Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Ресурси водні.
Статті в журналах з теми "Ресурси водні"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Ресурси водні".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Петренко, К. В., І. В. Іванченко та О. О. Кармазін. "АНАЛІЗ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ МОЖЛИВОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА «ЗЕЛЕНОГО» ВОДНЮ". Vidnovluvana energetika, № 2(65) (28 червня 2021): 19–28. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.2(65).19-28.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – аналіз водних ресурсів України та з’ясування можливості їх використання для отримання «зеленого» водню. Розгортання сучасних водневих технологій для потреб енергетики України стає важливим напрямком. Застосування водню дасть значні переваги для енергетичної системи України, навколишнього середовища та бізнесу. Потенційно можливий обсяг виробництва «зеленого» водню в Україні за допомогою електролізу розраховано за результатами проведених наукових досліджень потенціалу генерації електроенергії вітро- та фотоелектричними станціями. Для розрахунку потенційно можливого обсягу виробництва «зеленого» водню за допомогою електролізу передбачено питоме споживання електроенергії 4,5 кВт∙год / нм3 Н2. Потенціал середньорічного виробітку «зеленого» водню на території України становить 505 132 млн нм3. Електроліз води на даний момент вважається найоптимальнішою технологією для отримання стійкого водню. Для виробництва 1 нм3 Н2 використовується 1,5–2,0 л води, тобто для використання середньорічного потенціалу «зеленого» водню (505 132 млн нм3) потрібно 757,7 млн м3 води. Прогнозоване до 2030 року зменшення втрат води за рахунок удосконалення технологічних процесів підйому, виробництва й транспортування води в результаті впровадження енергоефективних технологій, дозволяє на 70 % задовольнити потребу у воді для використання всього наявного середньорічного потенціалу виробництва «зеленого» водню (518 млн м3). Аналіз запасів нормативно очищених та нормативно чистих без очистки стічних вод (4 473 млн м3) показав перевищення в 6 разів потреби у воді для реалізації всього потенціалу «зеленого» водню. Для виробництва водню також може бути використана морська вода. Отже, наявні водні ресурси України є цілком достатніми для повної реалізації потенціалу виробництва «зеленого» водню без збільшення водозабору. Бібл. 18, табл. 1, рис. 5.
2
Шевчук, Ю. Ф. "Водні ресурси України та їх використання". Науковий вісник Чернівецького університету. Географія, Вип. 762/763 (2015): 79–83.
Знайти повний текст джерела
3
Ігнатьєв, П. М. "Водні ресурси в регіональній політиці Південної Азії". Політологічний вісник, Вип. 36 (2008): 325–43.
Знайти повний текст джерела
4
Ігнатьєв, П. М. "Водні ресурси в регіональній політиці Південної Азії". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 73, ч. 1 (2008): 14–23.
Знайти повний текст джерела
5
Ромась, Микола Іванович. "Про вплив атомних електростанцій на водні ресурси України". Наукові записки Київського національного університету імені Тараса Шевченка 3 (2004): 64–68.
Знайти повний текст джерела
6
Григор"єва, Т. В. "Деякі проблеми права державної власності на водні живі ресурси". Проблеми законності, Вип. 90 (2007): 102–7.
Знайти повний текст джерела
7
Біля, І. К. "Аналіз геопорталу "Водні ресурси України" (на прикладі Чернівецької області)". Часопис картографії, Вип. 1 (18) (2018): 25–36.
Знайти повний текст джерела
8
Біля, І. К. "Аналіз геопорталу "Водні ресурси України" (на прикладі Чернівецької області)". Часопис картографії, Вип. 1 (18) (2018): 25–36.
Знайти повний текст джерела
9
Fedorova, Catherine, та Natela Khonelia. "Прямі та непрямі антропогенні навантаження на водні ресурси України". Herald of the Odessa National Maritime University, № 65 (15 листопада 2021): 152–58. http://dx.doi.org/10.47049/2226-1893-2021-2-152-158.
Повний текст джерелаАнотація:
Стан навколишнього середовища в Україні характеризується високим рівнем антропогенного навантаження. Людина в результаті своєї діяльності завдавала и продовжує завдавати великої шкоди навколишньому середовищу.
Антропогенне навантаження на навколишнє середовище- це величина прямого або непрямого впливу людини та його господарської діяльності. Антропогенне навантаження відображає кількість негативного впливу на природу. Антропогенне навантаження змінює характер екологічної рівноваги. Вивчаючи характер антропогенного навантаження людина може корегувати цей негативний вплив.
Такі питання необхідно постійно моніторити, вивчати, аналізувати їх кількісний та якісний склад, виробляти дієві методи боротьби з антропогенними навантаженнями, що допоможе зберегти на довгі роки надбання українського народу – водні ресурси України
10
Кордюм, А. Б. "Методологічні аспекти удосконалення управління водними ресурсами з урахуванням впливу господарської діяльності на водні ресурси". Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія 13 (2007): 21–33.
Знайти повний текст джерела
11
Приходько, М. М. "Водні ресурси Івано-Франківської області: забезпеченість, якість, проблеми використання та охорони". Український географічний журнал, № 1 (2004): 22–27.
Знайти повний текст джерела
12
Осипов, В. В., Н. М. Осадча та В. І. Осадчий. "Кліматичні зміни та водні ресурси басейну Десни до середини ХХІ століття". Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, № 2 (30 квітня 2021): 71–82. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2021.02.071.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено проєкції зміни температури, опадів, евапотранспірації, запасів вологи ґрунту, компонентів водного стоку та витрат води у водотоках басейну річки Десна в період 2021—2050 рр. відносно 1991—2020 рр. Розрахунки виконано засобами процес-орієнтовної моделі SWAT (Soil and Water Assessment Tool). Прогнозні метеорологічні параметри (щоденні температура повітря, опади, швидкість вітру, вологість повітря, сонячна радіація) отримано за результатами регіональних кліматичних моделей (РКМ) проєкту Euro– CORDEX. Загалом ансамбль містить шість РКМ, які перевірено на спроможність відтворювати річний розподіл температури та опадів за базовий період (1970—2005 рр.). Для майбутнього періоду розглянуто два сценарії викидів парникових газів та аерозолей — RCP4.5 та RCP8.5. Більшість моделей свідчить про те, що на фоні 5—10 %-го зростання опадів взимку та навесні річні витрати води збільшаться на 5—33 % переважно завдяки зростанню об’єму ґрунтового живлення. Зрос- тає ймовірність посух, на що за результатами трьох із шести РКМ вказує зменшення на 10–20 % запасів вологи в ґрунті влітку. Результати дослідження мають вагоме значення для складання плану управління басейном річки Дніпро. Особливу уваги варто приділити адаптаційним заходам у сільському господарстві через можливий дефіцит вологи для розвитку рослин.
13
Прибилова, В. М. "Підземні водні ресурси Харківської області та стратегія їх використання для водопостачання населення". Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Геологія. Географія. Екологія", № 1157 (2015): 37–44.
Знайти повний текст джерела
14
Khilchevskyi, V. "GLOBAL WATER RESOURCES: CHALLENGES OF THE 21st CENTURY." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Geography, no. 76-77 (2020): 6–16. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2721.2020.76-77.1.
Повний текст джерелаАнотація:
The article provides an analytical overview of the state of global water resources and their use in the world. The focus is on the most important component of water resources – freshwater, which on the planet is only 2.5 % of the total. The most accessible renewable water resources are river runoff, which is distributed unevenly on the surface of the planet: Asia (32 %), South America (28 %), North America (18 %), Africa (9 %), Europe (7%), Australia and Oceania (6 %). Along with the characteristics of the known components of freshwater resources (river runoff, groundwater, glaciers), attention is also focused on trends in attracting unconventional sources (recovered wastewater or gray water, desalinated, specially collected rainwater). The total use of fresh water in the world is only 9 % of the total river flow of the planet. At the same time, the problem of water scarcity was included in the list of the World Economic Forum 2015, as one of the global risks in terms of the potential impact on human society in the next decade. Among the causes of global water, scarcity are geographical and socio-economic. Geographical reasons are the spatial and temporal (seasonal) mismatch of the demand for fresh water and its availability. Socio-economic reasons are the growth of the world’s population, urbanization, improving living standards, changes in consumption patterns, and an increase in irrigated land. The latter has become key to the growth of global water demand. Experts forecast that the limited access to fresh water in 2050 can be felt by 3.3 billion more people than in 2000. The article gives examples of a methodology for the hydrological assessment of water scarcity (calculation of the ratio of the volume of annual renewable water resources to the population) and the methodology of economic and geographical assessment. Other approaches to assessing water resources by creating new paradigms (water – blue, green, virtual, water footprint) have been characterized. Throughout the history of mankind, there have been many conflicts related to water. Active water cooperation between countries today reduces the risk of military conflicts. This conclusion was made after studying transboundary water relations in more than 200joint river basins, covering 148 countries. The right to safe water and sanitation is a fundamental right of everyone (UN, 2010). Therefore, among the 17 sustainable development goals adopted by the UN for implementation for the period 2015-2030, Global Goal 6 “Clean Water and Good Sanitary Conditions” is aimed at ensuring sustainable management of water resources and sanitation for all. This will save people from diseases, and society will be given the opportunity to be more productive in economic terms.
15
ШАХМАН, Ірина. "ІНТЕГРАЛЬНЕ ОЦІНЮВАННЯ СТУПЕНЯ ЗАБРУДНЕННЯ ВОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ПОНИЗЗЯ РІЧКИ ДНІСТЕР". Проблеми хімії та сталого розвитку, № 3 (18 листопада 2021): 63–69. http://dx.doi.org/10.32782/pcsd-2021-3-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Поверхневі прісні водні ресурси забезпечують життєдіяльність суспільства і біоти та є обмеженими й ураз- ливими до антропогенного впливу. Інтенсивне використання річкових водних ресурсів для потреб суспільства призводить до зміни гідроекологічного стану водних об’єктів, тому актуальним залишається моніторинг ступе- ня забруднення водного середовища. Сучасне водокористування в басейні р. Дністер демонструє різне поєднання зміни обсягів водозабору та обсягів скидів забруднених вод у часі. Нагальною є проблема погіршення якості води після виходу р. Дністер із території Республіки Молдова. Метою роботи стало проведення інтегрального оцінювання ступеня забруднення водного середовища пониз- зя річки Дністер упродовж 2011–2020 рр. У статті наведено часову динаміку зміни ступеня забруднення водного середовища у створі р. Дністер – с. Маяки (16 км від гирла) за гідрохімічними показниками. За спостереженнями впродовж 2011–2020 рр. відбува- ється стійке зменшення середньорічних концентрацій хлоридів, сульфатів та завислих речовин. У 2020 р. фіксу- ється перевищення щомісячних концентрацій загального азоту та збільшення гранично допустимих концентра- цій нітритів. Здійснено інтегральне оцінювання ступеня забруднення водного середовища пониззя р. Дністер за 2011–2020 рр., відповідно до нормативів якості поверхневих водних об’єктів, призначених для рибогосподарських потреб, за коефіцієнтом забруднення вод, який враховує ефект сумації забруднювальних речовин. Акцентовано увагу на прямо пропорційній залежності коефіцієнта забруднення вод від обсягу зворотних забруднених вод, що відводяться у поверхневі водні об’єкти (2017–2019 рр.). Доведено необхідність вживання суб’єктами господарювання природоохоронних заходів, спрямованих на зменшення надходження у поверхневі води пониззя р. Дністер забруднених зворотних вод із вмістом речовин, які мають ефект сумації.
16
Shchuryk, Мyhailo, and Serhii Todoriuk. "WATER RESOURCES OF THE CARPATHIAN MACROREGION: GENESIS OF ENHANCEMENT AND PROTECTION." BULLETIN OF CHERNIVTSI INSTITUTE OF TRADE AND ECONOMICS 73, no. 1 (2019): 76–89. http://dx.doi.org/10.34025/2310-8185-2019-1.73.06.
Повний текст джерела
17
ЛАВРИНЮК, Зоряна, Ольга КАРАЇМ, Любомир ГУЛАЙ та Оксана ЮРЧЕНКО. "ОЦІНКА ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД ЗА СПОЛУКАМИ НІТРОГЕНУ ТА ОСОБЛИВОСТІ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ В АСПЕКТІ УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ РІЧКИ БИСТРЯК". Проблеми хімії та сталого розвитку, № 4 (19 січня 2022): 39–45. http://dx.doi.org/10.32782/pcsd-2021-4-6.
Повний текст джерелаАнотація:
Раціональне використання поверхневих вод малих річок є досить актуальною і складною проблемою сучасного водного господарства України, оскільки ці водойми формують водні ресурси, гідрохімічний режим та якість води середніх та великих річок, створюють природні ландшафти значних територій. У басейнах малих річок формується понад 60% водних ресурсів України. Тому в нинішній системі управління водними ресурсами надзвичайно важливим є моніторинг якості природних вод та екологічного стану басейнів таких річок. Метою роботи є проведення оцінки якості поверхневих вод та дослідження особливостей антропогенного впливу на басейн річки Бистряк. Дослідження проведено на основі матеріалів обстеження стану басейну річки Бистряк, потенціометричного та фотометричного аналізів визначення вмісту сполук Нітрогену. Річка Бистряк бере початок у заболоченій місцевості біля с. Сокіл Любомльського району Волинської області на північний захід від м. Любомль та протікає в межах Любомльського району. Вона є правою притокою першого порядку річки Західний Буг. Довжина річки Бистряк становить 19,78 км, площа басейну – 94,51 км. Майже по всій довжині вона слугує магістральним каналом Ровенчансько-Полапської осушувальної системи. Нами здійснено відбір серії проб для дослідження гідрохімічних показників поверхневих вод річки Бистряк у чотири сезони року протягом 2017–2019 рр. у трьох створах (1 – на захід від с. Рівне в нижній течії річки, 2 – на схід від с. Борове у середній течії річки, 3 – біля с. Сокіл, у верхів’ї річки). На основі проведених досліджень встановлено, що якість води у водоймі є задовільною. Нами зафіксовано лише перевищення концентрації нітритів. Дані нітратів, йонів амонію та інших досліджуваних фізичних та хімічних показників якості води знаходяться у межах норми. Отримані результати вказують на те, що у зв’язку з динамікою росту антропогенного навантаження на водойму та з метою ефективного управління водними ресурсами річки Бистряк необхідним є постійний моніторинг якості її поверхневих вод.
18
Загоруйко, Неллі Вікторівна, Людмила Борисівна Ящук, Наталія Іванівна Свояк та Інна Сергіївна Конопацька. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ШЛЯХОМ ТЕХНІЧНОГО ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ВІТЧИЗНЯНОЇ МОЛОКОПЕРЕРОБНОЇ ГАЛУЗІ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 2 (22 червня 2021): 108–16. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.2.2021.229701.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні виробництво молочної продукції часто здійснюється на застарілому обладнанні, через що екологічний тиск підприємств галузі на довкілля, особливо на водні ресурси, є значним. На прикладі Золотоніського маслоробного комбінату розглянуто можливості поліпшення екологічної складової виробництва молокопродуктів та проблеми, що виникають при технічному переоснащенні основних фондів вітчизняних підприємств. Золотоніський маслоробний комбінат з 2000-х рр. був головним забруднювачем річок Суха Згар та Золотоношка в Чер-каській області за рахунок скидів значного обсягу недоочищених стічних вод. У період 2015–2017 рр. значні капіталовкладення в переоснащення локальних очисних споруд підприємства, встановлення безвідходних технологічних ліній дало можливість привести стан стічних вод підприємства до нормативних показників і поліпшити ситуацію із забрудненням малих річок. Водночас через значні фінансові витрати та погіршення ситуації на ринках збуту для власників підприємства існують реальні загрози зниження конкурентоспроможності продукції та банкрутства.
19
ЛАВРИНЮК, Зоряна, Ольга КАРАЇМ та Любомир ГУЛАЙ. "ГІДРОХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД РІЧКИ ОКОНКА". Проблеми хімії та сталого розвитку, № 3 (18 листопада 2021): 24–29. http://dx.doi.org/10.32782/pcsd-2021-3-4.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах сьогодення спостерігається значне зростання антропогенного впливу на басейни малих річок, що призводить до стрімкого погіршення їхнього екологічного стану. Тому необхідними є постійний аналіз і спосте- реження за якістю поверхневих вод, а також за особливостями їх використання з метою виявлення відхилень та захисту від негативного впливу. Дослідження проведено на основі методів збору й аналізу статистичної та картографічної інформації, матеріалів обстеження стану басейну річки Оконка, потенціометричного та фотометричного аналізів визна- чення вмісту сполук нітрогену в поверхневих водах, а також на основі вивчення особливостей водокористування. Річка Оконка протікає територією Маневицького району Волинської області. Вона належить до басейну р. Стир та є її лівою притокою першого порядку. Довжина водойми становить 30,7 км. У басейні річки розташо- вані два природоохоронні об’єкти: Оконські джерела та озеро Глибоцьке. Для проведення гідрохімічних досліджень були відібрані проби води із чотирьох створів у період 2016–2018 рр: 1 – річка Оконка, 15 км від витоку; 2 – річка Оконка, гирло; 3 – річка Підгородець, гирло; 4 – річка Чернявка, гирло. Встановлено тенденцію до збільшення вмісту нітритів у пробах води в усіх досліджуваних періодах, окрім зими 2017 р. та 2018 р. Найвищі показники спостерігалися восени, а найнижчі – взимку, проте вони були в межах норми. Водні ресурси наразі використовуються помірно. Освоєння басейну річки невисоке. В його межах роз- ташовано 16 населених пунктів. Переважно забір води здійснюється для господарсько-питного використання та рибного господарства. Сумарна потреба у воді становить 3,907 тис. м³ на рік, а безповоротне використан- ня – 900 тис. м³. Перевищення норм гідрохімічних показників не зафіксовано. Помітно підвищився вміст специфічних речовин токсичної дії, хоча їхні показники норми не перевищують. Загалом екологічний стан басейну річки Оконка є задовільним.
20
Аніщенко, Л., В. Полозенцева, Б. Свердлов та Н. Винокуров. "Оцінка впливу регульованого скидання високомінералізованих шахтних вод Кривбасу на господарське використання р. Інгулець". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 4(14) (25 лютого 2020): 91–102. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2019.4(14).91-102.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведене дослідження впливу регульованого скидання високомінералізованих шахтних вод зі ставка-накопичувача у балці Свистунова та створеного при цьому особливого гідрологічного режиму на використання водних ресурсів нижньої ділянки р. Інгулець.
Вказано на необхідність оцінювання екологічного стану цієї ділянки річки та впливу на неї антропогенних чинників з відокремленням різних фаз штучно створеного гідрологічного режиму річки.
За цим принципом оцінено вплив регульованого скидання шахтних вод на якість води р. Інгулець на підставі систематизації та аналізу відомчих та опублікованих даних гідрохімічних вимірювань за період 2012–2017 р. р. у контрольних створах в межах ділянки р. Інгулець від Карачунівського водосховища до створу с. Садове.
За результатами аналізу даних гідрохімічного моніторингу під час скидання зворотних вод в осінньо-зимові періоди виявлені ключові впливи, які поширюються на всю нижню ділянку р. Інгулець і полягають у підвищенні мінералізації річкової води, насамперед, за рахунок вмісту хлоридів та сульфатів.
Оцінено придатність води нижньої течії Інгульця для використання у комунально-побутових цілях, рекреації та зрошення в різні фази штучного гідрологічного режиму. Встановлено, що за винятком гирла, де постійно переважає дніпровська вода, в усіх інших досліджених створах пониззя Інгульця якість води наближається до нормативної лише в період весняно-літньої промивки русла та оздоровчих попусків. Саме в цей період вода р. Інгулець використовується для зрошення.
