Добірка наукової літератури з теми "Реформа місцевого самоврядування"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Реформа місцевого самоврядування".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Реформа місцевого самоврядування"
1
МІШИНА, НАТАЛЯ. "Муніципальна реформа в Україні: стан і перспективи". Право України, № 2018/04 (2018): 126. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-04-126.
Повний текст джерелаАнотація:
Місцеве самоврядування посідає важливе місце у житті кожної демократичної держави. Органи місцевого самоврядування є найбільш наближеними до населення, у зв’язку з чим на них покладено значну кількість повноважень, ефективне виконання яких підвищує рівень довіри населення до органів публічної влади та сприяє його залученню до участі у вирішенні важливих питань на місцевому рівні. Місцеве самоврядування та його організація привертають увагу дослідників, особливо фахівців у сфері конституційного та муніципального права, і ця увага підвищується у період реформування органів публічної влади; не є винятком і Україна. Муніципальна реформа (реформа місцевого самоврядування) в Україні триває вже доволі давно, але не втрачає актуальності – можливо тому, що поки що жоден з її етапів не закінчився, продемонструвавши такі значні успіхи, які б надали підстави для її завершення. Вагому роль у проведенні муніципальної реформи відіграють затверджені органами державної влади концепції цієї реформи, у зв’язку з чим важливим науковим завданням є доктринальний аналіз цих документів. Наявність чіткого, послідовного, без внутрішніх протиріч проекту (концепції) муніципальної реформи сприятиме вирішенню низки проблем, які постали перед місцевим самоврядуванням в Україні. Ці проблеми гальмують його подальший розвиток. Метою статті є телеологічний і формальний аналіз затверджених різними органами державної влади у різні часи концепцій, які стосуються муніципальної реформи, що сприятиме кодифікації їхніх норм в одному документі, та визначення органу державної влади, якому доречно надати відповідні систематизаційні повноваження. За підсумками проведеного аналізу виявлено відсутність: а) послідовності у скасуванні попередніх актів при прийнятті нових аналогічного змісту; б) визначеності з тими суб’єктами, до повноважень яких належить прийняття концептуальних актів про реформування місцевого самоврядування в Україні; в) уніфікованості родових найменувань досліджуваних актів; г) точності їх індивідуальних найменувань. Більшість недоліків, виявлених у процесі аналізу затверджених різними органами державної влади у різні часи концепцій, які стосуються муніципальної реформи, виправити доволі швидко – наприклад, скасувати три застарілі акти-концепції, які й досі залишаються чинними, незважаючи на втрату актуальності, або переглянути їх з метою виключення з їхнього складу норми про муніципальну реформу (Концепція адміністративної реформи в Україні 1998 р., Концепція державної регіональної політики 2001 р., Концепція щодо внесення змін до Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації 2001 р.). Відповідно, залишиться чинною лише Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні 2014 р. (Концепція реформи місцевого самоврядування 2009 р. була скасована у 2012 р.). Якщо у трьох застарілих актах-концепціях буде виявлено актуальні положення, то доцільно кодифікувати їх в одному документі – зокрема, у Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні 2014 р. Незважаючи на значну нормотворчу активність у цій сфері органів виконавчої влади та глави держави, концептуальну регламентацію реформи місцевого самоврядування в Україні та зазначені вище систематизаційні повноваження доцільно покласти на Верховну Раду України.
2
СЕРЬОГІН, ВІТАЛІЙ, та СВІТЛАНА СЕРЬОГІНА. "Децентралізація і місцеве самоврядування у контексті зміцнення народовладдя в Україні". Право України, № 2019/10 (2019): 158. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-10-158.
Повний текст джерелаАнотація:
За останнє десятиліття вектор демократичних рухів і реформ досяг глобального масштабу, а демократична децентралізація поширилася по всьому світу. Як наслідок, нині близько 95 % демократичних країн мають органи влади субнаціонального (регіонального чи місцевого) масштабу, яким передаються політичні, фіскальні та адміністративні повноваження. Твердження на користь демократичної децентралізації та зміцнення місцевого самоврядування часто ґрунтуються на тому, що демократизація і розширення повноважень субнаціональних о рганів влади призведуть до більшої підзвітності й відповідальності публічної влади перед місцевими жителями і зроблять врядування більш адаптованим до місцевих потреб та уподобань. Метою статті є розгляд сутності і типів децентралізації, переваг і недоліків, розкриття її співвідношення з народовладдям та визначення тих моделей демократії, які найбільше корелюють із реформою щодо децентралізації й можуть бути найбільш ефективними в умовах розширення компетенції місцевого са-моврядування в Україні. Здійснено кваліфікацію реформи територіальної організації влади та місцевого самоврядування в Україні, розпочатої в 2014 р., із точки зору типів децентралізації та очікуваної моделі локальної демократії, котрої планується досягти. Звертається увага на правові межі реформи децентралізації, характер тих функцій, що підлягають розподілу, на необхідність забезпечення додаткових повноважень місцевого самоврядування достатніми мате ріальнофінансовими ресурсами, на проблему місцевої автономії та систему стримувань і противаг у відносинах між центральними й місцевими органами влади, на роль неурядових організацій у розгортанні реформи та зміцненні місцевого самоврядування. Обґрунтовується думка, що реформа децентралізації не повинна обмежуватися інституційними змінами (змінами конституційного дизайну на субнаціональному рівні), а має забезпечити перехід від консультативної до партисипативної демократії, коли кожен член територіальної громади матиме право і реальну здатність безпосередньо або через виборних представників впливати на процес вироблення і зміст публічно-владних рішень, які безпосередньо визначають умови життя на відповідній території. Стверджується, що саме партисипативна демократія може слугувати ефективним інструментом протидії консолідації влади в руках зацікавлених бізнес-груп та політичних еліт, що захищають свої корпоративні інтереси. Звертається увага на необхідність підвищення легальної громадянської активності на місцевому рівні та посилення ролі органів самоорганізації населення як “інститутів сусідського самоврядування”.
