Статті в журналах: "Розвиток психофізичний"

1

РЕДЬКІНА, Марія. "ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ПСИХОФІЗИЧНИЙ СТАН". Освітні обрії 50, № 1 (27 лютого 2020): 80–83. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.50.1.80-83.

Повний текст джерела

Анотація:

У зв´язку з постійним розвитком інформаційно-комунікаційних технологій сучасна молодь веде малорухливий спосіб життя, що призводить до зниження рівня рухової активності у студентів закладів вищої освіти, і як наслідок, спостерігається високий рівень захворюваності. Ураховуючи стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, нами розроблено методику визначення індивідуальної рухової активності з використанням інфокомунікаційних технологій. У статті охарактеризовано психофізичний стан студентів контрольної та експериментальної груп після впровадження запропонованої методики в освітній процес з фізичного виховання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Andres, Andrii, Valeriy Kryzhanovsky та Olha Rymar. "Соціально-особистісні аспекти психофізичної підготовки особового складу Національної Гвардії України". Physical education, sport and health culture in modern society, № 2(54) (1 липня 2021): 3–11. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-02-03-11.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Соціальна спрямованість професійної підготовки, особливості розвитку й формування психофізичної готовності правоохоронних органів України в цей час зумовлені, передусім, ускладненням соціально-політичної ситуації в державі та труднощами розвитку українського суспільства. Психофізичні особливості працівників правоохоронних органів України повинні визначати зміст професійно-прикладної фізичної підготовки. Із підвищенням рівня розвитку психофізичних якостей покращується функціональний стан організму й забезпечується його стійкість до впливу несприятливих чинників в екстремальних умовах. Мета роботи – з’ясування ступеня важливості та впливу професійно-прикладної психофізичної підготовки на ефективність роботи військовослужбовців. Матеріали і методи. У роботі використано методи теоретичного аналізу й узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури та інформаційних ресурсів мережі Інтернет; соціологічний метод (анкетування) та методи статистичної обробки даних. У ході дослідження про- ведено опитування 168 фахівців військово-облікових спеціальностей Київського національного університету Національної гвардії України з актуальних питань професійно-прикладної психофізичної підготовки військово- службовців. Результати дослідження та ключові висновки. З’ясовано, що потребує розв’язання проблема встановлення мирного врегулювання воєнного конфлікту на Сході країни, пошуку ефективних засобів, методів і технологій для покращення фізичної підготовленості офіцерів та модернізація озброєння військових. Перспек- тивними напрямами вдосконалення фахової підготовки військовослужбовців є формування психофізичної підготовки та розвиток професійно важливих якостей особового складу Національної гвардії України. 92,3% фахівців відзначили актуальність питання пошуку шляхів удосконалення психофізичних професійно-важливих якостей офіцерів Національної гвардії України. 51,2 % фахівців військової сфери відзначили, що підвищення психофізичної підготовленості в особистісному аспекті матиме позитивний вплив на психічне й соматичне здоров’я офіцерів. У соціальному плані вдосконалення психофізичної підготовленості, на думку 44,6 % фахівців, сприятиме покращенню обороноздатності країни та 42,3 % указали на підвищення іміджу офіцерів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Andres, Andrіі. "Спритність та показники уваги студентів інституту інформаційних технологій". Physical education, sports and health culture in modern society, № 1 (45) (24 травня 2019): 55–61. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-01-55-61.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Високий рівень розвитку психофізичних якостей фахівця сприяє високій працездатності й міцному здоров’ю, професійному успіху. Доведено позитивний вплив застосування ігор у фізичному вихованні студентів на їхні психофізичні показники. Доведено існування взаємозв’язку між окремими показниками психофізичної та фізичної підготовленості. Проте відсутність інформації про ступінь взаємозв’язків між рівнем розвитку спритності та показниками уваги в студентів спеціальності «Інформаційні технології» гальмують процес добору ефективних засобів фізичного виховання студентів комп’ютерних спеціальностей, хоча концентрація й стійкість уваги є професійно-значущими психофізичними якостями студентів інформаційно- логічної групи спеціальностей. Метою роботи було з’ясувати можливості покращення показників концентрації, стійкості та переключення уваги студентів Інституту інформаційних технологій засобами з розвитку спритності. Методи. У констатувальному експерименті взяли участь 548 студентів чоловічої статі першого курсу Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології. Увагу визначали із застосуванням коректурної проби Бур- дона, спритність – за результатом човникового бігу 4×9 м. Проводили кореляційний аналіз. Результати роботи. Лише невелика кількість (5,1 %) студентів продемонструвала дуже високий рівень концентрації уваги. Третина студентів мали високий і дуже високий (36,7 та 3,5 %) рівні стійкості уваги. За показниками концентрації та стійкості уваги 16,1 і 21,3 % студентів потребують нагальної корекції, позаяк мають низькі й дуже низькі показники; за показниками переключення уваги таких студентів суттєво більше (28,2 %). Спритність має вищий від середнього ступінь впливу на показники переключення уваги. Висновки. Студенти Інституту інформаційних технологій потребують цілеспрямованого розвитку уваги в рамках психофізичної підготовки під час академічних чи позанавчальних занять із фізичного виховання. Ефективними для цього можуть бути засоби з розвитку спритності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Петровська, Тетяна, Віталій Сергієнко та Ольга Красницька. "Психофізичний та соціальний розвиток дітей молодшого шкільного віку в умовах спеціально організованої позашкільної рухової активності на основі занять карате". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (2 лютого 2022): 96–103. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.3.96-103.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Погіршення фізичного та психічного здоров’я, складність соціалізації дітей молодшого шкільного віку внаслідок зменшення часу на фізичне виховання у школі, переважну їх інтелектуальну зайнятість, систематичну роботу з гаджетами спонукають до організації позашкільної рухової активності, спрямованої на психофізичний та соціальний розвиток молодших школярів. Мета. Визначити особливості психофізичного й соціального розвитку дітей молодшого шкільного віку в умовах спеціально організованої позашкільної рухової активності на основі занять карате. Методи. Теоретичний аналіз, синтез та узагальнення наукових джерел, педагогічні, соціологічні, медико-біологічні методи, методи психодіагностики, методи математичної статистики. Результати. Розроблено програму психофізичного й соціального розвитку дітей молодшого шкільного віку в умовах спеціально організованої позашкільної рухової активності на основі занять карате, що містить шість блоків: пізнавальний, загальної фізичної підготовки, спеціальної фізичної підготовки, технічної підготовки, соціально-комунікативний, тестування. Установлено позитивний вплив спеціально організованої позашкільної рухової активності на основі занять карате на показники психофізичного розвитку молодших школярів, зокрема функціональний стан серцево-судинної системи, фізичну та розумову роботоздатність, фізичну підготовленість, що проявляється в розвитку психомоторних якостей (сили, швидкості, гнучкості, витривалості, координації), зорової та слухової пам’яті, покращенні процесів переключення й розподілу уваги, збільшенні обсягу уваги. Доведено, що заняття карате сприяють соціальному розвитку, успішній соціалізації дітей і соціальній адаптації до нового соціального середовища. У процесі занять молодші школярі опановують нові соціальні ролі, норми та правила, формують соціальні якості й уміння, лідерські, морально-етичні якості та цінності, адекватну самооцінку, внутрішню позицію, навчаються встановлювати соціальні контакти й будувати взаємостосунки. Ключові слова: молодші школярі, соціалізація, фізична підготовленість, фізична роботоздатність, розумова працездатність, соціальні норми, ролі, якості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

МАЙВАЛДОВА, Олена. "ЗМІСТ ПСИХОФІЗИЧНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ФІТНЕС-ТРЕНЕРІВ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 316–28. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-316-328.

Повний текст джерела

Анотація:

АНОТАЦІЯ Автором було проведено професіографічний аналіз фітнес-тренера, узагальнено дані науково-методичної літератури щодо вимог роботодавців до фахівців цього профілю, враховано основні результати формуання фахових компетентностей здобувачів за освітньо-професійною програмою “Фізична культура і спорт. Фітнес” Бердянського державного педагогічного університету зі спеціальності 017 Фізична культура і спорт. Фітнес-тренер, який дозволив визначити професіограму фаху “Фітнес-тренер”. Методом порівняння і зіставлення було конкретизовано здібності та якості психофізичної готовності майбутнього фітнес-тренера для успішного здійснення професійної діяльності. У цій роботі проведений ґрунтовний аналіз наукової та методичної літератури щодо визначення та характеристики домінуючих видів діяльності професії “фітнес-тренер”; систематизовано та упорядковано необхідні психомоторні, артистичні, технічні, наукові, організаційно-педагогічні, морально-вольові здібності та загальногромадянські, психофізичні, професійно важливі особистісні якості. Метою статті було скласти професіограму, тобто узагальнити базові тенденції розвитку необхідних загальногромадянських, психофізичних, особистісних та професійно важливих якостей фахівців цієї професії. Перегляд змісту підготовки майбутнього фітнес-тренера в закладах вищої освіти, розширення їх спеціальних професійних якостей та професійних компетенцій дозволить майбутньому фітнес-тренеру досягти психофізичної готовності та може вирішити такі найрізноманітніші завдання: формування в психіці людини нових якостей професіонала; оволодіння нею новими професійно важливими знаннями, уміннями та навичками, які враховують умови професійної підготовки, мету і зміст професійної діяльності; забезпечать можливість ефективно здійснювати не тільки майбутню професійну діяльність, але й оптимально жити. Це, на думку автора, підвищить якість фахової підготовки майбутнього фітнес-тренера, зробить його конкурентоспроможним на ринку фітнес-послуг та ефективно вирішить завдання з оздоровлення населення України. Ключові слова: психофізична готовність, професіограма, види діяльності, здібності, особистісні якості, фітнес-тренер.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Бутенко, Антон, Тетяна Гром та Андрій Некрасов. "ЗМІСТ І СТРУКТУРА ПСИХОФІЗИЧНОЇ ВИТРИВАЛОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ". Молодий вчений, № 4 (92) (30 квітня 2021): 190–93. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-39.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття є дослідженням понять «витривалість», «психофізична витривалість». Обумовлено особливості психофізичної витривалості у студентів вищих військових закладів освіти. Розглянуто ключові компоненти психофізичної витривалості майбутніх офіцерів. Представлено наукове обґрунтування системи розвитку психофізичної підготовки майбутніх офіцерів. Зазначено пріоритетність розвитку фізичних якостей під час військово-спортивного тренування. Визначено роль раціональної методики розвитку фізичних якостей в розвитку психофізичної витривалості. Визначено класифікаційні ознаки спеціальної витривалості майбутніх офіцерів. Обумовлено особливості визначення психофізіологічного статусу абітурієнтів вищих військових закладів освіти як фундаменту подальшого розвитку психофізичної витривалості майбутніх офіцерів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Годлевський, П. М., О. В. Саратовський та О. Б. Спринь. "ВИХОВАННЯ ПСИХОФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ФАХІВЦІВ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ ЗАСОБАМИ ЄДИНОБОРСТВ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 4 (17 квітня 2022): 17–24. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-4-02.

