Статті в журналах з теми "Ризик виникнення"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Ризик виникнення.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Ризик виникнення".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Panchenko, Vladislav Vladimirovich, та Viktoriya Georgievna Yakovenko. "ОЦЕНКА РИСКА ВОЗНИКНОВЕНИЯ СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ". Научный взгляд в будущее, № 14-01 (30 червня 2018): 83–88. http://dx.doi.org/10.30888/2415-7538.2019-14-01-012.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто ризик виникнення серцево-судинних подій. Визначені, проаналізовані та оцінені стандартні серцево-судинні фактори ризику. Встановлено, що серцево-судинні чинники ризику мають могутній і незалежний вплив на частоту виникнення ішемічної х
2
Tarashchenko, Yu M., A. E. Kovalenko, M. Yu Bolgov, B. B. Guda, M. V. Ostafiychuk та O. G. Kolluh. "Післяопераційна кровотеча в тиреоїдній хірургії". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 9 (30 вересня 2018): 39–41. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.09.39.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Аналіз факторів ризику, причин виникнення кровотечі під час виконання операцій на щитоподібній залозі (ЩЗ) та розробка методів профілактики хірургічного гемостазу.
Матеріали і методи. Проведено детальний аналіз щодо 89 пацієнтів, оперованих з приводу патології ЩЗ, у яких виникла післяопераційна кровотеча.
Результати. Загальна частота виникнення кровотечі становила 0,49%: у жінок - 0,35%, у чоловіків - 1,21%. Середній вік пацієнтів - (42,3 ± 0,2) року. Частота виникнення кровотечі залежала від обсягу оперативного втручання. Після виконання тиреоїдектомії ризик виникнення кровотечі вищий - 50,56%, або в 1,6 разу, в порівнянні з органозберігаючими операціями - 30,33%.
Висновки. Використання сучасних технологій гемостазу, медикаментозна корекція порушень фібрінолізу дають змогу мінімізувати ризик розвитку післяопераційних ускладнень та скоротити терміни лікування пацієнтів.
3
Nemenushcha, S., O. Fesenko та V. Lysiuk. "ПІДПРИЄМСТВА ПО ЗБЕРІГАННЮ ЗЕРНА: РИЗИК ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖ". Scientific bulletin: Сivil protection and fire safety 1, № 1 (18 вересня 2019): 3–12. http://dx.doi.org/10.33269/nvcz.2019.1.3-12.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі проведено аналіз пожежної та вибухопожежної безпеки на зернових елеваторах в Україні за останні 11 років. Встановлено, що на зернових елеваторах починаючи з 2014 року щорічно спостерігається збільшення кількості випадків виникнення пожеж. Якщо у 2014 та 2016 роках зафіксовано відповідно по 3 пожежі, то у 2018 році зафіксовано вже 15. Тільки за 2 місяці 2019 року про такі надзвичайні ситуації на елеваторах повідомлялося 4 рази. Ідентифіковано місця локалізації ризику виникнення пожеж та вибухів на підприємствах. Локалізація пожеж відбувалася у 56,8% випадках в зернових сушарках. На другому місці фігурують пожежі у складах – 18,2%. Однакову кількість пожеж, по 4,5% від частоти виникнення, зафіксовано у норіях, на транспортних галереях та на трансформаторних підстанціях. Інколи, з імовірністю до 2,4% за кожним з випадків, загоряння були в результаті удару блискавки та чинників «людського фактору» (порушення технологічного регламенту, правил проведення вогневих робіт, підпалу). Проведена оцінка ризику виникнення пожеж на зернових елеваторах статистичним методом. Встановлено, що імовірність пожеж за останні 11 років становила R=18,9×10-4 на зерносушарках, а у складах - R=6,05×10-4. Ризик виникнення пожеж у норіях, на транспортних галереях та на трансформаторних підстанціях оцінювався відповідно R=1,5×10-4. Якщо причинами виникнення пожеж був «людський фактор», а саме порушення технологічного регламенту, правил проведення вогневих робіт та у результаті підпалу, то кожного разу ризик становив R= 7,5×10-5. З метою забезпечення пожежної та вибухопожежної безпеки на елеваторах пропонується: проводити заміну, реконструкцію або переоснащення технологічного обладнання, машин, механізмів тощо; перевіряти наявність розроблених технічних проектів, технологічних регламентів, іншої технічної документації для робіт підвищеної небезпеки, справності обладнання, інструменту, захисних пристроїв небезпечних зон машин і механізмів, пускових, запобіжних, гальмових і очисних пристроїв, систем блокування та сигналізації, вентиляції та освітлення, знаків безпеки, первинних засобів пожежогасіння, проведення на підприємствах паспортизації будівель, споруд, інженерних мереж; тощо.
4
Korobets, Olena Mykhailivna. "БІБЛІОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ПОНЯТЬ «ЕКОЛОГІЧНИЙ РИЗИК» ТА «МАРКЕТИНГ»". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 1(20) (2020): 104–10. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2020-2-1(20)-104-110.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження викликана зростанням публікаційної активності в області екологічного ризику, та пошуком взаємопов’язаних перспективних напрямків майбутніх досліджень. Постановка проблеми. В зв’язку зі збереженням тенденцій виникнення надзвичайних ситуацій, увага до вирішення проблем врахування екологічного ризику не втрачає актуальності серед дослідників різних наукових сфер. Зростання публікаційної активності дозволило накопичити значну базу даних, розгляд якої за допомогою методів бібліометричного аналізу може виявити нові напрями досліджень. Аналіз останніх досліджень і публікацій. За останні десятиліття дослідженню екологічних ризиків присвячені роботи багатьох зарубіжних та вітчизняних вчених. Взаємозв’язок між маркетингом та навколишнім середовищем є центральною темою дискусій щодо маркетингу стійкості. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Зміни, що відбуваються в розвитку сучасної економіки підштовхують до пошуку нових методів впливу на екологічні ризики. Одним з перспективних напрямів вважаються маркетингові інструменти управління екологічними ризиками. Постановка завдання. Аналіз поняття «екологічний ризик», формування його складових елементів, та виявлення наявності маркетингових складових в його структурі. Виклад основного матеріалу. У статті проведено бібліометричний аналіз понять «екологічний ризик» та «маркетинг». Для аналізу було визначено динаміку частоти застосування запиту «екологічний ризик» в пошукових системах, та динаміку публікаційної активності за даним поняттям в базах даних Scopus, за період 2005-2019 р.р. На основі відібраних публікацій за допомогою програми VOSviewer побудовані термінологічні карти за обраними поняттями, та виявлені їх основні точки перетину. Висновки. За результатами дослідження виявлено зниження, але стійке збереження уваги до проблем врахування екологічного ризику в діяльності суб’єктів господарювання. Обґрунтовано і пошагово описана методика дослідження поняття «екологічний ризик» з точки зору його сутності та структури. Чітка візуалізація дала можливість виділити маркетингові складові, що можуть впливати на екологічний ризик.
5
Davybida, L., та V. Podholov. "ГЕОІНФОРМАЦІЙНА ОЦІНКА РИЗИКУ ЗАБРУДНЕННЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Ecological Safety and Balanced Use of Resources, № 1(19) (11 липня 2019): 59–68. http://dx.doi.org/10.31471/2415-3184-2019-1(19)-59-68.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є просторова оцінка ризику забруднення водоносних горизонтів для адміністративних районів Чернігівської адміністративної області з використанням ГІС-технологій. Авторами запропоновано геоінформаційний підхід до визначення рівня ризику забрудення підземних вод різних водоносних горизонтів, який базується на виділенні ландшафтних гідрогеологічних комплексів різних типів у межах досліджуваної території. Для Чернігівської області встановлено можливі джерела забруднення підземної гідросфери, вплив яких може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із погіршенням якості підземних вод, що використовуються для господарсько-питного водопостачання. У середовищі ГІС розроблено структуру просторових і атрибутивних даних щодо гідрогеологічного районування, вразливості водоносних горизонтів і потенційних джерел забруднення підземних вод. Створена база геоданих дозволяє здійснювати спеціальний аналіз та створювати тематичні карти для оцінки і візуалізації ризику виникнення надзвичайних ситуацій унаслідок забруднення підземних вод різних водоносних горизонтів. Виконано оверлейний аналіз картографічних шарів гідрогеологічного й адміністративного районування, а також місць локалізації потенційних джерел забруднення. Підраховано сумарний ризик виникнення надзвичайних ситуацій унаслідок забруднення ґрунтових і міжпластових підземних вод для адміністративних районів Чернігівської області. Отримані результати досліджень свідчать, що найвища вразливість водоносних горизонтів до техногенного впливу (дуже великий ризик забруднення першого від поверхні водоносного горизонту ґрунтових вод) характерна для північно-західної частини території Чернігівської області. Територія південно-східної частини регіону з добре захищеними водоносними горизонтами може бути залучена для організації фонового гідрогеологічного моніторингу.
6
РЄЗНІКОВА, ВІКТОРІЯ, та РУСЛАН СТЕФАНЧУК. "Оцінка ризиків у підприємництві та управління ними". Право України, № 2018/05 (2018): 101. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-101.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема дослідження феномена ризику гостро постала у минулому столітті, що було пов’язано з бурхливим розвитком ринкової економіки. Ризик притаманний усім ринковим процесам, тому управління ризиками є невід’ємною части ною ефективного управління будь-якою організацією. У зв’язку з цим істотного значення набуває питання оцінки ризиків із правової точки зору та удосконалення механізму управління ними, зокрема й за допомогою правових засобів. Мета статті полягає у розкритті правової та економічної сторін оцінки ризику та з’ясуванні особливостей правового управління ними. Розкрито природу феномена ризику, досліджено правову та економічну сторони оцінки ризиків, проаналізовано особливості управління ризиками за допомогою правових засобів, а також надано характеристику основним нормативним актам і міжнародним стандартам у сфері оцінки та управління ризиками. Доведено, що право є універсальним засобом правового управління ризиками, оскільки стабілізує ситуацію вибору (наприклад, між правомірним і неправомірним ризиком), або ж, навпаки, збагачує, розширює вибір ризикуючого суб’єкта різноманітними варіантами, диверсифікує ризики, надає свободу в прийнятті ризику (право на ризик). Визначено управління ризиками в господарському праві як діяльність суб’єктів господарювання, спрямована на аналіз, прогнозування та оцінку ймовірності настання ризику в умовах невизначеності з вибором превентивних заходів з метою мінімізації можливих майнових втрат, а у разі їх виникнення – розподілу тягаря несення таких втрат між учасниками господарських правовідносин належної законодавчої бази для ефективного управління ризиками, оскільки національні стандарти не враховують положення нормативно-правових актів України, що регулюють окремі сторони діяльності організацій при здійсненні процесів ризик-менеджменту, а також культуру менеджменту, яка сформувалася у нашій країні. Тому на часі розробка вітчизняних стандартів управління ризиками, які ґрунтувалися б на міжнародному досвіді, використовували адаптовану термінологію, а також враховували особливості економічної ситуації в Україні.
7
Хміль, С. В., У. Я. Франчук, Л. М. Маланчук та М. В. Франчук. "МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ПРОГНОЗУВАННЯ ВИНИКНЕННЯ ПРЕЕКЛАМПСІЇ СЕРЕДНЬОГО СТУПЕНЯ У ЖІНОК ГРУПИ ВИСОКОГО РИЗИКУ РОЗВИТКУ ПІЗНЬОГО ГЕСТОЗУ НА ТЛІ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (1 грудня 2021): 157–61. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i3.12530.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні наявна тенденція до збільшення розвитку ускладнення вагітності пізніми гестозами, тому дослідження методом математичного моделювання прогнозування виникнення прееклампсії середнього ступеня є доцільним та необхідним для спрощення верифікації даної патології.
Мета – розроблення математичної моделі для визначення ймовірності та відсотка прогнозування виникнення прееклампсії середнього ступеня у жінок групи високого ризику розвитку пізнього гестозу на тлі метаболічного синдрому.
Матеріал і методи. На сьогодні, окрім точної діагностики та ефективного лікування прееклампсії з ожирінням, постало питання прогнозування виникнення прееклампсії за допомогою біохімічних маркерів діагностики. Іншими словами, з якою ймовірністю може виникнути прееклампсія середнього ступеня у жінок групи ризику виникнення пізнього гестозу на тлі метаболічного синдрому. Для вирішення завдань такої складності застосували нейронні мережі, або «штучний інтелект».
Результати. Математично доведено, що при наявності протеїнурії, що відповідає діагностичним критеріям прееклампсії легкого ступеня, дефіциту вітаміну D та підвищення рівня інгібіну А, ймовірність розвитку прееклампсії середнього ступеня становить 89 % .
Висновки. У пацієнток віком понад 35 років ризик виникнення прееклампсії середнього ступеня, враховуючи додаткові прогностичні маркери, зокрема вітамін D та інгібін А, зростає ймовірність розвитку даного ускладнення вагітності на тлі метаболічного синдрому.
8
Fomin, P. D., та О. B. Маtviychuk. "Третинний перитоніт як проблема абдомінальної хірургії". Klinicheskaia khirurgiia, № 1 (28 січня 2018): 49–51. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.01.49.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Результати лікування абдомінального сепсису (АС) незадовільні. Найтяжчою його формою є третинний перитоніт (ТП). Факторами, що обтяжують перебіг ТП, є прогресування антибіотикорезистентності, зменшення резервів антибактеріальної терапії, поліморбідність. Сьогодні немає дієвих шкал прогнозування перебігу ТП, що робить проблему однією з найгостріших в абдомінальній хірургії.
Мета. Опрацювати спосіб прогнозування перебігу ТП для покращання його діагностики й лікування.
Матеріали і методи. Проспективно обстежені 109 пацієнтів з приводу перитоніту. У 18,3% хворих на 3 - 12-ту добу виявлені ознаки ТП, від якого померли 90% хворих.
Результати. З використанням статистичного методу відібрані 19 найбільш прогностично значущих показників, інтегровані у шкалу прогнозування ризику виникнення ТП, що відзначалася високим ступенем точності, специфічності та чутливості.
Висновки.
ТП є найтяжчою формою АС.
Застосування запропонованої шкали дозволило з високою точністю прогнозувати ризик виникнення ТП.
Застосування шкали прогнозування ризику виникнення ТП сприяло ефективній діагностиці захворювання.
9
Trofimov, M. V., S. I. Barannik, V. P. Kryshen, S. O. Muntyan, P. V. Lyashchenko, I. V. Gaponov та A. V. Chukhriienko. "Оптимізація лікування хворих із синдромом гострої кровотечі в просвіт Травного каналу". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (15 лютого 2021): 52–57. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.4.11783.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: покращити результати лікування хворих із синдромом гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу за рахунок вдосконалення методів місцевого ендоскопічного гемостазу.
Матеріали і методи. До рандомізавоного, проспективного дослідження були залучені хворі з проявами синдрому гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу, де в хірургічній клініці ДЗ ДМА МОЗ України поряд з діагностичним езофагогастордуоденоскопічним дослідженням впроваджували удосконалені лікувальні ендоскопічні маніпуляції та операції з метою створення стійкого місцевого ендоскопічного гемостазу. За отриманими нами даними виразкова хвороба дванадцятипалої кишки посідала перше місце серед захворювань, що спричиняли гостру кровотечу в просвіт верхнього відділу травного каналу. При синдромі гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу структуру нозологічних одиниць можна представити так: виразкова хвороба дванадцятипалої кишки – 67,8 %, виразка шлунка – 32,2 %.
Результати досліджень та їх обговорення. В результаті проведеного аналізу розподілу станів місцевого гемостазу за Forrest І клас небезпеки (Forrest І) встановлено в 39,5 % випадків, а ІІ клас небезпеки (Forrest ІІ) – у 60,5 % випадків. На основі аналізу проведеного дослідження створено інтегральну шкалу визначення ризику виникнення рецидиву кровотечі. Високий ризик виникнення кровотечі встановлювали при інтегральній оцінці від 20 до 30 балів, середній ризик – від 13 до 20 балів, низький ризик – до 12 балів. У період 2016–2017 рр. при активному застосування методів місцевого ендоскопічного гемостазу та ендоскопічного моніторингу в комплексі консервативної терапії у хворих із синдромом гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу вдалося істотно знизити питому вагу операційних втручань з 13,1 до 8,2 % випадків. З метою раннього виявлення стигматів виникнення рецидивної кровотечі і проведення заходів щодо профілактики її виникнення проведення ендоскопічного моніторингу показано всім хворим із синдромом гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу. З метою тимчасової зупинки кровотечі і підготовки хворого до проведення відстроченої операції в разі надзвичайно високого ризику операційного втручання у хворих із синдромом гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу доцільне повторне застосування методів місцевого ендоскопічного гемостазу. Застосування комплексу консервативної терапії у хворих із синдромом гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу дозволило знизити кількість операційних втручань в 2,5 раза завдяки широкому впровадженню методів місцевого ендоскопічного гемостазу, ендоскопічної профілактики виникнення рецидивної кровотечі та ендоскопічному моніторингу.
10
Zelenkevich, Liana. "Соціальні ризики реформи децентралізації". Sociological studios, № 1(14) (10 червня 2019): 19–25. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2019-01-19-25.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі розкрито проблематику визначення соціальних ризиків, які наявні в процесі реформи децентралізації. Актуальність такого дослідження зумовлено необхідністю передбачення соціальних ризи-ків від створення ОТГ, проведення секторальної децентралізації тощо, аби запобігти або пом’якшити можливих негативних наслідків від їх реалізації. Представлено авторське поняття соціальних ризиків децентралі-зації як ситуацій, викликаних реформою децентралізації, які загро-жують соціальному добробуту, соціальному самопочуттю, існуванню й подальшому розвитку сільської громади та впливають на суспільство загалом. Спираючись на результати соціологічного дослідження, проведеного LLC «MLS group», дані офіційного моніторингу де-централізації й інші матеріали, ми зробили висновок про можливість виокремлення таких соціальних ризиків децентралізації, як ризик надмірної концентрації землі в приватній власності владних осіб або аграрних бізнесменів; ризик порушення земельних прав простих се-лян; ризик виникнення невдоволення селян об’єднанням у спільну громаду та ін.
11
Filipchuk, V. V., та Ye L. Golyuk. "Прогнозування виникнення та перебігу синдрому феморо-ацетабулярного конфлікту у пацієнтів із юнацьким епіфізеолізом головки стегнової кістки". TRAUMA 14, № 2 (1 березня 2013): 111–15. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.2.14.2013.88633.
Повний текст джерелаАнотація:
Розроблено прогностичний алгоритм виникнення та перебігу синдрому феморо-ацетабулярного конфлікту (ФАК) у пацієнтів із юнацьким епіфізеолізом головки стегнової кістки (ЮЕГСК) залежно від скелетної зрілості. Встановлено, що ризик виникнення ФАК існує в усіх пацієнтів із ЮЕГСК, крім тих, які мають 1-й ступінь зміщення та перебувають у препубертатному періоді статевого розвитку. Найбільший ризик розвитку синдрому мають пацієнти з 3-м ступенем зміщення головки незалежно від періоду статевого розвитку та пацієнти в пубертатному періоді статевого розвитку незалежно від ступеня зміщення головки.
12
Zhulkevych, I. V., та B. D. Kryvokulsky. "ПЕРСОНАЛІЗАЦІЯ В ОНКОЛОГІЇ: ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ПРОФІЛАКТИКИ ТРОМБОЕМБОЛІЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ ПРИ ПАНГІСТЕРЕКТОМІЇ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (6 березня 2019): 11–18. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2018.4.9875.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: підвищити ефективність хірургічного лікування хворих на рак ендометрія шляхом оптимізації діагностичної тактики та хірургічної профілактики тромботичних ускладнень у ранній післяопераційний період.
Матеріали і методи. Обстежено 3 групи жінок: І – група 30 соматично здорових жінок; ІІ – контрольна група (група порівняння) – ретроспективно проаналізовано 120 карт стаціонарних хворих на рак ендометрія, яким виконано пангістеректомію в період 2010–2013 рр.; ІІІ – основна група жінок, хворих на рак ендометрія, яким виконували хірургічне втручання (пангістеректомію) – 147 хворих, які перебували на хірургічному лікуванні в 2014–2017 рр.
Результати. На першому етапі нашого дослідження проаналізовано основні антропометричні характеристики обстежених жінок і ризик виникнення тромботичних ускладнень за шкалою J. Сарrіnі. В основній групі обстежених і в групі порівняння виявлено зростання ризику виникнення тромбоемболій порівняно з групою здорових осіб, що вказувало на високий і вкрай високий ризик їх виникнення на операційному етапі лікування.
При вивченні гемостазіологічних показників в основній групі та групі порівняння у доопераційний, інтраопераційний і ранній післяопераційний періоди виявлено гіперкоагуляцію з ознаками внутрішньосудинного згортання, що проявлялась достовірним зниженням протромбінового індексу та скороченням ТЧ і АЧТЧ з одночасним підвищенням рівня ПЧ, ФГ, D-димеру. Ознаки гіперкоагуляції зростали під час операції та на 1–5 добу післяопераційного періоду і поступово знижувались до доопераційних значень, за винятком D-димеру, пік якого спостерігали на 8 добу післяопераційного періоду.
Створено і впроваджено в практику охорони здоров’я алгоритм оптимізації діагностичної та хірургічної профілактики тромбоемболій у хворих на рак ендометрія з врахуванням ризику їх виникнення.
Висновки. 1. Досягнуто зниження смертності в ранній післяопераційний період у хворих на рак ендометрія від тромбоемболії легеневої артерії з 4,17 до 0 % і післяопераційних тромботичних ускладнень – з 11,67 до 1,36 %.
2.Розроблено і впроваджено в клінічну практику алгоритм оптимізації діагностичної тактики та хірургічної профілактики можливих венозних тромбоемболічних ускладнень у хворих на рак ендометрія з урахуванням стану активності системи гемостазу та антропометричних даних і вмотивовано надано дієві практичні рекомендації.
13
Tsymbal, Bohdan, Yuriy Dreval, Dmytro Shapovalov, Dmytro Shapovalov та Maksym Shapovalov. "Підвищення рівня охорони праці та удосконалення методики міжнародної організації праці для оцінки професійних ризиків". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 2 (30 квітня 2020): 46–63. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.2.6.
Повний текст джерелаАнотація:
В даній роботі представлено аналіз існуючих методик оцінки професійних ризиків. Було розроблено матрицю для оцінки величини професійного ризику та удосконалено методику Міжнародної організації праці для оцінки професійного ризику. Було розроблено п’ять рівнів серйозності наслідків, п’ять рівнів вірогідності шкоди для працівника та величину ризику від мінімального значення 1 (знехтуваний ризик) до максимального – 10 (критичний ризик). Для визначення величини ризиків, які заподіяні фізичними, хімічними, біологічними факторами небезпеки, частотою виникнення нещасного випадку, не-доліками в ергономіці та психологічними перенавантаженнями було розроблено критерії для матриць. Наслідки заподіяної шкоди можуть бути: незначні, легкі, середні, тяжкі та катастрофічні. Удосконалена методика дає можливість врахувати катастрофічні наслідки, які можуть настати під час надзвичайної ситуації, такої як пожежа, вибух, аварія, катастрофа та ін. Вірогідність професійних ризиків може бути: XS – від «eXtra Small» – дуже мала, S – від «Small» – мала, M – від «Medium» – середня, L – від «Large» – велика, XL – від «eXtra Large» – дуже велика та XXL – від «eXtra eXtra Large» – дуже-дуже велика. Удосконалена методика визначає: знехтуваний, малозначний, малий, помірний, прийнятний, допустимий, значимий, недопустимий, максимальний та критичний ризик. Удосконалену методику оцінки професійних ризиків було випробувано на молочному комбінаті. Було встановлено адекватність і точність результатів визначення величини професійного ризику удосконаленої методики порівняно з результатами існуючої. Для підвищення рівня охорони праці були запропоновані та впровадженні заходи з управління професійними ризиками.
14
Dudchenko, L. V., S. A. Tsyntar та V. V. Boyko. "СОЦІАЛЬНИЙ МОНІТОРИНГ ЧИННИКІВ РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ ПЕРИНАТАЛЬНИХ УСКЛАДНЕНЬ У ЖІНОК, ЗАЛЕЖНИХ ВІД ТЮТЮНОКУРІННЯ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (19 квітня 2019): 64–68. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2018.4.10032.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: визначити соціально-медичні чинники ризику виникнення перинатальних ускладнень у вагітних за умов тютюнокуріння.
Матеріали і методи. Обстежено 75 вагітних (основна група), яких поділено на 2 підгрупи: 1-А групу склали 45 вагітних, які курили сигарети протягом вагітності; 1-Б групу – 30 вагітних, які курили сигарети до вагітності й не зловживали тютюном упродовж теперішньої вагітності. Контрольну групу склали 40 здорових вагітних, які не курили.
Результати. Показано, що вагітні, залежні від тютюнокуріння, належать до високої групи соціального ризику. Встановлено, що ризик тютюнокуріння впродовж гестації підвищує частоту перинатальних ускладнень, проте частина вагітних жінок не в змозі відмовитися від куріння впродовж гестації та вигодовування немовля грудьми. Доведено, що впровадження комплексної корекційно-реабілітаційної програми для таких жінок сприяє зниженню тютюнокуріння серед вагітних і зменшенню частоти перинатальних ускладнень.
Висновки. Тютюнокуріння є чинником ризику перинатальних ускладнень, а прегравідарна підготовка таких жінок має вирішальне значення щодо зниження перинатальної патології.
15
Tsyko, O. V., V. M. Kozko та I. S. Yurchenko. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА НЕГОСПІТАЛЬНУ ПНЕВМОНІЮ СЕРЕД ВІЛ-ПОЗИТИВНИХ ОСІБ У ХАРКОВІ ЗА ПЕРІОД 2013-2017 рр." Інфекційні хвороби, № 1 (3 квітня 2019): 35–42. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.1.9941.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – провести ретроспективний та структурний аналіз інфекційної захворюваності на легеневу патологію серед ВІЛ-інфікованих осіб, які перебували на лікуванні в ОКІЛ м. Харкова за період 2013-2017 рр. Окремо виділити кількість випадків бактерійної пневмонії на тлі ВІЛ упродовж зазначеного періоду, визначити фактори ризику її виникнення, клінічні особливості перебігу, діагностику залежно від імунного статусу, особливості лікування та можливості профілактики.
Матеріали і методи. Проведений ретроспективний аналіз захворюваності ВІЛ-інфікованих осіб на патологію легень з використанням 191 медичної картки стаціонарного хворого, з яких відібрано 102 історії хвороби ВІЛ-інфікованих з бактерійною пневмонією, які перебували на лікуванні у стаціонарі ОКІЛ за період 2013-2017 рр. Статистичну обробку отриманих даних здійснювали методами варіаційної та кореляційної статистики із застосуванням програмного забезпечення.
Результати досліджень та їх обговорення. Негоспітальна бактерійна пневмонія у ВІЛ-позитивних осіб виникає при будь-якому рівні CD4+ T-лімфоцитів в 1 мкл, частота її прогресивно збільшується у міру поглиблення імунодепресії. Клінічний перебіг не відрізняється від осіб з ВІЛ-негативним статусом, але при зниженні CD4+ T-лімфоцитів <50 в 1 мкл має тяжчий перебіг та ознаки інвазивності традиційного збудника, особливо в асоціації з Candida albicans та/або Pneumocystis jiroveci.
Висновки. За досліджуваний період з 2013 по 2017 рр. кількість випадків негоспітальної бактерійної пневмонії на тлі ВІЛ збільшилась. Факторами, що підвищують ризик її виникнення є вживання наркотичних речовин, зловживання алкоголем і куріння, а також низьке охоплення АРТ. Збудник з мокроти був виділений в 26,5 % випадків. Більш тяжкий перебіг бактерійної пневмонії був у групі хворих з кількістю CD4+ T-лімфоцитів <50 в 1 мкл, бактеріологічно в мокротинні таких хворих крім банального збудника була Candida albicans та/або Pneumocystis jiroveci, що ускладнювало клінічну картину. Рентгенологічно при цьому була тенденція до генералізації процесу в легенях. Мультипрофілактики виникнення негоспітальної бактерійної пневмонії у ВІЛ-інфікованих через величезну кількість її збудників немає, тому ризик її виникнення у цієї категорії буде завжди вищим, ніж в цілому в популяції. Єдиними рекомендаціями щодо профілактики є використання 23-валентної полісахаридної пневмококової вакцини та щорічна вакцинація від грипу.
16
Василенко, М. Д., та В. М. Слатвінська. "РИЗИКИ ЩОДО МОЖЛИВОГО РОЗПАДУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В ІМОВІРНОСТЯХ ПОДІЙ ТА ПОДОЛАННІ СВІТОВИХ ВИКЛИКІВ (МІЖДИСЦИПЛІНАРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28, № 29 (25 січня 2022): 47–54. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.715.
Повний текст джерелаАнотація:
Василенко М. Д., Слатвінська В. М. Ризики щодо можливого розпаду Європейсько- го Союзу в ймовірностях подій та подоланні світових викликів: міждисциплінарне дослідження. – Стаття. У статті надаються аналіз і оцінка ризиків щодо розвитку й існування Європейського Со- юзу в умовах виникнення ризиків у Європейському Союзі, з можливим їх подоланням. Підхід до аналізу ризиків щодо розпаду Європейського Союзу зроблено, виходячи з положень теорії ризиків, що обговорюються в роботі. Показано, яким чином ризик, пов’язаний із настанням ризикових ситуацій, що створюють обстановку невизначеності, впливає на досягнення цілей. Наявність елементів невизначеності зумовлює виникнення ситуацій, які не мають однознач- ного результату. Ситуація невизначеності характеризується тим, що ймовірність настання результатів рішень або подій невідома. Процес формування ризикових ситуацій реально по- чав формуватися із прийняттям досить відчутної кількості нових країн-членів. З економічного погляду самому Європейському Союзу для його динамічного розвитку досить тих шести кра- їн, з яких він і починався. Усі інші країни-члени фактично живуть на дотації, їхнім коштом і лише гальмують систему Європейського Союзу. Провідні країни – члени Європейського Союзу зруйнували промисловість і економіку слабших країн-членів менш розвинутої зони, поглинули їхні ринки і створили передумови кризових ситуацій. Брекзит унеможливив пе- ретворення Європейського Союзу на об’єднання країн із досить великою мусульманською складовою частиною, що може запустити «ланцюгову» реакцію в майбутньому. Так склалося, що Брекзит збігся із глобальною кризою, що створило додаткові ситуаційні ризики. Обгово- рюється також роль соціокультурних ризиків у Європейському Союзі. Встановлено, як ризи- ки не тільки знижують привабливість Європейського Союзу, а й ведуть до його можливого занепаду в імовірностях подій реальності, аж до розпаду Європейського Союзу.
17
Tretyakov, O., B. Harmash, B. Khalmuradov та Ye Biletska. "РИЗИК-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ УМОВ ПРАЦІ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПРАЦІВНИКІВ ТРАНСПОРТНОЇ ГАЛУЗІ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 59 (26 лютого 2020): 120–26. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.1.120.
Повний текст джерелаАнотація:
В даній статті розглянуті питання щодо аналізу принципів, методів і критеріїв оцінки ризику. Дано визначення поняттю професійного ризику, як нанесення шкоди здоров'ю людини умовами професійної діяльності. Встановлено, що основним напрямком підвищення безпеки умов праці є системний підхід, заснований на аналізі та оцінці ризиків, обумовлених специфікою процесів у транспортній галузі. Виявлено об'єктивні закономірності виникнення небезпек у професійній діяльності працівників залізничного транспорту. Сучасна тенденція глобалізації світової економіки та регіональної інтеграції підвищила необхідність у співпраці між різними країнами, оскільки об'єктивно існують спільні цілі і підходи в сфері промислової безпеки та гігієни праці, необхідність взаємодії між професійною безпекою і змінами в навколишньому середовищі, а також між гігієною і продуктивністю праці. Метою такої системної політики є попередження нещасних випадків і професійних захворювань працівників в результаті виникнення небезпечних ситуацій і аварій на транспорті. Отримано єдиний підхід до розрахунку виробничого ризику в залежності від параметрів робочої зони з урахуванням часу перебування працюючих у зоні дії небезпечних факторів, який не потребує введення множини шкал для характеристики якості середовища. На основі алгоритму перетворення параметрів середовища в показник виробничого ризику був проведений аналіз карт умов праці за результатами атестації робочих місць регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Отримані показники інтегрального ризику свідчать про суб`єктивність оцінки фактичних умов та характеру праці згідно існуючого законодавства. Виявлено протиріччя українського законодавства світовим нормам щодо охорони здоров`я та безпеки праці для створення контрольованих умов, які мінімізують можливі наслідки шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища та трудового процесу. Запропоновано метод визначення рівня небезпеки для працівників у робочій зоні за умов сумісної дії шкідливих факторів різних класів, який передбачає, що отримані на основі ризик-орієнтованого підходу залежності можна застосовувати для атестації робочих місць, при визначенні пріоритету щодо заходів з охорони праці з урахуванням рівня виробничого і професійного ризиків
18
Чернуха, Л. М., А. А. Гуч та Е. П. Тумасова. "Пацієнти з високим ризиком розвитку венозних трофічних виразок після епізоду ТГВ ... Деякі аспекти патогенезу, чи можливо прогнозувати виникнення трофічних порушень?" Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, № 1 (30 червня 2020): 114–29. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.114-129.
Повний текст джерелаАнотація:
ТГВ проявляється важкими порушеннями в системі гемостазу і, в більшості випадків, супроводжується розвитком ПТС. Патогенетичні зміни, що виникають у пацієнтів із ПТС у системі гемостазу і системі мікроциркуляторного русла нижніх кінцівок в сукупності є постійним підтримучим механізмом, що викликає не тільки утворення і прогресування трофічних порушень, але і виникнення самої виразки. Відповідно до літературних даних, при наявності певних факторів ризику, таких як наявність в анамнезі венозної тромбоемболії, раніше існуючого варикозного розширення вен нижніх кінцівок, чоловічої статі, а також ожиріння незалежно збільшується ризик розвитку ПТС виразки через 1 рік. Виявлення таких пацієнтів з урахуванням факторів ризику, а також беручи до уваги можливість розвитку виражених патогенетичних порушень, необхідно для призначення патогенетично спрямованого лікування із застосуванням – сулодексиду, призначення якого може не тільки запобігти рецидивам ТГВ, а й з огляду на фактори ризику, запобігти розвитку трофічних порушень, зокрема трофічних виразок.
19
Ploshschenko, Yu O. "Питання профілактики серцево-судинних ускладнень анестезіологічного забезпечення некардіальних оперативних втручань". EMERGENCY MEDICINE, № 6.53 (1 жовтня 2013): 183–87. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.53.2013.88732.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті надані сучасні алгоритми обстеження та передопераційного ведення пацієнтів із супутньою серцево-судинною патологією, а саме ішемічною хворобою серця, гіпертонічною хворобою, хронічною серцевою недостатністю. Відомо, що ризик ускладнень безпосередньо залежить від стану пацієнта до хірургічного втручання, а також від наявності супутніх захворювань та їх тяжкості. Крім цього, на прогноз впливають терміновість оперативного втручання, обсяг, складність, тривалість операції. Найбільш схильні до виникнення ускладнень пацієнти з явною або безсимптомною ішемічною хворобою серця, дисфункцією лівого шлуночка, клапанною патологією, життєзагрожуючими порушеннями ритму серця, а також пацієнти, які мають фактори ризику їх розвитку. Вибір оптимальної тактики ведення періопераційного періоду у пацієнтів дозволяє знизити частоту і тяжкість кардіальних ускладнень.
20
Batiukh, О. V., Kh O. Novak–Mazepa, T. V. Kharkovska та A. I. Pak. "ПРОГНОЗУВАННЯ ВПЛИВУ ПОРУШЕНЬ СНУ І ДЕПРЕСІЇ НА РОЗВИТОК СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (1 грудня 2020): 145–52. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11326.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Цукровий діабет (ЦД) являє собою одну з провідних медико-соціальних проблем сучасного суспільства, що зумовлено високою захворюваністю та його поширеністю, частим виникненням ускладнень. Дослідження факторів розвитку, а саме: порушення сну, депресія, серцево-судинні захворювання (ССЗ), вивчення причини, комплексне розв’язання проблеми, наявність якої негативно позначається на якості життя людини, дозволять покращити стан здоров’я пацієнтів із ЦД 2 типу.
Мета дослідження – проаналізувати літературні джерела щодо впливу тривожних, депресивних розладів на розвиток і прогресування серцево-судинних захворювань у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу для ранньої діагностики захворювань та їх профілактику.
Матеріали і методи. При дослідженні використано дані літературних джерел та дані проведених наукових досліджень щодо причин розвитку захворювань, зокрема депресії, цукрового діабету 2 типу, розладів сну, серцево-судинних захворювань, і їх взаємозв’язок та взаємовплив.
Результати. Цукровий діабет 2 типу є найпоширенішим типом діабету, що становить близько 90 % усіх випадків діабету. Це захворювання найчастіше діагностується у дорослих людей, але все частіше спостерігається у дітей, підлітків через підвищення рівня ожиріння, малорухливого способу життя, психоемоційного перевантаження, стресів. Депресія є фактором ризику виникнення цукрового діабету та негативно впливає на його перебіг, підвищуючи ризик розвитку ускладнень. Пацієнти з ЦД страждають від супутньої депресії у 2–3 рази частіше, ніж без нього. Поширеність депресивних розладів у хворих із ЦД у середньому становить близько 14 %. Приблизно у 80 % випадків у пацієнтів із ЦД 2 типу виявляється артеріальна гіпертензія. Головною причиною смертності є гострі серцево-судинні захворювання, від яких помирає 75 % хворих. За даними клінічних досліджень у 15–25 % пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) виявляють симптоми депресії, яка в 3,7 раза підвищує несприятливий перебіг хвороби. Результати іноземних досліджень свідчать, що смертність від серцево-судинних захворювань серед людей, які сплять менше 4 год на добу на 36 % вище, ніж у тих, які сплять 4–8 год, а ризик розвитку інсульту становить 34 %. Пацієнти, які схильні до даних захворювань і спали достатню кількість часу, ризики компенсувалися і значно зменшувалися.
Висновки. Основною причиною значної захворюваності та смертності від ЦД із супутніми ССЗ можна вважати високу поширеність факторів ризику і відсутність єдиного підходу до боротьби з ними. Вивчаючи чинники ризику, отримаємо можливість зрозуміти вплив мультифакторної природи на розвиток й ускладнення перебігу захворювань. Дослідження та аналіз зв’язків між депресивними порушеннями й розвитком серцево-судинної патології дозволять встановити рівень впливу цих факторів на розвиток цукрового діабету 2 типу.
21
Kis, I. R. "МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ РИЗИКАМИ НА ТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ". Transport development, № 4(11) (13 січня 2022): 16–24. http://dx.doi.org/10.33082/td.2021.4-11.02.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Проблематиці ризик-менеджменту та управління екологічними ризиками й ризиками проєктів присвячено багато наукових праць, з огляду на високий рівень актуальності питання. Реалізація методів і моделей ризик-менеджменту екологічних ризиків проєктів транспортних підприємств передбачає опрацювання чіткої послідовності дій і виконання завдань, що комплексно її формують. З огляду на зміни інструментарію управління екологічними ризиками проєктів транспортного підприємства та його механізму, виникає необхідність уточнення й формалізації особливостей функціонування та складників. Мета. Опрацювання механізму та практичних засад управління екологічними ризиками проєктів транспортного підприємства задля структуризації процесів і підвищення ефективності менеджменту. Результати. У роботі розглянуто й проаналізовано вплив характеристик проєкту транспортного підприємства (наявність чи відсутність проєктного офісу на транспортному підприємстві; рівень проєкту; масштаб проєкту; терміни реалізації проєкту; рівень учасників проєкту; характер поставленого завдання в проєкті; причина виникнення проєкту) на розподіл службових обов’язків щодо ризик-менеджменту. Наведено механізм ризик-менеджменту проєктів транспортного підприємства із зазначенням структурних компонентів. Висновки. Опрацьовано методичні засади управління ризиками проєктів транспортних підприємств щодо взаємозв’язків між характеристиками проєкту й наявністю ризик-менеджера як члена команди проєкту чи відповідальністю менеджера проєкту за управління проєктними ризиками. Визначено систематизовані елементи механізму ризик-менеджменту транспортного підприємства, серед яких – зміст системи, узагальнена мета системи, основні принципи системи, об’єкти системи, суб’єкти системи, інструменти ризик-менеджменту, результат. На наш погляд, з огляду на перехід до циркулярної економіки, доцільним є врахування її принципів (обґрунтованість, прозорість, легітимність, адекватність, контрольованість, логічність і проактивність, структурна довершеність) у механізмі ризик-менеджменту проєктів транспортного підприємства.
22
Grygorenko, V. М., М. V. Vikarchuk, R. О. Danylets, Yu М. Bondarenko та V. О. Rudakov. "ПАТОМОРФОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ПРОГНОЗУ РЕЦИДИВУ МІСЦЕВО–ПОШИРЕНОГО РАКУ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ ПІСЛЯ РАДИКАЛЬНОЇ ПРОСТАТЕКТОМІЇ". Klinicheskaia khirurgiia, № 12 (20 грудня 2017): 33. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.12.33.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Проаналізувати патоморфологічні фактори прогнозу виникнення рецидиву клінічно верифікованого місцево–поширеного раку передміхурової залози (РПЗ) після радикальної простатектомії (РПЕ).
Матеріали і методи. Оцінювали вплив несприятливих патоморфологічних факторів на частоту виникнення біохімічного рецидиву у 106 хворих за місцево–поширеного РПЗ.
Результати. У 55 (51,9%) хворих виявлений рецидив РПЗ. Позитивний хірургічний край (ПХК) відзначений у 34,9% спостережень, периневральна інвазія пухлини (ПНІ) – у 49,1%, метастази в реґіонарних лімфатичних вузлах – у 19,8%, показник Глісона 8 балів і більше – у 25,5%; у 25,5 % – виявлений один, у 23,6% – два, у 13,2% – три, у 4,7% – всі чотири фактори. За відсутності несприятливих факторів рецидив виник у 14,3% хворих.
Висновки. У міру збільшення кількості несприятливих патоморфологічних факторів у хворих за клінічно верифікованого місцево–поширеного РПЗ статистично достовірно збільшується ризик виникнення рецидиву.
23
Kostiukevych, O. M., O. Y. Mishcheniuk та L. K. Benkovska. "Особливості впливу анемій на перебіг гострого коронарного синдрому". Клінічна та профілактична медицина 2, № 5-6 (25 жовтня 2018): 71–77. http://dx.doi.org/10.31612/2616-4868.2-5.2018.08.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета – визначити внесок анемій у перебіг гострого коронарного синдрому (ГКС) і розвиток його ускладнень.
Матеріал і методи. Проаналізовано загальноклінічні та лабораторно-гематологічні показники 59 пацієнтів із гострим коронарним синдромом (ГКС), які лікувались у Державній науковій установі “Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини” Державного управління справами (ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС) 2016-2017 роками. Методи: загальноклінічні, лабораторні, статистичні.
Результати. У 9 хворих (20,93%) без анемічного синдрому (АС) на момент госпіталізації виникала нозокоміальна анемія. У 7 із них (77,78%) причиною їх під час перебування в стаціонарі були геморагічні ускладнення, в 2 випадках (22,22%) причину не визначено. Предиктором розвитку АС із добрим рівнем ефективності (р=0,003) під час госпіталізації був вік пацієнта понад 75 років – у таких хворих ризик виникнення анемії зростав у 3,80 раза (95% ДІ 1,57-19,18). У пацієнтів із ГКС і наявністю гіпохромної та нормохромної анемії (50,00% і 100% відповідно) частіше, ніж у хворих без неї (14,28% проти 17,54%), траплялися геморагічні події (5 із 10 проти 7 із 49, р=0,022 і 2 із 2 проти 10 із 57, р=0,038). За наявності на момент виникнення ГКС у хворих гіпохромної анемії ризик розвиту геморагічних подій на терапії становив 3,19 (95% ДІ 1,35-11,36). Визначено превалювання частоти ретромбозів у хворих на ГКС з анемією над такою в пацієнтів без неї: 7 із 16 (43,75%) проти 3 із 43 (6,97%) осіб (р=0,002). Ризик виникнення повторного тромботичного епізоду в хворих з анемією, які перенесли ГКС, був у 3,81 раза (95% ДІ 1,86-7,80) більшим, ніж в осіб без неї.
Висновки. У хворих на ГКС вік понад 75 років є предиктором розвитку АС. Гіпохромна та нормохромна анемія за ГКС збільшують частоту геморагічних подій. Анемія в пацієнтів із ГКС є фактором розвитку повторного тромботичного епізоду.
24
Loiko, Valeryia, та Maria Boieva. "УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 4 (5 серпня 2019): 21–29. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0203.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто види фінансових ризиків страхової компанії, виділено причини, які можуть посприяти виникненню фінансових ризиків: економічні фактори, зовнішні втручання в діяльність страхової компанії, юридичні втручання, внутрішні дії (або бездіяльність), нестабільність фінансового ринку. Виділено наступні види фінансових ризиків страхової компанії: ризики, пов’язані із купівельною спроможністю грошей; ризики, пов’язані із вкладанням капіталу; ризики, пов’язані із операційною діяльністю компанії. Виокремлено фінансові ризики, які можна застрахувати і які не можна застрахувати. Виділено найбільш чутливі складові діяльності страхових компаній до фінансових ризиків: продажі, податки, маркетинг, інвестиції, фінанси. Процес управління ризиками передбачає здійснення як внутрішнього, так і зовнішнього факторного аналізу. Виділено п’ять етапів, з яких складається процес управління фінансовими ризиками страхової компанії: ідентифікація, оцінка, пріоритизація, реагування, реалізація плану управління ризиками. До найважливіших загроз фінансової діяльності страхової компанії при оцінці фінансових ризиків віднесено наступні види ризиків: ризик втрати платоспроможності; ризики втрати фінансової стійкості та незалежності. Проведено розрахунки коефіцієнтів оцінки фінансового стану та ризиків страхової компанії. За результатами розрахунків зроблено висновок, що страхова компанія, яку було обрано для дослідження, підтверджує статус фінансово стійкої та надійної компанії. Більшість показників перевищували нормативний рівень в декілька разів, показуючи позитивні тенденції до збільшення. Наведено порівняльну характеристику основних методів, завдяки яким у компаніях відбувається процес мінімізації фінансових ризиків. У страховій компанії, яка досліджувалась, для зниження фінансових ризиків використовується методи диверсифікації, хеджування і страхування ризиків. Зроблено висновок, що стандартизація фінансових ризиків у діяльності страхових компаніях відсутня. Великі страхові компанії нівелюють виникнення фінансових ризиків обсягами надання страхових послуг, а невеликі страхові компанії приймають рішення в основному спираючись на міркуванні їх власників або управляючих компанією.
25
Лавринюк, Володимир, Василь Пикалюк, Наталія Грейда та Вікторія Лавринюк. "ПАТОЛОГІЯ АОРТИ ТА ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ". Молодий вчений, № 1 (101) (31 січня 2022): 51–56. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-1-101-11.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено анатомо-фізіологічні параметри нормальної аорти, дефініції її патології. Проаналізовані можливості клінічного та інструментального дослідження аорти, вивчення питань диференціації аортальних захворювань. Запропоновано етіологічну класифікацію аортопатій. В межах класифікації виокремлено групи: атеросклеротичні ураження аорти, вроджені вади аорти, генетичні захворювання, аортити, ушкодження аорти, ургентні захворювання (гострий аортальний синдром). Проведено огляд впливу фізичної активності на перебіг аортальних нозологій: швидкість прогресування аортодилятації, ризик виникнення розшарування аорти. Наведено короткий огляд клініко – діагностичних особливостей окремих нозологій з проявами аортопатії та особливості проведення фізичної активності (ФА) при них: атеросклероз аорти, аневризми, двостулковий аортальний клапан, коарктація, синдром Марфана, Елерса- Данло, Лойеса – Дітца, Тернера. Процитовано згідно останніх європейських рекомендацій стратифікацію ризику занять ФА при аортопатіях, вказані особливості проведення фізичних тренувань та спостереження за пацієнтами для покращення профілю безпеки занять ФА.
26
Ravliv, Yu A., та V. R. Mach. "ТОВАРОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ЗАСОБІВ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ". Медсестринство, № 2 (8 липня 2020): 54–56. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2020.2.11242.
Повний текст джерелаАнотація:
Гіпертонічна хвороба – це захворювання серцево-судинної системи, яке проявляється систематичним підвищенням артеріального тиску. Своєчасне виявлення артеріальної гіпертензії, проведення заходів первинної та вторинної профілактики та призначення адекватної медикаментозної терапії затримує прогресування захворювання, знижує ризик виникнення ускладнень, сприяє поліпшенню якості життя та збереженню працездатності. Актуальним є дослідження фармацевтичного ринку щодо засобів вимірювання артеріального тиску для своєчасної діагностики артеріальної гіпертензії.
27
Ravliv, Yu A., та V. R. Mach. "ТОВАРОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ РИНКУ ПОЛЬЩІ ЗАСОБІВ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ". Медсестринство, № 3 (12 січня 2021): 47–48. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2020.3.11686.
Повний текст джерелаАнотація:
Гіпертонічна хвороба – це захворювання серцево-судинної системи, яке проявляється систематичним підвищенням артеріального тиску. Своєчасне виявлення артеріальної гіпертензії, проведення заходів первинної та вторинної профілактики та призначення адекватної медикаментозної терапії затримує прогресування захворювання, знижує ризик виникнення ускладнень, сприяє поліпшенню якості життя та збереженню працездатності. Актуальним є дослідження фармацевтичного ринку щодо засобів вимірювання артеріального тиску для своєчасної діагностики артеріальної гіпертензії.
28
Kushnir, V. A. "Особливості підходів до використання медичних технологій діагностики травматичної хвороби в постраждалих із наявністю екзогенних інтоксикацій для визначення стану, прогнозу й тактики лікування потерпілих". TRAUMA 15, № 6 (1 листопада 2014): 110–13. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.6.15.2014.81837.
Повний текст джерелаАнотація:
У цій роботі викладено підходи до використання медичних технологій діагностики травматичної хвороби в постраждалих із наявністю екзогенних інтоксикацій для визначення стану, прогнозу й тактики лікування потерпілих. Встановлено, що лікування постраждалих із політравмою на фоні екзогенної інтоксикації потребує застосування окремих методологічних підходів, що враховують патогенетичні особливості перебігу травматичної хвороби в постраждалих із екзогенною інтоксикацією, ризик виникнення ускладнень та летального результату.
29
Behas, V., T. Romanishina, Zh Rybachuk, O. Pins’kyj, M. Mishchenko, I. Volkivs’ky, M. Lysenko та P. Yatkevych. "Ризики виникнення африканської чуми свиней на території Житомирської області". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 83 (2 березня 2018): 120–24. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8323.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою і завданням роботи було вивчити епізоотичну ситуацію щодо африканської чуми свиней (АЧС) на території Житомирської області, вивчити роль етіологічних чинників, проаналізувати ризики появи нових випадків. При проведенні досліджень застосовувалися загальноприйняті методи епізоотологічного дослідження, статистичного аналізу. Аналізуючи епізоотичну ситуацію щодо АЧС в Житомирській області за 2015–2017 рр. слід зазначити, що серед інших областей за кількістю спалахів АЧС менше ніж у Житомирській лише у Івано-Франківській – 3 і у Львівській – 1 випадок, у Дніпропетровській така ж кількість як у Житомирській – 4 випадки. В усіх інших областях кількість спалахів АЧС більша, ніж у Житомирській. При розгляді географічного положення Житомирської області ми виділили ряд критеріїв, які можуть сприяти поширенню АЧС. Варто врахувати такі ризики. Прикордонне розміщення області – на півночі Житомирська область межує з Республікою Білорусь. Хоча випадків АЧС в Білорусі офіційно зареєстровано небагато (2 в 2013 році), але занепокоєння викликає той факт, що країни, які межують з Білорусією, неблагополучні щодо АЧС, і в них зареєстровано значно більше випадків цієї хвороби. Тут, з нашої точки зору може бути два варіанти: або в Білорусі дійсно ефективно проводять заходи щодо ліквідації АЧС, або про нові випадки просто не повідомляють. Останній варіант більш вірогідний, якщо проаналізувати інтернет-ресурси і подивитись карту-схему спалахів АЧС в Західній Європі. Тому ризики тут можуть бути досить високі. Проведена депопуляція дикого кабана в Білорусі згідно з офіційними даними може своєю чергою спричинювати міграцію диких свиней на територію України. Північна частина Житомирської області знаходиться в лісовій місцевості, що є природнім ареалом популяції дикого кабана, який може бути переносником АЧС. Особливе занепокоєння викликає те, що на півночі Рівненської області було зареєстровано багато випадків АЧС, де також переважає лісиста місцевість. Отже – існує ризик занесення дикими кабанами з Рівненської області в Житомирську вірусу АЧС. Житомирська область межує з областями, в яких епізоотична обстановка щодо АЧС є значно напруженіша. В Київській області зареєстровано 15 випадків АЧС, в Вінницькій – 9, в Хмельницькій – 6, в Рівненській – 21. Житомирська область займає центральне положення, через її територію проходять багато авто- і залізничних шляхів міжнародного значення, які прямують до столиці України. Таким чином область – має тісні економічні зв’язки з іншими регіонами. Якщо врахувати всі вищеперераховані ризики Житомирської області, то можна сказати, що в області достатньо контрольована ситуація. Якщо в Україні станом на 20.01.18 – 323 спалахи АЧС, то у Житомирській області – 4. Аналізуючи поширення АЧС в Житомирській області за фактом реєстрації неблагополучних пунктів 2015–2017 рр., можна припустити, що хвороба поширилась в Житомирську область з дикими свинями зі східного напрямку Київської області (випадки в Радомишльському і Малинському районах). В усіх випадках були проведенні заходи щодо ліквідації АЧС згідно з інструкцією, ефективність яких підтверджена подальшою благополучністю області.
30
Пеструєв, Дмитро Миколайович. "ОСОБЛИВОСТІ УМОВ ТА НАСЛІДКІВ ДІЯЛЬНОСТІ В ІНТЕРЕСАХ ІНШОЇ ОСОБИ БЕЗ ДОРУЧЕННЯ В УМОВАХ КАРАНТИНУ". Часопис цивілістики, № 37 (29 липня 2020): 55–61. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i37.350.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано випадки ведення чужих справ без доручення у зв’язку з обмеженнями, пов’язаними з виникненням і подальшим поширенням коронавірусної інфекції (COVID-19), умови їх виникнення та наслідки.
Зазначається, що попри намагання зменшити шкідливі наслідки карантину, його запровадження все ж унеможливило для досить великої групи громадян здійснення ними своїх прав і виконання обов’язків у цивільно-правових відносинах, а також потягло виникнення інших, позадоговірних стосунків. Зокрема, почастішали ситуації, коли певні обставини спонукають осіб, які не мають відповідних на те повноважень, до добровільного вчинення якихось дій у майнових інтересах іншої особи. Здебільшого чинниками таких вчинків є раптове виникнення небезпеки настання несприятливих для іншої особи майнових наслідків, яких можна уникнути лише негайним вжиттям відповідних заходів, відсутність можливості попередньої згоди на вчинення зазначених дій. При цьому інша особа може як перебувати в іншому місці, так і перебувати в такому стані, коли не в змозі самостійно прийняти будь-яке рішення.
Запропоновано до обставин, які спонукають до добровільного вчинення якихось дій у майнових інтересах іншої особи, віднести також негативний вплив кризової ситуації, яка може спричинити депресійні стани, що також може потягти ризик тимчасового невиконання особою своїх зобов’язань (наприклад, особа, будучи одинокою, тяжко переносить режим карантину).
Огляд можливих ситуацій, пов’язаних із перебуванням на карантині, коли виправданим є втручання у сферу майнових інтересів іншої особи, дав підстави для висновку, що вони характеризуються підвищеним рівнем соціальної корисності. Адже в таких випадках гестор здебільшого вчиняє дії не лише в інтересах окремої особи, але й суспільства, допомагаючи вберегтися від захворювання представникам «груп ризику» (одиноким людям похилого віку, немічним тощо), запобігаючи поширенню COVID-19.
Фактично його діяльність спрямована на сприяння досягненню мети карантину, що має враховуватися при вирішенні спорів, які можуть виникати при її здійсненні. Тому в таких випадках суди мають враховувати суспільну корисність дій гестора, залучаючи у необхідних випадках до відшкодування зроблених ним витрат третіх осіб, через бездіяльність або неналежну діяльність яких виникла необхідність діяльності у веденні справ без доручення.
31
Курах, А. В., К. І. Чубірко, І. В. Чопей, М. В. Бичко, К. О. Дебрецені та М. М. Гечко. "ПОСТКОВІДНИЙ СИНДРОМ: КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (29 квітня 2021): 6–11. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i1.11987.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи полягала в дослідженні найчастіших клінічних проявів постковідного синдрому (ПС) та впливу наявності поширених коморбідних станів на частоту виникнення даного синдрому.
Матеріал і методи. Пошук проводили у базах PubMed та Medline. Було використано наступні ключові слова: «post-covid syndrome», «COVID-19», «persisting symptoms», «risk factors», «long COVID». До уваги бралися статті, опубліковані в рецензованих виданнях.
Результати. Зважаючи на невеликий час, який пройшов від початку пандемії, кількість проведених досліджень ПС є незначною. Більшість із них було проведено за методикою анкетування пацієнтів через певні проміжки часу після завершення госпіталізації (найменший становив 2 тижні, а найбільший – 24 тижні). Проаналізувавши результати деяких досліджень ми встановили, що такі симптоми як загальна слабість, задишка та тривога зустрічалися практично в кожного хворого. Рідше у хворих персистували симптоми кашлю, болю в грудній клітці та інших частинах тіла, порушення сну та уваги. Звертає на себе увагу той факт, що у пацієнтів, які мали принаймні один коморбідний стан, зростав ризик збереження симптомів гострого COVID-19 протягом 8–18 тижнів. Так, пацієнти з ожирінням, цукровим діабетом та респіраторним дистрес-синдромом частіше мали тяжчий перебіг гострого COVID-19 та довшу тривалість персистенції симптомів. Пацієнти старших вікових груп (старше 50 років) частіше мали персистенті симптоми, порівняно з особами у віці 18–34 та 35–49 років.
Висновок. Найчастішими симптомами, які зустрічаються при ПС, були загальна слабість, задишка та тривожність. Ці симптоми зустрічалися у всіх вікових групах, але частота їх виникнення та тривалість, імовірно, зростає з віком. Також наявність принаймні одного коморбідного стану збільшувала ризик виникнення ПС.
32
Жулкевич, І. В., та П. А. Чукур. "ОЦІНКА МІНЕРАЛЬНОЇ ЩІЛЬНОСТІ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ЗА ДАНИМИ РЕНТГЕНІВСЬКОЇ КОМП'ЮТЕРНОЇ ТОМОГРАФІЇ ТА ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКІВ ОСТЕОПОРОТИЧНИХ ПЕРЕЛОМІВ У ХВОРИХ НА ДИФУЗНУ В-ВЕЛИКОКЛІТИННУ ЛІМФОМУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 68–76. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12205.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні відмічається тенденція до підвищення захворюваності на неходжкінські лімфоми (НХЛ), тому дослідження змін мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), пов’язаних із лімфопроліферативними захворюваннями та віддаленими наслідками протипухлинної терапії, є актуальними та необхідними для профілактики остеопоротичних переломів.
Мета – визначити ризик виникнення вторинних остеопоротичних переломів, ризик ураження кісткового мозку і оцінити динаміку змін стану МЩКТ поперекового відділу хребта у хворих з дифузною В-великоклітинною лімфомою (ДВВКЛ) на діагностичному етапі (ДЕ) та після завершення хіміотерапії (ПЗХ).
Матеріал і методи. Проведено визначення мінеральної щільності трабекулярної кісткової тканини поперекових хребців (L1–L5) за допомогою функції ROI у програмі Radiant Dicom Viewer в кістковому вікні у 56 пацієнтів: 26 жінок та 30 чоловіків (середній вік (55,96±2,11) р.). Статистичний аналіз проведено за робастним критерієм Левена – Брауна – Форсайта.
Результати. При гендерному порівнянні на ДЕ згідно опитувальників FRAX та QFracture визначався більший ризик остеопоротичного перелому в жінок за всіма показниками: FRAX – основний остеопоротичний ризик 43,21 % і ризик перелому стегнової кістки 59,35 %; QFracture – ризик перелому стегна, зап’ястя, плеча або хребта 59,86 % та ризик перелому стегна 60,12 %. Зниження стану МЩКТ спостерігалося як на ДЕ, так і ПЗХ, у чоловіків та жінок. У чоловіків найбільше достовірне зниження МЩКТ на 19,59 % спостерігалося у L4, у жінок – у L3 на 13,11 %, p<0,05.
Висновки. В усіх обстежених хворих на ДВВКЛ за результатами опитувальників FRAX та QFracture визначався підвищений ризик остеопоротичних переломів на ДЕ. Стан МЩКТ поперекових хребців на серіях КТ у хворих з ДВВКЛ на ДЕ у жінок був достовірно нижчий, ніж у чоловіків. ПЗХ спостерігалося зниження МЩКТ як у чоловіків, так і в жінок, достовірної різниці між групами хворих не встановлено.
33
Rykov, S. O., та S. S. Lytvinenko. "Ризик виникнення післяопераційного гемофтальму у хворих з діабетичною ретинопатією та цукровим діабетом 2-го типу". Archive of Ukrainian Ophthalmology 10, № 1 (17 травня 2022): 25–30. http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.10.1.2022.288.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Пошкодження судин, що розвивається при діабетичній ретинопатії (ДР), є прямим наслідком стійкої гіперглікемії за умов цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) та супроводжується як спонтанним гемофтальмом, так і гемофтальмом після виконання сучасних вітреоретинальних втручань з приводу ДР та діабетичної макулопатії. Мета: оцінити ризики виникнення післяопераційного гемофтальму у хворих з діабетичною ретинопатією та цукровим діабетом 2-го типу. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 118 пацієнтів (118 очей) з ЦД2 та ДР, які були розподілені на три групи: 1-ша — з початковою непроліферативною ДР (НПДР; 28 очей), 2-га — з помірною або тяжкою НПДР (49 очей) та 3-тя — з проліферативною ДР (ПДР; 41 око). Вік пацієнтів становив від 44 до 84 років, чоловіків було 52 (44,1 %), жінок — 66 (55,9 %). Усім пацієнтам була виконана закрита субтотальна вітректомія 25+ з тампонадою газоповітряною сумішшю, пілінгом внутрішньої пограничної мембрани та панретинальною лазерною коагуляцією. Пацієнтів обстежували за стандартним протоколом клінічних та офтальмологічних досліджень. Для побудови математичних моделей використано пакет EZR v. 1.54 (графічний інтерфейс до R statistical software v. 4.0.3, R Foundation for Statistical Computing, Відень, Австрія). Результати. Протягом трьох місяців після вітректомії післяопераційний гемофтальм розвинувся у 33,1 % пацієнтів. Шляхом побудови однофакторних моделей логістичної регресії було встановлено, що на ризик виникнення післяопераційного гемофтальму позитивно впливали (p < 0,05): вік (ВШ = 1,18; 95% ВІ 1,10–1,26), тривалість ЦД2 (ВШ = 1,06; 95% ВІ 1,01–1,18), наявність доопераційного гемофтальму (ВШ = 5,66; 95% ВІ 1,05–30,6) та рівень HbA1с у крові (ВШ = 1,40; 95% ВІ 1,20–1,64). Також була побудована багатофакторна логістична регресійна модель прогнозу післяопераційного гемофтальму, до якої увійшли вік, стадія ДР, а також ступінь компенсації ЦД2 за рівнем HbA1с у крові та вміст HbA1с у крові. Поріг прийняття рішення моделі становив Ycrit = 0,296, при цьому чутливість дорівнювала 89,7 % (95% ВІ 75,8–97,1 %), специфічність — 84,8 % (95% ВІ 75,0–91,9 %). Висновки. 1. Установлено, що на ризик виникнення гемофтальму після сучасних вітреоретинальних втручань у пацієнтів з ДР, діабетичною макулопатією та ЦД2 позитивно впливали (p < 0,05): вік (ВШ = 1,18; 95% ВІ 1,10–1,26), тривалість ЦД2 (ВШ = 1,06; 95% ВІ 1,01–1,18), наявність доопераційного гемофтальму (ВШ = 5,66; 95% ВІ 1,05–30,6) та вміст у крові HbA1с (ВШ = 1,40; 95% ВІ 1,20–1,64). 2. До багатофакторної логістичної регресійної моделі прогнозу післяопераційного гемофтальму увійшли чотири факторні ознаки: вік, стадія ДР, а також ступінь компенсації ЦД2 за вмістом у крові HbA1с та вміст у крові HbA1с. Поріг прийняття рішення моделі становив Ycrit = 0,296, при цьому чутливість дорівнювала 89,7 % (95% ВІ 75,8–97,1 %), специфічність — 84,8 % (95% ВІ 75,0–91,9 %).
34
Salmanov, A. G. "Резистентність до антибіотиків та біоцидів". International Journal of Antibiotics and Probiotics 1, № 2 (20 грудня 2017): 92–125. http://dx.doi.org/10.31405/ijap.1-2.17.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Резистентність бактеріальної патогенної мікрофлори до антибіотиків збільшується, що призводить до терапевтичних невдач при лікуванні інфекційних захворювань людини і тварин. Це спостерігається в усіх країнах. Бактерії здатні швидко адаптуватися до нових умов довкілля та виживають при впливі протимікробних засобів завдяки розвитку різних механізмів резистентності. Резистентність бактерій до дії протимікробних засобів зростає пропорційно збільшенню застосування засобів протимікробної дії. На відміну від проблеми резистентності до антибіотиків, актуальність проблеми стійкості бактерій до біоцидів встановлено відносно недавно.
Деякі механізми резистентності до біоцидів та антибіотиків є спільними. Результати бактеріологічних, біохімічних та генетичних досліджень свідчать про те, що застосування активних молекул у продуктах біоцидної дії може призвести до збільшення кількості штамів бактерій, резистентних до антибіотиків. Селективний стрес, спричинений впливом біоцидів, може зумовлювати виникнення нових механізмів резистентності бактерій та їх поширення. Деяким біоцидам притаманна властивість сприяти збереженню мобільних генетичних елементів, носіїв генів, які кодують перехресну резистентність до біоцидів та антибіотиків. Поширення цих мобільних елементів, їх генетична організація та здатність до накопичення в біоплівках забезпечують умови, в яких підвищується потенційний ризик розвитку перехресної резистентності до антибіотиків та біоцидів.
Через недостатність точних даних, зокрема щодо кількості антибіотиків та біоцидів, які використа- но, неможливо визначити, які саме біоциди найбільше підвищують ризик виникнення резистентності до антибіотиків. Припускають, що механізм розвитку резистентності бактерій запускається завдяки горизонтальній передачі генів та паралельному каскаду регулюючих сигналів, стимульованих впливом хімічних сполук, які діють як біоциди. Необхідно провести додаткові дослідження для визначення механізмів розвитку перехресної резистентності, виникнення резистентних до антибіотиків бактерій під впливом біоцидів у різних галузях їх застосування (наприклад, у медицині, ветеринарії, харчовій промисловості, при виготовленні косметичної продукції та інших споживчих товарів).
35
Sydorenko, S. H., та S. V. Sydorenko. "Аналіз горимості лісів України як передумова лісопожежного районування". Forestry and Forest Melioration, № 137 (28 квітня 2021): 91–101. http://dx.doi.org/10.33220/1026-3365.137.2020.91.
Повний текст джерелаАнотація:
В останні десятиліття у світі все частіше виникають особливо великі лісові пожежі, які завдають значних екологічних, соціальних та економічних збитків. Одним із способів зменшити ризик виникнення таких пожеж є ефективне забезпечення науково обґрунтованих обсягів заходів щодо протипожежної профілактики, яке має ґрунтуватися на оцінюванні пожежних ризиків та виявленні найуразливіших територій. У роботі оцінено щільність та горимість лісів України у регіональному аспекті. Визначено просторові та часові особливості лісових і ландшафтних пожеж, режимів пожеж і зв’язок цих показників із низкою соціально-економічних, кліматичних і природних чинників. Запропоновано розширення створеної колекції тематичних шарів, сумісних із GIS системами, які побудовані з використанням основних топографічних, кліматичних, природних і соціально-економічних змінних, що впливають на пожежну небезпеку на рівні лісів і природних ландшафтів. Отримані дані буде використано для розбудови лісопожежного районування України.
Ключові слова: щільність лісових пожеж, пожежні ризики, соснові ліси, пожежна небезпека.
36
Khmil, S. V., O. Yu Mayorova, L. M. Malanchuk, М. S. Khmil, A. S. Khmil-Dosvald та I. V. Dudchuk. "ФРАГМЕНТАЦІЯ ДНК СПЕРМАТОЗОЇДІВ: ПРИЧИНИ, МЕХАНІЗМ, ВПЛИВ НА НАСТАННЯ ТА ВИНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (4 березня 2021): 173–78. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.2.11859.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – вивчити причини фрагментації ДНК сперматозоїдів, встановити взаємозв’язок між порушенням ДНК та якістю еякуляту, а також вивчити вплив фрагментації ДНК сперматозоїдів на настання та виношування вагітності.
Матеріали та методи. У дослідженні використано бібліосемантичний та аналітичний методи.
Результати дослідження та їх обговорення. Під час виконання дослідження було проаналізовано 46 джерел сучасної зарубіжної літератури щодо фрагментації ДНК сперматозоїдів та її впливу на настання і виношування вагітності.
Висновки. Аналіз літературних даних показав, що рівень фрагментації ДНК сперматозоїдів у межах 15–30 % є статистично значущим щодо зменшення позитивних результатів вагітності для in vivo, ВМІ, а також щодо підвищення ризику ранніх спонтанних викиднів. Якщо рівень фрагментації ДНК сперматозоїдів партнера >30 %, найефективнішим методом допоміжних репродуктивних технологій буде IVF або ICSI. Проте потрібно пам’ятати про ризик виникнення вад розвитку у плода, пов’язаних із цими процедурами допоміжної репродукції. Визначення рівня фрагментації ДНК можна використовувати як корисний аналіз у прогнозуванні викиднів, спричинених чоловічим фактором.
37
Antipova, R., T. Кomisova, and A. Sak. "The Risk of Human Health Damage when Consuming Palm Oil." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 3, no. 6 (September 20, 2018): 275–78. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs03.06.275.
Повний текст джерела
38
Занько, С. М. "Ризик виникнення і оцінки наслідків аварійних ситуацій внаслідок зношення плунжерної пари дизельних двигунів внутрішнього згорання". Геотехнічна механіка, Вип. 127 (2016): 197–209.
Знайти повний текст джерела
39
Guseva, S. A., та Ya B. Savchenko. "Особливості клінічного перебігу залізодефіцитної анемії у жінок 40-55 років". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 2 (30 червня 2021): 49–60. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.2(2)-049.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Дефіцит заліза (ДЗ) є серйозною проблемою у жінок віком 40-55 років. В цей період відбувається варіації гормональних рівнів, порушення менструального циклу з ризиком виникнення тяжкої крововтрати. Крім того, жінки цієї вікової групи часто ведуть нездоровий спосіб життя, з наступним розвитком порушень, що призводять до змін у фізичному і психічному станах.
Мета роботи. Дослідити причини розвитку ЗДА у жінок, які знаходилися під спостереженням у клініці гематології Національного військового медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» МО України і визначити фактори ризику розвитку анемії та її корекції.
Матеріали та методи. У статті надані дані європейських досліджень про високий ризик розвитку дефіциту заліза/залізодефіцитної анемії (ДЗ/ЗДА) у жінок віком 40-55 років. Проведений аналіз обстеження та лікування 109 жінок, котрі знаходилися під спостереженням у клініці гематології Національного військово‐медичному клінічному центрі «ГВКГ» (м. Київ) з 2015 по 2019 роки.
Результати. Узагальнено сучасні наукові європейські дослідження щодо ризику розвитку ДЗ/ЗДА у жінок віком 40-55 років. Проведено аналіз причин розвитку ЗД/ЗДА за результатами обстеження та лікування жінок, котрі знаходилися під спостереженням у клініці гематології Національного військово‐медичному клінічному центрі «ГВКГ» (м. Київ) з 2015 по 2019 роки. Виділено найбільш часті причини розвитку ЗД/ЗДА: рясні менструальні крововтрати, запальні процеси в органах шлунково-кишкового тракту, зниження вживання м'ясних продуктів, прийоми антикоагулянтів, порушення дієти з метою схуднення, що в цілому складає 75% серед можливих причин.
Висновки. За даними європейських досліджень виявлено високий ризик розвитку ДЗ/ЗДА у жінок віком 40-55 років при цьому клінічні прояви ЗДА у жінок віком 40-55 років є проблемою суспільної охорони здоров’я, оскільки призводить не тільки до зниження працездатності, але й до зниження якості життя жінок. Результати проведених досліджень свідчать про багатофакторну структуру причин розвитку ДЗ у жінок віком 40-55 років, головними з яких є рясні менструальні крововтрати (21,1%), запальні процеси в органах шлунково-кишкового тракту (19,26%), зниження вживання м'ясних продуктів (13,76%), прийоми антикоагулянтів (10,1%). Показано, що визначення факторів ризику розвитку анемії і корекції цих негативних проявів за допомогою препаратів заліза є актуальним завданням для лікаря.
40
Golovach, I. Yu. "Лікування остеопорозу у контексті профілактики переломів: впровадження даних доказової медицини в клінічну практику. У ракурсі — ібандронова кислота". TRAUMA 14, № 1 (1 лютого 2013): 57–64. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.14.2013.88874.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведені узагальнюючі дані про ефективність бісфосфонатів у лікуванні остеопорозу. Натепер бісфосфонати зараховуються до найбільш потужних модуляторів кісткового метаболізму і є золотим стандартом у лікуванні й профілактиці остеопорозу. Доказова медицина висуває чимало вимог до препаратів для лікування остеопорозу. Насамперед вони повинні вірогідно попереджати виникнення вертебральних і невертебральних переломів кісток. Ці препарати повинні позитивно впливати на кістковий метаболізм і збільшувати приріст мінеральної щільності кістки. Важливою є тривалість дослідження прийому бісфосфонатів. Доказову силу мають дослідження, тривалість яких перевищувала 3–5 років. У статті проаналізовані результати рандомізованих клінічних досліджень ібандронової кислоти з позиції попередження вертебральних і невертебральних переломів кісток. Так, у рандомізованому клінічному дослідженні BONE продемонстрована здатність ібандронату знижувати ризик виникнення переломів хребта на 62 %. Ібандронат у численних клінічних дослідженнях виявив високу ефективність у попередженні переломів кісток, підвищенні мінеральної щільності кісток поперекового відділу хребта й стегнової кістки. Препарат має гарний профіль безпеки, а також високу прихильність пацієнтів до тривалого лікування завдяки таблетованій формі 150 мг, яку необхідно приймати 1 раз на місяць.
41
Emets, R. М., G. V. Filonenko, V. А. Zhovnir та D. L. Кyryk. "ІНФЕКЦІЙНІ РЕСПІРАТОРНІ УСКЛАДНЕННЯ У ДІТЕЙ КАРДІОХІРУРГІЧНОГО ПРОФІЛЮ ТА ЇХ МІКРОБІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА". Klinicheskaia khirurgiia, № 10 (24 листопада 2017): 30. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.10.30.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовані результати мікробіологічних досліджень мокротиння, одержаного при бронхофіброскопії у 24 пацієнтів, оперованих з приводу вроджених вад серця (ВВС). У 16 (66,6%) пацієнтів виявлені мікробні асоціації, у 5 (20,8%) – збудники інфекційних ускладнень. Збудники в монокультурі представлені грамнегативними штамами - у 45 (50,6%) хворих, у тому числі 29 штамів неферментуючих, у 16 – родини Enterobacteriacae. З грампозитивних штамів переважали Staphylococcus epidermidis – у 14 (15,7%) хворих, Staphylococcus haemolyticus – у 13 (14,6%).
Вивчення структури збудників, аналіз резистентності мікроорганізмів до антимікробних препаратів та визначення їх молекулярно-генетичних особливостей є важливим етапом формування тактики антибактеріальної терапії, що дозволяє зменшити ризик виникнення інфекційних ускладнень після операцій з приводу ВВС.
42
Medushevskiy, Sergii. "РОЗРОБКА УНІФІКОВАНОЇ МЕТОДИКИ ОЦІНКИ РИЗИКІВ У ПРОЦЕСІ ВАЛІДАЦІЇ АВТОМАТИЗОВАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, № 2 (12) (2018): 151–58. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-2(12)-151-158.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Інтенсивність впровадження інформаційних систем у виробничі процеси та зростання складності конфігурацій таких систем безпосередньо пов’язано з певною сукупністю ризиків, основною причиною яких є уразливості інформаційних технологій і систем. Коли ризик стає неприйнятно великим, необхідно застосовувати відповідні обґрунтовані заходи для своєчасного виявлення причин і зниження рівня ризику або ж повної ліквідації ризику. Постановка проблеми. Відсутність єдиної уніфікованої методики оцінювання ризиків ставить під загрозу не тільки проект впровадження і валідації системи, а і якість продукції, цілісність даних і безпеку для кінцевого споживача. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останніми роками дослідження зазначеної проблеми проводилося в багатьох наукових вітчизняних і закордонних працях, в яких було запропоновано та апробовано різні варіації методик та підходи до оцінювання ризиків при розробці та експлуатації інформаційних систем відповідного рівня складності. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Усі сучасні системи аналізу та управління ризиками, як вітчизняні, так і зарубіжні, спираються у своїй роботі на досить суб’єктивні думки експертів, або ж допускають застосування спеціальних опитувальників, на питання яких часто змушені відповідати некомпетентні особи. Сучасні методики оцінювання ризиків не дозволяють у повному обсязі виявити і належним чином оцінити можливі ризики під час проектування, розроблення, впровадження та експлуатації АІС на фармацевтичному виробництві. Постановка завдання. Метою роботи є розробка методики управління ризиками проектів, пов’язаних із розробкою, впровадженням валідацією і подальшим супроводом автоматизованих інформаційних систем для фармацевтичних виробництв. Виклад основного матеріалу. У статті представлена покрокова методика управління ризиками в процесі валідації автоматизованих інформаційних систем, запропонована схема розподілу ключових ролей і обов’язків членів групи оцінки ризиків. Розглянуто класифікацію рівнів тяжкості, ймовірності виникнення і ймовірності виявлення в розрізі кількісної та якісної шкали оцінювання. Запропоновано принцип інтерпретації результатів оцінки ризиків. Висновки відповідно до статті. Підсумковим результатом стало створення уніфікованої науково обґрунтованої методики управління ризиками в проектах зі створення автоматизованих інформаційних систем, що дозволяє підвищити ефективність впровадження та експлуатації АІС, унаслідок чого успішне проходження процесу валідації.
43
Kuchin, Yu L., K. Yu Byelka та V. P. Babych. "Предиктори інтенсивного післяопераційного болю у пацієнтів після лапароскопічної холецистектомії". Klinicheskaia khirurgiia, № 8 (7 вересня 2017): 24. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.08.24.
Повний текст джерелаАнотація:
Післяопераційний біль (ПОБ) часто є основною скаргою у пацієнтів після лапароскопічної холецистектомії (лХЕ), саме його наявність та інтенсивність нерідко визначають тривалість госпіталізації пацієнтів, якість їх життя після операції. Визначення предикторів інтенсивного ПОБ після лХЕ допоможе виявляти пацієнтів з високим ризиком його виникнення, вчасно формулювати алгоритм їх лікування, покращити його результати, зменшити ризик переходу болю у хронічний. Метою проспективного дослідження було визначення предикторів інтенсивного ПОБ у пацієнтів після лХЕ. У дослідження включені 100 пацієнтів, у 20 з них після лХЕ виник інтенсивний ПОБ. Предикторами інтенсивного ПОБ були: жіноча стать, молодий вік, наявність інтенсивного болю перед операцією, хронічного болю, передопераційної тривоги та/або депресії. При аналізі даних встановлено, що у пацієнтів, яким інтраопераційно призначали кетамін, частота інтенсивного ПОБ менша.
44
Mogilevskyy, S. Yu, A. S. Hudz, Yu O. Panchenko, O. V. Bushuyeva та G. E. Zakharevych. "Нові, генетично детерміновані, фактори ризику діабетичної ретинопатії при цукровому діабеті 2-го типу: заключне повідомлення". Archive of Ukrainian Ophthalmology 9, № 3 (11 січня 2022): 28–33. http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.9.3.2021.247906.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. За прогнозами Міжнародної федерації діабету (IDF), до 2030 року кількість хворих на цукровий діабет (ЦД) зросте з 366 до 552 мільйонів. В Україні зареєстровано понад 1,5 мільйона хворих на цукровий діабет, із яких 84–95 % — хворі на діабет 2-го типу (ЦД2). Одним із важливих ускладнень цукрового діабету є діабетична ретинопатія (ДР), що залишається однією з причин сліпоти і слабкозорості, в тому числі в осіб працездатного віку. В патогенезі ДР важлива роль належить метаболічним порушенням, в тому числі активації поліолового шляху утилізації глюкози, ключову роль у чому відіграє альдозоредуктаза, активність якої пов’язують з поліморфізмом її гена — AKR1B1. Вивчення нових метаболічних і генетичних механізмів розвитку і прогресування ДР при ЦД2 у пацієнтів української популяції є актуальним завданням сучасної офтальмології. Мета: дослідити та узагальнити нові дані про генетично детерміновані фактори ризику діабетичної ретинопатії при цукровому діабеті 2-го типу. Матеріали та методи. У дослідження було залучено 409 осіб, які були розподілені на чотири групи: 1-ша — пацієнти когорти порівняння (98 осіб без ЦД2); 2-га — 76 пацієнтів (I стадія ДР, без змін на очному дні); 3-тя — 64 пацієнти (непроліферативна ДР (НПДР)); 4-та — 64 пацієнти (проліферативна ДР); контрольну групу для генетичних досліджень становили 107 офтальмологічно здорових обстежених пацієнтів. Всім пацієнтам виконували забір крові для молекулярно-генетичних досліджень шляхом пункції ліктьової вени і забору 2,5 мл крові через одноразовий шприц (Hemoplast, Etalon+, Україна) об’ємом 5,0 мл із голкою діаметром 23G з подальшим випусканням до контейнера (Vacuette K3E K3EDTA, Greiner bio-one, Австрія) об’ємом 3,0 мл. Досліджували розподіл поліморфних алелей і генотипів rs759853 та rs9640883 гена AKR1B1 у пацієнтів з НПДР та ПДР і ЦД2 та в контрольній групі та їх асоціацію з захворюванням і впливом на виникнення, механізми розвитку і прогресування ДР. На підставі проведених досліджень було розроблено модель прогнозування розвитку ДР шляхом побудови множинної регресії з достатньою надійністю ступеня впливу незалежних змінних на розрахунковий показник. Результати. В результаті проведених нами досліджень були встановлені нові, генетично детерміновані, фактори ризику розвитку та прогресування різних стадій ДР у пацієнтів із ЦД2, а саме роль поліморфних алелей і генотипів rs759853 та rs9640883 гена AKR1B1. Розроблені логістичні моделі регресії встановили, що ризик розвитку ДР у п’ять разів менший у носіїв генотипів G/G і G/A порівняно з носіями генотипу A/A поліморфізму rs759853 (p < 0,001). Встановлено, що ризик у два рази більший (p = 0,01) у носіїв генотипу G/G rs9640883 порівняно з генотипами A/A + G/A. Ризик розвитку ПДР у 3,3 раза менший у носіїв генотипу G/G та в 2,5 раза — у носіїв генотипу G/A порівняно з носіями генотипу А/А rs759853. Висновки. Отже, на підставі проведених нами клінічних, офтальмологічних і молекулярно-генетичних та статистичних досліджень були встановлені нові фактори ризику розвитку та прогресування різних стадій ДР у пацієнтів із ЦД2. Були побудовані математичні моделі розвитку та прогресування різних стадій ДР у пацієнтів із ЦД2.
45
Pankiv, V. I., та I. V. Chernyavska. "Вибір методу профілактики цукрового діабету 2-го типу: патогенетичний підхід з використанням воглібозу". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 7.63 (16 грудня 2014): 45–49. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.7.63.2014.77127.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Обґрунтування необхідності патогенетичного підходу до вибору методу профілактики цукрового діабету 2-го типу на основі вивчення клінічної ефективності і переносимості воглібозу в осіб з порушенням толерантності до глюкози (ПТГ). Методи. Під спостереженням перебувало 25 осіб з ПТГ віком від 35 до 55 років. Клінічне обстеження включало вимірювання росту, маси тіла, індексу маси тіла (ІМТ), окружності талії (OТ), артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, проведення перорального глюкозотолерантного тесту, визначення рівня глікованого гемоглобіну, параметрів ліпідного спектра крові, базального рівня імунореактивного інсуліну з обчисленням показника інсулінорезистентності (ІР) за формулою НОМА-IR і сумарного серцево-судинного ризику за шкалою SCORE. Особи з ПТГ отримували воглібоз (препарат Воксид, виробництво ТОВ «Кусум Фарм», Україна) по 0,2 мг перед сніданком, обідом і вечерею впродовж трьох місяців. Через 3 місяці проводили повторне обстеження з оцінкою метаболічних ефектів препарату і вивченням динаміки сумарного серцево-судинного ризику. Результати. Антигіперглікемічна терапія із застосуванням воглібозу в добовій дозі 0,6 мг сприяла вірогiдного зниженню всіх основних параметрів вуглеводного обміну, маси тіла, показників ІМТ і ОТ, рівнів загального холестерину, триглiцеридiв і холестерину ліпопротеїнів низької щільності. Після завершення дослідження на тлі прийому воглібозу відзначалося вірогiдне зниження сумарного серцево-судинного ризику на 29 %. Тримісячна терапія воглібозом не привела до зміни активності печінкових ферментів (аланінамінотрансферази і аспартатамінотрансферази), виникнення явищ гіпоглікемії. Висновки. Антигіперглікемічна терапія із застосуванням воглібозу впродовж трьох місяців сприяє статистично значущому зниженню постпрандіальної гіперглікемії, рівня глюкози натще та індексу ІР в осіб з ПТГ і з високим серцево-судинним ризиком. У 82,6 % пацієнтів досягнуті цільові рівні глікемії. Під впливом терапії воглібозом прогнозований ризик смертельних ускладнень, обумовлених серцево-судинними захворюваннями, в найближчі 10 років вірогiдно знижується на 29 %.
46
Bochkovckyi, Andrii, Natalia Sapozhnikova, Dmytro Nikolaiev та Olena Savichevych. "“Людський фактор” в сфері охорони праці: причини виникнення та напрями мінімізації". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 6 (31 грудня 2020): 127–43. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.6.12.
Повний текст джерелаАнотація:
В рамках дослідження встановлено, що під час визначення проблематики причин виникнення та мінімізації проявів “людського фактора” доцільним є вивчення не окремих особистісних причин, що спонукали людину до певних небезпечних дій (бездіяльності), а загальних причин, що притаманні певному трудовому соціуму. З метою дослідження причин виникнення проявів “людського фактора” та розробки напрямів їх мінімізації, за допомогою методу анкетування було проведено опитування 1565 респондентів – представників трудових колективів м. Одеси та Одеській області, що розподілені за гендерною, віковою та професійною ознаками. За результатами опитування встановлено, що основними причинами виникнення проявів “людського фактора” є недотримання керівництвом підприємств вимог нормативно-правових актів з охорони праці, порушення правил та регламенту проведення інструктажів, свідоме порушення вимог інструкцій з охорони праці працівниками підприємств, формальний характер перевірки знань працівників з охорони праці, низький рівень соціальної відповідальності керівників та нерозуміння ними економічної вигоди від поліпшення стану охорони праці на підприємстві. Визначено основні напрями мінімізації проявів “людського фактора”, які полягають у необхідності: переходу існуючої в Україні системи загальнообов’язкового соціального страхування, що передбачає сплату роботодавцем єдиного соціального внеску, до системи диференційного, ризик-орієнтовного підходу визначення розміру (для кожного підприємства) страхових тарифів, з одночасним впровадженням системи тарифних коефіцієнтів “бонус-малус”; реформування системи вищої та професійної технічної освіти, шляхом повернення циклу дисциплін з охорони праці статусу нормативних з встановленням єдиних, для всіх закладів освіти відповідних рівнів акредитації, типових програм з вивчення зазначених дисциплін, що враховують напрями підготовки (спеціальності) майбутніх фахівців, а також вирішення проблеми невідповідності спеціальності (фахової освіти) викладачів закладів освіти фахової спрямованості циклу дисциплін з охорони праці; загальної популяризації охорони праці у суспільстві шляхом інформаційної підтримки, на державному рівні, концепції безпечного труда тощо.
47
Sloboda, M. T., та L. Y. Minko. "Ефективність профілактики уражень тканин пародонта в осіб молодого віку з деформуючими дорсопатіями при високому рівні прогностичних ознак розвитку захворювання". Clinical Dentistry, № 3 (9 грудня 2020): 31–36. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.3.11567.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. У статті висвітлено новий підхід до профілактики розвитку захворювань тканин пародонта в осіб молодого віку з деформуючими дорсопатіями шляхом визначення прогностичної значимості факторів ризику розвитку уражень тканин пародонта. На основі статистичного аналізу показників клінічного, лабораторного і функціонального досліджень визначено прогностичне значення факторів ризику розвитку захворювань пародонта в осіб молодого віку з деформуючими дорсопатіями та розроблено комплекс профілактики.
Мета дослідження – підвищити ефективність профілактики захворювань пародонта в осіб молодого віку з деформуючими дорсопатіями.
Матеріали і методи. Для оцінки вираження чинників, що сприяють розвитку та прогресуванню захворювань пародонта в осіб молодого віку з деформуючими дорсопатіями, був застосований метод альтернативного послідовного аналізу Вальда. З метою виявлення рівня прогностичних ознак розвитку захворювань пародонта проведено аналіз поглибленого обстеження 94 осіб молодого віку з деформуючими дорсопатіями та інтактним пародонтом й визначення суми прогностичних коефіцієнтів у кожного. В осіб молодого віку з деформуючими дорсопатіями та ризиком розвитку уражень тканин пародонта було застосовано комплекс профілактики захворювань пародонта.
Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що високий ризик розвитку захворювань пародонта мали 30 обстежених, що склало 31,91 %. Не мали ризику виникнення захворювань пародонта (сума значення прогностичного коефіцієнта менша ніж 13) 64 обстежених (68,09 %). До проведення комплексу заходів профілактики в молодих осіб із деформуючими дорсопатіями патологічних змін пародонтальних тканин не було виявлено, їх стан оцінений як здоровий, а середня сума прогностичних коефіцієнтів ризику розвитку захворювань пародонта становила +30,6±1,23. Через 1 рік після проведеного курсу профілактики у 29 осіб не було виявлено розвитку захворювань пародонта, що склало 96,67 %. Через 2 роки дослідження у 27 осіб не було встановлено розвитку захворювань пародонта, що склало 90 %.
Висновки. Застосування запропонованого нами комплексу профілактичних заходів протягом 2-х років дозволило отримати клінічну ефективність у 90 % спостережень.
48
Kvachenyuk, D. A., та A. М. Kvachenyuk. "Тактика ведення хворих після гемітиреоїдектомії з приводу доброякісного однобічного еутиреоїдного зоба". Endokrynologia 25, № 1 (20 березня 2020): 89–94. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2020.25-1.89.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета даного аналізу — оцінити на підставі результатів світових досліджень ризик розвитку поопераційного гіпотиреозу (як субклінічного, так і маніфестного), час виникнення гіпотиреозу після гемітиреоїдектомії та частоту рецидивів вузлоутворення в частці ЩЗ, що залишилася. Матеріал і методи. Для пошуку відповідних досліджень використовували електронні бази PubMed. Результати. Для аналізу характеристик поопераційного гіпотиреозу відібрано 13 досліджень, із них у 8 представлено кількісні дані щодо структури гіпотиреозу, який розділили на два підтипи: субклінічний і маніфестний. В огляді представлено дані про найбільш поширене ускладнення після гемітиреоїдектомії — гіпотиреоз, його структуру, частоту розвитку, час настання після операції та чинники, що впливають на розвиток поопераційного гіпотиреозу. Серед основних розглянуто передопераційний рівень ТТГ, вік пацієнта та наявність антитиреоїдних антитіл. Також описано ризики вузлоутворення в залишеній частці щитоподібної залози після гемітиреоїдектомії. У цілому в короткостроковій перспективі не відзначалося розвитку вузликів у частці, що залишилася. Висновки. Основним ускладненням у віддалений період після гемітиреоїдектомії з приводу однобічного доброякісного еутиреоїдного захворювання ЩЗ є гіпотиреоз, який розвивається в 10,9-48,8% випадків. Частота розвитку поопераційного гіпотиреозу та перехід його з транзиторної в перманентну форму залежить насамперед від передопераційних показників тиреотропного гормону та рівнів антитиреоїдних антитіл. Поопераційну замісну терапію тиреоїдними гормонами не слід призначати рутинно, а лише у випадках переходу гіпотиреозу із субклінічної в маніфестну форму (ТТГ понад 10 мОд/мл).
49
Гадецька, С. В., В. Ю. Дубницький, Ю. І. Кушнерук, О. І. Ходирєв та І. А. Черепньов. "Розрахунок таблиць пробіт-функцій для негаусових розподілів їх аргументів". Системи обробки інформації, № 1 (168) (10 лютого 2022): 16–28. http://dx.doi.org/10.30748/soi.2022.168.02.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналіз літератури показав, що на міжнародному і національному рівні спостерігається зниження кількості надзвичайних ситуацій техногенного походження в порівнянні з природними катастрофами. Ризик виникнення аварій на потенційно небезпечних об'єктах з виникненням осередків ураження тих, що мають пожежний, вибуховий і хімічний характер, залишається практично незмінним і високим. В процесі аналізу літератури встановлено, що при оцінці ймовірності реакції системи на величину подразника, що приймає значення деякої випадкової величини, використовують дві групи методів. Перша група заснована на відмові від використання попередньої інформації про закон розподілу величини подразника (метод логіт-функції), друга – на використанні цих відомостей (метод пробіт-функцій). Розрахована таблиця логіт-функції для заданої ймовірності появи реакції системи. Розраховано таблиці пробіт-функції для напівнормального розподілу. Розраховано таблиці пробіт-функцій для негаусових розподілів, а саме: розподілу Коші, логістичного розподілу, розподілу мінімального значення, розподілу максимального значення, косинус-розподілу, розподілу гіперболічного секанса, показникового розподілу та обґрунтовано цей вибір. Встановлено, що при ймовірності 0,2<P<0,9 та єдиної сталої величини А, яку використовують в процесі обчислення пробітів, у нашому випадку А=32, значення пробіт-функцій Pr для нормального розподілу Коші, логістичного розподілу, розподілу мінімального значення, розподілу гіперболічного секанса мало відрізняються між собою. Побудовано регресійну модель, яка дає можливість по заданій ймовірності реакції системи визначати значення її функції пробіту. Також побудовано спряжену до неї регресійну модель, яка дає можливість по заданій величині функції пробіту визначати ймовірність реакції системи.
50
Білик, О. І. "Вплив пандемії на зміну системи управління соціальними ризиками". Економіка, управління та адміністрування, № 4(94) (29 грудня 2020): 117–22. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-4(94)-117-122.
Повний текст джерелаАнотація:
Раптове виникнення пандемії COVID-19 трансформувало соціальне середовище у всьому світі, що вплинуло на зміну траєкторії соціальних ризиків. Спалах COVID-19 у грудні 2019 року поставив людство в надзвичайний стан. Швидке поширення вірусу становить подвійний ризик: пандемія ставить суспільство в особливо ризиковану політичну, економічну та соціальну ситуацію. З іншого боку, співіснування людей в суспільстві стає ризиком для здоров’я певних соціальних груп та суб’єктів, що, у свою чергу, є початком для далекосяжних політичних, економічних та соціальних ризиків. Різкі обмеження, введені державами в контексті соціального дистанціювання (враховуючи блокування) для стримування пандемії, були чітко помітні для суспільства. У деяких випадках вони викликали радикальні потрясіння у повсякденному житті кожного. На даний момент поки неможливо передбачити, в який період і в якому порядку втручання в економічне та соціальне життя будуть повністю закінчені. Саме це спричиняє виникнення нових соціальних ризиків. Інші соціальні наслідки пандемії, такі як втрата робочих місць у особливо постраждалих галузях, матимуть, швидше за все, довгостроковий ефект у майбутньому. Стаття побудована на основі емпіричних досліджень розкрито виникнення нових соціальних ризиків і зміни стратегії управління ними. Також важливим є і дослідження різностороннього впливу пандемії на суспільство та навколишнє середовище в цілому. В статті доведено, що зовнішні потрясіння чи кризи можуть бути пусковими механізмами або каталізаторами соціально бажаних перетворень, які також відомі як «стрибок уперед». Процедури, які створила криза, слугують для того, щоб шукати підходи до неминучої термінової соціально-екологічної трансформації суспільства. Оскільки ця трансформація має створити стійкі та справедливі у всьому світі способи життя й економіки, тому в статті порушується питання про те, що важливо для забезпечення зміни в системі управління соціальними ризиками з метою забезпечення соціальної безпеки країни в цілому.