Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Розвиток виробництва.
Статті в журналах з теми "Розвиток виробництва"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Розвиток виробництва".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Rud, V. P., L. A. Terokhina, L. M. Uriupina, O. P. Stovbir, V. V. Sydora та V. M. Suchkova. "МОРКВА М’ЯСИСТА: ЗОНАЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО, НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ". Vegetable and Melon Growing, № 66 (3 січня 2020): 91–102. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2019-66-91-102.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у вивченні стану виробництва моркви в Україні та його наукове забезпечення, обґрунтуванні сучасних проблем та шляхів ефективного розвитку цього сегменту ринку овочів на перспективу. Результати. Розглянуто сучасний стан виробництва м’ясистої в України. Встановлено частку цієї культури у загальних посівних площах і валовому виробництві овочів, наведено дані щодо розміщення виробництва моркви м’ясистої за природно-кліматичними зонами України та окремими категоріями господарств. Викладено загальну стратегію і пріоритетні напрямки наукового забезпечення виробництва моркви м’ясистої на перспективу. Визначено причини, що стримують ефективний розвиток цього сегменту овочевого ринку, до яких належать: застосування застарілих технологій та практична відсутність інновацій; недостатня кількість необхідних потужностей для доробки, фасування, заморозки, зберігання; відсутність професійного брендингу та ефективної інфраструктури, низький розвиток агрологістики, невідповідність вітчизняної овочевої продукції європейським стандартам. Висновки. Подальший розвиток виробництва моркви м’ясистої в Україні необхідно направити по шляху організації високо інтенсивного їх виробництва на основі впровадження сучасних технологій виробництва та нових високопродуктивних, технологічних сортів і гібридів, що володіють високими харчовими показниками, що відповідають вимогам переробки. Підвищення ефективності виробництва моркви м’ясистої дасть можливість отримати овочеву продукцію в кількості і асортименті, визначених науково-обґрунтованими нормами споживання на базі соціально-економічного та інноваційно-інвестиційного розвитку з урахуванням передових досягнень науки і техніки та передових досягнень науки і техніки, нарощування великотоварного виробництва якісної овочевої продукції, її переробки, зберігання та реалізації. При цьому в перспективі необхідно технічне переоснащення галузі овочівництва, розвиток систем інформаційного забезпечення, створення служб маркетингу і подальший розвиток інфраструктури ринку.
2
Rud, V. P., L. A. Terokhina, L. M. Uriupina, O. P. Stovbir, V. V. Sydora та V. M. Suchkova. "МОРКВА М’ЯСИСТА: ЗОНАЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО, НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ". Vegetable and Melon Growing, № 66 (3 січня 2020): 91–102. http://dx.doi.org/10.32717/10.32717/0131-0062-2019-66-91-102.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у вивченні стану виробництва моркви в Україні та його наукове забезпечення, обґрунтуванні сучасних проблем та шляхів ефективного розвитку цього сегменту ринку овочів на перспективу. Результати. Розглянуто сучасний стан виробництва м’ясистої в України. Встановлено частку цієї культури у загальних посівних площах і валовому виробництві овочів, наведено дані щодо розміщення виробництва моркви м’ясистої за природно-кліматичними зонами України та окремими категоріями господарств. Викладено загальну стратегію і пріоритетні напрямки наукового забезпечення виробництва моркви м’ясистої на перспективу. Визначено причини, що стримують ефективний розвиток цього сегменту овочевого ринку, до яких належать: застосування застарілих технологій та практична відсутність інновацій; недостатня кількість необхідних потужностей для доробки, фасування, заморозки, зберігання; відсутність професійного брендингу та ефективної інфраструктури, низький розвиток агрологістики, невідповідність вітчизняної овочевої продукції європейським стандартам. Висновки. Подальший розвиток виробництва моркви м’ясистої в Україні необхідно направити по шляху організації високо інтенсивного їх виробництва на основі впровадження сучасних технологій виробництва та нових високопродуктивних, технологічних сортів і гібридів, що володіють високими харчовими показниками, що відповідають вимогам переробки. Підвищення ефективності виробництва моркви м’ясистої дасть можливість отримати овочеву продукцію в кількості і асортименті, визначених науково-обґрунтованими нормами споживання на базі соціально-економічного та інноваційно-інвестиційного розвитку з урахуванням передових досягнень науки і техніки та передових досягнень науки і техніки, нарощування великотоварного виробництва якісної овочевої продукції, її переробки, зберігання та реалізації. При цьому в перспективі необхідно технічне переоснащення галузі овочівництва, розвиток систем інформаційного забезпечення, створення служб маркетингу і подальший розвиток інфраструктури ринку.
3
Dyak, O. T. "СТАН ТА НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ГАЛУЗІ ПТАХІВНИЦТВА". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (5 вересня 2016): 58–61. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6910.
Повний текст джерелаАнотація:
Стратегічним пріоритетом соціального та економічного розвитку України в умовах ринкових трансформацій є підвищення рівня продовольчої безпеки держави на основі нарощування виробництва продуктів харчування. При розв’язанні даного питання птахівництво стало одним із найбільш економічно привабливих та конкурентоспроможних видів агробізнесу і є в Україні традиційною галуззю сільського господарства, чому сприяють кліматичні умови та розвинуте зернове господарство. Однак в агропромисловому виробництві України досліджувана галузь залишається проблемною. Проведений в дослідженні аналіз сучасного стану розвитку галузі показує, що в цілому по Україні спостерігається позитивний розвиток птахівництва, спостерігається тенденція до збільшення поголів’я птиці, обсягів виробництва м’яса птиці та виробництво яєць. Але, незважаючи на позитивні тенденції, у птахівничих підприємств ще залишається низка проблем, таких як нестабільність державної підтримки, цінової політики, податковий тиск, недостатня кормова база, неналежна якість продукції тощо. Тому, основними напрямами розвитку птахівництва повинні стати: формування нових та відродження колишніх спеціалізованих комплексів з виробництва продукції птахівництва на індустріальній основі, основі більш повного використання генетичного потенціалу кросів і порід птиці, раціональної організації праці та виробництва, впровадження ресурсозберігаючих технологій виробництва продукції, поглиблення переробки птахівничої сировини, розширення асортименту і підвищення якості продукції; освоєння сучасних методів маркетингу, збуту, реклами.
4
Mogilnay, O. M., V. P. Rud, L. A. Terokhina, L. M. Uriupina, O. P. Stovbir та V. V. Sydora. "ЗОНАЛЬНЕ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ТОМАТА В УКРАЇНІ". Vegetable and Melon Growing, № 67 (6 серпня 2020): 89–100. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2020-67-89-100.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є аналіз сучасного стану виробництва томата в Україні та його наукового забезпечення, розв’язання проблем та шляхів ефективного розвитку цього сегменту ринку овочів на перспективу в умовах інтеграційних процесів. Результати. Розглянуто сучасний стан виробництва томатів вУкраїні. Установлено частку цієї культури у загальних посівних площах і валовому виробництві овочів, наведено дані щодо розміщення виробництва томатів за природно-кліматичними зонами України та окремими категоріями господарств. Викладено загальну стратегію і пріоритетні напрямки наукового забезпечення виробництва томатів на перспективу в умовах інтеграційних процесів. Визначено причини, що стримують ефективний розвиток цього сегменту овочевого ринку, до яких належать: застосування застарілих технологій та практична відсутність інновацій; недостатня кількість необхідних потужностей для доробки, фасування, заморозки, зберігання; перероблювання, відсутність професійного брендингу та ефективної інфраструктури, низький розвиток агрологістики, невідповідність вітчизняної овочевої продукції європейським стандартам. Акцентовано увагу на необхідність впровадження нових сортів і гібридів, енергоощадних технологій. Висновки. З підвищенням матеріального добробуту населення змінюється структура продовольчого кошика на користь збільшення овочевої групи, у т. ч. томата. Цим орієнтиром, поряд з доцільністю максимального використання наявного природно-економічного потенціалу для виробництва томатів й потрібно керуватися, обґрунтовуючи розвиток галузі овочівництва в Україні на перспективу. Пріоритетним має бути створення і розвиток сучасного овочівництва. Для цього необхідний механізм відповідного державного та суспільного регулювання аграрного виробництва, яка спрямована на зміцнення матеріально-технічної бази овочівницьких господарств, впровадження індустріальних технологій вирощування, підвищення сортових характеристик насіннєвого матеріалу і захист авторських прав на вітчизняні сорти й гібриди.
5
Shyian, Nataliia. "Розвиток скотарства в контексті розвитку сільських територій". Theory and Practice of Public Administration 1, № 64 (11 липня 2019): 142–48. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.01.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Доведено необхідність розвитку скотарства в аграрних підприємствах. Саме розвиток галузі скотарства, супроводжуваний збільшенням чисельності працюючих в аграрній сфері, зрос-танням обсягів виробництва продукції галузі, збільшенням величини заробітної плати, яку отримують робітники підприємства, сприяє збільшенню надходжень до місцевих бюджетів у вигляді податку з фізичних осіб. Доведено, що поглиблення рівня спеціалізації підприємств на виробництво продукції тваринництва і скотарства сприяє підвищенню заробітної плати і податку з фізичних осіб із розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, що сприяє збільшенню доходів бюджету територіальних громад.
6
Ушкаренко, Ю. В., А. В. Чмут та А. І. Соловйов. "ПЕРЕВАГИ КООПЕРАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ПІД ЧАС ВИРОБНИЦТ-ВА ТА ЕКСПОРТУ ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ". Підприємництво та інновації, № 11-2 (29 травня 2020): 44–50. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.25.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджені основні тенденції розвитку органічного виробництва в Україні і світі, на основі чого сформовано таблицю SWOT-аналізу. Визначено, що виробництво органічної продукції та її експорт є пріоритетним напрямом розвитку аграрного сектору економіки України. Важливим фактором, який нівелює перешкоди розвитку цього напряму, є кооперація виробників органічної продукції. Розвиток органічного виробництва в Україні стримують високі витрати на сертифікацію, необхідність формування великої партії товару для експорту та ін. Перспективним напрямом розвитку ринку органічної продукції є створення кооперативів, які об’єднуватимуть органічні дрібнотоварні господарства. Кооперація дає можливість створити належну заготівельно-збутову та матеріально-технічну базу, узгодити питання щодо виробництва однорідної продукції, формувати товарні партії продукції, забезпечити систематичність поставок продукції впродовж року.
7
Mogilnayа, O. M., V. P. Rud, O. V. Khareba, T. K. Horova, O. V. Kuts, L. A. Terokhina та V. V. Sydora. "ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА МАЛОПОШИРЕНИХ ВИДІВ ОВОЧЕВИХ РОСЛИН В УКРАЇНІ". Vegetable and Melon Growing, № 64 (6 січня 2019): 75–88. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2018-64-75-88.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у вивченні стану виробництва малопоширених видів овочів, обґрунтуванні сучасних проблем та шляхів ефективного розвитку цього сегменту ринку овочів на перспективу. Результати. Розглянуто сучасний стан виробництва малопоширених і зеленних овочевих культур в Україні. Установлено частку кожної культури у загальних посівних площах і валовому виробництві. Наведено дані щодо розміщення виробництва малопоширених і пряносмакових культур за категоріями господарств. Представлено рекомендовані норми споживання малопоширених видів овочів за їх основними групами на душу населення. Визначено причини, що стримують ефективний розвиток цього сегменту овочевого ринку, до яких належать: високі ціни на природний газ та електроенергію, застосування застарілих технологій та відсутність інновацій, відсутність необхідних потужностей для доробки і зберігання, відсутність професійного брендингу та ефективної інфраструктури, низький розвиток агрологістики, невідповідність вітчизняної овочевої продукції європейським стандартам. Викладено загальну стратегію і пріоритетні напрямки наукового забезпечення виробництва малопоширених видів овочів на перспективу. Висновки. З підвищенням матеріального добробуту населення змінюються загальні стандарти, зокрема структура продовольчого кошика. Дослідження соціологів і дієтологів доводять, що за цих умов у структурі харчування зменшується частка споживання хліба, картоплі та цукру, й натомість збільшується частка овочів, особливо малопоширених та пряно-смакових культур. Цим орієнтиром, поряд з доцільністю максимального використання наявного природно-економічного потенціалу для виробництва малопоширених видів, й потрібно керуватися, обґрунтовуючи розвиток галузі овочівництва в Україні на перспективу
8
Аверчев, О. В., Ю. Є. Кирилов, Н. О. Аверчева та Г. О. Фесенко. "ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА РИНКУ КРУП’ЯНИХ КУЛЬТУР В УКРАЇНІ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 12 (23 травня 2022): 5–9. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2022.12.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасний етап розвитку національної економіки України відзначається високим рівнем самозабезпеченості основними видами продовольства. У 2020 р. рівень виробництва до внутрішнього використання на території України по групі зернових культур становив 323,3 %, що свідчить про перевищення виробництва у 3,2 рази над обсягами споживання на внутрішньому ринку. Круп’яна галузь, в аспекті забезпечення продовольчої безпеки країни, є стратегічно важливою складовою зернового продовольчого ринку, проте потребує вирішення ряду важливих проблем у досягненні сталого розвитку, збільшенні обсягів виробництва продукції та посиленні експортного потенціалу на світовому ринку. Виробництво круп’яної продукції залишається проблемною галуззю у зерновому підкомплексі, свідченням чого є значне коливання і високий рівень цін на основні види круп. Україна має є значний потенціал сільськогосподарського виробництва, яке в змозі забезпечити галузі переробної промисловості високоякісною сировиною. Розвиток ринку круп’яних культур за рахунок нарощування об’ємів виробництва круп та удосконалення функціонування переробної галузі має прямий вплив на продовольчий потенціал країни.
9
Смоляр, Л. Г., О. І. Іляш та О. О. Трофименко. "ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ЕФЕКТИ ЦИФРОВІЗАЦІЇ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ ІНДУСТРІЇ 4.0". Підприємництво та інновації, № 21 (30 грудня 2021): 24–30. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/21.4.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню трансформаційних ефектів розвитку промислового виробництва на засадах цифровізації. Визначені основні світові пріоритети щодо розвитку Індустрії 4.0 та досягнення глобальний цілей сталого розвитку, зокрема, розвиток ІКТ. Визначені основні складники та технології Індустрії 4.0 в контексті цифровізації виробництва та забезпечення позитивних ефектів промисловості. Проаналізовано динаміку доданої вартості промислового виробництва деяких країн з 2011 по 2020 рр. Візуалізовано співвідношення часток доданої вартості промислового виробництва у ВПП та доданої вартості середньо- та високотехнологічного виробництва у зрізі субіндексу ІКТ для 21 країни і визначено країн-лідерів за потенціалом цифровізації та розвитком промисловості. Визначені провідні глобальні підприємства по впровадженню проривних технології Індустрії 4.0. На мікрорівні наведені основні технології для забезпечення оптимізації виробничих ліній, визначені ключові ефекти цифровізації.
10
Самойлик, Ю. В., О. С. Кулик та О. О. Балана. "СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ЯГІДНОГО НАПРЯМУ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ: ЕКОНОМІЧНІ, ЕКОЛОГІЧНІ, МАРКЕТИНГОВІ ТРЕНДИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 3 (62) (27 жовтня 2021): 7–12. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/62-1.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі набули подальшого розвитку підходи щодо обгрунтування напрямів формування стратегії роз- витку ягідного бізнесу. Розглянуто світові тенденції виробництва плодово-ягідної продукції. Виявлено, що збільшення обсягів виробництва фруктів і ягід середньоконтинентального клімату насамперед пов’язане із інтенсифікацією галузі і як наслідок підвищенням рівня урожайності. Обгрунтовано, що Україна має зна- чний потенціал щодо розвитку ягідництва. Запропоновано три основні складові стратегічного розвитку галузі: економічний (поступовий перехід від дрібного виробництва до більш масштабного, відведення біль- ших площ під садівництво ягідних культур у великих інтегрованих підприємства; розвиток сільськогоспо- дарської кооперації та експортного потенціалу; диверсифікація виробництва; автоматизація виробничих процесів); маркетинговий (вирощування нішевих ягідних культур у промисловому масштабі; пропаганда здорового харчування та споживання ягід цілий рік, а не тільки в сезон; використання різних каналів мар- кетингових комунікацій; розвиток системи продажів через маркетплейси; збільшення терміну реалізації продукції); екологічний (удосконалення технологій виробництва та переробки ягід; розвиток органічного напряму в ягідництві; сертифікація продукції).
11
Расевич, І. В. "ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА УКРАЇНИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (24 вересня 2021): 12–17. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.03.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Трансфер є необхідним інструментом існування інноваційної діяльності, мета якої – передача знань і досвіду. У статті розглянуто стадії трансферу технологій у сільськогосподарському вироб-ництві України, обґрунтовано необхідність посилення інноваційно-орієнтованому розвитку аграрної галузі. Розглянуто проблеми функціонування мереж трансферу технологій в Україні. Опираючись на досвід інновацій останніх років, продемонстровано, що ефективні варіанти передачі технологій у сільськогосподарському виробництві базуються на потенціалі наукових та освітніх установ АПК. Підкреслено важливість щорічного державного фінансування і підтримки наукових досліджень, що має безпосередній вплив на науковий рівень та якість інновацій. Надано практичні рекомендації, які сприяють інноваційному розвитку не лише сільськогосподарського виробництва, а також вплива-ють на реформування ринкової інфраструктури в АПК та значно посилять роль наукових та дослід-них установ у сфері наукового забезпечення. Отже, тільки інноваційний розвиток – єдина передумо-ва забезпечення економічної незалежності країни, що дасть можливість скоротити прірву між на-шою країною та передовими державами. Сучасна економічна ситуація зумовлює нові вимоги до інноваційних процесів. Натепер в Україні на жаль існує великий відрив потреб науки і техніки над можливостями сучасного виробництва. Також відсутній системний підхід до управління інновацій-ним розвитком та процесами, що пов’язано із недосконалістю та нестабільністю законотворчої діяльності державних органів. Всебічне керування інноваційним розвитком сільськогосподарського виробництва повинно розв’язати ці проблеми, що дасть змогу перейти на новий рівень економічного зростання та створить сприятливі умови для розвитку, збереження і використання вітчизняного інноваційного потенціалу.
12
Derkach, Tatyana. "ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ХІМІЧНОЇ ІНДУСТРІЇ В УКРАЇНІ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 4, № 20 (30 грудня 2019): 42–54. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-04-42-54.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. В статті представлено результати дослідження особливостей економічного розвитку хімічної галузі в Україні. Визначена роль хімічного виробництва в господарстві країни та частка галузі в структурі промисловості. Представлена порівняльна характеристика експорту та імпорту хімічної продукції України з країнами ЄС, визначена рейтингова позиція України за цими показниками, проаналізовані тенденції зовнішньоекономічної торгівлі України продукцією хімічної галузі. Проаналізована динаміка обсягів реалізації хімічної продукції, в тому числі визначені регіони лідери та аутсайдери хімічного виробництва. На основі порівняння основних показників роботи хімічних підприємств в докризовому 2013 році та 2015 році, другому з початку економічної кризи, визначений вплив кризи на галузь. В ході дослідження встановлено, що однією з головних перешкод розвитку галузі є застаріле технологічне обладнання, а подолати цю перешкоду не вдається через відсутність власних коштів та незадовільний інвестиційний клімат країни. В порівнянні з виробництвом основної хімічної продукції фармацевтичне виробництво має кращі результати діяльності, що природно, оскільки в Україні вікова група населення пенсійного та передпенсійного віку – основних покупців лікарських засобів – є домінуючою. В результаті проведеного дослідження визначені основні проблеми, що сьогодні гальмують розвиток хімічної промисловості та перелічені основні шляхи розвитку галузі.
13
Сімахіна, Галина, та Наталія Науменко. "ЗДОБУТКИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ У ХАРЧОВІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 5 (13 червня 2021): 109–15. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.04.06.2021.021.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасних умовах інноваційний шлях розвитку України є єдино доцільним, економічно обґрунтованим, підтвердженим багаторічною діяльністю індустріально розвинених країн світу. Це однаково стосується усіх галузей суспільного життя. Особливого значення набирає інноваційний розвиток у харчових технологіях, де цілеспрямований пошук, формування і реалізація інновацій дають можливість отримати нове покоління харчових продуктів, яке відповідає принципам здорового харчування і формулі харчування ХХІ століття – якість, ефективність та абсолютна безпека для споживача. Інновації у харчових виробництвах на нинішньому етапі мають посилено впроваджуватись передусім у виробництві оздоровчих харчових продуктів, частка яких на світовому ринку постійно зростає, а в Україні не перевищує 2…3 % від загального обсягу харчової продукції. Це є особливо актуальним у зв’язку зі вступом України до Світової організації торгівлі і широкими можливостями виробництва та реалізації експортно-орієнтованої продукції.
14
Поварова, Наталя Миколаївна, та Людмила Анатоліївна Мельник. "РОЗВИТОК СИСТЕМИ ПРОСТЕЖУВАНОСТІ У М'ЯСНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ". Scientific Works 82, № 2 (15 лютого 2019): 17–23. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v82i2.1157.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі розглянуто нормативні документи, сучасні законодавчі, а також літературні джерела щодо ролі системи простежуваності для гарантування безпечності продуктів харчування. Показано, які існують важливі проблеми у сфері харчування, а саме: наявність продуктів харчування для різних верств населення та в необхідній кількості, раціональне харчування та забезпечення безпечних харчових продуктів. Представлені системи відстеження різних країн світу. Приведена схема системи простежування, яка дозволяє зробити управління виробництвом прозорим для підприємства. Відмічено, що простежуваність це рятівний жилет не тільки для споживача, адже також стоїть на захисті інтересів виробників харчових продуктів. У роботі представлений принцип єдиного трофологічного ланцюга, значимість якого полягає у взаємозалежної послідовності окремих ланок. Встановлено, що за допомогою системи можна запобігти великій кількості витрат, зменшити короткотривалі і фінансові витрати і збільшити ефективність виробництва, відслідковувати рух, місцезнаходження і стан виготовленої продукції на всіх етапах виробництва, обробки і розподілу.
15
Найда, А. В. "Розвиток органічного виробництва в Україні". Аграрний вісник Причорномор"я. Економічні науки, вип. 78-2 (2015): 110–17.
Знайти повний текст джерела
16
Лаврук, В. В. "Розвиток інвестуваня сільськогосподарського виробництва України". Економіка АПК, № 2 (184) (2010): 88–95.
Знайти повний текст джерела
17
Levina-Kostiuk, M. O., та V. S. Nehodenko. "Екологічна безпека продуктів агропродовольчої сфери". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (29 вересня 2017): 66–74. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.05.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто теоретичні аспекти екологічної безпеки продуктів агропродовольчої сфери. Проведено дослідження законодавчої бази регулювання випуску екологічно безпечних продуктів в Україні. Проаналізовано розвиток ринку органічного виробництва у світі та в Україні. Виявлені перспективи подальшого розвитку виробництва екологічно безпечних продуктів агропродовольчої сфери в Україні.
18
Таран, С. Ф. "ФОРМИ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА РЕГІОНУ: ВЕКТОРИ НАЦІОНАЛЬНОГО ТА СВІТОВОГО ДОСВІДУ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 17(67) (29 грудня 2020): 225–47. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2020-17(67)-24.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуті теоретичні положення інноваційного розвитку підприємств із врахуванням світового досвіту. Визначено, що ефективне функціонування технополісів, міст високих технологій (HiTech City), технопарків, науково-технічних альянсів, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, спеціальних економічних зон, консалтингових фірм і компаній, а також консорціумів, концернів, кластерів, холдингів, фінансово-промислових груп та ін. допомагає вдосконалити галузеву структуру виробництва і прискорити соціально-економічний розвиток підприємств; активно впроваджувати у виробництво вітчизняні і зарубіжні науково-технічні розробки і винаходи з подальшою передачею результатів для широкого використання на внутрішньому та зовнішньому ринку.
19
Брижань, І. А. "Циклічний розвиток світової економіки та особливості розвитку промислового виробництва". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія "Економіка", вип. 2 (39), ч. 2 (2013): 36–40.
Знайти повний текст джерела
20
Карась В.І., Драган А.П. та Клендій М.І. "ДО ПИТАННЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ЕЛЕКТРОМОБІЛІВ В УКРАЇНІ". Перспективні технології та прилади, № 17 (18 грудня 2020): 66–71. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2020-17-10.
Повний текст джерелаАнотація:
В даній статті проаналізовано проблеми, що виникають під час створення, розвитку виробництва і ринку електромобільного транспорту в Україні і світі. Наведено дані щодо темпів розвитку ринку електромобілів в Україні і світі. Проведено аналіз існуючих стандартів в галузі виробництва і експлуатації електромобілів і окреслено шляхи подальшого розвитку стандартизації в даній галузі.
Розвиток ринку електромобілів формує кілька корисних факторів, а саме екологічний, соціально-психологічний, інноваційний, енергетичний та економічний. Однією із проблем, що гальмує розвиток ринку транспортних засобів з електромотором в Україні, є неврегульоване питання обладнання місць для паркування та зарядки електромобілів, відсутність відповідних дорожніх знаків і т.д. Вирішення цих питань повинно здійснюватися на державному рівні і врегульовуватись нормами і правилами, встановленими у відповідних законодавчих актах та нормативно-технічних документах.
21
Лань, Дзін. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ У КИТАЇ". Теорія та методика навчання та виховання, № 51 (2021): 67–76. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність дослідження зумовлена недостатнім вивченням питання особливостей формування організаційної культури в Китайській Народній Республіці як країні, яка на сьогодні має одні із вищих показників розвитку економіки та виробництва. Метою статті стало виявлення особливостей формування організаційної культури в Китайській Народній Республіці (КНР). Установлено, що, починаючи з 1978 року, КНР активно впроваджувала реформи, спрямовані на відкритість та розвиток економіки країни. Важливе місце серед цих реформ було призначено саме освіті, науці та культурі. Поняття «організаційна культура» набуло популярності на початок 1980-х рр., проте і досі не існує його єдиного загальноприйнятого визначення. Під сутністю поняття «організаційна культура» у КНР розуміють поведінку як норму відносин на виробництві, котра базується на неприхованих правилах спілкування, які підпорядковані меті компанії, і виступає важливим чинником економічного розвитку виробництва. Серед функцій організаційної культури фахівці визначають: планувальну, згуртування колективу; мотиваційну; контролюючу; функцію впливу; інтегративні функції; функцію гармонії; управлінську. Серед особливостей формування організаційної культури у КНР визначено: позитивне ставлення до культури та мистецтва, котрі спрямовані на розвиток сфери духу, емоцій, чуйності та унікальності особистості; розумне управління компаніями у КНР, яке передбачає прояв таких якостей, як: чуйність, творчість, професійна етика та емоційність; регулювання взаємовідносин в управлінні перш за все моральними нормами, які іноді стають вище за закон; домінування політичної культури в суспільному та культурному житті; формування організаційної культури в процесі постійного реформування; розвиток особистості та суспільства через інновації; вивчення моделей управління зарубіжних країн та їх упровадження з урахуванням національних особливостей; ґрунтування організаційної культури на відповідних компетентностях, наполегливій праці; розробка системи мотивів і стимулів з урахуванням національних традицій країни.
22
Kulakova, M. B. "Виробництва молока в Україні: порівняльний аналіз". Animal Breeding and Genetics 55 (15 травня 2018): 91–96. http://dx.doi.org/10.31073/abg.55.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано розвиток молочного скотарства в Україні та частково висвітленні світові тенденції у виробництві молока. Проаналізовано показники продуктивності корів та їх динаміку. З’ясовано, що незважаючи на зменшення поголів’я корів, загальна продуктивність стада росте і впливає на обсяг виробництва молока. В статті розглядається якість молока коров’ячого в залежності від виробника. Наведені заходи, які дозволять виробникам молока підвищити надої і якість та завдяки цьому стати більш конкурентоспроможними.
23
Tomashina, Galina. "Напрями наукового забезпечення аграрного виробництва Кіровоградської області (ХХ ст. – початок ХХІ ст.)". Pereiaslav Chronicle, № 15 (20 серпня 2019): 114–26. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7732-2019-1(15)-114-126.
Повний текст джерелаАнотація:
У представленій статті, на основі дотримання принципів історизму та об’єктивності, проаналізовано зміну напрямів наукового забезпечення сільськогосподарського виробництва Кіровоградської області, форм та методів популяризації наукових досягнень і шляхів їх освоєння виробництвом протягом останнього століття. Встановлено, що у ХХ ст. - на початку ХХІ ст. провідними науково-дослідними установами, що впливали на розвиток аграрного сектору в зоні північного Степу України були: Аджамська сільськогосподарська дослідна станція, Українська науково-дослідна станція олійних культур, Кіровоградська державна сільськогосподарська дослідна станція, Кіровоградське НВО «Еліта», Кіровоградський інститут агропромислового виробництва НААН, що в ході ряду реорганізацій стали основою сучасного Інституту сільського господарства Степу НААН. Аналіз методів поширення наукових досягнень у сільськогосподарське виробництво регіону від початку ХХ ст. до сьогодення, дозволив встановити, що основними з них були: публікація результатів досліджень у спеціалізованих виданнях; семінари, наради, на яких інформували про досягнення аграрної науки; огляд на науково-демонстраційних полігонах нових сортів рослин та технологій їх вирощування; реклама наукової продукції у ЗМІ та ін. На території сучасної Кіровоградщини, протягом періоду, що досліджувався, першочерговими закладами із випробування та впровадження наукової продукції сільськогосподарського спрямування були: «колективні досліди», опорно-показові пукти, дослідні господарства. У періоди активізації заходів із популяризації, поширення та впровадження наукових досягнень у с.-г. виробництво Кіровоградської області спостерігалося досягнення високих показників виробничої продуктивності та економічної ефективності в агарній сфері регіону. Зменшення активізації наукового забезпечення с.-г. виробництва відповідало періодам із найнижчим рівнем основних виробничо-фінансових показників аграрного сектору Кіровоградської області.
24
Куліш, Л. П. "Розвиток конкурентоспроможного органічного виробництва в Україні". Інвестиції: практика та досвід, № 1, січень (2019): 42–46.
Знайти повний текст джерела
25
Шубравська, О. В. "Розвиток сільськогосподарського виробництва України: чинники зростання". Економіка АПК, № 5 (247) (2015): 5–11.
Знайти повний текст джерела
26
Мисак, М. "Розвиток паперового виробництва: культурно-історичний аспект". Вісник Львівської національної академії мистецтв, Вип. 28 (2016): 239–51.
Знайти повний текст джерела
27
Бойко, Л. О. "ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ТРАВЯНОГО БІЗНЕСУ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 9 (3 листопада 2021): 17–25. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.9.2.
Повний текст джерелаАнотація:
У зв’язку з погіршенням екологічного стану планети все більше людей прагнуть до здорового способу життя, і у цьому їм можуть допомогти лікарські рослини та різноманітна продукція, виготовлена на їхній основі. Значна кількість підприємців цікавиться вирощуванням лікарських рослин, які потребують різні галузі та сфери діяльності. Зростаючий попит на лікарські рослини не покривається виробництвом, тому їх вирощування є вигідною нішею для бізнесу в аграрному секторі. У статті проаналізовано сучасний стан виробництва лікарських рослин в Україні. Установлено низку чинників, що, з одного боку, стимулюють виробників до розвитку трав’яного агробізнесу (високий рівень рентабельності), з іншого – стримують розвиток ринку лікарської сировини в Україні (дорогий насіннєвий матеріал, спеціальна техніка та обладнання, ручна праця).
28
Генов, Б. А., В. В. Лук’янчук та І. М. Ніколаєв. "Пріоритетний розвиток технологічного базису –основа розвитку зенітного ракетногоозброєння в Україні". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 2(43), (11 травня 2021): 80–86. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.43.11.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі аналізу світових тенденцій розвитку технологій обґрунтовується структура технологічного базису, необхідного для створення і виробництва в Україні сучасних систем (комплексів) зенітного ракетного озброєння. Показано, що основу цього технологічного базису складають сукупності продуктових і виробничих технологій, які визначають обрис складових частин (бойових і технічних засобів) зенітного ракетного озброєння, мають складну структуру і базуються на досягненнях науково-технічного прогресу у різних галузях знань. На прикладі зенітної ракетної системи середньої дальності показано, що до складу технологічного базису мають входити технології створення радіолокаційних і командно-управляючих засобів, пускових установок, базових шасі, зенітних керованих ракет. Наведені основні напрями розвитку технологічного базису і визначені критичні технології, розвиток яких дозволить створити науково-технологічні заділи, які можуть бути покладені в основу розробки і виробництва в України перспективних систем (комплексів) зенітного ракетного озброєння наступного покоління.
29
Susidenko, Valentin, та Julia Susidenko. "РЕАЛІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 183–93. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0217.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто основні засади формування принципів та методів управління інноваційним розвитком підприємств України на стадії науково-технічної підготовки виробництва. Доведено, що провідні підприємства інвестують у необоротні активи для подальшого вдосконалення інноваційного рівня свого виробництва. Розкрито реалії інноваційної діяльності сучасних підприємств та виокремлено її основні проблеми і принципи функціонування, які полягають у створенні умов для збереження, піднесення і використання науково-технічного та інноваційного потенціалу, забезпечення підприємництвом розвитку науково-виробничої сфери тощо. Визначено перспективи інноваційної діяльності шляхом реалізації інноваційних проектів суб’єктів господарювання різних форм власності. В статті розглянуті проблемні питання впливу системних внутрішніх та зовнішніх факторів на інноваційний розвиток підприємства і управління сучасними організаціями на засадах інноваційного підходу в умовах ринкової економіки. Запропоновані деякі рекомендації щодо впровадження комплексного механізму стимулювання інноваційного розвитку з урахуванням дії загальнонаукових діалектичних закономірностей еволюційного розвитку. Розвиток сучасного підприємства – це процес систематичних динамічних перетворень, трансформацій його підсистем в межах встановлених підприємством стратегічних цілей для забезпечення сталого інноваційного розвитку. Тому нагальною проблемою інноваційного розвитку є раціоналізація та інтеграція всіх процесів в системі управління підприємством. Проаналізовано множиною багаторівневих цілей об’єктів і суб’єктів управління, які повинні мати високий рівень узгодженості, а з іншого, – складністю їх гармонізації. Визначено сучасні умови ведення інноваційної діяльності ставлять перед її ініціаторами завдання організації безперервного процесу нарощування конкурентних переваг у всіх напрямках ресурсного забезпечення впровадження нововведень. Їх головним джерелом на сьогодні є так звані нематеріальні активи і, перш за все, людські ресурси, професіоналізм і знання, як упорядкована специфічна сфера, яка націлена на вирішення певних завдань впровадження інновацій. Встановлено, що людські ресурси, професіоналізм, знання стають першочерговим ресурсом, який є важливою вартістю підприємств та забезпечує їх економічний розвиток.
30
Masliuk, Iryna Oleksiivna, та Viktoriya Gennadiivna Marhasova. "ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА КРАЇН". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 2(18) (2019): 76–84. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2(18)-76-84.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Фундаментальна основа розвитку сільських територій спрямована на підтримку демографічної бази для відтворення сільського населення, зміцнення регіональної продовольчої безпеки, збереження культурно-історичної спадщини, забезпечення екологічної рівноваги. Постановка проблеми. Розвиток сільських територій будь-якої країни йде за індивідуальним сценарієм, кожна державна політика, націлена на: національні пріоритети, ресурсний і виробничий потенціал територій та ін.. Виходячи з цього, особливий науковий інтерес представляє вивчення зарубіжного досвіду розвитку інвестування сільського господарства. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вирішення проблем інвестиційного розвитку сільського господарства відображено у наукових розробках багатьох вчених, таких як: Дж. Кейнса, І. Сакса, К. Р. Макконела, С. Л. Брю, Л. Дж. Гітмана, П. Массе, А. Лаффер, В. Андрійчук, І. О. Бланка та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Так як інструменти фінансового забезпечення сільського господарства потребують розвитку принципів державно-приватного партнерства та цілісної системи, це питання залишається актуальним в умовах вітчизняної практики. Постановка завдання. На даному етапі розвитку економіки сільськогосподарське виробництво України не являється привабливим об'єктом для інвестування. Для цього доцільно провести аналіз нинішнього стану інвестиційної діяльності в аграрній галузі економіки інших країн. Виклад основного матеріалу. В статті досліджено досвід країн ЄС і США, наведено особливості державного регулювання, кредитування сільського господарства, на національному рівні в країнах ЄС і США не існує єдиної банківської політики, існує безліч зарубіжних наукових підходів. Висновки. Система механізмів державного регулювання аграрної галузі в розвинених зарубіжних країнах базується не стільки на стимулюванні виробництва, а на вирішенні соціальних завдань, таких, як підтримка рівня доходів фермера, розвиток сільської інфраструктури, природоохоронні заходи.
31
Balian, A. V., I. Yu Gryshova та T. S. Shabatura . "Державні напрями підтримки та стимулювання органічного виробництва". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (27 вересня 2020): 150–62. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.05.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Зростаюча невизначеність, спричинена пандемією COVID-19, здійснила безпрецедентний негативний вплив на економіку України. Існує невідкладна необхідність розробки та прийняття на рівні держави дієвих заходів щодо підтримки та стимулювання розвитку органічного виробництва як екологічно-, соціально-, так і економічно-доцільного сектору для національної економіки.
Метою статті є обґрунтування державних напрямків підтримки та стимулювання органічного виробництва в Україні в умовах дії надзвичайної ситуації.
Наукова новизна полягає в наданні рекомендацій щодо державних напрямків, орієнтованих на підтримку та стимулювання розвитку органічного виробництва з метою підвищення якості продовольчих продуктів, раціональне використання земельних ресурсів та охорону навколишнього природного середовища.
Висновки. З метою активізації діяльності у сфері органічного виробництва пріоритетними напрямками державної підтримки та стимулювання визначено: створення Агроекологічних кластерів, розвиток яких сприятиме вирішенню питання активізації можливостей особистих підсобних господарств у виробництві органічної продукції; надання для сільського населення необхідних преференцій, які стимулюватимуть їх до створення та розвитку органічного бізнесу; удосконалення фінансової підтримки фермерських господарств, які є головними виробниками органічної продукції; розробка модельної цільової програми диверсифікації господарської діяльності сільських регіонів з урахуванням зміни клімату; формування інформаційно-консультативної платформи, з метою інформування товаровиробників щодо ефективності впровадження прогресивних технологій, спрямованих на енерго-, ресурсо- і вологозбереження; розробка інвестиційних механізмів, орієнтованих на впровадження інфраструктурних інновацій з урахуванням викликів сьогодення.
Реалізація означених державних напрямків сприятиме не лише формуванню позитивного іміджу країни як виробника високоякісної органічної продукції, а стане платформою для створення нових робочих місць на сільських територіях, окреслюватиме нові можливості розвитку для малого й середнього агробізнесу та сприятиме нарощенню експортних обсягів готової органічної продукції, а не лише її сировини.
32
Чернікова, Наталія. "ОСЕРЕДКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ (1860-ТІ РР. – 1914 Р.)". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 132–42. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.22.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню специфіки становлення та розвитку сільськогосподарського машино- будування як самостійної підприємницької галузі в південноукраїнському регіоні в умовах капіталістичних трансформацій аграрного виробництва. З’ясовано, що інтенсивний розвиток та посилена механізація зерно- вого виробництва в степових губерніях сприяли формуванню усталеного споживчого ринку. Здійснено умовну локалізацію та характеристику регіональних осередків сільськогосподарського машинобудування з виділенням «олександрівського», «єлисаветградського», «бердянського» тощо. Акцентовано на діяльності тих підприємств, що означили стратегічні напрями розвитку галузі певного регіону. Подальшого обґрунтування набула теза про вагому роль німців-колоністів у розвитку галузі сільськогосподарського машинобудування в Катеринославській, Таврійській губерніях. Власним прикладом вони сприяли становленню мережі заводів у прилеглих колоніях і хуторах та популяризації модернізованої техніки колоністського типу серед місцевого населення. Просте- жено динаміку розвитку та визначено специфіку підприємницької діяльності братів Ельворті та Дж. Грієвза як флагманів «єлисаветградського» та «бердянського» осередків. Окреслено основні маркетингові заходи підприємців щодо збереження конкурентоспроможності: розширення кола споживачів шляхом помірних цін, використання системи кредитування, створення мережі представництв, популяризація продукції шляхом участі у виставках, реклами в періодичних виданнях тощо. Обґрунтовано тезу, що асортимент продукції та спеціалізація заводів сільськогосподарської техніки півдня України були орієнтовані насамперед на задоволен- ня запитів внутрішнього (суто регіонального) споживчого ринку. Вказано на тенденцію до розширення обсягів виробництва та монополізації галузі сільськогосподарського машинобудування з початку ХХ ст., що знайшла прояв у реструктуризації великих підприємств в акціонерні товариства, синдикати тощо. Увагу сфокусовано на формуванні економічної залежності між розвитком зернового виробництва та сільськогосподарським машино- будуванням у південноукраїнському регіоні.
33
Balian , A. V., I. Yu Gryshova та T. S. Shabatura. "Публічна політика та державна підтримка розвитку аграрного виробництва в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (27 квітня 2021): 156–67. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.02.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Рівень продовольчої безпеки України залежить від розвитку аграрного сектору, економічне зростання якого неможливе без надання відповідної державної підтримки, особливо в умовах панування сучасної економічної кризи, провокованої зростанням світової пандемії, а також ускладнення політичної ситуації через продовження збройного конфлікту. Саме тому актуальності набуває активізація механізмів публічної політики державного управління в контексті регуляції та підтримки розвитку аграрного виробництва в Україні.
Метою статті є проведення аналізу сучасного стану, методів і способів підтримки аграрного виробництва з боку держави, виявлення основних проблем з її надання та обґрунтування пропозицій щодо її удосконалення.
Наукова новизна полягає в наданні пропозицій щодо удосконалення публічної політики та державної підтримки аграрного виробництва з метою підвищення конкурентоспроможності аграрної галузі, зміцнення продовольчої безпеки та зростання економічного потенціалу України.
Висновки. Незважаючи на диференційний підхід надання державної підтримки аграрному сектору України, вона є недосконалою, суперечливою та такою, що не дозволяє здійснювати перспективне бюджетне планування державної підтримки аграрного виробництва, не забезпечує повноцінний розвиток галузі на базі сучасних інноваційних технологій, а тому не створює умови для підвищення економічного потенціалу країни. Основними проблемними аспектами розробки та надання державної підтримки аграрному виробництву є: відсутність системного характеру та узгодженості програм із пріоритетами напрямками розвитку сільського господарства; несталість та короткотривала спрямованість державних програм; непрогнозованість і несвоєчасність виплат з боку держави, а також щорічне недовиконання програм; недосконалість та недостатня дієвість законодавчих актів, які регулюють питання надання державної підтримки сільськогосподарському товаровиробнику.
Із метою створення ефективної системи державної підтримки аграрного виробництва необхідно: по-перше, удосконалити відповідні нормативно-правові документи, що регулюють питання державної підтримки галузі; по-друге, розробити та офіційно затвердити Стратегію розвитку сільського господарства та сільських територій, а також відповідні документи, що визначають пріоритети державної підтримки аграрного виробництва на середньо- та довгострокові періоди; по-третє, визначити пріоритетність розвитку малих форм господарювання й удосконалити інструменти їх підтримки та заохочення; по-четверте, визначити інструменти, джерела та обсяги формування фінансових ресурсів для надання державної підтримки, а також узгодити щорічні обсяги надання державної підтримки за її стратегічними напрямами; по-п’яте, здійснювати контроль за виконанням державних програм підтримки на основі використання якісних та кількісних показників.
34
Блага, Вікторія, Віталій Благой та Ірина Хорошилова. "НАУКОВІ ШКОЛИ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ІННОВАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 26 (26 червня 2021): 25. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.25.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 330.341.1; JEL Classification: O33
Мета: дослідити вплив наукових шкіл, що надають знання фундаментального характеру, на інноваційний розвиток будь-якої галузі господарства та визначити їх місце в інноваційному середовищі з точки зору національних інтересів. Методика дослідження: аналіз значення науки як специфічної галузі людської діяльності та оцінка місця наукових шкіл в інноваційному середовище країни – для обґрунтування актуальності теми, мети за завдань дослідження; методи системного аналізу – для обґрунтування існуючого опосередкованого впливу наукових шкіл на майбутній еволюційній або революційній розвиток техніки і технологій в країні. Результати дослідження: визначено, що саме освітянська наука не повинна бути безпосереднім виробником нового продукту ринку або нового практично використовуваного технологічного процесу. Саме сукупне знання суспільства, що кристалізується в науково-викладацькому середовищі, є основою виробництва конкурентоспроможної продукції і благополуччя суспільства в цілому. Так, абсолютно неможливо передбачити безпосередній економічний ефект від витрат на систему науки і освіти, неможливо навіть припустити кількість інновацій, яка зародиться саме завдяки функціонуванню системи. Наукова новизна: дістали подальшого розвитку функціональні особливості наукових шкіл, за рахунок включення опосередкованого впливу на майбутній еволюційній або революційній розвиток техніки і технологій в країні, що надає сучасні можливості прикладному сектору у виробництві і сприйняття нових технік і технологій. Практична значущість: визначено та обґрунтовано, що розвинена система освіти і науки є саме тим «інноваційним середовищем», без якого неможливе виробництво таких нових знань, які безпосередньо комерціалізуються і тим самим забезпечують не тільки конкурентоспроможність окремих корпорацій, але й є двигуном конкуренції між країнами. При цьому основною складовою частиною цього інноваційного середовища повинні бути наукові школи, здатні виробляти, зберігати і передавати знання в першу чергу фундаментального характеру.
35
Harvas, H. D., та P. M. Myzuka. "Кластеризація виробництва ветеринарних препаратів в умовах Євроінтеграції". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 81 (6 жовтня 2017): 118–22. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8121.
Повний текст джерелаАнотація:
Інтерес до кластерів у світі постійно зростає, наукові дослідження в різних країнах підтверджують, що саме впровадження кластерних структур – це запорука соціально-економічного розвитку та ефективного функціонування держави в цілому. Економіка територій, яка формується на основі кластерів, – це модель конкурентоспроможної та інвестиційно привабливої економіки, яка базується на використанні ефектів синергії та масштабу. Кластерні мережі територіально-виробничих систем є джерелами й факторами забезпечення високого рівня та якості життя населення, економічного зростання і сталого розвитку територій. Сучасний розвиток економіки України – це підвищення конкурентоспроможності продукції, використання власних ресурсів для забезпечення потреб внутрішнього і зовнішнього ринку. Як свідчить світовий досвід, кластерний розвиток економіки країни базується на географічній близькості відповідних економічних видів діяльності, що дає можливість для вищого рівня продуктивності та інновацій. Важливими рушійними факторами у кластерній системі виступають безпосередня близькість виробника, постачальника сировини, постачальника послуг, науково-дослідні організації, навчальні установи, та інші установи в певній економічній галузі. Що стосується галузі ветеринарної фармації провідні місця на ринку займають підприємства-виробники які впроваджують кластерну систему в частині якості (система якості GMР). У впровадженні системи якості (GMP) на підприємствах-виробниках беруть активну участь і провідні науковці ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок, які тісно співпрацюють з такими країнами світу, як Польща, Чехія, Франція, Нідерланди, Німеччина, і інші та враховують набутий ними досвід. Обмін досвідом і знаннями через міжнародні науково-практичні конференції, тренінги, виставки і семінари – це складові кластерного підходу, який допомагає розвиватися галузі ветеринарної фармації в Україні та вирішувати проблемні питання як виробництва, так і участі підприємств ветеринарної медицини на ринку.
36
Сошников, А. "Особливості розвитку інноваційної економіки в умовах боротьби з коронавірусною інфекцією COVID-19". Юридичний вісник, № 3 (8 жовтня 2020): 185–90. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1940.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є аналіз підходів до визначення інноваційної економіки, дослідження її складників та надання оцінки її впливу на розвиток виробництва.
Проаналізовано стратегічні документи, які окреслюють державну політику в напрямі розвитку інноваційної економіки, зокрема положення: Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020», Цілей сталого розвитку України на період до 2030 р., Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 р.
Підкреслено, що саме інноваційна економіка ґрунтується на інноваційному розвитку і дасть змогу Україні зайняти місце серед розвинених держав світу.
Інноваційна економіка дає змогу залучити надресурси, нематеріальні, а саме інтелектуальні, яке потім уже комерціалізуються, тобто мають конкретне вартісне вираження.
Аргументовано, що ідеїнапря-му не перетворюється на товар, ідея може бути етапом створення (модернізації, удосконалення) інноваційного товару або складником ціноутворення інноваційного товару.
Визначено, що інноваційний розвиток завжди пов'язаний з інвестиціями, залученням значних коштів для створення цього інноваційного продукту або технологічних процесів. Своєю чергою, можна говорити, що інновації дають змогу зменшити собівартість продукції, можуть призвести до її здешевлення, зробити той чи інший товар більш конкурентоздатним. Головна теза -виробництво, що продукує інноваційний продукт або продукт, який має окремі інноваційні складники, це на першому етапі вартісне виробництво, а здешевлення вже відбувається у подальшому.
Доведено, що саме людина, яка займається впровадженням інновацій, дає змогу суспільству змінюватися, постійно підвищуючи вимоги до продуктів (це і багатофункці-ональність чи універсальність), роблячи їх більш сучасними.
37
Андрейченко, А. В. "Розвиток органічного виробництва через впровадження безвідходного агровиробництва". Європейський вектор економічного розвитку 28, № 1 (2020): 7–16. http://dx.doi.org/10.32342/2074-5362-2020-1-28-1.
Повний текст джерела
38
Гуторов, А. О. "Розвиток аграрного виробництва в умовах агроекономічної інтеграції". Управління розвитком, № 1/2 (187/188) (2017): 33–42.
Знайти повний текст джерела
39
Шмаров, Д. "Комплексний розвиток агропромислового виробництва: проблеми та пріоритети". Економіст, № 5 (379), травень (2018): 28–34.
Знайти повний текст джерела
40
Бондарук, Т. Г. "Вплив бюджетного фінансування на розвиток сільськогосподарського виробництва". Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. Економічні науки, № 37/49 (2004): 17–21.
Знайти повний текст джерела
41
Sholudko, M. M., та M. V. Sholudko. "ПРОЯВИ НОВОГО МОДЕРНІЗМУ В ПРОЕКТАХ РІВНЕНСЬКИХ АРХІТЕКТОРІВ 1970-1990 РОКІВ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, № 87 (29 листопада 2019): 139. http://dx.doi.org/10.31713/vt3201912.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено короткий аналіз світового впливу на розвиток радянської та української архітектури останніх десятиліть минулого століття, визначено основні чинники індустріального виробництва, які дали поштовх до розвитку новітньої архітектури. Виявлено і охарактеризовано прояви нового модернізму в проектах архітектурних об’єктів Рівненських архітекторів 1970-1990 років.
42
Бояринова, К. О., та А. А. Бичковська. "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВАХ". Підприємництво та інновації, № 14 (30 жовтня 2020): 19–24. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/14.4.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження зумовлене необхідністю забезпечення сталого розвитку підприємств та присвячене аналізу наявного стану, проблем та перспектив упровадження екологічних інновацій на підприємствах. На основі використання монографічного методу, абстрактно-логічного, логічних узагальнень, формалізації та конкретизації розкрито проблемність, тенденції та особливості впровадження екологічних інновацій на вітчизняних промислових підприємствах. Розглянуто сутність екоінновацій та об’єкти, які їм належать. Обґрунтовано поділ екоінновацій промислового підприємства на інновації у виробничій діяльності, у зміні складу продуктів; в управлінській сфері. Проаналізовано тенденції впровадження на підприємствах маловідходних, ресурсозберігаючих, технологічних процесів. Досліджено обсяги капітальних інвестицій в екологізацію за видами економічної діяльності підприємств України. З метою розвитку процесів екологізації запропоновано забезпечити низку економічних умов: розвиток страхового ринку; субсидіювання використання нетрадиційних джерел енергії; створення кластерів екологічно орієнтованого виробництва; підвищення інвестиційної привабливості еколозації виробництв; створення фондів спеціального призначення; формування програми розвитку екоінновацій у промисловості.
43
Amosov, O., та O. Lesnaya. "РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ". Актуальні Проблеми Державного Управління, № 1(57) (26 травня 2020): 113–22. http://dx.doi.org/10.34213/ap.20.01.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано стан розвитку підприємництва в Харківській області, кількість підприємств, рівень зайнятості, рівень прибутковості, обсяги виробництва, динаміку і фактори, що на нього вплинули.
44
Chemerus, V., V. Dushka та V. Maksym. "СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АКВАКУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (4 вересня 2016): 169–75. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6933.
Повний текст джерелаАнотація:
Важливою складовою у забезпечені продовольчої безпеки України є розвиток інтенсивної аквакультури. У статті представлені результати дослідження стану та основних перспектив розвитку галузі рибництва. За результатами дослідження встановлено, що рибна галузь в Україні перебуває у кризовому стані. За 2013 – 2015 рр. обсяг вилову риби через негативні економічні процеси, які пов’язані із втратою значної частини риболовецького флоту та морського шельфу, скоротився у 2 рази. Частка імпортної продукції у структурі фонду споживання риби за 2015 рік становила близько 80% на суму понад 290 млн. дол. США. Україна володіє достатнім ресурсним потенціалом для розвитку аквакультури, на базі якого необхідно збільшувати обсяги вирощування та вилову товарної риби з метою забезпечення потреб споживачів продукцією вітчизняного виробництва. Для розвитку аквакультури в Україні необхідно реалізувати комплекс заходів щодо відновлення ресурсного та виробничого потенціалу рибної галузі. Створення сприятливого економічного середовища для залучення інвестицій у впровадження новітніх інноваційних технологій інтенсивного вирощування риби у ставах, річках, басейнах та садках. Наявність зростаючого споживчого попиту на прісноводні види риб, на вирощуванні яких в основному ґрунтується не розкритий потенціал аквакультури у внутрішніх водоймах. Розвиток збутової інфраструктури, забезпечення пільгового цільового кредитування підприємств рибної галузі на оновлення основних виробничих засобів та відновлення водних об’єктів придатних для вирощування риби. Сприяння встановленню інтеграційних процесів між підприємствами рибної галузі та господарствами галузей рослинництва, тваринництва, харчової промисловості, які забезпечують сировинними ресурсами розвиток аквакультури в Україні. Надання державних замовлень машинобудівним підприємствам для забезпечення основних засобів виробництва за доступними цінами та на умовах лізингу. Підготовка у профільних ВНЗ висококваліфікованих спеціалістів із знанням технології та економіки ведення ефективного рибництва. Реалізація запропонованих заходів сприятиме розвитку виробництва продукції рибництва в Україні, підвищенню конкурентоспроможності рибних господарств та зниженню залежності від імпорту продовольчого сектору економіки.
45
Чорний, С., та Т. Луценко. "КЛІТИННІ ТЕХНОЛОГІЇ ОТРИМАННЯ ТЕРАПЕВТИЧНИХ МОНОКЛОНАЛЬНИХ АНТИТІЛ". Біомедична інженерія і технологія, № 5 (12 травня 2021): 67–75. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.5.231283.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвиток розробки та виробництва терапевтичних моноклональних антитіл набирає значних обертів завдяки високим показникам безпечності та ефективності. В даній сфері відбувається стрімкий ріст на світовому ринку на рівні 150 млрд доларів у 2019 році, і десятки нових препаратів вже пройшли етап розробки та активно проходять клінічні дослідження. У статті проведено аналітичний огляд базових технологій отримання терапевтичних моноклональних антитіл з оцінкою переваг та недоліків. Розглядаються технології починаючи з “традиційної” гібридомної технології з високою імуногенністю отримуваних препаратів, до повністю людських моноклональних антитіл. Також у статті проаналізовано критичні етапи виробництва, що включають отримання клону-продуцента, культивування, виділення та очистку антитіл.
Ключові слова: терапевтичні моноклональні антитіла, гуманізовані та химерні антитіла, рекомбінантні білки, гібридомна технологія, фаговий дисплей, виробництво
46
Семинский, Андрей, та Светлана Рогач. "ЭКОЛОГО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ПРОИЗВОДСТВА ОРГАНИЧЕСКОЙ ПРОДУКЦИИ". Modern engineering and innovative technologies, № 06-02 (29 грудня 2018): 16–21. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2018-06-02-004.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено, що забезпечення населення якісними та безпечними продуктами харчування є однією із найважливіших глобальних проблем людства, альтернативою вирішення якої є розвиток органічного виробництва. Обґрунтовано базові принципи запровадження виробництва
47
Tolok, Polina. "Розвиток виробництва безпілотних роботизованих систем в Україні засобами міжнародного воєнно-економічного співробітництва". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 5 (20 жовтня 2021): 51–59. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.5.5.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано міжнародний досвід розробки та виробництва безпілотних роботизованих систем, як перспективний напрям розвитку озброєнь та військової техніки. Висвітлено нормативно-правові, організаційні та економічні чинники, які стримують їх розвиток в України. Визначено пріоритети розвитку безпілотних роботизованих систем, одним із яких є застосування для цього інструментів міжнародного воєнно-економічного співробітництва, під яким запропоновано вважати міцні і тривалі зв'язки кооперативного характеру, в основі яких лежать вироблені та узгоджені наперед наміри, що закріплені в довготривалих економічних угодах і договорах у сфері розроблення та виробництва БПЛА та БПНА між вітчизняними компаніями – розробниками безпілотних роботизованих систем та провідними закордонними компаніями США, Туреччини, інших держав – членів НАТО, Ізраїлю з питань реалізації спільних проектів у цій сфері. Запропоновано для активізації виробництва безпілотних роботизованих систем різного призначення застосувати державно-приватне партнерство у оборонно-промисловому секторі України, що надає можливість створення спільних підприємств у формі господарських організацій для реалізації інвестиційно-інноваційних, капіталомістких, довготривалих проектів, що є міжнародною практикою. Саме завдяки цьому виникає можливість розподіляти ризики проекту, залучати до нього значні інвестиції та просувати товари/послуги на ринки інших країн. Запропоновано заходи з розвитку державно-приватного партнерства у цій сфері, зокрема: впровадження економічних механізмів ефективної взаємодії наукових установ та виробничих комплексів різних форм власності, а також державно-приватного партнерства підприємств, які забезпечують розроблення, виготовлення і модернізацію безпілотної техніки. Зазначено пріоритет розвитку міжнародного воєнно-економічного співробітництва у сфері безпілотної техніки: посилення експортного потенціалу вітчизняного ОПК, що має здійснюватися шляхом: розроблення та прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на забезпечення заходів міжнародного воєнно-економічного співробітництва і реалізацію офсетних угод під час закупівлі роботизованих платформ та робототехніки за імпортом; укладення міжурядових угод з міжнародного воєнно-економічного співробітництва, що передбачають взаємний захист інвестицій, технологій, конкретні заходи із спільного виробництва безпілотної техніки для потреб ринків третіх держав; створення сприятливих умов для реалізації міжнародних проектів у сфері озброєнь і військової техніки, зокрема, забезпечення умов для створення спільного виробництва зразків безпілотної техніки, які не виготовляються в Україні.
48
РОЗУМ, Руслан, Микола БУРЯК та Олена ЗАХАРЧУК. "ВИКОРИСТАННЯ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВІ". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, № 17 (14 листопада 2021): 146–50. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i17.644.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвиток сільськогосподарського виробництва безпосередньо залежить від стану технологічної бази сільськогосподарських товаровиробників. Автомобільний транспорт знайшов значне застосування при перевезенні сільськогосподарських матеріалів від місця збору врожаю до місць його зберігання та переробки. Завдання, щодо встановлення оптимального розміру автопарку є актуальним як для вантажних, так і для пасажирських перевезень. Вирішення цієї проблеми повинно забезпечити визначення складу та кількості автопарку, що забезпечило б виконання необхідних технологічних процесів, з одного боку, та максимальне виключення простоїв, що веде до додаткових витрат, з іншого. Автомобілі, що використовуються в сільськогосподарському виробництві, повинні відповідати відповідним експлуатаційним вимогам. До таких вимог відноситься забезпечення виконання всього комплексу сільськогосподарських робіт з належною продуктивністю та максимальною ефективністю. Важливими також є вимоги екологічності (викиди шкідливих компонентів і ущільнення ґрунту), комфорту та безпеки. Вибір оптимальної якості рухомого складу автомобільного парку нерозривно пов'язаний із встановленням оптимального терміну служби автомобіля та оцінкою його надійності. Забезпечення надійності автомобіля є складною проблемою, яка починається з моменту його проектування, виробництва, експлуатації та належного обслуговування і до закінчення його експлуатації. До основних шляхів удосконалення використання рухомого складу сільськогосподарських транспортних засобів можна віднести: підвищення коефіцієнта мінливості, повноти використання у виробничих процесах, усунення простоїв, скорочення простоїв при ремонті та оглядах, стимулювання кращого використання автомобільного транспорту.
Ключові слова: автомобіль, автомобільний транспорт, сільськогосподарське виробництво, сільськогосподарські машини, рухомий склад.
49
Korol’, V. S. "ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ: РЕГІОНАЛЬНА СПЕЦИФІКА". Actual problems of regional economy development 1, № 12 (11 квітня 2016): 91–98. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.12.91-98.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено особливості формування і функціонування системи національної екологічної політики. Отримано висновок, що екологічна криза є наслідком недосконалості механізмів соціально-економічної системи. Визначено роль екологічної складової у вирішенні політичних та економічних проблем. Проаналізовано проблеми реалізації сучасної національної екологічної політики. Обґрунтовано необхідність її подальшого удосконалення і визначено пріоритетні напрями її подальшого розвитку. Проведення у процесі реформування національної економіки політики збалансованого використання і відтворення природних ресурсів та об’єктів у межах усіх виробничо-територіальних комплексів України, що вирізнялися високою ресурсо- та енергоємністю, було пов’язане, в першу чергу, з необхідністю подолання еколого-економічних кризових явищ. В еколого-економічному аспекті розвиток України в 1992-2015 рр. можна розділити на два етапи: - загальна еколого-економічна криза з одночасним суттєвим скороченням використання головних природних ресурсів (1992—2000) - водних, мінерально-сировинних, частково земельних, зниження викидів у повітря тощо; - відносна стабілізація і початок відродження (з 2000р.) промислового та аграрного виробництв зі зростанням в окремих регіонах об’ємів скидання забруднених вод, викидів шкідливих речовин та ін.
Діюча в Україні система показників оцінки екологічного стану навколишнього середовища та використання природних ресурсів значною мірою ґрунтується на параметрах статистичної звітності 70-х років. Для зміни даної методики оцінки варто зосередити увагу на наступних напрямах щодо формування засад збалансованого використання і відтворення природних ресурсів: - наукового обгрунтування внутрішніх потреб України в різних видах природних ресурсів; - прискореного впровадження заходів щодо попередження незворотних порушень екологічного стану середовища в гірничодобувних регіонах та промислово-міських агломераціях, забезпечення його стійкого покращання та екологічно врівноваженого стану; - виконання екологічно обґрунтованих оцінок питомої забезпеченості населення різними видами природних ресурсів, у тому числі життєзабезпечуючими; -удосконалення економічних важелів регулювання природоохоронної діяльності.
Україна належить до числа країн, розвиток яких значною мірою залежить від збалансованості використання наявної бази природних ресурсів, у першу чергу, життєзабезпечуючих (земельних, водних, мінерально-сировинних). Дослідження й аналіз підтверджують, що, незважаючи на успадковані проблеми розвитку, Україна має власні можливості їх вирішення, насамперед шляхом ефективного використання всіх видів природних ресурсів.
Якщо виходити з того, що промислова структура є ядром національної економіки, її динаміки і природоресурсомісткості, то пріоритетним завданням є вдосконалення структури промисловості у напрямі підвищення її технологічності та надання переваг тим галузям і виробництвам, які випускають кінцеву екологічно немістку і екологічно чисту продукцію. Це проблема великої стратегічної мети, на яку має спрямовуватися державна політика.
Таким чином, найбільш активним рівнем еколого-економічних систем є регіональний, оскільки регіон (область) є одночасно об’єктом управління, на цьому рівні формуються екологічні проблеми суспільства, ставляться вимоги до екологізації виробництва і раціонального природокористування. Саме регіон поєднує конкретні пункти розміщення продуктивних сил, підприємства-забруднювачі і підприємства- природокористувачі, які є елементами його економічної структури. Структура і масштаб регіонального виробництва визначають характер і обсяги забруднень, інтенсивність впливу на природне середовище.
Отже, розвиток національної економіки вимагає враховувати принаймні три обставини: по-перше, природоресурсний потенціал національної території, який в Україні, як і у кожної країни, має свої обмеження, зокрема, коли йдеться про окремі базові елементи довкілля (воду, лісові ресурси тощо); по-друге, розвиток економічної, зокрема промислової структури, зорієнтованої на мінімізацію затрат природних ресурсів; по-третє, економне видобування і використання природних ресурсів, бо воно не тільки пов’язане з ефективністю економіки, але передусім із забрудненням повітряного басейну, водоймищ тощо. Чим потужніше природні ресурси залучаються у процес виробництва, тим більші можливості погіршення якості довкілля шкідливими промисловими і непромисловими викидами.
50
Tulashvili, Y., та Y. Lukianchuk. "Використання програмного забезпечення на основі штучного інтелекту для обробки зображень." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 43 (1 липня 2021): 218–22. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2021-43-36.
Повний текст джерелаАнотація:
В даній статті описуються проблеми обробки графічної інформації, шляхи їх вирішення та перспективи розвитку програмного забезпечення на основі штучного інтелекту. Також описано раціональне використання різного типу нейромереж в повсякденому житті, їх якісний вплив на розвиток підприємств різних галузей науки та виробництва та інші важливі шляхи застосування програмних продуктів на базі ШІ.