3
Луцик, Оксана. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ (2013-2017 РР.)". Society. Document. Communication, № 9/2 (28 лютого 2021): 126–53. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-9/2-126-153.
Повний текст джерелаАнотація:
Рух України в європейському напрямі потребує формування ефективного типу місцевого самоврядування, який би став самостійним і незалежним від центральних органів влади суб’єктом. Започаткована реформа системи місцевого самоврядування та адміністративно-територіальна реформа є довгоочікуваною відповіддю на суспільний запит щодо руйнування жорстокої неорадянської політичної системи в Україні.
З 2014 р. почався активний курс на децентралізацію – теоретико-практичний етап еволюції системи місцевого самоврядування, який суттєво відрізняється від періоду «застою» місцевого самоврядування початку 2000-х рр.
Варто зазначити, що 2015-2017 рр. були апробацією для сільських, селищних та міських рад і державної влади зокрема щодо започаткування механізму утворення громад, оскільки досвід адміністративно-територіальної реформи показав, що перші об’єднання були добровільними й дійсно дієвими.
Особливостями процесу децентралізації влади в Україні на сучасному етапі є: створення трирівневої системи адміністративно-територіального устрою України (регіон, район, громада); об’єднання громад та надання їм широких повноважень, вибори старост до новостворених громад; ліквідація державних адміністрацій та передача їхніх основних повноважень органам місцевого самоврядування; заснування інституту префекта (представника Президента); реформування освітньої сфери; прозорість, законність місцевої політики й підзвітність місцевої еліти громаді. Децентралізація – сьогодні головна реформа в України, її реалізація – виважений крок, спрямований на наближення до світової спільноти.
2015 р. також характеризується напрацюванням цілого пакету законів щодо організації утворення дієздатних об’єднаних громад. Реформа органів місцевого самоврядування передбачає об’єднання (укрупнення) територіальних громад, яке не може бути довільним, воно має свої логічні межі. Питання визначення меж нових, об’єднаних громад вирішуватиметься органами влади обласного рівня з урахуванням як об’єктивних критеріїв, так і думки громадян.
4
Петришин, О. "Розвиток місцевого самоврядування в Литовській республіці в постокупаційний період: досвід для України". Юридичний вісник, № 2 (26 серпня 2020): 195–206. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1723.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню процесу розвитку місцевого самоврядування в Литовській Республіці: його каталізаторам, позитивним та негативним; зовнішнім та внутрішнім факторам; ключовим подіям та періодам; фундаментальним концепціям. Для кращої репрезентативності в роботі сконцентровано увагу саме на проблемних аспектах, які є актуальними для України сьогодні в контексті реформи децентралізації: 1) реформа адміністративно-територіального устрою (проаналізовано ключові акти, чинні моделі адміністративно-територіального устрою та системи організації органів місцевого самоврядування Литовської Республіки); 2) проблема балансу та фінансування власних і делегованих повноважень (опрацьовано відповідне законодавство, розкрито роль Асоціації органів місцевого самоврядування Литви у процесі переговорів із державою в частині делегування та фінансування); 3) фінансова автономія (досліджено литовські практики, фактори ризику та вплив глобальних кризових явищ, а також представлено реальну статистику щодо результатів фінансової децентралізації в Україні); 4) адміністративний нагляд із боку держави (сконцентровано увагу на механізмах взаємодії посадових осіб держави, котрі здійснюють нагляд, з органами та асоціаціями місцевого самоврядування та наголошено на глибокій кризі та відсутності діалогу між державою й місцевим самоврядуванням щодо врегулювання релевантних питань в Україні).
Результатом проведеного дослідження стала низка висновків щодо реформістського потенціалу української системи місцевого самоврядування та рекомендацій щодо першочергових змін у зазначеному секторі: 1) наголошено на необхідності завершення фінального етапу реформи децентралізації та внесення необхідних змін до Конституції України не пізніше 2021 року; 2) встановлено важливість розробки щонайменше концептуальних положень щодо адаптації механізмів проведення місцевих виборів наприкінці 2020 року, адже незавершена реформа стане каталізатором проблем у цьому процесі; 3) обґрунтовано низку загроз, які несуть у собі потуги щодо дотримання євроінтеграційного курсу України в умовах глобальної пандемії, внутрішньої та світової економічної кризи у процесі завершення реформи децентралізації, що проводиться без забезпечення діалогу між стейкхолдерами та будується на суто політичних рішеннях.
5
Павлович-Сенета, Ярина. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ БЮДЖЕТНО-ФІНАНСОВОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ". Молодий вчений, № 3 (91) (31 березня 2021): 301–5. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-63.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено аналізу теоретико-правових підходів щодо проведення в Україні муніципальної реформи, що пов’язана з реформуванням територіального устрою та формуванням фінансової автономії новостворених об’єднаних територіальних громад. Досліджуються уже реалізовані заходи щодо організації фінансової самостійності місцевих бюджетів та розглядаються перспективи подальшого впровадження заходів зазначених реформ. На підставі проведеного наукового аналізу організаційних та інституційних засад бюджетно-фінансової децентралізації в Україні авторами висловлюються власні пропозиції спрямовані на подальше зміцнення матеріальної та фінансової бази розвитку об’єднаних територіальних громад. Зазначено, що головною метою реформи місцевого самоврядування та територіального устрою, що тривають сьогодні в Україні, є створення умов для надання якісних публічних послуг на найближчому до громадянина рівні. Проміжними цілями реформи є оптимізація структури адміністративно-територіального устрою для створення ефективної системи публічної адміністрації через широку децентралізацію виконавчої влади та перетворення місцевого самоврядування у фінансово спроможний, ефективний та відповідальний інститут публічної влади. Муніципальна реформа включає оптимізацію фінансово-економічної бази органів місцевого самоврядування, оптимізацію міжбюджетних відносин, формування дієвих місцевих бюджетів, які здатні забезпечити виконання функцій місцевого самоврядування Під поняттям бюджетної децентралізації пропонується розуміти процес передачі повноважень (функцій, компетенції, відповідальності) від центральних органів влади до місцевих, тобто перерозподіл функцій і повноважень єдиної державної влади між відповідними органами державної влади з одного боку, і органами місцевого самоврядування з іншого. Зазначено, що важливими джерелами забезпечення матеріально-фінансової самостійності органів місцевого самоврядування і економічного зростання адміністративно-територіальних одиниць є комунальна власність, природні ресурси, земля.
6
Левченко, Ю. В. "Ґендерні квоти та представленість жінок в органах місцевого самоврядування в умовах реформи децентралізації". Актуальні проблеми політики, № 67 (25 травня 2021): 75–81. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i67.1154.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкриваються особливості застосування ґендерних квот в Україні на місцевих виборах 2015 та 2020 років під час проведення реформи децентралізації, здійснено аналіз формування виборчих списків, результатів виборів до органів місцевого самоврядування в контексті дотримання ґендерних законодавчих норм, висвітлено положення Виборчого кодексу та з’ясовано деякі прогалини виборчого законодавства, які випливають з результатів місцевих виборів. Окрім цього, здійснено порівняльний аналіз щодо представництва жінок у місцевих радах України. У період проведення реформи децентралізації в Україні, передачі повноважень та фінансових ресурсів від державної влади органам місцевого самоврядування виникають нові завдання та інструменти щодо розвитку територіальних громад, нові підходи в контексті просування ґендерної рівності, представництва жінок у місцевих радах, їх участі у формуванні і прийнятті управлінських рішень. Реформа децентралізації значно розширює повноваження та можливості органів місцевого самоврядування, що стимулює включення в політичні процеси більшої кількості жінок та їх участі в процесах прийняття рішень у громадах, цим стимулюється просування ґендерної рівності у суспільстві. В Україні рівень представництва жінок у місцевих органах влади ще не достатній. Тому потребує як практичних, так і законодавчих механізмів для досягнення ґендерного балансу. Незважаючи на ґендерні квоти, прописані у виборчому законодавстві, кількість жінок у владі в умовах децентралізації після проведення місцевих виборів 2020 року не набагато змінилася. Процес децентралізації яскраво окреслив проблему незбалансованого доступу до ресурсів та участі жінок у діяльності органів місцевого самоврядування. Під час децентралізації сформувалася тенденція до зменшення представництва жінок на місцевому рівні. Реформа децентралізації хоч і створює умови для більш якісного та безпечного життєвого простору для розвитку жінок та чоловіків, дівчат та хлопців, але неповною мірою запроваджує ґендерну паритетність у діяльності органів місцевого самоврядування.
7
СОЛЯННІК, КОСТЯНТИН. "Реформа місцевого самоврядування в Україні: концептуальні проблеми конституційно-правового забезпечення та перспективи розвитку". Право України, № 2018/05 (2018): 207. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-207.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведення муніципальної реформи в Україні залишається актуальним питанням державно-правової дійсності. Забезпечення європейських стандартів організації місцевої демократії, напрацювання вітчизняних учених мають стати основою подальшого розвитку інституту місцевого самоврядування. Наявні проблеми правового характеру створюють дискусію щодо законодавчого забезпечення процесу реформування, певним чином блокують подальший розвиток місцевого самоврядування. Метою статті є аналіз конституційного забезпечення реформи місцевого самоврядування у сучасній Україні, надання авторської позиції щодо деяких напрямів її здійснення, вироблення рекомендацій стосовно загальнодержавного та локального нормотворення окремих питань розвитку місцевої влади. Встановлено, що реформуванню цього публічно-правового інституту має передувати внесення змін до Конституції України як першооснови змін законодавства. Сучасна ситуація щодо можливості Верховною Радою України розглядати зміни до Основного Закону на будь-якій наступній сесії призводить до негативних явищ, закріплення у чинному законодавстві норм, які не повною мірою співвідносяться з нормами Конституції. Вирішення такої юридичної колізії, що склалася у вітчизняному конституційному процесі, є нагальною проблемою задля розблокування належного законодавчого забезпечення проведення муніципальної реформи. Концептуальним питанням проведення реформи є визначення у законодавстві основного суб’єкта місцевого самоврядування. Закріплення територіальної громади як такого не відповідає нормам Європейської Хартії місцевого самоврядування, яка бачить представницький орган місцевого самоврядування. Інші підходи до формування компетенції органів та посадових осіб через окреслення предметів відання сприятимуть децентралізації в державі, окресленню відповідальності самоврядних структур у здійсненні муніципальної політики. Сучасний стан правового забезпечення створює загрозу подальшому розвитку всіх інститутів місцевої демократії, оскільки з боку законодавця простежується непослідовність у діях щодо юридичного забезпечення процесу реформування. Фактично Верховна Рада України заблокувала подальший розвиток місцевого самоврядування, адже попередньо схваливши зміни до Конституції України, не схвалила їх як закон. Вперше у вітчизняному конституційному процесі виникатиме питання щодо юридичної можливості скасування попередньо схваленого законопроекту про внесення змін до Основного Закону або внесення в нього змін та доповнень, що не передбачено статтями 157 та 158 Конституції України. Подальшого наукового опрацювання потребують питання, вирішення яких безпосередньо впливатиме на належний розвиток відносин у сфері місцевого самоврядування: територіальна основа діяльності муніципальних структур і, зокрема, об’єднаних територіальних громад, організаційна будова місцевої ради, порядок та спосіб закріплення компетенції всіх учасників муніципальних відносин, доцільність існування головного суб’єкта місцевого самоврядування як основного носія всіх прав та обов’язків – територіальної громади.
8
ТІТОВ, МИКОЛА. "Визначення правових дефініцій як ключ до успішного продовження реформи з децентралізації влади в Україні". Право України, № 2019/03 (2019): 287. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-03-287.
Повний текст джерелаАнотація:
Формування нової моделі адміністративно-територіального устрою України на засадах, що усувають наявні диспропорції, перерозподіл повноважень між органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування, зміцнення спроможності місцевого самоврядування – основні напрями структурних реформ із децентралізації влади, що нині тривають в Україні. За останні чотири роки Верховною Радою України за ініціативи Президента України та Кабінету Міністрів України прийнято низку законів, спрямованих на реалізацію Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. На цей час комплексна реформа, в основу якої покладено, перш за все, передачу повноважень державою за принципом субсидіарності органам місцевого самоврядування, стала, за оцінкою експертів та практиків, найуспішнішою в нашій країні. Так, зокрема, на значній території держави утворено досить потужні самодостатні об’єднані територіальні громади, які отримали додаткові повноваження та фінансові ресурси для активного соціально-економічного розвитку своїх територій. Однак рівень законодавчого забезпечення децентралізаційних процесів ще не достат ній, як за кількістю таких законопроектів, так і за їх якістю. Звідси – необхідність його вдосконалення шляхом підготовки таких змін і доповнень, які не суперечили б Основному Закону України, зокрема й щодо застосування правових термінів та гарантували незворотність позитивних результатів. Метою статті є аналіз особливостей децентралізації влади у Україні, стан її законодавчого забезпечення. Автор ставить завдання визначити перспективи децентралізації влади, а також з’ясувати й оцінити можливі ризики, наприклад, у разі застосування у децентралізаційних законопроектах правових термінів, сутність яких не співвідноситься ані з об’єктом, який визначається, ані з його ознаками, або взагалі суперечить Конституції України. Проаналізовано хід впровадження Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, законопроекти щодо адміністративнотериторіального устрою держави, окреслено новації юридичних термінів у межах реалізації реформи. Викладено обґрунтування необхідності внесення змін до Консти туції України щодо місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою. Розроблено пропозиції щодо запровадження дефініцій, спрямованих на підвищення ефективності правового регулювання процесу реформ.
9
Красножон, Неоніла. "ОСОБЛИВОСТІ І ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ТА ЛАТВІЇ У 1991-2021 РОКАХ". Society. Document. Communication 12, № 12 (13 вересня 2021): 69–88. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-12-69-88.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття висвітлює особливості реформ децентралізації в Україні та Латвії, втілення їх у життя та аспекти, які є визначальними в реалізації їх успішного проведення: на латвійському прикладі для України.
У публікації визначено, що в Україні децентралізація розпочалась, як і в Латвії, із низового адміністративно-територіального рівня та є глобальною перебудовою моделі управління в державі, створення ефективної системи територіальної організації влади відповідно до положень Європейської хартії місцевого самоврядування, але відсутній дієвий механізм, який би забезпечив практичну реалізацію права громади на прямі практичні дії реалізації ряду поточних питань громади. А децентралізації в Латвії, так само, як і в Україні, усі роки розбудови відновленої незалежності, включала декілька окремих реформ, які проходили не синхронно, через що виникало багато труднощів і проблем. Так, бюджетна децентралізація передувала реформам рад та адмінустрою. Реформа місцевого самоврядування розпочалася раніше і саме самоврядуванню закон дав більше повноважень, але громади не могли реалізувати ці повноваження, бо були неукрупнені, невеличкі за розмірами і недостатньо спроможними діяти самостійно.
У статті визначено ряд рекомендацій, які вартують їх дотримання при подальшій реформі децентралізації в Україні: не відкладати заходи по введенню фінансової і адміністративної автономії, інакше буде більше супротиву, чим підтримки; сприяти не лише об´єднанням, але паралельно розвивати і співробітництво; по мірі можливостей сприяти створенню і укріпленню єдиної асоціації самоуправлінь, проводячи із нею консультації при кожному кроці реформ4; консультуватися із кожним самоуправлінням і компенсовувати та допомагати тим, хто може опинитись на околиці; децентралізовувати окремі функції разом із реформами.
В дослідженні зроблені висновки, що долаючи довгий шлях реформ в умовах нестабільності політичної і економічної, ефективність децентралізації в Україні залежить від того, наскільки спроможними стануть громади, які об´єднались і наскільки дієвим інструментом із наданню послуг населенню вони будуть. Формування громад в Україні сьогодні відбувається в умовах світової пандемії, складних геополітичних трансформацій, економічної кризи і потребує як подальших досліджень проблеми, вивчення зарубіжного досвіду, так і зусиль всіх, без винятку: і законодавця, і керівників громад, і обраних, делегованих від народу представників ОТГ, і від кожного пересічного громадянина. Тільки згуртована командна робота, спрямована на позитивний, чітко визначений у стратегічних цілях громади, результат; сумлінна сплата податків; прозорий розподіл та вдала реалізація і освоєння коштів; життєздатна інвестиційна політика, - зможуть гарантувати бажаний позитивний результат і комфортне життя для населення в об’єднаній територіальній громаді.
10
Черній, В. Д. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: УРОКИ З КОНСТИТУЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ". Знання європейського права, № 3 (3 лютого 2021): 131–34. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.113.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зазначено, що триваюча в Україні адміністративна реформа привертає увагу до дослідження широкого спектра питань, пов'язаних з її проведенням. Сучасний (поточний) етап цієї реформи передбачає, по-перше, зміни в адміністративно-територіальному устрою, по-друге, зміни у системі місцевих виконавчих органів, по-третє, компетенційні зміни у системі органів місцевого самоврядування у контексті подальшої децентралізації публічної влади. Таким чином, питання адміністративно-правового регулювання функціонування системи органів місцевого самоврядування в Україні є нагальною темою для наукових досліджень.
До числа авторів - фахівців з конституційного права, праці яких найбільше стануть у нагоді під час дослідження питань адміністративно-правового регулювання функціонування системи органів місцевого самоврядування в Україні, слід уважати належними В.І. Борденюка, М.О. Баймуратова, О.В. Батанова, П.М. Любченка, Н.В. Мішину.
Так, О.В. Батанов значну частину своїх публікацій присвятив проблематиці місцевого самоврядування у контексті його первинного суб'єкта - територіальної громади. Однак з точки зору адміністративно-правових досліджень являють інтерес ті його праці, які стосуються питань становлення та розвитку національного муніципального права. Він зробив значний внесок у розвиток тезаурусу відповідних досліджень, сформулював низку інноваційних висновків та пропозицій щодо тих суспільно-політичних умов, які впливають на подальший розвиток місцевого самоврядування, проаналізував питання нормативно-правової регламентації місцевого самоврядування з урахуванням процесів глобалізації та європейської інтеграції.
В.І. Борденюк розмірковував над місцем місцевого самоврядування в механізмі держави, зробив внесок у визначення поняття «регіон» у контексті державної регіональної політики, охопив увагою концептуальні основи співвідношення функцій місцевого самоврядування та його органів з функціями держави, а також співвідношення функцій державного управління з функціями управління, що здійснюються в процесі місцевого самоврядування. Дослідник також не оминув увагою і проблеми методології - він проаналізував основи співвідношення методів державного управління та методів здійснення місцевого самоврядування.
Дисертації з теми "Реформа місцевого самоврядування"
1
Сушко, С. К. "Бюджет місцевого самоврядування в умовах децентралізації". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2019. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/14323.
Повний текст джерела
2
Дремлюк, О. Р. "Кадрове забезпечення органів місцевого самоврядування в умовах соціально-політичних реформ". Master's thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/71820.
Повний текст джерелаАнотація:
У даній роботі досліджено проблему кадрового забезпечення служб органів державної влади та місцевого самоврядування в процесі здійснення соціально-політичних реформ в Україні.
Проаналізовано стан і розвиток кадрової політики в Україні на рівні органів державної влади. Виявлено недоліки системи комплектації кадрів, формування і використання кадрового резерву. Показано, що підготовка кадрів закладами освіти слабо зорієнтована на потреби економіки держави. Запропоновано рекомендації по удосконаленню кадрової політики.
Визначено реальний стан функціонування кадрових служб; проаналізовано причини гальмування процесів модернізації роботи кадрових служб у системі державного управління та місцевого самоврядування; сформульовано пропозиції щодо вдосконалення та розширення нормативно-правової бази кадрової роботи; розроблено науково-практичні програми підготовки керівників та працівників кадрових служб до діяльності в нових умовах.В данной работе исследована проблема кадрового обеспечения служб органов государственной власти и местного самоуправления в процессе осуществления социально-политических реформ в Украине. Проанализировано состояние и развитие кадровой политики в Украине на уровне органов государственной власти. Выявлены недостатки системы комплектации кадров, формирования и использования кадрового резерва. Показано, что подготовка кадров учебными заведениями слабо ориентирована на потребности экономики государства. Предложены рекомендации по совершенствованию кадровой политики. Определены реальное состояние функционирования кадровых служб; проанализированы причины торможения процессов модернизации работы кадровых служб в системе государственного управления и местного самоуправления; сформулированы предложения по совершенствованию и расширению нормативно-правовой базы кадровой работы; разработаны научно-практические программы подготовки руководителей и работников кадровых служб к деятельности в новых условиях.
In this paper, the problem of personnel provision of services of state authorities and local self-government in the process of implementation of socio-political reforms in Ukraine is researched. The state and development of personnel policy in Ukraine at the level of state authorities is analyzed. The shortcomings of the staffing system, the formation and use of the personnel reserve are revealed. It is shown that training of personnel by educational institutions is weakly oriented on the needs of the state economy. Recommendations for improvement of personnel policy are offered. The real state of functioning of personnel services is determined; the reasons of inhibition of modernization processes of personnel services in the system of public administration and local self-government are analyzed; formulated suggestions on improvement and expansion of the legal base of personnel work; Scientific and practical programs of training of managers and employees of personnel services for activities under new conditions have been developed.
3
Скоробогата, О. С., та О. М. Полуянова. "Становлення реформи системи державного управління та місцевого самоврядування в Україні". Thesis, Чернігів, 2021. http://ir.stu.cn.ua/123456789/25361.
Повний текст джерелаАнотація:
Скоробогата, О. С. Становлення реформи системи державного управління та місцевого самоврядування в Україні : випускна кваліфікаційна робота : 281 «Публічне управління та адміністрування» / О. С. Скоробогата, О. М. Полуянова ; керівник роботи Н. В. Філіпова ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра публічного управління та менеджменту організацій. – Чернігів, 2021. – 88 с.Метою роботи є дослідження перших результатів реформування системи державного управління та місцевого самоврядування в контексті існуючих зовнішніх і внутрішніх викликів розвитку України та розробити концептуальні й практичні пропозиції суб’єктам публічного управління, включаючи інститути громадянського суспільства, щодо її подальшого ефективного здійснення. Об’єктом дослідження є процес здійснення реформи державного управління. Предметом дослідження є реформування системи державного управління. Методи дослідження полягають в узагальненні та систематизації реформи щодо державного управління.
The purpose of the work is to study the first results of public administration and local self-government reform in the context of existing external and internal challenges of Ukraine’s development and to develop conceptual and practical proposals to public administration entities, including civil society institutions, for its further effective implementation. The object of research is the process of public administration reform. The subject of the study is the reform of the public administration system. Research methods are to generalize and systematize public administration reform.
4
Ященко, К. М., та Ю. Ф. Литвин. "Державне та регіональне управління в умовах децентралізації та шляхи їх вдосконалення". Thesis, Чернігів, 2021. http://ir.stu.cn.ua/123456789/25352.
Повний текст джерелаАнотація:
Ященко, К. М. Державне та регіональне управління в умовах децентралізації та шляхи їх вдосконалення : випускна кваліфікаційна робота : 281 «Публічне управління та адміністрування» / К. М. Ященко, Ю. Ф. Литвин ; керівник роботи О. М. Руденко ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра публічного управління та менеджменту організацій. – Чернігів, 2021. – 93 с.Метою роботи є дослідження шляхів вдосконалення перших результатів реформування системи державного управління та місцевого самоврядування в контексті існуючих зовнішніх і внутрішніх викликів розвитку України та розробити концептуальні й практичні пропозиції суб’єктам публічного управління, включаючи інститути громадянського суспільства, щодо її подальшого ефективного здійснення. Об’єктом дослідження є процес здійснення реформи державного управління. Предметом дослідження є реформування системи державного управління. Методи дослідження полягають в узагальненні та систематизації реформи щодо державного управління.
The aim of the work is to study ways to improve the first results of public administration and local self-government reform in the context of existing external and internal development challenges of Ukraine and to develop conceptual and practical proposals for public administration, including civil society institutions, for its further effective implementation. The object of research is the process of public administration reform. The subject of the study is the reform of the public administration system. Research methods are to generalize and systematize public administration reform.
5
Лущай, Р. О., та А. А. Пилипенко. "Механізми взаємодії місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах децентралізації владних повноважень в Україні". Thesis, Чернігів, 2021. http://ir.stu.cn.ua/123456789/25336.
Повний текст джерелаАнотація:
Лущай, Р. О. Механізми взаємодії місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах децентралізації владних повноважень в Україні : випускна кваліфікаційна робота : 281 «Публічне управління та адміністрування» / Р. О. Лущай, А. А. Пилипенко ; керівник роботи С. І. Пономаренко ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра публічного управління та менеджменту організацій. – Чернігів, 2021. – 104 с.Мета кваліфікаційної роботи: дослідження механізмів взаємодії місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах децентралізації владних повноважень. Обєкт дослідження процес функціонування та взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні в умовах децентралізації владних повноважень. Предмет дослідження: теоретичні та парктичні аспекти взаємодії органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні. Методи дослідження полягають в узагальненні та систематизації реформи щодо державного управління.
The purpose of the thesis: a study of the mechanisms of interaction between local executive bodies and local governments in the decentralization of power. The object of research is the process of functioning and interaction of state authorities and local self-government in Ukraine in the conditions of decentralization of power. Subject of research: theoretical and practical aspects of interaction between public authorities and local self-government in Ukraine. Research methods are to generalize and systematize public administration reform.
6
Рагуліна, Ю. М. "Проблеми впровадження адміністративно-територіальної реформи в Україні та шляхи їх вирішення". Thesis, Сумський державний університет, 2015. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/44190.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним із важливих завдань сучасного українського державотворення є проведення адміністративно-територіальної реформи, актуальність якої зростає у зв’язку з проголошенням політичного курсу на проведення децентралізації.
7
Прядко, М. М. "Соціально-економічний розвиток об’єднаних територіальних громад в умовах адміністративно-територіальної реформи (на прикладі Куликівської територіальної громади)". Master's thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/80172.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі розглянуто теоретико-методичні засади соціально-економічного розвитку об’єднаних територіальних громад. Зосереджено увагу на питанні розвитку територіальної громади як суб’єкта забезпечення економічного розвитку території. Узагальнено міжнародний досвід вирішення соціально-економічних проблем територіальних громад.
На основі використання системного підходу визначено особливості та проблеми соціально-економічного розвитку Куликівської територіальної громади. Досліджено тенденції формування фінансово-економічного потенціалу громади. Проведено аналіз ефективності виконання програм соціального-економічного розвитку Куликівської територіальної громади.В работе рассмотрены теоретико-методические основы социально-экономического развития объединенных территориальных общин. Сосредоточено на вопросе развития территориальной общины как субъекта обеспечения экономического развития территории. Обобщен международный опыт решения социально-экономических проблем территориальных общин. На основе использования системного подхода определены особенности и проблемы социально-экономического развития Куликовской территориальной общины. Исследована тенденции формирования финансово-экономического потенциала общины. Проведен анализ эффективности выполнения программ социального-экономического развития Куликовской территориальной общины.
The paper considers the theoretical and methodological principles of socio-economic development of united territorial communities. The focus is on the development of the territorial community as a subject of economic development of the territory. The international experience of solving socio-economic problems of territorial communities is generalized. Based on the use of a systematic approach, the features and problems of socio-economic development of the Kulykivka territorial community are identified. The tendencies of formation of financial and economic potential of the community are investigated. An analysis of the effectiveness of the implementation of programs of socio-economic development of Kulykiv territorial community.
8
Гайдук, Д. Р., та О. І. Шундрик. "Реформування місцевого самоврядування в контексті євроінтеграційного курсу України". Thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/67665.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи полягала в тому, щоб на основі системного аналізу правових
документів, наукової та науково-популярної літератури, практики правозастосування
розглянути та узагальнити теоретичні основи, світовий досвід та українські реалії
здійснення процесу реформування системи місцевого самоврядування та
децентралізації влади.
9
Штогрин, Руслан Леонідович. "Перспективи об’єднання територіальних громад у вимірі громадської думки". Master's thesis, Київ, 2018. https://ela.kpi.ua/handle/123456789/27210.
Повний текст джерелаАнотація:
Магістерська дисертація на здобуття ступеня магістра за спеціальністю 054 «Соціологія». – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Кафедра соціології. – Київ, 2018. – 102 с., 5 табл., 10 рис., 2 дод., список використаних джерел з 65 найменувань.
Магістерська дисертація присвячена проблемам децентралізаційного процесу в Україні, а саме першому його етапу – процесу об’єднання територіальних громад.
Окрема увага приділена питанням загальнонаціональних досліджень громадської думки жителів України з питань об’єднань територіальних громад, оцінці цього процесу. У магістерській дисертації проведено порівняльний аналіз результатів досліджень жителів територіальних громад, які пройшли процес об’єднання та тих, які ще такого процесу не проходили.Master's dissertation for master's degree in specialty 054 «Sociology». – National Technical University of Ukraine «Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute». Department of Sociology. – Kyiv, 2018. – 102 p., 5 tab., 10 pic., 2 app., references – 65 items. The master's dissertation is concerned with the problems of decentralization process in Ukraine, namely its first stage - the process of unification of local communities. Much attention is given to the issues of nationwide public opinion polls of Ukrainian citizens on issues of territorial communities, evaluation of this process. The comparative analysis of results of researches of inhabitants of territorial communities that have passed the process of association and those who have not yet passed such a process was conducted in the master’s dissertation.
10
Блажко, В. О. "Аналіз впливу реформи децентралізації на фінансову автономію місцевих бюджетів". Master's thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/71626.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі визначені поняття та види децентралізації як явища сучасного світу, охарактеризовані фінансова децентралізація у контексті реформування публічного сектору економіки, розглянуті поняття та зміст фінансової автономії місцевих бюджетів. Проведений аналіз результатів проведення реформи децентралізації в Україні в розрізі об’єднаних територіальних громад, систематизовані методичні підходи до розрахунку показників фінансової автономії місцевих бюджетів, проведений розрахунок показників фінансової автономії місцевих бюджетів та бюджетів територіальної громади окремих міст. У підсумку запропоновані напрямки вдосконалення системи оцінювання фінансової автономії органів місцевого самоврядування на основі впровадження іноземного досвіду, визначені світові тенденції зміни автономії міст в умовах нестійкого фінансового оточення.
Книги з теми "Реформа місцевого самоврядування"
1
Аналітична доповідь до щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України. Національний інститут стратегічних досліджень, 2021. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2021.24.
Повний текст джерелаАнотація:
Історія незалежної України – складний шлях усвідомлення нею власних національних інтересів, обстоювання державного суверенітету, виборювання гідного місця в Європі та світі. Перед новою незалежною державою постали безпрецедентні за складністю і масштабами завдання перетворення: • «радянської людини», ізольованої «залізною завісою», на українця, відкритого до Європи і світу; • тоталітарного суспільства, в якому людина була гвинтиком державної машини, на громадянське суспільство, яке поважає права і свободи кожної людини; радянського авторитаризму ‒ на сучасну європейську демократію; • планово-адміністративної економіки як частини єдиного народногосподарського комплексу СРСР, заснованої на державній власності, на сучасну ринкову економіку на основі приватної власності; • УРСР на незалежну Україну. За 30 років замість диктатури комуністичної партії і декоративної системи рад створено систему державної влади, ґрунтовану на поділі на законодавчу, виконавчу і судову, визнане й гарантоване місцеве самоврядування. Триває реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади, завданнями якої, поміж іншого, є забезпечення доступності публічних послуг та підвищення їхньої якості, досягнення оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади. Україна – одна з небагатьох країн пострадянського простору, в якій відбувається періодична зміна політичної влади як у спосіб виборів, так і під тиском масових протестів. За Індексом демократії (Democracy Index) британської дослідної компанії The Economist Intelligence Unit Україна у 2020 р. посіла 79-те місце із 167 країн світу. Розвивається громадянське суспільство. Зростає довіра до громадських організацій та волонтерського руху. Зміцнюється партнерство громадянського суспільства з органами влади, що сприяє прозорості та підзвітності державних органів, розвитку діалогу у суспільстві. Завдяки сучасним інформаційним технологіям поліпшується доступ громадян до публічних послуг. Стратегічним курсом України є європейська та євроатлантична інтеграція, набуття повноправного членства в Європейському Союзі та НАТО.
2
Химинець, В. В., А. А. Головка та О. І. Мірус. Транскордонне співробітництво як інструмент місцевого та регіонального розвитку. Національний інститут стратегічних досліджень, 2021. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2021.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Децентралізація та субсидіарність як засадничі принципи реформи місцевого самоврядування й територіальної організації влади створюють на локальному рівні, зокрема, умови для активізації транскордонного співробітництва (далі – ТКС) як одного з інструментів розвитку громад і регіонів України. В останнє десятиліття активно формується мережа горизонтальних економічних, культурних, освітніх та наукових взаємозв’язків між прикордонними регіонами України та країнами ЄС, яка забезпечує взаємодію органів влади та місцевого самоврядування, бізнесу, університетів, наукових установ, організацій громадянського суспільства. Серед сприятливих чинників розвитку такої взаємодії варто виділити географічну близькість (близькість до кордонів країн ЄС – Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії), цільову довгострокову політику ЄС щодо макрорегіонів (макрорегіональна стратегія ЄС для Дунайського регіону, та перспективи створення Карпатського макрорегіону); організаційні можливості (досвід проєктного менеджменту та реалізації ініціатив у сфері ТКС, потенціал агенцій регіонального розвитку; історичні та соціокультурні зв’язки, передусім західноукраїнських територій із європейськими країнами; науково експертний потенціал; зовнішньополітичний вектор України (прагнення до інтеграції в євроатлантичний цивілізаційний простір).
Тези доповідей конференцій з теми "Реформа місцевого самоврядування"
1
Камардіна, Ю. В. "Взаємодія органів державної влади України та органів місцевого самоврядування в умовах муніципальної реформи". У LEGAL SCIENCES: RESEARCH AND EUROPEAN INNOVATIONS. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-074-2-10.
Повний текст джерела