Повний текст джерела

Анотація:

Види єдиноборств є специфічним засобом психофізичного тренування. Вироблення оптимальних алгоритмів функціонування психіки засобами фізичного впливу над тілом, мобілізація зусиль для подолання екстремальних факторів складної праці вимагають швидко й свідомо входити в специфічний психофізичний стан, в якому раціональна техніка визначає вимоги до розвитку рухових якостей, а рухові якості є основою для реалізації ефективних професійних рухових дій. Вимоги до особистості фахівця водного транспорту як спеціаліста екстремального профілю визначаються базовим комплексом професійно важливих психофізичних якостей, до яких належать: увага, мислення, оперативна пам’ять, емоційна стійкість, саморегуляція, соціально-комунікативні якості, достатній рівень здоров’я та професійна фізична підготовленість. Єдиноборствам притаманні такі особливості: оперативний характер діяльності, висока психічна напруженість, динамізм, нестандартні умови вирішення завдань, залежність результату від особливостей протидії супернику в часто мінливих стресових умовах явно вираженої конфліктної взаємодії. Запропонована методика застосування видів єдиноборств під час підготовки здобувачів вищої освіти до професійної діяльності містить такі стадії: 1) прийняття техніко-професійного рішення в екстремальній ситуації з двома фазами: формування рухової установки (вибір мети дії) і формування завдання в конкретних умовах; 2) вибір способів вирішення ухваленої техніко-професійної дії, тобто конкретної програми її реалізації; 3) реалізація прийнятого техніко-професійного рішення у порівняно простих умовах, без наявності суттєвих перешкод, і в більш складних, що вимагають оперативної реакції на конкретну ситуацію і відповідної корекції параметрів рухів або дій; 4) зміна самої рухової установки (зумовлена переважно тактично-професійним міркуванням). На факультативному занятті із самозахисту за темою «Поєдинок із рукопашного бою» зі здобувачами вищої освіти I та II курсів у кількості 30 осіб вимірювання психологічного напруження (за методом пульсового режиму) визначило перевагу студентів II курсу, в яких спостерігався оптимальний пульс під час виходу на татамі, впродовж поєдинку і після, що є показником стабільного рівня нервового стану й характеризує високі психофізичні якості. У здобувачів вищої освіти I курсу з досвідом та технікою, набутою впродовж I семестру навчання, різке коливання показників ЧСС до початку поєдинку (від 100–120 поштовхів у хвилину до 150–160 поштовхів у хвилину) супроводжувалося підвищеним передстартовим хвилюванням і вказувало на нестабільність нервово-психічного стану. Визначена нами в дослідженні динаміка змін ЧСС у здобувачів вищої освіти підтверджує вплив засобів єдиноборств (на прикладі рукопашних поєдинків) на рівень психофізичної підготовленості, який залежить від наявності оптимальної психічної напруги та від досвіду підготовки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Hoshovska, Daria, та Yaroslav Hoshovskyi. "САМОУСВІДОМЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ З ПСИХОФІЗИЧНИМИ ВАДАМИ: ЕМПІРИЧНИЙ ВИМІР ПРОБЛЕМИ". Psychological Prospects Journal, № 33 (9 червня 2019): 91–102. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-91-102.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено результати емпіричного вивчення психологічних особливостей самоусвідомлення підлітків, які мають певні психофізичні вади розвитку. Дослідження здійснено в навчально-реабілітаційному центрі з вибіркою, учасники якої навчаються в інклюзивних класах. Установлено ускладений характер психо- й соціогенезу таких дітей, зокрема в ракурсі самоприйняття, самоставлення тощо. Емпіричним способом установлено, що самоприйняття для дітей із певними вадами розвитку є найбільш значущим, насамперед для самостверджувального самооцінювання та відстоювання свого психофізичного простору в середовищі однолітків. Завдяки інтерпретації результатів факторного аналізу вдалося виокремити такі основні чотири фактори, які концентрували змістово-функціональну сутність їх самоусвідомлення: агресивне самоприйняття, самовпевнена самотність, невротичне прийняття зовнішності, дифузність і тривожність самоставлення. Досліджуваним притаманний високий рівень самоповаги, який засвідчує внутрішнє прагнення дітей із психофізичними вадами бути такими, як усі інші: бажаними, рецептованими, шанованими тощо. Підлітки з психофізичними вадами розвитку намагаються презентувати себе як упевнених, самовпевнених і закоханих у себе молодих людей. Діти переживають численні розлади самоприйняття, що посилюються уявленнями про власні психофізичні недосконалості на тлі своїх однолітків, тому сепараційне відмежування є намаганням ствердитися на рівні посиленого самоаналізу й глибокого самоусвідомлення. Досліджуваним підліткам притаманний високий рівень самооцінної та міжособистісної тривожності, а також самовпевнена самотність, що відіграє як самостверджувальну, так і, вочевидь, психозахисну функцію. Для підлітків із психофізичними вадами особливо значущим є прийняття своєї зовнішності, що засвідчує їхнє прагнення бути в загальнопопуляційному річищі розвитку – вибудовувати образ Я та Я-концепцію. Проте усвідомлення своєї інвалідизованості породжує тривожно-депресивні й невротичні реакції, свідченням чого є високий рівень невротизації та тривожності. Констатовано необхідність надання таким дітям ревіталізаційної допомоги.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

БРУШНЕВСЬКА, Ірина. "ОРГАНІЗАЦІЯ КОМПЛЕКСНОЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОЦІНКИ РОЗВИТКУ ДИТИНИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 205–11. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.30.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є аналіз та обґрунтування основних етапів здійснення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини з особливими освітніми потребами. Сучасний стан розвитку спеціальної освіти Укра- їни характеризується посиленою увагою вчених до поглибленого вивчення особливостей загального, психічного та мовленнєвого розвитку дітей з особливими освітніми потребами з метою забезпечення індивідуального розвитку кожної дитини з урахуванням її психофізичних особливостей, можливостей, здібностей, вподобань. Науково обґрунтована психолого-педагогічна оцінка розвитку, корекція порушеного розвитку дитини, пси- холого-педагогічний супровід її розвитку забезпечує підґрунтя створенню передумов навчальної діяльності, успішної соціалізації дитини із особливими освітніми потребами. Інклюзивно-ресурсні центри – перші сервісні організації, які мають завдання виявити в дитини якомога раніше особливі освітні потреби й надати їй фахову і компетентну допомогу. Комплексна психолого-педагогічна оцінка розвитку дитини є кінцевим результатом процесу оцінювання, що орієнтує фахівців інклюзивно-ресурсних центрів на визначення оптимального освіт- нього маршруту для кожної дитини з особливими освітніми потребами. Важливість комплексної психоло- го-педагогічної оцінки розвитку дитини зумовлена тим фактом, що вона є одним із механізмів забезпечення права дітей із особливими освітніми потребами на належну освіту. В статті проаналізовано передумови проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини з особливими освітніми потребами, пріоритетні напрями проведення, основні етапи реалізації, ефективні методи і прийоми реалізації. Для про- ведення комплексного обстеження когнітивно-мовленнєвого розвитку дітей із особливостями психофізично- го розвитку запропоновано використати розроблену авторську діагностику, апробовану у роботі з дітьми дошкільного віку із порушеннями мовленнєвої діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Бєлова, О. Б. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ". Медична освіта, № 1 (20 квітня 2021): 5–10. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.1.11876.

Повний текст джерела

Анотація:

У науковій роботі здійснено теоретичний аналіз особливостей розвитку мовлення у дітей з інтелектуальними порушеннями. Мета дослідження – теоретичне обґрунтування розвитку мовлення у дітей з інтелектуальними порушеннями. Завдання дослідження – висвітлити теоретичний аналіз наукової літератури, як класичних, так і сучасних досліджень, щодо проблеми вивчення; розглянути причини інтелектуальних порушень; висвітлити ступені інтелектуальних порушень за міжнародною медичною класифікацією (МКХ-10, DSM-IV-TR); проаналізувати специфіку розвитку мовлення у різних категорій дітей з інтелектуальними порушеннями. У результаті науково-теоретичного дослідження було визначено, що, залежно від своєрідності порушень та ступеня уражень кори головного мозку, мовленнєвий розвиток у дітей з інтелектуальними порушеннями має свої особливості. Визначено, що причинами інтелектуального недорозвинення є органічний вплив несприятливих чинників у пренатальному, натальному та постнатальному періодах розвитку дитини. Аналіз наукового дослідження вказує, що діти з інтелектуальними порушеннями мають усі форми порушень мовлення. У структурі системного мовленнєвого недорозвинення переважає семантичний дефект. Причини порушень мовлення визначаються ступеневою неврологічною симптоматикою. Медичний вплив, навчально-корекційна робота можуть наблизити деякі категорії дітей до типового мовленнєвого розвитку. Визначені аспекти дитячої логопатології вказують на специфіку психофізичних порушень. Основою мовленнєвої сформованості у дітей є розвиток сприймання звуків мови, правильна звуковимова, розуміння смислу слів, збагачений словниковий запас, морфологічно-синтаксична правильність мовлення, здійснення розповіді, переказу, діалогу, використання мовлення в соціальних ситуаціях.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

ГЛУШЕНКО, Катерина, та Олександр КОЗИНЕЦЬ. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СТАТЕВО-ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 99–108. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-99-108.

Повний текст джерела

Анотація:

Наукова стаття присвячена дослідженню особливостей протікання психосексуального розвитку в дітей з психофізичними порушеннями з акцентом на формуванні статево-гендерної ідентичності в осіб із сенсорними та мовленнєвими порушеннями. У публікації розглядаються поняття «стать», «статева свідомість», «психосексуальний розвиток». В аспекті статевого виховання та сексуальної просвіти дітей та молоді з інвалідністю йдеться про три головні спектри, які обумовлюють психосексуальний розвиток особистості: статеву самосвідомість (усвідомлення власної статевої приналежності і статі оточуючих); становлення статеворольової поведінки (формування стереотипу адекватної статевої ролі, відповідного психофізіологічним і соматичним ознаками дитини); психосексуальна орієнтація. Як один із «помічників» для батьків у питанні психосексуального виховання дітей та підлітків згадується брошура про правила спідньої білизни («правила трусиків»), розроблена Радою Європи. Брошура містить поради для батьків і вихователів про те, як пояснити дитині, що таке інтимні частини тіла. Також у науковій статті йде мова про актуальність проблеми уникання батьками тем статевого виховання з дітьми з особливими освітніми потребами. Окреслена чотирьохкомпонентна модель сучасного бачення статевої та гендерної ідентичності людини. Наприкінці в статті описані специфічні бар’єри, характерні для дітей з порушеннями розвитку, які їм доводиться долати в період свого психосексуального розвитку. Представлені результати опитування К. О. Глушенко батьків дітей з порушеннями психофізичного розвитку, які відображають ставлення родин до суперечливих питань сексуальної просвіти. Ключові слова: психосексуальний розвиток, статеве виховання, гендерна ідентичність, статева орієнтація, діти з особливими освітніми потребами, сексуальність та інвалідність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

ПРОСКУРНЯК, Олена. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗІЇ". Acta Paedagogica Volynienses 1, № 1 (14 квітня 2022): 191–97. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.30.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовується доцільність удосконалення психолого-педагогічного супроводу учнів з порушеннями інтелекту в інклюзивній школі. Проаналізовано сучасні дослідження з питань організації інклюзивного навчання. Окреслено коло проблем, з якими стикаються фахівці, батьки дітей з особливими освітніми потребами, батьки дітей з нормотиповим розвитком, діти з особливими освітніми потребами та інші учні інклюзивного класу. Дослідження вчених довели, що доцільним є формування багатоваріативності освітньої системи, а саме перехід до освітніх стандартів, що гарантує успішну соціалізацію та поліпшення «якості життя» всім дітям із проблемами в розвитку; створення ефективної системи психолого-педагогічного супроводу учнів з проблемами в розвитку; перегляд системи підготовки та підвищення кваліфікації не тільки соціальних педагогів та психологів, а й учителів масових шкіл з навчання дітей із проблемами в розвитку. Доведено, що основою побудови корекційно-педагогічного навчання дітей з різним рівнем розумової недостатності є два базових положення. По-перше, необхідно враховувати закономірності становлення навчальної діяльності під час нормотипового розвитку; по-друге, брати до уваги якісні особливості пізнавальної та продуктивної діяльності дітей. Для надання корекційно-педагогічної допомоги учням з порушеннями інтелекту було визначено необхідність ураховувати: соматичний стан здоров’я учнів з різним рівнем інтелектуальних порушень; особливості пізнавальної діяльності дітей; здійснення психолого-педагогічного супроводу учнів з порушеннями інтелекту фахівцями шкільного консиліуму; підбір педагогічних кадрів, здатних здійснювати інклюзивне навчання дітей з різними освітніми потребами; встановлення позитивного психологічного клімату в інклюзивному загальноосвітньому класі й у сімейному оточенні дітей, що навчаються в інклюзії; встановлення тісних взаємозв’язків між учителем, учнем, батьками, фахівцями служби супроводу, зацікавлених у позитивних результатах від інклюзивного навчання. Окреслено напрями, за якими здійснюється психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами: освітній супровід, соціальний розвиток, забезпечення позитивних взаємовідносин і емоційних прихильностей з дорослими, однолітками без психофізичних особливостей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Перевєрзєва, Світлана Василівна, та Валентина Іванівна Марчик. "Формування готовності майбутніх учителів фізичної культури до професійного саморозвитку в процесі позааудиторної роботи". Педагогіка вищої та середньої школи 50 (18 квітня 2017): 56–67. http://dx.doi.org/10.31812/pedag.v50i0.1285.

Повний текст джерела

Анотація:

Професійний саморозвиток студента розглядаємо як свідому діяльність, яку він спрямовує на вдосконалення ціннісних орієнтацій своєїособистості з урахуванням вимог обраної професії, як розвиток відповідних психофізичних якостей та набуття необхідних професійних умінь студента,що формуються протягом навчальної діяльності, кінцевою метою якої є формування готовності до професійної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Осіпцов, А. В., та О. В. Вертель. "СОЦІАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР ОСОБИСТОСТІ ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (30 грудня 2021): 224–35. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-224-235.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті узагальнені погляди сучасних педагогів відносно соціального характеру особистості як умови формування здорового способу життя. При найрізноманітніших підходах до визначення «здоров’я людини» науковці єдині в думці, що одна з ознак даного стану – гармонійна єдність біологічних і соціальних якостей, обумовлених взаємодією генотипу і середовища, тобто здоров’я людини – це завжди індивідуальний спосіб життя, що відповідає певній психофізичній конституції людини, її стилю, способу життя (поведінки), її вихованню (культурі). Не менш важливе значення, з нашої точки зору, має «творча сила» (А. Адлер) – творча активність, спрямована на формування культури здоров’я. Отже, соціальний характер особистості є одним із ключових компонентів у формуванні здорового способу життя. Використання особистісного підходу в навчанні передбачає врахування всієї складності особистості дитини, історії розвитку і всіх її індивідуальних особливостей. Реалізація такого підходу в навчанні передбачає розвиток особистісно значимого відношення до предмету вивчення, яке здійснюється шляхом перетворення зовні заданої інформації в особистісно значиму, ціннісну і актуальну для кожного учня. Практична реалізація ідеї активного формування особистості можлива лише в умовах інтеграції процесів навчання, виховання, розвитку та власного становлення кожного учня. Одним з лімітуючих факторів при цьому є здоров’я. Отже, зовнішні сили (зусилля освітян) та власні ресурси мають бути спрямовані на збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров’я.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Ruda, Tetyana, та Tetiana Mytskan. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СТРЕСОСТІЙКОСТІ ПІДЛІТКІВ І ЇХ ПСИХОФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 34 (5 лютого 2020): 77–87. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.77-87.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Встановити взаємозв’язок між стресостійкістю підлітків і їх психофізичними якостями.Методи. У дослідженні взяли участь 358 підлітків у віці 14–16 років. В процесі дослідження визначалистресостійкість за методикою Н. Рябчикової, тривожність за Дж. Тейлором, реактивну та особистісну тривожність за Ч. Спілбергом, Ю. Ханіним. Тестування фізичної підготовленості здійснювалишляхом використання батареї тестів, а саме: біг на 60, 100, 1000, 1500, 2000, 3000 м, човниковий біг4×9 м, підтягування на перекладині, згинання і розгинання рук в упорі лежачи, нахил тулуба вперед з положення сидячи. У тестуванні фізичних якостей взяли участь 129 осіб жіночої та 117 чоловічої статі. Для статистичної обробки даних використовували комп’ютерну програму Statystyka, а кореляційний аналіз здійснювали за методикою Пірсона. Результати. Встановлено, що у підлітків переважає середній та високий рівень стресостійкості. При цьому виявлено, що дуже високий іі низький рівні тривожності мають 0,28% підлітків, у 43,3% вона перевищує середній показник, а 25,42% встановлено її високі характеристики. Оцінка нервово-психічної стійкості за методикою дала змогу встановити, що у більшості підлітків (56,42%) вона є задовільною. Щодо сили волі, то у підлітків домінує середній показник цієї психічної якості. Відтак, встановлено тісний позитивний кореляційний зв’язок між стресостійкістю та тривожністю й нервово-психічною стійкістю, а також виявлено, що загальний рівень фізичної підготовленості підлітків корелює з їх стресостійкістю. При цьому найбільшу стійкість до стресу проявляють підлітки з високим рівнем розвитку витривалості і координаційних здібностей. Висновок. Основними детермінантами стресостійкості підлітків є низький рівень їх тривожності, нервово-психічної стійкості, а також розвитку витривалості й координаційних здібностей.Ключові слова: стресостійкість, психічні і фізичні якості, підлітки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Melnychuk, Iryna. "ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ЛОГОПЕДІВ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 20 (30 вересня 2019): 102–5. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.20.102-105.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті узагальнено, що професійна підготовка майбутніх логопедів базується на опануванні студентами вмінь корегувати окремі складники порушеної мовленнєвої діяльності, що проявляються на ранніх етапах розвитку дитини. Актуалізовано використання інтерактивних технологій у підготовці майбутніх логопедів, які покликані опанувати вміння і навички організації оптимальної міжособистісної взаємодії з дітьми-логопатами. Мета дослідження – розкрити можливості інтерактивних технологій у підготовці майбутніх логопедів до роботи за фахом та обґрунтувати методику використання інтерактивних вправ у роботі логопедів. Установлено, що для корекційно-розвиткової роботи з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення фахівці-логопеди можуть використовувати інтерактивні завдання. Майбутні логопеди в процесі професійної підготовки повинні апробувати такі інтерактивні вправи, які зможуть використовувати на заняттях з дітьми-логопатами. До таких завдань відносимо вправи для артикуляційної гімнастики. У статті наведено приклади окремих інтеракцій для навчання майбутніх логопедів роботи з дітьми-логопатами. Доведено, що в професійній підготовці майбутніх логопедів необхідно зорієнтовувати студентів на розробку індивідуальної стратегії корекції порушень мовлення в розвитку кожної дитини. Задля цього доцільно спочатку апробувати на заняттях окремі інтерактивні вправи, які майбутні фахівці можуть адаптувати для цілеспрямованого розвитку мовленнєвої діяльності окремо взятої дитини, яка має індивідуальні специфічні мовленнєві порушення, пов’язані з психофізичними змінами в організмі, проблемами здоров’я, що ускладнюють соціальну адаптацію, навчання, розвиток дітей. Отже, використання інтерактивних технологій у процесі професійної підготовки майбутніх логопедів має на меті розв’язання кількох важливих і взаємопов’язаних завдань: спрямованість професійної освіти на реальну практичну діяльність фахівця-логопеда, що сприятиме зростанню рівня його конкурентної спроможності на сучасному ринку праці; формування вмінь застосовувати особистісно зорієнтований підхід до дітей з різними логопедичними проблемами; розвиток креативності в розробці індивідуальних стратегій організації інтерактивної взаємодії з дітьми-логопатами шляхом адаптації апробованих під час навчання інтерактивних вправ і технологій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Бамбурак, Наталія. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОРІЄНТИРИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПСИХОСОМАТИЧНИХ РОЗЛАДІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 14, № 3 (27 березня 2020): 5–17. http://dx.doi.org/10.32453/5.v14i3.212.

