Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Ризик-методи.
Статті в журналах з теми "Ризик-методи"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Ризик-методи".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Morgun, S. A., A. A. Zaudalska, O. M. Ivanko, I. V. Ogorodniychuk, A. A. Belov, V. I. Nikhotsa та O. G. Smirnov. "Теоретичні аспекти використання ризик-орієнтованого підходу при здійсненні діяльності санітарно-епідеміологічних закладів Збройних Сил України за дотриманням вимог санітарного законодавства". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 2 (30 червня 2021): 34–42. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.2(2)-034.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження: аналіз та узагальнення даних літератури щодо визначення терміну “ризик” та «ризик-орієнтований підхід» та його застосування у практичному аспекті діяльності санітарно-епідеміологічних закладів Збройних Сил України за дотриманням вимог санітарного законодавства.
Матеріали та методи: Застосовували методи дослідження (діалектичний, історичний, емпіричний, спостереження, порівняння, діалектичний, систематизації, моделювання, узагальнення). Здійснено вивчення нормативно – правової бази та зарубіжної літератури, які представляють весь спектр питань з предмету дослідження.
Результати. В статті авторами проаналізовано теоретичні основи поняття “ризик” та “ризик-орієнтований підхід”. Доведено, що перехід на роботу за ризик-орієнтовним підходом буде сприяти: підвищенню результативності, уніфікації та стандартизації контрольно-наглядової діяльності; здійсненню диференційованого підходу до проведення перевірок за дотриманням вимог законодавства з урахуванням потенційного ризику заподіяння шкоди здоров’ю військовослужбовців.
Висновки. Проаналізовано дефініцію поняття “ризик”, “ризик-орієнтований підхід” та їх сучасні інтерпретації. Показана важливість використання ризик-орієнтованого підходу організації діяльності за дотриманням вимог санітарного законодавства для забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя особового складу. Це дозволяє: виявляти пріоритетні фактори ризику, оптимізувати діяльність епідеміологічних закладів Збройних Сил України, оцінювати ризики і на їх основі приймати управлінські рішення.
2
Sosnovska, Olga, та Liudmyla Dedenko. "РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (24 квітня 2019): 70–79. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0106.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто поняття невизначеності середовища функціонування підприємства, досліджено сутність і природу загроз та ризиків, встановлено відмінність між ризиком та невизначеністю. Досліджено систему ризик-менеджменту на підприємстві. Встановлено, що система ризик-менеджменту є невід’ємною складовою частиною підсистеми менеджменту організації та являє собою систему управління ризиками на основі процесу їх ідентифікації, оцінки та аналізу, а також вибору і використання методів нейтралізації їх наслідків, що спрямована на досягнення необхідного балансу між стратегічними можливостями підприємства та рівнем ризику.Здійснено аналіз міжнародних стандартів ризик-менеджменту та розглянуті особливості національних стандартів. Визначено, що в Україні діє Державний стандарт ДСТУ ISO 31000:2018, який надає можливість суб’єкту господарювання порівняти свою практику управління ризиками з міжнародним досвідом. Узагальнено основні фактори впливу ризиків на систему управління. Доведено, що сьогодення вимагає постійного моніторингу ризикоутворюючих факторів для створення ефективної та гнучкої системи господарювання підприємства в умовах ринкової кон’юнктури. Представлено та деталізовано етапи ризик-менеджменту: аналіз оточення, ідентифікація ризику, аналіз ризику, оптимізація ризиків. Розглянуто особливості управління ризиками та основні методи їх оптимізації на підприємстві для мінімізації їх впливу на результати діяльності підприємства. Встановлено, що ризик для кожного підприємства є індивідуальним, тому і використання того чи іншого методу оптимізації є також індивідуальним і визначається умовами зовнішнього та внутрішнього середовища.Світовий досвід найбільш часто використовує зовнішні методи (страхування, хеджування, диверсифікація, розподіл ризику) та внутрішні методи (самострахування, лімітування, забезпечення якості виготовленої продукції, бізнес-планування) зниження ризиків підприємства. Узагальнено, що від прийнятої концепції управління ризиками значною мірою залежить ефективність всього ризик-менеджменту та результативність діяльності економічних суб’єктів.
3
Скрипник, М. І., та О. О. Григоревська. "РИЗИКИ ТА ЗАГРОЗИ ПОДАТКОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЇХ МІНІМІЗАЦІЇ ПІД ВПЛИВОМ COVID-19". Підприємництво та інновації, № 15 (30 грудня 2020): 64–69. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/15.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена узагальненню підходів до виділення ризиків та загроз для податкової безпеки підприємства, а також окресленню шляхів їх мінімізації під впливом Covid-19. У процесі дослідження використовувались методи спостереження, порівняння, аналізу, синтезу, узагальнення. Обґрунтовано, що ризики глобальних епідемій, ризики військових конфліктів, ризик дизфункції системи управління та ризик соціальної нестабільності стали новою загрозою для податкової безпеки. Наведено етапи управління ризиками підприємства, якими є ідентифікація, планування, визначення методів управління ризиками, оцінювання ризику, моніторинг податкових ризиків та аналіз ефективності управління ними. Охарактеризовано методи управління податковим ризиком в умовах Covid-19 (українська практика) та доведено необхідність внесення пропозицій щодо розроблення Фіскальної дорожньої карти відновлення економіки, що має включати такі етапи: 1) пандемічний період; 2) постпандемічний період; 3) стабілізаційний період.
4
Meleshko, Yu. "МЕТОДИ ОЦІНКИ ЯКОСТІ РОБОТИ РЕКОМЕНДАЦІЙНИХ СИСТЕМ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 5, № 51 (30 жовтня 2018): 92–97. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.5.092.
Повний текст джерелаАнотація:
Предметом вивчення у статті є процес оцінки якості роботи рекомендаційних систем. Метою є виявлення найважливіших показників якості роботи рекомендаційних систем та визначення методів їх оцінювання. Завдання: дослідити методи оцінки якості роботи рекомендаційних систем, дослідити показники якості роботи рекомендаційних систем. Отримані такі результати: Розглянуто основні та додаткові показники якості роботи рекомендаційних систем. Проведено дослідження їх важливості з погляду оцінки різних властивостей списку рекомендацій. Визначено напрямки подальших досліджень для розробки методів оцінки якості роботи рекомендаційних систем. Висновки. Основними показниками якості роботи рекомендаційних систем є точність прогнозування оцінок користувача та покриття простору об’єктів і покриття простору користувачів. Додатковими показниками якості роботи рекомендаційних систем є різноманітність, новизна, неочікуваність, робастність, приватність, ризик тощо. Показники різноманітність, новизна, неочікуваність дозволяють оцінити якість структури рекомендацій та ймовірність появи проблеми бульбашки фільтрів. Показники робастність, приватність, ризик дозволяють оцінити інформаційну безпеку рекомендаційної системи та її користувачів. Для кожного окремого веб-ресурсу чи додатку можна скласти свій набір додаткових показників якості роботи рекомендаційної системи, але розглянуті додаткові показники будуть актуальними практично для будь-якого випадку. Також важливими можуть бути наступні показники: впевненість, довіра, адаптивність, масштабованість, пропускна здатність, корисність, тощо. Оскільки не існує загальноприйнятих способів вимірювання та методів оцінки таких показників якості роботи рекомендаційних систем, як різноманітність, новизна, неочікуваність, приватність, ризик, робастність, – науково-практична задача розробки таких методів є актуальною.
5
Vashchenko, V., V. Zlochevsky та V. Skalozubov. "Ризик-орієнтовані підходи оцінки екологічної безпеки об’єктів з радіоактивними відходами". Nuclear and Radiation Safety, № 4(52) (6 грудня 2011): 56–59. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2011.4(52).09.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті запропоновані оригінальні ризик-орієнтовані методи оцінки екологічної безпеки об’єктів з радіоактивними відходами. Як критерії безпеки використані імовірнісні норми з летальних результатів і надійності захисту бар’єрів безпеки. На основі отриманих імовірнісних показників встановлено, що умови екологічної безпеки виконуються по нормативному критерію летальних результатів.
6
Masudi, A. V., D. O. Dziuba, O. T. Chkhaidze та O. A. Loskutov. "Клінічний випадок анестезіологічного забезпечення пацієнтів при реконструктивних операціях з приводу облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок з низькою фракцією викиду лівого шлуночка". EMERGENCY MEDICINE 18, № 2 (19 травня 2022): 90–94. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.18.2.2022.1481.
Повний текст джерелаАнотація:
Низька фракція викиду часто є супутньою патологією при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок у літніх людей, які звертаються за анестезіологічною допомогою, та складним викликом для анестезіолога через підвищений ризик періопераційних ускладнень. Комбінований ризик низької фракції викиду і поганий серцевий резерв можуть призвести до збільшення періопераційної смертності при реконструктивних операціях з приводу облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок. У цій статті проведено аналіз подібного клінічного випадку з порівнянням тактики анестезіологічного менеджменту зі світовою практикою. Розбір клінічного випадку та його аналіз показує, що нейроаксіальні методи та регіональні блокади дають кращі результати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, які перенесли некардіологічні операції, порівняно із загальною анестезією.
7
Komarov, Yu. "Розвиток ризик-орієнтованих підходів для впровадження концепції ремонту за технічним станом обладнання атомних електростанцій". Nuclear and Radiation Safety, № 3(59) (18 вересня 2013): 21–26. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2013.3(59).04.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі розробленого оригінального ризик-орієнтованого підходу представлено концепцію та методи ремонту за технічним станом, реалізація яких дасть змогу скоротити тривалість планово-попереджувальних ремонтів (ППР) енергоблоків, знизити економічні витрати на проведення ППР і найоптимальніше (з точки зору безпеки та ефективності експлуатації АЕС) перерозподілити трудовитрати на плановий ремонт обладнання.
8
Fedulova, Iryna, and Nataliia Skopenko. "RISK APPETITE ASSESSMENT FRAMEWORK." THEORETICAL AND APPLIED ISSUES OF ECONOMICS, no. 40/41 (2020): 35–46. http://dx.doi.org/10.17721/tppe.2020.40.3.
Повний текст джерелаАнотація:
he adoption of any managerial decision within the company happens in the presence of risks. Against this background, it is vital to determine whether the risk is acceptable for achieving the objectives. In the article the essence of risk appetite, risk tolerance and risk capacity is considered. Differences between risk capacity, risk appetite and risk tolerance are defined. Risk appetite reflects the level of losses that the company is willing to accept in order to achieve its strategic objectives. In contrast, risk tolerance is related to the acceptance of the outcomes of specific identified risk events and is defined as readiness for certain risk event. Risk capacity is the maximum level of risk that an organization is able to accept for achieving its business goals, taking into account the current level of resources, its capital structure and access to markets. An important part of identifying the risk appetite for the company is a description of advantages and disadvantages of existing methods of its assessment. Quantitative and qualitative approaches to determining risk appetite are considered. In the first case, the absolute value of possible risk or its relative value is established. In this case, the risk appetite is determined depending on organizational objectives. These objectives may determine the achievement of the planned financial indicators, compliance with financial regulations and other indicators of the company. Qualitative assessment of risk appetite is used when the risk cannot be quantified. In this case, the risk appetite is presented in a descriptive way. It is important to define the risk appetite including all aspects of the enterprise activity in the context of certain strategic goals of its development. Breaching the risk tolerance threshold should serve as a red alert for management. In such a case, it is important to reduce the risk position.
9
Tarashchenko, Yu M., A. E. Kovalenko, M. Yu Bolgov, B. B. Guda, M. V. Ostafiychuk та O. G. Kolluh. "Післяопераційна кровотеча в тиреоїдній хірургії". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 9 (30 вересня 2018): 39–41. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.09.39.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Аналіз факторів ризику, причин виникнення кровотечі під час виконання операцій на щитоподібній залозі (ЩЗ) та розробка методів профілактики хірургічного гемостазу.
Матеріали і методи. Проведено детальний аналіз щодо 89 пацієнтів, оперованих з приводу патології ЩЗ, у яких виникла післяопераційна кровотеча.
Результати. Загальна частота виникнення кровотечі становила 0,49%: у жінок - 0,35%, у чоловіків - 1,21%. Середній вік пацієнтів - (42,3 ± 0,2) року. Частота виникнення кровотечі залежала від обсягу оперативного втручання. Після виконання тиреоїдектомії ризик виникнення кровотечі вищий - 50,56%, або в 1,6 разу, в порівнянні з органозберігаючими операціями - 30,33%.
Висновки. Використання сучасних технологій гемостазу, медикаментозна корекція порушень фібрінолізу дають змогу мінімізувати ризик розвитку післяопераційних ускладнень та скоротити терміни лікування пацієнтів.
10
Жулкевич, І. В., та П. А. Чукур. "ОЦІНКА МІНЕРАЛЬНОЇ ЩІЛЬНОСТІ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ЗА ДАНИМИ РЕНТГЕНІВСЬКОЇ КОМП'ЮТЕРНОЇ ТОМОГРАФІЇ ТА ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКІВ ОСТЕОПОРОТИЧНИХ ПЕРЕЛОМІВ У ХВОРИХ НА ДИФУЗНУ В-ВЕЛИКОКЛІТИННУ ЛІМФОМУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 68–76. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12205.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні відмічається тенденція до підвищення захворюваності на неходжкінські лімфоми (НХЛ), тому дослідження змін мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), пов’язаних із лімфопроліферативними захворюваннями та віддаленими наслідками протипухлинної терапії, є актуальними та необхідними для профілактики остеопоротичних переломів.
Мета – визначити ризик виникнення вторинних остеопоротичних переломів, ризик ураження кісткового мозку і оцінити динаміку змін стану МЩКТ поперекового відділу хребта у хворих з дифузною В-великоклітинною лімфомою (ДВВКЛ) на діагностичному етапі (ДЕ) та після завершення хіміотерапії (ПЗХ).
Матеріал і методи. Проведено визначення мінеральної щільності трабекулярної кісткової тканини поперекових хребців (L1–L5) за допомогою функції ROI у програмі Radiant Dicom Viewer в кістковому вікні у 56 пацієнтів: 26 жінок та 30 чоловіків (середній вік (55,96±2,11) р.). Статистичний аналіз проведено за робастним критерієм Левена – Брауна – Форсайта.
Результати. При гендерному порівнянні на ДЕ згідно опитувальників FRAX та QFracture визначався більший ризик остеопоротичного перелому в жінок за всіма показниками: FRAX – основний остеопоротичний ризик 43,21 % і ризик перелому стегнової кістки 59,35 %; QFracture – ризик перелому стегна, зап’ястя, плеча або хребта 59,86 % та ризик перелому стегна 60,12 %. Зниження стану МЩКТ спостерігалося як на ДЕ, так і ПЗХ, у чоловіків та жінок. У чоловіків найбільше достовірне зниження МЩКТ на 19,59 % спостерігалося у L4, у жінок – у L3 на 13,11 %, p<0,05.
Висновки. В усіх обстежених хворих на ДВВКЛ за результатами опитувальників FRAX та QFracture визначався підвищений ризик остеопоротичних переломів на ДЕ. Стан МЩКТ поперекових хребців на серіях КТ у хворих з ДВВКЛ на ДЕ у жінок був достовірно нижчий, ніж у чоловіків. ПЗХ спостерігалося зниження МЩКТ як у чоловіків, так і в жінок, достовірної різниці між групами хворих не встановлено.
11
Denefil, O. V., O. A. Terenda, M. P. Protsyk та N. O. Terenda. "ІНДИВІДУАЛЬНЕ СПРИЙНЯТТЯ ЧАСУ – РАННЯ ПРОГНОСТИЧНА ОЗНАКА РОЗВИТКУ ЗАХВОРЮВАНЬ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (25 березня 2020): 56–60. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.1.11208.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: виявити ризик розвитку захворювань в осіб молодого віку за показником індивідуального сприйняття часу.
Матеріали і методи. Проведено анкетування 200 осіб жіночої та чоловічої статей віком від 18 до 22 років (по 100 осіб у кожній групі) для виявлення факторів ризику та визначення показника індивідуального сприйняття часу (τ) за методом Б. Й. Цуканова. В анкеті згруповано питання щодо факторів ризику патології серцево-судинної системи, сечовидільної системи, шлунково-кишкового тракту.
Результати. У осіб чоловічої статі із τ=0,7–0,8 є більший ризик захворіти на хвороби шлунково-кишкового тракту, оскільки вони частіше і в більшій кількості вживають алкоголь, частіше мають надлишкову масу тіла та піддаються стресовим впливам. Ймовірно більший ризик розвитку артеріальної гіпертензії при τ=0,8–0,86 існує в осіб жіночої статі. У осіб чоловічої статі з τ=0,86–0,94 більший ризик розвитку ниркової патології порівняно із особами жіночої статі, тому що вони зазнають частішого переохолодження та вживають більше води, тим самим збільшуючи навантаження на нирки. Більша схильність до гіподинамії, переважання тютюнокуріння, споживання надлишку солоної їжі та достовірно обтяжений спадковий анамнез щодо серцево-судинної патології при τ=0,94–1,00 у осіб чоловічої статі свідчить про високий ризик розвитку в них у майбутньому патології серцево-судинної системи (ішемічної хвороби серця та цереброваскулярних захворювань).
Висновки. Отримані результати вказують на наявність зв’язку певних факторів ризику розвитку захворювань з τ-типом респондентів. Визначення у подальшому в пацієнтів τ-типу дозволить спрогнозувати ризик розвитку певної патології та запропонувати їм комплекс індивідуальних профілактичних заходів.
12
Andrushkiv, І. P., та B. M. Mushynskyi. "РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ У БАНКУ ЗА РЕКОМЕНДАЦІЯМИ БАЗЕЛЬСЬКОГО КОМІТЕТУ З ПИТАНЬ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 7 (24 вересня 2015): 168–73. http://dx.doi.org/10.15421/40250726.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто принципи побудови системи ризик-менеджменту в банку, вимоги щодо нормативного регулювання та показників адекватності. Висвітлено основні принципи банківського регулювання згідно з рекомендаціями Базельського комітету з банківського нагляду. Проаналізовано потребу побудови якісного напрямку управління ризиками в банку. Досліджено методи оцінювання ризиків та елементи управління, які дають змогу кількісно оцінити схильність до ризику (профіль ризику) конкретного банку. Визначено основні типи ризиків, з якими працює кожен банк та які потрібно визначити та оцінити. Ідентифіковано елементи управління ризиками в організації та їхні шляхи вдосконалення.Зроблено висновок про те, що в період посилення економічних проблем, спаду економіки загалом – питання якісного ризику менеджменту постає особливо гостро. У такі періоди активи банку переважно втрачають якість, і це показує ефективна система ризик-менеджменту чи навпаки.
13
Харченко, Наталя. "Особливості підлітків, що мають ризик наркотизації". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T3 (2019): 314–23. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-314-323.
Повний текст джерелаАнотація:
Конcтановано, що у науковій переодиці представлені чинники, що обумовлюють генезу наркотичної залежноcті; індивідуально – типологічні оcобливоcті наркозалежних; визначено риcи оcобиcтоcті наркозалежного, перелічено підходи до причин формування пcихічної, зокрема наркотичної залежноcті. Зазначено що існує обмежений психодиагностичний інструментарій, що дозволяє визначити ризик наркотизації у підлітків. Мета дослідження - емпірично дослідити вираженість чинників ризику, що приводять до наркотичної залежності у підлітків за допомогою експрес-діагностики. Методи дослідження: теоретичний аналіз наукових першоджерел, психодіагностичний метод, що включав експресс-методику раннього виявлення схильності до наркоманії ("Кассандра"), проективні методики "Мій життєвий шлях" і "Графічний тест Коттла", методи математичної статистики. Результати. В пілотажному дослідженні виділена група ризику або група уваги, до якої увійшли підлітки з середньо-високим і високим рівнем за шкалами «Особистісні передумови», «Психосоціальні передумови» та «Ставлення до наркотиків». Показано, що ці підлітки допускають можливість епізодичного споживання наркотичних засобів, вони часто стикаються з фактами вживання в соціальному оточенні, деякі констатують наявність проблем у взаємовідносинах в сім'ї. За шкалою «Біогенетичні передумови» у більшості досліджуваних не встановлено обтяжуючого анамнезу. За шкалою "Ризик нервово - психічного зриву" у підлітків групи ризику встановлено середній рівень задоволеності собою та життєвою ситуацією, що в несприятливих умовах може статі причиною неадекватного емоційного реагування. У більшості зафіксовано песимістичне реагування на емоційно - значущі події. У підлітків групи ризику представлений частковий образ подій у впорядкованій поcлідовноcті від минулого до майбутнього з ознаками нереаліcтичного/ілюзорного оптиміcтичного погляду на майбутнє життя та представлена зв’язаність часових зон («без минулого немає майбутнього»). Заключення. Аналіз результатів продемонстрував наявність у підлітків групи ризику часткового позитивного образу життєвого шляху і зв’язаність часових перспектив, на фоне високого рівня за шкалами «Особистісні передумови», «Психосоціальні передумови» та «Ставлення до наркотиків», що свідчить про усвідомлену готовність до вживання наркотичних речовин.
14
Лазарєва, О., та Ю. Шевчук. "Фактори ризику падінь у розробленні стратегій втручань ерготерапевта для осіб похилого та старечого віку". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (20 грудня 2021): 127–32. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.127-132.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Ерготерапевти посідають одне з найважливіших місць у проведенні оцінювання ризику падінь та розробленні програм втручань для осіб, які мають підвищений ризик падіння, вже перенесли чи мають страх падінь. Визначення факторів падіння, їх комплексне урахування в програмах втручань та своєчасне інформування пацієнтів суттєво зменшать ризики і страх падінь. Мета. Проаналізувати досвід зарубіжних та вітчизняних авторів щодо характеристики факторів падінь та їх класифікації. Методи. Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури. Результати. У роботі висвітлено фактори ризику падінь осіб похилого та старечого віку, підкреслено необхідність їх комплексного врахування в розробленні програм втручань. Аналіз факторів, що провокують падіння, важливий з точки зору розуміння природи падінь та розроблення програм втручань. Планується розроблення комплексної програми й ерготерапії для осіб похилого та старечого віку, які мають підвищений ризик падінь.
Ключові слова: ерготерапія, падіння, особи похилого та старечого віку, втручання.
15
Shtyrkhun, Khrystyna. "НАУКОВО-КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ КЛАСИФІКАЦІЇ РИЗИКІВ ТА УПРАВЛІННЯ НИМИ НА РИНКУ ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 3(15), № 3(15) (2018): 71–82. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-3(15)-71-82.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано поняття «ризик» та визначено сутність ризику на ринку органічної продукції, який запропоновано розглядати як ймовірність настання непередбачених обставин зовнішнього або внутрішнього характеру, які можуть виникнути на всіх етапах життєвого циклу продукції, а саме виробництво, переробка, зберігання, транспортування, реалізація і пов’язані з можливістю заподіяння шкоди та збитку суб’єктам ринку органічної продукції. Ідентифіковано та класифіковано ризики, з якими можуть зіткнутись суб’єкти ринку органічної продукції. Запропоновано методи управління окресленими ризиками.
16
Pangovski, Ivan. "Евалуација на влијанието на алкохолизмот како социомедицински фактор врз појавата на мозочните крвавења". Archives of Public Health 11, № 1 (6 квітня 2019): 31–36. http://dx.doi.org/10.3889/aph.2019.2844.
Повний текст джерелаАнотація:
Цел на трудот: Да се утврди влијанието на консумирањето алкохол во појавата и лекувањето на хипертензивните мозочни крвавења и штетните последици врз морбидитетот и морталитетот на пациентите. Материјал и методи: Беше изведена ретроспективна студија кај 61 пациент на ЈЗУ Универзитетска клиника за неврохирургија од 2011 до 2016 год. со различни манифестации на мозочни крвавења. Пациентите беа поделени во 2 групи: со и без нагласени ризик-фактори.Во групата со нагласени ризик-фактори се утврди дека 15 испитаници консумирале алкохол.Беа испитувани следниве варијабли: пол, возраст, волумен на крвавењето, компресија, исход на лекувањето и функционална мобилност. Резултати: Резултатите укажуваат дека алкохолизмот значително влијае на појавата на мозочните крвавења, особено кај болните што консумираат повеќе од 200 ml алкохол дневно. Најверојатна причина е оштетувањето на црниот дроб и нарушувањето на хемостазата. Заклучок: Алкохолизмот како социомедицински фактор има сигнификантна улога во појавата на мозочните крвавења
17
Kostiukevych, O. M., O. Y. Mishcheniuk та L. K. Benkovska. "Особливості впливу анемій на перебіг гострого коронарного синдрому". Клінічна та профілактична медицина 2, № 5-6 (25 жовтня 2018): 71–77. http://dx.doi.org/10.31612/2616-4868.2-5.2018.08.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета – визначити внесок анемій у перебіг гострого коронарного синдрому (ГКС) і розвиток його ускладнень.
Матеріал і методи. Проаналізовано загальноклінічні та лабораторно-гематологічні показники 59 пацієнтів із гострим коронарним синдромом (ГКС), які лікувались у Державній науковій установі “Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини” Державного управління справами (ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС) 2016-2017 роками. Методи: загальноклінічні, лабораторні, статистичні.
Результати. У 9 хворих (20,93%) без анемічного синдрому (АС) на момент госпіталізації виникала нозокоміальна анемія. У 7 із них (77,78%) причиною їх під час перебування в стаціонарі були геморагічні ускладнення, в 2 випадках (22,22%) причину не визначено. Предиктором розвитку АС із добрим рівнем ефективності (р=0,003) під час госпіталізації був вік пацієнта понад 75 років – у таких хворих ризик виникнення анемії зростав у 3,80 раза (95% ДІ 1,57-19,18). У пацієнтів із ГКС і наявністю гіпохромної та нормохромної анемії (50,00% і 100% відповідно) частіше, ніж у хворих без неї (14,28% проти 17,54%), траплялися геморагічні події (5 із 10 проти 7 із 49, р=0,022 і 2 із 2 проти 10 із 57, р=0,038). За наявності на момент виникнення ГКС у хворих гіпохромної анемії ризик розвиту геморагічних подій на терапії становив 3,19 (95% ДІ 1,35-11,36). Визначено превалювання частоти ретромбозів у хворих на ГКС з анемією над такою в пацієнтів без неї: 7 із 16 (43,75%) проти 3 із 43 (6,97%) осіб (р=0,002). Ризик виникнення повторного тромботичного епізоду в хворих з анемією, які перенесли ГКС, був у 3,81 раза (95% ДІ 1,86-7,80) більшим, ніж в осіб без неї.
Висновки. У хворих на ГКС вік понад 75 років є предиктором розвитку АС. Гіпохромна та нормохромна анемія за ГКС збільшують частоту геморагічних подій. Анемія в пацієнтів із ГКС є фактором розвитку повторного тромботичного епізоду.
18
Isjanovski, Viktor, та Igor Isjanovski. "Преваленција на метаболички синдром кај пациенти со шизофренија во Центарот за ментално здравје "Пролет", Психијатриска болница – Скопје". Archives of Public Health 11, № 1 (6 квітня 2019): 95–103. http://dx.doi.org/10.3889/aph.2019.2861.
Повний текст джерелаАнотація:
Шизофренијата е поврзана со зголемен ризик од кардио-метаболички морбидитет и морталитет. Метаболичкот синдром (МС) e релевантен предиктор за морбидитет и морталитет на кардиоваскуларните заболувања, исто така, се покажа дека е поприсутен кај пациенти со шизофренија. Цел на ова истражување беше да ја утврдиме преваленцијата на МС во примерок од пациенти со шизофренија во Центарот за ментално здравје - "Пролет", Психијатриска болница - Скопје и потенцијалните ризик фактори поврзани со него. Материјали и методи: примерокот се состои од 50 пациенти со шизофренија. Кај сите пациенти е земена венска крв за да се одреди нивото на холестерол HDL, триглицериди и гликоза, измерена е телесна тежина, телесна висина и обемот на половината. МС е дефиниран според критериумите за Национална програма за холестеролска програма за возрасни третман - панели III (NCEP ATP III). Резултати: Преваленцијата на МС кај пациенти со шизофренија изнесуваше 46,0%. Се покажа дека зголемувањето на индексот на телесна маса (BMI) е значително поврзано со преваленцијата на МС. Заклучок: Оваа студија покажала висока преваленција на МС кај пациенти со шизофренија и дека BMI може да биде фактор на ризик во развојот на МС. Оваа информација е клинички релевантна бидејќи BMI рутински се мери во психијатриска пракса и може да се користи за следење на развојот на МС кај пациентите со шизофренија.
19
Polishchuk, I. P. "ПРОФІЛАКТИКА ПОСТОВАРІОЕКТОМІЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ У ЖІНОК ІЗ МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (19 листопада 2018): 69–71. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.2.9180.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – довести доцільність терапії постоваріоектомічного синдрому в даної категорії хворих сумішшю омега-3 поліненасичених жирних кислот та протодіосцином.
Матеріали та методи. Під спостереженням перебували жінки з метаболічним синдромом при проведенні планової гістерооваріоектомії та протягом 3 місяців запропонованої терапії. В дослідженні використовували такі методи: клінічні, біохімічні, гемостазіологічні та статистичні.
Результати дослідження та їх обговорення. В результаті дослідження доведено, що в жінок із метаболічним синдромом після гістерооваріектомії основні синдроми гіперкоаагуляції і дисліпідемії, котрі призводять до атерогенних катастроф, достовірно ефективно корегуються призначенням суміші омега-3 поліненасичених жирних кислот та протодіосцином.
Висновки. Проведення гістерооваріектомії суттєво підвищує ризик розвитку критичних серцево-судинних ускладнень у жінок із метаболічним синдром. Дані проведеного дослідження свідчать, що препарати з сумішшю омега-3 поліненасичених жирних кислот та протодіосцину слід використовувати з метою попередження менопаузальних ускладнень.
20
Pidvysotskyi, Yan. "ПРОБЛЕМИ ОЦІНКИ КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ СТРУКТУРОВАНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (4 квітня 2019): 62–69. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0105.
Повний текст джерелаАнотація:
Підходи до оцінки ризиків структурованих фінансових інструментів, а саме цінних паперів, забезпечених активами, у сучасній фінансовій інженерії є недостатньо систематизованими. Причинами цього можуть стати розмаїття ризиків, які банк бажає уникнути, передавши в управління іншим сторонам; неналежна увага до селекції позичальників; відсутність консолідації з питань формування єдиної методики оцінки типових ризиків.
Автор подає для аналізу три головні види ризиків, з якими стикається банк у процесі здійснення сек’юритизації: ризик дострокового повернення кредиту, ризик зміни процентної ставки та ризик дефолту контрагента. У основі оцінок лежать фактори часу та події, які за певних умов можуть критично впливати на грошові потоки фінансових установ.
Ризики дострокового повернення пов’язані з розрахунком усереднених значень часу до настання виплат за кредитами, однак уніфікована методика оцінки у банківській практиці наразі відсутня. Оцінка ступеню ризику супроводжується обрахунком процентного приросту до базової ціни з незмінною доходністю. Приріст відображає ризик зміни процентної ставки протягом певного часу.
Особливу увагу у статті автор приділив аналізу методів оцінки дефолту контрагента структурованого інструменту. Встановлено, що методика Е. Альтмана за різних умов економічного середовища може давати суперечливі результати. Тому в останні роки оптимальними моделями оцінки ризику дефолту можна вважати моделі нечітко-нейронних мереж. Взята за основу методика О.А. Недосєкіна показує ступінь ризику банкрутства позичальника, спираючись на методи експертних оцінок. З одного боку, модель нечітко-нейронних мереж може давати наближені до істини результати, з іншого – на точність результату може впливати асиметрія інформації, на основі якої будує оцінку певний експерт. В такому ключі ця модель потребує подальших вдосконалень, які пропонують сучасні японські вчені на основі критерію Мамдані.
Таким чином, проблематика оцінки кредитних ризиків структурованих інструментів залишається актуальною у сучасних наукових колах та потребує вироблення спільних ідей уніфікації методик, які пропонуються сучасною наукою.
21
Kovalova, A. "ВИРОБНИЧИЙ РИЗИК ВІД ПОСТІЙНОГО ШУМОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ ДЛЯ РОБІТНИКІВ ВІДКРИТОГО ПОВІТРЯ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 4, № 66 (1 грудня 2021): 90–93. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2021.4.090.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлене дослідження стосується визначення безпеки працюючих на відкритому повітрі при ремонті та реконструкції автомобільних шляхопроводів та будівельних робіт поблизу автомагістралей в умовах постійного шумового навантаження. На підставі аналізу вітчизняних та нормативних досліджень було визначено методологію досліджень виробничого ризику в залежності від вікової категорії працюючих та їх професійного стажу. Предметом дослідження є вплив постійного шумового забруднення на безпеку працюючих відкритого повітря для умов м. Києва. Мета роботи - визначення комплексного виробничого ризику від постійного шумового забруднення для безпеки працівників відкритого повітря. При визначенні сукупного значення виробничого ризику, розглядалися окремо значення ризику захворювання серцево-судинної системи, ризику захворювання нервової системи та ризик захворювання органів слуху. Завдання роботи - на підставі натурних вимірів по обраних автомобільних шляхопроводах та великих перехрестях в залежності від кількості полос руху в м. Києві, здійснено аналіз рівнів постійного шумового навантаження на території виробничих майданчиків працюючих. Встановлено межі шумового навантаження, що у більшості середньозважених та у максимальних значеннях вимірів перевищують нормативний рівень відкритого виробничого майданчика (80дБА). Методи досліджень: натурні виміри здійснювалися прибором «Асистент», методи розрахунку здійснювалися на основі методик діючих міжнародних стандартів та нормативних документів. Наукова новизна полягає в оцінці величин виробничого ризику для умов м. Києва для працюючих на відкритому повітрі від постійного шумового навантаження на протязі 8-годинного робочого дня в залежності від вікових показників та професійного стажу. Отримані результати щодо оцінки ризику сукупного рівня захворювань в залежності від рівнів шуму на автомобільних шляхопроводах м. Києва, свідчать про середній (помірний рівень) для різних вікових груп працюючих. Що стосується значення сукупного агрегованого ризику у випадку максимальних рівнів шумового забруднення, то розрахунки показали, що у випадку працюючих за віком більше 50 років ризик кваліфікується, як високий. Висновки досліджень свідчать, що отримані результати середньозважених і максимальних рівнів шумового забруднення для безпеки працюючих на відкритому повітрі потребують заходів по зниженню шумового навантаження, які слід розробляти з врахуванням середньострокової та короткострокової перспективи (1-3 роки), а також щорічний перегляд значень виробничого ризику.
22
Isjanovski, Igor, та Viktor Isjanovski. "Анализа на мајчинските и акушерските фактори за ризик за прематурна ретинопатија кај прематуруси чија тежина е над 1500г и гестациска возраст над 30 недели". Archives of Public Health 10, № 2 (12 листопада 2018): 64–70. http://dx.doi.org/10.3889/aph.2018.2245.
Повний текст джерелаАнотація:
Прематурната ретинопатија (РОП) е главна причина за слепило кај предвремено родените бебиња. Инциденцата на РОП се зголемува во земјите во развој и се должи на зголемување на преживување на предвремено родените деца. Прематурната ретинопaтија (РОП) е сериозна компликација кај предвремено родени деца која може да доведе до слепило, освен ако се дијагностицира и се третира рано. Цел на оваа студија е да се проучат мајчините и акушерските фактори на ризик за РОП. Материјал и методи: Истражувањето преставува аналитичка “Case control” студија во периодот 2015-2016г. Во студијата се вклучени 163 предвреме родени деца кои не ги исполнуваат критериумите на Американската академија за офталмологија (ААО), со родилна тежина се над 1500 г и гестациска старост над 30 недела. Мајките се поделени во две групи во однос на новородените со РОП и без. За оставрување на целите се користеше дводелен анкетен прашалник, првиот дел од прашалникот се однесува на прашања за мајката. Резултати: ИВФ (ин витро фертилизациа) ја зголемува веројатноста за РОП повеќе од два пати OR=2.1256 (1.1133-4.0585). Како независни фактори мултипната бременост ја зголемува веројатноста за РОП за два и пол пати. Прееклампсијата делува протективно, ја намалува веројатноста за настанување на РОП. Начинот на породување, возраста на мајката, број на бремености, број на раѓања, консумирање на алкохол, пушење, наркотици не претставувaат ризик фактори. Треба да се обрне големо внимание на дефинирањето на ризик факторите, нивната комплексност, развојот и прогресијата на прематурната ретинопатија и нејзината превенција кои се само еден дел од прашањата со кој се соочуваат офталмолозите и неонатолозитe во текот на својата работа. Во студијата се потврдија истите ризик факори кои се регистрираат на кај прематурусите според ААО (родилна тежина под 1500 г и под 30-та гестациска недела). Заклучок: протоколите за скрининг на РОП да се модифицираат, покрај инклузионите критериуми на ААО да се вклучат и прематуруси според препораката на неонатолозите за зголемен ризик за развој на прематурна ретинопатија, а се со родилна тежина над 1500 г и над 30-та гестациска недела.
23
Khmil, S. V., O. Yu Mayorova, L. M. Malanchuk, М. S. Khmil, A. S. Khmil-Dosvald та I. V. Dudchuk. "ФРАГМЕНТАЦІЯ ДНК СПЕРМАТОЗОЇДІВ: ПРИЧИНИ, МЕХАНІЗМ, ВПЛИВ НА НАСТАННЯ ТА ВИНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (4 березня 2021): 173–78. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.2.11859.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – вивчити причини фрагментації ДНК сперматозоїдів, встановити взаємозв’язок між порушенням ДНК та якістю еякуляту, а також вивчити вплив фрагментації ДНК сперматозоїдів на настання та виношування вагітності.
Матеріали та методи. У дослідженні використано бібліосемантичний та аналітичний методи.
Результати дослідження та їх обговорення. Під час виконання дослідження було проаналізовано 46 джерел сучасної зарубіжної літератури щодо фрагментації ДНК сперматозоїдів та її впливу на настання і виношування вагітності.
Висновки. Аналіз літературних даних показав, що рівень фрагментації ДНК сперматозоїдів у межах 15–30 % є статистично значущим щодо зменшення позитивних результатів вагітності для in vivo, ВМІ, а також щодо підвищення ризику ранніх спонтанних викиднів. Якщо рівень фрагментації ДНК сперматозоїдів партнера >30 %, найефективнішим методом допоміжних репродуктивних технологій буде IVF або ICSI. Проте потрібно пам’ятати про ризик виникнення вад розвитку у плода, пов’язаних із цими процедурами допоміжної репродукції. Визначення рівня фрагментації ДНК можна використовувати як корисний аналіз у прогнозуванні викиднів, спричинених чоловічим фактором.
24
Мосякова, І. Ю. "РОБОТА ІЗ ПЕДАГОГАМИ БАГАТОПРОФІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ЩОДО СТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙ: ЗАПОБІГАННЯ РИЗИКІВ В ОСВІТНЬОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 176–80. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-28.
Повний текст джерелаАнотація:
Керівники багатопрофільних закладів позашкільної освіти працюють над підвищенням рівня педагогів щодо створення інноваційного культурно- освітнього простору. У роботі аналізується становлення нового напряму освітнього менеджменту – ризик-менеджменту, наведено характеристики поняття «ризик», що неоднозначно сприймається у науці – і як дія, і як діяльність. У статті вказано на те, що у тому разі, якщо інновації у позашкільній освіті будуть мати великий вплив на вихованців закладів, за якість наданих освітніх послуг відповідальність несе педагогічний колектив на чолі із керівником. Автор наголошує на тому, що у відкритому світі позашкільна педагогіка збагачується новими цифровими технологіями, чим покращує виховне середовище, наповнюючи його новими принципами, формами, змістом та методами роботи. У статті доведено, що розповсюдження інновацій у позашкільних закладах освіти залежить від того, що відчувають, що роблять і про що мріють творчі педагоги. Розглянуто, як сприйняття педагогами інновацій може вплинути на їх участь у творенні інноваційного культурно-освітнього простору у багатопрофільних закладах позашкільної освіти. Наведено основні показники готовності педагогів до змін, яка включає когнітивну, психолого- педагогічну, організаційно-функціональну складові частини, а саме: знання концептуальних положень циклу інновацій, володіння знаннями про методи творення інновацій, знання основних положень педагогіки творчості, креативне мислення; обізнаність педагогів про важливість творення інновацій у закладах позашкільної освіти і супровід ризиків інноваційної діяльності, мотивація до творення інновацій, схильність до провадження змін із врахуванням законодавчих положень, толерантність до невизначеності; здатність застосовувати методи створення інновацій і враховувати ризики, що можуть з’являтися у закладах позашкільної освіти, здатність проводити аналіз інновацій у сфері позашкільної освіти, здатність планувати впровадження інновацій та проводити моніторинг оцінки впливу інновацій на процес надання освітніх послуг. Доведено, що у закладах позашкільної освіти має бути організовано цілеспрямовану підтримку ініціативних педагогів, повинні проводитися дискусії, тренінги з питань апробації новітнього педагогічного досвіду відповідно до кожного з наявних профілів.
25
Abrahamovych, Ulyana, Orest Abrahamovych, Roman Dutka, Marta Farmaha та Solomiia Guta. "ЧИННИКИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА СМЕРТНІСТЬ ХВОРИХ НА СИСТЕМНИЙ ЧЕРВОНИЙ ВОВЧАК (ПРОСПЕКТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)". International Academy Journal Web of Scholar, № 6(48) (30 червня 2020): 17–24. http://dx.doi.org/10.31435/rsglobal_wos/30062020/7127.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Системний червоний вовчак супроводжується ураженням життєво важливих органів та систем і суттєво знижує тривалість життя хворих. Були спроби виокремити основні чинники, які погіршують прогноз хворих та збільшують ризик смерті, однак отримана інформація часто була фрагментарною, результатом аналізу лише поодиноких чинників, а деколи суперечливою.Мета дослідження. Виявити чинники, які впливають на смертність хворих на системний червоний вовчак.Матеріали й методи дослідження. У рандомізований спосіб із попередньою стратифікацією за наявністю системного червоного вовчака у проспективне дослідження залучено 294 хворих. Дослідження проводили у два етапи: перший етап, який складався з трьох послідовних кроків, де на першому кроці ми аналізували інформацію з паспорта хворих, на другому – наявність критеріїв ACR, а на третьому – наявність патогенетично асоційованих із СЧВ уражень органів, присвячений аналізу тих виокремлених на кожному кроці чинників, які впливають на виживання хворих на СЧВ; другий етап присвячений виявленню констеляцій ознак, які найбільш вагомо впливають на ризик смерті.Результати дослідження. Чинниками, що збільшують смертність хворих на СЧВ, є чоловіча стать, вік (молодші за 42,5 років), протеїн- та циліндрурія, судоми, лімфопенія, вовчаковий антикоагулянт, також наявність міокардиту, пневмоніту, автоімунного гепатиту, асептичного некрозу кісток та хронічного карієсу, проте найбільш вагомим є поєднання чоловічої статі, збільшеної маси тіла понад 92,5 кг та автоімунного гепатиту.
26
Андрейчин, Ю. М., І. В. Хоружий та Ю. Б. Пасічник. "ПОСТТРАВМАТИЧНІ ПЕРФОРАЦІЇ БАРАБАННОЇ ПЕРЕТИНКИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 191–93. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12820.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Посттравматичні перфорації барабанної перетинки вже впродовж тривалого часу займають перші позиції в рейтингу найчастіших травм ЛОР-органів. Особливо це актуально в дитячому віці. Закриття перфорації з відновленням цілісності барабанної перетинки вимагає вдосконалення [Гилифанов Е. А., Павлуш Д. Г.]. Мета – покращити ефективність лікування хворих з посттравматичними перфораціями барабанної перетинки шляхом використання ліофілізованого ксенодермотрансплантата для закриття дефекту. Матеріал і методи. Проведено дослідження 26 пацієнтів з посттравматичними перфораціями барабанної перетинки. З них чоловіків було 14, жінок – 11, у віці від 16 до 47 років. Тривалість захворювання коливалась від 1 до 5 днів. Результати. Запропонований метод закриття посттравматичної перфорації барабанної перетинки розміром до 10 мм із застосуванням ліофілізованого ксенодермотрансплантата товщиною 0,3–0,5 мм створював фізіологічні умови у середньому вусі для успішної регенерації барабанної перетинки, виключав ризик розвитку дифузного зовнішнього отиту, так як не потребував створення додаткового тиску в зовнішньому слуховому ході. Це сприяло покращенню загального стану та слуху у пацієнтів. Висновки. 1. Методика мірингопластики із застосуванням ліофілізованого ксенодермотрансплантата виключає ризик розвитку дифузного зовнішнього отиту, оскільки не потребує створення додаткового тиску на шкіру зовнішнього слухового ходу. 2. Закриття дефекту барабанної перетинки до 5 діб від травми шляхом використання ліофілізованого ксенодермотрансплантата забезпечує відновлення цілісності барабанної перетинки.
27
Chooklin, S. M., S. S. Chuklin, G. V. Shershen та P. M. Popyk. "Особливості харчової підтримки у хворих на гострий панкреатит (огляд літератури)". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (17 жовтня 2018): 100–112. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.3.9446.
Повний текст джерелаАнотація:
Харчування є істотною частиною у лікування хворих на гострий панкреатит. Очевидно, у легких та середньої тяжкості випадках нема необхідності застосовувати штучні методи харчування, навпаки, рекомендовано розпочати пероральне приймання їжі. Проте вид харчування і терміни його початку ще обговорюються. Якщо ж стан пацієнта тяжкий, доцільно розпочати ентеральне харчування, яке зменшує ризик приєднання інфекції, тривалість перебування в стаціонарі, смертність. Парентеральне харчування призначають лише, якщо ентеральне неможливе. Однак залишаються дискусійними, який вид харчування застосовувати краще, ефективніший шлях, а також правильний алгоритм дій при цьому. Огляд літератури присвячений розгляду усіх цих питань. Підсумовуючи, можна стверджувати про необхідність проведення більшої кількості досліджень із питання харчування у пацієнтів із гострим панкреатитом.
28
Диса, Олена. "ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СПРИЙМАННЯ ІННОВАЦІЙ ПРАЦІВНИКАМИ ОРГАНІЗАЦІЙ". Психологія: реальність і перспективи, № 15 (2 січня 2021): 50–58. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i15.184.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі формування готовності особистості до інноіваційної діяльності у сфері професійної діяльності, особливостям сприймання змін працівниками організацій. Аналіз наукової літератури щодо поглядів на інновації та інноваційну діяльність особистості дозволив переконатися, що нововведення в організаціях можуть викликати різні реакції працівників: від активного сприймання інновацій до стійкого опору змінам. Теоретичний аналіз проблеми сприймання інновацій особистістю у професійній діяльності дозволив вивчити і дослідити психологічні чинники, які детермінують позитивне сприймання інновацій працівниками організацій та визначити психологічні особливості, які сприяють виникненню опору змінам. Для перевірки гіпотези дослідження було застосовано методи анкетування, бесіди, аналізу результатів діяльності, психодіагностики, математико- статистичні методи. За результатами дослідження виявлено психологічні чинники, які мають статистично значущі розбіжності та сприяють позитивному реагуванню на зміни працівників організацій: креативність, ризик заради успіху, орієнтація на майбутнє, винахідливість, сміливість, підприємливість. Впровадження нововведень в організаціях завжди пов'язано з певними труднощами. Інновація – це не тільки нововведення але й здатність до нового мислення, до переосмислення існуючих теорій, сталих істин, правил та норм поведінки. Тому ці процеси передбачають необхідність залучення найбільш кваліфікованих кадрів, які мають певні психологічні особливості щодо позитивного сприймання та впровадження інноваційних змін.
29
Атаман, Юрій, Ірина Бріжата, Олександр Атаман та Ірина Симоненко. "Особливості гемодинаміки представників ациклічних видів легкої атлетики з прегіпертензією в різні періоди річного макроциклу". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (2 лютого 2022): 84–88. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.3.84-88.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Актуальність дослідження зумовлена невирішеністю питання вчасного виявлення та корекції вегетативної дисфункції у спортсменів-професіоналів, особливо у тих, у яких наявні передпатологічні стани. Вивчення прихованих змін гемодинаміки разом із вчасним виявленням дизавтономних проявів у спортсменів з прегіпертензією (ПГ), особливо у тих, хто займається переважно силовими вправами, є перспективним напрямом покращення здоров’я та успішності. Мета. Вивчення гемодинамічного профілю представників ациклічних видів легкої атлетики з офісною ПГ у різні періоди річного макроциклу. Методи. Аналіз науково-методичної літератури, анкетування за Вейном; контроль артеріального тиску; методи математичної статистики. Результати. Встановлено, що для спортсменів з ПГ найбільш несприятливим виявився змагальний період, в якому були найбільш поширеними та вираженими симптоми вегетативної дисфункції, значно переважали середні значення артеріального тиску, поширеність та ймовірність розвитку замаскованої артеріальної гіпертензії. Змагальний період річного макроциклу у представників ациклічних видів легкої атлетики з прегіпертензією супроводжується зростанням значень артеріального тиску, при цьому відносний ризик прихованої артеріальної гіпертензії в позатренувальний час зростає за наявності інших проявів вегетативної дисфункції. Зміни не є стійкими, проте їх вчасне виявлення та корекція можуть сприяти покращенню якості життя спортсменів та їх успішності.
Ключові слова: артеріальний тиск, автономна дисфункція, змагальний період річного макроциклу.
30
Korobko, L. R., O. V. Markovych та B. Z. Chyzhyshyn. "КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРІОПЕРАЦІЙНОГО ТА ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРІОДІВ НА ТЛІ COVID-19". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (27 листопада 2020): 59–62. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11305.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. У ході проведення ретроспективного аналізу встановлено, що ступінь тяжкості післяопераційних ускладнень, зокрема легеневих, й імовірний ризик смертності прямопропорційно залежить від тяжкості Covid-19, супутньої патології та вікової категорії пацієнтів.
Мета дослідження – провести аналіз клінічних особливостей перебігу періопераційного та післяопераційного періодів на тлі Covid-19.
Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано 37 історій захворювань пацієнтів Рівненщини, яких ургентно прооперували в умовах пандемії. Зокрема, 17 із них були інфіковані SARS-CoV-2 (перша контрольна група) та 20 – неінфікованих (друга контрольна група).
Результати. Етіологічними чинниками ургентних оперативних втручань були: гострий живіт, інфаркт міокарда, нейротравми та травми нижньої кінцівки. Частка супутньої патології у досліджуваних становила 64,9 %, з перевагою у першій контрольній групі, як правило, це – серцево-судинні захворювання та цукровий діабет. При визначенні ступеня операційного ризику встановлено переважання частки «значного ризику», «високого ризику» і « надто високого ризику» – 70,6 % у пацієнтів першої контрольної групи над часткою (45 %) у другій контрольній групі. Частота післяопераційних ускладнень становила 35,1 % , зокрема у пацієнтів на тлі Covid-19 переважали порушення дихальної системи. Смертність складала 10,8 % і була у першій контрольній групі з тяжкою стадією Covid-19.
Висновки. Перебіг післяопераційного періоду, частота ускладнень, ризик летальності є вищими у хворих, інфікованих Covid-19, і залежать від віку, супутньої патології та стадії тяжкості ГРВІ-CoV-2.
31
Grygorenko, V. М., М. V. Vikarchuk, R. О. Danylets, Yu М. Bondarenko та V. О. Rudakov. "ПАТОМОРФОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ПРОГНОЗУ РЕЦИДИВУ МІСЦЕВО–ПОШИРЕНОГО РАКУ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ ПІСЛЯ РАДИКАЛЬНОЇ ПРОСТАТЕКТОМІЇ". Klinicheskaia khirurgiia, № 12 (20 грудня 2017): 33. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.12.33.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Проаналізувати патоморфологічні фактори прогнозу виникнення рецидиву клінічно верифікованого місцево–поширеного раку передміхурової залози (РПЗ) після радикальної простатектомії (РПЕ).
Матеріали і методи. Оцінювали вплив несприятливих патоморфологічних факторів на частоту виникнення біохімічного рецидиву у 106 хворих за місцево–поширеного РПЗ.
Результати. У 55 (51,9%) хворих виявлений рецидив РПЗ. Позитивний хірургічний край (ПХК) відзначений у 34,9% спостережень, периневральна інвазія пухлини (ПНІ) – у 49,1%, метастази в реґіонарних лімфатичних вузлах – у 19,8%, показник Глісона 8 балів і більше – у 25,5%; у 25,5 % – виявлений один, у 23,6% – два, у 13,2% – три, у 4,7% – всі чотири фактори. За відсутності несприятливих факторів рецидив виник у 14,3% хворих.
Висновки. У міру збільшення кількості несприятливих патоморфологічних факторів у хворих за клінічно верифікованого місцево–поширеного РПЗ статистично достовірно збільшується ризик виникнення рецидиву.
32
Klishch, I. M., та O. M. Yakymchuk. "ВПЛИВ ТИРЕОЇДНИХ ГОРМОНІВ ТА ЗАСОБІВ ДЛЯ НАРКОЗУ НА ОБМІН ФОЛАТІВ В ОРГАНІЗМІ ЩУРІВ В ЕКСПЕРИМЕНТІ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (4 листопада 2020): 137–40. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.1.11499.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – з’ясувати особливості реакції фолатного обміну піддослідних тварин за умов змодельованого гіпертиреозу на дію різних засобів для наркозу.
Матеріали та методи. Для моделювання стану гіпертиреозу щурам вводили L-тироксин протягом 21 дня. Порівнювали вплив еутиреозу та гіпертиреозу на рівні гомоцистеїну та фолієвої кислоти на введення тіопенталу натрію та дексмедетомідину в експерименті.
Результати дослідження та їх обговорення. В плазмі крові тварин з експериментальним гіпертиреозом спостерігали зміни рівня гомоцистеїну та фолієвої кислоти під впливом тіопенталу натрію та дексмедетомідину гідрохлориду за умов гіпер- та еутиреозу.
Висновки. Активація обмінних процесів щитоподібної залоз впливає на універсальні системи захисту організму, що проявляється особливо яскраво в умовах операційного та періопераційного стресу порушенням фолатного обміну, що обумовлює підвищений ризик тромбоутворення та пошук засобів медикаментозної корекції порушеного гомеостазу.
33
Осадчая, О. И., С. М. Футорный та Е. А. Шматова. "Особенности изменений цитокинового статуса у спортсменов в зависимости от уровня физической нагрузки". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (26 квітня 2016): 57–63. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2016.1.57-63.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Вивчити особливості динаміки показників вмісту ряду цитокінів в периферичній крові у спортсменів залежно від типу фізичного навантаження і етапу професійної підготовки. Методи. У роботі узагальнено результати обстеження 30 легкоатлетів у предзмагальний і змагальний періоди. Всім досліджуваним проводилося визначення вмісту в периферичній крові цитокінів, а також фактора некрозу пухлини. Дослідження проводили імуноферментним методом. Результати. Встановлено, що у спортсменів визначається підвищення вмісту прота протизапальних цитокінів в периферичній крові пропорційно рівню і типу фізичного навантаження. Висновки. Імуносупресія у спортсменів має мультифакторний характер і супроводжується зниженням вмісту лімфоцитів у периферичній крові та розвитком ендогенної інтоксикації. Зниження інгібуючої дії протизапальних цитокінів сприяє розвитку запалення і формуванню аутоімунних реакцій щодо антигенів здорових органів – міокарда та аорти. Отримані результати проведеного дослідження надають можливість прогнозувати ризик розвитку недостатності кардіореспіраторної та імунної систем у спортсменів.
34
Проданчук, М. Г., Г. М. Балан, О. П. Кравчук, П. Г. Жмінько, І. М. Максимчук та Н. П. Чермних. "До обґрунтування переліку небезпечних високотоксичних хімічних речовин, які підлягають особливому контролю щодо обігу, зберігання, використання та утилізації. Частина II (сполуки миш'яку та ціаніди)". Ukrainian Journal of Modern Toxicological Aspects 91, № 2 (15 вересня 2021): 13–21. http://dx.doi.org/10.33273/2663-4570-2021-91-2-13-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Виділити групу високотоксичних хімічних речовин, які за останні десятиліття найчастіше використовуються в умисних кримінальних та суїцидальних інцидентах, диверсійних і терористичних актах, обіг, зберігання, використання та утилізацію яких потрібно особливо прискіпливо контролювати правоохоронним органам. У даній частині статті йдеться про сполуки миш’яку та ціаніди. Матеріали та методи. Аналітичний огляд наукових публікацій виконаний з використанням реферативних баз даних наукових бібліотек Pub Med, Medline і текстових баз даних наукових видавництв Elsevier, Pub Med, Central, BMJ group та інших VIP-баз даних. Використано методи системного, порівняльного та контент-аналізу. Результати та висновки. Проаналізовано наукові публікації, в яких йдеться про високотоксичні сполуки миш’яку та ціаніди, які становлять загрозу життю і здоров’ю людини. Останнім часом, зокрема понад чверть сторіччя, вони стали справжньою зброєю в руках злочинців, кримінальних елементів і терористів у всьому світі. Не можна замовчувати й суїцидальні інциденти, які також мають місце поряд з умисними кримінальними, терористичними та диверсійними актами. На основі аналізу токсичності, клінічних та морфологічних проявів інтоксикації цих хімічних речовин, враховуючи різні шляхи надходження до організму, обґрунтовано необхідність внесення їх до Переліку особливо небезпечних хімічних речовин, обіг яких, зберігання, використання та утилізація потребують більш жорсткого контролю з боку правоохоронних органів. Ключові слова: сполуки миш’яку, ціаніди, ризик для здоров’я, гострі отруєння.
35
Sheptukha, S. A. "Вдосконалення діагностики та лікування первинного гіперпаратиреозу в пацієнтів із хірургічною патологією щитоподібної залози". Клінічна та профілактична медицина 2, № 5-6 (25 жовтня 2018): 93–102. http://dx.doi.org/10.31612/2616-4868.2-5.2018.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – підвищення ефективності діагностики та лікування хворих із первинним гіперпаратиреозом на тлі різноманітної хірургічної патології щитоподібної залози.
Матеріал і методи. Матеріалом дослідження стали результати аналізу клінічного матеріалу 6 193 пацієнтів, прооперованих із приводу різноманітних захворювань щитоподібної залози (ЩЗ) протягом 2006-2012 рр. За макетом дослідження 4 180 пацієнтів склали ретроспективну групу, 2 013 осіб – проспективну. У роботі використано загально клінічні, лабораторні, інструментальні методи обстеження, хірургічні методи лікування, статистичні методи обробки матеріалу.
Результати. Доведено, що за умов верхньо-нормальних показників іонізованого кальцію (Са++) в крові (1,25-1,32 ммоль/л) візуально збільшені при щитоподібні залози (ПЩЗ) вимагають видалення через високу ймовірність прихованого або не діагностованого на передопераційному етапі первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ). За результатами аналізу отриманих даних розроблено алгоритм передопераційного скринінгу ПГПТ. Він дозволив збільшити виявлення захворювання з 3,6% у ретроспективній групі до 5,9% у проспективній групі. У 9 із 4 180 (0,2%) раніше прооперованих на ЩЗ пацієнтів ретроспективної групи в подальшому розвинувся ПГПТ, що склало 6,0% від усіх виявлених за цей час випадків ПГПТ. У проспективній групі випадків рецидиву або персистенції ПГПТ не було. Найдоступнішим методом топічної діагностики пухлин ПЩЗ і патології ЩЗ залишається ультразвукова сонографія (чутливість 76%). Сцинтиграфія з 99mТс-МІВІ дала можливість виявити та локалізувати патологічно змінену ПЩЗ у 81,5% випадків (44 із 54). Ефективність КТ шиї склала 71,2% (37 із 52 випадків). Оперативні втручання виконували з традиційного доступу за Кохером, мінікомірцеподібного або мінідоступу безпосередньо над пухлиною ПЩЗ. Доведено, що виконання симультанних операцій на ЩЗ і ПЩЗ обумовлюють високий ризик розвитку гіпокальціємії (83-92%).
Висновок. Скринінг гіперкальціємії суттєво підвищує ефективність передопераційної діагностики первинного гіперпаратиреозу серед пацієнтів із хірургічною патологією щитоподібної залози.
36
Бенедикт, В. В., Б. О. Мігенько та А. М. Продан. "Поліморбідність у хворих із рецидивом пахової грижі". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (23 лютого 2022): 6–8. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12752.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Супутня патологія має значний вплив на результат планових операцій, так як сукупний ризик окремих захворювань є меншим, ніж ризик їх одночасної наявності.
Мета дослідження – вивчити у пацієнтів із рецидивною паховою грижею характер поліморбідних захворювань, що дозволить проводити профілактичні заходи на етапах лікування і покращити результати хірургічного лікування.
Матеріали і методи. Проведено комплексне обстеження 31 пацієнта, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу рецидивних пахових гриж (IV тип за L. M. Nyhus, 1993). Поряд із загальноприйнятими методами обстеження хворих проводили електрокардіоскопію, ехокардіоскопію, ультразвукове обстеження органів черевної порожнини. Для визначення поліморбідності оцінили індекс Чарльсона.
Результати. Комплексна оцінка поліморбідності у хворих із рецидивною паховою грижею дозволить індивідуалізовати тактику ведення до оперції та в передопераційному періоді. Наявність у цих пацієнтів супутніх захворювань, особливо серцево-судинної патології (індес коморбідності 2 і більне балів), спонукає до широкого впровадження передопераійної програми «Fast track surgery» для мінімізації післяопераційних ускладнень, у тому числі ранніх рецидивів, а також швидкого відновлення працездатності.
Висновки. Комплексна оцінка поліморбідності у хворих із рецидивною паховою грижею дозволить індивідуалізовати тактику ведення до оперції та в передопераційному періоді. Наявність у пацієнтів із паховою грижею супутніх захворювань, особливо серцево-судинної патології (індес коморбідності 2 і більне балів) спонукає до широкого впровадження передопераційної програми «Fast track surgery» для мінімізації післяопераційних ускладнень, у тому числі ранніх рецидивів, а також швидкого відновлення працездатності.
37
Миронюк, І. С., та М. М. Дуб. "Сучасні підходи до фізичної реабілітації студенток з ожирінням та метаболічним синдромом". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (30 вересня 2019): 77–83. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.1.77-83.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Вивчити підходи до побудови програм фізичної реабілітації студенток з ожирінням та метаболічним синдромом, визначити основні критерії для програмування і диференціації навантажень у процесі занять. Методи. Теоретичний аналіз фахової науково-методичної літератури та документальних матеріалів, антропометричні, фізіологічні, соціологічні, психодіагностичні методи дослідження, методи математичної статистики. Результати. Ефективність програмування реабілітаційних занять для осіб з ожирінням та ризиком розвитку метаболічного синдрому значною мірою залежить від якісного лікарсько-педагогічного контролю, коли спрямованість та інтенсивність занять підбираються індивідуально, залежно від показників фізичного та психоемоційного стану осіб. Критеріями індивідуалізації під час побудови програм для даного контингенту виступають показники фізичного та психоемоційного стану, якість життя. Нами було досліджено показники фізичного та психоемоційного стану, якість життя студенток з ожирінням. Встановлено, що абдомінальний тип ожиріння має негативний вплив на функціональний стан серцево-судинної системи. Виявлено, що ожиріння спричиняє зниження самооцінки, самоефективності, сприяє формуванню негативного ставлення до себе, що, в свою чергу, зумовлює зниження рівня комунікативних навичок і, насамкінець, знижує рівень упевненості їх у собі. Якість життя студенток з ожирінням можна охарактеризувати як нижчу за середню. Висновки. Ожиріння негативно впливає на якість життя і всі сфери діяльності людини, часто призводить до розвитку важких супутніх захворювань. Більшість досліджуваних осіб молодого віку з надмірною масою тіла та ожирінням відчувають об’єктивні труднощі внаслідок наявності серйозних відхилень у стані здоров’я, фізичних обмежень і психологічних проблем. Враховуючи негативний вплив ожиріння на здоров’я людей, високий ризик виникнення численних захворювань та ускладнень, необхідно виробити адекватний підхід до стійкого зниження маси тіла.
38
Benkovska, L. K., O. Y. Mishcheniuk та O. M. Kostiukevych. "Прогностичне значення окремих біохімічних показників крові у виникненні ускладнень гострого коронарного синдрому". Клінічна та профілактична медицина 2, № 5-6 (25 жовтня 2018): 63–70. http://dx.doi.org/10.31612/2616-4868.2-5.2018.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета – дослідити особливості перебігу гострого коронарного синдрому (ГКС) залежно від відхилень окремих біохімічних показників в аналізі крові пацієнтів.
Матеріал і методи. Проаналізовано біохімічні показники 59 пацієнтів із ГКС, які перебували на лікуванні в Державній науковій установі “Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини” Державного управління справами (ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС) 2014-2017 роками. Методи: загальноклінічні, біохімічні, статистичні.
Результати. Більші показники ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) (2,61±1,05 ммоль/л проти 2,23±1,01 ммоль/л; р=0,047) і γ-глутамілтранспептидази (ГГТП) (39,50±16,45 Од/л проти 26,83±6,24 Од/л; р=0,036) виявляли на момент верифікації ГКС, ніж через місяць його терапії. Рівні креатиніну >112 мкмоль/л (площа під ROC-кривою – ППК=0,90; р=0,0001) і сечовини >6,3 ммоль/л (ППК=0,90; р=0,0001) є показовими предикторами порушень ритму (ПР) за ГКС. У хворих на ГКС із рівнем креатиніну понад 112,0 мкмоль/л (16 із 17 проти 0 із 42; р˂0,0001) та сечовини понад 6,3 ммоль/ (12 із 17 проти 4 із 42; р˂0,0001) частіше, ніж у пацієнтів із нижчими значеннями спостерігаються епізоди ПР, а їх ризик зростає в 28,47 раза (95 % ДІ 5,89-137,52) і в 6,45 раза (95 % ДІ 2,69-15,41) відповідно. Предиктором із добрим рівнем ефективності щодо повторних кардіоваскулярних подій (КВП) виявився рівень ЛПНЩ>3,4 ммоль/л (ППК=0,72; р=0,039). Превалювання пацієнтів із декількома КВП в анамнезі спостерігали в групі зі значенням ЛПНЩ>3,4 ммоль/л (6 із 8 проти 2 із 19 осіб; р=0,002), ніж у групі з нижчим показником. За рівня ЛПНЩ>3,4 ммоль/л у хворих на ГКС ризик повторного епізоду складає 7,12 (95% ДІ 1,80-28,05).
Висновки. До предикторів порушень ритму за ГКС належить рівень креатиніну понад 112 мкмоль/л і сечовини понад 6,3 ммоль/л, за наявності в біохімічному аналізі крові показника ЛПНЩ>3,4 ммоль/л у хворих на ГКС зростає ймовірність повторних кардіоваскулярних подій.
39
Khmil, M. S. "ПРЕГРАВІДАРНА ПІДГОТОВКА ТА ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО ПРОТОКОЛУ КОНТРОЛЬОВАНОЇ ОВАРІАЛЬНОЇ СТИМУЛЯЦІЇ У ПАЦІЄНТОК ЗІ СИНДРОМОМ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (25 вересня 2020): 60–64. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11412.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: підвищити ефективність лікування безпліддя шляхом оптимізації прегравідарної терапії та вибору оптимального протоколу стимуляції і тригера овуляції в пацієнток зі синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) у протоколах допоміжних репродуктивних технологій.
Матеріали і методи. Проведено клінічне обстеження 157 безплідних жінок зі синдромом полікістозних яєчників, яким запропоновано різні методи прегравідарної підготовки перед контрольованою оваріальною стимуляцією (КОС) у програмах екстракорпорального запліднення.
Результати. У дослідженні переважали жінки віком 30–34 років із тривалістю безпліддя до 5 років, яке у 82,8 % пацієнток було первинним; серед супутніх патологій синдром полікістозних яєчників найчастіше поєднувався з чоловічим фактором безпліддя у 42 (33,1 %) жінок.
Тривалість контрольованої стимуляції овуляції у пацієнток була приблизно однакова у всіх трьох групах. Сумарна доза гонадотропінів у пацієнток дослідних груп виявилася невеликою, проте найнижчі дози призначено жінкам зі синдромом полікістозних яєчників, яким здійснено прегравідарну підготовку вітамінним комплексом «FT-500 Рlus» та вітаміном D3 у модифікованому протоколі КОС із подвійним тригером овуляції. Так середня додаткова доза фолікулостимулювального гормону (ФСГ) у пацієнток першої групи склала (675,25±85,2) МО, у другій – (750,45±90,8) МО, у третій – (760,70±105,5) МО.
Одним із ускладнень у протоколах контрольованої оваріальної стимуляції в пацієнток із СПКЯ є синдром гіперстимуляції яєчників (СГЯ). Використання протоколів з антагоністами гонадотропін-рилізинг-гормону (ант-ГнРг) та застосування рекомендованого нами в якості тригера овуляції агоніста ГнРг (Диферелін) 0,2 мг/мл, через 12 год 0,1 мг/мл дозволяє значно знизити ризик СГЯ. В обстежених пацієнток першої групи СГЯ легкого ступеня виявлено в 1 (1,6 %) пацієнтки, в другій – у 3 (6,3 %), а в третій контрольній групі – в 2 (4,3 %) пацієнток. Пацієнти не потребували госпіталізації, проходили лікування амбулаторно. На сьогодні заміна тригера овуляції на агоніст ГнРг є найефективнішим методом профілактики СГЯ.
Висновки. Використання прегравідарної підготовки в коротких модифікованих протоколах контрольованої оваріальної стимуляції зі застосуванням антагоністів гонадотропін-рилізинг-гормону та тригера агоніста (Диферелін) за схемою 0,2 мг/мл, через 12 год 0,1 мг/мл дозволяє значно знизити ризик СГЯ та є безпечнішим, комфортнішим для пацієнтів за рахунок коротшої тривалості та нижчої вартості стимуляції овуляції.
40
Грубар, Ю. О., та М. Ю. Грубар. "ОЦІНКА РАННІХ КЛІНІЧНИХ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІСЛЯ ПРОШИВАННЯ РОЗРИВІВ МЕНІСКІВ ПІД АРТРОСКОПІЧНИМ КОНТРОЛЕМ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНІК «АLL-INSIDE» ТА «ІNSIDE-OUT»". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (2 вересня 2021): 16–21. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.2.11726.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Сучасні люди з активним способом життя та ростом його тривалості виконують все більше фізичних навантажень як у повсякденному житті, так і в спорті, що збільшує ризик ушкодження менісків. Оперативні втручання на менісках, зокрема часткові меніскектомії, стали однією з найчастіших оперативних ортопедичних процедур, а сукупний ризик ушкодження менісків, що вимагає хірургічного втручання у пацієнтів у віці від 10 до 64 років, сягає 15 %. Вважається, що зшивання ушкодженого меніска під артроскопічним контролем запобігає раннім дегенеративним змінам в колінному суглобі, особливо у пацієнтів молодшого віку. Мета дослідження – оцінити ранні клінічні та функціональні результати після ушивання розривів менісків під артроскопічним контролем із використанням технік «all-inside» та «inside-out». Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 39 пацієнтів віком від 14 до 39 років із травмою колінного суглоба. Під час спостереження 5 осіб були втрачені з невідомих нам причин. Із 34 осіб, яких включили в подальше спостереження, чоловіки становили 61,76 % (21) та жінки 38,24 % (13). Вік обстежуваних був (22,3±3,2) року. Середні терміни від моменту отримання травми до оперативного втручання становили (26,6±3,8) дня. Обстеження пацієнтів проводили згідно зі стандартами надання медичної допомоги пацієнтам із травмою колінного суглоба. Вони включали як загальноклінічні, так й інструментальні методи дослідження: рентгенографію, сонографію та магнітно-резонансну томографію (МРТ). Для прошивання менісків за технікою «all-inside» застосовували систему FAST-FIX ™ 360 та Arthrex 2.0 FiberWire Meniscus Repair Needles для техніки «inside-out». Результати. За оціночною шкалою Lysholm J (1982) отримано наступні результати: «відмінні» у 19 (55,89 %) пацієнтів, «хороші» – 8 (23,52 %), «задовільні» – 5 (14,70 %) та «незадовільні» – у 2 (5,89 %) пацієнтів. Причиною незадовільних результатів стали раннє та неадекватне навантаження на суглоб у процесі реабілітаційних заходів у перші 3 місяці після втручання. Висновки. Застосування шва меніска технікою «all-inside» при використанні системи Fast-fix ™ 360 та Arthrex 2.0 fiberwire meniscus repair needles техніка «inside-out» дозволяє безпечно зшивати розриви меніска, особливо заднього рогу та тіла, та дає хороші клінічні та фукціональні результати.
41
Cherkun, O. Yu, D. A. Sytnik, A. S. Kaliuzhka та V. D. Sheiko. "Органна дисфункція в динаміці гострого панкреатиту". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 8 (30 серпня 2018): 15–17. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.08.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Визначити динаміку органної дисфункції у залежності від характеру локальних ускладнень гострого панкреатиту (ГП).
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 422 хворих із ГП, які перебували в хірургічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні з 2010 по 2015 р. Середньотяжкий і тяжкий панкреатит із розвитком локальних парапанкреатичних ускладнень діагностовано у 107 (25,4%) хворих.
Результати. При середньотяжкому перебігу ГП транзиторну первинну органну дисфункцію спостерігали у 65,9% хворих. Друга хвиля поліорганної недостатності (ПОН) виникла у 18,1% хворих внаслідок прогресування гнійно-септичних ускладнень (ГСУ) на 10 – 14-ту добу захворювання. При тяжкому ГП ПОН у 7,9% пацієнтів мала безперервний, у 14,3% – інтермітуючий характер, обумовлений розвитком ГСУ.
Висновки. Ризик другої хвилі ПОН та несприятливого перебігу захворювання зростає з поширеністю локальних парапанкреатичних ускладнень на три і більше анатомічних ділянок переважно у пацієнтів з тяжким ГП.
42
Путро, Людмила, Діна Котко та Наталія Гончарук. "Есенціальний мікроелемент селен (Se) та його роль у метаболізмі спортсменів під час виконання інтенсивних фізичних навантажень (огляд спеціальної літератури)". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (18 вересня 2021): 21–25. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.21-25.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. У зв’язку з поставленою метою проведено системний аналіз вітчизняної та за-рубіжної літератури, яка відображає роль мікроелемента селен у забезпеченні підготовки спортсменів під час виконання інтенсивних фізичних навантажень. Мета. Провести системний аналіз спеціальної літератури, яка відображає роль мікроелемента селен у реалізації мета-болічних процесів в організмі спортсменів під час виконання інтенсивних фізичних наванта-жень. Методи. Аналіз науково-методичної літератури, клінічних і експериментальних дослі-джень. Результати. Аналіз спеціальної науково-методичної літератури (зарубіжні та вітчизняні джерела) свідчить про високий ризик дисбалансу есенціального мікроелемента селен, що обумовлює необхідність корекції його обміну в організмі спортсмена. Корекція балансу селе-ну в організмі передовсім повинна проводитися безпосередньо під час складання харчових раціонів спортсмена, а вживання селенових препаратів слід проводити на основі відповідного оцінювання забезпеченості організму цим елементом та іншими есенціальними мікроелемен-тами.Ключові слова: есенціальний, мікроелемент селен, метаболізм, спортсмени.
43
Mavrov, H. I., Yu V. Shcherbakova та T. V. Osinska. "НОВІТНІ МЕТОДИ СТРИМУВАННЯ ІНФЕКЦІЙ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ". Інфекційні хвороби, № 1 (2 квітня 2019): 4–13. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.1.9933.
Повний текст джерелаАнотація:
Кожен день більше 1 млн осіб заражаються на інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), які становлять значну частину захворюваності людства, а також підвищують ризик придбання вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ). Існуючі стратегії профілактики та запобігання ІПСШ, включаючи зміну поведінки, розповсюдження презервативів і своєчасну терапію, не привели до їх суттєвого скорочення, що вказує на необхідність пошуку нових стратегій.
Мета цього огляду – узагальнити нові біомедичні підходи до профілактики ІПСШ, включаючи багатоцільові технології, а також виявити наукові та організаційні перешкоди, які необхідно подолати.
Матеріали і методи. За період 1990-2018 рр. аналізувалися результати власних досліджень, статті, знайдені в базі даних PubMed, глобальні звіти UNAIDS (ЮНЕЙДС) – агентства об’єднаних націй з боротьби зі СНІДом, звіти окремих країн, матеріали Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).
Результати. Проведено систематичний аналіз клінічних досліджень жіночих презервативів, місцевих мікробіцидів на основі гелю, вагінальних кілець, таблеток, плівок та нановолокон. Проаналізовано стан хімічної профілактики генітального герпесу, трихомонозу. Наведено принципи багатоцільової технології профілактики (БТП) та перспективи досліджень.
Висновок. ВІЛ та інші ІПСШ є частиною глобальної кризи охорони здоров’я. В даний час розробляються нові БТП для захисту від ВІЛ й ІПСШ з урахуванням механізмів зараження та культурних і соціальних чинників.
44
Hevko, U. P., I. G. Dikova, Kh Ya Maksiv, S. V. Dzyha, O. V. Bakalets та N. B. Behosh. "ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ ТА ЙОГО КОМОРБІДНІСТЬ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (25 лютого 2021): 132–36. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11827.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Цукровий діабет є складною проблемою охорони здоров’я, яка за останні кілька десятиліть викликає занепокоєння міжнародного рівня.
Мета дослідження – проаналізувати літературні джерела щодо коморбідних патологій, які поєднано перебігають з цукровим діабетом 2 типу (T2DM).
Матеріали і методи. У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останнє десятиліття, які доступні у мережі «Інтернет», ключовими словами були: «цукровий діабет 2 типу», «коморбідність», «супутні захворювання».
Результати. Мультиморбідність, наявність двох або більше хронічних захворювань, є характерним для пацієнтів з T2DM, що робить мультиморбідність у цій популяції важливим клінічним пріоритетом. Через схожі фактори ризику, такі, як ожиріння, ендотеліальна дисфункція, запалення судин та дисліпідемія, хворі на T2DM мають більш високий ризик серцево-судинних ускладнень, хвороб нирок та гіпертензії. Також у пацієнтів із T2DM встановлено більш високий ризик депресії, захворювань шлунково-кишкового тракту, щитоподібної залози та хронічного обструктивного захворювання легень. T2DM тісно пов’язаний із надмірною масою тіла та низькою фізичною активністю. Ще одним ускладненням T2DM є еректильна дисфункція. Хоча більшість наукової літератури присвячена розвитку T2DM у хворих на панкреатит, існує й зворотна залежність: екзокринна недостатність підшлункової залози виявляється у 35 % хворих на T2DM. Крім того, високий рівень дефіциту вітаміну D є ще одним фактором, пов’язаним як із ожирінням, так і з діабетом 2 типу.
Висновки. Аналіз літературних джерел свідчить про значну поширеність коморбідності у хворих на цукровий діабет 2 типу, що обґрунтовує необхідність детальнішого й всебічного дослідження механізмів розвитку поєднаної патології, особливостей перебігу, методів профілактики, лікування та попередження ускладнень.
45
Курах, А. В., К. І. Чубірко, І. В. Чопей, М. В. Бичко, К. О. Дебрецені та М. М. Гечко. "ПОСТКОВІДНИЙ СИНДРОМ: КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (29 квітня 2021): 6–11. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i1.11987.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи полягала в дослідженні найчастіших клінічних проявів постковідного синдрому (ПС) та впливу наявності поширених коморбідних станів на частоту виникнення даного синдрому.
Матеріал і методи. Пошук проводили у базах PubMed та Medline. Було використано наступні ключові слова: «post-covid syndrome», «COVID-19», «persisting symptoms», «risk factors», «long COVID». До уваги бралися статті, опубліковані в рецензованих виданнях.
Результати. Зважаючи на невеликий час, який пройшов від початку пандемії, кількість проведених досліджень ПС є незначною. Більшість із них було проведено за методикою анкетування пацієнтів через певні проміжки часу після завершення госпіталізації (найменший становив 2 тижні, а найбільший – 24 тижні). Проаналізувавши результати деяких досліджень ми встановили, що такі симптоми як загальна слабість, задишка та тривога зустрічалися практично в кожного хворого. Рідше у хворих персистували симптоми кашлю, болю в грудній клітці та інших частинах тіла, порушення сну та уваги. Звертає на себе увагу той факт, що у пацієнтів, які мали принаймні один коморбідний стан, зростав ризик збереження симптомів гострого COVID-19 протягом 8–18 тижнів. Так, пацієнти з ожирінням, цукровим діабетом та респіраторним дистрес-синдромом частіше мали тяжчий перебіг гострого COVID-19 та довшу тривалість персистенції симптомів. Пацієнти старших вікових груп (старше 50 років) частіше мали персистенті симптоми, порівняно з особами у віці 18–34 та 35–49 років.
Висновок. Найчастішими симптомами, які зустрічаються при ПС, були загальна слабість, задишка та тривожність. Ці симптоми зустрічалися у всіх вікових групах, але частота їх виникнення та тривалість, імовірно, зростає з віком. Також наявність принаймні одного коморбідного стану збільшувала ризик виникнення ПС.
46
Fomin, P. D., та О. B. Маtviychuk. "Третинний перитоніт як проблема абдомінальної хірургії". Klinicheskaia khirurgiia, № 1 (28 січня 2018): 49–51. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.01.49.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Результати лікування абдомінального сепсису (АС) незадовільні. Найтяжчою його формою є третинний перитоніт (ТП). Факторами, що обтяжують перебіг ТП, є прогресування антибіотикорезистентності, зменшення резервів антибактеріальної терапії, поліморбідність. Сьогодні немає дієвих шкал прогнозування перебігу ТП, що робить проблему однією з найгостріших в абдомінальній хірургії.
Мета. Опрацювати спосіб прогнозування перебігу ТП для покращання його діагностики й лікування.
Матеріали і методи. Проспективно обстежені 109 пацієнтів з приводу перитоніту. У 18,3% хворих на 3 - 12-ту добу виявлені ознаки ТП, від якого померли 90% хворих.
Результати. З використанням статистичного методу відібрані 19 найбільш прогностично значущих показників, інтегровані у шкалу прогнозування ризику виникнення ТП, що відзначалася високим ступенем точності, специфічності та чутливості.
Висновки.
ТП є найтяжчою формою АС.
Застосування запропонованої шкали дозволило з високою точністю прогнозувати ризик виникнення ТП.
Застосування шкали прогнозування ризику виникнення ТП сприяло ефективній діагностиці захворювання.
47
Shved, M. I., I. O. Yastremska, K. B. Pizhytska, N. M. Kovbasa, V. M. Zubanyuk та T. O. Dobrianskyi. "ТРОМБОФІЛІЯ, УСКЛАДНЕНА ГОСТРИМ ІНФАРКТОМ МІОКАРДА: КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК ІЗ АНАЛІЗОМ СУЧАСНИХ ДІАГНОСТИЧНО-ЛІКУВАЛЬНИХ АЛГОРИТМІВ ВЕДЕННЯ ХВОРИХ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (20 вересня 2019): 180–86. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10450.
Повний текст джерелаАнотація:
Діагностика тромбофілії та патогенетичне лікування її клінічних проявів супроводжується рядом труднощів, що зумовлено без- або малосимптомним перебігом хвороби та недостатньою обізнаністю лікарів щодо критеріїв діагностики цієї патології.
Мета – підвищення рівня діагностики і вибору адекватного лікування пацієнтів з тромбофілією, ускладненою гострим інфарктом міокарда, шляхом детального аналізу та клініко-лабораторного розбору власного клінічного випадку.
Матеріал і методи. Системний аналіз, бібліосемантика та аналіз випадку захворювання конкретного пацієнта з тромбофілією, дослідження генетичного поліморфізму, асоційованого з тромбофілією. Пошук джерел здійснювався за допомогою науково-статистичної бази даних медичної інформації PubMed-NCBI.
Результати. При відсутності чітких причинних факторів високого ризику розвитку гострого інфаркту міокарда (стенозуючого атеросклерозу) та при наявності рецидивних тромбозів різної локалізації пацієнтам показане обов’язкове обстеження з метою підтвердження (виключення) вродженої або набутої тромбофілії, що в подальшому визначає програму профілактики повторних епізодів спонтанного тромбозу. З цією метою було проведено дослідження генетичного поліморфізму, асоційованого з ризиком тромбофілії, у хворого з рецидивними венозними (ілеофеморальним) та артеріальними (коронарним) тромбозами. Прогностично найнесприятливішою була наявність у хворого поліморфізму алелів 4G/4G гена серпін-1 (РАІ-1), який є антагоністом тканинного активатора плазміногену і сприяє зниженню фібринолітичної активності крові, що підвищує ризик коронарних порушень в 1,3 раза. Одночасно у хворого діагностовано поліморфізм алелів С/Т гена ITGA2 (інтегрину альфа-2), який відповідає за функцію тромбоцитарного рецептора до колагену і сприяє збільшенню швидкості адгезії тромбоцитів, що підвищує ризик інфаркту міокарда в 2,8 раза. Також важливо вказати на таку особливість генетичних порушень у даного пацієнта, як поліморфізм алелів G/T гена F13, для якого характерне зниження фактора VIII згортання крові, що в кінцевому результаті призводить до зменшення ризику венозного тромбозу, але на фоні антикоагулянтної терапії цей ризик може суттєво зростати (12–20 %).
Отримані результати обґрунтували переведення хворого з прийому ксарелто на довготривале вживання прямих низькомолекулярних гепаринів (фондапаринукс).
Висновки. У хворих з діагностованою тромбофілією необхідно використовувати персоніфікований підхід до вибору антитромботичних засобів лікування та профілактики повторних тромбозів шляхом визначення у пацієнта певного поліморфізму генів та форми тромбофілії.
48
СЛИВА, Ю. В. "НАУКОВІ ОСНОВИ КОНЦЕПЦІЇ УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕЧНІСТЮ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ЗГІДНО З ВИМОГАМИ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ". Товарознавчий вісник 1, № 14 (12 березня 2021): 95–105. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2021-14-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Основною метою дослідження було розроблення концепції управління безпечністю харчових продуктів з врахуванням ризик орієнтованого та процесного підходу та вимог міжнародних стандартів щодо систем управління безпечністю харчових продуктів. Для досягнення поставленої мети потрібно було вирішити наступні завдання: дослідити сучасні концепції управління безпечністю харчових продуктів, проаналізувати вимоги та підходи міжнародних стандартів і схем сертифікації до систем управління безпечністю харчових продуктів і управління ризиками та керуючись методами аналізу, синтезу та узагальнення розробити концепцію управління безпечністю харчових продуктів, яка застосовна на організаційному та операційному рівнях систем управління з врахуванням принципів НАССР, VACCPі TACCP.
Методика. У роботі застосовувались методи системного аналізу спрямовані на виявлення альтернативних варіантів вирішення проблеми, а саме системний підхід і загальна теорія систем Методика системного аналізу застосовувалась до дослідження систем управління безпечністю харчових продуктів. Крім того, нами був застосований метод моделювання, який є науково обґрунтованим методом оцінок характеристик складних систем, що використовуються для прийняття рішень в різних сферах економічної, та соціальної діяльності.
Результати. Розроблено концепцію управління безпечністю харчових продуктів, яка включає застосування процесного і ризик-орієнтованого підходу та застосування принципів НАССР, VACCPі TACCP, як взаємопов’язаних елементів системи управління безпечністю харчових продуктів. Встановлено, що управління ризиком щодо ненавмисних загроз базується на методології відповідності (якість), та методології попередження (безпечність, НАССР). Управління ризиком щодо навмисних загроз базується на методології захисту (шахрайство VACCP, навмисна шкода ТACCP). Крім того встановлено, що з точки зору сфер впливу як на оператора ринку харчових продуктів, так і споживача управління ризиками стосовно якості та шахрайства з харчовими продуктами лежить в економічній площині, управління ризиками стосовно безпечності та навмисної шкоди лежить в площині впливу на здоров’я споживачів. Слід брати до уваги, що в окремих випадках управління ризиками навмисних загроз (шахрайство VACCP, навмисна шкода ТACCP) може лежати в площині впливу як на економічну складову так і на здоров’я споживача.
Практична значимість. Запропоновано концепція та новий підхід до управління безпечністю харчових продуктів, які відображають поєднання методологій процесного та ризик-орієнтованого підходів з врахуванням вимог міжнародних стандартів до розроблення та функціонування систем управління безпечністю харчових продуктів.
49
Dudchenko, L. V., S. A. Tsyntar та V. V. Boyko. "СОЦІАЛЬНИЙ МОНІТОРИНГ ЧИННИКІВ РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ ПЕРИНАТАЛЬНИХ УСКЛАДНЕНЬ У ЖІНОК, ЗАЛЕЖНИХ ВІД ТЮТЮНОКУРІННЯ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (19 квітня 2019): 64–68. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2018.4.10032.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: визначити соціально-медичні чинники ризику виникнення перинатальних ускладнень у вагітних за умов тютюнокуріння.
Матеріали і методи. Обстежено 75 вагітних (основна група), яких поділено на 2 підгрупи: 1-А групу склали 45 вагітних, які курили сигарети протягом вагітності; 1-Б групу – 30 вагітних, які курили сигарети до вагітності й не зловживали тютюном упродовж теперішньої вагітності. Контрольну групу склали 40 здорових вагітних, які не курили.
Результати. Показано, що вагітні, залежні від тютюнокуріння, належать до високої групи соціального ризику. Встановлено, що ризик тютюнокуріння впродовж гестації підвищує частоту перинатальних ускладнень, проте частина вагітних жінок не в змозі відмовитися від куріння впродовж гестації та вигодовування немовля грудьми. Доведено, що впровадження комплексної корекційно-реабілітаційної програми для таких жінок сприяє зниженню тютюнокуріння серед вагітних і зменшенню частоти перинатальних ускладнень.
Висновки. Тютюнокуріння є чинником ризику перинатальних ускладнень, а прегравідарна підготовка таких жінок має вирішальне значення щодо зниження перинатальної патології.
50
Колосова, О. В., О. М. Лисенко, С. Ф. Гасанова та Д. Ю. Берінчик. "Електронейроміографічні критерії ризику травматизму у різних гендерних групах спортсменів, що спеціалізуються у боксі". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (21 травня 2019): 55–62. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.1.55-62.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Дослідити функціональний стан нервово-м’язового апарату у різних гендерних групах спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються у боксі, виявити його можливі функціональні і структурні порушення за допомогою методів електронейроміографії (ЕНМГ). Методи. Метод Н-рефлексометрії камбалоподібного м’яза, визначення швидкості проведення нервового імпульсу по моторних волокнах великогомілкового серединного та ліктьового нервів за допомогою нейродіагностичного комплексу Nicolet Viking Select (США-Німеччина). Результати. У двох із семи чоловіків (28 %) та однієї з дев’яти жінок (11 %) з різних гендерних груп спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються у боксі, виявлено відхилення ЕНМГ-параметрів від норми, а саме зменшення амплітуд Н-відповідей та зниження величини співвідношення максимальних амплітуд Нта М-відповідей камбалоподібного м’яза. У групі спортсменів, ЕНМГ-показники яких знаходяться у межах норми, у 85 % чоловіків та 33 % жінок виявлено значну асиметрію амплітуд М-відповідей камбалоподібного м’яза, що може бути ознакою реакції опорно-рухового апарату на дію неадекватного навантаження та збільшує ризик порушень функціонування нервово-м’язової системи. Статистично значущих гендерних відмінностей ЕНМГ-показників у боксерів не спостерігається, на відміну від біатлоністів, веслувальників на байдарках та каное. Це може бути наслідком незначної різниці в об’ємі м’язових волокон у чоловіків та жінок та відображенням однаково спрямованих адаптаційних змін функціонального стану нервово-м’язової системи у боксерів різних гендерних груп. Висновки. В обох гендерних групах кваліфікованих спортсменів, що спеціалізуються у боксі, виявлено відхилення ЕНМГ-параметрів від норми та значну асиметрію амплітуд М-відповідей камбалоподібного м’яза, що збільшує ризик травматизму. Відсутність значущих гендерних відмінностей ЕНМГ-показників у боксерів може свідчити про подібність специфічної адаптації до тренувального навантаження в боксі у чоловіків та жінок.