Статті в журналах: "Реформа місцевого самоврядування"

1

МІШИНА, НАТАЛЯ. "Муніципальна реформа в Україні: стан і перспективи". Право України, № 2018/04 (2018): 126. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-04-126.

Повний текст джерела

Анотація:

Місцеве самоврядування посідає важливе місце у житті кожної демократичної держави. Органи місцевого самоврядування є найбільш наближеними до населення, у зв’язку з чим на них покладено значну кількість повноважень, ефективне виконання яких підвищує рівень довіри населення до органів публічної влади та сприяє його залученню до участі у вирішенні важливих питань на місцевому рівні. Місцеве самоврядування та його організація привертають увагу дослідників, особливо фахівців у сфері конституційного та муніципального права, і ця увага підвищується у період реформування органів публічної влади; не є винятком і Україна. Муніципальна реформа (реформа місцевого самоврядування) в Україні триває вже доволі давно, але не втрачає актуальності – можливо тому, що поки що жоден з її етапів не закінчився, продемонструвавши такі значні успіхи, які б надали підстави для її завершення. Вагому роль у проведенні муніципальної реформи відіграють затверджені органами державної влади концепції цієї реформи, у зв’язку з чим важливим науковим завданням є доктринальний аналіз цих документів. Наявність чіткого, послідовного, без внутрішніх протиріч проекту (концепції) муніципальної реформи сприятиме вирішенню низки проблем, які постали перед місцевим самоврядуванням в Україні. Ці проблеми гальмують його подальший розвиток. Метою статті є телеологічний і формальний аналіз затверджених різними органами державної влади у різні часи концепцій, які стосуються муніципальної реформи, що сприятиме кодифікації їхніх норм в одному документі, та визначення органу державної влади, якому доречно надати відповідні систематизаційні повноваження. За підсумками проведеного аналізу виявлено відсутність: а) послідовності у скасуванні попередніх актів при прийнятті нових аналогічного змісту; б) визначеності з тими суб’єктами, до повноважень яких належить прийняття концептуальних актів про реформування місцевого самоврядування в Україні; в) уніфікованості родових найменувань досліджуваних актів; г) точності їх індивідуальних найменувань. Більшість недоліків, виявлених у процесі аналізу затверджених різними органами державної влади у різні часи концепцій, які стосуються муніципальної реформи, виправити доволі швидко – наприклад, скасувати три застарілі акти-концепції, які й досі залишаються чинними, незважаючи на втрату актуальності, або переглянути їх з метою виключення з їхнього складу норми про муніципальну реформу (Концепція адміністративної реформи в Україні 1998 р., Концепція державної регіональної політики 2001 р., Концепція щодо внесення змін до Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації 2001 р.). Відповідно, залишиться чинною лише Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні 2014 р. (Концепція реформи місцевого самоврядування 2009 р. була скасована у 2012 р.). Якщо у трьох застарілих актах-концепціях буде виявлено актуальні положення, то доцільно кодифікувати їх в одному документі – зокрема, у Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні 2014 р. Незважаючи на значну нормотворчу активність у цій сфері органів виконавчої влади та глави держави, концептуальну регламентацію реформи місцевого самоврядування в Україні та зазначені вище систематизаційні повноваження доцільно покласти на Верховну Раду України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

СЕРЬОГІН, ВІТАЛІЙ, та СВІТЛАНА СЕРЬОГІНА. "Децентралізація і місцеве самоврядування у контексті зміцнення народовладдя в Україні". Право України, № 2019/10 (2019): 158. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-10-158.

Повний текст джерела

Анотація:

За останнє десятиліття вектор демократичних рухів і реформ досяг глобального масштабу, а демократична децентралізація поширилася по всьому світу. Як наслідок, нині близько 95 % демократичних країн мають органи влади субнаціонального (регіонального чи місцевого) масштабу, яким передаються політичні, фіскальні та адміністративні повноваження. Твердження на користь демократичної децентралізації та зміцнення місцевого самоврядування часто ґрунтуються на тому, що демократизація і розширення повноважень субнаціональних о рганів влади призведуть до більшої підзвітності й відповідальності публічної влади перед місцевими жителями і зроблять врядування більш адаптованим до місцевих потреб та уподобань. Метою статті є розгляд сутності і типів децентралізації, переваг і недоліків, розкриття її співвідношення з народовладдям та визначення тих моделей демократії, які найбільше корелюють із реформою щодо децентралізації й можуть бути найбільш ефективними в умовах розширення компетенції місцевого са-моврядування в Україні. Здійснено кваліфікацію реформи територіальної організації влади та місцевого самоврядування в Україні, розпочатої в 2014 р., із точки зору типів децентралізації та очікуваної моделі локальної демократії, котрої планується досягти. Звертається увага на правові межі реформи децентралізації, характер тих функцій, що підлягають розподілу, на необхідність забезпечення додаткових повноважень місцевого самоврядування достатніми мате ріальнофінансовими ресурсами, на проблему місцевої автономії та систему стримувань і противаг у відносинах між центральними й місцевими органами влади, на роль неурядових організацій у розгортанні реформи та зміцненні місцевого самоврядування. Обґрунтовується думка, що реформа децентралізації не повинна обмежуватися інституційними змінами (змінами конституційного дизайну на субнаціональному рівні), а має забезпечити перехід від консультативної до партисипативної демократії, коли кожен член територіальної громади матиме право і реальну здатність безпосередньо або через виборних представників впливати на процес вироблення і зміст публічно-владних рішень, які безпосередньо визначають умови життя на відповідній території. Стверджується, що саме партисипативна демократія може слугувати ефективним інструментом протидії консолідації влади в руках зацікавлених бізнес-груп та політичних еліт, що захищають свої корпоративні інтереси. Звертається увага на необхідність підвищення легальної громадянської активності на місцевому рівні та посилення ролі органів самоорганізації населення як “інститутів сусідського самоврядування”.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Луцик, Оксана. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ (2013-2017 РР.)". Society. Document. Communication, № 9/2 (28 лютого 2021): 126–53. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-9/2-126-153.

Повний текст джерела

Анотація:

Рух України в європейському напрямі потребує формування ефективного типу місцевого самоврядування, який би став самостійним і незалежним від центральних органів влади суб’єктом. Започаткована реформа системи місцевого самоврядування та адміністративно-територіальна реформа є довгоочікуваною відповіддю на суспільний запит щодо руйнування жорстокої неорадянської політичної системи в Україні. З 2014 р. почався активний курс на децентралізацію – теоретико-практичний етап еволюції системи місцевого самоврядування, який суттєво відрізняється від періоду «застою» місцевого самоврядування початку 2000-х рр. Варто зазначити, що 2015-2017 рр. були апробацією для сільських, селищних та міських рад і державної влади зокрема щодо започаткування механізму утворення громад, оскільки досвід адміністративно-територіальної реформи показав, що перші об’єднання були добровільними й дійсно дієвими. Особливостями процесу децентралізації влади в Україні на сучасному етапі є: створення трирівневої системи адміністративно-територіального устрою України (регіон, район, громада); об’єднання громад та надання їм широких повноважень, вибори старост до новостворених громад; ліквідація державних адміністрацій та передача їхніх основних повноважень органам місцевого самоврядування; заснування інституту префекта (представника Президента); реформування освітньої сфери; прозорість, законність місцевої політики й підзвітність місцевої еліти громаді. Децентралізація – сьогодні головна реформа в України, її реалізація – виважений крок, спрямований на наближення до світової спільноти. 2015 р. також характеризується напрацюванням цілого пакету законів щодо організації утворення дієздатних об’єднаних громад. Реформа органів місцевого самоврядування передбачає об’єднання (укрупнення) територіальних громад, яке не може бути довільним, воно має свої логічні межі. Питання визначення меж нових, об’єднаних громад вирішуватиметься органами влади обласного рівня з урахуванням як об’єктивних критеріїв, так і думки громадян.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Петришин, О. "Розвиток місцевого самоврядування в Литовській республіці в постокупаційний період: досвід для України". Юридичний вісник, № 2 (26 серпня 2020): 195–206. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1723.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню процесу розвитку місцевого самоврядування в Литовській Республіці: його каталізаторам, позитивним та негативним; зовнішнім та внутрішнім факторам; ключовим подіям та періодам; фундаментальним концепціям. Для кращої репрезентативності в роботі сконцентровано увагу саме на проблемних аспектах, які є актуальними для України сьогодні в контексті реформи децентралізації: 1) реформа адміністративно-територіального устрою (проаналізовано ключові акти, чинні моделі адміністративно-територіального устрою та системи організації органів місцевого самоврядування Литовської Республіки); 2) проблема балансу та фінансування власних і делегованих повноважень (опрацьовано відповідне законодавство, розкрито роль Асоціації органів місцевого самоврядування Литви у процесі переговорів із державою в частині делегування та фінансування); 3) фінансова автономія (досліджено литовські практики, фактори ризику та вплив глобальних кризових явищ, а також представлено реальну статистику щодо результатів фінансової децентралізації в Україні); 4) адміністративний нагляд із боку держави (сконцентровано увагу на механізмах взаємодії посадових осіб держави, котрі здійснюють нагляд, з органами та асоціаціями місцевого самоврядування та наголошено на глибокій кризі та відсутності діалогу між державою й місцевим самоврядуванням щодо врегулювання релевантних питань в Україні). Результатом проведеного дослідження стала низка висновків щодо реформістського потенціалу української системи місцевого самоврядування та рекомендацій щодо першочергових змін у зазначеному секторі: 1) наголошено на необхідності завершення фінального етапу реформи децентралізації та внесення необхідних змін до Конституції України не пізніше 2021 року; 2) встановлено важливість розробки щонайменше концептуальних положень щодо адаптації механізмів проведення місцевих виборів наприкінці 2020 року, адже незавершена реформа стане каталізатором проблем у цьому процесі; 3) обґрунтовано низку загроз, які несуть у собі потуги щодо дотримання євроінтеграційного курсу України в умовах глобальної пандемії, внутрішньої та світової економічної кризи у процесі завершення реформи децентралізації, що проводиться без забезпечення діалогу між стейкхолдерами та будується на суто політичних рішеннях.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Павлович-Сенета, Ярина. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ БЮДЖЕТНО-ФІНАНСОВОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ". Молодий вчений, № 3 (91) (31 березня 2021): 301–5. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-63.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено аналізу теоретико-правових підходів щодо проведення в Україні муніципальної реформи, що пов’язана з реформуванням територіального устрою та формуванням фінансової автономії новостворених об’єднаних територіальних громад. Досліджуються уже реалізовані заходи щодо організації фінансової самостійності місцевих бюджетів та розглядаються перспективи подальшого впровадження заходів зазначених реформ. На підставі проведеного наукового аналізу організаційних та інституційних засад бюджетно-фінансової децентралізації в Україні авторами висловлюються власні пропозиції спрямовані на подальше зміцнення матеріальної та фінансової бази розвитку об’єднаних територіальних громад. Зазначено, що головною метою реформи місцевого самоврядування та територіального устрою, що тривають сьогодні в Україні, є створення умов для надання якісних публічних послуг на найближчому до громадянина рівні. Проміжними цілями реформи є оптимізація структури адміністративно-територіального устрою для створення ефективної системи публічної адміністрації через широку децентралізацію виконавчої влади та перетворення місцевого самоврядування у фінансово спроможний, ефективний та відповідальний інститут публічної влади. Муніципальна реформа включає оптимізацію фінансово-економічної бази органів місцевого самоврядування, оптимізацію міжбюджетних відносин, формування дієвих місцевих бюджетів, які здатні забезпечити виконання функцій місцевого самоврядування Під поняттям бюджетної децентралізації пропонується розуміти процес передачі повноважень (функцій, компетенції, відповідальності) від центральних органів влади до місцевих, тобто перерозподіл функцій і повноважень єдиної державної влади між відповідними органами державної влади з одного боку, і органами місцевого самоврядування з іншого. Зазначено, що важливими джерелами забезпечення матеріально-фінансової самостійності органів місцевого самоврядування і економічного зростання адміністративно-територіальних одиниць є комунальна власність, природні ресурси, земля.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Левченко, Ю. В. "Ґендерні квоти та представленість жінок в органах місцевого самоврядування в умовах реформи децентралізації". Актуальні проблеми політики, № 67 (25 травня 2021): 75–81. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i67.1154.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкриваються особливості застосування ґендерних квот в Україні на місцевих виборах 2015 та 2020 років під час проведення реформи децентралізації, здійснено аналіз формування виборчих списків, результатів виборів до органів місцевого самоврядування в контексті дотримання ґендерних законодавчих норм, висвітлено положення Виборчого кодексу та з’ясовано деякі прогалини виборчого законодавства, які випливають з результатів місцевих виборів. Окрім цього, здійснено порівняльний аналіз щодо представництва жінок у місцевих радах України. У період проведення реформи децентралізації в Україні, передачі повноважень та фінансових ресурсів від державної влади органам місцевого самоврядування виникають нові завдання та інструменти щодо розвитку територіальних громад, нові підходи в контексті просування ґендерної рівності, представництва жінок у місцевих радах, їх участі у формуванні і прийнятті управлінських рішень. Реформа децентралізації значно розширює повноваження та можливості органів місцевого самоврядування, що стимулює включення в політичні процеси більшої кількості жінок та їх участі в процесах прийняття рішень у громадах, цим стимулюється просування ґендерної рівності у суспільстві. В Україні рівень представництва жінок у місцевих органах влади ще не достатній. Тому потребує як практичних, так і законодавчих механізмів для досягнення ґендерного балансу. Незважаючи на ґендерні квоти, прописані у виборчому законодавстві, кількість жінок у владі в умовах децентралізації після проведення місцевих виборів 2020 року не набагато змінилася. Процес децентралізації яскраво окреслив проблему незбалансованого доступу до ресурсів та участі жінок у діяльності органів місцевого самоврядування. Під час децентралізації сформувалася тенденція до зменшення представництва жінок на місцевому рівні. Реформа децентралізації хоч і створює умови для більш якісного та безпечного життєвого простору для розвитку жінок та чоловіків, дівчат та хлопців, але неповною мірою запроваджує ґендерну паритетність у діяльності органів місцевого самоврядування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