Повний текст джерела

Анотація:

Психосоматика як специфічна галузь знань на сучасному етапі її розвитку досліджує соціально-культурні, психологічні, медичні, економічні й екологічні чинники виникнення соматичних дефектів. Вивчення тілесності людини є соціально-психологічним, а не лише біологічним феноменом. Адже цілісність людського існування – поняття набагато більш складне, ніж поняття “психосоматична єдність” двох аспектів людського існування – психологічного і тілесного. Часто при цьому ігноруються соціальні та культурні чинники. Низка теоретичних досліджень щодо вивчення психосоматики вказує на те, що першочерговими чинниками розвитку захворювань є емоційні й особистісні тригери. За таких умов подальший розвиток психосоматики як наукового напряму в межах психологічного знання задіює подальші ґрунтовні дослідження тілесності здорової особистості. Проблема психосоматичних розладів залишається однією з найбільш складних та актуальних завдань сучасної психології. Беззаперечна участь психологічних механізмів у патогенезі і порушеннях здоров’я особистості вказує на існування психосоматичних функціональних розладів. Унаслідок суперечливих відомостей про причини і механізми розвитку психосоматичних функціональних захворювань до теперішнього часу відсутні стандарти діагностики та лікування таких хворих, що в свою чергу спричиняє негативну соціально-психологічну адаптацію особистості, а відтак і якість її життєдіяльності загалом. У патогенезі багатьох психосоматичних розладів центральними є несприятливі психічні чинники: неспецифічна та вроджена схильність до соматичних зрушень і вад; генетична здатність до психосоматичних виявів; видозміни у центральній нервовій системі, які спричиняють нейродинамічні вияви; особистісні особливості; психофізичні стани при дії психотравмуючих ситуацій; систематичний вплив негативних сімейних і соціальних чинників.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Панчук, Андрій, Ілона Панчук, Анатолій Кашуба, Володимир Ковальський та Наталія Торчинська. "ФІТНЕС-ПРОГРАМИ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ: АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕНЬ". Інноватика у вихованні 1, № 13 (15 червня 2021): 173–83. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i13.351.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті з’ясовано, що один із напрямків сучасної концепції фізичного виховання полягає в тому, щоб досягти більш вагомих результатів рухової підготовленості на основі реалізації принципово нових підходів, засобів, технологій, де головною складовою є складна і клопітлива робота, яка сприяє ефективному формуванню у cтудентів грамотного відношення до себе, свого тіла, а також сприяє формуванню потребно-мотиваційної сфери, усвідомленню необхідності укріплення здоров’я, ведення здорового способу життя, фізичного удосконалення. Аналіз досліджень свідчить, що складовою частиною гармонійного розвитку особистості є взаємодія фізичного та естетичного виховання, що поєднує в собі фізичні та духовні якості. Використання засобів фізичної культури у цьому напрямку у значній мірі буде пов’язане із застосуванням фізкультурно-оздоровчих програм. При складанні програм оздоровчої спрямованості враховуються загальні закономірності навчання руховим діям і розвитку фізичних якостей, особливості методики фізичного виховання студентського контингенту. З’ясовано, що реалізація різноманітних фізкультурно-оздоровчих завдань стала причиною розробки і створення нових видів рухової активності. Фітнес-програми є практичним проявом фізкультурно-оздоровчих технологій у фізичному вихованні. Вони побудовані таким чином, щоб задовольнити психологічні потреби, зняти втому, сприяти покращенню серцево-судинної системи, розвитку фізичних якостей. Але як зазначає низка авторів, метою ідеальної оздоровчої системи повинен бути всебічний розвиток функцій організму як необхідна умова здоров’я. Одним зі специфічних завдань є оптимізація фізичного розвитку, удосконалення рухових здібностей, зміцнення і збереження здоров’я. Комплексність взаємодії, як методичний принцип, пропонує одночасний вплив на психофізичну сферу, функціональні системи, рухові здібності та інтелект.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Вовченко, Ольга. "Роль емоційного інтелекту у формуванні емоційної компетентності підлітків з порушеннями розумового розвитку". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(52) (2020): 76–89. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-76-89.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація.Стаття присвячена дослідженню складної, малодослідженої та неоднозначної категорії у спеціальній психології як «емоційний інтелект» та його вплив на формування «емоційної компетентності» у підлітків з порушеннями розумового розвитку. Динамізм сучасного українського суспільство створює нові виклики для навчання, виховання та розвитку осіб, що мають психофізичні порушення, зокрема порушення розумового розвитку. Активно змінюються пріоритети, умови життя, методика освітніх процесів, правила взаємодії між людьми в цілому. Важливим при цьому є створення, соціальних, психологічних та педагогічних умов для відповідного фізичного, інтелектуального, психічного та соціального рівня життєдіяльності дитини з особливими потребами, зокрема для підлітків з порушеннями розумового розвитку. Автором наголошено та розкрито сутність, важливість у формування особистості з порушеннями розумового розвитку саме емоційного інтелекту на формування емоційної компетентності. Оскільки одним із домінантних порушень, що виникає під впливом порушення розумової діяльності, є дисфункція процесів регуляції емоцій. В динамічний та гормонально активний період пубертату саме становлення емоційно-вольової сфери у підлітків з порушеннями розумового розвитку впливає на загальний розвиток особистості, її входження у соціум та адаптацію у ньому. Знання особливостей розвитку емоційно-вольової сфери на етапі становлення особистості, зокрема такої компоненти особистості як емоційний інтелект дає можливість цілеспрямовано управляти емоціями особистості, підбирати відповідний психологічний супровід та сприяти всебічному, повному розвитку цієї сфери. Для розв’язання завдань і забезпечення достовірності положень та висновків було використано загальні (аналіз, синтез) та специфічні наукові методи дослідження, зокрема методи психодіагностики, що дали можливість визначити компоненти емоційної компетентності та вплив на них емоційного інтелекту. Виявлення стану сформованості емоційної компетентності здійснювалося відповідно до виокремлених компонент. За результатами досліджень було констатовано рівень розвитку емоційного інтелекту у підлітків з порушеннями розумового розвитку; визначено стан сформованості емоційної компетентності, шляхом виявлення основних компетенцій; визначено основні чинники становлення емоційної компетентності у підлітків з порушеннями розумового розвитку; встановлено умови та способи впливу емоційного інтелекту на формування емоційних компетенцій, та загалом емоційної компетентності підлітків з порушеннями розумового розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Доброрука, Анжела, та Лариса Дрозд. "ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ІЗ ОБМЕЖЕНИМИ ПСИХОФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ В СІМ’Ї". ГРААЛЬ НАУКИ, № 6 (6 липня 2021): 300–304. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.25.06.2021.050.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Bielova, Olena. "Features of the development of emotional memory in young children with typical psychophysical development and speech disorders." Actual problems of the correctional education (pedagogical sciences), no. 14 (June 21, 2019): 18–27. http://dx.doi.org/10.32626/2413-2578.2019-14.18-27.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Hakman, Anna. "ВПЛИВ УНІВЕРСИТЕТІВ ТРЕТЬОГО ВІКУ НА ПСИХОФІЗИЧНУ АКТИВНІСТЬ ОСІБ СТАРШОГО ПОКОЛІННЯ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 34 (5 лютого 2020): 39–45. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.39-45.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Визначити можливості впливу інтеграції університетів третього віку в освітнє середовище на психофізичний стан осіб старшого покоління Методи. Під час дослідження використовувалианаліз наукових джерел, методи теоретичної інтерпретації (аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення), соціологічні методи (анкетування). Дослідження проводилося на базі “Університету третього віку” на базі Чернівецького комунального територіального центру соціального обслуговування “Турбота” та Чернівецькому університеті третього віку імені А. Кольпінга. У соціологічному опитуванні прийняло участь 103 особи. Результати. Означено дві моделі діяльності УТВ, які функціонують в Україні, виокремлено основні функції, які виконує освіта в житті старшого покоління, виділено засоби, які сприяють процесу розвитку старших людей у стінах УТВ, виявлено соціальні функції УТВ. Під час соціологічного дослідження виявлені провідні мотиви відвідування університету людьми похилого віку. Розкрито основні форми інтелектуальної активізації людей похилого віку в УТВ. Висновок. Відвідування університетів третього віку позитивно позначається на фізичному й емоційному стані людей старшої вікової групи, проте для отримання таких результатів потрібно від 5 до 10 років навчання. Прогнози вказують на те, що популярність навчання в цих університетах буде зростати, оскільки постійно підвищується освітній рівень осіб старшої вікової групи. Це актуалізує проблему подальшої інтеграції їх в освітній простір, особливо в аспекті рекреаційно-оздоровчої діяльності.Ключові слова: університет третього віку, похилий вік, психофізичний стан.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Мойсеєнко, І. М. "НЕЙРОНАУКИ ЯК ПІДҐРУНТЯ ДО КОРЕКЦІЇ СЕНСОМОТОРИКИ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИЧНОГО СПЕКТРУ". Педагогіка та психологія, № 61 (квітень 2019): 122–31. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.14.

Повний текст джерела

Анотація:

