Статті в журналах: "Ресурсне забезпечення підприємства"

1

Потапюк І.П. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний форум 1, № 4 (13 жовтня 2020): 125–30. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-16.

Повний текст джерела

Анотація:

Формування у підприємстві дієвої системи економічної безпеки і організація її успішної реалізації повинні базуватися на методологічних аспектах наукової теорії безпеки та включати певні заходи, що здійснюється поетапно в певній послідовності або одночасно. Їх сукупність утворює механізм забезпечення економічною безпекою підприємства як сукупність правових норм, законодавчих актів, спонукальних мотивів і стимулів, заходів, методів, засобів і сил, за допомогою яких забезпечується досягнення цілей безпеки і вирішення поставлених завдань. У статті обґрунтовано актуальність необхідності формування ефективного механізму забезпечення економічної безпеки підприємства, якому відводиться пріоритетна роль у загальному управлінні безпекою суб’єкта господарювання. Здійснено аналіз наукових досліджень різних дослідників-економістів, який свідчить про невизначену точку зору, щодо трактування поняття «механізм забезпечення економічної безпеки підприємства». Визначено, що найбільш значимим структурним елементом механізму забезпечення економічної безпеки підприємства є системне забезпечення управління економічною безпекою підприємства, куди входить нормативно-правове, інформаційне, організаційне, методичне та ресурсне забезпечення. Зокрема, досліджено суб’єкти і об’єкти, функції, завдання, принципи, методи забезпечення економічної безпеки підприємства. Розглянуто особливості, мету формування та основні елементи механізму забезпечення економічної безпеки підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Revutska, N. "RESOURCES OF COMPETITIVE EDGE ENTERPRISE IN MODERN CONDITIONS." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv Economics, no. 151 (2013): 88–93. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2013/151-10/19.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Головацька, С. І. "МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ У СИСТЕМІ КОНТРОЛІНГУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 78–83. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-12.

Повний текст джерела

Анотація:

Контролінг може сприяти забезпеченню гарантованого зростання якості системи управління, удосконаленню етапів процесу управління і може бути орієнтованим на перспективний розвиток підприєм-ства, основною метою якого є забезпечення рентабельності підприємства та ефективного використання ресурсів. Упровадження контролінгу дозволить підприємствам виконати наступні завдання: координацію управлінської діяльності з метою досягнення цілей підприємства; інформаційну і консультаційну підтримку прийняття управлінських рішень; створення і забезпечення функціонування загальної інформаційної системи управління підприємством; забезпечення раціональності управлінського процесу; забезпечення мотивації пер-соналу щодо підвищення ефективності функціонування підприємства. У сучасних умовах раціональним підхо-дом є запровадження міжнародних положень з контролю та ефективних моделей управління. У статті уза-гальнено характерні риси сучасних концепцій внутрішнього контролю, визначено організаційно-методичні етапи внутрішнього контролю витрат діяльності підприємства, систематизовано їх зміст, побудовано логіко-структурну схему внутрішнього контролю витрат та розроблено матрицю елементів системи внутрішнього контролю витрат підприємств. Рівень складності контролю у системі управління витратами залежить від: галузево-технологічних особливостей діяльності підприємств, їх організаційної структури; обсягів діяльності; рівня організації управлінського обліку. Обгрунтовано, що за результатами внутрішнього контролю витрат здійснюється коригування діяльності підприємства, модифікація його стратегії, цілей діяльності, перегляд планів, перерозподіл завдань і контрольних повноважень, удосконалення технології вироб-ництва й управління. Зроблено висновок, що раціональна організація внутрішнього контролю повинна забезпечу-вати: чітку структуру контрольного процесу і його технологій; логічну послідовність контрольних операцій; взаєм-не узгодження дій працівників, які виконують контрольні функції у межах повноважень; чіткий вибір та оп-тимізацію виконання контрольних процедур; розробку об’єктів контролю для кожного етапу контрольного про-цесу, а також побудову форм відображення і носіїв контрольної інформації; застосування ефективних методів контролю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Кирчата, Ірина, та Олена Шершенюк. "ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБУТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 26 (26 червня 2021): 56. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.56.

Повний текст джерела

Анотація:

УДК 339.187; JEL Classification: М29 Мета – визначення та обґрунтування шляхів удосконалення і застосування нових методів, технічних засобів та організаційних заходів в системі збуту, а також оцінювання збутового потенціалу торговельного підприємства. Методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою є праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, в яких розглядаються питання управління збутом, збутовою діяльністю підприємств та оцінкою потенціалу в умовах мінливого зовнішнього середовища. Використано методи узагальнення та абстрагування; метод аналізу і синтезу. Результати. Дана стаття присвячена вирішенню актуальної економічної проблеми, а саме удосконаленню ефективності збутової системи торговельних підприємств на засадах оцінки збутового потенціалу з метою набуття довгострокових переваг та забезпечення сталого розвитку. Збутовий потенціал торговельного підприємства – це внутрішні ресурсні можливості торговельного підприємства реалізувати товари за рахунок наявних кадрових компетенцій в сфері формування асортименту, технологічної та передпродажної підготовки, мерчандайзингу та сервісної підтримки. З метою забезпечення своєчасного виявлення невикористаних резервів та збутових можливостей, а також уникнення ризикових подій торговельним підприємствам доцільно проводити діагностику збутового потенціалу, що уможливить ефективне управління збутовою діяльністю та активізує збутовий процес як такий. Завдяки правильно обраній збутовій політиці та оптимізованим збутовим процесам підприємство може боротися за збільшення частки ринку і набуття нових конкурентних переваг. Наукова новизна. В роботі теоретично обґрунтовано доцільність проведення діагностики та оцінювання збутового потенціалу торговельного підприємства, як інструмента ефективної системи управління збутом для набуття підприємством нових конкурентних переваг. Практична значущість. Практичне використання, а саме виявлення резервів та розвиток збутового потенціалу торговельного підприємства, які ґрунтуються на результатах його діагностичної оцінки, дозволять надалі розробити систему заходів і розрахунку показників конкурентної стійкості, що можуть бути використані в подальшому для забезпечення стійкого функціонування та підвищення рівня його конкурентоспроможності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Pylypiv, N. І., та V. M. Motyl. "КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ІДЕНТИФІКАЦІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕНЬ ПРОЦЕСУ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ НА БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ". Actual problems of regional economy development 2, № 13 (26 червня 2017): 101–10. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.13.101-110.

Повний текст джерела

Анотація:

У статі досліджено питання визначення необхідного забезпечення процесу організації управлінського обліку на будівельних підприємствах з метою формування концептуального підходу до його ідентифікації з урахуванням змін у сучасному інформаційному середовищі. Встановлено, що технологічний процес облікових процедур має бути забезпечений: організаційно, інформаційно, технічно, методично, соціально, ергономічно та ресурсно. За результатами проведеного дослідження розроблено класифікацію ресурсного забезпечення процесу організації управлінського обліку, від якої залежить важливість використання таких ресурсів з метою успішної реалізації стратегії розвитку підприємства у сучасному інформаційному середовищі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Дашко, І. М. "ІНВЕСТИЦІЇ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Підприємництво та інновації, № 9 (30 грудня 2019): 93–97. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/9.15.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено дослідження процесів інвестування як невід’ємної частини внутрішніх економічних процесів підприємств щодо забезпечення конкурентоспроможності. Під час оцінювання стану інвестиційного потенціалу підприємства щодо забезпечення конкурентоспроможності основними напрямами дослідження на вітчизняному підприємстві повинні бути проєктний, функціональний, ресурсний, організаційний та управлінський блоки. На основі визначених пріоритетних напрямів забезпечення конкурентоспроможності доцільно скласти програму інвестиційної діяльності, тобто провести аналіз і вибір оптимальних варіантів інвестиційних проєктів, сформувати портфель інвестиційних проєктів підприємства. Складність і багатовекторність процесу інвестування на підприємстві може бути визначено як певний інструмент забезпечення конкурентоспроможності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Susidenko, Valentin, та Julia Susidenko. "РЕАЛІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 183–93. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0217.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто основні засади формування принципів та методів управління інноваційним розвитком підприємств України на стадії науково-технічної підготовки виробництва. Доведено, що провідні підприємства інвестують у необоротні активи для подальшого вдосконалення інноваційного рівня свого виробництва. Розкрито реалії інноваційної діяльності сучасних підприємств та виокремлено її основні проблеми і принципи функціонування, які полягають у створенні умов для збереження, піднесення і використання науково-технічного та інноваційного потенціалу, забезпечення підприємництвом розвитку науково-виробничої сфери тощо. Визначено перспективи інноваційної діяльності шляхом реалізації інноваційних проектів суб’єктів господарювання різних форм власності. В статті розглянуті проблемні питання впливу системних внутрішніх та зовнішніх факторів на інноваційний розвиток підприємства і управління сучасними організаціями на засадах інноваційного підходу в умовах ринкової економіки. Запропоновані деякі рекомендації щодо впровадження комплексного механізму стимулювання інноваційного розвитку з урахуванням дії загальнонаукових діалектичних закономірностей еволюційного розвитку. Розвиток сучасного підприємства – це процес систематичних динамічних перетворень, трансформацій його підсистем в межах встановлених підприємством стратегічних цілей для забезпечення сталого інноваційного розвитку. Тому нагальною проблемою інноваційного розвитку є раціоналізація та інтеграція всіх процесів в системі управління підприємством. Проаналізовано множиною багаторівневих цілей об’єктів і суб’єктів управління, які повинні мати високий рівень узгодженості, а з іншого, – складністю їх гармонізації. Визначено сучасні умови ведення інноваційної діяльності ставлять перед її ініціаторами завдання організації безперервного процесу нарощування конкурентних переваг у всіх напрямках ресурсного забезпечення впровадження нововведень. Їх головним джерелом на сьогодні є так звані нематеріальні активи і, перш за все, людські ресурси, професіоналізм і знання, як упорядкована специфічна сфера, яка націлена на вирішення певних завдань впровадження інновацій. Встановлено, що людські ресурси, професіоналізм, знання стають першочерговим ресурсом, який є важливою вартістю підприємств та забезпечує їх економічний розвиток.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Яремко, І. Й. "ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ В УПРАВЛІННІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЮ СТІЙКІСТЮ СУЧАСНИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 12–17. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-02.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано критерій фінансово-економічної стійкості базовим індикатором в управлінні сучасними торговельними підприємствами. Метою даного дослідження є формулювання концепту-альної спрямованості адаптації економічного інструментарію управління фінансово-економічною стійкістю торговельних підприємств. Встановлено, що в кризових економічних умовах критерій фінансово-економічної стійкості для будь-якого торговельного підприємства стає не тільки основою забезпечення стабільної діяль-ності і головною передумовою його перспективного розвитку, але й орієнтиром можливостей здійснювати свою діяльність взагалі. Розкрито систему інструментальних засобів механізму управління стійкістю торго-вельного підприємства та їх основні функції. Доведено, шо удосконалення чи адаптація управлінського інстру-ментарію створює можливості подолання торговельним підприємством ризиків і загроз, які перешкоджають його сталому розвитку в довгостроковій перспективі. Аргументовано необхідність адаптації існуючого еко-номічного інструментарію для забезпечення ефективності процесів управління стійкістю підприємств торго-вельної галузі в умовах кризового суспільно-економічного середовища. Сформульовано окремі аспекти вдоско-налення економічного інструментарію в процесах забезпечення стійкої діяльності торговельного підприєм-ства. Зокрема встановлено, що для адаптації функціонально орієнтованої системи управління стійкістю тор-говельного підприємства необхідний суттєво удосконалений набір економічного інструментарію. Для забезпе-чення ефективності процесів управління стійкістю підприємств торговельної галузі в умовах кризового суспільно-економічного середовища у цьому інструментарію необхідно додатково враховувати такі важливі фактори як створення резервів для захисту основного капіталу, реальність витрат і доходів майбутніх періодів, а також реальна вартість економічних ресурсів і капіталу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Гринь, Вікторія Петрівна. "Теоретичні засади обліку стратегічних активів". Економіка, управління та адміністрування, № 1(95) (12 березня 2021): 33–38. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-1(95)-33-38.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтовано систему стратегічного фінансового обліку шляхом розробки теоретичних засад обліку стратегічних активів. Розглянуто розвиток системи фінансового обліку як засобу стратегічних облікових комунікацій через призму поглиблення та додаткової класифікації вже наявних об’єктів фінансового обліку, зокрема активів підприємства, за ранжуванням стратегічно значущих активів. Обґрунтовано доцільність використання ресурсної теорії стратегічного менеджменту для ідентифікації стратегічних активів. Визначено пріоритетність стратегічних активів серед об’єктів стратегічного управління з огляду на положення ресурсної теорії. Запропоновано необхідність перегляду системи інформаційного забезпечення прийняття стратегічних управлінських рішень у контексті застосування концепції ключових компетенцій. Використано теорію стратегічного управління, яка дозволила ідентифікувати та описати об’єкти, яким має приділятися особлива увага суб’єктами стратегічного менеджменту. Розвинуто ресурсну теорію з подальшим формуванням основного джерела стійких конкурентних переваг підприємства – стратегічних активів, які формують доходи підприємства або сприяють мінімізації його витрат. Сформовано актуальність проблеми щодо необхідності облікової ідентифікації, пошуку релевантних моделей оцінювання та забезпечення достовірного надання інформації про наявність чи зміни на підприємстві стратегічних активів. Запропоновано розглядати стратегічні активи як сукупність ресурсів підприємства, що забезпечують формування його конкурентного потенціалу. Виокремлено поняття стратегічних активів у системі обліку в широкому та вузькому розумінні залежно від видів забезпечуваних ними конкурентних переваг, що гарантують формування конкурентних переваг підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Nahorniak, H. S. "ЗАСТОСУВАННЯ ОСНОВНИХ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПОЛОЖЕНЬ І ТЕОРІЙ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ У СУЧАСНІЙ ПРАКТИЦІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ". Actual problems of regional economy development 1, № 15 (4 листопада 2019): 35–48. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.35-48.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню застосування основних концептуальних положень і теорій у процесі формування та відтворення інтелектуального капіталу у сучасній практиці забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств машинобудування. Розкрито економічний зміст, мету та форми процесу розвитку інтелектуального капіталу у взаємозв'язку з людським капіталом. Проаналізовано наукові підходи до теорії інтелектуального капіталу, на підставі яких теоретично обґрунтовано основні механізми процесів формування та відтворення інтелектуального капіталу сучасних машинобудівних підприємств. Розглянуті теорії людського й інтелектуального капіталу, наведена їхня систематизація. Узагальнено та критично проаналізовано сутнісну характеристику втримування та трансформації інтелектуального капіталу з метою визначення потенційних можливостей зростання для подальшого економічного розвитку у руслі інноваційної парадигми. Виявлено вплив людини та знань на трансформацію інтелектуального капіталу. Досліджено сучасний стан та розкрито особливості формування та відтворення інтелектуального капіталу на підприємствах машинобудівного комплексу України. Уточнено зміст поняття “інтелектуальний капітал підприємство”, дано авторське трактування основних складових інтелектуального капіталу підприємства, які безпосередньо сприяють підвищенню конкурентоспроможності. Розкрито питання управління інтелектуальним капіталом вітчизняних підприємств машинобудування. Визначено ряд проблем, які безпосередньо впливають на формування та відтворення інтелектуального капіталу в машинобудуванні України.Розвиток інтелектуального капіталу на рівні підприємства суттєво підвищує їхню конкурентоспроможність, дозволяючи знаходити нові можливості по завоюванню ринку. Посилення ролі інтелектуальних ресурсів у розвитку конкурентоспроможності підприємства в економіці знань привело до того, що змінилися умови та способи створення доданої вартості: знання, навички людських ресурсів (людський капітал), організаційні й управлінські здібності підприємства, його компетенції (структурний капітал) перетворилися в основні фактори створення нової вартості та фактично синтезували появу інтелектуального капіталу, який можна розглядати як ключовий елемент конкурентоспроможності підприємства, точніше елемент, що формує потенційну конкурентоспроможність підприємства. Потенціал розвитку конкурентоспроможності підприємства лежить у галузі формування його інтелектуального капіталу. Чим вищий інтелектуальний капітал, тим вища потенційна конкурентоспроможність підприємства. Звідси все частіше при оцінюванні ринкової вартості підприємства на перший план виходить оцінювання таких нематеріальних активів (складових інтелектуального капіталу), як технологічні активи, стратегія бізнесу, корпоративна культура, клієнтський капітал (капітал відносин), репутаційний капітал, капітал бренду тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Нестеренко, Валентина, Інна Осьмірко та Тетяна Синиця. "АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 26 (26 червня 2021): 79. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.79.