СОЛЯННІК, КОСТЯНТИН. "Реформа місцевого самоврядування в Україні: концептуальні проблеми конституційно-правового забезпечення та перспективи розвитку". Право України, № 2018/05 (2018): 207. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-207.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведення муніципальної реформи в Україні залишається актуальним питанням державно-правової дійсності. Забезпечення європейських стандартів організації місцевої демократії, напрацювання вітчизняних учених мають стати основою подальшого розвитку інституту місцевого самоврядування. Наявні проблеми правового характеру створюють дискусію щодо законодавчого забезпечення процесу реформування, певним чином блокують подальший розвиток місцевого самоврядування. Метою статті є аналіз конституційного забезпечення реформи місцевого самоврядування у сучасній Україні, надання авторської позиції щодо деяких напрямів її здійснення, вироблення рекомендацій стосовно загальнодержавного та локального нормотворення окремих питань розвитку місцевої влади. Встановлено, що реформуванню цього публічно-правового інституту має передувати внесення змін до Конституції України як першооснови змін законодавства. Сучасна ситуація щодо можливості Верховною Радою України розглядати зміни до Основного Закону на будь-якій наступній сесії призводить до негативних явищ, закріплення у чинному законодавстві норм, які не повною мірою співвідносяться з нормами Конституції. Вирішення такої юридичної колізії, що склалася у вітчизняному конституційному процесі, є нагальною проблемою задля розблокування належного законодавчого забезпечення проведення муніципальної реформи. Концептуальним питанням проведення реформи є визначення у законодавстві основного суб’єкта місцевого самоврядування. Закріплення територіальної громади як такого не відповідає нормам Європейської Хартії місцевого самоврядування, яка бачить представницький орган місцевого самоврядування. Інші підходи до формування компетенції органів та посадових осіб через окреслення предметів відання сприятимуть децентралізації в державі, окресленню відповідальності самоврядних структур у здійсненні муніципальної політики. Сучасний стан правового забезпечення створює загрозу подальшому розвитку всіх інститутів місцевої демократії, оскільки з боку законодавця простежується непослідовність у діях щодо юридичного забезпечення процесу реформування. Фактично Верховна Рада України заблокувала подальший розвиток місцевого самоврядування, адже попередньо схваливши зміни до Конституції України, не схвалила їх як закон. Вперше у вітчизняному конституційному процесі виникатиме питання щодо юридичної можливості скасування попередньо схваленого законопроекту про внесення змін до Основного Закону або внесення в нього змін та доповнень, що не передбачено статтями 157 та 158 Конституції України. Подальшого наукового опрацювання потребують питання, вирішення яких безпосередньо впливатиме на належний розвиток відносин у сфері місцевого самоврядування: територіальна основа діяльності муніципальних структур і, зокрема, об’єднаних територіальних громад, організаційна будова місцевої ради, порядок та спосіб закріплення компетенції всіх учасників муніципальних відносин, доцільність існування головного суб’єкта місцевого самоврядування як основного носія всіх прав та обов’язків – територіальної громади.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

ТІТОВ, МИКОЛА. "Визначення правових дефініцій як ключ до успішного продовження реформи з децентралізації влади в Україні". Право України, № 2019/03 (2019): 287. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-03-287.

Повний текст джерела

Анотація:

Формування нової моделі адміністративно-територіального устрою України на засадах, що усувають наявні диспропорції, перерозподіл повноважень між органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування, зміцнення спроможності місцевого самоврядування – основні напрями структурних реформ із децентралізації влади, що нині тривають в Україні. За останні чотири роки Верховною Радою України за ініціативи Президента України та Кабінету Міністрів України прийнято низку законів, спрямованих на реалізацію Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. На цей час комплексна реформа, в основу якої покладено, перш за все, передачу повноважень державою за принципом субсидіарності органам місцевого самоврядування, стала, за оцінкою експертів та практиків, найуспішнішою в нашій країні. Так, зокрема, на значній території держави утворено досить потужні самодостатні об’єднані територіальні громади, які отримали додаткові повноваження та фінансові ресурси для активного соціально-економічного розвитку своїх територій. Однак рівень законодавчого забезпечення децентралізаційних процесів ще не достат ній, як за кількістю таких законопроектів, так і за їх якістю. Звідси – необхідність його вдосконалення шляхом підготовки таких змін і доповнень, які не суперечили б Основному Закону України, зокрема й щодо застосування правових термінів та гарантували незворотність позитивних результатів. Метою статті є аналіз особливостей децентралізації влади у Україні, стан її законодавчого забезпечення. Автор ставить завдання визначити перспективи децентралізації влади, а також з’ясувати й оцінити можливі ризики, наприклад, у разі застосування у децентралізаційних законопроектах правових термінів, сутність яких не співвідноситься ані з об’єктом, який визначається, ані з його ознаками, або взагалі суперечить Конституції України. Проаналізовано хід впровадження Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, законопроекти щодо адміністративнотериторіального устрою держави, окреслено новації юридичних термінів у межах реалізації реформи. Викладено обґрунтування необхідності внесення змін до Консти туції України щодо місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою. Розроблено пропозиції щодо запровадження дефініцій, спрямованих на підвищення ефективності правового регулювання процесу реформ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Красножон, Неоніла. "ОСОБЛИВОСТІ І ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ТА ЛАТВІЇ У 1991-2021 РОКАХ". Society. Document. Communication 12, № 12 (13 вересня 2021): 69–88. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-12-69-88.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття висвітлює особливості реформ децентралізації в Україні та Латвії, втілення їх у життя та аспекти, які є визначальними в реалізації їх успішного проведення: на латвійському прикладі для України. У публікації визначено, що в Україні децентралізація розпочалась, як і в Латвії, із низового адміністративно-територіального рівня та є глобальною перебудовою моделі управління в державі, створення ефективної системи територіальної організації влади відповідно до положень Європейської хартії місцевого самоврядування, але відсутній дієвий механізм, який би забезпечив практичну реалізацію права громади на прямі практичні дії реалізації ряду поточних питань громади. А децентралізації в Латвії, так само, як і в Україні, усі роки розбудови відновленої незалежності, включала декілька окремих реформ, які проходили не синхронно, через що виникало багато труднощів і проблем. Так, бюджетна децентралізація передувала реформам рад та адмінустрою. Реформа місцевого самоврядування розпочалася раніше і саме самоврядуванню закон дав більше повноважень, але громади не могли реалізувати ці повноваження, бо були неукрупнені, невеличкі за розмірами і недостатньо спроможними діяти самостійно. У статті визначено ряд рекомендацій, які вартують їх дотримання при подальшій реформі децентралізації в Україні: не відкладати заходи по введенню фінансової і адміністративної автономії, інакше буде більше супротиву, чим підтримки; сприяти не лише об´єднанням, але паралельно розвивати і співробітництво; по мірі можливостей сприяти створенню і укріпленню єдиної асоціації самоуправлінь, проводячи із нею консультації при кожному кроці реформ4; консультуватися із кожним самоуправлінням і компенсовувати та допомагати тим, хто може опинитись на околиці; децентралізовувати окремі функції разом із реформами. В дослідженні зроблені висновки, що долаючи довгий шлях реформ в умовах нестабільності політичної і економічної, ефективність децентралізації в Україні залежить від того, наскільки спроможними стануть громади, які об´єднались і наскільки дієвим інструментом із наданню послуг населенню вони будуть. Формування громад в Україні сьогодні відбувається в умовах світової пандемії, складних геополітичних трансформацій, економічної кризи і потребує як подальших досліджень проблеми, вивчення зарубіжного досвіду, так і зусиль всіх, без винятку: і законодавця, і керівників громад, і обраних, делегованих від народу представників ОТГ, і від кожного пересічного громадянина. Тільки згуртована командна робота, спрямована на позитивний, чітко визначений у стратегічних цілях громади, результат; сумлінна сплата податків; прозорий розподіл та вдала реалізація і освоєння коштів; життєздатна інвестиційна політика, - зможуть гарантувати бажаний позитивний результат і комфортне життя для населення в об’єднаній територіальній громаді.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Черній, В. Д. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: УРОКИ З КОНСТИТУЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ". Знання європейського права, № 3 (3 лютого 2021): 131–34. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.113.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті зазначено, що триваюча в Україні адміністративна реформа привертає увагу до дослідження широкого спектра питань, пов'язаних з її проведенням. Сучасний (поточний) етап цієї реформи передбачає, по-перше, зміни в адміністративно-територіальному устрою, по-друге, зміни у системі місцевих виконавчих органів, по-третє, компетенційні зміни у системі органів місцевого самоврядування у контексті подальшої децентралізації публічної влади. Таким чином, питання адміністративно-правового регулювання функціонування системи органів місцевого самоврядування в Україні є нагальною темою для наукових досліджень. До числа авторів - фахівців з конституційного права, праці яких найбільше стануть у нагоді під час дослідження питань адміністративно-правового регулювання функціонування системи органів місцевого самоврядування в Україні, слід уважати належними В.І. Борденюка, М.О. Баймуратова, О.В. Батанова, П.М. Любченка, Н.В. Мішину. Так, О.В. Батанов значну частину своїх публікацій присвятив проблематиці місцевого самоврядування у контексті його первинного суб'єкта - територіальної громади. Однак з точки зору адміністративно-правових досліджень являють інтерес ті його праці, які стосуються питань становлення та розвитку національного муніципального права. Він зробив значний внесок у розвиток тезаурусу відповідних досліджень, сформулював низку інноваційних висновків та пропозицій щодо тих суспільно-політичних умов, які впливають на подальший розвиток місцевого самоврядування, проаналізував питання нормативно-правової регламентації місцевого самоврядування з урахуванням процесів глобалізації та європейської інтеграції. В.І. Борденюк розмірковував над місцем місцевого самоврядування в механізмі держави, зробив внесок у визначення поняття «регіон» у контексті державної регіональної політики, охопив увагою концептуальні основи співвідношення функцій місцевого самоврядування та його органів з функціями держави, а також співвідношення функцій державного управління з функціями управління, що здійснюються в процесі місцевого самоврядування. Дослідник також не оминув увагою і проблеми методології - він проаналізував основи співвідношення методів державного управління та методів здійснення місцевого самоврядування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Кочерга, Олександр. "ФОРМУВАННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ В ПЕРІОД З 2014 ПО 2021 РІК: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД". Молодий вчений, № 3 (91) (31 березня 2021): 247–53. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-52.

Повний текст джерела

Анотація:

У даній статті проаналізовано актуальні проблеми, пов’язані з впровадженням реформи децентралізації влади в Україні та реформі органів місцевого самоврядування в контексті формування нормативно-правової бази за період з 2014 по 2021 роки. Формування нормативно-правової бази в статті умовно розділено на два етапи. Перший етап розпочинається в 2014 з прийняття концепції реформи децентралізації влади та триває до 25 жовтня 2020 року – дня проведення в Україн місцевих виборів на новій адміністративно-територіальній основі. Другий етап, розпочинається після 25 жовтня 2020 року і триває до цього часу, для нього характерним є формування законів, які пов’язані з діяльністю новоутворених громад та органів державної влади на субрегіональному рівні. Основну увагу привернуто тим нормативно-правовим актам, що вже прийняті та підтримані Верховною радою України, або знаходяться на розгляді. Наголошено, що дана реформа є однією з найуспішніших реформ, для ефективного впровадження якої необхідно прийняти ще ряд нормативно-правових актів, які би визначали адміністративно-територіальну основу України та лягли в сонову напрацьованих змін до Конституції України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Vitkova, V. S. "До питання європейських стандартів діяльності територіальних громад в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 3 (29 травня 2020): 86–94. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.03.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Реформа децентралізації, що відбувається в нашій державі, вимагає переосмислення місця і ролі місцевого самоврядування в державному будівництві. Європейські стандарти місцевого самоврядування утворюють фундамент для функціонування системи місцевого самоврядування загалом, однак, враховуючи євроінтеграційні процеси в нашій державі, доречним та своєчасним було б акцентувати увагу на їхній ролі і значенні для функціонування територіальних громад в Україні. У статті розглядається регламентація організації та діяльності територіальних громад відповідно до міжнародних стандартів. Звертається увага на спірну національну судову практику у застосуванні окремих із цих стандартів. Обґрунтовується необхідність ратифікації Європейської конвенції про участь іноземців у громадському житті на місцевому рівні, що мало б наслідком усунення дискримінації по відношенню до осіб, які постійно проживають у певному населеному пункті, проте не в змозі реалізовувати повний обсяг прав та повноважень членів територіальної громади. Метою статті є здійснення аналізу та конкретизації європейських стандартів саме відносно організації і діяльності територіальних громад як первинних суб’єктів муніципального права. Наукова новизна полягає у детальному дослідженні міжнародних стандартів місцевого самоврядування по відношенню до територіальної громади як первинного суб’єкта муніципального права. Пропонується поняття європейських стандартів територіальних громад в Україні. Висновки. Реалії сучасного світу унеможливлюють розв’язання внутрішньодержавних проблем одноособово. Міжнародні стандарти, що розробляються провідними країнами, виступають орієнтиром розвитку для «більш слабших» країн. Для України в умовах реформування місцевого самоврядування надзвичайно важливим є впровадження та дотримання європейських міжнародних стандартів, і, перш за все, тих, що регламентують питання удосконалення організації територіальних громад. Територіальна громада виступає «цеглиною» місцевого самоврядування, саме тому потребує прискіпливого нормативно-правового регулювання з урахуванням як європейських стандартів, так і вітчизняних традицій і здобутків місцевого самоврядування, політичних, економічних, соціальних, адміністративних особливостей регіонів України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Крутько, М. "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ: ПРАВОВІ АСПЕКТИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2022): 82–88. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2269.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено стан проведення реформи децентралізації в Україні, що сприяло створенню демократичного механізму здійснення публічної влади на місцевому рівні. Доведено, що сама реформа спрямована на підвищення практичної значущості органів місцевого самоврядування та розширення і підвищення реальної дієвості їх повноважень за рахунок бюджетної децентралізації шляхом створення ефективної моделі побудови місцевих бюджетів. Встановлено, що на формування місцевих бюджетів впливають обсяги прибутків підприємств, установ, організацій, а також рівень прибутків населення, як є платниками податків та зборів в межах певної територіальної громади. Визначено, що реальне виконання місцевими органами своїх повноважень та їх активний вплив на соціально-економічну ситуацію в регіоні напряму залежить від достатнього обсягу матеріально-фінансових ресурсів, що знаходяться в їх розпорядженні, а тому своєї актуальності в сучасних умовах набуває проблематика формування доходів місцевих бюджетів, як одного із основних важелів в сфері діяльності органів муніципальної влади. В результаті аналізу актуальних проблемних аспектів формування доходів місцевих бюджетів встановлено, що попри запровадження фінансової самостійності органів місцевого самоврядування в рамках реформи бюджетної децентралізації та їх розширення повноважень у сфері формування місцевих бюджетів на практиці дані положення наразі не підтверджуються. Доведено, що задля оптимізації механізмів формування доходів місцевих бюджетів та підвищення ефективності управління місцевими фінансами необхідно вирішити низку проблем: недосконалість та неузгодженість законодавчого регулювання у сфері формування дохідної частини місцевих бюджетів; високий рівень концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті; розмитий механізм між територіального фінансового вирівнювання та розподілу повноважень між органами публічної влади та органами місцевого самоврядування тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

ЛЮБЧЕНКО, ПАВЛО. "Народовладдя та місцеве самоврядування: сутність і взаємообумовленість розвитку". Право України, № 2019/10 (2019): 195. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-10-195.

Повний текст джерела

Анотація:

Реформа місцевого самоврядування, започаткована в 2014 р., сьогодні все більше втрачає темпи реалізації, що зумовлено чинниками як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Одним із основних стримуючих чинників цієї реформи є недосконалість конституційно-правового регулювання відносин у сфері місцевого самоврядування. Це зумовлює необхідність більш глибокого аналізу процесів у сфері народовладдя та місцевого самоврядування, чинників і перешкод, які стримують їхній розвиток в Україні. Метою статті є дослідження сутності народовладдя і місцевого самоврядування та їх взаємозв’язку, аналіз стану конституційно-правового регулювання місцевого самоврядування в механізмі народовладдя та формулювання висновків, пропозицій і рекомендацій щодо усунення перешкод його подальшого розвитку та основних напрямів підвищення ефективності. Конституційні категорії “народовладдя”, “народний суверенітет”, “місцеве самоврядування” тісно взаємопов’язані. Їхнє співвідношення проявляється у тому, що місцеве самоврядування є однією з основних форм реалізації народного суверенітету. Місцеве самоврядування завдячує своїм існуванням установчій владі народу. Саме завдяки волі народу, яка виражена на виборах, влада місцевого само врядування стає легітимною. Місцеве самоврядування відіграє важливу роль у механізмі народовладдя, що зумовлено, перш за все, автономністю його органів стосовно системи органів державної влади, відсутністю ієрархічної підпорядкованості, наявністю окремого об’єкта управління – питання місцевого значення. Орга ни місцевого самоврядування, будучи відповідальними перед територіальними громадами, мають змогу провадити самостійну політику, відстоювати місцеві інтереси, діючи в межах Конституції та законів України, шляхом звернення до суду, стримувати органи державної влади від перевищення повноважень. Оцінюючи ефективність реалізації принципу народовладдя в Україні, змушені констатувати, що сьогодні воля народу позбавлена легальних способів прояву, окрім виборів. Парламент уже тривалий час ігнорує запровадження конкретних механізмів дієвості народовладдя, народ не має можливості приймати рішення на всеукраїнському та місцевих референдумах. Сучасний стан суспільного розвитку обумовлює необхідність кардинального оновлення конституційно-правової основи механізму народовладдя. Слід забезпечити можливість реалізації права народу на волевиявлення у найважливіших питаннях, а саме: а) визначати і змінювати конституційний лад в Україні, зокрема, місце і роль місцевого самоврядування; б) обмежувати публічну владу правом; в) протидіяти узурпації, захопленню державної влади шляхом насилля або в інший неконституційний чи незаконний спосіб органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами чи їх об’єднаннями; г) вимагати реалізації прав і свобод людини (права громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах); ґ) протидіяти скасуванню чи обмеженню права здійснення місцевого самоврядування, яке визнається та гарантується в Україні; д) володіти, користуватися та розпоряджатися об’єктами права власності народу; е) контролювати органи публічної влади та їх посадових осіб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Kolosok, Andrii, та Svitlana Cherneta. "АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ В ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 4, № 24 (31 грудня 2020): 37–45. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-04-37-45.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто економічну сутність категорій «децентралізація» та «адміністративно-територіальна реформа», вказано на проблему ототожнення даних понять, досліджено їх зміст та взаємозв’язок. Відмічено, що децентралізація передбачає обов’язкову передачу адміністративних повноважень та фінансових ресурсів від державної влади до місцевого самоврядування. Досліджено особливості фінансування соціальної сфери в об’єднаних територіальних громадах Волинської області. Розглянуто реалізовані та заплановані соціальні проекти. Відмічено наявні тенденції, проблеми, управлінські помилки функціонування об’єднаних територіальних громад. Визначено пріоритетні напрями ефективного розвитку місцевого самоврядування

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Колесніченко, В. В. "Реформа місцевого самоврядування в Україні: реалії та перспективи". Становлення і розвиток української державності, Вип. 2 (2010): 456–59.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Пухтинський, Микола. "Реформа місцевого самоврядування - це концепція плюс політична воля". Віче, № 13/14 (2008): 36–37.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Kharytoniuk, Orysia. "РОЛЬ УКРАЇНСЬКОГО МЕНТАЛІТЕТУ В ПРОЦЕСІ РЕАЛІЗАЦІЇ РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (7) (18 березня 2020): 230–37. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-01-230-237.