У сучасному науковому світі щодня з'являються різні напрями досліджень, що приводить до виникнення нових дисциплін. Здобутки нейропсихології, нейробіології та нейрофізіології є новим поштовхом для розвитку педагогічного напряму корекції психофізичних порушень у дітей з особливими освітніми потребами. Спеціальні педагоги встановлюють цілі та завдання розвитку дитини з розладами аутичного спектру (РАС), нейрології допомагають їх виконувати. Вирішення проблеми вимагає компетентності психологів, клініцистів, педагогів, які можуть забезпечити відповідну нейрокорекцію. Спільна робота вчених різних сфер діяльності – фізіологів, психологів, викладачів – допоможе зрозуміти та розробити нові методи допомоги дітям із РАС. Мета статті – висвітлити клінічні особливості функціональних порушень нервової системи дітей з РАС. У статті зроблено аналіз стратегій, технологій, емпіричних здобутків сучасних нейронаук та їхній вплив на розробку педагогічних технологій допомоги дітям з особливими освітніми потребами. На основі всебічного дослідження було визначено ряд питань. Діти з аутизмом мають неврологічні розлади. У галузі корекційної педагогіки виникають труднощі дітей з РАС у імітації, розподілі м’язового тонусу, рухи погано скоординовані, порушена орієнтація в просторі, відчуття тіла, звуків, фарб, форм навколишнього середовища. Неповна інтеграція рефлекторних моделей може спричинити функціональні та структурні проблеми в організмі. Нейрофізіологічною основою центральної нервової системи став початок нових підходів до діагностики та педагогічної допомоги дітям з РАС. Розробка авторської методики "Сенсомоторний розвиток" базується на знаннях нейрофізіології. На основі комплексного дослідження зроблений аналіз авторської методики, що спрямована на стимуляцію органів вестибулярної системи та пропріоцепцію дітей з РАС. Спеціальні вправи стимулюють мозочок, стовбур мозку, мієлінізацію нервових волокон. Теоретичні та експериментальні дослідження дали можливість розробити структуру діагностики сенсомоторних навичок. На основі результатів діагностики було розроблено авторську методику формування сенсомоторних навичок.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Костів, С. "КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ І РІВНІ ОЦІНЮВАННЯ РОЗВИТКУ ПСИХОФІЗИЧНОЇ ВИТРИВАЛОСТІ МАЙБУТНІХ ПРОФЕСІОНАЛІВ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ". Військова освіта 37, № 1 (25 лютого 2019): 166–73. http://dx.doi.org/10.33099/2617-1783/2018-1/166-173.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Orlenko, Irina. "Філософський аналіз проблем соціальної адаптації та дезадаптації родин, які виховують особливу дитину". Multiversum. Philosophical almanac, № 3-4 (26 вересня 2019): 55–73. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2019.3-4.04.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано наукові підходи та сучасні дослідження проблеми соціальної адаптації та дезадаптації. Із філософської точки зору розглядається взаємозв'язок процесів адаптації та дезадаптації батьків й вихованням дитини з вадами психофізичними розвитку. Проаналізовано співвідношення понять соціальна адаптація та соціальна дезадаптація. У статті доведено, що народження та виховання особливої дитини викликає у батьків комплекс негативних реакцій і переживань, кризових емоційних станів з притаманними їм емоційною пригніченістю, депресивними тенденціями, ситуативною та особистісною тривожністю, що є ознаками соціальної дезадаптації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Литвин, Н. І., О. В. Борецька та О. В. Сойко. "КОМПЛЕКСНА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ ЗАСОБАМИ СЕНСОРНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ". Психологія: реальність і перспективи, № 10 (18 листопада 2019): 95–101. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi10.100.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються особливості проведення комплексної психолого-педагогічної реабілітації дітей з особливими потребами засобами сенсорної інтеграції. Висвітлено результати попередніх наукових досліджень, у яких обґрунтовано значення сенсорної інтеграції для розвитку дітей з психофізичними порушеннями. Сенсорна інтеграція пропонує нове розуміння причин поведінкових порушень дитини та ознайомлює з новими стратегіями підвищення концентрації уваги, мотивації та комунікації. Доведено, що комплексне поєднання психолого-педагогічних та медичних заходів у створенні єдиного збагаченого педагогічного середовища має синергетичний ефект – ефективність комплексного впливу значно перевищує сумарну ефективність тих самих заходів у випадку їх окремого застосування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Кулаков, Руслан, та Лариса Кулакова. "ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОГО СТАВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДО ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". Психологія: реальність і перспективи, № 16 (1 липня 2021): 106–12. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i16.232.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена актуальній проблемі сучасної соціально-психологічної та педагогічної науки − формування толерантності у дітей молодшого шкільного віку до осіб з особливими освітніми потребами. Представлено ретроспективний аналіз ставлення суспільства до людей з психофізичними вадами. Розкрито сучасне трактування феномену «толерантність». Визначена роль батьків та професійної компетентності педагога, психолога у формуванні зазначеної якості. Проаналізовано основні передумови щодо процесу залучення осіб з обмеженими можливостями здоров’я у загальноосвітній простір. Висвітлено напрямки, методичні прийоми психологічної роботи з формування толерантності у батьків, педагогів, усвідомлення індивідуальних особливостей розвитку і освітніх потреб дітей, способи налагодження комунікативної взаємодії в колективі однолітків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Коць, Михайло, та Карина Давидюк. "ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ З ВАДАМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ". Психологія: реальність і перспективи, № 14 (1 квітня 2020): 118–24. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.159.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено теоретичний аналіз та емпіричне дослідження соціального інтелекту дітей підліткового віку з вадами психофізичного розвитку. Соціальний інтелект вважається важливим процесом життєдіяльності людини, визначає розуміння і пізнання особистістю своїх та вчинків інших і діяльності в цілому. Саме соціальний інтелект дає змогу людині прогнозувати міжособистісні стосунки. У осіб з високорозвиненим соціальним інтелектом рівень стресостійкості та психологічної витривалості є значно вищим, тому їм легше приймати самостійні рішення в будь – яких ситуаціях, не боячись зазнати поразки. Рівень розвитку соціального інтелекту впливає на ефективність різноманітних систем та взаємозв’язків між людьми. Особливо актуальним це питання є для дітей з вадами психофізичного розвитку. Важливо зрозуміти – у чому полягають особливості їхнього соціального інтелекту з метою більш ефективної адаптації та соціалізації у суспільстві. Кількісний і якісний аналіз результатів емпіричного дослідження соціального інтелекту дітей підліткового віку з психофізичними вадами розвитку показав, що у 77% показник соціального інтелекту нижче середнього рівня. У 3% показник соціального інтелекту низький, ще у 3% показник сягає середнього рівня та у 19% – вище середнього показника. Високого рівня інтелекту у діагностованих не виявлено. Перспективами подальших розвідок вважаємо розширення засобів діагностики та апробації корекційних програм розвитку соціального інтелекту дітей з вадами психофізичного розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

КОСТІВ, Сергій, та Василь ЯГУПОВ. "ПЕДАГОГІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ПСИХОФІЗИЧНОЇ ВИТРИВАЛОСТІ МАЙБУТНІХ ПРОФЕСІОНАЛІВ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ НА ЕТАПІ ОПЕРАТИВНО-ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ". Humanities science current issues 2, № 28 (24 липня 2020): 172–80. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.2/28.208670.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Chupakhina, Svitlana. "Теоретичні засади ІТ-підтримки інклюзивного навчання молодших школярів з особливими освітніми потребами". Освітній простір України, № 16 (16 вересня 2019): 214–26. http://dx.doi.org/10.15330/esu.16.214-226.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті проаналізовано зарубіжний досвід щодо використання інформаційних технологій в інклюзивному навчанні молодших школярів з особливими освітніми потребами. Доведено, що важливим завданням сучасної школи стає повнота використання можливостей інформаційних технологій, їх потенціалу в навчанні дітей з особливими освітніми потребами. Актуальності набуває саме вивчення та розумне використання зарубіжного досвіду, співзвучного загальносвітовим тенденціям оновлених підходів до освіти в Україні. Доведено, що в інклюзивній освіті означені технології спроможні допомогти дітям з особливими освітніми потребами задовольнити право на освіту, розкрити свій потенціал й реалізувати себе як особистість у соціальному житті. Використання інформаційно-кому-нікаційних технологій у навчанні школярів означеної категорії сприяє розвитку і корекції психофізичних процесів: мислення, пам’яті, моторики, орієнтації в просторі тощо. Описано основні переваги та напрямки інформаційно-комунікаційної підтримки інклюзивного навчання молодших школярів з особливими освітніми потребами.Доведено, що навчально-програмне забезпечення, віртуальні освітні середовища, які використовуються в навчальному процесі, повинні проектуватися та розроблятися з урахуванням інклюзивних стратегій, задля доступу та використання будь-яким індивідом незалежно від індивідуальних особливостей та порушень. Отож закладам освіти важливо забезпечити універсальний дизайн технологій, які вони використовують, та їх відповідність вимогам Конвенції ООН.Обґрунтовано, що задля забезпечення ефективного освітнього впливу на дітей з особливими освітніми потребами важливим стає розробка особистісно орієнтованих навчальних програм, проектування індивідуальних освітніх траєкторій. Завдяки використанню хмарних технологій (на прикладі Північної Ірландії, Шотландії, Канади, Малайзії, США), можемо стверджувати, що діти з особливими освітніми потребами отримують доступ до різноманітних дидактичних матеріалів у прийнятній, доступній і цікавій форматі. Узагальнено, що розвиток та впровадження хмарних технологій у процес навчання дітей з особливими освітніми потребами уможливлює подолання низки дидактичних бар’єрів, отримання доступу до різноманітних матеріалів у прийнятному форматі, що знаходить відображення в зарубіжній практиці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Слабоуз, Вікторія. "ЛІНГВОДИДАКТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЦИФРОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ВИЩІЙ ІНКЛЮЗИВНІЙ ОСВІТІ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 15 (21 жовтня 2021): 174–86. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.15.2021.243002.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідження проблеми у статті зумовлена необхідністю аналізу процесу дигіталізації вищої інклюзивної освіти в Україні. У зв’язку з цим викладання іноземної мови потребує нових підходів до використання лінгводидактичного потенціалу цифрових освітніх технологій для розвитку особистості учнів з особливим психофізичним розвитком, для підвищення рівня творчості їхнього мислення, для формування навичок щодо розробки стратегії знаходження рішень для навчальних і практичних завдань під час викладання іноземних мов. Проблема лінгводидактичного потенціалу цифрових освітніх технологій у навчанні іноземних мов переважно досліджується у працях, що стосуються теорії та методології навчання іноземної мови, такими авторами, як Н. Гальскова, І. Зімняя, Л. Меркулова, І. Кірєєва, А. Міролюбов, С. Тер-Мінасова, С. Фоломкіна, В. Бондар, І. Калініченко, А. Колупаєва, З. Ленів, В. Синов, О. Таранченко, А. Шевцов, М. Швед, О. Безпалько, Р. Вайнолій, Х. Васянович, А. Капской, Н. Сейко, В. Биков, Ю. Носенко, М. Маріотті та ін. Мета цього дослідження – обґрунтувати науково та практично лінгводидактичний потенціал цифрових освітніх технологій у навчанні іноземних мов в умовах інклюзивної освіти. Розглянуто практику використання електронних навчальних засобів для організації навчальної діяльності з навчання іноземних мов в інклюзивній освіті. Представлено досвід впровадження методичного забезпечення використання лінгводидактичного потенціалу електронних освітніх засобів у навчанні іноземних мов в умовах інклюзивної освіти. За результатами дослідження у статті представлено наукове обґрунтування, сутність та структуру комплексного застосування лінгводидактичного потенціалу цифрових освітніх технологій у навчанні іноземних мов у вищій інклюзивній освіті. Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що аналізуються та узагальнюються основні теоретичні підходи до проблеми лінгводидактичного потенціалу цифрових освітніх технологій у навчанні іноземних мов в умовах інклюзивної освіти; розкрито зміст поняття “цифрові освітні технології” у системі соціальних та гуманітарних знань; конкретизовано характеристики цифрових освітніх технологій. Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що складові програмно-методичного забезпечення використання лінгводидактичного потенціалу цифрових освітніх технологій у навчанні іноземних мов в умовах інклюзивної освіти визначені. Висновки дослідження можуть послужити основою для подальших наукових досліджень у розвитку теорії та практики навчання іноземних мов студентам з особливими вадами психофізичного розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

M.O., Borovyk. "SWIMMING AS A MEANS OF DEVELOPMENT OF PSYCHOPHYSICAL PREPAREDNESS OF THE FUTURE OFFICER OF THE NATIONAL POLICE OF UKRAINE." Pedagogical sciences, no. 86 (March 25, 2019): 227–30. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2019-86-43.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

АДАМЧУК, Юлія. "МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МОЛОДШИХ ІНСПЕКТОРІВ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПУНКТАХ ПРОПУСКУ ДЛЯ МІЖНАРОДНОГО СПОЛУЧЕННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 26, № 3 (5 листопада 2021): 5–17. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v26i3.875.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано методичні рекомендації щодо формування готовності молодших інспекторів прикордонної служби до професійної діяльності у пунктах пропуску для міжнародного сполучення, а саме: активний розвиток мотивації молодших інспекторів прикордонної служби щодо формування власної готовності відповідно до реальних вимог майбутньої професійної діяльності у пунктах пропуску для міжнародного сполучення; утворення соціально-психологічного середовища, яке сприятиме формуванню готовності молодших інспекторів прикордонної служби до професійної діяльності; реалізацію різних форм та методів психологічної підготовки шляхом поєднання у ході фахової підготовки процесів формування необхідних професійних компетенцій, психологічних та психофізичних якостей; урахування індивідуально-психологічних особливостей молодших інспекторів прикордонної до професійної діяльності у пунктах пропуску для міжнародного сполучення; формування професійних компетенцій шляхом оптимізації змісту навчального процесу; застосування інтерактивних методів навчання; використання спеціальної методики формування готовності молодших інспекторів прикордонної служби до професійної діяльності у пунктах пропуску для міжнародного сполучення; розвиток адаптивного та поетапного управління навчальною діяльністю молодших інспекторів прикордонної служби в ході фахової підготовки; дотримання загальних принципів фізичної підготовки; упровадження різних форм і методів психологічного впливу (вивчення тактики дій порушників законодавства з прикордонних питань, навчання методів їх виявлення за ознаками поведінки та емоційного стану, здійснення психологічного впливу на них; формування стійких навичок володіння прийомами самозахисту, накопичення досвіду емоційно-вольової поведінки, моделювання ризикованих ситуацій та тренування у способах їх вирішення; набуття фахівцями досвіду виконання службових завдань в умовах дефіциту часу на прийняття рішення, неповних даних про обстановку, невизначеності ситуації, перешкод у здійсненні службової діяльності за необхідності суворого дотримання чинного законодавства, вимог керівних документів; формування та удосконалення навичок оптимальних дій та прийомів під час виконання завдань з охорони державного кордону; формування та розвиток у фахівців ініціативи і самостійності під час виконання службово-навчальних завдань, здатності до активних службових дій в умовах відсутності вказівок старших начальників; навчання прийомів і методів психічної саморегуляції під час несення служби; підвищення психологічної сумісності й ефективності спільних дій складу прикордонних нарядів) та впровадження правової підготовки (вивчення законодавчих актів, які є правовою основою для застосування заходів фізичного впливу).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Савицький, А. М. "Індивідуальні психофізичні особливості розвитку дітей з синдромом Дауна як провідний фактор в організації індивідуалізовного навчання". Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 19 : Корекційна педагогіка та психологія, вип. 38 (2019): 142–49.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Ziborova, Olha. "PECULIARITIES OF SOCIO-PSYCHOLOGICAL ADAPTATION OF MOTHERS WHO HAVE CHILDREN WITH MENTAL AND PHYSICAL DEVELOPMENTAL DISORDERS." Science and Education 34, no. 9 (September 2016): 64–69. http://dx.doi.org/10.24195/2414-4665-2016-9-13.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Гошовська, Дарія, та Ольга Фінів. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГАНДИКАПІЗМУ ЯК НЕГАТИВНОГО Й УПЕРЕДЖЕНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЛЮДЕЙ З ВАДАМИ ЗДОРОВ’Я". Психологія: реальність і перспективи, № 14 (1 квітня 2020): 53–58. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.150.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено психологічні особливості негативного впливу гандикапізму на життєдіяльність людей з психофізичними вадами. Проаналізовано основні наукові підходи до проблеми негативного впливу гандикапізму на психогенезу неповносправної депривованої особистості. Розкрито сутнісні ознаки та змістово-функціональну специфіку гандикапізму як несприятливого чинника для особистісного і соціального розвитку людей із вадами здоров’я. Гандикапізм синтезує в собі інтолератнте й антигуманне, погордливе і ксенофобське, жорстке й агресивне ставлення до неповносправних людей та досить часто проявляється як байдужість, цинізм та інші аморальні настановлення щодо них. Констатовано, що гандикапізм може слугувати безпосередньою причиною появи розладів невротичного характеру, насамперед підвищеної тривоги та різновидової тривожності, фрустрованості та підвищеної нервово-психічної напруженості, а також мати наслідком пасивність реакцій на соціальні взаємодії, боязкість, замкнутість, неконтактність тощо. Обгрунтовано необхідність комплексного медико-психолого-педагогічного супроводу, насамперед через залучення сучасних психореабілітаційних технологій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Nikolaev, Sergey, Yuri Nikolaev та Oleg Grebik. "Рівень розвитку психофізіологічних особливостей студентів вищих закладів освіти". Physical education, sports and health culture in modern society, № 3(47) (1 жовтня 2019): 48–53. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-03-48-53.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Рухова активність – один із головних чинників, які визначають рівень фізичного здоров'я молоді. Існує багато академічних праць і значна частина робіт методичного характеру, які висловлюють загальні питання рухової активності. Практично не зʼясованими залишаються питання управління руховою активністю залежно від психофізичних особливостей студентів. Мета дослідження – вивчення рівнів розвитку психо- фізіологічних особливостей студентів вищих закладів освіти. Методи. Для оцінювання психофізіологічних особливостей студентів проводилися теппінг-тест, швидкість простої та складної реакції, статичний і динамічний тремор, стійкість уваги за таблицею Анфімова. Усього в педагогічному дослідженні брало участь 160 студентів 1– 4 курсів факультету фізичної культури, спорту та здоровʼя СНУ ім. Лесі Українки. Результати. Швидкість простої реакції залежно від курсу навчання становила 0,16–0,19 с. Складна реакція на 0,04–0,06 с триваліша. Найвищі показники простої й складної реакцій спостерігали на 1- і 4-му курсах. Показники статичного тремору становили 2,20–3,87 доторкування (права рука) та 4,91–5,80 доторкування (ліва рука). Аналіз точності роботи студентів різних курсів протягом 5 хв за таблицею Анфімова свідчив, що найкращі результати спостерігали в студентів 1-го курсу, найгірші результати стійкості уваги демонстрували студенти 2-го курсу навчання. Висновки. Найвищі показники частоти рухів за результатами теппінг-тесту в студентів спостерігали на першому етапі виконання тесту. Найвищі показники простої та складної реакцій простежено на 1- і 4-му курсах навчання. Результати динамічного тремору значно гірші за статичний. Коефіцієнт продуктивності залежно від курсу навчання становив 0,49–0,63 ум. од. Аналіз точності роботи студентів різних курсів протягом 5 хв за таблицею Анфімова свідчив, що найкращі результати спостерігали в студентів 1-го курсу, найгірші результати стійкості уваги демонстрували 2-курсники. Продуктивність роботи була найвищою в студентів 2-го курсу (особливо на 1-, 3- і 4-й хв роботи).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Serheieva, Valentyna. "Specialized education for preschool children with psychophysical disorders in Ukraine: formation and development." Pedagogìčnij časopis Volinì 1(16), no. 2020 (2020): 128–33. http://dx.doi.org/10.29038/2415-8143-2020-01-128-133.

Повний текст джерела

Анотація:

The study and analysis of the historical and pedagogical experience contribute to the effective organization of the modern pedagogical process, in general, and the specialized education of the preschool children, in particular. The purpose of the article is to elucidate the historical and pedagogical issues of some educational practice aspects of children with physical and (or) mental disabilities in the pre-school age in our country. The article highlights the issues of public support of preschool children with mental and physical disabilities education in our country with a focus on the Soviet period of its development. The following research methods are used in the article: analysis of the pedagogical literature and publications on the history of education; generalization of the trends of formation and development of specialized education of preschool children in our country within the period of 20-30s of the XXth century to our time. Result. The study and analysis of the scientific materials showed that for a long time, it was traditional in society to focus on the treatment and segregation of children with developmental disabilities. In the national educational system, various forms of specific assistance to this category of children have been gradually introduced, which provided for the use of various rehabilitation and correctional techniques and teaching methods. In the course of the formation and development of the specialized preschool institutions network, the principles, methods, and approaches to the detection, correction, and prevention of deviations in the development of children have been substantiated, forming the traditions of correctional training and education of children of the preschool age. The author argues that until the middle of the twentieth century, the children with special educational needs studied separately from their peers in the specialized (correctional) educational institutions. At the present stage of the Ukrainian society development, specialized education has been replaced by a new, more progressive form of education, known as an inclusive education.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Федоренко, Раїса, та Оксана Фенина. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ, ПОТЕРПІЛОЇ ВІД СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА". Психологія: реальність і перспективи, № 14 (1 квітня 2020): 209–14. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.171.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті висвітлена проблема потерпілих від сексуального насильства, яка привертає пильну увагу криміналістів, судових медиків, психологів та представників ряду інших областей соціальних знань. У зв’язку з цим переконливим виглядає теза Сахарова про те, що визначальну роль в етіології злочинної поведінки відіграє не соціальне середовище, а особистість, її індивідуальні психофізичні якості та особливості. Це може бути застосована не лише до злочинця, але й до «винної» в морально-етичному аспекті особистості, до поведінки жертви насильства. Однак і в кримінології зґвалтування не піддається серйозним комплексним дослідженням із залученням соціології і психології. Основна увага, переважно, направлено на вивчення ситуації насильства, особистості гвалтівника, причин, що спонукали його скоїти злочин. Всі дослідження жертв сексуального насильства (ЖСН) зводяться до віктимології, тобто до питання про те, як поведінка і психологічні характеристики жертви вплинули на розвиток і результат кримінальної ситуації. Таким чином, в дослідженнях кримінології переважає погляд на ЖСН, як на другорядного учасника подій, як на об’єкт. Різкий підйом чисельності зґвалтувань, що відзначається в останні роки як в нашій країні, так і в ряді зарубіжних країн, збігся за часом з глибокими соціально-економічними змінами, зростанням агресивних тенденцій в суспільстві, зміною культурних норм, в тому числі і в сфері сексуальних відносин. Це змушує більш детально дослідити зазначену проблему.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Тептюк, Юлія. "МОДЕЛЬ СТРЕСОСТІЙКОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 14, № 3 (27 березня 2020): 252–67. http://dx.doi.org/10.32453/5.v14i3.229.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовується модель стресостійкості соціального працівника. Зазначається, що від успішного вирішення питань розвитку стресостійкості залежить ефективність професійної діяльності соціальних працівників, здатних підтримувати високу опірність негативним діям, доцільність поведінки, зберігаючи психофізичне благополуччя, здійснюючи пошук шляхів забезпечення успішного функціонування та підвищення безпеки своєї праці. Під час теоретичного аналізу професійної діяльності соціальних працівників різних вікових груп виокремлено дві основні групи джерел стресу в їхній професійній діяльності – зовнішні і внутрішні. З метою оцінки правомірності виокремлення виокремлених стрес-чинників здійснено аналіз результатів опитування респондентів про джерела стресу в їхній професійній діяльності. На основі узагальнення уявлень про ресурси стресостійкості особистості соціального працівника розроблено та обґрунтовано модель його стресостійкості, яка складається із трьох блоків: індивідуально-психологічні характеристики особистості соціального працівника, соціально-психологічні характеристики його особистості та характеристики поведінки соціального працівника у стані стресу. Зазначені блоки складають структуру стресостійкості соціального працівника, яка є загальною і для працівника з розвиненою стресостійкістю, і для працівника із нерозвиненою стресостійкістю. Їхня відмінність полягає в якісних і кількісних особливостях змістовних елементів, із яких складаються ці блоки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Ступак, О. Ю. "МОЛОДЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНА ГРУПА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 100, № 1 (28 квітня 2021): 257–69. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-100-1-257-269.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлена характеристика молоді як соціально-демографічної групи, та підкреслена відсутність чіткого обґрунтування, оскільки вона змінюється залежно від місця, віку, країн. Представники різних наукових течій вбачають свій потенціал у молоді: політологи розглядають її як інноваційний ресурс розвитку країни, соціологи – як соціокультурну спільноту, психологи – як групу з властивими їй психофізичними особливостями дорослішання особи. Кожній науці властива взаємодія з іншими науками, теоретико-методологічне доповнення концепцій, сумісне використання емпіричних даних досліджень. Особливостями соціального складу молодого покоління визначено: наявність значної частки молоді, яка не має у повному розумінні власного соціального статусу; соціальні особливості різних груп молоді визначаються безпосереднім включенням у масові рухи. Молодь як соціально-демографічна група (вік 14–35 роки) складає третю частину (27%) від загальної чисельності усього населення України. Водночас частка молоді в загальній чисельності населення нашої країни за останні п’ять років щодалі знижується. Така демографічна динаміка негативним чином впливає на відтворення населення в цілому та обмежує позитивні зміни в майбутньому. У сучасному європейському суспільстві серед форм участі молоді виокремлено: волонтерська робота; участь у різних формах неформальної освіти; навчання рівний-рівному; активна участь у діяльності молодіжних центрів, клубів та виконання обов’язків у них; консультації; різні рівні участі молодих людей у проєктах та заходах; молодіжні ради, парламенти, форуми. Аналіз вітчизняної молодіжної активності показав використання таких форм участі молоді: створення молодіжного центру; упровадження системи заходів з розвитку професійно-технічної освіти та працевлаштування молоді; навчання фахівців за програмою «Молодіжний працівник»; навчання координаторів студентських центрів праці за Програмою Британської Ради «Активні громадяни»; створення платформ молодіжного розвитку; участь в програмі Erasmus+; реалізація програми національно-патріотичного виховання та волонтерського руху.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

СИДОРУК, Ірина, та Надія КОРПАЧ. "СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДТРИМКА БАТЬКІВ ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ". Humanitas, № 5 (12 січня 2022): 75–81. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.5.11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наголошено на таких видах інвалідності, як порушення слуху й мовлення, порушення зору, порушення інтелектуального розвитку, порушення опорно-рухового апарату, хронічні соматичні захворювання, психічні розлади. Акцентовано на основних періодах стану батьків, викликаних народженням дитини із психофізичними порушеннями. Соціально-педагогічну підтримку батьків розкрито як один із провідних чинників, котрий сприяє соціальній адаптації дітей з особливостями психофізичного розвитку. Встановлено, що вона надається під час соціально-педагогічної діяльності й включає соціально-педагогічні послуги, соціальне виховання, соціальне обслуговування, соціальний патронаж, соціальний захист. Зазначено, що на підтримку дітей з інвалідністю та їхніх сімей спрямовано низку вітчизняних законодавчо-нормативних актів, з-поміж яких – Державний стандарт соціальної послуги тимчасового відпочинку для батьків або осіб, які їх замінюють, що здійснюють догляд за дітьми з інвалідністю, котрий передбачає комплекс заходів із забезпечення, догляду та виховання дитини з інвалідністю, за місцем її проживання або перебування, в закладі, що надає соціальні послуги, на період відсутності батьків, із метою полегшення їхнього фізичного, психологічного та емоційного навантаження; Державний стандарт соціальної реабілітації осіб з інтелектуальними та психічними розладами, котрий передбачає організацію надання соціальної послуги соціальної реабілітації особам з інтелектуальними та психічними розладами, моніторингу та оцінки якості надання соціальної послуги соціальної реабілітації тощо. Встановлено, що відповідно до вищезазначених державних стандартів послуги надаються на основі заяви та оцінки індивідуальних потреб дитини з інвалідністю. За результатами оцінки складається індивідуальний план, який містить заходи, що становлять зміст послуг, ресурси, терміни виконання та виконавців послуги.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Дулібський, А. В., О. В. Зьомко та А. А. Дулібський. "ПОЄДНАННЯ ІГРОВОГО, ЗМАГАЛЬНОГО ТА КОМУНІКАТИВНОГО МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ГРІ У ПРОЦЕСІ СПОРТИВНОГО ВІДБОРУ ЮНИХ ФУТБОЛІСТІВ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 4 (18 квітня 2022): 102–11. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-4-14.

Повний текст джерела

Анотація:

У теоретико-дослідницькій роботі зроблена спроба ліквідувати певні прогалини в теорії та практиці детального вивчення проблем спортивного відбору та селекції юних футболістів на основі використання сучасних різногалузевих методів навчання грі у футбол. Сучасний професійний футбол висуває виключно різноманітні та надвисокі вимоги щодо рухових якостей, здоров’я, психо-інтелектуальних можливостей спортсменів. Рівень підготовленості та здібностей юних футболістів, які в майбутньому можуть відбутися як видатні особистості спорту, визначається найширшим комплексом певних рухових якостей, техніко-тактичних і тактико-стратегічних задатків і здібностей, психічних та особистісних властивостей. Метою роботи було вивчення змісту спортивного відбору на основі використання ігрового, змагального та комунікативного методів навчання грі у футбол на початкових етапах спортивної підготовки і спеціалізованого навчання. У процесі початкового спортивного відбору застосовувалися прості педагогічні тестування для оцінки рухових здібностей юних футболістів. Перевага надавалася тестам, які характеризують рівень розвитку рухових якостей гравців, зумовлених, передовсім, вродженими задатками, і особливо тим, які давали змогу оцінити швидкісні якості, координаційні здібності, психофізичну та розумову витривалість при аеробних і анаеробних змагально-ігрових навантаженнях. Рівень розвитку координаційних здібностей визначався якістю виконання складних і складно-координаційних вправ у процесі їх вивчення та вдосконалення. Оцінювання проводилося залежно від амплітуди ігрових рухів, дотримання структурно-ритмічного малюнку вправи, вміння швидко змінювати темп і ритм рухів відповідно до ігрових завдань. Загалом у дослідженні взяли участь 908 юних футболістів – учнів спеціалізованих спортивних шкіл і академій, віком від 7 до 10 років (основні та додаткові (т.зв. «прихідні») групи). Юні футболісти та їхні батьки незгоди з участю в наукових дослідженнях не виявляли, про що свідчать підписані письмові згоди на участь дітей в експериментальних заходах, де були задіяні учні спортивних шкіл і академій. Проаналізовані проблеми навчання, виховання, тренування, вдосконалення і розвитку повноцінного футбольного резерву торкаються найширшої низки питань організаційного, інфраструктурного, методичного і науково-практичного характеру. Вони пов’язані з проблемою продуманого управління системою багаторічного навчання і спортивної підготовки юних футболістів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Щербак, Тетяна, та Дмитро Усик. "Емпіричне дослідження ургентної адикції у осіб юнацького віку". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T3 (2019): 324–37. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-324-337.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена вивченню проблеми ургентної адикції у осіб юнацького віку. Вона висвітлює загострену проблему адиктивної поведінки, яка є однією з форм поведінки, що виражається у відході від реальності. Зазначаються особливості розвитку ургентної залежності та її впливу на психофізичний стан особистості. Обґрунтовується необхідність вивчення означеного феномену саме у юнацькому віці. Розкривається сутність ургентної адикції, як залежності від стану постійної нестачі часу, відчуття постійного страху «не встигнути». Виділено шість основних характеристик, які притаманні особистості з ургентною адикцією: гіперконтроль над часом; відмова від особистого часу; постійне прийняття всіх вимог, що стосуються роботи; хронічна фрустрація базових потреб; втрата здатності радіти життю в теперішньому часі; тривога за майбутнє, постійний страх не встигнути. Подано характеристики ургентного адикта як протилежні до характеристик особистості, що не відчуває тиск часу: квапливість; неспроможність жити теперішнім; низька самооцінка; неефективність у розпорядженні часом; недовіра до запланованого майбутнього; нездатність отримання користі зі свого минулого; використання часу в незначущих відносинах. Розглядаються типи ургентої адикції у відповідності з особливостями саморегуляції та особливостями її прояву: ургентна адикція за типом планування; ургентна адикція за типом відмови від моделювання; негнучка ургентна адикція. Представлено результати емпіричного дослідження, які доводять, що особи юнацького віку схильні до виникнення залежностей, серед яких найбільш вираженою є любовна. Підтверджено результатами двох методик, що ургентна залежність характерна для більшості осіб юнацького віку, але проявляється вона на середньому рівні. З’ясовано, що трудова адикція (як складова ургентної залежності) має середній рівень вияву. Констатовано, що у осіб юнацького віку переважає орієнтація на майбутнє: будуючи свої плани, вони враховують особливості сьогодення. Підтверджено результатами математичної статистики наявність оберненого взаємозв’язку рівня ургентної залежності та орієнтації часу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Цьовх, Лариса, Олександр Куспиш, Ярослав Зубрицький та Олена Рожко. "ІННОВАЦІЙНА СКЛАДОВА ТРАНСФОРМАЦІЇ СИСТЕМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ В АСПЕКТІ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 22 (26 червня 2020): 161–66. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.161-166.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено питання потенціал трансформації фізичного виховання студентів в аспекті здоров’язбереження як одного з провідних напрямів розвитку системи фізичного виховання у закладах вищої освіти. Встановлено, що необхідність інноваційних нововведень визначає потребу докорінної зміни усього процесу фізичного виховання студентів, що зумовлено реорганізацією системи освіти України відповідно до європейських стандартів. Нова модернізаційна стратегія, як пріоритет реформування освітньої галузі, передбачає істотні зміни в педагогічній теорії та практиці фізичного виховання. Визначено, що збереження та зміцнення здоров’я студентської молоді під час навчання, поряд із забезпеченням належного рівня їхньої психофізичної готовності до професійної діяльності, – провідні завдання фізичного виховання у закладах вищої освіти. Наведено основні аспекти впровадження модернізаційних заходів у системі фізичного виховання студентів задля їхнього здоров’язбереження. За результатами наукової розвідки виокремлено: інтерактивні технології фізичного виховання, оптимізація, особистісно зорієнтований підхід, пріоритетне використання індивідуалізації та диференціації у заняттях, індивідуального вибору видів фізичної активності в усіх можливих формах фізичного виховання із залученням активної участі студентів та органічний синтез їхніх елементів. Установлено, що трансформації системи фізичного виховання через якісні зміни призводять до підвищення ефективності цього процесу, до здобуття кількісно і якісно нових результатів у цілому в аспекті здоров’язбереження студентів закладів вищої освіти. Визначено, що практична реалізація окреслених положень сприятиме вирішенню проблематики здоров’язбереження студентської молоді як стратегічно важливого напряму освітньої політики нового українського суспільства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Стасенко, О. А. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ЗАПОРУКА УСПІШНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 242–47. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-37.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наголошується на тому, що вдосконалення державних стандартів в освітній галузі є одним із ключових напрямів реформування системи підготовки майбутніх учителів фізичної культури, оскільки педагогічна діяльність фахівця, який формує особистість дитини, певною мірою складна. Визначено, що підготовка студента як майбутнього вчителя фізичної культури неможлива без усвідомлення себе як суб’єкта педагогічної діяльності, яка повинна включати як набуття спеціальних знань, умінь та навичок, так і формування професійних компетентностей відповідно до вимог сучасних закладів середньої освіти. Узагальнено досвід фахової підготовки майбутніх учителів фізичної культури, який набувається у процесі вивчення психолого-педагогічних, медико- біологічних та спеціальних дисциплін. Установлено, що одним із першочергових завдань фахової підготовки майбутніх учителів фізичної культури, які постають перед сучасною системою вищої педагогічної освіти, є ефективний пошук та використання оптимальних шляхів підвищення ефективності навчальних технологій, спрямованих на формування професійних компетентностей майбутніх педагогів. Доведено, що формуванню професійної компетентності у закладах вищої освіти педагогічного профілю має приділятися велика увага. Майбутні учителі фізичної культури повинні вміти різноаспектно вирішувати комплексні завдання і проблеми в галузі фізичної культури, керуючись принципами толерантної комунікації, творчої й інноваційної професійної діяльності у виробничих ситуаціях, що характеризуються невизначеністю умов та вимог сьогодення. Обґрунтовано структуру особистості вчителя фізичної культури, в якій знаходять своє відображення загальні та фахові (предметні) компетенції, а також програмні результати навчання (знання), уміння й комунікація. Акцентується увага на оволодінні системою практичних умінь та навичок займатися головними видами і формами раціональної фізкультурної діяльності в закладах середньої освіти; збереженні й зміцненні здоров’я, розвитку і вдосконаленні психофізичних можливостей, якостей та властивостей особистості; набутті досвіду творчого використання фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової діяльності для досягнення особистих і професійних цілей; формуванні загальної культури, гуманістичної спрямованості, компетентності, педагогічних здібностей та педагогічної техніки; умінні спілкуватися з колегами, учнями та їхніми батьками.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

H.V., Hryhorenko, and Hryhorenko D.P. "PHYSICAL CULTURE AND RECREATION WORK WITH PUPILS IN THE ACTIVITY STRUCTURE OF A GENERAL EDUCATION INSTITUTION." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 93 (February 23, 2021): 32–37. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-93-4.

Повний текст джерела

Анотація:

Is provided theoretical analysis of scientific and methodological literature and legal framework, the relevance and ways to optimize the health function of education. Thepurpose is a theoretical analysis and general practical recommendations for physical culture and health work in the structure of educational institutions. Research methods: analysis, comparison, generalization; pedagogical observations, interviews, sample surveys, questionnaires; quantitative analysis of research data using methods of mathematical processing. Research participants: students and teachers of secondary schools of the city. The research was conducted in the context of educational activities of students in physical education lessons and extracurricular activities. Results.The system of physical culture and health and sports activities provided for the organization of extracurricular and extracurricular health, preventive educational activities, active recreation, relaxation, taking into account the workload, age and psychophysical development of students. Possibilities of pedagogical influence of the educational and improving environment and recreation are considered. There is a general description of the quest “Steps to Health”, the purpose of which is to involve students in active and regular physical education, education of a harmoniously developed, socialized personality. It is proposed to use in educational work the existing natural objects, historical monuments of the region for sports and recreation activities. The given examples of optimal forms of work, which have a positive effect on the formation of students' healthy worldview, confirm the data obtained from the study. The generalized practical recommendations concerning the organization of physical culture and improving work in general educational institutions in extracurricular time are stated.Conclusions. The use of various forms of measures for physical culture and health work, taking into account the psychophysical features provides a positive dynamics of the formation of a conscious attitude of students to physical culture, healthy lifestyle, health culture.Key words: physical culture and recreation work, technologies, forms, methods, recreation, health culture, extracurricular hours. У статті надано теоретичний аналіз науково-методичної літератури та законодавчої бази, визначено актуальність і шляхи оптимізації здоров’язберігаючої функції освіти. Мета статті полягає в теоретич-ному аналізі та загальних практичних рекомендаціях щодо фізкультурно-оздоровчої роботи в структурі діяльності навчальних закладів. Методи дослідження: аналіз, порівняння, узагальнення; педагогіч-ні спостереження, бесіди, вибіркове опитування, анкетування; кількісний аналіз даних дослідження з використанням методів математичного опрацювання. Учасники дослідження: учні й учителі загаль-ноосвітніх закладів міста. Дослідження проводилися в умовах навчально-виховної діяльності учнів на уроках фізичного виховання та заходах позакласної роботи. Результати. Наведено дані опитування щодо отримання необхідних знань з формування рухової активності, здорового способу життя, осо-бистісного ставлення учнів до фізкультурних і спортивних заходів спонукали до оптимізації роботи в школі. Система фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів передбачала організацію позаклас-них і позашкільних оздоровчих, превентивних виховних заходів, активного оздоровчого відпочинку, релаксації з урахуванням навчального навантаження, вікових особливостей і психофізичного розвитку учнів. Розглядаються можливості педагогічного впливу освітньо-оздоровчого середовища та рекреації. Надано загальний опис квесту «Кроки до здоров’я», мета якого – залучення школярів до активних і регулярних занять фізичною культурою, виховання гармонійно розвиненої, соціалізованої особисто-сті. Пропонується використання у виховній роботі наявних природних об’єктів, історичних пам’яток регіону для спортивно-оздоровчих заходів. Наведені приклади оптимальних форм роботи, які позитив-но впливають на формування в учнів здоров’ятворчого світогляду, підтверджують отримані дані прове-деного дослідження. Викладено узагальнені практичні рекомендації щодо організації фізкультурно-оз-доровчої роботи в загальноосвітніх навчальних закладаху позаурочний час. Висновки. Застосування різноманітних форм заходів з фізкультурно-оздоровчої роботи з урахуванням психофізичних особли-востей забезпечує позитивну динаміку формування свідомого ставлення учнів до фізичної культури, здорового способу життя, культури здоров’я.Ключові слова: фізкультурно-оздоровча робота, технології, форми, методи, рекреація, культура здоров’я, позаурочний час.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Synenko, V. V. "РОЗВИТОК ДІТЕЙ, НАРОДЖЕНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ: ПСИХОСОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ У ПЕРІОДІ ВАГІТНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ СТАНУ ЗДОРОВ’Я НА ПЕРШОМУ РОЦІ ЖИТТЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 24, № 4 (10 лютого 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2015.v24.i4.5810.

Повний текст джерела

Анотація:

<p>Резюме. У роботі проведено аналіз захворюваності, динаміки психофізичного розвитку 28 дітей, народжених із застосуванням ДРТ, на першому році життя. Встановлено, що такі діти мають певні закономірності росту і розвитку, а також широкий спектр діагностованої патології. Паралельно проведено порівняльне обстеження вагітних жінок, які попередньо спостерігалися з приводу безпліддя, задля виявлення особливостей різних сфер життєдіяльності. Отримані дані дозволили зробити висновок щодо необхідності оптимізації спостереження дітей та жінок означених категорій.</p><p> </p>Ключові слова: діти, допоміжні репродуктивні технології, психофізичний стан.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Кіщук, Леся. "МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ МОЛОДШИХ ОФІЦЕРІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ДО ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З УРАХУВАННЯМ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 29 квітня 2022, 47–59. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.17(62).05.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено прогнозуванню процесів адаптації, оцінювання функціональних можливостей і ступеня психофізіологічної готовності організму до навчально-бойової діяльності. Визначено, що вплив адаптогенних чинників є найдинамічнішим на початковому етапі проходження військової служби, у нових умовах, коли військовослужбовець має бути здатним швидко адаптуватися до специфіки військово-професійної діяльності. Проаналізовано науково-теоретичні матеріали з питань професійної адаптації молодших офіцерів Збройних Сил України, в яких охарактеризовано адаптаційні психофізичні можливості організму військовослужбовців. Зроблено висновок, що, незважаючи на стійкий інтерес до проблеми професійної адаптації у військовій сфері, досі виникає багато питань, пов’язаних із феноменологією, структурою та механізмами, що забезпечують досягнення збалансованості в системі «військовослужбовець – військово-професійна діяльність» у постійно змінюваних умовах. Процес ускладнюється й тим, що адаптація та адаптаційні процеси у військовій сфері передбачають вивчення усіх вимірів цього комплексного феномена, який, з одного боку, є процесуальним, бо сприяє формуванню нових психічних якостей військовослужбовця, внутрішнім змінам, зовнішньому активному пристосуванню, самозмінам індивіда в нових умовах існування (А.О. Реан, А.Р. Кудашев, О.А. Баранов та ін..), врахуванню дії комплексу різноманітних чинників, а з іншого – результативним, оскільки дає змогу констатувати рівень і ступінь адаптованості армійця в певний момент часу. В будь-якому разі професійна адаптація військовослужбовця, зокрема офіцера, відбувається у професійних умовах і визначає стратегію його професійного становлення й успішності в ній. Такі питання, як розвиток і мобілізація захисту організму від негативних факторів, компенсація порушень в результаті патологічного процесу зв’язків і регуляції і, нарешті, прогнозування характеристик військової трудової та життєдіяльності не можуть бути вирішені без знання психофізіологічної природи та механізмів адаптаційних процесів. Висунуто гіпотезу, що формування і впровадження у практику моделі професійної адаптації молодших офіцерів сприятиме досягненню стратегічних цілей української армії у мирний та воєнний час. Література Кокун, О.М. (2006). Психофізіологія. (Монографія). Київ : Центр навчальної літератури. Корольчук, М.С. (2003). Психофізіологія діяльності: підручник для студентів вищих навчальних закладів. Київ : Ельга, Ніка-Центр. Клименко, В.В. (1997). Механізми психомоторики людини. (Монографія). Київ. Лазуренко, С.І. (2010). Розвиток психомоторних якостей студентів технічних ВНЗ. (Монографія). Київ : ДП Інформаційно-аналітичне агентство. Лазуренко, С.І. (2011). Психофізіологія установок в регуляції моторики людини. (Монографія). Київ : Університет «Україна». Маклаков, А.Г. (2001). Личностный адаптационный потенциал: его мобилизация и прогнозирование в экстремальных условиях. Психологический журнал, 22(1), 16–24. Режим доступу: https://studfile.net/preview/4225080/page:3/ Овсяннікова, В.В. (2013). Проблеми психологічної адаптації персоналу організації. Проблеми сучасної психології, 2, 85–91. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pspz_2013_2_18 Осьодло, В.І. (2012). Психологія професійного становлення офіцера. (Монографія). Київ : Золоті Ворота. Осьодло, В.І. (2019). Вплив індивідуально-психологічних властивостей особистості на подолання стресових ситуацій. Психологічний журнал, 3. Режим доступу: http://psyj.udpu.edu.ua/article/view/195941 Охременко, О.Р. (2004). Діяльність у складних, напружених та екстремальних умовах. Київ : Національна академія оборони України. Словник іншомовних слів (1997). О.С. Максименко (Ред.). Київ : ГРУРЕ. Реан, А.А. (2006). Психология адаптации личности. Анализ. Теория. Практика. Санкт-Петербург : ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК. Маркіна, І.А., &. Шкурко, В.В (2012). Стратегія виробничої адаптації персоналу підприємства в сучасних умовах розвитку економіки. Економіка України: реалії, перспективи розвитку ринкових відносин, 20, 544–553. Київ : НДІ Проблеми людини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Розвиток психофізичний"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями