Добірка наукової літератури з теми "Ринкові обмеження"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Ринкові обмеження".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Ринкові обмеження"
1
Ощипок, І. М. "ОПТИМІЗАЦІЯ АСОРТИМЕНТНОЇ ПРОГРАМИ ВИГОТОВЛЕННЯ ПРОДУКЦІЇ ХАРЧОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ІЗ НАЯВНОЇ СИРОВИНИ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 66–72. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто асортиментну політику харчового підприємства, яка становить ядро дій із реалізації продукції, навколо якого формуються інші кроки, пов’язані з умовами придбання сировини і методами просування готової продукції від виробника до споживача. Сформульовано завдання асортиментної політики для визначення переваг у нарощуванні та урізноманітненні асортименту харчової продукції за основними напрямами її формування, оптимізації асортименту, який буде найкращим із погляду збільшення прибутку, доступності ресурсів, зростання продаж і освоєння нових ринків. Вправне формування оптимального асортименту забезпечить засади продуктивної діяльності виробництва, сприятиме збереженню бажаного прибутку. Визначено основні завдання асортиментної політики, переваги урізноманітнення асортименту харчової продукції, складники системи формування асортименту, включаючи напрями його формування. Розглянуто питання скорочення і розширення асортименту поряд зі збільшенням його товарної маси стабілізації, удосконалення і гармонізації. Рекомендовано після оцінки якості показників товарів на кожному з ринків вилучати нерентабельну продукцію; при цьому необхідно враховувати об'єднану інформацію з усіх підприємств, де вона виготовляється, щоб установити реальний обсяг продаж і рівень економічної ефективності в русі, яка забезпечить виробнику позитивну динаміку. Вилучатися може продукція економічно неефективна, хоча і, можливо, та, що користується деяким попитом. Розглянуто основні методи формування асортименту продукції підприємства. Описано метод формування асортименту на основі вивчення особливостей платформи продукції, яка випускається, і метод оптимізації структури асортименту за існування низки обмежень. Процедуру оптимізації асортименту продукції, що випускається, можна звести до розв’язку системи нерівностей (обмежень). Серед найбільш характерних обмежень, властивих більшості підприємств, можна виділити такі: обмеження за обсягом продаж; обмеження за виробничими потужностями; обмеження за доступністю ресурсів; обмеження за ціною. Можуть бути розраховані й інші види обмежень. Останнє, що необхідно визначити, – це критерій оптимізації для вироблених обмежень. Як правило, показником, щодо якого проводиться оптимізація структури асортименту, виступає максимум маржинального прибутку підприємства.
2
Cherkaska, Valeryi. "МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАХИСТУ ВНУТРІШНІХ РИНКІВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ". Public Administration and Regional Development, № 3 (11 квітня 2019): 178–91. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.03.11.
Повний текст джерелаАнотація:
В статі зазначено, що в аграрній політиці країн з розвиненою ринковою економікою однією з ключових завдань була і залишається підтримка сільських товаровиробників. Вона здійснюється різними способами, в тому числі: заходами прямої підтримки сільського господарства за допомогою цінової, кредитної, податкової, митної політики, що сприяють зростанню доходів селян і забезпечують їм ведення розширеного відтворення в умовах ринкових відносин. Визначено, що зовнішньоторговельна політика формує об'єктивні умови переваги вітчизняної продукції для споживачів. Разом з тим вона не повинна обмежувати можливості задоволення широкого споживчого попиту. Запропоновано до числа інструментів віднести виплати платежів натурою за кожен виведений з сільгоспобороту гектар невиробничої продукції комбіноване поєднання програм страхування та кредитування з квотуванням виробництва, фіксовані виплати в залежності від попередньої динаміки виробництва в обмін на поставлені умови щодо обмеження виробництва і дотримання вимог екології, обов'язкового страхування і надання щорічних звітів про свою діяльність. Важливу роль на цьому етапі грають заходи державного регулювання, що перешкоджають монополізації ринкової діяльності та сприяють рівноправності між дрібними і великими суб'єктами ринку.
3
Мацелюх, Н. П., та І. А. Максименко. "ІНСТРУМЕНТАРІЙ НЕОКЛАСИЧНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ ПРАВА". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 2 (27 лютого 2018): 91–98. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.2.2018.91-98.
Повний текст джерелаАнотація:
Економічна теорія права – особливий науковий напрям із своїм власним предметом і методологією. Предметом дослідження економічної теорії права є економічна поведінка, що здійснюється в умовах правових обмежень, та економічна логіка виникнення і функціонування правових норм. У статті досліджено етапи становлення економічної теорії права, розкриті основні передумови економічного аналізу права, можливості використання інструментарію неокласичної економічної теорії в економічній теорії права. Доведено, що в системі понять неокласичної економічної теорії право стає способом обмеження, який компенсує недоліки ринкової економіки і допомагає їй відтворювати конкурентні переваги. Зазначена теорія досліджує економічну сутність правових обмежень, що виявляються в їхньому впливі на ціни, наявності альтернативних витрат, у змінах попиту та пропозиції економічних ресурсів. Судові рішення стають допоміжним способом досягнення ринкової ефективності, а критерієм застосування правових норм виступає економічний результат від їхнього використання.
4
Бондаренко, Андрій Ігорьович. "ДО ПРОБЛЕМИ «МОНОКУЛЬТУРНОСТІ» В МУЗИЦІ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 45 (17 грудня 2021): 73–78. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.45.2021.247350.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті — проаналізувати контекст вживання терміна «монокультурність» в музиці, визначити особливості співвідношення з поняттям «мультиткультурність», окреслити перспективи їхнього застосування. Методологія дослідження. У роботі використано аналітичний та компаративний методи — аналізується контекст застосування терміна «монокультурність» у культурологічній та музикознавчій літературі, порівнюються значення в тлумаченні різних дослідників. Наукова новизна дослідження — окреслення критеріїв застосування понять «монокультурність» («монокультуралізм») і «мультикультурність» («мультикультуралізм») у музикознавчому дискурсі. Висновки. Під час дослідження виявлено, що в музичному мистецтві термін «монокультурність» автори розуміють по-різному — у значенні зосередження на традиціях певних національних спільнот (з обмеженням міжнаціональних впливів) або на конвенціях поодиноких соціальних спільнот (з обмеженням національної самобутності), прикладами яких є радянська соцреалістична доктрина (обмеження впроваджувалися чиновниками КПРС) або сучасне масове мистецтво (обмеження, зумовлені законами ринкової економіки). Детально проаналізовано вживання терміна «монокультурність» критиками видання «The Claquers» у творах, які виконані в рамках мистецького проєкту «Ковчег „Україна”», зокрема народних пісень в автентичному звучанні та сучасних обробках, симфонічних творів Д. Бортнянського, М. Лисенка, Б. Лятошинського, М. Скорика та ін. Доведено, що термін «монокультурність» автори вживають некритично у негативному емоційному забарвленні, джерела якого походять із певних напрямів соціології та агрономії, що створює підґрунтя для дискримінації та стигматизації творчих ініціатив, спрямованих на підтримання і розвиток самобутнього національного мистецтва. Зауважено, що невизначеність, неусталеність терміна «монокультурність» в музичному мистецтві є передумовою для некритичного, політично вмотивованого його застосування. Водночас і протилежне поняття — «мультикультуралізм», неоднозначно оцінене культурологами, можливе для застосування у музичному мистецтві.
5
Герасименко, А. Г. "ТРАНСФОРМАЦІЯ МЕТОДОЛОГІЇ МЕЙНСТРІМУ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ ХХІ СТ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 3 (9 листопада 2020): 7–14. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.3.1.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті піднімається проблема неспроможності методології традиційного економічного мейнстріму описати економічну дійсність в умовах становлення і розвитку інформаційної економіки ХХІ ст. Досліджено деформуючий вплив свідомих практик поширення інформаційної асиметрії та формування інформаційного шуму на ринкову рівновагу, становлення феномену її множинності. Засобами графічного моделювання формування останнього зображено на прикладі інформаційних маніпуляцій щодо якості товару. Основним вектором трансформації методології мейнстріму в цілях подолання зазначених неспроможностей визначається доповнення концепту обмеженої раціональності концептом передбачуваної ірраціональності, що дає змогу звузити коридор ринкових рівноваг до прийнятного, а заміна жорсткого економетричного моделювання динамічним концептуальним – забезпечити більшу коректність економічних прогнозів.