Повний текст джерела

Анотація:

До впровадження реформи децентралізації влади в Україні настрої громадян були песимістичними щодо реальних змін в українському селі, оскільки певні історичні фактори, зокрема вплив Радянського Союзу на формування українського менталітету та ін., мали певні негативні наслідки. У зв’язку з територіальним положенням України між Європейським Союзом і Росією українці мають специфічні риси ментальності, які можуть як допомогти в реалізації реформи децентралізації влади в Україні, так і стримувати її провадження. У статті проаналізовано різницю між поняттями «менталітет» та «ментальність», досліджено, що негативними рисами українського менталітету є відсутність волі до покращення життя власними силами, надія на державу, певна фіктивність, показовість у роботі, а не націленість на результат. Саме ці риси, можуть певною мірою, гальмувати розвиток територіальних громад. Також виявлено позитивні риси українського менталітету, які можуть, навпаки, допомогти в процесі активізації громадян і децентралізації влади. Саме реформа децентралізації влади покликана змінити менталітет українців, оскільки завдяки змінам у місцевому самоврядуванні, які відбуваються в Україні з 2014 р., люди відчули, що можуть впливати на розвиток своїх громад. Саме ця реформа є поштовхом для втілення решти реформ, зокрема в медичній освітній та податковій сферах. Існує дуже багато прикладів в об’єднаних територіальних громадах, де за допомогою зміни свідомості мешканців, їхній активності, реалізовано дуже багато проєктів на благо громади. Отже, вивчення особливостей українського менталітету є дуже важливим не лише в контексті місцевого самоврядування, але й державного управління в цілому. «Той, хто знає ворога й себе, ніколи не програє війни; хто не знає ворога, але знає себе, інколи виграє, а інколи програє; той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію», – відзначає Сунь-дзи у своїй книзі «Мистецтво війни». Саме тому знання українського менталітету допоможе українцям зберегти себе та свою ідентичність і врятувати країну від зовнішньої агресії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Бориславська, О. "Реформа місцевого самоврядування: проблеми внесення змін в Конституцію України". Вибори та демократія, № 3 (2005): 45–50.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Нестор, В. "Міське самоврядування у Великобританії за часів деволюції влади". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2021): 62–67. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2030.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є проаналізувати історичний досвід міського самоврядування у Сполученому Королівстві в контексті британської муніципальної революції. Акт про місцеве управління 1972 року містив положення, відповідно до яких відбулась комплексна муніципальна реформа на території таких історичних частин країни, як Англія та Уельс (для Шотландії Парламентом Сполученого Королівства було прийнято окремий Акт з аналогічною назвою так само, як і для Північної Ірландії, це відбулося також у 1972 році): а) була оновлена система адміністративно-територіального поділу; б) місцеве самоврядування стало дволанковим у кожної з історичних частин Сполученого Королівства (по теперішній час у столиці та неметрополітенських графствах воно залишається дво-ланковим); в) була уніфікована не тільки кількість ланок органів місцевого самоврядування, але й матеріально-фінансові основи їхньої діяльності, адміністративний контроль за їх функціонуванням (він майже не застосовується у Сполученому Королівстві, однак є випадки, коли його здійснення є необхідним) тощо. У контексті дослідження міського самоврядування варто зазначити, що більша частина сіті отримала статус районів (дістриктів) для здійснення муніципального управління. Таким чином, під час розробки організації міського самоврядування особливості міських населених пунктів не враховувалися, адже райони охоплювали не тільки ці населені пункти, але й сільські. Іншими словами, управління на містах було спрощено та уніфіковано. Зміни ХХ - ХХІ століть є важливими в контексті дослідження міського самоврядування тому, що до повноважень представницьких органів Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії належить вирішення питань організації місцевого самоврядування загалом та міського самоврядування зокрема. Таким чином, Парламент Сполученого Королівства здійснює нормативно-правову регламентацію лише місцевого, у т.ч. міського самоврядування в Англії. Резюмовано, що у Сполученому Королівстві існують чотири системи місцевого самоврядування - по одній на кожну історичну частину країни. Відповідно, є чотири підходи до міського самоврядування. Загальна, «спільна» для усіх чотирьох історичних частин країни система місцевого самоврядування на сучасному етапі відсутня.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Kozak , K. B., O. V. Nikoliuk  та B. V. Myronenko . "Сталий розвиток об’єднаних територіальних громад: адаптивні інструменти управління персоналом". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (24 лютого 2021): 92–104. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.09.

Повний текст джерела

Анотація:

Однією з найвагоміших реформ, розпочатих в Україні протягом останніх років, є реформа децентралізації влади. На сьогодні об’єднані територіальні громади, розпочавши свою активну діяльність, вже відчули перші виклики перед собою. Європейський досвід децентралізації, а також реалізація функціональної концепції реформування місцевого управління в країнах ЄС впливають на вибір та адаптацію вітчизняних інструментів розвитку об’єднаних територіальних громад. Необхідно налагодити управління наявними ресурсами, забезпечити потреби та сталий розвиток громад. Саме тому важливим є сприяння процесам децентралізації, забезпечення сталості розвитку громад та процесів проведення реформи в цілому. Важливо визначити, що ефективність загального процесу децентралізації та успішність зазначеної реформи місцевого самоврядування в Україні залежить від спроможності органу місцевого самоврядування здійснювати визначені законодавством повноваження та функції, а значить – від формування дієвої організаційної структури цього органу. Сьогодні стратегічним завданням об’єднаних територіальних громад є формування дієвої організаційної структури та штатного розпису, а також ефективного управління персоналом ОТГ в умовах, обмежених фінансовими та людськими ресурсами.Мета статті полягає в обґрунтуванні застосування адаптивних інструментів щодо формування дієвої організаційної структури, управління персоналом ОТГ та основних елементів сталого розвитку об’єднаних територіальних громад в Україні.Наукова новизна полягає в дослідженні найефективніших інструментів сталого розвитку об’єднаних територіальних громад та модернізації публічної влади у таких напрямах, як: застосування сучасних і адаптивних інструментів щодо управління персоналом ОТГ та створення клієнтоорієнтованої системи публічного управління, яка може стати невід’ємним елементом механізму соціально-політичного захисту населення, фактором підвищення його соціальної і політичної активності та, як наслідок, зростання економічних показників країни.Висновки. У контексті формування бюджету на 2021 рік та з метою загальної оцінки економічної ситуації в країні органам місцевого самоврядування необхідно взяти до уваги та проаналізувати затверджені Урядом основні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2021–2023 рр. Подальша демократизація суспільства, децентралізація владних повноважень на засадах субсидіарності є на сьогодні пріоритетами серед реформ в Україні. Це пов’язано із формуванням поняття публічної адміністрації – єдиної системи публічного урядування, за якої місцеві органи влади, місцеві інтереси, місцеве самоврядування загалом не протиставляються державним, а навпаки, є інтегрованими в єдиний управлінський механізм, діяльність якого спрямована на комплексне вирішення завдань, що постали перед суспільством у цілому. Нові тенденції у державному будівництві нашої країни, становлення інститутів громадянського суспільства, оптимізація системи публічного управління обумовлюють нові умови реалізації децентралізації за умови збереження ідей правової держави. Модернізація публічної влади повинна відбуватися за допомогою адаптивних інструментів щодо сталого розвитку територіальних громад: у напрямі створення клієнтоорієнтованої системи публічного управління, яка може стати невід’ємним елементом механізму соціально-політичного захисту населення, фактором підвищення його соціальної і політичної активності, покращення показників якості життя та в цілому позитивних змін у виробничій, економічній, політичній та інших сферах діяльності країни.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Бутирін, Є. О. "Реформа місцевого самоврядування на території Буковини в другій половині ХІХ століття". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 1, № 93 (30 березня 2021): 14–24. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.93.14-24.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено історико-правовий аналіз реформи місцевого самоврядування на території Буковини в другій половині ХІХ ст. Виділено, що невеликий розмір краю обумовив рішення Буковинського крайового сейму щодо скасування повітової ланки самоврядування, з яким погодився цісар, затвердивши його 31 грудня 1872 р. і розподіливши її повноваження між Крайовою управою Буковини та іншими органами влади. Громадська рада формувалася з 50 радців, обраних на чотири роки. Половина складу міської ради підлягала ротації кожні два роки. Перша половина радців, яка підлягала оновленню, визначалася жеребкуванням. Зазначено, що особа, яку обрали до складу ради, не мала права відмовитись від обрання під загрозою сплати штрафу в розмірі 100 гульденів. З’ясовано, що магістрат був адміністративним, виконавчим органом та покликаний виконувати всі постановлення громадської ради Чернівців. Саме магістрат розробляв проект міського бюджету, йому були підзвітні всі громадські каси та доброчинні заклади, під його наглядом та регулюванням знаходилася торгівельна діяльність у місті; він контролював надходження громадських прибутків, керував міською поліцією тощо. Зроблено висновки, що самостійність міського самоврядування Чернівців перебувала під щільним контролем як крайових, так і державних владних інституцій. Саме крайовий сейм через свій виділ постійно контролював стан міського господарства та добробут містян. Відбувався цей нагляд через поточне звітування міської влади перед крайовим виділом, а в разі необхідності, то й за допомогою спеціальних комісарів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Любченко, П. "Реформа територіального устрою як чинник розвитку місцевого самоврядування в Україні". Вісник Академії правових наук України, № 4 (2005): 187–98.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Бутирін, Є. О. "Реформа системи органів міського самоврядування на території Галичини в другій половині ХІХ століття". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 4, № 92 (17 грудня 2020): 15–27. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.92.15-27.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено історико-правовий аналіз реформи міського самоврядування на території Галичини в другій половині ХІХ століття. Зроблені висновки, що в заможних громад таких крупних міст, як: Дрогобич, Коломия, Краків, Львів, Станіслав, Стрий, Тернопіль ‒ можливостей для реалізації власних потенцій було більше, утім і маленькі міста та містечка, отримавши право на залишення у своєму розпорядженні частини прибутків і податків та дбайливого їх використання для власних потреб, отримали відчутний ефект. Навіть попри те що система гмінного самоврядування мала свої недоліки, громади ставали заможнішими, їх можливості зростали, а громадська діяльність в органах місцевого самоврядування виявлялася корисною школою суспільного життя.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Yehorov, Serhii, Oleksandr Shtyrov та Victoria Andriyash. "Реформування адміністративно-територіального устрою Миколаївщини як шлях до здійснення децентралізації". Public Administration and Regional Development, № 6 (13 січня 2020): 753–76. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.06.03.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті приділено увагу аналізу основних подій та процесів що відбулись протягом 2014-2019 років у царині децентралізації на Миколаївщині. Зауважено що аналіз чинного законодавства та його застосування, а також дослідження зарубіжного досвіду інших держав засвідчує що є найважливіші «виклики» що висуває влада до суспільства можуть вирішувати лише структури де немає авторитарної монополії, а де є мультицентральний поділ повноважень. Показано, що система місцевого самоврядування є одним з головних механізмів реалізації державної політики у житлово-комунальному господарстві, соціальній сфері, послугах міського транспорту, територіальному благоустрою тощо. Прийняття рішень органів місцевого самоврядування з більшості питань місцевого значення небайдуже для центральних та регіональних органів влади, оскільки економічне та політичне становище країни залежить від їх рішень. У висновках наголошено що сама децентралізація не вирішить усіх наявних проблем, якщо національна реформа не принесе з собою критичну масу політичних лідерів особливо на регіональному рівні та державних службовців на рівні місцевого самоврядування, які отримують достатньо високу матеріальну винагороду та будуть практично обізнані у найкращих практиках прозорого та підзвітного надання державних та муніципальних послуг, щоб протистояти і протидіяти українським реаліям з їх високим рівнем корумпованості, та потягом до елітарності та влади. Тобто ключовим фактором у боротьбі з корупцією та інших проблем є не децентралізація, а професійні посадові особи; зокрема, люди з управлінським досвідом, які прагнуть внести прозорість до повсякденних функцій місцевого самоврядування - починаючи навіть з дрібних деталей, таких як компонування адміністративних будівель, де державні службовці помітніші та доступніші в офісах відкритого плану, замість того, щоб ховатися у теренах дверей та коридорів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Нестор, В. Р. "ОГЛЯД МІСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СПОЛУЧЕНОМУ КОРОЛІВСТВІ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ І ПІВНІЧНОЇ ІРЛАНДІЇ". Знання європейського права, № 4 (11 лютого 2021): 30–33. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.123.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті рекомендовано під час дослідження міського самоврядування у Сполученому Королівстві звернутиувагу та досліджувати тільки відповідний досвід Англії.По-перше, більшість сіті розташована саме на території Англії. Англія має найвищий показник урбанізованості, а також не тільки найвищий відсоток сіті на квадратний кілометр площі, але й найвищий показник міськихнаселених пунктів загалом (тобто і сіті, і великих таунів).По-друге, це дасть змогу запропонувати рецепцію тих рішень, підходів, принципів тощо, які вже пройшлиперевірку часом, адже в Шотландії, Уельсі та Північній Ірландії місцеве самоврядування було відреформованона початку ХХІ століття, реформа відбувається й досі, а в Англії муніципальне законодавство було та залишаєтьсястабільним.Третім аргументом на користь того, щоб досліджувати тільки англійський досвід міського самоврядування,є те, що це дасть можливість вдалого застосування методу абстрагування. Абстрагуючись від доволі подібнихі таких, що поки що розрізняються досить незначними деталями, підходів до організації міського самоврядування в Англії, Уельсі, Шотландії та Північній Ірландії, буде легше запропонувати аргументовані висновки та пропозиції щодо рецепції позитивного досвіду.Нарешті, наголошено, що на сучасному етапі міське самоврядування зокрема та місцеве самоврядування зага- лом в Англії є найбільш різноманітним і різноваріантним.За винятком можливості утворити комбіновані муніципальні органи та органи муніципального управлінняВеликого Лондона, на території Англії є ще два підходи до утворення органів муніципального управління.Перший підхід застосовується в разі, коли йдеться про організацію місцевого самоврядування в неметрополі- тенських графствах. У такому разі утворюється рада графства, на яку покладається розв’язання питань освіти,вивіз та переробка сміття, стратегічне планування розвитку цієї адміністративно-територіальної одиниці. У неметрополітенських дистриктах також утворюються ради, на які покладається значно більше повноважень із забезпечення муніципальними послугами місцевого населення. Ці ради мають свої виконавчі органи, а також населення шляхом прямих виборів обирає їхнього лідера.Другий підхід застосовується в разі, коли йдеться про організацію місцевого самоврядування в унітарнихокругах. У такому разі утворюється рада унітарного округу, яка також має свій виконавчий орган і свого лідера(інколи його йменують «мером», це залежить від організаційно-правової форми місцевого самоврядування).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Бутирін, Є. О. "Реформа місцевого самоврядування Йосифа II на українських землях у складі Австрійської імперії в другій половині XVIII століття". Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 4, № 88 (26 грудня 2019): 15–23. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.88.15-23.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено історико-правовий аналіз реформи місцевого самоврядування на українських землях (Галичини, Буковини, Закарпаття), які увійшли до складу Австрійської імперії у другій половині XVIII ст. Виділено, що міська ординація 1783 р. зберегла й упорядкувала самоврядування в містах, проте досконально змінила природу цього інституту, перевівши його з приватного права, яким було приватне магдебурзьке право, у сферу публічного права. Зроблені висновки про те, що модернізаційні реформи Габсбургів були спрямовані на ліквідацію відставання імперії від Пруссії. Необхідно доповнити, що без уваги імператора не залишилися й проблеми остаточної інтеграції приєднаних земель до тіла імперії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Західна, Оксана, та Діана Корень. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ В ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ". Молодий вчений, № 1 (89) (29 січня 2021): 158–62. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-33.

Повний текст джерела

Анотація:

Бюджетний процес включає процеси розробки, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, контроль за дотриманням бюджетного законодавства, та є важливою складовою бюджетної системи. У статті розглянуто особливості здійснення бюджетного процесу територіальних громад, утворених внаслідок впровадження реформи децентралізації в Україні. Ключовими завданнями, які вирішує реформа децентралізації є передача частини владних та фінансових повноважень держави на користь місцевого самоврядування, і як наслідок наближення фінансових ресурсів до їх безпосереднього споживача. У статті змістовно досліджено теоретичні засади складання, розгляду та затвердження бюджетів територіальних громад сіл, селищ та міст; проаналізовано проблеми здійснення бюджетного процесу в громадах та надано пропозиції щодо його вдосконалення. В основу дослідження покладено аналіз чиних нормативно-правових документів, що регламентують бюджетний процес в новостворених територіальних громадах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Boiarskyi, О. О. "Процес розширення участі людини в місцевому самоврядуванні через актуалізацію феноменології нормопроєктування". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (21 липня 2021): 6–23. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.04.01.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є розгляд і дослідження процесу розширення участі людини в місцевому самоврядуванні через актуалізацію феноменології нормопроєктування. Доводиться, що процес розширення участі людини в місцевому самоврядуванні через актуалізацію феноменології нормопроєктної діяльності відповідає конституційно-правовим настановам частини 2 ст. 5 Конституції України про те, що носієм суверенітету в Україні є народ; частини 3 ст. 5 Конституції України про те, що право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами та посадовими особами; частини 4 ст. 5 Конституції України про те, що ніхто не може узурпувати державну владу; ст. 69 Конституції України про те, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Системний аналіз наведених конституційних правоположень дає змогу визначити, що: а) вони не носять характер норм-декларацій; б) скоріше можуть бути ідентифіковані як норми-засади, норми-константи; в) мають комплексний, системо утворюючий характер; г) скеровані на виникнення складної багаторівневої системи горизонтально-вертикальних зв’язків управлінського характеру; ґ) замикаються на становлення та розвиток публічно-правових відносин навколо процесів формування, становлення, реалізації, розвитку і вдосконалення публічної влади; д) включають різні форми безпосередньої та опосередкованої демократичної участі громадян у зазначених процесах, зокрема, по-перше, процес нормотворчості, по-друге, нормопроєктну діяльність, що виступає його первинною і «запускаючою» стадією, що е) дає можливість віднести демократичну участь громадян у зазначених процесах не тільки до кола конституційних цінностей, а й до засобів активізації участі людини і громадянина в місцевому самоврядуванні. Новизна дослідження полягає в критичному осмисленні загальних і спеціальних принципів нормотворчості, що одночасно виступають принципами нормопроєктування, щодо розширення участі людини в місцевому самоврядуванні. Висновки. Найважливішими факторами впливу на участь людини-жителя й одночасно члена територіальної громади в локальній нормотворчості, зокрема в її початковій стадії – нормопроєктуванні, є: а) фундаментальний вплив на такий процес концепції локальної демократії, бо діалектика процесу становлення громадянського суспільства свідчить, що демократія є змістом місцевого самоврядування, а воно, своєю чергою, є формою, способом існування та здійснення демократії; б) актуальні питання реалізації людиною своїх природних прав у сфері місцевого самоврядування в процесі реалізації нею свого життєвого циклу. Особливу актуальність досліджувана проблематика має в умовах трансформації суспільства, коли розпочата муніципальна реформа в Україні та реально об’єктивується у зв’язку з цим процес локальної нормотворчості, що детермінує оновлення всіх сфер життєдіяльності територіальної громади. Найяскравіше вираження участь людини-жителя й одночасно члена територіальної громади в локальній нормотворчості, зокрема в її початковій стадії – нормопроєктуванні, отримує в результаті системного аналізу основних (загальних) та спеціальних принципів нормотворчості, що в контексті дії належного механізму реалізації кожного з них передбачає наявність відповідних організаційних та організаційно-правових форм діяльності уповноважених суб’єктів, у тому числі жителів-членів територіальної громади, а також методів, засобів юридичної техніки, що мотивує, детермінує, сприяє, супроводжує й забезпечує їх участь у локальній нормотворчості, зокрема у нормопроєктній діяльності. Участь людини-члена ТГ у нормопроєктній діяльності, – у контекстуалізації останньої, як етапу/стадії локальної нормотворчості органів місцевого самоврядування, є можливою, доктринально, конотаційно, наративно, технологічно, нормативно супроводжуваною та забезпеченою, – в умовах муніципального реформування локального соціуму вона є новим, перспективним та ефективним організаційним й організаційно-правовим засобом її участі в місцевому самоврядуванні, а у функціональному розумінні є не тільки могутнім засобом підвищення мотивації людини до участі в ньому, а й суттєвою формою розширення такої участі в процесах локальної демократії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Соляннік, К. "Реформа місцевого самоврядування в Україні: концептуальні проблеми конституційно-правового забезпечення та перспективи розвитку". Право України, № 5 (2018): 207–23.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Паньків, Олег. "ОСОБЛИВОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ КОМУНАЛЬНИХ УСТАНОВ ЛЬВОВА". Вісник Університету банківської справи, № 2(41) (2 вересня 2021): 3–18. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x2(41)2021249928.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Проаналізовано систему енергозбереження в комунальній сфері міста Львова щодо її поділуна два структурні елементи: управлінські рішення органів місцевого самоврядування і співпраці з між-народними установами та інституціями з комплексом реалізованих дій. Управлінські рішення органівмісцевого самоврядування розглядаються в рамках аналізу впровадження системи енергоменеджмен-ту, запровадження програмного забезпечення «Енергоплан» та uMuni, заснування Асоціації «Енерго-ефективні міста України», підписання Угоди мерів, приєднання до європейської кампанії «DISPLAY»,затвердження «Програми сталого енергетичного розвитку міста до 2020 року». Представлено динамікукількості установ бюджетної сфери в розрізі класів енергоефективності. Співпраця з міжнароднимиустановами та інституціями в напрямі енергозбереження об’єктів комунальної власності розглядаєтьсяв рамках аналізу меморандуму про взаєморозуміння з Агентством США міжнародного розвитку USAIDі корпорацією НЕФКО (проєкти «Реформа міського теплозабезпечення в Україні» та «Пільгове креди-тування енергозбереження»); проєкту «MODEL-CIUDAD», що координується Європейською асоціа-цією муніципалітетів (м. Безансон, Франція); проєкту USAID «Муніципальна енергетична реформа»;Проєкту модернізації інфраструктури теплопостачання в м. Львові, що фінансувався за рахунок кре-дитних коштів від ЄБРР, грантових коштів від Фонду Східно-Європейського партнерства з енергоефек-тивності та довкілля і коштів місцевого бюджету та ін. Проаналізовано динаміку споживання енерго-ресурсів у комунальних установах міста в результаті залучення інвестицій і реалізації проєктів. Запро-поновано класифікувати енергозбереження на реалізоване, потенційне (на реалізацію яких забраклокоштів / часу / інших ресурсів) та окремою категорією виділити латентне енергозбереження (таке, наяке неможливо вплинути тільки залученням фінансування, але лише через формування енергоощадно-го типу мислення). Представлено особливості енергозбереження комунальних об’єктів міста в системізв’язків з компонентами енергозбереження.Ключові слова: енергозбереження, комунальні установи, енергоменеджмент, інвестиції, грантовікошти.Формул: 0; рис.: 9; табл.: 2; бібл.: 39.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Кочерга, Олександр. "ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНОЇ МОДЕЛІ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ НА ПРИКЛАДІ ПОЛЬЩІ ТА ФРАНЦІЇ". Молодий вчений, № 1 (101) (31 січня 2022): 194–99. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-1-101-40.

