Добірка наукової літератури з теми "Риси українського характеру"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Риси українського характеру".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Статті в журналах з теми "Риси українського характеру"

1

Купчишина, Валентина, та Наталія Макогончук. "ПСИХОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ “НАЦІОНАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР” ТА ВИКОРИСТАННЯ ЙОГО ІНШИМИ НАУКАМИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (9 лютого 2020): 176–92. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.145.

Повний текст джерела
Анотація:
Своєю історією зміст поняття “національний характер” сягає давніх часів від давньогрецького філософа і сучасника Аристотеля – Теофраста, до сучасних дослідників (І. Абрамова, А. Донченко, Л. Орбан-Лембрик, М. Пірен, Т. Потапчук, В. Руденко та ін.).На різних етапах розвитку людства, науковці відмічали появу все нових і нових рис у національному характері того чи іншого народу, що спричинено різноманітністю наукових підходів щодо вивчення зазначеного терміну.Визначення змісту поняття “національний характер” є досить різноплановими і здійснюються в рамках різних наук (етнопсихології, психології, культури тощо). Аналіз останніх публікацій свідчить про те, що багато авторів звертаються до цього поняття, а іноді і розкривають його через призму таких понять, як “національна ментальність”, “народний дух”, “душа народу”.Так, на думку етнопсихологів, “національний характер” є досить складним феноменом етнопсихології як науки в гносеологічному плані; це уявлення народу про самого себе, важливий елемент його народної свідомості, його суспільного етнічного “Я”.Для розкриття способу життя того чи іншого народу у літературі набуло широко вжитку поняття “національний характер”. У зміст цього поняття одні автори включали темперамент людей, їхні здібності, інші – різноманітні риси юдей, їхні ціннісні орієнтації, ставлення до праці, влади, оточення тощо.Також науковцями відмічено той факт, що важливою сферою вияву національного характеру є діяльність. Одним з таких продуктів діяльності виступає мова, адже передача рис національного характеру здійснюється за активної її участі. Мовний фактор відіграє значну роль у формуванні національної самосвідомості, національного характеру, який є етноформуючою ознакою українського народу. Наступним продуктом діяльності є фольклор, адже завдяки йому також можна проаналізувати стереотипи національного характеру.Національні риси психіки народу виявляються і в особливостях побудови його характеру, темпераменту, традиціях, звичаях і смаках його представників. Науковцями виокремлено низку позитивних і негативних рис національного характеру народу.На різних історичних етапах на національний характер мала вплив політична система суспільства. У кризових ситуаціях, у періоди загострення національних проблем і протиріч ті чи інші риси національного характеру, як відмічено дослідниками, можуть виходити на передній план, детермінуючи політичну поведінку людей. Специфічність особливостей українського національного характеру проявляється у сукупності типових рис через їх структуру та форми вираження.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Щербак, Світлана Валентинівна. "Привітання, побажання, тости як форма вираження національного характеру". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 6 (25 вересня 2015): 278–84. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v6i0.1274.

Повний текст джерела
Анотація:
Статтю присвячено дослідженню структурних особливостей жанрових різновидів паремій (привітань, побажань, тостів) з точки зору проявів в них національного менталітету та відображення в них фрагментів національного колориту. Виявлено засоби та прийоми вираження рис національного характеру українського народу та основні принципи, на яких ґрунтоване розмежування привітань, побажань, тостів. Досліджуючи такі паремії як привітання, побажання, тости ми помітили, що тематика багатьох аналізованих творів відображає життя та побут українського народу і його національні риси характеру: доброту, щедрість, відвертість.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Поляренко, Валерія Сергіївна. "Мова і культура. Риси характеру українського народу як складова національної культури". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 13 (15 вересня 2015): 181–87. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v13i0.266.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розглядаються питання щодо визначення понять «мова» та «культура», «мовна картина світу» та «риси національного характеру». Будь-яка мова є проявом національної культури народу, що сприяє кращому розумінню мовної картини світу загалом. Мова і культура взаємопов’язані. Загальновизнаним є твердження, що культурні процеси впливають на мову, а мова на культуру. Одним з показників народної культури є менталітет, риси характеру людини.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Свердан, Тетяна Петрівна. "Конденсація в українській оселі матеріальної та духовної культури народу (на матеріалі фразеології)". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 6, № 1 (16 жовтня 2011): 410–24. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v6i1.825.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті встановлено семантичний спектр фразеологізмів з концептом хата з урахуванням його лексичних і символічних значень; на основі фразеологізмів із зазна-ченим вище концептом з’ясовано важливість рідної домівки для українців; окреслено риси українського національного характеру, відбиті в аналізованому матеріалі.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Поляренко, В. С. "Мова і культура. Риси характеру українського народу як складова національної культури". Філологічні студії, Вип. 13 (2015): 181–87.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Khmelnytska, Lyudmyla. "ЕВОЛЮЦІЯ ТРАДИЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ХАРЧУВАННЯ УКРАЇНЦІВ". Scientific notes on Ukrainian history, № 46 (10 липня 2019): 49–56. http://dx.doi.org/10.31470/2415-3567-2019-46-49-56.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті здійснено незаангажований ідеологічною упередженістю аналіз процесу еволюції традиційних форм харчування українського народу від найдавніших часів до сьогодення з урахуванням всіх історичних, локальних та соціокультурних чинників впливу, в тому числі й інших культур. Досліджено базові автентичні риси системи харчування стародавніх слов’ян та подальші трансформаційні зміни смакових уподобаньукраїнського народу з проекцією на соціально-економічні реалії того чи іншого історичного періоду у вітчизняній культурі. У глобалізованому світі національні традиції харчування є не лише чинником самобутньої ідентичності, а й унікальним явищем міжнаціональної комунікації. Це повною мірою стосується і української традиційної кухні, процес формування якої має багатовікову історію та сягає своїм корінням у прадавні часи. У ході проведеного дослідження встановлено, що першоосновою культури харчування українців була господарська складова, яка класифікується як традиційне рільництво, що являло собою низку атрибутивних елементів. Доведено, що на еволюцію традиційної системи харчування українців вплинули особливості як економічного, так і суспільно-політичного характеру. Традиційна українська кухня має свої характерні риси, які істотно відрізняють її від інших кухонь. Для неї характерним є значне вживання борошняних виробів та часте використання пшона. Основними способами приготування страв є варіння і тушкування над смаженням, соління – над коптінням. Хлібна, борошняна їжа урізноманітнювалася переважно рибою, грибами, лісовими ягодами, овочами, молоком і значно рідше – м’ясом. Особливимибезалкогольними і алкогольними напоями української кухні є меди, кваси, збитні, узвари. З’ясовано, що горілка з’явилася у XV ст. Традиційним для української кухні є нарізне вживання овочів, а не їх подрібнених сумішей. Смакова різноманітність страв і продуктів в українській кухні досягається поєднанням теплової обробки, використанням різних жирів і вживанням місцевих прянощів. Притаманне щоденне вживання рідких гарячих перших страв та свинини, сала і яєць. Для всіх регіонів України характерне широке використання столових буряків та страв з них. У статті використані такі методи дослідження: порівняльно-історичний, типології, класифікації, проблемно-хронологічний, об’єктивності, багатофакторності, які дозволяють вивчати складні суспільні явища, конкретні події й факти в їх динаміці.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

SHEVCHENKO, LYUDMYLA. "ДО ПИТАННЯ ПРО ТВОРЧУ ДИНАСТІЮ ШЕВЧЕНКІВ В ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОГО ЦИРКУ". ART-platFORM 4, № 2 (21 листопада 2021): 189–204. http://dx.doi.org/10.51209/platform.2.4.2021.189-204.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття має на меті актуалізувати питання значення творчих династій в історії українського циркового мистецтва, від етапу його існування у складі радянського цирку, найсильнішого у світі, до сьогоднішнього дня, коли пишеться літопис сучасного вітчизняного цирку. Підкреслюється слабка ступінь дослідженості цього феномену в українському науковому просторі, наводяться провідні джерела інформації, які допомагають висвітлити питання. Дано стислий екскурс в історію становлення українського цирку, головні вектори його роботи, причини надзвичайної популярності та великого попиту в радянський період, загально проаналізовано його «золоту добу», пов’язану з активною гастрольною діяльністю. Виокремлено феномен циркової родини як один з фундаментальних при формуванні характеру, специфіки циркового мистецтва, особливо в жанрі дресури при роботі з хижаками, де на першому місці стоять взаємодовіра та надійність партнерів, які мають роботу, пов’язану з постійним ризиком для життя. Акцентуються основні риси, що є стилеутворюючими при народженні нових атракціонів, унікальних трюків. Підкреслено місце творчості циркового подружжя Шевченків в історії радянського та українського цирку, висвітлюються головні програми, унікальні трюки, що увійшли в історію світового цирку, зроблено акцент на ролі конкретних персоналій у творчих біографіях артистів подружжя Шевченків (Б. Едер). Описано історію виникнення окремих складних трюків центрального атракціону тандему дресирувальників («Дресировані левиці»), шлях від початку роботи з хижаками до всесвітньо відомого номеру, аналогів якому до цього часу немає в жодній країні світу. Окремо акцентовано різні вектори творчого шляху кожного з дресирувальників: акробатику у Л.Ш., роботу В.Ш. у кінематографі (його амплуа як актора режисера, каскадера), співробітництво з легендарними режисерами. Стаття має характер нарису з елементами мемуаристики, побудована на матеріалах спогадів, інтерв’ю, рецензій на відомі циркові атракціони, програми за участі творчого тандему В. та Л. Шевченків
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Демиденко, Ганна Глебівна. "Вираження танцювальної культури українців засобами фразеології". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 16 (27 жовтня 2017): 77–86. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v16i0.90.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті з’ясовуються семантичні й етнокультурні особливості українських фразем, які репрезентують специфіку танцювальної культури мовців, описують характер виражальних рухів, надають відомості про невербальний компонент хореографічної практики (пози, жести). Танцювальні здібності українського народу схарактеризовано як унікальне та самобутнє явище, що отримало лінгвальне втілення у сталих зворотах. До аналізу залучено дві групи висловів: 1) фразеологізми із дієслівним компонентом «танцювати»; 2) фразеологізми, внутрішня форма яких засвідчує рухову активність, подібну до танцювальної. Акцентовано, що семантика стійких словосполучень першої групи має метафоричний вияв, стає зрозумілою завдяки культурологічним коментарям, витлумаченню символічного навантаження. Сталі звороти другої групи ілюструють невербальну активність людини, дають оцінку мові тіла, що дає змогу визначити риси характеру українців, ментальні ознаки крізь призму танцювальної культури. Спостереження за фактичним матеріалом дає підстави зробити висновок, що танець виник у результаті ритуалізації поведінкових стереотипів і сценаріїв. Вони є виявом загальної потреби до впорядкування танцювальних рухів на біологічній основі як засобів передачі адаптивно цінної когнітивної інформації. Мова танцю зумовлена соціокультурним життям, тому спостереження за тваринним світом, міжособистісне спілкування, міжнаціональні зв’язки, побут, навіть військова справа стали підґрунтям для певних моделей хореографічної культури.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Вернигора, Дар’я. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ІТАЛІЙСЬКИХ АВТОРСЬКИХ КАЗОК УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ". Молодий вчений, № 4 (92) (30 квітня 2021): 64–69. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-14.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті досліджено підходи до визначення жанру казки в італійському та українському літературознавстві, характерні структурні елементи, функції та лексичні особливості літературних або авторських казок у порівнянні з фольклорними або народними казками, а також розглянуто жанрово-стилістичні домінанти авторських казок в контексті дитячої літератури, які не-обхідно враховувати при перекладі. Крім того, у цій публікації систематизовано характерні риси та відмінності італійського та українського казкового дискурсу, проаналізовано стратегії перекладу та перекладацькі трансформації, застосовані для відтворення інціальних та фінальних формул, “формул неможливого”, реалій і гри слів італійських авторських казок українською мовою на матеріалі збірки видатного італійського письменника Джанні Родарі “Казки по телефону”.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

КИЗИЛОВА, Віталіна. "СПЕЦИФІКА РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ РИС УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ В КАЗКОВОМУ ЦИКЛІ МАРИНИ ПАВЛЕНКО «ПІВТОРА БАЖАННЯ. КАЗКИ З ЯЛОСОВЕТИНОЇ СКРИНІ»". Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, № 46 (29 листопада 2021): 32–40. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.4.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розглянуто специфіку репрезентації рис українського національ- ного характеру в циклі казок Марини Павленко «Півтора бажання. Казки з Ялосоветиної скрині». Окреслено стан дослідження проблеми у вітчизняному літературознавстві. Засто- совано системний, історико-типологічний та культурно-історичний методи дослідження. Наголошено на актуальності теми, пов’язаної з активізацією в українському суспіль- стві процесів націєтворчості, самопошуку, духовного та соціального зміцніння, становлення громадянськості, морально-етичного змужніння. Відзначено, що художній твір містить у собі інформацію про етнопсихологічні особливості народу, а письменник відтворює дух народу через власні думки й почуття. Національний характер у творах художньої літератури увираз- нює психологію поведінки, моральні стереотипи, оголює глибинний емоційний пласт, больові точки історичної пам’яті та долі народу. З’ясовано, що казки Марини Павленко мають виразну адресність (для дітей дошкіль- ного й молодшого шкільного віку). Вони транслюють морально-етичні цінності українського народу, знайомлять читачів із особливостями національного життя й унікального буття особистостей, відмінних від рис інших середовищ. Пріоритетними в зображенні письменниці стали герої, наділені волелюбством, кмітливістю, відповідальністю, сміливістю, щедрістю, гостинністю, охайністю. Елементи казкової поетики допомогли Марині Павленко уникнути відкритої дидактики, продемонструвати синтез фольклорної й літературної традиції, сво- єрідність художнього світу літературної казки, позначену особливостями фантастики й авторської позиції, засвідчивши в такий спосіб розвиток літературної казкової системи та національний характер літератури. Визначено, що перспективним напрямом подальших наукових студій може стати комп- лексне осмислення масиву різножанрових новітніх українських творів для дітей та юнацтва щодо своєрідності репрезентації в них рис національного характеру українця, з’ясування їх стильової своєрідності, виявлення інтертекстуальних зв’язків з християнською й народно- поетичною традицією.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Дисертації з теми "Риси українського характеру"

1

Капаніна, О. "Перший українець в Північній Америці". Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/21304.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Звіти організацій з теми "Риси українського характеру"

1

Щербак, С. В. Привітання, побажання, тости як форма вираження національного характеру. Криворізький державний педагогічний університет, 2016. http://dx.doi.org/10.31812/0564/340.

Повний текст джерела
Анотація:
Статтю присвячено дослідженню структурних особливостей жанрових різновидів паремій (привітань, побажань, тостів) з точки зору проявів в них національного менталітету та відображення в них фрагментів національного колориту. Виявлено засоби та прийоми вираження рис національного характеру українського народу та основні принципи, на яких ґрунтоване розмежування привітань, побажань, тостів. Досліджуючи такі паремії як привітання, побажання, тости ми помітили, що тематика багатьох аналізованих творів відображає життя та побут українського народу і його національні риси характеру: доброту, щедрість, відвертість.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Демиденко, Г. Г. Фразеологічна репрезентація рис українського національного характеру. London University Press, 2014. http://dx.doi.org/10.31812/0564/517.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розглянуто специфіку втілення у фразеології рис національного характеру українців. Звернено увагу на особливості стійких зворотів, пов’язаних з невербальною взаємодією лінгвоносіїв. Обґрунтовано думку, що сталі вислови з паралінгвальним компонентом дають змогу осягнути національний спосіб світосприйняття, комунікативний досвід народу, стереотипи поведінки; зокрема акцентовано на їх культурній детермінованості на східнослов’янському мовному тлі.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Малюга, Н. М. Національний характер іронічними очима сучасного українського письменства. Акцент, 2004. http://dx.doi.org/10.31812/0564/2398.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Вербовий, М. В. Спроба характеристики говірки села Лозоватка Криворізького району Дніпропетровської області. Криворізький державний педагогічний університет, 2011. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4292.

Повний текст джерела
Анотація:
Стаття є описом найголовніших особливостей степової говірки села Лозоватка Криворізького району Дніпропетровської області. Автор аналізує фонетичні, граматичні, синтаксичні та лексичні особливості та виявляє спільні риси як з північним, так і з південно-західним наріччями української мови. Власне характер поєднання та вияву таких рис створює специфіку мовної будови досліджуваної говірки.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Гарлицька, Т. С. Тенденції розвитку нелітературних одиниць (на матеріалі української, російської та англійської мов). Видавництво «КОД», 2019. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3913.

Повний текст джерела
Анотація:
Статтю присвячено дослідженню тенденцій розвитку некодифікованих елементів в умовах глобалізації та демократизації суспільства. Характерні риси та можливості розвитку субстандартних одиниць вивчаються крізь призму екстра- та інтралінгвальних чинників, які є рушіями нових тенденцій розвитку будь-якої мови.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!

До бібліографії