6
Морозова, О. Г. "ОСНОВНІ НАПРЯМКИ АДАПТАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА ДО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ В УМОВАХ ЕКОНОМІКИ ІНВЕРСІЙНОГО ТИПУ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 3 (18 лютого 2022): 71–76. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено особливості ринкової модифікації підприємств і низку практичних рекомендацій щодо зростання ефективності їх функціонування на всіх рівнях господарювання. Головною метою дослідження є виявлення напрямків модифікації управління підприємством; визначення принципів, які є основою підприємства; системне узагальнення типових напрямків пристосування підприємства до економічного простору та його взаємодія з іншими суб’єктами в умовах економіки інверсійного типу. Визначено роль інформації як джерел зростання ефективності управління підприємством на всіх рівнях функціонування у бізнесі. Запропоновано теоретичні підходи до особливостей ринкової модифікації управління підприємством. Доведено, що зростання ефективності управління підприємством, вихід із системної кризи економіки залежить від раціональних відносин організацій, держави та світового співтовариства. В умовах економіки перехідного типу, де домінуючою є рекомбінована форма власності, цей принцип не реалізується. На сучасному етапі держава не може встановити контроль над фірмою, а фірма не має реальної економічної автономії. Перехід до інноваційної моделі взаємовідносин між підприємством і державою включає: створення алгоритму виведення підприємств із традиційного, застарілого економічного процесу; створення обмежених умов, які будуть спонукати до створення підприємств нового типу, а також усунення регламентацій, що заважають цьому процесу; скасування державних пільг для певних галузей; підвищення прозорості інформаційного змісту ринкових сигналів (цін) шляхом сприяння розвитку конкуренції на окремих ринках державної діяльності та викриття зловживання ринком; поліпшення організації управління державними корпоративними правами та громадського контролю за здійсненням цих дій. Запропоновані теоретичні підходи до особливостей модифікації управління підприємств в економіці перехідного типу може бути покладено в основу рекомендованого алгоритму щодо налагодження їх ефективного функціонування на всіх рівнях функціонування.
7
Kalachevska, L. I. "Державне управління системою сільськогосподарського дорадництва". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 1(79) (28 січня 2019): 38–43. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.1.7.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідженосучасний стан сільськогосподарського виробництва та інфраструктурне і інформаційне забезпечення аграрних товаровиробників. Обґрунтовано, що навколишнє середовище сільського господарства змінюється із безпрецедентною швидкістю та дуже різноманітними способами – глобально та локально. Встановлено, що наразі лише невелика кількість забезпечених аграрних товаровиробників із сприятливими умовами для виробництва є головними бенефіціарами усіх сучасних розробок та інновацій, тоді як дрібні виробники, в значній мірі, не можуть скористатися наявними можливостями. Недостатній доступ до інформації, розуміння та інформаційних мереж – одна з форм обмеження потенціалу. Встановлено, що послуги з надання аграрних консультацій (дорадництва) є важливим елементом масиву ринкових та неринкових організацій та агентів, які забезпечують критичний потік інформації, який може покращити добробут фермерів та сільських жителів.Обґрунтовано, що після періоду занедбаності сільськогосподарські консультаційні послуги повернулися до порядку денного сільського розвитку. Крім їх звичайної функції надання знань для підвищення продуктивності сільського господарства вони наразі є важливою складовою інфраструктури аграрного ринку. Доведено, що ринково орієнтовані консультаційні послуги в галузі сільського господарства є однією з необхідних складових для ефективного виробництва продукції.Виокремлено основні вектори діяльності дорадчої служби в Україні: технічний, кадровий, правовий, економічний та організаційний.Досліджено специфіку державного управління системою сільськогосподарського дорадництва, окреслено подальші перспективи її розвитку.
8
Chervyakova, Olga. "Державне регулювання в контексті зовнішніх впливів: економічні аспекти розвитку країни". Theory and Practice of Public Administration 2, № 65 (15 травня 2019): 122–27. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.02.15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано фактори зовнішніх впливів на економічні аспекти розвитку країни, серед яких, зокрема: перехід від індустріального до постіндустріального (інформаційного) суспільства, в якому базовим ресурсом є інформація; суттєве збільшення кількості країн, які застосовують ринкову модель економіки; посилення глобалізаційних та інтернаціоналізаційних процесів в економіці; втрата державою контролю за внутрішніми процесами в економіці; збільшення кількості інституцій, здатних впливати на регулювання економіки; збільшення розмірів і масштабів впливу інтеграційних міждержавних об’єднань, що призводить до деформації територіальних та/або економічних меж окремих країн; розширення переліку суб’єктів міжнародних економічних відносин, здатних впливати на державну політику щодо регулювання національної економіки; суттєве обмеження монополії держави на реалізацію регуляторної функції; взаємозв’язки держави та недержавних інституцій глобального масштабу.
Встановлено, що фактори зовнішнього впливу на державне регулювання економіки мають як позитивні, так і негативні наслідки. Одним з найбільш суттєвих негативних наслідків є загострення проблем в сфері державних фінансів. В останні десятиріччя чітко простежується тенденція до розбалансованості національних бюджетів, причому це стосується, як країн, економіка яких лише переходить до ринкової, так і високорозвинених країн. В результаті виявляється зростання державного боргу та часткова втрата суверенітету щодо здійснення державного регулювання національної економіки, адже кредитори отримують додаткові важелі впливу на внутрішньоекономічні процеси всередині країни.
В статті запропоновано науково-обґрунтовані підходи щодо державного регулювання економічною сферою, які дають можливість інтегруватись у сучасних світовий простір без додаткових ризиків.
9
Маур, І. І. "Державний вплив на обмеження процесів тінізації економіки в умовах ринкової трансформації". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 41, ч. 1 (2003): 221–29.
Знайти повний текст джерела
10
Atamanenko, I. B. "Культурні засади стратегічного управління бізнес-організацією". Grani 18, № 7 (6 травня 2015): 20–26. http://dx.doi.org/10.15421/1715130.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасній соціології розуміння соціокультурних факторів стратегічної діяльності суб’єктів ринкової економіки досить обмежене та засноване на менеджеріальних уявленнях щодо взаємодії організацій із конкурентним середовищем. Внаслідок цього недостатньо уваги приділяється культурним та соціальним основам стратегії конкурентної боротьби, а також виключається з аналізу персонал як активний суб’єкт формування стратегічної політики організації. Крім цього, у вітчизняній науці розуміння ділових стратегій бізнесорганізації засноване на західних теоретичних моделях, які досить важко застосовувати для конкретних соціокультурних та економічних умов. Це стосується і вивчення корпоративної культури, уявлення про яку досі характеризуються фрагментарністю, що викликає потребу до синтезу розрізнених теоретичних побудов. Таким чином, у статті розглядаються соціокультурні основи ділових стратегій бізнесорганізацій. Здійснена спроба узагальнення основних типологій корпоративної культури. Пропонується класифікація ділових стратегій за типологічними ознаками корпоративної культури. Корпоративна культура бізнесорганізації розглядається, крім цього, не тільки як ефективний інструмент підвищення конкурентоспроможності сучасних господарських структур, але й як засіб підвищення інтелектуального та культурного капіталів бізнесорганізації. Узагальнення основних типологій корпоративної культури дозволяє виокремити найбільш ефективні у сучасних умовах організаційні цінності та напрями стратегічної діяльності. Застосовуючи соціологічний підхід, автор намагається подолати менеджеріальний та економічний редукціонізм у вивченні механізмів формування та реалізації ділових стратегій сучасних бізнесорганізацій, який полягає у абсолютизації суто ринкових факторів, що детермінують поведінку бізнесорганізації у зовнішньому середовищі. Таким чином, актуалізується важливість включення в аналіз ринкової поведінки господарських суб’єктів культурних та соціальних аспектів економічної діяльності. Таке розуміння дозволяє розглядати членів персоналу не лише в якості пасивного об’єкта управлінської діяльності, але й в якості активного соціального суб’єкта організаційних змін. Вивчення корпоративної культури як фундаментального фактора побудови і реалізації організаційної стратегії дозволяє розширити розуміння процесу управління сучасними господарськими утвореннями.
Дисертації з теми "Ринкові обмеження"
1
Власова, Наталія Олексіївна. "Розвиток ‒ об’єктивна умова конкурентоспроможності підприємства". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/45933.
Повний текст джерела
2
Бесідовський, А. О. "Прогнозування розвитку бізнесу на місцевому рівні в умовах нових суспільних обмежень". Master's thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/81694.
Повний текст джерелаАнотація:
Розділ 1 “Теоретичні аспекти розвитку бізнесу” присвячений розкриттю питання про функції і роль малого бізнесу та формування підприємницького клімату.
Розділ 2. “Аналіз основних тенденцій розвитку малого бізнесу в Українів Сумському регіоні” аналізуються основні тенденції розвитку малого бізнесу в Україні та Сумському регіоні в умовах пандемії Covid-19.
Розділ 3. “Шляхи розвиткубізнесу в Сумському регіоні” присвячений розкриттю питання про шляхи розвиткубізнесу в Сумському регіоні.
Книги з теми "Ринкові обмеження"
1
Собкевич, О. В., А. В. Шевченко, В. М. Русан, Є. В. Бєлашов, Л. А. Жураковська та Я. А. Жаліло. Реальний сектор економіки України в умовах системних викликів. Національний інститут стратегічних досліджень, 2021. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2021.11.
Повний текст джерелаАнотація:
В аналітичній доповіді досліджено потенціал і сучасні умови функціонування реального сектору економіки України. Описано стан і тенденції розвитку реального сектору економіки у розрізі його складових – промисловості, аграрного сектору та транспортної галузі. Досліджено аспекти прояву коронакризи в реальному секторі економіки, у т.ч. здійснено оцінку негативних ефектів внаслідок пандемії COVID-19, окреслено наслідки коронакризи для реального сектору. Охарактеризовано стан реального сектору економіки в умовах агресії РФ щодо України, обґрунтовано напрями державної політики щодо убезпечення української економіки від загроз, спричинених агресивною політикою РФ. Проаналізовано системні проблеми розвитку реального сектору економіки, оновлено підходи державної політики до стимулювання модернізаційних перетворень на основі підвищення ефективності виробничих процесів шляхом техніко-технологічної модернізації та інноваційної діяльності, з акцентом на розбудову секторів з високою доданою вартістю, забезпечення рівного доступу до ринків і ресурсів для різних учасників економічних відносин, вироблення нових підходів до споживання обмежених ресурсів – з метою забезпечення інклюзивного економічного зростання.
Звіти організацій з теми "Ринкові обмеження"
1
Клименко, О. Ф., В. Г. Піскун та Володимир Миколайович Соловйов. Дослідження товарних і ф’ючерсних ринків методами нелінійної динаміки. АДПСУ, травень 2004. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1044.
Повний текст джерелаАнотація:
На відміну від фінансових ринків, товарні ринки вивчені значно менше. Оскільки предмети споживання є фізичними виробами, товарний ринок має такі особливості: 1) більшість предметів споживання вимагають зберігання; 2) їх, як правило, необхідно транспортувати на ринок від виробника; 3) зміна попиту і ціни відбувається менш динамічно. Внаслідок дії вказаних обмежень можна припустити, що товарні ціни будуть змінюватися інакше, ніж курси акцій або валют. У роботі обговорюються відмінності динаміки товарних цін та фінансово-економічні механізми довгострокової пам’яті.