Повний текст джерела

Анотація:

У даній статті проаналізовано актуальні проблеми впровадження реформи децентралізації на прикладі європейських країн. Україна в 2014 році задекларувала початок повномасштабних реформ у сфері держаного управління та місцевого самоврядування. Однією з найуспішніших реформ, що передбачено у Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020» реформ, можна вважати реформу децентралізації (місцевого самоврядування та змін до адміністративно-територіального устрою). Наоголошено, що досвід впровадження та реформування місцевого самоврядування та адміністративно територіального устрою в європейських країнах є унікальним, оскільки при впровадженні реформи було взято за основу адміністративно-територіальний устрій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Лижва, Е. "Реформа місцевого самоврядування в Польщі у 1990-ті роки - перебіг, переваги та проблемні зони". Регіональна економіка, № 1 (87) (2018): 132–42.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Горан, Тетяна, та Марта Дмитришин. "ІСТОРИЧНІ ТА СУЧАСНІ НАРАТИВИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ". Litopys Volyni, № 23 (20 квітня 2021): 118–22. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.21.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті з’ясовано значення місцевого самоврядування як основи побудови будь-якої демократичної держави, підкреслено передумови його розвитку на території України. Наведено історичні етапи вітчизняного місцевого самоврядування, що відповідають моделям місцевого самоврядування (доколоніальній моделі, колоніальній моделі, реакційно-національній моделі, радянській моделі, моделі перебудови та раннього українського націоналізму, та сучасній моделі місцевого самоврядування). Досліджено змогу приймати рішення щодо місцевої політики на кожному з наведених етапів. Для цього сформульовано п’ять критеріїв оцінки історичних етапів вітчизняного місцевого самоврядування: критерій повної самостійності, критерій часткової самостійності, критерій обмеженої самостійності, критерій декларованої самостійності та критерій гібридної самостійності. Охарак- теризовано етапи реформи місцевого самоврядування в Україні за час незалежності. Описано труднощі реалізації реформи децентралізації у період із проголошення незалежності України до прийняття Концепції реформуван- ня місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Досліджено історичні аспекти становлення нормативно-правового забезпечення реформи децентралізації в Україні. Розглянуто ставлення людей до реформи децентралізації. Визначено особливості нового адміністративно-територіального устрою в Україні. Виокремлено можливі проблеми у встановленні необхідного балансу між децентралізацією і централізацією, який би відповідав реальним соціально-економічним та політичним умовам розвитку країни, проведенню структурних реформ у сфері публічного управління. Виокремлено передумови зміни адміністративно-територіального устрою, наведено стати- стику здійснення його реформування. Підкреслено необхідність реформування адміністративно-територіальних одиниць, що зумовлена реформою децентралізації та потребою розмежування функцій і повноважень. Наведено плани та завдання поточного етапу реформи місцевого самоврядування в Україні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Dobrianskа, Natalia, and Danylo Bukovskiy. "DECENTRALIZATION REFORM AS A MEANS OF FORMING EFFECTIVE LOCAL SELF-GOVERNMENT IN UKRAINE." Economics:time realities 1, no. 47 (January 28, 2020): 20–26. http://dx.doi.org/10.15276/etr.01.2020.3.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Oliinyk, V. S. "Reform of local self-government in Ukraine: problems and ways of their solving." Scientific Herald of Sivershchyna. Series: Law 2018, no. 3 (December 20, 2018): 7–21. http://dx.doi.org/10.32755/sjlaw.2018.03.007.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Гуцуляк, О. А. "ЩОДО ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ БЕЗПЕКИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ". Знання європейського права, № 3 (7 вересня 2021): 79–84. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.235.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті автор зазначає, що триваюча в Україні адміністративна реформа звертає увагу на все нові правотворчі та правозастосовні виклики, котрі привертають увагу правників та науковців. Широкий спектр невизначених питань гальмує ефективність реформи, сприяє недосконалості забезпечення прав та свобод громадян. Одним із ключових аспектів, на котрому акцентується увага, є понятійний апарат, котрий повинен визначати зміст окремих адміністративно-правових інститутів, їх дієвість, вектор розвитку тощо. Гносеологічний та правовий зміст поняття безпеки територіальної громади є одним із них. Проаналізовано ступінь дослідження питання територіальної організації влади, формування ефективного місцевого самоврядування та статусу територіальних громад в Україні в роботах таких вітчизняних учених: М. Бай- муратова, О. Батанова, І. Дробота, В. Кампо, А. Коваленка, В. Куйбіди, В. Мамонової, О. Мороза, М. Орзіха, М. Пухтинського, О. Сушинського та зроблено висновок, що в адміністративно-правовій науковій літературі бракує теоретичних розробок тлумачення питання безпеки територіальної громади, що у свою чергу є передумовою створення прогалин у правозастосовній практиці та неефективному забезпеченні конституційних прав і свобод громадян. У статті досліджено зміст поняття безпеки територіальної громади через призму ключових понять його формування - поняття безпеки та поняття територіальної громади. Надано авторське визначення поняття безпеки як філософсько-правового явища, а також поняття територіальної громади як первинного суб’єкта місцевого самоврядування з особливими ознаками, функціями та метою утворення. На основі аналізу нормативних документів, міжнародних стандартів та наукових досліджень вітчизняних науковців визначено зміст цих понять, а також надано авторське бачення спеціального поняття «безпека територіальної громади». Сформовано висновок, що дана проблема потребує ґрунтовного подальшого вивчення з формуванням комплексного правового та теоретичного підґрунтя для її врегулювання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Забарна Е.М. "ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ТРАНСКОРДОННОМУ ПРОСТОРІ". Економічний форум 1, № 3 (19 липня 2020): 3–9. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-1.

Повний текст джерела

Анотація:

Реформа адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування належать до кола найактуальніших проблем України. Виходячи з цього, в даній роботі досліджено вплив адміністративно-територіальної реформи в Україні на формування та розвиток територіальних громад. Визначено, що метою оптимізації економіки, яка заснована на принципово новій для України системі територіального устрою та відповідній йому активізації транскордонного співробітництва є створення ефективної системи влади в адміністративно-територіальних одиницях, здатної забезпечити сприятливі можливості для стійкого соціально-економічного розвитку усіх територій шляхом раціонального використання їхнього потенціалу на основі формування спроможних територіальних громад. Ціллю даної статті є дослідження існуючих теорій та наукових концепцій щодо формування адекватного вимогам сьогодення територіального устрою в Україні на основі створення умов для ефективного господарювання спроможних територіальних громад та реальної транскордонної співпраці в європейському просторі. Основною ідеєю нового регіоналізму визначено перетворення регіонів в головних суб’єктів реалізації соціально-економічних програм розвитку, що забезпечується шляхом надання регіонам широких повноважень (принцип субсидіарності). Одним зі сценаріїв налагодження міцних міжрегіональних зв’язків, які відповідатимуть вимогам інтеграції як регіону, так і країни в цілому у загальноєвропейський простір є налагодження прикордонного співробітництва в усіх сферах життєдіяльності територіальної громади. Показано основні напрямки співпраці прикордонних територіальних громад країни. Запропоновано інноваційний підхід до активізації транскордонного співробітництва з європейським вектором розвитку українських територіальних громад – формування регіональної мережі Прикордонних консультаційних центрів (Платформи) з можливістю надання онлайн консультацій і навчання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Molotok, Ihor Fedorovych. "ВПЛИВ ФІНАНСОВОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЇНИ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 2(18) (2019): 107–13. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2(18)-107-113.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Протягом останніх трьох десятиліть реформа фінансової децентралізації набула активного поширення у країнах світу як один найбільш дієвих інструментів забезпечення ефективного функціонування системи державних та місцевих фінансів, адже передбачає трансфер частини повноважень з центрального до локального чи регіонального рівня влади, що відповідає принципу субсидіарності, а також більш ефективну алокацію бюджетних коштів. Постановка проблеми. Враховуючи неоднозначність поглядів науковців та практиків стосовно практичних наслідків реформи фінансової децентралізації на загальний економічний розвиток держави, виникає об’єктивна необхідність більш глибоких наукових пошуків у даному напрямку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню впливу фінансової децентралізації на економічне зростання присвячено праці таких закордонних дослідників як Родрігез-Поуз, Крьойер, Ґемель, Кнелер, Санз, Баскаран, Фельд та ін., а також таких вітчизняних науковців як Васильєва, Гаруст, Винниченко, Височина, Воронцова, Чигрин, Петрушенко та ін. Емпіричні дослідження не дозволяють сформувати уніфікованого уявлення щодо визначеної проблематики. Постановка завдання. Метою дослідження є визначення впливу різних форм децентралізації на параметри економічного розвитку держави. Викладення основного матеріалу. За результатами регресійного аналізу на панельних даних для 12 унітарних європейських країн (Чехія, Данія, Естонія, Франція, Угорщина, Італія, Латвія, Литва, Польща, Словацька Республіка, Словенія та Україна) за 2008-2018 рр. було емпірично підтверджено позитивний вплив зростання рівня децентралізації витрат та посилення фіскальної автономії на ВВП на душу населення, тоді як виявлення взаємозв’язку між рівнем децентралізації доходів та економічним зростанням в країні не дозволило встановити наявність статистично значимого зв’язку між змінними. Висновки. Отже, отримані результати дозволяють пріоритезувати алгоритм імплементації форм фінансової децентралізації з урахуванням їх результативності у контексті забезпечення економічного розвитку країни: на початкових етапах запровадження реформи доцільно сфокусуватися на посиленні рівня фіскальної автономії органів місцевого самоврядування, а далі переходити до збалансованого процесу децентралізації витрат та доходів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Bukhtatyi, Oleksandr. "Communal Press Reform as a Factor of Differentiation of the Mechanism for Interaction with Local Executive Authorities and Local Governments." Zeszyty Naukowe Instytutu Administracji Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie. Gubernaculum et Administratio 1(15) (2017): 7–21. http://dx.doi.org/10.16926/gea.2017.01.01.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Yemelyanov, Volodymyr, та Mikhail Sokirko. "РИЗИКИ РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ТА СПОСОБИ ЇХ ВИРІШЕННЯ". Public Administration and Regional Development, № 10 (28 грудня 2020): 1106–39. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.10.07.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено, аналізу можливих ризиків реформи децентралізації та пошуку шляхів їх вирішення і зменшення. Перебуваючи в незавершеній стадії, децентралізація є важливою системною перебудовою, від наслідків якої, залежать безпека, розвиток та економічний підйом на місцевому, а також загальнодержавному рівні. Системні зміни на місцевому рівні в умовах економічної та політичної нестабільності, потребують обережної та виваженої державної політики. Виявлено основні ризики, які загрожують проведенню реформи та становлять небезпеку суверенітету України, сепаратизму, відцентрових тенденцій, анклавізації, криміналізації. Особливим ризиком є можливий сепаратизм в окремих регіонах держави. Нестабільна політична ситуація, як на загальнодержавному, та особливо на місцевому рівні, загрожує реформі децентралізації та ефективності роботи місцевої влади. Досліджено питання мовного та етнонаціонального чинників та їх роль у процесі формування об’єднаних громад. Методологічний та нормативний порядок організації децентралізації, має важливе значення та зв’язок з реальним станом об’єднання громад. Проаналізовано запропоновані внесення змін до Конституції України стосовно децентралізації та їхні ризики. Законність та верховенство права є необхідною умовою для попередження ризиків децентралізації, а також забезпечення розвитку об’єднаних громад. Розглянуто роль префектів у нагляді за законністю рішень органів місцевого самоврядування з можливістю не порушення функціонального балансу судової гілки влади. Запропоновано, можливі попереджувальні шляхи зменшення ризиків та викликів реформи, вирішення актуальних питань реформи, а також сприяння державотворенню. У роботі досліджено мовне питання національних меншин, а також висловлено думку про важливість державної мови як об’єднуючого та державотворчого чинника.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Дейнеко, О. О. "Локальний громадський активізм як компонент соціальної згуртованості в об’єднаних громадах". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 26 (2 березня 2021): 51–59. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i26.905.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена аналізу проявів, особливостей та агентів локального громадського активізму як компонента соціальної згуртованості в об’єднаних територіальних громадах Харківської та Чернівецької областей. Спираючись на аналіз 26 напівструктурованих інтерв’ю, проведених в рамках міжнародного українсько-норвезького проєкту з місцевими громадськими активістами, депутатами місцевих рад, представниками керівництва громад та експертами з питань децентралізації, автор досліджує наявність передумов для посилення громадської участі як компонента соціальної згуртованості в об’єднаних територіальних громадах на рівні локальних спільнот в Україні. Автор критично осмислює компоненти горизонтально-об’єктивного виміру соціальної згуртованості за Дж. Чаном, пропонуючи власне бачення класифікації соціальних практик, що забезпечують динамізм громадянського суспільства, виокремлюючи громадський активізм у площинах «громадянин-влада» та «громадянин-громадянин». В статті наголошено, що у дослідженнях феномену громадського активізму важливу роль має відігравати не лише аналіз практик громадян, спрямованих на можливість впливу на ухвалення рішень владою, але і аналіз владних практик «назустріч» громадським ініціативам та формування відповідних взаємодій. Цей теоретичний фокус набув своє практичне застосування у даному дослідженні. У статті підсумовано, що реформа децентралізації виступає інструментом демократизації українського суспільства, актуалізуючи практики прозорості і підзвітності у діяльності органів місцевого самоврядування, сприяючи запровадженню нових форм громадської участі (бюджет участі) та консолідуючи соціальних суб’єктів довкола вирішення локальних проблем та досягнення спільного блага. Наголошується, що створення об’єднаних територіальних громад, підкріплене збільшенням місцевих бюджетів та розширенням кола владних повноважень на місцевому рівні сформувало у сприйнятті місцевих мешканців образ «спільного блага», що активізує прояви локального громадянського активізму і, в такий спосіб, сприяє посиленню соціальної згуртованості на рівні локальних спільнот в Україні. Підсумовано, що практики локального активізму з погляду ролі та участі різних соціальних суб’єктів мають певні соціокультурні особливості у різних регіонах України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Нікітенко, Лілія Олександрівна, та Олександра Сергіївна Грабар. "ПАРТИСИПАТИВНА ТА ПРЕДСТАВНИЦЬКА ДЕМОКРАТІЯ У МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ: ПИТАННЯ СПІВВІДНОШЕННЯ". New Ukrainian Law, № 6 (27 грудня 2021): 126–30. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.18.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено співвідношення представницької та партисипативної демократії у місцевому самоврядуванні. Зазначено, що дослідження різних видів демократії на місцевому рівні актуалізується сьогодні у зв’язку з проведенням реформи децентралізації влади, яка насамперед спрямована на розвиток місцевого самоврядування в Україні. Проаналізовано думки різних вчених щодо понять «представницька демократія», «пряма демократія» та «партисипативна демократія». Представницьку форму демократії визначено як форму здійснення влади в демократичному суспільстві, коли через конкретних осіб і виборні органи громадяни реалізовують своє гарантоване право брати участь у політичному житті суспільства. Пряму демократію охарактеризовано як особливу форму здійснення влади народу самим народом через певні інститути, а партисипативну демократію - як вищу форму прямої демократії, яка вкладає в себе більш широкий зміст, оскільки передбачає не лише пряме вирішення певних питань, а й вплив на сам процес прийняття значущих для громади рішень. Узагальнено основні відмінності партисипативної демократії від представницької, серед яких насамперед те, що демократія участі передбачає участь особи в суспільних та політичних процесах безпосередньо, тобто член громади бере участь в управлінні громадою не через когось, а сам, особисто, через такі форми участі, як місцеві референдуми, місцеві вибори, загальні збори, місцеві ініціативи тощо. До того ж до відмінностей віднесено й те, що демократія участі передбачає ініціативу зі сторони членів громади. Констатовано, що вдосконалення функціонування територіальних громад в Україні є актуальним питанням сучасності, а масштабніше впровадження в практику місцевого самоврядування форм партисипативної демократії сприятиме більш широкій та ефективній участі членів територіальних громад у вирішенні питань місцевого значення, а отже, слугуватиме розвитку місцевого самоврядування. Припустимим та корисним вбачається поєднання інструментів представницької та партисипативної демократії на місцевому рівні, однак без їхньої повної взаємозаміни.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Mamonova , V., та S. Pul . "НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДАМИ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". Theory and Practice of Public Administration 4, № 71 (17 грудня 2020): 110–17. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.04.14.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано нормативно-правове забезпечення державного управління у сфері загальної середньої освіти. Встановлено, що у зв’язку з проведенням реформи територіальної організації влади та реформою освіти більшість повноважень у процесі управління закладами загальної середньої освіти передано у відання органів місцевого самоврядування. Розроблено пропозиції щодо законодавчого розмежування повноважень органів місцевого самоврядування різних рівнів та органів виконавчої влади у процесі управління закладами загальної середньої освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Сприндис, Сергій Іванович. "ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У КРАЇНАХ ЄС З ОГЛЯДУ НА ДОСВІД ФРАНЦІЇ ТА ПОЛЬЩІ". Часопис цивілістики, № 39 (20 січня 2021): 41–49. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i39.379.

Повний текст джерела

Анотація:

У даній статті про «Організацію місцевого самоврядування у країнах ЄС, спираючись на досвід Франції та Польщі» аналізується досвід міжнародної практики організації місцевого самоврядування, з якого бачимо абсолютно різні типи, моделі та системи місцевого самоврядування. Під час дослідження автором було розглянуто міжнародно-правові акти, що складають правову основу місцевого самоврядування у Європі. Проаналізовано досвід міжнародної практики організації місцевого самоврядування. Також автором було досліджено поняття «управління» в країнах ЄС, яке визначається як сукупність встановлення правил, процесів і моделей поведінки, які визначають способи реалізації владних повноважень. У даній статті про «Організацію місцевого самоврядування в країнах ЄС, спираючись на досвід Франції та Польщі» автором досліджено та проаналізовано моделі місцевої автономії і децентралізації у країнах ЄС. Найбільш результативними реформи децентралізації публічної влади були в таких країнах, як Франція, Польща, Німеччина. Реформування місцевого самоврядування спричинило прийняття нових нормативних актів та внесення змін до чинних. Для ефективності правового регулювання місцевого самоврядування у Франції всі закони, що регулюють питання організації та діяльності органів місцевого самоврядування, були об'єднані в адміністративний кодекс. Також під час дослідження автором такого питання, як «Організація місцевого самоврядування у країнах ЄС, спираючись на досвід Франції та Польщі», був зроблений аналіз наукових публікацій щодо закордонного досвіду децентралізації, який свідчить про те, що для країн перехідного періоду найбільш ефективним способам глибинних змін суспільних відносин і підвищення життєвого рівня населення, збільшення потенціалу місцевого розвитку є розширена децентралізація. Розглянуто досвід реформи місцевого самоврядування в Польщі, який має також велике практичне і теоретичне значення для України. Польща, як і Україна, отримала у спадок великий вплив комуністичного підходу в правовому регулюванні місцевого самоврядування. На жаль, незважаючи на прийняття ряду законів і постанов, наявна модель місцевого самоврядування в Україні все ще має елементи радянського адміністративно-територіального устрою з явною виконавчою вертикаллю влади.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Камардіна, Ю. В. "ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО ВИЗНАЧЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ КАТЕГОРІЇ «ПИТАННЯ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ» В КОНТЕКСТІ МУНІЦИПАЛЬНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(27) (21 січня 2020): 20–25. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).181.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізуються нормативно-правові основи і теоретичні підходи до розгляду юридичної ка-тегорії «питання місцевого значення». Встановлено, що найважливішим напрямом удосконалення системи місцевого самоврядування в Україні має бути чітке те-оретико-правове обґрунтування юридичної категорії «питання місцевого значення», що враховує конститу-ційний принцип самостійності вирішення населенням питань місцевого значення та виключає можливість некоректного визначення і неефективної реалізації повноважень органів місцевого самоврядування. Дове-дено, що взаємозв’язок теоретичних проблем тракту-вання юридичної категорії «питання місцевого значен-ня» і повноважень органів місцевого самоврядування створює практичні труднощі для ефективних меха-нізмів участі громадськості у виробленні органами місцевого самоврядування важливих управлінських рішень, зокрема і з питань визначення стратегії роз-витку територіальної громади, затвердження статутів територіальних громад тощо. Запропоновано визначи-ти питання місцевого значення як частину публічних справ, здійснення яких спрямоване на безпосереднє забезпечення життєдіяльності населення на терито-рії відповідної територіальної громади. Ці справи ма-ють виконуватися населенням безпосередньо і (або) через виборні та інші органи місцевого самоврядуван-ня. Зроблено висновки про можливість застосування низки теоретичних підходів до осмислення питань міс-цевого значення як складової частини інституту міс-цевого самоврядування. Це надасть можливість більш ефективно та системно реалізувати головне завдання муніципальної реформи – визначення питань місце-вого значення, від змісту яких залежить безпосереднє забезпечення життєдіяльності населення територіаль-ної громади, зміст діяльності органів місцевого само-врядування, склад комунальної власності, обсяг видат-ків з місцевих бюджетів, джерела доходів місцевих бюджетів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Верховцева, І. Г. "САМОВРЯДУВАННЯ СІЛЬСЬКИХ ОБИВАТЕЛІВ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.: УРОКИ ДЛЯ СЬОГОДЕННЯ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 4 (15 квітня 2022): 8–15. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.2.

Повний текст джерела

Анотація:

Вперше у науковій літературі з метою актуалізації історичних уроків у контексті реалізації в Україні реформи місцевого самоврядування узагальнено досвід функціонування в українських губерніях у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. системи громадського управління селом. Наголошено, що, за задумами реформаторів, які спиралися на відповідний європейський досвід, залучення до управління селом його мешканців мало сприяти становленню в Російській імперії локальної демократії та поступовому запровадженню в ній народовладдя. Авторка наголошує: оскільки, за Конституцією України, місцеве самоврядування покликане бути виявом народовладдя, аналіз вказаного історичного досвіду слугуватиме осмисленню концептуальних засад реформи публічного управління з його складником – місцевим самоврядуванням – та чималої кількості практичних проблем останнього. На думку дослідниці, попри суперечливий та перехідний (транзитивний) характер громадського управління селом, загострює потребу всебічного вивчення його здобутків, прорахунків і негативних явищ той факт, що станово-територіальні громади сільських обивателів відіграли неабияку роль у поваленні на початку 1917 р. імперської влади та розпаді країни. З огляду на це, авторка звертає увагу на проблему відчуження мешканців сучасних територіальних громад від влади, проводить історичні паралелі й порівнює засади функціонування інституту сільських старост півторасотрічної давнини із засадами функціонування інституту старост у територіальних громадах нині, окреслює завдання розбудови інфраструктури місцевого самоврядування, необхідності створення виважених відносин між органами місцевого самоврядування й органами адміністративної вертикалі України. Резюмується щодо необхідності сприяти комунікації центральної влади з мешканцями регіонів через органи місцевого самоврядування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Литвин, Наталія. "ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ". Public management 17, № 2 (27 лютого 2019): 145–53. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-145-153.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто основні проблеми, що виникають у процесі фінан- сової децентралізації в Україні. Виявлено неналежне фінансове забезпечення органів місцевої влади. Запропоновано шляхи вирішення проблем та вдоско- налення фінансової автономії органів місцевого самоврядування. Розвиток будь-якого суспільства багато в чому визначається системою багаторівнево- го управління — від центрального до муніципального. Добре налагоджений механізм взаємодії й розподілу повноважень — основа стабільності будь-якої держави. Демократична держава передбачає, що носієм суверенітету і єдиним дже- релом влади в країні є народ. Свою владу народ здійснює різними способами, у тому числі за допомогою органів місцевого самоврядування. На сьогодні тема розвитку місцевого самоврядування одна з найбільш ак- туальних в Україні. Політична і правова реформи в Україні привели до зміни правового ме- ханізму регулювання організації та здійснення місцевого самоврядування в країні. Посилюється інтерес як науки, так і практики до питань створення оптимальної системи місцевого самоврядування та підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування. Однією з найважливіших проблем є фінансове забезпечення органів місцевого самоврядування. Ефек- тивний розвиток системи місцевого самоврядування неможливий без належ- ної підтримки з боку органів державної влади. Розглядаючи проблему взаємодії держави та місцевого самоврядування, органи державного управління й органи місцевого самоврядування можна трактувати як елементи єдиної системи соціального управління, публічної влади, що забезпечує життєдіяльність суспільства як єдиного цілого.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Козачок, І. "Контроль як складник і регулятор сталого розвитку місцевого самоврядування". Юридичний вісник, № 3 (8 жовтня 2020): 335–41. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1959.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано існуючі правові погляди щодо складу та сутності деталей системи контролю на місцевому рівні. Розглянуто праці науковців і практиків з питання контролю в органах місцевого самоврядування для знаходження нових важелів превентивного внутрішнього контролю як елементів та регуляторів досягнення цілей і планових показників сталого розвитку. Забезпечення результативності, ефективності, відкритості та інклюзивності управлінського процесу, підзвітності та відповідальності суб'єктів управління є одними з основних принципів Концепції сталого розвитку. Належний контроль з боку місцевої влади сприятиме більш ефективному та результативному використанню отриманих ресурсів. Контроль на рівні місцевого самоврядування має стати одним із засобів реалізації права держави захищати законодавчим шляхом інтереси країни і регіонів з метою забезпечення проведення державної і регіональної політики. Діяльність суб'єктів контролю на місцевому рівні має бути спрямована насамперед на попередження та своєчасне виявлення фактів незаконних дій, оскільки не можна забувати таку функцію контролю як нада ння допомоги підконтрольній структурі в наведенні порядку на об'єкті. Метою контролю є не тільки та не стільки викриття недоліків, скільки виправлення помилок у роботі, поновлення законності та дисципліни. В умовах адміністративної реформи превентивний внутрішній фінансовий контроль є найефективнішою формою, оскільки дозволяє запобігти порушенню законодавства, зловживанням та втратам фінансових і матеріальних ресурсів. На стадії фінансового прогнозування та планування превентивний контроль слугує передумовою для прийняття оптимальних управлінських рішень. Дефініція правових засад для виконання контролюючих повноважень представницького органу місцевого самоврядування сприятиме законодавчій уніфікації нових важелів превентивного внутрішнього контролю як елементів та регуляторів досягнення цілей і планових показників сталого розвитку територіальної громади та стане запорукою виконання повноважень, необхідних для вирішення питань місцевого значення. Завдяки контролю процесу сталого розвитку виконуються такі завдання, які забезпечують його ефективність, а саме забезпечуються послідовність виконання прийнятої стратегії; зберігаються та раціонально використовуються ресурси територіальної громади; представницький орган місцевого самоврядування отримує якісну інформацію; своєчасно виявляються та мінімізуються фінансові та комерційні ризики.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Марченко, Володимир Юрійович. "АРХЕТИПНІ ЗАСАДИ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ". Public management 26, № 1 (19 липня 2021): 123–33. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-1(26)-123-133.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто питання історичного розвитку місцевого самовря- дування на теренах України та можливому використанню такого досвіду при проведенні реформи децентралізації влади з урахуванням основних архети- пів, що склалися в суспільстві. Розглянуто вісім основних етапів розвитку місцевого самоврядування: трипільський (закладення основ місцевого са- моврядування та виникнення основних архетипів), етап існування давніх слов’ян та Київської Русі (зміна структури місцевої влади та звуження прав звичайних жителів щодо управління державою, зменшення ролі архетипу “особиста свобода”), татаро-монгольське панування та роздробленість (за- непад місцевого самоврядування, домінування архетипу “бідності”), литов- сько-польський період (відхід від традиційного вічового самоврядування та запровадження магдебурзького права зі звуженням прав мешканців, а отже й архетипу “особиста свобода”), самоврядування в Російській та Австро- Угорській імперіях (фактична інкорпорація місцевого самоврядування до системи державної влади, повне нівелювання архетипу “особиста свобода”), радянський період (формальна наявність місцевого самоврядування, проте фактично воно включалось до системи державних органів влади), розвиток місцевого самоврядування в незалежній Україні з 1991 р. (повернення до традиційних архетипів, що існували в часи трипільської цивілізації, проте відхід від них в останні роки із поновленням архетипу “бідності”). Визначе- но основні проблеми, що виникли у процесі проведення реформи децентралізації влади, запропоновано заходи їх вирішення, враховуючи історичний досвід та архетипи, характерні для українського суспільства. Також виділено коло наукових проблем, для вивчення яких необхідні додаткові наукові роз- робки з метою більш глибокого розуміння процесів, що відбувалися і знову повторюються, та пошуку можливих шляхів подолання таких проблем, що постали перед українським суспільством, зокрема, владою.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Реформа місцевого самоврядування"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями