Статті в журналах: "Речовини лікарські"

1

Pelekh, I. R., та S. B. Bilous. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЕМУЛЬГАТОРІВ ТА КОНСЕРВАНТІВ У СКЛАДІ ДЕРМАТОЛОГІЧНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ". Фармацевтичний часопис, № 3 (19 жовтня 2018): 52–57. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.3.9453.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Дослідити номенклатуру емульгаторів і консервантів, які найчастіше застосовуються у складі сучасних м’яких лікарських засобів, проаналізувати дані наукової літератури щодо розробки нових лікарських засобів емульсійного типу. Матеріали і методи. Використано методи інформаційного пошуку та аналізу даних літератури. Результати й обговорення. На сьогодні значну кількість дерматологічних лікарських засобів становлять лікарські засоби емульсійного типу з високим вмістом водної фази – це м’які лікарські засоби для нашкірного застосування та лікарські косметичні креми. При виготовленні емульсійних засобів важливим є вибір допоміжних речовин, зокрема емульгаторів та консервантів, які за структурою, здебільшого є поверхнево-активними речовинами та часто зумовлюють побічні реакції. Практично всі синтетичні поверхнево-активні речовини здатні видаляти з поверхні тіла жироподібні речовини, зокрема тонку захисну плівку, яку утворюють сальні та потові залози шкіри. Тому перспективним є використання біогенних поверхнево-активних речовин як емульгаторів та консервантів. Проведено вивчення номенклатури емульгаторів і консервантів, які застосовуються у складі м’яких емульсійних лікарських засобів, зареєстрованих у Державному реєстрі лікарських засобів України. В результаті проведеного дослідження встановлено, що як емульгатори 1-го роду у складі емульсійних лікарських засобів в основному використовують полісорбати, як емульгатори 2-го роду – цетостеариловий спирт та ланолін. Висновки. Враховуючи, що синтетичні поверхнево-активні речовини можуть спричиняти значні побічні реакції та є сильними алергенами, актуальним є дослідження біогенних ПАР як перспективних емульгаторів та консервантів, зокрема вивчення їх емульсійної та консервуючої здатності, що буде сприяти розширенню номенклатури допоміжних речовин для емульсійних лікарських та косметичних засобів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Hayduchok, Ihor, та Valerii Shapovalov. "Судова фармація: ризики для фармакотерапії адиктивної залежності та протидії незаконного обігу психоактивних речовин в умовах пандемії COVID-19". SSP Modern Pharmacy and Medicine 1, № 2 (10 грудня 2021): 1–28. http://dx.doi.org/10.53933/sspmpm.v1i2.32.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено судово-фармацевтичне вивчення міжнародного досвіду щодо ризиків у фармакотерапії адиктивної залежності та протидії незаконного обігу психоактивних речовин в умовах пандемії COVID-19. До психоактивних речовин віднесено наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори, психоактивні лікарські засоби. Зазначено, що в сучасних умовах пандемія на COVID-19 та його новий штам «Омікрон» посилює у всіх країнах світу протиепідемічні заходи, що вимагає від системи охорони здоров’я, насамперед України, зосереджувати сили закладів охорони здоров’я, фінанси і ліки, саме для щеплення громадян всіх вікових груп, фармакотерапії коморбідних, супутніх, дуальних, адиктивних розладів на тлі коронавірусної хвороби. Вивчено досвід провідних країн світу щодо ризиків у поширенні незаконного обігу психоактивних речовин різних класифікаційно-правових груп. Встановлено, що попит на заборонені для обігу психоактивні речовини зростає, а глобалізація наркобізнесу стабілізується у вигляді транснаціональних організованних злочинних наркоугрупувань. Вказане викликає необхідність з боку законодавчих органів постійно посилювали кримінальну відповідальність за незаконний обіг психоактивних речовин, наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, психоактивних лікарських засобів. Зазначено, що відповідні поліцейські і оперативні служби повинні постійно удосконалювати рівень і систему профілактики та боротьби х незаконним обігом психоактивних речовин. При цьому слід передбачити більш суворішу відповідальність за дії членів організованих злочинних наркоугрупувань з обігу з метою збуту (виробництва, модифікації зберігання, перевезення, пересилання торгівлі тощо) психоактивних речовин різних класифікаційно-правових груп, в т.ч. з метою наживи у великих кількостях та особливо великих розмірах. Розроблено та запропоновано нормотворчі ініціативи до статті 307 Кримінального кодексу України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Вринчану, Н. О., Д. М. Дудікова, Н. І. Гринчук та В. В. Недашківська. "Біоплівки. Сучасний стан і перспективи антимікробної терапії". Фармакологія та лікарська токсикологія 13, № 5 (23 грудня 2019): 311–21. http://dx.doi.org/10.33250/13.05.311.

Повний текст джерела

Анотація:

Огляд присвячений аналізу сучасних даних щодо механізмів стійкості біоплівок до антимікробних засобів та пошуку нових активних речовин з антибіоплівковою активністю. Проведений аналіз літературних джерел показав, що біоплівка є гетерогенною багатоклітинною структурою, стійкість якої до впливу зовнішніх факторів (у т. ч. антимікробних речовин) визначається будовою позаклітинного матриксу, наявністю сигнальної системи (Quorum sensing), а також здатністю до переходу в метаболічно неактивний стан. Для підвищення ефективності антибіоплівкової терапії як перспективні розглядають речовини, які: 1) руйнують позаклітинний матрикс або підвищують його проникність; 2) впливають на систему Quorum sensing і синтез автоіндукторів; 3) впливають на метаболічно неактивні клітини або викликають їхню реверсію до активного стану. З метою подолання стійкості біоплівок окрім пошуку таргетних молекул також розглядають можливість застосування не антимікробних препаратів, створення молекул, подібних до білків людини та мікроорганізмів, а також застосування вірусів бактерій – бактеріофагів. Цей огляд може бути підґрунтям для дослідників, які прагнуть вивчати антибіоплівкові властивості нових речовин і розробляти потенційні лікарські засоби.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Вринчану, Н. О., Д. М. Дудікова, Н. І. Гринчук та В. В. Недашківська. "Біоплівки. Сучасний стан і перспективи антимікробної терапії". Pharmacology and Drug Toxicology 13, № 5 (23 грудня 2019): 311–21. http://dx.doi.org/10.33250/vol13iss5pp311-321.

Повний текст джерела

Анотація:

Огляд присвячений аналізу сучасних даних щодо механізмів стійкості біоплівок до антимікробних засобів та пошуку нових активних речовин з антибіоплівковою активністю. Проведений аналіз літературних джерел показав, що біоплівка є гетерогенною багатоклітинною структурою, стійкість якої до впливу зовнішніх факторів (у т. ч. антимікробних речовин) визначається будовою позаклітинного матриксу, наявністю сигнальної системи (Quorum sensing), а також здатністю до переходу в метаболічно неактивний стан. Для підвищення ефективності антибіоплівкової терапії як перспективні розглядають речовини, які: 1) руйнують позаклітинний матрикс або підвищують його проникність; 2) впливають на систему Quorum sensing і синтез автоіндукторів; 3) впливають на метаболічно неактивні клітини або викликають їхню реверсію до активного стану. З метою подолання стійкості біоплівок окрім пошуку таргетних молекул також розглядають можливість застосування не антимікробних препаратів, створення молекул, подібних до білків людини та мікроорганізмів, а також застосування вірусів бактерій – бактеріофагів. Цей огляд може бути підґрунтям для дослідників, які прагнуть вивчати антибіоплівкові властивості нових речовин і розробляти потенційні лікарські засоби.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Грицик, Андрій, та Ксенія Гнатойко. "ХАРАТЕРИСТИКА РОСЛИН РОДУ МИКОЛАЙЧИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У МЕДИЦИНІ". SSP Modern Pharmacy and Medicine 1, № 2 (1 листопада 2021): 1–8. http://dx.doi.org/10.53933/sspmpm.v1i2.27.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотанція Мета роботи. Морфологічний аналіз деяких видів роду Миколайчики. Аналіз сучасної літератури щодо ботанічної характеристики, хімічного складу, розповсюдження та використання в медицині рослин роду Миколайчики. Матеріали і методи. В роботі використовували методи патентно-інформаційного пошуку та аналізу даних сучасної літератури. Проводили морфологічне дослідження видів роду Миколайчики. Результати та обговорення. Згідно із базою даних «The Plant list» до роду Миколайчики відносяться 257 визнаних видів, які поширені на території Євразії, Північної та Південної Америки, Африки та Австралії. Зазвичай миколайчики це дикорослі рослини, проте їх успішно культивують в багатьої країнах. До роду Миколайчики відносяться одно-, дво-, та багаторічні трави, висота яких складає від 40 см до 1,5 м в залежності від виду. Стебло пряме, вгорі розгалужене; квіти дрібні, переважно синіх відтінків; плоди покриті лусочками. На території України широко поширеними є миколайчики плоскі, миколайчики польові та миколайчики приморські. Деякі види миколайчиків вживають в їжу; використовують як декоративну рослину у флористиці. Рослини роду Миколайчики вміщують різноманітні біологічно активні речовини, що проявляють фармакологічну дію на організм людини, тому в народній медицині миколайчики використовують здавна, як спазмолітичний, потогінний, сечогінний, відхаркувальний засіб. Висновки. Види роду Миколачики це одно-, дво-, та багаторічні трави родини Зонтичні, які поширені по всій земній кулі. Миколайчики здавна використовують в народній медицині, проте вони не є офіцинальною сировиною, хоча біологічно активні речовини миколайчиків здатні проявляти позитивну фармакологічну дію на організм людини. Насіннєва та сировинна продуктивність миколайчиків є достатньою для промислового культивування. Миколайчики є перспективними лікарськими рослинами та потребують подальшого вивчення для можливості створення нових лікарських засобів. Ключові слова: миколайчики, eryngium, лікарські рослини, біологічно активні речовини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Manzhalii, Elina. "РОЛЬ ПЕЧІНКИ В ДЕТОКСИКАЦІЇ ОРГАНІЗМУ. ПРОГРАМИ ДЕТОКСИКАЦІЇ". Immunology and Allergy: Science and Practice, № 3 (28 листопада 2021): 40–51. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2021.3-05.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Зважаючи на те, що печінка виконує функцію фільтрації, належна робота обох фаз детоксикації впливає на роботу печінки вцілому та забезпечує цілісний ланцюг роботи. Протягом останніх років, багато продуктів заполонили планету, зокрема токсини, метали, хімікати (неорганічні, розчинники, пластифікатори), синтетичні лікарські засоби, пліснява, тверді домішки, ПАВи, радіація, ендотоксини, хімічні речовини тощо. Зазначені речовини негативно впливають на роботу печінки та порушують цілісний ланцюг роботи фаз детоксикацій. З огляду на це, в статті запропоновані програми детоксикації для відновлення роботи печінки.Мета. Проаналізувати причино-наслідковий зв’язок виникнення та розвитку хвороб печінки у зв’язку з порушенням роботи фаз детоксикацій та узагальнити стратегії лікування на підставі доказової медицини.Матеріали та методи. Бібліографічний – проведено теоретичний аналіз та здійснено узагальнення даних літератури. При дослідженні використано опис та аналіз.Результати та їх обговорення.Висновки. Контроль за показниками пацієнта, призначення тактики лікування в залежності від типу порушень детоксикаційних функцій печінки, надає можливість стабілізувати стан пацієнта.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Проданчук, М. Г., О. Ф. Бантишев, М. В. Величко, О. П. Кравчук, І. М. Салагор та І. М. Максимчук. "Проблеми кримінально-правової кваліфікації правопорушень обігу небезпечних хімічних речовин на території України". One Health and Nutrition Problems of Ukraine 53, № 2 (10 листопада 2020): 39–48. http://dx.doi.org/10.33273/2663-9726-2020-53-2-39-48.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Зробити системний аналіз складу злочинів України, що передбачають відповідальність за контрабанду отруйних речовин (ст. 201 КК України) та за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних чи сильнодіючих речовин, або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів (ст. 321 КК України). Надати пропозиції щодо приведення законодавства України відносно переліку отруйних речовин, їхнього виробництва, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізації у відповідності до законодавства ЄС. Матеріали і методи. Підґрунтям дослідження є міжнародне та вітчизняне законодавство, наукові публікації, матеріали науково-практичних конференцій тощо. У роботі використано наступні методи: діалектичний, системного аналізу внутрішньої побудови системи кримінально-правових норм, формально-логічного визначення, моделювання, аналогії, логічний та формально-юридичний. Результати та обговорення. У статті досліджено питання про кримінальну відповідальність за суспільно небезпечні дії, пов’язані з отруйними речовинами. Здійснено їх стислий юридичний аналіз. Зосереджено увагу на необхідності приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства Європейського Союзу. Зазначено, що в ЄС у законодавчих та підзаконних актах відсутній термін «отруйні речовини», а вживається термін небезпечна речовина. Висновки. Необхідно розробити гармонізований до вимог ЄС проект нормативного документа замість відміненої Постанови КМУ №440, що стосується порядку поводження з вказаними речовинами. Ключові слова: кримінальний кодекс, отруйна речовина, небезпечна речовина, нормативний документ, контрабанда.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Shmatenko, O. P., O. V. Pidlisny, T. V. Prykhodko, A. M. Solomennyi, R. L. Pritula, G. B. Semenchenko та N. O. Takhtaulova. "ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТВОРЕННЯ М’ЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ГНІЙНИХ РАН". Ukrainian Journal of Military Medicine 1, № 1 (23 червня 2020): 50–63. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.1(1)-050.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Лікування ран та ранової інфекції є важливою проблемою як для військової, так і загальнодержавної системи охорони здоров’я України. На сучасному етапі основоположним підходом до лікування гнійних ран є патогенетична спрямованість відповідно до фази ранового процесу, що включає наступні етапи: активну хірургічну обробку; додаткову обробку післяопераційної рани; раннє закриття ранового дефекту; дренування рани; антибактеріальну терапію; усунення факторів, що уповільнюють загоєння. Мета дослідження - аналіз сучасних технологічних підходів до створення м’яких лікарських засобів для лікування гнійних ран. Матеріали та методи дослідження. У роботі використані національні та міжнародні літературні джерела; застосовано методи системного аналізу і бібліо-семантичного дослідження. Результати дослідження. Узагальнено підходи Державної фармакопеї України, Європейської фармакопеї, Фармакопеї США та інтегрованих класифікацій, запропонованих рядом науковців, щодо класифікації м’яких лікарських засобів. Визначено основні фармацевтичні фактори, що впливають на ефективність та якість м’яких лікарських засобів: фізичні властивості активних фармацевтичних інгредієнтів та допоміжних речовин, природа та кількості основи-носія і допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу, вид лікарської форми і технологічні операції, здійснені при її виготовленні. Основи-носії є важливими складовими м’яких лікарських засобів, оскільки становлять 90 % і більше від загальної маси та впливають на активність лікарських речовин і реологічні властивості лікарської форми. Визначено, що відповідно до вимог Державної фармакопеї України, класифікація основ м’яких лікарських засобів проводиться за ознаками спорідненості до води та типу дисперсної системи. Фармакопеєю США використовується додаткова диференціація за здатністю абсорбувати воду, що обумовлює виділення чотирьох класів основ для мазей: вуглеводневих, абсорбційних, водно-змивних та водорозчинних. Проведений аналіз результатів досліджень показав, що клінічно обгрунтованим для місцевого лікування ранового процесу є використання мазей на гідрофільних та емульсійних основах, яким притаманні дегідратуюча дія та здатність ефективно проводити активні фармацевтичні інгредієнти до ранових каналів та порожнин. Висновки. М’яким лікарським засобам належить провідна роль в місцевому лікуванні гнійних ран, оскільки вони забезпечують досягнення оптимальної концентрації активних фармацевтичних інгредієнтів в ділянці ураження, забезпечуючи високу терапевтичну ефективність та пролонговану дію з мінімальними проявами побічної дії складових компонентів. Вирішальне значення при розробці м’яких лікарських засобів для лікування гнійних ран мають фармацевтичні фактори: фізичні властивості лікарських речовин, природа та кількості основи-носія і допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу, вид лікарської форми і технологічні операції, здійснені при її виготовленні. На сучасному етапі доцільною є розробка комплексних препаратів для певних фаз ранового процесу, що дозволяють одночасно впливати на декілька факторів патогенезу. Визначено, що для лікування гнійних ран в першій фазі ранового процесу доцільно застосовувати м’які лікарські засоби з сильно вираженою і тривалою осмотичною активністю, у другій фазі - з помірною осмотичною активністю, у третій фазі ранового процесу лікарські засоби повинні попереджати висихання ранової поверхні, захищати і стимулювати ріст грануляцій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Palchevska, T. A., O. P. Baula, O. O. Saliy, V. I. Bessarabov, H. V. Tarasenko та H. H. Kuryshko. "МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ АСОРТИМЕНТУ КОНТРАСТНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, РЕПРЕЗЕНТОВАНИХ НА ФАРМАЦЕВТИЧНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ". Фармацевтичний часопис, № 1 (27 березня 2020): 66–74. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.1.10980.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Провести аналіз вітчизняного фармацевтичного ринку контрастних лікарських засобів (КЛЗ); встановити обсяг асортиментних позицій вітчизняних виробників та визначити домінуючий сегмент за якісним складом досліджуваних ЛЗ. Матеріали і методи. Аналіз проводили на основі даних Державного реєстру лікарських засобів України, електронних баз даних, інформаційно-пошукової програми «Моріон» станом на 2019 рік. Отримані дані досліджень опрацьовували методами узагальнення, систематизації, графічного, порівняльного та структурного аналізу. Результати й обговорення. Встановлено, що до групи зареєстрованих КЛЗ відноситься 36 найменуваннь, з них 31 ЛЗ належать до йодовмісних КЛЗ (5 ЛЗ – йонні, 26 ЛЗ – нейонні), 5 препаратів складають контрастні засоби на основі гадолінію та барію. Лідером імпортних препаратів є фірма-виробник і заявник Юнік Фармасьютикал Лабораторіз, Індія, частка якої складає 27,8 %. Обсяг вітчизняного асортиментного сегмента знаходиться на рівні 33,4 %, провідне місце серед вітчизняних виробників посідає фармацевтичне підприємство ПАТ «Фармак». Вивчено структуру асортименту дослiджуваної групи за торговельними назвами (ТН) та країнами-виробниками: загальна кількість ТН становить 17 найменувань КЛЗ, із них 5 ТН – лікарські засоби вітчизняних фармацевтичних підприємств. До основного складу досліджених контрастних ЛЗ входить 10 активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ), а також такі допоміжні речовини, як трометамол і/або трометамін та меглюмін, що сприяють зменшенню негативної реакції на організм людини та покращують загальні властивості КЛЗ. Висновки. Встановлено, що український ринок КЛЗ формується, в основному, за рахунок iмпортних ЛЗ, їх питома вага складає 66,6 %. Встановлено відсутність вітчизняного виробництва нейонних йодовмісних КЛЗ: йопромід, йодиксанол.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Поспєлова, Г. Д., Н. П. Коваленко, О. В. Бараболя та В. М. Здор. "АНАЛІЗ ФІТОПАТОГЕННОГО СТАНУ ЛІКАРСЬКИХ КУЛЬТУР ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ БІОКОНТРОЛЮ В СИСТЕМІ ЗАХИСТУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (26 червня 2020): 79–87. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.02.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Лікарські рослини є важливим джерелом біологічно активних речовин, які широко застосовують-ся у різних галузях виробництва, насамперед, фармацевтичному. З огляду на зростання частки лі-карських препаратів рослинного походження, попит у світі на рослинну сировину невпинно зростає. Найважливішою проблемою в лікарському рослинництві є якість вирощеної продукції, і тут вразли-вою ланкою технології є пошкодження рослин хворобами й ураження шкідниками, що призводить до необхідності розробити певну систему захисту. Найбільш відчутні господарські втрати лікарської сировини спричинюють борошнисторосяні та іржасті гриби, збудники кореневих гнилей і плямисто-стей (філостіктоз, рамуляріоз, антракноз, септоріоз, церкоспороз та інші). Ураження ними рослин призводить до зниження вмісту біологічно активних діючих речовин (ефірних олій, полісахаридів, флавоноїдів, оксикоричних кислот тощо). Істотний вплив на схожість і розвиток рослин має насін-нєва інфекція, тому важливим елементом у технології вирощування лікарських рослин є фітоекспе-ртиза насіння на наявність шкідливої мікрофлори. Аналіз наукових джерел щодо фітопатогенного стану плантацій лікарських рослин вказує на необхідність пошуку нових підходів до їх захисту від збудників хвороб, що сприятиме поліпшенню якості лікарської рослинної сировини. Узагальнення да-них вивчення впливу біопрепаратів на об’єкти цільового використання та об’єкти захисту – лікарсь-кі рослини – показало ефективність використання мікроорганізмів у боротьбі з патогенами рослин. Тривалий час з метою контролю за поширенням і розвитком патогенів використовували біофунгіци-ди. Основними механізмами контролю вважалися мікопаразитизм, антибіоз і боротьба за ресурси і простір. Останні дослідження свідчать, що їх застосування включають індуковану системну або локальну резистентність рослин. Більшість біофунгіцидів містять спори і міцелій грибів (штами Trichoderma ssp.) або спори і продукти метаболізму бактерій (Pseudomonas aureofaciens, P. fluorescens, Bacillus subtilis). У системі біологічного захисту лікарських рослин активно вивчають-ся препарати різного спрямування, серед яких стимулятори росту, імуномодулятори та індуктори стійкості. Через суворі вимоги до якості лікарської рослинної сировини зменшився асортимент фун-гіцидів у захисті лікарських рослин, альтернативою яким є біопрепарати. Однак їх активне випро-бування проводиться лише на економічно рентабельних культурах (зернових, овочевих, плодових) та на обмеженій кількості видів лікарських рослин. Вважаємо за доцільне активізувати дослідження в напрямі біоконтролю за хворобами лікарських рослин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Demchuk, M. B., T. A. Hroshovyi, Yu V. Nayda та V. M. Koval. "СУЧАСНИЙ СТАН СТВОРЕННЯ, ВИРОБНИЦТВА ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ТАБЛЕТОВАНИХ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ Повідомлення 29. Характеристика процесу розробки та дослідження матричних таблеток". Фармацевтичний часопис, № 2 (12 червня 2019): 103–11. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.2.10197.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Аналіз і систематизація даних літератури щодо особливостей створення різних видів матричних таблеток, а також впливу факторів, що регулюють вивільнення лікарських речовин із матричних систем. Матеріали і методи. Використано методи інформаційного пошуку, аналізу даних літератури щодо лікарської форми – матричних таблеток. Результати та обговорення. Представлені дані літератури щодо вимог до лікарських речовин, на основі яких можуть бути створені матричні таблетки. Розглянуто гідрофобні, гідрофільні, ліпофільні, біодеградуючі типи матричних систем. На прикладах наведено технології, рецептури та методи дослідження матричних таблеток. Проаналізовано вплив факторів, що регулюють вивільнення лікарських речовин із матричних систем. Наведено приклади діючих речовин – потенційних кандидатів для розробки на їх основі матричних таблеток. Висновки. Матричні таблетки, розроблені за допомогою раціонального поєднання полімерів із іншими допоміжними речовинами, можуть успішно застосовуватися для пролонгованого вивільнення лікарських речовин. Актуальною є перспектива створення матричних таблеток, що містять погано розчинні у воді активні фармацевтичні інгредієнти і забезпечують вивільнення діючих речовин до 24 годин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Stadnytska, N. Ye, Zh D. Parashchyn, I. P. Lobur та I. V. Fito. "АНАЛІЗ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ПОРОЖНИНИ НОСА". Фармацевтичний часопис, № 2 (14 липня 2021): 36–43. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.2.12126.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Провести аналіз сучасного асортименту лікарських препаратів фармацевтичного ринку України для лікування захворювань порожнини носа (код АТС R01) із урахуванням складу, діючих речовин, форм випуску, виробників. Матеріали і методи. Робота виконана з використанням офіційних джерел інформації, дані з яких були опрацьовані, систематизовані з використанням статистичного, логічного і графічного методів. Результати й обговорення. В результаті проведеного аналізу встановлено, що на фармацевтичному ринку України найбільше лікарських засобів для лікування захворювань порожнини носа зареєстровано у формі спрею (67,16 %); однокомпонентні лікарські засоби становлять переважаючу частку асортименту (76,12 %). Ксилометазолін як діючу речовину застосовують найчастіше (35,07 %). На українському ринку домінують імпортні лікарські препарати (61,94 %). Лідером серед українських фармацевтичних підприємств-виробників є ПАТ «Фармак» (41,18 %). Висновки. Аналіз ринку лікарських засобів, які застосовуються при захворюваннях порожнини носа, показав, що вони належать до різних фармакологічних груп. На ринку представлені як моно-, так і багатокомпонентні препарати переважно у формі спреїв та крапель. Асортимент українських препаратів забезпечують 8 фармацевтичних підприємств-виробників, лідером серед яких є ПАТ «Фармак» (41,18 %).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Рогова, Н. В., та О. В. Володько. "ДОСЛІДЖЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ПРОЦЕСУ ФЕРМЕНТУВАННЯ НАТУРАЛЬНИХ СОКІВ". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 5 (28 грудня 2021): 32–37. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2021.5.5.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті полягає у висвітленні результатів дослідження параметрів процесу ферментування березового соку для отримання на його основі нових видів натуральних купажованих соків. Наведено загальну характеристику та доцільність вживання натуральних соків. Зазначено, що соки містять у незмінному вигляді та в оптимальній кількості корисні для організму речовини (вітаміни, легкозасвоювані органічні мінерали, мікроелементи, ензими, природні цукри, лужні метали, натуральні лікарські речовини, рослинні гормони, антибіотики тощо). Зокрема, березовий сік завдяки багатому складу макро- і мікроелементів є ефективним засобом від багатьох хвороб та корисним вітамінним напоєм для зміцнення імунітету й нервової системи, що особливо актуально під час пандемії COVID-19. Висвітлено результати експериментального визначення титрованої кислотності ферментованого березового соку. Розрахунки титрованої кислотності проведено за рівнянням кінетики з урахуванням визначених за експериментальними даними кінетичних коефіцієнтів. Результати показали гарну наближеність до експериментальних значень. Величина порівняної похибки дорівнює 0,24–9,45%, що цілком прийнятно для математичного опису біохімічних процесів. Визначено лінійний прямо пропорційний характер залежності титрованої кислотності ферментованого березового соку від початкової концентрації цукрів: швидкість накопичування молочної кислоти під час ферментування дуже низька на початку процесу, більша – в середній стадії та досягає найбільших значень наприкінці ферментування. Враховуючи описаний характер закономірностей кінетики накопичування молочної кислоти, рекомендована раціональна тривалість процесу ферментування впродовж 4 діб, що дозволяє досягти досить високого ступеня накопичення молочної кислоти. Подальше ж збільшення тривалості призводить до значного уповільнення процесу ферментації. Відзначено, що навіть після термічної обробки та зберігання розроблені види соків мають значну мікробоцидну активність, знижуючи кількість мікроорганізмів досліджуваних штамів у понад 30 разів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Зарівна, Н. О. "РОЗРОБКА МЕТОДИКИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ МОНОСАХАРИДІВ У РІДКОМУ ЕКСТРАКТІ ЧЕБРЕЦЮ ПОВЗУЧОГО". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (22 травня 2021): 80–83. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i1.12112.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Пріоритетним напрямком сучасної фармації є пошук і створення нових лікарських засобів на основі лікарської рослинної сировини. Фармацевтична розробка на основі густого екстракту чебрецю повзучого перш за все передбачала одержання рідкого екстракту даної рослини, який отримано за технологією, що дозволила максимально зберегти якісний склад біологічно активних речовин відповідної лікарської рослинної сировини. Оскільки при стандартизації трави чебрецю повзучого ідентифікаційними маркерами якості серед інших обрано моносахариди, доречним є вивчення якісного складу цих біологічно активних речовин і в досліджуваному екстракті, адже для них характерний широкий спектр фармакологічної дії. Мета дослідження – розробити методику ідентифікації моносахаридів у рідкому екстракті чебрецю повзучого після проведення попереднього гідролізу та обрати відповідні маркери якості. Методи дослідження. Під час дослідження використано рідкий екстракт чебрецю повзучого, стандартні зразки речовин: арабінози, галактози, рамнози, фруктози, глюкози, ксилози (“Fluka”), хроматографічні пластинки “Silica gel” фірми “Merck”, прилад для автоматичного нанесення проб на пластинку “CAMAG Linomat 5”, хроматографічну камеру “GAMAG”, УФ-лампу, метод тонкошарової хроматографії. Результати й обговорення. Для стандартизації рідкого екстракту чебрецю повзучого було розглянуто можливість ідентифікації аналогічних біологічно активних речовин сировини, продовжуючи запропонований підхід: лікарська рослинна сировина – екстракти – лікарський засіб. Якісний склад моносахаридів визначали методом тонкошарової хроматографії в системі розчинників вода Р – ацетонітрил Р у співвідношенні 15:85. Для розробки методики якісного визначення аналізованих біологічно активних речовин у рідкому екстракті чебрецю повзучого враховували різні способи та умови хроматографування, в результаті чого було підібрано оптимальну систему розчинників з хорошою роздільною здатністю, за допомогою якої проведено ідентифікацію моносахаридів у досліджуваному екстракті. Висновки. Розроблено методику якісного визначення моносахаридів у рідкому екстракті чебрецю повзучого. У результаті дослідження ідентифіковано 7 моносахаридів, один з яких залишився невідомим у зв’язку з відсутністю необхідного стандарту, і запропоновано маркери якості досліджуваного екстракту (наявність фруктози та глюкози).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Kostyshyn, L. V., L. V. Slobodianiuk, S. M. Marchyshyn, O. L. Demydiak та L. Yu Liashenko. "ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ У ТРАВІ ТА ПІДЗЕМНИХ ОРГАНАХ SAPONARIA OFFICINALIS L." Medical and Clinical Chemistry, № 4 (12 лютого 2021): 77–82. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.i4.11743.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Мильнянка лікарська (Saponaria officinalis L.) – багаторічна трав’яниста рослина, представник родини гвоздикові (Caryophyllaceae). Вона поширена по всій території Європи, у Північній Африці та на заході до Середньої Азії, але на даний час також культивується в багатьох країнах світу. В Saponaria officinalis L. спостерігають високий рівень сапонінів, також рослина містить флавоноїди, квайлову кислоту, жирні кислоти та різні фенольні сполуки. У джерелах літератури є інформація про протигрибкову активність сапонінової фракції мильнянки лікарської проти Gaeumannomyces graminis var. tritici й Fusarium culmorum та її антимікробні властивості. Відомостей про хімічний склад первинних метаболітів, а саме органічних кислот, у траві та підземних органах Saponaria officinalis L. у доступній літературі не знайдено, хоча ці речовини є одними з важливих класів природних сполук і мають широкий спектр біологічної та фармакологічної дій. Мета дослідження – виявити і визначити методом високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ) кількісний вміст окремих компонентів органічних кислот у траві та кореневищах мильнянки лікарської. Методи дослідження. Кількісний вміст органічних кислот визначали методом ВЕРХ на рідинному хроматографі Agilent 1200 (Agilent Technologies, США). Результати й обговорення. Методом ВЕРХ у траві мильнянки лікарської ідентифіковано та визначено кількісний вміст винної, піровиноградної, ізолимонної, бурштинової і фумарової кислот, у підземних органах – піровиноградної, ізолимонної, лимонної, бурштинової та фумарової. Серед органічних кислот у траві рослини домінували ізолимонна та піровиноградна кислоти, вміст яких становив 120,83 і 25,14 мг/г відповідно. У підземних органах Saponaria officinalis L. в найбільшій кількості було визначено бурштинову кислоту (0,79 мг/г). Висновки. Уперше методом ВЕРХ досліджено якісний склад та кількісний вміст органічних кислот у мильнянці лікарській. Встановлено, що трава і підземні органи досліджуваної рослини містять винну, піровиноградну, ізолимонну, лимонну, фумарову та бурштинову кислоти. Серед органічних кислот у траві мильнянки лікарської домінувала ізолимонна кислота, вміст якої становив 120,83 мг/г. У кореневищах досліджуваного об’єкта переважала бурштинова кислота (0,79 мг/г). Отримані результати свідчать про перспективність подальших поглиблених фітохімічних досліджень біологічно активних речовин мильнянки лікарської (Saponaria officinalis L.).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Федоришин, О. М., Д. С. Загородня, А. С. Крвавич, А. О. Милянич та Р. О. Петріна. "Розроблення технологічної схеми екстракції коренів Carlina acaulis". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 1 (4 лютого 2021): 93–98. http://dx.doi.org/10.36930/40310116.

Повний текст джерела

Анотація:

Розроблено технологічні схеми одержання екстрактів коренів Carlina acaulis, які дали змогу отримувати вторинні метаболіти лікарських рослин для виробництва фармацевтичних препаратів. Carlina acaulis є лікарською рослиною, яка нині є недостатньо вивченою. Відомо, що корені містять дубильні та смолисті речовини, інулін (12-18 %), барвники, ефірну олію (1-2 %) та цукор. Встановлено, що для максимального вилучення фенольних сполук і флавоноїдів потрібно правильно підібрати ефективну технологію екстрагування. Розроблено на підставі кінетичних закономірностей екстрагування технологічні схеми двома способами – настоюванням та настоюванням з перемішуванням в апараті з мішалкою. Запропоновано як екстрагент використати 70 % водно-етанольну суміш, співвідношення сировина: екстрагент – 1:10, розмір частинок 2 мм. Встановлено, що час екстрагування методом настоювання становить 48 год, методом настоювання з перемішуванням – 3 години. Отримано настоянку в'язкої консистенції, світло-коричневого кольору із вмістом етанолу не більше 15 %, сухим залишком не менше 70 % і також перевірено на мікробіологічну чистоту. Технологічна схема виробництва містить підготовку рослинної сировини (подрібнення, просіювання, зважування), отримання первинної витяжки (мацерація) та фільтрування й освітлення настоянки (очищення від баластних речовин способом охолодження, відстоювання, фільтрування та ін.). Зроблено висновок, що на підставі розроблених технологічних схем можна отримувати екстракти C. acaulis з максимальним виходом фенольних сполук та флавоноїдів. Одержані настоянки мають високі органолептичні та фізико-хімічні показники та можуть застосовуватись як лікарський засіб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Sizaya, Olga, Anna Kychka, Tetyana Husol та Olesya Savchenko. "ЕКСТРАКТ ІЗ КОРІННЯ КУЛЬБАБИ ЛІКАРСЬКОЇ ЯК ПЕРСПЕКТИВНА СИРОВИНА У ВИРОБНИЦТВІ ХАРЧОВИХ КОНЦЕНТРАТІВ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, № 3(13) (2018): 231–39. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-3(13)-231-239.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Одним із діючих шляхів підвищення рівня здоров’я населення є створення продуктів харчування з додаванням рослинної сировини, що є невичерпним джерелом натуральних біологічно активних речовин, які збагачують організм людини вітамінами, мінеральними речовинами, антиоксидантами, органічними кислотами. Постановка проблеми. Перспективним напрямом розширення асортименту продуктів із підвищеною харчовою цінністю є використання як сировини кореня кульбаби лікарської (Taraxacum oficinale Wigg). Біологічно активними речовинами кульбаби лікарської є інулін та флавоноїди. Інулін знижує ризик виникнення серцево-судинних захворювань, зміцнює імунну систему організму, має імуномодулюючу та гепатопротекторну дію, дозволяє знизити рівень цукру в діабетиків. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У наукових публікаціях показано, що рослинні екстракти є найбільш перспективною сировиною для створення продуктів, збалансованих за вмістом біологічно активних речовин, оскільки рослинні екстракти поєднують натуральність, функціональність та містять ессенціальні речовини в концентрованій кількості. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Обмежена інформація щодо використання порошків та екстракту з кореня кульбаби лікарської у складі харчоконцентратів як замінників кави. Постановка завдання. Визначення оптимальних режимів отримання екстрактів із коріння кульбаби лікарської в сухій формі та обґрунтування доцільності використання їх як замінників кави у виробництві харчоконцентратів. Виклад основного матеріалу. З’ясовано, що за вмістом виходу сухих речовин (41,5-43,4 %) при отриманні екстракту з порошку коріння кульбаби доцільним є використання у якості екстрагенту питної води (гідромодуль 1/12) як найбільш дешевого розчинника. Визначено, що, в залежності від умов виробництва, екстракцію можна проводити в інтервалі температур 60-90 °С впродовж 2-4 годин. Досліджено: вміст важких металів у сировині та вміст макро- і мікроелементів в екстракті з коріння кульбаби атомно-абсорбційним методом; компонентний склад летких речовин екстракту – методом хромато-мас-спектрометрії; вміст інуліну – за методом Бертрана. Висновки відповідно до статті. Літературні дані та отримані результати досліджень зумовлюють доцільність використання порошку та сухого екстракту з коріння кульбаби у виробництві харчоконцентратів, оскільки ця рослинна сировина збагачує продукти харчування вітамінами, мінералами, інуліном та флавоноїдами і є безпечною для споживання з точки зору токсичності. Агрегатний стан екстракту, тривалий термін зберігання, приємний аромат і смак, розчинність як у холодній, так і гарячій воді, простий метод отримання – доводять перспективність використання цієї сировини для виробництва сумішей розчинних кавових напоїв, у складі морозива та кондитерських виробів, а також як замінника кави для людей, хворих на цукровий діабет.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Khromylova, O. V. "ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ДОПОМІЖНИХ РЕЧОВИН НА ФАРМАКО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТАБЛЕТОК L-АРГІНІНУ З ТІОТРИАЗОЛІНОМ". Фармацевтичний часопис, № 4 (28 грудня 2018): 35–41. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.4.9704.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Вивчення впливу допоміжних речовин на стираність, стійкість до роздавлювання і час розпадання таблеток таблеток L-аргініну з тіотриазоліном. Матеріали і методи. У дослідженнях використовували: L-аргінін (виробник: Sigma-Aldrich, США), тіотриазолін (виробник: Державне підприємство «Завод хімічних реактивів» Науково-технологічного комплексу «Інститут монокристалів» НАН України), сертифіковані допоміжні речовини, як вітчизняного, так і закордонного виробництва. Результати й обговорення. Дисперсійний аналіз результатів дослідження за показниками стираності таблеток, стійкості таблеток до роздавлювання і часу розпадання таблеток L-аргініну з тіотриазоліном допоміг на основі порівняння отриманих середніх значень рівнів вивчених факторів вибрати кращі допоміжні речовини: маніт із зразків наповнювачів на основі цукрів, крохмаль картопляний із зразків розпушувачів, МКЦ 301 – з групи регуляторів вологи, з групи зв’язуючих речовин обрано 3 % розчин ГПМЦ 2910. Висновки. За результатами проведених досліджень ми вивчили вплив чотирьох груп допоміжних речовин на стираність, стійкість до роздавлювання та час розпадання таблеток L-аргініну з тіотриазоліном, отриманних методом вологої грануляції. Дисперсійний аналіз результатів експериментальних даних допоміг вибрати допоміжні речовини, які забезпечують необхідні фармако-технологічні вимоги, що висуваються до таблеткової лікарської форми ДФУ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Козир, Г. Р., та Ю. В. Каріна. "ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОТРИМАННЯ ЕКСТРАКТУ З КВІТОК ХРИЗАНТЕМИ САДОВОЇ СОРТУ ПЕКТОРАЛЬ". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (22 травня 2021): 68–74. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i1.12110.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Хронічний стрес, роздратованість та порушення сну знижують якість життя людини, послаблюють імунітет, підвищують ризик розвитку різних запальних захворювань. Тому зростає попит на лікарські засоби рослинного походження і виникає необхідність розширити їх асортимент. Іноземні джерела свідчать про перспективність використання квіток хризантеми як седативного та протисудомного засобу. Через це перспективною була розробка технології отримання екстракту з квіток хризантеми садової. Мета дослідження – вивчити вплив деяких фармацевтичних факторів на ступінь вилучення діючих речовин із квіток хризантеми садової сорту Пектораль для розробки технології отримання сухого екстракту на основі цієї рослини, який у подальшому використовуватимуть як напівпродукт у виробництві нових лікарських форм. Методи дослідження. Вивчено вплив на ступінь вилучення біологічно активних речовин таких фармацевтичних факторів, як природа екстрагенту, співвідношення вихідна сировина/екстрагент і метод екстрагування. Критеріями оцінки отриманих сухих субстанцій слугували кількісний вміст суми фенольних сполук (перерахунок на галову кислоту), кількісний вміст суми флавоноїдів (перерахунок на рутин) та кількісний вміст суми гідроксикоричних кислот (перерахунок на хлорогенову кислоту), які визначали спектрофотометричним методом на спектрофотометрі Lambda 25 Perkin Elmer. Результати й обговорення. На основі математичного планування експерименту вивчено закономірності вилучення фенольних сполук, флавоноїдів та гідроксикоричних сполук із квіток хризантеми садової сорту Пектораль залежно від концентрації використаного екстрагенту етанолу, співвідношення сировина/екстрагент і методу екстрагування. Висновок. Встановлено, що оптимальним способом отримання екстракту з квіток хризантеми садової сорту Пектораль є метод дробної мацерації 70 % етанолом при співвідношенні лікарська рослинна сировина/екстрагент 1:8.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Zarivna, N. O. "ВИВЧЕННЯ РЕЖИМІВ ЗГУЩЕННЯ ПРИ ОДЕРЖАННІ ГУСТОГО ЕКСТРАКТУ ЧЕБРЕЦЮ ПОВЗУЧОГО". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (5 лютого 2020): 140–46. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i4.10852.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Одним із пріоритетних напрямків сучасної фармації є створення нових лікарських засобів рослинного походження. Лікарська рослинна сировина і рослинні препарати при правильному дозуванні практично не токсичні, не шкідливі, відносно доступні та ефективні. Актуальною лікарською рослинною сировиною, що характеризується високим складом і вмістом біологічно активних речовин, є трава чебрецю повзучого. Чебрець повзучий (Thymus serpyllum) родини ясноткові (Lamiaceae) розповсюджений на території України в дикому вигляді та широко культивується. Як відомо, препарати на основі досліджуваної сировини призначають при захворюваннях дихальних шляхів – бронхітах, запаленні легень, кашлюку тощо. Фармацевтична розробка передбачає отримання густого екстракту чебрецю повзучого. Мета дослідження – підібрати режими згущення та визначити оптимальні умови при розробці технології отримання густого екстракту чебрецю повзучого. Методи дослідження. Під час дослідження було використано таке обладнання: насос глибокого вакууму VT6 з максимальним розрідженням до 0,85 кгс/см2 із вакуумметром ОБВ 1-100 з діапазоном вимірювання від 0 до -1 кгс/см2; .лабораторний роторний випарювач LABOROTA 4001, валкову дробарку, сита, вагу КП4, екстрактор, нержавіючу стальну чашу, термометр. Результати й обговорення. У результаті проведеного експерименту вибрано оптимальну температуру упарювання – 65–70 °С, визначено час упарювання – 4–4,5 год і одержано густий екстракт чебрецю повзучого, який являє собою густу в’язку масу, що не виливається з тари, а розтягується в нитки і знову зливається в суцільну масу зі специфічним запахом та задовільними фармакотехнологічними показниками. Враховуючи те, що густий екстракт – це складна фізико-хімічна система, яка складається з фенольних сполук, що є термолабільними, підвищення температури понад 70 °С призводило до зниження вмісту флавоноїдів, які обрано маркерами якості досліджуваного екстракту. Висновок. Вивчено режими згущення при отриманні густого екстракту чебрецю повзучого, вибрано оптимальні умови одержання досліджуваного екстракту, які полягають у випаровуванні під вакуумом при температурі 60–70 °С і залишковому вакуумі 0,8 кгс/см2. Як результат отримано густий екстракт чебрецю повзучого із задовільними показниками якості, що дозволить у майбутньому розробити лікарський засіб належної якості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Shapovalov (Jr.), V. V., V. A. Shapovalova та V. V. Shapovalov. "Розвиток судово-фармацевтичних досліджень у межах організації фармацевтичної справи, технології ліків та фармацевтичного права в Україні, що стосуються обігу контрольованих лікарських засобів і речовин". Health of Society 10, № 3 (16 грудня 2021): 98–106. http://dx.doi.org/10.22141/2306-2436.10.3.2021.246351.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. В останні роки пандемія COVID-19 захопила та розвивається у всіх без винятку країнах світу, що зачіпає не тільки медико-фармацевтичні, а й соціально-економічні, токсикологічні та кримінально-правові аспекти. У таких умовах велике значення у сфері охорони здоров’я та фармацевтичній галузі України має удосконалення системи правовідносини «лікар-пацієнт-провізор», що базуються виключно на принципах фармацевтичного і медичного права. Серед складових медичного та фармацевтичного права виступає судова фармація, що вивчає причини вчинення правопорушень у сфері охорони здоров’я. Мета дослідження: аналіз історії становлення та розвитку в Україні судово-фармацевтичних досліджень у межах організації фармацевтичної справи, технології ліків та фармацевтичного права. Матеріали та методи. При проведенні дослідження використовували законодавчі, нормативно-правові документи; наукові публікації за напрямком «судова фармація»; Інтернет-ресурси. Застосовували нормативно-правовий, документальний, історичний, бібліографічний, судово-фармацевтичний, порівняльний та графічний методи аналізу. Результати. Судова фармація у світі як науковий напрямок відома та розвивається з 1946 р. Стаття охоплює період 1990-2004 рр. У становленні судової фармації велике значення мали видатні вчені України. Становлення судової фармації почалося з узагальнення судово-фармацевтичної практики в історичній ретроспективі «від поліцейської хімії до судової хіміко-фармацевтичної експертизи – від судової фармації до фармацевтичного права і медичного права» завдяки підтримці проф. Черних В. П. У період 1997-2003 рр. розвиток судової фармації відбувався шляхом удосконалення нормативно-правового забезпечення контрольно-дозвільної системи обігу лікарських засобів. Установлено тенденції поширеності захворювань, які полягають у безконтрольному та нераціональному вживанні і зловживанні психоактивними речовинами (ПАР). Досліджено причинно-слідчі зв’язки наркоманії, токсикоманії і злочинності. Удосконалено тлумачення «сильнодіюча», «отруйна» речовина у нормативно-правових актах України. Обґрунтовано, що основним показником віднесення лікарських засобів (ЛЗ) до категорії «сильнодіюча» та «отруйна» речовина є судово-медичний критерій, який кваліфікує наслідки нераціонального вживання ЛЗ по тяжкості тілесних ушкоджень: від легких, середньої тяжкості до тяжких тілесних ушкоджень або таких, що спричинили смертельні наслідки. На наступному етапі (2003-2004 рр.) досліджувалося науково-теоретичне узагальнення і новий підхід до вирішення проблеми, яка пов’язана з розробкою науково-обґрунтованих принципів оптимізації системи державного контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Вивчено можливість участі спеціаліста фармації (провізора-криміналіста) на стадіях: дослідчої перевірки, досудового слідства при проведенні судових хіміко-фармацевтичних досліджень речових доказів та участі в якості судового-експерта при розгляді кримінальної справи в суді. Висновки. Обґрунтовано, що становлення судово-фармацевтичних досліджень у межах організації фармацевтичної справи, технології ліків та фармацевтичного права в Україні відбулося. Необхідні подальші судово-фармацевтичні дослідження щодо гармонізації вітчизняного законодавства, міжнародно-правових стандартів захисту прав людини у сфері охорони здоров’я, правового регулювання фармацевтичного ринку та ринку медичних послуг.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Осинцева, Аліна, Анатолій Деркач та Сергій Негрецький. "Доказова Фармація: Лікарські Фітопрепарати для Онкології на Основі Таксанів, Протипухлинних Дитерпенів Taxus Baccata L." SSP Modern Pharmacy and Medicine 2, № 1 (4 лютого 2022): 1–12. http://dx.doi.org/10.53933/sspmpm.v2i1.38.

Повний текст джерела

Анотація:

Створення нових ефективних, безпечних, якісних та економічно доступних ЛЗ для онкохворих є актуальним для науковців. В останні роки у фармакотерапії онкологічних захворювань знайшли широке використання лікарські засоби рослинного походження. У світі проводяться дослідження серед речовин природнього походження в плані визначення нетрадиційних впливів на пухлинний ріст. Метою роботи було вивчення лікарських фітопрепаратів для онкології на основі таксанів, протипухлинних дитерпенів Taxus Baccata L. з позиції доказової фармації. Встановлено, що таксани вважаються перспективними у фармакотерапії раку. Описано про фармакологічні дослідження таксанів, виділених з «лапки» тису ягідного. Встановлено про результати вивчення потенційних протиракових агентів на основі дитерпеноїдного таксанового скелету. Доведено про підвищення ефективності фармакотерапії операбельного раку молочної залози при включенні таксанів до складу ад'ювантної і неад'ювантної хіміотерапії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Мирошниченко, Н., та Л. Абакіна-Пілявська. "ЩОДО ЛЕГАЛІЗАЦІЇ КАНАБІСУ В МЕДИЧНИХ ЦІЛЯХ". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2022): 89–95. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2270.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено проблеми легалізації канабісу в медичних цілях в Україні. Проаналізовано міжнародні нормативно-правові акти до яких приєдналася Україна у сфері боротьби проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин. Розглянуто національні законодавчі акти, які регулюють сферу виробництва та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів. Визначено основні аспекти та аргументи проекту закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання обігу конопель в медичних цілях, науковій та науково-технічній діяльності». Надано узагальнений аналіз результатів досліджень окремих міжнародних організацій та їх висновків щодо впливу звикання до лікарських засобів, виготовлених на основі медичних конопель. Проаналізовано чинні норми КК України у сфері заборони обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів. Розглянуто позиції та аргументи прихильників та противників легалізації медичного канабісу в розрізі кримінально-правових норм. Авторами стверджується, що на сучасному етапі розвитку нормативного регулювання поводження з речовинами, які, за міжнародно-правовою класифікацією, належать до наркотичних і психотропних, стану розробленості та механізму контролю зі сторони держави, існує низка ризиків, пов’язаних із створенням загрози поширення практики вирощування конопель з метою використання для виготовлення нарковмістних речовин з метою подальшого збуду, «під прикриттям» процесу вирощування канабісу в медичних цілях. Наведено власну авторську позицію щодо перспектив медичного застосування канабіноїдів як анальгетиків та інших лікарських препаратів, окреслено основні можливі ризики в умовах сучасного українського сьогодення, особливостей функціонування системи державного контролю за фармацевтичною сферою. Акцентована увага на можливі негативні наслідки для суспільства у випадку запровадження такого незавершеного та концептуально нереалізованого механізму легалізації медичного канабісу в Україні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Kucherenko, L. I., O. V. Khromylova, N. V. Derevianko та O. O. Portna. "РОЗРОБКА СКЛАДУ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ТАБЛЕТОК ГАММА-АМІНОМАСЛЯНОЇ КИСЛОТИ З ТІОТРИАЗОЛІНОМ". Фармацевтичний часопис, № 3 (8 жовтня 2020): 15–23. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.3.11422.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Розробка складу та технології таблеток гамма-аміномасляної кислоти з тіотриазоліном. Матеріали і методи. В роботі використовували гамма-аміномасляну кислоту (Sigma-Aldrich, США); тіотриазолін (Державне підприємство «Завод хімічних реактивів» Науково-технологічного комплексу «Інститут монокристалів» НАН України), допоміжні речовини вітчизняного і закордонного виробництва. Таблетки ГАМК з тіотриазоліном готували методом вологої грануляції. Пресували таблетки за допомогою лабораторного таблеткового пресу 6000S (Білорусь) з діаметром пуансонів 10 мм та контролювали їх фармако-технологічні властивості. Результати й обговорення. Для вивчення трьох факторів використовували латинський квадрат третього порядку. Вивчали вплив природи допоміжних речовин на зовнішній вигляд таблеток, однорідність маси, стираність, розпадання та стійкість до роздавлювання. За результатами експериментальних досліджень проводили дисперсійний аналіз експериментальних даних та робили висновки про вплив вивчених факторів на показники якості таблеток ГАМК з тіотриазоліном. Висновки. За результатами проведених досліджень вивчили вплив трьох факторів допоміжних речовин на зовнішній вигляд, однорідність маси, стираність, стійкість до роздавлювання та розпадання таблеток. Дисперсійний аналіз результатів дозволив вибрати кращі ДР (МКЦ 301, 3 % розчин МЦ 100, магнію стеарат), які забезпечують фармакопейні фармако-технологічні вимоги, що висуваються до таблетованих лікарських форм.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Varkholyak, I. S., та B. V. Gutyj. "Гостра і хронічна токсичність кардіопрепарату «Бендамін»". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 294–302. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.38.

Повний текст джерела

Анотація:

Вивчення гострої та хронічної токсичності є обов’язковим етапом дослідження нових лікарських засобів, що дозволяє оцінити небезпечність речовин для здоров’я за умов короткотривалої дії та визначити клас токсичності й широту терапевтичної дії. Саме тому метою роботи було вивчити гостру та хронічну токсичність кардіопрепарату «Бендамін», зокрема визначення толерантних, токсичних і середньо-смертельних доз для лабораторних тварин. Експериментальні дослідження проведені у відповідності до вимог лікарсько-біологічного експерименту з підбору аналогів, постановці контролю, дотриманню однакових умов годівлі та утримання під час проведення досліду та обліку результатів. Гостру токсичність препарату «Бендамін» вивчали на щурах та мишах за одного шляху введення – внутрішньошлункового, який передбачається для застосування у ветеринарній практиці. Метою визначення хронічної токсичності препарату «Бендамін» є виявлення шкідливої дії препарату у випадках його довготривалого введення в організм дослідних тварин. При визначенні гострої токсичності кардіопрепарату «Бендамін» визначити величину DL50 не вдалося, що вказує про низьку токсичність досліджуваного засобу. Таким чином DL50 препарату за внутрішньошлункового введення білим мишам є більшою за 5000 мг/кг м. т. Препарат “Бендамін” після введення в шлунок білим мишам та щурам у максимально допустимій кількості не викликає клінічних ознак отруєння та відхилень у поведінці. Згідно з ГОСТ 12.1.007-76, Бендамін, за внутрішньошлункового введення, за ступенем небезпечності відноситься до 4 класу токсичності – малотоксичні речовини. Упродовж періоду досліджень із визначення хронічної токсичності препарату «Бендамін» вірогідних змін у поведінці дослідних тварин не спостерігали. Слід відзначити про незначне пригнічення стану організму щурів дослідної групи, які одержували 10-кратну дозу препарату. У дослідної групи щурів, яким вводили препарат у 10-кратній дозі, встановлено пригнічення протеїнсинтезувальної та дезінтоксикаційної функції печінки. Також встановлено порушення функціонального стану печінки, на що вказує підвищення активності амінотрансфераз у їх крові.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Zarivna, N. O., L. S. Logoyda та O. B. Polyak. "МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ «КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ» ДЛЯ СТУДЕНТІВ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ". Медична освіта, № 3 (15 жовтня 2020): 29–33. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.3.11438.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено шляхи вирішення основних проблем, з якими стикаються викладачі, що працюють зі студентами заочної форми навчання при викладанні спеціалізації «Контроль якості лікарських засобів». Проаналізовано основні проблеми, які можуть впливати на результативність навчання студентів заочної форми навчання. Дослідження базується на вивченні матеріалів, отриманих із відкритих джерел інформації та власного досвіду авторів. У статті наведені сучасні технології викладання та тестування студентів заочної форми навчання з контролю якості лікарських засобів, впроваджені на кафедрі фармацевтичної хімії. Оскільки якість препарату закладається ще на етапі фармацевтичної розробки, студент чітко повинен знати елементи фармацевтичної розробки та фармацевтичного аналізу. Ціллю спеціалізації «Контроль якості лікарських засобів» є: засвоїти загальні методи аналізу субстанцій лікарських речовин та підтвердження їх доброякісності за зовнішнім виглядом, розчинністю та реакцією середовища згідно з вимогами ДФУ; вивчити і пояснювати фізичні та фізико-хімічні методи аналізу органічних лікарських засобів; вміти проводити реакції ідентифікації субстанцій лікарських речовин за катіонним та аніонним складом згідно з вимогами ДФУ; використовувати хімічні методи для ідентифікації лікарських засобів органічної структури за аналітико-функціональними групами; визначати фізичні константи органічних речовин для ідентифікації та встановлення чистоти лікарських засобів; використовувати визначення показника заломлення і питомого обертання розчинів лікарських засобів для їх ідентифікації і встановлення чистоти; практикувати загальні вимоги ДФУ щодо випробувань на граничний вміст домішок; вміти проводити кількісне визначення вмісту лікарських речовин у субстанції різними методами; вміти проводити якісний та кількісний експрес-аналіз діючих речовин в екстемпоральних лікарських засобах та валідацію аналітичних методик. Детальне і ґрунтовне ознайомлення з основами контролю якості лікарських засобів дає можливість більш повно засвоїти матеріал, що вивчається, реалізувати науковотворчий потенціал студентів, збагачує їх знаннями, які безпосередньо будуть використані в їхній практичній діяльності. Запропонований метод дозволяє викладачеві успішніше будувати освітній процес, що, в кінцевому підсумку, позитивно позначається на загальному засвоєнні курсу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Zarivna, N. O., та L. S. Logoyda. "РОЗРОБКА МЕТОДИКИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ФЛАВОНОЇДІВ ТА ГІДРОКСИКОРИЧНИХ КИСЛОТ В ЕКСТРАКТАХ ЧЕБРЕЦЮ ПОВЗУЧОГО". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (30 квітня 2020): 107–11. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i1.11061.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Одним із завдань сучасної фармації є пошук і розробка нових лікарських засобів (ЛЗ) на основі лікарської рослинної сировини. Перспективним джерелом біологічно активних речовин (БАР) є чебрець повзучий (ЧП). Лікарські засоби на його основі широко використовують у народній та науковій медицині. У попередніх дослідженнях розроблено технологію рідкого і густого екстрактів ЧП. При аналізі трави рослини з метою стандартизації як показник якості, серед інших, ми обрали склад флавоноїдів та гідроксикоричних кислот, тому доречним є вивчення якісного складу цих БАР і в одержаних екстрактах. Мета дослідження – розробити методику ідентифікації флавоноїдів та гідроксикоричних кислот у рідкому і густому екстрактах чебрецю повзучого та обрати маркери їх якості. Методи дослідження. Під час дослідження використовували метод тонкошарової хроматографії (ТШХ), хроматографічні пластинки Silica gel F254 фірми “Merck”, прилад для автоматичного нанесення проб на пластинку “CAMAG Linomat 5”, хроматографічну камеру “GAMAG”, рідкий, густий екстракти ЧП, гіперозид (ФСЗ ДФУ), апігенін (Fluka), лютеолін (Fluka), рутин (Sigma), лютеолін-7-О-глюкозид (ФСЗ), хлорогенову, кофейну, розмаринову кислоти (Fluka), УФ-лампу. Результати й обговорення. Для стандартизації рідкого та густого екстрактів ЧП ми розглядали можливість ідентифікації БАР, продовжуючи запропонований підхід у ланцюзі трава ЧП – рідкий екстракт ЧП – густий екстракт ЧП. Якісний склад флавоноїдів визначали методом ТШХ у системі розчинників етилацетат Р – кислота мурашина безводна Р – вода Р (90:6:9). Для розробки методики якісного визначення флавоноїдів і гідроксикоричних кислот у екстрактах ЧП враховували різні способи й умови хроматографування, які описано в ДФУ. У результаті експерименту було підібрано оптимальну систему розчинників з хорошою розділювальною здатністю, яка дозволила максимально провести ідентифікацію складних груп БАР, що наявні в цих екстрактах. Висновки. Розроблено методику якісного аналізу поліфенольних сполук у екстрактах ЧП. У результаті проведено ідентифікацію флавоноїдів і гідроксикоричних кислот у рідкому та густому екстрактах ЧП, що дозволило обрати маркерами якості досліджуваних екстрактів розмаринову (головний представник), кофейну і хлорогенову кислоти, а також флавоноїди – лютеолін-7-О-глюкозид, апігенін-7-О-глюкозид, лютеолін, апігенін, рутин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Logoyda, L. S., та N. O. Zarivna. "МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО АНАЛІЗУ В КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ХІМІЇ ІНОЗЕМНИМ СТУДЕНТАМ". Медична освіта, № 2 (16 серпня 2019): 131–36. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10354.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено шляхи вирішення основних проблем, з якими стикаються викладачі, що працюють зі студентами-іноземцями при викладанні фармацевтичного аналізу в контексті вивчення дисципліни «Фармацевтична хімія». Проаналізовано основні проблеми, які можуть впливати на результативність навчання студентів-іноземців. Дослідження базується на вивченні матеріалів, отриманих із відкритих джерел інформації та власного досвіду авторів. У статті наведені сучасні технології викладання та тестування іноземних студентів з фармацевтичної хімії, впроваджені на кафедрі фармацевтичної хімії. Оскільки якість препарату закладається ще на етапі фармацевтичної розробки, студент чітко повинен знати елементи фармацевтичної розробки та фармацевтичного аналізу. Ціллю фармацевтичного аналізу є: засвоїти загальні методи аналізу субстанцій лікарських речовин та підтвердження їх доброякісності за зовнішнім виглядом, розчинністю та реакцією середовища згідно з вимогами ДФУ; вивчити і пояснювати фізичні та фізико-хімічні методи аналізу органічних лікарських засобів; вміти проводити реакції ідентифікації субстанцій лікарських речовин за катіонним і аніонним складом згідно з вимогами ДФУ; використовувати хімічні методи для ідентифікації лікарських засобів органічної структури за аналітико-функціональними групами; визначати фізичні константи органічних речовин для ідентифікації та встановлення чистоти лікарських засобів; використовувати визначення показника заломлення і питомого обертання розчинів лікарських засобів для їх ідентифікації і встановлення чистоти; практикувати загальні вимоги ДФУ щодо випробувань на граничний вміст домішок; вміти проводити кількісне визначення вмісту лікарських речовин у субстанції різними методами; вміти проводити якісний та кількісний експрес-аналіз діючих речовин в екстемпоральних лікарських засобах. Детальне і ґрунтовне ознайомлення з основами фармацевтичного аналізу в контексті вивчення дисципліни «Фармацевтична хімія» дає можливість більш повно засвоїти матеріал, що вивчається, реалізувати науково-творчий потенціал студентів, збагачує їх знаннями, які безпосередньо будуть використані в їхній практичній діяльності. Запропонований метод дозволяє викладачеві успішніше будувати освітній процес, що, в кінцевому підсумку, позитивно позначається на загальному засвоєнні курсу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Tesliar, G. Yu, M. B. Smeiko, M. Ya Smolinska, I. Ya Kotsiumbas, V. S. Znak та V. P. Muzyka. "ВИЗНАЧЕННЯ КЕТОПРОФЕНУ І ЦЕФТІОФУРУ У ВЕТЕРИНАРНИХ ПРЕПАРАТАХ СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНИМ МЕТОДОМ". Фармацевтичний часопис, № 4 (5 грудня 2019): 19–28. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.4.10666.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Розробка методики визначення кетопрофену та цефтіофуру в комбінованих ветеринарних препаратах спектрофотометричним методом. Матеріали і методи. Ветеринарні препарати «Процефен-100» і «Коцефен-200» (ТОВ «Ветсинтез», Харків, Україна). У роботі використовували стандартні зразки кетопрофену та цефтіофуру і допоміжних речовин фармакопейної чистоти (Sigma-Aldrich). Спектрофотометричні (СФ) вимірювання проводили на скануючому спектрофотометрі CARY.WIN – UV-VIS-50 (Varian, США) у кварцових кюветах із товщиною поглинаючого шару l = 1 см. Результати й обговорення. Одночасно неможливо визначити цефтіофур та кетопрофен у комбінованих лікарських препаратах прямим спектрофото-метруванням. В електронних спектрах поглинання їхніх модельних сумішей спостерігається перекривання максимумів визначуваних речовин. Експериментально підібрані умови їхнього розділення для наступного визначення прямим спектрофотометруванням. Оптимальним розчинником виявився дихлорметан, у якому кетопрофен розчиняється, тоді як цефтіофур залишається нерозчинним. Для розчинення цефтіофуру використовували етанол 96 %. Наявність допоміжних речовин не впливає на спектральні характеристики визначуваних речовин, що було показано при аналізі модельних сумішей препаратів із допоміжними речовинами та без них. Методика полягає у вилученні кетопрофену дихлорметаном і його прямому спектрофотометричному визначенні за довжини хвилі 254 нм, а також прямому спектрофотометричному визначенні цефтіофуру, вилученого етанолом, за довжини хвилі λ = 290 нм. Висновки. Встановлено умови розділення субстанцій кетопрофену та цефтіофуру, на основі чого розроблено методику розділення та кількісного спектрофотометричного визначення у двох комбінованих ветеринарних препаратах із різним співвідношенням визначуваних речовин. Розраховано метрологічні характеристики методики, а отримані результати кількісного визначення кетопрофену і цефтіофуру статистично не відрізняються від результатів отриманих заметодикою ВЕРХ (за F- та t-критеріями).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Kriukova, A. I., I. S. Konovalenko, I. M. Vladymyrova та V. O. Tarasenko. "Розробка технології отримання та дослідження екстракту сухого зі збору аналгетичної та протизапальної активності". Ukrainian Journal of Military Medicine 3, № 1 (31 березня 2022): 75–86. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2022.1(3)-075.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. На сьогоднішній день простежується тенденція до переведення лікарської рослинної сировини і зборів на її основі у форму екстракційних фітопрепаратів, що мають ряд переваг перед рослинною сировиною – це забезпечення вилучення максимальної кількості біологічно активних речовин, точність дозування, забезпечення комплексного фармакологічного ефекту при збереженні властивостей багатокомпонентного збору. Метою цієї роботи є отримання сухого екстракту на основі рослинного збору аналгетичної та протизапальної активності. Для досягнення поставленої мети необхідно: визначити оптимальні умови екстрагування рослинної суміші, розробити технологію отримання екстракту сухого та встановити показники якості отриманого екстракту у відповідності до нормативної документації України. Матеріали та методи дослідження. Вихідним матеріалом для виготовлення екстракту було обрано рослинний збір з аналгетичною та протизапальною активністю (патент 121151 України на винахід. До складу збору входить наступна лікарська рослинна сировина: гарпагофітуму лежачого корені (Harpagophyti radiх), софори японської бутони (Sophorae japonicae flos immaturus), квасолі звичайної стулки плодів (Phaseoli vulgaris valvae fructus), споришу звичайного трава (Polygoni avicularis herba) при співвідношенні: (50:20:20:10). Рослинна композиція завдяки наявності певних груп біологічно активних речовин, комплексно надає виражену протизапальну та аналгетичну активності. Дослідження показників якості вихідної сировини, рослинного збору, зразків водно-етанольних витягів та екстрактів сухих здійснювали за методиками Державної фармакопеї України. Результати. Досліджено технологічні параметри рослинного збору та лікарської рослинної сировини, що входить до його складу, з метою визначення та підвищення ефективності процесу екстрагування. Встановлено, що максимальний вихід біологічно активних речовин у витягах зі збору спостерігається при використанні методу «ультразвукової екстракції» протягом однієї години, як екстрагент доцільно використовувати етанол 20 %, у співвідношенні сировини до екстрагенту (1:8). Оптимальний ступінь подрібнення досліджуваної багатокомпонентної суміші, що містить бутони, траву та корені є від 2 до 5 мм. За отриманими результатами розроблено технологію та технологічну блок-схему виробництва сухого екстракту. У відповідності до вимог ДФУ, визначено параметри стандартизації та показники якості екстракту сухого: опис; ідентифікація з визначенням речовин-маркерів компонентів екстракту методом тонкошарової хроматографії; втрата в масі при висушуванні; зола загальна; спектрофотометричним методом визначено кількісний вміст суми амінокислот у перерахунку на аргінін, вміст флавоноїдів у перерахунку на рутин; методом високоефективної хроматографії визначено вміст гарпагозиду. Висновки. Проведено низку фізико‐хімічних та фармакотехнологічних досліджень зі встановлення оптимальних умов екстракції рослинного збору аналгетичної та протизапальної активністі. На основі отриманих даних розроблено технологію отримання екстракту сухого. Встановлені параметри стандартизації отриманого екстракту сухого у відповідності до вимог ДФУ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Posokhova, K. A., O. M. Oleshchuk, О. O. Shevchuk та L. M. Matiuk. "АКТУАЛЬНІСТЬ НАВЧАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО РИЗИК АЛЕРГІЧНИХ РЕАКЦІЙ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ". Медична освіта, № 3 (16 жовтня 2020): 110–13. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.3.11450.

Повний текст джерела

Анотація:

Зростання в сучасних умовах рівня захворюваності людей тягне за собою неухильний прогрес у використанні лікарських засобів. Проте шкода, яку вони можуть принести, нерідко переважає користь від їх застосування. Загальносвітова тенденція – збільшення рівня сенсибілізації людей до різноманітних факторів, у тому числі до ліків. Левову частку серед усіх побічних реакцій лікарських засобів, що реєструються в закладах охорони здоров’я в Україні, становлять алергічні реакції, або реакції гіперчутливості. Їх може спровокувати будь-який лікарський препарат, навіть якщо раніше хворий його не використовував. Небезпека даного ускладнення значно зростає при ігноруванні факту можливої перехресної алергії. Саме тому інформація про високу ймовірність останньої при використанні ліків у сенсибілізованих пацієнтів є важливим компонентом викладання фармакології студентам. У статті висвітлюються питання небезпечності проявів і частоти перехресної алергії при застосуванні антибіотиків бета-лактамної групи, сульфаніламідних препаратів, нітрофуранів. Дається перелік міжнародних назв препаратів вказаних груп, зареєстрованих в Україні. Наголошується на важливості ефективного попередження алергічних реакцій на ліки у всіх випадках їх застосування. Для цього необхідно ретельно збирати фармакологічний анамнез, з’ясовувати, чи були в пацієнта алергічні реакції на інші речовини, у тому числі на харчові продукти, чи не хворіє він на якісь алергічні захворювання. Слід з обережністю призначати комбіновані препарати, перевіряти хімічну структуру їх компонентів. У сумнівних випадках важливо проводити in vitro та in vivo діагностичні тести. Формування у студентів навички обережного ставлення до використання ліків сприятиме ефективному попередженню негативних наслідків фармакотерапії, зокрема алергічних реакцій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Solomennyi, A. M. "Вивчення токсикологічних характеристик розроблених м’яких лікарських засобів". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 4 (30 грудня 2021): 140–48. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-140.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Сучасний підхід до терапії ран передбачає загоєння ранової поверхні, використання пов’язок, які були призначені для закриття ран із метою запобігання забруднення. На сьогодні фармацевтичний ринок пропонує безліч продукції у формі пов’язок у залежності від типу та фази рани. При розробці нового лікарського засобу необхідним етапом є проведення доклінічних досліджень щодо встановлення ступеня його небезпеки при різних шляхах надходження до організму. У зв’язку з цим виникає необхідність проведення вивчення токсикологічних характеристик розроблених лікарських засобів, а саме: МДМ-мазі, ранової пов’язки та кріогелю. Саме це і обумовило актуальність проведення нашого дослідження. Мета – вивчити токсикологічні характеристики розроблених лікарських засобів (МДМ-мазь, ранова пов’язка та кріогель). Матеріали та методи. В рамках фармакологічного методу дослідження використовувались теплокровні тварини – білі щури, білі миші, морські свинки, кролі породи Шиншила згідно відповідних методик. Результати. У статті представлені результати вивчення гострої токсичності для одержання токсикологічної характеристики розроблених лікарських засобів, а також для з’ясування ступеня їх нешкідливості. Враховуючи те, що МДМ-мазь, ранова пов’язка та кріогель є засобами для зовнішнього застосування, було вивчено їх можливий токсичний вплив при різних шляхах надходження до організму згідно вимог ДЕСТ 12.1.007-76. Упродовж усього періоду спостереження (14 діб) у тварин після отримання МДМ-мазі, ранової пов’язки та кріогелю не було відмічено будь-яких клінічних симптомів інтоксикації. Зовнішній вигляд, поведінка тварин, споживання ними їжі та води не відрізнялись від таких у тварин контрольної групи. Автором встановлено, що нанесення МДМ-мазі, ранової пов’язки та кріогелю при одноразовому контакті зі шкірою тварин не викликає місцево-подразнюючої дії (4 клас небезпеки згідно ДЕСТ 12.1.007-76). Проведені дослідження з виявлення сенсибілізуючої дії опрацьованих лікарських засобів із тестуванням на 10-у та 20-у добу показали, що в усіх тварин реакція шкіри була негативною: шкіра тварин була чистою, звичайного кольору, без подразнення, виразок та набряку. Висновки. Результати проведених нами токсикологічних досліджень та дані літератури дають змогу констатувати, що розроблені м’які лікарські засоби не містять токсичних речовин, недозволених до використання у фармацевтичній промисловості та відповідають гігієнічним вимогам згідно ДЕСТ 12.1.007-76. Одержані результати дають змогу зробити висновок, що МДМ-мазь, ранова пов’язка та кріогель не проявляють резорбтивно-токсичної дії при надходженні в організм.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Mandzii, T. P. "ДОСЛІДЖЕННЯ МАКРО- ТА МІКРОЕЛЕМЕНТНОГО СКЛАДУ ЛИСТКІВ PINUS SYLVESTRIS L. ТА PINUS MUGO TURRA". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (28 квітня 2020): 112–17. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i1.10689.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Дослідження науковців, проведені в останні роки, показали, що існує певний зв’язок між вмістом у рослинах, лікарській рослинній сировині та харчових продуктах макро- і мікроелементів та частотою виникнення деяких захворювань. На здоров’я людини впливає цілий комплекс чинників, і вміст макро- та мікроелементів є лише одним із аспектів зазначеного зв’язку. Безпечна цінність біологічно активних речовин рослин полягає в тому, що вони містять у своєму складі збалансований комплекс елементів, які для організму людини не чужі. Багато лікарських рослин накопичують високу концентрацію необхідних для організму макро- та мікроелементів, що надає їм суттєвої переваги при проведенні профілактики і лікуванні великої кількості захворювань, які пов’язані з порушенням балансу макро- та мікроелементів в організмі людини. Рослинна сировина здатна накопичувати хімічні елементи у процесі вегетації і виділяти ці сполуки при екстракції та отриманні комплексних фітопрепаратів. Мета дослідження – дослідити макро- та мікроелементний склад листків сосни звичайної та сосни гірської, заготовлених в Україні, для вивчення можливості подальшого їх використання як фітозасобів. Методи дослідження. Дослідження проводили на базі Центру Біоелементології Івано-Франківського національного медичного університету. Визначали накопичення в досліджуваних видах таких елементів, як купрум, цинк, ферум, кадмій, магній. Елементи визначали на атомно-абсорбційному спектрофотометрі С-115ПК у повітряно-ацетиленовому полум’ї з використанням комп’ютерного розшифрування їх вмісту порівняно зі стандартом. Результати й обговорення. У листках сосни звичайної, заготовлених в Івано-Франківській області, визначено кількісний вміст макро- та мікроелементів, а саме: Cu, Zn, Fe, Mg, Cd, S, Co, Ni, Pb, Cr. Вміст Cd перебував у гранично допустимих межах. Висновки. Уперше досліджено склад макро- та мікроелементів сировини Рinus sylvestris L. і Pinus mugo TURRA, яка зростала на території Івано-Франківської та Закарпатської областей, виявлено 5 елементів. Установлено, що вміст макро- та мікроелементів у листках сосни звичайної і сосни гірської відповідає таким закономірностям: Cu>Zn>Fe>Cd>Mg. Рослинна сировина здатна до накопичення хімічних елементів у процесі вегетації та має здатність до виділення цих сполук при екстракції та отриманні комплексних фітопрепаратів. Тому актуальним є дослідження нових лікарських рослин, які будуть доповненням до офіційних видів, з великим вмістом біологічно активних речовин та розробка нових лікарських засобів, які вміщують комплекс необхідних макро- та мікроелементів. До таких рослин ми можемо віднести родину Pinus L. Досліджено склад макро- та мікроелементів листків Pinus sylvestris L. та Pinus mugo TURRA. У досліджуваній сировині ідентифіковано та визначено кількісний вміст 5 елементів. Ключові слова: макро- та мікроелементи, сировина, сосна звичайна, сосна гірська.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Зелений, П. О., та О. С. Зав'ялов. "ІДЕНТИФІКАЦІЯ ПІПЕКУРОНІЮ ЗА СХЕМОЮ ЗАСТОСУВАННЯ АНАЛІТИЧНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХНЬОЇ СЕЛЕКТИВНОСТІ (SWGDRUG)". Криміналістичний вісник 35, № 1 (18 червня 2021): 112–25. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2021-35-1-112.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті полягає в комплексному аналізі теоретичних і практичних аспектів ідентифікації піпекуронію відповідно до схеми застосування аналітичних методів дослідження, зумовленої їхньою селективністю, та розробленні методики дослідження стандартного зразка піпекуронію фізико-хімічними методами для підтвердження аргументованості, достовірності, відтворюваності результатів його ідентифікації та достатності для підготовки науково обґрунтованого висновку судового експерта. Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено використанням комплексу загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення дозволили проаналізувати інформаційні джерела за напрямом дослідження, а також аналітичну схему комплексу фізико-хімічних методів дослідження, рекомендовану SWGDRUG. Апробаційне аналітичне дослідження стандартного зразка піпекуронію із застосуванням методів експерименту, аналізу, порівняння, а також спеціальних фізичних, хімічних, статистичних методів дослідження дозволило апробувати комплекс фізико-хімічних методів дослідження цієї речовини й дійти висновків щодо достатності для цілей дослідження певних їх видів та окреслити напрями подальших науково-дослідних розвідок. Наукова новизна. В умовах лабораторії Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України апробовано аналітичну схему фізико-хімічних методів дослідження для ідентифікації сильнодійних та отруйних лікарських засобів, рекомендовану SWGDRUG, і запропоновано методику дослідження стандартного зразка піпекуронію фізико-хімічними методами відповідно до схеми застосування аналітичних методів дослідження, зумовленої їхньою селективністю. Висновки. Проаналізовано рекомендації SWGDRUG стосовно комбінації аналітичних методів і cхарактеризувано мінімальні вимоги для їх застосування. При цьому наголошено, що в контексті достатності для ідентифікації сильнодійних і отруйних лікарських засобів, зокрема важколетких речовин, експертні лабораторії, зважаючи на фізико-хімічні властивості таких речовин і наявне в експертних установах країни аналітичне обладнання, мають самостійно визначати комбінацію методів, щоб забезпечити достовірність результатів аналітичних досліджень. Засвідчено комплексним аналітичним дослідженням стандартного зразка піпекуронію можливість його ідентифікації за допомогою методів: якісних хімічних реакцій (із найбільш доступними реактивами, такими як: Маркі, родонід кобальту, Драгендорфа, Вагнера, йодоплатинат калію, Несслера), ІЧ-спектрометрії, мас-спектрометрії, високоефективної рідинної хроматографії з мас-спектрометричним та коронорозрядним детектуванням. Аргументовано доцільність комбінування методів, що дозволяє реалізовувати застосування аналітичної схеми методів дослідження, рекомендованої SWGDRUG. Констатовано необхідність, з огляду на те, що використання методів категорії B не є загальнодоступним, розроблення процесу дериватизації для дослідження похідних піпекуронію загальнодоступними методами: газовою хроматографією з мас-селективним детектуванням і тонкошаровою хроматографією з використанням різних видів сорбентів. Узагальнено результати, отримані під час апробації комплексного аналітичного дослідження піпекуронію за рекомендованою міжнародною схемою, і започатковано певні пропозиції, які можуть стати підґрунтям методики дослідження стандартного зразка піпекуронію фізико-хімічними методами для підтвердження аргументованості, достовірності, відтворюваності результатів його ідентифікації та достатності для підготовки науково обґрунтованого висновку судового експерта.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Solodovnikova, Yu O., I. L. Torbynska та A. S. Son. "Нейроімунні зміни та їх корекція у хворих у гострому періоді ішемічного інсульту". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 1.55 (1 січня 2013): 51–54. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.1.55.2013.85625.

Повний текст джерела

Анотація:

Інтенсивні деструктивні процеси речовини головного мозку, що розвиваються при ішемічному інсульті, супроводжуються порушенням проникності гематоенцефалічного бар’єра, що призводить до розвитку автоімунних реакцій, реакції локального запалення. Вивчення особливостей імунного статусу, а також впливу лікарських препаратів на динаміку імунопатологічних реакцій у хворих у гострому періоді ішемічного інсульту дозволить наблизитися до розуміння патогенезу гострої церебральної ішемії й обґрунтувати необхідність застосування препаратів з імунокоригуючою дією в даної категорії хворих.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Glushchenko, O. M. "ВИВЧЕННЯ АСОРТИМЕНТУ М’ЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ЩО СПРИЯЮТЬ ЗАГОЄННЮ РАН, НА ФАРМАЦЕВТИЧНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ". Фармацевтичний часопис, № 1 (30 березня 2020): 75–81. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.1.10982.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Дослідити асортимент м’яких лікарських засобів, що сприяють загоєнню ран, на фармацевтичному ринку України за фазами ранового процесу, фармакологічною дією, допоміжними речовинами, застосуванням у педіатричній практиці. Матеріали і методи. Об’єкти досліджень : Державний реєстр лікарських засобів, інструкції для медичного застосування препаратів. При проведенні досліджень використовували маркетинговий, статистичний та графічний методи аналізу. Результати й обговорення. Встановлено структуру асортименту зареєстрованих м’яких лікарських засобів, що сприяють загоєнню ран, за фазами ранового процесу, фармакологічною дією, допоміжними речовинами та досліджено їх використання в педіатрії. Виявлено, що в досліджуваному асортименті ринку дерматологічних засобів на 1 фазі ранового процесу частка лікарських засобів (ЛЗ) із протимікробною, анальгезуючою, репаративною та протизапальною діями становить 16,1 %; на 1–2 фазах – 55,6 %, на 2–3 фазах – 42,9 %. Аналіз препаратів групи D03 за типом основи підтвердив перевагу м’яких лікарських засобів (МЛЗ) на емульсійній основі (70 % ЛЗ), у групі D06 – на гідрофільній 33 % та гідрофобній основах – 29 % ЛЗ, у групі D08 – на емульсійній – 40 % та гідрофільній основах – 30 % ЛЗ. Із 54 найменувань, згідно з інструкцією для медичного застосування, у педіатрії рекомендовано застосовувати 72,2 % ЛЗ, 20,4 % протипоказані дітям, а у 7,4 % препаратів безпека та ефективність використання дітям не встановлені. Висновки. Для українського фармацевтичного ринку на сьогодні актуальне розширення асортименту м’яких лікарських засобів, що сприяють загоєнню ран, комплексної дії, виготовлених на основах із різною осмотичною активністю та безпечних для використання в педіатрії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Petrusha, Yulia. "Дослідження антидепресивної активності динатрієвої солі 2-(піридин-4-ілтіо)бурштинової кислоти". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 2(302) (30 жовтня 2018): 189–93. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2015-302-189-193.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено антидепресивну активність нетоксичної сполуки – динатрієвої солі 2-(піридин-4-ілтіо)бурш-тинової кислоти в тестах Порсолта та «Підвішування мишей за хвіст». Встановлено, що ця речовина проявляє значний антидепресивний ефект, який наближується до еталону порівняння «Велаксину», і може слугувати основою для створення нових нетоксичних лікарських засобів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Bis’ko, Nina, Nadezda Dzhurenko, Olena Palamarchuk та Inna Koval. "Трансформація рослинних субстратів міцелієм лікарського гриба Ganoderma Lucidum". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 13(362) (5 липня 2018): 3–9. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2017-362-13-3-9.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено результати досліджень трансформації рослинних субстратів – відходів лікарської сировини в процесі росту міцелію базидієвого лікарського гриба Ganoderma lucidum. Вивчено зміни у вмісті біологічно активних речовин у трансформованих під впливом життєдіяльності міцелію G.lucidum рослинних субстратах – шротах із плодів обліпихи, винограду, актинідії, листках шовковиці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Zarivna, N. O., O. B. Polyak, L. S. Logoyda, L. S. Logoyda, N. V. Horlachuk та B. O. Palasiuk. "МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ ФІЗИЧНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ВІТЧИЗНЯНИМ СТУДЕНТАМ". Медична освіта, № 1 (3 травня 2019): 71–73. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.1.10085.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – вивчення методичних аспектів викладання дисципліни “Фізичні методи аналізу” для студентів 1 курсу фармацевтичного факультету ТДМУ імені І. Я. Горбачевського (денної форми навчання). Основна частина. Навчальна дисципліна “Фізичні методи аналізу” забезпечить студентів знаннями і вміннями щодо якісного та кількісного аналізу речовин, які в майбутньому дозволять компетентно виконувати свої професійні обов’язки у сфері контролю якості як субстанцій лікарських речовин (ЛР), так і готових лікарських засобів (ГЛЗ). Також студенти вивчають теоретичні основи вищевказаних методів та їх застосування у фармацевтичній галузі. На практичних заняттях вони знайомляться з Державною Фармакопеєю України [1] – конституцією лікарських засобів, у якій наведені монографії на конкретні субстанції ЛР, на ГЛЗ та описані відповідні методи аналізу, в результаті проведення яких оцінюють якість відповідного АФІ (активного фармацевтичного інгредієнта) тощо. При проведенні випробування “Тотожність” і “Кількісне визначення” субстанцій ЛР студенти визначають їх якісний склад та кількісний вміст, застосовують при цьому підхожі фармакопейні методи. Детальне і ґрунтовне вивчення теоретичних основ фізичних методів аналізу дає можливість більш повно засвоїти матеріал, що вивчається, а також реалізувати науково-творчий потенціал студентів, який збагачує їх знаннями і практичними навичками, що безпосередньо будуть використані у майбутній фармацевтичній практиці. Висновки. Таким чином, для підготовки майбутніх магістрів фармації важливе місце займає вивчення фізичних методів аналізу. Інтегруючи закони і методи багатьох наук, ця дисципліна стоїть на сторожі якості лікарських засобів, а значить, і здоров’я людини. Аналіз і введення у педагогічну діяльність сучасних положень, інноваційних прийомів та методів дозволить студентам систематизувати отримані знання та вміння їх використання у професійній діяльності, а також забезпечить їх конкурентоспроможність на міжнародному ринку праці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Г. Мелікова, Ірада, Аріф Дж. Ефенді, Емір М. Бабаєв, Айтадж М. Салахли, Конул Ш. Мусадзе, Асмет Н. Азизова та Гусейн М. Фараджев. "КАТАЛІТИЧНЕ ОКИСНЕННЯ ДИХЛОРОМЕТАНА ТА ТЕТРАХЛОРОЕТИЛЕНА НА КАТАЛІЗАТОРАХ ІЗ БЛАГОРОДНИХ МЕТАЛІВ". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 1 (26 квітня 2021): 108–16. http://dx.doi.org/10.15421/082110.

Повний текст джерела

Анотація:

Серед хімічних речовин, які потрапляють до атмосфери, леткі органічні сполуки (ЛОС) у всьому світі класифікуються як небезпечні забруднювачі повітря. Важливою групою ЛОС є хлороорганічні сполуки, що широко використовуються у промисловості, у таких галузях, як виробництво миючих та знежирюючих засобів; у якості екстрагентів, добавок до барвників, чорнил та клеїв; як сировина для синтеза лікарськіх засобів, пестицидів та полімерів; як розчинники. Наявність цих сполук у повітрі являє значну небезпеку для здоров’я людини з-за вираженої токсичності, високої стабільності та стійкості у навколишньому середовищі. У даній роботі досліджена каталітична активність щодо реакцій окиснення дихлорометана (DCM) та перхлороетилена (PCE) загалом шести металів зі вмістом γ-Al2O3. У якості активних речовин використовували Pt і Pd окремо. До початку експериментів із каталізаторами оптимізували подачу води. Найбільш активним щодо окиснення DCM серед досліджених виявив себе каталізатор Pt/ Al2O3.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Koshova, O. Yu, V. S. Myrhorod, O. G. Bashura, S. G. Bobro та O. P. Yeromin. "ФАРМАКОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМБІНОВАНОГО ГЕЛЮ НА ОСНОВІ ЕКСТРАКТІВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ДЕРМАТОЗІВ". Фармацевтичний часопис, № 3 (3 грудня 2021): 57–63. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.3.12438.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Фармакологічне дослідження комбінованого гелю на основі екстрактів лікарських рослин (фітокомплекс екстрактів листя горіха волоського, кропиви дводомної та чабрецю повзучого) для лікування дерматозів на моделях запалення різного генезу. Матеріали і методи. На першому етапі проводили визначення протизапальної активності зразків комбінованого гелю на моделі гострого термічного запалення лапи в мишей. Дослідження фармакологічної активності найефективніших зразків, за результатами попереднього досліду, проводили на моделі неалергічного контактного дерматиту, препаратом порівняння слугувала мазь «Вундехіл», виробництва ТОВ «ЕЙМ» (Харків, Україна). Результати й обговорення. На моделі термічного запалення лапи у мишей встановлено, що найбільшу протизапальну активність чинить зразок № 4 із вмістом горіха листя екстракту сухого з сумою танінів у перерахунку на галову кислоту та суху речовину 30 мг/100 г гелю, кропиви екстракту сухого з сумою гідроксикоричних кислот у перерахунку на хлорогенову кислоту та суху речовину 20 мг/100 г гелю, чабрецю екстракту сухого з сумою флавоноїдів у перерахунку на рутин та суху речовину 35 мг/100 г гелю, який за ефективністю переважає зразок з окремими рослинними компонентами № 1, 2, 3 та зразки № 5 та 6, в яких вміст сухих екстрактів був збільшений у двічі та у тричі відповідно. Активність зразку № 4 була на рівні 80 %, зразки № 5 та 6 виявили протизапальну активність на рівні 73 % та 71 %. На моделі неалергічного контактного дерматиту у щурів, модельованого 2,5 % розчином 2,4-ДНХБ, зразок № 4 виявив виражену ефективність, що підтверджувалося зменшенням клінічних ознак неалергічного контактного дерматиту: зниженням набряку, інтенсивності ураження шкіри та рівня лейкоцитів у крові. За ефективністю зразок № 4 не поступався препарату порівняння мазі «Вундехіл» та переважав таку однокомпонентних зразків № 1, 2, 3. Висновки. Проведені дослідження на моделях запалення різного ґенезу показали, що комбінований гель на основі екстрактів лікарських рослин чинить більш виражену протизапальну дію, ніж його окремі компоненти. Отримані результати обґрунтовують доцільність використання екстрактів листя горіха, кропиви та чабрецю у складі засобу та перспективність подальших фармакологічних досліджень гелю з метою створення ефективного засобу для лікування захворювань шкіри запального генезу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Yatsyuk, K. M., M. I. Fedorovskaya, S. M. Marchyshyn, L. I. Budniak та L. V. Slobodianiuk. "ОДЕРЖАННЯ ТА СТАНДАРТИЗАЦІЯ ЗГУЩЕНОГО СОКУ З ЖУРАВЛИНИ БОЛОТНОЇ ПЛОДІВ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (11 липня 2019): 55–60. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i2.10294.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Цінною сировиною для розробки фітопрепаратів є журавлини болотної плоди, які застосовують при лікуванні інфекцій сечовидільної системи, застудних та стоматологічних захворювань. Біологічно активні речовини, що містяться в цій сировині, здатні проявляти антимікробні властивості щодо головних уропатогенних штамів мікроорганізмів. При розробці твердих лікарських форм для застосування в урології перспективним є одержання згущеного соку з журавлини болотної плодів. Мета дослідження – розробити технологію одержання та здійснити стандартизацію згущеного соку з журавлини болотної плодів. Методи дослідження. Свіжоодержаний та згущений сік з журавлини болотної плодів піддавали аналізу за такими показниками, як: опис, рН, сухий залишок (свіжий сік), ідентифікація і кількісне визначення основних груп біологічно активних речовин. Результати й обговорення. У результаті проведених досліджень розроблено оптимальну технологію одержання згущеного соку з журавлини болотної плодів. Для свіжоодержаного та згущеного соку визначено основні показники якості. Висновки. Обґрунтовано оптимальний метод одержання свіжого соку з журавлини болотної плодів та визначено такі його критерії якості, як: зовнішній вигляд, рН від 2,46 до 2,5, ідентифікація методами тонкошарової хроматографії, кольоровими реакціями, кількісне визначення методами титриметрії та УФ-спектрофотометрії (органічні кислоти – не менше 0,78 %, поліфеноли – не менше 1,8 %, таніни – не менше 0,39 %, проантоціанідини – не менше 0,33 %). При одержанні згущеного соку з журавлини болотної плодів встановлено, що оптимальним методом загущування є інфрачервоне сушіння при 35–40 °С до 30 % від початкової маси. Визначено основні показники якості згущеного соку з журавлини болотної плодів, а саме: опис, рН від 2,46 до 2,5, кількісний вміст (органічні кислоти – не менше 2,37 %, поліфеноли – не менше 5,37 %, таніни – не менше 1,06 %, проантоціанідини – не менше 0,95 %). Розроблено технологічну схему одержання згущеного соку з журавлини болотної плодів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Джуренко, Н. І., О. П. Паламарчук, І. В. Коваль та А. Л. Смоля. "ДОСЛІДЖЕННЯ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ СПОЛУК РОБІНІЇ ЗВИЧАЙНОЇ RO-BINIA PSEUDOACACIA L". Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова», № 21 (14 квітня 2021): 417–19. http://dx.doi.org/10.53904/1682-2374/2019-21/65.

Повний текст джерела

Анотація:

В роботі представлено результати дослідження біологічно активних сполук: катехіни, лейко-антоціани, антоціани, дубильні речовини, полісахариди, аскорбінова кислота, хлорофіли, ка-ротиноїди у листках та квітках R. pseudoacacia. Показано, що в листках накопичується значна кількість досліджених сполук, яка варіює впродовж вегетації рослини з максимальними зна-ченнями для катехінів 2940,0 мг% у липні, дубильних сполук 2,39% у серпні, лейкоантоціанів 7040,0 мг%, аскорбінової кислоти 24,75 мг%, суми хлорофілів (a+b) 580,0 мг%, каротиноїдів 92,05 мг% у червні. Вміст полісахаридів переважає лише у квітках R. pseudoacacia. За біоло-гічно активним потенціалом листки є перспективним джерелом лікарської сировини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Зарівна, Н. О., Л. С. Фіра та Т. А. Грошовий. "РОЗРОБКА МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ЯКІСНОГО СКЛАДУ АМІНОКИСЛОТ У РІДКОМУ ЕКСТРАКТІ ЧЕБРЕЦЮ ПОВЗУЧОГО". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (14 грудня 2021): 80–83. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i3.12585.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. В останні роки суттєво зросла кількість досліджень, пов’язаних із вивченням таких біологічно активних речовин (БАР), як амінокислоти. Згідно з джерелами літератури, саме вони проявляють різнопланову фармакологічну активність і, тим самим, виконують важливі функції в організмі людини. Зокрема, встановлено, що деякі амінокислоти проявляють протизапальну, імуномодулюючу, заспокійливу дію тощо. Тому доречно розглядати їх як перспективні БАР для створення нових лікарських засобів. Фармацевтична розробка на основі густого екстракту чебрецю повзучого (ЧП) та ефірної олії чебрецю звичайного передбачала насамперед підбір оптимального способу одержання рідкого екстракту чебрецю повзучого, який отримували за технологією, що дозволила в короткий термін одержати максимальний витяг БАР і відтворити, відповідно, якісний склад досліджуваної сировини. При стандартизації трави чебрецю повзучого серед основних маркерів якості було обрано також амінокислоти, тому необхідно підтвердити їх якісний склад і в рідкому екстракті ЧП, що є невід’ємним етапом при проведенні стандартизації досліджуваного екстракту. Мета дослідження – розробити методику визначення якісного складу амінокислот у рідкому екстракті чебрецю повзучого та запропонувати відповідні маркери якості для проведення його стандартизації. Методи дослідження. Під час дослідження використано рідкий екстракт чебрецю повзучого, метод тонкошарової хроматографії, стандартні зразки речовин: гліцину, глутамінової кислоти (“Sigma”), лейцину, тирозину, аланіну, аспарагінової кислоти (“Fluka”), хроматографічні пластинки “Silica gel F254” фірми “Merck”, прилад для автоматичного нанесення проб на пластинку “CAMAG Linomat 5”, хроматографічну камеру “GAMAG”, сушильну шафу. Результати й обговорення. Для стандартизації рідкого екстракту ЧП необхідно прослідкувати можливість ідентифікації його основних БАР, продовжуючи запропонований підхід: трава ЧП – рідкий екстракт – густий екстракт – готовий лікарський засіб. Ідентифікацію амінокислот у рідкому екстракті ЧП проводили в системі розчинників ізопропанол Р – мурашина кислота Р – вода Р у співвідношенні 40:2:10 фармакопейним методом аналізу – тонкошаровою хроматографією висхідним способом. Для розробки цієї методики вивчали різні системи розчинників, способи та умови хроматографування, в результаті чого було підібрано оптимальну систему розчинників із хорошою розділювальною здатністю. Висновки. Розроблено методику визначення якісного складу амінокислот у рідкому екстракті чебрецю повзучого. Під час цього експерименту ідентифіковано 6 амінокислот і запропоновано відповідні маркери якості для проведення стандартизації досліджуваного екстракту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Козярук, О. "Суб’єкт контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсів або фальсифікованих лікарських засобів". Юридичний вісник, № 6 (17 лютого 2021): 351–59. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2066.

Повний текст джерела

Анотація:

Суб'єкт злочину разом з об'єктом, об'єктивною та суб'єктивною сторонами є обов'язковим і самостійним елементом будь-якого складу злочину, зокрема, передбаченого ст. 305 КК України. Відсутність суб'єкта виключає наявність складу злочину загалом і зумовлює відсутність підстав для притягнення особи до кримінальної відповідальності. Ознаки, що характеризують суб'єкта, нерозривно пов'язані з усіма іншими елементами складу злочину. Саме своїм суспільно небезпечним діянням суб'єкт завдає шкоди об'єкту посягання, діючи при цьому винно. Незважаючи на те, що положення стосовно суб'єкта злочину є досить усталеними у кримінальному праві, все одно на теоретичному й нормативному рівнях виникають дискусійні питання, пов'язані з визначенням поняття суб'єкта злочину, передбаченого ст. 305 КК України, спеціального суб'єкта злочину, їх ознак та змістовної характеристики, а також доцільності визначення юридичних осіб суб'єктом злочину, що є актуальною проблемою та метою нашого дослідження. У статті проаналізовано теоретичні підходи вітчизняних науковців до визначення поняття суб'єкта злочину, його ознак, встановлено відмінності між загальним та спеціальним суб'єктами злочину, передбаченого ст. 305 КК України. Встановлено та охарактеризовано основні риси відповідальності юридичних осіб зарубіжних держав, виділено значущі ознаки, які можна запозичити для українського законодавства. Водночас наведено позитивні приклади намагань впровадження до вітчизняного законодавства відповідальності юридичних осіб, які, на жаль, поки що не набули реалізації у практичній діяльності. В результаті аналізу вищезазначених думок, положень, позитивного зарубіжного досвіду, враховуючи реалії сьогодення, пропонуємо удосконалення чинного законодавства шляхом впровадження до ст. 305 КК України відповідальності, окрім загального та спеціального суб'єктів, відповідальності юридичних осіб, які виступатимуть як додаткове покарання, не звільняючи від відповідальності винних фізичних осіб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Dubinina, Antonina, Tatiana Letuta та Vira Novikova. "ЗБЕРІГАННЯ ПЛОДІВ АБРИКОСА З ВИКОРИСТАННЯМ ЛІКАРСЬКО-РОСЛИННИХ ЕКСТРАКТІВ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 4(18) (2019): 192–208. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2019-4(18)-192-208.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Абрикос характеризується високою інтенсивністю дихання та метаболізму, й найбільшою чутливістю до етилену серед усіх кісточкових плодів – це зумовлює надзвичайно короткий термін зберігання плоду. Раніше недостатньо уваги приділяли подовженню терміну зберігання абрикоса як окремого плоду, тому найчастіше для його зберігання використовували відомі технології: швидке заморожування, регульовану атмосферу та зберігання у спеціальній тарі. Постановка проблеми. Однак такі технології не передбачають запобігання утворенню або розповсюдженню основних грибкових інфекцій абрикоса. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Багаторазове застосування деяких системних фунгіцидів у аграрних господарствах призвело до появи фунгіцид-стійких патогенів. Деякі фунгіциди, особливо фталімідні, спричиняють хімічні травми епідермісу абрикосів. Оскільки використання фунгіцидів під час заготівлі абрикосів є необхідним, але потенційно шкідливим, у країнах Європи вже давно були ініційовані дослідження з розробки природних, ефективних і нетоксичних для плодів абрикоса й споживача фунгіцидних засобів. Уже багато років пріоритетними технологіями зберігання плодів абрикоса є швидке заморожування, регульована атмосфера, зберігання у спеціальній тарі. Однак сучасні технології зберігання не передбачають знищення або пригнічення грибкових інфекцій плодів. Постановка завдання. Метою статті є аналіз літературних джерел щодо існуючих технологій зберігання абрикоса та використання лікарсько-технічної сировини як компонента, що пригнічує основні грибкові інфекції, для подовження зберігання фрукта у свіжому вигляді. Виклад основного матеріалу. Для подовження терміну зберігання нами запропоновано використовувати захисний засіб з антибактеріальними властивостями проти основних грибкових інфекцій абрикоса – грибків роду Monilinia (Monilinia laxa, Monilinia fructicola) та Rhizopus stolonifer. Оскільки важливою характеристикою безпечності речовин, що контактують безпосередньо з продуктами харчування, є мінімальна токсичність і високі антибактерицидні властивості, для застосування в розробці нової технології рекомендовані водні та водно-спиртогліцеринові екстракти рослинної сировини – листя меліси та шавлії, трава вербени. Висновки відповідно до статті. На основі аналізу сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури робимо висновок, що засіб із використанням таких екстрактів може стати новим ефективним антибактерицидним препаратом для зберігання плодів абрикоса у свіжому вигляді.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Vons, B. V., та T. A. Grochovuy. "ФАРМАКОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ АКТИВНИХ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ІНГРЕДІЄНТІВ ДЛЯ МІСЦЕВОГО ЛІКУВАННЯ ОПІКІВ НА МОДЕЛІ АСЕПТИЧНОЇ ОПІКОВОЇ РАНИ В ЩУРІВ". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (12 квітня 2019): 55–62. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.9831.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Опіки – ушкодження тканин, викликані дією високої температури, хімічних речовин (кислот, лугів, солей важких металів), електричного струму, сонячних і рентгенівських променів, а також деяких медикаментозних засобів. Проблема лікування опікових ран як в Україні, так і в всьому світі є актуальною на сьогодні. Питома вага опіків становить від 5,6 до 10 %, вони займають третє місце в структурі загального травматизму. В Україні щорічно реєструють приблизно 80 тисяч опечених, з яких діти складають 10 % (так, у 2017 р. від опіків в Україні постраждало 7605 дітей). Тому створення нової групи оригінальних вітчизняних лікарських засобів, які б стимулювали регенераторні процеси шкіри та покращували загоєння опікових ран, актуальним на даний час. Мета дослідження – вивчити лікувальну ефективність вибраних активних фармацевтичних інгредієнтів при опіковій травмі. Методи дослідження. Експерименти проводили на статевозрілих щурах лінії Вістар обох статей. Термічні опіки II ступеня (відповідно до клінічної класифікації) відтворювали на поголеній ділянці шкіри спини в асептичних умовах під тіопенталовим наркозом. З метою створення м’якого лікарського засобу для місцевого лікування опіків проведено скринінг вибраних зразків з різними активними фармацевтичними інгредієнтами хімічного, природного та біологічного походження. Результати й обговорення. У результаті проведення біологічних досліджень на моделі поверхневої опікової рани встановлено високу ранозагоювальну активність м’якої лікарської форми на основі водного витягу з кріоліофілізованої ксенодерми шкіри свині. Процес загоєння триває в середньому 17 днів. Цей діючий компонент сприяв скороченню термінів загоєння опіків на 4 доби порівняно з групою контрольної патології та на 2–3 доби порівняно з іншими субстанціями, які підлягали експериментальному дослідженню. Висновок. Доведено ефективність використання біологічного матеріалу, а саме кріоліофілізованої ксенодерми шкіри свині, як активного фармацевтичного інгредієнта для місцевого лікування опіків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Горбаченко, П. А. "Визначення предмета контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів". Держава і право. Серія "Юридичні науки", вип. 72 (2016): 449–61.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Bal-Prylypko, L. V., О. Lesnitska та M. Z. Paska. "Обгрунтування норм максимально допустимого вмісту шкідливих речовин у меді". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 85 (2 березня 2018): 162–65. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8529.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведений аналіз даних щодо фактичного вмісту домішки свинцю у виробленому у різних регіонах світу меді. Показано, що нормовані Директивою ЄС від 25 червня 2015 р. № 2015/1005 та Федеральним агентством США по харчовим продуктам і лікарським препаратам показники максимально допустимого вмісту свинцю у 0,1 та 0,05 мг/кг меду, відповідно, не витримані у абсолютній більшості досліджених проб. На підставі отриманих даних рекомендовано знизити нормований стандартом на мед ДСТУ 4497:2005 показник максимально допустимого вмісту домішки свинцю до 0,5 мг/кг та додатково ввести у стандарт норму його вмісту у 0,1 мг/кг для продукту, рекомендованого для споживання дітьми та особами з особливими харчовими потребами. Зважаючи на викладені у статті дані щодо фактичного вмісту свинцю в українському меді, вважаємо за доцільне ввести у нову редакцію національного стандарту на мед зменшену вдвічі норму максимально допустимого рівня вмісту свинцю на рівні 0,5 мг/кг продукту замість діючої наразі у 1,0 мг/кг. При цьому у перелік визначених національним стандартом ДСТУ 4497:2005 сортів меду може, як компромісний з європейським нормами, бути введений сорт «Для споживання дітьми та особами з особливими дієтичними потребами» з нормативом максимально допустимого вмісту свинцю у 0,1 мг/кг продукту. При цьому Європейським регламентом про принципові гігієнічні правила застосовні при поводженні з продуктами тваринного походження (у тому числі й меду (п. 8.1 Регламенту) продукти, які імпортуються у межі Європейської економічної зони визнаються за рівноцінні продуктам власного виробництва, відповідно можуть бути допущені до вільної реалізації. Одним з наслідків прийняття такого рішення стане для визначення категорії якості меду необхідність введення його жорсткого контролю за цим показником і його обов’язкове відображення у сертифікатах якості призначеного для експорту продукту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Kucherenko, L. I., O. V. Khromylova, H. R. Nimenko та L. Н. Cherkovs’ka. "ВИБІР ДОПОМІЖНИХ РЕЧОВИН З МЕТОЮ ОТРИМАННЯ СУБЛІНГВАЛЬНИХ ТАБЛЕТОК ГЛІЦИНУ З ТІОТРИАЗОЛІНОМ МЕТОДОМ ПРЯМОГО ПРЕСУВАННЯ Повідомлення 2. Вивчення пливу допоміжних речовин на фармако-технологічні характеристики таблеток". Фармацевтичний часопис, № 2 (16 червня 2020): 32–39. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.2.11193.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: вибір допоміжних речовин (ДР) для отримання сублінгвальних таблеток гліцину з тіотриазоліном методом прямого пресування, вивчення їхнього впливу на процес пресування, зовнішній вигляд, однорідність маси, стираність, стійкість до роздавлювання, розпадання та органолептичний показник таблеток. Матеріали і методи. У дослідженнях використовували: гліцин (Shiiiazhuana lirona Pharmaceutical Co., Ltd. Китай), тіотриазолін (Державне підприємство "Завод хімічних реактивів" Науково-технологічного комплексу "Інститут монокристалів" НАН України), сертифіковані ДР вітчизняного і закордонного виробництва. Таблетки гліцину з тіотриазоліном готували методом прямого пресування. Пресували таблетки за допомогою лабораторного настільного таблеткового пресу 6000S (Білорусь) з діаметром пуансонів 10 мм. Результати і обговорення. Для вивчення чотирьох якісних факторів використовували греко-латинський квадрат 4х4. Вивчали зовнішній вигляд, однорідність маси, стійкість таблеток гліцину з тіотриазоліном до роздавлювання, стираність (PHARMA TEST AG Siemensstrasse 5 D-63512 Hainburg), розпадання таблеток (ERWEKA ZTx20), органолептичний показник (солодкість-гіркість). За результатами досліджень проводили дисперсійний аналіз отриманих даних та робили висновки про вплив вивчених факторів на показники якості таблеток гліцину з тіотриазоліном. Висновки. В результаті проведених досліджень було вивчено вплив чотирьох груп ДР на процес пресування, зовнішній вигляд, стираність, стійкість до роздавлювання, розпадання, органолептичний показник (солодкість-гіркість) характеристики сублінгвальних таблеток гліцину з тіотриазоліном, які були отриманні методом прямого пресування. Дисперсійний аналіз результатів дозволив вибрати кращі ДР, які забезпечують всі фармако-технологічні вимоги, які висуваються ДФУ до таблеток як лікарської форми.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Речовини лікарські"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями