Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Ризик ведення бізнесу.
Статті в журналах з теми "Ризик ведення бізнесу"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-16 статей у журналах для дослідження на тему "Ризик ведення бізнесу".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Мельник, Тетяна Юріївна, В’ячеслав Олександрович Ткачук та Юлія В’ячеславівна Богоявленська. "Електронний бізнес: переваги та ризики в період цифрової трансформації". Економіка, управління та адміністрування, № 4(98) (29 грудня 2021): 28–36. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-28-36.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано доцільність створення, ведення та розвитку електронного бізнесу як актуальної бізнес-моделі в період цифрової трансформації. Авторами пропонується підхід до визначення електронного бізнесу як різновиду економічної діяльності, коли для успішної реалізації бізнес-процесів активно використовуються інформаційно-комунікаційні технології та мережі.
Існують різні базові можливості для старту електронного бізнесу. У загальному вигляді ключові напрями ведення електронного бізнесу передбачають початкове створення підприємства, яке надає послуги виключно за допомогою використання інформаційно-комунікаційних технологій та мереж, доповнення традиційних послуг електронними вже діючим підприємством (з подальшим виділенням такого виду діяльності в окремий напрям бізнесу) та поступовий перехід підприємства до ведення електронного бізнесу. До безумовних переваг ведення електронного бізнесу з використанням мережевих технологій у господарській діяльності підприємств варто зарахувати: прискорення обслуговування клієнтів, усунення обмежень щодо розташування торгових площ, магазинів, офісів та доступність для клієнтів, підтримання бізнесу в актуальному стані й орієнтування на удосконалення бізнес-процесів.
За результатами проведеного дослідження було ідентифіковано ряд ризиків, пов’язаних із веденням електронного бізнесу, основними з яких є: ризики мережевої безпеки, ризики провалів у маркетингу, ризики прихованих витрат (або витрат на обслуговування і модернізацію), бізнес-ризики (ділові ризики), ризики шахрайських дій, наприклад, з викраденими банківськими картками та ін. В цілому, розуміння ризиків електронного бізнесу необхідне для визначення підходу підприємства до управління цими ризиками, зокрема адекватності системи внутрішнього контролю. Така система може містити інфраструктуру захищеності та пов’язані із цим заходи контролю. Неврахування фактора ризику може призвести до зниження загального очікуваного результату з різними наслідками. Серед таких наслідків можуть бути: порушення життєздатності бізнесу, втрата конкурентних переваг, погіршення ділового іміджу та фінансової стабільності, зменшення сукупної економічної вигоди, додаткових витрат фінансового та нефінансового характеру тощо.
2
Грицишен, Д. О. "ОЦІНКА РІВНЯ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ЯК СЕРЕДОВИЩА ПОШИРЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ ЗА МІЖНАРОДНИМИ РЕЙТИНГАМИ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», № 2(56) (22 березня 2021): 10–21. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2020.2(56).10-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена оцінюванню рівня економічної злочинності України за міжнародними рейтингами. Визначено місце України в рейтингу пострадянських країн за рівнем економічної свободи. Здійснено оцінку впливу економічної злочинності на національну безпеку через ідентифікацію місця України у міжнародних рейтингах за такими показниками: індекс економічної свободи, індекс конкуренто-спроможності, індекс легкості ведення бізнесу, індекс прав власності, індекс сприйняття корупції, індекс недієздатності держави. Це дозволяє говорити про економічну злочинність як найбільш вразливий ризик порушення національних інтересів. Розроблено методологічні положення оцінки індексу сприйняття корупції.. Охарактеризовано індикатори, які включенні до розрахунку індексу недієздатності держав. Згруповано країни за рівнем індексу недієздатності держав, в підсумку можна констатувати, що Україна та більшість країн пострадянського простору заходяться в категорії країн підвищеної уваги.
3
Матвєєв, П. С., та М. Ю. Можаровський. "Теоретико-правові засади комплаєнс-заходів суб’єктів господарювання в Україні". Актуальні проблеми держави і права, № 90 (9 серпня 2021): 113–25. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i90.3215.
Повний текст джерелаАнотація:
У дослідженні доводиться необхідність реалізації внутрішнього контролю з метою оптимізації алеаторних наслідків діяльності суб’єктів господарювання. Пропонуються отримані в результаті компаративістичного підходу основні положення, метою яких є організація системи внутрішнього комплаєнс-контролю суб’єктів підприємницької діяльності на прикладі США та Великобританії.
Наголошується на тому, що за останні роки доволі розповсюдженим явищем є увага, яка приділяється з боку суб’єктів господарювання, що відносяться до великого бізнесу, дотриманню процедур корпоративної етики та коплаєнсу. Останній не лише покликаний забезпечувати екстериторіальні вимоги до ведення бізнесу, а й покликаний забезпечити стабільність економічних зв’язків на міжнародному рівні, а також сталість економічного розвитку в національному вимірі та good statement конкретного суб’єкта господарювання.
Зазначене підтверджується та має цілком конкретизовані статистичні дані про порушення загально визнаних у світовій практиці норм комлаєнс, що призвели до об’єктивно покладених санкцій на суб’єктів господарювання. Ці порушення абсорбувались невідповідністю різних комплаєнс-норм як об’єктивний ризик, що впливає на весь комплекс господарсько-виробничих, організаційно-господарських та внутрішньо-господарських відносин. Усе це має бути об’єктом постійної уваги і жорсткого контролю з боку управлінської ланки як топ-менеджменту, так і відповідальних за окремі напрямки діяльності компанії.
Пропонуються зміни до чинного законодавства України стосовно комплаєнс-заходів суб’єктів господарювання.
Надається характеристика комплаєнсу та окремим аспектам комплаєнс-заходів як розповсюдженій формі внутрішнього контролю. Пропонується система «інформативно-превентивних» покажчиків для кореляційного аналізу застосування комплаєнс-контролю суб’єктів господарювання.
4
Бачинський, Тарас. "Аналіз юридичних ризиків господарської діяльності ІТ-компаній у Львові". Право України, № 2018/01 (2018): 146. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-01-146.
Повний текст джерелаАнотація:
Галузь ІТ є одним із ключових секторів вітчизняної економіки, що сьогодні стрімко розвивається. Господарська діяльність підприємств у вказаній сфері пов’язана з низкою юридичних ризиків, які спричиняють негативні наслідки для суб’єкта господарювання. Відтак, виникає об’єктивна необхідність вивчення таких ризиків і шляхів їхньому запобіганню. Беручи до уваги динамічний розвиток суспільних відносин, пов’язаних із веденням бізнесу у сфері ІТ, та щоденну появу нових юридичних механізмів провадження діяльності у цьому секторі, доцільним убачається вивчення юридичних ризиків із наукового погляду. Мета статті полягає у вивченні ризиків, із якими стикаються суб’єкти господарювання міста Львова у галузі ІТ, та визначенні шляхів уникнення таких ризиків. За результатами проведеного дослідження автором запропоновано власну дефініцію поняття юридичного ризику у сфері господарювання. Визначено, що основними ризиками, з якими стикаються суб’єкти господарювання, є ризики, пов’язані з контрольно-наглядовою діяльністю державних органів, ризики, що виникають із правовідносин з персоналом, та ризики появи заборгованості за виконані послуги. Запобігання будь-якому з ризиків, що виникають під час ведення бізнесу у галузі ІТ, є цілком реальним завдяки таким заходам: 1) постійна роз’яснювальна робота з персоналом; 2) укладення договорів про нерозголошення конфіденційної інформації та про неконкуренцію; 3) грамотне складання цивільно-правових договорів із підрядниками.
5
Bodenchuk, Lilia, та Iryna Liganenko. "МАЛИЙ І СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС ТА ЦИФРОВІ ПЛАТФОРМИ: МОЖЛИВОСТІ ТА ЗАГРОЗИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 7 (28 лютого 2021): 4–13. http://dx.doi.org/10.32750/2021-0101.
Повний текст джерелаАнотація:
Цифрова трансформація і зокрема поява цифрових платформ дозволяє формувати і реалізовувати нові бізнес-моделі підприємств. В той же час платформи формують тенденції розвитку економічних суб’єктів та диктують їм умови взаємодії та співпраці. Цифрові платформи не мають виробничих потужностей – основними напрямами інвестицій стають розробка інструментів маркетингового аналізу клієнта, а саме: його бажання та вподобання. Ефект від цих дій посилюється мережевими особливостями бізнес-середовища. А це в свою чергу унеможливлює традиційне ведення бізнесу та потребує враховувати вплив глобальної цифровізації на економічні відносини як окремого регіону, так і країни в цілому. Найбільші загрози при цьому відчувають суб’єкти малого та середнього бізнесу В рамках цифрових платформ по-іншому виглядають проблеми довіри і контролю. З одного боку, виникає велика надійність і точність обробки ринкової та господарської інформації, в результаті чого стає можливим створення нових, більш потужних екосистем, наприклад цифрових бірж. З іншого боку, супутньою рисою стає відкритість бізнес-моделей і доступ до інформації більшої кількості учасників, звідси виникають проблеми кібербезпеки. Крім того, однією з проблем, що виникають на підприємствах в рамках цифрової трансформації, є досягнення цифрової зрілості учасників бізнесу, інакше можуть, наприклад, втрата постачальників, які не готові інтегруватися в цифрову систему. Окремою значущою проблемою в рамках цифрових платформ є їх захоплення агентами впливу, в першу чергу домінуючими учасниками ринку. Проведений аналіз дозволив виявити і узагальнити провідні методи та інструменти управління розвитком малого і середнього бізнесу, а також визначити основні ризики функціонування цифрових платформ. В статті цифрові платформи були розглянуті як інноваційні бізнес-моделі, як релевантний інструмент вирішення завдань дотримання стратегічних інтересів різних економічних суб’єктів.
6
Наторіна, А. О. "ЕСЕНЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ ОНЛАЙН-БІЗНЕСУ: ІТ-РАКУРС". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 59 (18 червня 2020): 98–104. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-59-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано, що каталізатором динамічного розвитку онлайн-бізнесу в умовах цифрової трансформації та мінливому маркетинговому середовищі є раціональний менеджмент ІТ-ризиків. Він формує фундамент для реалізації активних релевантних дій з підвищення конкурентоспроможності онлайн-бізнесу відповідно до його візії, місії та дозволяє досягти заплановані метрики у максимально можливі короткі часові терміни. Розроблено систематизований перелік ІТ-ризиків онлайн-бізнесу у розрізі трьох груп (ризики ІТ-забезпечення та підтримки; ризики управління ІТ-потенціалом; ризики ІТ-адміністрування) та наведено його графічну інтерпретацію. Запропоновані ІТ-ризики враховують особливості цифрової трансформації та її вплив на ведення і розвиток онлайн-бізнесу. Обґрунтовано науково-методичний підхід щодо оцінювання ймовірності настання ІТ-ризиків та прийняття коректних управлінських рішень щодо їх нівелювання або ліквідації у перспективі. Науково-методичний підхід передбачає ідентифікацію статусів ІТ-ризиків онлайн-бізнесу, врахування яких дозволяє розробити релевантний план менеджменту. Апробовано запропонований науково-методичний підхід на прикладі українських ритейлерів, що здійснюють ведення онлайн-бізнесу у різних ринкових сегментах (food-ритейл; дрогери; ритейл у сфері побутової техніки та електроніки; DIY-ритейл). Детерміновано передумови та причини виникнення ІТ-ризиків онлайн-бізнесу досліджуваної сукупності україн-ських ритейлерів у розрізі кластерів. Аргументовано надано роз’яснення щодо значущості та ймовірності настання ІТ-ризиків онлайн-бізнесу ритейлерів відповідно до їх ідентифікованих статусів. Розроблено конти-нуум уніфікованих заходів зі зменшення негативних наслідків ІТ-ризиків у розрізі трьох груп, базуючись на ре-зультатах апробації обґрунтованого науково-методичного підходу.
7
Polinkevych, Oksana. "АДАПТИВНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ У БІЗНЕС-СТРУКТУРАХ В УМОВАХ COVID-19". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 173–82. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0216.
Повний текст джерелаАнотація:
В умова Індустрії 4.0 та посилення пандемій виникає необхідність у бізнес-структур до розробки нових підходів щодо ведення бізнесу, які б допомогли їм уникнути негативних проявів тих чи інших процесів. Адаптивний механізм управління змінами у бізнес-структурах містить елементи систем Індустрія 4.0, управління змінами, управління наслідками COVID-19. У статті зазначено, що адаптивний механізм управління є сукупністю інструментів, методів та важелів, які забезпечують адаптацію внутрішнього середовища функціонування бізнес-структур до зовнішніх, які спричинені Індустрією 4.0 та наслідками пандемії COVID-19. Він містить такі основні блоки, як: інструменти, важелі, методи, принципи, парадигму розробки, передумови формування, нормативно-правове забезпечення. В механізм включено три окремих механізми: управління наслідками COVID-19, елементами Індустрія 4.0, елементами змін у бізнес-структурах. Головним елементом, який узгоджує всі ці механізми, що можуть існувати окремо, є адаптивний блок. Адаптивний блок передбачає узгодження впливу таких чинників адаптації бізнес-структур, як: чинники, що залежать від рівня розвитку технологій, пов’язані з виробничим, інвестиційно-інноваційним, ресурсним, кадровим потенціалами, залежать від зовнішнього середовища. Управління змінами має відбуватися з урахуванням факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Причому важливим є визначення адаптивного паритету рівноваги, максимального задоволення інтересів громади, менеджменту, інвесторів та персоналу. Адаптивний механізм має спиратися на принципи соціальної відповідальності, системності, динамічності, комплексності, орієнтуватися на інноваційний шлях розвитку, дотримувати баланс інтересів стейкхолдерів, підтримувати рівновагу між споживанням і відновленням природних ресурсів, розглядати альтернативність варіантів розвитку, дотримуватися паритету між ступенем ризику й очікуваними результатами. Адаптивний механізм управління змінами у бізнес-структурах містить такі загальні елементи, як суб’єкт та об’єкт, джерела змін, процесна складова, ключові структурні елементи. Слід зазаначити, що в структурі більшості механізмів значне значення відводиться стратегічному та антикризовому потенціалам бізнес-структур, які спроможні адаптивно реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ.
8
Семененко, І. М., Ю. І. Клюс, Я. В. Бурко та В. О. Лісаконова. "Грантрайтинг для розвитку бізнесу в умовах постконфліктної трансформації". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 2 (258) (13 лютого 2020): 82–86. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-258-2-82-86.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні міжнародні організації надають відповідну підтримку активній спільноті для подолання негативних наслідків кризи в Україні, у тому числі в Луганській і Донецькій областях. Ця підтримка надається у тому числі на розвиток бізнесу для розширення економічних можливостей і посилення потенціалу регіону в умовах постконфліктної трансформації. Метою статті є дослідження грантрайтингу для розвитку бізнесу в умовах постконфліктної трансформації. Починаючи з 2015 року, міжнародні організації вже реалізували певну кількість проектів, спрямованих на започаткування, відновлення або розвитку підприємницької діяльності для внутрішньо переміщених осіб і місцевого населення, що постраждали від конфлікту. Досвід розвинених країн показує, що хоча і існують певні ризики, в цілому виділення грантів не лише сприяє довгостроковому розвитку бізнесу, а і забезпечує рівні можливості для ведення бізнесу для різних верств населення. В Україні існує проблема з виділенням грантових коштів на розвиток бізнесу від держави. Створення відповідних державних програм підтримки розвитку бізнесу потребує подальшого дослідження, особливо за умови припинення через деякий час такої підтримки від міжнародних організацій.
9
Shyshkina, Olena, та Olga Kalchenko. "РИЗИКОЗАЛЕЖНІСТЬ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ВІД ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2 (18) (2019): 245–60. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-2(18)-245-260.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано сучасний стан іноземного інвестування у вітчизняну економіку за допомогою аналізу обсягів іноземних інвестицій, надходжень і вкладень прямих іноземних інвестицій та оцінки інвестицій за видами економічної діяльності, регіонами надходження інвестиційних ресурсів і країнами походження. Сформульовано основні тенденції та особливості інвестиційного процесу. Визначено інвестиційний рейтинг економіки України за конкурентоспроможністю, легкістю ведення бізнесу, процвітанням, економічною свободою та ідентифіковано можливі загрози щодо його погіршення і узагальнено наслідки їх прояву. Систематизовано основні ризики, що супроводжують процес іноземного інвестування в національну економіку в умовах фінансової кризи.
10
Bakulina, Oksana, та Valentina Ternopilska. "«Зелена» економіка як умова сталого розвитку". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 48, № 2 (1 листопада 2021): 39–44. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2021.48.06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто зміст поняття «зелена» економіка. Розкрито досвід розвитку «зеленої» економіки на міждержавному рівні. Представлено напрями розвитку «зеленої» економіки у світі. Виокремлено чинники, які обмежують можливість переходу національних економік країн світу до моделі «зеленої» економіки. Встановлено, що вагомий вплив на розвиток «зеленої» економіки здійснюється на національному рівні. Висвітлено напрями розвитку «зеленої» економіки в Україні: формування та впровадження еколого-економічного механізму сталого розвитку, який передбачатиме налагодження міждержавних взаємовідносин з охорони навколишнього середовища; впровадження відповідних нормативно-правових актів, правил ведення бізнесу; прийняття науково-технічних, інвестиційних рішень з екологізації; створення системи екологічних інновацій; врахування факторів екологічного ризику й екологічного страхування; розробка екологічно обґрунтованих національних рахунків та ін. Наведено показники вимірювання «зеленого» росту країн світу (The Global Green Economy Index, Global Cleantech innovation Index, Global Green Finance Index). Наголошено, що для виконання вимог Паризької угоди державами світу, реалізації Цілей сталого розвитку до 2030 р. необхідним є спрямування значних обсягів міжнародних фінансових потоків, які є інструментом переходу до «зеленої» економіки, активізації інвестиційних процесів та екологізації бізнесу. Розглянуто основні сфери та інструменти «зеленого» фінансування, які використовуються країнами світу. Виокремлено причини уповільнення формування сектору «зеленого» фінансування в Україні.
11
Алєксєєва, Світлана, та Людмила Єршова. "ЗМІСТ І ФОРМИ СУЧАСНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДО ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Professional Pedagogics 2, № 21 (21 січня 2021): 44–52. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.44-52.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність визначається необхідністю обґрунтування новітнього підходу до підготовки кадрів, здатних приймати сучасні виклики, ефективно вирішувати професійні завдання й організувати підприємницьку діяльність відповідно до потреб ринку. Мета: визначення особливостей змісту та форм сучасної підготовки майбутніх фахівців до підприємницької діяльності. Методи: теоретичні (індукції й дедукції, зовнішнього та внутрішнього аналізу, синтезу, узагальнення – для дослідження змісту й форм підготовки майбутніх кваліфікованих фахівців до підприємницької діяльності у закладах професійної освіти); емпіричні (анкетування, самооцінювання – для виявлення готовності молоді до підприємницької діяльності); математично-статистичні (вертикального та горизонтального аналізу – для оцінювання змін у структурі й динаміці показників опитування, статистичного аналізу та перевірки статистичних гіпотез – для оцінювання узгодженості показників). Результати: аналіз наукових, статистичних та публіцистичних джерел засвідчує актуальність проблеми формування змісту, форм і методів підготовки майбутніх кваліфікованих робітників до підприємницької діяльності; на основі аналізу й узагальнення отриманих емпіричних даних з’ясовано, що більшість учнів позитивно сприймає підприємницькі цінності й установки, мріє про відкриття власної справи, усвідомлює ризики і проблеми, пов’язані з підприємницькою діяльністю, визнає брак власних психологічних, економічних та юридичних знань, необхідних для відкриття і ведення власного бізнесу. Висновки: визначено основні характеристики, що мають бути притаманні сучасному змісту підготовки майбутніх фахівців до підприємницької діяльності (інноваційність, соціальність, гуманітаризація); охарактеризовано форми освітньої діяльності, найбільш ефективні для формування підприємницької компетентності (інкубаційні, акселераційні, грантові програми підтримки стартапів; онлайн-курси з соціального підприємництва; психологічний практикум; відеолекторій; електронне портфоліо).
12
Семенда, Дмитро, Олена Семенда та Ольга Семенда. "ЛОГІСТИКА ТА ЇЇ РОЛЬ В ПІДВИЩЕННІ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА". Молодий вчений, № 1 (89) (29 січня 2021): 185–90. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-38.
Повний текст джерелаАнотація:
В ринкових умовах результати господарювання здебільшого залежать від зменшення витрат та збільшення прибутків. На затрати виробництва вирішальний вплив має ціна ресурсів, а на розмір доходів ціна продажу та складські і транспортні витрати. У сукупності всі фактори впливу на кінцеві результати господарювання залежать від організації логістичної структури на підприємстві. Тож за налагодження діяльності логістичних систем підприємств можна розраховувати на успішне ведення аграрного бізнесу. Раціональне застосування інструментарію логістики в сільському господарстві дозволить використати наявний потенціал аграрних підприємств, тому логістика у сфері сільського господарства стає з кожним роком престижнішою. Своєю чергою, збутова логістика у сільському господарстві передбачає доведення вирощеної продукції до вимог державних стандартів. У зв’язку з цим виникає потреба в дослідженні питання визначення економічної вигоди від одного з елементів аграрної логістики – зберігання сільськогосподарської продукції та її продажу в майбутньому періоді з урахуванням низки чинників: варіативності курсу долара до гривні, ризику від часового зберігання, транспортування до місця реалізації, можливі втрати частини економічної вигоди тощо. В статті здійснено комплексний аналіз логістичної складової як важливого елементу ринку зерна. За результатами дослідження встановлено, що чим більші витрати на перевезення, зберігання зерна експортерами до портів або в мережі роздрібної торгівлі, тим менша закупівельна ціна на зерно для виробників. Обґрунтовано доцільність зберігання продукції рослинництва і визначено оптимальні місяці її реалізації.
13
Багорка, М. О., І. Г. Кадирус та Н. І. Юрченко. "МАРКЕТИНГОВІ ПІДХОДИ В УПРАВЛІННІ ЗБУТОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ОПТОВИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 7–14. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-01.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено основні підходи до організації маркетингової діяльності оптових торговельних підприємств. Установлено, що в сучасних умовах ведення бізнесу відбуваються кардинальні зміни в підходах до збутової діяльності підприємства: орієнтація на запити споживача, жорстка конкуренція, суттєвий вплив науково-технічного прогресу на всі сфери життя визначили, що основою збутової діяльності оптових торговельних підприємств є маркетингова діяльність та маркетингове управління. Виокремлено проблеми, з якими стикаються оптові підприємства: проблеми формування товарної політики, дотримання балансу інтересів учасників ринку, недостатнє інформаційне забезпечення про ринки і нові технології, адаптація до динамічних змін зовнішнього середовища, ефективне управління матеріальними, людськими ресурсами і продажем товарів. Зазначено чинники ризику функціонування оптових підприємств в умовах із високим рівнем невизначеності майбутнього. Розроблено практичні рекомендації щодо організації збутової діяльності оптових торговельних підприємств на основі прийняття маркетингових управлінських рішень. Для забезпечення ефективності збутової діяльності запропоновано провести низку заходів: здійснити організаційні зміни всередині підприємства, забезпечити управління закупівельно-збутовою діяльністю підприємства, досягти відкритого діалогу між учасниками процесу, розвивати вертикальні, горизонтальні й інтегровані маркетингові системи. Установлено, що необхідним для підприємства є створення маркетингово-орієнтованої структури, до складу якої разом із менеджерами увійдуть фахівці-маркетологи, які посилять роботу відносно маркетингових досліджень, аналітичної роботи, використання маркетингових інструментів. Цей структурний підрозділ буде здатен оптимізувати й узгодити роботу між усіма підрозділами підприємства. Установлено, що впровадження маркетингового підходу у практичну діяльність оптових торговельних підприємств є резервом для підвищення ефективності використання наявного ресурсного потенціалу, а особливо маркетингового, для забезпечення його конкурентоспроможності та сталого розвитку.
14
Коробка, Світлана. "ВПЛИВ БІЗНЕС-РИЗИКІВ НА МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙ". Економіка та суспільство, № 25 (30 березня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-25-27.
Повний текст джерелаАнотація:
Істотним чинником ризику у сучасних умовах є тенденція до глобалізації економіки. Більшість проблем, пов'язаних з управлінням ризиком, у сучасних умовах можна вирішити доволі оперативно за допомогою підвищення стратегічної значущості ризику-менеджменту на рівні підприємств, веденням нових координуючих механізмів, що дають компаніям змогу працювати в одному напрямку, не відхиляючись від вказаної траєкторії. Бізнес-ризик, як поняття зазнає постійних змін, наповнюється додатковим змістом та набуває нових видів. Управління бізнес-ризиками в менеджменті організацій є запорукою його прибутковості та раціонального розвитку. На результати підприємницької діяльності мають вплив конкурентні відносини між суб’єктами господарювання, які це більше посилюють бізнес-ризики в результаті своєї трансформації. Все це у своїй сукупності підвищує необхідність врахування бізнес-ризиків з якими зустрічаються підприємці і чинником розвитку його в цілому та кожної організації зокрема. Перспективність подальшого дослідження, полягає в тому що необхідно розробити дієві інструменти, які б одночасно попереджали підприємців про ймовірність виникнення ризико-формуючих подій і допомагав приймати рішення управління ризиками.
15
Скоробогатова, Н. Є. "ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ІНДУСТРІЇ 4.0". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 18 (29 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.18.2021.241099.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі досліджено тенденції розвитку інноваційної діяльності вітчизняних підприємств. На основі статистичних даних виявлено часові проміжки активізації інноваційної діяльності підприємств та фактори, що її обумовили. Визначено, що протягом 2000 – 2020 рр. основою вітчизняного інноваційного сектору виробництва є промисловість, на яку припадає 70 - 85 % виробленої інноваційної продукції. У свою чергу, серед промислових підприємств найбільша питома вага припадає на переробну промисловість – 70%. Визначено, що частка промислових підприємств, які впроваджували інновації, протягом останніх двадцяти років принципово не змінюється та становить в середньому 13 % від загальної кількості промислових підприємств. На нові для ринку інновації припадає менше третини розроблених інновацій. Також в ході дослідження встановлено відсутність щільного зв’язку між кількістю таких інноваційних продуктів підприємств, як машини і обладнання, та часткою реалізованої інноваційної продукції вітчизняних підприємств. Протягом останніх п’яти років спостерігається скорочення кількості інноваційно активних підприємств в Україні майже у 3,6 рази. Виявлено, що основним стимулом активізації інноваційної діяльності вітчизняних підприємств є несприятливі умови для ведення бізнесу, як от потреба в адаптації до стрімкої зміни закордонних постачальників сировини та комплектувальних, пошуку шляхів виходу на нові ринки з врахуванням інших якісних вимог та кількісних обмежень, несприятлива зовнішньо-економічна ситуація та високий ступінь ризику і невизначеності, та ін. Визначено, що основним джерелом фінансування інноваційної діяльності вітчизняних підприємств виступають їх власні обігові кошті. Через високий ступінь ризику та невизначеності в країні іноземні інвестори суттєво скоротили частку своїх інвестицій, починаючи з 2014 року. Доведено, що основними гравцями на ринку інновацій виступають великі підприємства, що мають в своєму арсеналі достатній обсяг обігових коштів та готові ризикувати, інвестуючи в інноваційні проєкти, зокрема ті, що пов’язані з інноваціями Індустрії 4.0. З метою формування стратегії сталого розвитку підприємств запропоновано застосування збалансованого взаємозв’язку економічного, інноваційного, соціального та екологічного напрямів розвитку підприємств.
16
Ковалишин, О. Р. "Корпоративний комплаєнс: правове запозичення через практики суб’єктів господарювання". Актуальні проблеми держави і права, № 83 (6 лютого 2020). http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i83.120.
Повний текст джерелаАнотація:
Дотримання вимог корпоративного комплаєнсу (corporate compliance) на сьогодні є однією із мі-німальних вимог для позиціонування компанії як такої, яка намагається відповідати міжнародним стандартам ведення господарської діяльності. Фактично можна вести мову про те, що корпоративний комплаєнс є одним із принципів корпоративного управління. Автор зазначає, що корпоративний комплаєнс – це діяльність, пов’язана з контролем за дотриман-ням посадовими особами та працівниками вимог законодавства та локальних актів нормативного та ненормативного характеру в господарських товариствах. Корпоративний комплаєнс полягає у дотриманні певних стандартів і практик та у відповідності. Під відповідністю мається на увазі частина системи управління/контролю в організації, пов’язана з ризиками невідповідності, недотримання вимог законодавства, нормативних документів, правил і стандартів наглядових органів, галузевих асоціацій та саморегулюючих організацій, кодексів пове-дінки тощо. Такі ризики невідповідності в кінцевому підсумку можуть виявлятися у формі застосу-вання юридичних санкцій або санкцій регулюючих органів, фінансових або репутаційних втрат.У статті аргументується, що поняття корпоративного комплаєнсу неодмінно пов’язане з поняттям Corporate liability, яке не слід сплутувати з корпоративною соціальною відповідальністю (Corporate social responsibility). У статті акцентується увага на тому, що запозичення практик корпоративного комплаєнсу не набуло ще широкої популярності серед суб’єктів господарювання, що зумовлено рядом факторів: 1) новизною явища корпоративного комплаєнсу для бізнес-середовища не тільки України, але й в за-гальносвітовому масштабі; 2) особливостями ділової культури – іноді власникам суб’єкта господа-рювання – простіше ліквідувати підприємство, репутація якого зазнала шкоди через протиправні дії менеджменту, ніж дбати систематично про дотримання посадовими особами корпоративного комп-лаєнсу; 3) відсутністю кримінальної відповідальності юридичних осіб за законодавством України, оскільки на нормативному рівні закріплені лише заходи кримінально-правового характеру.