Зроблено висновок, що промивка русла р. Інгулець з залученням значних обсягів дніпровської води, акумульованих у Карачунівському водосховищі, є єдиним реалізованим екологічним заходом, який дозволяє у сучасних умовах техногенного навантаження використовувати водні ресурси ріки для комунально-побутових цілей, рекреації та зрошення протягом вегетаційного періоду.
21
Lievi, L. "ОПТИМІЗАЦІЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ЗАТРАТ І ВИТРАТ ВОДИ В АВТОМАТИЗОВАНІЙ СИСТЕМІ КЕРУВАННЯ ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 4, № 56 (11 вересня 2019): 17–20. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.4.017.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою керування водним режимом ґрунту є отримання планового врожаю сільськогосподарських культур. Сучасні методи розрахунку зрошувальних систем та управління ними вимагають використання кількісних зв‘язків між водним режимом ґрунту та врожайністю культур. Існують підходи по зв‘язуванню врожайності із сумарним випаровуванням, коефіцієнтом вологозабезпеченості, опадами, кількістю днів, в які рослини відчують водний стрес. Найдосконалішими є динамічні моделі формування врожаю, в яких враховуються всі основні чинники життєдіяльності рослин. Вони інваріантні, але для їх практичного застосування необхідно визначати велику кількість недостатньо вивчених на даний час чинників зовнішнього середовища та фізіології рослин, що змінюються у часі за видами та сортами рослин. За фізіологічними властивостями розрізняють два типи культур. До першого типу належать культури, що мають яскраво виражені критичні періоди, наприклад, зернові, для яких недостатнє водопостачання під час цвітіння має необоротний згубний вплив на обсяг врожаю; до другого - культури, наприклад, трави, які можуть переносити підсушування ґрунту протягом невеликого періоду і після цього цілком відновлювати врожай за оптимального водоспоживання. В таких моделях кожна попередня фаза розвитку рослин впливає на зростання і розвиток у наступній фазі. В роботі застосовано інтелектуальні методи підтримки прийняття рішень в умовах багатокритеріальності в задачах оптимального керування вологозабезпеченістю сільськогосподарських культур. Даний підхід дозволяє економити водні та енергетичні ресурси при керуванні вологозабезпеченістю сільськогосподарських культур без втрат врожайності.
22
Lievi, L. "КЕРУВАННЯ ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР ПРИ КРАПЕЛЬНОМУ ЗВОЛОЖЕННІ НА ОСНОВІ НЕЧІТКОЇ ЛОГІКИ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 2, № 60 (28 травня 2020): 27–30. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.2.027.
Повний текст джерелаАнотація:
Системи крапельного зрошення широко використовуються для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур як у теплицях, так і на відкритих ділянках різного розміру, від невеликих приватних садових ділянок до фермерських господарств. Особливість даного типу зрошення у тому, що вода повільно подається краплями або струменями у заданий час і у заданій кількості безпосередньо до коренів кожної рослини. При цьому витрата води зменшується на 20-50% у порівнянні з поверхневим поливом і дощуванням, попереджається надлишковий полив і внаслідок цього підняття рівня ґрунтових вод та засолення ґрунту, не ущільнюється верхня частина ґрунту, знижується рівень розростання бур'яну. При проведенні зрошення необхідно враховувати вплив випадково змінних погодних факторів і щоденно коригувати поливну норму. Структурна схема автоматизованої системи керування (АСК) вологозабезпеченістю модульної ділянки за допомогою крапельного зрошення являє собою комбіновану систему керування з регулятором, який складається з двох послідовно з'єднаних ланок. Перша ланка визначає допустиму частку недополиву рослин у відсотках, враховуючи дані метеопрогнозу на наступний день. Очевидно, що допустима частка недополиву буде тим більша, чим більше значення прогнозованих опадів. Друга ланка обраховує завдання всмоктуючого тиску (вологості) на поточний день, враховуючи рекомендації першого регулятора, і подає керуючі впливи на виконавчі механізми. Метою статті є розробка методу керування вологістю ґрунту за допомогою крапельного зрошення на основі нечіткої логіки. Для визначення частки недополиву використано алгоритми нечіткої логіки. В якості вхідної змінної використовуються дані метеопрогнозу по опадах на наступний день. Вихідною змінною є допустима частка недополиву рослин на поточний день. Запропонована АСК вологозабезпеченістю сільськогосподарських культур при крапельному зрошенні дозволяє підвищити точність керування вологістю завдяки оперативному врахуванню змінних збурень на об'єкт і забезпечити отримання планової врожайності при раціональному використанні енергетичних і водних ресурсів. Напрямком подальших досліджень слід вважати розробку концепції застосування інтелектуальних методів підтримки прийняття рішень в умовах багатокритеріальності в задачах оптимального керування вологозабезпеченістю сільськогосподарських культур. Це дозволить економити водні та енергетичні ресурси з одночасним забезпеченням отримання планового врожаю
23
Lievi, L. "ГЕНЕТИЧНІ АЛГОРИТМИ ОПТИМІЗАЦІЇ В ЗАДАЧАХ КЕРУВАННЯ ЗРОШУВАЛЬНИМИ СИСТЕМАМИ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, № 61 (11 вересня 2020): 36–40. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.3.036.
Повний текст джерелаАнотація:
На сьогодні спостерігається тенденція збільшення складності математичних і формальних моделей реальних систем і процесів управління. Це пов’язано з необхідністю підвищення адекватності цих моделей та врахування якомога більшої кількості факторів, які впливають на процеси прийняття рішень. Традиційні методи побудови моделей не приводять до задовільних результатів, коли описання проблеми, що підлягає вирішенню, с самого початку є неточним і неповним. Прагнення отримати всю вичерпну інформацію для побудови точної математичної моделі скільки-небудь складної реальної ситуації може привести лише до втрати часу та коштів, оскільки це може бути в принципі неможливо. До недавнього часу при проектуванні і дослідженні систем автоматизованого управління і систем інтелектуальної підтримки процесів підготовки і прийняття рішень використовувалися два великі класи математичних моделей і методів: один з них представлений детермінованими, а другий ймовірними моделями. Сьогодні відбувається бурхливий розвиток і все більш широке застосування в різних областях третього, абсолютно нового класу моделей і методів, заснованих на принципах теорії нечітких множин. Набув розвитку такий новий напрямок, як м’які обчислення, за допомогою яких стало можливим оптимізувати нечіткі моделі. Використання методів оптимізації дозволило будувати адекватні моделі процесів і систем навіть при достатньо грубій початковій нечіткій моделі. Однак у системах, заснованих на нечіткому підході, особливо при великій кількості змінних, практично неможливо врахувати синергізм, що може виникати при сумісній появі деяких конкретних значень окремих змінних, та неможливо забезпечити облік відмінностей у важливості факторів, що впливають на прийняття рішення. Зокрема в даній роботі генетичні алгоритми використано як оптимізаційні методи, що дозволяють мінімізувати відстань між бажаним та модельним результатом логічного висновку. На основі генетичних алгоритмів навчання нечітких регресійних моделей розроблено інтелектуальну систему підтримки прийняття рішень при діагностуванні параметрів режимів зрошення. Таку систему впроваджено у процес визначення строків та норм поливу при зрошенні овочевих культур сімейства пасльонових. Розроблена система підтримки прийняття рішень дозволяє в залежності від вибору режиму зрошення визначати потребу рослин у воді і або отримувати високі врожаї на фоні раціонального використання води, або заощаджувати водні ресурси при певних втратах врожаю, що з економічної точки зору є доцільним в порівнянні з витратами на подачу додаткових об’ємів поливної води для досягнення максимальних врожаїв
24
Лебеденко, Т. Е., Г. В. Крусір, В. І. Соколова та Г. С. Шунько. "ОЦІНКА ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО КОМПЛЕКСУ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 62 (4 січня 2021): 32–37. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-04.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведене дослідження життєвого циклу продукції підприємства ресторанного господарства на усіх етапах виробництва методом балансових схем дало змогу оцінити негативні впливи, які опосередкова-но здійснюються на кожному етапі видобутку сировини, приготування та реалізації готової продукції. Зокре-ма, потужний вплив чинять процеси видобутку сировини, при яких використовуються паливно-енергетичні та водні ресурси; відбувається забруднення атмосферного повітря пилом, НМЛОС, відп-рацьованими газами та продуктами згоряння палива; навантаження на літосферу пов’язано з виснаженням ґрунтового покриву, використанням мінеральних добрив, пестицидів, відчуженням земель та накопиченням відходів. Оцінивши життєвий цикл сировини, допоміжних матеріалів та технологічних процесів методом релевантних таблиць (матриць Леопольда), ми визначили, що істотного впливу на навколишнє середовище завдає вплив відходів виробництва, який оцінено у 385 балів та відноситься до значного впливу. Вплив сировини рослинного та тваринного походження і технологічні процеси пов’язані з їх збором та транспортуванням; робота гарячого цеху, миття посуду та функціонування автостоянки оцінюється з урахуванням повного життєвого циклу і є помірними. Вплив використання питної води, підготовки та миття сировини, функціону-вання холодного цеху та оформлення страв оцінюється як незначний. При аналізі впливів стадій життєвого циклу, інфраструктури та відходів підприємства визначено, що значний вплив на компоненти довкілля чинять відходи ресторанного підприємства. Помірними є впливи, пов’язані з вирощуванням сировини, реалізацією про-дукції, утилізацією, функціонуванням агропромислового комплексу, ресторану, автостоянки та котельні. Не-значний вплив на довкілля відбувається при споживанні продукції, проте слід відзначити, що при наданні пос-луг кейтерингу або їжі на виніс використовуються додаткові пакувальні матеріали, накопичення яких негати-вно впливає на ґрунтовий покрив, накопичуючись на звалищах та полігонах. При функціонуванні ресторану існує ймовірність виникнення ризикових аспектів, пов’язаних із розливами паливно-мастильних речовин, вибу-хами, пожежами та ризиком санітарно-епідеміологічної небезпеки. Ідентифікація екологічних аспектів рес-торанного господарства свідчить про те, що значного негативного впливу навколишньому природному середо-вищу завдають стічні води, витрати паливно-енергетичних ресурсів та відходи виробництва, зокрема харчові відходи. За результатами дослідження зроблено висновки та надано рекомендації щодо поліпшення рівня еко-логічної безпеки готельно-ресторанного підприємства.