Повний текст джерела

Анотація:

УДК 658.15; JEL Classification: M 40 Мета. Формування підходу до аналізу ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства на основі визначення факторів впливу та відповідних груп аналітичних показників. Методика дослідження. В ході дослідження використовувалися методи аналізу і синтезу, метод логічного аналізу. Інформаційними ресурсами дослідження є наукові видання і матеріали періодичних видань. Результати. Аналізуючи погляди дослідників на визначення сутності фінансової діяльності підприємства, можна виокремити наступні погляди: це діяльність підприємства, спрямована на формування і розподіл фінансових ресурсів; діяльність з фінансового посередництва; діяльність з організації використання фінансових інструментів в умовах підприємства; діяльність по забезпеченню підприємства фінансовими ресурсами; діяльність по мобілізації фінансових ресурсів підприємства задля досягнення визначених власником цілей економічного розвитку підприємства, тощо. Відповідно до сутності фінансово-економічної діяльність підприємства всі фактори впливу на неї можна розділити на наступні види: внутрішні - організаційно-правова форма підприємства, рівень забезпечення сировиною, ефективність системи управління підприємством, ефективність управління ресурсами підприємства, стан матеріально-технічного забезпечення діяльності підприємства, технологічний рівень виробництва, та зовнішні - загально ринкова кон’юнктура, соціально-політичні фактори, природі фактори, вплив податкової системи, рівень інвестиційної привабливості галузі, фінансово-кредитна політика держави. Відповідно до факторів впливу, перелік показників, за допомогою яких має реалізовуватися процес аналізу ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства має бути наступним: показники ефективності використання основних засобів: фондовіддача, фондомісткість, фондорентабельність; показники ефективності використання матеріальних ресурсів: рентабельність продажів, рентабельність продукції, рентабельність операційної діяльності, рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність інвестицій; показники ефективності використання трудових ресурсів: продуктивність праці, трудомісткість продукції, виробіток; показники ефективності використання фінансових ресурсів: показники ділової активності, показники фінансової стійкості, показники ліквідності, показники фінансової рентабельності. Наукова новизна. Сформовано узагальнений підхід до аналізу ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства відповідно до факторів впливу на неї та обґрунтовано перелік показників її оцінювання. Практична значущість. Запропоновані висновки можуть бути використані дослідниками, власниками та керівниками підприємств при формуванні ефективної системи аналізу господарської діяльності підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Бондарчук, Н. В. "ІНВЕСТИЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 1, № 16 (25 листопада 2020): 94–101. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.94-101.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття спрямована на дослідження значення інвестицій у забезпеченні економічної безпеки підприємства. Метою статті є визначення значення інвестицій в економічній безпеці підприємства та дослідження основних методів визначення ефективних інвестиційних проектів, які забезпечують економічну безпеку підприємства в цілому. Методи дослідження, використані у процесі написання статті, передбачають застосування загальнонаукових та емпіричних прийомів економічної науки, що ґрунтуються на системному підході. Крім цього, у процесі роботи застосовувались такі загальні методи досліджень, як узагальнення та порівняння. Запропоновано під інвестиційною безпекою розуміти підсистему економічної безпеки, яка запобігає можливим загрозам та забезпечує можливість ефективного вкладення інвестицій з метою розвитку підприємства. Приймаючи рішення щодо можливості інвестування наявних ресурсів підприємство проводить ретельний аналіз наявних можливостей та можливих ризиків пов’язаних із такою діяльністю. В ході дослідження запропоновано систему заходів забезпечення інвестиційної безпеки підприємства, серед яких виділено: інформаційно-аналітичне забезпечення процедури інвестиційного проектування; оцінка здатності підприємства реалізувати проект; передінвестиційна підготовка; управління реалізацією інвестиційного проекту. Констатовано, що оцінка ефективності здійснюється за допомогою розрахунку системи показників або критеріїв ефективності інвестиційного проекту, серед яких досліджено переваги недоліки методів: прості методи оцінки інвестицій та методи оцінки інвестицій, які засновані на дисконтуванні Практична значущість даної статті полягає у тому, що проведенi дослiдження інвестиційної безпеки, як складової економічної безпеки підприємства сприятимуть стабiльному функціонуванню підприємств, а також зниженню ризиків,що виникають у процесі їх діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Дзямулич М. І. та Шматковська Т. О. "УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". Економічний форум 1, № 3 (20 липня 2020): 138–42. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-21.

Повний текст джерела

Анотація:

Управління розвитком персоналу в умовах посилення інтенсивності технологічного розвитку та подальше поширення глобалізації набуває особливої актуальності для підприємств, оскільки збільшення технологічної складності виробництва потребує залучення більш кваліфікованого персоналу для забезпечення ефективного функціонування виробничих процесів. При цьому зростають і витрати на персонал, адже більш кваліфікована праця потребує адекватного зростання рівня її оплати. Відтак оперативне реагування підприємств на вимоги сьогодення за мінімальних затрат потребують саме організації внтурішньофірмової системи розвитку персоналу, яка б, з одного боку, дозволила забезпечити підготовку працівників належного рівня професійного кваліфікації, а з іншого – дала б змогу підприємству більш оптимально використовувати наявні ресурси на підготовку працівників. В статті розглянуто сучасні особливості формування та функціонування системи розвитку персоналу підприємства в умовах впливу економічної глобалізації. Визначено, що проблема забезпечення підприємств працівниками належного рівня освіти та кваліфікації потребує регулярного оновлення їх навичок через побудову системи розвитку персоналу. При цьому найголовнішими елементами, які визначають ефективність функціонування даної системи є джерела її фінансування та конкретні аспекти розвитку персоналу – професійне навчання, перепідготовка та підвищення кваліфікації. Визначено ефективність застосування інтегрованої системи розвитку персоналу, яка дозволяє не лише підвищувати якісні показники діяльності працівників, але забезпечує зростання рівня продуктивності праці на підприємстві.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Ніколаєва А.М. та Демчук В.В. "ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ МАЛИХ ПРИВАТНИХ ФІРМ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА". Економічний форум 1, № 3 (20 липня 2020): 70–78. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-11.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті досліджено економічну сутність дефініції «фінансове забезпечення підприємства». Обґрунтовано, що фінансове забезпечення підприємства розглядається науковцями переважно в контексті складових (методів, функцій) фінансового (фінансово-кредитного) механізму, і пов’язане з мобілізацією та використанням підприємством фінансових ресурсів, які формуються у вигляді грошових фондів чи в не фондовій формі. Авторами узагальнено власне бачення сутності даної дефініції, як діяльності суб’єкта господарювання, пов’язаної з мобілізацією фінансових ресурсів із внутрішніх і зовнішніх джерел, їх розподілом та ефективним використанням на забезпечення безперебійної поточної роботи підприємства та фінансування його розвитку. Виділено фактори впливу на фінансове забезпечення діяльності та розвитку малих підприємств, з урахуванням специфіки їх діяльності, які згруповано у шість груп: масштаби діяльності; виробничий процес; активи, менеджмент; персонал; стійкість. Основними формами фінансового забезпечення суб’єктів бізнесу в сучасних умовах господарювання виокремлено самофінансування, банківське кредитування, лізингове фінансування, інвестування, бюджетне фінансування, фінансування з різноманітних грошових фондів. Встановлено, що основними джерелами фінансування діяльності малих приватних транспортних фірм є власні кошти, зокрема нерозподілений прибуток та поточні зобов’язання і забезпечення. Позиковий капітал таких фірм переважно носить короткостроковий характер і складається з кредиторської заборгованості та інших поточних зобов’язань, які можна віднести до стійких пасивів. Проаналізовано сучасні умови фінансового забезпечення розвитку малих приватних транспортних підприємств в Україні. Визначено критерії для прийняття фінансових рішень, а також переваги і недоліки застосування різних форм фінансування оновлення основного капіталу приватних транспортних фірм.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Забедюк М.С., к.е.н., доцент. "СТРАТЕГІЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ЯК ШЛЯХ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний форум 1, № 2 (17 травня 2020): 87–92. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-11.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена формуванню етапів стратегії диверсифікації з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. Розглянуто сутність та основні характеристики диверсифікації. Виокремлено основні чинники та принципи впровадження стратегії диверсифікації на підприємстві. Розглянуто особливості підходів до застосування диверсифікації. Досліджено види диверсифікації та їх основні характеристики. Застосування методу диверсифікації суб’єктами господарювання різних сфер діяльності та форм власності є ефективним шляхом, адже він дозволяє розширити спеціалізацію та види діяльності, поглибити вертикальну інтеграцію, відновити міжгалузеві зв'язки на підприємстві, стати поштовхом до виникнення нових раціональних ініціатив та рішень. Важливість диверсифікованого розвитку підприємств зумовлена вичерпністю внутрішніх джерел зростання ефективності виробництва в основних сферах бізнесу або навпаки збільшенням власного капіталу. Тому, диверсифікацію слід розглядати не тільки як засіб запобігання кризовому становищу підприємства, а й як стратегію його подальшого процвітаючого розвитку. Підприємства, які обирають стратегію диверсифікації, намагаються виробляти більше модифікацій продукції, щоб досягти якомога вищого ефекту масштабу. Стратегія реалізується за допомогою стратегії зростання (розширення товарного асортименту) і стратегії розширення ринку (освоєння нових ринків) або на основі комбінування елементів їх обох. Стратегія диверсифікації сприяє унезалежненню підприємства від одного стратегічного господарського підрозділу. З метою вибору найбільш оптимального виду стратегії розглянуті види диверсифікації та їх основні характеристики. В процесі вибору оптимального виду стратегії слід враховувати вплив факторів на діяльність підприємства. Фактори впливу, в свою чергу, слід розглядати і досліджувати з двох точок зору: зовнішнього середовища, тобто з боку макро- і мікрооточення, у якому діє підприємство; внутрішнього середовища самого підприємства, що складається з ряду ланок і сфер діяльності (ресурсів). Отже, аналізуючи існуючі види диверсифікації підприємство обирає найбільш оптимальний з найбільшою для себе вигодою і найменшим ризиком, тобто вибрати оптимальний варіант вкладення капіталу із максимально можливим прибутком і забезпеченням фінансової стійкості підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Лебеденко, Т. Е., Г. В. Крусір та Г. С. Шунько. "ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ В РЕСТОРАННОМУ ГОСПОДАРСТВІ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 61–67. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-09.

Повний текст джерела

Анотація:

Для підприємств ресторанного господарства України суттєвою проблемою є висока енергоєм-ність технологічних процесів та неефективне використання ресурсів. Метою роботи є проведення аналізу енергозберігаючих технологій у ресторанному господарстві на прикладі діючого підприємства харчування. В статті розглянуто методику впровадження ресурсоефективних та більш чистих технологій на підприємст-вах харчування. Основні напрямки стосуються підбору енергозберігаючого обладнання для виробничих цехів ресторану та правильного його експлуатування. Також наведено рекомендації щодо зниження витрат на кон-диціювання повітря, забезпечення ефективної роботи холодильного обладнання, зниження витрати енергії на водоспоживання й освітлення ресторанів. Створення підприємства ресторанного господарства з викорис-танням нових технологій виробництва кулінарної продукції та енергоефективного обладнання дає суттєві переваги: зменшується площа, яку займає обладнання, знижується споживання електроенергії, кількість ви-робничого персоналу, зменшуються втрати маси продукту, кулінарного жиру та води для миття обладнання. Було проведено енергетичний аудит для існуючого ресторану. Проаналізовано розподіл вартості основної си-ровини та допоміжних матеріалів популярних страв, розподіл споживання енергоносіїв на підприємстві. Ана-ліз ефективності використання ресурсів для загальних потреб підприємства було проведено за наступними напрямками: системи охолодження; приготування їжі; освітлення; вентиляція; опалення; водовикористання; утворення відходів та поводження з ними. Згідно з отриманими даними було розроблено рекомендації щодо удосконалення кожного з напрямків. Всі наведені рекомендації дозволять підвищити енергетичну ефектив-ність підприємства та підвищити конкурентоспроможність ресторану при незначних фінансових витратах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

BORYSHKEVYCH, IRYNA. "Розробка типової стратегії розвитку сільськогосподарського підприємства (за методом Хосин Канрі)." Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University 6, № 3-4 (20 грудня 2019): 15–21. http://dx.doi.org/10.15330/jpnu.6.3-4.15-21.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасні умови глобалізації бізнесу, значна обмеженість ресурсів, посилення конкуренції та прискорення технологічних нововведень вимагають від сільськогосподарських підприємств здатності швидко пристосуватися до мінливих умов зовнішнього середовища. Запорукою їх успішного продуктивного розвитку є забезпечення максимально ефективного використання наявного ресурсного потенціалу. У науці та практиці існує велика кількість різноманітних методичних інструментів, які сприяють покращенню функціонування суб’єктів господарської діяльності. Одним із таких інструментів, що забезпечує досягнення результативного розвитку, формуючи стійкі конкурентні переваги, є стратегія. Йдеться про складну модель, яка охоплює усі процеси на підприємстві. Використання керівниками сільськогосподарських підприємств прогресивних методів розробки стратегії є запорукою успіху її ефективної реалізації та нарощення підприємством конкурентних переваг в ринковому середовищі. У статті проаналізовано існуючі методи стратегічного планування, в основі яких лежить різна методика побудови стратегій. Проведено характеристику наступних методів: ресурсний метод, цільовий метод, метод екстраполяції, інтерполятивний метод, пробно-статистичний метод, критеріальний метод, нормативний метод, балансовий метод, матричний метод і побудова стратегічного плану. На основі опрацьованих джерел досліджено метод Хосин Канрі, що базується на застосуванні циклу Демінга та являє собою концепцію циклічного управління. Розроблено типову стратегію розвитку сільськогосподарського підприємства у вигляді Х-матриці. Дана стратегія розрахована на 3 роки і включає стратегічні і тактичні цілі, процеси і результати, між якими встановлені відповідні кореляційні зв’язки. Серед стратегічних цілей, що є типовими для сільськогосподарських підприємств виокремлено наступні: підвищення ефективності бізнесу, підвищення ефективності збутової діяльності, впровадження інноваційних технологій у виробництво та оптимізація бізнес-процесів. Відповідно керівництво сільськогосподарських підприємств можуть формувати більшу кількість перспективних цілей, виходячи із потреб суб’єктів господарювання. Отримані результати формують підґрунтя для подальших досліджень механізму формування та впровадження стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Скорик, М. О., С. Ю. Горбань та О. Ю. Скрицька. "СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ЯК СКЛАДНИКА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 11-1 (29 травня 2020): 7–11. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.1.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано та відображено думки вчених, які зробили вагомий внесок у дослідження категорії «економічна безпека підприємства». Систематизовано та виявлено особливості наявних підходів до визначення поняття економічної безпеки підприємства на сучасному етапі розвитку, таких як: ресурсно-функціональний, гармонізаційний, захисний, конкурентний, інформаційний, фінансовий та економіко-правовий підходи, підхід, спрямований на забезпечення стійкості і розвитку підприємства. Уточнена сутність економічної безпеки підприємства з метою створення передумов реалізації та забезпечення економічної безпеки у практиці роботи вітчизняних підприємств. Запропоновано визначення сутності економічної безпеки підприємства, яка розглядається як механізм захищеності та контролю за процесом розвитку всіх сфер діяльності, захисту інтересів підприємств від негативної дії зовнішніх та внутрішніх чинників.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Марина, А. С., та Ю. В. Волкова. "ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ В СТРУКТУРІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ КРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 13 (31 серпня 2020): 104–10. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/13.20.

Повний текст джерела

Анотація:

Фінанси домогосподарств є значним джерелом фінансових ресурсів з огляду на можливість їх залучення до інвестування реального сектору економіки, зокрема промислового виробництва. Структура економіки країни свідчить про переважну роль промисловості у створенні внутрішнього валового продукту, водночас промислові підприємства відчувають суттєвий брак фінансових ресурсів для забезпечення стабільного та стійкого розвитку своєї господарської діяльності, безпеки фінансового стану. Це спонукає промислові підприємства до пошуку альтернативних джерел фінансування. Заощадження, які є частиною фінансів домогосподарств і не знаходять застосування на фінансовому ринку як кредитний капітал, цілком можна використовувати як інвестиційні ресурси промислових підприємств. У статті проведено дослідження структури та джерел формування доходів домогосподарств, а також основних напрямів витрачання коштів домогосподарствами України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Каткова, Тетяна. "СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ МАРКЕТИНГОВОЇ ПОЛІТИКИ В СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 1 (28 квітня 2022): 26–32. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2022-3-3.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті виділено важливість розроблення та реалізації маркетингової політики при вирішенні завдань стосовно забезпечення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Наголошено про високу залежність успіху зовнішньоекономічних операцій підприємства від врахування чинників маркетингу та підготовки і реалізації відповідних заходів для досягнення очікуваних результатів. Розкрито концептуальні положення наукових досліджень маркетингової політики та зовнішньоекономічної діяльності підприємств і наголошено про певну відсутність ґрунтовних теоретико-методичних та прикладних напрацювань стосовно висвітлення їх взаємозв’язків та залежностей. Обґрунтовано сутність та значення маркетингової політики із сторони запровадження управлінських технологій в умовах посилення ресурсних вимог та невизначеності ринкового середовища зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Запропоновано розглядати стратегічні орієнтири маркетингової політики підприємства в контексті налагодження імпортозамінного виробництва та посилення виробничих і логістичних відносин із іноземними партнерами у його підготовці та розвитку. Визначено стратегічну роль маркетингової політики у забезпеченні ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства, зокрема виділено окремі групи чинників маркетингу, передмови розроблення і реалізації відповідної політики та змодельовано їх при вирішенні означених завдань. Ідентифіковано високу прогресивну роль низки маркетингових заходів у забезпеченні ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Бойчук, І. В. "СПРЯМОВАНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НА МАРКЕТИНГОВУ КОНЦЕПЦІЮ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 103–7. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-16.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена обґрунтуванню доцільності спрямування діяльності підприємств на концеп-цію маркетингу та внесенню відповідних адаптаційних змін у систему управління для вдосконалення їх функціо-нування в умовах швидких змін оточуючого середовища. Зазначено, що маркетингову концепцію доцільно розгля-дати як наукову систему поглядів на випуск товарів і надання послуг, які забезпечують взаємну вигоду виробни-кам, продавцям і кінцевим споживачам. Доведено, що вибір концепції залежить від багатьох чинників, тому за-вданням для підприємств є кваліфікований перегляд різних концепцій і визначення найбільш ефективних для за-стосування. Вказано на необхідність врахування типу ринку та зміни умов діяльності підприємств при організа-ції маркетингу. Обґрунтовано, що в сучасних умовах маркетингова концепція розглядає його як окрему функцію і як філософію бізнесу, як спосіб мислення і напрям дій щодо досягнення визначеної мети і ринкових завдань. На цій основі рекомендовано вважати концепцію маркетингу сучасною системою організації управління, головними перевагами якої є стабільність прибутків, вміле використання ресурсів підприємства і можливостей ринку, об’єднання всіх структурних підрозділів для задоволення потреб споживачів і досягнення визначеної підприємст-вом ринкової мети. Вказано на важливість стимулювання творчого характеру в маркетинговій діяльності, для чого на підприємстві необхідно забезпечувати систематичне і комплексне вивчення ринкової ситуації, створення відповідної інформаційної бази, розроблення стратегічних планів і забезпечення їхнього виконання за умови під-кріплення якісним розподілом повноважень і фінансових ресурсів. Запропоновано також застосування системи обґрунтування рішень на рівні вищого керівництва з використанням прикладів світового досвіду та теорії прий-няття рішень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Михайловська, О. В. "Сутність категорії «ресурси»: теоретичні та практичні аспекти". Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, № 2 (27 листопада 2021): 24–28. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue2-2021-4.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті схарактеризовані різні підходи до трактування категорії «ресурси». Досліджена теоретична та практична проблематика місця та ролі ресурсів в господарській діяльності підприємств. Окреслено історію тлумачення сутності категорії «ресурси» і факторів їхньої здатності приносити прибуток. Наголошено на необхідності пошуку шляхів для підвищення ефективності використання обмежених ресурсів. Встановлено, що сьогодні актуальними залишаються питання недосконалості системи управління та використання власного ресурсного потенціалу галузей національного господарства. Зазначено, що основний зміст визначень науковців щодо ресурсів співпадає, але існують деякі відмінності в описі структури складових елементів. Підкреслено, що ефективність функціонування та розвитку підприємств досягається через оптимізацію складу і обсягів ресурсів, що формують фактори виробництва. З’ясовано, що категорію «ресурси» необхідно розглядати в різних напрямах (як загальна категорію, як загальноекономічну категорію; як категорію виробничо-господарської діяльності суб’єктів господарювання). Встановлено, що видів ресурсів існує безліч, що породжує класифікаційну проблему. Розкрито сутність природних, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Констатовано, що ресурси як категорія виробничо-господарської діяльності – це всі блага, що надходять до системи забезпечення та, в разі потреби, перетворюються у фактори виробництва й, трансформуючись, надходять до системи споживання задля задоволення потреб споживачів та досягнення ефективності функціонування виробничо-господарських структур. Встановлено взаємозв’язок: «ресурси – ресурси економічні – фактори виробництва». Доведено, що діяльність, заснована на економічних ресурсах відіграє ключову роль в діяльності підприємств.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Nahorniak, H. S. "ТРУДОВІ ЧИННИКИ ЯК СКЛАДОВІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ВІТЧИЗНЯНИХ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ У РЕГІОНАЛЬНОМУ РОЗРІЗІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ". Actual problems of regional economy development 1, № 14 (4 листопада 2019): 253–61. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.253-261.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття спрямована на дослідження ролі трудових чинників як важливих складових забезпечення інтелектуального капіталу вітчизняних машинобудівних підприємств у регіональному розрізі, визначено проблеми та шляхи вирішення даної проблеми. В умовах сучасної інформаційної економіки однією з наймогутніших рушійних сил розвитку цивілізації є творча діяльність людини. Від обсягу накопичених суспільством знань та ефективності використання інтелектуальних ресурсів нації залежать ефективність економіки, науково-технічний рівень виробництва, соціально-економічний прогрес. Загальна тенденція розвитку інноваційних економік, що знаходяться під впливом інформаційної революції, характеризується новим співвідношенням між людським і фізичним капіталом, за яким людський капітал стає пріоритетом в економічному розвитку. Такий елемент інтелектуального капіталу, як людський капітал, може стати конкурентною перевагою країни у цілому, відповідно впливаючи і на окремі підприємства. Особливу роль відіграє людський капітал, впливаючи на розвиток інновацій (поряд з технологіями та капіталом). Розвиток людського капіталу відбувається через адекватне навчання, тренінги, мотивацію у школах, університетах, компаніях, суспільстві, державі. Отже, розвиток інтелектуального капіталу на машинобудівних підприємствах спроможний підвищити їх конкурентоспроможність, дозволяючи знаходити нові можливості для завоювання ринку. Посилення ролі інтелектуальних ресурсів у розвитку конкурентоспроможності підприємств машинобудування в економіці знань привело до того, що змінилися умови та способи створення доданої вартості: знання, навички людських ресурсів (людський капітал), організаційні та управлінські здібності підприємства, його компетенції (структурний капітал) перетворилися в основні фактори створення нової вартості та фактично синтезували появу інтелектуального капіталу, який можна трактувати як ключовий елемент конкурентоспроможності підприємства, тобто елемент, що формує потенційну конкурентоспроможність. Розкрито сутність поняття “інтелектуальний капітал”, дано авторське трактування поняття “інтелектуальний капітал машинобудівних підприємств”. Також розглянуто питання впливу трудових чинників на інтелектуальний капітал у машинобудівній галузі України. Визначено основні проблеми, які гальмують формування та розвиток інтелектуального капіталу в машинобудуванні України. Представлено рекомендації щодо ефективного розвитку машинобудівної галузі на засадах формування та розвитку інтелектуального капіталу. Рекомендовано галузеве партнерство, яке в інтелектуальній діяльності виражається у вертикальній або горизонтальній кооперації, при яких машинобудівні підприємства об’єднують свої зусилля для створення певного продукту для конкретної галузі досліджуваної промисловості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Pylypiv, N. I., I. D. Piatnychuk та M. М. Markiv. "ОБЛІКОВО-ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ДЕРЕВООБРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ ІЗ ВИРОБНИЦТВА ТВЕРДОГО БІОПАЛИВА". Actual problems of regional economy development 2, № 12 (26 квітня 2016): 185–93. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.12.185-193.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено питання формування основних засад обліково-інформаційного забезпечення діяльності деревообробних підприємствах із виробництва твердого біопалива для забезпечення сталого їх розвитку та конкурентоспроможності, які визначаються потребами управління за умови взаємозв’язоку між етапами облікового процесу та інформаційними потоками в умовах ресурсо- та енергозбереження.У результаті дослідження встановлено, що для формування більш повного та якісного обліково-інформаційне забезпечення діяльності підприємств необхідна побудова управлінського обліку через реалізацію наступних етапів облікового процесу як технологічної сукупності: попереднього (підготовчого), первинного, поточного, аналітичного та підсумкового з метою забезпечення реалізації управлінських цілей для отримання достовірної інформації як ретроспективного, так і перспективного характеру про ефективне використання ресурсів на виготовлення продукції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Струк, Н. С., та М. С. Кріп. "ПЕРЕДУМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ БЮДЖЕТУВАННЯ У ДІЯЛЬНІСТЬ ВУГЛЕДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 97–102. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-15.

Повний текст джерела

Анотація:

Доведено актуальність і своєчасність дослідження передумов впровадження системи бюджетування у діяльність вугледобувних підприємств. Потреба в удосконаленні системи управління вугледобувними підприємствами зумовлена відсутністю організаційно-методичного забезпечення обліку й аналізу витрат за центрами їх виникнення та нераціональним плануванням господарської діяльності. Мета – проаналізувати елементи існуючої системи планування для з’ясування передумов впровадження системи бюджетування у діяльність вугледобувних підприємств. Використані методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, системного підходу уможливили систематизацію науково-прикладних напрацювань у сфері управлінського обліку діяльності вугледобувних підприємств і формулювання результатів дослідження. Емпіричною основою слугували показники діяльності вугільних шахт державного підприємства «Львіввугілля», зокрема: «Великомостівської», «Лісової», «Червоноградської», «Межирічанської», «Степової». Результати дослідження підтвердили, що діюча система планування на вугледобувних підприємствах не спроможна забезпечити достовірну оцінку факторного впливу на діяльність і вчасно виявити ризики потенційних непродуктивних втрат за центрами відповідальності. Наукова значимість публікації полягає у систематизації наукових підходів до системи бюджетування, зважаючи на найновіші дослідження українських і зарубіжних вчених у сфері управлінського обліку вугледобувних підприємств. Це дало змогу запропонувати етапи бюджетування діяльності таких підприємств, зважаючи на стратегічні пріоритети їх розвитку. Практична цінність дослідження полягає у комплексному підході до організаційної структури системи бюджетування, з урахуванням особливостей виникнення витрат у вугільній промисловості, що сприятиме чіткому розподілу відповідальності між керівниками структурних підрозділів для досягнення визначальних показників і контролю за їх динамікою. Авторами зроблені висновки, що передумовами впровадження системи бюджетування у діяльність вугледобувних підприємств є розроблення організаційних і методичних підходів до: підвищення ефективності процесів розподілу ресурсів; оптимізації витрат; контролю діяльності структурних підрозділів; оперативного отримання інформації про обсяги видобутку вугілля, розвідувальні, нарізні, гірничопідготовчі роботи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Grymak, О. Y., та І. Y. Burda. "КАДРОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ − ЗАПОРУКА КАДРОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (9 вересня 2016): 41–47. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6907.

Повний текст джерела

Анотація:

Охарактеризовано концептуальні засади забезпечення кадрової безпеки підприємств. Окреслено і виокремлено значення, суть та функції основних термінінів та понять, що використовуються для характеристики кадрового потенціалу підприємств. «Робоча сила», «людські ресурси», «людські фактори», «людський капітал», «людський потенціал», «трудовий потенціал», «кадровий потенціал», «кадри», «персонал» − терміни, що мають різний зміст і суттєве навантаження, але є взаємопов’язаними, взаємодоповнюючими та із різних сторін характеризують їх носія – людину. Узагальнено доробку вітчизняних та закордонних науковців, і визначено перелік суттєвих відмінностей щодо поняття людських ресурсів від усіх інших (матеріальних, фінансових, інформаційних та ін.). Послідовна характеристика термінів (людський потенціал, кадровий потенціал, індивідуальний потенціал) дозволила висловити міркування щодо існування ієрархічного взаємозв’язку між ними, який представлено у графічному виді. Визначено, що поняття «кадри» та «персонал» теоретично тотожні, відрізняються історією використання та інтенсивністю наукових досліджень, і для потреб кадрової безпеки можуть застосовуватись одночасно. Обґрунтовано, що формуючи кадровий потенціал підприємства, основне це визначити головну мету, яку ставить перед собою підприємство, та обрати стратегію її досягнення. Показано, що структура кадрового потенціалу з позиції формування його безпеки має відповідний вигляд. Підкреслено, що особливу увагу при формуванні кадрового потенціалу підприємств слід приділити потенційним претендентам на робочі місця. Створення переліку осіб–претендентів на робочі місця дозволяє значно підвищити ефективність процесу формування кадрового потенціалу через зменшення витрат на підготовку кадрів, втрат від зниження професійно–кваліфікаційного рівня та нейтралізації частини відповідних зовнішніх і внутрішніх загроз. Наголошено, що формування кадрового потенціалу – це важлива функція роботи будь–якого підприємства, яка в сучасних умовах господарювання у найбільшій мірі впливає як на ефективність його діяльності, так і забезпечує саме існування. У відповідності до цього, особливо важливим є розроблення концепції управління персоналом, яка б включала планомірне та обґрунтоване формування кадрового потенціалу із врахуванням пріоритетних завдань кадрової безпеки підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Прокопенко, Жанна Володимирівна, та Ірина Миколаївна Мельник. "Механізм формування аналітичного забезпечення управління діяльністю лісогосподарських підприємств". Економіка, управління та адміністрування, № 4(94) (29 грудня 2020): 69–73. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-4(94)-69-73.

Повний текст джерела

Анотація:

У сучасних умовах розвитку лісового господарства є потреба в постійній оцінці ефективності системи управління. Це обумовлено тим, що лісогосподарські підприємства є суб’єктами господарювання, діяльність яких направлена на використання, зберігання та примноження стратегічного природного ресурсу України. Мета статті полягає в дослідженні механізму формування аналітичного забезпечення управління діяльністю лісогосподарських підприємств. У процесі дослідження було встановлено, що економічний аналіз є особливою функціональною економічною наукою, яка проявляє себе як сукупність нових знань і на рівні наукових досліджень, і на рівні практики застосування його інструментарію. Встановлено, що отримані в результаті аналітичного інструментарію інформаційні ресурси перетворюються в систему спеціальних знань, що визначає тенденції розвитку економічних систем різних рівнів. Визначено, що економічний аналіз як науку та практичну діяльність можна розглядати з декількох аспектів: економічний аналіз як система генерування нових спеціальних знань, що в результаті визначають тенденції розвитку економічної науки; економічний аналіз як система генерування основного ресурсу постіндустріальної економіки інформації; економічний аналіз як засіб прийняття ефективних управлінських рішень в умовах динамічного розвитку зовнішнього середовища та жорстокої конкуренції. Економічний аналіз дозволяє ідентифікувати напрями розвитку підприємства для забезпечення його стійкого розвитку в умовах невизначеності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Kovalova , O. V. "Рецензія на монографію Шабатури Тетяни Сергіївни «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств»". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (31 липня 2020): 170–71. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.17.

Повний текст джерела

Анотація:

Review to the monograph by Tatiana Shabatura «Complementarity of mechanisms for realizing the economic potential of agri-food enterprises» Запровадження в Україні карантинних заходів, пов’язаних із коронавірусом COVID-19, порушило або кардинально змінило логістичні шляхи поставок агропродовольчих товарів, що суттєво впливатиме на розвиток агропродовольчого сектору навіть після пом’якшення та повного скасування карантину. Багато вітчизняних агропродовольчих підприємств внаслідок дії надзвичайної ситуації потрапили в зону ризику і ще довго не зможуть оговтатися від її деструктивних наслідків. За таких обставин прийняття управлінських рішень керівниками підприємств вже не може обмежуватися вузькими рамками поточних виробничих проблем, а тому вимагає внесення змін до існуючої практики їх економічного розвитку на основі забезпечення комплементарності механізмів реалізації їх економічного потенціалу. У зв’язку з цим, монографія Т.С. Шабатури «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств» є своєчасною та обумовлена нагальними потребами підприємницької практики щодо осмислення теоретичних і практичних аспектів удосконалення механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств. Монографія має логічну послідовність викладення результатів дослідження, а поставлені завдання є достатньо розглянутими та завершені конкретними висновками і пропозиціями. Вона є завершеним самостійним науковим дослідженням, яке досить повно охоплює тему. Отримані результати мають наукове та практичне значення. Наукові положення, висновки та рекомендації мають достатнє емпіричне та теоретичне обґрунтування, що обумовлено використанням значної кількості наукової літератури, правових та нормативних документів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, офіційних матеріалів Державної служби статистики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, публікацій зарубіжних і вітчизняних учених за темою наукового дослідження (близько 400 джерел), що дало можливість автору системно підійти до розробки механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств і розкрити комплементарність їх взаємодії. У межах першого розділу автором здійснено теоретико-методологічний аналіз дефініції «економічний потенціал підприємства», відповідно до чого сформульовано основні положення, що розкривають зміст реалізації поставленої дослідницької мети. Заслуговує на увагу проведення теоретичної ідентифікації дефініції «економічний потенціал підприємства», що дозволило систематизувати основні концепції та підходи до визначення її змісту та розкрити взаємозв’язок впливу системно-структурних детермінант на процес його формування і реалізації на основі поєднання ресурсно-потокового підходу та підходу «динамічних здатностей». Це розкриває здатності адаптації агропродовольчого підприємства до викликів зовнішнього бізнес-оточення, що є особливо актуальним в умовах безпрецедентної дії надзвичайної ситуації. У другому розділі автором обґрунтовані методологічні підходи до розв’язання проблем оцінки економічного потенціалу агропродовольчого підприємства. Особливої уваги заслуговує розроблена автором система аналітичного інструментарію оцінки економічного потенціалу агропродовольчих підприємств з використанням методів ресурсно-потокового і вартісного підходів, що включає методику оцінки виробничих, інвестиційних та інноваційних здатностей підприємства. На відміну від існуючих методик, ця методика обґрунтовує необхідність і доцільність забезпечення симетрії ресурсної конфігурації підприємства та гармонізацію пріоритетів учасників інвестиційно-інноваційних бізнес-процесів. У третьому розділі Тетяною Сергіївною здійснено ґрунтовну оцінку стану розвитку агропродовольчих підприємств країни, ідентифіковано ключові деструктивні чинники реалізації їх економічного потенціалу, а також визначено напрями інноваційного розвитку агропродовольчих підприємств на основі інтегрування цифрових інновацій. Заслуговує на особливу увагу обґрунтований автором методологічний підхід до запровадження адаптивного механізму в концепції реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств до викликів сучасного бізнес-оточення через застосування структурної композиції організаційно-економічних форм, заходів та аспектів адаптивного управління агропродовольчим підприємством, інтегрованих загальною метою, що координують економічний розвиток підприємства та забезпечують його здатність до реалізації пріоритетних цілей економічного потенціалу. У четвертому, заключному розділі досліджено особливості імплементації зарубіжного досвіду у сфері соціально-економічного розвитку вітчизняних агропродовольчих підприємств. На перший план виходить запропонована автором система аксіологічних домінант модернізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств шляхом інтегрування соціально-відповідальних цінностей в інструменти управління реалізацією економічного потенціалу. Це, в першу чергу, сприятиме успішній інтеграції бізнесу в соціальну-економічну площину, гармонізації інтересів приватного капіталу та громадськості, а також підвищенню дієвості комунікаційних супроводів. Наукова значимість монографії Шабатури Т. С. «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств» полягає в розкритті особливостей процесу формування механізмів економічного потенціалу агропродовольчих підприємств і, на основі цього, у визначенні практичних рекомендацій щодо їх реалізації на засадах комплементарності, що забезпечить максимальне досягнення пріоритетних цілей економічного розвитку підприємства за рахунок збереження довгострокових конкурентних переваг.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Lipych, Lubov, Oksana Khilukha, Myroslava Kushnir та Iryna Volynets. "МОДЕЛІ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОГРАМ РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ПРАЦІВНИКІВ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 2, № 22 (30 червня 2020): 90–98. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-02-90-98.

Повний текст джерела

Анотація:

Компетентність персоналу є стратегічним ресурсом підприємства. Тому кадровий менеджмент має забезпечити необхідні умови для їх формування та розвитку. Підприємству, яке функціонує відповідно до принципу ефективного господарювання, слід враховувати витрати та вигоди від реалізації програм розвитку компетентностей. Це означає порівняти рівень компетентності окремих працівників до і після навчання. Результат такого аудиту дозволяє визначити ті навчальні програми, що є корисними для працівників та ефективними для підприємства. У статті розглядаються переваги та недоліки моделей оцінювання ефективності програм розвитку компетентностей персоналу, що найчастіше використовуються підприємствами, зокрема модель Кіркпатріка та її модифікована версія Дж. Філіпсом, модель CIPP, «метод успішних випадків» Р. Брінкерхоффа. Для забезпечення сприйняття вітчизняною практикою зарубіжного досвіду, дослідження методології оцінювання ефективності навчання персоналу має рухатися у напрямку системної декомпозиції зарубіжних моделей та врахування особливостей національної економіки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

ОСТРІКОВА, ТЕТЯНА. "Місце і роль авторизованого економічного оператора в системі інструментів забезпечення митної безпеки". Право України, № 2021/03 (2021): 157. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-03-157.

Повний текст джерела

Анотація:

В умовах євроінтеграційних процесів та необхідності оптимізації здійснення митної справи в Україні важливим завданням є імплементація в механізм правового регулювання різноманітних форм партнерських взаємовідносин між митними органами та підприємствами – суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, провідне місце серед яких займає інститут авторизованого економічного оператора (АЕО). Окрім того, цей інститут є окремим, відносно самостійним структурним елементом забезпечення митної безпеки як інструмента поліпшення процедури здійснення митної справи та захисту реалізації економічних інтересів підприємств. Мета статті полягає у визначенні місця та ролі АЕО через призму інструментів забезпечення митної безпеки держави. Встановлено, що в системі інструментів забезпечення митної безпеки АЕО – це відносно самостійний елемент, який одночасно є і інструментом сприяння торгівлі та покращення ефективності роботи митних органів, і формою захисту економічних інтересів підприємств. Роль АЕО в механізмі державного забезпечення митної безпеки запропоновано розглядати дуалістично: з боку реалізації політики сприяння міжнародної торгівлі та підвищення конкурентноспроможносні підприємств із високим ступенем довіри, що одночасно забезпечує безпеку ланцюга постачання товарів; та з боку безпосередньої оптимізації процедур здійснення митної справи. Встановлено, що запровадження спеціальних спрощень і переваг, які передбачають суттєві полегшення митних формальностей для підприємств із високим ступенем довіри щодо товарів, що переміщуються такими підприємствами, та, відповідно, зменшення обсягів контролю до АЕО з боку митних органів потенційно хоча і створюють вірогідність загроз митної безпеки, однак подібна мінімізація обсягів контрольно-наглядових дій за суб’єктами, що отримали у встановленому законом порядку авторизацію АЕО та набули статус АЕО, компенсується через проведення центральним органом виконавчої влади, який реалі зує державну митну політику із залученням посадових осіб відповідних митниць відносно таких суб’єктів оцінки відповідності підприємства критеріям АЕО, яка за своєю правовою суттю є перевіркою, а також подальшого проведення митними органами моніторингу відповідностіпідприємства критеріям АЕО та повторної оцінки відповідності у визначених законом випадках. Окрім цього, забезпечення належного рівня митної безпеки досягається перенесенням контролю на більш ранню стадію (на період оцінки відповідності підприємства встановленим критеріям набуття статусу АЕО), що дає змогу вивільнити кадрові, організаційні та інші ресурси митних органів для виконання інших завдань при здійсненні митної справи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Ковтун, О. І. "ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО СЕКТОРА В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЇХ ВИХОДУ ТА ДІЯЛЬНОСТІ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 63 (1 жовтня 2021): 42–51. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-63-07.

Повний текст джерела

Анотація:

Питання управління конкурентоспроможністю вітчизняних агропідприємств та їх продукції на світовому ринку, яке зводиться до її (конкурентоспроможності) забезпечення, підтримування та розвитку, пов’язане насамперед із з’ясуванням поняття конкурентоспроможності та її адекватною оцінкою, оскільки ефективно управляти можна лише тим, що об’єктивно оцінено з позицій переваг і недоліків. У статті запро-поновано авторський погляд на категорію “конкурентоспроможність підприємства”. “Конкурентоспромож-ність підприємства” нами потрактовано як оціночні категорію і критерій щодо можливостей створювати підприємством конкурентні переваги за критичними факторами успіху в конкретному галузево-ринковому сегменті (ГРС) певного бізнесу та адаптуватися до змін цього бізнес-середовища і на цій основі досягати там кращих результатів, ніж діючі чи потенційні конкуренти.У контексті такого трактування конкурентоспро-можності підприємства в майбутніх публікаціях нами будуть розглянуті альтернативні методики її оцінки та універсальний механізм її забезпечення (як сукупність засобів, форм і заходів) у межах певного інтегровано-го (ресурсно-ринкового) підходу, який повинен для кожного конкретного підприємства персоніфікуватися в залежності від галузево-ринкового сегмента його бізнес-діяльності, специфіки ланцюжка вартості формуван-ня споживчої вартості продукту бізнесу цього підприємства (коротко - ланцюжка вартості) та його конку-рентної позиції в конкретному ГРС, оціненої за відповідною методикою, вибір якої продиктований насамперед наявністю відповідної (необхідної для оцінки конкурентної позиції підприємства, його конкурентної сили, тоб-то конкурентоспроможності за даною методикою) інформації про цей ГРС ведення бізнесу. В якості ключо-вого аспекту й етапу в процесі управління конкурентоспроможністю підприємства, який охоплює питання її оцінки, забезпечення, підтримки та розвитку, розглянуто процедуру її оцінки. Проаналізовані різноманітні підходи, методи і методики до проведення її оцінки як в тактичному, так і в стратегічному контекстах. Власне, адекватно оцінена конкурентоспроможність підприємства з огляду його конкурентної позиції в ГРС, з одного боку (ринковий аспект), і з огляду його специфіки ланцюжка вартості, з іншого (ресурсний аспект), дозволяє визначити адекватні заходи щодо підвищення його конкурентоздатності в певному бізнесі на кон-кретному ринку. Цьому мають слугувати розглянуті та проаналізовані в цій статті альтернативні методи, методики та показники оцінки конкурентоспроможності підприємства, які можна застосувати для визна-чення рівня та параметрів конкурентоспроможності вітчизняних агропродовольчих підприємств з огляду на можливості і загрози, обумовлені провадженням ними бізнесу в умовах зовнішньоекономічної лібералізації (як прояву економічної глобалізації) як в межах національного, так і в масштабах світового ринку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Sobchuk, V. "МЕТОДИКА СТВОРЕННЯ ЄДИНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ НА ВИРОБНИЧОМУ ПІДПРИЄМСТВІ З ФУНКЦІОНАЛЬНО СТІЙКИМ ТЕХНОЛОГІЧНИМ ПРОЦЕСОМ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 6, № 58 (28 грудня 2019): 84–91. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.6.084.

Повний текст джерела

Анотація:

В роботі проводиться аналіз існуючих методик щодо управління промисловим підприємством. Найбільш відомими з них є такі нормативні документи управління: MRP II (Manufacturing Resource Planning), ERP (Enterprise Resource Planning), APS (Advanced Planning & Scheduling Systems) і MES (Manufacturing Execution Systems). Наводяться основні переваги та недоліки вказаних систем управління. Проведений аналіз вказує на необхідність створення систем управління нового покоління, яка тісно пов'язане з розвитком методики створення єдиного інформаційного простору підприємства і інтегрованих моделей для автоматизованих систем управління підприємством. Запропонована методика, що ґрунтуються на системному підході, який містять формалізований описи всієї сукупності виробничих та бізнес процесів; матеріальних об'єктів та ресурсів, що задіяні в оперативному управлінні виробництвом і його конструкторській та технологічній підготовці. Зазначена методика створення єдиного інформаційного простору підтримується відповідними базовими інформаційними технологіями, що забезпечують: реінжиніринг бізнес-процесів оперативного управління та технічної підготовки виробництва з метою забезпечення переходу від функціонально-орієнтованої до процесної організації управління підприємством; опис і візуальне представлення електронної структури виробу й надання йому статусу стандарту підприємства; управління бізнес-процесами оперативного планування і технічної підготовки виробництва з використанням електронної структури виробу, спрямоване на підтримку функціональних задач APS, MES, PLM-систем. Зокрема, в роботі розглянута математична модель технологічного процесу на промисловому підприємстві. Вводиться поняття та умови функціональної стійкості технологічного процесу на промисловому підприємстві. Вказуються критерії функціональної стійкості технологічного процесу

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Ткаченко, С. М. "СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРІТЕТИ ВИКОРИСТАННЯ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, № 2 (50) (12 серпня 2021): 22–27. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-04.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджується оцінка та стратегічне управління конкуренто- спроможністю підприємства. Розглянуті основні концепції управління і питання удосконалення управління інноваціями, що направлені на підви- щення конкурентоспроможності підприємства. Обґрунтовано, що важли- вим аспектом системи забезпечення належного рівня конкурентоспромож- ності підприємства є процес його оцінювання, в ході якого виявляються його сильні і слабкі сторони, приховані можливості та потенційні загрози, що у подальшому дає можливість ефективно планувати та розвивати діяль- ність на основі конкурентних переваг. Визначення рівня конкурентоспро- можності підприємства є початковим моментом планування його діяльності та розробки стратегії конкурентоспроможності. Для функціонування орга- нізаційно-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства необхідна система оцінки конкурентоспроможності, яка б врахувала інтереси інвесторів, підприємств, споживачів, держави. Акцен- товано увагу на те, що відсутність єдиного розуміння суті поняття конку- рентоспроможності підприємства обумовило неоднозначність трактування даної категорії. В сучасних ринкових умовах підприємства діють в конку- рентному середовищі. Зроблено висновок, що для забезпечення ефектив- ної діяльності підприємствам потрібно вивчати конкурентне середовище, визначати конкурентні переваги та конкурентоспроможність. Визначено, що існують різні підходи до визначення конкурентоспроможності підпри- ємства. Зроблено висновок що конкурентоспроможність підприємства це: порівняльна перевага, відмінність чи відносна характеристика, показник; властивість об’єкта управління (суб’єкта ринкових відносин) задовольняти потреби; система показників конкурентоспроможності та ефективності; підсумковий показник стійкості роботи підприємства, ефективного вико- ристання ресурсів, здатності протистояти чи виробляти і збувати товари і послуги; здатність витримувати конкуренцію на ринку; займана частка ринку; критерій виходу підприємства на товарні ринки; гнучкість і адап- тивність; рівень компетенції підприємства; пріоритетні аспекти конку- рентоспроможності з урахуванням інтересів зацікавлених користувачів інформації про конкурентоспроможність; якість і конкурентоспроможність продукції, що випускається. Зроблено висновки, що важелями підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства є фактори конкурентоспро- можності. Встановлення визначальних факторів конкурентоспроможності здійснюють за їх впливом та в залежності від цілей і завдань управління конкурентоспроможністю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Кирчата, Ірина, Тетяна Деділова та Олена Шершенюк. "СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 27 (14 листопада 2021): 92. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.92.

Повний текст джерела

Анотація:

