеріали різких змін форми, розмірів та структури крапель у стадіях кипіння та досушування.
Більш того, різке зростання дифузійного опору процесам вологопереносу призводить до утримання залишкової вологи всередині кралі. Підтвердженням тому стало зафіксоване в процесі вивчення фізичного стану висушених крапель (часток) даних розчинів (≥50%) кипіння водяної пари у вигляді бульбашок, які виникали з отворів крапель під час їх зондування у потоці теплоносія.
Більшу здатність висушуватись до сухого стану, визначену за кінетичними залежностями відносної тривалості зневоднення крапель до крапки кр.3, встановлено для розчинів з концентрацією <50% при температурі теплоносія 180-190оС. Однак, у потоці теплоносія висушені краплі усіх досліджених концентрацій розчинів патоки перебували у в’язко-пластичному стані і проявляли адгезійність. За результати аналізу фізичного стану висушених крапель крохмальної патоки у потоці теплоносія та поза його межами лише після охолодження частки набували твердості при відсутності адгезійних властивостей.
33
ТУРЧИНА, ТЕТЯНА ЯКІВНА. "ДОСЛІДЖЕННЯ КРОХМАЛЬНОЇ ПАТОКИ ЯК ОБ′ЄКТУ РОЗ-ПИЛЮВАЛЬНОГО СУШІННЯ В СИСТЕМІ «КРАПЛЯ-ПАРОГАЗОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»". Scientific Works 2, № 85 (23 лютого 2022): 91–101. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v2i85.2223.
Повний текст джерелаАнотація:
. Стаття присвячена дослідженням крохмальної патоки як об’єкту розпилювального сушіння в системі «крапля-парогазове середовище» на експериментальному стенді сушіння одиничних крапель у потоці нагрітого теплоносія.
Рідкий концентрат крохмальної патоки з вмістом сухих речовин 78-83% має високов’язку консистенцію, що викликає ускладнення в багатьох технологічних процесах. Отримання її у формі сухого порошку методом розпилювання дозволить поліпшити умови використання та розширити галузі її застосування.
Наявність цукристих речовин у складі відносно кислих розчинів сприяє прояву властивостей, характерних для аморфних речовин та полімерних матеріалів. За рахунок цього крохмальна патока належить до категорії термопластичних матеріалів – одних з найскладніших об’єктів розпилювального сушіння.
Здатність до висушування колоїдної системи, якою є крохмальна патока, а також адгезійність висушених часток у камері розпилювальної сушарки, закладені в її фізико-хімічних характеристиках та реологічних властивостях. Саме вони визначають кінетику сушіння крапель її розчинів, морфологію та міцність висушених часток під впливом різних температурних режимів.
Дослідження процесу сушіння крапель крохмальної патоки з масовою часткою редукуючих речовин 38-42% проводились з розчинами концентрацією сухих речовин 40%, 45%, 50%, 55%, 60% і температурах теплоносія 140 оС, 160оС, 180оС, 200оС. Встановлено, що при вмісті сухих речовин у розчинах ≥50% і підвищенні температури теплоносія до 200оС відбувається миттєве зростання градієнтів концентрації та тиску на поверхні щільної непроникливої оболонки висушуваної краплі, що характерно для колоїдних систем. Свідченням тому є наведені фотоматеріали різких змін форми, розмірів та структури крапель у стадіях кипіння та досушування.
Більш того, різке зростання дифузійного опору процесам вологопереносу призводить до утримання залишкової вологи всередині кралі. Підтвердженням тому стало зафіксоване в процесі вивчення фізичного стану висушених крапель (часток) даних розчинів (≥50%) кипіння водяної пари у вигляді бульбашок, які виникали з отворів крапель під час їх зондування у потоці теплоносія.
Більшу здатність висушуватись до сухого стану, визначену за кінетичними залежностями відносної тривалості зневоднення крапель до крапки кр.3, встановлено для розчинів з концентрацією <50% при температурі теплоносія 180-190оС. Однак, у потоці теплоносія висушені краплі усіх досліджених концентрацій розчинів патоки перебували у в’язко-пластичному стані і проявляли адгезійність. За результати аналізу фізичного стану висушених крапель крохмальної патоки у потоці теплоносія та поза його межами лише після охолодження частки набували твердості при відсутності адгезійних властивостей
34
Danyliuk, O. M., V. M. Atamaniuk, Z. Ya Hnativ та Ya M. Gumnitsky. "Дослідження масообміну під час пневматичного розчинення полідисперсної суміші бензойної кислоти". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 8 (25 жовтня 2018): 101–6. http://dx.doi.org/10.15421/40280821.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати експериментальних досліджень розчинення бензойної кислоти під час пневматичного перемішування. Проаналізовано літературні джерела і показано актуальність дослідження закономірностей масообмінних процесів під час розчинення полідисперсних сумішей. Обґрунтовано припущення щодо зміни діаметрів твердих частинок під час розчинення. Отримано залежності зміни діаметра полідисперсних частинок бензойної кислоти від зміни концентрації розчину за сталої та змінної витрат стисненого повітря для полідисперсної суміші бензойної кислоти та окремо для кожної із фракцій. Наведено обчислені та експериментальні результати, згідно з якими площа поверхні масообміну полідисперсної суміші бензойної кислоти зменшується в часі зі зростанням концентрації розчину. Отримано залежність коефіцієнта масовіддачі від зміни дисипації енергії в об'ємі апарату під час розчинення бензойної кислоти. Проаналізовано вплив зміни витрати стиснутого повітря на коефіцієнт масовіддачі. Зроблено узагальнення результатів експериментального визначення коефіцієнта масовіддачі бензойної кислоти під час пневматичного перемішування. Визначено коефіцієнт молекулярної дифузії за цієї температури, а також порівняно експериментальні дані з теоретично розрахованими. Отримано розрахункову залежність для розрахунку значень чисел Шервуда, а також порівняно їх із даними експериментальних досліджень. Оцінено похибку проведених розрахунків.
35
Vronska, L. V., та I. B. Ivanusa. "РОЗРОБКА СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНОЇ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ФЛАВОНОЇДІВ У СУХОМУ ЕКСТРАКТІ ПАГОНІВ ЧОРНИЦІ". Фармацевтичний часопис, № 3 (27 вересня 2019): 43–50. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.3.10463.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Розробка спектрофотометричної методики кількісного визначення суми флавоноїдів в екстракті пагонів чорниці з використанням попередньо гідролізу їхніх глікозидних форм і екстракції отриманих агліконів.
Матеріали і методи. Сухий екстракт отримано з подрібнених пагонів чорниці методом дробної мацерації з використанням 50 – 70 % етанолу (об/об) як екстрагента. У роботі застосовували стандартний зразок кверцетину (Sigma-Aldrich). Запис електронних спектрів поглинання і вимірювання абсорбції здійснювали на спектрофотометрі Lambda 25 (PerkinElmer Ltd., США).
Результати й обговорення. Для підвищення селективності спектрофотометричного визначення флавоноїдів і уникнення впливу присутніх в екстракті гідроксикоричних кислот і хлорофілів спершу виділяли аглікони флавоноїдів, а потім кількісно визначали. Для цього було досліджено умови гідролізу глікозидів флавоноїдів в ацетоново-водному середовищі в присутності хлоридної кислоти та наступної екстракції агліконів етилацетатом. Встановлено, що отримані аглікони утворюють з алюмінію хлоридом комплекс, який має в електронному спектрі поглинання максимум при довжині хвилі 425 нм і для перерахунку вмісту суми флавоноїдів можна використати кверцетин як стандартну речовину. Було підібрано умови пробопідготовки і спектрофотометричного вимірювання, які дозволили проводити розрахунок вмісту методом стандарту. Лінійність, прецизійність і правильність методики експериментально доведено у діапазоні 20-250 % від очікуваного вмісту, що вказує на придатність запропонованої методики для кількісного визначення флавоноїдів в екстракті пагонів чорниці.
Висновки. Розроблено спектрофотометричну методику кількісного визначення флавоноїдів у сухому екстракті пагонів чорниці, яка дозволяє уникнути впливу гідроксикоричних кислот, присутніх в екстракті в значній кількості. Проведено вивчення лінійності, прецизійності і правильності методики в діапазоні 1,232 – 15,400 мкг кверцетину в 1мл кінцевого вимірюваного розчину (20 – 250 % від очікуваного вмісту), результати якого вказують на придатність методики для визначення вмісту флавоноїдів у сухому екстракті пагонів чорниці.
36
Гуменюк, О. Л., Ж. В. Замай, Р. М. Волкова, О. Б. Хребтань та В. А. Тітенко. "ПЕРСПЕКТИВА ВИКОРИСТАННЯ НАСІННЯ ЧІА ЯК ФОРТИФІКАЦІЙНОЇ ДОБАВКИ ДО ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics. Technical sciences, № 26 (3 серпня 2021): 31–38. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2021-26-04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено можливість використання насіння чіа як добавки для фортифіка- ції хлібобулочних виробів задля підвищення їх біологічної цінності, що пов’язане з необхідністю профі- лактики серцево-судинних захворювань, метаболічного синдрому тощо. Метою статті є визначення впливу добавки насіння чіа на показники якості напівфабрикатів та готових хлібобулочних виробів. Проведено аналітичний огляд літератури щодо способів збагачення хлібобулочних виробів біологічно активними речовинами, визначено основні тенденції у їх фортифікації. Проаналізовано використання насіння чіа в харчовій промисловості. Розглянуто хімічний склад, біологічну активність та функціо- нально-технологічні властивості насіння чіа як сировини для хлібопекарського виробництва. З’ясовано, що насіння чіа характеризується високим вмістом білків, поліненасичених жирних кислот, харчових нерозчинних і розчинних волокон, вітамінів, мінералів та антиоксидантів. Серед харчових волокон, що містяться в насінні чіа, більша частка припадає на нерозчинну клітковину, а розчинна клітковина представлена слизом, який має високу здатність поглинати воду. Насіння чіа має низьку кількість вуглеводів, високий вміст білків і ліпідів, високий вміст омега-3 та омега-6 жирних кислот. Спожи- вання насіння чіа допомагає у профілактиці ожиріння, серцево-судинних захворювань, діабету та раку. Досліджено вплив добавки насіння чіа в нативній формі та у вигляді борошна на фізико-хімічні та сенсорні властивості хлібобулочних виробів. Обґрунтовано використання борошна насіння чіа як добавки, що містить значну кількість поживних і біологічно активних речовин у хлібобулочні вироби. На основі органолептичної оцінки та фізико-хімічних досліджень показників якості напівфабрикатів та готових виробів визначено раціональне співвідношення пшеничного борошна та насіння чіа.
37
Osinna, І. О., та N. I. Shtemenko. "Вплив нонілфенолу на склад жирних кислот і вуглеводнів поверхневих ліпідів водних рослин". Biosystems Diversity 17, № 3 (11 листопада 2009): 62–65. http://dx.doi.org/10.15421/010968.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено склад поверхневих ліпідів водних рослин Acorus calamus L., Typha latifolia L., Carex acuta L. при вирощуванні на концентрованому розчині нонілфенолу. Показано наявність суттєвих змін компонентного складу поверхневих ліпідів експериментальних рослин порівняно з контрольними. Виявлено зміни вмісту жирних кислот, що виявляються у зменшенні кількості вуглеводнів і порушенні процесу елонгації у біосинтезі окремих компонентів.
38
Levytskyy, T. R. "Ефективність застосування технологічної кормової добавки Гепасорбекс стосовно деяких мікотоксинів". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 48–54. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено вивчення ефективності застосування технологічної кормової добавки Гепасорбекс із функціональної групи речовини для зменшення забруднення кормів мікотоксинами в лабораторних умовах. Метою роботи було встановлення in vitro ефективності застосування кормової добавки Гепасорбекс шляхом підтвердження її здатності стримувати або знижувати поглинання мікотоксинів (фумонізинів та Т2 токсину). Ефективність специфічної дії кормової добавки визначали кількісно при різних значеннях рН, що імітують зміну кислотності середовища в травному каналі тварин. Дослідження проведено у два етапи: скринінговий – з використанням розчину мікотоксину та основний – з використанням кормової суміші, який містив мікотоксини. На скринінговому етапі кормову добавку Гепасорбекс вносили у буферні розчини, які містили відповідно фумонізини та Т2-токсин у кількості 200 мкг/г. В основному досліді досліджувану кормову добавку Гепасорбекс вносили у пробу кормової суміші з розрахунку 1, 2, 5 г/кг і ретельно гомогенізували пробу. Проведено визначення величини адсорбції (в кислому середовищі) та величину десорбції (в лужному середовищі). Критерієм оцінки ефективності був практичний коефіцієнт корисної дії, який обраховувався шляхом встановлення різниці між кількістю внесеного мікотоксину та кількістю адсорбованого мікотоксину після інкубації у кислому середовищі з врахуванням величини десорбції після інкубації у лужному середовищі. Встановлено, що при скринінгових дослідженнях практичний коефіцієнт корисної дії кормової добавки стосовно фумонізинів становив 78,0 %, стосовно Т2 токсину - 70,5 %. В основному досліді виявлено, що практичний коефіцієнт корисної дії кормової добавки в залежності від дози становив стосовно фумонізинів 69,1 – 72,3 %, стосовно Т2 токсину - 38,2 - 41,6 %. Отримані результати підтверджують те, що досліджувана кормова добавка володіє вираженими адсорбційними властивостями стосовно фумонізинів та Т2-токсину.
39
Сененко, А. І., О. А. Марченко, А. Г. Наумовець, Д. Т. Таращенко, Д. А. Глубоков, Я. З. Волошин, О. А. Варзацький та О. Л. Капітанчук. "Самоорганізація молекул гексадецилборної кислоти на атомно-гладкій поверхні графіту". Ukrainian Journal of Physics 56, № 10 (6 лютого 2022): 1091. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe56.10.1091.
Повний текст джерелаАнотація:
Показано, що високовпорядковані моношарові плівки гексадецилборної кислоти CH3–(CH2)15–B(OH)2 можуть бути отриманіна базисній площині високоорієнтованого піролітичного графіту шляхом нанесення розчину кислоти в n-тетрадекані n-C14H30 при кімнатній температурі. За допомогою сканувального тунельного мікроскопа (СТМ) встановлено, що моношари мають ламелеподібну структуру, в якій кожна ламель сформована парами (димерами) молекул гексадецилборної кислоти. Асоціація молекул у димери здійснюється завдяки взаємодії між B(OH)2-групами. Виявлено також, що молекули розчинника n-C14H30, перебуваючи при температурі, значно вищій, ніж температура поверхневої кристалізації моношару тетрадекану на графіті, можуть адсорбуватись спільно з молекулами кислоти. Співадсорбцію молекул розчинника можна пояснити специфікою взаємної геометрії поверхні підкладки і димерів гексадецилборної кислоти.
40
Булавін, Л. А., Ю. Ф. Забашта, А. В. Каспрова, С. П. Сенчуров, Ю. Є. Грабовський та С. О. Алєксєєв. "Фізичний механізм набухання кератину". Ukrainian Journal of Physics 57, № 5 (30 травня 2012): 520. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe57.5.520.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено механізм набухання кератину у водному розчині тіогліколевої кислоти. Отримано рентгенівські рефлектограми та ІЧ-спектри, залежність акустичного модуля від статичного напруження для ненабухлого та набухлого кератину. На основі цих експериментальних даних встановлено, що при набуханні кератину молекули тіогліколевої кислоти розташовуються у внутрішньофібрилярних невпорядкованих областях, приводячи до орієнтації спіральних сегментів. При цьому між орієнтованими сегментами виникають нові дисульфідні зв'язки, які фіксують новоутворену структуру.
41
Сердюк, М. Є., Н. А. Гапріндашвілі та П. В. Гогунська. "Вплив погодних умов на формування компонентів хімічного складу плодів сливи". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (28 березня 2013): 44–48. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2013.01.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено вплив суми активних температур вище 10 °С, кількості опадів та гідротермічного коефіцієнта (ГТК) на формування сухих розчинних речовин, органічних кислот, цукрів та аскорбінової кислоти плодів сливи. Результати кореляційного аналізу дають можливість стверджувати, що найбільш істотний вплив на формування показників хімічного складу плодів сливи в умовах південного Степу України мають не погодні умови всього веґетаційного періоду, а умови останнього місяця перед збиранням плодів, коли найбільш активно відбувається формування їх якості.
The influence of sum of active temperature which was higher than 10°С, the rainfall`s amount and the hydrothermal coefficient (HTC) on forming of soluble solids, organic acids, sugar and ascorbic acid of plum fruits has been investigated. The results of the correlated analysis give the opportunity to confirm that it`s not the weather of all vegetative period gives the most essential influence on the formation of the rate of plum fruit chemical composition in conditions of the South Steppe of Ukraine, but the weather of the last month before the harvest gives that influence when the most active forming of its quality takes place.
42
Kucherenko, L. I., O. V. Khromylova, N. V. Derevianko та O. O. Portna. "РОЗРОБКА СКЛАДУ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ТАБЛЕТОК ГАММА-АМІНОМАСЛЯНОЇ КИСЛОТИ З ТІОТРИАЗОЛІНОМ". Фармацевтичний часопис, № 3 (8 жовтня 2020): 15–23. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.3.11422.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Розробка складу та технології таблеток гамма-аміномасляної кислоти з тіотриазоліном.
Матеріали і методи. В роботі використовували гамма-аміномасляну кислоту (Sigma-Aldrich, США); тіотриазолін (Державне підприємство «Завод хімічних реактивів» Науково-технологічного комплексу «Інститут монокристалів» НАН України), допоміжні речовини вітчизняного і закордонного виробництва. Таблетки ГАМК з тіотриазоліном готували методом вологої грануляції. Пресували таблетки за допомогою лабораторного таблеткового пресу 6000S (Білорусь) з діаметром пуансонів 10 мм та контролювали їх фармако-технологічні властивості.
Результати й обговорення. Для вивчення трьох факторів використовували латинський квадрат третього порядку. Вивчали вплив природи допоміжних речовин на зовнішній вигляд таблеток, однорідність маси, стираність, розпадання та стійкість до роздавлювання. За результатами експериментальних досліджень проводили дисперсійний аналіз експериментальних даних та робили висновки про вплив вивчених факторів на показники якості таблеток ГАМК з тіотриазоліном.
Висновки. За результатами проведених досліджень вивчили вплив трьох факторів допоміжних речовин на зовнішній вигляд, однорідність маси, стираність, стійкість до роздавлювання та розпадання таблеток. Дисперсійний аналіз результатів дозволив вибрати кращі ДР (МКЦ 301, 3 % розчин МЦ 100, магнію стеарат), які забезпечують фармакопейні фармако-технологічні вимоги, що висуваються до таблетованих лікарських форм.
43
Барсукова, А. "Розробка математичної моделі інфільтрації кислого розчину сульфату заліза". Техногенно-екологічна безпека, Вип. 4 (2/2018) (2018): 99–104.
Знайти повний текст джерела
44
Stavytskyi, V. V., O. Yu Voskoboinik, I. S. Nosulenko, O. O. Klimova, O. A. Brazhko та S. I. Kovalenko. "ЗАМІЩЕНІ 3-R-7,8-ДИГІДРО-2Н-ПІРОЛО[1,2-а][1,2,4]ТРИАЗИНО[2,3-с]ХІНАЗОЛІН-5а(6Н)-АЛКІЛКАРБОНОВІ КИСЛОТИ – ПЕРСПЕКТИВНИЙ КЛАС МАЛОТОКСИЧНИХ ПРОТИЗАПАЛЬНИХ АГЕНТІВ". Фармацевтичний часопис, № 3 (30 вересня 2019): 5–12. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.3.10468.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Дослідження протизапальної активності та гострої токсичності оригінальних 3-R-7,8-дигідро-2Н-піроло[1,2-а][1,2,4]триазино[2,3-с]хіназолін-5а(6Н)-алкілкарбонових кислот.
Матеріали і методи. Дослідження протизапальної активності проводили на моделі карагенінового набряку лапки білих щурів-самців лінії «Вістар» масою 140 – 220 г. Досліджувані речовини вводили перорально у вигляді водної суспензії, стабілізованої Твіном 80, за допомогою атравматичного зонда в дозі 25 мг/кг, натрію диклофенак – 10 мг/кг. Показники гострої токсичності досліджуваних сполук було спрогнозовано in silico (програмні пакети GUSAR і TEST) та встановлено in vivo на білих безпородних мишах обох статей масою 16 – 24 г. Синтезовані сполуки вводили одноразово внутрішньоочеревинно у вигляді тонкої суспензії у фізіологічному розчині, стабілізованої Твіном 80. Середньолетальні дози (ЛД50) визначали за методом В. Прозоровського. Статистичну обробку даних проводили за загальноприйнятими підходами за допомогою статистичного пакета програм «STATISTICA® for Windows 6.0» (StatSoft Inc, № АХХR712D833214FAN5).
Результати й обговорення. Вивчення протизапальної дії похідних піроло[1,2-a][1,2,4]триазино[2,3-c]хіназоліну показало, що досліджувані сполуки є високоактивними протизапальними агентами, які за рівнем дії конкурують або перевищують препарат порівняння «Натрію диклофенак». Найбільш активною виявилась 3-(3-метил-2,8-діоксо-7,8-дигідро-2H-піроло[1,2-a][1,2,4]триазино[2,3-c]хіназолін-5a(6H)-іл)пропанова кислота (5), яка за рівнем дії перевищує препарат порівняння більше ніж на 20 %. Результати вивчення гострої токсичності похідних піроло[1,2-a][1,2,4]триазино[2,3-c]хіназолінів, проведені методами in silico та in vivo, корелюють поміж собою. Внутрішньоочеревинне введення досліджуваних сполук білим безпородним мишам у дозах від 500 до 1500 мг/кг дозволило віднести їх до IV та V класу токсичності (малотоксичні та практично нетоксичні сполуки, згідно із класифікацією токсичності при парентеральних способах введення).
Висновки. Досліджено протизапальну активність та гостру токсичність серед оригінальних піроло[1,2-а][1,2,4]триазино[2,3-с]хіназолінів і встановлено, що більшість досліджуваних сполук проявляють виражену протизапальну дію при внутрішньошлунковому введенні та належать до практично нетоксичних або малотоксичних сполук (IV-V клас). Обговорено взаємозв’язок «хімічна будова – протизапальна активність» і показано, що введення залишку пропанової кислоти в положення 5а зазначеної системи є виправданим у плані пошуку сполук з антиексудативною дією, а зазначені структури є перспективною групою для проведення подальшого спрямованого синтезу і фармакологічних досліджень із метою створення на їх основі нових нестероїдних протизапальних засобів.
45
Ivaniuk, A. P., та T. I. Kharachko. "Ґрунтова схожість насіння павловнії повстистої Paulownia Tomentosa (Thunb.) Steud. різного географічного походження". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 3 (25 квітня 2019): 32–35. http://dx.doi.org/10.15421/40290306.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено ґрунтову схожість насіння павловнії повстистої, заготовленого у трьох регіонах України: Одеській, Закарпатській та Львівській областях. Встановлено, що насіння павловнії повстистої характеризується високою ґрунтовою схожістю незалежно від географічного походження материнських дерев в умовах України. Найвища ґрунтова схожість притаманна насінню походженням зі Львова. Оцінено вплив температурних умов на ґрунтову схожість насіння за двох змінних температурних режимів пророщування: +15 °С вночі і +20 °С вдень та +21 °С вночі і +25 °С вдень. Встановлено, що температура пророщування істотно впливає на ґрунтову схожість насіння. За температурного режиму пророщування +21…25 °С показники ґрунтової схожості значно вищі. Досліджено вплив стимуляторів схожості: попереднє намочування насіння у воді та розчинах стимовіту, корневіну, бурштинової кислоти, епіну, радіфарму на ґрунтову схожість насіння павловнії повстистої. Встановлено, що попереднє намочування насіння має найвищу стимуляційну дію на подальше проростання насіння в ґрунті серед досліджених стимуляторів схожості. Попереднє оброблення насіння препаратами стимовіт, корневін, бурштинова кислота, епін, радіфарм загалом дало позитивний ефект, підвищивши ґрунтову схожість насіння. Наведено дані з поширення плантацій представників роду Paulownia у країнах Європи.
46
Nesterenko, Natalia, Anastasiya Ivanyuta та Kostiantyn Mostyka. "ВПЛИВ БЛАНШУВАННЯ НА ЯКІСТЬ ЗАМОРОЖЕНИХ КУЛЬТИВОВАНИХ ПЕЧЕРИЦЬ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, № 2 (12) (2018): 228–35. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-2(12)-228-235.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Заморожування культивованих печериць без попередньої теплової обробки не забезпечує високої якості готового продукту та після дефростації значно поступається свіжій сировині. Це підтверджує необхідність пошуку ефективних способів попередньої обробки грибної сировини перед заморожуванням з метою стабілізації її споживних властивостей. Постановка проблеми. Результати попередніх досліджень засвідчили, що гриби після розморожування внаслідок високої активності оксидоредуктаз темнішають, втрачається значна кількість клітинного соку, що загалом негативно впливає на харчову цінність продукту. Тому актуальною є проблема стабілізації споживних властивостей грибів шляхом їх попередньої обробки перед заморожуванням. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженнями І. Е. Цапалової, Д. А. Плотнікової, Ю. Т. Жука, Н. А. Родькиної, R. Kurkela, B. Holmstrom, P. Varo, A. Mehlits, G. Geerds та інших встановлено та обґрунтовано позитивний вплив бланшування на грибну сировину, як одного з ефективних способів попередньої обробки. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Значна кількість вітчизняних та закордонних досліджень присвячені вивченню якості лісових грибів. Проте дані в науковій літературі щодо дослідження харчової цінності культивованих печериць після заморожування й тривалого низькотемпературного зберігання практично відсутні. Постановка завдання. Метою роботи є дослідження впливу бланшування на стабілізацію споживних властивостей культивованих печериць білої та коричневої раси. Виклад основного матеріалу. З метою збереження структури тканин, природного кольору грибів та більш інтенсивного зниження ферментативної активності, яка викликає потемніння грибної сировини, у воду для бланшування додавали лимонну кислоту. Теплова обробка відбувалась шляхом занурення грибів у воду при температурі 95–100 º С. Для визначення оптимальних варіантів бланшування нами було проведено серію експериментів, в яких зміню-вали концентрацію лимонної кислоти із кроком 0,05 одиниць (від 0,05 до 0,15 % лимонної кислоти) та час бланшування із кроком у 30 с (від 30 до 90 с). Основними критеріями для вибору режиму обробки слугували результати дегустаційної оцінки та основні фізико-хімічні показники, які найбільш повно відображають зміни в грибній сировині під час теплової обробки. За результатами проведених досліджень було розраховано комплексний показник якості культивованих печериць білої та коричневої раси залежно від часу бланшування та кількості лимонної кислоти на основі розробленої 5 бальної оцінки з урахуванням коефіцієнтів вагомості. Висновки відповідно до статті. У результаті проведених досліджень можна зробити висновок, що серед досліджуваних варіантів попередньої обробки за комплексом органолептичних та фізико- хімічних показників найкращими виявились печериці як білої так і коричневої раси, які були попередньо пробланшовані в 0,1 %-му розчині лимонної кислоти протягом 1 хв (60 с).
47
Mogilnay, O. M., O. V. Kuts, E. O. Dukhin, Yu A. Molchanov та V. V. Mohylniy. "СПОСОБИ ПЕРЕДПОСІВНОЇ ПІДГОТОВКИ НАСІННЯ БУРЯКА СТОЛОВОГО". Vegetable and Melon Growing, № 65 (31 липня 2019): 66–75. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2019-65-66-75.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Розробити способи передпосівної обробки насіння буряка столового, визначити оптимальні параметри та компонентний склад; встановити ефективність за впливом на посівні якості насіння, урожайність та якість продукції буряка столового. Методи. Лабораторні, польові, статистичні. Результати. Обробка насіння буряка столового мікрохвильовим полем з експозицією 100 секунд забезпечує підвищення енергії проростання до 47,7 %, лабораторної схожості – до 64,7 %; за експозицій 80–90 секунд – до рівня 42,7–43,7 % та 51,3–55,3 % відповідно. Позитивний вплив на врожайність коренеплодів зазначено тільки за експозиції 90 секунд (підвищення загальної урожайності на 4,6–7,3 т/га або 11,9–14,3 % відносно контролю). Використання експозиції 80 секунд зумовлювало зниження рівня врожайності культури. Використання мікрохвильового опромінювання може як пригнічувати, так і посилювати біохімічні та біофізичні процеси в рослинних тканинах. За експозиції 80 секунд зафіксовано істотне зростання в коренеплодах сухої речовини (16,52 %), тенденція до підвищення вмісту загального цукру (9,72 %); за експозиції 90 секунд – тенденція до збільшення вмісту аскорбінової кислоти (12,66 мг/100 г), за експозиції 100 секунд – тенденція до підвищення вмісту загального цукру (10,05 %), негативна тенденція зменшення вмісту сухої речовини (15,09 %) та бетаніну (375 мг/кг). Проведення інкрустації насіння має істотну перевагу перед простим намочуванням розчинами мікродобрив та регуляторів росту. За інкрустації насіння використання янтарної кислоти зумовлює отримання істотного підвищення лабораторної схожості на фоні без застосування мікродобрив (80,7 %), за використання мікродобрива Master (85,0 %). Гумат калію зумовлює позитивну тенденцію у поєднанні з використанням мікродобрива Реаком (79,3 %), тоді як за іншими фонами відмічено зниження даного показника за використання вказаного регулятору росту. Найбільш ефективним виявилось використання регулятора росту янтарна кислота та мікродобрива Master, що в середньому по досліду забезпечує зростання лабораторної схожості насіння до рівня 80,2 %, а за інкрустації насіння – до рівня 85,0 %. Висновки. Доведено доцільність обробки насіння буряка столового з низькою схожістю (42 %) мікрохвильовим опромінюванням з експозицією 90 секунд, що забезпечує підвищення енергії проростання до 43,7 %, лабораторної схожості насіння до 55,3 %, збільшення врожайності коренеплодів на 4,0 т/га або 11,4 %, поліпшення біохімічного складу продукції (зростання вмісту бетаніну та аскорбінової кислоти, зниження вмісту нітратів). Проаналізовано вплив регуляторів росту та комплексних мікродобрив на лабораторну та посівну схожість насіння за його інкрустації. Визначено оптимальне поєднання компонентів суміші для інкрустації: барвник Semia-color з нормою витрати 10 л/т, янтарна кислота (0,01 %) та мікродобриво Master (0,025 %). Використання такої суміші зумовлює підвищення лабораторної схожості насіння до 85,0 %, польової схожості – до 76,8 % та має певні економічні переваги (зниження собівартості продукції до 684,5 грн/т, рентабельність на рівні 44 %).
48
Ф. Варгалюк, Віктор, Володимир А. Полонський, Євген С. Осокін та Олександр В. Лагута. "СИНТЕЗ МІДНИХ КОМПОЗИТІВ, ЯКІ МІСТЯТЬ МАЛЕЇНОВУ КИСЛОТУ". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 3 (27 жовтня 2021): 400–409. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v29i3.241965.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі представлені результати дослідження можливості утворення у водному середовищі малеїнатних π‑комплексів атомарного купруму. З урахуванням існуючих рівноваг оптимізовано умови синтезу металоорганічної дисперсії цементацією металічним цинком розчину CuSO4, що містить малеїнову кислоту. З використанням енергодисперсійної спектроскопії, термогравіметрії і комплексонометрії визначено склад порошків. Встановлено, що при мольному співвідношенні реагентів Zn : Cu2+ < 0.5 виділяється комплекс [Cu(C4O4H3)(H2O)], а при Zn : Cu2+ ≥ 0.5 – композитна суміш [Cu(C4O4H3)(H2O)], H2O (адсорбована), Cu (метал). Утворення π-комплексу атомарного купруму [Cu(C4O4H4)] не зафіксовано. У зв'язку з гетерогенністю процессу цементації виділяються неоднорідні композити, в яких вміст купруму в межах зразку коливається в широких межах: від 47 ваг. % до 74 ваг. %.
49
Kovalchuk, Alona, Tetiana Pochechun, Vita Halysh та Inna Trus. "ФОСФОРИЛЮВАННЯ ШКАРАЛУП ВОЛОСЬКИХ ГОРІХІВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОЧИЩЕННЯ ВОДНИХ РОЗЧИНІВ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, № 2 (12) (2018): 236–44. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-2(12)-236-244.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Проблема забруднення водних об’єктів актуальна для всіх регіонів України. Тому пріоритетним напрямком є залучення «зелених технологій» для забезпечення екологізації виробництв. Постановка проблеми. На сьогоднішній день не існує ефективних способів переробки твердих рослинних відходів, тому необхідно розробити нові ефективні способи їх утилізації. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті останні публікації у відкритому доступі, включаючи використання як сорбентів різних рослинних матеріалів у необробленому стані. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Фосфорилювання рослинних відходів в умовах невисоких температур для забезпечення високої сорбційної ємності. Постановка завдання. Розробка способу хімічного модифікування шкаралуп волоських горіхів різного фракційного складу з використанням ортофосфатної кислоти. Виклад основного матеріалу. Розроблено спосіб одержання фосфорильованих лігноцелюлозних сорбентів із від-ходів агропромислового комплексу, а саме подрібнених шкаралуп волоських горіхів. Визначено вміст основних компонентів у вихідній сировині та її сорбційні властивості залежно від фракційного складу. Показано, що зменшення фракційного складу рослинного матеріалу має позитивний вплив на його поглинальну здатність. Досліджено вплив умов хімічного модифікування, а саме концентрації ортофосфатної кислоти та тривалості обробки, на вихід фосфорильованого лігноцелюлозного продукту, його сорбційну здатність щодо метиленового синього та статичну обмінну ємність за 0,1 Н NaOH. Показано, що збільшення кількості неорганічної кислоти при тривалості процесу модифікування 60 хв призводить до зменшення виходу продукту на 10–20 %. Максимальне збільшення статичної обмінної ємності спостерігається при підвищенні тривалості обробки до 120 хв. Ефективність вилучення метиленового синього з водного розчину підвищується до 42 % зі збільшенням тривалості процесу фосфорилювання до 180 хв. Висновки відповідно до статті. Одержано рівняння регресії, що адекватно описують процес одержання сорбентів, встановлено оптимальні параметри, які забезпечують одержання кінцевих продуктів із високими сорбційними характеристиками (ефективність вилучення метиленового синього з водного розчину та статична обмінна ємність за Nа+ складають 35 % та 1,7 мг-екв/г, відповідно) при високому виході (80 %).
50
Yarotskyi, S., та B. Tselen. "ПЕРСПЕКТИВА ВИКОРИСТАННЯ СПОСОБУ ДИСКРЕТНО-ІМПУЛЬСНОГО ВВЕДЕННЯ ЕНЕРГІЇ ДЛЯ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ КИСЛИХ ВОДНИХ РОЗЧИНІВ". Industrial Heat Engineering 37, № 4 (15 листопада 2017): 23–30. http://dx.doi.org/10.31472/ihe.4.2015.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано ефективність впливу способу дискретно-імпульсного введення енергії на водні розчини. Розглянуто механізми радикального розпаду води з утворенням пероксиду водню під впливом кавітації, а також роль гідрокарбонат-іонів та іонів заліза, що містяться у воді на зміну її рН. Запропоновано нові напрямки застосування дискретно-імпульсного введення енергії з використанням роторно-імпульсного апарата типу ротор-статор-ротор.