25
Корнієнко, Г. С. "Ознаки агробізнесу як аграрно-правової категорії". Актуальні проблеми держави і права, № 85 (12 серпня 2020): 98–104. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i85.1831.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено ознаки агробізнесу як аграрно-правової категорії. Наголошено, що агробізнес в юридичних науках не отримав повного та ґрунтовного дослідження. Внаслідок цього проблема визначення ознак агробізнесу є актуальною і такою, що потребує розв'язання. Окреслено, що сільськогосподарський товаровиробник - це основний суб'єкт у правовідносинах агробізнесу. Крім нього, у правовідносини в сфері агробізнесу вступають і допоміжні суб'єкти, зокрема оператори ринку харчових продуктів, учасники оптового ринку сільськогосподарської продукції тощо. При цьому кінцевим суб'єктом правовідносин агробізнесу завжди є споживач.
Визначено, що першим рівнем складних правовідносин агробізнесу буде виступати селекційне винахідництво, яке дає змогу отримати нові винаходи у сфері АПК; другим - виробництво, переробка; третім - логістика; четвертий рівень передбачає доведення продукції до кінцевого споживача. Між названими правовідносинами можна простежити стійкі, однорідні зв'язки.
Встановлено, що агробізнесу як правовій категорії притаманні такі ознаки: 1) агробізнес здійснюється спеціальним суб'єктом, який спеціалізується на проведенні сільськогосподарської діяльності; 2) здійснення агробізнесу передбачає наявність спеціальних активів (земля, обладнання, водні ресурси тощо); 3) його сутність становить господарська (підприємницька) діяльність; 4) він виступає складною системою правових зв'язків у вигляді правовідносин із селекційного винахідництва, виробництва, переробки, реалізації сільськогосподарської продукції та підтримки розвитку села; 5) спрямовується на виробництво, реалізацію сільськогосподарської продукції та виконання послуг у сфері сільськогосподарського виробництва; 6) між суб'єктами агробізнесу виникають внутрішні та зовнішні правовідносини; 7) мета агробізнесу полягає в отриманні прибутку, задоволенні потреб споживачів у сільськогосподарській продукції з урахуванням розвитку села та сільської місцевості, підтримки екологічної безпеки; 8) агробізнес обов'язково передбачає наявність організаційного (аграрний менеджмент) і матеріально-технічного забезпечення (сільськогосподарська техніка, пально-мастильні матеріали, насіння, добрива тощо); 9) відносини агробізнесу регулюються нормами аграрного права.
26
Тараненко, А. О., Ю. А. Цьова, М. С. Середа, Л. Ю. Кузенко та М. A. Солодовник. "ПОТЕНЦІАЛ БІОМАСИ ВІДХОДІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА БІОЕНЕРГЕТИКИ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (31 грудня 2021): 142–53. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Сприятливі кліматичні умови, тип ґрунтів та водні ресурси мають позитивний вплив на розвиток і розміщення сільського господарства в Україні. Структура сектору сільського господарства в Україні складається із рослинницької та тваринницької галузей що є потужним джерелом різних видів відходів та представляють собою біомасу, придатну для виробництва енергії. Разом з тим актуальним залишається оцінка біоенергетичного потенціалу сільськогосподарської біомаси Полтавської області у контексті реформування адміністративно-територіального розподілу. Крім того, це є підґрунтям для розрахунку та аналізу видів, локалізації та необхідних потужностей переробки біомаси. Оцінка біоенергетичного потенціалу сільськогосподарської біомаси дає можливість економічної оцінки ніші, яку сільськогосподарські виробники області можуть потенційно зайняти на ринку енергоресурсів. Дослідження у галузі відновлюваних джерел енергії мають світовий рівень, особливо в умовах енергетичної кризи. Проведені дослідження біоенергетичного потенціалу біомаси виконані в масштабі області, детальна оцінка потенціалу Полтавського регіону може стати економічним підґрунтям для формування регіонального сектору біоенергетики на локальному рівні. Біоенергетичний потенціал Полтавської області оцінювався за трьома показниками: біоенергетичний потенціал (МВт/рік), вихід біогазу (млн.м3/рік), заміщення органічного палива (тис. т. ум. п./рік). Оцінку біоенергетичного потенціалу рослинництва проводили за наступними видами культур: зернобобові, соняшник, овочеві культури. Оцінку біоенергетичного потенціалу тваринництва проводили за наступними видами відходів: ВРХ, свиней та птиці. Отже, загальний показник енергетичного потенціалу в Полтавській області склав близько 8,28 тис. МВт/рік. Енергетичний потенціал відходів рослинництва був розрахований в межах 7,56 тис. МВт/рік. Енергетичний потенціал відходів тваринництва склав 0,72 тис. МВт/рік. Загальний показник заміщення органічного палива у Полтавській області становив 3,31 тис. тон. у.п./рік. Заміщення органічного палива відходами рослинництва було більше (3208 тон. у.п./рік), ніж заміщення органічного палива відходами тваринництва (89 тон. у.п./рік).
27
Лєві, Л. І. "Застосування нейронних мереж для автоматизованого керування вологозабезпеченістю сільськогосподарських культур". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (28 грудня 2018): 201–4. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2018.04.32.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто нейромережевий підхід до автоматизованого керування вологозабезпеченістю сільськогосподарських культур. Сучасний стан теорії і практики створення штучних нейронних мереж і нейрокомп’ютерів надав можливість розробки принципово нових алгоритмів і методів керування складними нелінійними динамічними об'єктами. Це дозволяє підвищити точність керування вологістю ґрунту, забезпечити отримання планових врожаїв сільськогосподарських культур, економити водні та енергетичні ресурси за рахунок їх раціонального використання.
The highest yield of agricultural crops is achieved with the optimal amount of moisture, nutrition, heat, air and light. At the same time, the water regime of the soil is necessary for crops and is created by the appropriate irrigation regime, which establishes the norms, timing and amount of irrigation depending on the biological characteristics of the crops, natural and economic conditions. In determining the irrigation water flow, water consumption or total evaporation is taken into account, depending on climatic conditions, the amount of thermal energy supplied to the surface, soil moisture, the type and yield of the crop.
Therefore, issues of adaptation and self-study of automated soil moisture management systems under the influence of random weather factors, changes in the characteristics of the control object, improvement of control accuracy due to the operational accounting of the effect of disturbances on the object, ensuring the production of planned crop yields while rational use of energy and water resources are relevant.
In addition, modern moisture management systems for agricultural crops should not only ensure sufficient control accuracy, but also predict the plants need for water for a certain period, minimize energy and water costs without yield loss, be reliable and convenient in operation, provide the operator with complete and timely information about the value of all parameters and the state of the control system.
To solve these problems, an approach to automating the process of controlling irrigation systems using neural networks has been considered. The proposed approach allows to improve the accuracy of soil moisture management, to ensure the production of planned crop yields, to save water and energy resources due to their rational use.
28
Мешик, О. П., М. В. Борушко та В. А. Морозова. "ОЦЕНКА ГЕЛИОЭНЕРГЕТИЧЕСКИХ РЕСУРСОВ КЛИМАТА БЕЛАРУСИ". Vestnik of Brest State Technical University. Civil Engineering and Architecture, № 2-2020 (25 липня 2020): 93–99. http://dx.doi.org/10.36773/1818-1212-2020-120-2.1-93-99.
Повний текст джерелаАнотація:
В настоящее время в Республике Беларусь большое значение имеет рациональная эксплуатация, ремонт и поддержание технического состояния гидротехнических сооружений и различных объектов водохозяйственного строительства. Интерес представляла разработка экологичных водно-дисперсионных красок на основе акриловых водорастворимых полимеров, обладающих низким водопоглощением, являющихся альтернативой органоразбавляемым краскам, используемым для защиты железобетонных конструкций гидротехнических сооружений. В процессе исследований оптимальных методов защиты от коррозии были разработаны новые водно-дисперсионные краски на основе акриловых сополимеров. Физико-механические исследования показали, что водно-дисперсионная краска для защиты от коррозии бетонных и железобетонных конструкций гидротехнических сооружений имеет низкое водопоглощение, высокую твердость и адгезию к бетону, а также низкое время высыхания.
29
Meparishvili, Kh N. "Аналіз розвитку законодавства ЄС щодо управління водними ресурсами." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (26 грудня 2018): 140–48. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.06.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано розвиток законодавства Європейського Союзу щодо управління водними ресурсами, яке ґрунтується на положеннях Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (Водна конвенція), Водної рамкової директиви (WFD, 2000/60/EC) та її дочірніх директив: Директиві про підземні води (GWD, 2006/118/EC) та Директиві про стандарти якості навколишнього середовища (EQSD, 2008/105/EC), а також Директиві про повені (FD, 2007/60/EC) та інших директивах, пов’язаних із захистом вод від забруднення і погіршення, що включено до правової системи ЄС та регуляторної політики у галузі водних ресурсів.
30
Лєві, Л. І. "Використання нечіткої логіки для автоматизації функціонування зрошувальних систем". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (27 червня 2018): 153–57. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2018.02.25.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто підхід до автоматизації процесу керування зрошувальними системами із застосуванням нечіткої логіки. Потужність та інтуїтивна простота нечіткої логіки як методології вирішення проблем гарантує її успішне застосування в системах контролю та аналізу інформації. При цьому відбувається підключення людської інтуїції та досвіду оператора. Запропонований підхід дозволяє підвищити точність керування вологістю ґрунту, забезпечити отримання планових врожаїв сільськогосподарських культур, економити водні та енергетичні ресурси за рахунок їх раціонального використання.
The highest yield of agricultural crops is achieved with the optimal amount of moisture, nutrition, heat, air and light. In this case, the necessary water regime for agricultural crops is created by the appropriate irrigation regime, which establishes the norms, timing and number of irrigation, depending on the biological characteristics of crops, natural and economic conditions. In determining the flow of water to irrigation take into account water consumption or total evaporation, which depends on climatic conditions, the amount of thermal energy that enters the surface, soil moisture, species and yield of the crop.
Therefore, the issues of adaptation and self-studying of automated systems for controlling soil moisture in the conditions of the action of random weather factors, changes in the characteristics of the control object, improving the accuracy of control due to the operational consideration of the perturbations of the object, ensuring the receipt of planned yields of agricultural crops for the rational use of energy and water resources. In addition, modern water management systems for crops should not only provide sufficient management accuracy, but also forecast the need for plants in water for a certain period, minimize energy and water costs without loss of crop, be reliable and easy to operate, provide the operator with complete and timely information the value of all parameters and the state of the control system. A comprehensive solution to these problems is possible only through the development of modern technical means of automation, new mathematical models of moisture transfer in the unsaturated zone of soil and methods of managing moisture content of agricultural crops. Thus, the development of methods for automated management of moisture content of agricultural crops, taking into account perturbations, is an actual scientific and practical task.
To solve these problems, the approach to automating the management of irrigation systems with the use of fuzzy logic is considered. The power and intuitive simplicity of fuzzy logic as a solution to problems ensures its successful application in information monitoring and analysis systems. At the same time there is a connection of human intuition and operator experience. The offered approach allows to improve the accuracy of soil moisture management, to ensure that planned crops are harvested, and to save water and energy resources at the expense of their rational use.
31
Фуртатова, Алина Сергеевна, та Людмила Леонидовна Каменик. "Тенденции формирования инновационно-ресурсного подхода в управлении предприятием водно-промышленного комплекса". Creative Economy 13, № 3 (31 березня 2019): 459. http://dx.doi.org/10.18334/ce.13.3.40124.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье рассмотрена необходимость формирования инновационно-ресурсного подхода как самостоятельного направления в системе управления предприятием водно-промышленного комплекса. Такая постановка проблемы стала актуальным вопросом в современных условиях инновационного развития водно-промышленного комплекса. Для повышения эффективности управления предприятием водно-промышленного комплекса необходимо внедрение инновационных инженерных и управленческих решений, с учетом сохранения баланса интересов экономики и экологии. Основным источником повышения эффективности функционирования предприятий водно-промышленного комплекса является рациональное и более полное использование ресурсов. В статье авторами предложен принципиально новый подход к управлению предприятиями водно-промышленного комплекса в условиях развития инновационных процессов, дана классификации инновационных технологий в водно-промышленном комплексе, показаны направления реализации инновационно-ресурсного подхода.
32
Фролов, А. В., Т. Ю. Выручалкина та С. Г. Саркисян. "МОДЕЛИРОВАНИЕ ВОДНО-СОЛЕВОГО БАЛАНСА БОЛЬШОГО ЯШАЛТИНСКОГО ОЗЕРА1), "Водные ресурсы"". Водные ресурсы, № 3 (2018): 235–43. http://dx.doi.org/10.7868/s0321059618030021.
Повний текст джерела
33
Meparishvili, K. N. "Впровадження механізмів державного управління водними ресурсами за принципами інтегрованого управління". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 лютого 2019): 118–28. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у визначенні та впровадженні механізмів державного управління водними ресурсами на засадах спільної політики України з ЄС, побудованих на принципах інтегрованого управління водними ресурсами.
Наукова новизна полягає в удосконаленні наукових підходів щодо впровадження механізмів державного управління водними ресурсами на засадах спільної політики України з ЄС за принципами інтегрованого управління, а саме: басейнове управління, міжгалузева і вертикальна координація управління водними ресурсами, прозорість та участь громадськості, забезпечення сталого використання водних ресурсів, включаючи захист екосистем, фінансова стабільність управління водними ресурсами та використання економічних інструментів, які є міжнародно визнані та втілені у відповідному законодавстві ЄС, зокрема в Рамковій Директиві ЄС про воду та Конвенції Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК) про захист і використання транскордонних Водотоків та міжнародних озер та її Протокол про воду та здоров’я, а також у керівництві, наданому Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), перетворити ці принципи на ефективні інструменти політики.
Висновки. Важливу роль у сприянні переходу до принципів інтегрованого управління водними ресурсами відіграють міжнародні рамки, що сприяють розвитку, включаючи Водну рамкову директиву ЄС та Конвенцію про воду ЄЕК.
Таким чином, необхідно багато чого зробити для встановлення правових та інституційних механізмів басейнового управління та перетворення їх у практику інтегрованого управління водними ресурсами. Необхідність координації між різними секторами з питань використання водних ресурсів повинна відображатися в національному законодавстві. Горизонтальні координаційні органи та механізми, як правило, є частиною національного законодавства; однак їх ефективне функціонування залишається проблемою. При цьому досягнення інституційної стабільності є однією з передумов для досягнення плідної вертикальної та горизонтальної координації, забезпечення безперервності реформ, фінансової стабільності та адекватних людських ресурсів для цього. Участь громадськості та залучення зацікавлених сторін до процесу прийняття рішень з питань управління водними ресурсами залишається проблемою, але доступ до інформації про воду в цілому краще організований. Участь громадськості в управлінні водними ресурсами передбачена у національному законодавстві. Проте правила, що встановлюють практичні процедури для участі громадськості, значною мірою відсутні. Охорона водних екосистем і захист якості води є слабкими. Для захисту екосистем річок необхідно забезпечити мінімальний екологічний потік. У напівзасушливих районах спостереження за мінімальним потоком залишається складним. Системи моніторингу якості води недостатньо фінансуються і необхідно запровадити нові галузі, такі, як екосистемний та біологічний моніторинг. Економічні інструменти (включаючи збори за видобуток, збори за забруднення та тарифи на послуги водопостачання) можуть стимулювати ефективне використання води та допомагати виділяти воду там, де вона створює найбільшу цінність для громади, що сприяє (зеленому) зростанню. Таким чином, вони можуть знизити потребу у збільшенні пропозиції та інвестувати в нову інфраструктуру. Вони також можуть генерувати доходи для постачальників послуг. Хоча такі інструменти, як правило, згадуються в національному законодавстві країн, вони будуть здійснюватися лише за умови належного проектування та ефективного впровадження. Це вимагає посилення спроможності здійснювати моніторинг використання води та дотримання водної політики регулювання. Питання доступності є серйозною проблемою у всіх країнах. Їх краще вирішувати через цільові соціальні заходи, ніж через дешеву воду для всіх.
Краще зрозуміти і застосовувати принципи інтегрованого управління водними ресурсами поступово, а також розширити горизонтальну співпрацю шляхом регулярних обговорень між учасниками для розробки та вдосконалення національної водної політики, а також транскордонного водного співробітництва.
34
Георгиади, А. Г., Н. И. Коронкевич, Е. А. Барабанова та К. С. Мельник. "Водные ресурсы и водно-экологическая напряженность в Центральном федеральном округе России". Izvestiya Rossiiskoi Akademii Nauk Seriya Geograficheskaya 85, № 3 (2021): 325–40. http://dx.doi.org/10.31857/s2587556621030079.
Повний текст джерела
35
С. Тюрікова, Інна, Віталій Л. Прибильський, Валентина Л. Іщенко, Алла П. Кайнаш та Ніна В. Будник. "ПЕРСПЕКТИВНИЙ СПОСІБ ВИКОРИСТАННЯ ВІДХОДІВ ВОЛОСЬКОГО ГОРІХА". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 2 (26 липня 2021): 331–41. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v29i2.213567.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним із шляхів до вирішення екологічних проблем є раціональне використання природних ресурсів та їх комплексне перероблення. Залучення рослинних відходів як вторинної сировини дозволяє перетворювати їх у цінний продукт з наступним широким використанням. Дана наукова робота присвячена способу перероблення органічних відходів волоського горіха, а саме перикарпію. Наведено результати досліджень перикарпію стиглого горіха за термінами збирання. Доведено, що перикарпій має найбільший вміст біологічно-активних речовин (L-аскорбінова кислота, пектинові речовини, феноли) тоді, коли він ще не відділений від материнської основи. Доведено, що перикарпій є біологічно цінною сировиною, яка не використовується в харчовому виробництві. Розроблено та проаналізовано спосіб його перероблення у екстракт. Наведено динаміку вилучення екстрактивних речовин перикарпію залежно від типу екстрагента. Отже, в якості екстрагентів для біологічно-цінних речовин горіха, які мають високу екстрагуючу здатність і мікробіологічну стабільність, обрано 70 %-вий водно-спиртовий і 50 %-вий водно-цукровий розчини для сировини як свіжої, так і після зберігання за низьких температур. Представлено технологію екстракту на водно-спиртовій і водно-цукровій основах та її опис. Доведено, що розроблена технологія дозволить мінімізувати органічні відходи, максимально використати горіхову сировину, вдосконалити технології харчових продуктів, підвищуючи їх біологічну цінність.
36
Bahrii, I. D., I. V. Vasileva, K. M. Starodubets, O. M. Malyshev та S. O. Kuzmenko. "Наукове обґрунтування просторового розподілу аномальних проявів водню для вирішення енергетичних та екологічних проблем". Мінеральні ресурси України, № 1 (20 травня 2022): 24–28. http://dx.doi.org/10.31996/mru.2022.1.24-28.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема водневої енергетики – найактуальніша в паливно-енергетичній галузі й геології зокрема. Сумарні запаси паливних ресурсів досить великі, до того ж щороку стають відомими нові поклади викопного палива. Перспективним напрямом у розвитку енергетики є використання водню як палива. Водень – висококалорійний газ, який може знайти застосування в багатьох сферах промисловості. Великою перевагою водню є те, що в разі його спалювання утворюється лише пара води. Отже, водень також є екологічно чистим паливом. Сучасні технології відкривають доступ до використання нетрадиційних джерел енергетики, що засвідчує: абсолютного дефіциту енергетичних ресурсів на планеті поки що немає. До важливих стратегічних напрямів геологічної науки належать прогнознопошукові системні технології комплексних досліджень, де складовою частиною комплексу методичних рішень уперше в пошуковій практиці використовується водень.Перехід до водневої енергетики перспективний ще й тому, що водень – універсальна енергетична сировина. Потреба в такому паливі дуже актуальна, якщо врахувати, що основне джерело забруднення повітря в містах – продукти неповного згоряння вуглевмісного природного палива. Важливе завдання науки – прогнозування, пошуки та розроблення економічно вигідних способів добування і використання водню. В Україні є водневі дегазаційні структури з великим потенціалом у відкладах протерозою та фанерозою. Комплексний аналіз геологоструктурних, гідрологогідрогеологічних матеріалів, що виконується впродовж майже 30 років у межах наукових фундаментальних і прикладних досліджень на пошукових об’єктах з метою обґрунтування картування перспективних місць для закладення параметричних і промислових свердловин на питні й термальні води, вуглеводні (ВВ), дегазаційних свердловин у зонах розвитку газодинамічних явищ у шахтних виробках, дав змогу встановити просторово-кількісні характеристики вуглеводневих родовищ та їхніх еманаційних газових індикаторів: Rn, Tn, He, CO₂ та H. І як показала практика, такий підхід уже на попередньому етапі досліджень дає змогу не тільки аргументовано визначити ступінь зосередження перспективних площ нафтогазоносних областей, відбракувати майже непродуктивні ділянки, а й виявити аномальні площі концентрацій одного з головних енергетичних компонентів – водню як відновлюваного енергетичного джерела кругообігу речовини в природі і як детонатора геодинамічних явищ у шахтних виробках, що призводять до катастроф і людських жертв.
37
Z.G., Aliev, and Karimova H. "Assessment of water and land resources of Azerbaijan." Ekologiya i stroitelstvo 3 (2016): 23–26. http://dx.doi.org/10.35688/2413-8452-2016-03-004.
Повний текст джерелаАнотація:
In the article the problems of assessment of water are concidered according to land resources of Azerbaijan. The authors note that currently in the country out of the total turnover of the land displays a wide area unsuitable for agricultural production due to the construction of individual buildings and structures, elevation of groundwater level, the development of various types of erosion and for other reasons. So, one person in 1959 had 0.36 ha of arable land, 1970 – 0.23 ha in 1979 – 0.21 hectares, in 2006 dropped to 0.155 hectares currently, more than 42.8% of the whole territory of the Republic (70...85 % in some regions) is exposed to various erosive processes. A critical question is the availability suitable for agriculture water resources. By estimations of authors of the water resources of the country amount to 32.5 billion m3, and in dry years this figure is reduced to of 23.16 billion m3. The results of the study revealed that up to 96 % of irrigated land is watered mainly traditional irrigation methods (furrow and overlap, superficial way), and in other ways with the use of low-intensity progressive water saving technologies of irrigation systems with up to 5 % of the total irrigated land. According to the researches, in 2020 the total annual value of water resources per capita in Azerbaijan will be 2 times less than in Armenia, and 7 times less than in Georgia. It is proposed to increase the efficiency of agricultural production in the production unit of crop production from use of water resources by the year 2025 at the level of 1 kg/m3 and 1.5 kg/m3 by 2050.
38
Danylyan, A. H., I. Z. Maslov та N. B. Tiron-Vorobiova. "СТВОРЕННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ НОВИХ НАУКОЄМНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ ШКІДЛИВИХ ВИКИДІВ У ВИПУСКНИХ ГАЗАХ СУДНОВИХ ДИЗЕЛІВ". Transport development, № 4(11) (14 січня 2022): 116–28. http://dx.doi.org/10.33082/td.2021.4-11.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Бурхливий розвиток світового транспорту завдає непоправної шкоди довкіллю всього людства земної кулі. Морський і річковий транспорт робить свій внесок у питанні карбонізації до 18% від загального обсягу шкідливих викидів в атмосферу. Мета. Основна мета науково-дослідної роботи авторів статті підпорядкована зниженню шкідливих викидів в атмосферу суден морського та річкового транспорту. Використана методика розкриття мети заснована на аналітичній і практичній дослідницькій роботі. Результати. У статті проведено аналітику кращих світових технологій щодо зниження шкідливих викидів у випускних газах в атмосферу суднових дизелів, проведено аналіз науково-дослідної роботи Дунайського інституту Національного університету «Одеська морська академія» та НВФ «Еко-Авто-Титан», Україна. Протягом останніх 6 років на суднах Українського дунайського пароплавства проведено випробування паливних каталізаторів різних модифікацій, продукції НВФ «Еко-Авто-Титан», Україна з контролем Українського аудитора «Науково-дослідного інституту «Охорони навколишнього середовища та економії палива», м. Київ. Отриманий матеріал досліджень на суднах пароплавства дав позитивні результати й показав зниження оксиду азоту NOx на 38%, оксиду вуглецю СОх до 50%, діоксиду вуглецю 7%, викиди сажі за показаннями димомеру знизилися на 55%, економія палива становила до 10%. Сам паливний каталізатор касетного типу є досить складною конструкцією. У металеву оболонку паливного каталізатора вмонтовано хімічні реагенти різних оксидів металів, що реструктурують дизельне паливо на молекулярному рівні. Каталізатор установлюється на гнучких звʼязках перед насосом високого тиску, ресурс каталізатора 500 т палива до заміни в ньому хімічних реагентів. Відпускна ціна каталізатора залежить від потужності двигуна, на який він планується до встановлення та знаходиться в діапазоні від 400 у.о. (автомобільний транспорт), 10 000 у.о. (суднові двигуни потужністю до 3 тис. кВт). Розглянуто технології використання у двигунах внутрішнього згоряння автомобільного, залізничного, річкового й морського транспорту палива рослинного походження. Наведено аналіз можливого використання газового палива на суднах річкового флоту Українського дунайського пароплавства. Більш детально розглянуто питання виробництва водню з використанням останніх інноваційних технологій, розроблених у створенні ядерних реакторів останнього покоління, які успішно інтегровані у виробничі хімічні модулі, що дають змогу отримувати гідроплазму в перегрітій водяній парі до 8000 С з отриманням водню й кисню. Собівартість одного літра водню із застосуванням цієї технології не перевищує 1,6 у.о., що дає повний пріоритет виробництва водню в промислових обсягах. Незважаючи на успіх виробництва водню за новою технологією, авторами статті розкрито серйозні недоліки при спалюванні водню в теплових машинах (двигунах внутрішнього згоряння, газових турбінах і котлах). Основний недолік спалювання водню – це наявність закису азоту N20 у випускних газах теплових машин, який є парниковим газом із високим ступенем згубного впливу на довкілля. Висновки. Отриманий дослідницький матеріал спільної роботи Дунайського інституту НУ «ОМА» із НВФ «Еко-Авто-Титан», Україна отримав своє схвалення на внутрішніх водних шляхах Європи. Паливні каталізатори почали купувати Індія, Туреччина, Казахстан. У статті зроблено конкретні пропозиції щодо локалізації закису азоту при згорянні водню. Узагальнено досвід використання авангардних технологій щодо використання ядерних інтегрованих сольових реакторів для отримання промислового водню.
39
Петров, Г. Н. "Вододеление и регулирование стока при совместном использовании водно-энергетических ресурсов трансграничных рек Центральной Азии". Водные ресурсы 42, № 2 (2015): 240–46. http://dx.doi.org/10.7868/s032105961502011x.
Повний текст джерела
40
Абдуллаєва, Фатіма Намік. "АЗЕРБАЙДЖАНСЬКА РЕСПУБЛІКА В ЕПІЦЕНТРІ ГЕОПОЛІТИЧНОЇ БОРОТЬБИ НА ПІВДЕННОМУ КАВКАЗІ". Litopys Volyni, № 22 (16 березня 2021): 72–77. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.22.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Завдяки своїм запасам нафти й газу Каспійський басейн перебував у колі геополітичних інтересів понад 30 держав регіону та світу. Не випадково лідери прикаспійських держав розглядають вуглеводневі ресурси Каспію як інструмент благополуччя своїх країн, а також як гарант стабільності й незалежності в регіоні. Водно- час прикаспійські держави (окрім Росії) прагнуть поповнити ряди рівноправних суб’єктів міжнародного права, поклавши край своїй політичній та економічній залежності від Росії у зв’язку з нафтовим фактором. Відомі політичні зміни, що відбулися в 90-х рр. ХХ ст., привели до створення трьох республік (Азербайджану, Грузії та Вірменії), які взяли різні напрями в реалізації зовнішньої політики. Регіон перетворився на арену боротьби великих держав за каспійську нафту та характеризується геополітичним суперництвом. Головними учасниками цієї боротьби стали Росія, США, Туреччина та Іран. Після розпаду СРСР Росія вела боротьбу за відновлення втрачених позицій і спільно з Іраном – за недопущення країн Заходу до нафти Азербайджану. Тим часом США приєдналися до боротьби за використання енергетичних запасів регіону, спрямованої на ослаблення в ньому позиції Росії, ізоляцію Ірану та встановлення за допомогою стратегічного партнера Азербайджану – Туреччи- ни – свого впливу на Південному Кавказі. В одному зі стратегічно важливих регіонів світу почалася боротьба за нафту та геополітичний вплив між великими державами Південного Кавказу, яка поступово переросла в потуж- ну інформаційну війну. Сьогодні США, Росія, Туреччина та Іран відіграють ключову роль в інформаційній війні на Південному Кавказі, хоча кількість її учасників набагато більша. Саме в ході цієї боротьби за ресурси вірмено- азербайджанський конфлікт через Нагірний Карабах опинився в руках протиборчих сторін як інструмент впливу на Азербайджан. Однак у результаті 44-денної війни Азербайджан припинив 30-річну окупацію та створив нову геополітичну ситуацію на Південному Кавказі.
41
Уберман, В., та Л. Васьковець. "Проблеми імплементації базових європейських екологічних понять у водне законодавство України". Юридичний вісник, № 1 (6 серпня 2020): 237–45. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1617.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено співробітництво України та ЄС із питань охорони навколишнього середовища, а саме проблеми імплементації в українське екологічне законодавство базових еколого-правових категорій і визначень законодавства ЄС. Проаналізовано перші кроки співпраці у сфері «якість води й управління водними ресурсами». Зазначено, що ця діяльність почалася не з гармонізації базових понять, до яких належать «забруднення», «забруднюючі речовини», «якість води», а одразу перейшла на рівень еколого-правових інститутів. Виявлено, що такий перехід ігнорує принципові відмінності в понятійних засадах, які можуть негативно вплинути на здійснення державної політики у сфері охорони вод, спричинити її дивергентний розвиток відносно європейських вимог. Стверджується, що подолання змістовних відмінностей згаданих понять є однією з головних наукових проблем апроксимації Водного кодексу України (ВКУ) та відповідних підзакон-них актів до Директиви 2000/60/ЄС (ВРД). Метою статті є виявлення правових відмінностей між ВРД і ВКУ щодо зазначених понять, а завданням - аналітичне порівняння їх застосування. Дослідження ґрунтувалося на тому, що норми стосовно забруднення та якості вод утворюють у водному законодавстві України та в екологічному законодавстві ЄС еколого-правові структури, європейським центром яких є ВРД. Доведено, що принципові відмінності між базовими поняттями водних законодавств ЄС й України щодо забруднення, забруднюючих речовин, якості вод і її регулювання визначаються різною цільовою спрямованістю цих законодавств, водоохоронною й господарською відповідно. Досліджено деякі наслідки розбіжностей, які негативно позначаються на законодавчому регулюванні скидання забруднюючих речовин. Зроблено висновок, що усунення відмінностей вимагає зміни парадигми української охорони вод з господарської на екологічну, яку слід починати з рецепції зазначених базових понять ЄС. Альтернативою глибокій зміні ВКУ може стати розроблення й прийняття спеціального Закону України «Про охорону вод».
42
MAKLYUKOV, ALEKSEY V. "THE STUDY OF WATER ENERGY RESOURCES IN THE SOVIET FAR EAST DURING THE YEARS OF INDUSTRIALIZATION." Гуманитарные исследования на Дальнем Востоке и в Восточной Сибири, no. 2 (July 2017): 52–59. http://dx.doi.org/10.24866/1997-2857/2017-2/52-59.
Повний текст джерела
43
Солодовник, Тетяна Володимирівна, та Ірина Костянтинівна Якименко. "ПРОБЛЕМИ ТА СПОСОБИ ДООЧИЩЕННЯ ПИТНОЇ ВОДИ В СИСТЕМАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 2 (22 червня 2021): 63–81. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.2.2021.239703.
Повний текст джерелаАнотація:
У представленій статті виконано огляд способів доочищення питної води в рамках міжнародного проєкту Норвезької Програми співпраці з Євразією в галузі вищої освіти «Водна гармонія-II» (СРЕALA-2015/10036) і наведено результати аналізу літературних джерел з метою визначення їх ефективності в системах децентралізованого водопостачання. Розглянуто проблемні питання, встановлено переваги та недоліки наявних способів постачання води, оцінено показники якості отриманої води. Проведено аналіз сучасних методів, які пропонуються для використання в комбінованих системах доочищення підземних та наземних водних ресурсів, з метою забезпечення питною водою установ, не під’єднаних до центрального водопостачання. Крім того, проаналізовано ефективність використання сорбентів і коагулянтів природного та синтетичного походження, які знайшли широке застосування в сучасних установках (фільтрах) при видаленні різноманітних забруднень. Розглянуто запатентовані сучасні переносні (мобільні) малотоннажні установки для доочищення питної води.
44
Панасюк, Александр Львович, Елена Ивановна Кузьмина, Олеся Сергеевна Егорова, Лариса Ильинична Розина, and Людмила Алексеевна Пелих. "Production of Natural Anthocyanin Dye from Secondary Resources of Fruit Winemaking." Beer and beverages, no. 3 (October 5, 2021): 33–37. http://dx.doi.org/10.52653/pin.2021.3.3.007.
Повний текст джерелаАнотація:
В настоящее время вовлечение вторичных материальных ресурсов в производственный цикл и, как следствие, предотвращение образования отходов - одно из приоритетных направлений развития пищевой и перерабатывающей промышленности в области совершенствования пищевых производств. Плоды аронии, как сырье для промышленной переработки, используются для получения разнообразной продукции, в том числе сиропов, соков, безалкогольных напитков, вин и крепких напитков, в процессе производства которых образуются вторичные сырьевые ресурсы - некондиционное сырье, выжимка (кожица, семена, косточки, часть мякоти), отстой, осадки и др. Целью работы было получение антоцианового красителя из вторичных ресурсов плодового виноделия, выжимки аронии черноплодной. Для максимального извлечения антоцианов из выжимки проводили 3-кратную экстракцию спиртом этиловым ректификованным (96%об.) и водно-спиртовым раствором (45%об.). В полученных образцах красителей исследовали качественные показатели: растворимость, содержание сухих веществ, содержание красящих веществ, термическую стойкость. В результате проведенных исследований была установлена эффективность экстракции красящих веществ из выжимки сушеной и замороженной (без размораживания), с использованием в качестве экстрагента спирта этилового ректификованного. Полученные антоциановые красители устойчивы к воздействию температур до 70 °С. Предложенный способ получения антоциановых красителей из аронии черноплодной характеризуется мягким режимом извлечения красящих веществ без применения высоких температур, позволяет минимизировать количество технологических операций и энергозатрат. At present, the involvement of secondary material resources in the production cycle and, as a result, the prevention of waste generation is one of the priority areas for the development of the food and processing industry in the field of improving food production. Chokeberry fruits, as a raw material for industrial processing, are used to obtain a variety of products, including syrups, juices, soft drinks, wines and spirits, during the production of which secondary raw materials are formed - substandard raw materials, pomace (peel, seeds, part of the pulp), sludge, sediments, etc. The purpose of the work was to obtain anthocyanin dye from secondary resources of fruit winemaking, chokeberry pomace. To maximize the extraction of anthocyanins from the pomace, a 3-fold extraction was carried out with rectified ethyl alcohol (96% vol.) And an aqueous-alcoholic solution (45% vol.). In the obtained samples of dyes, qualitative indicators were researched: solubility, dry matter content; content of dyes, thermal stability. As a result of the research, the efficiency of the extraction of dyes from dried and frozen pomace (without defrosting) was established, using rectified ethyl alcohol as an extractant. The obtained anthocyanin dyes are resistant to temperatures up to 70 °C. The proposed method for producing anthocyanin dyes from chokeberry is characterized by a mild regime for extracting dyes without the use of high temperatures, which makes it possible to minimize the number of technological operations and energy consumption.
45
Пендюрин, Евгений, Evgenii Pendyurin, Елена Харьковская, Elena Khar'kovskaya, Елена Белецкая, and Elena Beletskaya. "Research of water and recreational resources of Belgorod region with the purpose of developing a new tour product." Servis Plus 11, no. 3 (September 19, 2017): 5–10. http://dx.doi.org/10.22412/1993-7768-11-3-1.
Повний текст джерелаАнотація:
In the article are discussed the investigations of the hydrous recreational of the Belgorod region. As it was established Belgorod belongs to the low-waters regions of Russia, but the domestic reservoirs are widely used in the tourist industry and develop recreation near the reservoir. Today, the development of water tourism is most promising on the rivers: Oskol, Seversky Donets, TikhayaSosna, Vorskla, Seym, Pselya and reservoirs - Starooskolsky and Belgorod.The authors of the article have analyzed the water objects of the region, with the aim of using them in the tourism industry, and the most optimal water recreational objects were identified. Nowadays, they are used for organizing and conducting various types of elementary recreational activities: bathing and rest during the warm season, rest at the reservoir in the cool period associated with contemplation, riding on boats, pleasure boats, jet skis, motor boats, water bicycles, water Skiing.The assessment of the natural recreational potential of the Oskol River in the Belgorod region has revealed the perspective possibilities of using a water resource for the development of a new tourist product. The proposed new water-health tour «Kayak rafting along the Oskol River» for a measured family and sports recreation will allow people to get acquainted with the traditions and life of the area, learn about local culture, the proposed developed and tested tourist route is unique and in its own way colorful.Tour «Kayak rafting along the Oskol River» will contribute to the development of the tourism industry in the region, tourists will be offered a romantic tourist trip related to the sun, water, communication with wild nature and environmental awareness, and travel companies will be able to improve the efficiency of their activities.
46
Krasnikov, Kyrylo Serhiiovych. "МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ВАКУУМНОЇ ДЕГАЗАЦІЇ СТАЛІ У КОВШІ З АРГОННОЮ ПРОДУВКОЮ". System technologies 5, № 130 (4 травня 2020): 102–10. http://dx.doi.org/10.34185/1562-9945-5-130-2020-12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано математичну модель нестаціонарного процесу деазотації і дегідрогенізація розплаву сталі у вакууматорі камерного типу з аргонною продувкою. Дегазація сталі за допомогою вакууму — поширена серед металургійних підприємств технологія, яка дає можливість досягати надзвичайно низької концентрації водню та азоту у металевому розплаві, що необхідно для підвищення якості сталевих виробів. За відомою гіпотезою спочатку атоми газу знаходяться у розплаві у розчиненому стані. Бульбашки водню і азоту формуються з розчину на поверхні ковшової футерівки при умові достатньо низького феростатичного тиску металевого розплаву. Тиск, необхідний для появи бульбашки, визначається відповідно закону Сівертса. Значною мірою на дегазацію впливає і продувка аргоном, бульбашки якого збирають водень і азот на своєму шляху, спливаючи через розплав. Також важливим завданням є зменшення тривалості дегазації для зберігання температури розплаву на достатньо високому рівні. Проведення чисельних досліджень означеного вище процесу на математичній моделі зменшує витрати часових і фінансових ресурсів, тому побудова моделі є актуальним завданням. Опис плину розплаву і газів у ковші здійснюється на основі законів збереження маси та вектору кількості руху суцільного середовища, що виправдано через дрібний розмір бульбашок і їх велику кількість. З огляду на складність пошуку аналітичного розв’язку нелінійних диференціальних рівнянь у часткових похідних у тривимірній постановці, пропонується використовувати метод центральних різниць, який має достатню точність і широко використовується для подібних задач. Обчислювати математичну модель пропонується у комп’ютерній програмі на мові C#, яка має широкі можливості по програмуванню алгоритмів. Програмний додаток дозволить оцінити вплив інтенсивності аргонної продувки, а також глибини розплаву, на ступінь його дегазації, що може бути використано при впровадженні технологічних рекомендацій у виробництво сталі.
47
Zoidov, Kobilzhon Kh, and Alexey A. Medkov. "Water aspects of innovative development of transit economy and cross-border cooperation." Market economy problems, no. 4 (2020): 62–72. http://dx.doi.org/10.33051/2500-2325-2020-4-62-72.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье содержится постановка проблемы водного взаимодействия государства и хозяйствующих субъектов разных стран в процессе инновационного развития их транзитных экономик, проанализированы глобальные водные отношения. Цель. Разработка, внедрение и распространение эффективных корпоративных организационно-институциональных механизмов решения водохозяйственных проблем на новых принципах. Задачи. Доказать, что водные аспекты развития транзитной экономики в России, странах Центральной Азии (ЦА) и Западной Азии (ЗА) имеют колоссальное и всё возрастающее значение и в скором времени превратятся в определяющий фактор геополитического и геоэкономического мироустройства. Показать, что традиционные международные правовые механизмы регулирования трансграничных взаимодействий не отвечают насущным потребностям государств в данной сфере, не отражают всего многообразия взаимодействий по линии «вода – электроэнергия – сельское хозяйство – транспортно-транзитная система». Методология. В исследовании использованы методы миросистемного анализа, теории технико-экономических укладов системного анализа, производственно-технологической сбалансированности экономики, эволюционно-институциональной теории. Результаты. Выявлены факторы, усугубляющие дефицит воды, показано несовершенство международного правового механизма регулирования использования пресной воды и трансграничных водотоков. Выработаны предложения по совершенствованию международных институтов и механизмов регулирования трансграничных водотоков. Определена роль развития водного сектора транзитной экономики при создании и инновационном развитии глобальной Евразии. Выявлены, описаны и систематизированы функции Евразийской транспортно-транзитной компании (ЕТТК) по повышению эффективности и инновационному развитию водно-энергетических ТТС на пространстве глобальной Евразии. Выводы. Требуется корпоративизация водотранспортного хозяйства, развитие такой формы взаимодействия государств и бизнесов, как межгосударственно-корпоративное партнёрство (МКП) – организационно-институциональной формы эволюционного развития транзитной экономики. Евразийская транспортно-транзитная компания должна управлять водно-энергетическими объектами, задействованными в транзитных перетоках электроэнергии и воды, выполнять функции гидродипломатии. Евразийская транспортно-транзитная компания – институционально-организационный механизм наднационального глобального водного партнёрства, ликвидации разрушительного соперничества между государственным и частным сектором в области управления и использования водных ресурсов.
48
Danylyan, A. H., I. Z. Maslov та N. B. Tiron-Vorobiova. "ЕКОЛОГІЯ ТА ЕКОНОМІЯ ДИЗЕЛЬНОГО ПАЛИВА В НАУКОВОМУ ОГЛЯДІ НОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЙОГО СПАЛЮВАННЯ". Transport development, № 2(7) (15 березня 2021): 86–97. http://dx.doi.org/10.33082/td.2020.2-7.08.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Різноманіття використовуваного палива й різних сумішей, включаючи гомогенізоване паливо на суднах річкового й морського флоту, постійно зростає за номенклатурою та якістю свого вмісту, що забезпечує зниження шкідли- вих викидів та економію енергетичного ресурсу. Аналітичне вивчення основних напрямів у використанні дизельного палива з різними домішками й компонентами на суднах відкриває додаткові можливості у вишукуванні резервів для постійно зростальних вимог до екологічного вдосконалення сучасного водного транспорту. Мета. Стаття має на меті в певній послідовності показати нові сучасні наукові підходи в технології обробки дизельного палива і його різні варіації використан- ня. Поділитися власним науково-дослідним досвідом, отриманим у результаті випробувань на річкових і морських суднах паливних нанокаталізаторів і гомоге- нізованого палива. Застосування спиртів із мінімальними добавками дизельного палива розкрито в деталях табличним методом за своїми фізичними й хімічними показниками й характеристиками, де зроблено певні дослідження в пріоритет- ності його застосування на суднах. Показані позитивні сторони роботи судно- вих дизелів Fuel Dual на природному газі LPG і рідкому паливі з високим рівнем зниження шкідливих викидів в атмосферу, де практично до нуля зведені СО і зниження СО2 становить 20 %. Результати. Проаналізовано науково-дослідну роботу Дунайського інституту Національного університету «Одеська морська академія» у використанні водно-паливної емульсії та каталізаторів палива українського виробництва, здатних реструктурувати легке дизельне паливо. У пер- шому й у другому випадку отримано обнадійливі результати зниження шкідли- вих викидів в атмосферу в газах суден Українського Дунайського пароплавства й морських суден рибного промислу однією з індійських флотилій, де було отримано економію палива в 17,5 % за час путини в Індійському океані. На випробуванні паливних каталізаторів проводилася попередня діагностика технічного стану двигунів і його паливної апаратури. Додатково були проведені випробування на предмет граничного ресурсу використання каталізатора, який склав 500 тонн легкого дизельного палива. Висновки. У науковій статті показано переваги й недоліки використання різних видів сучасного палива і його суміші з різноманіт- ними включеннями й компонентами. Визначено нові сучасні наукові напрями для подальшої науково-дослідної роботи.
49
Арсланов, Мурат Арсланович, та Г. Н. Гасанов. "Сорняку в агроценозах можно найти разумное применение". Аграрная Россия, № 11 (6 листопада 2016): 18–22. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2016-11-18-22.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель исследований — выявление возможности сокращения количества обработок при подготовке почвы и накопления дополнительного количества энергии в пожнивной период в виде зеленой массы естественного фитоценоза в условиях Терско-Сулакской низменности Прикаспия. Методика предусматривала исследование эффективности двух систем содержания почвы в этот период: энергозатратной, основанной на многократных обработках почвы по существующим в зоне системам, и энергонакопительной, предусматривающей создание оптимальных условий увлажнения почвы для достижения высокой продуктивности естественного фитоценоза, считающимся в агрономии «сорняком». Установлено, что в орошаемых условиях низменности указанный период надо использовать не для многократных обработок почвы по разным системам, а для оптимизации условий функционированию естественного фитоценоза. Установлено, что термические и энергетические ресурсы региона позволяют получать порядка 20 т/га зеленой массы естественного фитоценоза в пожнивной период с содержанием 90,72 кг азота, 19,99 кг P2O5, 23,88 кг K2O. Запашка этой массы способствует обогащению почвы органическим веществом и минеральными элементами питания растений, улучшению водно-физических и агрохимических показателей плодородия почвы, повышению урожайности зерна последующей в севообороте озимой пшеницы на 17,2 % и получению 4,2 тыс. руб./га дополнительного чистого дохода. Систему содержания почвы в пожнивной период, основанный на многократных обработках, предлагается считать энергозатратной, а использование этого же периода для формирования естественного фитоценоза на зеленое удобрение при минимальных затратах труда и средств за счет одного полива после уборки предшественника — энергонакопительной.
50
Sanina, I. V., та N. G. Lyuta. "Ідентифікація транскордонних масивів підземних вод (Україна – Білорусь, басейн Дніпра)". Мінеральні ресурси України, № 1 (15 квітня 2021): 32–38. http://dx.doi.org/10.31996/mru.2021.1.32-38.
Повний текст джерелаАнотація:
Нещодавнє дослідження “Ідентифікація та розмежування підземних водних об’єктів у басейні річки Дніпро в Україні” під егідою проєкту ЄС “Водна ініціатива Європейського Союзу плюс для країн Східного партнерства (EUWI+)” виявило вісім масивів підземних вод (МПВ) у басейні річки Дніпро в Україні. Вони транскордонні й пов’язані із шістьма відповідними МПВ у басейнах Прип’яті та Дніпра Республіки Білорусі. Деякі із цих МПВ дуже великі, тому наступне дослідження було зосереджено на виявленні частин МПВ з транскордонною взаємодією в їхніх межах. Аналіз впливу робочих водозаборів засвідчив, що транскордонну зону доцільно обмежувати 50-кілометровою смугою вздовж кордону з обох боків. З’ясовано, що умови формування підземних водних ресурсів у транскордонній українсько-білоруській зоні в басейні Дніпра дуже сприятливі. По-перше, транскордонна територія розміщується в зоні надмірного зволоження, тож як напірні, так і безнапірні МПВ мають інфільтраційне живлення. По-друге, українська частина території, де відбувається живлення напірних МПВ, має мінімальне антропогенне навантаження. Як наслідок – кількісний і якісний стан МПВ у транскордонній зоні переважно добрий. Водночас є спільні проблеми, що потребують відновлення моніторингу підземних вод та узгодження його процедури з білоруською стороною.