УДК 339.187; JEL Classification: М29 Мета. Розробка та реалізація ефективної стратегії розвитку, будучи перспективно орієнтованим етапом процесу комерційної діяльності торговельного підприємства, виступаючи підґрунтям для набуття довгострокових конкурентних переваг і максимізації прибутку, залишається надалі актуальною проблемою та визначено основною метою в даному дослідженні. Методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою є праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, в яких розглядаються питання стратегічного управління та напрями розвитку торговельних підприємств умовах мінливого зовнішнього середовища. В роботі використано методи узагальнення та абстрагування; метод аналізу і синтезу. Результати. Успішність стратегії розвитку значною мірою залежить від обґрунтованості заходів реагування на зміни та очікування ринку в довгостроковій перспективі, тобто від ефективності стратегічного управління та реалізації системи заходів із забезпечення найбільш раціонального використання стратегічних ресурсів, виявлення резервів та розвитку конкурентного потенціалу торговельного підприємства. Завдяки правильно обраним стратегічним орієнтирам та вчасному провадженій стратегії розвитку торговельне підприємство може боротися за збільшення частки ринку і набуття нових конкурентних переваг. В ході дослідження теоретично підтверджено доцільність постійного перегляду стратегічних орієнтирів розвитку діяльності торговельних підприємств, які створюють умови для реалізації не тільки поточних/ короткострокових цілей і завдань, але й уможливлюють досягнення стратегічних в довгостроковій перспективі. Наукова новизна. Запропоновано визначати стратегію розвитку об’єкта торговельної діяльності, як концепцію діяльності, орієнтовану на збільшення обсягу збуту товарів/послуг та розширення торговельної мережі, що передбачає планування, втілення і контроль за процесом реалізації та доведенням до кінцевого споживача, ґрунтуючись на ефективному використанні стратегічних ресурсів і виявлених резервах конкурентного потенціалу на засадах інноваційності та клієнтоцентричності. Практична значущість. Зважаючи на те, що стратегія розвитку закладає перспективи для торговельного підприємства та визначає його майбутню конкурентну позицію на ринку, в роботі запропоновано алгоритм процесу розробки та реалізації стратегії розвитку, як елемент удосконалення системи стратегічного управління та забезпечення економічного зростання підприємства в цілому.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Hrudzevych, Julia. "ПОСЛІДОВНІСТЬ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНТРАПРЕНЕРСТВА НА ПІДПРИЄМСТВАХ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 3, № 19 (27 вересня 2019): 81–89. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-03-81-89.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розроблено послідовність реалізації інтрапренерства на машинобудівних підприємствах, що включає аналізування потенціалу й доцільності впровадження інтрапренерства на підприємстві; формування організаційної культури інтрапренерства; розроблення організаційних засад і правового забезпечення впровадження інтрапренерства; створення структур підтримки інтрапренерства на підприємстві; експертне оцінювання, затвердження проекту, розроблення бізнес-плану відібраних ідей; створення інтрапренерської одиниці; розроблення системи стимулювання суб’єктів інтрапренерства, забезпечення ресурсами, підтримка, моніторинг діяльності інтрапренерської одиниці; реалізація проекту; аналізування результатів діяльності інтрапренерської одиниці. Автором запропоновано систему підтримки впровадження інтрапренерства на підприємстві, структуровану на адміністративний, культурно-стимулювальний, фінансово-економічний та ресурсний елементи. Подано схему ресурсного забезпечення інтрапренерського процесу на підприємстві.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Fedicheva, Krystyna, Oleksii Kochetkov, Stanislav Honcharenko, Ruslana Levkina та Maksym Bichevin. "Контролінг, моніторинг і діагностика в ідентифікації ефективної управлінської практики аграрних підприємств". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 7, № 2 (20 червня 2021): 200–218. http://dx.doi.org/10.51599/are.2021.07.02.11.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Мета дослідження – зважаючи на функціональне навантаження системи контролінгу, моніторингу та діагностики, визначити методичний підхід до контролю результативності в процесі моніторингу виробничих параметрів функціонування аграрних підприємств і діагностики проблемних аспектів забезпечення фінансово-економічного результату з метою обґрунтування управлінських рішень при плануванні перспективних виробничих програм. Методологія / методика / підхід. Дослідження проводили на основі використання загальнонаукових методів (при дослідженні теоретичного підґрунтя функцій контролінгу, моніторингу та діагностики управлінської діяльності в забезпеченні ефективності прийняття управлінських рішень при плануванні структури посівних площ), абстрактно-логічного (для узагальнення особливостей впливу ступеня використання інтенсивних культур на результативність зернового напряму аграрних підприємств), економіко-математичного (для ідентифікації оптимальної стратегії дії в умовах інформаційної невизначеності менеджменту аграрних підприємств, пов’язаною із наявністю слабоструктурованих проблем), статистичних методів (теорії статистичних рішень для моделювання механізму взаємовпливу сільськогосподарських культур у заданих умовах забезпечення природними ресурсами) та конструктивного (для визначення способу обґрунтування оптимальних потоків ресурсів і результатів діяльності з метою максимізації прибутковості діяльності за умови сталості ресурсної основи). Методологічним підґрунтям в опрацюванні матеріалу виступив діалектичний метод пізнання суспільно-економічних явищ. Результати. У ході проведення наукового дослідження проаналізовано умови формування обґрунтованої системи землеробства суб’єктами господарювання та діагностовано передумови вироблення вірогідних управлінських дій у забезпеченні сталої прибутковості підприємств. Установлено, що в умовах Луганської області критичне підвищення частки соняшника в посівах є реактивною поведінкою управлінської практики менеджменту. Обґрунтовано за даними діагностичного аналізу відповідну залежність управлінських рішень щодо планування структури посівних площ від сприйняття сприятливості умов господарювання. Визначено основні параметри статистичного моделювання для реалізації діагностичних функцій з ідентифікації вірогідних управлінських дій у забезпеченні сталої прибутковості підприємств. Оригінальність / наукова новизна. Наукова новизна представленого дослідження полягає в удосконаленні методичного підходу до реалізації функцій контролінгу, моніторингу та діагностики в процесі обґрунтування перспективної виробничої програми аграрного підприємства в зазначених умовах господарювання, який, на відміну від наявних, ґрунтується на використанні методології теорії ігор і дозволяє виявляти певні закономірності підтримки високої фінансово-економічної результативності в дослідженні інформації (параметрів) про технологічну дисципліну, що не має чіткого математичного (регресійного) зв’язку. Практична цінність / значущість. У ролі перспективного завдання розвитку системи контролінгу, моніторингу та діагностики визначено формування механізмів програмування розвитку зернового господарства, як головного напряму спеціалізації в степових умовах господарювання Луганської області, на принципах галузевої конкурентоспроможності, що дозволить частково виключити реактивність системи менеджменту аграрних підприємств.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Вініченко, І. І. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ МОЛОКОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ З УРАХУВАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 1(59) (9 жовтня 2020): 5–9. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/59-1.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено, що важливість підвищення рівня економічної безпеки молокопереробних підприємств визначається необхідністю інтенсифікації використання ресурсів на основі раціоналізації бізнес-процесів. Протягом останніх років спостерігається позитивна динаміка показників їх рентабельності, що характеризують кінцеві результати господарювання підприємства. Доведено, що оцінка економічної безпеки молокопереробних підприємств проводиться фрагментарно з неможливістю ідентифікації проблемних складових та виявлення пріоритетних напрямків стратегічного планування. Обґрунтована необхідність розробки об’єктивної системи показників, яка б враховувала всі складові, від яких залежить економічна безпека молокопереробних підприємств. Встановлено, що економічна безпека молокопереробних підприємств залежить від результативності господарюючих суб'єктів та вміння вирішувати поставлені цілі. Складна функціональна структура внутрішнього середовища виробників молочної продукції зумовлює важливість кожного з внутрішніх факторів у формуванні економічної безпеки як інструменту реалізації головної стратегії розвитку підприємства. Для подальшого удосконалення методичного забезпечення аналізу стану економічної безпеки молокопереробних підприємств запропоновано систему відносних показників оцінки тенденцій економічної безпеки у порівнянні з нормативними або сприятливими за певними критеріями значеннями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Крейдич, І. М., та В. Р. Товмасян. "СИСТЕМАТИЗАЦІЯ КРИТЕРІЇВ ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ АВІАЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво та інновації, № 14 (30 жовтня 2020): 47–53. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/14.9.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено науково-методичні підходи до систематизації критеріїв оцінювання фінансової політики авіаційних підприємств. Визначено, що відслідковування, регулювання та оптимізація використання ресурсного потенціалу, активів, контроль за рівнем віддачі капіталу, інвестованих коштів, збалансування власних та залучених фінансових ресурсів є неможливими без відповідної методики оцінювання результатів операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємств. Обґрунтовано, що об’єктивною основою забезпечення ефективного функціонування авіаційних підприємств мають бути розроблені критерії та система показників оцінювання фінансової політики, яка дасть змогу визначати її стан та коригувати подальші дії, модернізуючи системоутворюючі елементи управлінського та економічного впливу на фінансові процеси розвитку підприємства. Запропоновано критерії оцінювання фінансової політики підприємства, представлено систему показників оцінювання ефективності та напрямів фінансової політики підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Волощук, В. Р., та С. В. Богачик. "МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво та інновації, № 9 (30 грудня 2019): 77–82. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/9.12.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено розгляду та обґрунтуванню теоретичних аспектів формування механізму забезпечення інноваційного розвитку агропромислових підприємств. Аргументовано необхідність відтворення агропромислових підприємств шляхом інноваційного розвитку. Визначено складники та інструменти механізмів системи забезпечення інноваційного розвитку підприємств. Проведено аналіз стану фінансування та визначено напрями реалізації процесу інноваційного розвитку на основі даних Державної служби статистики за період 2010–2018 рр. Обґрунтовано необхідність упровадження механізмів забезпечення інноваційного розвитку агропромислових підприємств, таких як організаційно-інституційний, економічний, виробничо-технологічний, комерційно-збутовий та соціально-мотиваційний. Окреслено інструменти забезпечення позитивної дії вказаних механізмів. Визначено, що використання вказаних механізмів дасть змогу набути додаткових конкурентних переваг підприємствам галузі АПК, залучити нові джерела інвестиційних ресурсів, забезпечити ефективне їх використання тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Кійко, С. Г. "Предиктивна адаптація при управлінні портфелем проектів енергозбереження на металургійному підприємстві". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 4(41), (25 жовтня 2020): 133–44. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2020.41.16.

Повний текст джерела

Анотація:

Сьогодні для авіабудування ПрАТ «Дніпроспецсталь» виплавляє більше ста марок сталей і сплавів з особливими експлуатаційними властивостями. Подальший розвиток підприємства та забезпечення конкурентоспроможності цієї та іншої продукції пов’язано з управлінням портфелем енергозберігаючих проектів, спрямованих на виконання таких завдань, як оптимізація енергетичного балансу, мінімізація споживання енергоресурсів, оптимізація енергоефективності та ін. Запропоновано нову методологію управління портфелями проектів енергозбереження на металургійних підприємствах, яка формує парадигму предиктивної адаптації, що базується на взаємопов'язаних адаптивних системах планування, моніторингу і управління змінами та дозволяє на основі прогнозування енергоспоживання для складних технологічних процесів і виробництв, а також моделювання і оцінки якості паливно-енергетичного балансу, в умовах обмеженості ресурсів і ризиків здійснювати формування і відбір для реалізації проектів енергозбереження при узгодженні пріоритетів бізнес-стратегії і стратегії енергоефективності металургійного підприємства. Сформульовано основні вимоги до організації системи планування і управління портфелем проектів енергозбереження на металургійному підприємстві. Представлена структурна схема комп'ютерної системи планування і управління портфелем проектів енергозбереження на ПрАТ «Дніпроспецсталь». Ядром виступає корпоративна інформаційна система управління на базі SAP ERP (ECC 6.0). Для отримання точної та оперативної інформації про постачання і витрати енергоресурсів використовується кілька програмно-апаратних комплексів систем обліку, а саме, автоматизована система комерційного обліку енергоресурсів підприємства, автоматизована система технічного обліку електроенергії, автоматизована система обліку і балансу паливно-енергетичних ресурсів та інші. Розроблена система процесів енергозбереження повинна вбудовуватися в систему процесів підприємства, відповідати стратегічним цілям підприємства і особливостям виробничого процесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Ворохиб, Ирина. "СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ КЛАССИФИКАЦИИ БЕСПРОВОДНЫХ СПЕЦИАЛИЗИРОВАННЫХ КОМПЬЮТЕРНЫХ СЕТЕЙ ДЛЯ СИСТЕМ МОНИТОРИНГА МЕСТОНАХОЖДЕНИЯ ОБЪЕКТОВ". Научный взгляд в будущее, № 15-01 (10 грудня 2018): 49–52. http://dx.doi.org/10.30888/2415-7538.2019-15-01-033.

Повний текст джерела

Анотація:

Для збереження керованості підприємством і забезпечення умов для прийняття необхідних управлінських рішень, керівництву підприємства потрібно володіти повною інформацією про наявні ресурси та відповідне їх місце розташування в структурних підрозділах. Том

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Загоруйко, Неллі Вікторівна, Людмила Борисівна Ящук, Наталія Іванівна Свояк та Інна Сергіївна Конопацька. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ШЛЯХОМ ТЕХНІЧНОГО ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ВІТЧИЗНЯНОЇ МОЛОКОПЕРЕРОБНОЇ ГАЛУЗІ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 2 (22 червня 2021): 108–16. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.2.2021.229701.

Повний текст джерела

Анотація:

В Україні виробництво молочної продукції часто здійснюється на застарілому обладнанні, через що екологічний тиск підприємств галузі на довкілля, особливо на водні ресурси, є значним. На прикладі Золотоніського маслоробного комбінату розглянуто можливості поліпшення екологічної складової виробництва молокопродуктів та проблеми, що виникають при технічному переоснащенні основних фондів вітчизняних підприємств. Золотоніський маслоробний комбінат з 2000-х рр. був головним забруднювачем річок Суха Згар та Золотоношка в Чер-каській області за рахунок скидів значного обсягу недоочищених стічних вод. У період 2015–2017 рр. значні капіталовкладення в переоснащення локальних очисних споруд підприємства, встановлення безвідходних технологічних ліній дало можливість привести стан стічних вод підприємства до нормативних показників і поліпшити ситуацію із забрудненням малих річок. Водночас через значні фінансові витрати та погіршення ситуації на ринках збуту для власників підприємства існують реальні загрози зниження конкурентоспроможності продукції та банкрутства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Кійко, С. Г. "Планування енергоспоживання при реалізації портфеля проектів енергозбереження на металургійному підприємстві на базі предиктивної адаптації". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 3(65), (1 жовтня 2020): 97–105. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.65.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Запропоновано методологію управління портфелями проектів енергозбереження на металургійних підприємствах, яка формує парадигму предиктивної адаптації, що базується на взаємопов'язаних адаптивних системах планування, моніторингу і управління змінами та дозволяє на основі прогнозування енергоспоживання для складних технологічних процесів і виробництв, а також моделювання і оцінки якості паливно-енергетичного балансу, в умовах обмеженості ресурсів і ризиків здійснювати формування і відбір для реалізації проектів енергозбереження при узгодженні пріоритетів бізнес-стратегії і стратегії енергоефективності металургійного підприємства. Побудовано агентну імітаційну модель для вирішення завдань з управління розподілом енергоресурсів, яка заснована на взаємодії агентів постачальників, споживання, виробництва і перетворення, виконуючих пошук відповідності на внутрішньозаводському ринку наявних енергоресурсів або зовнішньому енергоринку, що дозволяє комплексно з урахуванням динаміки виробничих процесів проводити аналіз та вибір варіантів реалізації проектів портфеля енергозбереження. За допомогою цього програмного комплексу проводиться порівняння допустимих значень і коригування величини прогнозованого споживання активної потужності металургійним підприємством за кожен фіксований момент часу. Система обчислює діапазони регулювання дугових електропечей, допустимі для забезпечення безперервності розливання сталі при плавці певного сортаменту стали за відповідним технологічним маршрутом. Також в модель закладені алгоритми управління транспортним устаткуванням, які мінімізують розриви в роботі машин безперервного лиття. Проведено аналіз результатів імітаційного моделювання процесів енергоспоживання на металургічному підприємстві. В результаті моделювання вдалося підвищити продуктивність групи дугових сталеплавильних печей і агрегатів піч-ківш, знизити максимальне споживання активної потужності металургійним підприємством за фіксований час доби. Проведено експериментальні дослідження методів планування енергоспоживання на основі реальних даних з вироблення металопродукції і електроспоживання виробничими підрозділами ПрАТ “Дніпроспецсталь”.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Битов В.П., Горбач Л.М. та Котляров В.О. "ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ЯК ГОЛОВНІ ВАЖЕЛІ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний форум 2, № 2 (12 червня 2021): 55–61. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-7.

Повний текст джерела

Анотація:

У науковій статті розглянуто роль, значення і дієвість надзвичайно важливого питання, а саме економічних методів управління, що посідають сьогодні найважливіше місце в системі методів менеджменту. Адже економічні методи в сучасному управлінні впливають як на ефективний розвиток суб’єктів господарювання так як охоплюють питання виробництва і реалізації виробленої ними продукції, ціноутворення, інвестування, кредитування, ведення чіткого госпрозрахунку, систему податків і інші економічні важелі. Наші дослідження і практичний досвід показують, що економічні методи є особливо важливими і актуальними в період формування ринкових умов, які наділяють господарюючі підприємства самостійно формувати ціни на продукцію чи послуги, самостійно обирати поставщиків необхідних ресурсів, а також запроваджувати ту чи іншу форму оплати праці, як головного стимулу працівників підприємства та інше. Враховуючи це якраз широке та вміле використання економічних методів дає можливість уникнути небажаних прорахунків, а то й запобігти окремих ризиків в господарській діяльності. Також нами в статті показано якраз те, що в умовах сьогодення без вмілого застосування економічних методів управління неможливо досягти бажаних результатів в діяльності того чи іншого підприємства, адже економічні методи управління охоплюють цілий комплекс взаємопов’язаних питань, без яких марно сподіватися на ефективні результати виробничої діяльності. В статті відображено також роль економічних методів та їх взаємодоповнюючих складових, що прямо впливають на розвиток питань соціальної значимості колективу підприємства, що є в даний час надзвичайно важливим, адже дає можливість в забезпеченні дієвого та позитивно морального настрою працюючих на підприємстві. Особливу увагу у публікації звернуто на виняткову важливість економічних методів управління, які є досить дієвими важелями у забезпечені ефективного госпрозрахунку підприємства, адже лише на розрахунковій основі по кожному напрямку господарської діяльності стає можливим забезпечити основне завдання господарюючого підприємства, а саме, досягти максимального прибутку з найменшими витратами. В даній публікації досить змістовно показано як економічні методи управління сприяють виконанню певних взаємопов’язаних відповідних функцій менеджменту. Наведені окремі приклади досягнутих виробничих та фінансових здобутків, а також матеріального стимулювання працюючих в сільськогосподарських підприємствах Волинської області завдяки використанню ефективних методів управління.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Гринь, В. П. "РОЗВИТОК ЗВІТНОСТІ ЩОДО СТРАТЕГІЧНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 20–26. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-03.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтовано необхідність забезпечення стратегічної орієнтації системи фінансового обліку шляхом удосконалення звітності про стратегічні активи підприємства. Запропоновано розуміти стратегічні активи підприємства як сукупність ресурсів підприємства, які забезпечують формування його конкурентних переваг. Метою написання статті визначено удосконалення підходів до визнання та оцінки стратегічних активів підприємства та розробка методики їх відображення в спеціалізованих звітах. Виділено два види стратегічних активів підприємства (капіталізовані стратегічні активи, що відображаються в бухгалтерському балансі підприємства у вигляді традиційних активів підприємства; некапіталізовані стратегічні активи, що не є окремими об’єктами бухгалтерського обліку). Розроблено методику ідентифікації стратегічних активів підприємства в системі обліку. Обґрунтовано необхідність використання моделі «VRIO» (Дж.Б. Берні, Д.Н. Кларк) та узагальнення результатів в Звіті про стратегічні активи підприємства, що використовуватиметься зовнішніми стейкхолдерами для прийняття інвестиційних та позикових рішень. В основу структури запропонованого звіту покладено 6-ти компонентну структуру капіталу підприємства, визначену в міжнародному стандарті інтегрованої звітності . Визначено та проаналізовано основні причини неможливості імітації стратегічних активів конкурентами. Розроблено порядок визнання стратегічних активів у вузькому розумінні в фінансовому обліку. Сформовано модель відповідності окремих видів стратегічних активів видам конкурентних переваг, які вони забезпечують. Обґрунтовано доцільність проведення паралельної оцінки стратегічних активів за відновлювальною вартістю або за вартістю заміщення в системі фінансового обліку. Визначено необхідність врахування при розрахунку відновлювальної вартості та вартості заміщення стратегічних активів такого обсягу затрат, які підприємство повинно буде витратити у випадку втрати конкретного стратегічного активу. Розроблено деталізовану структуру Звіту про стратегічні активи підприємства. Описано механізм формування звіту про стратегічні активи на підприємстві та переваги його впровадження для зовнішніх користувачів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Markus, Olga. "ОБЛІКОВА ІДЕНТИФІКАЦІЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ У ФОРМУВАННІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 2, № 18 (4 червня 2019): 121–28. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-02-121-128.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено теоретичне узагальнення впливу нематеріальних активів на економічну безпеку підприємства. Розглянуто такі економічні поняття як «нематеріальні активи» та «економічна безпека підприємства». Досліджено переваги і недоліки основних підходів до ідентифікації та класифікації нематеріальних активів підприємства. Визначено основи облікової ідентифікації нематеріальних активів, як частини інтелектуального капіталу підприємства. Удосконалено обліково-інформаційне забезпечення окремих структурних елементів інтелектуального капіталу, що може бути використане для розвитку людських та структурних ресурсів підприємства в довгостроковій перспективі та для надання повної інформації про витрати на розвиток людського капіталу, що є особливо важливим для тих підприємств, в діяльності яких знання та компетенція персоналу відіграють вирішальне значення та визначають успішність їх діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Matvieiev, P. "Закономірності раціонального відтворення ресурсного потенціалу, як умова ефективного функціонування аграрного підприємства". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 4 (82) (23 грудня 2019): 52–57. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.4.10.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено передумови кризової ситуації в аграрному секторі, встановлено, що основною ознакою виробництва є повторювальний характер виробничого циклу, наведено стадії суспільного виробництва. Охарактеризовано сутність та обов’язкову умову процесу відтворення, узагальнено еволюцію наукових поглядів на категорію відтворення в економічній системі, розкрито специфіку відтворення в аграрному секторі економіки, виділено склад критеріїв ресурсної забезпеченості аграрного виробництва. Запропоновано методичний підхід для оцінювання рівня ресурсного забезпечення виробництва продукції рослинництва в сільськогосподарських підприємствах та критерії класифікації факторів формування та розвитку систем техніко-технологічного забезпечення виробництва агропідприємствами продукції рослинництва. Доведено, що метою механізму розвитку потенціалу підприємства є досягнення стійкого функціонування і розвитку підприємства в умовах циклічних процесів економіки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Zhaldak, Anna, та Anna Bychkovskaya. "ІНТЕГРОВАНІ МАРКЕТИНГОВІ КОМУНІКАЦІЇ ЯК ЧИННИК ЕФЕКТИВОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 4 (5 липня 2019): 4–13. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0201.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто інтегровані маркетингові комунікації як чинник забезпечення ефективного розвитку підприємств. Сформовано визначення інтегрованих маркетингових комунікацій та досліджено, як дане поняття розглядали різні автори. Проаналізовано причини виникнення інтегрованих маркетингових комунікацій у другій половині XX століття. Визначено основні критерії та види інтеграції. Розглянуто принципи комунікації за П. Смітом. Особливостями формування інтегрованих маркетингових комунікацій та їх відмінностями від звичайного комплексу маркетингу визначено: чітке визначення цілей маркетингових комунікацій, що відповідають загальним цілям підприємства; плановий підхід, що передбачає узгодження всієї маркетингової комунікаційної діяльності; ранжування цільової аудиторії; управління всіма формами контактів, як основа комунікаційної діяльності; ефективний менеджмент та інтеграція всіх елементів просування; ранжування інструментів просування. Визначено переваги такої інтеграції порівняно із традиційним підходом. Для визначення того, як маркетингові комунікації впливають на ефективність розвитку підприємств використаємо метод кореляційно-регресивного аналізу. Для досліджуваного підприємства А доцільно розглянути вплив маркетингових комунікацій в контексті розвитку HR-бренду. Досліджено взаємозв’язки між чисельністю розробників, витратами на маркетингові комунікації та їх вплив на результуючу ознаку – прибуток підприємства. В якості першої факторної ознаки візьмемо чисельність розробників, адже як вже було зазначено саме людські ресурси є основним ресурсом компанії та здатні формувати його інноваційний потенціал. В якості другої факторної ознаки візьмемо загальні витрати на маркетингові комунікації, адже вони сприяють залученню як співробітників, так і клієнтів. В якості третьої факторної ознаки оберемо коефіцієнт рентабельності маркетингових витрат, щоб показати, що ефективне планування та використання комплексу маркетингових комунікацій впливає на прибутковість підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Косташ, Тетяна, та Анжеліка Карп. "РОЛЬ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 4 (14 травня 2021): 64–67. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.07.05.2021.008.

Повний текст джерела

Анотація:

Невід’ємною частиною сучасного інформаційного простору є система управлінського обліку. В управлінні сучасними бізнес-процесами на підприємстві роль та значення управлінської інформації постійно зростає і вона стає важливим ресурсом для прийняття економічно ефективних та результативних управлінських рішень. У зв’язку з цим, важливо вивчити будову інформаційного простору на підприємстві, визначити його елементи, взаємозв’язок між ними та роль підсистеми управлінського обліку в інформаційному середовищі. У статті розглянуто інформаційну спрямованість управлінського обліку на підприємствах. Оцінено управлінський облік як основний інструмент інформаційного забезпечення менеджменту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Gora, А., V. Kuchynsky, D. Stelmakh та T. Tsyvun. "Питання управління знаннями при знятті з експлуатації Чорнобильської АЕС". Nuclear and Radiation Safety, № 1(45) (15 березня 2010): 35–40. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2010.1(45).08.

Повний текст джерела

Анотація:

На прикладі ДСП ЧАЕС показано, як тривалість процесу зняття з експлуатації, зміна роду діяльності підприємства та характеристик майданчика відображаються на людських ресурсах підприємства і на системі управління знаннями. Основну увагу приділено зміні людських активів підприємства й інтелектуального потенціалу персоналу. Запропоновано математичні залежності, за допомогою яких дані величини виражені в чисельному еквіваленті. Наведено аналіз існуючої ситуації, виконано прогнозні оцінки динаміки зазначених показників, запропоновано шляхи забезпечення необхідної якості трудових ресурсів у майбутньому.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Ресурсне забезпечення підприємства"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями