Добірка наукової літератури з теми "Ретестова надійність"

Метою роботи є культурна адаптація та апробація короткої версії опитувальника особистісного нарцисизму (NPI-16) українською мовою на основі семантичного аналізу мовленнєвих конструкцій як маркерів нарцисизму в різних культурах. Для вимірювання нарцисизму обрано «Опитувальник особистісного нарцисизму» (NPI-16) (Ames, Rose, & Anderson, 2006), що складається із 16 пар тверджень. Відповідно до теорій нарцисизму Еммонса (1987), Раскіна і Террі (1988) NPI-16 відображає чотири теоретичні конструкти: експлуатативність/винятковість, самозаглиблення/самозахоплення, владу і самовдосконалення. Використано також «Опитувальник нарцистичного захоплення і суперництва» (NARQ-S) (Backetal., 2013), «Опитувальник вразливого нарцисизму» (HSNS) (Hendin, & Cheek, 1997) та Шкалу самооцінки Розенберга (RSE) (Rosenberg, 1965). У дослідженні взяли участь 992 особи віком від 17 до 60 років (M=24,97), з них 26,3 % чоловіків і 71,5 % жінок (2,2 % досліджуваних не зазначили своєї статі). З огляду на результати статистичного аналізу українську версію опитувальника скорочено до чотирнадцяти пар тверджень (NPI-14), оскільки твердження №5 і №16, що стосуються показника «винятковість» (entitlement), не роблять значущого внеску в загальний показник нарцисизму в українськомовній вибірці. Показник α-Кронбаха для NPI-14 становить 0,69. Перевірка ретеcтової надійності NPI-14 свідчить про високий рівень надійності української версії. Отримані кореляції NPI-14 зі шкалами опитувальника нарцистичного захоплення і суперництва (NARQ-S) та шкалою вразливого нарцисизму (HSNS) свідчать на користь конструктної валідності української версії NPI. Однофакторна структура, ретестова надійність та внутрішня узгодженість шкали «Опитувальника особистісного нарцисизму» (NPI-14) дають підстави констатувати стійкість отримуваних результатів у часі та можливість отримати фаховий інструмент для наукового дослідження зростаючих нарцистичних тенденцій в українському суспільстві.

Метою статті є представлення процедури розробки та апробації авторської методики діагностики зрілості та типу громадянської ідентичності особистості. Методологія. Опитувальник містить 7 основних шкал і 7 субшкал і складається з двох частин. Перша частина опитувальника містить завдання, призначені для оцінювання рівня зрілості громадянської ідентичності (шкали: Репрезентованість, Стійкість, Суб’єктна орієнтація, Концептуальність), друга – для оцінювання міри розвиненості/актуалізованості вимірів громадянської ідентичності та встановлення типу громадянської ідентичності (шкали: Інституціональна спрямованість, Спільнотна спрямованість, Індивідуально-рольова/ігрова спрямованість). На етапі апробації опитувальника взяло участь 574 громадян віком 16-62 років (середній вік 32,6 років), 241 чоловіків (42%), 333 жінок (58%). Внутрішню надійність/узгодженість шкал опитувальника перевірено за допомогою показника альфа Кронбаха (отримано значення від 0,704 до 0,852), методом «розчеплення» (коефіцієнт Спірмена-Брауна) та статистикою Гутмана (значення коефіцієнтів від 0,66 до 0,89). Ретестова надійність перевірялася за участю 215 громадян (135 жінок, 80 чоловіків, середній вік 29,9 років) шляхом повторного тестування через 4 тижні. Коефіцієнти кореляції між показниками шкал опитувальника (від 0,73 до 0,88), отримані при повторному тестуванні мають високий рівень значущості (р ≤ 0,001). Оцінка конструктної валідності здійснювалася шляхом визначення факторної структури опитувальника за допомогою експлораторного факторного аналізу методом виділення головних компонент з обертанням Varimax normalized та конфірматорного факторного аналізу. Результати засвідчили, що теоретичні моделі щодо показників зрілості та вимірів громадянської ідентичності демонструють задовільну відповідність емпіричним даним. Підтвердженням конвергентної валідності опитувальника є виявлені взаємозв’язки показників громадянської ідентичності з характеристиками его-ідентичності, особистісної зрілості та громадянською самосвідомістю. Встановлено діапазони низького, середнього та високого рівнів зрілості громадянської ідентичності, а також інституціональної, спільнотної та індивідуально-рольової/ігрової її спрямованості. За допомогою кластерного аналізу (із використанням методу дерева кластеризації та к-середніх) виявлено 8 груп досліджуваних з різним рівнем розвиненості/актуалізованості вимірів громадянської ідентичності, що дозволило описати типи громадянської ідентичності: Латентний; Інституціально-спільнотний; Спільнотний; Спільнотно-ігровий; Ігровий; Інституціонально-ігровий; Різнобічний; Державницький. Загальний відсоток коректності здійсненої класифікації складає 98,75%, що свідчить про високу достовірність поділу осіб на групи з різним типом громадянської ідентичності. Висновки. Розроблений опитувальник валідний, надійний і може використовуватися для подальших досліджень громадянської ідентичності, зокрема, для встановлення рівня зрілості громадянської ідентичності та поширення її типів серед українських громадян різного віку, статі, політичних орієнтацій.

Актуальність дослідження. Проблема мотивації підприємницької діяльності у вітчизняній психології залишається недостатньо досліджуваною, що і зумовило необхідність створення психодіагностичного інструментарію. Метою дослідження було створення психодіагностичної методики для вивчення мотиваційних орієнтацій на підприємницьку діяльність. Методи і вибірка дослідження. У психометричну вибірку увійшли 180 досліджуваних, серед них — 104 жіночої статі та 76 — чоловічої. Вік випробовуваних варіював від 17 до 60 років. Обробка даних проводилася в пакеті StatSoft STATISTICA 6.Психометрична обробка результатів дослідження включала перевірку внутрішньої узгодженості методики за коефіцієнтом альфа Кронбаха, оцінку конструктивної валідності та ретестової надійності опитувальника. Результати. Статистика альфа Кронбаха для шкали, що включає всі 70 пунктів склала 0,951. Для виявлення внутрішньої структури методики проводився факторний аналіз, що дозволило перевірити правомірність операціоналізації даного психологічного конструкту через десять латентних факто­рів (шкали). Висновки. Запропонована психодіагностична методика дослідження мотиваційних орієнтацій на підприємницьку діяльність відповідає сучасним вимогам до психометричного обґрунтування особистісних опитувальників. Психометричними параметрами мотиваційних орієнтацій на підприємницьку діяльність визначено такі мотиви – комерційного успіху, свободи і самостійності, самореалізації, глорістичні, влади, вимушеності, афіліативні мотиви, самоствердження, інноваційності, ризику. Стандартизація опитувальника показала його високу тест-ретестову надійність та валідність. Опитувальник може бути використаний для психодіагностики у структурі досліджень у галузі психологічного супроводу кар’єрного розвитку та у галузі психології праці.

Мета дослідження – розробка програми тестування координаційної підготовленості школярів на початковому етапі тренування з використанням інформативних тестів, які доступні для застосування в умовах загальноосвітньої школи. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 20 хлопців 8 років. Діти та їхні батьки були інформовані про всі особливості дослідження і дали згоду на участь в експерименті. Для вирішення поставлених завдань були застосовані такі методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, педагогічне тестування та методи математичної статистики обробки результатів дослідження. Результати. Запропонована батарея тестів усебічно характеризує розвиток координації хлопчиків 8 років. У результаті аналізу кореляційної залежності між тестовими завданнями встановлено їх високу валідність (rxy = 0,575-0,931 при p < 0,01). Обрані нами тести мають добру та відмінну ретестову надійність (rtt = 0,92-0,989). Комбінований тест, який включає в себе як загальні рухові дії, так і елементи карате, має високий ступінь достовірності вимірювання та може замінювати цілу батарею тестів (rtt = 0,979). Висновки. Отримані дані дають підставу стверджувати, що обране комплексне тестування рівня розвитку проявів координаційних здібностей хлопчиків 8 років під час занять карате є доступним, інформативним та надійним, що дає можливість їх рекомендувати для подальшого дослідження в процесі вдосконалення рухової координації.

Метою дослідження було створення психодіагностичної методики для вивчення тілесного локусу контролю. Відповідно до мети дослідження завданнями роботи виступили: операціоналізація феномену тілесний локус контролю та його емпіричних індикаторів, розробка опитувальника як набору тверджень, що відображують зміст визначених індикаторів, психометрична оцінка, розробленого опитувальника. Методи дослідження. Психометрична обробка результатів дослідження включалаперевірку внутрішньої узгодженості методики за коефіцієнтом альфа Кронбаха, оцінку конструктивної валідності та ретестової надійності опитувальника. Конвергентна та дискримінативна валідність методики перевірялась шляхом визначення кореляційних зв’язків показників методики «Тілесний локус контролю» та методик діагностики ставлення до свого тіла О.Б.Станковської, діагностики локусу контроля Дж. Роттера, діагностики рівня суб’єктивного контролю Є. Ф. Бажина, С. А. Голикіної, А. М. Еткінда, опитувальника Body Awareness Questionnaire (конвергентна валідність); діагностики інтрацептивної чутливості, «Вербалізація тілесного Я» (дискримінантна валідність). Психометричну вибірку склали 286 «умовно здорових» респондентів віком від 15 до 55 років. Процедура ретестування проводилася через чотири тижні із залученням 96 респондентів, що входили до психометричної вибірки. Результати. Теоретичною основою створення опитувальника діагностики тілесного локусу контролю були концепція локусу контролю, концепції реципрокного детермінізму та каузальної атрибуції, уявлення про профіль суб’єктивного контролю, уявлення про роль інтернальності у клініці соматичних та психосоматичних розладів, а також зв’язку тілесного досвіду та смислового аспекту особистості, визначення локусу тілесного контролю, як зв’язку локалізації тілесних відчуттів із усвідомленням власного психоемоційного стану та ступенем самоконтролю, визначення основних сфер ставлення до тілесного, як ідентифікаторів тілесного локусу контролю. Шляхом деревовидної кластерізації було виділено статистично значущі класи тверджень, що відповідають 5 сферам ставлення до тілесного: сфера здоров’я і хвороби; сфера краси і зовнішності; сфера харчової поведінки; сфера сексуальної поведінки; сфера фізичної активності і спорту. Опитувальник характеризується інтраіндивідуальною стійкістю та розподілом близьким до нормального, що дає підстави для перенесення отриманих результатів вибіркової сукупності на генеральну, високою внутрішньою узгодженістю, . Визначені три інтервали граничні значення статистичної норми, що характеризують високий, середній та низький рівні показника інтернальності тілесного локусу контролю. Показники конвергентної та дискримінативної валідності свідчать, що запропонована методика вимірює саме усвідомлення детермінації особливостей функціонування власного тіла та характеризують приписування внутрішніх або зовнішніх причин того, що відбувається з тілом. Висновки. Запропонована психодіагностична методика «Тілесний локус контролю» відповідає сучасним вимогам до психометричного обґрунтування особистісних опитувальників. Психометричними ідентифікаторами тілесного локусу контролю визначено ставлення до основних сфер тілесного – сфери здоров’я і хвороби; краси і зовнішності, харчової та сексуальної поведінки, фізичної активності і спорту. Стандартизація опитувальника показала його високу тест-ретестову надійність та валідність. Опитувальник може бути використаний для психодіагностики у структурі досліджень з психосоматичної проблематики та реалізації оздоровчих психотехнологій.

Статтю присвячено проблемі розробки опитувальника для діагностики уподобань типу і стратегії мотивуючого впливу керівника на персонал. Проаналізовані різні підходи до діагностики здатності керівника здійснювати мотивування персоналу організації, якості і способів мотивування персоналу керівником. Представлені результати дослідження уявлень майбутніх керівників про ефективне і дієве мотивування персоналу організації. На основі факторного аналізу виділені типи мотивування, до яких виявляють схильність майбутні керівники. У результаті проведеного дослідження був розроблений опитувальник для діагностики уявлень майбутніх керівників про ефективне мотивування персоналу. Були виявлені фактори, що за своєю сутністю є певними типами мотивування персоналу керівником. На основі аналізу отриманих даних були виявлені уявлення майбутніх управлінців про ефективність різних типів мотивування. Найбільш ефективними типами мотивування є колегіальність, матеріальна винагорода та моральне заохочення. Найменш ефективним типом мотивування персоналу – моральне покарання, психологічний тиск. Для подальшої роботи над опитувальником доцільним є використання психометричного пакету методів (розрахувати ретестову надійність, внутрішню узгодженість, конструктну і критеріальну валідність, перевірити нормальність розподілу, провести вторинний факторний аналіз, зробити стандартизацію опитувальника). Запропонований варіант опитувальника може бути користним для діагностики уподобань мотивуючого впливу на персонал у майбутніх керівників як окремих організацій, так і структурних підрозділів однієї організації. Опитувальник може використовуватися під час навчання, що дозволить оптимізувати психологічну підготовку майбутніх керівників до мотивування персоналу організації.

Мета. Сценічна тривога є одною з центральних психологічних проблем у професійній діяльності музикантів. Однак в українській клінічній практиці та дослідженнях існує нестача валідних інструментів для її вимірювання. Ця публікація презентує результати психометричного аналізу україномовної версії К-МРАІ-R (переглянута версія опитувальника сценічної тривоги музикантів Д.Кенні). Базуючись на теорії тривожних розладів Д. Барлоу, даний опитувальник вимірює когнітивні, афективні, фізіологічні та поведінкові ознаки сценічної тривоги музикантів, а також її етіологічні аспекти. Метою даного дослідження було перевірити факторну структуру методики за допомогою конфірматорного факторного аналізу та визначити її надійність за критерієм альфа Кронбаха. Методи дослідження. В емпіричному дослідженні взяло участь 164 студенти вищих музичних навчальних закладів та 240 професійних музикантів (вік = 18-72; середній вік = 35.32, стандартне відхилення = 13.28; 63% жінок та 37% чоловіків) з різних регіонів України. Результати. Результати показали, що модифікований варіант україномовної версії К-МРАІ-R має високі психометричні показники, підтверджені за допомогою конфірматорного факторного аналізу. Дво-, три- та восьмифакторні моделі не досягли прийнятного рівня. Однак після виключення питань, що показали низькі факторні навантаження, модифікова шестифакторна модель продемонструвала задовільні індекси відповідності (χ²/df = 1.75; CFI = 0.940 і TLI = 0.931; RMSEA =0.047; SRMR = 0.048). Надійність за внутрішньою узгодженістю шкал була підтверджена високим коефіцієнтом альфа Кронбаха (добрий рівень показників для підшкал «соматичні ознаки тривоги» (.864), «занепокоєння/страх (негативні думки)» (.818), «депресія/безнадія» (.742), «тривожне передчуття» (.839) та прийнятний – для підшкал «батьківська емпатія»(.645) і «міжпоколінна передача тривоги» (.658). Висновки. Українська версія К-МРАІ-R може використовуватися в якості валідного та надійного інструменту для діагностики та досліджень сценічної тривоги музикантів. Перспективами подальшого дослідження україномовної версії К-МРАІ-R є перевірка її конвергентної та дивергентної валідності, а також тест-ретестової надійності.

У статті представлено результати валідизації опитувальника «Шкала прощення як риси характеру» на українській вибірці з 402 осіб (204 жінок і 198 чоловіків): 224 студентів віком від 19 до 23 років, які здобувають першу вищу освіту, й 178 студентів віком від 24 до 45 років, які здобувають другу вищу освіту. Концепт прощення розглядається як процес свідомої відмови особи від образи, гніву, ненависті, обурення, суму, зумовлених несправедливим ставленням інших людей до неї, та заміни негативних почуттів нейтральнішими й, нарешті, позитивними, такими, як співчуття, жалість, що супроводжуються позитивними думками стосовно кривдника й припиненням його засудження. Показано, що прощення як диспозиціональна риса засновується на усвідомленні власних емоцій і здатності керувати ними, а також на здатності й готовності проявляти емпатію щодо кривдника. У ході валідизації встановлено прийнятні показники надійності- узгодженості опитувальника. Представлено результати перевірки конвергентної та дивергентної валідності, ретестової надійності. Емпіричні результати свідчать про належну надійність і валідність опитувальника «Шкала прощення як риси характеру». Проаналізовано кореляції з показниками глибинної готовності до про- бачення, емпатії, співробітництва, комунікативної компетентності, мстивості, агресивного типу міжособистісних стосунків, вираженістю симптомів тривоги й депресії. Виявлено прямий значущий кореляційний зв’язок між показником прощення як риси характеру й інтегральним показником глибинної готовності до пробачення, емпатією, комунікативною компетентністю та співробітництвом як типом міжособистісних стосунків. Емпірично встановлено зворотній значущий кореляційний зв’язок показника прощення як риси характеру з схильністю до мстивості, агресивним типом міжособистісних стосунків, із вираженістю симптомів тривоги й депресії. Опитувальник «Шкала прощення як риси характеру» є інформативним методичним інструментом, який може бути рекомендований до використання в психологічній консультативній роботі й в дослідницьких цілях.

Purpose. The aim of the study is to evaluate the main psychometric properties of the Ukrainian version of the Acceptance and Action Questionnaire-II (AAQ-II). Normative scores, internal consistency, factor structure, test-retest reliability, convergent and discriminant validity, and sensitivity to distinguish between non-clinical and subclinical samples were explored.Methods. Data from six non-clinical (N= 817) and three subclinical samples (N= 142) were collected. A sample of 43 students was used to assess test-retest reliability, over 3 weeks period. Acceptance Scale, CompACT, OQ-45.2, GAD-7, PHQ-9 and TIPI were used to determine convergent and discriminant validity of AAQ-II.Results. Normative scores of AAQ-II were 19 ± 9 for men and 24 ± 11 for women. There was no significant correlation between psychological inflexibility and age. AAQ-IIshowed a good internal consistency with Cronbach’sα coefficient in 9 samples between 0.89–0.95. Results of exploratory factor analysis and confirmatory factor analysis indicated that AAQ-II is unidimensional questionnaire with 7 items (RMSEA=0.093, SRMR = 0.028, GFI= 0.966, NFI=0.974, CFI=0.979, N=817). AAQ-II demonstrated an acceptable level of test-retest reliability (r = 0.85) in three weeks period. AAQ-II had good convergent validity with another measure of psychological flexibility (CompACT) (r= - 0.65), as well as with the measures of distress (OQ-45.2) (r= 0.58–0.80), anxiety (GAD-7) (r= 0.52–0.60) and depression (PHQ-9) (r= 0.52–0.60). AAQ-ІІ highly correlated with distress and didn’t correlate with the ability to accept the negative experiences per se. AAQ-ІІ had good discriminant validity with measure of personal traits (TIPI), as theoretically predicted. The questionnaire was sensitive to distinguish between non-clinical and subclinical samples, and between people on the different stages of the rehabilitation and progress of the disease.Conclusions. Ukrainian version of Acceptance and Action questionnaire (AAQ-II) demonstrated acceptable and promising psychometric properties. The results in terms of reliability and validity of AAQ-II were consistent with previous studies. The questionnaire is recommended to use in research and psychotherapy practice.Key words: questionnaire adapting, evidence-based psychotherapy, psychological flexibility, acceptance and commitment therapy, validity, reliability. Мета. Метою дослідження є визначенняосновних психометричних показників україномовного варіанту опитувальника AAQ-ІІ, а саме нормативних показників, внутрішньої узгодженості тверджень, факторної структури, тест-ретестової надійності, конвергентної та дискримінантної валідності та чутливості до розрізнення нормативних та субклінічних груп, а також осіб на різних етапах реабілітації та лікування.Методи. Адаптація проводилася на 6 нормативних (N=817) та 3 субклінічних (N=142) групах досліджуваних, 43 студенти взяли участь у процедурі оцінки тест-ретестової надійності опитувальника протягом 3 тижнів. Для оцінки конвергентної та дискримінантної валідності AAQ-ІІ були використані шкала прийняття, опитувальники CompACT, OQ-45.2, GAD-7, PHQ-9 та TIPI.Результати. Нормативними показниками AAQ-ІІ можна вважати 19±9 для чоловіків та 24±11 для жінок. Вираженість психологічної негнучкості не залежать від віку досліджуваних. Показник внутріш-ньої узгодженості тверджень AAQ-ІІ Альфа Кронбаха в межах 0,89-0,95. AAQ-ІІ є однофакторним опитувальником, який складається з 7 тверджень, і на це вказують результати як експлораторного, так і кон-фірматорного факторного аналізу (RMSEA=0,093, SRMR = 0,028, GFI= 0,966, NFI=0,974, CFI=0,979, N=817). AAQ-ІІ демонструє прийнятний рівень тест-ретестової надійності (r=0,85). Отримано значущий рівень конвергентної валідності опитувальника з психологічною гнучкістю (CompACT) (r= - 0,65), а також дистресом (OQ-45,2) (r = 0,58–0,80), тривогою (GAD-7) (r= 0,52–0,60) та депресією (PHQ-9) (r=0,52–0,60). Показник AAQ-ІІ пов’язаний з дистресом у житті особи і не має зв’язку із самою по собі його здатністю до прийняття негативного досвіду. Психологічна негнучкість не корелює з особистісними рисами (TIPI), що вказує на дискримінантну валідність опитувальника. ЗначенняAAQ-ІІ дозволяють статистично розрізнити нормативні та субклінічні групи, а також осіб на різних етапах реабілітації та перебігу захворювання.Висновки. Україномовна версія «Опитувальника прийняття та дії» (AAQ-II) має надійні психометричні показники, отримані результати загалом узгоджуються з даними попередніх досліджень. Опитувальник може бути рекомендований для використання у вітчизняних дослідженнях та психотерапевтичній практиці.Ключові слова: адаптація опитувальника, доказова психотерапія, психологічна гнучкість, терапія прийняття та зобов’язання, валідність, надійність.

According to the literature sources and information obtained from the specialists in the field, we found the lack of diagnostic measures for attention deficit hyperactive disorder (ADHD). At present, the hyperactive children behavior correction system is being actively reformed in Ukraine. One of the aspects of its modernization is the improvement and updating of the methodological base, primarily, the diagnostic methodology one. ADHD rating scales are actively used at all stages of ADHD treatment from diagnosis to correction of behavior. That is why its arrears important to increase the number of methodological tools of a psychologist during diagnostics.Purpose: improvement and adapted of the “Strengths and Weaknesses of ADHD symptoms and Normal behavior” (J.M. Swanson) rating scale for the use in Ukraine.Methods: calculation of psychometric characteristics of the Ukrainian version of the SWAN scales: correspondence of the empirical data to the normal distribution law (Gaussian function), internal consistency and reliability of parallel forms (by correlation analysis by r-Pearson criterion).Results. We processed 76 questionnaires, the age category of children ranged from 6 to 13 years (class “The Intelligence of Ukraine”, children with existing CPR, inclusive and classic classes). Questionnaires were filled in by teachers who were able to observe students’ behavior. The following psychometric indicators of the Scale were calculated: internal consistency (r = 0.77 at p ≤ 0.01 for the scale “Inattention” and r = 0.86 at p ≤ 0.01 for the scale “Hyperactivity” and “Impulsivity”) and the reliability of parallel forms (between the scales “Inattention” and “Hyperactivity/Impulsivity” according to the “SWAN” rating scale method (r = 0.53 at р ≤ 0.01) and the sum of the points according to the scales “Hyperactivity” and “Impulsivity” in “Rating scale of ADHD” (Suxotina, N.K. & Egorova, T.I.) (r = 0.56 at р ≤ 0.01)).Conclusions. The obtained results are satisfactory, so the “Strengths and Weaknesses of ADHD symptoms and Normal behavior” rating scale is ready for use in Ukraine. We see further potential for the development of the problem in those goals that could not be realized due to the lack of resources and quarantine, namely: increasing the number of sample, checking retest reliability as well as expert and constructive validity.Key words: ADHD treatment, hyperactive children, inclusive education, impulsivity, inattention. На основі літературних джерел та інформації, отриманої від фахівців, встановлено відсутність засобів діагностики розладу дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ). Нині в Україні активно реформується система корекції поведінки дітей. Однією зі сторін модернізації є покращення та оновлення методичної бази, перш за все діагностичної, і саме рейтингові шкали активно використовуються на всіх етапах лікування РДУГ: від діагностики до корекції. Саме тому актуально збільшити кількість інстру-ментів психолога під час діагностики.Мета статті полягає в адаптації американської «Рейтингової шкали сильних та слабких сторін РДУГ та нормальної поведінки» (Дж.М. Свонсон) до вітчизняного вжитку.Методи. Використано обрахування психометричних характеристик україномовної версії шкали «Рейтингової шкали сильних та слабких сторін РДУГ та нормальної поведінки», таких як відповідність емпіричного розкиду закону нормального розподілу (функція Гауса), внутрішня узгодженість та надійність паралельних форм (кореляційний аналіз за критерієм r-Пірсона).Результати. Оброблено 76 анкет, вік дітей становить від 6 до 13 років (клас «Інтелект України», діти із наявною ЗПР, інклюзивний та звичайний класи). Анкети заповнювали вчителі, які мали змогу спостерігати за поведінкою учнів протягом місяця. Обчислені внутрішня узгодженість (r = 0,77 за р ≤ 0,01 для шкали «Неуважність», r = 0,86 за р ≤ 0,01 для шкали «Гіперактивність та імпульсивність») та надійність паралельних форм (прокорельовано показники за шкалами «Неуважність» та «Гіперак-тивність/Імпульсивність» за методикою SWAN (r = 0,53 за р ≤ 0,01) із сумою показників за шкалами «Гіперактивність» та «Імпульсивність» за опитувальником «Шкала оцінки РДУГ» (r = 0,56 за р ≤ 0,01)).Висновки. Отримані результати є задовільними, тому методика готова до українського вжитку. Подальший потенціал розвитку проблематики вбачаємо у тих цілях, яких не змогли досягнути через брак ресурсів та карантин, а саме у перевірці ретестової надійності, експертної та конструктної валідності, збільшенні кількості вибірки.Ключові слова: адаптація опитувальника, гіперактивні діти, інклюзивна освіта, імпульсивність, неуважність.